Облік амортизації основних засобів

/>/>/>/>Вступ
Радикальнаперебудова промислового виробництва на основі ведення нового господарськогомеханізму орієнтує промислове підприємство на економічно обґрунтованевикористання всіх елементів виробництва, чітка взаємодія яких при раціональнійструктурі засобів виробництва дозволяє забезпечити нормальну господарськудіяльність у нових економічних умовах. Складовою частиною засобів виробництва єосновний капітал, якому приділяється значна частка в структурі майновогокомплексу. Він безпосередньо бере участь у створенні матеріальних цінностей ітісно взаємозалежний з конкурентноздатністю продукції, що випускається. Належнаорганізація обліку основних засобів – запорука їх ефективного використання.
Трансформаціяекономіко-правового середовища, курс на ринкові перетворення в нашій країнісупроводжується реформуванням бухгалтерського обліку. Потрібно зазначити, щоголовним нормативно-правовим документом у системі регулювання бухгалтерськогообліку Закон «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» називаєположення (стандарти) бухгалтерського обліку.
Основний напрямтрансформації бухгалтерського обліку в нашій країні – розроблення нового Планурахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарськихоперацій підприємств і організацій. План рахунків включає на сьогоднішній день9 класів балансу синтетичних рахунків і 1 клас позабалансових рахунків. Дляобліку основних засобів та нематеріальних активів використовують 1 клас «Необоротніактиви».
Проблемиобліку основних засобів в умовах реформування економіки набувають особливоїактуальності в зв’язку з потребою отримати інвесторами та іншими зацікавленимикористувачами точної і достовірної інформації про стан і ефективністьвикористання основних засобів. Система їх обліку, яка склалася, не задовольняєвимоги ринку, умови функціонування значно розширюють коло операцій, щопроводяться з основними засобами: купівля-продаж, нарахування амортизації,страхування, приватизація, реалізація інвестиційних проектів.
Вивчення опублікованихнаукових праць і діюча практика господарської діяльності підприємств свідчатьпро те, що в бухгалтерському обліку і аналізі ефективності оновлення основнихзасобів є цілий ряд принципово важливих проблем, які потребують новихдосліджень.
Дослідженнятеоретичних положень та діючої практики бухгалтерського обліку основних засобівдозволило визначити ряд невирішених проблем, які гальмують процес управліннявиробництвом та знижують ефективність використання основних засобів. Серед нихєдність економічної та бухгалтерської термінології, принципи оцінки основнихзасобів та нематеріальних активів, підвищення аналітичності та інформативностіпервинних документів з обліку основних засобів.
Проблеми обліку основнихзасобів і їх аналізу є предметом особливої уваги економічної науки. Великийвнесок в розробку теоретичних основ і методологічних підходів до проблемиобліку основних засобів і їх використання внесли провідні вчені-економісти:М.Т.Білуха, В.Г. Гетьман, М.Я. Дем’яненко, В.П. Завгородній, Г.Г.Кірейцев,А.М. Кузьмінський, В.Г. Линник, Ю.Я. Литвин, В.Б. Моссаковський,М.Ф. Огійчук, В.Ф. Палій, Г.М.Підлісецький, П.Т. Саблук, В.В. Сопко, Л.К. Сукта інші вчені.
Проте актуальнимизалишаються проблеми теоретичного і практичного характеру, наприклад щодовикористання таких економічних категорій, як «основні фонди» «та основні засоби».Тому в умовах реформування економіки постає питання: яка категорія більш повновідповідає новому економічному середовищу?
Актуальністьпроблеми, недостатній ступінь її дослідженності стосовно сучасних потребекономіки, наявність багатьох дискусійних питань зумовили вибір теми, визначилиїї логіку і мету даної роботи.
Метаданої роботи визначити порядок обліку зносу та амортизації основних засобів.Мета роботу обумовлює вирішення наступних завдань:
– вивченняекономічної сутності зносу та амортизації основних засобів підприємства;
– дослідженняосновних засад обліку основних засобів;
– вивченнята практичне застосування методів нарахування амортизації в обліковій роботіпідприємства;
– аналізосновних положень податкового обліку амортизації, згідно вимог чинногозаконодавства.
Виходячиз цього, предмет вивчення даної роботи можна визначити, як існуючі системи іметоди обліку зносу та амортизації основних засобів.
Об’єктвивчення – ТОВ «Соул», також є у своїй галузі найбільш проблемним і потребуючєособливого аналізу в частині використання основного капіталу.
Загальною методичною основоюроботи служили монографії та інші друковані джерела провідних вітчизнянихспеціалістів в області економіки та фінансів підприємств.
/>/>/>/>1. Теоретичні основи обліку зносу основних засобів 1.1 Економічна сутність та значення амортизації основних засобів напідприємстві
 
Побудова обліку амортизації основних засобів ґрунтується навизначенні та економічній класифікації.
Економіко-правовевизначення амортизації основних засобів наведено у Положенні (стандарті)бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» (схвалено Методологічною радоюпри Міністерстві фінансів України 16 вересня 1999 p.) [3].
Положеннямістить таке визначення основних засобів [3]:
Основні засоби – матеріальні активи, які підприємствоутримує з метою використання їх в процесі виробництва або постачання товарів іпослуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративнихфункцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більшеодного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) [3].
Об’єктосновних засобів визнається активом, якщо існує ймовірність того, щопідприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання тайого вартість може бути достовірно визначена.
Векономічних розрахунках використовують три види оцінювання основних засобів:первинну, відновлювальну і залишкову.
Первиннавартість дорівнює фактичній сумі затрат підприємства на придбання, завирахуванням наданих торговельних знижок; мито, інші податки, що невідшкодовуються підприємству; транспортування, монтаж, та інші витрати, щобезпосередньо пов’язані з їх придбанням; затрати на побудову і спорудженняосновних засобів (інвентарна вартість);
відновлювальна– витратам на створення, будування, придбання, транспортування й монтаж даногопредмета основних засобів у сучасних умовах за діючими цінами на моментпереоцінки; залишкова вартість основних засобів – у первинній (відновлювальній)вартості за відкидання зносу.
Первиннавартість об’єктів, переведених до основних засобів з власної готової продукції,дорівнює її собівартості, яка визначається згідно з положенням (стандартом)бухгалтерського обліку 16 «Витрати».
Первиннавартість об’єкта основних засобів, придбаного в результаті обміну на подібнийоб’єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об’єкта основних засобів. Якщозалишкова вартість переданого об’єкта перевищує його справедливу вартість, топервинною вартістю об’єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібнийоб’єкт, є його справедлива вартість з включенням різниці до фінансовихрезультатів (витрат) звітного періоду.
Первиннавартість об’єкта основних засобів, придбаного в обмін (або частковий обмін) нанеподібний об’єкт, дорівнює справедливій вартості переданого об’єкта основнихзасобів, збільшеної або зменшеної на суму грошових коштів чи їх еквівалентів,що була передана (отримана) під час обміну [3].
Первиннавартість об’єктів основних засобів, оплачених загальною сумою, визначаєтьсяшляхом розподілу сплаченої суми пропорційно до справедливої вартості кожного зцих об’єктів.
Первиннавартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов’язаних з поліпшеннямоб’єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкціятощо), яке призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісноочікуваних від використання об’єкта.
Витрати,що здійснюються для підтримання об’єкта у робочому стані та одержання первісновизначеного розміру майбутніх економічних вигод від його використання,включаються до складу витрат звітного періоду.
Убухгалтерському обліку основні засоби оцінюють також і за балансовою вартістю.В її складі можуть бути:
– первиннавартість побудови (спорудження) або придбання (інвентарна вартість);
– відновлювальнавартість основних засобів, які переоцінені раніш на різні дати;
– облікова вартість основних засобів, що надійшли безкоштовноза даними обліку передаючої сторони разом із затратами одержувача наустановлення.
Розрізняють два види зносу основних засобів – фізичний іморальний.
Фізичний знос – це поступова втрата основними засобами споживноївартості в процесі експлуатації, тобто суто матеріальний знос їх окремихелементів. Фізичний знос залежить від багатьох факторів, зокрема: особливостейтехнологічного процесу; якості обслуговування основних засобів; кваліфікаціїробітників та їхнього ставлення до основних засобів у процесі використання,інтенсивності та умов їх використання. Розрізняють повний і частковий знососновних засобів [6, c. 152].
Повний знос передбачає повну заміну зношених основних засобівчерез нове капітальне будівництво або придбання нових основних засобів.
Частковий знос компенсується здійсненням капітального ремонтуосновних засобів.
Моральний знос – це знос основних засобів унаслідок створеннянових, більш прогресивних і економічно ефективних машин та устаткування. Появадосконаліших видів устаткування з підвищеною продуктивністю робить економічнодоцільною заміну діючих основних засобів іще до їх фізичного зносу.
Несвоєчасна заміна морально застарілих основних виробничих засобівпризводить до того, що собівартість підвищується, а якість знижується порівняноз продукцією, виготовленою на досконаліших машинах та устаткуванні.
