Облік і аудит основних засобів на ЗАТ Лукор скачать бесплатно на Диплом IQ

Гипероглавление:
Дипломна робота
Облік і аудит основних засобів на ЗАТ „Лукор”
В C Т У П
1 ОГЛЯД ЕКОНОМІЧНОГО ТА ФІНАНСОВОГО СТАНУ СУБ
ЄКТА ГОСПОДАРЮВАННЯ
Особливості галузі досліджуваного підприємства
Характеристика фінансово-господарської діяльності підприємства
Коротка характеристика підприємства
Кредит 745 „Дохід від безоплатно отриманих активів” 2000
Охорона праці
Стан охорони праці на виробництві
Аналіз потенційних небезпек та шкідливостей виробничого середовища
Забазпечення нормальних умов праці
Таблиця 1.3—Характеристика штучної освітленості робочих місць
Загальна
Пожежна безпека
Таблиця 1.5—Пожежонебезпечні властивості речовин і матеріалів
2.2 Нормативно-законодавче регулювання
2.3 Організація обліку нематеріальних активів на підприємстві
2.3.1 Документування господарських операцій з обліку нематеріальних активів
2.3.2 Амортизація нематеріалних активів
3 АУДИТ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ
Планування аудиту
Оцінка роботи бухгалтерської служби на підприємстві
3.1.3 Попереднє ознайомлення із системою внутрішнього контролю
3.1.4 Ризик та суттєвість
Оцінка аудиторського ризику та його складових: властивого ризику та ризику контролю
Таблиця 3.1—Експертна оцінка вагомості факторів, що впливає на властивий ризик
Визначення складних областей аудиторської перевірки об
3.1.5 Програма аудиторської перевірки
Таблиця 3.6—Етапи аудиторських процедур
3.2.1 Основні завдання системи внутрішнього контролю об
’єкта, процедури контролю, які можна застосувати до об’єкта перевірки
Таблиця 3. 7—Завдання системи внутрішнього контролю
3.2.2 Опис ведення обліку та контрольних процедур для об
’єкта дослідження
Підписи
3.2.6 Процедури контролю за збереження активів, первинних документів та реєстрів
Таблиця 3. 9—Результати проведення інвентаризації, які є зафіксовані в інвентаризаційному описі
Таблиця 3. 10—Експертна оцінка вагомості факторів, що впливають на ризик внутрішнього контролю
3.3 Перевірка по суті
Таблиця 3.11—Перевірка відповідності первісної вартості в усіх документах
Таблиця 3.12 —Перевірка наявності ознак, необхідних для зарахування об
’єктів до складу нематеріальних активів
Таблиця 3.13—Протокол результатів перевірки нематеріальних активів
Аудиторський висновок
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
–PAGE_BREAK–

Дипломна робота

Облік і аудит основних засобів на ЗАТ „Лукор”

В C Т У П

Для нормального функціонування будь-якої ланки ринкової економіки конче потрібно, щоб учасники, приймаючи рішення, мали правдиву та об’єктивну інформацію про майно, грошовий та фінансовий стан, результати роботиприбутки, доходи чи збитки, а також про особливості їх досягнення (на підставі попередніх даних) як на своєму підприємстві, так і в партнерів. Таку інформацію надає лише система бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік як самостійна галузь знань формувався протягом тисячоліть (близько 8-9 тис.років).

Розвиток класичних ринкових відносин змусив бухгалтерський облік сформуватися науково та юридично (приблизно в XI — XIX ст.) як засіб управління (керування) діяльністю торговельних компаній і банків. Власників уже не задовольняв примітивний облік у прибутково-видаткових книгах, які були поширені протягом тривалого часу. Для управління торговельними компаніями та банками потрібний був суцільний і безперервний облік, який давав би необхідну інформацію і забезпечував повсякденний контроль за наявністю і рухом вкладеного капіталу та визначення стосунків з партнерами.

Відтак постійно поглиблювалися й удосконалювалися управлінські функції бухгалтерського обліку. Він став засобом розумового узагальнення сучасного способу виробництва, перетворився на об’єктивну необхідність.

Сфера застосування бухгалтерського обліку–підприємства, організації, установи виробничої, комерційної, кредитно-банківської та інших видів діяльності, а через узагальнення даних бухгалтерського обліку та звітності — ті чи інші галузі, економіка окремих країн, світова економіка в цілому.

Бухгалтерський облік сьогодні — це система безперервного, суцільного і взаємозв’язаного спостереження за створенням (і грошовим вираженням) суспільного продукту і пов’язаними з ним процесами обміну, розподілу та перерозподілу, за наявністю і рухом майна господарства, його майновими відносинами. Мета такого обліку – здобути та систематизувати інформацію, потрібну для управління діяльністю господарства будь-якого масштабу та рівня. Можна сміливо констатувати, що нині бухгалтерський облік став невід’ємною складовою управлінської системи світової економіки. Без нього неможливе управління будь-якою її ланкою. Недарма бухгалтерський облік називають „мовою бізнесу”.

Бухгалтерський облік використовується в усіх сферах підприємницької діяльності—виробничій, комерційній, банківській, страховій, у всіх галузях та підгалузях господарювання—промисловості, сільському господарстві, будівництві тощо. У кожній сфері (виді) діяльності, у кожній галузі господарювання бухгалтерський облік має специфічні особливості. Проте вихідні положення бухгалтерського обліку єдині, спільні для всіх видів діяльності і в усіх галузях господарювання.

Бухгалтерський облік як інформаційна система поділяється на відкриту частину, тобто таку, що може бути опублікованою, та закриту, яка становить комерційну таємницю підприємства. Перша формує поняття фінансового обліку (економіко-правова система), друга-внутрішньогосподарського (управлінського), виробничого (виробничо-комерційна система) обліку. Що ж до вихідних положень, то вони єдині, спільні як для фінансового, так і для внутрішньогосподарського бухгалтерського обліку.

Моїм завданням є розкрити тему ”Облік і аудит нематеріальних активів” ЗАТ „Лукор”, показати як ведеться облік на даному підприємстві, а також як відображається він у документах. Перевірити наскільки правильно ведеться бухгалтерський облік підприємства, правильність заповнення документів і так далі.
1 ОГЛЯД ЕКОНОМІЧНОГО ТА ФІНАНСОВОГО СТАНУ СУБ’ЄКТА ГОСПОДАРЮВАННЯ

Особливості галузі досліджуваного підприємства

Хімічна промисловість складається з кількох галузей: гірнича хімія (видобування сировини), основна хімія (виробництво мінеральних добрив, неорганічних кислот і соди) та хімія органічного синтезу (виробництво полімерних матеріалів) .

До провідної галузі основної хімії належить виробництво мінеральних добрив: азотних, калійних, фосфорних, комбінованих, гранульованих.

Орієнтуючись у своєму розміщенні на певну сировину, споживача, трудові ресурси, хімічні підприємства утворюють промислові центри і вузли. Вузли хімічної промисловості особливого розвитку дістали в районах видобутку хімічної сировини. Окремі з них складаються з багатьох підприємств, розміщених у територіальній близькості, мають прямі виробничі або опосередковані довкіллям зв’язки (під’їзні шляхи, водні ресурси).

Основними центрами виробництва азотних добрив (аміачна вода, аміачна селітра, сульфат амонію) є Дніпродзержинськ, Запоріжжя, Алчевськ, Горлівка, Лисичанськ, Сіверськодонецьк. Вони розміщуються в районах коксохімічного виробництва.

Друга група підприємств, що виробляють добрива, тяжіє до споживача і розміщується в районах видобутку природного газу та на трасах газопроводів. Так виникливиробництва в Черкасах, Рівному, Одесі.

У Донбасі на базі використання відходів чорної і кольорової металургії, а також природної хімічної сировини сформувалися Слов’янсько-Артемівський, Лисичансько-Рубіжанський,Горлівський, Маріупольський, вузли хімічної промисловості. Особливо потужним є Лисичансько-Рубіжанський вузол у Луганській області.

Слов’янсько-Артемівський вузол має своєрідну для Донбасу сировинну базу. В Горлівському вузлі на базі коксохімії виробляють азотні добрива. Великі вузли хімічної промисловості сформувалися в Прикарпатті і Донбасі. В Прикарпатті найбільшим є Дрогобицько-Роздольський і Калусько-Долинський. До Дрогобицько-Роздольського вузла входять ВО”Сірка” в Новому Роздолі, виробництво калійних добрив у Стебнику, хімічні підприємства і виробництва в Бориславі, Жидачеві, Стрию, нафтопереробка у Дрогобичі і Дашаві, а також завод технічного вуглецю.

Вузол хімічної промисловості утворився на основі видобутку і переробки сировини у Присивашші.

Спеціалізацію виробництва в хімічній промисловості слід здійснювати одночасно з кооперуванням, що створює сприятливі умови для організації неперервних технологічних процесів, створення спеціалізованої техніки, нових форм організації праці, впровадження комплексної механізації та автоматизації виробництва; підвищує рівень використання устаткування і виробничих потужностей; спрощує виробничу структуру хімічних підприємств; удосконалює матеріально-технічне постачання і збут; активно сприяє зростанню продуктивності праці. Утилізація відходів дає змогу успішно розв’язувати проблеми охорони навколишнього середовища.

Основні перспективи розвитку хімічної промисловості:

Хімізація народного господарства України сприяє широкому використанню мінеральних добрив у різних галузях та сферах народного господарства, впровадженню хімічних технологій у промисловості й сільському господарстві, інтенсифікації виробничих процесів, економії витрат суспільної праці.

Україна має потужну сировинну базу для розвитку хімічної промисловості: унікальні родовища самородної сірки у Прикарпатті (Роздол, Язів, Яворів), значні родовища калійних солей (Калуш-Голинська і Стебницька групи), практично необмежені поклади кам’яної солі в Донбасі (Артемівськ, Слов’янськ), Закарпатті (Солотвин) і Прикарпатті (Болехів, Дрогобич). Невичерпні запаси самосадної солі в озерах і лиманах Причорномор’я та Криму. Особливо багате на хлоридні солі натрію, магнію і брому озеро Сиваш. Сировинну базу хімічної промисловості України становлять також вугілля, продукти коксового виробництва, горючі гази і нафта. Завдяки розгалуженій системі трубопроводів підприємства органічної хімії наближаються до районів масового споживання її продукції.

У хімічній промисловості використовуються різні види енергії: електричну, теплову, механічну, світлову, штучний холод. Енергоносіями є електричний струм, пара, гаряча вода, паливо, охолоджена вода, повітря, інертні гази. Хімічна промисловість належить до енергомістких. За енергомісткістю її продукції можна виділити три групи підгалузей. Однією із перспектив розвитку хімічної промисловості є зменшення енергомісткості виробництва за рахунок впровадження досягнень науково-технічного прогресу.

Головними причинами, що стримують розвиток хімічного виробництва — обмеженість окремих сировинних ресурсів (фосфатів, нафти, газу), висока вартість готової продукції через зростання цін на паливо та електроенергію. Більше завантажені підприємства, продукція яких йде на експорт.

Оскільки хімічне підприємство є значним забрудником довкілля, у перспективі розвитку галузі в країні має здійснюватися без будівництва нових підприємств, за рахунок технічного переоснащення і реконструкції діючих з впровадженням ресурсозберігаючих мало- і безвідходних технологій, схеми замкнутого водообороту. Важливе значення також має перепрофілювання екологічно шкідливих виробництв на безпечні, виведення окремих підприємств за межі населених пунктів.

Історія підприємства пов’язана з розвитком калійної промисловості на Калущині. На території теперішнього міста Калуша і навколишніх сіл впродовж століть з природніх соляних джерел примітивним способом видобували сіль. Перша письмова згадка про калуську солеварню датована 1447 роком.

В 1804 році при поглибленні соляної шахти були знайдені „гіркі солі”, а в 1854 році встановлено, що „гірка сіль”це каїніт. І в 1867 році було створене перше приватне підприємство з експлуатації запасів калійних руд. Засновниками його були граф Альфред Потоцький і його компаньйони.Тривалий час тут випускали природній каїніт. В 1902 році на глибині 257 м відкрито 8-метровий шар мінералу сильвініту і уже в 1929 році було збудовано збагачувальну фабрику для переробки сильвінітових руд в хлористий калій. В 1937 році було освоєно випуск калімагнезії.

В 50-ті роки XX ст. були розвідані потужні поклади калійних руд на Калуш-Голинському і Домбровському родовищах. Із року в рік збільшувалась кількість продукції, яка вироблялася на калійному комбінаті. В 1959 році тут було освоєно технологічний процес переробки каїніто-лангбейнітових руд. Це було передумовою для проектування і будівництва Калуського хіміко-металургійного комбінату. Структура його виробництв передбачала випуск продукції на основі запасів калійних руд, природного газу і продуктів переробки нафти Прикарпаття. Галітова руда Домбровського кар’єру буде використовуватись на виробництві хлору і каустичної соди.

1.2 Характеристика фінансово-господарської діяльності підприємства

1.2.1Коротка характеристика підприємства

В 2003 році ТзОВ „Лукойл-Нафтохім” стало переможцем конкурсу, організованого Фондом державного майна України на створення спільного підприємства з великим нафтохімічним концерном „Оріана” (м. Калуш, Івано-Франківської області).

6 грудня 2000 року було зареєстровано ЗАТ „Лукор”, співзасновниками якого виступили ВАТ „Оріана” і ТзОВ „Лукойл-Нафтохім” (м. Київ). Статутний фонд створений шляхом об’єднання вкладів учасників товариства і становив 245 млн. доларів США. П’ятидесятивідсотковим внеском ВАТ „Оріана” до статутного фонду став нафтохімічний комплекс, на підприємствах якого працювало 6,5 тис.чол., ще 50% внесків ТзОВ „Лукойл-Нафтохім”—це грошові кошти, технічне обладнання, дизельне паливо та інша сировина. Найвищим керівним органом ЗАТ „Лукор” є Спостережна рада у складі 6 чоловік (по три з кожної сторони), яку очолює генеральний директор ТзОВ „Лукойл-Нафтохім”. Вищим виконавчим органом є правління ЗАТ „Лукор” чисельністю 11 чоловік, яке очолює голова правління.

ЗАТ „Лукойл-Нафтохім” було створене в 1997 році з метою розвитку нафтохімічного напрямку діяльності ВАТ „Лукойл”. В склад компанії входять ТзОВ „Ставролен” (м. Будьонівськ, Росія), ТзОВ „Саратоворгсинтез” (м. Саратов, Росія), ТзОВ „Ставропласт” (м. Мінеральні Води, Росія) і ЗАТ „Лукор” (м. Калуш, Україна). ЗАТ „Лукойл-Нафтохім” забезпечує збут готової продукції за конкурентоспроможними цінами, постачає на виробництво енергоносії, виконує всі заходи з охорони навколишнього середовища і виконує всі пункти Установчого договору ЗАТ „Лукор”.

