Облік і аудит кредитів банку

Облік і аудиткредитів банку

1. Теоретичні засади обліку розрахунків забанківськими кредитами1.1 Економічна сутність та значення кредитів банку
Діяльність підприємства в системі ринкової економіки неможливабез періодичного використання різноманітних форм залучення кредитів.
З економічного погляду кредит – це форма позичкового капіталу(в грошовій або товарній формах), що надається на умовах повернення таобумовлює виникнення кредитних відносин між тим, хто надає кредит, і тим, хтойого отримує [6; 18].
Загальноекономічною причиною виникнення кредитних відносин єтоварне виробництво. Підґрунтям функціонування кредиту є рух вартості у сферітоварного обміну, у процесі якого виникає розрив у часі між рухом товару і йогогрошовим еквівалентом, відбувається відокремлення грошової форми вартості відтоварної. Якщо рух товарних потоків випереджає грошовий, то підприємства-споживачітоварів з настанням моменту плати за них не завжди мають достатні кошти, а цеможе спинити нормальний процес відтворення. Коли рух грошових потоківвипереджає товарні, то на підприємствах нагромаджуються тимчасово вільні кошти.
Виникає суперечність між безперервним вивільненням грошей укругообігу оборотних коштів і потребою в постійному використанні матеріальних ігрошових ресурсів.
Отже, виникнення і функціонування кредиту пов’язане знеобхідністю забезпечення безперервного процесу відтворення, з тимчасовимвивільненням коштів у одних підприємств і появою потреби в них у інших. Прицьому виникнення кредитних відносин зумовлюється не самим фактом розбіжності вчасі відвантаження товару і його оплати, а узгодженням між суб’єктами кредитнихвідносин умови щодо відстрочки платежу через укладання кредитної угоди. Алеобіг товарів є не єдиною причиною виникнення кредитних взаємовідносин. Нинікредитні відносини з’являються за будь-якої економічної чи фінансової операції,пов’язаної із заборгованістю одного з учасників лисої операції [10; 150].
Поряд з об’єктивним підґрунтям існують специфічні причинивиникнення і функціонування кредитних відносин, що пов’язані з потребоюзабезпечення безперервності процесу відтворення (рис. 1.1).
/>
Рис. 1.1. Причини виникнення кредитних відносин
Для появи кредитних відносин потрібні певні умови. По-перше,учасники кредитної угоди – кредитор і позичальник – мають бути юридичносамостійними суб’єктами, які матеріально гарантують виконання зобов’язань.По-друге, інтереси суб’єктів кредитної угоди повинні збігатися.
Для забезпечення всього процесу відтворення треба, щобпідприємства мали необхідні оборотні кошти, які вони використовують дляпридбання оборотних виробничих фондів. Зі стадії виробничих запасів оборотнікошти переходять у незавершене виробництво, а потім у готову продукцію. Своєючергою, готова продукція, призначена для продажу, стає товаром і реалізується.Виручка від реалізації надходить на рахунок підприємства [19; 201].
За браком власних оборотних коштів підприємства залучаютьбанківські кредити, кошти інших кредиторів та комерційний (товарний) кредит.Кредит дає змогу доцільніше організувати оборот коштів підприємств, невитрачати значних фінансових ресурсів на створення зайвих запасів сировини йматеріалів [22; 415].
У процесі кредитування підприємств насамперед ураховуютьсяіндивідуальні особливості кругообігу їхніх оборотних коштів. Особливостііндивідуального кругообігу коштів підприємств виявляються в часовій розбіжностіміж вивільненням з обороту вартості в грошовій формі та авансуванням коштів уновий оборот. Такі розбіжності відбуваються передусім через сезонністьвиробництва. Сезонність виробництва зумовлює в одні періоди випереджальнезростання виробничих витрат проти надходження коштів і спричиняє додатковупотребу в коштах понад ті, що є в розпорядженні підприємства. В інші періодивитрати виробництва зменшуються або зовсім припиняються, збільшується вихідготової продукції та надходження грошової виручки, частина якої виявляєтьсятимчасово вільною [28; 151].
Таке чергування зростання додаткових потреб у коштах істворення тимчасово вільних залишків їх на тому самому підприємстві створюєреальне економічне підґрунтя для використання кредитів на формування виробничихі оборотних фондів та погашення їх через певний час.
Узагалі особливості індивідуального обороту коштівпідприємства зумовлюються багатьма об’єктивними і суб’єктивними факторами [31;180].
До об’єктивних факторів належать:
­    галузева належність підприємства;
­    характер виробничого процесу;
­    сезонність виробництва.
До суб’єктивних факторів належать:
­    рівень організації виробництва;
­    рівень організації збуту й постачання;
­    інші фактори.
Розрізняють два види кругообігу коштів підприємства: відноснорівномірний і переважно нерівномірний [34; 162].
Перший вид властивий підприємствам нафтової, вугільної,металургійної та інших галузей промисловості. Для підприємств цієї групихарактерним є нетривалий лаг (період) між надходженням і витрачанням коштів.
Другий вид характерний для підприємств легкої, харчової,лісової промисловості, сільськогосподарських підприємств. У них завжди виникаєпевна невідповідність між витратами і надходженням коштів від реалізаціїпродукції. У підприємств з нерівномірним кругообігом коштів додаткова потреба вкредиті пояснюється сезонністю виробництва, значною тривалістю оборотуоборотних коштів. Тривалість виробничого циклу може коливатися від кількох днів(виробництво деяких харчових продуктів) до кількох місяців і років (виробництвосільськогосподарської продукції, суднобудування).
Суб’єктами кредитних відносин можуть бути будь-які самостійніпідприємства. Кредитні відносини характеризуються тим, що їх суб’єктами є двісторони: одна з них у рамках конкретної кредитної угоди називається кредитором,інша – позичальником. Грошові чи товарно-матеріальні цінності, витрати абовиконана робота та надані послуги, щодо яких укладається кредитний договір, єоб’єктами кредиту [45; 208].
Основними об’єктами короткострокового кредитування в оборотнікошти є:
– виробничі запаси (сировина, основні й допоміжні матеріали,запасні частини, паливо, інструмент);
– незавершене виробництво та напівфабрикати власноговиробництва;
– витрати майбутніх періодів (сезонні витрати, витрати на освоєннявипуску нових виробів тощо);
– готова продукція і товари;
– платіжні та розрахункові операції з постачальниками йпокупцями.
На підприємствах виникає потреба в кредитах під виробничізапаси, якщо їх розміри перевищують власні кошти, тобто якщо створюютьсянаднормативні запаси. Причиною таких можуть бути сезонність завезення,нерівномірна або дострокова поставка матеріальних ресурсів постачальниками таін. [62; 301].
Наднормативні запаси сільськогосподарської сировини єголовним об’єктом банківського кредиту на підприємствах, які переробляють цюсировину і працюють сезонно (цукрові заводи, консервні комбінати, іншіпідприємства харчової та легкої промисловості), або створюють великі сезоннізапаси сировини на рік, тобто до нового врожаю [47; 508].
Наднормативні запаси незавершеного виробництва і готовоїпродукції можуть створюватися на підприємствах у зв’язку з прискоренням темпівзростання обсягів виробництва, некомплектністю постачання, транспортнимиутрудненнями щодо відправлення продукції споживачам, припиненням відвантаженняпродукції споживачам через їхню неплатоспроможність тощо [59; 315].
У складі витрат майбутніх періодів банки видаютьпідприємствам позички на покриття сезонних витрат, оскільки в періоди сезонногозменшення обсягів виробництва або міжсезонного простою витрати на виготовленняпродукції тимчасово не покриваються виручкою від реалізації. Так, цукровийзавод навіть у період міжсезонного простою (лютий – серпень) потребує коштів наремонт обладнання, утримання постійного персоналу, проведення всіх підготовчихробіт до сезону цукроваріння. Ці витрати він покриває за рахунок банківськихпозичок, а розраховується за них з виручки від реалізації цукру [9; 104].
Витратами майбутніх періодів є також витрати, пов’язані зосвоєнням випуску нових видів продукції, пусконалагоджувальні витрати. Якщо цівитрати кредитує банк, то в кредитних угодах називається конкретна продукція івитрати включаються в її собівартість [44; 307].
За допомогою кредитів підприємство, коли йому тимчасовобракує власних коштів, може розрахуватись зі своїми постачальниками [38; 411].
Отже, кредит необхідний і для підтримування кругообігу фондівдіючих підприємств, що обслуговують процес реалізації продукції.
Об’єктами довго – та середньострокового кредитування єкапітальні вкладення, пов’язані з реконструкцією підприємства, його технічнимпереозброєнням) упровадженням нової техніки, удосконаленням технологіївиробництва, а також інші витрати, що ведуть до збільшення вартості основнихзасобів. До таких кредитів підприємства вдаються, якщо відчувають брак власнихкоштів, призначених на ці Цілі, а саме: прибутку й амортизаційних відрахувань.
Використання різноманітних форм кредитування підприємстваприскорює рух грошових і матеріальних ресурсів та сприяє підвищенню ефективностіфінансово-господарської діяльності.
Визначаючи потреби в кредитах, підприємства виходять іззагальної потреби в коштах і наявності таких.
Планування потреби в кредиті для формування оборотних коштівпідприємства здійснюється таким способом. На першому етапі розраховуєтьсяпотреба в оборотних коштах у цілому та за окремими напрямками: формуваннявиробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції.
На другому етапі визначається необхідний розмір залученнякредитів банку на покриття збільшення потреби в оборотних коштах. Для цьогоможна послуговуватися формулою [65; 191]:
К0б = 0К – (0Кпоч+0Кпр – КЗ) (1.1.)
де КОб – необхідний розмір кредитів, які залучаються воборотні кошти;
ОК – потреба в оборотних коштах;
ОКпоч – власні оборотні кошти на початок періоду;
ОКпр – поповнення оборотних коштів за рахунок прибуткупідприємства;
КЗ – зменшення кредиторської заборгованості.
Потреба підприємства в кредитах під інвестиційні проективизначається на підставі інвестиційної програми за окремими етапами їїреалізації та з урахуванням власних джерел фінансування. Власні кошти дляфінансування інвестиційних програм складаються з амортизаційних відрахувань,частини прибутку, яка Спрямовується на реконструкцію, технічне переоснащення,нове будівництво.
Після проведення розрахунків потреби підприємства в кредитнихресурсах визначають період їх залучення. Період залучення кредитів – це час змоменту надання банківського кредиту до моменту його повного погашення тавиплати відсотків за користування. Період залучення кредиту встановлюєтьсябанком [7; 81].
У банківській практиці для з’ясування розмірів кредитувикористовується метод, коли позичка видається не в повному обсязі, а замінусом певної частини у відсотках до заявленої величини кредиту. Ця величинадля кожного підприємства може бути різною з огляду на його кредитоспроможністьі рівень ризику кредитування.
В даній роботі розглядається агропромислове підприємство АФ «Україна»,що для реалізації інвестиційного проекту з оновлення та модернізації обладнання,яке обґрунтовано маркетинговими дослідженнями підтверджуючими доцільністьзбільшення обсягів виробництва та реалізації продукції поруч з зростаннямякісних показників, залучило довгостроковий кредит у відповідності до кредитноїугоди (Додаток 1) та з метою забезпечення наявності оборотних коштів удостатньому розмірі у 2008 році залучало короткостроковий кредит увідповідності до угоди (Додаток 2).
Доцільність залучення довгострокового кредиту в сумі 1000 тис.грн.на п’ять років обґрунтовувалася наступним чином (таблиця 1.1):

Таблиця 1.1. Економічна ефективність інвестиційних проектівПоказник Формула розрахунків Період по роках 1-й інвестиційний проект 2-й інвестиційний проект Методика розрахунку Результат Методика розрахунку Результат
1
2
3
4
5
6
7 Вихідні дані 1) Обсяг інвестицій (залученого капіталу, тобто 70% вартості проекту), тис. грн. 1000 1200 2) Період експлуатації, роки 5 4 3) Прийнята дисконтна ставка, % 12 15 4) Прибуток по роках реалізації за виключенням сум нарахованих відсотків за користування кредитом, тис. грн. 1-й рік 200 300 2-й рік 300 500 3-й рік 400 400 4-й рік 400 400 5-й рік 400 – 5) Річна сума амортизації 10 15 6) Ліквідаційна вартість (сума) 450 410 Розрахунок ефективності інвестиційних проектів 7)    Грошовий потік Прибуток + Амортизаційні відрахування
I
II
III
IУ
У
200+10
300+10
400+10
400+10
400+10+450
210
310
410
410
860
300+15
500+15
400+15
400+15+410
–
315
515
415
825
– РАЗОМ: 2200 2070 8)    Поточна вартість грошового потоку в результаті дисконтування
п. 7/(1+п. 3)n
I
II
III
IУ
У
(210/1,12) (310/1,122) (410/1,123)
(410/1,124)
(860/1,125)
187,50
247,13
291,83
260,56
487,99
(315/1,15) (515/1,152) (415/1,153)
(825/1,154)
–
273,91
389,41
272,87
471,70
– РАЗОМ: 1 475,01 1 407,89 9)    Чистий приведений доход п. 8 – п. 1 1475,1–1000 475,1 1407,89–1200 207,89 10)  Індекс прибутковості п. 8 / п. 1 1475,1/1000 1,48 1407,89/1200 1,17

11)   Період окупності (п. 1*n)/п. 8 (1000*5)/ 1 475,01 3,39 (1200*4)/ 1 407,89 3,41 12)  Внутрішня норма прибутковості При п. 8=п. 1
(210/х) +(310/х2) +(410/х3)
+(410/х4)
+(860/х5)
– 1000
= 0 Х=1,26
(315/х) +(515/х2) +(415/х3)
+(825/х4)
-1200
= 0 Х=1,22 13) 13) Збільшення прибутковості п. 12 – п. 3 0,26–0,12 0,14 0,22–0,15 0,07 /> /> /> /> /> /> /> /> />
На підставі виконаних розрахунків приходимо до наступнихвисновків:
Загальна сума грошового потоку по 2-му проекту трохиперевищує цей показник по 1-му проекту. Проте, варто врахувати, що по 2-му проектутермін повернення капіталу у виді грошового потоку більше на один рік, чим цейтермін по 1-му проекті.
У результаті проведення дисконтування визначена поточнавартість грошового потоку, що значно вище майбутньої: по 1-му проекту поточнавартість складає 67% майбутньої (100*(1 475,01/2200)), а по 2-му проектупоточна вартість складає 68% майбутньої (100*(1407,89/2070)). Більшрізке зниження реального грошового потоку по 2-му проекту порівняно з першимвикликано відмінністю дисконтних множників (15% проти 12%), що може привести допідвищення ризику і зменшенню ліквідності. Крім того, варто врахувати, що вдругому випадку на один рік збільшений період дисконтування, а з віддаленнямтерміну повернення вкладених коштів їхня реальна ціна зменшується.
Чистий приведений доход для 1-го варіанта складає 475,1 тис.грн., а для 2-гопроекту – 207,89 тис. грн. Проте, абсолютні значення цього показника не розкриваютьповної картини, тому що розглядаються різні терміни експлуатації об’єктів. По індексуприбутковості перший варіант превалює над другим (1,48 > 1,17).
Аналізуючи період окупності витрат по кожному варіанту, можназробити висновок, що 1-й інвестиційний проект окупиться швидше порівняно з 2-имваріантом – на 0,02 (3,39–3,41) роки.
Визначення внутрішньої норми прибутковості дало можливістьрозрахувати мінімальний коефіцієнт прибутковості (або поріг беззбитковості),тобто норму дисконту, при якій чистий приведений доход буде дорівнювати нулеві.Порівнюючи цю норму з дисконтними ставками по кожному проекту, можна установитирівень прибутковості кожного варіанта. Чим нижчої буде реальна процентна ставкавід розрахункової, тим більше прибутковими будуть інвестиції. У першомуваріанті розрахункова норма складає 26%, тоді як реальна дисконтна ставка – 12%,тобто різниця складає 14%. В другому варіанті це розходження набагато менше іскладає 7% (22,00–15,00), а це свідчить, що другий варіант більш близький дограниці, за якої реалізація інвестиційного проекту може бути збитковою інеефективною.
Підсумовуючи результати виконаного аналізу, констатуємо, що 1-йінвестиційний проект більш вигідний і ефективний як по розміру чистогоприведеного доходу й індексу прибутковості, так і по періоду окупності. Цейваріант має більший запас щодо норми прибутковості.
Доцільність залучення короткострокового кредиту обґрунтовуваласяу відповідності до формули 1.1:
ОК – потреба в оборотних коштах – за даними планового відділускладає 1432,06 тис. грн.;
ОКпоч – власні оборотні кошти на початок періоду (станом на01.01.2008 р. ф. 1 стр. 380 – ф. 1 стр. 080=1271,0тис.грн.);
ОКпр – поповнення оборотних коштів за рахунок прибуткупідприємства за даними планового відділу складає 2682,86 тис.грн.;
КЗ – зменшення кредиторської заборгованості (ф. 1стр. 620∆=2621,8 тис.грн.)
К0б = 0К – (0Кпоч+0Кпр – КЗ)=1432,06 – (1271,0+2682,86+2621,8)=100тис.грн.1.2 Види і форми банківських кредитів та порядок їх надання
Кредити, що їх можуть отримати підприємства, класифікуютьсяза такими ознаками [24; 57]:
– за кредиторами;
– формами та видами;
– метою використання;
– терміном надання;
– забезпеченням;
– порядком надання. Кредиторами підприємств можуть бути:
– банки та спеціалізовані фінансово-кредитні інститути(банківський, лізинговий кредити);
– підприємства (комерційний кредит);
– держава (державний кредит, який надається через уповноваженібанки);
– міжнародні фінансово-кредитні установи (відкриття кредитнихліній через уповноважені банки).
Форми та види кредитів зображено на рис. 1.2 [39; 42].
/>
Рис. 1.2. Форми та види кредитів, що надаютьсяпідприємствам
З рисунка видно, що кредити бувають таких видів:
­    банківський;
­    комерційний;
­    державний;
­    лізинговий.