Моральний знос зменшує вартість основних виробничих засобів черезскорочення суспільне необхідних витрат на їх відтворення. Сума нарахованогозносу характеризує стан основних виробничих засобів. Вирахуванням з первісної(відновлюваної) вартості основних виробничих засобів суми зносу визначаютьзалишкову вартість основних виробничих засобів.
Сума нарахованої амортизації береться за вартість фізичного зносу.
Амортизація – це процес поступового перенесення вартості основнихвиробничих засобів і нематеріальних активів з урахуванням витрат на їхпридбання, виготовлення або поліпшення згідно з нормами амортизаційнихвідрахувань, установленими законодавчими актами. Амортизаційні відрахуваннявключаються до складу валових витрат, що беруться для обчисленняоподатковуваного прибутку [3].
Вобліковій практиці підприємств використовують наступні методи нарахуванняамортизації:
1)прямолінійно, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості,яка амортизується, на очікуваний період часу використання об’єкта основнихзасобів;
2)зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається якдобуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року та нормиамортизації, обчисленої виходячи зі строку корисного використання об’єкта;
3)прискореного зменшення залишкової вартості, за яким різна сума амортизаціївизначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року танорми амортизації, обчисленої виходячи зі строку корисного об’єкта, якаподвоюється;
4)кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості,яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнтрозраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваногоперіоду часу використання об’єкта основних засобів, на суму чисел років йогокорисного використання;
5)виробничого, за яким річна сума амортизації визначається як добуток фактичногорічного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації.Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується,на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити(виконати) цим об’єктом.
За рахунок амортизаційних відрахувань фінансуються витрати:
на придбання основних засобів та нематеріальних активів длявласного виробничого використання, у тім числі на самостійне виготовленняосновних засобів для власних виробничих потреб (включно з витратами на виплатузаробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основнихзасобів); на здійснення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації таінших способів поліпшення основних засобів.
Безпосередньо відносяться до складу валових витрат звітногоперіоду: витрати на придбання основних засобів або нематеріальних активів зметою їх наступної реалізації іншим підприємствам чи використання такихосновних засобів у виробництві інших основних засобів, призначених для такоїреалізації; кошти та витрати на утримання основних засобів, що перебувають наконсервації.
Розмір амортизаційних відрахувань залежить від балансової вартостіосновних засобів і норм таких відрахувань, а також від методів їх нарахування.
Таким чином, основні засоби – матеріальні активи, якіпідприємство утримує з метою використання їх в процесі виробництва абопостачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійсненняадміністративних функцій, очікуваний строк корисного використання(експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довшийза рік). Амортизація – це процес поступового перенесення вартості основнихвиробничих засобів і нематеріальних активів з урахуванням витрат на їхпридбання, виготовлення або поліпшення згідно з нормами амортизаційнихвідрахувань, установленими законодавчими актами. Отже, розглянуті теоретичніположення щодо обліку руху та амортизації основних засобів дозволяють перейтидо їх практичного застосування.

/>/>1.2Економіко-правовий аналіз нормативної бази та огляд спеціальної літератури
Методологічнізасади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби тарозкриття її у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт)бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» [3]. Даний стандарт обліку даєнаступні визначення термінів. Група основних засобів – сукупністьоднотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використаннянеоборотних матеріальних активів.
Зменшеннякорисності – втрата економічної вигоди в сумі перевищення залишкової вартостіактиву над сумою очікуваного відшкодування.
Незавершенікапітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи – це капітальніінвестиції у будівництво, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбанняоб’єктів необоротних матеріальних активів, введення яких в експлуатацію на датубалансу не відбулося, а також авансовані платежі для фінансування будівництва. Подібніоб’єкти – об’єкти, які мають однакове функціональне призначення та однаковусправедливу вартість. Сума очікуваного відшкодування необоротного активу – найбільшаз двох оцінок: чиста вартість реалізації або теперішня вартістьмайбутніх чистих грошових надходжень від використання необоротного активу,включаючи його ліквідаційну вартість.
Інтеграційніпроцеси, які відбуваються у світі, призводять до необхідності розробкизагальних принципів обліку та звітності, які знаходять своє відображення уМіжнародних стандартах фінансової звітності (МСФЗ). З огляду на те, щонаціональні стандарти обліку розроблені з урахуванням вимог міжнароднихстандартів, П(С) БО 7 «Основні засоби» має ряд спільних положень з МСФЗ 16«Основні засоби» [12, с. 172].
Суттєвівідмінності відсутні щодо висвітлення наступних питань: сфера застосуваннястандарту; визначення понять: амортизація; вартість, яка амортизується (у МСФЗ –сума, яка амортизується); група основних засобів (у МСФЗ – клас основнихзасобів); ліквідаційна вартість; основні засоби; порядок та умови їх визнання;строк корисного використання (експлуатації), формування первісної вартостіоб’єкта та перелік витрат, які не включаються до первісної вартості; формуванняпервісної вартості при обміні об’єкта основних засобів на подібні та неподібніактиви; проведення переоцінки об’єкта основних засобів і відображення їїрезультатів в обліку.
Однак,можна виділити й положення, які містять розбіжності./>/>/>/>/> Таблиця 1.1. Порівняльна міжнародного танаціонального стандартів з обліку зносу основних засобівОзнака П(С) БО 7 «Основні засоби» МСФЗ 16 «Основні засоби» Методи нарахування амортизації Прямолінійний, виробничий (метод суми одиниць продукції) Зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний Метод зменшення залишку Момент початку нарахування амортизації 3 місяця, наступного за місяцем, у якому об’єкт основних засобів став придатним для корисного використання Не розглядається Момент припинення нарахування амортизації Починаючи з місця, наступного за місяцем: вибуття об’єкта основних засобів; переведення його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію Не розглядається
Відмінні риси між П(С) БО та МСФЗможна пояснити тим, що, по-перше, МСФЗ не враховують національних особливостейведення обліку; по-друге, вони застосовуються у різних країнах світу та носятьзагальний рекомендаційний характер. Проблеми обліку зносу основних засобів досліджує багатовітчизняних вчених. Зокрема, найбільш систематизоване дослідження проблемобліку амортизації представлено в працях Бутинця Ф.Ф., Ткаченко Н.М.,Сопко В.В. Порівняльна характеристика джерел представлена в таблиці 1.2.
/>/>/>Таблиця 1.2. Критичний аналіз літературнихджерел щодо організації обліку основних засобів та їх зносуАвтор Назва роботи Рік і місце видання Короткий зміст Раденок О. (укладач) Бухгалтерський облік 2008 рік, Харків «Фактор» Являє собою підбірку нормативних та методичних матеріалів щодо організації бухгалтерського обліку. Має практичні приклади та відповіді на більш проблемні запитання з обліку та зокрема з обліку основних засобів Голов С.Ф. Бухгалтерський облік та фінансова звітність за міжнародними стандартами 2009 рік, Київ «Лібра» Представлені матеріали з організації обліку за міжнародними стандартами, що дає можливість порівняння з національною практикою Голов С.Ф. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами: приклади та коментарі 2009 рік, Київ «Лібра» Посібник більш придатний для бухгалтерів-практиків. Матеріал викладений з практичної точки зору: з прикладами та проблемними ситуаціями Павлюк І.М. Основи бухгалтерського обліку на підприємствах і в організаціях України 2008 рік, Ів-Франк. Навчальний посібник, носить учбовий характер, з умовними прикладами. Розкривається оцінка, рух, знос та інвентаризація основних засобів Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України 2008 рік, Київ, АСК
Представлена досить глибока методологія основних засобів:
– види вартості основних засобів;
– види вартості основних засобів;
– документальне оформлення;
– облік капітальних інвестицій;
– облік зносу та амортизації;
– облік ремонтів ОЗ;
– інвентаризація основних засобів;
– облік орендованих основних засобів.
