Облік та аналіз банковських кредитів

Зміст
Сутність, класифікація і призначення кредитів комерційнихбанківв Україні.
Класифікація і характеристика кредитних операцій.
Організація кредитного процесу.
Характеристика об’єкта дослідження.
Джерела погашення кредитів.
Діючапрактика урахуванняй аналізу кредитів.
Бухгалтерський облік операцій по видачі і погашенню кредитів. Кредитна документація
Аналіз діючогопорядку формування банківського кредиту. Ціна банківського кредиту.
Етапи видачі кредиту. Облік кредитної документації
Етапи контрольного супроводження кредитних коштів
Автоматизація бухгалтерського обліку за допомогою засобів обчислювальної техніки.
Аналіз банківських кредитів. Внутрішньобанківськіметоди і системи забезпечення економічної безпеки в сфері кредитування.
Використання економіко-математичних методів із метою удосконалення планування і прогнозування в банках.
Аналіз активних операцій банку. Аналіз і оцінкаякості кредитного портфеля банку.
Оцінкаплатоспроможності і ліквідності підприємства.
Оцінкакредитоспроможності підприємств малого бізнесу.
Формування страхових резервів і резервних фондів.
Порівняльний аналіз прибутків банку. Аналіз прибутку банку від кредитної діяльності.
Розрахунок економічної ефективності.
Розрахунок часу і шляхівевакуації.
Висновок.
Література.
Додатки.

–PAGE_BREAK–
«Охрана труда» Под редакцией Б.А.Князевского М.Высшаяшкола 1982г.
«Охрана окружающей среды» А.В.Путилов, А.А.Копреев,Н.В.Петрухин. М.Химия 1991г.
«Методические указания по использованию вычислительнойтехники в дипломном проектировании» ном.240 Федько,Плотник.
«Компьютерная техника и программирование» Учебноепособие для студентов экономических специальностей вузов.Луганск ВУГУ 1996г. Ю.С.Деордица.
«Exel 5.0» Электронные таблицы. Издательство «ЭКОМ»Москва 1995г. Н.Николь,Р.Альбрехт.
Правила краткосрочного кредитования юридических лиц в национальной валюте Украины. Киев. ном.14 от 3 февраля 1995г. Утверждено решением правления Проминвестбанка.
Методические рекомендации для проведения анализа(экспертизы) кредитного проекта. ном 2-13/720 от 11.06.97г.
«Экономический анализ хозяйственной деятельностипредприятия» Под редакцией С.Б. Барнгольц и проф. Г.М.Тация М.Финансы и статистика 1986г.
Л.Л.Терехов «Экономико-математические методы» Изд-во2-е дополненное Статистика М.-1972г.
В.П.Хайкин и др. Корреляция и статистическоемоделирование в экономических расчетах М. «Экономика» 1964г.
Экономико-математические модели. Под ред. акад.Н.Федоренко М. «Мысль» 1969г.
Журнал «Банковское дело» 1-1996 г.
Финансово-кредитный словарь. Том 2. Главред. В. Ф. Гарбузов, Москва «Финансы и статистика», 1994 г.
1. Сутність, класифікація і призначення кредитів комерційнихбанківв Україні

1.1 Класифікація і характеристика кредитних операцій
Головними ланками кредитної системи є банки та кредитні установи, що мають ліцензію Національного банку України, які одночасно виступають у ролі покупця і продавця існуючих у суспільстві тимчасово вільних коштів.
Банківська система шляхом надання кредитів організовує й обслуговує рух капіталу, забезпечує його залучення, акумуляцію та перерозподіл у ті сфери виробництва та обігу, де виникає дефіцит капіталу. Форми кредиту
Суб’єкти господарської діяльності можуть використовувати такі форми кредиту: банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціум ний.
Фізичні особи — споживчий кредит (лише в національній грошовій одиниці).
Комерційний кредит — це товарна форма кредиту, яка визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних фондів і характеризує кредитну угоду між двома суб’єктами господарської діяльності. Учасники кредитних відносин при комерційному кредиті регулюють свої господарчі відносини і можуть створювати платіжні засоби у вигляді векселів — зобов’язань боржника сплатити кредитору зазначену суму у визначений термін.
Об’єктом комерційного кредиту можуть бути реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги, щодо яких продавцем надається відстрочка платежу.
У разі оформлення комерційного кредиту за допомогою векселя, інші угоди про надання кредиту не укладаються.
Погашення комерційного кредиту може здійснюватися шляхом:
— сплати боржником за векселем;
— передачі векселя відповідно до чинного законодавства іншій юридичній особі (крім банків та інших кредитних установ);
— переоформлення комерційного кредиту на банківський.
У разі оформлення комерційного кредиту не за допомогою векселя погашення такого кредиту здійснюється на умовах, передбачених договором сторін.
Лізинговий кредит — це відносини між юридичними особами, які виникають у разі оренди майна і супроводжуються укладанням лізингової угоди. Лізинг є формою майнового кредиту.
Об’єктом лізингу є різне рухоме (машини, обладнання, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка) та нерухоме (будинки, споруди, система телекомунікацій та ін.) майно.
Суб’єктами лізингу можуть бути лізингодавець (суб’єкт господарювання, що є власником об’єкта лізингу і здає його в оренду), користувач (суб’єкт, що домовляється з лізингодавачем на оренду про набуття права володіння та розпорядження об’єктом лізингу у встановлених лізинговою угодою межах), виробник (підприємство, організація та інші суб’єкти господарювання, які здійснюють виробництво або реалізацію товарно-матеріальних цінностей).
Іпотечний кредит — це особливий вид економічних відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна.
Кредиторами з іпотеки можуть бути іпотечні банки або спеціальні іпотечні компанії, а також комерційні банки.
Позичальниками можуть бути юридичні та фізичні особи, які мають у власності об’єкти іпотеки або мають поручителів, які надають під заставу об’єкти іпотеки на користь позичальника.
Предметом іпотеки при наданні кредиту доцільно використовувати: жилі будинки, квартири, виробничі будинки, споруди, магазини, земельні ділянки, що є власністю позичальника і не є об’єктом застави за іншою угодою.
Споживчий кредит — кредит, який надається тільки в національній грошовій одиниці фізичним особам-резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і який повертається в розстрочку, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору.
Банк надає кредити фізичним особам у розмірах, що визначаються виходячи з вартості товарів і послуг, які є об’єктом кредитування. Розмір кредиту на будівництво, купівлю і ремонт жилих будинків, садових будинків, дач та інших будівель визначається в межах вартості майна, майнових прав, які можуть бути передані банку в забезпечення фізичною особою та сумою її поточних доходів, за винятком обов’язкових платежів, протягом 10 років. Строк кредиту встановлюється залежно від цілей об’єкта кредитування, розміру позики, плато­спроможності позичальника, причому він не повинен перевищувати 10 років з дня його надання.
Фізичні особи погашають кредити шляхом перерахування коштів з особистого вкладу, депозитного рахунку, переказами через пошту або готівкою.
Комерційний банк може надавати бланковий кредит тільки в межах наявних власних коштів (без застави майна чи інших видів забезпечення — тільки під зобов’язання повернути кредит) із застосуванням підвищеної відсоткової ставки надійним позичальникам, які мають стабільні джерела погашення кредиту і перевірений авторитет у банківських колах.
Кредит може надаватися позичальнику банківським консорціумом такими способами:
а) шляхом акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку з подальшим наданням кредитів суб’єктам господарської діяльності;
б) шляхом гарантування загальної суми кредиту провідним банкомабо групою банків. Кредитування здійснюється залежно від потреби в кредиті;    продолжение
–PAGE_BREAK–
в) шляхом зміни гарантованих банками-учасниками квот кредитних ресурсів за рахунок залучення інших банків для участі в консорціумній операції.
Кредитні операції — це відношенняміж кредитором і дебітором (позичальником) із приводу наданих(одержання) у тимчасове користування коштів, їхнього поверненняй оплати. При цьому мається на увазі саме утриманнядій учасників відношення, насамперед банківських робітників.
Кредитні операції банків і кредитних заснуваньу першомунаближенні діляться на: активні і пасивні. (Див. додаток таблицю 1.1)
Інакше кажучи, кредитні операції містять у собі: позичкові операції і депозитні операції.
Позичковіоперації-це дії робітниківбанку (кредитних заснувань) по наданнюі (або) одержанню кредитів, їхньому поверненнюй оплаті відповідних відсотків, а депозитні операції — дії тих же робітниківпо розміщеннюі (або) притягненнюдо себе внесків, їхньому поверненнюй оплаті відсотків, що заподіються.
Основний предмет позичкових операцій-кредит (позичка) як визначенасума грошей, що видається (утворюється), повертається, оплачується, відповідно депозитних операцій — внесок (депозит) як сума грошей і (або) іншихцінностей (цінних паперів), що поміщається(застосовується), повертається, у необхідних випадках оплачується.
Кредити, які надаються банками, поділяються
за строками користування:
а) короткострокові — до 1 року,
б) середньострокові — до 3 років,
в) довгострокові — понад 3 роки
Строк кредиту, а також відсотки за його користування (якщо інше не передбачено умовами кредитного договору) розраховуються з моменту отримання (зарахування на рахунок позичальника або сплати платіжних документів з позичкового рахунку позичальника) до повного погашення кредиту та відсотків за його користування.
Короткострокові кредити можуть надаватись банками у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв’язку із витратами виробництва та обігу, не забезпечених надходженнями коштів у відповідному періоді.
Середньострокові кредити можуть надаватись на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень.
Довгострокові кредити можуть надаватись для формування основних фондів. Об’єктами кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію тощо.
За забезпеченням:
а) забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами);
б) гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи);
в) з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації);
г) незабезпечені (бланкові).
За ступенем ризику:
а) стандартні кредити;
б) кредити з підвищеним ризиком. 6. За методами надання:
а) у разовому порядку;
б) відповідно до відкритої кредитної лінії;
в) гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою, із стягненням комісії за зобов’язання).
За строками погашення:
а) водночас;
б) у розстрочку;
в) достроково (за вимогою кредитора або за заявою позичальника);
г) з регресією платежів;
д) після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).
(Див. додаток таблицю 1.2.)
Найважливішим елементом кредитної політики банку є використовуваний їм інструментарій для задоволення потреб клієнтів у позикових коштах, виражений у видах, що видаються банком позичок (кредитів): Чим різноманітніше цей інструментарій, тим повніше можуть бути задоволені індивідуальні потреби клієнтів. Водночас на вибір банком кредитного інструментарію впливають не тільки потреби клієнта, але і його особливості (фінансова надійність і ін.), а також можливості й інтереси самого банку. Позички класифікуються по різних ознаках. (Див. додаток таблицю 1.3.)

1.2 Організація кредитного процесу
Організація кредитного процесу грунтується на чіткомуфункціональномурозмежуванні обов’язківкредитного персоналу, що дозволяє домагатися високого професіоналізму, уникати помилок при прийнятті рішень, перемагати в конкурентній боротьбі.
Організація кредитного процесу включає декількастадій:
формування кредитної політики; здійснення кредитного обслуговування клієнтів;
визначення рейтингу виданих позичок і аналіз кредитного портфеля банку;
організацію контролю за умовами кредитної угоди;
визначення процедури ухвалення рішення по позичці;
розробкуправил оформлення кредитної угоди;
письмовийюридичнийсупровід що видається позичка.
Кожна із стадій для своєї реалізації потребуєспеціальних знань і навичок.
Для різних банків, що відрізняються обсягами роботи, кадровим складом, накопиченим досвідом, навкруги клієнтів і ін., не може бути єдиної схеми організації кредитного процесу.
З міжнародної практики відомо, що банки звичайно мають такіспеціальні підрозділи, що забезпечують кредитний процес:
відділ кредитної політикиі маркетингу; відділ кредитного аналізу;кредитний відділ; відділ позичкової документації.
Відділ кредитної політикиі маркетингу займається:    продолжение
–PAGE_BREAK–
упорядкуванням і доведенням до робітниківбанку (управлінціві виконавців) основ кредитної політики;
спостереженням за виконаннямїї основних положень;
визначень вимог до позичкової документації;
організацією навчання співробітників банку питаннямкредитування.
Відділ кредитного аналізу призначений для:
збору інформації про фактичних і потенційних клієнтів, їхньомуфінансовомуположенніі платоспроможності, про перспективи розвиткугалузі до якої належить позичальник;
аналізу кредитного портфеля банку;
підготуваннязасідань кредитного комітету і реєстрації його рішень.
Головнавимогадо співробітників відділу — схильністьдо аналізу і тренування по програмі банку.
Кредитний відділ веде безпосередньо роботу з клієнтами з питань кредитування. Усередині відділу виділяються спеціальні групи по обслуговуваннюрізних типів клієнтів: розглядаютьможливість видачі позички; роблятьоцінкуризику запитуваної позички;вибираютьконкретнийвидкредиту.
Кредитний робітник, навіть маючи рекомендації аналітиків, самостійно вивчає питанняпро можливість і доцільність видачі позички і приймає власне рішення. У відділі є спеціалісти, що здійснюють різного роду перевірки на місці, у позичальника.
Відділ позичкової документації підзвітний юридичному відділу. У його обов’язкивходить наданняпомочі кредитним робітникамв оформленні позичковоїдокументації і здійснення контролю за слушністюоформлення такої документації.
Контрольна функція співробітників відділу складається в перевірці: слушностіі завершеностіоформлення всіхдокументів, що супроводжують кредитну угоду; правомочності підписів на документах; відповідності прийнятогорішенняпо позичці установамиправління банку.
У ряді випадків перерахування суми позички на рахунокпозичальника рахуєтьсядоцільнимпідтвердженням відділу позичкової документації.
Кредитні взаємовідносини регламентуються на підставі кредитних договорів, що укладаються між кредитором і позичальником тільки в письмовій формі, які визначають взаємні зобов’язання та відповідальність сторін і не можуть змінюватися в односторонньому порядку беззгодиобохсторін.
Комерційні банки можуть надавати кредити всім суб’єктам господарської діяльності незалежно від їх галузевої належності, статуту, форм власності у разі наявності в них реальних можливостей та правових форм забезпечення своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків (комісійних) за користування кредитом. Для отримання кредиту позичальник звертається в банк. Форма звернення може бути у вигляді листа, клопотання, заявки, заяви. В документах зазначається необхідна сума кредиту, його мета, строки погашення та форми забезпечення. Якщо розрахунковий рахунок позичальника відкритий в іншому банку, то він надає в банк установчі документи з зазначенням юридичної адреси, картку із зразками підписів, завірену банком, та довідку банку про залишки коштів на рахунках і наявності заборгованості за позичками.
Розмір відсоткових ставок та порядок їх сплати встановлюються банком і визначаються в кредитному договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, облікової ставки та інших факторів.
У разі зміни облікової ставки умови договору можуть переглядатися і змінюватися тільки на підставі взаємної згоди кредитора та позичальника.
Для кредитів, що надаються в іноземній валюті, необхідно враховувати також відсоткові ставки, які діють на міжнародних ринках капіталів.
Позичальник, що отримує одноразовий кредит на придбання товарів чи на оплату товарно-матеріальних цінностей у межах чинного законодавства за контрактами, угодами, подає в банк копії цих контрактів і угод та інші документи, які стосуються заходу, надходженнями від якого передбачається погашення кредиту.
Позичальник, що звертається в банк за отриманням кредиту на спорудження об’єктів для зберігання та переробки сільськогосподарської продукції, виробництва товарів народного споживання і т.ін., подає в банк проект будівництва (реконструкції) підприємства, що відповідає встановленим законодавством санітарно-гігієнічним, екологічним та іншим нормам, а також висновки експертів щодо проектно-кошторисної документації, які підтверджують дотримання встановлених норм, та інші документи (контракт з будівельною організацією, техніко-економічне обгрунтування, графіки виконання робіт), необхідні для кредитування.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Позичальник, що отримує кредит на витрати, які не перекриваються надходженнями протягом календарного року, надає прогнозні розрахунки необхідності в короткостроковому кредиті на рік з поквартальною розбивкою.
Комерційний банк аналізує, вивчає діяльність потенційного позичальника, визначає його кредитоспроможність, прогнозує ризик неповернення кредиту і приймає рішення про надання або про відмову у наданні кредиту.
Основними критеріями оцінки кредитоспроможності позичальника можуть бути:
— забезпеченість власними коштами не менш як 50 відсотків усіх його видатків;
— репутація позичальника (кваліфікація, здібності керівника, дотримання ділової етики, договірної, платіжної дисципліни);
— оцінка продукції, що випускається, наявність замовлення на її реалізацію, характер послуг, які надаються (конкурентноздатність на внутрішньому та зовнішньому ринках, попит на продукцію, послуги, обсяги експорту);
— економічна кон’юнктура (перспективи розвитку позичальника, наявність джерел коштів для капіталовкладень) тощо.
Необхідні відомості про позичальника та інформація, отримана банком при оформленні кредиту, систематизуються у кредитній справі позичальника.
Документи, що зберігаються у цій справі, групуються таким чином:
— матеріали з надання кредиту ;
— фінансово-економічна інформація;
— матеріали про кредитоспроможність позичальника .
Забороняється надання кредитів на:
— покриття збитків господарської діяльності позичальника;
— формування та збільшення статутного фонду комерційних банків та інших господарських товариств;
— придбання цінних паперів будь-яких підприємств.
Видами забезпечення кредиту є неустойка (штрафи, пені), застава, поручительство, гарантія.
Кредитний ризик може забезпечуватися страхуванням. У разі застосування страхування кредитного ризику банк має впевнитись у надійності страховика. Сума страхових зобов’язань, які страховик може взяти на себе, залежить від правового Статусу товариства, у формі якого створена страхова організація.
Для більшої надійності зазначених вище видів забезпечення кредиту може укладатися тристороння угода: банк — гарант (поручитель, страхова організація) — позичальник.
Кредити надаються суб’єктам господарської діяльності у безготівковій формі шляхом сплати платіжних документів з позичкового рахунку як у національній, так і в іноземній валюті у порядку, визначеному чинним законодавством та нормативними актами Національного банку України, або шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника, якщо інше не передбачено кредитним договором, а також у готівковій формі для розрахунків із здавачами сільськогосподарської продукції.
Погашення кредиту і нарахованих по ньому відсотків (комісій) здійснюється позичальником з розрахункового чи поточного (валютного) рахунку. Якщо поточний рахунок позичальника відкрито в іншому банку, погашення боргу за кредитом та сплата відсотків здійснюються платіжними дорученнями позичальника, а за умови визнання боргу позичальником платіжною вимогою банку — у встановленому чинним законодавством порядку. У разі неможливості позичальником сплатити борг він стягується з гарантів (поручителів) у встановленому чинним законодавством порядку.
Кошти для погашення заборгованості в першу чергу направляються для сплати відсотків за користування кредитом, потім — простроченої заборгованості, сума, що залишається, направляється на погашення основної суми кредиту.
Відстрочення погашення кредиту з підвищенням відсоткової ставки здійснюється банком у виняткових випадках, у разі виникнення у позичальника тимчасових фінансових ускладнень через непередбачені обставини, за умови прийняття позичальником відповідних заходів щодо їх усунення. Це відстрочення має бути оформлено додатковим договором між позичальником та банком, який є невід’ємною частиною кредитного договору.
Банк здійснює контроль за виконанням позичальником умов кредитного договору, цільовим використанням кредиту, своєчасним і повним його погашенням. При цьому банк протягом усього строку дії кредитного договору підтримує ділові контакти з позичальником, зобов’язаний проводити перевірки стану збереження заставленого майна, що повинно бути передбачено кредитним договором. У разі виявлення фактів використання кредиту не за цільовим призначенням банк має право достроково розірвати кредитний договір, що є підставою для стягнення всіх коштів в межах зобов’язань позичальника за кредитним договором у встановленому чинним законодавством порядку.
У разі несвоєчасного погашення боргу за кредитом та сплати відсотків (комісій), за відсутності домовленості про відстрочення погашення кредиту, банк має право на застосування штрафних санкцій у розмірах, передбачених договором.
1.3 Характеристика об’єкта дослідження
Під об’єктом дослідження варто розуміти — кредит, облік і аналіз кредитів. Метою дипломної роботи ставиться розкриття сутності кредиту, його облік і аналіз на прикладі ОПЕРОАКПИБм. Луганська. А також на основі матеріалів аналізу й оцінкивиявити шляхипідвищення ефективності кредитної й інвестиційної діяльності комерційногобанкув умовах проведення урядом і НБУ реформ по стабілізації економіки. Проблема складається також у визначенні засобів підвищення ефективної кредитної діяльності банку.
Підвищення ефективності кредитної діяльності банку може здійснюватися за рахунок:
Зменшеннявитрат.( скорочення адміністративних витрат, скорочення кадрів, погашення дебіторської заборгованості)
Збільшення прибутків (підвищення прибутків за рахунокнеінфляційнихджерел, підвищення ефективності проведення операцій на ринках, вкладення коштів у високо ліквідні і високоприбуткові державні цінні папери.
3. Зниження кредитного ризику (ретельний аналіз кредитоспроможності позичальника, диверсифікаціябанківського портфеля цінних паперів таким чином, щоб ризик був мінімальним, змінатехніки банківського кредитування, страхування угод.
4. Поліпшення організації контролю за виконанням кредитного договору (створення спеціальної робочої групи, створення відділу по прогнозуваннюмакроекономічної ситуації,
5.Поліпшенняекономічної ситуації (зниження податкових ставок, зниження норми обов’язкового резервування, пожвавлення обмінного курсу, зменшенняставки рефінансування, уповільнення спаду виробництва.
Цілі1-4 можна охарактеризувати як цілірозвитку і росту; вони єсередньостроковими, передбачається, що при правильно обранійстратегії діяльності банку, вони здійсненні протягом двох років. Цілі5 єдовгостроковими, і розраховані на більш тривалийперіод.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Для проведення аналізу кредитних операцій банку мною були використані річні звіти ОПЕРОАКПИБм. Луганська за 1998 р. і 1997 р.
Аналіз діяльності банку єодним із найважливіших напрямків економічної роботи. У цьомуаспекті великезначення має правильна організація роботи як на мікрорівні, тобто в окремомубанку, так і на макрорівні (у банківській системі), без здійснення якої НБУ тяжко визначити:
— основні напрямки грошово-кредитної політики,
— прогнозовану ситуацію на кредитних ринкахкраїни,
— висновокпро стійкістьі надійність банківської системи в цілому,
— виконаннябанками встановлених стандартів і нормативів.
Основним об’єктом аналізу єкомерційна діяльність окремогобанку. У зв’язкуз цим визначаються різні напрямки і критеріїаналізу. Проте методика аналізу балансу повинна бути єдиноюдля порівняння отриманих у результаті аналізу даних.
Основа аналізу балансу банку виявляється в досягненні оптимізації структури активних і пасивних операцій із метою максимізаціїприбутків. Аналіз звітності визначає фінансову стабільність і надійність банку, доцільність і перспективи подальшоїйого діяльності.
Аналіз діяльності комерційногобанкувключає: оцінкустануі результатів діяльності банку за звітнийперіод, порівняння фінансового положенняі результатів діяльності банку з результатами діяльності іншихбанків, узагальнення результатів аналізу і підготовкарекомендацій для прийняття управлінських рішень, спрямованихяк на поліпшення діяльності окремогобанку, так і на досягнення безпеки функціонування банків.
При оцінцістануі результатів діяльності банку необхідно: здійснити аналіз структури активних і пасивних операцій, визначити значення показників, що характеризують достатність капіталу і ліквідність балансу банку і виконаннянормативів, установлених НБУ,провестианаліз прибутковостідіяльності банку.
Здійснення аналізу діяльності банку включає такіетапи:
1. Аналіз стануобліку і звітності.
2. Аналіз банківського балансу.
3. Аналіз станудоговорів.
Для проведення аналізу структури активних операцій банку, аналізу структури кредитного портфеля банку, аналізу структури притягнутих коштівбанку, аналізу достатності капіталу, аналізу прибутків банку, аналізу впливу суми наданихкредитів і процентної ставки за кредит на суму отриманих відсотків, аналізу прибутку банку від кредитної діяльності, аналізу прибутковості банку з річного звіту за 1998 р. були узяті такідані:
Усього активів — 9254960, у томучислі
Каса — 137070
Коррахункибанків — 474360
Коррахункиу НБУ — 2085190    продолжение
–PAGE_BREAK–
Кредити видані — усього — 4576500
у томучислі короткострокові— 3067110
Основні коштиі будівельні матеріали — 169460
Дебітори — 487870
Відведені кошти— 80080
Валютна позиція — 896400
Іншіактиви — 100330
Основнийкапітал-усього — 1244290
у томучислі статутний фонд — 1183470
Резервний фонд — 2810
Фонд основних коштів — 50880
Фонд економічного стимулювання — 7130
Додатковий капітал — 146900
Власні засобибанку — 1265590
Отримані відсотки— усього — 1195370
у томучислі по короткостроковим — 1080290
міжбанківських операціях -115160
Прибутки і комісія з наданихпослуг — 370900
Усього прибутків — 1566320
Сплачені відсотки— 1211650
Витратибанку — 1525720
Даніз річного звіту за 1997год:
Отримані відсотки— усього — 994340
у томучислі по короткостроковим — 890640
міжбанківських операціях — 103700
Прибутки і комісії з наданихпослуг — 107050
Усього прибутків — 1101440
Усього витрат— 1064860
Наданікредити — 3473070
Сплачені відсотки— 896630
Прибуток банку від кредитної діяльності — 97710
У дипломній роботі мною зроблений тематичний аналіз, тобто вивчалося коло питань, що дає можливість виявити можливості поліпшення окремих питань напрямків банку, які стасуються кредитної діяльності банку.
З огляду на цільі характер аналізу балансу, розрізняють:
попередній аналіз, застосовуванийпри оцінцістанурахунківдля виявлення спроможностіздійснення комерційним банком будь-яких операцій,
оперативний аналіз, проведенийу процесі поточної роботи банку для оцінкидотримання нормативів ліквідності й іншихпоказників, прийняття термінових заходів, що забезпечують їхнє дотримання, а також одержання достатьногоприбутку,
остаточний аналіз, застосовуванийдля визначення ефективності діяльності комерційногобанкуза звітнийперіод, а так само для виявлення резервів підвищення прибутковості,
перспективний аналіз, застосовуванийдля прогнозування очікуваних результатів у майбутньомуперіоді, а також визначення нових видівоперацій і внутрішньобанківськоїполітики.    продолжение
–PAGE_BREAK–

