Облік основних засобів та шляхи його вдосконалення в умовах переходу до ринкової економіки

КонтрольнарОбота з теми:
ОБЛІК ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ТА ШЛЯХИ ЙОГОВДОСКОНАЛЕННЯ В УМОВАХ ПЕРЕХОДУ ДО РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Реформуваннясистеми бухгалтерського обліку є складовою частиною заходів, орієнтованих навпровадження економічних відносин ринкового спрямування. Головне завданнятрансформації національної системи бухгалтерського обліку полягає у прискоренніпроцесу її приведення у відповідність з вимогами ринкової економіки таміжнародними стандартами бухгалтерського обліку.
Трансформаціяекономіко-правового середовища, курс на ринкові перетворення в нашій країнісупроводжується реформуванням бухгалтерського обліку. Потрібно зазначити, щоголовним нормативно-правовим документом у системі регулювання бухгалтерськогообліку Закон “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” називаєположення (стандарти) бухгалтерського обліку.
Проблеми обліку необоротнихактивів в умовах реформування економіки набувають особливої актуальності взв’язку з потребою отримати інвесторами та іншими зацікавленими користувачамиточної і достовірної інформації про стан і ефективність використання основнихзасобів. Система їх обліку, яка склалася, не задовольняє вимоги ринку, умовифункціонування значно розширюють коло операцій, що проводяться з основнимизасобами: купівля-продаж, нарахування амортизації, страхування, приватизація,реалізація інвестиційних проектів.
Дослідженнятеоретичних положень та діючої практики бухгалтерського обліку основних засобівдозволило визначити ряд невирішених проблем, які гальмують процес управліннявиробництвом та знижують ефективність використання основних засобів. Серед нихєдність економічної та бухгалтерської термінології, принципи оцінки основнихзасобів та нематеріальних активів, підвищення аналітичності та інформативностіпервинних документів з обліку основних засобів.
Актуальнимизалишаються проблеми теоретичного і практичного характеру, наприклад щодовикористання таких економічних категорій, як “основні фонди” “та основнізасоби”. Тому в умовах реформування економіки постає питання: яка категоріябільш повно відповідає новому економічному середовищу? Поряд з розкриттямсутності цих категорій, особливо актуальним є дослідження проблеми амортизаціїосновних засобів.
Проблеми облікувідтворення необоротних активів і їх аналізу є предметом особливої увагиекономічної науки. Великий внесок в розробку теоретичних основ і методологічнихпідходів до проблеми обліку основних засобів і їх використання внесли провіднівчені-економісти: М.Т. Білуха,Бєлоусов, В.Г. Гетьман, М.Я. Дем’яненко, В.П. Завгородній, Г.Г. Кірейцев, А.М. Кузьмінський, В.Г. Линник, Ю.Я. Литвин, В.Б. Моссаковський, М.Ф. Огійчук, В.Ф. Палій, Г.М. Підлісецький, П.Т. Саблук, В.В. Сопко, Банк С.В., Л.К. Сук та інші вчені.
Мета дослідженняполягає в теоретичному обґрунтуванні та розробці практичних рекомендацій зудосконалення організації обліку основних засобів із застосуванням персональнихелектронно-обчислювальних машин (ПЕОМ) на підприємствах України в умовах ринковоїтрансформації економіки.
Предметомдослідження є теоретичні і практичні напрямки покращення обліку основнихзасобів та можливості використання облікової інформації в умовах формуванняринкових відносин.
Об’єктомдослідження є господарські операції та процеси з організації обліку необоротнихактивів на підприємствах України в сучасних умовах трансформаціїбухгалтерського обліку.
Вчені виділяютьоблік основних засобів у важливий розділ бухгалтерського обліку, розуміючи підним в одних випадках облік основних засобів, в інших — основних фондів.
В законодавчихі нормативно-правових документах вживаються різні назви категорії “основнізасоби” — основні засоби, основні фонди, основні фонди (засоби), основні засоби(фонди). Крім того, економічна суть основних засобів трактується в нихпо-різному. Про це свідчать дані таблиці 1.
Таблиця 1- Порівняльна таблиця визначення суті основних засобів (фондів) взаконодавчих і нормативно-правових документах УкраїниПоложення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” Інструкція з бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів Основні засоби — матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року Під терміном “Основні фонди” слід розуміти матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом До основних фондів (засобів) відносяться будівлі, споруди, устаткування, обчислювальна техніка, прилади, транспортні засоби, інвентар та інші матеріальні цінності (засоби праці), що діють у натуральній формі протягом тривалого часу та вартість яких поступово зменшується у зв’язку зі зносом
Лише одинкритерій віднесення матеріальних активів до основних засобів співпадає – цетривалий термін використання, тобто більше одного року. Тривалість термінуексплуатації дає підстави для розробки та використання методики перенесеннявартості основних засобів на готову продукцію впродовж усього часу їх корисноговикористання. Що стосується інших ознак основних засобів, то вони мають суттєвівідмінності (табл.2).