Основними джерелами інформації при аналізіосновних фондів, є дані «Балансу підприємства» ф. 1, фінансової звітності ф. 2«Звіт про фінансові результати», а також відповідні первинні документи щодообліку зносу основних засобів, зокрема форми ОЗ-14 «Розрахунок амортизації основних засобів (для промисловихпідприємств)», ОЗ-15 «Розрахунок амортизації основних засобів (для будівельнихорганізацій)», ОЗ-16 «Розрахунок амортизації по автотранспорту»./>/> 1.3 Коротка організаційно-економічна характеристикаТОВ «Соул»
Як зазначалося, об’єктом дослідження є ТОВ«Соул». Основним видом діяльності аналізованого підприємства є утилізація побутових відходів. Підприємство розташоване за адресою: м.Київ, вул. Малинська, 17а. На даномуетапі розглянемо техніко-економічні показники виробництва та реалізаціїпродукції підприємства за 2007–2009 роки і проведемо порівняльний аналіз. Длянайбільшої ефективності дані побудуємо у виді наступної таблиці:
Таблиця 1.3. Фінансово-економічні показники підприємства за2007–2009 рік, тис. грн.Показники 2007 2008 2009 Відхилення 2008 від 2007 2009 від 2008 Чистий доход (виручка) від реалізації 49269,7 59900,3 80497,6 10630,6 20597,3 Прибуток від реалізації 5927,1 7286,3 9713,7 1359,2 2427,4 Собівартість реалізованої продукції 43342,6 52614 70783,9 9271,4 18169,9 Рентабельність основної діяльності (%) 13,67 13,85 13,72 0,17 -0,13 Витрати на одну грн. виторгу від реалізації 0,880 0,878 0,879 -0,002 0,001 Витрати на оплату праці 650,5 1353,9 1613,9 703,4 260 Чистий прибуток (збиток) 2157,2 -667,2 -993,2 -2824,4 -326,0 Основні фонди 9780,05 19588,85 44333,35 9808,8 24744,5 Фондовіддача 3,86 2,27 1,65 -1,595 -0,62 Середня чисельність, чол. 460 478 512 18 34 Продуктивність праці, тис. грн./чол. 107,1 125,31 157,22 18,21 31,91
За результатами порівняльного аналізу показників видно, щочистий дохід (виручка) від реалізації (ф. 2 ряд. 035) в 2008 роцізбільшилася в порівнянні з 2007 роком на 10630,6 тис. грн., в 2009 роцізбільшилась в порівнянні з 2008 роком на 20597,3 тис. грн., чи на 34,39%.Валовий прибуток підприємства в 2009 році виріс у порівнянні з 2008-м на 2427,4тис. грн., чи на 33,31%. Валовий прибуток підприємства в 2008 році виріс упорівнянні з 2007-м на 1359,2 тис. грн. Собівартість реалізації при цьому в 2009році збільшилася на 18169,9 тис. чи на 34,53% у порівнянні з 2008-м. В 2008році порівняно з 2007-м собівартість виросла на 9271,4 тис. грн. Зобразимо графічно залежність цих показників (рис. 1.1):
/>
Рис. 1.1. Динамікапоказників виручки, собівартості та валового прибутку ТОВ «Соул» за 2007–2009рр.
Рис. 1.1та проведений аналіз відображає, що темпи росту прибутку більші за темпи ростусобівартості продукції. Збільшення собівартості реалізованої продукції майже невплинуло на зниження рентабельності основної діяльності підприємства, тому щовона зменшилася з 13,85% до 13,72% до кінця 2009 року. Порівняно з 2007-м в 2008році рентабельність зросла з 13,67% до 13,85%. Якщо розглядати більш детально,то можна зробити висновок, що витрати на одну гривню виторгу від реалізаціїсклали в 2007 році 0,88, а в 2008 році 0,878 грн., що на 0,002 грн менше. В 2009році даний показник виріс на 0,001 грн. Слід відмітити зростання витрат на оплатупраці протягом останніх трьох років, але воно пов’язане з ростом чисельності.Крім усього спостерігається збільшення вартості основних засобів підприємства:в 2008 році порівняно з 2007-м на 9808,8 тис. грн. та на 24744,5 тис. грн. в 2009році у порівнянні з 2008-м. Такий ріст вартості основних засобів призвів дозменшення фондовіддачі протягом останніх трьох років. Але навпаки зросла значнофондоозброєність праці. Чистий прибуток отримано лише в 2007 році.
Основні засоби – один ізнайважливіших факторів будь-якого виробництва. Їхній стан і ефективневикористання прямо впливають на кінцеві результати господарської діяльностіпідприємства.
Результати розрахунку коефіцієнтів і показниківнаявності, структури, руху технічного стану, і ефективності використанняосновних засобів приведені в таблиці 1.4.
Таблиця 1.4. Таблицяпоказників наявності, структури, руху, технічного стану, ефективностівикористання основних засобів ТОВ «Соул» за 2005–2009 рр.Групи, коефіцієнти й показники ОЗ 2 005 р. 2007 р. 2008 р. 2009 р. Рух і технічний стан основних засобів Коефіцієнт відновлення 0,13 0,17 0,36 0,18 Коефіцієнт приросту 0,12 0,18 0,43 0,17 Коефіцієнт зносу 0,25 0,37 0,36 0,29 Коефіцієнт придатності 0,75 0,63 0,64 0,71 Ефективність використання основних засобів Показник фондовіддачі 2,54 2,36 1,71 1,29 Показник фондомісткості 0,394 0,424 0,586 0,773 Показник рентабельності 0,29 0,22 0,21 0,16

Ріст основних виробничих засобів увартісному і відсотковому вимірі здійснився за рахунок щорічного приросту, цейприріст із 2005 по 2009 рр. склав 332322 грн., що склало 114,5%.
Особливої уваги в даній роботі заслуговують основні засоби.Оцінка їх стану в 2009 році надає можливість зробити висновок, що оновлюютьсяосновні засоби підприємства досить повільно, а зношеність їх складає 29%. Якщоорієнтуватись на динаміку показника фондовіддачі, то слід відмітити спаданняефективності використання основних засобів ТОВ «Соул» на протязі 2005–2009 рр.Загальна оцінка використання основних засобів не досить задовільна, тому що зчасом основні засоби старіють та не досить ефективно використовуються.
/>/>/>/>2. Облікамортизації основних засобів на ТОВ «Соул»/> 2.1 Документування обліку амортизації основнихзасобів
Дляобліку наявності основних засобів передбачено такі синтетичні рахунки:
№10 «Основні засоби» – призначений для обліку наявності таруху основних засобів, що перебувають не лише в експлуатації, айв запасі, наконсервації чи в оренді. Основні засоби обліковуються за первинною чивідновлювальною вартістю.
Нарахунку №10 обліковують такі основні засоби: земельні ділянки, капітальнівитрати на поліпшення земель, будинки та споруди, машини та обладнання,транспортні засоби, інструменти, прилади та інвентар, робоча і продуктивнахудоба, багаторічні насадження, інші основні засоби [6, c. 159].
Окремагрупа основних засобів обліковується під назвою «Інші необоротні матеріальніактиви», рахунок №11. На цьому рахунку обліковують такі основні засоби:
1.Бібліотечні фонди. 2. Малоцінні необоротні матеріальні активи. 3. Тимчасовінетитульні споруди. 4. Природні ресурси. 5. Інвентарну тару. 6. Предметипрокату. 7. Інші необоротні матеріальні активи.
№13«Знос необоротних активів», «Знос основних засобів» – призначений длявідображення амортизації (зносу) вартості основних засобів у процесі її переносуна новостворюваний продукт. У Цьому рахунку передбачено три субрахунки: знососновних засобів; знос інших необоротних активів; знос нематеріальних активів.
Рух основних засобів, пов’язаний зі здійсненнямгосподарських операцій з їх надходження, внутрішнього переміщення та вибуття, вТОВ «Соул» оформлюють типовими формами первинної облікової документації,затвердженими наказом Мінстату України. Характеристику форм первинного облікуосновних засобів наведено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1. Характеристика типових формпервинних документів з обліку основних засобівФорма документу Назва документу Примітки 03–1 Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів Складається на кожний об’єкт окремо, а на декілька – лише в тому випадку, коли об’єкти однотипні, мають однакову вартість і прийняті одночасно на відповідальне зберігання однією й тією ж особою ОЗ-2 Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об’єктів основних засобів Зазначаються технічна характеристика та первісна вартість об’єкту. Актом такої форми оформлюється приймання завершених робіт після добудови, реконструкції або модернізації основних засобів ОЗ-3 Акт на списання основних засобів Після ліквідації основних засобів і складання актів на списання основних засобів перший примірник передається до бухгалтерії, де на його підставі робиться запис до інвентарного списку основних засобів ОЗ-4 Акт на списання автотранспортних засобів Складається в двох примірниках, підписують члени комісії, затверджує керівник підприємства або уповноважена ним на це особа ОЗ-5 Акт про установку, пуск та демонтаж будівельної машини Складається при встановленні, запуску і демонтажі будівельної машини, що взята напрокат. Підписується представником машинопрокатної бази та механіком будівельної дільниці ОЗ-6 Інвентарна картка обліку основних засобів Здійснюються записи на підставі актів приймання-передачі основних засобів та акту на списання основних засобів: для обліку окремих об’єктів основних засобів; для групового обліку однотипних об’єктів основних засобів, які надійшли в експлуатацію в одному календарному місяці й мають одне й те ж виробничо-господарське призначення, технічну характеристику та вартість. 03–7 Опис інвентарних карток з обліку основних засобів Застосовується для реєстрації ін вен-тарних карток. Ця форма складається в одному примірнику в бухгалтерії ОЗ-8 Картка обліку руху основних засобів Застосовується для обліку руху основних засобів за класифікаційними групами. Відкривається в бухгалтерії в одному примірнику ОЗ-9 Інвентарний список основних засобів Застосовується в місцях експлуатації основних засобів для обліку кожного об’єкта за матеріально відповідальними особами. Дані, що містяться в цій формі, мають бути тотожними записам в інвентарних картках основних засобів 1 2 3 ОЗ-14, ОЗ-15, ОЗ-16 Розрахунок амортизації основних засобів Використовується при нарахуванні зносу основних засобів
Форма ОЗ-1 «Акт приймання-передачі (внутрішньогопереміщення) основних засобів» використовується для:
– зарахування до складу основних засобівокремих об’єктів;
– обліку введення об’єктів основних засобівв експлуатацію;
– оформлення внутрішнього переміщенняосновного засобу з одного підрозділу (цеху, відділу, ділянки) до іншого;
– виключення об’єктів зі складу основнихзасобів при передачі іншому підприємству – як при продажу (обміні), так і прибезоплатній передачі.