1.4 Джерела погашення кредитів
Поверненнябанківських кредитів означає своєчасне і повне погашення позичальниками виданих їм кредитів і відповідних сум відсотківза користування кредитними коштами. Забезпечення поверненнякредиту — це складна цілеспрямована діяльність банку, яка включає систему організаційних, економічних і правових мір, що складаютьособливиймеханізм, котрий визначає засоби видачі кредитів, джерела, терміниі засоби їхнього погашення, а також документацію, котрим забезпечує поверненнякредитів.
Джерела поверненнякредитів поділяються на первинні і повторні(додаткові). Первинним джерелом єприбуток позичальника (для юридичних осіб — виторгу наявнійабо безготівковій формі, для фізичних осіб— заробітна плата або іншінадходження). Повторнимиє виторгвід реалізації закладеного майна, перерахування коштівгарантом або страховою організацією.
Порядок використання банком первинних і повторнихджерел погашення позичок розрізнений. Погашення кредитів за рахунокприбутку позичальника регулюється кредитним договором, договором застави, дорученням на перерахування відповідних коштів. Погашення здійснюється в день настаннятермінуплатежу або в інший визначенийперіод при наявності коштівна рахункуклієнта. При погашенні кредитів готівкою клієнт у відповідні термінивносить гроші в касу банку. Можливе продовження термінупогашення кредиту, якщо клієнт очікує надходження. Таким чином, механізм погашення кредиту в даномувипадку являє собою добровільне виконанняклієнтом своїх платіжних зобов’язань перед банком, зафіксованих у кредитномудоговорі.
Погашення кредиту за рахунокповторнихджерел означає залучення банку в дію механізму примусового стягнення належного йому боргу. Даний механізм також має правове забезпечення (крім кредитного договору) у виглядідоговорупро заставу, гарантійного листа, договорупоручництва, страхового полісу.
Використання додаткових джерел навіть при наявності зазначенихюридичних документів вимагає від банку особливих умов і тривалого часу. Так, реалізація прав по поверненнюкредиту при використанні застави майна позичальника припускає зверненняв суд або арбітраж, а також потребуєдотримання визначенихумов по сутізаставного права зі сторонами, як банку, так і позичальника. У результаті виникає тривала процедура розгляду і задоволення позову банку. Використання гарантійних зобов’язань поручителя для погашення кредиту також потребуєчасу навіть при його готовності виконати ці зобов’язання. Страхова організація відшкодує збитокбанкувід неповерненнякредиту тільки після ретельного вивчення чинниківвиникнення кредитного ризику і за умови дотримання умов страхової угоди.
З огляду на трудомісткість роботи з повторнимиджерелами і тривалість процедур включення їх у реальниймеханізм погашення банківського кредиту, основний акцент при вирішенніпитанняпро можливість видачі кредиту варто відводити первинному джерелу — прибутку. Якщо виникає серйозний сумніву реальності використання прибутку в якості основного джерела погашення кредиту, у видачі його краще відмовити. Повторніджерела лише підкріплюють первинний, але не заміняють його.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Фінансовостійкіпідприємства, що єпостійними клієнтами банку, можуть кредитуватися на довір і.
Інструменти забезпечення кредитів:
1. Банк намагається мати справуз тими, кого він давно знає. Цейта інші декількапунктів однозначно свідчать: систему забезпечення повернення кредитів варто формувати з таким розрахунком, щоб вона працювала не тільки після того, як наступив термінповерненнякредиту, але головним чином до ухвалення рішення про видачу кредиту.
2. Банк обмежує терміникредитування.
Розрахунок достатньо простий: чимкоротший цей термін, тим нижчий за інших рівних умов рівень ризику. Зараз українські банки ринутьсяобмежити зазначенийтермін3-6 місяцями.
3. Банк поступово розвиває свої кредитні відносини з клієнтами, включаючи і тих, із якими він вже працює.
На малих кредитних сумах можна цілком оцінити клієнта за декількамісяців. Оцінити його добропорядність, акуратність, грамотність. Простежити, із якогороду контрагентами він має справу, наскільки акуратний у виплаті податків, у оформленні платіжних документів. Переконатися в його грамотності в юридичних питаннях.
4. Банк по можливості формализуєпроцеси видачі кредитів.
Це допускає розробкувідповідних процедур, пакетів документів, необхідних від позичальників, критеріїв задоволення кредитних заявок (сукупності коефіцієнтів, що допомагають визначити рівень кредитного ризику).
5. Банк домагається, щоб максимальне число кредитів мало забезпечення в тій чи іншійформі, при цьому по можливості широко диференціюються умови кредитування різних клієнтів (у залежності від забезпечення кредиту, від надійності клієнта, від цілей, обсягів, термінівкредитування й іншихобставин).
Роботу з позичальниками полегшує розробленийу банку пакет документів, які підприємство, що звернулося за кредитом, повинно надатибанку. Забезпеченням кредиту може бути ліквідний товар, майно, валютні кошти. Приймаються в якості гарантії і поручництвоякогось банку. Повинна бути розроблена форма такого договору поручництвадля підприємств, що не єклієнтами банку, а також для тих, хто звертаєтьсяза кредитом вперше і не має у своєму розпорядженні власне майно для його забезпечення.
Банками широко практикується знайомство з підприємством, огляд на місці товарів, офісів, складських приміщень, торгових залів, перевірка наявності товарів і майна, що даються в заставу.
Цільове використання кредиту легше простежити, якщо одним з умов його надання євідкриття позичальником рахункув банку.
6. Банк активно утримується від прийняття в якості забезпечення своїх кредитів неліквідного товару або іншогоподібного майна, сумнівних цінних паперів (безверхихбанківських акредитивів, неакцептованих векселів і т.п.).
7. Банк страхує видані позички (і, можливо, відсоткипо них). При цьому кращий тристороннійдоговір між банком, позичальником і страховиком.
8. Банк включає в кредитнийдоговір арбітражну обмовку про те, що у випадку виникнення суперечки між учасниками він передається на дозвіларбітражному суду.
У більш широкомуплані мова йде про те, що банк, який по-справжньому піклується про повернення своїх позичок, бездаганноволодіє тонкощамиюридично вірного упорядкування відповідних документів і супроводивсьогокредитного процесу.
9. На останніх етапах кредитного процесу, коли термінповерненнякредиту підходить або вже наступив, банк активно використовує свою службу економічної безпеки, що повинна діяти жорстко, але в рамках законності, доводячи справупри необхідності до суду.    продолжение
–PAGE_BREAK–
10. Відповідальний банк акуратний в оплаті своїх боргів, пунктуальний у поверненнівзятих ним кредитів, не утримуєу своєму оборотічужих коштів, не перешкоджає законним перевіркам своєї діяльності з боку компетентних органів.

2.Діючапрактика урахуванняй аналізу кредитів

2.1 Бухгалтерський облік операцій з кредитуванням
Облік операцій,пов’язаних з кредитуванням, ведеться в установах Промінвестбанку згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку в установах банків (Затверджено постановою Правління НБУ 388 від 21.11.97 року).
При одержанні від працівника кредитного відділу кредитного договору, договору застави та розпорядження на перерахування кредитних коштів, головний бухгалтер:
-перевіряє правильність оформлення документів,
-відкриває позичальнику особистий позичковий рахунок,
-проставляє номер особистого позичкового рахунку в кредитний договір,
-передає кредитний договір та договір застави бухгалтеру, на якого покладене ведення особистого рахунку позичальника,
-передає доручення кредитних коштів (згідно з дорученням клієнта) бухгалтеру, на якого покладене перерахування коштів клієнтів за межі банку.
Бухгалтер, на якого покладене ведення особистого позичкового рахунку клієнта, при одержанні від головного бухгалтера кредитного договору застави завіряє дані, що проставлені в кредитному договорі та договорі застави з даними, що занесені в особисту карту позичальника працівником кредитного відділу. Після перевірки цих документів бухгалтер робить наступні проводки:
1. Договір застави прибуткується у сумі застави
Дт — 9905 Кт — 9500 рахунок контрагент
2.Далі ці документи передаються касиру, який прибуткує є кредитний договір застави за чисельністю, Дт— 9819 Кт– рахунок контрагента
Під час чергової суми кредиту в рамках умов кредитного договору, працівник кредитного відділу вносить зміни до особистої кредитної справи. Операції по видачі готівки в рахунок отриманого кредиту не допускаються (крім споживчого кредиту фізичним особам та на заробітну плату.
Для синтетичного обліку цих операцій використовуються рахунки 2-го класу, на яких ведеться облік різних видів кредитів, депозитів і транзитних рахунків.
Кредити поділяються на кредити в поточну діяльність і кредити в інвестиційну діяльність.
Кредити в поточну діяльність — це кредити, надані позичальником на задоволення тимчасової потреби в коштах для фінансування поточних активів у разі розриву між часом надходження коштів та здійснення затрат. У Плані рахунків кредити в поточну діяльність обліковуються в такому розрізі: рахунки за овердрафтом, операції репо, враховані векселі, факторингові операції, кредити за внутрішніми операціями, кредити за експортно — імпортними операціями, інший кредит в поточну діяльність.
Кредити в інвестиційну діяльність – це кредити, надані позичальникам на задоволення тимчасової потреби в коштах при здійсненні ними інвестиційних вкладень. У Плані рахунків вони обліковуються за такими рахунками:
-кредити на будівництво та освоєння землі,
-кредити на купівлю будівель, споруд, обладнання та землі,
-фінансовий лізинг.
Кредити враховуються на рахунках2-гокласу, наприклад:
20 розділ — кредити, наданісуб’єктам господарськоїдіяльності;
21 розділ — кредити, що подані органам державного управління;
22 розділ — кредити, наданіфізичним особам.
(Див. додаток таблицю 2.1)
Аналітичний облік по кредитним рахунків ведеться головним бухгалтером на підставі кредитного договору та договору застави після оформлення дозволів на надання кредиту, ведеться в картках особистих позичкових рахунків. Проведення оборотів по особистих позичкових рахунках здійснюється з відома головного бухгалтера, на основі перевірених та належно оформлених документів.
Суми сплачених процентів та період, за який вони утримані, заносяться у відповідні графи картки особистого рахунку на ПЕОМ. Після проведення записів виводиться залишок заборгованості по кредиту.
Несплачені в строк згідно з кредитною угодою платежі, перераховуються на рахунок прострочених кредитів чи прострочених процентів.
Кредитна документація — це документи, що складаютьсяклієнтом і банком, що супроводжують кредитну угодуз моменту зверненняклієнта в банк і до погашення позички.
До кредитних документів, що складаються клієнтом, належать: кредитна заявка, технічно-економічне обгрунтування, заява на одержання позички, договір про заставу (гарантійні листи, страхові поліси), зведення про закладене майно.
До документів, що носять двостороннійхарактер, належить кредитний договір.
До документів, що складаєтьсябанком, ставляться: висновокна кредитну заявку клієнта, відомість виконанняклієнтом умов договору, у тому числі погашення кредиту і сплати відсотків, кредитна справаклієнта.
Розглянемодокладнішедокументи, надані клієнтом, тому що аналіз цих документів має особливе значення в кредитній угоді.
Клієнт, що звертаєтьсяв банк за одержанням кредиту, подаєзаявку, де містяться вихідні зведенняпро необхідний кредит: мета, розмір кредиту, виді термінкредиту, передбачене забезпечення.
Банк потребує, щоб дозаявки були докладені документи і фінансові звіти, які є обгрунтуванням прохання про надання кредиту і зробить висновок. Ці документи — необхідна складова частина заявки. Їхній ретельний аналіз проводитьсяна наступних етапах, після того як представникбанку проведепопереднє інтерв’ю з заявником і зробить висновокпро перспективність угоди.
До складу пакета супровідних документів, що подаютьсяв банк разом із заявкою, входять такі.
1. Фінансовий звіт, що включає баланс банку і рахунокприбутків і збитків за останні 3 роки. Баланс складаєтьсяна дату (кінець року) і показує структуру активів, зобов’язань і капіталу компанії. Звіт про прибутки і збитки охоплює річний період і дає докладні зведенняпро прибутки і витратикомпанії, чистий прибуток, розподілу його (відрахування в резерви, виплата дивідендів і тощо).
2. Звіт про прямування касових надходжень заснований на зіставленні балансів компанії на дві дати і дозволяє визначити зміни різноманітних статей і прямування фондів. Звіт дає картину використання ресурсів, часу звільнення фондів і утворення дефіциту касових надходжень і тощо.
3. Внутрішні фінансові звіти характеризують більш детально фінансове положеннякомпанії, зміна її потреб в ресурсах протягом року .
4. Внутрішні управлінські звіти. Упорядкування балансу потребуєбагато часу. Банку можуть знадобитися дані оперативного урахування, що утримуютьсяв записках і звітах, підготовлених для керівництвакомпанії.     продолжение
–PAGE_BREAK–
5. Прогноз фінансування. Прогноз міститьоцінкимайбутніх продажів, витрат, витрат на виробництво продукції, дебіторської заборгованості, оборотностізапасів, потреби в готівці, капіталовкладень і тощо. Є два видипрогнозу: оцінний баланс і касовий бюджет. Перший включає прогнозний варіант балансових рахунківі рахунокприбутків і збитків на майбутній період, другий прогнозує надходження і витрата готівки .
6. Податкові декларації. Це важливе джерело додаткової інформації.
7.Бізнес-плани. Багато кредитних заявок пов’язаніз фінансуванням починаючих підприємств, що ще не мають фінансових звітів та іншоїдокументації. У цьому випадку рекомендуєтьсядокладний бізнес-план, що повинен міститизведенняпро мету проекту, методи ведення операцій і тощо. Зокрема, документ повинний включати: опис продуктів або послуг, що будуть запропоновані на ринку(включаючи патенти, ліцензії); плани досліджень і розробокі тощо.; галузевий і ринковий прогнози; плани маркетингу; план виробництва; план менеджменту; фінансовий план .
Заявка надходитьдо відповідного кредитного робітника, що після її розгляду проводить попередню бесідуз майбутнім позичальником — власником або представникомкерівництвафірми.
Кредитна угода
Розділ «Свідченняй гарантії» підтверджує, що позичальник:
— має сертифікат про інкорпорірованії;
— має повноваження укладати кредитні договори і підписувати боргові зобов’язання;
— не має заборгованості з податків;
— має право розпоряджатися активами;
— не має активів у заставі, крім відомих банку;
У розділі«Характеристика кредиту» докладно викладаються умови кредиту, сума, процентна ставка, шкала погашення і забезпечення. Зазначеновсіхучасників угоди, робиться посиланняна боргове зобов’язання і документ про забезпечення кредиту.
У розділі« Умови, що обмежують»» сформульовані правила, яких повинний дотримуватися позичальник протягом усього періоду дії кредиту:
— підтримувати визначенийрівень оборотного капіталу;
— підтримувати стабільний рівень акціонерного капіталу;
— дотримуватися встановленого розмірубалансових коефіцієнтів (коефіцієнта ліквідності і тощо);
— регулярно подаватифінансові звіти, підготовлені з дотриманням всіхузвичаєних бухгалтерських правил;
— повідомлятибанку про будь-яке погіршення фінансового становища;
— забезпечити необхідне страхування від нещасливихвипадків, пожежі;
— регулярно сплачувати податки та інші зобов’язання, що у випадку несплати можуть призвестидо накладення арешту на майно;
— утримуватив порядку і забезпечувати необхідний ремонт будинківта устаткування;
— забезпечити робітникамбанку можливість обстежити бухгалтерські книги компанії на предмет виявлення їхньої ідентичності даним, наведениху звітах;
— повідомлятибанку про почате проти компанії або що намічається судове переслідування.
У поділі” умови, що забороняють,” зазначенідії, що не повинні провадитисяпозичальником:
— не продавати або закладати активи (крім випадків, коли це потрібно для нормальної роботи компанії);
— не купувати акції або облігації (за винятком зобов’язань уряду);
— не виплачувати винагороди і дивідендів акціонерам вище обумовленого максимуму;
— не проводити опціонніх угодз акціями компанії або іншихоперацій із відстроченим відшкодуванням коштів;
— не видавати гарантій по боргахіншихпідприємств;
— не розширювати систему участі в іншихпідприємствах;
— не брати участь у злиттяхі поглинаннях;
— не робититаких змін у керівних органах компанії, що вплинули б на її політику.
У розділі«Невиконання умов кредитної угоди» наводятьсявипадки, що варто трактувати як «невиконання» або «порушення» договору:
— несплата чергового платежу з кредиту;
— порушення одного з обмежуючих або забороняючих умов;
— оголошення банкрутства або ліквідації справи;
— смерть позичальника.
У розділі«Санкції у випадку порушення умов угодам» перераховується таке:
— вимога негайного погашення всієїсуми боргу, що залишається, і відсотківпо ній;
— вимога додаткового забезпечення або гарантій;
— право банку погаситиборг, що залишивсяза рахуноккоштів, наявних на поточному рахунку позичальника.
Не всікредитні угоди містятьусі зазначенірозділиі пункти, але деякі моменти — характеристика кредиту, обов’язкукредитора і позичальника, що розуміється під порушенням договору — обов’язково наявні в документі про кредитну угоду.
Угоду підписують представникибанку і компанії, а якщо потрібно — гарант. Після цього комплект усіх документів передається клієнту, а іншийкомплект із супровідними документами йдев кредитне досьє банку. Потім у це досьє підшиваютьсявсізвіти компанії, листування, записи телефонних переговорів і тощо.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Документальне оформлення кредиту надано в додатках 2.3.1-2.3.36.