Банківський кредит – це економічні відносини між кредиторомта позичальником з приводу надання коштів банком підприємству на умовахстроковості, платності, повернення, матеріального забезпечення, цільовоїспрямованості. Банківський кредит надається суб’єктам господарювання всіх формвласності на умовах, передбачених кредитним договором [43; 31].
Комерційний кредит – це економічні, кредитні відносини, яківиникають між окремими підприємствами [54; 18].
Державний кредит – це економічні, кредитні відносини міждержавою та суб’єктами господарювання [63; 35].
Лізинговий кредит – це відносини між суб’єктами господарювання,які виникають у разі орендування майна (майновий кредит або лізинг-кредит) [70;15].
Банківський та державний кредити надаються підприємствам угрошовій формі, лізинговий та комерційний – у товарній. Банківський тадержавний кредити погашаються в грошовій формі. Комерційний кредит такожповертається переважно в грошовій формі. У період становлення ринкових відносинможлива його сплата як у товарній, так і у змішаній формах (товарній і грошовійодночасно). Лізинговий кредит може погашатись у грошовій, товарній та змішанійформах.
Слід зазначити, що традиційно в країнах з розвинутою ринковоюекономікою факторингові та лізингові кредитні послуги підприємствам надаютьсяпереважно спеціалізованими фінансово-кредитними інститутами – факторинговими талізинговими компаніями.
В Україні кредитні послуги у вигляді факторингу надаютьтільки комерційні банки. Лізингові послуги надають переважно лізинговікомпанії. У зв’язку з цим лізинговий кредит умовно віднесено до групинебанківських кредитів.
Залежно від мети використання розрізняють кредити, щоспрямовані на фінансування:
­    оборотних коштів;
­    основних засобів.
Підприємство має можливість отримувати кредити на придбаннятоварно-матеріальних запасів, обладнання, інших активів, розширення тамодернізацію виробничих потужностей, викуп окремих виробничих комплексів абоцілих підприємств.
За терміном надання розрізняють короткострокові (до 1 року);середньострокові (до 3 років) та довгострокові (понад 3 роки) кредити [78; 9].
Короткострокові кредити підприємства можуть отримувати в разіфінансових труднощів, які виникають у зв’язку з витратами виробництва та обігу,не забезпеченими надходженнями коштів у відповідному періоді. Термінкороткострокового кредиту не перевищує одного року.
Середньострокові кредити (від одного до трьох років)надаються на поточні витрати, оплату обладнання та фінансування капітальнихвкладень.
Довгострокові кредити (понад три роки) можуть надаватися дляформування основних фондів. Об’єктами кредитування можуть бути капітальнівитрати на реконструкцію, модернізацію, розширення вже діючих основних фондів,нове будівництво, приватизацію та корпоратизацію підприємств тощо.
Залежно від забезпечення кредити поділяють на 2 групи [83; 12]:
­    забезпечені;
­    бланкові.
Забезпечені кредити гарантуються певними видами активів, асаме [8; 14]:
­    нерухомістю;
­    цінними паперами;
­    товарно-матеріальними цінностями;
­    дебіторською заборгованістю тощо.
Забезпечення кредитів може також здійснюватись: майновимиправами, правами підприємств на інтелектуальну власність, землю; гарантіямибанків; коштами чи майном третьої особи; іншим забезпеченням (поручительство,свідоцтво страхової компанії).
В Україні як забезпечення кредиту використовують в основномутоварно-матеріальні цінності та нерухомість.
Кредити, що їх надають банки підприємствам під заставудержавних цінних паперів, називаються ломбардними. У міру розвитку ринкудержавних цінних паперів значення цього кредиту в діяльності українськихпідприємств зростатиме.
Бланкові кредити отримують тільки фінансово стійкі підприємствана короткий термін (1–10 днів). У вітчизняній практиці використання бланковихкредитів обмежене.
Порядок надання кредиту передбачає такі види позичок [23; 101]:
­    прямі;
­    консорціуми;
­    позички участі.
Надання прямих позичок передбачає кредитування підприємствабезпосередньо одним кредитором.
Консорціумні позички надаються тоді, колипідприємству-позичальнику потрібні кошти в обсязі, який не може бутизабезпечений одним кредитором. У цьому разі кілька кредиторів об’єднуються, ікожен з них надає частину загального кредиту.
У консорціумній угоді можуть брати участь не тільки кількабанків, а й кілька підприємств-позичальників, яких стосується конкретнийкредитний проект.
Підприємство-позичальник, що бажає отримати кредит у великомурозмірі, може самостійно визначити банк, який бере на себе зобов’язання зорганізації банківського консорціуму та виконання функцій головного банку вкредитній угоді. Як звичайно, головним банком стає один з великих банків, якімають досвід проведення великомасштабних кредитних операцій.
Для отримання консорціумного кредиту підприємство-позичальникготує і подає головному банку, як заведено, таку інформацію [37; 212]:
1) клопотання про отримання кредиту із зазначенням характерудіяльності, фінансового стану підприємства;
2) дані про мету та спрямованість кредиту, термін надання,періоди його погашення;
3) техніко-економічне обґрунтування проекту;
4) інші документи, потрібні для прийняття рішення прокредитування.
Кредитні взаємовідносини між консорціумом та підприємством-позичальникомрегулюються кредитною угодою, яку підписують усі учасники.
Головний банк акумулює кошти банків-учасників і кредитуєпідприємство відповідно до кредитної угоди.
За настання строків погашення зобов’язань підприємствоповертає кредиторам не тільки позичені кошти та відсотки за кредит, а йвідшкодовує всі витрати, пов’язані з організацією та здійсненням кредитноїоперації у тій сумі та строках, які обумовлені в кредитному договорі.
Позички участі – банки передають (перевідступають) частинипозички іншим кредиторам. Домовленість про таку позичку можна укласти навітьбез відома підприємства-позичальника.
У зв’язку з низькою кредитоспроможністю більшості українськихпідприємств у вітчизняній практиці позички участі не практикуються.
Нині найпоширенішим видом кредиту є банківський. За такогокредитування підприємство виступає тільки в ролі позичальника.
Банківський кредит класифікують за такими ознаками [51; 20]:
1) цільове спрямування;
2) термін кредиту;
3) вид відсоткової ставки;
4) валюта кредиту;
5) види обслуговування.
Залежно від цільового спрямування кредит може надаватися:
­    на фінансування оборотного капіталу;
­    фінансування основного капіталу;
­    викуп приватизованого підприємства.
Чинне українське законодавство забороняє надаватипідприємствам кредити на покриття збитків від господарської діяльності, наформування і збільшення статутних фондів банків та інших господарськихтовариств.
Відповідно до банківської практики не можуть отримати кредитипідприємства [60; 72]:
­    проти яких порушено справу про банкрутство (крім кредитуваннязаходів фінансової санації);
­    під укладені ними контракти, які не передбачають захиступозичальника від можливих втрат, пов’язаних із затримками в поставках товарів;
­    коли вони мають прострочену заборгованість за раніше наданимикредитами.
Залежно від терміну розрізняють: короткостроковий,середньостроковий і довгостроковий кредити.
Залежно від відсоткової ставки підприємства можуть одержуватикредити з плаваючою і фіксованою відсотковою ставкою.
Позички з фіксованою відсотковою ставкою підприємствамнадаються переважно за умов стабільної економіки. Іноді такі позичкипідприємство може отримати й за умов інфляції, але тільки на дуже короткийтермін. За економічної нестабільності підприємствам, як звичайно, надаються позичкиз плаваючою відсотковою ставкою. Ставки за такими позичками залежать відвартості залучених банками ресурсів, офіційної облікової ставки Національногобанку України. Підприємства переважно намагаються отримати в банках позички зфіксованою відсотковою ставкою.
Підприємства можуть одержувати в банках кредити як унаціональній, так і в іноземній валюті. Для одержання кредитів у іноземнійвалюті від іноземних кредиторів підприємство мусить зареєструвати кредит у НБУ[55; 180].
Кредитування в іноземній валюті має особливість, яка полягаєв тім, що прогнозовані надходження в національній валюті, яких достатньо длякупівлі іноземної валюти сьогодні, не можуть уважатися надійним джереломпогашення кредиту, бо можливі зміни валютного курсу. Тому прогноз грошовихпотоків підприємства здійснюється в іноземній валюті.
Банк видає підприємству позички в іноземній валюті, як і внаціональній, тільки якщо в підприємства немає простроченої заборгованості зараніше виданими позичками, незалежно від того, в якій валюті їх було надано.
Кредит в іноземній валюті може бути використанийпідприємством на фінансування капітальних вкладень, придбання обладнання,сировини, матеріалів. Зокрема, підприємство може передбачати частковевикористання виданого кредиту на такі цілі [72; 60]:
­    оплата комісійних за виконання банком платежів або інших операційз валютою, які здійснюються відповідно до кредитного договору підприємства зіноземною фірмою;
­    оплата витрат на відрядження працівників підприємства за кордон умежах установлених нормативів, коли необхідність відряджень підтверджуєтьсяконтрактом;
­    сплата мита, страхових та митних внесків, які встановленікраїною-експортером і віднесені за умовами контракту на імпортера;
­    оплата транспортних витрат у межах чинних тарифів або документальнопідтверджених витрат на транспортування експортної продукції;
­    оплата імпортних контрактів;
­    оплата витрат на внутрішньому ринку України способом конвертації внаціональну валюту.
Часом банки відмовляють підприємству у видачі кредитів уіноземній валюті. Так, банк може відмовити підприємству в позичці дляспекулятивних операцій, оскільки такі операції мають зависокий рівень ризику.
Підприємства можуть отримати різноманітні види кредитів тапослуг кредитного характеру (рис. 1.3) [48; 61].
Строковий кредит – це кредит, який надається цілком відразупісля укладення кредитної угоди. Він погашається або періодичними внесками, абоодноразовим платежем наприкінці терміну.
Кредитна лінія – це згода банку-кредитора надати кредит умайбутньому в розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовленої суми запевний період часу без проведення додаткових спеціальних переговорів [29; 40].

/>
Рис. 1.3. Банківське обслуговування підприємства
Кредитна лінія відкривається, як заведено, на рік, але їїможна відкрити й на коротший термін. Відкрита кредитна лінія дає змогу оплатитиза рахунок кредиту будь-які розрахункові документи, передбачені кредитноюугодою, що укладається між підприємством та банком. Протягом строку діїкредитної лінії підприємство може будь-коли одержати позичку без додатковихпереговорів з банком та інших формальностей. Проте за банком зберігається правовідмовити підприємству у видачі чергової частини позички в межах затвердженоголіміту, якщо банк виявить погіршання фінансового стану позичальника,невиконання умов кредитної угоди. Через це кредитну лінію відкриваютьпідприємствам зі стійким фінансовим становищем та доброю репутацією. Напрохання підприємства ліміт кредитування можна переглядати.
Розрізняють два види кредитних ліній: сезонну(невідновлювальну) і постійно відновлювальну. Сезонну кредитну лініювідкривають за періодичного браку оборотних коштів, пов’язаних із сезонністювиробництва або з необхідністю створення запасів товарів на складі. Таку лініюможе бути відкрито, наприклад, цукровому заводу для формування запасів цукровихбуряків або овочевій базі для створення запасів овочів на зиму. Кредитиовочевій базі і цукровому заводу погашаються за рахунок виручки від реалізаціїпродукції. Погашення боргу й відсотків здійснюється одноразовим платежем. Уразі відкриття сезонної кредитної лінії банк в обов’язковому порядку вимагаєвід підприємства забезпечення.
Відновлювальну кредитну лінію може бути відкрито підприємствутоді, коли воно відчуває постійний брак оборотних коштів для відновленняпроцесу виробництва в заданому обсязі [21; 93].
Відновлювальна кредитна лінія, як правило, надається натермін, який не перевищує одного року. Особливість відновлювальної кредитноїлінії полягає в тім, що підприємство, погасивши частину кредиту, може одержатинову суму, але в межах відповідного ліміту й періоду дії кредитної угоди. Узв’язку з цим підприємство має заставити банку основні фонди або надати якесьінше забезпечення.
Нині комерційні банки України відкривають кредитні лінії, якзвичайно, сільськогосподарським підприємствам, підприємствам переробних галузейнародного господарства, торговельним підприємствам.
Овердрафт – короткостроковий кредит, що його надає банкнадійному підприємству понад залишок його коштів на поточному рахунку (в межахзаздалегідь обумовленої суми) через дебетування його поточного рахунка [36; 240].
Для підприємства в комерційному банку може бути відкритийспеціальний рахунок – контокорент – єдиний рахунок, на якому враховуються всіоперації підприємства. На контокорентному рахунку відображуються, з одногобоку, погашення кредиту банку та інші платежі на доручення підприємства, здругого – кошти, які надходять на користь підприємства (виручка від реалізаціїпродукції, наданий кредит та інші надходження). Контокорент – це поєднанняпозичкового рахунка з поточним, і він може мати дебетове та кредитове сальдо.
Підприємству-позичальнику банк відкриває контокорентнийрахунок за схемою, зображеною на рис. 1.4 [50; 180].
Підприємство може підтримувати комерційні відносини збагатьма партнерами, і в нього постійно виникають грошові зобов’язання тавимоги. Банк бере на себе здійснення розрахунків за поточними вимогами ізобов’язаннями підприємства і з цією метою відкриває йому контокорентнийрахунок. Грошові зобов’язання, які має підприємство, можуть часом перевищуватийого фінансові можливості. У зв’язку з цим виникає потреба в отриманніконтокорентного кредиту.
Якщо підприємство використовує контокорентний кредит беззгоди з банком або виходить за встановлені межі кредиту, то цю частину кредитуназивають терміном «овердрафт» [66; 71].
За кредитового сальдо контокорентного рахунка банк завикористані ним кошти сплачує підприємству відсотки, як водиться, у розміріставки на вклади до запитання. За дебетового сальдо, навпаки, підприємствосплачує банку відсотки в розмірі, передбаченому кредитною угодою (рис. 1.5)[82; 43].
/>
Рис. 1.4. Порядок відкриття контокорентного рахунка
/>
Рис. 1.5. Механізм контокорентного кредитування

Відкриваючи контокорентний рахунок підприємству, банквизначає ліміт кредиту (певний відсоток від надходжень на поточний рахунокпідприємства), який може бути протягом року переглянутий за згодою сторін.Ліміт кредитування може бути збільшений, як правило, не більше ніж на 30%, якщопідприємство переконає банк у доцільності такого рішення (плановане збільшенняобсягів виробництва тощо) [30; 211].
Ліміт кредиту за контокорентним рахунком залежить від розмірунеобхідного кредиту, можливості підприємства погашати його, щоденного обсягуреалізації продукції, міри довіри банку до свого клієнта.
Коли підприємство робить перевитрати за контокорентнимрахунком, то банк може:
­    переглянути ліміт кредиту (за наявності об’єктивних причин);
­    стягнути штраф;
­    відмовити в контокорентному кредиті.
Використання контокорентного кредиту пов’язане з більшимивитратами для підприємства. Відсотки за користування позичкою за контокорентнимрахунком є найвищими в банківській практиці.
Контокорентний кредит може використовуватись для:
­    фінансування придбання засобів виробництва, готової продукції,виробничих запасів;
­    подолання тимчасових фінансових труднощів. Характерні особливостіконтокорентного кредиту:
­    визначення ліміту кредитування;
­    можливість скасування кредитної угоди будь-коли.
Однак контокорентний кредит має й певні переваги дляпідприємства-позичальника:
­    відсотки за кредит нараховуються лише за фактичні днікористування;
­    кредитними коштами підприємство може скористатися будь-коли безукладення додаткової кредитної угоди.
Кредит під облік векселів (обліковий кредит) – цекороткостроковий кредит, який банківська установа надає пред’явнику векселів,обліковуючи (скуповуючи) їх до настання строку виконання зобов’язань за ними ісплачуючи пред’явнику номінальну вартість векселів за мінусом дисконту.
Переваги такого кредиту для підприємства:
гарантія того, що кредити, які надає підприємство своїмконтрагентам, можуть бути рефінансовані в банку за вигідною відсотковоюставкою;
­    у зв’язку з наявністю солідарної відповідальності за векселембанки не вимагають додаткових гарантій від підприємств;
­    такий кредит поліпшує умови ліквідності суб’єкта господарювання.
Надання облікового кредиту здійснюється на підставі поданоїпідприємством заяви на дисконтування векселів. Банк ретельно перевіряєрепутацію підприємства-векселедавця, а також підприємства-пред’явника векселя.Коли їхній фінансовий стан є позитивним, банк дисконтує векселі. При цьому вінзалишає за собою право повернути ті векселі, які можуть видаватися підозрілими.
Механізм дисконтування векселів підприємств зображено на рис. 1.6.
/>
Рис. 1.6. Структурно-логічна схема вексельногокредитування підприємства

Розмір та термін дії вексельного кредиту залежать від строкупред’явленого векселя. Термін, на який видається вексель, не може перевищувати90 днів.
Погашення вексельного кредиту здійснюється в день оплативекселя платником (трасантом). Коли трасант неплатоспроможний, відповідальністьза зобов’язаннями несе пред’явник векселя та інші особи, що мають солідарнувідповідальність за цим векселем.
Усі операції з обліку векселів здійснюються банком напідставі договору, укладеного з підприємством-власником векселя.
Для укладення договору про облік векселів підприємство подаєв банк такі документи:
–  заяву;
–  оригінали векселів, щопропонуються до дисконтування; «дві ксерокопії кожного векселя (лицьовий тазворотний бік);
–  реєстр векселів;
–  копії установчихдокументів фірми-власника векселів;
–  баланс і звіт профінансові результати за останній звітний період;
–  довідку про операції заосновним поточним рахунком пред’явника векселя;
–  «документ, що підтверджуєтоварний характер векселя.
За позитивного рішення банк та власник векселя укладаютьдоговір. Предметом договору є порядок і умови придбання банком прав за векселемчерез його оплату до настання строку платежу.
Зміст договору:
1. Предмет договору.