Склад комісії, яка підписує акт, визначається вНаказі про облікову політику підприємства або затверджується керівником [7, c.74].
Кожен об’єкт зараховується до складу основнихзасобів за окремим актом. Виключення становлять інвентар, інструменти,обладнання та подібні об’єкти, якщо вони є однотипними та мають однаковувартість в одному календарному місяці.
Акти зберігаються протягом всього термінуексплуатації об’єкту і протягом трьох років та одного місяця після списанняоб’єкту з обліку за умови, що за цей період була проведена ревізія.
Форму ОЗ-2 «Акт приймання-здачі відремонтованих,реконструйованих та модернізованих об’єктів» використовують при оформленні приймання-передачіосновного засобу з капітального ремонту, реконструкції або модернізації. Актскладається в одному примірнику, якщо ремонт, реконструкція або модернізаціяздійснювались господарським способом, та в двох – якщо стороннім підприємством(другий примірник передається підприємству, яке здійснювало роботи). Напідставі акту вносяться зміни до наступних документів: ОЗ-6 «Інвентарна карткаобліку основних засобів»; ОЗ-14 «Розрахунок амортизації основних засобів»; ОЗ-15«Розрахунок амортизації основних засобів (для будівельних організацій)»; 03–16 «Розрахунокамортизації по автотранспорту».
Форми 03–3 «Акт на списання основних засобів» таОЗ-4 «Акт на списання автотранспортних засобів» використовуються для оформленнявибуття окремих об’єктів основних засобів при повній або частковій ліквідації.Акт складається в двох примірниках і затверджується керівником підприємства,потім передається в бухгалтерію, де на його підставі здійснюють запис до формиОЗ-9 та вилучають картку форми ОЗ-6, що відображають у відомості форми ОЗ-7.
Форма 03–5 «Акт про установку, пуск та демонтажбудівельної машини» використовується при встановленні, запуску та демонтажубудівельної машини, взятої на прокат. Цей акт підписується представникоммашинопрокатної бази та механіком будівельної дільниці.
Форма ОЗ-6 «Інвентарна картка обліку основнихзасобів» використовується для аналітичного обліку та узагальнення інформаціїпро наявність та рух всіх типів основних засобів на підприємстві. Карткизаводяться на кожен інвентарний об’єкт або групу однотипних об’єктів, які маютьоднакову вартість, введені в експлуатацію в один і той же час та знаходяться водному підрозділі (цеху). Інвентарні картки заповнюються на підставі наступнихпервинних документів з обліку руху основних засобів: ОЗ-1 «Актприймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів»; ОЗ-2 «Актприймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів»;ОЗ-З «Акт на списання основних засобів» (при цьому картка вилучається); ОЗ-4 «Актна списання автотранспортних засобів» (при цьому картка вилучається).
На підставі інвентарних карток заповнюютьсянаступні накопичувальні документи: ОЗ-7 «Опис інвентарних карток по облікуосновних засобів»; ОЗ-8 «Картка обліку руху основних засобів» (заповнюється вкінці місяця); ОЗ-9 «Інвентарний список основних засобів» (крім випадкувнутрішнього переміщення основного засобу).
Дані карток сумарно звіряють з регістрамисинтетичного бухгалтерського обліку.
Кожна картка традиційно ведеться в одномупримірнику в бухгалтерії, але існує варіант обліку з веденням двох примірниківцих форм: один примірник – в бухгалтерії, інший – в місці експлуатаціїосновного засобу, замість форми ОЗ-9. Підприємства, які мають невеликукількість основних засобів, можуть вести їх пооб’єктний облік в інвентарнійкнизі (в розрізі видів основних засобів та місць їх знаходження).
Наорендовані основні засоби картка форми ОЗ-6 не заводиться. Для аналітичногообліку таких засобів використовується копія інвентарної картки орендодавця, якаповинна бути отримана разом з орендованими основними засобами.
Форма ОЗ-7 «Опис інвентарних карток по облікуосновних засобів» використовується для реєстрації інвентарних карток. Ця формаскладається в одному примірнику з метою контролю за зберіганням карток.Зареєстровані у цьому описі картки розмішують у картотеці основних засобів, деїх групують за видами, а всередині видів – за місцезнаходженням. Карткинедіючих основних засобів групують окремо. Вибуття основних засобіввідмічається у картці, яка вилучається з картотеки діючих об’єктів, щовідображається в цьому описі.
Форма ОЗ-8 «Картка обліку руху основних засобів» заповнюєтьсяна підставі наступних форм: ОЗ-6 «Інвентарна картка обліку основних засобів»;ОЗ-14 «Розрахунок амортизації основних засобів (для промислових підприємств)»;ОЗ-15 «Розрахунок амортизації основних засобів (для будівельних організацій)»;ОЗ-16 «Розрахунок амортизації по автотранспорту».
Форма ОЗ-9 «Інвентарний список основних засобів» використовуєтьсяу місцях експлуатації основних засобів (цехах, відділах) для обліку кожногооб’єкту за матеріально відповідальними особами.
ФормиОЗ-14 «Розрахунок амортизації основних засобів (для промислових підприємств)»,ОЗ-15 «Розрахунок амортизації основних засобів (для будівельних організацій)»,ОЗ-16 «Розрахунок амортизації по автотранспорту» використовується длярозрахунку амортизації основних засобів та заповнюються на підставі інвентарнихкарток форми ОЗ-6 з урахуванням змін, внесених актом форми ОЗ-2 приприйманні-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів.
Об’єктом амортизації є окремі основні засоби, крім землі,продуктивної худоби, жилих будинків, споруд благоустрою, автомобільних дорігзагального користування, видавничої продукції (книги, журнали, брошури тощо),сценічно-постановчого інвентарю, експонатів музеїв, зоопарків, об’єктівмобілізаційного призначення.
Амортизаціянараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єктаосновних засобів, який встановлюється підприємством при визнанні цього об’єктаактивом (зарахуванні на баланс).
Нарахуванняамортизації призупиняється на період реконструкції, модернізації, добудови,дообладнання та консервації об’єкта основних засобів [3].
Привизначенні строку корисного використання (експлуатації) об’єкта слід враховувати:
очікуваневикористання об’єкта підприємством з урахуванням його потужності абопродуктивності;
фізичнийта моральний знос, що передбачається;
правовіабо подібні обмеження щодо строків використання об’єкта та інші фактори.
Строккорисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів переглядається уразі зміни очікуваних економічних вигод від його використання.
Амортизаціяоб’єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисноговикористання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисноговикористання.
До 1січня 2000 р. на підприємствах діяли середньорічні норми амортизаційнихвідрахувань, розроблені диференційовано за окремими видами і групами основнихзасобів у процентах до їх балансової вартості. Вони були єдині для всіхпідприємств і організацій незалежно від галузі.
Згідноз П(С) БО 7 «Основні засоби» з 1 січня 2000 p. метод амортизації маєвраховувати форму, в якій економічна вигода від активу отримуєтьсяпідприємством. Тому вибір методів амортизації основних засобів підприємствоздійснює самостійно, застосовуючи до кожного об’єкта основних засобіввідповідний метод нарахування амортизації.
Обраніметоди амортизації основних засобів є елементами облікової політикипідприємства.
Оскількиметод амортизації об’єкта основних засобів обирається підприємством самостійноз урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від йоговикористання, тому підприємство метод амортизації об’єкта основних засобівпереглядає у разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод відйого використання. Нарахування амортизації за новим методом починається змісяця, наступного за місяцем зміни методу амортизації [8, c. 59].
Нарахуванняамортизації припиняється з місяця, наступного за місяцем, в якому об’єкт основнихзасобів став придатним для корисного використання.
Нарахуванняамортизації починається з місяця, наступного за місяцем вибуття об’єктаосновних засобів.

/>2.2 Синтетичний і аналітичний облікосновних засобів на ТОВ «Соул»
Для відображення в бухгалтерському обліку сумамортизаційних відрахувань використовують рахунок 13 «Знос (амортизація)необоротних активів». Субрахунки, які відкриваються до рахунку 13 «Знос(амортизація) необоротних активів», та їх характеристика наведені в таблиці 2.2.
Таблиця 2.2. Характеристика субрахунків рахунку13 «Знос (амортизація) необоротних активів»Субрахунок Характеристика 131 «Знос основних засобів» Узагальнюється інформація про суму зносу тих не оборот-них активів, облік яких ведеться на рахунку Основні засоби 132 «Знос інших необоротних матеріальних активів» Узагальнюється інформація про суму зносу тих необоротних активів, облік яких ведеться на рахунку 11 «Інші необоротні матеріальні активи» 133 «Накопичена амортизація нематеріальних активів» Узагальнюється інформація про суму накопиченої амортизації нематеріальних активів
Амортизаціянараховується за всіма об’єктами, що перебувають в експлуатації за станом наперше число даного місяця (кварталу, сезону, року). За об’єктами, що надійшли івибули з експлуатації в середині місяця, амортизація нараховується абонарахування припиняється з першого числа наступного місяця. Наприклад, якщооб’єкт зданий в експлуатацію або вибув 20 січня, нарахування і припинення нарахуванняамортизації починається з 1 лютого.