„Лукойл”—найбільша російська нафтова компанія, заснована в 1991 році як державний концерн, 1993 році була реорганізована в акціонерне товариство відкритого типу на базі ряду приватизованих підприємств нафтової галузі країни. Компанія швидко розвивалася, консолідуючи розрізнені активи. Це супроводжувалося ростом обсягів виробництва, розширенням ресурсної і збутової бази, диверсифікацію і глобалізацію бізнесу, поліпшенням корпоративних стандартів.

„Лукойл”, починаючи з 1994 року, активно розвиває свою міжнародну діяльність. Компанія має великі активи в країнах СНД-Азербайджані, Казахстані, Східній Європі і США в Україну „Лукойл” прийшов у 1995 році, і бізнес тут з року в рік розширюється. Сьогодні „Лукойл” успішно працює в Криму, Одесі, Калуші. Створена компанією могутня інфраструктура, що включає в себе переробку нафти, нафтохімію і роздрібну торгівлю.

В січні 1996 року згідно з наказом Фонду держмайна України, концерн „Оріана” набув статусу відкритого акціонерного товариства (ВАТ „Оріана”).

В його структуру входили вісім заводів, які виробляли понад 100 видів різноманітної продукції та товарів народного вжитку. На його підприємствах за даними 1996 року працювало 16 тис. 836 працівників.

Працюючи в системі міжнародної компанії „Лукойл”, поступово і працівники ЗАТ „Лукор” матимуть усі ті соціальні блага, які сьогодні мають лукойлівці. У 2005 році на соціальні потреби колективу ЗАТ „Лукор” згідно кошторису позареалізаційних витрат використано 10 млн. 956,1 тис. грн., що забезпечило виконання соціальних гарантій і пільг, викладених у колективному договорі між адміністрацією і профкомом ЗАТ „Лукор”.

Основну частину коштів в 2005 році у сумі 519,3 тис. грн. використано на оздоровлення в санаторіях і базах відпочинку 581 працівника підприємства. У літніх таборах, на узбережжі Чорного моря відпочило 533 дитини працюючих.

Здійснюється соціальна підтримка працівників і пенсіонерів, а саме: виплачується матеріальна допомога працівникам і членам їхніх родин; працюючих, котрі мають дітей-інвалідів; одноразова допомога при виході на пенсію; матеріальна допомога непрацюючим пенсіонерам; ветеранам війни; похорон. На ці потреби за рік використано 681,5 тис. грн.

ЗАТ „Лукор” володіє значною кількістю необоротних активів. Бачимо, що товариство вкладає значні кошти в будівництво (451,6 тис.грн на кінець досліджуваного періоду). Зпочатку періоду до кінця величина незавершеного виробництва зросла з 154 до 375,6 тис.грн. Підприємство володіє значною часткою основних засобів, котра на початок періоду становить 79036,1 тис.грн, а на кінець періоду їхня вартість становить 77879,7 тис.грн.

Якщо аналізувати оборотні активи, то величина запасів підприємства підтримується на досить невисокому рівні: 3665,8 тис.грн на початок та 388 тис.грн на кінець звітного періоду.

Незначна величина запасів пояснюється недоцільнісю відволікати з виробництва значні оборотні кошти, котрі в той же час можуть приносити прибуток, працюючи на підприємство.

Величина товарної продукції товариства постійно зростає, що означає, що попит на продукцію підприємства є, і воно вводить нові потужності та більш продуктивно використовує наявні, щоб задовольнити попит на продукцію та не відстати від конкурентів.

Аналізуючи Баланс, можемо сказати, що дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги дещо збільшилась. Причому присутність резерву сумнівних боргів не спостерігаємо як на початок, так і на кінець аналізованого періоду.

Продовжуючи аналізувати Баланс, можна зауважити, що підприємство збільшило запас грошових коштів на рахунках у банку. Треба сказати, що товариство зберігає свої кошти в банку як в національній валюті, так і в іноземній. Грошові кошти потрібні підприємству для оперативних розрахунків з партнерами, для розрахунків з боргами, для здійснення поточної господарської діяльності. Значна частка грошових коштів товариства вкладена в цінні папери—70250 тис.грн.

З Балансу бачимо, що підприємство для здійснення господарської діяльності взяло в банку кредит, а також має кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги—3370,9 тис.грн. Це означає, що підприємство поступово розраховується з боргами не доводячи їх до критичної відмітки.

Незначна кредиторська заборгованість у процесі господарської діяльності—це цілком зрозуміле явище, що не викликає великих побоювань до того, як дійде до критичної відмітки.

1.2.2 Організаційна структура підприємства

Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів. До виняткової компетенції загальних зборів акціонерів належать такі питання:

визначення основних напрямків господарської діяльності товариства;

затвердження виробничих планів та звітів господарських одиниць;

внесення змін в установчі документи;

обрання та відкликання членів ради товариства;

обрання та відкликання членів виконавчих органів та ревізійної комісії;

затвердження звітів та висновків перевірок ревізійної комісії товариства;

затвердження порядку розподілу прибутку та формування фондів, кошторису їх витрат;

визначення організаційної структури керівництва товариства та його підприємств;

визначення умов оплати праці посадових осіб;

вирішення питань про притягнення до майнової відповідальності службових осіб товариства.

Загальні збори визнаються правомірними, якщо в них беруть участь акціонери, які мають 60% голосів. Загальні збори не можуть приймати рішень з питань, які не були включені до порядку денного. Повідомлення про збори робиться не менш як за 45 днів до їх скликання. Усі власники іменних акцій повідомляються про збори особисто. Кожний з акціонерів може вносити свої пропозиції щодо порядку денного загальних зборів, але ця процедура повинна закінчуватись приблизно за 45 днів до визначеної дати скликання зборів. У такий же строк, згідно із законодавством, акціонери, які мають у сукупності понад 10% голосів, можуть вимагати включення питань, запропонованих ними до порядку денного зборів.

На зборах голосування проводиться за принципом: одна акція дорівнює одному голосу. Збори, як правило, скликаються не менше одного разу на рік. Позачергові збори скликає виконавчий орган при зазначених у статуті обставинах, або коли цього вимагають інтереси підприємства. Позачергові збори скликаються і на вимогу наглядової ради або ревізійної комісії.

Для контролю за діяльністю виконавчих органів в акціонерному товаристві утворюється рада акціонерного товариства, члени якої не можуть бути членами виконавчого органу.

Найпоширенішим керівним органом акціонерного товариства є правління, яке вирішує всі питання діяльності товариства. Правління завжди підзвітне загальним зборам акціонерів та спостережній раді. Воно призначається для безпосереднього виконаня їх рішень. Роботою правління керує голова, якого обирають чи призначають у відповідності з статутом товариства.

Контроль за фінансово-господарською діяльністю правління і в цілому всього товариства здійснює власна ревізійна комісія. Членів ревізійної комісії обирають з числа акціонерів та представників трудового колективу. Порядок роботи ревізійної комісії затверджується загальними зборами акціонерного товариства.

Перевірки фінансово-господарської діяльності правління чи інших керівників та виконавчих органів комісія проводить за власною ініціативою, за дорученням загальних зборів, ради акціонерного товариства, а також на вимогу акціонерів, які разом мають понад 10% голосів. Про підсумки перевірки комісія доповідає загальним зборам акціонерів чи наглядовій раді. Без висновків ревізійної комісії загальні збори не затверджують річного звіту та балансу акціонерного товариства.

Методика обліку нематеріальних активів

Визнання нематеріальних активів

Відповідно до ПБО 8 нематеріальними вважаються немонетарні активи, які:

не мають матеріальної форми;

не можуть бути ідентифіковані;

утримуються підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, постачання товарів або послуг, в адміністративних цілях або для надання в оренду іншим особам.

Придбаний нематеріальний актив визнається підприємством і відображається в обліку та звітності, якщо він відповідає всім критеріям визнання:

1. Критерії визнання активів взагалі:

актив контролюється підприємством внаслідок минулих подій;

існує ймовірність одержання підприємством майбутніх економічних вигод, пов’язаних з його використанням;

вартість активу може бути достовірно визначена.

2. Критерії визнання нематеріальних активів:

немонетарний актив;

не має матеріальної форми;

може бути ідентифікований;

— утримується з метою використання протягом періоду більше одного року або операційного циклу, якщо він перевищує один рік, для:

1.виробництва;

2.торгівлі;

3.адміністративних цілей;

4.надання в оренду іншим особам.

Всі активи підприємство отримує внаслідок минулих подій. Операції або події, що очікуються в майбутньому, не приводять до появи активів.

Критерій щодо можливості достовірної оцінки вартості активу застосовується незалежно від того, чи був нематеріальний актив придбаний, отриманий ззовні, чи створений на підприємстві.

Для визнання нематеріальних активів, створених на підприємстві, відповідно до вимог ПБО 8 застосовуються додаткові критерії визнання:

1.Витрати на створення нематеріального активу класифікуються на етап досліджень та етап розробок.

Дослідження—заплановані підприємством дослідження, які проводяться ним уперше з метою отримання і розуміння нових наукових та технічних знань.

Розробка—застосування підприємством результатів досліджень та інших знань для планування і проектування нових або значно вдосконалених матеріалів, приладів продуктів, процесів, систем або послуг до початку їхнього серійного виробництва чи використання.

2.Витрати на дослідженя визнаються витратами під час їх здійснення. Якщо підприємство не може відокремити етап дослідження від етапу розробок у процесі створення наматеріального активу, тоді всі витрати розглядаються як витрати на дослідження.

3.Нематеріальний актив, отриманий в результаті розробки, слід відображати в Балансі за умови, якщо підприємство має:

— намір, технічну можливість та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, у якому він придатний для реалізації або використання;

— можливість отримання майбутніх економічних вигод від реалізації або використання нематеріального активу;

— інформацію для достовірного визначення витрат, пов’язаних з розробкою нематеріального активу.

Якщо нематеріальний актив не відповідає переліченим вище критеріям визнання, то витрати, пов’язані з його придбанням чи створенням, визнаються витратами того звітного періоду, протягом якого вони були здійснені, без визнання таких витрат у майбутньому нематеріальним активом.

Прикладом витрат, які не ведуть до виникнення нематеріального активу і підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені є:

витрати на дослідження (інші операційні витрати);

витрати на підготовку і перепідготовку кадрів (адміністративні витрати);

витрати на рекламу і просування продукції на ринку (витрати на збут);

витрати на створення, реорганізацію, переміщення підприємства або його частин (адміністративні витрати);

витрати на підвищення ділової репутації підприємства (адміністративні витрати).

Крім того, не слід визнавати нематеріальним активом розроблені самим підприємством торгові марки, заголовки, назви видань, переліки клієнтів та інші подібні за своєю суттю об’єкти.

1.3.2 Класифікація нематеріальних активів

В обліку і фінансовій звітності нематеріальні активи поділяються за кількома ознаками.

За способом отримання:

створені власними силами.

отримані іншим шляхом:

придбані за грошові кошти;

придбані в обмін на інші активи;

придбані в обмін на інструменти капіталу;

отримані внаслідок об’єднання підприємств;

отримані безоплатно;

придбані за рахунок коштів цільового фінансування.

За групами:

права користування природними ресурсами;

права користування майном;

права на знаки для товарів і послуг;

права на об’єкти промислової власності;

авторські і суміжні з ними права;

інші нематеріальні активи.

Класифікація нематеріальних активів за способом отримання пов’язана з особливостями їх визнання та оцінки в обліку і звітності.

У розрізі груп повинен бути організований облік нематеріальних активів за субрахунками рахунку 12”Нематеріальні активи”.

Група нематеріальних активів—сукупність однотипних за призначенням та умовами використання нематеріальних активів.

До підсумку Балансу включається різниця між первісною вартістю нематеріального активу та сумою його зносу.

1.3.3 Оцінка і переоцінка нематеріальних активів.

Придбані або створені нематеріальні активи зараховуються на Баланс за первісною вартістю (таблиця 1.1). Собівартість внутрішньо створених активів визначається в сумі витрат, здійснених з дати, коли нематеріальний актив почав відповідати критеріям визнання. Не можна здійснювати перерахунок витрат, визнаних у звіті про фінансові результати за попередні звітні періоди.

Переоцінка за справедливою вартістю на дату Балансу здійснюється для тих нематеріальних активів, для яких існує активний ринок.

Активний ринок—це ринок, якому притаманні такі умови:

1.предмети, що купуютья або продаються на цьому ринку є однорідними;

2.у будь-який час можна знайти зацікавлених продавців і покупців;

3.інформація про ринкові ціни є загальнодоступною.

Можливість існування активного ринку реалізується не для всіх видів нематеріальних активів. Окремі з них є дуже особливими і тому стверджувати про наявність існування їх активного ринку за умовами, визначеними П(С)БО8 ”Нематеріальні активи”, наприклад, для фірмової назви, складно. Окрім того, для окремих видів нематеріальних активів існують обмеження або, навіть, і заборони щодо їх реалізації: дозволи чи ліцензії на провадження діяльності тощо.

У випадку переоцінки одного об’єкта нематеріальних активів переоцінці підлягають усі об’єкти групи на кінець звітного року.

Переоцінена вартість і знос об’єкта нематеріальних активів визначається як добуток первісної вартості і зносу на індекс переоцінки.

Індекс переоцінки визначається за формулою:

IП= Справедлива вартість об’єкта / Залишкову вартість об’єкта.

Сума дооцінки залишкової вартості об’єкта нематеріальних активів відображається у складі додаткового капіталу, а сума уцінки, яка здійснюється вперше, у складі витрат звітного періоду.

При цьому в бухгалтерському обліку складаються записи:

На дооцінку первісної вартості:

Дебет12”Нематеріальні активи”;

Кредит 423 “Дооцінка активів”.

2.На суму зносу:

Дебет 423”Дооцінка активів”;

Кредит 133”Знос нематеріальних активів”.

1.3.4 Синтетичний та аналітичний облік надходження і вибуття нематеріальних активів

Облік нематеріальних активів здійснюється на рахунку 12 „Нематеріальні активи”.За дебетом рахунка відображається надходження об’єктів нематеріальних активів, їх дооцінка; за кредитом—вибуття та уцінка нематеріальних активів. Дебетовий залишок по рахунку 12 показує на визначену в грошовому вимірнику вартість нематеріальних активів, у результаті використання яких очікується отримання майбутніх економічних вигод.

Облік нематеріальних активів ведеться за такими субрахунками:

121 „Права користування природними ресурсами”;

122 „Права користування майном”;

123 „Права на знаки для товарів і послуг”;

124 „Права на об’єкти промислової власності”;

125 „Авторські та суміжні з ними права”;

126 „Гудвіл”;

127 „Інші нематеріальні активи”.

На субрахунку 121 „Права користування природними ресурсами”/>ведеться облік прав користування надрами, іншими ресурсами природнього середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище.

На субрахунку 122”Права користування майном”—облік наявності прав користування земельною ділянкою, будівлею, оренду приміщень тощо.