2. Права та обов’язки сторін.
3. Порядок розрахунків (зазначення строків переказу банкомпред’явнику облікової вартості векселів).
4. Відповідальність сторін (зазначаються штрафні санкції уразі невиконання банком і пред’явником умов договору).
5. Особливі умови (зазначається порядок зміни умов договору,розв’язання суперечок між банком та пред’явником векселя).
6. Строк дії договору.
7. Юридичні адреси та реквізити сторін.
Дисконтуючи вексель у банку, власник векселя робить іменнийіндосамент на користь банку, указуючи реквізити індосанта. Передаточний написздійснюють керівник та головний бухгалтер юридичної особи-індосанта ізасвідчують його печаткою.
До кредитно-гарантійних послуг, що надаються підприємствамбанками, належать:
–           акцептний кредит;
–           авальний кредит.
Акцептний кредит – це позичка, яка передбачає акцептуваннябанком інкасованої підприємством-позичальником тратти за умови, що підприємствонадає в розпорядження банку вексель до строку його оплати.
Особливість акцептного кредиту полягає в тім, що банк даєпідприємству не гроші, а гарантію оплатити векселі у визначений термін. Прицьому банк стає першим боржником і з економічного погляду виконує умовнезобов’язання, тобто здійснює оплату векселя лише тоді, коли підприємство невиконає своїх зобов’язань.
Акцептний кредит має короткостроковий характер івикористовується для фінансування оборотних засобів підприємства і переважно усфері зовнішньої торгівлі. Цей кредит дешевший для підприємств проти вексельного,оскільки вони сплачують банку лише комісійні за акцепт векселя.
Порядок акцептного кредитування показано на рис. 1.7.
На відміну від дисконтування векселів акцептний кредитнадається векселедавцеві (платникові за векселем) звідси і його інша назва –вексельний – і виступає як гарантійна послуга. У світовій банківській практиціця операція здійснюється за класичною схемою: кредитна угода оформлюється звикористанням переказного векселя, де одержувач коштів указує платника, якийповинен акцептувати вексель, тобто дати згоду здійснити платіж. Підприємствовиставляє вексель на банк, тобто банк стає трасатом. Банк акцептує вексель зумовою, що до настання строку платежу за векселем підприємство внесе в банксуму, необхідну для його погашення. Позичальник (векселедавець) можевикористовувати акцептований банком вексель як платіжний засіб для придбаннятоварів, оплати своїх зобов’язань перед іншими кредиторами та розрахунків зіншим банком.
/>
Рис. 1.7. Структурно-логічна схема акцептногокредитування підприємства
Дисконтування векселя може бути здійснене в банку, який йогоакцептував. У цьому разі банк стає не тільки гарантом, а й безпосередньокредитором підприємства. Оскільки умовою акцептованого кредиту є грошовепокриття суми векселя позичальником до настання строку погашення векселя, банкиставлять високі вимоги до надійності підприємств. Якщо підприємство не виконалосвоїх зобов’язань перед банком-гарантом, банк згідно з вексельним правомвиставляє зворотну вимогу до векселедавця з наступним примусовим стягненнямборгу з підприємства-позичальника. За надання акцептного кредиту банк стягуєакцептну комісію.
У зв’язку з ненадійним фінансовим станом більшостіпідприємств в Україні акцептний кредит не набув широкого застосування.
Авальний кредит – це позичка, коли банк бере на себевідповідальність за зобов’язаннями підприємства у формі поручительства абогарантії. Підприємство-одержувач платежу, як і за акцептного кредиту, отримуєвід банку-гаранта (аваліста) умовне платіжне зобов’язання. Якщо власник векселявносить протест у зв’язку з несплатою векселя, банк-аваліст погашає всю сумувекселя за платника.
За авальний кредит банк одержує комісійні, розмір якихзалежить від виду вимог, що випливають із гарантії, а також терміну діїгарантії. Крім того, за наданий кредит стягується відсоток за діючими ставками.
Принципова різниця між авальним та акцептним кредитамиполягає у характері відповідальності банку. За надання авального кредиту, безогляду на його суть як вексельного поручительства, банк несе тільки субсидіарну(додаткову) відповідальність, тобто вимога може бути звернена на нього тількиза невиконання її підприємством. За акцептного кредиту банк несе солідарнувідповідальність з іншими учасниками вексельного обороту. Вимогу, на вибіркредитора, може бути звернено як на підприємство, так і на банк.
Для підприємств, які інтенсивно використовують векселі, більшеластичною формою вексельного кредиту є позички,» що видаються під заставувекселів. Банки можуть відкривати підприємствам спеціальні позичкові рахунки івідображати на них суму наданої позички, забезпечену прийнятими векселями.Позички оформляються без зазначення строку або до настання строку погашеннявекселів, що їх беруть у заставу.
Векселі приймаються (депонуються) як забезпечення не заїхньою повною вартістю, а за 60–90% номіналу залежно від кредитоспроможностіпідприємства, що заставляє векселі, і надійності самих векселів.
Погашення позички під векселі робить саме той, хтокористується кредитом, після чого банк повертає йому векселі на суму погашеногоборгу. Якщо від самого підприємства гроші не надходять, то на погашення позичкиобертаються суми, які надходять в оплату векселів.
До послуг кредитного характеру, що надаються банкамипідприємствам, належить факторинг – система фінансування, за умовами якоїпідприємство-постачальник товарів перевідступає короткострокові вимоги заторговельними операціями комерційному банку. Факторингові операції включають:кредитування у формі попередньої оплати боргових вимог; ведення бухгалтерськогообліку клієнта, зокрема обліку реалізації продукції; інкасацію заборгованостіклієнту; страхування його від кредитного ризику.
В основу факторингової операції покладено принцип придбаннябанком рахунків-фактур підприємства-постачальника за відвантажену продукцію,тобто передавання банкові постачальником права вимагати платежі з покупцяпродукції.
Згідно з Конвенцією про факторингові операції 1988 р.операція вважається факторинговою тоді, коли вона задовольняє принаймні дві зчотирьох умов:
1. Наявність кредитування у формі оплати позичковихзобов’язань.
2. Облік дебіторської заборгованостіпідприємства-постачальника.
3. Інкасування дебіторської заборгованості підприємства-постачальника.
4. Страхування підприємства-постачальника від кредитногоризику.
Підприємству відкривається факторинговий рахунок, дездійснюється облік усіх операцій з факторингу. Факторингом переважнокористуються малі та середні підприємства, оскільки їм частіше бракує оборотнихкоштів.
Класифікацію факторингових операцій подано в табл. 1.2.
Внутрішній факторинг передбачає, що постачальник, йогоконтрагент та банк перебувають у тій самій країні.
Зовнішній факторинг передбачає, що одна зі сторін факторинговоїугоди перебуває за кордоном.
Таблиця 1.2. Класифікація факторингових операційОзнаки класифікації Види факторингових операцій 1. Місцезнаходження суб’єктів факторингових операцій
1.1. Внутрішній факторинг.
1.2. Зовнішній факторнім 2. Рівень охоплення факторингом продукції, що реалізується
2.1. Оплата всієї реалізованої продукції.
2.2. Оплата частини реалізованої продукції 3. Спосіб повідомлення дебіторів підприємства
3.1. Відкритий факторинг.
3.2. Закритий факторинг 4. Форма взаємовідносин підприємства і банку
4.1. Факторинг з правом регресу.
4.2. Факторинг без права регресу 5. Повнота надання послуг
5.1. Повний факторинг.
5.2. Частковий факторинг 6. Порядок оплати розрахункових документів постачальника
6.1. Факторинг з попередньою оплатою.
6.2. Факторинг без попередньої оплати
Конвенційний (відкритий) факторинг – це тип факторингу, колипідприємство-постачальник повідомляє підприємство-по-купця (дебітора) про те,що права на одержання оплати перевід-ступлено банку або факторинговій компанії.
Конфіденційний (закритий) факторинг передбачає, що ніхто зконтрагентів постачальника не знає про перевідступлення ним прав на одержанняоплати банкові чи факторинговій компанії.
Факторинг з правом регресу дає змогу банкові (факторинговійкомпанії) повернути підприємству-постачальнику розрахункові документи, відоплати яких відмовився покупець, і вимагати поверненняпідприємством-постачальником коштів.
Факторинг без права регресу означає, що банк (факторинговакомпанія) бере на себе весь ризик щодо платежу.
Повне факторингове обслуговування включає, крім сутофакторингових послуг, і надання низки інших: аудиторських, обліку дебіторськоїзаборгованості, повного управління борговими зобов’язаннями тощо. Частковийфакторинг – це оплата банком (факторинговою компанією) лише рахунків-фактурпостачальника.
Факторинг з попередньою оплатою передбачає негайну оплатурозрахункових документів постачальника, як тільки їх буде надано банку(факторинговій компанії).
Факторинг без попередньої оплати – це такий вид факторингу,коли банк (факторингова компанія) зобов’язується оплатити передані йомупостачальником розрахункові документи лише в день оплати документів боржником.
Факторингові послуги банк не надає:
–       за платіжними зобов’язаннями бюджетних організацій;
–       за платіжними зобов’язаннями збиткових і неплатоспроможнихпідприємств;
–       за платіжними зобов’язаннями господарських організацій, оголошенихнекредитоспроможними;
–       за компенсаційними або бартерними угодами;
–       за договорами, умови яких застерігають право покупця повернутитовар протягом певного часу, а також за договорами, які вимагають від продавцяздійснення післяпродажного обслуговування;
–       підприємствам, що мають велику кількість дебіторів, заборгованістькожного з яких є незначною.
Практично суть факторингу зводиться до такого. Банк купує впідприємства-постачальника право на стягнення дебіторської заборгованостіпокупця продукції (робіт, послуг) і переказує постачальникові (продавцеві) 70–90%суми коштів за відвантажену продукцію в момент подання всіх необхідних документів.Після отримання платежу від покупця банк переказує продавцеві (постачальникові)залишок коштів (30–10%) за мінусом відсотків за факторинговий кредит такомісійної винагороди.
Перед укладенням факторингової угоди банк вивчаєпідприємство-постачальника з погляду відповідності таким вимогам.
1) продукція має бути високої якості і користуватись попитомна ринку;
2) постачальник повинен мати стійкі темпи зростаннявиробництва і дотримуватися чітко встановлених умов продажу продукції;
3) підприємство має бути фінансово стійким та мати добрурепутацію.
Для здійснення факторингових операцій постачальник подає вбанк такі документи:
1) заяву;
2) баланс на останню звітну дату;
3) копії розрахункових документів, виданих на покупця;
4) інші документи на вимогу банку.
Укладаючи факторингову угоду, підприємство повідомляє банку(факторинговій фірмі) такі дані:
• найменування, адресу кожного платника та умови торгівлі зним;
• суму боргових вимог, що їх перевідступають;
• суму боргу кожного платника (з урахуванням сум зарахунками-фактурами, сум недоплат);
• дані про умови платежів для кожного платника або стосовнорізних видів рахунків;
• іншу інформацію, необхідну для інкасації боргових вимог, утому числі листування з платником, інформацію про здійснені заходи щодостягнення належних сум.
Плата за факторингове обслуговування залежить від видуфакторингу, фінансового стану підприємства-позичальника, масштабів і структурийого виробничої діяльності і надійності покупців. Визначаючи плату зафакторинг, ураховують відсоток та кредит і середній термін обороту коштів банкув розрахунках із покупцем.
Факторингові послуги банку (факторингової компанії) мають дляпідприємств такі переваги:
1) більша гарантія стягнення (інкасування) дебіторськоїзаборгованості покупця;
2) надання продавцеві короткострокового кредиту;
3) зменшення кредитних ризиків продавця;
4) продавець має можливість оперативно поліпшити своєфінансове становище, оскільки оплата за продукцію (роботи, послуги)здійснюється банком (факторинговою компанією) протягом 2–3 днів з моментуукладення факторингової угоди.
Недоліком факторингу для підприємства є вища вартість цієїпослуги порівняно зі звичайним кредитом.
В Україні факторингове обслуговування підприємств не набулопоширення у зв’язку з низьким рівнем платіжної дисципліни в народномугосподарстві.
Підприємства отримують кредити на умовах строковості,повернення, цільового характеру, забезпечення, платності.
Принцип строковості означає, що кредит має бути погашений увизначений строк. Дотримання цього принципу відкриває кожному окремомупідприємству можливості для одержання нових банківських кредитів, а також даєзмогу уникнути сплати банку підвищених відсотків за несвоєчасне погашення сумипозички. Якщо підприємство порушує строки погашення, то банк застосовує донього штрафні санкції і може відмовити в повторній видачі кредиту.
Принцип повернення найтісніше пов’язаний із принципомстроковості. Кредит має бути погашений у строк, визначений кредитною угодою.Розрізняють: строкові, пролонговані і прострочені кредити.
Строкові кредити підприємства повертають своєчасно увизначений термін.
Пролонговані кредити з’являються в підприємства затимчасового браку коштів з причин, що не залежать від результатів йогодіяльності, і за згоди банку відстрочити термін погашення.
Прострочені кредити виникають тоді, коли в підприємства немаєкоштів для їх погашення. Наявність таких кредитів свідчить про скрутнийфінансовий стан підприємства. Джерелом сплати відсотків за простроченимикредитами є прибуток підприємства після сплати податків.
Кредит надається підприємству на конкретно визначені цілі,передбачені кредитним договором. Залежно від цілей розрізняють:
1) кредит для фінансування оборотного капіталу;
2) кредит для фінансування основного капіталу.
Принцип забезпечення кредиту означає наявність у підприємстваюридично оформлених документів, що гарантують своєчасне повернення кредиту:
–  заставне зобов’язання;
–  договір-гарантія;
–  договір-порука.
Використання застави як форми забезпечення повернення кредитуздійснюється згідно із Законом України «Про заставу». Заставляти можна майновіправа та майно, яке може бути відчужене заставодержателем і на яке може бутизвернене стягнення.
Застава майна може здійснюватись передаваннямтоваророзпорядчого документа підприємством-позичальником кредиторові. Заставацінних паперів може здійснюватися передаванням їх заставодержателю в депозитневолодіння. Майно, яке перебуває в спільній власності підприємств, передається узаставу тільки за згодою всіх співвласників. Заміна предмета застави відбуваєтьсяза погодженням із заставодержателем.
Ризик випадкової втрати предмета застави несе, як звичайно,власник заставленого майна. Законом або договором передбачається перебуваннязаставленого майна у володінні заставодержателя, заставодавця або третьоїособи.
Державне підприємство, за яким закріплено право державноговолодіння, самостійно здійснює заставу майна за винятком суцільного майновогокомплексу підприємства та його структурних підрозділів, будинків та споруд,застава яких відбувається з дозволу та на умовах, узгоджених з органом,уповноваженим управляти відповідним державним майном.
У договорі застави має бути позначене найменування,місцезнаходження сторін, суть забезпеченої заставою вимоги, розмір та строквиконання зобов’язання, опис, оцінка та місцезнаходження майна, а також іншіумови. Договір застави укладається в письмовій формі. Коли предметом застави єнерухоме майно, транспортні засоби, договір застави нотаріально засвідчується.Нотаріальне засвідчення здійснюється: договору застави нерухомого майна – замісцезнаходженням такого майна; договору застави транспортних засобів – замісцем реєстрації цих засобів.
Звернення стягнення на заставлене майно підприємства можестатися з рішення суду, господарського суду, третейського суду, а також убезспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріусів.
Для укладання договору застави підприємство-заставодавець маєпередати банку (заставодержателю) такі документи:
а) договір страхування та страховий поліс;
б) докази згоди органу, який управляє майном, на укладаннядоговору, а також докази, що органи приватизації та трудовий колектив булоповідомлено про цей факт;
в) витяги з книги запису застав;
г) установчі документи, свідоцтво про реєстрацію танотаріально засвідчені зразки підписів своїх повноважних осіб;
д) документи, що підтверджують право власності заставодавцяна предмет застави.
Принцип платності означає, що підприємство має внести в банкпевну плату за користування кредитом.
Витрати підприємств на оплату відсотків за кредит відносятьдо складу валових витрат виробництва і обороту, що зменшує сумуоподатковуваного прибутку.
Відсоткові ставки за кредит визначаютьпідприємствам-позичальникам комерційні банки на договірних засадах. їх рівеньзалежить від загальної економічної кон’юнктури і факторів, які формують попит іпропозицію на ринку позичкових коштів, ризикованості кредитної операції,вартості кредитних ресурсів, а також регулювальних дій держави на цьому ринку.В Україні на рівень відсотків за кредити комерційних банків значно впливаютьвідсоткові ставки за кредитні ресурси, які встановлює Національний банк.
Комерційні банки застосовують різні відсоткові ставки залежновід виду та об’єкта кредиту, строку кредитування, фінансового станупозичальника, ступеня кредитного ризику, наявності чи браку гарантійсвоєчасного повернення боргу.
Виникнення кредитних відносин між: підприємствами й банкамиможливе за таких умов.
1. Учасники кредитної угоди мають бути суб’єктамигосподарської діяльності (підприємства, підприємці без створення юридичноїособи).
2. Позичальник або має бути власником майна, або володітиправом на користування та розпорядження ним.
3. Необхідна наявність економічних і юридичних гарантійповернення кредиту після певного строку.
4. Кредитор має бути так само заінтересований у видачікредиту, як підприємство – в його отриманні, тобто повинні збігатися економічніінтереси суб’єктів господарювання.
Банк-кредитор, оцінюючи діяльність підприємства-позичальника,ставить такі вимоги:
–       позичальник має бути кредитоспроможним;
–       позичальник має забезпечувати зростання обсягів виробництва тареалізації продукції (робіт, послуг);
–       співвідношення суми зобов’язань, включаючи суму кредиту, щопланується отримати, до суми власного капіталу, як правило, повинно становитине більше 70:30, або банк встановлює інші вимоги щодо частки участіпозичальника власними коштами в проекті, що кредитується.
–       інвестиційний проект підприємства-позичальника має бути фінансовоокупним та не передбачати виробництва з високим екологічним ризиком;
–       кредит має бути забезпечений.