2.2 Банківський кредит та джерела його формування
Банківський кредит надається суб’єктам кредитування усіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Основними з них є: забезпеченість, повернення, строковість, платність та цільова спрямованість.
Принцип забезпеченості кредиту означає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника.
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути повернуто позичальником банку у зазначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
Цільовий характер використання передбачає вкладення кредитних коштів на конкретні цілі, передбачені кредитним договором.
Основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є власні кошти банків, залишки на поточних (валютних) рахунках, залучені кошти юридичних та фізичних осіб на депозитні рахунки до запитання та строкові, міжбанківські кредити та кошти, одержані від випуску цінних паперів.
(Див. додаток мал. 2.1)
Кредитні операції здійснюються банками у межах кредитних ресурсів.
Гроші в якості кредитних ресурсів являють собою предмет купівлі-продажу, що має свою ціну — банківський кредитний відсоток. Відсотоквиступає у виглядівизначеноїсуми грошей, одержуваної кредитором від позичальника за «товар» — у даному випадку за користування тимчасово позиченими грошима. Точніше, навіть не за користування, а за право користування: якщо кредит просто пролежав у позичальника, то це не звільняє останньоговід необхідності сплачуватиза нього. У суворому змістіцього слова за узятий кредит необхідно заплатити відсоток— необхідно погаситисуму основного боргу, а, крім того, нерідко припадатєсплачуватикомісійні, штрафи. Проте, ціною кредиту рахуєтьсясаме банківський (позичковий) відсотокабо плата за право користування кредитними коштами. Джерелом сплати відсоткаєчастина прибутку позичальника, отримана ним внаслідок використання кредитних коштів.
З погляду кредитора абсолютний розмірвідсотка, не співвіднесений із сумою позички, ні про що не говорить. Тому в практичних цілях, тобто для з’ясування ефективності кредитних угод, визначення прийнятності того або іншогорозміруціни кредиту, використовується відносний показник такої ціни — норма (ставка) відсотка, тобто характерне для деякого фіксованого відрізкачасу відношенняміж сумою сплачених відсотків(процентним платежем) і розміромпозички:
Пр
Нп = — * 100%, (2.1)
С
де Нп— норма відсотка,
Пр— сума сплачених відсотків,
С — розмірпозички (кредиту).
У залежності від характерних рис різних секторів ринкукредитних капіталів можна виділити декількагруп однорідних ставок відсотка(банківського і небанківського):
-ставки грошового ринку, які використовують при короткострокових позичкових операціях між кредитно— фінансовими інститутами,
-офіційна дисконтна ставка,
-ставки ринкуціннихбумаг-ставки прибутковостірізноманітних акцій і облігацій у момент їхньої емісії і надалі на повторномуринку,
-ставки банків і кредитних заснуваньдля небанківських позичальників і кредиторів.
У свою чергу в рамках кожної з перерахованих груп процентні ставки можна класифікувати за:
-термінами угоди-на довго-, середньо-, короткострокові,    продолжение
–PAGE_BREAK–
-ролів структурі ставок-на основні і додаткові, що змінюються слідом за основними,
-характером формування-на переважно ринкові (рівень і прямуванняяких залежать в основному від загальноїекономічної кон’юнктури і станиринкукредитних капіталів) і свідомо регульовані прямо або побічно (центральним банком, синдикатами банків і кредитних заснувань, іншимисуб’єктами),
-масштабом використвння-на ставки, застосовувані винятково на національних кредитних ринках, і ставки, використовувані одночасно на національних і міжнародних ринках,
-за характером зміни протягом термінукористування позикою-на фіксовані (незмінні) і плаваючі ( ставки, що змінюються).
Зараз у банківському секторі економіки існує цілий комплекс різноманітних видівпроцентних ставок.
По-перше, це процентні ставки, схильні до безпосереднього регулювання. До регульованих ставок належать ставка рефінансування і штрафна ставка НБУ.
По-друге, це ринкові процентні ставки. Вони поділятюся на аукційні і неаукціні.
Виходячи з різноманітних підходів до методології встановлення ставок, можуть бути розраховані номінальні (річні) і ефективні ставки.
Банківський відсотоквиникає у випадках, коли одним із суб’єктів кредитних відносин виступає банк. Комерційні банки при укладенні кредитних угод самостійно домовляються з позичальником про розмірпроцентних ставок. З розвитком ринкових відносин господарювання норма відсоткабуде наближатися до середньої норми прибутків в економіці. У будь-якомувипадку на розмірі динаміку ставки відсоткавпливають як загальні, макроекономічні чинники, так і чинникиприватні, що лежать на сторонісамих учасників кредитного процесу, у тому числі окремих банків.
До числа загальнихчинниківвідносять:
-співвідношення попиту і пропозиціїпозикових кощтів,
-регулююча політика НБУ,
-рівень інфляції в народному господарстві тощо.
Приватнічинникивизначаються умовами функціонування конкретного банку, його положеннямна ринкукредитних ресурсів, обраною кредитною і процентною політикою, ступенем ризикованості здійснюваних операцій.
Рівень процентних ставок по активних операціях банка формується багато в чому на базі попиту і пропозиціїпозикових коштів. На цей рівень істотновпливають:
-«собівартість» позичкового капіталу даного банку,
-кредитоспроможність позичальника,
-цільовий напрямок, термін, об’ємнаданого кредиту,
-засоби забезпечення повернення кредиту тощо.
Може виникнути сумніву правомірності урахуваннявитрат банку («собівартість» позичкового капіталу) при визначенні ціни кредитних послуг, сумніву тому, чи не суперечить таке урахуванняпринципам ринкової економіки, чи не веде цей підхід до конструювання «витратної» ціни.
Вихідним пунктом ціноутворення виступає калькулювання ціни виробництва підприємства (фірми). Цим займається кожний товаровиробник. Він, так чи інакше, змушений«конструювати» свою ціну. Проте в цю ціну включаються витрати, у яких витратасировини або матеріалу обчислюється не за фактичною собівартістю, а за ринковими цінами, причому за достатньо жорсткими правилами, методиками. Далі до витрат додається прибуток, і знову ж, як правило, середня ринкова. Тим самим фактичним логічним вихідним пунктом єіснуюча вже ринкова ціна. Калькулювання ж ціни дає фірмі можливість визначити вигідність виробництва даного товару при чиннихринкових цінах.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Як бачимо, протиріччя немає. Товаровиробник «конструює» ціну на свій товар шляхом підсумовування її елементів, але єдино для того, щоб «вписатися» в об’єктивно існуючу на даний момент ринкову вартість (ринкову ціну) відповідного видутовару.
Виняткоміз цього правила ринкової економіки ємеханізм формування монопольної ціни, де точкоюзвіту виступає не загальнадля усіх ринкова ціна, а ціна, розрахована і оголошенасамою монополією.
Ця логіка і відповідне правило цілком прийнятніі до кредитних ресурсів як до своєрідного, але товару.
При визначенні процентних ставок по кожній конкретній угодібанки орієнтуються на рівень ставок, котрий з одного боку, не змусив би позичальника (кредитора) відмовитися від угоди, з іншогож- дозволив би банку не тільки відшкодувати свої витрати, але й дістати прибуток бажано не нижче середнього.
Що стосується витрат банку на проведення позичкових операцій, то вони складаються з двох комплексних груп витрат, кожна з який містить у собі декількаелементів:
1.Витратипо притягненнюресурсів, у тому числі: сплачені відсоткипо міжбанківських кредитах (включаючи кредити НБУ) і депозитах, відсотки, виплачені підприємствам, організаціям і заснуваннямза гроші, що зберігаються на інших поточних рахунках, відсотки, виплачені по внесках фізичним осібам.
2.Витратипо забезпеченню кредитної діяльності банку, у тому числі: витрати на заробітну плату співробітників, зайнятихпритягненнямі розміщенням ресурсів, витрати на утриманняапарату управління, включаючи представничі витрати, амортизація устаткування, машин і механізмів, оплата послуг обчислюванного центру, адміністративно-господарські, канцелярські, поштові, телеграфні й іншівитрати.
Підрахувати дійснівитрати банку не просто.
Основні складності пов’язаніз такимиобставинами:
1. Міжбанківські кредити видаються під різні відсотки, до того ж часто переглядаються. Через це припадаєробити регулярні перерахунки.
2. НБУ встановлює верхню межувиплати відсотківпо таких кредитах, які зараховані на витратибанку. Отже, відсотки, виплачені понад цю межу, не виключаються з оподаткованої бази і можуть покриватися лише за рахунокприбутку банку. Тоді реальні витратипо притягненнюміжбанківських кредитів збільшаться на суму переплачених понад норми відсотківі суму, що додатково доведетьсявіддати у виглядіподатків.
3. Для розрахунку реальних витраті відповідно до реальної процентної ставки з загальноїсуми притягнутих і позикових коштівповинні бути відняті всігроші, не використовувані банком у його активних операціях: суми, що утримуютьсяу фондах обов’язкових резервів у НБУі на коррахунку.
4. Необхідно мати механізм віднесення загальнихвитратпо забезпеченню функціонування банку на його власну кредитну діяльність і відповідно правила визначення розмірутієї надбавкидо ціни кредиту, що виправдана цими загальнобанківськими витратами.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Припустимо, реальна ціна кредиту на основі урахуваннятільки першої групи витрат(витратипо притягненнюресурсів) визначенав розмірі 150% річних. Розрахунок може бути проведений за такоюформулою:
/>/>/>НІnНІInНІIIn
/>/>/>*100 *YI + *100 *YII + *100 * YIII
100 — ПРІО100 – HP — ПРІIО100 – HP — ПРІIIО

(2.2)
де НІn, НІIn,НІIIn— норми відсотківза користування відповідно до міжбанківських кредитів, строкових внесків, коштів на поточних рахунках (у % річних),
YI, YII, YIII — питомої ваги відповідних ресурсів у загальномуобсязі ресурсів (%),
ПРІО, ПРІIО, ПРІIIО-невикористанічасткивідповідних ресурсів (%),
HP — норми резервування (%).
Далі логіка формування реальної ціни кредитних ресурсів виглядає так. Насамперед, треба з’ясувати мірувпливу на цю ціну загальнобанківських витрат, тобто розмір маржі, що варто було б додати до раніше знайдених 150% ставки. Для цього можна скористатися формулою:
Загальнівитратибанку, за Інші прибутки, пов’язаніПлановий
виняткомвитратпо — із здійсненням позичкових + прибуток
притягненню ресурсів операцій
М/>=
Активи, що приносять дохід (2.3)
Перший елемент чисельника може бути підрахований, у тому числі з використанням наближених методів. Припустимо, він визначенийу розмірі 5 млн. грн. Другий елемент чисельника формули буде містити в собі прибутки по позичкових операціях, що має позаплановийхарактер, а також деякі поточні комісії. Припустимо, у сумі всеце складе3 млн. грн. (середній показник). Важливе значення має третій елемент. Будь-який банк повинний складатищоквартальний розрахунок планованого до одержання прибутку хоча б тому, що йому потрібно зробити авансові платежі в бюджет. У розрахунку на місяць береться 1/3 цієї суми. Якщо банк планує прибуток у 30 млн. грн., то позовний розмірскладе10 млн.грн.
У знаменник формули ввійдуть: видані міжбанківські кредити, коштина рахункахклієнтів. Якщо визначається місячна маржа, то всіці активи беруться в середньозваженомурозмірі. Нехай розрахунки показали, що мова йде про суму в 250 млн. грн.    продолжение
–PAGE_BREAK–
5-3+10
Т/>оді М= = 0,048,
250
тобтопотрібно, щоб кожна гривняпрацюючих активів приносила на місяць 0,048 грн. Інакше кажучи, річна ставка повинна бути
1,048-1
/>* 360 днів=0,0576, тобто 57,6 %
30 днів
Таким чином, реальна ціна кредиту складе:
150%.+57,6%.=207,6%.
Зрозуміло, фактична ціна, що складеться на ринкупозичкових капіталів, швидше за все, буде або більше розрахункової ціни (при дефіциті пропозиції, великихцінових претензіях кредиторів і тощо), або менше (при недостачі попиту, неспроможностіпозичальників оплачувати занадто високі, на їхній погляд, витратикредиторів і т.п.). Але вона являє собою ту вісь або центр коливань, до якого фактичні ціни кредитних ресурсів будуть прагнути в тенденції.
Для практичних потребможуть використовуватися різноманітні формули розрахунку процентної ставки за кредит (цін кредитів).