На субрахунку 123”Права на знаки для товарів і послуг”—облік наявності прав на товарні знаки, торгові марки, фірмові назви тощо.

На субрахунку 124”Права на об’єкти промислової власності” ведеться облік прав на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорт рослин, породу тварин, „ноу-хау”, захист від недобросовісної конкуренції тощо.

На субрахунку 125”Авторські та суміжні з ними права” ведеться облік наявності авторських та суміжних з ними прав—прав на літературні та музичні товари, програми ЕОМ, бази даних тощо.

На субрахунку 126”Гудвіл” ведеться облік гудвілу—перевищення вартості придбання покупцем підприємства над його справедливою вартістю.

На субрахунку 127”Інші нематеріальні активи” ведеться облік інших нематеріальних активів—права на здійснення діяльності, використання економічних та інших привілеїв.

На рахунку 19”Негативний гудвіл” ведеться облік негативного гудвілу, який виникає в результаті перевищення справедливої вартості підприємства над його ринковою вартістю на дату продажу.Якщо покупців кілька, то кожен з них відображає частку негативного гудвілу пропорційно до справедливої вартості придбаного майна підприємства.

За кредитом рахунка 19”Негативний гудвіл” ведеться облік вартості виникнення гудвілу, а за дебетом —сума від’ємного гудвілу, визнана доходом.

Зменшення негативного гувілу здійснюється :

—у процесі діяльності придбаного підприємства, за результатами роботи якого очікуються збитки;

—у процесі амортизації придбаних необоротних активів;

—при перевищенні справедливої вартості придбаних немонетарних активів над вартістю негативного гудвілу.

Документування операцій з обліку нематеріальних активів здійснюється з використанням типових форм первинних документів з обліку основних засобів.

Витрати на придбання або створення нематеріальних активів до їх введення в експлуатацію збираються на балансовому рахунку 15 „Капітальні інвестиції”, субрахунок 154”Придбання (створення) нематеріальних активів”.

Приклад. Підприємство придбало в січні 2000 року програмне забезпечення для автоматизації бухгалтерського обліку з оплатою грошовими коштами вартістю 1800 грн (з ПДВ). Очікуваний термін корисного використання програмного забезпечення становить 2 роки.

Для відображення придбання нематеріальних активів у обліку слід зробити такі записи, грн:

Оприбуткування отриманих нематеріальних активів:

Дебет 154”Витрати на придбання і створення нематеріальних активів” 1500

Кредит 685”Розрахунки з іншими кредиторами” 1500

2. Одночасно на суму ПДВ:

Дебет 641 „Розрахунки за податками” 300

Кредит 685 „Розрахунки з іншими кредиторами” 300

При введенні програмного забезпечення в експлуатацію:

Дебет 125”Авторські та суміжні з ними права” 1500

Кредит 154 „Витрати на придбання і створення нематеріальних активів” 1500

Первісна вартість нематеріальних активів збільшується на суму витрат, пов’язаних з їх удосконаленням, підвищенням можливостей та строку використання первісно очікуваних економічних вигод.

Якщо підприємство, яке виготовило придбану бухгалтерську програму, здійснить її вдосконалення, то витрати на це приєднаються до вартості придбаної програми.

Наприклад, підприємством-виробником було здійснено поліпшення програми, вартість якого —600 грн (з ПДВ).

1.Поліпшення бухгалтерської програми, здійснене підприємством-виробником:

Дебет 154 „Витрати на придбання і створення нематеріальних активів” 500

Кредит 685 „Розрахунки з іншими кредиторами” 500

2.Одночасно на суму ПДВ:

Дебет 641 „Розрахунки за податками” 100

Кредит 685”Розрахунки з іншими кредиторами” 100

Приєднання вартості вдосконалення програмного забезпечення до вартості об’єкта в експлуатації:

Дебет 125 „Авторські та суміжні з ними права” 500

Кредит 154 „Витрати на придбання і створення нематеріальних активів” 500

При безкоштовному отриманні нематеріальних активів у розмірі їх справедливої вартості визнається зростання власного капіталу підприємства. Дохід за даною операцією визнається при нарахуванні амортизації в розмірі суми, що нараховується у звітному періоді.

Приклад. Підприємство „Світ” отримало безкоштовно від муніципалітету право на користування земельною ділянкою на 10 років розміром 0,2 га, справедлива вартість якого —20000 грн. Підприємство обрало прямолінійний метод амортизації, ліквідаційна вартість об’єкта прирівнюється до нуля, бо право на використання не може бути передано за умовами угоди. Ділянка буде використовуватись для адміністративних цілей.

У бухгалтерському обліку наведені операції будуть відображені:

1.Оприбуткування безкоштовно отриманого права на використання земельної ділянки, грн:

Дебет 122 „Права користування майном” 20000

Кредит 424 „Безоплатно отримані необоротні активи” 20000

Нарахована амортизація за перший рік експлуатації, грн:

Дебет 92 „Адміністративні витрати” 2000

Кредит 133 „Знос нематеріальних активів” 2000

Визнання доходу в сумі нарахованої амортизації, грн:

Дебет 424 „Безоплатно отримані необоротні активи” 2000
продолжение
–PAGE_BREAK–Кредит 745 „Дохід від безоплатно отриманих активів” 2000
Створення нематеріальних активів власними силами відображається в бухгалтерському обліку записами:

Дебет 154 „Придбання (створення)нематеріальних активів”;

Кредит 661 „Розрахунки за заробітною платою”;

Кредит 65 „Розрахунки за страхуванням”;

Кредит 20 „Виробничі запаси”;

Кредит 63 „Розрахунки з постачальниками і підрядниками”.

При введенні об’єкта в експлуатацію:

Дебет 12 „Нематеріальні активи”;

Кредит 154 „Придбання (створення) нематеріальних активів”.

Вибуття нематеріальних активів здійснюється внаслідок продажу, обміну на подібний або неподібний об’єкт, внеску в статутний фонд інших підприємств, безоплатної передачі, вибуття внаслідок неможливості отримання підприємством майбутніх економічних вигод від їх використання.

Фінансовий результат від вибуття об’єктів нематеріальних активів визначається як різниця між доходом від вибуття, їх залишковою вартістю та витратами, пов’язаними з вибуттям.

При списанні нематеріальних активів з Балансу внаслідок повного зношення:

Списання нагромадженого зносу, грн:

Дебет 133 „Знос нематеріальних активів”;

Кредит 12 „Нематеріальні активи”.

При списанні нематеріальних активів за непридатністю(частково зношених) у бухгалтерському обліку складають такі записи:

На списання нагромадженого зносу:

Дебет 133 „Знос нематеріальних активів”;

Кредит 12 „Нематеріальні активи”.

На суму залишкової вартості:

Дебет 976 „Списання необоротних активів”;

Кредит 12 „Нематеріальні активи”.

3. Нарахування ПДВ на суму залишкової вартості об’єкта нематеріальних активів, грн:

Дебет 976 „Списання необоротних активів”;

Кредит 641 „Розрахунки за податками”.

Реалізація нематеріальних активів.

Приклад. Підприємством „Орбіта” після двох років використання було реалізоване право на користування земельною ділянкою на десять років, придбане ним на аукціоні за 18000 тис. грн. За час використання об’єкта був нарахований знос у сумі 4000 грн. Витрати на реалізацію становили 400 грн.

Наведені операції відображаються в обліку, грн:

Дебет 377 „Розрахунки з іншими дебіторами” 18000

Кредит 742 „Дохід від реалізації необоротних активів” 18000

2. Одночасно на суму ПДВ:

Дебет 742 „Дохід від реалізації необоротних активів” 3000

Кредит 641 „Розрахунки за податками” 3000

Списання нагромадженого зносу:

Дебет 133 „Знос нематеріальних активів” 4000

Кредит 12 „Нематеріальні активи” 4000

На суму залишкової вартості, грн:

Дебет 972 „Собівартість реалізованих необоротних активів” 16000

Кредит 12 „Нематеріальні активи” 16000

Списані інші витрати, пов’язані з продажем нематеріальних активів:

Дебет 972 „Собівартість реалізованих необоротних активів” 400

Кредит „Розрахунки з іншими кредиторами” 400

Списано на фінансові результати дохід, пов’язаний з продажем права на користування земельною ділянкою, грн:

Дебет 742 „Дохід від реалізації необоротних активів” 15000

Кредит 793 „Результат іншої звичайної діяльності” 15000

Списано на фінансові результати витрати, пов’язані з продажем права користування земельною ділянкою, грн:

Дебет 793 „Результат іншої звичайної діяльності” 16400

Кредит „Собівартість реалізованих необоротних активів” 16400

Результат реалізації—збиток 1400 грн.

Аналітичний облік нематеріальних активів ведеться за окремими об’єктами, що можуть бути ідентифіковані.

Якщо термін використання об’єктів, передбачених п. 5 П(С)БО 8 „Нематеріальні активи” становить менше від 12 міс., то вони не визнаються як нематеріальні активи і оприбутковуються на баланс у складі витрат майбутніх періодів.

При цьому здійснюється запис:

Дебет 39 „Витрати майбутніх періодів”;

Кредит 685 „Розрахунки з іншими кредиторами”.

Щомісячна частина цієї суми буде включатись до витрат даного періоду записом:

Дебет 91 „Витрати на збут”;

Дебет 92 „Адміністративні витрати”;

Кредит 39 „Витрати майбутніх періодів”.

1.3.5 Відображення нематеріальних активів в облікових регістрах та Примітках до фінансової звітності

У Примітках до річної фінансової звітності за вимогами ПБО 8 наводиться інформація, яка пояснює облікову політику підприємства щодо визнання та оцінки нематеріальних активів за кожною групою активів:

—підхід до переоцінки нематеріальних активів(вартість(первісна або переоцінена), за якою нематеріальні активи відображені в балансі);

—підхід до відображення витрат на дослідження і розробки;

—обрані методи амортизації та діапазон термінів корисної експлуатації.

Крім того, у Примітках щодо кожної групи нематеріальних активів з виділенням інформації про створені підприємством нематеріальні активи наводиться така інформація:

наявність та рух у звітному році:

первісна(переоцінена) вартість нематеріальних активів та сума зносу на початок періоду;

первісна вартість нематеріальних активів, які визнані активом, з виділенням вартості нематеріальних активів, отриманих у результаті об’єднання підприємств;

сума зміни первісної (переоціненої) вартості та зносу нематеріальних активів у результаті переоцінки;

первісна (переоцінена) вартість та сума зносу нематеріальних активів, які вибули;

сума нарахованої амортизації;

сума втрат від зменшення корисності, відображена в звіті про фінансові результати в звітному періоді;

інші зміни первісної (переоціненої) вартості та сума зносу на кінець періоду;

2.вартість нематеріальних активів щодо яких існують обмеження прав власності;

3. вартість нематеріальних активів, переданих у заставу;

4. сума угод на придбання в майбутньому нематеріальних активів;

5. загальна сума витрат на дослідження і розробки, включена до складу витрат звітного періоду;

6.первісна вартість, залишкова вартість і метод оцінки нематеріальних активів, отриманих за рахунок коштів цільового фінансування.

Аналітичний облік нематеріальних активів та зносу цих активів ведеться за кожним об’єктом окремо в картках обліку з розподілом на власні та утримані на умовах фінансової оренди, виробничі та невиробничі об’єкти.

Для узагальнення інформації про наявність та рух нематеріальних активів та їх знос призначений Журнал 4 (за кредитом рахунків 10, 11, 12, 13, 14, 15, 18, 19, 35). У першому розділі Журналу 4 відображається:

вибуття нематеріальних активів внаслідок їх продажу, безоплатної передачі, невідповідності критеріям визнання активом;

сума уцінки, яка відображається за кредитом відповідних рахунків нематеріальних активів;

сума нарахованої амортизації;

сума збільшення зносу нематеріальних активів внаслідок їх дооцінки та зменшення корисності.

У другому розділі Журналу 4 відображаються капітальні інвестиції (введення в дію нематеріальних активів, вибуття капітальних інвестицій внаслідок продажу, уцінка тощо).

Аналітичний облік капітальних інвестицій у нематеріальні активи ведеться у Відомості 4.1 за дебетом рахунку 15. Також у цій відомості відображаються витрати на модернізацію, модифікацію нематеріальних активів, які призводять до збільшення первісно очікуваних від їх використання майбутніх економічних вигод.

Увідомості 4.3 ведеться аналітичний облік нематеріальних активів за кожним інвентарним об’єктом.

Охорона праці
продолжение
–PAGE_BREAK–Стан охорони праці на виробництві
Сучасне виробництво вимагає, щоб охорона праці базувалася на науково-технічній основі. Останнім рокам характерне широке впровадження у виробництво напівавтоматичних та автоматичних машин, безпечних технологічних процесів з програмним керуванням. Енергетичні функції людини в системі „людина-машина” значно спрощуються. Вони полегшують працю робітників, роблять її комфортною. Роль людини зводиться до керування та контролю за роботою машин і ходом технологічних процесів.

Методологічною основою ОП на будь-якому підприємстві є широкий аналіз умов праці, технологічних процесів, виробничого обладнання, робочих місць, трудових операцій, організації виробництва, навколишнього середовища з метою виявлення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, виникнення можливих аварійних ситуацій. На підставі такого аналізу розробляються заходи щодо усунення небезпечних і шкідливих виробничих факторів, створення здорових і безпечних умов праці.

У 2005 році на підприємстві стався один нещасний випадок.

Основними причинами травматизму залишаються:

1.низький рівень виробничої дисципліни робітників, відсутність належного контролю з боку інженерно-технічних працівників за веденням робіт згідно з нормативно-правовими актами, некваліфіковані дії під час включення плану ліквідації аварії;

2.недостатня підготовленість персоналу, низька якість інструктажів на робочих місцях.

Обставини та причини травматизму, які сталися, було розглянуто на селекторних нарадах з питань охорони праці, які проводять щочетверга.
Аналіз потенційних небезпек та шкідливостей виробничого середовища
До складу ЗАТ „Лукор” входять різні підприємства, кожне з яких характеризується певними особливостями технологічного процесу. Тому для аналізу потенційних небезпек та шкідливостей виробничого середовища підприємства скористаємось даними одного з заводів.

Залежно від конкретних потреб існують різні системи класифікації—за джерелом походження, локалізацією, наслідками, збитками, сферою прояву, структурою, характером впливу на людину тощо. Найбільш вдалою класифікацією небезпек життєдіяльності людства за джерелами походження, на нашу думку, є така, згідно з якою всі небезпеки поділяються на чотири групи: природні, техногенні, соціально-політичні та комбіновані. Перші три вказують на те, що небезпеки за своїм походженням належать до трьох елементів життєвого середовища, яке оточує людину—природного, техногенного (матеріально-культурного) та соціального. До четвертої групи належать природно-техногенні, природно-соціальні та соціально-техногенні небезпеки, джерелами яких єкомбінація різних елементів життєвого середовища.