Як застава використовуються акції, технологічне обладнання,нерухоме (будівлі) і рухоме (автотранспортні засоби, механізми) майно, товари,запаси, виробничі та інші активи, що належать підприємству-позичальнику іможуть бути прийняті в забезпечення згідно з чинним законодавством України.Відповідно до умов, що їх ставить більшість українських банків, дисконтованавартість застави має бути в обсязі 130–200% від суми зобов’язань позичальника.У процесі оцінювання майна, що передається в заставу, беруть до уваги йоголіквідність.
Процедуру отримання кредиту підприємством показано на рис. 1.8.
На першому етапі підприємство і банк ведуть переговори напредмет можливого укладення кредитної угоди. За позитивних результатівпереговорів банк готовий прийняти документи підприємства для розгляду.
На другому етапі підприємство звертається в банк і подає йомудокументи, потрібні для визначення юридичного статусу, фінансового станупідприємства, оцінки проекту, аналізу можливості його успішної реалізації,забезпечення кредиту, у тому числі:
–       клопотання підприємства;
–       копії установчих документів (статут, установчий договір) та змін ідоповнень до них (якщо такі були), свідоцтво про реєстрацію (для приватногопідприємця);
–       бізнес-план проекту та додатки до нього або техніко-економічнеобґрунтування заходу, що кредитується;
–       баланси підприємства, звіти про фінансові результати за визначенийперіод, декларацію про доходи (для приватного підприємця);
–       перелік та розрахунок вартості майна, що передається банкові взаставу, з визначенням його залишкової балансової вартості, року будівництва чивипуску, місцерозташування, короткої характеристики;
–       перелік інших документів, необхідних для проведення поглибленогоаналізу фінансового стану позичальника:
– анкета позичальника;
– засвідчені підприємством, а за потреби – нотаріальнозасвідчені копії контрактів, які будуть оплачені за рахунок кредиту. Умовиплатежу за цими контрактами повинні передбачати переважно акредитивну формурозрахунків або оплату за фактично отриманий товар, або часткову попереднюоплату;
– копії контрактів (договорів про намір) на продаж виробленоїв результаті реалізації кредитного проекту продукції;
– форми бухгалтерської звітності за визначений терміндіяльності, звіт про дебіторсько-кредиторську заборгованість на останню звітнудату. За короткострокового кредитування додатково додаються: фінансовазвітність за останні 4 квартали; щоквартальний обсяг продажу продукції заостанній рік;
– розрахунок помісячного грошового потоку на термін наданнякредиту (за всіма видами діяльності);
– звіт про проведення перевірок аудиторськими фірмами, якщотакі проводились;
– відповідні документи, які підтверджують право власності намайно;
– документи, що підтверджують повноваження осіб, якірепрезентують інтереси підприємства-позичальника;
– нотаріально засвідчені копії ліцензій на право здійсненнястатутної діяльності (у разі потреби).
Якщо позичальник не є клієнтом банку-кредитора, то на вимогубанку він додатково надає:
–       довідку про рух коштів на всіх рахунках або виписки з рахунків (зпоточного та валютних) підприємства-позичальника, засвідчені банком, якийобслуговує підприємство за останні 6–12 місяців;
–       довідку про брак (наявність) заборгованості за банківськимикредитами та про строки повернення підприємством-позичальником раніше одержанихкредитів;
–       нотаріально засвідчену картку зі зразками підписів уповноваженихосіб та відбитком печатки.
/>
Рис. 1.8. Структурно-логічна схема оформлення кредитноїугоди

Погоджуючись на видачу довгострокового кредиту на будівництвонових об’єктів, розширення діючих потужностей, їх реконструкцію або технічнепереоснащення, банк вимагає від підприємства вкладення його власних коштів, якзаведено, в розмірі від 10 до ЗО% вартості проекту.
При цьому підприємство подає до установи банку документизгідно зі стандартним переліком документів для довгострокового кредитування, атакож додатково:
– зведений кошторис будівництва;
– відомості про договірну ціну;
– контракти та договори на виконання робіт з будівництва,постачання обладнання та його монтажу, графік виконання робіт;
– документ про відведення земельної ділянки під будівництводаного об’єкта;
– дозвіл органів виконавчої влади (Держархбудконтролю) напроведення будівельних робіт;
– висновки експертизи – відомчої, екологічної, охорони праці,енергетичної.
Банк має право вимагати від підприємства поданняпроектно-кошторисної документації для здійснення експертизи проектних рішеньщодо будівництва.
Для підприємств, які є надійними і постійними клієнтами банкузі стабільною кредитною історією, перелік документів може бути коротшим.
Кредитування витрат з будівництва, реконструкції аботехнічного переоснащення здійснюється відкриттям підприємству невідновлюваноїкредитної лінії. Кредитування розпочинається лише після використанняпідприємством-позичальником власних коштів, передбачених на ці заходи.
На третьому етапі банк:
­    вивчає формальну й неформальну інформацію про підприємство;
­    оцінює його ділову репутацію та імідж;
­    аналізує кредитоспроможність підприємства, проводить поглибленеобстеження його фінансового стану і визначає міру ризику;
­    визначає перспективи розвитку підприємства;
­    перевіряє наявність джерел і гарантій погашення кредиту.
Для надання кредиту важливе значення має оцінкакредитоспроможності позичальника.
Кредитоспроможність підприємства оцінюється на основі системипоказників, які відображають розміщення і джерела оборотних коштів, результатифінансової діяльності. Вибір показників залежить від особливостей виробничоїдіяльності, галузевої специфіки та інших факторів.
Під час аналізу кредитоспроможності враховується такожнаявність чи брак у минулому кредитних відносин підприємства з банком, розмір істроки надання позички.
Комерційний банк оцінює фінансовий стан підприємства переднаданням йому позички, а далі – щокварталу.
В Україні критерії оцінки фінансового станупідприємства-позичальника визначаються кожним комерційним банком самостійно.
Для оцінки фінансового стану підприємства – юридичної особивраховуються такі об’єктивні показники його діяльності:
­    обсяг реалізації;
­    прибутки і збитки;
­    рентабельність;
­    ліквідність;
­    грошові потоки (рух коштів на рахунках клієнтів);
­    склад і динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості.Ураховуються також інші фактори:
­    ефективність управління підприємством;
­    ринкова позиція підприємства і його залежність від циклічних іструктурних змін в економіці та галузі;
­    наявність державних замовлень і державної підтримки підприємства.
Комерційні банки можуть розробляти ще й додаткові показникиоцінки підприємств-позичальників залежно від основного виду діяльності та формвласності.
На підставі проведеного аналізу системи основних показниківдіяльності комерційним банком визначається клас надійності підприємства-позичальника.
Для підприємства, що отримує кредит, важливо знати, на якіаспекти його діяльності банк звертатиме особливу увагу (рис. 1.9).
Беручи до уваги оцінку кредитоспроможності позичальника йефективності комерційної угоди (проекту), банк приймає рішення про доцільністьвидачі підприємству кредиту і за позитивного рішення укладає з ним кредитнийдоговір.
Неодмінною умовою укладення банком кредитного договору єнадання підприємством застави. Перевага віддається заставі рухомого й нерухомогомайна. Угода про заставу укладається між підприємством-заставодавцем ібанком-заставодержателем у письмовій формі і передбачає деталізацію заставнихвимог: розмір, строки виконання зобов’язань з повернення кредиту і сплативідсотків за ним, склад (опис) та вартість заставленого майна, вид застави(заставлене майно залишається у заставодавця або передається у володіння заставодержателю),місцезнаходження предмета застави, зобов’язання зі страхування заставленогомайна тощо.
Такі форми забезпечення, як порука чи гарантії юридичнихосіб, використовуються лише за надання кредиту надійним підприємствам або вразі прийняття в забезпечення гарантій Уряду України, надійних банків тощо.Документи, що свідчать про забезпечення, підприємство подає в банк до отриманнякредиту.

/>
Рис. 1.9. Напрямки аналізу підприємства-позичальника дляоцінювання його кредитоспроможності
Зміст кредитного договору визначається підприємством і банкомсамостійно. У ньому вказується мета кредитування, умови, порядок надання йпогашення позички, спосіб забезпечення кредиту, відсоткові ставки за кредитом,права і відповідальність сторін та інші умови.
Відповідно до договору банк бере на себе зобов’язання надатипідприємству визначену суму грошових коштів в обумовлений термін. Підприємствозобов’язується: використати отримані кошти на зазначені в договорі цілі;своєчасно погасити позичку; сплатити відсотки й надати можливість банкуконтролювати цільове використання кредиту, а також його забезпечення.
Кредитний договір, як звичайно, містить такі розділи:
І. Загальні положення.
II. Права та обов’язки позичальника.
III. Права та обов’язки банку.
IV. Відповідальність сторін.
V. Порядок розв’язання суперечок.
VI. Термін дії договору.
VII. Юридичні адреси сторін.
І. Загальні положення: найменування сторін; предмет договору –вид кредиту; сума й розмір відсоткової ставки; умови забезпечення виконаннязобов’язань за кредитом (застава, гарантія, порука); порядок надання та погашеннякредиту; порядок нарахування й сплати відсотків за кредитом.
ІІ. Права та обов’язки позичальника
2.1. Права підприємства-позичальника:
1) вимагати від банку кредит в обсягах і в строк, зазначенийу договорі;
2) достроково погасити заборгованість (за наявностіфінансових можливостей);
3) скасувати договір у разі невиконання банком умов договору.
2.2. Обов’язки позичальника:
1) використовувати отриманий кредит на цілі, обумовленідоговором;
2) повернути наданий кредит у встановлений термін;
3) своєчасно сплачувати банку відсотки за користуваннякредитом;
4) своєчасно надавати банку баланс та інші документи дляздійснення контролю за позичкою;
5) забезпечити достовірність даних, наданих для отриманнякредиту, і можливість контролю за його використанням;
6) інформувати банк про зміни організаційно-правової формипідприємства;
7) інше (згідно з договором).
ІІІ. Права та обов’язки банку
3.1. Права банку:
1) проводити перевірку забезпечення наданого кредиту і йогоцільового використання;
2) припиняти видачу нових позичок і пред’являти претензіїщодо раніше наданих у разі порушення підприємством умов кредитного договору, атакож виявлення недостовірної звітності, недоліків у веденні бухгалтерськогообліку, затримки сплати відсотків за кредитом;
3) стягувати з позичальника за пролонгацію кредиту відповіднукомісійну винагороду;
4) переглядати відсоткові ставки за користування кредитом уразі зміни рівня облікової ставки НБУ;
5) здійснювати нарахування і стягнення компенсації заневикористаний кредит (у разі офіційної відмови підприємства від кредиту чийого частини протягом терміну дії договору).
3.2. Обов’язки банку:
1) надавати позичальнику кредит в обсягах і у строки,обумовлені договором;
2) інформувати позичальника про факти і причини достроковогостягнення банком кредиту;
3) інформувати позичальника про зміни у нормативних актах зпитань кредитування і розрахунків, запроваджених черговим рішеннямНаціонального банку України.
IV. Відповідальність сторін
У разі порушення позичальником узятих на себе зобов’язань банкможе:
1) припинити дальшу видачу кредиту;
2) вимагати його дострокового повернення;
3) зменшити суму кредиту, обумовлену договором;
4) збільшити відсоткову ставку за кредитом;
5) за несвоєчасне повернення кредиту й відсотків стягнутиобумовлену договором пеню.
Позичальник може вимагати від банку відшкодування збитків, щовиникли внаслідок порушення зобов’язання надати кредит або видачі його не вповному обсязі.
За неповного використання кредиту позичальник має сплатитикредиторові неустойку в розмірі плати за залучені банком кредитні ресурси і не отриманоїмаржі в звітному періоді.
Після укладення кредитної угоди банк відкриває позичальникупозичковий рахунок, на який зараховуєтеся відповідна сума кредиту.
Кредити надаються підприємствам: у безготівковій форміоплатою платіжних документів з позичкового рахунка як у національній, так і віноземній валюті, переказуванням коштів на поточний рахунок підприємства, якщоінше не передбачено кредитним договором; у готівковій формі – для розрахунківзі здавачами сільськогосподарської продукції.
Умови погашення кредитів суттєво впливають на фінансовий стансуб’єктів господарювання.
Порядок погашення кредиту – це спосіб погашення основної йогосуми і нарахованих відсотків. Кредит погашають або повністю після закінченнятерміну кредитної угоди, або поступово, частинами. Відсотки нараховуються насуму непогашеного кредиту.
За способом погашення позички можуть бути: до запитання, зпогашенням у відповідний термін, з довгостроковим погашенням.
За позичками до запитання строк повного повернення конкретноне визначається і погашення відбувається на вимогу банку.
Позичка може погашатися підприємством не тільки відповідно докредитного договору, а й достроково (на вимогу кредитора або на бажанняпідприємства).
За характером погашення кредити поділяються на такі види:
1) дисконтні;
2) позички, які погашаються поступово, – щомісяця,щокварталу, раз на півроку, щороку;
3) позички, які погашаються одноразовим платежем післязакінчення терміну позички, тобто підприємство одночасно сплачує банкові сумуосновного боргу та нарахованих відсотків;
4) амортизаційні (здійснюється поступова виплата основногоборгу та відсотків рівномірними внесками).
Можуть бути й інші способи погашення, які зазначаються укредитному договорі (наприклад, надання підприємству пільгового періодукредитування, тобто відстрочки погашення кредиту).
На відміну від звичайних надання дисконтних позичокпередбачає утримання позичкового відсотка (дисконту) під час видачі кредиту.
Законодавством України видачу, дисконтних позичок заборонено.
За погашення періодичними внесками певна частка основної сумикредиту сплачується однаковими внесками протягом терміну дії кредитної угоди, абільша частина його – після закінчення терміну кредиту.
За амортизаційного погашення основну суму кредитупідприємства сплачують поступово. Платежі здійснюються однаковими сумамирегулярно і включають відповідну частину суми основного боргу і відсотків.Погашення однаковими внесками передбачає, що кожен наступний платіж буде меншимза попередній, оскільки відсоткові виплати з часом знижуються.
Інші способи погашення кредиту:
– порядок погашення може бути пов’язаний з доходами відзаходу, що кредитується (погашення кредиту з перервою, тобто з пільговимперіодом, а регулярні внески для погашення здійснюються тільки тоді, колипроект починає давати дохід);
– погашення основної суми кредиту здійснюватиметьсянерегулярно й у різних сумах.
Джерелами погашення кредиту, отриманого підприємством, можутьбути:
– виручка від реалізації продукції, що її отримаєпідприємство в процесі реалізації проекту кредитування;
– виручка від реалізації продукції власного виробництва, непов’язаного з проектом кредитування;
– інші надходження від господарської діяльності.
Умови погашення кредиту обумовлюються під час підписаннядоговору підприємства з банком виходячи:
– із цільового спрямування кредиту;
– обсягів та терміну позички;
– порядку та строків надходження коштів на рахунокпідприємства;
– сезонності та циклічності виробництва;
– рівня платоспроможності та надійності матеріальногозабезпечення підприємства тощо.
Відсотки за користування кредитом нараховуються щомісяця врозмірі, передбаченому кредитним договором. Сплата відсотків здійснюється зафактичну кількість днів користування позичкою.
Підприємство може звернутись до банківської установи зпроханням переглянути графік погашення заборгованості та нарахування відсотків.Банк здебільшого зважає на клопотання, якщо підприємство доведе об’єктивнунеможливість отримання передбаченого бізнес-планом доходу в обсязі, достатньомудля погашення позички в раніше визначені строки. За подою банку підприємствоукладає з ним або додаткову кредитну угоду, або коригує тільки графік термінівчасткових платежів.
Дострокове стягнення суми основного боргу та нарахованихвідсотків може статися, якщо підприємство використовує кредит не за цільовимпризначенням, подає до банку недостовірну звітність, має суттєві недоліки уведенні бухгалтерського обліку.
За несвоєчасне погашення боргу банк може стягнути зпідприємства штраф. У разі відмови підприємства від сплати боргів банк стягуєїх у претензійно-позовному порядку. За систематичного невиконання кредитнихзобов’язань банк може порушити стосовно підприємства справу про банкрутство.
Погашення заборгованості за кредит та оплата відсотків за користуванняним здійснюються у черговості, установленій сторонами під час укладання угоди.Відстрочка погашення кредиту з підвищенням відсоткової ставки здійснюєтьсябанком у виняткових випадках, наприклад, у разі виникнення в підприємстватимчасових фінансових труднощів з непередбачених обставин. Цю відстрочкуоформляють додатковим договором між позичальником та банком. Він є невід’ємноючастиною основного кредитного договору. За несвоєчасного погашення боргу і завідсутності домовленості щодо відстрочки погашення кредиту банк застосовує допідприємства штрафні санкції.
Заінформацією, наведеною в Додатку 1 та Додатку 2 наведено характеристикукредитів, отриманих АФ «Україна» впродовж 2006–2008 років (таблиця 1.3):
Таблиця1.3. Характеристика кредитів, отриманих АФ «Україна» впродовж 2006–2008 рр.Показник Кредит згідно договору №1074 від 05.06.2006 р. Кредит згідно договору №315 від 01.02.2008 р.
1
2
3 1.    Цільове спрямування Придбання обладнання для переробки молока (фінансування основного капіталу)
Поповнення оборотних коштів
(фінансування оборотного капіталу) 2.    Строковість кредиту Строковий Строковий 3.    Термін кредиту 5 років 10 місяців 4.    Вид відсоткової ставки Фіксована 16,6% річних Фіксована 15,0% річних 5.    Валюта кредиту гривня України гривня України 6.    Сума кредиту 1000 тис. грн. 100 тис. грн. 7.    Порядок погашення кредиту Щомісячні ануїтетні виплати (здійснюється поступова виплата основного боргу та відсотків рівномірними внесками) Амортизаційні (здійснюється щомісячна виплата основного боргу та відсотків з нарахуванням відсотків на суму несплаченої частини основного боргу, тобто щомісячна сума до сплати поступово зменшується).