Таблиця 2- Порівняння критеріїв віднесення матеріальних активів доосновних засобівЗа діючою в Україні методологією За методологією, що відповідає МСБО 1. Термін використання — тривалий (більше одного року) 1. Призначення — матеріальні активи, які утримуються не для перепродажу або переробки 2. Вартість — більше 1000 грн. 2. Термін використання — більше 12 місяців

Відносно доосновних засобів більш правильно використовувати поняття “засоби”, бо саме вонистановлять частину активу підприємства, а фонди, відображають джерела утвореннягосподарчих засобів підприємства, якими є статутний фонд, амортизаційний фонд,прибуток та інші джерела, що відображаються в пасиві балансу.
В діючійукраїнській обліковій практиці під основними засобами розуміють сукупністьматеріально-майнових цінностей, що функціонують у натуральній формі протягомтривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничійсфері, вартість яких перевищує 1000 гривень.
За економічноюприродою засоби праці виступають у вигляді основних засобів тільки в процесіпродуктивного використання. Ті ж об’єкти, які придбані з метою подальшоїреалізації, відносяться до товарів, а не до основних засобів.
Обліку таправильному відображенню основних засобів у звітності підприємства приділяєтьсяпершочергова увага. Саме по обсягу акумульованих основних засобів можна судитипро розміри підприємства, його можливості та перспективи розвитку.
Дляраціональної організації обліку основних засобів та нематеріальних активівважливо правильно їх класифікувати та оцінити. Основні засоби на підприємствахУкраїни класифікують за приналежністю (власні, придбані у фінансовий лізинг,орендовані на умовах операційної оренди), напрямом використання (виробничі таневиробничі), місцем використання (головне підприємство, структурнийпідрозділ), джерелами фінансування (придбані за власні кошти, за кредитні, закошти цільового призначення), за ознакою переоцінки (переоцінені, непереоцінені), за поліпшенням (основні засоби, що підлягають та не підлягаютьполіпшенню).
Основні засобиоцінюються за сумою витрат на виготовлення, спорудження або придбання об’єктів,включаючи витрати на їх доставку та встановлення. Ця оцінка називаєтьсяпервісною вартістю. Крім первісної вартості розрізняють також залишкову івідновлювальну, переоцінену, амортизаційну, ліквідаційну вартості основнихзасобів. Залишкова вартість основних засобів та нематеріальних активів більшреально показує залишок засобів, а тому входить у валюту балансу. Залишковавартість об’єктів постійно змінюється внаслідок їх зносу.
Економічнікатегорії “амортизація” і “знос” основних засобів та нематеріальних активів неможна ототожнювати. Знос виражає втрату основними засобами та нематеріальнимиактивами вартості внаслідок виробничого споживання, моральних та природнокліматичнихфакторів, а амортизація — це частина вартості об’єктів, перенесена на зновустворений продукт, яка при його реалізації створює фінансові умови інвестуванняі наступне формування нових об’єктів.
Знос — цекатегорія виробнича, а не фінансова, в той час як амортизація характеризуєчастину грошей, яку призначено на цільове використання і, врешті-решт, — навідновлення основних засобів. В умовах ринку амортизаційна політика можесуттєво змінити роль амортизації у відтворенні основних фондів.
Нормаамортизації є головним економічним важелем амортизаційної політики держави. Задопомогою цієї норми регулюється швидкість обороту основного капіталу,формується обсяг ресурсів та інтенсифікується процес відтворення. Через рівеньнорм та їх диференціацію значною мірою здійснюється технічна і виробничаполітика, регулюється прискорення науково-технічного прогресу у виробництві.
Важливимекономічним важелем у системі амортизації є методи її нарахування. Доостаннього часу в господарській практиці в основному використовувався методрівномірної або лінійної амортизації, коли вартість засобів працірозподіляється рівними частинами за роками строку служби. Цей метод побудованийна визначенні прямої залежності між зносом і строком служби. Проте експлуатаціядалеко не всіх засобів праці рівномірна. На практиці, наприклад, знос машинзбільшується в перший період їх експлуатації — період освоєння. Тому такійдинаміці фізичного і морального зносу більш відповідають методи прискореноїамортизації, такі як метод суми чисел років або метод зменшуваного залишку, якідають змогу підприємцям списувати більшу частину вартості основних засобівпротягом перших років їх служби.
Процесвідтворення основних засобів пов’язаний із здійсненням певних інвестиційнихвитрат, своєчасним і точним їх відображенням в системі бухгалтерського обліку.Первинна інформація про наявність, стан, рух, капітальний ремонт та іншіоперації з основними засобами відображається в численних спеціалізованихрегістрах, що не лише забезпечують контроль, є юридичним доказом здійсненняоперацій, але і використовуються для проведення економічного аналізу, прийняттяуправлінських рішень.
Зміни вгосподарській діяльності підприємств України, що відбуваються в умовахтрансформації економіки, обумовили необхідність перебудови діючої системибухгалтерського обліку за принципово новою системою за допомогою ПЕОМ.