В таблиці 1.2 вказано вплив деяких небезпечних виробничих факторів для робочих місць, які найбільше піддаються цьому впливу.
Таблиця 1.2—Потенційно-небезпечні виробничі фактори

Робоче місце

Небезпечний фактор

Фактичне значення

Нормативне значення

Характер дії на людину

Тривалість дії фактора, % на зміну

Машиніст ескаватора

Шум, дБ

Втома, погіршення слуху

Вібрація

109

101

Головна втома

Електр.струм, Гц

Електротравми різного ступеня

Дробильна установка

Шум, дБ

Роздратування, втома

Вібрація

112

101

Віброхвороба

Пил, м/м

4,0

Головна біль, роздратвання

Генераторник

Шум, дБ

роздратвання

З таблиці 1.2 видно, що негативний вплив на організм людини мають шум і вібрація. Негативна дія шуму і вібрації стосується всьго організму. У працівників, які працюють в таких умовах, помічені симптоми перевтоми, зниження працездатності, а також більш високі показники виробничого травматизму.

На виробництві основними показниками небезпеки є: наявність рухомих і обертових частин обладнання, що можуть призвести до механічних травм, можливість ураження електричним струмом, шум і вібрація, запиленість робочих місць, можливість утворення вибухонебезпечних сумішей природного газу з повітрям, використання обладнання і апаратів, які працюють під тиском і під вакуумом, балонів із стисненим киснем і зрідженим газом.

На підприємстві проводяться регулярні дослідження, які потрібні для вивчення небезпек і застосовуються заходи із їх зменшенням або усунення.

продолжение
–PAGE_BREAK–Забазпечення нормальних умов праці
Згідно з державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів підприємства, їх окремі будівлі та споруди з технологічними процесами, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними, чи біологічними факторами, при неможливості створення безвідходних технологій повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами (СЗЗ). Розмір санітарно-захисної зони визначають безпосередньо від джерел забруднення атмосферного повітря до межі житлової забудови. Джерелами забруднення повітря є: організовані (зосереджені) викиди через труби і шахти; розосереджені—через ліхтарі промислових споруд; неорганізовані—відкриті склади та підвали, місця завантаження, місця для збереження промислових відходів, все це враховано на заводах Лукор, котрі проходять регулярні заходи із забезпечення відповідних умов праці.

Для підприємства такого як Лукор, що є джерелами забруднення атмосфери промисловими викидами (залежно від потужності, умов здійснення технологічного процесу, кількісного та якісного складу шкідливих виділень тощо), встановлені такі розміри санітарно-захисних зон відповідно до класу шкідливості підприємств: І клас—1000 м, ІІ клас—500 м, ІІІ клас—300 м, VI клас—100 м, V клас—50 м. Встановлені різні класи, для різних заводів, тому, що у підприємство Лукор входить більше 17 виробничих одиниць.

До І, ІІ, ІІІ класу відносяться в основному підприємства хімічної та металургійної промисловості.

До VI класу, поряд з підприємствами хімічної та металургійної промисловості, відносяться підприємства металооброблювальної промисловості з чавунними (в кількості до 10000 тон/рік) та кольоровим (в кількості до 100 тон/рік) литвом, ряд підприємств по виробництву будівельних матеріалів, обробці деревини, багато підприємств текстильної, легкої, харчової промисловості.

До V класу, крім деяких виробництв хімічної та металургійної промисловості, відносяться підприємства металооброблювальної промисловості з термічною обробкою без ливарних процесів, великі друкарні, меблеві фабрики.

Санітарно-захисні зони повинні бути озеленені, адже саме тоді вони повною мірою можуть виконувати роль захисних бар’єрів від виробничого пилу, газів, шуму. Згідно останньої комплексної перевірки зон озеленення. Було встановлено, що вони не відповідають встановленим нормам.І в даний час підприємство Лукор займається виправленням ситуації.

Основні вимоги до будівель виробничого призначення викладені в СниП 2.09.02-85.

Об’єм виробничих приміщень на одного працівника згідно з санітарними нормами повинен складати не менше 15 м³, а площа приміщень—не менше 4,5 м².

Якщо в одній будові необхідно розмістити виробничі приміщення, до яких з точки зору промислової санітарії та пожежної профілактики висуваються різні вимоги, то необхідно їх групувати таким чином, щоб вони були ізольованими один від одного. Цехи, відділення, та дільниці зі значними шкідливими виділеннями, надлишком тепла та пожежонебезпечні необхідно розташовувати біля зовнішніх стін будівлі і, якщо допустимо за умовами технологічного процесу та потоковістю виробництва—на верхніх поверхах багатоповерхової будівлі. Не можна розташовувати нешкідливі цехи та дільниці (наприклад, механоскладальні, інструментальні, ЕОМ тощо), а також конторські приміщення над шкідливими, оскільки при відкриванні вікон гази та пари можуть проникати в ці приміщення.

Важливим моментом забезпечення нормальних умов праці є забезпечення освітленості робочих місць та характеристика системи вентиляції.
Таблиця 1.3—Характеристика штучної освітленості робочих місць

Виробниче приміщення

Розряд зорової роботи

Освітленість

Тип світильників

Цех

Vа
продолжение
–PAGE_BREAK–Загальна
Комбінована

аварійна

евакуційна

Люмінесцентні ФББ

Пилозахищені 100/Д

Підприємства, особливо хімічної промисловості повинні мати системи очищення повітря, тобто вентиляцію.

Таблиця 1.4 — Характеристика системи вентиляції в цеху з виробництва каустичної соди ЗАТ „Лукор”.

Виробниче приміщення

Вид вентиляції

Вентиляційне обладнання

Кратність повітрообміну, 1/год
Цех
Механічна

Вентилятор, повітропровід, пристрій очистки повітря від пилу або газів, виключаючий пристрій, витяжні отвори

10-15

Аварійна

Місцева

Використовують місцеві відсоси, які складаються із приймача, забрудненого повітря, повітропроводів, фільтруючого пристрою

У таблиці 1.4 вказано систему вентиляції на одному із заводів ЗАТ „Лукор”. Отже, забезпечення нормальнихумов праці працівників збутового підрозділу вимагає дотримання певних умов праці на робочому місці та вимог до характеристик обладнання.

Розташування, розміри, обробка допоміжних приміщень обумовлюються цілою низкою санітарних вимог.Наприклад, вбиральні, розташовують, як правило, на кожному поверсі на відстані не більше 75 м від найбільш віддаленого робочого місця, а душові слід влаштовувати в кімнатах, суміжних з гардеробними біля внутрішніх стін.

Ці положення на Лукорі виконані в повному об’ємі.
Пожежна безпека
Пожежна безпека—стан об’єкта, при якому з регламентованою ймовірністю виключається можливість виникнення та розвиток пожежі та впливу на людей її небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей.

Причинами пожеж та вибухів на підприємстві є порушення правил і норм пожежної безпеки, невиконання закону „Про пожежну безпеку”.

Небезпечними факторами пожежі і вибуху, які можуть призвести до травми, отруєння, загибелі або матеріальних збитків є відкритий вогонь, іскри, підвищена температура, токсичні продукти горіння, дим, низький вміст кисню, обвалення будинків і споруд.

За стан пожежної безпеки на підприємстві відповідають її керівники, начальники цехів, майстри та інші керівники.На підприємстві створена власна пожежна частина, яка відповідає за стан ПБ на підприємстві.

Основними причинами пожеж на вибухонебезпечних об’єктах є порушення вимог пожежної безпеки. Тому необхідно, щоб дані території постійно утримувались в чистоті та систематично очищались від сміття, відходів виробництва, тари, мали зовнішнє освітлення, яке забезпечує швидке знаходження протипожежного обладнання, пожежних драбин, засобів пожежогасіння.

На підприємстві використовуються різні легкозаймисті речовини, їх властивості та методи гасіння подані у таблиці 1.4.4.
Таблиця 1.5—Пожежонебезпечні властивості речовин і матеріалів
Назва речовини

Температура

Межі згорання

Засоби гасіння

спалаху

самозгорання

об’єм, %

температура

Бензин

-38

255

0,75

Піна, вуглекислота, порошкові суміші

Дизпаливо

240

Суміші на основі галоїдалкілів

Метанол

6,72-36,5

Охорона навколишнього середовища

Найбільший внесок в забруднення навколишнього середовища вносять ТЕС, яка є структурою Лукору. На частку теплових електростанцій припадає 35% сумарного забруднення води і 46% повітря. Вони викидають сполуки сірки, вуглецю та азоту, споживають велику кількість води: для утримання однієї кВт -години електроенергії теплові електростанції витрачають близько 3 л води (атомні— ще більше:6-8л). Стічні води теплових електростанцій забруднені і мають високу температуру, що стає причиною не тільки хімічного, а й теплового забруднення.

Різноманітними видами виробництва характеризується хімічна промисловість. Найбільш небезпечними є виробництво аміаку, кислот, анілінових фарб, фосфорних добрив, хлору, пестицидів, синтетичного каучуку, каустичної соди, ртуті, карбіду кальцію, фтору.
Таблиця 1.6—Викиди в атмосферу

Найменування викиду і шкідливої речовини в ньому, відділення, апарат, висота викиду

К/ТР, джерело викиду

Сумарна об’ємна витрата вихідних газів, м3 / год

Тривалість викиду, год/ рік

Характеристика викиду

Температура, •С

Склад викиду

Найменування показника, одиниця

Пароповітряна суміш з душника центрифугування, поз. Ц-16, Ц-56, Н=25м с=0,4м

Не більше 350

8000

55±5

Аерозоль соди каустичної, мг/м

Не більше 3,5

0,00113

Пароповітряна суміш з душників баків солерозчинників, поз. Е-29, Е-66, Н=25мм, і=0,3м

Не більше 1900

–

35±5

—

–

0,00655

52,2

Пароповітряна суміш відсмоктувана вакуум-насосами, поз. Н-56 із вакуум фільтрів поз. Н-45, Н=15м а =0,10 м

Не більше 3100

–

25±5

–

0,010584

84,6

Платежі за викиди в атмосферу розраховуються за формулою:

П=І (Нбі*Мі)*Кт*Кінд,

Де Нбі—базовий норматив плати за викиди забруднюючих речовин, що утворюються в результаті спалення одної тони пального, грн./т.

Мі—річний об’єм використання пального і-го виду, т.

Кт—коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-екологічні особливості.

Кінд—коефіцієнт індексації.

Розрахунок платежів за викиди в атмосферу для заводу по виробництву соди каустичної ЗАТ „Лукор”:

Так як речовин, що викидаються, немає в каталозі, то плата встановлюється по ГДК.

ГДК по даних речовинах відноситься до VI класу і плата за їх викиди становить 63,95 грн/т.

Дані для розрахунку платежів беремо з таблиці 6.

Відповідно, П=(63,95*0,009072)+(63,95*0,052416)+(63,95*0,084672)+(63,95*0,033696)=11,50 грн.

Під впливом місцевої влади і природо-захисних організацій, на підприємстві проводиться ревізія засобів захисту навколишнього середовища, для мінімізації згубного впливу.

Таблиця 1.7—Розрахунок викидів в атмосферу

Повітря від аераційного люка з відділення центрифугування Н=23 мм, 3,0×6,0м

Не більше 8500

8000

Не нормується

–

Аерозоль соди каустичної, мг/м

0,00421

33,3

Повітря від аераційного люка з відділення фільтрафугування Н=23 м, Р=2,8×2.8

Не більше 3100

–

0,00151

2 ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ДОСЛІДЖУВАНОГО ОБ’ЄКТУ НА ПІДПРИЄМСТВІ

2.1 Формування облікової політики
продолжение
–PAGE_BREAK–Під обліковою політикою розуміється сукупність принципів, методів, процедур, що використовуються для подання фінансової звітності. Принципи обліку—це ті правила, за якими вимірюють, оцінюють і реєструють господарські операції, а потім їх результати відображають у фінансовій звітності. Їх десять. Керуючись ними, встановлюють два інших елементи—методи і процедури обліку. Методи обліку—це способи і прийоми, за якими господарські операції показують в обліку. Для облікової політики встановити метод означає вибрати облікову оцінку статей фінансової звітності. Можливі варіанти облікових оцінок передбачені відповідними Національними стандартами. А кожне підприємство обирає ту з них, яка дозволить максимально точно уявити його фінансову картину.
Що стосується процедур бухгалтерського обліку, то на рівні Закону про бухоблік та Національних стандартів вони не виділені, але зазвичай до них відносять форму ведення, порядок документообігу і технологію обробки облікової інформації, іншими словами, порядок організації обліку на підприємстві.

Як відомо, облікову політику затверджують наказом керівника. При цьому він може бути складений у загальній формі, а може містити розділи і додатки. На практиці найчастіше цей документ складається із загальної частини, розділів “Облікова політика” і “Організація бухгалтерського обліку на підприємстві”додатків (робочий план рахунків підприємства, схема документообігу, перелік первинних документів, що застосовуються на підприємстві, зразок підписів осіб, які мають право підпису первинних документів, тощо). Водночас не заборонено організаційні моменти обліку на підприємстві встановлювати окремим наказом, положення якого можуть змінюватися з року в рік.

Положення облікової політики є обов’язковими для застосування як товариством, так і всіма структурними одиницями. Для забезпечення правильного ведення бухгалтерського обліку даною обліковою політикою зобов’язані керуватися всі підрозділи, служби і керівники. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку і призначення порядку створення первинних документів, відображення господарських операцій, зберігання оброблених документів, регістрів і звітності протягом установленого терміну несуть уповноважені посадові особи, що здійснюють керівництво товариством та структурними одиницями відповідно до установчих документів. При цьому керівники товариства і структурних одиниць зобов’язані створювати необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, які є причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера, щодо дотримання та подання первинних документів відповідно до графіку документообігу.

Змінюють облікову політику підприємства з трьох причин.

Перша—змінилися вимоги статуту підприємства.

Друга—змінилися вимоги Міністерства фінансів України (тобто внесено поправки до чинних стандартів або прийнято нові).

Третя—зміни дозволяють більш достовірно і повно показати події або операції у фінансовій звітності.

Будь-яку зміну облікової політики і облікової оцінки (якщо вона істотна) слід обгрунтувати і розкрити у примітках до фінансової звітності. Зміни і доповнення до облікової політики вносять окремим наказом.

Не вважають зміною облікової політики встановлення її для:

1.подій або операцій, що відрізняються за змістом від попередніх подій або операцій;

2.подій або операцій, які раніше не відбувалися.

Якщо зміни до облікової політики вплинули на події та операції минулих періодів, то треба:

1.скоригувати сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року;

2.надати повторно порівняльну інформацію щодо попередніх звітних періодів.