Амортизаційнівідрахування проводяться протягом фактичного строку служби основних засобів,але не більшого за нормативний.
Амортизаціянараховується за основними засобами, що перебувають у ремонті, за час їх простоюі за тими, що є в запасі (на складі).
На підприємствах ізсезонним характером виробництва річна сума амортизації нараховується за часроботи підприємства.
Усезонних виробництвах сума амортизаційних відрахувань вноситься до затратвиробництва за період роботи протягом року.
Дляполегшення техніки розрахунки амортизаційних відрахувань за всі наступні місяціроку щомісяця розраховується амортизація лише за введеними і вибулими основнимизасобами протягом цього місяця. Наприклад, суму амортизаційних відрахувань залютий потрібно обліковувати з наявності цих засобів на 1 лютого. Тому до сумиамортизаційних відрахувань, яка обліковувалася за січень, потрібно додати сумуамортизаційних відрахувань за прибулими і відняти суму амортизаційнихвідрахувань за вибулими в січні основними засобами. У такому самому порядкуобчислюють суму амортизаційних відрахувань за кожний наступний місяць.
Дляобчислення суми амортизаційних відрахувань використовують розроблювальнутаблицю.
Щомісячнусуму амортизації, нараховану за встановленими нормами, в обліку ТОВ «Соул»відображають такими записами (дані першого кварталу 2009 року):
Дебетрахунку 23 «Виробництво»
Кредитрахунку 131 «Знос основних засобів» – сума 24150 грн.
Дебетрахунку 92 «Адміністративні витрати»
Кредитрахунку 131 «Знос основних засобів» – сума 14520 грн.
Такимчином, нарахована амортизація списується на витрати поточного періоду, якіпотім відшкодовуються у вигляді реалізованої продукції. Окрім цьогозбільшується сума накопиченого зносу, що відображається по кредиту рахунка 131 «Знососновних засобів».
Нарахуванняамортизації в податковому обліку регулюється ЗУ «Про оподаткування прибуткупідприємств» [1].
Під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальнихактивів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовленняабо поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межахнорм амортизаційних відрахувань, установлених ЗУ «Про оподаткування прибуткупідприємств».
Амортизаціїпідлягають витрати на:
придбанняосновних фондів та нематеріальних активів для власного виробничоговикористання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання,закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;
самостійневиготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витратина виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні такихосновних фондів;
проведеннявсіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшенняосновних фондів;
капітальніполіпшення землі, не пов’язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагаченнята інші подібні капітальні поліпшення землі.
Не підлягаютьамортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витратиплатника податку на:
придбанняі відгодівлю продуктивної худоби;
вирощуваннябагаторічних плодоносних насаджень;
придбанняосновних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особамчи їх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначенихдля подальшого продажу іншим особам;
утриманняосновних фондів, що знаходяться на консервації.
Непідлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерелфінансування:
витратибюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою й жилих будинків, придбанняі збереження бібліотечних і архівних фондів;
витратибюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загальногокористування;
витратина придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечногофонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів, бібліотечних іархівних фондів;
витратина придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшенняневиробничих фондів.
Підтерміном «невиробничі фонди» слід розуміти капітальні активи, які не використовуютьсяу господарській діяльності платника податку. До таких невиробничих фондів відносяться:
капітальніактиви (або їх структурні компоненти), які підпадають під визначення групи 1 основнихфондів, включаючи орендовані;
капітальніактиви, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4 основних фондів, які єневід’ємною частиною, розміщені або використовуються для забезпечення діяльностіневиробничих фондів, що підпадають під визначення групи 1 основних фондів абовилучені з місця ведення господарської діяльності платника податку та переданіу безоплатне користування особам, які не є платниками цього податку.
Порядокбухгалтерського обліку вартості невиробничих фондів установлюєтьсяМіністерством фінансів України. Такий бухгалтерський облік ведеться окремо відподаткового обліку та не впливає на податкові зобов’язання платника податку.
Довалових доходів платника податку у разі продажу невиробничих фондів включаютьсядоходи, отримані (нараховані) від продажу, а до валових витрат – сума витрат, пов’язанихіз придбанням (виготовленням) таких невиробничих фондів (без врахування зносу)та їх поліпшенням.
Підтерміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платникомподатку для використання у господарській діяльності платника податку протягомперіоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатаціютаких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень іпоступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом [6, c. 155].
Витратина придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 1000гривень, що призначені для використання у господарській діяльності платникаподатку, включаються до складу валових витрат платника податку в загальномупорядку.
Основніфонди підлягають розподілу за такими групами:
група1 – будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в томучислі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування,вартість капітального поліпшення землі);
група2 – автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі;побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, іншеконторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;
група3 – будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4.
група4 – електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації,їх програмне забезпечення, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації,інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони ірації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).
Балансовавартість групи основних фондів на початок звітного періоду розраховується поформулі:
Б(а)= Б (а-1) + Ща-1) – У (а-1) – А (а-1),
деБ(а) – балансова вартість групи на початок звітного періоду;
Б (а-1)– балансова вартість групи на початок періоду, що передував звітному;
П (а-1)– сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітальногоремонту, реконструкції, модернізації й інших поліпшень основних фондів протягомперіоду, що передував звітному;
У (а-1)– сума виведених з експлуатації основних фондів протягом періоду, що передувавзвітному;
А (а-1)– сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у період, що передував звітному.
Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансовоївартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періодув такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал):
група1 – 2 відсотки;
група2 – 10 відсотків;
група3 – 6 відсотків;
група4 – 15 відсотків.
Згідноданих податкового обліку ТОВ «Соул» в 2009 році було нараховано амортизації насуму 132550 грн. в тому числі:
1квартал – 34520 грн.
2квартал – 35640 грн.
3квартал – 26850 грн.
4квартал – 35540 грн.
Такимчином, в обліку ТОВ «Соул» спостерігається певне відхилення даних фінансовогообліку та податкового, щодо нарахування амортизації основних засобів./>/>/>/>2.3 Узагальнення інформації про амортизацію основних засобів тавідображення її в звітності ТОВ «Соул»
Для узагальнення інформації про наявність і рухосновних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальнихактивів і зносу необоротних активів, а також для відображення капітальних іфінансових інвестицій призначений Журнал 4 (по кредиту рахунків №10, 11, 12,13, 14, 15, 18, 19, 35). Записи в Журналі 4 ведуться на підставі первинних ізведених облікових документів (Акта прийому-передачі (внутрішнього переміщення)основних засобів, Акта списання, розрахунку амортизації й ін.).
Для розрахунку сум амортизаційних відрахувань підприємствамиУкраїни використовується типова форма №03–14 «Розрахунок амортизації основнихзасобів (для промислових підприємств)». Вона складається з 4 розділів:
– по основним засобам у запасі (резерві);
– по основним засобам в експлуатації;
– контрольні дані;
– розрахунок амортизації (зносу) основних засобів.
Показники типової форми №ОЗ-14 служать основоюдля відображення на відповідних рахунках сум нарахованої амортизації за звітниймісяць та суми зносу основних засобів. Також на досліджуваному підприємствівикористовується типова форма ОЗ-16 «Розрахунок амортизації по автотранспорту».Оформлені і підписані вказані документи бухгалтером, який здійснює облікосновних засобів передаються бухгалтеру по розрахунках, який здійснює й облікосновних засобів на ТОВ «Соул».
Дані про нарахований знос основних засобів відображаютьсяв «Балансі підприємства» форми 1, в рядку 032.
У приміткахдо фінансової звітності ТОВ «Соул» щодо кожної групи основних засобівнаводиться така інформація:
1.Вартість (первісна або переоцінена), за якою основні засоби відображені вбалансі.
2.Методи амортизації, що застосовуються підприємством, та діапазон строківкорисного використання (експлуатації).
3.Наявність та рух у звітному році:
3.1.Первісна (переоцінена) вартість та сума зносу на початок звітного року.
3.2.Первісна вартість основних засобів, які визнані активом, з виділенням вартості основнихзасобів, отриманих в результаті об’єднання підприємств.
3.3.Сума зміни первісної (переоціненої) вартості та зносу основних засобів урезультаті переоцінки.
3.4.Первісна (переоцінена) вартість та сума зносу основних засобів, які вибули.
3.5.Сума нарахованої амортизації.
3.6. Сумавтрат від зменшення корисності і сума вигід від відновлення корисності, відображенів звіті про фінансові результати в звітному періоді.
3.7.Інші зміни первісної (переоціненої) вартості та сума зносу основних засобів.
3.8.Первісна (переоцінена) вартість та сума зносу на кінець звітного року [2].