На шляху доринкової економіки i впровадження міжнародних стандартів бухгалтерського облікупостійно зростають вимоги до комп’ютерних програм всіх класів, в тому числі iдо автоматизованих робочих місць. В доповнення до “класичних” АРМ типу “Облiкосновних засобiв”, “Облiк нематеріальних активів”, “Облiк матерiалiв”з’явились, наприклад, такi, як “Управлiння збутом готової продукції”, “Управлінняосновними засобами та нематеріальними активами”. Цi програми часто зручнi вроботi i заощаджують час та силу бухгалтерiв, хоча i не вирiшують комплекснопроблему автоматизації облiку на пiдприємствi.
На сучасномуетапі важливим фактором, який сприяє вдосконаленню управління, поліпшеннюякості облікової інформації є використання засобів обчислювальної техніки як вобліку, так і в аналізі господарської діяльності.
Вимогамсьогодення найбільш відповідає автоматизована форма обліку, яка орієнтується нашироке використання персональних електронно-обчислювальних машин і на їх основістворення та функціонування автоматизованого робочого місця бухгалтера пообліку основних засобів та нематеріальних активів. Тут охоплюється кількарозділів, які при автоматизації повинні узгоджуватися між собою (облік купівліосновних засобів та нематеріальних активів, амортизації і розрахунків зпостачальниками). Такий облік доцільно автоматизовувати в загальному комплексіробіт по зведеному синтетичному і аналітичному обліку.
Одним ізпершочергових напрямків у підвищенні ефективності використання, обліку, тавідтворювання основних засобів підприємств України залишається проблемавдосконалення їх технологічної структури, їх матеріально-технічного стану, длярішення якої необхідно в рамках науково-промислової політики орієнтуватись:
v  назбільшення масштабу і розширення складу перспективних технологій, особливо насерединних та заключних стадіях технологічного циклу, які забезпечуютьзростання доданої вартості первинних ресурсів;
v  наліквідацію втрат ресурсів (сировинних, енергетичних, трудових) черезнеузгодженість між компонентами основних засобів, яка можлива шляхоммодернізації діючих виробничих потужностей на основі інновацій, пов’язаних зпопередніми і наступними технологіями;
v  зміна економічної та інвестиційної політики внапрямі створення більш інвестиційної привабливості для кінцевих стадійтехнологічного циклу.
Подальшийрозвиток бухгалтерського обліку пов’язано з інтеграцією підсистем та видівобліку в єдину інформаційну систему на основі новітніхкомп’ютерно-інформаційних технологій. Цьому повинно передувати дослідженнявідносно визначення потреб власників, держави, а вже на основі отриманихрезультатів – розробка основних шляхів вдосконалення облікового процесу напідприємстві.
Необхідністьвпровадження міжнародних стандартів фінансової звітності в практикубухгалтерського обліку підприємств обумовлена переорієнтацією економіки Українина ринковий механізм господарювання.
В сучасних умовахв Україні роль та значення бухгалтерського обліку зростає, що має безпосереднєвідношення і до такої його ділянки як облік основних засобів й нематеріальнихактивів. Останнім часом до проблем, які в минулі роки не отримали оптимальноговирішення в теорії та практиці бухгалтерського обліку, у зв’язку з переходом доринкової економіки, додались нові. Комплексне їх дослідження є доситьактуальним.
Проведенедослідження теоретичних основ та методичних аспектів обліку відтворенняосновних засобів показало, що для підвищення дієвості та ефективностібухгалтерського обліку і аналізу основних засобів необхідно:
Ø  відмовитись від поняття«основні фонди», розмежувавши поняття «знос» та «амортизація».
Ø  базою для розрахунку амортизаційних відрахуваньзалишити первісну, а не залишкову вартість основних засобів, що дастьможливість спростити розрахунки, впровадити методи прискореної амортизаціїосновних засобів, тобто використовувати всі існуючі у світовій практиці методинарахування амортизації.
Ø  внестизміни до змісту регістрів аналітичного обліку основних засобів, що дозволитьпідвищити їх інформаційність та аналітичність.
Ø  розробитиєдину схему кореспонденції рахунків з обліку руху основних засобів дляпідприємств усіх форм власності, що відповідала б вимогам бухгалтерськогообліку, була єдиною для всіх груп основних засобів.
Ø  забезпечити самостійне формування підприємствами власноїамортизаційної політики відповідно до чинного законодавства, яка забезпечитьакумуляцію коштів для постійного оновлення основних засобів.
Ø  в умовах сучасноговиробництва впроваджувати форму обліку, яка побудована на базі персональнихелектронно-обчислювальних машин і орієнтується на створення автоматизованихробочих місць.

Список використаної літератури
 
1.      Положення(стандарти) бухгалтерського обліку // Все про бухгалтерський облік: К. – 2009. — №18.
2.      Сук Л.Облік основних засобів // Бухгалтерія в сільському господарстві: журнал. — Харків, 2003. — №13. – с. 2-12.
3.      БелоусовА. Пути гармонизациибухгалтерского и налогового учета основных средств // Бухгалтерский учет иаудит: журнал.- 2008. — №11. – с. 11 — 16.