Відомо, що:

—правила податкового обліку записані у спеціальних законах;

—дані податкового обліку повинні підтверджуватися відповідними документами;

—яких-небудь спеціальних облікових регістрів податкового обліку поки немає (якщо не враховувати Книгу обліку придбання та Книгу обліку продажу товарів (робіт, послуг)).

У п.2 ст.3 Закону про бухоблік сказано чітко: „Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, які використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На ЗАТ „Лукор” прийнятий наказ про облікову політику від 20.12.2000 року:

1.Бухгалтерський облік здійснюється бухгалтерією підприємства, яку очолює головний бухгалтер. Головному бухгалтеру для забезпечення відображення господарських операцій підприємства скласти і затвердити робочий план рахунків, який оформляється окремим Додатком до цього наказу.

2.Використовувати для узагальнення інформації про витрати підприємства рахунки класу 9. Закриття рахунків класу 7 і 9 проводити щомісяця. Рахунки класу 8 не застосовувати.

3.Встановити, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку, шляхом подвійного запису їх на взаємопов’язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відображення та узагальнення всіх операцій підприємства у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності здійснювати у єдиній грошовій одиниці України—гривні.

Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Для аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

4.Затвердити схему документообігу первинних документів у вигляді окремого Додатку до цього наказу.

5. Встановити межу суттєвості для оприбуткування активів на баланс підприємства в сумі 10 грн. Цінності, придбані по ціні, нижче цієї межі, списувати на витрати підприємства без оприбуткування їх в склад активів.

6. Згідно з ПСБО1 застосовувати принцип нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей.

7. ОЗ визнавати матеріальні активи, які утримуються з метою їх використання у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для адміністративних цілей, очікуваний строк експлуатації яких більше одного року чи одного операційного циклу, якщо він довший за рік.

Облік, оцінку, переоцінку і вибуття ОЗ, а також фінансові результати від цих операцій здійснювати у відповідності до вимог ПСБО7.

Встановити, що до складу малоцінних необоротних матеріальних активів (рахунок 112) відносяться активи—вартістю до 500-00 грн. включно.

Активи вартістю від 501-00 грн. і вище відносяться до складу ОЗ (рахунок 10).

Суму нарахованого зносу обліковувати на рахунку 132.

8. Згідно з ПСБО 8 бухгалтерський облік нематеріальних активів вести за такими групами:

1. права користування природними ресурсами;

2. право користування земельною ділянкою;

3. права на знаки для товарів та послуг;

4. права на об’єкти промислової власності;

5.гудвіл;

6.інші нематеріальні активи.

Первісну вартість нематеріальних активів при їх зарахуванні на баланс формувати згідно п.п. 11-17 ПСБО8.

За кожною групою нематеріальних активів встановити термін корисного використання 10 років.

Ліквідаційну вартість нематеріальних активів прирівняти до нуля.

Амортизацію нематеріальних активів здійснювати прямолінійним методом згідно методики, передбаченої ПСБО 7.

Облік, переоцінку і вибуття нематеріальних активів, а також фінансові результати від цих операцій здійснювати у відповідності до вимог ПСБО 8.

9.Одиницею бухгалтерського обліку запасів визнати їх найменування. Первісну вартість запасів, придбаних за плату, визначати за собівартістю запасів згідно з ПСБО 9.

Первісну вартість запасів, що виготовляються власними силами, визначити згідно з ПСБО 16.

В бухгалтерському обліку відображати запаси за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації, згідно з ПСБО 9.

При відпуску запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті, здійснювати їх оцінку за методом ФІФО.

МШП, які поступають на підприємство в складі запасів мають термін корисного використання більше 1 року і обліковуються в складі малоцінних необоротних матеріальних активів (рахунок 112).

10. Витрати звітного періоду відображати в балансі одночасно з зменшенням активів або збільшенням зобов’язань, а у звіті про фінансові результати—одночасно з доходами для отримання яких вони понесені.

До собівартості реалізованої продукції включати виробничу собівартість реалізованої продукції, яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілені постійні загальновиробничі витрати та наднормативні виробничі витрати.

Оцінку незавершенного виробництва та готової продукції здійснювати за фактичними затратами за методом ФІФО.

Фактичні витрати по ремонту ОЗ відносити до складу витрат виробництва.

11. Дохід визнавати під час збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу, за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Дохід включати до складу Звіту про фінансові результати на підставі принципів нарахування й відповідності і відображати в бухгалтерському обліку та фінансових звітах тих періодів, до яких він відноситься.

Облік і оцінку доходів здійснювати на підставі вимог ПСБО 15.

12.Доскладу „Доходів майбутніх періодів” включати суми доходів, нарахованих протягом поточного звітного періоду, які будуть включені до доходів в наступних звітних періодах.

До складу „Витрат майбутніх періодів” включати витрати поточного звітного періоду, які будутьвіднесені на витрати в майбутніх звітних періодах, зокрема сплачені авансом орендні платежі, оплата страхових полісів, передплата на газети, журнали та інше.

13. Податковий облік здійснювати відокремлено згідно з чинним законодавством України.

2.2 Нормативно-законодавче регулювання

Діяльність вибраного підприємства у своїй фінансово-господарській діяльності керується такими законами та нормативними актами:

П(С)БО№1 „Загальні вимоги до фінансової звітності”. Згідно з П(С)БО№1, фінансова звітність складається з Балансу підприємства, Звіту про фінансові результати, Звіту про рух грошових коштів, Звіту про власний капітал та Приміток до звітів.

П(С)БО №2 „Баланс” від 31.03.1999 року. Метою складання цього документу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату. Підсумок активів повинен дорівнювати сумі зобов’язань та власного капіталу.

П(С)БО”№3 „Звіт про фінансові результати, П(С)БО№4 „Звіт про рух грошових коштів”, П(С)БО№5 „Звіт про власний капітал”, які показують рух грошових коштів на підприємстві.

П(С)БО№8 „Нематеріальні активи”. За цим положенням визначаються методологічні засади формування та відображення в бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи і завершення капітальних інвестицій в нематеріальні активи та розкриття інформації про них у фінансовій звітності.

Закон „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.Цей закон визначає бухгалтерський облік як процес виявлення, вимірювання, реєстрації і накопичення, узагальнення та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім і внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Закон „Про податок на додану вартість”.

Закон „Про податок на прибуток”.

Закон „Про податок з доходів фізичних осіб”.

Закон „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами”.

Закон 349. Закон України від 24.12.2002 року №349-ІV „Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, зі змінами та доповненнями.

Закон №400. Закон України від 26.06.97 року №40/97-ВР „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”, зі змінами та доповненнями.

Закон про бухоблік.Закон України від 16.07.99 року №996-XIV „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, зі змінами та доповненнями.

Інструкція №291. Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом МФУ від 30.11.99 №291, зі змінами та доповненнями.

Положення №72. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджена постановою Правління НБУ від 19.02.2001 року №72, зі змінами та доповненнями.

Постанова №419. Постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 року №419 „Про затвердження порядку надання фінансової звітності”, зі змінами та доповненнями.

Наказ №352. Наказ Держкомстату України від 29.12.95 року №352 „Про затвердження типових форм первинного обліку”.

Наказ №989. Наказ МФУ від 25.11.2002 року №989 „Про внесення змін до деяких положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Наказ 732— Наказ Мінфіна України від 22.11.2004 року №732”Про затвердження типових форм первинного обліку об’єктів права інтелектуальної власності в складі НА”.

“Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку”. Затверджено наказом МФУ від 24 травня 1995 року №88.

Закон України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР “Про оплату праці”.

Кодекс законів України про працю.

2.3 Організація обліку нематеріальних активів на підприємстві

2.3.1 Документування господарських операцій з обліку нематеріальних активів

Основи формування в бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи і розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначені П(С)БО№8 „Нематеріальні активи”.

Основними первинними документами та реєстрами синтетичного та аналітичного обліку нематеріальних активів на ЗАТ „Лукор” є:

Акт прийому-передачі—складається на кожний об’єкт окремо приймальною комісією, а на декілька лише в тому випадку, коли об’єкти однотипові, мають однакову вартість і прийняті одночасно на відповідальне зберігання однією і тією ж особою. У цьому акті є всі необхідні реквізити для відображення детальної характеристики об’єкта, його первинної вартості, терміну корисного використання, норми амортизації й іншої інформації, необхідної для обліку об’єкта НА.

Після оформлення передається до бухгалтерії підприємства, підписується головним бухгалтером та затверджується керівником підприємства або уповноваженою особою.

Акт-списання—застосовується після ліквідації нематеріальних активів. Складання актів, яке здійснюється комісією, на списання нематеріальних активів: перший примірник передається до бухгалтерії, де на його підставі робиться запис до інвентарного списку нематеріальних активів, другий залишається у матеріально-відповідальної особи. Розрахунок зносу нематеріальних активів здійснюється з врахуванням вимог П(С)БО№8 „Нематеріальні активи” за формою ВНА-1 „Відомість обліку нематеріальних активів, нарахованої амортизації (зносу)”.

Нарахування амортизації НА здійснюється протягом часу їхнього корисного використання, що встановлюється підприємством при зарахуванні НА на баланс, але не більше 20 років. Цей метод нарахування амортизації передбачений формою №ВНА-1, незалежно від того, що законодавством дозволено застосовувати і методи, передбачені в П(З)БУ-7 для ОЗ.

Розрахунок первинної вартості нематеріальних активів рекомендується проводити у Відомості визначення первинної вартості нематеріальних активів за формою ОЗ-18. Переоцінка нематеріальних активів повинна проводитися у порядку, рекомендованому П(С)БО№8 з оформленням акту переоцінки нематеріальних активів.

3. Інвентарний список—застосовується в місцях експлуатації

нематеріальних активів для обліку кожного об’єкта за

матеріально-відповідальними особами. Дані, що містяться в

цій інформації, мають бути тотожними записам в

інвентарних картках обліку нематеріальних активів.

4.Опис інвентарних карток—застосовується для реєстрації інвентарних карток. Ця форма складається в одному примірнику в бухгалтерії з метою контролю за зберіганням інвентарних карток.

5.Інвентарна картка обліку—здійснюється запис на підставі актів прийому-передачі нематеріальних активів та активу списання нематеріальних активів: для обліку окремих об’єктів нематеріальних активів; для групового обліку однотипних об’єктів, які надійшли в експлуатацію в одному календарному місяці і мають одне і те ж виробничо-господарське призначення і вартість. Ведеться у бухгалтерії в одному примірнику на кожний об’єкт нематеріальних активів.

6.Головна книга та регістри обліку нематеріальних активів.

Використовується для узагальнення даних журналів, взаємної перевірки правильності записів за окремими рахунками і складання фінансової звітності. До Головної книги заносяться із журналів підсумки оборотів з кредиту рахунків. Вона ведеться протягом календарного року, на кожний синтетичний рахунок у Головній книзі відводять окрему сторінку.

7.Баланс підприємства—документ, що підприємство представляє органам податкової служби по закінченні звітного періоду господарювання.

Підставою для обліку НА є патенти, свідоцтва, довідки, накладні, рахунки-фактури.

Для оформлення внутрішніх документів з обліку нематеріальних активів використовують зовнішні документи:

1.договір купівлі-продажу;

2.довіреність;

3.платіжне доручення;

4.акт виконаних робіт.

продолжение
–PAGE_BREAK–2.3.2 Амортизація нематеріалних активів

За ПБО8, усі без виключення нематеріальні активи підлягають амортизації. Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється протягом строку їх корисного використання.

Строк корисного використання об’єкта нематеріальних активів встановлюється підприємством самостійно при визнанні цього об’єкта активом. При цьому загальний строк корисного використання нематеріального активу не повинен перевищувати 20 років і при його визначенні слід ураховувати:

1.строк корисного використання подібних активів;

2.моральний знос, що передбачається;

3.правові або інші подібні обмеження щодо строків його використання та інші фактори.

Виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод підприємство самостійно обирає метод амортизації нематеріальних активів. Поширено застосування прямолінійного методу нарахування амортизації. Цей метод застосовується також у випадку, коли умови отримання майбутніх економічних вигод визначити неможливо.

Крім прямолінійного методу нарахування амортизації підприємство може обрати інший метод амортизації, який краще враховує форму надходження економічних вигод від використання нематеріального активу. Можливі методи нарахування амортизації визначені у ПБО7:

1.Прямолінійний.

При його застосуванні річну суму амортизації визначають діленням амортизаційної суми на строк корисного використання об’єкта ОЗ.

Nрічна= (Первісна (переоцінена) вартість-Ліквідаційна вартість)/строк корисного використання (3.1)

2.Зменшення залишкової вартості.

За ним річну суму амортизації розраховують як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації (на перше число місяця, наступного за місяцем, в якому об’єкт ввели в експлуатацію) та річної норми амортизації.Річну норму амортизації обчислюють (у відсотках) за формулою:

/>n—кількість років корисного використання об’єкта;

Лв—ліквідаційна вартість;

Пв—первісна вартість.

3.Прискореного зменшення залишкової вартості.

Тут річна сума амортизації дорівнює добутку залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на початкову дату нарахування амортизації та річної норми амортизації, яку обчислюють за формулою:

Nрічна=Залишкова вартість * ((100% / строк використання)*2) (3.3)

Важливо: в останній рік експлуатації об’єкта суму річної амортизації визначають як різницю між його залишковою та ліквідаційною вартістю, оскільки останню не беруть до уваги при підрахунку суми зносу перших чотирьох років.

4.Кумулятивний.

При його використанні протягом перших років експлуатації накопичується більша частка амортизаційних відрахувань, а в наступних звітних періодах сума знижується. Річну суму амортизації обліковують як добуток вартості, що амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Коефіцієнт визначають, поділивши кількість років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об’єкта ОЗ, на загальну суму числа років його використання:

Кк=кількість років використання, що залишилася / суму порядкових номерів років використання (3.4)

Формула нарахування амортизації за кумулятивним методом:

Nрічна= (Первісна вартість-Ліквідаційну вартість) * КК (3.5)

Знайдений річний показник ділимо на 12, і маємо місячну суму амортизації.

5.Виробничий.

За виробничим методом місячну суму амортизації визначають як добуток фактичного місячного обсягу продукції та виробничої ставки амортизації. Останню знаходять, поділивши амортизаційну вартість на загальний обсяг продукції, який підприємство планує виробити на даному об’єкті:

Св= (Первісна вартість-Ліквідаційна вартість) / Плановий обсяг продукції (3.6)

Тобто місячну норму амортизації можна подати:

N місячна=Обсяг продукції за місяць*Св (3.7)

Сума нарахованої амортизації прямо пропорційна до обсягу виробленої продукції.

6.Податковий.

Цей метод базується лише на амортизаційних нормах Закону про прибуток.

Незважаючи на можливість вибору економічно обґрунтованого методу амортизації, більшість підприємств вдаються до податкових ставок.