2.3 Етапи видачі кредиту
Процес кредитування розподіляється на чотири етапи, кожний з яких вносить свій внесок у якісні характеристики позички і визначає ступінь її надійності й прибутковості для банку.
Загальне керівництво за дотриманням правил оформлення, надання та своєчасного погашення кредиту покладається на керівника та головного бухгалтера установи банку.
1.Розуляд заяви на отримання кредиту. При зверненні за отриманням кредиту клієнт повинен представити в банк:
-офіційну заяву на одержання кредиту(2.3.1-2.3.2);
-короткий опис представленого кредитування проекту;
-короткий опис підприємства-позичальника.
Розглядаючи заяву на отримання позички, працівник банку завжди повинен враховувати перспективу погашення зобов’язань банку перед вкладниками. В першу чергу необхідно оцінити вірогідність погашення позички в зазначений термін і забезпечення основної суми боргу.
Основним завданням кредитного працівника на етапі розгляду заяви є професійна оцінка сильних і слабких боків представленого для кредитування проекту чи господарської операції і визначення міри ризику банку. Якщо в ході розгляду заяви не будуть отримані відповіді на ключові питання, пов’язані з видачею кредиту, її необхідно безумовно відхилити навіть при наявності солідного забезпечення.
Після ознайомлення з документами, працівник банку проводить особисту бесіду з майбутнім позичальником-власником чи уповноваженим представником керівництва підприємства. У ході бесіди необхідно сконцентрувати увагу на п’яти групах ключових запитань, які становлять найбільший інтерес банку.
а)Дані про клієнта:
-основна інформація про підприємство (походження, продукція),
-власність і менеджмент (структура власності, досвіт і кваліфікація керівників),
-реалізація і канали збуту (об’єми реалізації, основні споживачі, канали збуту),
-система виробництва ( основні комплектуючі та сировина, постачальники, обладнання та технологія, робоча сила),
-фінансові показники (ефективність, реалізація — прибуток, структура заборгованості, ліквідність),
-перспективи і плани капітальних вкладень, стратегія планів впровадження).
б)Запитання стосовно позички:
-як розрахована сума кредиту,
-як складено прогноз фінансових потреб,
-чи враховують умови, на яких клієнт бажає отримати позичку, термін служби активів, які фінансуються позичкою,
-чи враховують умови позички здатність клієнта повернути кредит своєчасно.
в)Запитання, пов’язанні з погашенням кредиту:
-як клієнт планує погашати кредит,
-скільки коштів отримає позичальник у процесі операційного циклу,
-чи має клієнт спеціальне джерело погашення кредиту,
-чи є у клієнта гаранти і який їх фінансовий стан.
г)Запитання стосовно забезпечення позички (в залежності від запропонованого клієнтом виду забезпечення).
д)Запитання стосовно зв’язків клієнта з іншими банками:
-у якому банку клієнт має рахунок,
-у яких банках клієнт має валютні рахунки,
-чи має клієнт непогашені позички і якого вони характеру.
Для отримання більш повної інформації про діяльність клієнта уточнення необхідної інформації рекомендується відвідати підприємство і ознайомитися з його діяльністю на місці.
Мотивами відвідування підприємства можуть бути такі:
а)З’ясувати і впевнитися, чим насправді займається клієнт.
б)Оцінити вартість активів.
в)Визначити термін виробничого циклу.
г)Оцінити ефективність управління.
е)Впевнитися в повноваженнях осіб, які проводять переговори.
є)Отримати іншу інформацію, яка може допомагати при оцінці ризику.
Програма відвідування клієнта повинна бути добре продуманою і переслідувати конкретні цілі.
На основі проведеної роботи кредитний працівник повинен прийняти рішення продовжити роботу з кредитною заявою чи відхилити її.
Якщо пропозиція клієнта розходиться з принципами і установками поточної кредитної політики банку, або виникли сумніви щодо обгрунтованості позички, можливостей позичальника реалізувати проект, компетентності керівництва позичальника працівник банку повинен відхилити заяву на отримання кредиту, про що офіційно сповістити заявника в конкретній формі з переліком конкретних причин, з яких кредит не може бути наданий.
Якщо кредитний працівник вирішив продовжити роботу з клієнтом, він складає в письмовій формі свої висновки, пропозиції і пропонує клієнту представити всі необхідні документи, згідно нижче наведеного переліку:
-нотаріально завірені копії статуту та установчого договору позичальника чи положення про госпорган разом з установчими документами і належним чином оформленим дорученням вищестоящої установи на право укладати кредитні угоди від імені юридичної особи (для філій і відділень підприємств, які не є юридичними особами),
-техніко-економічне обгрунтування одержання кредиту,     продолжение
–PAGE_BREAK–
-розрахунок строку окупності та рентабельності об’єкту кредитування (Додаток 2.3.4),
-графік надходжень та платежів підприємства-позичальника на весь термін користування кредитом (Додаток 2.3.5),
-нотаріально завірені копії контрактів (при одержанні кредиту під закупівлю товарно-матеріальних цінностей),
-копії документів для підтвердження угод, що кредитуються,
-відомості про кредити, що отримані в інших банках,
-нотаріально завірена картка і зразками підписів керівника й головного бухгалтера та відтиском печатки госпоргану, що отримує кредит (Додаток 2.3.6),
-завірені податковою інспекцією фінансові звіти, які включають баланс позичальника і рахунок прибутків і збитків.
Для підприємств, які існують більш трьох років, фінансові звіти подаються за останні три роки плюс фінансовий звіт на останню звітну дату.
Якщо підприємство існує менш трьох років, кількість звітів узгоджується з кредитним працівником банку:
Бізнес-план (для підприємств, які розпочинають свою діяльність). Вони обов’язково повинні включати такі розділи, як описання продуктів (послуг), галузевий і ринковий прогнози, плани маркетингу,
-матеріали й документи по запропонованому позичальником виду забезпечення кредиту (Додаток 2.3.7-2.3.8).
-Перелік документів, які можуть додатково вимагатися працівником банку від клієнта:
-звіт про рух касових надходжень, який дає картину використання ресурсів, часу вивільнення фондів і утворення дефіциту касових надходжень,
-внутрішні фінансові звіти, які характеризують зміни потреб у ресурсах протягом року (поквартальне, помісячно),
-внутрішні управлінські звіти: дані оперативного обліку стосовно операцій і інвестицій, змін дебіторської і кредиторської заборгованості, кількості продаж, величини запасів та ін.,
-податкові декларації.
Наведені вище документи використовуються як необхідна складова частина інформації для аналізу на другому етапі видачі кредиту.
2.Вивчення кредитоспроможності, фінансового стану клієнта і оцінка ризику за позичкою.
Аналіз кредитоспроможності, фінансового стану клієнта й оцінка ризику за позичкою базуються на використанні таких джерел інформації:
-матеріали, отримані безпосередньо від клієнта (Додаток 2.3.9-2.3.17),
-матеріали про клієнта, які знаходяться в архівах і базах даних банку (якщо клієнт має кредитну “історію”),
-необхідні відомості можуть бути отримані від зовнішнього оточення клієнта (постачальники, кредитори, покупці продукції, обслуговуючі банки, податкова служба та ін.),
-звіти та інші матеріали державних і приватних установ (галузеві аналітичні дослідження, статистична інформація, довідники по інвестиціям та ін.).
До розробки та затвердження методики оцінки фінансового стану та кредитоспроможності позичальника з урахуванням специфіки галузі і методики визначення категорійністі кредиту працівники установ Промінвестбанку користуються «Рекомендаціями щодо оцінки комерційними банками кредитоспроможності та фінансової стабільності позичальника (лист НБУ 23011\79 від 2.06.1994р.).
Прогноз фінансового стану фірми і ризику, пов’язаного з видачею їй кредиту здійснюється на основі аналізу п’яти груп коефіцієнтів (які характеризують співвідношення різних статей балансу) і вивчення динаміки цих показників:
-показників ліквідності,
-показників заборгованості,
-показників погашення боргу,
-показників ділової активності,
-показників рентабельності.
Проводиться ретельне вивчення:
-репутації позичальника, його статусу в діловому світі (до уваги також приймається своєчасність розрахунків по раніше отриманих кредитах, відповідальність та компетентність керівників госпоргану, якість звітів та інших документів, представлених у банк),
-фінансових можливостей позичальника, його спроможності своєчасно погасити кредит, здатності позичальника при необхідності оперативно мобілізувати свої грошові ресурси з різних джерел (на основі аналізу прибутків і витрат, перспектив їх змін у майбутньому, динаміки дебіторської заборгованості госпоргану і змін його товарних запасів, структури і якості активів позичальника),
-капіталу позичальника (на основі аналізу його структури, співвідношення з іншими статтями активів і пасивів),
-забезпечення кредиту (на основі аналізу його достатності, якості і легкореалізуємості у випадку непогашення позички, а також правомірності банку приймати від клієнта запропонований вид забезпечення (на основі аналізу діючого законодавства й установчих документів позичальника), (Додаток 2.3.18),
-загальних умов, які визначають діловий клімат в країні й впливають як на становище банку, так і позичальника (стан економічної кон’юнктури, наявність конкуренції з боку інших виробників аналогічно товару, податкова політика уряду, ціни на сировину та ін.),
-здатності позичальника виробляти і реалізовувати продукцію, підтримувати Ії конкурентоспроможність, запроваджувати заходи, спрямовані на збільшення прибутків,
-обгрунтованості і достатності суми кредиту, виходячи з проведення позичальником конкретної виробничої програми, ліквідності його балансу, наявності співвідношення між власними активами та позиченими коштами, необхідного забезпечення потреб для досягнення запланованих результатів, -прибутків банку при кредитуванні конкретних затрат позичальника в порівнянні з середньою нормою прибутків установи банку (рівень прибутку банку повинен бути узгоджений з мірою ризику при кредитуванні і розміром прибутку, що отримує підприємство з точки зору можливості сплати банку процентів за користування кредитом при забезпеченні нормальної фінансової діяльності позичальника).
За результатами проведення аналізу ухвалюється рішення стосовно кредитоспроможності і фінансового стану позичальника, доцільності надання й ступеня ризику позички.
3.Підготовка і укладення кредитної угоди.
В процесі розробки умов кредитної угоди співробітник банку визначає основні характеристики позички: вид кредиту, суму кредиту, термін кредиту, спосіб погашення, забезпечення, ціну кредиту, інші умови.
Після того, як чітко визначені характеристики позички, а також умови угоди, за якими можливий компроміс і обов’язкові умови угоди, без виконання яких кредит не може бути наданий, проводяться остаточні переговори з позичальником.
Якщо з клієнтом досягнуто взаєморозуміння, узгоджені спірні питання і позичальником виконані всі вимоги банку щодо оформлення необхідної документації, складається текст кредитної угоди. Всі примірники підписуються позичальником.
При цьому працівник банку повинен впевнитися в юридичних повноваженнях осіб, які підписують угоду від імені позичальника. Підпис позичальника завіряється його печаткою.
Всі екземпляри угоди візитуються працівником банку, який провів роботу по оформленню кредиту.(Додаток 2.3.19).
Працівник банку складає коротку пояснювальну записку, в якій визначає сильні і слабкі сторони кредитної угоди, обгрунтовує деталі, які не відповідають традиційній практиці банку, робить висновок про можливість надання кредиту, підписує й її. Після цього весь комплект документів по кредитній угоді передається для розгляду начальнику кредитного відділу, який перевіряє повноту і якість документів, проводить бесіду з кредитним працівником, в якій з’ясовує якість аналізу кредитної заяви, при необхідності проводить бесіду з позичальником, одержує із нього додаткову інформацію, посвідчує власним підписом пояснювальну записку про можливість надання кредиту.
Повний комплект документів за кредитною угодою разом з пояснювальною запискою (висновком) передається для прийняття остаточного рішення керівнику (заступнику керівника) установи банку чи в Кредитний Комітет Промінвестбанку (в залежності від розміру кредиту).
Після підписання всіх екземплярів кредитної угоди повноважним представником банку (підпис якого завіряється печаткою банку) кредитний працівник банку:
-передає головному бухгалтеру перший примірник договору, договір закладу та розпорядження бухгалтерії на перерахування кредитних коштів. Отримує номер рахунку, який проставляє разом з реєстраційним номером кредитної угоди на всіх примірниках відповідних документів,
-заносить основні реквізити договору в журнал обліку кредитних договорів,
-оформляє особисту карту позичальника (Додаток 2.3.20),
-залишає у себе другий примірник договору разом з усіма супровідними документами.
4.Контроль за виконанням умов угоди погашення кредиту.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Для ефективного контролю за виконанням кредитної угоди кредитний працівник повинен оформити кредитну «справу» позичальника в розрізі конкретної позички. Документи в кредитній «справі» повинні бути згруповані за такими розділами:
-документи по позичці,
-фінансова і економічна інформація по позичальнику,
-запити і звіти про кредитоспроможність,
-матеріали по забезпеченню позички,
-листування і пам’ятні записки (Додаток 2.3.21).
Кредитна «справа» після закінчення роботи з позичкою здається у кредитний архів банку.
Працівник кредитного відділу банку на основі записів, проводить контроль за своєчасністю та повнотою надходження коштів в рахунок погашення боргу по кредиту та процентів за користування кредитом (Додаток 2.3.22-2.3.23).
Професійним обов’язком кредитного працівника є виявлення на початкових стадіях ознак процесу зародження фінансових труднощів до виправлення становища і захисту інтересів банку.
Регіональні управління банку мають право самостійно пролонгувати дію кредитного договору терміном на один місяць з можливою зміною процентної ставки.
Пролонгація строком більше місяця надається виключно з дозволу Правління Промінвестбанку України. При цьому регіональні управління разом з клопотанням про пролонгацію кредиту представляють кредитну «справу» позичальника.
Рішення про надання відстрочки погашення позики оформляються у формі змін і доповнень до кредитної угоди.
Непогашені в строк кредити, за якими не надана пролонгація, стягуються з позичальника, страховика, гаранта, поручителя по виконавчих написах нотаріальних контор або в безумовному порядку у випадках, передбачених чинним законодавством і в залежності від умов забезпечення кредиту.
Для оформлення виконавчого напису нотаріальній конторі надається кредитний договір та договір застави позичальника та дані з його особистого рахунку.
При несплаті позичальником більше трьох місяців чергових платежів, включаючи проценти, банк вправі достроково стягнути всю заборгованість, що значиться за позичальником, зі зверненням стягнення на його майно.
У цьому випадку необхідно звертатися до суду з позовною заявою про задоволення вимоги про стягнення заборгованості по кредиту.
При неплатоспроможності позичальника стягнення направляється на гаранта, довірену особу, страховика, чи на заставлене майно позичальника.
(Додаток 2.3.24-2.3.36).

2.4 Етапи контрольного супроводження кредитних коштів
По етапах здійснення контрольного супроводу кредитнихкоштівці методи поділяються на внутрішньобанківськіі зовнішні. До внутрішньобанківськихможна віднести методи: аналізу; угруповання; визначення ліквідності активних кредитних операцій; оцінкикредитів і створення страхових резервів і резервних фондів для забезпечення рівня ліквідності активних кредитних операцій; санації активних кредитних операцій і деякі інші.
Перший етап перевірочних заходів здійснюється через 3-5 днівпісля перерахування кредитних коштівна позичковийрахунокпозичальника з метою з’ясовування:
а) чи відповідає витрата кредитних коштів цілям, передбаченим кредитним договором, змінаобговорених цілей єпершою ознакою непослужливості, а може й іншихбільш жорстких характеристик позичальника;
б) Реальність надходження матеріальних цінностей, придбанихна кредитні кошти;
в) чи немає таємних намірів у позичальника по використаннюкредиту (на конвертацію і присвоєння, погашення боргівта інших кредитів, придбання матеріальних цінностей для особистого користування, а не для одержання прибутку і поверненнякредиту і т.п.).
З метою банк спільно зі страховою компанією або самостійно простежує платежі на предмет відповідності перерахування коштівумовами контракту, під якимвидавався кредит.
Методом зустрічного звірянняпростежується прямуваннятоварів від постачальника до покупця-позичальника й далі. Якщо товари відсутні, тоце може означати, що під виглядомторгової угодикошти конвертуються з метою їхнього присвоєння.
Перевірці підлягають документи, що підтверджують цільове використання кредиту. Це платіжні доручення, рахунки фактури, митнідекларації при експортно-імпортних операціях, складські розписки, дорученняі т.п. Названі документи повинні підтверджуватися наявністю товарно-матеріальних цінностей. При наявності цих документів із них знімаютькопії, що накопичуються в кредитній справіклієнта банку або в страховій справістраховоїкомпанії.
Одночасно проводитьсянаскрізна перевірка по рахункахбухгалтерського обліку 01«Основні засоби», 05«Матеріали», 20«Основне виробництво», 41«Товари», 42″ Торгова націнка”, 46«Реалізація», 51«Поточний рахунок», 56″Іншікошти”, 60«Розрахунки з постачальниками і підрядчиками», 61«Розрахунки по авансах», 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами», 78«Внутрішньовідомчі розрахунки по поточних операціях»,90«Короткострокові позички банку». Відповідно до первинних документів і проводитьсярозшифровуванняоперацій по термінахі сумах. Отримана інформація зіставляєтьсязі схемою розрахунків, зафіксованоїв бізнес-проекті комерційної справи. Одночасно вивчається, наскільки реальним був прогноз її результатів. Висновкиі пропозиціїз подальшогоконтролюоформляються у виглядіаналітичної довідки, з якою знайомиться позичальник і страховик. Коли упорядникомдовідки єстрахова компанія, з нею знайомиться банк. Якщо позичальник з поважних причин вирішив змінити цільвикористання кредиту, то він повиненобгрунтувати це в додатку до бізнес плану й дістати згоду банку й страховика. Самовільназмінамети повинна спричинятипризупинення витрати кредитних коштівіз усіма наслідками, що випливають, обумовленими в кредитному договорі.
Другий етап перевірки здійснюється через 15-20 днівпісля перерахування кредитних коштів. Перевіряєтьсяреалізація товару, його цілістьі умови зберігання (наявність складів, їхнє технічне оснащеннятощо). Як і на першій стадії, звіряютьсядокументи (накладні, рахунки фактури, митнідекларації і т.п.). Служба безпеки банку або контрольний відділ страхової компанії переконуються також у можливості реалізації товарів по ціні, що забезпечує прибутковість угоди. При цьому враховується можливість реалізації оптом і вроздріб, наявність мережіторгових точок, змінаумов ринку, законодавства про податки і т.п.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Головна мета перевірки на другій стадії — переконатися в реальності здійснення угодий одержання прибутку, що дозволяє повернути кредит і відсоткипо ньому. Якщо в процесі перевірки встановлено, що позичальник використовує кредитні коштина цілі, не передбаченікредитним договором, або угоданереальна з огляду її завершення через хибукадрового фахового забезпечення позичальника і т.п., страхова компанія може за згодою з банком ухвалити рішенняпро призупинення витрати кредитнихкоштів,і почати роботу зїх відшкодуванню. Позичальникутакож може бути запропонована санація його фінансово-господарськоїдіяльності.
Третій етап контрольного супроводу кредитнихкоштівнаступаєпісля закінчення півтора-двох місяців після перерахування грошей позичальнику, але не менше ніж за 15-20 днівдо закінчення терміну, на якийвиданий кредит. На цьомуетапі також вивчається документація і фактичний стан справ.
Встановлюється чи реалізовано товар, чи знаходиться в стадії реалізації, або до його продажу ще не приступали. Чи буде зроблений своєчаснийрозрахунок за кредит? На що спрямованідії позичальника: на погашення кредиту або оголошення страхового випадку?
Перевірка починається звичайно з аналізу раніше отриманої інформації. Потім визначаються результати угодиза даними бухгалтерського обліку. Провадятьсявиписки з розрахункового рахунку, перевіряютьсяданіжурналів-ордерів по рахунках05«Матеріали», 41«Товари», 42«Торгова націнка», 46«Реалізація», 51 «Поточний рахунок», 60«Розрахунки з постачальниками і підрядчиками», 61«Розрахунки по авансах», 76«Розрахунки с різними дебіторами і кредиторами».
Якщо необхідно виявити даніпро ступінь реалізації товароматериальнихцінностей, то робляться такі виписки з поточного рахунку, книги урахуванняреалізації, дані журналів-ордерів по рахунках41, 51, 56. Страхова компанія тримає весьцей час контакт із банком із метою установлення своєчасного перерахування позичальником сум із метою погашення кредиту і відсотківпо ньому. Одночасно з’ясовується можливість і термінипогашення кредитів і виплати відсотків. Ці дані з’ясовуються в процесі переговорів із керівництвомфірми кредитоодержувача, а також, виходячи з перевірки документальних і фактичних залишків товарно-матеріальних цінностей. З’ясовується чи не виникнулав позичальника заборгованість іншимбанкам або підприємствам. Перевіряєтьсянаявність закладеного майна у випадку виникнення необхідності його реалізацій для погашення кредиту. На цьомуетапі украй важливо вивчити характер ділових відносин позичальника з іншимиюридичними і фізичними особами, провестизустрічні звірянняоперацій, що дозволяють вийти на партнерів позичальника, усвідомити суть їхніх фінансово-господарських відношень. Кожна угодапо передачі матеріальних і фінансових коштівпартнерам із числа родичів або друзів керівників, або фундаторівфірми-позичальника, виділення з її складуструктурних підрозділів у самостійні юридичні особи можуть бутипідготуваннямпозичальника до псевдобанкрутству.
Тому банк або страхова компанія до поверненнякредитів і виплати, що належать за його використання відсотків,повинні вжити заходів по обмеженнювитрати основних і обігових коштів що забезпечують виконанняобов’язківпозичальника перед кредитором.
Четвертий, заключнийі найбільше важливий етап супроводу кредитнихкоштів— етап настаннятермінівїхнього погашення. На даномуетапі виявляються всінедоробкикредитних підрозділів банку, допущені при доборі позичальника і виборівидуйого кредитного обслуговування, недолікибанківських служб безпеки й контрольних підрозділів страхових компаній у процесі переробкиданих, наданихпозичальником і його вивчення на перерахованих нами вище етапах контрольного супроводу використання кредитнихкоштів. Місячний етап кредитної угодипотребуєособливо інтенсивної і цілеспрямованої роботи відповідних служб банку, страхової компанії й іншогогаранта, що забезпечує поверненнякредиту, оскільки всіперераховані вище недогляди можуть обертатисяреальними збитками від непогашенняпозичальником кредиту для кожногоз них. Безумовно, ситуація, коли позичальник не повертає кредит, спричиняєризик відповідальності, виникає частіше усього в страхової компанії, оскільки суть страхування і полягаєв забезпеченні поверненнякредиту. Поряд із цим, при підсумкустрахових договорів страховик також намагається вибрати оптимальні ризики відповідальності й захистити себе від зловмисних, неправомірних дій позичальника, що спричиняютьнеповерненнякредиту і настаннястрахового випадку. Тому цілком можливо виникнення ситуації, коли ризик збиткувід неповерненнякредиту банкузагрожує також. Всеце обумовлює спільнуроботу на даномуетапі, як банку, так і страховоїкомпанії. Розглянемоможливі ситуації на даномуетапі кредитної угодибільш детально.
Перша ситуація. Позичальник повно і своєчасно погасивкредит і належні з нього відсотки. У даномувипадку всісторонизадоволені, угодазакінчена успішно і будь-які коментарії не потребуються. Банк ухвалює угоду про погашення кредиту й сповіщає про це страховику.
Друга ситуація. Кредитні кошти не погашаються частково або цілком за обставин, що не залежить від позичальника, або в результаті некомпетентних і самовпевненихдій позичальника, але при відсутності з його боку прямого наміруна неповернення кредитних коштів.
Третя ситуація. Неповерненнякредиту виникаєу результаті, хоча і завуальованого, але по суті прямого намірупозичальника на неповерненнякредитнихкоштів. Розрізнити останні двіситуації іноді складно, але вкрай необхідно, оскільки від цього залежить вибір методів подальшоїроботи кредитора за даною кредитною угодою.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Для розмежування цих ситуацій поділимопозичальників на такікатегорії:
1. Законослухняні позичальники, що мають реальне заставне забезпечення кредитнихкоштів, готові виконати свої зобов’язання по кредитномудоговорушляхом реалізації предметів застави;
2. Законослухняні позичальники, що не мають заставного майна, але готові працювати в напрямку погашення кредиту і виплат неустойки за несвоєчасне його погашення;
3. Позичальники, що змінили мету використання кредиту без згоди банку, що перезаставили предмети застави, що розтрачували кредит і предмети застави. Вони штучно викликаютьпочаток банкрутства, ухиляються від контактів із банком, страховиком або іншимгарантом, намагаються ввести їх у помилку.
Слід зазначити, що пролонгація кредитів не спричиняєавтоматичного продовження договору страхування відповідальності позичальника за непогашеннякредиту. Банк, що прийняв самостійно таке рішення, приймає ризик неповерненнякредиту на себе, тому що договір страхування втрачає силу через закінчення його терміна. У самомудоговорі страхування звичайно відсутні які-небудь вказівки з цього приводу, але це випливаєз логіки кредитногоі страховогодоговорів, діяяких обумовлюється першим терміномпогашення наданогокредиту.
Отже, упорядкування банком додаткової угоди до кредитного договору про пролонгацію кредиту, потребуєтакож упорядкування додаткової угоди до договору про страхування відповідальності позичальника за непогашеннякредиту. Перед тим, як приймати таке рішення, кредитор і страховик повинні узгодитиряд питань, що стосуються доцільності пролонгації кредиту. Це рішенняповинно супроводжуватися глибоким аналізом фінансового стану позичальника, а також вивченням такихпитань:
на якіцілівикористовувався кредит;
причини невдалої угоди; де в даний час знаходяться цінності, придбаніза кредитні гроші;
чи можливо успішне завершення угодиз невеличкими втратами.
Тільки при позитивних відповідях на ці питання, а також при наданні реальних, всебічнепродуманих програм санації, спрямованихна оздоровлення діяльності фірми-позичальника, може бути прийнятерішенняпро пролонгацію кредиту.
Крім того, банк, страхова компанія або іншийгарант, відповідальний за погашення кредиту, можуть запропонувати позичальникусвої програми санації оздоровлення діяльності його фірми. У залежності від трудомісткості розробкитаких програм ці послуги їхнього ініціатора (банку, страховика, гаранта) можуть бути платними. Рішенняпро прийняття або неприйняття цих послуг або самих програм позичальник приймає самостійно, але коли в нього відсутні необхідні спеціалісти, спроможнівивести підприємство з кризової ситуації, а він продовжує самовпевненопотребуватипролонгації кредиту, не маючи реальноїможливості його погасити, це єсерйозною підставою для кредитора, страховика або іншогогаранта для того, щоб не продовжувати термінівпогашення кредиту, а вживати всіхприпустимихзаконом заходів до його погашення і відшкодування заподіяного збитку.