2. Організація і методика обліку кредитів банку2.1 Документальне оформлення розрахунків за кредитами банку
Первинними документами, які засвідчують отримання іповернення довгострокових і короткострокових позик є виписки банку та платіжнідоручення [13; 52].
Платіжнедоручення – це документ, що являє собою письмово оформлене доручення своємубанку, який його обслуговує, на перерахування певної суми коштів зі свогорахунка.
Документом,що підтверджують правомочність платежу є кредитний договір.
Посиланняу платіжному дорученні на відповідний документ обов’язково містить його назву,дату і номер.
Крімтого, для заповнення платіжного доручення платнику необхідно знати такуінформацію про одержувача:
– точненайменування одержувача (згідно із засновницькими документами);
– кододержувача;
– назвабанку одержувача, місцезнаходження банку, код банку (МФО);
– номеррахунка одержувача.
Аналогічнідані про себе заповнює й платник.
Порядокоформлення платіжного доручення
1.Номер, який зазначається у верхній частині бланка платіжного доручення, єобов’язковим реквізитом і відповідає порядковому номеру платіжного доручення вжурналі реєстрації платіжних доручень.
Банкне ставить до платника особливих вимог щодо дотримання правильності нумераціїплатіжних доручень. Однак реєстрування і суворий облік платіжних дорученьпозбавить бухгалтера безлічі проблем (наприклад, дозволить завжди знати: якіплатіжні доручення, на яку суму ще є у банку; дасть можливість зробити ще однукопію платіжного доручення у разі його втрати тощо).
2. Управому верхньому куті платіжного доручення платник за своїм бажанням можезазначити дату валютування.
3.Якщо бланк платіжного доручення заповнюється від руки, то назва місяця повиннабути написана тільки літерами, якщо ж бланк платіжного доручення заповнюєтьсятехнічними засобами, то місяць може бути зазначено цифрами.
4. Уграфі «Платник» зазначається
– повнаабо скорочена назва підприємства, що відповідає його реєстраційним документам,якщо платник – підприємство;
– прізвище,ім’я, по батькові фізичної особи, якщо платник – фізична особа.
5.Графа «Одержувач» заповнюється аналогічно графі «Платник».
6. Вобох графах «Код» зазначається:
а)якщо платник або одержувач – підприємство, – код в Єдиному державному реєстріпідприємств і організацій України (ЄДРПОУ);
б)якщо платник або одержувач – фізична особа, – код у Державному реєстрі фізичнихосіб (ДРФО);
в)якщо згідно з чинним законодавством фізичній особі не присвоюєтьсяідентифікаційний номер (про що зроблено відповідну позначку в паспорті), тобанк самостійно заповнює цей реквізит умовним позначенням «000000001» ізазначає на звороті розрахункового документа дані паспорта (номер, серію, ким іколи виданий);
г)для тих підприємств – платників або одержувачів, які ще не отримали код ЄДРПОУ,– код у Тимчасовому реєстрі ДПА (ТРДПА), згідно з довідкою, наданою ДПА провзяття на облік платника податків.
7.Правила заповнення рядків «Банк платника», «Банк одержувача», «Сума літерами»,подання суми платежу в платіжному дорученні такі ж, як і для іншихрозрахункових документів.
Зазначимотільки, що, якщо в рядку «Сума літерами» перше слово суми починається з малоїлітери або назву грошової одиниці написано у повній формі, наприклад «двадцятьп’ять гривень 12 коп.», замість «Двадцять п’ять грн 12 коп.», то, згідно зроз’ясненнями Національного банку (лист від 11.04.2000 р. №25–111/645–2297),це не вважається порушенням вимог інструкції №7, і такий документ банки повинніприймати до виконання, але з застереженням клієнта про належне заповнення цьогореквізиту.
8.Рядок «Призначення платежу» заповнюється по-різному, залежно від типуздійснюваної операції, але за певними правилами: при рівномірних і постійнихперерахуваннях:
«Платіжза договором №__ від _______р., термін платежу _______рр.».
Останнійплатіж за договором, як правило, повинен враховувати взаємну заборгованість.
9.При заповненні бланка платіжного доручення не допускаються жодні підчищення івиправлення.
10.Платіжне доручення виписується мінімум у двох примірниках, а якщо зазначені вньому платник і одержувач обслуговуються в одному банку, то у трьох примірниках.Всі примірники (крім, звичайно, першого) заповнюються під копірку, а якщо їївикористання неможливе, то на кожному тотожному примірнику в правому верхньомукуті слід зазначити послідовні порядкові номери.
11.На першому примірнику платіжного доручення повинні бути підписи осіб, які маютьправо розпоряджатися рахунком, а також відбитки печатки, зразки яких (підписіві печатки) подано банку при відкритті рахунка. Відбитка печатки може не бути вразі, якщо платником є фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності, щоне має печатки, а також фізична особа, яка не є суб’єктом підприємницькоїдіяльності.
Дорученняприймаються банками до виконання протягом десяти календарних днів з днявиписування. День заповнення доручення не враховується.
На рис. 2.1. –2.2. наведено платіжні доручення АФ «Україна» щодо сплати за кредитами.
За випискою банку стан розрахунків за отриманими кредитами АФ«Україна» має наступного вигляду (таблиця 2.1).
/>
Рис. 2.1.Платіжне доручення за договором №1074 від 05.06.2006 р.
/>
Рис. 2.2.Платіжне доручення за договором №315 від 01.02.2008 р.

Таблиця 2.1. Виписка банку за кредитним рахунком АФ «Україна»
АФ «Україна» Рахунок
54782146921
Виписка банку з 05.07.2006 р. По 01.01.2009 р.
Вхідний залишок на 05.07.2006 р.
6 830,0 Дата Док-т № Кореспондент Рахунок ЕДРПОУ Дебет, тис. грн Кредит, тис. грн Призначення платежу
1
2
3
4
5
6
7
8
9 1 05.07 2006 1041 Акціонерний комерційний банк «Агросвіт» 54678912354 78514678 0,0 30,50 Перераховано згідно договору №1074 від 05.06.2006 р. 2 05.08 2006 1052 Акціонерний комерційний банк «Агросвіт» 54678912354 78514678 0,0 30,50 Перераховано згідно договору №1074 від 05.06.2006 р. 3 05.09 2006 1061 Акціонерний комерційний банк «Агросвіт» 54678912354 78514678 0,0 30,50 Перераховано згідно договору №1074 від 05.06.2006 р. 4 05.10 2006 1069 Акціонерний комерційний банк «Агросвіт» 54678912354 78514678 0,0 30,50 Перераховано згідно договору №1074 від 05.06.2006 р. 5 05.11 2006 1071 Акціонерний комерційний банк «Агросвіт» 54678912354 78514678 0,0 30,50 Перераховано згідно договору №1074 від 05.06.2006 р. 6 05.12 2006 1085 Акціонерний комерційний банк «Агросвіт» 54678912354 78514678 0,0 30,50 Перераховано згідно договору №1074 від 05.06.2006 р. 7 05.01 2007 15 Акціонерний комерційний банк «Агросвіт» 54678912354 78514678 0,0 30,50 Перераховано згідно договору №1074 від 05.06.2006 р. 8 05.02 2007 314 Акціонерний комерційний банк «Агросвіт» 54678912354 78514678 0,0 30,50 Перераховано згідно договору №1074 від 05.06.2006 р.
Типовукореспонденцію бухгалтерських рахунків по обліку кредитів банків наведено утабл. 2.2 [3].
Таблиця 2.2. Кореспонденція бухгалтерських рахунків по облікукредитів банків№ з/п Зміст господарської операції Кореспондуючі рахунки Дебет Кредит
1
2
3
4 1. Відображено отримання підприємством позики 30 «Каса» 311 «Поточні рахунки в національній валюті» 312» Поточні рахунки в іноземній валюті» 50 «Довгострокові позики» 60 «Короткострокові позики» 2. Відображено отримання у банку лімітованої чекової книжки або відкриття акредитиву на адресу постачальника за рахунок позики банку 313 «Інші рахунки в банку» 314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті» 50 «Довгострокові позики» 60 «Короткострокові позики» 3. За рахунок позики банку оплачено придбані цінні папери інших підприємств, облігації державних та місцевих позик 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» 35 «Поточні фінансові інвестиції» 50 «Довгострокові позики» 60 «Короткострокові позики» 4. Відображено переоформлення короткострокової позики банку у довгострокову 60 «Короткострокові позики» 50 «Довгострокові позики» 5. Погашено заборгованість по виданих векселях за рахунок позики банку 51 «Довгострокові векселі видані» 62» Короткосі рокові векселі видані» 50 «Довгострокові позики» 60 «Короткострокові позики» 6. Проведено розрахунки із постачальниками за рахунок позики банку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» 50 «Довгострокові позики» 60 «Короткострокові позики» 7. Проведено розрахунки з бюджетом по податках за рахунок кредиту банку 64 «Розрахунки за податками й платежами» 50 «Довгострокові позики» 60 «Короткострокові позики» 8. Погашено заборгованість перед органами соціального спрямування за рахунок позики банку 65 «Розрахунки за страхуванням» 50 «Довгострокові позики» 60 «Короткострокові позики» 9. Погашено заборгованість підприємства перед іншими кредиторами за рахунок позики банку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» 50 «Довгострокові позики» 60 «Короткострокові позики» 10. Відображено повернення підприємством суми раніше отриманої позики 50» Довгострокові позики» 60 «Короткострокові позики» 30 «Каса» 31 «Рахунки в банках» 11. За домовленістю з банком в погашення заборгованості по отриманих кредитах передано йому векселі, отримані підприємством від покупця як гаранти щодо оплати за придбані товари 50» Довгострокові позики» 60 «Короткострокові позики» 162 «Довгострокові векселі одержані» 34 «Короткострокові векселі одержані» 12. Погашено заборгованість перед банком за кредит шляхом передачі йому акцій підприємства 50» Довгострокові позики» 60 «Короткострокові позики» 46 «Неоплачений капітал» 13 Нараховано відсотки за користування позикою банку і віднесено на фінансові витрати 951 «Відсотки за кредит» 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками» 14 Перераховано банку суму відсотків за користування позикою банку 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками» 31 «Рахунки в банках» /> /> /> /> /> /> />
Узагальнення інформації про стан розрахунків щодо отримання іповернення кредитів здійснюється при журнально-ордерній формі обліку ужурналі-ордері №4 с.-г.
 2.2Облік довгострокових кредитів банку
Облік розрахунків за довгостроковими позиками банків та іншимизалученими позиковими коштами у інших осіб, які не є поточним зобов’язаннямведеться на рахунку 50 «Довгострокові позики» [67; 234].
За кредитом рахунку 50 «Довгострокові позики» відображаютьсясуми одержаних довгострокових позик, а також переведення короткострокових(відстрочених), за дебетом – погашення заборгованості за ними та переведення допоточної заборгованості за довгостроковими зобов’язаннями.
Рахунок 50 «Довгострокові позики» має такі субрахунки:
501 «Довгострокові кредити банків у національній валюті»;
502 «Довгострокові кредити банків в іноземній валюті»;
503 «Відстрочені довгострокові кредити банків у національнійвалюті»;
504 «Відстрочені довгострокові кредити банків в іноземнійвалюті»;
505 «Інші довгострокові позики в національній валюті»;
506 «Інші довгострокові позики в іноземній валюті».
На субрахунках 501, 502 відображаються суми довгостроковоїзаборгованості банкам за наданий кредит відповідно в національній та іноземнійвалюті.
На субрахунках 503, 504 відображаються суми відстроченоїзаборгованості банкам за кредит, термін погашення якого відстрочено, відповіднов національній та іноземній валюті.
На субрахунках 505, 506 відображаються суми довгостроковоїзаборгованості щодо зобов’язання із залучення позикових коштів (крім кредитівбанків), відповідно в національній та іноземній валюті.
Аналітичний облік ведеться за позикодавцями (банками) врозрізі кожного кредиту (позики) окремо та строками погашення кредиту (позик).
Облік розрахунків за довгостроковими позиками банків АФ «Україна»наведено в таблиці 2.4.
Таблиця 2.4. Облік довгострокових позик банків «АФ «Україна» з05.07.2006 р. по 01.01.2009 р.
№
з/п Дата Документ (платіжне доручення №) Зміст господарської операції Кореспондуючі рахунки Сума, тис. грн. Дебет Кредит
1
2
3
4
5
6
7 1 05.06 2006 Банк виписка №5478 Перераховано кредит згідно договору №1074 від 05.06.2006 р. 311 50 1000,00 2 05.07 2006 1041 Перераховано згідно договору №1074 від 05.06.2006 р. 50 311 16,67 Бухгалтерська довідка, графік погашення кредиту згідно відповідного договору Нараховано відсотки за користування кредитом згідно договору №1074 від 05.06.2006 р. 951 684 13,83 Бухгалтерська довідка, графік погашення кредиту згідно відповідного договору Перераховано відсотки за користування кредитом згідно договору №1074 від 05.06.2006 р. 684 311 13,83 3 05.08 2006 1052 Перераховано згідно договору №1074 від 05.06.2006 р. 50 311 16,67 Бухгалтерська довідка, графік погашення кредиту згідно відповідного договору Нараховано відсотки за користування кредитом згідно договору №1074 від 05.06.2006 р. 951 684 13,83 Бухгалтерська довідка, графік погашення кредиту згідно відповідного договору Перераховано відсотки за користування кредитом згідно договору №1074 від 05.06.2006 р. 684 311 13,83 4 05.09 2006 1061 Перераховано згідно договору №1074 від 05.06.2006 р. 50 311 16,67 Бухгалтерська довідка, графік погашення кредиту згідно відповідного договору Нараховано відсотки за користування кредитом згідно договору №1074 від 05.06.2006 р. 951 684 13,83 Бухгалтерська довідка, графік погашення кредиту згідно відповідного договору Перераховано відсотки за користування кредитом згідно договору №1074 від 05.06.2006 р. 684 311 13,83 2.3 Облік короткострокових кредитів банку
Облік розрахунків у національній і іноземній валютах закредитами банків, строк повернення яких не перевищує дванадцяти місяців з датибалансу, та за позиками, термін погашення яких минув, ведеться на рахунку 60 «Короткостроковіпозики» [20; 514].
За кредитом рахунку відображаються суми одержаних кредитів(позик), за дебетом – сума їх погашення та переведення до довгостроковихзобов’язань у разі відстрочення кредитів (позик).
Рахунок 60 «Короткострокові позики» має такі субрахунки:
601 «Короткострокові кредити банків у національній валюті»;
602 «Короткострокові кредити банків в іноземній валюті»;
603 «Відстрочені короткострокові кредити банків унаціональній валюті»;
Аналітичний облік ведеться за позикодавцями (банками) врозрізі кожного кредиту (позики) окремо та строками їх погашення.
Таблиця 2.5. Облік короткострокових позик банків «АФ «Україна»з 05.07.2006 р. по 01.01.2009 р.№ з/п Дата Документ (платіжне доручення №) Зміст господарської операції Кореспондуючі рахунки Сума, тис. грн. Дебет Кредит
1
2
3
4
5
6
7 1 01.02. 2008 Договір №315 від 01.02.2008 р Перераховано згідно договору №315 від 01.02.2008 р. 311 60 100,00 2 01.03 2008 706 Перераховано згідно договору №315 від 01.02.2008 р. 60 311 10,00 Бухгалтерська довідка, графік погашення кредиту згідно відповідного договору Нараховано відсотки за користування кредитом згідно договору №1074 від 05.06.2006 р. 951 684 1,23 Бухгалтерська довідка, графік погашення кредиту згідно відповідного договору Перераховано відсотки за користування кредитом згідно договору №1074 від 05.06.2006 р. 684 311 1,23 3 01.04 2008 817 Перераховано згідно договору №315 від 01.02.2008 р. 60 311 10,00 Бухгалтерська довідка, графік погашення кредиту згідно відповідного договору Нараховано відсотки за користування кредитом згідно договору №1074 від 05.06.2006 р. 951 684 1,15 Бухгалтерська довідка, графік погашення кредиту згідно відповідного договору Перераховано відсотки за користування кредитом згідно договору №1074 від 05.06.2006 р. 684 311 1,15 4 01.05 2008 904 Перераховано згідно договору №315 від 01.02.2008 р. 60 311 10,00 Бухгалтерська довідка, графік погашення кредиту згідно відповідного договору Нараховано відсотки за користування кредитом згідно договору №1074 від 05.06.2006 р. 951 684 1,02 Бухгалтерська довідка, графік погашення кредиту згідно відповідного договору Перераховано відсотки за користування кредитом згідно договору №1074 від 05.06.2006 р. 684 311 1,02 5 01.06 2008 1035 Перераховано згідно договору №315 від 01.02.2008 р. 60 311 10,00 Бухгалтерська довідка, графік погашення кредиту згідно відповідного договору Нараховано відсотки за користування кредитом згідно договору №1074 від 05.06.2006 р. 951 684 0,86 Бухгалтерська довідка, графік погашення кредиту згідно відповідного договору Перераховано відсотки за користування кредитом згідно договору №1074 від 05.06.2006 р. 684 311 0,86 6 01.07 2008 1096 Перераховано згідно договору №315 від 01.02.2008 р. 60 311 10,00 Бухгалтерська довідка, графік погашення кредиту згідно відповідного договору Нараховано відсотки за користування кредитом згідно договору №1074 від 05.06.2006 р. 951 684 0,76 Бухгалтерська довідка, графік погашення кредиту згідно відповідного договору Перераховано відсотки за користування кредитом згідно договору №1074 від 05.06.2006 р. 684 311 0,76 7 01.08 2008 1196 Перераховано згідно договору №315 від 01.02.2008 р. 60 311 10,00 Бухгалтерська довідка, графік погашення кредиту згідно відповідного договору Нараховано відсотки за користування кредитом згідно договору №1074 від 05.06.2006 р. 951 684 0,62 Бухгалтерська довідка, графік погашення кредиту згідно відповідного договору Перераховано відсотки за користування кредитом згідно договору №1074 від 05.06.2006 р. 684 311 0,62 8 01.09 2008 1269 Перераховано згідно договору №315 від 01.02.2008 р. 60 311 10,00 Бухгалтерська довідка, графік погашення кредиту згідно відповідного договору Нараховано відсотки за користування кредитом згідно договору №1074 від 05.06.2006 р. 951 684 0,51 Бухгалтерська довідка, графік погашення кредиту згідно відповідного Перераховано відсотки за користування кредитом згідно договору №1074 від 05.06.2006 р. 684 311 0,51 /> /> /> /> /> /> /> /> />
3. Організація і методика аудиту кредитів банку3.1 Організація аудиту розрахунків за кредитами банку
Джерелами інформації для аудиту зобов’язань є [56; 195]:
1. Наказ про облікову політику підприємства.