Негативні сторони:

1.використання норм із Закону про прибуток у жодному разі не знижує трудовитрат. Адже податкова та бухгалтерська вартість одних і тих самих об’єктів частіше за все не однакова, і виходить, будуть різними амортизаційні суми;

2.застосування податкових ставок призводить до перекручення достовірності суми витрат з амортизації й залишкової вартості ОЗ. Мета бухобліку не збігається з метою податкового. Кожен із них ґрунтується на різних нормативних, законодавчих актах. Перенесення окремих ставок з податкового обліку до бухобліку позбавляє останній цілісного підходу.

При розрахуванні вартості, яка амортизується, ліквідаційна вартість нематеріальних активів прирівнюється до нуля, крім випадків:

1.якщо існує невідмовне зобов’язання іншої особи щодо придбання цього об’єкта наприкінці строку його корисного використання;

2.якщо ліквідаційна вартість може бути визначена на підставіінформації існуючого активного ринку і очікується, що такий ринок існуватиме наприкінці строку корисного використання.

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому нематеріальний актив став придатним для використання, і припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття нематеріального активу.

Стаття 8 Закону про прибуток (амортизація) каже:

1.Для амортизації НА застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид НА амортизується рівними частками виходячи з його первісної вартості.

2.Строк, протягом якого амортизується кожний окремий НА, платник податків визначає самостійно, але цей строк не може перевищувати 10 років безперервної експлуатації.

3.Амортизаційні відрахування здійснюються до досягнення залишковою вартістю НА нульового значення.

Бухгалтерські записи з нарахування амортизації є такими:

1.віднесення витрат на амортизацію до певної статті витрат відповідно до сфери використання нематеріального активу (у разі застосування тільки рахунків класу 9):

Дебет 23 „Виробництво”

Дебет 91 „Загальновиробничі витрати”

Дебет 92 „Адміністративні витрати”

Дебет 93 „Витрати на збут”

Дебет 94 „Інші витрати операційної діяльності”

Дебет 97 „Інші витрати”

Дебет 99 „Надзвичайні витрати”

Кредит 133 „Знос нематеріальних активів”

2.включення витрат на амортизацію до вартості певного необоротного активу.

Наприклад, нарахування амортизації на нематеріальний актив, який використовується у ході виконання робіт, пов’язаних з капітальними інвестиціями:

Дебет 15 „Капітальні інвестиції”

Кредит 133 „Знос нематеріальних активів”

При застосуванні рахунків класу 8 запис з нарахування амортизації матиме вигляд:

Дебет 833 „Амортизація нематеріальних активів”

Кредит 133 „Знос нематеріальних активів”

Дебет 23 „Виробництво”

Дебет 91 „Загальновиробничі витрати”

Дебет 92 „Адміністративні витрати”

Дебет 93 „Витрати на збут”

Дебет 94 „Інші витрати операційної діяльності”

Дебет 97 „Інші витрати”

Дебет 99 „Надзвичайні витрати”

Кредит 833 „Амортизація нематеріальних активів”

Особливістю відображення амортизації в бухгалтерському обліку є нарахування амортизації на:

1.безоплатно одержані нематеріальні активи;

2.нематеріальні активи, придбані (створені) за рахунок цільового фінансування.

При нарахуванні амортизації на безоплатно одержані нематеріальні активи одночасно визнається дохід від безоплатно одержаних активів.

При нарахуванні амортизації на нематеріальні активи придбані (створені) за рахунок цільового фінансування одночасно частина доходів майбутнього періоду визнається як інші доходи від звичайної діяльності і відображається у Звіті про фінансові результати за звітний період.

Термін експлуатації та метод амортизації нематеріального активу оцінюються на кожну дату балансу на предмет відповідності новим умовам використання активу. Якщо у наступному періоді очікуються зміни строку корисного використання активу або зміни умов отримання майбутніх економічних вигод, то в кінці звітного періоду переглядаються термін корисного використання нематеріального активу та метод його амортизації. Нарахування амортизації, виходячи з нового строку корисного використання та нового методу, починається з місяця, наступного за місяцем змін.

В податковому обліку амортизуються витрати на придбання і створення. Таким чином, якщо ви одержали об’єкт безкоштовно, амортизувати нічого, хіба що у вас були витрати, пов’язані з одержанням цього подарунка і вони перевищували 1000 грн. Сума амортизації зменшує скоригований валовий доход, а не збільшує валові витрати.

Суму амортизаційних відрахувань кварталу визначають, застосовуючи норми амортизації до БВ на початок кварталу.

Незважаючи на те, що амортизацію нараховують щокварталу, у декларації показують її суму наростаючим підсумком із початку року.

Те, що амортизацію нараховують на БВ на початок кварталу, приводить до висновку, що зменшувати балансову вартість на амортизацію треба тоді ж.

БВ розраховують за формулою:

Б(а)=Б(а-1)+П(а-1)-В(а-1)-А(а-1), де (3.8)

Б(а)—БВ на початок розрахункового кварталу.

Б(а-1)—БВ на початок кварталу, що передував розрахунковому.

П(а-1)—сума витрат, понесених на придбання та поліпшення НА, що підлягають амортизації протягом кварталу, що передував розрахунковому.

В(а-1)—сума введених в експлуатацію НА, протягом кварталу, що передував розрахунковому.

А(а-1)—сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому.

БВ нематеріальних активів можна індексувати на коефіцієнт індексації, який знаходиться за формулою:

Кі=[І (а-1)-10] / 100, де (3.9)

І (а-1)—індекс інфляції року, за результатами якого провадять індексацію.

Якщо значення індексу інфляції не перевищує 1, індексації не здійснюють.

3 АУДИТ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ

Планування аудиту

Оцінка роботи бухгалтерської служби на підприємстві

На ЗАТ „Лукор” робота всіх служб і цехів є досить напруженою, відповідальною та складною. Також це стосується і безпосередньо бухгалтерської служби, адже саме на відповідальності працівників лежить правильне нарахування зарплати, правильне віднесення на витрати підприємства певних видів витрат, перевірка достовірності та своєчасності наданої інформації, відповідність між даними первинних документів та реальному стану матеріальних цінностей на Балансі підприємства.

Найважливіші функції бухгалтерської служби:

Правильне ведення господарського обліку, операцій та процесів, які проходять на підприємстві;

Своєчасність та достовірність ведення як первинних документів так і створення на їх основі відповідних звітів, регістрів, зведень Балансу підприємства за визначений період;

Контроль за розрахунками з постачальниками та покупцями, своєчасний розрахунок за зобов’язаннями з бюджетом, іншими дебіторами та кредиторами;

Своєчасне та правильне подання в органи державної податкової служби фінансової звітності про діяльність підприємства;

Правильне нарахування зарплати та премій, стягнень з працівників підприємства;

Внутрішньогосподарський контроль за господарськими процесами, рухом товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів підприємства;

Недопущення зловживань, крадіжок, шахрайства в господарській діяльності підприємства.

Організаційна структура бухгалтерської служби:

1.Загальний відділ. На цей відділ покладені функції зберігання і орацювання установчих документів і проведення необхідних операцій з ними. Цей відділ служить як посередницька ланка між усією бухгалтерською службою і юридичним відділом.

2.Відділ опрацюваня та складання фінансових звітів. Основна функція—складання бухгалтерської та фінансової звітності.

3.Відділ розрахунків з оплати праці та з підзвітними особами веде облік розрахунків з підзвітними особами, нараховує зарплату персоналу підприємства, та здійснює всі нарахування і утримання із зарплати.

4.Відділ матеріального постачання, який регулює усі питання щодо обліку матеріалів: оприбуткування на склад, списання зі складу. Крім того веде облік у допоміжних виробництвах у ділянці, що стосується матеріального постачання.

5.Відділ виробничих запасів та стану основних засобів. Веде облік виробничих запасів і основних засобів: нарахування амортизації, списання, оприбуткування, уцінка та переоцінка.

6.Відділ касового обслуговування. Контролює касове обслуговування як клієнтів, так і персоналу підприємства шляхом ведення усієї первинної документації каси.

7.Відділ дебіторських і кредиторських взаєморозрахунків веде аналітичний і синтетичний облік дебіторів і кредиторів, в тому числі розрахунки за банківські кредити і відсотки по них.

Головний бухгалтер зобов’язаний:

1.керуватися дійсною обліковою політикою, яка є на підприємстві;

2.забезпечити дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних принципів бухгалтерського обліку;

3.організувати контроль над всіма способами для відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку;

4.забезпечити перевірку стану бухгалтерського обліку на підприємстві;

5.здійснити контроль за дотриманням вимог згідно наказу про облікову політику.

Головний бухгалтер на підприємстві наділений правом другого підпису, який він ставить на первинних бухгалтерських документах, реєстрах бухгалтерського обліку, бухгалтерських та фінансових звітах, на інших документах, які стосуються бухгалтерського обліку.

На керівника товариства покладені функції:

1.організація бухгалтерського обліку;

2.організація та контроль за виконання планів і наказів;

3.контроль за складання поточних фінансових звітів;

4.затвердження щорічних кошторисів;

5.забезпечення правильності ведення та зберігання документів товариства.

3.1.3 Попереднє ознайомлення із системою внутрішнього контролю

Система внутрішнього контролю—це сукупність процедур, що спрямовані на попередження, виявлення і виправлення суттєвих помилок, а також забезпечення захисту та збереження актів, повноти і точності облікової документації.

Система внутрішнього контролю включає в себе наступне:

I. „Контрольне середовище”, яке охоплює загальне ставлення, обізнаність та дії керівництва, щодо системи внутрішнього контролю та її значимості для суб’єкта господарювання. Воно включає в себе такі фактори:

-діяльність Спостережної ради;

— філософію керівництва та його стиль роботи;

— організаційну структуру суб’єкта господарювання, а також методи розподілу повноважень та відповідальності;

— систему контролю зі сторони керівництва, включаючи підрозділи внутрішнього аудиту, кадрову політику, а також розподіл обов’язків.

Внутрішньогосподарський контроль здійснює:

управлінський персонал та спеціалісти, до функцій яких входить попередній, поточний і наступний контроль;

обліковий персонал на чолі з головним бухгалтером, який здійснює контроль функцій в процесі відображення господарських операцій в первинних документах, регістрах, звітах.

II. Процедури контролю—політику та процедури, а також контрольне середовище, створені керівництвом для досягнення конкретних цілей суб’єкта.

До процедур контролю відносяться:

звіти та перевірка і затвердження проведених звірок;

перевірка арифметичних точностей записів;

здійснення контролю над прикладними програмами і середовищем комп’ютерних інформаційних систем;

ведення та перевірка аналітичних рахунків та оборотних відомостей;

затвердження документів та здійснення контролю над ними;

порівняння даних, отриманих з різних джерел інформації

порівняння результатів підрахунку грошових засобів, цінних паперів та товарно-матеріальних запасів з бухгалтерськими записами;

обмеження прямого фізичного доступу до активів та записів;

порівняння та аналіз фінансових результатів з витратами, передбаченими кошторисом.

В процесі аудиту фінансової звітності аудитор приділяє увагу тій політиці і процедурам у системі бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю, які мають відношення до тверджень, на основі котрих підготовлено фінансовий звіт. Реалізація внутрішнього контролю перевіряється особами, на котрих покладена така функція.

3.1.4 Ризик та суттєвість

Оцінка аудиторського ризику та його складових: властивого ризику та ризику контролю

Ризик є: інформаційний, аудиторський, підприємницький.

Аудиторський є властивий, ризик контролю, ризик невиявлення.

Ризик контролює ризик обліку, ризик внутрішнього контролю.

Аудиторський ризик—це небезпека того, що аудитор зробить неправильний висновок щодо фінансової звітності після виконання всіх належних аудиторських процедур, тобто за неправильною фінансовою звітністю буде надано позитивний висновок і навпаки.

Для того, щоб ризик був мінімальний, або для того, щоб товариство запобігло ризику аудитор має визначити оптимальний обсяг інформації, щоб дослідити всі необхідні причини ризику і міг взяти на себе професійну відповідальність. При цьому доказів повинно бути якомога менше.

Загальноприйняті стандарти аудиту потребують, щоб аудитор володів знаннями системи внутрішньогосподарського контролю для збирання аудиторських свідчень.

Вивчивши цю систему внутрішньогосподарського контролю аудитор оцінює можливість виявлення помилок і запобігання їм, а також відхилення від нормативів. Така оцінка включає застосування конкретних контрольних процедур, що знижують вірогідність того, що помилки та відхилення від норм можуть виникнути, будуть виявлені і своєчасно усунуті. Цю процедуру називають оцінкою ризику контролю.

В процесі оцінки ризику контролю виконують тести внутрішньогосподарського контролю.

За міжнародними та національними нормами аудиту змодельована орієнтовна формула аудиторського ризику:

Ра=Рвн*Рк*Рв, де (3.1),

Ра—ризик прийнятий, Рвн—внутрішньогосподарський, Рк—ризик контролю, Рв—ризик невиявлення.

Ризик поділяється на ризик внутрішнього контролю та ризик зовнішнього контролю.

АR=IR*CRвн*CRзн*DR (3.2)

У тих випадках, коли аудитор передбачає, що шанс фінансової скрути, або втрати високий, необхідно знизити рівень прийнятного аудиторського ризику.

Внутрішньогосподарський ризик—це ймовірність того, що необхідна інформація, яка може існувати за класом операцій або класом укладених угод і може бути суттєво окремою або в сукупності з недостовірною інформацією за іншими рахунками або класами операцій, не буде попереджена або несвоєчасно виявлена системою внутрішнього контролю товариства.

Оцінюючи внутрішньогосподарський ризик, аудитор повинен враховувати ряд важливих факторів: характер бізнесу клієнта; чесність адміністрації; результати попереднього аудиту; первинний та повторний аудит; професіоналізм бухгалтерських кадрів; вірогідність привласнення коштів; достовірність сальдо на рахунках бухгалтерського обліку.

Ризик контролю— оцінювання аудитором системи внутрішнього контролю клієнта з метою визначення її ефективності при запобіганні або виправлення помилок у бухгалтерському обліку і звітності.

Крім того, ризик контролю—це небезпека того, що недостовірна інформація не буде виявлена або буде несвоєчасно попереджена системою внутрішнього контролю.

Ризик невиявлення—це ризик, який аудитор готовий взяти на себе такою мірою, в якій він ризикує не виявити істотних помилок у фінансовій звітності за допомогою аудиторських процедур. Цей ризик визначає кількість свідоцтв, які аудитор планує зібрати. Приймаємо, що аудиторський ризик дорівнюватиме 10%.