2.5 Автоматизація бухгалтерських розрахунків за допомогою
засобівобчислювальної техніки
Автоматизація бухгалтерських розрахунків провадитьсяза допомогою комп’ютерів сімейства IBM із мікропроцесорамиIntel 80486, Pentium і вище.
Комп’ютери, встановленів банку, об’єднані в мережу, що складається з виділеного серверу і локальних робочих станцій. На всіхлокальних машинах встановлена операційна система Windows 95, а також Windows-додаткиMS Office 97 (MS Word, MS Exel) і спеціалізовані бухгалтерські програми для ведення операційного дня.
Використовувана мережнаопераційна система Novell 4.11. Конфігурація серверу: Pentium II, 96 MB ОЗУ, жорсткий диск (вінчестер) 4 ГВ. Конфігурація локальних станцій: Pentium MMX 200 MГц, 32 МВ ОЗУ, вінчестер 1,2 ГВ. Використовувані мережнікарти фірми 3-com.
У якості табличного процесора використовується MS Excel 97.
Табличні процесори включають такі засобидля рішенняекономічних задач, як електронну таблицю, ділову графіку і базу даних.
MS Excel застосовується при: техніко-економічномуплануванні; оперативномукеруваннівиробництвом; бухгалтерськомуі банківськомуурахуваннях; матеріально-технічномупостачанні; фінансовомуплануванні; розрахунку урахуваннякадрів, податків; розрахунку різноманітних економічних показників і ін.    продолжение
–PAGE_BREAK–

Розрахунок платежів по кредиту
Фірма одержала кредит 200 тис. грн. на 5 років із погашенням рівними частинами наприкінці кожного року. У контракті встановлена процентна ставка 10% річних на залишок року.
Необхідно скластиплан погашення кредиту фірмою за роками. Вихідні дані і результати розрахунку оформимо у виглядідокумента. Уявимографічно даніпро суму, що погашається щорічно, сумі відсотківпо кредитуза кожний рік і про річний платіж, а також про прибуток банку при поверненні боргу фірмою наприкінці термінакредиту у виглядіразового платежу, розрахованогопо формулі складних відсотків, простих відсотківі при погашенні кредиту рівними частинами наприкінці кожного року. Розрахунки і побудовадіаграм зробити за допомогою ТПExcel 97. Зробити аналіз отриманих результатів. Вихідні дані приведеніу додатку таблиця 2.2.
Розрахункові показники за кожний рік погашення кредиту приведеніу додатку таблиця 2.3.
Припускаю структуру документа з вихідними даними в таблиці (див. додаток 2.4). Порядок рішеннязадачінаведенийнижче.
Запровадженнявихідних даних і таблиць
Табличний документ побудуємо на Листі1 робочої книги, що єактивнимпри завантаженні Excel 97.
Спочатку вводжувихідніданідля рішеннязадачі:
активізую осередокC1 щиголем лівої кнопки миші на ній і для того, щоб вводимийтекст був підкресленимклацнемо мишею на кнопці Подчеркнутыйна панелі інструментів форматування;
уводжутекст «Вхідні дані» і натискаю клавішу Enter;
уводжутекстові і числові данівідповідно до таблиці (див. додаток таблицю 2.5).
Процентна ставка, рівна 10 %, що заноситься в клітину D4 береться у відносних одиницях (10/100=0,1).
Виділяю осередкиA3:C3, клацаю лівою клавішею миші на кнопці Объединить и поместить в центрена панелі Форматированиеі на кнопці По левому краю. Такуж операцію проробляюз осередкамиA4:C4 і A5: C5.
У осередокB9 і B28 уводжузаголовки таблиць «План погашення боргуфірмою» і «Прибуток кредитора» відповідно. Завершується запровадженняклавішею Enter.
Для формування «шапки таблиці» уводяться текстовіданівідповідно до таблиці (див. додаток 2.6).
Такагрупа даних вводиться в осередкивідповідно до макета, що поданий у таблиці (див. додаток 2.4).    продолжение
–PAGE_BREAK–
Для активізації осередкуB32 необхідно клацнути на ній лівою клавішею миші і з клавіатури ввести текст. Завершується запровадженнянатисканнямклавіші Enter. При цьому покажчик осередкупереміщається на один рядок униз.
Щоб пронумерувати роки в інтервалі B13:B17, скористаємося обчисленням членів арифметичної прогресії з кроком 1, що і єномерами з 1 по 5.
Для цього: вводжув осередокB13 значення 1; виділяю інтервал осередківB13:B17;
вибираю з меню Правкакоманду Заполнить, а потім Прогрессия…;
у діалоговомувікні Прогрессияклацаю на кнопці Ok (по умовчаннюу вікні активізована опція Арифметическаяв областіТипіПо столбцамв областіРасположение, а крок прогресії встановлений рівним1 у полеШаг).
Запровадженняформул
Формули для розрахунку залишку боргуна початок кожного року, суми боргу що погашається щорічно, суми відсотківпо кредитуза кожний рік, а також річного платежу вводяться в осередкиC13, C14, D13, E13 і F13, а потім копіюються у відповідні осередкиколонок C, D, E і F з автоматичним настроюваннямформул у такий спосіб:
уводжув осередокC13 формулу:
=D3 (2.4)
в осередокC14 формулу:
=C13-D13 (2.5)
активізую осередокC14 і встановлюю покажчик миші на маркері автозаповнювання;
утримуючи ліву клавішу миші натиснутої, переміщаю покажчик миші на осередокC17 (виконується копіювання з автоматичним настроюваннямформул).
Аналогічно уводжуформули в осередки:
D13 =$D$3/$D$5; (2.6)
E13 =C13*$D$4; (2.7)
F13 =D13+E13 (2.8)
і потім копіюю у відповідні інтервали осередківвідповідно до табл. 3
У формулі запис адреси осередку$D$5 позначає абсолютний номер рядка. Цей номер при копіюванні не змінюється.
Для визначення підсумкової суми відсотківза кредитактивізую осередокE18 і клацаю на кнопці з зображенням символу суми на стандартній панелі інструментів. Такіж дії проводжуі з осередкомF18 для визначення суми річного платежу.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Прибуток банку при розрахунку боргу, що повертається на виплат на 5 років по складних відсотках,визначається формулами:
E32 =F18; (2.9)
F32 =E32-D3. (2.10)
борг, що повертається одноразовимплатежем, розрахованийпо простих і складних відсотках, а також прибуток банку в цих випадках визначається за формулами:
E33 =D3*(1+D5*D4); (2.11)
E34 =D3*(1+D4)^D5; (2.12)
F33 =E33-D3; (2.13)
F34 =E34-D3. (2.14)

Форматуваннятаблиці
Щоб зробити таблицю більш наочною, виконаємо такеформатуванняосередківтаблиці.
Для установкипотрібної ширини стовпчиківтаблиці, виділимоінтервал стовпчиківА:F, вибираю в рядку меню пункт Формат, у ньому команду Столбец, а потім — Автоподбор ширины.
ФорматуємоосередокВ9, що міститьзаголовок таблиці, у такий спосіб:
активізуємо осередокВ9;
у панелі інструментів форматуваннявідчинимополе списку з розмірами шрифту щиголем миші на кнопці зі стрілкою, розташованоїз права від поля списку, і виберемо розмір шрифту рівний14 пунктам;
у панелі інструментів форматуванняклацнемо на кнопки для полужирногошрифту;
розташуємозаголовок посередині таблиці, для чого виділимоінтервал осередківВ9:F9 і клацнемо на кнопці Объединить и поместить в центрена панелі інструментів форматування.
Виділимополужирнимшрифтом текстовіданів «шапці» таблиці, а також «шапку» таблиці полужирнимилініями, що обмережують.
Для цього:
-виділяю інтервали осередківB11:B12, C11:C12, D11:D12, E11:E12, F11:F12;
-клацнемо на кнопці для полужирногошрифту на панелі інструментів форматування;
-клацнемо на кнопці зі стрілкою праворуч від кнопки Линии рамкина панелі інструментів форматування. З меню що з’явилося, виберемо зразокліній. Через те, що зазначеніінтервали осередківнесуміжні, то при їхньомувиділенні необхідно утримуватинатиснутоїклавішу Ctrl.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Таблицю «Прибуток кредитора» форматуємоаналогічно.
Приберемо сітку таблиці. Для цього в рядку меню виберемо пункт Сервис, а потім команду Параметры… і в діалоговомувікні, щоз’явилося ,клацнемо на вкладціВид, у ній виключимо перемикач Сеткаі клацнемо на кнопціОК.Побудованутабл. 2.7 із вихідними даними подаюнижче (див. додаток таблицю 2.7).
Графічне зображення табличних даних.
Для графічного зображенняданих про суму боргу, що погашається щорічно, сумі відсотківпо кредитуза кожний рік і річний платіж доцільно побудувати об’ємну, з’єднану, стовпчиковудіаграму, присвоївши їй номер 1.
Виділимо інтервали осередківE11:E17 і D11:D17, значення, яких будуть використані в якості числових даних, легенди, а також міток осі X при побудові діаграми. Клацнемо на кнопці Мастер диаграммна стандартній панелі інструментів. У діалоговомувікні, щоз’явилося,Мастер диаграмм (шаг 1 из 4): тип диаграммывиберемо тип діаграмиГистограмма(Объемный вариант гистограммы с накоплением.)і клацнемо на кнопціДалее.
У діалоговомувікні, щоз’явилося,Мастер диаграмм (шаг 2 из 4): источник данных диаграммывиберемо вкладкуРяд. Через те що діапазон осередківзаданий раніше, товін внесений автоматично в поля Имя:і Значения:, а в полеПодписи оси X: клацаємо на кнопці згортання вікна, розташованогоправоруч в полізапровадженнядіапазону. Для вказівки діапазону осередківнеобхідно виділити діапазон осередківB13:B17 за допомогою лівої клавіші миші. Цей діапазон автоматично вводиться в полезапровадженняПодписи оси X:. Після повторного щигля на кнопці згортання вікна відчиняєтьсядіалогове вікно Исходные данные. Потім клацнемо на кнопці Далее.
У діалоговомувікні, щоз’явилося,Мастер диаграмм (шаг 3 из 4): параметры диаграммына вкладціЗаголовкив полеввода Название диаграммывведемо текст «План погашення боргу фірмою». У полезавантаженняОсь X (категорий):уведемо текст «Роки». У полезавантаженняОсь Z (значений):уведемо текст «тис. грн.» і клацнемо на кнопці Далее.    продолжение
–PAGE_BREAK–
У діалоговомувікні, щоз’явилосяМастер диаграмм (шаг 4 из 4): размещение диаграммыв Поместить диаграмму на листе: по умовчаннюобранийпунктимеющемся:, а в його полезапровадженнявстановимозначенняЛист 2.
Після щигля на кнопці Готоводіаграма буде побудована.
Щоб установити потрібнийрозмір діаграми, треба клацнути на порожній областідіаграми для її виділення. За допомогою маркерів, що з’явилися, змінюємо розмір діаграми до потрібних розмірів. Для наданнядіаграмі більшої наочності необхідно відредагувати її елементи шляхом подвійного щигля лівою клавішею миші і зміни параметрів цих елементів. Побудованадіаграма наведенана мал.2.2(див. додаток мал. 2.2).
Д/>ля графічного зображенняданих про прибуток банку доцільно побудувати об’ємну стовпчиковудіаграму, присвоївши їй номер 2.
Визначаємоінтервал осередківE30:E34 і F30:F34 значення, яких будуть використані як легенда, і числових даних при побудові діаграми.
Клацнемо на кнопці Мастер диаграммна стандартній панелі інструментів. У діалоговомувікні, щоз’явилося,Мастер диаграмм (шаг 1 из 4): тип диаграммывиберемо тип діаграмиГистограмма (Трехмерная гистограмма показывает раскладку значений по категориям и рядам данных.)і клацнемо на кнопціДалее.
У діалоговомувікні, щоз’явилося,Мастер диаграмм (шаг 2 из 4): источник данных диаграммывиберемо вкладкуРяд.Через те що діапазон осередківбув заданий раніше, товін внесений автоматично в поля Имя:і Значения:, а в полеПодписи оси X: клацаємо на кнопці згортання вікна, розташованоїправоруч в полізапровадженнядіапазону. Для вказівки діапазону осередківнеобхідно виділити діапазон осередківB32:B34 за допомогою лівої клавіші миші. Цей діапазон автоматично вводиться в полезапровадженняПодписи оси X:. Після повторного щигля на кнопці згортання вікна відчиняєтьсядіалогове вікно Исходные данные. Потім клацнемо на кнопці Далее.
У діалоговомувікні, щоз’явилося ,Мастер диаграмм (шаг 3 из 4): параметры диаграммы на вкладціЗаголовкив полезапровадженняНазвание диаграммывведемо текст «Прибуток кредитора». У полезапровадженняОсь X (категорий):уведемо текст «Видрозрахунку». У полезапровадженняОсь Z (значений):уведемо текст «тис. грн.» і клацнемо на кнопці Далее.    продолжение
–PAGE_BREAK–
У діалоговомувікні, щоз’явилося ,Мастер диаграмм (шаг 4 из 4): размещение диаграммы в групіПоместить диаграмму на листе: по умовчаннюобранийпунктимеющемся:, а в його полезапровадженнявстановимозначенняЛист 3.
Після щигля на кнопці Готоводіаграма буде побудована.
Щоб установити потрібнийрозмір діаграми, треба клацнути на порожній областідіаграми для її виділення. За допомогою маркерів, що з’явилися, змінюємо розмір діаграми до потрібних розмірів. Для наданнядіаграмі більшої наочності необхідно відредагувати її елементи шляхом подвійного щигля лівою клавішею миші і зміни параметрів цих елементів. Побудованадіаграма наведенана мал. 2.3(див. додаток мал. 2.3).
Зберіганнятаблиці і діаграм на диску і висновокїх на пресу
Для зберіганняствореної таблиці і діаграм на диску клацнемо на кнопці Сохранитьв стандартній панелі інструментів.
У діалоговомувікні, щоз’явилося ,Сохранитьвведемо ім’я таблиці «План погашення боргу фірмою» у полезапровадженняИмя файлаі клацнемо на кнопціСохранить.
Для висновківпоточної таблиці і діаграм на пресунеобхідно клацнути на кнопці Печатьна стандартній панелі інструментів.
Аналіз результатів
Дані, подані на діаграмах (див. додаток мал. 2.2 і мал. 2.3), дозволяють зробити порівняльнийаналіз прибутку кредитора (банку) у трьох випадках:
при поверненні боргу наприкінці термінакредиту у видіразового платежу, розрахованогопо формулі складних відсотків
322,102-200=122,102 тис. грн.;
розрахованогопо формулі простих відсотків
300-200=100 тис. грн.;
при погашенні кредиту рівними частинами наприкінці кожного року
260-200=60 тис. грн.
З результатів табличних розрахунків і побудованихдіаграм очевидно, що прибуток кредитора знижується при погашенні боргуна виплат. Очевидно, такий підхід вигідний банку, тому що кошти, що повертаються частинами, банк знову може пустити в обігі одержати на них відсоткиможливо великі, якщо зросте ставка по кредиту. Крім того, це дозволяє контролювати платоспроможність клієнтури.
3. Аналіз банківських кредитів. Внутрішньобанківськіметоди і системи забезпечення економічної безпеки в сфері кредитування    продолжение
–PAGE_BREAK–

3.1 Використання економіко-математичних методів із
метою удосконалення планування і прогнозування в банках
Побудова економіко-статистичних моделей дозволяє дати кількісну характеристику зв’язку, залежності і взаємній обумовленості економічних показників. Хоча модель може претендувати лише на більш-менш спрощений відбиток дійсності, вона забезпечує строгий математичний підхід до дослідження сформованих економічних взаємозв’язків, до з’ясування питаньпро те, чи істотнадосліджуваназалежність, у якійформі вона виявляється тощо. Саме внаслідок математичної завершеності, кількісної певностісвоїх характеристик і оцінокекономіко-статистична модель служитьне тільки засобоманалізу попереднього розвитку, але й стає важливим інструментом планових розрахунків.
Математичні розрахунки вважають встановленими, якщо зв’язок між незалежним показником-факторомx і залежної перемінної у існує і характеризується функцією y=f(x).
Однієї з перших задачкореляційного аналізу євстановлення видуцієї функції, тобто відшуканнятакого кореляційного рівняння (рівняння регресії), що найкраще відповідає характеру досліджуваногозв’язку.
Рівняння прямої y=a+a1x,
де x і y- відповідно незалежні перемінні,
aі a1— постійні коефіцієнти.
Висновокпрямолінійності характеру зв’язку перевіряєтьсяспочатку шляхом простого зіставлення по наявним даним варіації залежної і незалежної перемінних, а також графічним способом.
При графічному способі кожне спостереження відзначається у виглядікрапки в прямокутній системі координат. При достатньо великійкількості спостережень розташованих крапокна графікулегко дозволяє переконатися в слушностіабо хибностіуявленняпро лінійний характер зв’язку між досліджуванимиперемінними.
Другиметапом євиявлення рівняння прямоїпри даній конкретній залежності між x і y. Для цього необхідно визначити чисельні значення (aі a1), при яких пряма найкраще буде відповідати наявним фактичним даним.
Знаходимо мінімум квадратів відхилень, коефіцієнти яких відшукуємо методом найменших квадратів.
y=a+a1x
(yфакт -yрасч)2=min
Рівняння прямоїможна записати в такий спосіб:
yрасч=a+a1xфакт,
підставляючи значення yрасчв умову мінімізації суми квадратів одержимо:
(yфакт-a-a1x)2=min    продолжение
–PAGE_BREAK–
Визначивши мінімізуючуфункцію в цілому через f і відкинувши yx і y, підписні літери, маємо:
f
/>=-2(y-a-a1x)=0;
a0
f
/>=-2(y-a-a1x)x=0;
a1
Після перетворення одержимо систему нормальних рівнянь, рішенняяких призводитьдо визначеногорозмірукоефіцієнтів a0 і a1:
y=Na+a1x;
xy=ax+a1x2;
де N — число одиниць спостережень (36),
x -сума наданихкредитів (10999),
y -сума прибутку банку (569),
xy=176835,3
x2=3514981,8 (Див. додаток таблицю 3.1).
У результатімаємо систему рівнянь:
569=36a+10999a1;
176311,8=10999a1+3514981,8a1;
36a=569-10999a1;
a=(569-10999a1)/36;
a1=0,0159;
a=10,95.
Рівняння має вигляд: y =10,95+0,0159x;
Підставимо вибірково 7-еі 25-езначення. Пряма лінія, що відповідає цьому рівнянню, проведена на графіку3.1.
Модель аналізованоїзалежності відповідає логіці економічного аналізу, чим більше сума виданих кредитів, там більше прибуток банку.
Тепер необхідно з’ясувати, чи єзв’язок між аналізованимипоказниками і наскільки вона сильна.
Середня сума прибутку дорівнює 15,81 тис.грн. на місяць.
Просте зіставлення даних 7-йі 9-йграф таблиці призводитьдо явноговисновку: відхиленнявід прямоїменше відхиленьвід середньої, отже, оцінкипо рівнянню набагато точніше оцінокпо середньому розмірудосліджуваноїознаки.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Дамо нашому висновкукількісне вираження, тобто обчислимо, наскільки усі відхиленнявід середньої перевищують відхиленнявід прямої. Цю задачуне можна, очевидно, розв’язати шляхом підсумовування самих відхилень, тому що сума в обох випадках рівна нулю. Скористаємося квадратами відхилень.
Дисперсія (s2y).
(y-y)2
/>s2y=; (3.1)
N
s2y = 584,06/36 = 16,22;
/>

sy= 16,22 = 4,03;
Такі ж операції варто проробити і з відхиленнямивід прямої.
Нову дисперсію позначимочерез s2yx, показуючи цим, що в даному випадку ми розглядаємоy як залежний розмірстосовно x. Дисперсія значень y складає:
s/>2yx=544,84/36=15,13;
syx= 15,13=3,89;
Це означає, що дійснийприбуток банку, відхиляється від прибутку, обчисленої по рівнянню, у середньому на 3,89 тис.грн. Розмірsyxхарактеризує надійність оцінок, отриманих по рівнянню прямої, а розмірsyпоказує надійність оцінокза допомогою середньої.
Визначаємо наскільки скоротилася сума квадратів відхиленьпри переході від середньої арифметичної до рівняння прямої:
s2y-s2yx 16,22-15,13
/>/>= = 0,067;(3.2)
s2y 16,22
Р/>озмір0,067 (коефіцієнт детермінації) характеризує силу впливу даної причини (сума виданих кредитів) на пов’язанийіз нею показник (сума прибутку). Коефіцієнт детермінації обчислюється як відношенняквадратів відхилень. Для переходу до першого ступеня необхідно витягти квадратний корінь, одержуємо коефіцієнт кореляції:
/>s2y-s2yx
r/>= =0,067 = 0,26; (3.3)
s2y     продолжение
–PAGE_BREAK–
Рівняння зв’язку і коефіцієнт кореляції єдвома найважливішими характеристиками кореляційної залежності, що узагальнюють, між досліджуванимиознаками. Рівняння в конкретній кількісній формі показує, якаіснує залежність між двома перемінними, а коефіцієнт кореляції дозволяє судити про силу цієї залежності, про тісноту досліджуваногозв’язку.
Тіснота зв’язку між перемінними може бути змінена за допомогою індексу кореляції (i), що визначається аналогічно коефіцієнту для лінійної форми зв’язку, тобто за формулою:

/>s2yx
i/>=1-; (3.4)
s2y
де s2yx-середнєквадратичневідхиленняфактичних значень y від значень, обчислених по рівнянню кривої,
s2y-середнєквадратичневідхиленняфактичних значень y від їх середнього арифметичного розміру.
/>/>15,13
i/>=1- =1-0,93 = 0,27;
16,22
Індекс кореляції умовний розмір, що розраховується лише стосовно конкретної форми кривої. Як бачимо питому вагу суми виданих кредитів дорівнює 0,27, або 27% прибутку банку відбувається за рахунокзміни суми виданих кредитів. Тому розміробраногочинникана прибуток банку істотно впливає. Визначимо середню квадратичнупомилку коефіцієнта кореляції вибіркової сукупності:
1 1
/>/>/>/>r = = = 0,1; (3.5)
 N – 1 35
Визначимо відношеннякоефіцієнта кореляції вибіркової сукупності до запропонованої квадратичноїпомилки:
0,259
/>= 1,53;
0,169
Різниця i – r = 0,27 – 0,261 = 0,009; 0,009
Отже, лінійна форма зв’язку обранаправильно.
/>10999
/>ост.= = 17,48;
36
ост.17,48
V/>/>= * 100% = * 100% = 3,07%. (3.6)
y 569
Данийкоефіцієнт означає, що запропонованою економіко-математичною моделлю можна користуватися, при вивченні впливу суми виданих кредитів на прибуток банку.

3.2. Аналіз активних операцій банку.
Аналіз і оцінкаякості кредитного портфеля
Аналіз структури активних операцій ділиться на якіснийі кількісний. У випадку здійснення якісного аналізу визначається перелік активних операцій (напрямків використання коштівбанку) на момент проведення аналізу. (Див. додаток таблиця 3.2)    продолжение
–PAGE_BREAK–
У структурі активних операцій банку найбільшапитомувагумає кредитна діяльність — 49,4%, у томучислі надання короткострокових кредитів 33,1%. Банк єплатоспроможним, оскільки коштина кореспондентськомурахункув НБУ складають22,5%. Витратибанку мають незначну питому вагу в структурі активних операцій — 2,7%. Отже, активи банку складаються в основномуз позик клієнтів. Безнадійні боргипо цих позиках заподіюють банкузбитки, особливо в томувипадку, якщо недостатньо забезпечені кредити.
Кредитний портфель — це характеристика структури і якості виданих позичок, класифікованихпо визначенихкритеріях. Одним із таких критеріїв, застосовуваних у практику, єступінь кредитного ризику. За цимкритеріємвизначається якість кредитного портфеля. Аналіз і оцінкаякості кредитного портфеля дозволяє менеджерам банку управляти його позичковими операціями.
При формуванні кредитного портфеля необхідно враховувати такіризики:
1. Кредитний ризик — при якому позичальники можуть бути не в змозі погаситисвійборг;
2. Ризик ліквідності — при якому у банку виявиться недостатньо коштів для виконанняплатіжних зобов’язань у встановлені терміни;
3. Процентний ризик — ризик змін процентних ставок, що негативно позначаютьсяна прибуткубанку.
Кредитний ризик повиннийконтролюватися для підтримки його на відповідномурівні. Цього рівня банк досягає за допомогою знедоленого керуваннякредитами, а також такихмір:
— кредити даються тільки тим позичальникам, кредитоспроможність яких перевірена і єзадовільною;
— кредитна угода складаєтьсятаким чином, щоб виключити можливість невиконання його умов;
— постійно контролювати виплати відсотківі погашення основної суми боргу; якщо платежі переходять у категорію прострочених, застосовуються відповідні міри.
Зважаючи на те, що найбільшапитома вага припадаєна кредитну діяльність в активних операціях банку, що єризикованоїдля комерційного банку, виникає необхідність в аналізі «кредитного портфеля» банку. (Див. додаток таблиця 3.3)
Структура «кредитного портфеля» банку може вважатисязадовільноюв томувипадку, якщо питомавагакредитів без забезпечення, сумнівних для повернення, прострочених і пролонгованих складаєне більш 50%. У такомувипадку банк проводить ризиковану кредитну політику.
Основоположним моментом в керівництвікредитним портфелем банку євибір кредиторів, оцінкиякості окремо взятоїпозички. На даний час приймаються два головних критерії: ступінь заможностіповернення позички і фактичнийстаніз погашенням раніше виданих позичок. Вони відповідають утриманнюпершого етапу керуваннякредитним портфелем.
З погляду забезпечення повернення позичок НБУ пропонує виділити тригрупи кредитів, що різнятьсяза ступенямиризику.
Перша група — забезпечені позички.
Друга група — недостатньо забезпечені позички.
Третя група — незабезпечені позички.
Другий критерій класифікації відбиває фактичнийстаніз погашенням раніше виданих позичок. У цьомузв’язку виділяють 5 груп кредитів:
1. — позички, що повертаються в термін.
2. — позичка, із простроченазаборгованістьтерміномдо 30 днів;
3. — «- від 30 до 60 днів;
4. — « — від 60 до 180 днів;
5. — « — понад 180 днів.
З урахуваннямзазначенихкритеріїв НБУ пропонує виділяти п’ятьгруп кредитів, що диференціюється рівнем відрахувань у резервний фонд банку, що відповідає утриманнюдругого етапу керівництвакредитним портфелем.
Відрахування конкретних позичок, виділених банком, значаться на балансі на квартальні дати, до відповідних груп складаєутриманнятретього етапу керівництвакредитним портфелем.
На четвертомуетапі робітникибанку визначають структуру кредитного портфеля в розтинікласифікованихпозичок, тобто сумуютьусі позички однієїгрупи й одержують дані обсяги кожної групи, а також кредитного портфеля банку в цілому на відповідну дату.
На п’ятомуетапі визначається сукупний ризик кредитного портфеля банку. Для цього сума кредитів по кожній групі примножається на відповіднийвідсотокризику.
На 1.01.99 р. структура кредитів Регіонального керівництваПромінвестбанку виглядає таким чином (тис. грн.):
1-я гр._ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 1500,0
2-я гр. _ _ _ _ _ _ _ _ _ _2300,0
3-я гр._ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 800,0
4-я гр._ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 700,0
5-я гр._ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 1300,0
Разом:_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 6600,0

Використовуючи коефіцієнти ризику кожної групи позичок, одержуємо сукупнийризик кредитного портфеля банку на 1.01.99 р.:
(1500х2%)+(2300х5%)+(800х30%)+(700х75%)+    продолжение
–PAGE_BREAK–
(1300х100%) = 2200 тис. грн.
На попередню дату (1.01.98 р.) розмірсукупного ризику був вище, і складала4500 тис. грн. Кредитний ризик знизився за рахунокполіпшення якості кредитного портфеля.
Шостий етап — аналізуємо чинники, що викликали погіршення якості кредитного портфеля. Такі чинникиможуть бути пов’язаніяк із зміною фінансового станупозичальників, так і з погіршенням заможностіповерненняпозичок при використанні заставного права, гарантій або страхування.
На сьомомуетапі керівництвакредитним портфелем здійснюється формування достатніх резервних фондів.
У нашомувипадку банк зобов’язаний сформувати резервнийфонд у розмірі не менше 2200 тис. грн. Аудитори повинні підтвердити повноту формування зазначеногорезерву.
На заключному(восьмому) етапікерівництвакредитним портфелем менеджери банку на основі розглядусформованої структури кредитного портфеля і чинників, що викликали її зміну, намічають мірив областікредитної політикибанку на перспективу. До них належать: зміни в цільовій спрямованості позичок або сфер вкладення кредитних ресурсів, одержання додаткових гарантій, посиленняпопереднього і наступного контролю за виконаннямумов кредитного договору, поліпшення тих або іншихелементів організації кредитного процесу.
Система контролю за якістю кредитного портфеля і факторамиризику
Внутрішньобанківськийконтроль за якістю кредитного портфеля і факторамиризику, єодним із найважливіших напрямків внутрібанківськоїроботи. Цю роботу необхідно розглядатине тільки з погляду економічної безпеки банку, у зв’язкуз учиненням яких-небудь зловживань його службовцями або несумліннимиклієнтами, але і як засібвизначення стануліквідності банківських операцій, ступеняконцентрації їхньої ризикованості, ефективності розміщення власних і притягнутих коштів. Інакше кажучи, аналітичний внутрішньобанківськийконтроль необхідно розглядатияк систему керівництвафакторамиризиків, а також як інструмент прогнозування і здійснення ефективноїгрошово-кредитноїполітикибанку. Як перший, так і другийаспекти внутрібанківськійсистеми контролю спрямованіна підтримку стабільної роботи банківського закладу. Але в силу специфіки даної роботи ми розглянемоці питаннячерез призму економічної безпеки банків у процесі проведення активних кредитних операцій.
Важливість даних питаньполягаєв тому, що в процесі активних кредитних операцій формується елемент ліквідності кредитного портфеля банків, а за правильно розміщені кредитні ресурси вони одержують відсотки, що єосновним джерелом прибутку, формування якісного кредитного портфеля банку має вирішальне значення для його рентабельної роботи і надійності як партнера у фінансово-господарській діяльності. Запропонована система аналізу може бути використана як робітникамибанку для розробкиоптимальних систем по керівництвакредитними ризиками і на цій основі удосконалювання кредитної діяльності, так і відповідними контрольно-ревізійними службами при проведенні перевірочних заходів щодо вивчення діяльності банку.
Аналіз кредитної діяльності банку містить:
1. Оцінкуефективності банківських аналітичних систем керівництвакредитними ризиками (розробляється з урахуваннямструктури і видівкредитних ризиків кредитного портфеля конкретногобанку).
2. Оцінкуякості можливого ризику, його правильну класифікацію в плані покриття і достатності існуючих резервів для покриття фактичного і потенційного збитку.
3. Прогноз рентабельності проведених кредитних операцій і обгрунтування відповідності прибутку ступеня кредитних ризиків.
4. Визначення ступеня, особливостей і типу концентрації ризиків кредитного портфеля.
Оскільки визначенізбитки, пов’язаніз кредитами єнеминучими, то наявність відповідної системи контролю і процедури прийняття рішеньпро надання кредитів дає можливість знизитиризик збитків. Прогноз припустимихризиків кредитних операцій повиннийбазуватися на системі контролю і процедурі надання, покликаних захищати банківські резерви і капітал, обмежувати ризики до контрольованих рівнів. Ці системи і процедура припускають глибокийаналіз кількісних кредитних чинників, що відповідно відображають якість припустимихризиків.
Для попередження погіршення якості кредитного портфеля в процесі концентрації тих або іншихвидівкредитів, у томучислі в залежності від періодичності діяльності, банк повиннийоперативно визначати рістризиків, і відкоригувати балансову вартість кредитів шляхом створення спеціальних резервів для покриття можливого збитку.
Аналіз кредитних ризиків являє собою оцінкуякісних і кількісних факторів платоспроможності окремих позичальників і їхньої сукупності. На основі цього будується прогноз перспектив і методів підтримки ліквідності операцій, що складаютькредитнийпортфель, а при необхідності і санації кредитноїдіяльності банку.
Внутрішньобанківськийпроцес керівництвакредитними ризиками має чотири основні стадії:
а) Робота банку по організації видачі кредиту. На цій стадії оцінюється, затверджуєтьсяі документально відображається кредитний ризик, визначається його категорія.
б) Розгляд кредитного ризику. Дана стадія передбачає розробкупрогнозу з урахуваннямступеня ризику від моменту видачі кредиту до його повного повернення.
в) Нагляд за боржниками в розтиніконкретних угод, ризикованими кредитами і рівнем їхньої концентрації в розтинікатегорій ризиків.
г) Контроль за процесом погашення заборгованості.
Керівництвокредитними ризиками включає банківські підходи і засобиконтролю за кредитною діяльністю і складається з:
1. Кредитноїстратегії, що включає кредитну політику і процедуру надання кредитів.    продолжение
–PAGE_BREAK–
2. Організації роботи персоналу по виконаннюкредитних функцій.
3. Внутрішньобанківськогоконтрольного супроводу за наданимикредитами.
4. Урахуваннякредитів і управлінських систем звітності.
Внутрішньобанківськіметоди зниження кредитних ризиків
Існує багато різноманітних ризиків, так чи інакше пов’язанихіз кредитними ризиками. У банківській практиціїх нараховують понад п’ятдесятивидів, починаючи з ризику простого шахрайства, лжебанкротства, банкрутства позичальника; відмови його партнерів від платежів за отримані товари, від придбанихабо зроблених позичальником товарів; рівня переконцентраціїризиків у зв’язкуз наданням коштіводному позичальнику, розміщення їх в одномусекторі економіки; пільгового кредитування родинних дочірніх підприємств; заможностібанків і підприємств-позичальників кваліфікованими кадрами й іншихчинників, що впливають на ступінь ризику, аж до ряду політичних чинників, таких як військовіконфлікти, революції, націоналізація, зміназаконодавчої політикитощо.
Слід зазначити, що при правильній організації роботи і взаємодії відповідних служб банку ризики можна зводитидо мінімуму, але жоден із ризиків не може бути усунутий цілком. Водночас, надмірна обережність може позбавити банк прибуткових можливостей, що, як уже відзначалося, єосновним джерелом його прибутку. З іншоїсторонинадмірна, непродумана ризикованість створює для банку погрозузагубити не тільки прибуток у видівідсотківза наданікредити, але і кредитні кошти. Для більш повного їхнього урахуванняв процесі застосування вичленуємо найбільш важливі, внутрішньобанківськіметоди зниження кредитних ризиків.
Перший метод зниження кредитних ризиків:вибір менш небезпечних видіві режиму проведення активних кредитних операцій у залежності від рівня надійності позичальника і ряду іншихчинників.
Другим методом зниження кредитних ризиків єлимитуваннявитрати позичальником кредитних коштів.
Третімметодом зниження кредитних ризиків єдиверсифікаціяпозичок.

3.3 Аналіз платоспроможності і ліквідності підприємства
Оцінкаплатоспроможності і ліквідності.
Попередня оцінкафінансового положенняпідприємства здійснюється на підставіданих бухгалтерського балансу, ” Звіту про фінансові результати і їхнє використання “, а також ” Додаткидо балансу підприємства “.
На даній стадії аналізу формується початкове уявленняпро діяльність підприємства, виявляються зміни в складі майна підприємства і їхніх джерел, установлюються взаємозв’язки між показниками.
Для зручності проведення такого аналізу доцільно використовувати так званийущільненийаналітичнийбаланс — нетто, що формується шляхом додавання однорідних по своєму складіелементів балансових статей у необхідних аналітичних розтинах, як це показано на таблиці. (Див. додаток таблиця 3.4)
Одним із найважливіших критеріїв фінансового положенняпідприємства єоцінкайого платоспроможності, під яким прийняторозуміти спроможністьпідприємства розраховуватися по своїх довгострокових зобов’язаннях. Отже, платоспроможним єтепідприємство, у якого активи більші, ніж зовнішні зобов’язання.
Спроможністьпідприємства сплачуватипо своїх короткострокових зобов’язаннях називається ліквідністю. Інакше кажучи, підприємство вважаєтьсяліквідним, якщо воно в станівиконати свої короткострокові зобов’язання, реалізуючи поточні активи. Виходячи зі сказаного, у практиціаналітичної роботи використовують цілу систему показників ліквідності. Роздивимосянайважливішіз них.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (коефіцієнт терміновості) обчислюється — кошти і швидко реалізаціяцінних паперів(III розділ активу) до короткострокової заборгованості (результатподілуIII пасиву). Він показує, якачастина поточної заборгованості може бути погашена на дату упорядкування балансу або іншоїконкретної дати.
За даними нашого прикладуспіввідношення коштів і короткострокових зобов’язань складає0.24: 1 (299:1255) на початок року і 0.16: 1 (259:1591) на кінець. Це говоритьпро те, що погаситисвої зобов’язання в терміновомупорядку підприємство не змоглоб. Проте, з огляду на малу можливістьтого, що всікредитори підприємства одночасно пред’являть йому свої боргові вимоги, і приймаючи в увагу той факт, що теоретично достатнім значенням для коефіцієнта терміновості єспіввідношення 0.2: 1, можна попередньо припустити допустимістьсформованих на підприємстві співвідношень легко реалізованих активів і короткостроковоїзаборгованості.
Уточнений коефіцієнт ліквідності — визначається як відношеннякоштів, цінних паперів і дебіторськоїзаборгованості (III розділ активу) до короткострокових зобов’язань (результатIII поділупасиву балансу-нетто). Цей показник характеризує, якачастина поточних зобов’язань може бути погашена не тільки за рахунокготівки, але і за рахунокочікуваних надходжень за відвантажену продукцію, виконаніроботи або зроблені послуги. Для нашого прикладуце співвідношення склалона початок року 0.73: 1 ((299+612):1255) і на кінець року 0.65: 1 ((259+780):1591), тобто скоротилося на 8 пунктів.
Загальнийкоефіцієнт ліквідності (коефіцієнт покриття) являє собою відношеннявсіхпоточних активів (результатII розділу+ результатIII розділуактиву) до короткострокових зобов’язань (результатIII розділупасиву балансу нетто). Він дозволяє встановити, у якійкратності поточні активи покривають короткострокові зобов’язання. У загальномувипадку нормальними вважаютьсязначення цього показника, що знаходяться в межахвід 2 до 3.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Варто мати на увазі, що якщо відношенняпоточних активів і короткострокових зобов’язань нижче, ніж 1:1, то можна говоритипро високий фінансовий ризик, пов’язанийз тим, що підприємство не в змозі оплатити свої рахунки.
Співвідношення 1:1 припускає рівність поточних активів і короткострокових зобов’язань. Приймаючи до уваги різноманітний ступінь ліквідності активів, можна з упевненістю припустити, що не всіактиви будуть реалізовані в терміновомупорядку, а, отже, і в даній ситуації виникає можливість фінансової стабільності підприємства.
Якщо ж значення коефіцієнта покриття значно перевищує співвідношення 1: 1, томожна зробити висновокпро те, що підприємство має у своєму розпорядженні значний обсяг вільних ресурсів, сформованих за рахуноквласних джерел.
Іншимпоказником, що характеризує ліквідність підприємства, єоборотний капітал, що визначається як різниця поточних витраті короткострокових зобов’язань. Іншимисловами, підприємство має оборотний капітал доти, поки Поточні активи перевищують короткострокові зобов’язання (або в цілому доти, поки воно ліквідне).
У цьомузв’язку корисно визначити, якачастина власних джерел коштів вкладена у найбільш мобільні активи. Для цього береться так званий коефіцієнт маневреності.
Оборотний капітал
К/>маневреності= (3.7)
Джерела власних коштів