Упримітках до фінансової звітності ТОВ «Соул» також наводиться така інформація:
1. Первісну(переоцінену) вартість і суму зносу основних засобів, щодо яких існують передбаченічинним законодавством обмеження володіння, користування та розпорядження.
2. Первісну(переоцінену) вартість і суму зносу переданих у заставу основних засобів.
3. Сумакапітальних інвестицій в основні засоби за звітний рік.
4.Сума укладених угод на придбання у майбутньому основних засобів.
5.Залишкова вартість основних засобів, що тимчасово не використовуються(консервація, реконструкція тощо).
6.Первісна (переоцінена) вартість повністю амортизованих основних засобів, якіпродовжують використовуватись.
7.Залишкова вартість основних засобів, вилучених з експлуатації для продажу.
8.Первісна вартість, залишкова вартість та метод оцінки основних засобів,отриманих за рахунок цільового фінансування.
Упримітках до фінансової звітності наводиться інформація про зміну розмірудодаткового капіталу в результаті переоцінки основних засобів та обмеження щодойого розподілу між власниками (учасниками). У примітках до консолідованоїфінансової звітності щодо кожної групи основних засобів наводиться сумакурсових різниць у зв’язку з перерахунком вартості основних засобів, наведеноїу фінансовій звітності дочірніх підприємств [3]./>/>/>/> 
3. Шляхи вдосконалення обліку основних засобів на підприємстві
 
Насучасному етапі розвитку бухгалтерський облік все більше стаєкомп’ютеризованим. Це принципово змінює технологію обробки бухгалтерськоїінформації. В теперішній час розроблені десятки програм, що призначені дляавтоматизації бухгалтерського обліку на підприємствах за допомогою персональнихкомп’ютерів. Усі програми пропонують стандартний набір інструментів, якідозволяють полегшити та автоматизувати роботу бухгалтера. Більшість програмуніверсальні і дають змогу автоматизувати бухгалтерський облік будь-якоїважкості [8, c. 127].
Найбільш популярними є бухгалтерські програмиІНФО-БУХГАЛТЕР та 1С: Бухгалтерія. Кожна з цих програм має свої індивідуальніособливості.
ІНФО-БУХГАЛТЕР версія 8.2. – найбільш проста в освоєнніі роботі для тих, хто починає вивчення ведення б/о на комп» ютері.
1С: Бухгалтерія версія 7.7. – є універсальною, так яквона може підтримувати різні системи ведення б/о і використовується напідприємствах різних видів діяльності. Система 1С: Підприємство може працювати вдвох основних режимах. Режим конфігуратора дозволяє розробнику настроюватикомпоненти системи автоматизації і зберігати їх в спеціальній базі даних. Режимкористувача використовується для безпосереднього використання створеної настройкив роботі з метою вводу, обробки, зберігання і видачі вільної інформації продіяльність підприємства. Бухгалтерський облік, реалізований в конфігураціїзабезпечує надання інформації про фірму зовнішнім користувачам – інвесторам,кредиторам, податковим органам та відповідає прийнятій в даний час методологіїбухгалтерського і податкового обліку в Україні. Бухгалтерський облік ведетьсятільки в гривнях, крім тих ділянок, які згідно діючим методикам обліку повиннівестись в валюті (взаєморозрахунки із зарубіжними контрагентами, облік коштівна валютних рахунках та ін.). Програма надає гнучкі можливості обліку.
· довільна структура коду рахунку даєможливість використовувати довгі коди рахунків, субрахунків і вестибагаторівневі плани рахунків з великим рівнем вкладання;
· можливість працювати з декількома планамирахунків дозволяє вести облік в декількох системах обліку (наприклад, вУкраїнській та GAAP);
· програма має вбудовані механізми веденнякількісного і валютного обліку (число валют не обмежено);
· на одному комп» ютері можливо вести обліквідразу декількох підприємств.
· можливо ведення консолідованого обліку.
Цянастройка дозволяє автоматизувати усі розділи бухгалтерського обліку: операціїпо банку і касі, облік основних засобів і нематеріальних активів, облікматеріалів і МШП, облік виробництва продукції, облік валютних операцій,розрахунки з організаціями, дебіторами і кредиторами, розрахунки з підзвітнимиособами, розрахунки заробітної плати [9, c. 256].
1С: Бухгалтерія дозволяє автоматизувати підготовку іподальше зберігання будь-яких первинних документів: платіжне доручення,прибуткові та видаткові касові ордера, накладні, податкові накладні, книгиобліку придбання та продажу та ін.
Програма має набір стандартних звітів, що дозволяєбухгалтеру отримати інформацію за довільний період, в різних розрізах та знеобхідним ступенем деталізації. Наприклад:
Звіти по синтетичному обліку:
· оборотно-сальдова відомість
· шахова відомість
· головна книга
· журнал-ордер і відомість по рахунку
· аналіз рахунку (за період та по датах)
· картка рахунку
Звіти по аналітичному обліку:
· оборотно-сальдова відомість по рахунку врозрізі об’єктів аналітичного обліку
· аналіз рахунку в розрізі об’єктів аналітики
· аналіз об’єктів аналітики по рахунках
· карточка операцій по об’єкту аналітики
Отже, бухгалтерська програма 1С: Бухгалтерія повністюавтоматизує облік – від вводу первинних документів до надання звітності доподаткових органів.
Відповіднодо Концептуальної основи МСБО будь-який актив для відображення в обліку повиненвідповідати таким критеріям:
1)приносити в майбутньому вигоду підприємству;
2)його вартість можливо достовірно визначити. Крім зазначених, основні засобиповинні відповідати ще декільком критеріям.
Зокрема,згідно з п. 6 МСБО 16 «Основні засоби» основні засоби – це матеріальніактиви, які:
а)утримує підприємство для використання у виробництві або постачанні товарів інаданні послуг, для надання в оренду іншим особам або для адміністративнихцілей;
б)будуть використані, як очікується, більше одного періоду.
Названікритерії до визнання основних засобів аналогічні майже в усіх країнах. Вокремих країнах виділяють також вартісний критерій.
Так,в Німеччині ліміт вартості основних засобів не менше 800 марок, в Білорусі – більше30 мінімальних заробітних плат за одиницю, в Росії – більше 100-кратноговстановленого законом розміру мінімальної місячної оплати праці за одиницю(один з критеріїв).
Основнізасоби відображаються в обліку за первісною чи, як її часто перекладають,історичною вартістю. Згідно з міжнародними стандартами, до первісної вартостіосновних засобів включається ціна придбання за вирахуванням отриманих знижок,митні збори, невідшкодовані податки, витрати, що прямо відносяться доприведення основних засобів до робочого стану (такі, наприклад, як підготовкаділянки, доставка, монтаж, професійні гонорари архітекторам, інженерам тощо). Вінших країнах спостерігається наступна ситуація (табл. 3.1).
Таблиця 3.1. Оцінка основних засобів в різнихкраїнахКраїна Загальні моменти оцінки основних засобів Естонія Приймаються на облік за вартістю придбання, яка складається з витрат на придбання, платежів, що не відшкодовуються, та інших прямих витрат, пов’язаних з підготовкою майна до використання Іспанія Повинні обліковуватись за первісною вартістю і відображатись за ціною придбання, витрат виробництва або ринкової вартості, залежно від того, яка з цих оцінок нижче. Ціна придбання включає суму, яка зазначена в рахунку постачальника, і додаткові витрати. Крім того, до неї можуть включатися фінансові витрати, пов’язані з придбанням або виробництвом активів і які відображені в річній звітності, а також податки. До витрат виробництва включають вартість сировини та комплектуючих, понесені витрати, а також непрямі витрати, якщо їх можна обґрунтовано віднести до конкретного періоду виробництва. Крім того, до витрат виробництва можуть входити фінансові витрати до початку виробництва, які відображені в річному звіті. Вартість безоплатно отриманих активів визначають як вартість, яку оплатила б за них третя особа, враховуючи стан цих активів Німеччина Відображаються в бухгалтерському обліку за вартістю придбання або створення за вирахуванням систематично нарахованого зносу Польща Обліковуються за ціною придбання або за фактичними витратами на придбання та приведенням до готовності. Не використовується поняття можливої ціни реалізації Франція
Приймаються на облік:
– за ціною придбання у випадку купівлі за грошові кошти з урахуванням додаткових витрат на доставку та установку;
– за виробничою собівартістю для об’єктів, вироблених власними силами, виходячи з витрат на сировину і матеріали, накладних витрат, пов’язаних з виробництвом (як правило, до вартості основного засобу не включаються витрати на фінансування та адміністративні витрати, а також витрати на дослідження і розробки);
– за ринковою вартістю для об’єктів, придбаних за особливих обставин (наприклад, безоплатне отримання)
Якбачимо, формування первісної вартості основних засобів в різних країнах суттєвоне відрізняється. Єдине, що необхідно підкреслити, це те, що в окремих країнахдозволено включати до вартості основних засобів суму відсотків по позиках,пов’язаних з придбанням останніх. Так, в Італії до складу вартості можнавключати і деяку частину відсотків до сплати, накопичених за період виробництвачи приведення до робочого стану даного активу. Те ж характерно і для Іспанії,Бельгії, Нідерландів, Португалії. У Франції витрати на відсотки, що виникають вході спорудження об’єктів основних засобів, можуть бути капіталізовані, тобтовключені в активи, але це не є широко поширеною практикою. Такі витратиодночасно виключаються з бази оподатковування незалежно від того,капіталізовані вони в обліку чи ні. В Португалії необоротні активиобліковуються за вартістю, в яку можуть бути включені фінансові витрати напридбання та обслуговування основних засобів.