Від аудитора залежить контроль невиявлення, який визначається за формулою: DR=AR/IR*CRвн*CRзн (3.3)

Для виявлення властивого ризику використаємо дані, в нижче наведеній таблиці.
Таблиця 3.1—Експертна оцінка вагомості факторів, що впливає на властивий ризик

Фактори

Середня оцінка

Відносна фактична оцінка

Абсолютна оцінка

Характер бізнесу клієнта

9.6

0,5

4,8

Економічна ситуація на підприємстві і в галузі

8,5

Законодавчі та нормативні акти, що регулюють основні види діяльності клієнтів

3,8

0,8

3,04

Операції з дочірними підприємствами

6,9

0,6

4,14

Система оподаткування і можливість проникнення нелегального бізнесу

13,8

0,5

6.9

Конфлікт інтересів

8,7

Професійність і чесність адміністрації

5,4

Комплексний і незначний характер операції та їх складність

6,9

0,4

2,76

Форма розрахунків на підприємстві

6,8

2,7

4.76

Капітальні вкладення

7,4

0,5

3,7

Використання кредитів банку

6,5

0,4

2,6

Незавершене будівництво

5,3

0,1

0,53

Інші фактори

10,4

Разом

100

57,53

Отже, з даних розрахунків бачимо, що властивий ризик становить 70,15%. Найбільший вплив в даній ситуації мала економічна ситуація на підприємстві і в галузі, яка в свою чергу регулює основні види діяльності.

Великий вплив мав показник системи оподаткування. Не вплинув на властивий ризик такий показник, як незавершене виробництво. Всі інші фактори незначною мірою вплинули на результат.

Надалі оцінимо такі ризики контролю, як: внутрішній і зовнішній. Для цього використаємо нижче наведені таблиці.

Таблиця 3.2—Експертна оцінка вагомості факторів, що впливають на ризик зовнішнього контролю

Фактори

Середня оцінка

Відносна фактична оцінка

Абсолютна оцінка

Час проведення зовнішнього контролю

6,9

0,5

3,45

Зміна законодавчих і нормативних актів

13,2

Обсяг вибірки для зовнішнього контролю

0,7

6,3

Регулювання зовнішнього контролю

8,7

Мета і завдання зовнішнього контролю

7,4

0,3

2,22

Об’єкти зовнішнього контролю

9,4

0,5

4,7

Кваліфікація і практичний стан зовнішнього контролю

10,6

Перелік контрольних процедур, що використовуються у зовнішньому контролі

6,5

0,7

4,55

Об’єктивність в оцінці об’єктів перевірки і дій керівників та інших службових осіб

4,5

0,4

1,8

Компетентність зовнішного контролера щодо об’єктів перевірки

15,2

0,5

7,6

Інші фактори

8,6

Разом

100

71,72

Таблиця 3.3—Експертна оцінка вагомості факторів, що впливають на ризик внутрішнього контролю

Фактори

Середня оцінка

Відносна фактична оцінка

Абсолютна оцінка

Методи адміністративного контролю

5,6

0,8

4,48

Ставлення адміністрації до контролю

4,9

Кадрова політика адміністрації

14,3

0,5

7,15

Компетентність кадрового контролю

6,6

0,7

4,62

Наявність служби внутрішнього контролю

0,5

Підпорядкованість контролюючому персоналу

7,6

Санкціонування операцій

4,5

Організація системи обліку і внутрішнього контролю

2,8

0,5

1,4

Наявність технічних і технологічних засобів контролю

4,6

0,7

3,22

Контроль за документами та їх зберігання

7,5

0,3

2,25

Правомірність відображення операцій в обліку

0,9

4,5

Використання контрольних процедур

3,6

Нагляд за виконання контрольних процедур

4,6

0,5

2,3

Розподіл повноважень і обов’язків

6,8

0,5

3,4

Складна кооперативна структура

10,4

Інші фактори

5,2

Разом

100

72,52

Отже, з вище наведених таблиць ми бачимо, що ризик зовнішнього контролю—71,72%, а ризик внутрішнього контролю—72,52%. Визначивши всі необхідні дані, ми можемо розрахувати ризик невиявлення (DR): DR=0,1/0,7172* 0,5753*0,7252=0,3790=37,90%

Отже, ризик того, що аудитор не виявить після перевірки помилки становить 37,9%

Отже, чим менший коефіцієнт невиявлення, тим детальніше проведена перевірка. Ми повинні взяти досить велику вибірку і провести досить ретельну перевірку, звертаючи особливу увагу на фактори, які мають суттєвий вплив на результати діяльності підприємства.

В загальному, рівень аудиторського ризику значною мірою залежить від професіоналізму аудиторів, їхніх морально-вольових та етичних якостей. А прогнозування оптимального рівня аудиторського ризику залежить від організації контрольно-аудиторського проесу.

Встановлення рівнів суттєвості для цілей аудиту

Концепція суттєвості є одним з основних понять аудиту. Встановити чіткі й однозначні критерії суттєвості зовсім не просто.

Суттєвість—це максимально допустимий розмір помилкової суми, яка може бути показана у звітності і розглядається як несуттєва, тобто така, що не вводить користувачів в оману.

Допустимо, що рівень суттєвості становить 1%, тобто відхилення до 1% є не значним, а відхилення більше 1% є суттєвими. Для розрахунків планового рівня суттєвості використаємо Звіт про фінансові результати і результати запишемо в таблицю 3.4.

Таблиця 3.4—Розрахунок рівня суттєвості для цілей аудиту

Назва статті

Сума, тис. Грн.

Коефіцієнт, суттєвості %

Показник суттєвості, тис грн.

Нематеріальні активи

Залишкова вартість

1884,7

0,33

Первісна вартість

2356,3

1,35

Накопичена амортизація

-471,6

1,02

За даними розрахунку ми можемо прийняти за показник суттєвості 1,35 тис. грн. і помилки за даними розрахунками можливі. І будь-які зловживання незалежно від розміру є суттєвими.

Визначення основних завдань аудиторської перевірки об’єкта аудиту

Важливою ділянкою діяльності аудитора є перевірка стану організації і ведення бухгалтерського обліку нематеріальних активів на ЗАТ „Лукор”. Ефективна організація обліку має велике значення для управління виробництвом і збереження майна.

Завданнями аудиту нематеріальних активів, які формуються на основі якісних аспектів, є:

—перевірка наявності посадових інструкцій розподілу функціональних обов’язків та їх дотримання працівниками бухгалтерії підприємства;

—встановлення правильності документального оформлення здійснення господарських операцій щодо нематеріальних активів;

—встановлення якості оформлення документів по нематеріальних активах;

—перевірка наявності внутрішніх документів, якими оформляється обрана облікова політика;

—перевірка правильності відображення в бухгалтерському обліку нематеріальних активів;

—перевірка правильності визначення строку корисного використання нематеріальних активів;

—перевірка правильності нарахування зносу нематеріальних активів;

—підтвердження законності і правильності відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій із нематеріальними активами.

Типові порушення в системі контролю, веденні бухгалтерського обліку та відображенні об’єкта аудиту у фінансовій звітності

Відхилення в бухгалтерській звітності присутні майже завжди. В ході перевірки потрібно виявити ту їх частину, в резуьтаті якої суттєво перекручена звітність в цілому.

Типовими порушеннями, які виявляються аудиторами при дослідженні документів, операцій і записів щодо обліку ведення нематеріальних активів є:

—невідповідність нематеріальних активів встановленим критеріям визнання активу;

—неправильна оцінка нематеріальних активів в результаті розробки;

—порушення щодо вимог обліку придбаних нематеріальних активів;

—неправильний облік придбання нематеріальних активів в обмін на подібні об’єкти;

—порушення щодо обліку придбання нематеріальних активів в обмін на неподібні об’єкти;

—порушення обліку безоплатно одержаних нематеріальних активів;

—неправильне визначення вартості нематеріальних активів, за якою вони зараховуються на Баланс підприємства;

—порушення вимог щодо визначення вартості нематеріальних активів, за якою вони зараховуються на Баланс підприємства;

—порушення обліку нематеріальних активів щодо отримання їх внаслідок об’єднання підприємств;

—порушення в обліку створення нематеріальних активів;

—порушення в обліку амортизації нематеріальних активів;

—порушення в обліку переоцінки нематеріальних активів;

—неправильне відображення суми зменшення корисності нематеріальних активів;

—порушення в обліку вибуття нематеріальних активів;

—порушення у відображенні інформації про нематеріальні активи в Примітках до річної фінансової звітності.

Правопорушення поділяються на дві групи: помилки і шахрайство.

Аудитор відповідає за виявлення шахрайства і виправлення помилок.

Аналітичні процедури для визначення основних тенденцій стану та руху об’єкту дослідження

Про результати фінансово-господарської діяльності товариства свідчать такі документи: Баланс, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про фінансову звітність.

З Балансу можемо зробити наступні висновки про ситуацію, яка є на товаристві. Як ми бачимо з Балансу, товариство володіє значною кількістю нематеріальних активів. Незавершене будівництво значно збільшилось: на початок року становило 451,6 тисю грн., а на кінець 551,9 тис. грн. Товариство володіє значною часткою основних засобів, котра на початок року становила 79036,1 тис. грн., а на кінець—77879,7.Якщо говорити про оборотні активи, то можемо побачити, що запаси збільшились до 5388, а становили—3665,8 тис. грн. Готова продукція на підприємстві, як бачимо, на кінець періоду становить—783,7 тис. грн.

Таблиця 3.5—Загальна оцінка нематеріальних активів

Стаття балансу

Абсолютна величина, тис. грн.

Питома вага, тис. грн.
продолжение
–PAGE_BREAK–Зміни –PAGE_BREAK–Підписи
Відповідальної особи за здачу

Відповідальної особи за прийняття

Прибуткова накладна — 235

Прибуткова накладна -247

–

Отже, за даними, наведеними в таблиці, бачимо, що деякі відхилення містилися в документах, а це в свою чергу вплине на висновок аудитора.

Також важливим завданням є контроль за дотриманням законності інформації господарських операцій, які обмежують доступ про достовірність інформації, про рух нематеріальних активів і їх документальне оформлення, які відображають їх стан. Дане підприємство здійснює операції і оформлення документів про нематеріальні активи за допомогою „1С Бухгалтерія”. Але доступ до даної інформації про дані не є обмеженим, так як кожний знає пароль.

Отже, можна зробити висновок: негативним є те, що доступ для інформації є доступним для кожного і тому це дає можливість зробити певні порушення, та відсутність всіх необхідних реквізитів на документах по надходженню нематеріальних активів.

3.2.6 Процедури контролю за збереження активів, первинних документів та реєстрів

Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” передбачено для підтвердження правильності та достовірності наданих даних незалежно від форм власності, інвентаризації майна, коштів та фінансових зобов’язань.

Процедурами контролю передбачено проведення інвентаризації, перевірка правильності проведення усіх процедур інвентаризації.

Так як в даному випадку, нам необхідно перевірити наявність всіх нематеріальних активів і немає можливості провести інвентаризацію, тому проаналізуємо дані у нижче наведеному інвентаризаційному описі. Для покращення подальшої роботи розмір вибірки візьмемо до уваги 5.

Таблиця 3. 9—Результати проведення інвентаризації, які є зафіксовані в інвентаризаційному описі

Матеріально- відповідальна особа

Об’єкт НА

Інвентаризація

Фактична кількість

Наявна сума

За даними бухгалтерського обліку

Кількість

Сума

Хомин Н.П.

Програма- контроль

20014

8200

Бойко Ю.Р

НЗС-навантаження блоку

20022

3333,33

Хомин Н.Р

Програмне забезпечення КТ

20012

20000

Семків В. М.

Програмне забезпечення на ВРУ-330

20016

9143,60

Іванків В.Л

Програмне забезпечення Windows

20004

1324,84

1324.84

Сума

33801,77

33801.77

Отже, за даними інвентаризації можемо зробити наступний висновок про те, що не виявлено ні нестач, ні недоліків. За даними з різних джерел, які були надані з різних джерел є достовірними і інвентаризаційний опис, оформлений згідно з усіма реквізитами та вимогами, які потрібні для подальшого документального оформлення.

Документи по оприбуткуванню і списанню нематеріальних активів зберігаються в архіві підприємства. Архів розміщено у бухгалтерії і відповідальність за збереження в архіві всіх документів несе головний бухгалтер, з яким укладено договір про матеріальну відповідальність за первинні документи. Первинні документи зберігаються на підприємстві протягом трьох років. Документи згруповано в папки по місяцях, на папці є надпис, який вказує, які документи і за який період там знаходяться.

3.2.7 Складання висновку щодо ефективності системи внутрішнього контролю, уточнення величини ризику контролю, оцінка обсягу по суті, надання рекомендацій з покращення функціонування системи внутрішнього контролю

На підставі проведеної перевірки та аналізу можемо зробити наступний висновок:

До позитивних сторін організації та здійснення бухгалтерського обліку можемо віднести:

1.значна увага приділяється контролю тих моментів в організації обліку, які чітко регламентовані в регулюючих документах;

2.операції з нематеріальними активами проводяться відповідно до законодавства, яким керується дана організація;

3.усі господарські операції, які проводяться з нематеріальними активами зафіксовуються та відображаються в усіх необхідних документах;

4.усі операції санкціоновані;

5.прийняті всі установи для зберігання нематеріальних активів та вкладені договори про повну матеріальну відповідальність з матеріально-відповідальними особами.

До негативних сторін можна віднести те, що немає обмеження доступу до бухгалтерських документів та звітів.

Проаналізувавши ситуацію в даній установі можна зробити деякі корективи в розрахунку ризику внутрішнього контролю, а відповідно і ризик невиявлення, які були представлені на етапі планування аудиторської перевірки, непотрібно вносити ніяких корективів.

Таблиця 3. 10—Експертна оцінка вагомості факторів, що впливають на ризик внутрішнього контролю

Фактори

Середня оцінка

Відносна фактична оцінка

Абсолютна оцінка

Методи адміністративного контролю

5,6

0,8

4,48

Ставлення адміністрації до контролю

4,9

Кадрова політика адміністрації

14,3

0,5

7,15

Компетентність кадрового контролю

6,6

0,7

4,62

Наявність служби внутрішнього контролю

0,5

Підпорядкованість контролюючому персоналу

7,6

Санкціонування операцій

4,5

Організація системи обліку і внутрішнього контролю

2,8

0,3

0,84

Наявність технічних і технологічних засобів контролю

4,6

0,7

3,22

Контроль за документами та їх зберігання

7,5

0,6

4,5

Правомірність відображення операцій в обліку

0,9

4,5

Використання контрольних процедур

3,6

Нагляд за виконання контрольних процедур

4,6

0,5

2,3

Розподіл повноважень і обов’язків

6,8

0,5

3,4

Складна кооперативна структура

10,4

Інші фактори

5,2

Разом

100

74,21

Як бачимо, на основі проведеного аналізу змінено п.8 і п.10 з 0,5% на 0,3% і з 0,3% на 0,6% відповідно.

Тому ризик невиявлення зміниться таким чином: DR=0,1/0,7172*0,5753*0,7421=0,3890=38,9%.

Отже, підсумовуючи всю наведену інформацію, можемо зробити висновок, що система бухгалтерського обліку добре організована і діє досить ефективно, проте необхідно посилити контроль за документами та їх зберіганням.