2. Реєстраційні документи платників податків, обов’язковихвнесків із соціального страхування та інших обов’язкових платежів.
3. Установчі документи, реєстри акціонерів, учасників,документи (протоколи тощо) загальних зборів акціонерів, засновників, учасників.
4. Кредитні договори з банками.
5. Векселі, облігації та документи про їх використання.
6. Договори на цільове фінансування та цільове надходженнякоштів.
7. Регістри аналітичного і синтетичного обліку, первиннібухгалтерські документи.
8. Форми фінансової і податкової звітності.
9. П(С) БО 11 «Зобов’язання».
10. Матеріали інвентаризацій розрахунків.
11. Інструкція з інвентаризації основних засобів,нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів ідокументів, і розрахунків.
До джерел інформації для перевірки заборгованості слід такожвідносити: акти звіряння розрахунків, протоколи про залік взаємних вимог, актиінвентаризації розрахунків, векселі, копії платіжних документів, книгапридбання, книга продажу, облікові регістри (відомості, журнали, машинограми),Головна книга, звітність, а також первинні документи й облікові регістри зобліку розрахунків із різноманітними кредиторами, розрахунки за претензіями,відшкодування матеріального збитку.
Зобов’язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягаєпогашенню протягом 12 місяців з дати балансу, слід розглядати як довгостроковезобов’язання, якщо первісний термін погашення був більшим за 12 місяців та якщодо затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цьогозобов’язання на довгострокове.
Довгострокове зобов’язання за кредитною угодою [якщо угодапередбачає погашення зобов’язання на вимогу кредитора (позикодавця) у разіпорушення певних умов, пов’язаних з фінансовим станом позичальника], умови якоїпорушені, вважається довгостроковим, якщо: позикодавець до затвердженняфінансової звітності погодився не вимагати погашення зобов’язання внаслідокпорушення; не очікується виникнення подальших порушень кредитної угоди протягом12 місяців з дати балансу.
Довгострокові зобов’язання, на які нараховуються проценти,відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньоївартості залежить від умов та виду зобов’язання.
Щодо аудиту поточних зобов’язань слід зазначити, що до нихвключають: короткострокові кредити банків, поточну заборгованість задовгостроковими зобов’язаннями, короткострокові векселі видані, кредиторськузаборгованість за товари, роботи, послуги; поточну заборгованість зарозрахунками з одержаних авансів, за розрахунками з бюджетом, за розрахунками зпозабюджетних платежів, за розрахунками зі страхування, за розрахунками зоплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішнімипідрозділами підприємства; інші поточні зобов’язання.
Поточні зобов’язання відображаються в балансі за сумоюпогашення.
Процедури аудиту довгострокових зобов’язань [11; 401]:
1. Перевірка наявності і відповідності законодавствудоговорів кредитування.
2. Перевірка правильності відображення в облікудовгострокових позик (довгострокових кредитів банків у національній таіноземній валюті, відстрочених довгострокових кредитів та інших довгостроковихпозик).
3. Перевірка відповідності інформації про довгостроковіпозики в регістрах аналітичного, синтетичного обліку і фінансовій звітності.
4. Перевірка правильності і достовірності обліку векселіввиданих, відповідності їх аналітичного й синтетичного обліку та показниківфінансової звітності.
5. Перевірка правильності і достовірності облікудовгострокових зобов’язань за облігаціями (зобов’язань за облігаціями, премійта дисконту за випущеними облігаціями), відповідності інформації продовгострокові зобов’язання в регістрах аналітичного і синтетичного обліку та уфінансовій звітності.
6. Перевірка правильності документального оформленнядовгострокових зобов’язань з оренди (фінансової оренди, оренди ціліснихмайнових комплексів) та їх відображення в регістрах аналітичного і синтетичногообліку та у фінансовій звітності.
7. Перевірка правильності документального оформлення тавідображення в регістрах бухгалтерського обліку і документах фінансовоїзвітності інформації про відстрочені податкові та інші довгостроковізобов’язання.
8. Перевірка правильності документального оформлення тавідображення в регістрах бухгалтерського обліку і документах фінансовоїзвітності інформації про інші довгострокові зобов’язання (відстроченавідповідно до законодавства заборгованість з податків, зборів, обов’язковихплатежів, фінансова допомога на зворотній основі тощо).
9. Перевірка правильності та своєчасності проведенняінвентаризацій довгострокових зобов’язань і відображення їх результатів убухгалтерському обліку.
Процедури аудиту поточних зобов’язань [27; 315]:
1. Перевірка наявності і відповідності законодавству такихдоговорів: кредитних; орендних; підрядних; з навчальними закладами; з наймачамиквартир; з батьками дітей, які відвідують дитячі заклади; інших.
2. Перевірка відповідності інформації про короткостроковіпозики в регістрах аналітичного і синтетичного обліку та у фінансовій звітності(короткострокових кредитів банків у національній та іноземній валюті,відстрочених короткострокових кредитів та прострочених позик).
3. Перевірка правильності й достовірності відображення вобліку поточної заборгованості за довгостроковими зобов’язаннями.
4. Перевірка правильності й достовірності облікукороткострокових векселів виданих, відповідності їх аналітичного і синтетичногообліку та показникам фінансової звітності.
5. Перевірка правильності й достовірності обліку розрахунківз постачальниками та підрядчиками, відповідності аналітичного і синтетичногообліку та показникам фінансової звітності, відповідності бухгалтерського облікурозрахунків умовам договорів та законодавству.
6. Перевірка правильності й достовірності визначення бази длярозрахунків за податками та обов’язковими внесками і платежами (за окремими їхвидами).
7. Перевірка правильності й достовірності обліку розрахунківза податками, обов’язковими платежами, податкових зобов’язань та податковогокредиту, відповідності їх аналітичного і синтетичного обліку та показникамфінансової звітності.
8. Перевірка правильності й достовірності обліку розрахунківза страхуванням (пенсійним, на випадок безробіття, тимчасової непрацездатності,від нещасних випадків на виробництві, індивідуальним страхуванням персоналу,страхуванням майна та іншими розрахунками за страхуванням), відповідності їханалітичного і синтетичного обліку інформації, наведеній у показникахфінансової звітності.
9. Перевірка наявного облікового та необлікового складуперсоналу підприємства, документів з обліку праці та її оплати, нарахуваннязаробітної плати та додаткових виплат і правильності й достовірності їхвідображення в регістрах аналітичного і синтетичного обліку, відповідностізаписам Головної книги, оборотних відомостей і показникам фінансової звітності.
10. Перевірка правильності і достовірності інформації пророзрахунки з учасниками в регістрах аналітичного і синтетичного обліку тапоказниках фінансової звітності.
11. Перевірка правильності та достовірності відображення вобліку розрахунків за іншими операціями (за авансами одержаними, внутрішніхрозрахунків, внутрішньогосподарських розрахунків, розрахунків за нарахованимипроцентами за товарними кредитами, орендними та іншими операціями, розрахунківз іншими кредиторами). Перевірка відповідності інформації про розрахунки заіншими операціями в регістрах аналітичного і синтетичного обліку та показникахфінансової звітності.
12. Перевірка правильності та своєчасності проведенняінвентаризацій короткострокових зобов’язань і відображення їх результатів убухгалтерському обліку.
Підприємством АФ «Україна» укладено угоду про проведеннязовнішнього аудиту з аудиторською фірмою ТОВ «Альянс-Аудит» до якого укладенолист-зобов’язання про проведення аудиту. Програму аудиту банківських кредитів,отриманих АФ «Україна» наведено в табл. 3.1.
Таблиця 3.1. Програма аудиту банківських кредитів, отриманих АФ«Україна» впродовж 2006–2008 роківПитання Порядок перевірки та термін виконання Перевіряючи Вибіркова Суцільна
Процедури аудиту довгострокових зобов’язань: 1.          Перевірка наявності і відповідності законодавству договорів кредитування. – 12.12.08 р. Аудитор Ласкава О.П. 2.          Перевірка правильності відображення в обліку довгострокових позик (довгострокових кредитів банків у національній та іноземній валюті, відстрочених довгострокових кредитів та інших довгострокових позик). – 13.12.08 р. Аудитор Ласкава О.П. 3.          Перевірка відповідності інформації про довгострокові позики в регістрах аналітичного, синтетичного обліку і фінансовій звітності. – 14.12.08 р. Аудитор Ласкава О.П. 4.          Перевірка правильності і достовірності обліку векселів виданих, відповідності їх аналітичного й синтетичного обліку та показників фінансової звітності. – 15.12.08 р. Аудитор Ласкава О.П. 5.          Перевірка правильності і достовірності обліку довгострокових зобов’язань за облігаціями (зобов’язань за облігаціями, премій та дисконту за випущеними облігаціями), відповідності інформації про довгострокові зобов’язання в регістрах аналітичного і синтетичного обліку та у фінансовій звітності. – 16.12.08 р. Аудитор Ласкава О.П. 6.          Перевірка правильності документального оформлення та відображення в регістрах бухгалтерського обліку і документах фінансової звітності інформації про відстрочені податкові та інші довгострокові зобов’язання. – 19.12.08 р. Аудитор Ласкава О.П. 7.          Перевірка правильності документального оформлення та відображення в регістрах бухгалтерського обліку і документах фінансової звітності інформації про інші довгострокові зобов’язання (відстрочена відповідно до законодавства заборгованість з податків, зборів, обов’язкових платежів, фінансова допомога на зворотній основі тощо). – 20.12.08 р. Аудитор Ласкава О.П. 8.          Перевірка правильності та своєчасності проведення інвентаризацій довгострокових зобов’язань і відображення їх результатів у бухгалтерському обліку. – 21.12.08 р. Аудитор Ласкава О.П.
Процедури аудиту поточних зобов’язань: Перевірка наявності і відповідності законодавству кредитних договорів – 12.12.08 р.
Аудитор
Верге ПП. 2.    Перевірка відповідності інформації про короткострокові позики в регістрах аналітичного і синтетичного обліку та у фінансовій звітності (короткострокових кредитів банків у національній та іноземній валюті, відстрочених короткострокових кредитів та прострочених позик). – 13.12.08 р.
Аудитор
Верге ПП. 3.    Перевірка правильності й достовірності відображення в обліку поточної заборгованості за довгостроковими зобов’язаннями. – 14.12.08 р.
Аудитор
Верге ПП. 4.    Перевірка правильності й достовірності обліку короткострокових векселів виданих, відповідності їх аналітичного і синтетичного обліку та показникам фінансової звітності. – 15.12.08 р.
Аудитор
Верге ПП. 5.    Перевірка правильності й достовірності обліку розрахунків з постачальниками та підрядчиками, відповідності аналітичного і синтетичного обліку та показникам фінансової звітності, відповідності бухгалтерського обліку розрахунків умовам договорів та законодавству. – 16.12.08 р.
Аудитор
Верге ПП. 6.    Перевірка правильності й достовірності обліку розрахунків за страхуванням (пенсійним, на випадок безробіття, тимчасової непрацездатності, від нещасних випадків на виробництві, індивідуальним страхуванням персоналу, страхуванням майна та іншими розрахунками за страхуванням), відповідності їх аналітичного і синтетичного обліку інформації, наведеній у показниках фінансової звітності. – 19.12.08 р.
Аудитор
Верге ПП. 7.    Перевірка правильності та достовірності відображення в обліку розрахунків за іншими операціями (за авансами одержаними, внутрішніх розрахунків, внутрішньогосподарських розрахунків, розрахунків за нарахованими процентами за товарними кредитами, орендними та іншими операціями, розрахунків з іншими кредиторами). Перевірка відповідності інформації про розрахунки за іншими операціями в регістрах аналітичного і синтетичного обліку та показниках фінансової звітності. – 20.12.08 р.
Аудитор
Верге ПП. 8.    Перевірка правильності та своєчасності проведення інвентаризацій короткострокових зобов’язань і відображення їх результатів у бухгалтерському обліку. – 21.12.08 р.
Аудитор
Верге ПП. 3.2 Аудит стану внутрішнього контролю за кредитами банку
Ураховуючи те, що головна мета внутрішнього аудиту – наданнядопомоги персоналу підприємства виконувати його обов’язки, забезпеченнянеобхідними даними керівництва, здійснення контролю за дотриманням обраноїполітики та якістю менеджменту, об’єктивно першим етапом внутрішнього аудитумає бути виявлення проблем на підприємстві, визначення пріоритетних напрямівконтролю, а вже потім здійснення другого етапу – планування. Наступний, третій,етап – збирання та оцінювання інформації. На четвертому етапі внутрішнійаудитор здійснює узагальнення зібраних даних, формулювання висновків тарекомендацій, а на п’ятому – отримує від керівництва підприємства офіційнувідповідь на свій звіт та контролює виконання розроблених рекомендацій ізаходів (рис. 3.1) [42; 38].
/>
Рис. 3.1. Послідовність етапів внутрішнього аудиту
Коротко дослідимо суть кожного із відокремлених етапів [73; 185]:
Перший етап: виявлення проблем та визначення пріоритетнихнапрямів контролю. На цьому етапі керівник служби внутрішнього аудиту повиненпровести ряд консультацій, нарад з вищим керівництвом підприємства таменеджерами різних рівнів управління; тобто у такий спосіб проводитьсядіагностика стану справ у різних сферах фінансово-господарської діяльності підприємства,системах управління, внутрішнього контролю та бухгалтерського обліку.Враховується також інформація попередніх результатів внутрішнього аудиту,раніше виявлені недоліки та слабкі місця.
Для повноти виявлення проблем, які існують на підприємстві,керівник служби внутрішнього аудиту повинен ретельно оцінити елементи системивнутрішнього контролю підприємства (структурна організація, фізичний контрольнаявності та доступу до активів, дозвіл та схвалення, арифметичний табухгалтерський контроль, персонал, спостереження, управління (менеджмент,процедури контролю), а також їх дієвість та ефективність. Вибір напрямівдослідження, як правило, на початку року, може здійснюватись як за ініціативоюкерівництва, так і самих внутрішніх аудиторів.
Другий етап: планування. Як і зовнішня перевірка, внутрішнійаудит повинен бути належно спланований. Це досить відповідальний етап, якийвключає багато компонентів. Етап планування може забирати ЗО-40% часу відзагального часу перевірки. Суть цього етапу полягає у визначенні мети та обсягуаудиту, строків його виконання, збиранні загальної інформації про обранийнапрям перевірки (складову системи управління чи внутрішнього контролю,діяльність певного виконавця, структурного підрозділу чи конкретне завдання,наприклад пошук резервів зниження собівартості продукції); визначеннівиконавців внутрішнього аудиту, технічних засобів та інших ресурсів;установленні кола осіб (персоналу підприємства), які мають відношення доперевірки і зобов’язані надавати внутрішньому аудитору необхідну інформацію;оцінюванні рівня аудиторського ризику та межі суттєвості; складанні плану тапрограми внутрішнього аудиту.
Внутрішньому аудитору варто оцінювати три аспекти, пов’язаніз ризиком: 1) ризики діяльності підприємства, тобто бізнес-ризики; 2) ризики,пов’язані зі здійсненням внутрішнього аудиту; 3) ризик частоти (періодичності)внутрішнього аудиту [79; 345].
На етапі планування внутрішнього аудиту необхідно визначитиприпустиму величину суттєвості помилок, неточностей, перекручень. Для цього покожному об’єкту внутрішнього аудиту на підприємстві треба розробити своїкритерії оцінювання суттєвості. Оцінювати суттєвість варто із застосуваннямкомплексного підходу, тобто брати до уваги два її аспекти: якісний такількісний.
Якісний аспект повинен включати оцінювання на основіпрофесійного судження внутрішнього аудитора відхилень здійснених господарськихоперацій та інших дій від чинного законодавства, нормативних актів, внутрішніхположень і правил; виявлення пропусків інформації, дотримання мінімальногорівня деяких фінансових показників; оцінювання відповідності окремихуправлінських рішень чи дій керівників загальній фінансовій політиціпідприємства [41; 302].
Кількісний аспект оцінювання суттєвості передбачає визначеннямаксимального рівня припустимої помилки у грошовому виразі [68; 90].
Після оцінювання аудиторського ризику та рівня суттєвостівнутрішній аудитор складає план і програму своєї роботи з перевірки певногооб’єкта. Структура плану та програми внутрішнього аудиту цілком відповідаютьаналогічним документам зовнішнього аудиту. Розбіжності можуть стосуватись їхзмісту за рахунок специфічних процедур внутрішнього аудиту, які у них маютьбути зафіксовані.
Спочатку керівником відділу внутрішнього аудиту складаєтьсяплан роботи. При цьому слід ураховувати аудиторську стратегію, аналітичнийризик, можливість ресурсів підприємства, адміністративні інтереси, завданнязовнішнього аудитора.