ВНімеччині відсотки за кредит дозволяється включати до витрат на будівництвоосновних засобів тільки в тих випадках, коли існує тісний зв’язок між цимизасобами та позиковим капіталом. В Швеції витрати на виплату діючих відсотківза позиковими коштами включаються до частини вартості основних засобів при їхосвоєнні.
Наступнаоблікова проблема, з якою стикаються бухгалтери, – це проблема відображеннявитрат на утримання основних засобів (ремонт, утримання в робочому стані,модернізація тощо). За МСБО (як і в Україні) подальші витрати на основні засобивизнаються як актив тільки тоді, коли вони покращують стан активу, підвищуючиоцінений спочатку рівень його продуктивності. До прикладів поліпшень, які призведутьдо збільшення майбутніх економічних вигод, можна віднести:
– модифікаціюоб’єкта з метою подовження строку його корисної експлуатації, включаючизбільшення виробничої потужності;
– поновленнячастин обладнання для досягнення значного покращання якості виробленоїпродукції;
– впровадженнянових виробничих процесів, які дають можливість значно зменшити операційнівитрати.
Витратина ремонт чи обслуговування основних засобів здійснюються для відновленім абопідтримання майбутніх економічних вигод, що підприємство може очікувати відоціненого спочатку рівня продуктивності. В такому разі вони, як правило,визнаються як витрати тоді, коли вони понесені. Наприклад, витрати наобслуговування або капітальний ремонт основних засобів скоріше відновлюють, ане підвищують оцінений спочатку рівень продуктивності. Відповідно доміжнародних стандартів визнані витрати, пов’язані з об’єктом основних засобів,повинні додаватися до балансової вартості цього активу, якщо є ймовірністьтого, що майбутні економічні вигоди, які перевищують первісно оцінений рівеньпродуктивності існуючого активу, надходитимуть до підприємства. Всі іншіподальші витрати слід визнавати як витрати періоду, в якому вони були понесені.В США витрати на утримання основних засобів визнаються та відносяться навартість основних засобів, якщо виконується одна з трьох умов:
1)збільшується термін корисного використання основних засобів;
2)збільшується потужність та кількість одиниць продукції, що випускаються данимоб’єктом основних засобів;
3)покращується якість продукції, що виробляється даним основним засобом.
Наприклад,витрати на поточний ремонт, як правило, списуються одразу. Крім того, слідпам’ятати, що багато підприємств за кордоном самостійно встановлюють лімітвитрат, нижче якого всі витрати вважаються витратами поточного періоду. Витратина капітальний ремонт, який продовжує термін корисного використання, збільшуєпродуктивність чи покращує якість продукції, повинні відноситись на вартістьосновних засобів, в результаті чого зменшується накопичений знос тазбільшується залишкова вартість основних засобів.
ВПортугалії у випадку, якщо необоротний актив має обмежений строк використаннята протягом цього строку його ринкова ціна залишалася нижче балансової, а такавтрата «цінності» передбачається постійною, її списують на рахунок прибутків тазбитків. Якщо ринкова ситуація зміниться, така операція може бути здійснена і впротилежному напрямку. В іспанських компаніях по основних засобах взагалі невиникають курсові різниці, і тому їх вартість не коригується, за виключеннямдовгострокового фінансування придбання основних засобів. Суттєвою особливістюоцінки основних засобів відповідно до МСБО є той факт, що балансова вартістьосновних засобів може бути зменшена відповідними державними грантами. Порядокцього зменшення розкривається в МСБО 20 «Облік державних грантів і розкриттяінформації про державну допомогу». Зокрема, в розділі щодо подання в звітахінформації про гранти, які пов’язані з активами вказаного стандарту, зазначено:«Державні гранти, пов’язані з активами, включаючи не грошові гранти засправедливою вартістю, відображаються в балансі або шляхом визначення гранту яквідстроченого доходу, або шляхом вирахування гранту з метою отриманнябалансової вартості активу. За іншим методом, грант вираховується для одержаннябалансової вартості активу. Грант визнається як дохід протягом строкуексплуатації активу, що амортизується, шляхом зменшення амортизаційнихвідрахувань».
Українах з розвинутою економікою існують дві концепції амортизації основногокапіталу: економічна та податкова. Амортизація в економічній концепціїрозглядається як списання вартості основного капіталу за економічнообґрунтованими нормами, які враховують фізичний і моральний знос основнихзасобів. Нарахування амортизації в економічних цілях необхідно для визначеннязатрат основного капіталу на виробництво та визначення його прибутковості, дляотримання об’єктивної, реальної інформації щодо ефективності виробництва.Податкова концепція полягає у списанні вартості основного капіталу заподатковими нормами, які можуть бути більшими за економічно обґрунтовані.Нарахування амортизації у податкових цілях регулює відношення підприємства тадержави [7].
У зарубіжних країнах законодавчовизначаються правила нарахування амортизації у податкових цілях, а строкивикористання основних засобів підприємства визначають самостійно. Нормиамортизаційних відрахувань встановлюються для груп основних засобів. Такожзазначаються альтернативні методи розрахунку амортизації.
У зарубіжній практиці відомі такі методинарахування амортизації основних засобів:
– методирівномірної амортизації (метод прямолінійного списання);
– методидигресивної (прискореної) амортизації (метод суми цифр років служби та методзниження залишку);
– методипрогресивної (уповільненої) амортизації (метод амортизаційного фонду та методануїтету);
– методсуми одиниць продукції (виробничий метод).
Методиуповільненої амортизації за своїм змістом обернені щойно розглянутим методамприскореної амортизації і передбачають зростання щорічних сум амортизаційнихвідрахувань протягом терміну використання об’єктів. До методів уповільненоїамортизації відносяться методи амортизаційного фонду та метод ануїтету. Привикористанні методу амортизаційного фонду одночасно з періодичним нарахуваннямамортизації сума, що дорівнює величині амортизаційних відрахувань вкладається вцінні папери або депонується на окремому рахунку. В свою чергу отриманівідсотки також зараховуються до амортизаційного фонду. Тому, джереламиформування амортизаційного фонду є отримані доходи від операцій з ціннимипаперами та безпосередньо амортизаційні відрахування.
Якправило, підприємства застосовують порядок рівномірного нарахування зносу(амортизації) по основним засобам протягом строку їх корисного використання,величина якого залежить від двох факторів: балансової вартості основних засобівта норм амортизаційних відрахувань.
Узарубіжних країнах уряд за допомогою введення різного роду пільг поамортизації, які зменшують прибуток, що підлягає оподаткуванню фактичносубсидує окремі галузі чи підприємства за рахунок державного бюджету. Такимчином держава стимулює ти чи інші виробництва. Якщо звернутись доамортизаційної політики США, то потрібно відзначити, що з введенням закону проподаткову реформу, який було затверджено американським конгресом у 1986 році івведено в дію з 1 січня 1987 року було скасовано деякі пільги по амортизації,які надавались раніше. Так, було передбачено подовження строків використаннядеяких видів основного капіталу з метою обмеження вкладень у пасивну частину тастимулювання інвестицій у новітню техніку. Якщо до проведення податковоїреформи основні засоби було розбито на 6 класів зі строком амортизації 3–19років, то реформою 1986 року передбачено 6 класів зі строком списання їхвартості від 3 до 31,5 років, при чому для обладнання було встановленоп’ятирічний строк списання і протягом перших двох років він становив 64%замість 51% раніше [12, с. 104].
Важливиммоментом у амортизаційній політиці було введення положення про необхідністьврахування впливу інфляційних процесів на вартість обладнання, яке списувалось.Первинна вартість обладнання стала корегуватись з врахуванням темпів інфляції,що означало підвищення первісної вартості так як ціни на обладнання як правилопідвищувались. Як наслідок – ріст амортизаційних відрахувань та зниженняприбутку, який підлягає оподаткуванню [12, с. 104].
Амортизаційнаполітика є складовою або елементом облікової політики підприємства. Як відомо,від правильного, виваженого вибору напрямків облікової політики залежитьрезультат функціонування підприємства.
Проте,питання узгодженості фінансового та податкового обліку стоїть дуже гостро і єдва напрями його вирішення:
привестиїх у повну відповідність, як це зроблено у Бельгії, Італії, Німеччині,Фінляндії, Франції, Швеції; однак це потребує значної перебудови цих видівобліку і узгодження різних нормативно-правових актів.
взагаліроз’єднати їх, як це зроблено у Великобританії, Данії, Ірландії, Канаді,Нідерландах, Норвегії, Польщі; проте тоді інформація фінансового і податковогообліку буде дуже відрізнятися, і вони втратять своє значення контролюючихсистем.