У нашомуприкладі коефіцієнт маневреності складає749: 1932 = 0. 397 на початку рокуі 570: 2205 = 0. 259 наприкінці, що в цілому підтверджує раніше зроблені висновкищодо структури джерел формування поточних активів на підприємстві.
Внутрішній аналіз стануактивів.
З метою поглибленогоаналізу доцільно згрупувати всіоборотні активи по категоріях ризику. Приміром, євеликаможливістьтого, що дебіторську заборгованість буде легше реалізувати, ніж незавершене виробництво, або витратимайбутніх періодів. (Див. додаток таблиця 3.5)
У розвиток проведеного аналізу доцільно оцінити тенденцію зміни співвідношень важкореалізованихактивів і загальногорозміруактивів, а також важкореалізованихі легко реалізованих активів. Тенденція до ростуназваних співвідношень указує на зниження ліквідності.
Враховуючи, що відповідно до чинного законодавства податок на майно підприємства береться з усієї сукупності основних і оборотних коштів і фінансових активів, підприємству необхідно рятуватисявід подібного баласту. (Див. додаток таблиця 3.6)
Для стабілізації фінансового положенняпідприємства керівництвуі головному бухгалтеруслід ужити термінових заходів по стабілізації фінансового положенняпідприємства. Такими заходами повинні стати:
— удосконалення організації розрахунків із покупцями (варто мати на увазі, що в умовах інфляції, як правило, вигідніше продавати продукцію швидше і дешевше, ніж очікувати вигідних умов іїреалізації);
проведення інвентаризації станумайна з метою виявлення активів “низької” якості і списання їх із балансу у встановленомупорядку й ін.
Внутрішній аналіз короткострокової заборгованості.
Аналіз короткострокової заборгованості проводитьсяна підставіданих аналітичного урахуваннярозрахунків із постачальниками, отриманих кредитів банку, розрахунків з іншими кредиторами. У ходіаналізу проводитьсявибірка зобов’язань, терміни, погашення яких наступаютьу звітномуперіоді, а також відстрочених і прострочених зобов’язань.
Для цілей аналізу станарозрахунків із постачальниками може бути використана таблиця. (Див. додаток таблиця 3.7)
Схованакредиторська заборгованість підприємства виникає у випадку поширеноїв даний час форми розрахунків із покупцями на умовах передоплати. Аналіз станукредиторської заборгованості підприємства його покупцям показаний у таблиці. (Див. додаток таблицю 3.8)
Як бачимо, схованакредиторська заборгованість підприємства склала248 тис. грн., із них 148 тис. грн. — із терміномутвореннябільше трьох місяців.
Аналогічно аналізується станзаборгованості підприємства по отриманих позичках банку, позикам, іншим кредиторам.
Результати аналізу можуть бути подані в таблиці. (Див. додаток таблицю 3.9)
На ліквідність підприємства значнийвплив робитьтерміннадання кредиту.
Середній періоднадання кредиту може бути обчислений по формулі:

Середній залишок Тривалість
заборгованості * періоду
П/>еріод кредиту = (3.8) Сума обороту

де під сумарним оборотомрозуміється розмірдебетового оборотуза аналізованийперіод по рахункахзобов’язань. Примітка: розрахунки проводятьсяокремо по кожномувидузобов’язань.
Для визначення середнього періоду кредиту за рік у чисельнику формули буде 360 (кількість дніву періоді), за квартал — 90, за місяць — 30.
При цьому в найбільше спрощеномувидірозмірсереднього залишку по видахкороткострокових зобов’язань можна розрахувати за даними балансу як:

ОКЗн + ОКЗк
С/>ередній залишок = (3.9)
заборгованості 2

де ОКЗні ОКЗк— залишок заборгованості на початок і кінець періоду.
Для одержання більш достовірної інформації варто залучити щомісячніданіпро залишки кредиторськоїзаборгованості, відбитіу журналах-ордерах №4 «Короткострокові кредити банків», №6 «Розрахунки з постачальниками», №8 «Розрахунки по авансах отриманих», «Розрахунки з бюджетом», №10 «Розрахунки по оплаті праці» і «Розрахунки по соціальномустрахуваннюі забезпеченню» або в їхніх відомостях. Для аналізу зручно використовувати таблицю. (Див. додаток таблицю 3.10)    продолжение
–PAGE_BREAK–
Дані таблиці свідчать про найбільше серйозні зміни в термінах кредитування, які відбувались у поточному році по статтях короткострокових позичок банку і кредиторської заборгованості за товари, роботи і послуги.
Фінансова стійкість підприємства буде залежати від того, яким чином воно проводило в поточному періоді взаєморозрахунки зі своїми боржниками (дебіторами). Нагадаємо, що необхідною умовою стабільності діяльності є одержання кредиту на тих же умовах (або кращих), на яких саме підприємство його робить.
Висновок.(Див. додаток таблицю 3.11)

3.4 Оцінка кредитоспроможності підприємств малого бізнесу
Система показників на стартовомуперіоді не повинна бути складно, щоб не збільшувати трудомісткість банківських операцій.
При цьому під ліквідними коштамипропонується розуміти ліквідні активи трьохкласів. (Див. додаток таблицю 3.11)
Для оцінкикредитоспроможності підприємств пропонується використовувати трипоказники, що розраховуються на основі середніх сальдових даних балансів за минулийрік: коефіцієнт ліквідності, коефіцієнт покриття і показник заможностівласними коштами. Коефіцієнт ліквідності призначений для оцінкиспроможностіпозичальника оперативно визволити з господарськогооборотукошти і погаситиборгові зобов’язання. 1)
Ліквідні кошти
/>Кл= (3.10)
Короткострокові боргові зобов’язання
Коефіцієнт покриття використовується для оцінкимежікредитування даного клієнта. Якщо коефіцієнт покриття менше 1, варто припинити видачу позичок або зажадати гарантію.
Ліквідні кошти + Залишок запасів усіх
I і II класу матеріальних цінностей по балансу
К/>пок. = (3.11)
Короткострокові боргові зобов’язання
Показник заможностівласними коштамивключений у число основних показників кредитоспроможності в зв’язкуз історично сформованою проблемою заниженості нормативів власних оборотних коштів. Хоча нормативи скасовані, проблема з позиції гарантії поверненняпозичок залишається. Чим більше розмір власних коштів, тим вище спроможністьклієнта вчасно розрахуватися по своїх боргових зобов’язаннях:
Фактичнанаявність власних оборотних коштів по балансу
/>Псс=
Загальнийрозмір оборотних коштів у запасах, (3.12)
витратах, розрахунках і в грошовій формі
В даний час значну частину клієнтів більшості комерційних банків складаютьпідприємства малого бізнесу. При оцінціїхньої кредитоспроможності варто враховувати такіособливості:
1. Банк має справузі значною кількістю знову створених підприємств малого бізнесу. Це не дає можливості оцінити їхній рівень кредитоспроможності традиційним засобом — на основі фактичних даних про финансово— господарськудіяльноіть підприємства в минуломуроці. У зв’язкуз цим варто розмежовувати визначення ризику кредитування:
— знову створених підприємств малого бізнесу;
— чиннихпідприємств.
2. Відносна нестійкістьвиробничих зв’язків підприємств малого бізнесу викликаєзначні коливання в надходженні виторгувід реалізації виробленої ними продукції. Це визначає підвищений ризик комерційногобанкупри наданні позичок, тому що й в умовах балансування кредитних ресурсів і кредитних вкладень потрібна гарантія звільненнякредитних ресурсів у будь-якийперіод року.    продолжение
–PAGE_BREAK–
3. Підприємства малого бізнесу, одержують позички періодично. Видача може різко змінити рівень кредитоспроможності, що варто враховувати в методиці розрахунку відповідних коефіцієнтів.
4. Нерідко підприємства малого бізнесу погано забезпечені власним капіталом.
Відповідно до викладеного пропонується такасистема показників кредитоспроможності чиннихпідприємств малого бізнесу. (Див. додаток таблицю 3.12)
Особливості зазначенихкоефіцієнтів кредитоспроможності випливаютьз особливостей підприємств малого бізнесу і полягаютьу такому:
1. У розрахунок коефіцієнта ліквідності включається розмір вимогаємої позички.
2. При розрахунку коефіцієнта покриття в ліквідні коштивключається вартість власних основних фондів.
3. У власні коштипідприємства включаються залишки спеціальних фондів.
Для підприємств знову утворенихі які займаютьсяторгово-посередницькою діяльністю основнаувагаповинна бути приділена оцінціділового ризику відбитогов техніко-економічномуобгрунтуванні. Необхідно звернути увагу на розмір вимогаємої позички і розмір запланованого прибутку, а також на ліквідність товару. Необхідно також установити наявність договорів на постачанняі реалізацію продукції, місцезнаходженняпостачальників і покупців продукції, що може призвестидо труднощів у розрахунках з іншимирегіонами країни. Запропонованаметодикабулавипробувана мноюна37підприємствахмалогобізнесу. (Див. додаток таблицю 3.13)
У основі визначення класу кредитоспроможності клієнта лежить критеріальнийрівень показників і їхній рейтинг. Особливості організації оборотних коштів у нашій країні не дозволяють прямо використовувати критеріальнийрівень коефіцієнтів ліквідності і покриття, застосовуванніу світовій практика.
Коефіцієнти і показники на рівні середніх розмірівєпідставоювіднесення позичальника до 2 класу, вище середніх — до 1 і нижче середнього — до 3. Як приклад можна привеститакумодель шкали, розрахованупо ОПЕРОАКПИБ, що займається кредитуванням, в основному, підприємств торгово-посередницької сфери діяльності. (Див. додаток таблицю 3.14)
По 37 аналізованих підприємствах були отримані такідані по класукредитоспроможності даних коефіцієнтів. (Див. додаток таблицю 3.15)
Клас кредитоспроможності коефіцієнта варто визначати не тільки по його критеріальномурівні, але і на основі аналізу чинників, що впливають на його розмір. Наприклад,по одному з підприємств малого бізнесу, що займається торгово-посередницькою діяльністю, коефіцієнти кредитоспроможності на початок і кінець 4 кварталу 1998 року мали такийрівень. (Див. додаток таблицю 3.16)
1. По динаміці коефіцієнта ліквідності очевидно, що до кінця звітного періоду він збільшився на 0,13. Причинами даної зміни є: а) за рахунокзміни ліквідності активів 2-гокласу даний коефіцієнт збільшився на 0,81. Зокрема, це було пов’язаноіз збільшенням боргупостачальників на 563. 299 тисяч гривеньабо на 150,9 %, що може бути пов’язанез уповільненням розрахунків.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Збільшилася заборгованість персоналу по іншимопераціях на 2. 563 тис. грн. або на 82.1%.
Позитивним єзменшеннязаборгованості інших дебіторів на 4. 340 тисячі гривеньабо на 13%.
Збільшилися аванси, виданіпостачальникам і підрядчикам на 15. 600 тисяч гривень.
б) За рахунокзміни ліквідності активів 1-гокласу коефіцієнт ліквідності збільшився на 0,039, що пов’язанозі збільшенням коштіву касі на 222 тисячі гривень, збільшенням коштівна рахункуна 25. 174 тисячі гривеньі на валютномурахункуна 1. 500 тисячі гривень, збільшилися й інші кошти на 2. 313 тисяч гривень.
Збільшення ліквідних активів 1-гокласу позитивний момент у роботі підприємства, оскільки, чим вище ліквідність активів, тим більше у підприємства можливості виконатисвої зобов’язання. Це не пов’язаноіз збільшенням короткострокових позичок.
в) За рахунокзміни короткострокової заборгованості даний коефіцієнт знизився на 0,719. Це пов’язано, по-перше, із зростанням заборгованості в короткострокових кредитах банку на 398. 453 тисячі гривеньабо на 69 %. Збільшилися так само кредити банків для робітниківта інші короткострокові позики.
Другою причиною булозбільшення заборгованості постачальникам у зв’язкуз уповільненням розрахунків. Крім того, збільшилася заборгованість бюджету. Негативниммоментом булотакож скорочення авансів, отриманих від покупців і замовників. Підприємству необхідно використовувати попередню форму розрахунків і брати аванси.
2. Коефіцієнт покриття до кінця звітного періоду знизився на 0,05. Це негативниймомент у роботі підприємства, оскільки при особливих обставинах підприємство при недостачі готівки, реалізувавши товари все рівно не зможеоплатити свої зобов’язання.
а) за рахунокліквідності активів 2-гокласу даний коефіцієнт збільшився на 1,11, б) за рахунокзміни запасів і витратданий коефіцієнт збільшився на 0.308. Мало місце збільшення виробничих запасів на 164. 782 тисячі гривеньабо 120. 7%, збільшилися витратимайбутніх періодів на 127 тисяч гривеньабо на 115%. Збільшилася готова продукція на 1. 833 тисячі гривеньабо на 135.9%. Причому ця продукція користується не дуже підвищеним попитом.
в) за рахунокзміни ліквідних активів 1 класу коефіцієнт покриття збільшився на 0,05.
г) основнийнегативнийвплив на зниження коефіцієнта покриття зробило збільшення короткострокової заборгованості. За рахунокцього коефіцієнт покриття знизився на 1,518. Підприємству треба особливу увагу звернути на свої борги, а банку підсилити контроль за кредитом.
3. Показник заможностівласними коштамидо кінця звітного періоду знизився на 13,3%, що є також негативниммоментом, тому що підприємство починає існувати в основномуза рахунокпритягнутих і позикових коштів, а часткавласних коштівпідприємства до кінця періоду лише на 34,2% проти 47,5% на початку періоду.
Банк може продовжувати кредитувати такого клієнта тільки за умови збільшення статутного фонду. Крім того, відсутній нерозподілений прибуток.    продолжение
–PAGE_BREAK–
У цілому класністькоефіцієнтів кредитоспроможності даного підприємства має такийвигляд:
01.10.98г. 01.01.99г.
До ліквідності 1 кл. 1 кл.
До покриття 2 кл. 2 кл.
Показник ОСС1 кл. 1 кл.
Підприємство може продовжувати кредитувати за умови поліпшення збуту продукції (реклама, зміна начальника відділу збуту й іншімаркетингові заходи).
По одному з підприємств малого бізнесу був зроблений розрахунок показників по французькій методиці. Були отримані такірезультати. (Див. додаток таблицю 3.17)
По вищенаведеній методиці дане підприємство було некредитоспроможним. (Див. додаток таблицю 3.18)
По французькій методиці утворилисятакірезультати:
Коефіцієнт К1має позитивнийтренд, але дуже великачасткадоданої вартості (знову створеноївартості) використовується на трудові витрати, тобто мало коштівзалишаєтьсядля технічного переозброєння.
Коефіцієнт К2також має позитивнийтренд, оскільки спостерігається різке зниження часткидоданої вартості, що йдена фінансові платежі. Але рівень коефіцієнта К5свідчить про ненадійність позичальника. У цілому по двох методиках можна зробити висновокпро некредитоспроможністьклієнта. На основі аналізу вищенаведених коефіцієнтів складаєтьсякартотека кредитоспроможності.
КАРТОТЕКА КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ КЛІЄНТА
Загальнаоцінкакредитоспроможності дається в балах. Бали являють собою суму творів рейтингу кожного показника на клас кредитоспроможності.
Рейтинг, або значимість, показника визначається індивідуально для кожного позичальника в залежності від політики даногокомерційногобанку, особливостей клієнта, ліквідності його балансу, положенняна позичковомуринку. Наприклад, висока часткакороткострокових ресурсів, наявність простроченої заборгованості за позикою і неплатежами постачальникам підвищують роль коефіцієнта ліквідності, що оцінює спроможністьпідприємства до оперативного звільненнякоштів. Втягування ресурсів банку в кредитування постійних запасів, заниженість розміру власних коштівпідвищують рейтинг показника заможностівласними коштами. Порушення економічних межкредиту, закредитованістьклієнтів висуває на перше місце при оцінцікредитоспроможності рівень коефіцієнта покриття.
I клас присвоюється при 100 — 125 балах, II клас — при
126 — 200 балах і III клас — при 201 — 295 балах.
Викладений принцип визначення класу кредитоспроможності можна формалізуватиу видітакоїтаблиці. (Див. додаток таблицю 3.19)    продолжение
–PAGE_BREAK–
Для оцінкикредитоспроможності клієнта комерційногобанкурекомендується використовувати не тільки основні, але і додаткові показники.
1. Наявність у підприємства простроченої заборгованості.
2. Оборотністьдебіторської заборгованості.
3. Чистесальдо готівки.
4. Показник рівномірності розподілу прибутку:
Набір даних показників був визначенийемпіричнимшляхом.

Середньоквадратичневідхиленняпо прибутках за квартал
@/>= (3.13)
Середній прибуток за квартал

Необхідно перевірити:
— чи були у підприємства випадки прострочення й у якійсумі;
— чи часто це спостерігалося (реально простежити по підприємствах, що у комерційномубанку брали кредит неодноразово, тобто єпостійними клієнтами).
Якщо в підприємства єпрострочена заборгованість, тейого клас кредитоспроможності знижується. Показник простроченої заборгованості служитьтакож для перевірки слушностіданої методики.
Оборотністьдебіторської заборгованості показує: через, скільки днів, у середньому, для підприємства реально одержати свої борги. Він може служититакож і для додаткової оцінкикоефіцієнта ліквідності і коефіцієнта покриття. Якщо значення цих показників збільшилися за рахунокзбільшення дебіторської заборгованості або запасів і витрат, а оборотністьїх сповільнилася, тонемає основпідвищувати даному підприємству клас кредитоспроможності.
Чистесальдо готівки розраховуються як наявнікошти по Активубалансу за мінусом заборгованості за кредитом. Воно показує наявність вільних ліквідних активів I класу, що можна використовувати для погашення боргу.
Показник рівномірності розподілу прибутку показує, якимичастинами на період кредитування буде надходитизапланованийприбуток. Якщо значення цього показника в межах30%, торозподіл можна вважатирівномірним.
У залежності від значень цих показників можна підвищувати або знижатиклас кредитоспроможності клієнта.
Якщо за кредитом звертаєтьсязнову утворенепідприємство, у якого, як правило, баланс “нульовий”, тотут доцільно використовувати методику оцінкиїхньої кредитоспроможності на основі оцінкиділового ризику. Особливу увагу варто зробити на перевірку техніко-економічного обгрунтування кредиту, наявність договорів на постачанняі реалізацію, звернути увагу на ліквідність товару, порівняти розмір позички і планований прибуток. Можна скластипропорцію: у скількиразівприбуток повиннийперевищувати розмір позички, щоб підприємство могло без проблем погаситикредит і відсотки. Особливаувагаварто звернути на забезпечення кредиту. По таких підприємствах реально оцінити лише показник заможностівласними, а також коефіцієнт ліквідності або покриття. На додаток до цієї методики можна запропонувати систему оцінкиділових якостей керівника, його спроможністьорганізувати справу, швидко і вигідно реалізувати товар і іншіякості. На закінчення можна сказати, що доцільно звестидану картотеку по кожномуклієнтуокремо, щоб мати чітке уявленняпро фінансову усталеністьданого позичальника.    продолжение
–PAGE_BREAK–
По перерахованоївище методиці був проведений аналіз фінансового стана37 підприємств, що звернулися в банк за кредитом. Були отримані такірезультати. Аналіз виявив, що з 37 фірм на момент обертанняза кредитом кредитоспроможними були такіфірми:
1. — II клас кредитоспроможності;
2. — III клас кредитоспроможності;
3. — II клас кредитоспроможності;
4. — II клас кредитоспроможності;
5. — I клас кредитоспроможності;
6. — III клас кредитоспроможності;
7. — III клас кредитоспроможності;
8. — I клас кредитоспроможності;
9. — II клас кредитоспроможності.
На момент дії кредиту і з урахуваннямдодаткових показників утворилисятакірезультати:
Кредитоспроможними клієнтами булитільки:
5. — I клас кредитоспроможності;
6. — III клас кредитоспроможності;
8. — I клас кредитоспроможності;
9. — II клас кредитоспроможності.
1. — III клас кредитоспроможності;
3. — III клас кредитоспроможності;
Іншіклієнтибанкунамоментзверненнязакредитомбулинекредитоспроможними. Тому можна зробити висновок, що банк займається видачею ризиковихкредитів.