Розроблюється загальний план очікуваних перевірок іззазначенням дати кожної з них, виконавців, затрат на проведення. Більш детальнепланування (із зазначенням змісту робіт) здійснюється за кожною конкретноюзапланованою перевіркою. Необхідно провести певну підготовчу роботу. Внутрішнійаудитор заздалегідь повинен установити контакт з апаратом управління тоговідділу, ділянки, які будуть підлягати перевірці. Узгоджуються способиотримання внутрішнім аудитором необхідної інформації, строки її передавання;обумовлюється можливість присутності під час перевірки (у разі потреби)конкретних посадових осіб. Внутрішня аудиторська перевірка має бутиорганізована так, щоб вона не заважала нормальній діяльності підрозділу, щоперевіряється. У процесі складання плану і програми внутрішнього аудитувраховують вплив таких факторів [71; 152]:
– вихідні дані;
– мета внутрішнього аудиту; – сфера перевірки;
– можливість застосування певних специфічних методів аудиту;
– перелік необхідних документів, звітів;
– строки проведення внутрішнього аудиту;
– віддаленість у часі від попередньої внутрішньої перевіркиданої сфери;
– можливість отримання достовірної інформації;
– бюджетні витрати.
Як окремий документ у процесі планування внутрішнього аудитурозробляється бюджет робочого часу внутрішніх аудиторів, приклад якого наведеноу табл. 3.1 [74; 145].
Крім плану і програми перевірки може складатисявиробничо-технічний план внутрішнього аудиту, у якому визначаються кількість ісклад персоналу, який буде задіяний у процесі контролю, розподіл бюджету часуміж виконавцями та його оплата; залучення інших спеціалістів (у разі потреби).
Третій етап внутрішнього аудиту – збирання та оцінюванняінформації. Це основний етап перевірки, на якому внутрішній аудитор здійснюєзаплановані аудиторські процедури та збирає необхідні аудиторські докази(свідчення), вимоги до яких збігаються із зовнішнім аудитом. З цією метоювиконуються [57; 204]:
1) різноманітні аналітичні процедури (відмітною рисою якихможе бути порівняння показників діяльності різних підрозділів підприємства, щодуже рідко здійснює зовнішній аудитор);
2) інвентаризація – внутрішній аудитор може сам брати участьу її проведенні, а зовнішній лише спостерігає і вибірково перевіряє результати;
3) контрольні обміри та лабораторні аналізи (випробування)(для цього зовнішній аудитор, як правило, залучає експертів);
4) обстеження об’єкта контролю;
5) контрольний запуск сировини і матеріалів;
6) опитування персоналу;
7) запити (як до зовнішніх джерел інформації – дебіторів,кредиторів), так і до внутрішніх (офіційне письмове звернення до керівникапевного підрозділу);
8) тестування й оцінювання системи внутрішнього контролю;
9) перевірка ведення бухгалтерського обліку (фінансового тауправлінського) і складання звітності;
10) документальна перевірка різних аспектівфінансово-господарської діяльності підприємства;
11) контроль кадрового складу, його компетентності такваліфікації.
Тобто внутрішній аудитор збирає і вивчає за допомогоювідповідних методів, прийомів і процедур усю необхідну фінансову та нефінансовуінформацію. Зібрані дані мають бути належно відображені в його робочійдокументації. За кожною позицією плану та програми слід зробити відповідніоцінки та висновки.
У процесі виконання запланованих дій внутрішній аудиторповинен ознайомитись із цілями та завданнями ділянки, яка перевіряється, здіяльністю підприємства в цілому і його структурою. Необхідно також виконатианалітичні огляди за обраними напрямами перевірки. Керівник ділянки (відділу),яка перевіряється, мусить мати копію плану аудиту. Попередньо доцільно зібративідкриті збори підрозділу, на яких установлюються імовірні строки та необхідніумови аудиторської перевірки.
Аудитор повинен довести до відома працівників ділянки, щоконтролюється, і обговорити з ними такі основні моменти: – умови та строкиперевірки; – забезпечення доступу до персоналу та документації; – поясненнятого, як аудит буде проводитися; – можливість обговорення – результатів; –організація закритих зборів; – пояснення звітів і виконаних процедур; –визначення сфери діяльності внутрішнього аудитора.
Аудитор повинен визначити для себе сфери дослідження;посадових осіб, опитування яких слід провести; документацію, яку потрібноотримати. Під час перевірки внутрішній аудитор постійно контролює виконанняплану і програми, оцінює виконану роботу.
Сфера діяльності внутрішнього аудитора і методика самоїперевірки подібні до тих, які використовуються зовнішнім аудитором, з тієюрізницею, що контроль внутрішнього аудитора спрямований не лише на фінансовузвітність і бухгалтерський облік [12; 412].
На четвертому етапі перевірки внутрішній аудитор повиненздійснити узагальнення зібраних даних, оцінити їх порівняно з установленимикритеріями, нормами, внутрішніми положеннями та інструкціями, законодавчими танормативними актами, порівняти кількість виявлених помилок, недоліків тапорушень з раніше встановленим рівнем суттєвості, а потім зробити необхіднівисновки, скласти письмовий звіт, розробити необхідні рекомендації тапропозиції і, нарешті, повідомити про отримані результати вище керівництвопідприємства.
Звіт внутрішнього аудитора повинен відповідати певнимвимогам: достовірність (підтвердження викладеного матеріалу конкретнимифактами), зрозумілість та логічність (не повинен потребувати додаткових уснихпояснень та коментарів); він не може бути невиправдано довгим, переобтяженимзайвими деталями та спеціальними термінами; своєчасність (подається одразупісля завершення перевірки та у терміни, актуальні для вирішення проблем, яківивчалися внутрішнім аудитором); чіткість та системність викладення даних [14;90].
У національному стандарті внутрішнього аудиту №6 «Складанняаудиторського висновку», затвердженого НБУ для комерційних банків України,зазначено лише загальні вимоги щодо його змісту та складу. Для того щоб звітвнутрішніх аудиторів з максимальною ефективністю виконував своє функціональнепризначення він повинен мати таку структуру: 1) вступна частина; 2) загальнівисновки; 3) дослідницька частина; 4) результативна частина; 5) рекомендації;6) підписи керівника служби внутрішнього аудиту та аудиторів-виконавців; 7)додатки та коментарі [15; 153].
Таблиця 3.1. Бюджет робочого часу на проведення внутрішньогоаудиту відділу постачання
/>
У вступній частині слід сформулювати напрями перевірки, їїмету та завдання, результати попередніх перевірок. Загальні висновки являютьсобою стисле формулювання думки (висновків) внутрішнього аудитора про об’єктперевірки та виявлені найсуттєвіші порушення.
Дослідницька частина містить загальну інформацію про об’єктперевірки (наприклад, структуру відділу, його основні завдання, інформаційніпотоки); головні напрями діяльності; методи і прийоми, які застосував у своїйроботі внутрішній аудитор; джерела інформації, які були використані; виявленіфакти порушень і помилок та їх обґрунтування; результати обговорення й узгодженнязвіту з керівником підрозділу, який перевірявся [16; 300].
У результативній частині внутрішній аудитор наводитьрозгорнутий висновок за результатами перевірки і далі формулює рекомендації,які б дали змогу уникнути виявлених недоліків, підвищити ефективністьфункціонування систем, підрозділів.
Звіт має бути підписаний керівником служби внутрішньогоаудиту та аудиторами-виконавцями. У кінці звіту можуть бути наведені додатки,які містять додаткові коментарі, пояснення, розрахунки, ілюстрації [25; 204].
Внутрішні аудитори, на відміну від зовнішніх, повинніобговорити й узгодити з керівниками контрольованих підрозділів, служб усіпитання, які стосуються перевірки, особливо в частині виявлених недоліків ірекомендацій щодо їх усунення. Якщо з певних питань не було досягнуто згоди, тоце має бути відображено у звіті. Складений внутрішнім аудитором підсумковийдокумент передається керівникові структурного підрозділу та вищому керівництвупідприємства.
На останньому, п’ятому, етапі внутрішнього аудитуобов’язковим є отримання від керівництва підприємства письмової офіційноївідповіді на звіт внутрішніх аудиторів та їх рекомендації. Це – відмітна рисапорівняно із зовнішнім аудитом. У відповіді керівництва має бути зазначено, якірекомендації виконані, а які вважаються неефективними з погляду затрат. Тількипісля отримання письмової відповіді аудиторська перевірка вважаєтьсязавершеною. На внутрішніх аудиторів також покладається обов’язок контролювиконання розроблених ними і затверджених керівництвом рекомендацій та заходівструктурними підрозділами, яким вони були адресовані. З цією метою внутрішнімаудиторам слід переконатися, що призначені відповідальні особи за реалізаціюрекомендацій, установлено конкретні терміни отримання від керівниківпідрозділів відповіді про вжиті заходи та їх наслідки. У разі необхідності можебути призначена позапланова повторна внутрішня аудиторська перевірка [40; 80].
Варто пам’ятати, що суть якісного внутрішнього аудиту полягаєу досягненні рівноваги між потребами керівництва у доступі до надійної,своєчасної та об’єктивної інформації про діяльність підприємства, окремих йогопідрозділів і вартістю збору, обробки та надання такої інформації.
На великих і середніх підприємствах України найближчим часомпоступово треба створювати служби внутрішнього аудиту, діяльність яких має бутиекономічно виправданою. Мають бути прийняті відповідні законодавчі акти,нормативи внутрішнього аудиту, створене методичне забезпечення.
Нажаль на досліджуваному підприємстві АФ «Україна» процедуривнутрішнього аудиту не виокремлено й не застосовуються, що спричинило такийнедолік як невизначеність можливостей по здешевленню банківських кредитів, асаме, не зважаючи на наявність підстав до участі у Комплексній програмірозвитку аграрного сектору економіки, а саме: відсутність заборгованості позаробітній платі, перед бюджетом за податками й платежами, підприємство ненадавало заяви до участі у конкурсі з відшкодування відсотків за кредитами,залученими на розвиток агропромислового підприємства.
За зазначеною програмою компенсація за довгостроковимикредитами надається у розмірі 1,2 облікової ставки Національного банку Україниза довгостроковими кредитами, пов» язаними з будівництвом тваринницьких,птахівничих комплексів, виробничих потужностей для переробки продукціїтваринництва та птахівництва, придбанням обладнання для вищезазначеноговиробництва.
Станомна дату отримання АФ «Україна» довгострокового кредиту з метою придбаннявиробничих потужностей для переробки продукції тваринництва 05.06.2006 р.облікова ставка НБУ становила 9,5% тобто замість 16,6%, що підприємствосплачувало за користування кредитом зазначені витрати могли становити 5,2%(16,6–9,5*1,2) й загальна вартість користування кредитом складала б 275,0 тис.грн. а не 830,00 тис. грн. (економія 555,0 тис. грн.).
Прицьому слід зазначити, що згадана національна програма розвитку аграрногосектору економіки має безпосередній вплив на стан кредитування підприємствагропромислового сектору.
Впродовж2008 року 7838 підприємств агропромислового комплексу залучили кредити назагальну суму майже 16,6 млрд. грн., що на 44 відсотки більше, ніж зааналогічний період 2007 року. З них пільгових – майже 11,4 млрд. гривень.,в тому числі короткострокових – майже 6,0 млрд. грн., середньострокових – майже3,9 млрд. грн. та довгострокових – майже 1,5 млрд. грн., що складає майже 97відсотків до залучених пільгових кредитів на відповідну дату минулого року.
Станомна 25 грудня поточного року, із передбачених на рік по програмі здешевленнякредитів 1350,0 млн. грн., фактично спрямовано до регіонів кошти в сумі 975,5млн. грн., що складає понад 72 відсотки від передбачених на рік.
Порядз цим, 23.12.2008 р. Верховною Радою України прийнятий Закон України «Провнесення змін до деяких законів України щодо запобігання негативним наслідкамвпливу світової фінансової кризи на розвиток агропромислового комплексу», якимпередбачена норма щодо пролонгації банками непогашених кредитів за процентноюставкою, яка існувала на момент надання такого кредиту. При цьому недозволяється запровадження будь-яких додаткових комісій, плат та відшкодуваньна користь банку, а також застосування штрафних санкцій до позичальника узв’язку з такою пролонгацією. Це правила поширюється також на випадкидострокового погашення такого пролонгованого кредиту за рішенням позичальника.
Крімтого, на виконання протоколу наради під головуванням Прем’єр-міністра України Тимошенко Ю.В.Мінагрополітики з 16.12.2008 р. запроваджено моніторинг пролонгаціїбанками до 1 червня 2009 року кредитів підприємствам агропромисловогокомплексу.
Висновки
Вданій роботі наведено методичні аспекти та розглянуто практичне застосуваннязасад обліку та аудиту банківських кредитів на базі агропромисловогопідприємства АФ «Україна» впродовж 2006–2008 років.
Розглядаємопідприємство АФ «Україна» є сільськогосподарським підприємством, понад 70%валової продукції якого складає продукція агропромислового сектору, що зумовлюєсплату підприємством фіксованого сільськогосподарського податку
Зазначенепідприємство розташоване в с. Долинське Красноокнянського р-на по вул. Миру, 125,та спеціалізується на виробництві молока і молочної продукції.
Конкурентоздатністьфірми забезпечується низькими внутрівиробничими витратами внаслідок організаціївиробництва фірми по замкнутому технологічному циклу, від самостійноговирощування сировини для виробництва і реалізації продуктів переробки даноїсировини через власну торговельну мережу.
Зарезультатами, приведеними у табл. 1.4. можна зробити висновок що підприємствовпродовж розглядаємого періоду має високий рівень маневреності власнихоборотних коштів хоч і спостерігається тенденція до її зменшення – впродовжтрьох років складала відповідно 10,153; 7,167 та 5,255 (у 2008 році порівняно з2007 роком зменшення на -1,911 в.п.).
При цьомузагальна ліквідність не досягає нормативного значення 1,5, але має позитивнудинаміку до зростання – у минулому періоді складала 1,276, а в звітному періоді1,298 (динаміка +0,022 в.п.). Позитивним є зростання показника швидкоїліквідності у 2008 році порівняно з 2007, однак у 2008 році не досягнуто рівня2006 року, тобто спостерігається тенденція коливання зазначеного показника, щоможе викликано порушенням співвідношення запасів та поточних зобов’язаньпідприємства.
Питомавага оборотних коштів в активах й частка власних оборотних активів зростають –питома вага оборотних коштів за періодами відповідно: 68,125; 75,263 та 84,221%(за останній період порівняно з попереднім роком +8,958); частка власнихоборотних активів за періодами відповідно: 9,850; 13,953 та 19,028% (заостанній період порівняно з попереднім роком +5,075).
Фінансоваавтономія підприємства складає відповідно 38,6; 35,2 та 31,8%, що
Коефіцієнтдовгострокового залучення залучених коштів складає відповідно за періодами19,7; 14,1 та 9,5% (зменшення у 2008 році порівняно з 2007 роком на 4,6%), щосвідчить про зростання власного капіталу підприємства на тлі використаннязалучених коштів.
Показникиоборотності: збільшилася оборотність засобів у розрахунках, оборотів відповідноза періодами: 11,069; 26,378 та 29,084 обороти (динаміка +2,706) і знизивсяперіод одного обороту відповідно за періодами: 32,524; 13,648; та 12,378 днів (динаміка-1,270), оборотність запасів знизилася відповідно за періодами: 0,852; 0,486 та0,447 днів (динаміка -0,039) і відповідно збільшився період обороту запасіввідповідно за періодами: 422,450; 740,519 та 805,954 днів (динаміка +65,435),час обороту кредиторської заборгованості збільшився відповідно за періодами: 53,795;65,369 та 71,145 днів (динаміка +5,776), знизилася оборотність кредиторськоїзаборгованості відповідно за періодами: 6,692; 5,507 та 5,060 оборотів(динаміка -0,447), коефіцієнт погашення дебіторської заборгованості знизивсявідповідно за періодами: 9; 3,8 та 3,4% (динаміка -0,4%).
Досягнутийрівень рентабельності можна вважати високим: рентабельність продукціївідповідно за періодами: 100; 166,7 та 220% (динаміка за два останніх роки +53,3%);рентабельність активів відповідно за періодами: 24,797; 25,232 та 31,670 (+6,438%);рентабельність сукупного за періодами: 28,205; 28,298 та 28,573 (+0,275%).
Для реалізації інвестиційного проекту з оновлення тамодернізації обладнання, яке обґрунтовано маркетинговими дослідженнями підтверджуючимидоцільність збільшення обсягів виробництва та реалізації продукції поруч ззростанням якісних показників, АФ «Україна» залучено довгостроковий кредит увідповідності до кредитної угоди (Додаток 1) та з метою забезпечення наявностіоборотних коштів у достатньому розмірі у 2008 році залучало короткостроковийкредит у відповідності до угоди (Додаток 2).
Доцільністьзалучення довгострокового кредиту в сумі 1000,0 тис.грн. на п’ять роківпорівняно з іншим інвестиційним проектом вартістю 1200,0 тис.грн. обґрунтовуваласянаступним чином:
Загальна сума грошового потоку по 2-му проекту трохиперевищує цей показник по 1-му проекту. Проте, варто врахувати, що по 2-му проектутермін повернення капіталу у виді грошового потоку більше на один рік, чим цейтермін по 1-му проекті.
У результаті проведення дисконтування визначена поточнавартість грошового потоку, що значно вище майбутньої: по 1-му проекту поточнавартість складає 67% майбутньої (100*(1 475,01/2200)), а по 2-му проектупоточна вартість складає 68% майбутньої (100*(1407,89/2070)). Більш різкезниження реального грошового потоку по 2-му проекту порівняно з першимвикликано відмінністю дисконтних множників (15% проти 12%), що може привести допідвищення ризику і зменшенню ліквідності. Крім того, варто врахувати, що вдругому випадку на один рік збільшений період дисконтування, а з віддаленнямтерміну повернення вкладених коштів їхня реальна ціна зменшується.
Чистий приведений доход для 1-го варіанта складає 475,1 тис.грн.,а для 2-го проекту – 207,89 тис. грн. Проте, абсолютні значення цього показникане розкривають повної картини, тому що розглядаються різні терміни експлуатаціїоб’єктів.
По індексу прибутковості перший варіант превалює над другим(1,48>1,17).
Аналізуючи період окупності витрат по кожному варіанту, можназробити висновок, що 1-й інвестиційний проект окупиться швидше порівняно з 2-имваріантом – на 0,02 (3,39–3,41) роки.