/>/>/>/>Висновки
Таким чином, в роботі відзначено, що під амортизацією вбухгалтерському обліку розуміють процес поступового перенесення вартостіосновних виробничих засобів і нематеріальних активів з урахуванням витрат на їхпридбання, виготовлення або поліпшення згідно з нормами амортизаційнихвідрахувань, установленими законодавчими актами.
Розрізняють два види зносу основних засобів – фізичний іморальний.
Фізичний знос – це поступова втрата основними засобами споживноївартості в процесі експлуатації, тобто суто матеріальний знос їх окремихелементів. Фізичний знос залежить від багатьох факторів, зокрема: особливостейтехнологічного процесу; якості обслуговування основних засобів; кваліфікаціїробітників та їхнього ставлення до основних засобів у процесі використання,інтенсивності та умов їх використання. Розрізняють повний і частковий знососновних засобів.
Повний знос передбачає повну заміну зношених основних засобівчерез нове капітальне будівництво або придбання нових основних засобів.
Частковий знос компенсується здійсненням капітального ремонтуосновних засобів.
Моральнийзнос – це знос основних засобів унаслідок створення нових, більш прогресивних іекономічно ефективних машин та устаткування. Поява досконаліших видівустаткування з підвищеною продуктивністю робить економічно доцільною замінудіючих основних засобів іще до їх фізичного зносу.
В обліку ТОВ «Соул» для нарахування амортизаціївикористовують рахунок 131 «Знос основних засобів». Нарахована амортизаціясписується на витрати поточного періоду, які потім відшкодовуються у виглядіреалізованої продукції. Окрім цього збільшується сума накопиченого зносу, щовідображається по кредиту рахунка 131 «Знос основних засобів».
Нарахування амортизації в податковому обліку ТОВ «Соул»регулюється ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств». Під терміном «амортизація»основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витратна їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибуткуплатника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених ЗУ «Прооподаткування прибутку підприємств».
Так,згідно даних податкового обліку ТОВ «Соул» в 2009 році було нарахованоамортизації на суму 132550 грн. в тому числі:
1квартал – 34520 грн.
2квартал – 35640 грн.
3квартал – 26850 грн.
4 квартал – 35540 грн.
Бухгалтерія ТОВ «Соул» інформацію щодо нарахуванняамортизації основних засобів узагальнює в Журналі 4 (по кредиту рахунку 13).
Також інформація узагальнюється вПримітках до фінансової звітності.
Тут вказано методи амортизації, що застосовуютьсяпідприємством, та діапазон строків корисного використання (експлуатації)основних засобів, сума нарахованої амортизації.
/>/>/>/>Список використаних джерел
1. Закон України«Про загальнодержавну програму реформування і розвитку ЖКГ на 2004–2010 рр.»від 24.06.04 №1869
2. Закон України«Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.97 №280/97
3. Закон України«Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.04 №1875
4. Закон України«Про державні цільові програми» від 18.03.04 №1621-ІV
5. Закон Украины«О налогообложении прибыли предприятий» от 28.12.94 №334/94-ВР (с изменениями идополнениями).
6. Закон Украины«О бухгалтерском учете и финансовой отчетности на Украине» №996-XIV от 16 июня1999 года.
7. Положення(стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» від 31 березня 1999 р№87 // «Все про бухгалтерський облік» спецвипуск «Стандарти (положення)бухгалтерського обліку» №9 2008рік
8. Инструкция оприменении Плана счетов бухгалтерского учета активов, капитала, обязательств ихозяйственных операций предприятий и организаций, утвержденная ПриказомМинистерства финансов Украины от30.11.99 г. №291
9. Положение(стандарт) бухгалтерского учета 7 «Основные средства», утвержденноеприказом Министерства финансов Украины от 15.08.96 г. №169, в редакции приказа Министерствафинансов Украины от 23.06.98 г. №135
10.  Бардаш С.В.Інвентаризація: теорія, практика, компютерізація // Все про бухгалтерськийоблік №45 від 12.09.2005 р.
11.  Білуха М.Т. Теорияфінансово-господарського контролю і аудиту.-К.: Манускрипт, 2000.
12. Бухгалтерскийфинансовый учет. Учебник под ред. Ф.Ф. Бутинца. – Житомир: ЖИТИ, 2001 г.– 672 стр.
13. Бухгалтерскийфинансовый учет. Учебник под ред. Ф.Ф. Бутинца. – Житомир: ЖИТИ, 2003 г.– 672 стр.
14.  Бухгалтерськийоблік / Уклад. О. Раденок. – Х.: Фактор, 2004. – 312 с.
15. Бухгалтерський облік на підприємтвах з різними формами власності:Навчальний посібник. / Під ред. Н.М. Ткаченко. – К.: ВТОВ «А.С.К.», 2000.-88 с.
16.  Бухгалтерськийоблік у бюджетних організаціях: Навч. посіб. / В.І. Голіков, І.А.Зіміна,О.І.Сідень, М.В. Фатєєв; Укр. держ. морський техн. ун-т ім. адмірала Макарова. –Миколаїв: УДМТУ, 2003. – 364 с.
17.  Бухгалтерськийоблік: основи теорії і практики: Навч. посібник / Донецький держ. ун-т екон. іторгівлі ім. М. Туган-Барановського. – Донецьк, 2004. – 443 с.
18.  Врублевський В.Витрати: обліковий аспект. – К.: Інтелект, 2001. – 84 с.
19.  Голов С.Ф. Бухгалтерськийоблік за міжнародними стандартами: приклади та коментарі: Практичний посібник /С.Ф. Голов, В.М. Костюченко. – К.: Лібра, 2001. – 840 с.
20.  Голов С.Ф. Бухгалтерськийоблік та фінансова звітність за міжнародними стандартами: Практичний посіб. / С.Ф. Голов,В.М. Костюченко. – К.: Лібра, 2005. – 880 с.
21.  Голов С.Ф.Управлінський облік: Підруч. – К.: Лібра, 2004. – 704 с.
22.  Грабова Н.М.Теорія бухгалтерського обліку: Навч. посібник / За ред. М.В. Кужельного. –6-е вид. – К.: А.С.К., 2003. – 266 с. – (Економіка. Фінанси. Право)
23. Грабова Н.Н.,Добровский В.Н. Бухгалтерский учет в производственных и торговыхпредприятиях, 2000 г. Учебное пособие – К.: АСК, – 2000 г. – 624 с.
24. Грабова Н.Н.,Добровский В.Н. Бухгалтерский учет в производственных и торговыхпредприятиях, 2000 г. Учебное пособие – К.: АСК, – 2000 г. – 624 с.
25. Грабова Н.Н.,Кривоносов Ю.Г. Учет основных хозяйственных операций в бухгалтерскихпроводках: Учеб. пособие: – К.: АСК, 2003 год. – 416 с.
26. Данилевский Ю.А.,Шапигузов С.М., Ремизов Н.А., Старовойтова Е.В. Аудит.Учебное пособие. – М.: ИД ФБК ПРЕСС, 1999.
27.  Джога Р.Т. Бухгалтерськийоблік у бюджетних установах: Підруч. / Р.Т. Джога, С.В. Свірко,Л.М.Сінельник. – К.: КНЕУ, 2004. – 483 с.
28.  Добровський В.М.Управлінський облік: Навч. – метод. посіб. / В.М. Добровський, Л.В. Гнилицька,Р.С. Коршикова. – К.: КНЕУ, 2004. – 235 с.
29.  Кундря-Висоцька О.П. Бухгалтерськийоблік: Навч. посібник. – Л.: ЛБІ НБУ, 2004. – 303 с.
30.  Основизаконодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність / Уклад. С. Король,Т. Чубірко. – Ужгород: ІВА, 2004. – 312 с.
31.  Павлюк І.М. Основибухгалтерського обліку на підприємствах і в організаціях України:Практично-навч. посібник. – Івано-Франків.: ІМЕ, 2001. – 316 с.
32.  Пилипенко А.А.Організація обліку і контролю: Навч. посіб. / А.А. Пилипенко, В.І. Отенко;Харк. держ. екон. ун-т. – Х., 2003. – 288 с.
33.  Скирпан О.П. Бухгалтерськийоблік: Навч. посібник / О.П. Скирпан, М.С. Палюх. – Т.: Економ.думка, 2003. – 496 с.
34.  Скотнікова Л.П. Бухгалтерськийоблік і фінансова звітність на підприємстві: Навч. – метод. посіб. / Л.П. Скотнікова,Т.А. Миланич, О.О. Солодовнік. – Х.: ІНЖЕК, 2004. – 328 с.
35.  Сопко В.Бухгалтерський облік: основи теорії та концептуальні засади побудови: Навч. – методичнийпосібник / В. Сопко, О. Сопко. – К.: Знання, 2003. – 211 с.
36.  Сопко В.В. Бухгалтерськийоблік: Навч. посіб. – 3-є вид., перераб. і доп. – К.: КНЕУ, 2000. – 578 с.
37. Ткаченко Н.М. Бухгалтерскийфинансовый учет на предприятиях Украины: Учебник: – К.: АСК, 2000 г. – 784 с