Необхідно:

1.обмежити доступ до „1С Бухгалтерія” шляхом встановлення паролю на вході до програми;

2.посилити контроль за поточними первинними документами шляхом обмеження доступу до архіву документів.

3.3 Перевірка по суті

Для вивчення факторів господарського життя аудитору слід застосувати всі необхідні методи. Практика засвідчує, що при застосуванні даного прийому сприяє виявлення багатьох недоліків та порушень, які мають порушення на підприємстві.

Головним завданням аудитора є перевірити точність ведення обліку нематеріальних активів на обраному підприємстві, а також перевірити відповідні залишки у синтетичних та аналітичних реєстрах обліку нематеріальних активів та їх зносу.

При перевірці наявності матеріальних активів необхідно перевірити чи дійсно існує даний об’єкт і чи він показаний в обліку. З ціллю перевірки наявності об’єктів нематеріальних активів натуральній формі по їх місцю знаходження або по місцю експлуатації проводиться інвентаризація.

При перевірці повноти даних, перевіряється чи не має не облікових нематеріальних активів, тобто чи повністю всі об’єкти відображені в обліку.

Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється протягом строку їх корисного використання, який установлює підприємство під час визнання цього об’єкта активом, але не більше як 20 років.

Метод амортизації нематеріального активу підприємство обирає самостійно, виходячи з умов одержання майбутніх економічних вигод. Якщо такі умови визначити неможливо, амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу. Амортизація на обраному об’єкті нараховується прямолінійним методом.

Первісною вартістю нематеріальних активів є собівартість їхнього придбання або створення.

Придбані (створені) нематеріальні активи зараховуються на Баланс за первісною вартістю.

Якщо нематеріальний актив одержаний підприємством безоплатно, його первісна вартість дорівнює ринковій вартості цього активу на дату його одержання.

Первісна вартість нематеріального активу, створеного підприємством, охоплює витрати, прямо пов’язані з його створенням і доведенням до стану, придатного для використання за призначенням.

Наступна оцінка балансової вартості нематеріального активу може відрізнятися від його первісної вартості, якщо було здійснено додаткові витрати, у результаті яких очікується збільшення майбутніх економічних вигод для підприємства.

Витрати на придбання або створення нематеріального активу капіталізуються і підлягають розподілу в часі протягом строку його корисного використання, тобто амортизації.

Отже, для підтвердження правильності оцінки нематеріальних активів необхідно перевірити:

1.правильність визначення первісної вартості нематеріальних активів;

2.правильність нарахування зносу нематеріальних активів;

3.переоцінка нематеріальних активів відповідно до вимог чинного законодавства;

4.правильність облікування витрат, які відносяться до нематеріальних активів.

Перед здійсненням перевірки документів було проведено опитування з питань обліку, переоцінки та амортизації нематеріальних активів.

продолжение
–PAGE_BREAK–Таблиця 3.11—Перевірка відповідності первісної вартості в усіх документах

Назва НА

Вартість за якою обліковуються

Первісна вартість в акті прийому -передачі

Первісна вартість в накладній

Програмне забезпечення

20000

Керівництво по обслуговуванню

1305,5

Програмне забезпечення аналізу

534,1

Отже, з таблиці можна зробити висновок, що первісна вартість нематеріальних активів була отримана в 2005 році, співпадає з усіма документами, що дані об’єкти обліковані за тією вартістю, яка вказана в відповідних документах.

За всіма вище наведеними даними можемо зробити висновок, що нематеріальні активи оцінені правильно і усі операції, які в свою чергу можуть вплинути на формування їх вартості здійснено правильно і відповідно до чинного законодавства.

Для обліку й узагальнення інформації про наявність і рух нематеріальних активів призначено активний рахунок 12 „Нематеріальні активи”. На дебеті рахунка 12 відображають придбання або одержання у результаті розробки нематеріальних активів, які обліковуються за первісною вартістю, і суму дооцінки таких активів, на кредиті—вибуття нематеріальних активів внаслідок продажу, безоплатної передачі або неможливості одержання підприємством у майбутньому економічних вигод від їхнього використання, а також суму уцінки нематеріальних активів.

Тому в даному розділі, методом вибіркової перевірки, перевіримо деякі матеріальні цінності, які зараховані до основних засобів, на наявність усіх необхідних ознак для зарахування їх до складу нематеріальних активів чи на відповідному субрахунку вони обліковуються. Для проведення перевірки виберемо декілька інвентарних номерів і перевіримо нематеріальні активи, які числяться за цими номерами.

Таблиця 3.12 —Перевірка наявності ознак, необхідних для зарахування об’єктів до складу нематеріальних активів

Ін вен.

номер

Назва НА

Субрахунок

Матеріальна форма (“+”так, “-“ні)

Строк використання (“+”>1року, “-“

11261

Програмне забезпечення

127

11283

Керівництво по обслуговуванню

127

11987

Програма контроль

127

11991

НЗС навантаження блоку

127

12456

Програмне забезпечення КТ

127

12457

Програмне забезпечення на ВРУ-330

127

12456

Програмне забезпечення Windows

127

12470

Програма ретроспективного забезпечення

127

Отже, за проведеними даними перевірки можемо сказати, що всі активи є нематеріальними і необоротними.

Перевірка нематеріальних активів на ЗАТ „Лукор” проводилась за допомогою певних процедур відповідно до якісних аспектів аудиту. Результати занесено в Протокол результатів перевірки.

Таблиця 3.13—Протокол результатів перевірки нематеріальних активів

№ п/п

Процедура

Порушення

Нормативний акт, який порушений

Звірка даних у реєстрах синтетичного і аналітичного обліку

Не виявлено

Перевірка первинних документів про рух НА та їх звірка з реєстрами

Не виявлено

Проведення інвентаризації

Не виявлено

Звірка первісної вартості у всіх документах, в яких вона показується

Виявлено

Акт прийому-передачі

Продовження таблиці 3.13

Арифметична перевірка правильності нарахування зносу та співвідношення розрахункових та облікових даних

Виявлено

Акт введення в експлуатацію

Перевірка правильності на відповідному рахунку

Не виявлено

Нормативно-правова перевірка наявності відповідних умов для зарахування матеріальних цінностей до складу НА

Не виявлено

Отже, під час проведення перевірки нематеріальних активів виявлено такі недоліки та порушення:

1.виявлення розбіжностей в реєстрі накладної на прихід нематеріальних активів, ця помилка суттєво вплине на аудиторський висновок;

2.накладна в процесі перевірки не містить печатки та підпису. Дане відхилення вплине на висновок;

3.неправильна кваліфікація нематеріальних активів, зокрема на окремих субрахунках;

4.некоректність формування первісної вартості нематеріальних активів.
Аудиторський висновок

Для перевірки Закритого акціонерного товариства „Лукор” за період з 01.01.2005р. по 30.09.2005р.

Ми провели аудиторську перевірку нематеріальних активів ЗАТ „Лукор” за ІІІ квартали, які закінчились 30 вересня 2005 року. Відповідальність за достовірність інформації та фінансову звітність несе керівництво ЗАТ „Лукор”. Наш обов’язок, на основі проведеного аудиту нематеріальних активів, висловити свою думку.

Ми провели аудиторську перевірку у відповідності до вимог Міжнародних стандартів аудиту. Ці стандарти зобов’язують нас планувати і проводити аудиторську перевірку, таким чином, щоб забезпечити достатню впевненість того, що реєстр та інші документи не мають суттєвих порушень. Аудиторська перевірка включає отриману на основі проведених тестів, доказів, що підтверджують балансову вартість нематеріальних активів у звітах та іншу інформацію, що розкрита в них. Аудит також включає дослідження принципів бухгалтерського обліку, що використовується керівництвом, а також оцінку загального враження від отриманих результатів. Я вважаю, що проведена мною аудиторська перевірка дає достатню основу для вираження власної думки.

На мою думку, фінансова звітність дає достовірне та об’єктивне уявлення про нематеріальні активи, які використовувались в господарській діяльності за період який закінчився 30 вересня 2005р. згідно з Міжнародними стандартами та положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Дата 10.11.2005 Аудитор Вовк К.З.

ВИСНОВОК

Основною метою написання дипломної роботи було практичне застосування всіх набутих знань у процесі навчання.

В даній дипломній роботі розглядається питання обліку і аудиту основних засобів на ЗАТ „Лукор” за період 2003-2005 рр. Перехід економіки до нових методів господарювання супроводжується змінами, які відбулися в бухгалтерській системі. Ці зміни не обійшли і облік нематеріальних активів.

Серед ресурсів підприємства значну питому вагу займають нематеріальні активи, ефективне використання яких позитивно впливає на підвищення ефективності господарської діяльності в цілому.Вони є однією із важливих ланок у економічній діяльності підприємства, від якої безпосередньо залежить економіка держави.

Нематеріальні активи—це активи довгострокового використання, які не мають матеріально-предметної форми, мають вартісну оцінку і використання яких приносить економічні вигоди. Разом з тим, в процесі експлуатації вони зношуються, а свою вартість на новостворений продукт переносять по частинах, у вигляді амортизаційних відрахувань. Тобто, якщо знос—це втрата вартості нематеріальних активів, то амортизація—це частина вартості останніх, що включаються в затрати виробництва.

В цілому, порівнюючи вітчизняну і закордонну методику нарахування амортизації, слід відзначити, що останні дозволяють компаніям проводити гнучку політику стосовно регулювання величини прибутку, самостійно встановлювати терміни служби використання обладнання.

В першому розділі дипломної роботи розглядалось економічне та фінансове становище ЗАТ „Лукор”, чинники, фактори, та умови, які впливають на діяльність підприємства. Також було висвітлене питання обліку і аудиту нематеріальних активів, їх роль, місце в господарській діяльності. Виробничо-господарське становище підприємства залежить від різноманітних чинників та умов. До них належать ефективність використання, ступінь зносу, правильність оцінки.

В другому розділі дипломної роботи досліджували документальне оформлення руху об’єктів нематеріальних активів. За результатами дослідження, вважаємо, що одним із шляхів процесу оптимізації отримання інформації про стан і використання нематеріальних активів є: застосування комп’ютерної техніки в бухгалтерському обліку, контролі та аналізі господарської діяльності; впровадження прогресивних методик нарахування амортизаціїта широке впровадження методів аналізу господарської діяльності.

В бухгалтерському обліку нематеріальні активи відіграють важливу роль, адже, завдяки їм бухгалтери та їх помічники полегшують собі роботу.

В третьому розділі дипломної роботи розглядалося питання аудиту нематеріальних активів. Аудит є незалежною формою перевірки, яка дає змогу достовірно і точно оцінити стан підприємства. Аудит нематеріальних активів є не менш важливим, тому що він дозволяє перевірити їх наявність на підприємстві, виявити нестачу чи надлишок, а також здійснити інші аналітичні процедури, що стосуються нематеріальних активів.

Проаналізувавши проведені розрахунки, результат вибіркової перевірки нематеріальних активів, інвентаризації, дані робочих документів можна сказати, що практичний стан підприємства відносно стабільний і виявлені під час перевірки відхилення не мають суттєвого впливу на загальний підсумок балансу і фінансовий стан в цілому. Кожне підприємство прагне раціонально використовувати нематеріальніактиви, для того, щоб отримати від них прибуток.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Закон України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999р. №996 (зі змінами і доповненнями ) // Бух. Облік і аудит.-1999,-№9.-с.3-9.

Закон України „Про аудиторську діяльність” від 22 квітня 1993 року (зі змінами і доповненнями)//Галицькі контракти .-1993,-№23.

Закон України „Про підприємства в Україні”. Нове законодавство України. Випуск З.К.,1992.

Закон України „Про охорону праці” від 21 листопада 2002 року.

Закон України „Про пожежну безпеку в Україні” від 17.12.1993р.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 „Звіт про рух грошових коштів”: Затв. Наказом Мінфіну від 31 березня 1999 року №87 (зі змінами, внесеними наказом Мінфіну від 25.11.02р.№989)// Бух.Облік і аудит .-2002.-№12.-с.27-30.

Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні: Затв. Постановою Правління НБУ 19.02.2001Р. №72 //Все про бух.облік.-2004.-№23,9 березня.

Інструкція про застосування Плану рахунків бух. Обліку активів, капіталу, зобо’язань і господарських операцій підприємств і організацій.-Затв.Наказом МФУ від 30 листопада 1999 року за №893/4186//Національні стандарти бух. Обліку в Україні.-Нормативно-практичний довідник.-2000.-с.78-158.

Інструкція „Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України”.-Затв.Постановою Правління НБУ від 19.02.2001р. №69//Все про бух. Облік.-2001.-№25, 9 березня.

Інструкція „Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України”.-Затв. Постановою Правління НБУ від 02.08.1996 р.№204.

Указ Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” від 12.06.1995р. №436/95 (зі змінами і доповненнями )//Все про бух. Облік.-2004.-№23,9 березня.

СНІП П-4-79.Природне і штучне освітлення:-М.Стратиздат, 1990.

ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ „Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зони”:-М.Стратиздат, 1990.

СНІП 2.04.05-86 „Опалення, вентиляція та кондиціонування „:-М.: Державний будівельний комітет СРСР, 1987.

Порядок розслідування нещасного випадку на виробництві//Все про бух.облік-2004.-№100,26 жовтня.

Бутинець Ф.Ф.Аудит.-2-е видання, перероблене та доп.-Житомир:: ПП „Рута”, 2002.-672с.

Бутинець Ф.Ф.-Економічний аналіз: Навчальний посібник для студентів вузів спеціальності 7.050106.-Житомир: ПП. „Рута”, 2003.-680с.

Голов С.Ф. Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні: Навчально-практичний посібник.-Дніпропетровськ: ТОВ „баланс-клуб”, 2000.-768с.

Лишиленко О.В.Бухгалтерський облік: Підручник.-Київ: Видавництво „Центр навчальної літератури”, 2004.-632с.

Зятковський І.В.Фінанси підприємств: Навч. Посіб.-2-е вид.перероб. та допов.-Київ: „Кондор”,-2003.-364с.

Рудницький В.С.Методологія і організація аудиту.-Тернопіль: Економічна думка, 1998.-192с.

Макаренко М.В.Реформування бухгалтерського обліку на залізничному транспорті України: Офіційне видання.-Київ, 2002.-528с.

Пушкар М.С. Фінансовий облік.-Тернопіль: Карт-бланш,2002.-628с.

Поддєрьогін А.М.Фінанси підприємств: Підручник-3-тє вид.перероб. та допов.-Київ: КНЕУ,2000.-460с.

Швець В.Г.Теорія бухгалтерського обліку: Навч.Посіб.-К: Знання-Прес,2003.-444с.- (Вища освіта ХХІ століття).

Вітвицький Я.С., Вітвицька І.Я., Данилюк М.О., „Економіка підприємства”: Навчальний посібник.-Івано-Франківськ:ІМЕ, 2002.-320

Похожие работы