Визначення внутрішньої норми прибутковості дало можливістьрозрахувати мінімальний коефіцієнт прибутковості (або поріг беззбитковості),тобто норму дисконту, при якій чистий приведений доход буде дорівнювати нулеві.Порівнюючи цю норму з дисконтними ставками по кожному проекту, можна установитирівень прибутковості кожного варіанта. Чим нижчої буде реальна процентна ставкавід розрахункової, тим більше прибутковими будуть інвестиції. У першомуваріанті розрахункова норма складає 26%, тоді як реальна дисконтна ставка – 12%,тобто різниця складає 14%. В другому варіанті це розходження набагато менше іскладає 7% (22,00–15,00), а це свідчить, що другий варіант більш близький дограниці, за якої реалізація інвестиційного проекту може бути збитковою інеефективною.
Підсумовуючи результати виконаного аналізу, констатуємо, що 1-йінвестиційний проект більш вигідний і ефективний як по розміру чистогоприведеного доходу й індексу прибутковості, так і по періоду окупності. Цейваріант має більший запас щодо норми прибутковості.
Доцільність залучення короткострокового кредиту в сумі 100 тис.грн. обґрунтувалася потребою в додаткових оборотних коштах на придбаннясировини – молока, що не забезпечувалося наявними власними оборотними коштами вобсязі 1271,0 тис.грн., поповнення оборотних коштів за рахунок прибуткупідприємства в обсязі 2682,86 тис.грн.; зменшенням кредиторської заборгованостіна 2621,8 тис. грн.
Заінформацією, наведеною в Додатку 1 та Додатку 2 АФ «Україна» впродовж 2006–2008років отримано наступні кредити:
1) Кредит згідно договору №1074 від 05.06.2006 р.(Додаток 1)
­    Цільове спрямування  – придбання обладнання для переробки молока(фінансування основного капіталу)
­    Строковість кредиту   – строковий
­    Термін кредиту  -5 років
­    Вид відсоткової ставки         – фіксована 16,6% річних
­    Валюта кредиту – гривня України
­    Сума кредиту     -1000 тис. грн.
­    Порядок погашення кредиту         – щомісячні ануїтетні виплати(здійснюється поступова виплата основного боргу та відсотків рівномірнимивнесками)
­    Забезпечення кредиту – заставне зобов’язання (підтверджене:документами, що підтверджують право власності заставодавця на предмет застави;витягом з книги запису застав; договором страхування та страховий поліс)
­    Форма надання кредиту       – у безготівковій формі оплатоюплатіжних документів з позичкового рахунка у національній валюті
2) Кредит згідно договору №315 від 01.02.2008 р.(Додаток 2)
­    Цільове спрямування  – поповнення оборотних коштів
­    (фінансування оборотного капіталу)
­    Строковість кредиту   – строковий
­    Термін кредиту  – 10 місяців
­    Вид відсоткової ставки         – фіксована 15,0% річних
­    Валюта кредиту – гривня України
­    Сума кредиту     – 100 тис. грн.
­    Порядок погашення кредиту – амортизаційні (здійснюється щомісячнавиплата основного боргу та відсотків з нарахуванням відсотків на сумунесплаченої частини основного боргу, тобто щомісячна сума до сплати поступовозменшується).
­    Забезпечення кредиту – заставне зобов’язання (підтверджене:документами, що підтверджують право власності заставодавця на предмет застави;витягом з книги запису застав; договором страхування та страховий поліс)
­    Форма надання кредиту – у готівковій формі – для розрахунків зіздавачами сільськогосподарської продукції (молока для переробки віддомогосподарств та інших підприємств, що не мають власної бази для переробкимолока)
Первиннимидокументами, які засвідчують отримання і повернення довгострокових ікороткострокових позик є виписки банку та платіжні доручення, синтетичний тааналітичний облік ведеться за рахунками 50 «Довгострокові кредити» та 60 «Короткостроковікредити», реєстрами зведеного обліку є головна книга та журнал-ордер №4-с.г., щонаведені в роботі.
Нажальпідприємством АФ «Україна» облік з використанням комп’ютерних технологій не ведеться й зазначене може бути рекомендованим зарезультатами аудиту як шлях до збільшення якості обліку та зменшеннятрудомісткості облікових робіт.
Крім того, як негативне явище слід відзначити, що надосліджуваному підприємстві АФ «Україна» процедури внутрішнього аудиту невиокремлено й не застосовуються, що спричинило такий недолік як невизначеністьможливостей по здешевленню банківських кредитів, а саме, не зважаючи нанаявність підстав до участі у Комплексній програмі розвитку аграрного секторуекономіки, а саме: відсутність заборгованості по заробітній платі, передбюджетом за податками й платежами, підприємство не надавало заяви до участі уконкурсі з відшкодування відсотків за кредитами, залученими на розвитокагропромислового підприємства.
За зазначеною програмою компенсація за довгостроковимикредитами надається у розмірі 1,2 облікової ставки Національного банку Україниза довгостроковими кредитами, пов’язаними з будівництвом тваринницьких,птахівничих комплексів, виробничих потужностей для переробки продукціїтваринництва та птахівництва, придбанням обладнання для вищезазначеноговиробництва.
Станомна дату отримання АФ «Україна» довгострокового кредиту з метою придбання виробничихпотужностей для переробки продукції тваринництва 05.06.2006 р. обліковаставка НБУ становила 9,5% тобто замість 16,6%, що підприємство сплачувало закористування кредитом зазначені витрати могли становити 5,2% (16,6–9,5*1,2) й загальнавартість користування кредитом складала б 275,0 тис. грн. а не 830,00 тис. грн.(економія 555,0 тис. грн.).
Прицьому слід зазначити, що згадана національна програма розвитку аграрногосектору економіки має безпосередній вплив на стан кредитування підприємствагропромислового сектору.
Маючи безсумнівно високе значення для кожного окремогопідприємства, можливість кредитування та стан кредитування підприємств агропромисловогосектору безпосередньо впливає на стан галузі взагалі. Так, заданимиДержкомстата, вимоги банківських установ за кредитами, наданими в економікукраїни на кінець 2005 року складали 143418 млн. грн., на кінець 2006 року 245226 млн.грн., на кінець 2007 року 426863 млн. грн., на кінець 2008 року 436048 млн. грн.;обсяг інвестицій у сільське господарство у 2005 році становив 5015707 тис. грн.,у 2006 році становив 7309123 тис. грн. у 2007 році становив 9519168 тис. грн. у2008 році становив 9899935 тис. грн. Тобто спостерігається тенденція зростанняяк обсягів кредитування так і обсягів засвоєння інвестицій в агропромисловомусекторі. Результативність зазначених заходів відображається у зростанніефективності та результативності діяльності агропромислового сектору економіки –індекси сільськогосподарського виробництва у відсотках до попереднього року: заваловою продукцією у 2005 році становив 96,0%, у 2006 році становив 106,8%, у 2007 роцістановив 89,0% (неврожайний рік через несприятливі засушливі погодні умови), у2008 році становив 128,4%; рентабельність сільськогосподарського виробництвау2005 році становила 6,8%, у 2006 році становила 2,8%, у 2007 році становила15,6%, у 2008 році становила 17,3%.
Увідповідності до програми проведення зовнішнього аудиту по АФ «Україна»здійснено наступну перевірку:
Процедури аудиту довгострокових зобов’язань:
­    Перевірка наявності і відповідності законодавству договорівкредитування.
­    Перевірка правильності відображення в обліку довгострокових позик(довгострокових кредитів банків у національній та іноземній валюті,відстрочених довгострокових кредитів та інших довгострокових позик).
­    Перевірка відповідності інформації про довгострокові позики врегістрах аналітичного, синтетичного обліку і фінансовій звітності.
­    Перевірка правильності і достовірності обліку векселів виданих,відповідності їх аналітичного й синтетичного обліку та показників фінансовоїзвітності.
­    Перевірка правильності і достовірності обліку довгостроковихзобов’язань за облігаціями (зобов’язань за облігаціями, премій та дисконту завипущеними облігаціями), відповідності інформації про довгострокові зобов’язанняв регістрах аналітичного і синтетичного обліку та у фінансовій звітності.
­    Перевірка правильності документального оформлення та відображенняв регістрах бухгалтерського обліку і документах фінансової звітності інформаціїпро відстрочені податкові та інші довгострокові зобов’язання.
­    Перевірка правильності документального оформлення та відображенняв регістрах бухгалтерського обліку і документах фінансової звітності інформаціїпро інші довгострокові зобов’язання (відстрочена відповідно до законодавствазаборгованість з податків, зборів, обов’язкових платежів, фінансова допомога назворотній основі тощо).
­    Перевірка правильності та своєчасності проведення інвентаризаційдовгострокових зобов’язань і відображення їх результатів у бухгалтерському обліку.
Процедури аудиту поточних зобов’язань:
­    Перевірка наявності і відповідності законодавству кредитнихдоговорів
­    Перевірка відповідності інформації про короткострокові позики врегістрах аналітичного і синтетичного обліку та у фінансовій звітності (короткостроковихкредитів банків у національній та іноземній валюті, відстроченихкороткострокових кредитів та прострочених позик).
­    Перевірка правильності й достовірності відображення в облікупоточної заборгованості за довгостроковими зобов’язаннями.
­    Перевірка правильності й достовірності обліку короткостроковихвекселів виданих, відповідності їх аналітичного і синтетичного обліку тапоказникам фінансової звітності.
­    Перевірка правильності й достовірності обліку розрахунків зпостачальниками та підрядчиками, відповідності аналітичного і синтетичногообліку та показникам фінансової звітності, відповідності бухгалтерського облікурозрахунків умовам договорів та законодавству.
­    Перевірка правильності й достовірності обліку розрахунків застрахуванням (пенсійним, на випадок безробіття, тимчасової непрацездатності,від нещасних випадків на виробництві, індивідуальним страхуванням персоналу,страхуванням майна та іншими розрахунками за страхуванням), відповідності їханалітичного і синтетичного обліку інформації, наведеній у показникахфінансової звітності.
­    Перевірка правильності та достовірності відображення в облікурозрахунків за іншими операціями (за авансами одержаними, внутрішніхрозрахунків, внутрішньогосподарських розрахунків, розрахунків за нарахованимипроцентами за товарними кредитами, орендними та іншими операціями, розрахунківз іншими кредиторами). Перевірка відповідності інформації про розрахунки заіншими операціями в регістрах аналітичного і синтетичного обліку та показникахфінансової звітності.
­    Перевірка правильності та своєчасності проведення інвентаризаційкороткострокових зобов’язань і відображення їх результатів у бухгалтерськомуобліку.
За результатами проведеної перевірки встановлено, що закредитами підтверджується повнота, достовірність та своєчасність відображенняотримання та здійснення належних виплат у бухгалтерському та податковомуобліку, цільове використання, обґрунтованість та законність отримання кредитів.
Список використаної літератури
1)    Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993 рокуза №3125-XII
2)    Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність вУкраїні» ВР від 16.07.1999 №996-XIV остання редакція 22.06.2000 р.
3)    Наказ Міністерства фінансів №291 від 30.11.1999 р. прозатвердження Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку(зареєстровано Міністерством юстиції України 21.12.1999 р. під №892/4186
4)    Наказ Міністерства економіки України «Про затвердження Методичнихрекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дійз приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства»№14 від 19.01.2006 р.
5)    Герасимович А.М., Кірейцев А.М., Осадчий Ю.І. та ін. /За ред. Бутинця Ф.Ф.       Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник дляВНЗ спеціальності «Облік і аудит» (затв. МОН України). – 5-е вид. – Житомир.Рута – 2003 – 726;
6)    Головко В.І., Мінченко А.В., Шарманська В.М.        Фінансово-економічнадіяльність підприємств: контроль, аналіз та безпека. Навчальний посібник дляВНЗ (рек. МОН України) – К. ЦУЛ -2006 – 448;
7)    Денисенко М.П.    Гроші та кредит у банківській справі.Навчальний посібник для ВНЗ (рек. МОН України) – К. Алерта – 2004 – 478;
8)    Денисенко М.П., Кабанов В.Г., Худолій Л.М. Грошово-кредитнадіяльність банків. Навчальний посібник для ВНЗ (рек. МОН України) – К. ЄУФІМБ –2004 – 339;
9)    Дмитренко М.Г., Потлатюк В.С. Кредитування іконтроль. Навчально-методичний посібник (рек. МОН України) – К. Кондор-2005– 296;
10)   Дорош Н.І. Аудит:методологія і організація. Монографія – К. Знання – 2001 – 402;
11)   Загвойська Л.Д.,Маселко Т.Є., Якуба М.М. Економічний аналіз інвестиційних проектів.Навчальний посібник для ВНЗ (рек. МОН України)  – Львів. Афіша – 2006 – 320;
12)   Загородній А.Г.,Корягін М.В., Єлісєєв А.В., Полякова Л.М. та ін. Аудит: теорія і практика.Навчальний посібник. – 2-е вид. – Львів. Львівська політехніка – 2004 – 456;
13)   Зазвонова Л.А.,Фомин Ф.Ф.  Деньги и кредит, ч. 1. Учебное пособие для ВУЗов в 2-хчастях (рек. МОН Украины) – К. ЄУФІМБ – 2005 – 176;
14)   Зазвонова Л.А.,Фомин Ф.Ф. Деньги и кредит, ч. 2. Учебное пособие для ВУЗов в 2-хчастях (рек. МОН Украины) – К. ЄУФІМБ – 2005 – 171;
15)   Івасів Б.С. Грошіта кредит. Підручник (затв. МОН України). – 2-е вид. – Тернопіль. Карт-бланш– 2005 – 528;
16)   Івахненко В.М. Курсекономічного аналізу. Навчальний посібник для ВНЗ. – 4-е вид. –К. Знання-Прес – 2004 – 190;
17)   Івахненков С.В. Комп’ютернийаудит: контрольні методики і технології. Монографія – К. Знання – 2005 — 286;
18)   Кадуріна Л.О. Основиаудиту. Навчальний посібник для економічних спеціальностей ВНЗ (рек. МОНУкраїни) – К. Слово – 2003 – 184;
19)   Кислиця О.Я.,Мягких І.М. Економічний аналіз: курс лекцій. Навчальний посібник для ВНЗ (рек.МОН України) – К. ЄУФІМБ – 2003 – 171;
20)   Кірєєв О.І., Любунь О.С.,Кравець М.П. та ін. Внутрішній аудит у банку. Навчальний посібник для ВНЗ(рек. МОН України) – К. ЦУЛ – 2006 – 220;
21)   Ковальчук А.Т.Банки, кредит, фінанси: законодавчо-правовий вимір. Монографія – К. Парлам.вид. – 2004 – 259;
22)   Ковальчук А.Т.Правове забезпечення кредитної діяльності – К. Парлам. вид. – 2003 – 405;
23)   Костюченко О.А.Банківське право України: банківська система, національний банк, комерційнібанки, кредитування, ринок цінних паперів, національне валютне законодавство,банківські системи країн, інститут банківської таємниці. Підручник для ВНЗ(затв. МОН України). – 4-е вид. – К.А.С.К. – 2003 – 928;
24)   Крупка М.І. Фінансово-кредитниймеханізм інноваційного розвитку економіки. Монографія (рек. МОН України) – Львів.ЛБУ – 2001 -608;
25)   Круш П.В.,Поліщук С.В. Оцінка бізнесу. Навчальний посібник для ВНЗ ІІІ-ІV рівнівакредитації – К. ЦУЛ – 2004 – 264;
26)   Кулаковская Л.П.,Пича Ю.В. Основы аудита. Учебное пособие для ВУЗов (рек. МОНУкраины). – 2-е изд. – К. Каравела – 2004 – 496;
27)   Кулаковська Л.П.,Піча Ю.В. Організація і методика аудиту. Навчальний посібник для ВНЗ (рек. МОНУкраїни) – К. Каравела – 2004 – 568;
28)   Лагутін В.Д. Кредитування:теорія і практика. Навчальний посібник. – 4-е вид. – К. Знання -2004 –215;
29)   Луців Б.Л., Смовженко Т.С.,Івасів Б.С., Гуцал І.С. та ін. / За ред. Луціва Б.Л.       Гроші, банки такредит у схемах і коментарях. Навчальний посібник для економічнихспеціальностей ВНЗ (рек. МОН України). – 3-е вид. – Тернопіль. Карт-бланш –2004 – 219
30)   Любунь О.С.,Кірєєва О.І., Денисенко М.П. Та ін. Іпотечне кредитування. Навчальнийпосібник для ВНЗ (рек. МОН України) – К. ЦУЛ – 2005 -392;
31)   Матвійчук А.В. Аналізі управління економічним ризиком. Навчальний посібник для ВНЗ (рек. МОН України)– К. ЦУЛ – 2005 – 224;
32)   Мец В.О. Економічнийаналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства. Навчальнийпосібник для ВНЗ (рек. МОН України) – К. Вища школа – 2003 – 278;
33)   Михайленко В.С.Гроші та кредит. Навчальний посібник для дистанційного навчання       –К. Ун-т «Україна» – 2006 – 372;
34)   Нестеренко Ж.К.,Череп А.В.  Економічний аналіз фінансово-господарської діяльностіпідприємства. Навчальний посібник для ВНЗ (рек. МОН України) – К. ЦУЛ – 2005 – 122;
35)   Пересада А.А.,Майорова Т.В.        Інвестиційне кредитування. Навчальний посібник (рек.МОН України) – К. КНЕУ – 2002 – 271;
36)   Пересада А.А.,Майорова Т.В.        Інвестиційне кредитування. Навчально-методичнийпосібник для самостійного вивчення (рек. МОН України) – К. КНЕУ – 2002 – 272;
37)   Петрик О.А. Аудит:методологія і організація. Монографія – К. КНЕУ – 2003 – 260;
38)   Писаревська Т.А.Інформаційні системи обліку та аудиту. Навчальний посібник (рек. МОН України) –К. КНЕУ – 2004 – 369;
39)   Під ред. Буряка П.Ю.,Римара М.В. Фінансово-економічний аналіз. Підручник (затв. МОН України) – К.Професіонал – 2004 – 528