3.5 Формування страхових резервів і резервних фондів
З позиції створення інфраструктури економічної безпеки банку керуючі інформаційні системи по контролі за кредитними ризиками, покликані забезпечити, принаймні, рішення двох основних задач. Це своєчасне виявлення прострочених платежів по наданим кредитам з метою вироблення і прийняття необхідних запобіжних заходів, що забезпечують своєчасне надходження платежів. Друга задача своєчасне формування резервних фондів із метою забезпечення стабільної роботи банку.
Немаловажну роль відіграють згадані інформаційні системи також для прийняття управлінських рішеньпід час вироблення тактики і стратегії кредитної політикибанку.
Угрупованнятих або іншихзведеньіз метою створення управленсько інформаційнихбаз даних повинні грунтуватися на аналізі структури кредитних операцій конкретногобанку. При цьому, згрупованізведенняповинні міститиінформацію про стансправу розтиніпасивних і активних операцій, що складаютькредитнийпортфель банку. Крім того, при розробціцих систем, безумовно, враховується порядок формування резерву, призначеногодля покриття можливих втрат у процесі кредитноїдіяльності банку. Такий порядок встановлюється ПоложеннямНБУ «Про порядок формування і використання резерву на можливі втрати по позичках комерційних банків», затвердженомуПостановоюПравління НБУ №20 від 31 січня 1996 р.
Оцінкаступеня можливих ризиків і формування резерву комерційногобанкудля покриття збитків, що виникають у результаті кредитноїдіяльності, здійснюється відповідно до вищезгаданого ПоложенняНаціональногобанкуУкраїни «Про порядок формування і використання резерву на можливі втрати по позичках комерційних банків».
Зазначенийрезерв сформується в обов’язковомупорядку по всіхнаданихкредитах у національній або іноземній валюті підприємствам, заснуванням, організаціям, фізичним особам, а також по міжбанківських кредитах.
Використовується резерв тільки для покриття непогашеної кредитної заборгованості по основномуборгу. Водночас, п. 18 згаданого ПоложенняНБУ передбачає, що тридцять відсотківкоштівфактично створеного резерву при розрахунку кредитних ресурсів не враховуються і підлягають обов’язковому резервуванню на кореспондентських рахункаху НБУ. Інша частина тимчасово вільних коштівфактично сформованого резерву може бути використана на:
1. Придбання облігацій державної внутрішньої позики з терміномпогашення не пізніше закінчення поточного року;
2. Вкладення в депозити НБУ з терміномповерненняне пізніше закінчення поточного року.
Розмір резерву залежить від загальноїсуми кредитів на дату звіту, а не від суми наданихкредитів за звітнийперіод, і повиннийформуватися з урахуваннямтакоїкласифікації в розтинікожної групи наданихкредитів.
Класифікація кредитів та зв’язаних з ними ризиків.
1. Стандартні кредити це кредити видані платоспроможним, надійним позичальникам, термінпогашення яких не наступив, але в банк надійшлаінформація, що останнівикористовують кредит не за призначенням,або встановлено, що клієнт не сплатив відсотки. Під таку категорію кредитів формується страховий резерв у розмірі 2% від загальноїсуми стандартних кредитів.    продолжение
–PAGE_BREAK–
2. Нестандартні кредити -це кредити, видані позичальникам із гарним фінансовим положенням, але деякі аспекти їхнього фінансового поводженнявикликали сумніви(не вчасно сплачуютьвідсотки, їхні партнери не обов’язкові у своєчасномувиконанніпостачаньі тощо). Під ці кредити формується страховий резерв у розмірі 5% від загальноїсуми субстандартныхкредитів.
3. Кредити, що підлягаютьнагляду. До них належать такі кредити, що протягом 90 днівбули субстандартними, пролонгувались, відсоткиабо суми на їхнє погашення не вносилися. По такій групі кредитів припиняється нарахування відсотківі формується страховий резерв у розмірі 50% від їхньої загальноїсуми.
4. Сумнівні кредити. Позичальник має багато боргів, заборгованість по позичковим коштам перевищила 180 днів. У цьомувипадку формується страховий резерв у розмірі 80% від загальноїсуми таких кредитів.
5. Безнадійні кредити. Це кредити, наданіпозичальникам із неліквідним балансом, лжебанкротам, банкрутам. Наявні також форс мажорніобставини (смерть керівника, пожежаі тощо). У цих випадках банк формує страховий резерв у розмірі 100% від суми таких кредитів.
Формується страховий фонд за рахунокщоквартальних (щомісячних) відрахувань, рівними процентними частинами від розрахункової суми резерву на кожну звітну дату, що ставлятьсяна операційні витратибанку в межахотриманогобанком прибутку (рахунок“Доходи банку”), після виконання зобов’язань банку перед кредиторами, вкладниками і перед відрахуванням коштівна заробітну плату, капітальневкладення й іншівитратибанку. Акумулюються коштирезерву на рахунку«Резерви страхування активних операцій комерційних банків» (субрахунка — «резерв по кредитних ризиках») такоюпроводкою:
а) до внесення змін у законодавство: дебет — рахунки«Відвернені коштиза рахунокприбутку банку поточного року»,кредит – рахунки«Резерви страхування активних операцій комерційних банків»;
б) після внесення змін виконань у законодавство: дебет — рахунки«Операційні і різні витрати»; кредит-рахунку «Резерви страхування активних операцій комерційних банків».
У випадку зменшеннярозміру (порівняно з попередньою звітною датою) комерційні банки отриману різницю спрямовуютьна зменшеннявитратбанку поточного періоду. Здійснюється дана операція такою проводкою: дебет — рахунки«Резерви страхування активних операцій комерційних банків»; кредит — рахунки«Операційні і різнівитрати».
Розрахунок суми резерву, що повиннийбути сформований банком на звітну дату, здійснюється так:
Для щоквартального перерахунку коштів
S = 8,34 % * N1 * С, (3.14)
де цифра 8,34 -постійний відсоток, що забезпечує резерв рівними частинамиу встановленийтермін(100% розділенена 12 кварталів, тобто встановлений трирічний термінформування резерву);
N1 -кількість кварталів із початкуформування резерву;
С— сума розрахункового резерву, утворенана звітну квартальну дату.
Для щомісячного перерахунку повинна використовуватися формула
S=2,78% *N2 *C, (3.15)
де: 2,78— постійний відсоток, що забезпечує формування резерву рівними частинами у встановленийтермін(100% розділенена 36 місяців);
N2 -кількість місяців із початкуформування резерву;
С— сума розрахункового резерву, що склалася на кінець звітного місяця.
Отримана відповідно до викладених розрахунків сума резерву, що повинна бути сформована на звітну дату, дорівнюється з залишками коштів, обсіченихна звітне число на рахунку«Резерви страхування активних операцій комерційних банків». Сума встановленої різниці підлягає перерахуванню в данийрезерв.
Формування резерву здійснюється головним офісом банку і його філій по кожній сумі наданого кредиту в залежності від ступеня кредитних ризиків по класифікації. Резерв зберігається в головному офісі банку (за винятком 30% резерву що зберігаються в НБУ). Якщо у філії банку не вистачає коштів для виконання розрахункового нормативу формування страхового резерву, що бракує сума в обов’язковому порядку виповнюється головним офісом відповідного банку.
Резерв комерційногобанкуможе бути використаний тільки на погашення безнадійної кредитної заборгованості по основномуборгу. Загальнасума такої заборгованості списується зі страхового резерву по оформленому протоколом рішеннюПравління банку не пізніше останнього дня поточного року, у якомузаборгованість визнана безнадійною. Здійснюється така операція такоюпроводкою: дебет рахунку«Резерви страхування активних операцій комерційних банків», кредит рахунку“Прострочена заборгованість ”.
Одночасно списуються і безнадійно прострочені відсотки, що були нараховані, але не отримані. Списання здійснюється такою проводкою:
дебет рахунку«Прибутки майбутніх періодів», кредит рахунків“Прострочена заборгованість по відсотках”.
Списанапрострочена заборгованість по основній сумі боргувраховується на забалансовийрахунок”Борги, списаніна збитки”. Нараховані, але не отримані відсоткипідписаної заборгованості підлягають урахуваннюна забалансовийрахунок”Відсоткипо безнадійних боргах”.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Банк зобов’язаний протягом трьох років продовжувати роботу з відшкодування боргу. Якщо ця робота за трирічнийперіод успіху не принесла, заборгованість по основномуборгуі неодержанихвідсоткахіз зазначенихзабалансовихрахунківсписується цілком.
У випадку, коли така робота завершується успіхом, сума поверненого кредиту і відсотківставитьсяна рахунок«Резерви страхування активних операцій комерційних банків» (якщо сума резервного фонду недостатня) або, коли такий фонд сформований за розсудом керівництвакомерційногобанку,(Правління банку) зараховуються в будь-який іншийфонд банку. Наприклад, у фонд матеріального заохочення, виробничого і соціального розвитку або іншіфонди. При цьому робиться такапроводка: дебет — поточний рахунокклієнта, кредит — фонди банку. Відсоткиза поверненийкредит зараховуються в прибутки банку на рахунок«Операційні й іншіприбутки». Одночасно заборгованість списується з забалансовихрахунків.
Якщо прибутків, отриманих банком і спрямованихна формування страхового фонду, недостатньо для покриття збитків від кредитної діяльності, відрахування здійснюються за рахунокрезервного фонду, фонду економічного стимулювання, а також коштів, отриманих від реалізації майна або внесків банку в статутні фонди іншихпідприємств і організацій.
Згаданий резервний фонд комерційних банків формується для покриття можливих збитків, що виникають у результаті діяльності банку. Розмір резервного фонду повиннийскладатине менше 20% від статутного фонду банку. Формується такий резерв шляхом щомісячного відрахування не менше п’ятьохвідсотківвід прибутку банку, після оподаткування, нарахування дивідендів і перерахування коштівв іншіобов’язкові фонди.
Резервний фонд комерційних банків зберігається на окремомурахункув НБУ і використовується тільки з його дозволу. При цьому в комерційномубанку здійснюються такіпроводки: дебет рахунку«Відвернені коштиза рахунокприбутку банку поточного року», кредит рахунку«Формування резервного фонду»; дебет рахунку«Особливий рахунокНБУ,кредит рахунку161. У НБУ такі коштипроводятьсяв дебет рахунку161, кредит — 801.
Як уже відзначалося, створення страхового резерву, крім послужливо-профілактичних функцій по недопущеннюпереконцентраціїкредитних ризиків, покликано забезпечити стабільну роботу банку на випадок збитків від неповернення кредитів. Оскільки при наданні позичальникам банківських гарантій ризик відповідальності лягає цілком на банк гаранта, неповерненнякредитів, безсумнівно, може підірвати його стабільну роботу. Тому уся викладена інфраструктура формування страхового резерву поширюється і на гарантійні кредитні операції. Інакше, при активній роботі банку на ринкугарантійних послуг останнійможе виявитися перед фактом критичної переконцентрациикредитних ризиків, що неминуче підірве його стабільність.
Дещоіншасхема відрахувань у страховийрезерв передбачена поміжбанківських кредитах. Здійснюються ці відрахування тільки в період до повного формування банком суми резерву. (Див. додаток таблицю 3.20)
Відрахування в резерв по кредитах між філіями в системі одного банкуне проводяться.
З метою визначення кредитних ризиків банківські заснування, за станом на перше число місяця, повинні щомісяця розглядатиі давати оцінкукредитного портфеля.
Крім того, Положенням»Про порядок формування і використання резерву на можливі втрати по позичках комерційних банків”,затвердженомуПостановоюПравління НБУ №20 від 31 січня 1996 р. продиктованостворити кредитні комітети (у відділеннях і філіях — кредитні комісії), що повинні складативідповідні протоколи засідань і разом з інформацією, що ставитьсядо оцінкикредитного портфеля і формування страхових фондів берегти не менше трьох років.
Звітність про класифікацію кредитів і створеннястрахового фонду подається в Національнийбанк України (його обласні управління) щомісяця разом із розрахунками економічних нормативів.
У випадку порушення порядку створення і використання резервів, до банків застосовуються санкції у відповідності зі ст.48 Закону України «Про банки і банківську діяльність», тобто перед фундаторамибанку ставиться питанняпро проведення заходів щодо його фінансового оздоровлення, реорганізації або припиненнідіяльності. Крім того, на період фінансового оздоровлення банку НБУ може призначити тимчасову адміністрацію, на яку покладаються функції управлінняйого справамив період санації, реорганізації або ліквідації.

3.6 Аналіз прибутків банку
Аналіз фінансових результатів банку складається в проведенні аналізу прибутків, витратбанку, розрахунку прибутку і рентабельності. Основним джерелом для проведення аналізу фінансового положеннябанку єформа 2 «Звіт про фінансові результати банку».
Прибутки банку — це загальнасума коштів, отриманих від здійснення активних операцій. Прибутки банку відбиваються у 6-укласі плану рахунків.
Кількісний аналіз структури прибутків банку виявляється у визначенні питомої ваги окремих статей прибутків у їхній загальнійсумі. Узагальнений кількісний аналіз структури прибутків складається в порівнянні структури декількохбанків або фактичних і планових показників одногобанку. (Див. додаток таблицю 3.21)
З приведенихданих ми бачимо, що на 1.01.99 р. у структурі прибутків банку найбільшупитомувагузаймають отримані відсотки— 76,3%. Серед отриманих відсотківнайбільшезначення по наданихкороткострокових позиках — 69,0%. По міжбанківських операціях 7,3%. На другомумісці в прибутках банку займаютьприбутки і комісія з наданихпослуг — 23,7%.
У структурі прибутків за рік відбулисятакізміни: питомавагаотриманих відсотківзменшилася на 14%, що свідчить про те, що надання кредитів стає коефіцієнтом для банку. Питомавагаприбутків за комісії і послуги збільшилася на 14%.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Оскільки в структурі прибутків банку найбільшупитомувагузаймають отримані відсотки, слід зазначити, що на розмірцих прибутків впливають два чинники— суми наданихкредитів і процентної ставки за наданийкредит. (Див. додаток таблицю 3.22)
Вплив чинниківрозраховується як умовна сума отриманих відсотків, як розмір процентної ставки за минулийперіод і суми виданих кредитів за звітнийперіод, поділенена 100. У нас прибуток складає1310250 грн., тобто збільшення суми виданих кредитів на 1103430 грн., а зменшенняпроцентної ставки на 2,51% зменшило суму отриманих відсотківна 114880 грн.
Аналіз прибутковості банку.
Основним джерелом банківського прибутку єприбуток від процентної різниці, обумовленийяк відсоткиотриманімінус відсоткисплачені. (Див. додаток таблицю 3.23)
Прибуток від кредитної діяльності на 1.01.99 р. у порівнянні з 1.01.98 р. зменшився на 113990 грн. за рахуноктого, що сума сплачених відсотківперевищувала суму отриманих відсотків. Від кредитної діяльності на 1.01.99 р. банк одержав збитки на суму 16280 грн.
Найважливішими показниками прибутковості банку є:
— прибутковість активів;
— прибутковість капіталу.
Прибутковість активів (Па) — це відношеннячистого прибутку після оподатковування до середньої вартості активів, вираженеу відсотках.
Па= НП\ЗА * 100%. (3.16)
Прибутковість капіталу (Псф) — це відношеннячистого прибутку після оподатковування до статутного фонду банку, вираженеу відсотках.
Псф= НП\СФ* 100%. (3.17)
Для збільшення прибутковості активів застосовуються такіміри:
— збільшується ставка відсотківпо активним відношенняхі зменшується ставка відсотківпо притягнутих коштах;
— збільшується часткавласних коштів банку в загальнійсумі його коштів(показник платоспроможності);
— зменшується співвідношення власних і притягнутих коштів.
Змінаефективності діяльності банку визначається за допомогою такихпоказників:
1. Чистий спред(%) = відсоткиотримані / позики * 100% — відсоткисплачені / притягнуті коштиза відсотки* 100%.
Цей коефіцієнт включає тільки ті активи і пасиви, до яких застосовуються процентні ставки. Таким чином, він виключає вплив безпроцентних депозитів до запитання, капіталу і невиконаних вимог резервування на чисті отримані відсоткиі, звідси, на прибуток банку. Це показник ізолює вплив процентної ставки на прибуток банку і тим самимдає більш глибоке розуміння джерела прибутку банку.
Відсоткиотримані: 1195370 грн.
Відсоткисплачені: 1211650 грн.
Наданікредити: 4576500 грн.
Притягнуті коштиза відсотки: 3716110 грн.
Чистий спред= 1195370 /4576500*100-1211650/3716110*100 = 26,1-32,6=-6,5%.
Кредитна діяльність для банку єнеефективний, чистийспредмає негативнезначення — 6,5% і свідчить про перевищення ставки сплачених відсотківпо притягнутих коштахнад відсоткамипо наданихкредитах.
2. Чистий процент маржі (%) визначає основну спроможністьбанку мати прибуток — його прибуток від процентної різниці як відсотоксередніх загальнихактивів.
Чистий процент маржі = (Прибутки від відсотків— Витратипо відсотках)/Загальніактиви * 100%.
Відсоткиотримані1195370 грн.
Відсоткисплачені1211650 грн.
Загальніактиви 9254960 грн.
Чистий процент маржі = (1195370 — 1211650)/9254960*100%= -0,17%.
Банк має негативнийпроцентний марж, отже, збитки від кредитної діяльності.
3.Відношенняіншогоопераційного прибутку до загальнихактивів (%) показує залежність від «нетрадиційногоприбутку». Збільшення цього показника може показувати здорову диверсифікаціюв платні фінансові послуги або нездорове прагнення досяг спекулятивногоприбутку, щоб замаскувати недостатність основного банківського прибутку від відсотків.
Іншийприбуток у відсоткахдо активів = Інший негативнийприбуток / /Загальніактиви * 100%.
Прибутки і комісія за наданіпослуги 370900 грн.
Сплачена комісія 17550 грн.
Загальніактиви 9254960 грн.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Інший операційний прибуток у відсоткахдо активів = (370900 — 17550)/9254960 * 100 = 3,8%
Прибуток банку сформований за рахунокіншихне кредитних операцій.
4. Визначення ефективності діяльності робітниківпроводитьсячерез показник продуктивності.
Продуктивність праці— це відношеннячистого прибутку до загальноїчисельності робітників.
ПП= НП/Р,
де ПП— продуктивність праці
НП — чистий прибуток, що залишається в розпорядженні банку
Р — загальначисельність робітників.
Визначення оцінкифінансового положеннякомерційногобанку.
Система рейтингу містить у собі:
1. Достатність капіталу = 2
2. Якість активів = 2
3. Якість керування(менеджменту) = 3
4.Прибутковість= 3
5. Ліквідність = 1
Рейтинговаоцінка= 11/5 = 2,2
Встановлення рейтинговоїоцінкипотребуєокруглення результату до цілих, тобто:
2-це означає, що банк одержує рейтинг задоволеного.
В основномуфінансове положеннябанку єнадійним. Проблеми незначного характеру, що можуть бути вирішені керівництвомбанку. Фінансове положеннябанку є, по суті, стабільним, і, таким чином, банк у змозі пристосуватися до умов економічної кон’єктури і роботи банківського сектора.
4. Розрахунок економічної ефективності.
Пропозиціїі рекомендації
У дійснійдипломній роботі приводжурозрахунок очікуваної економічної ефективності від поліпшення організації обліку, його механізації та автоматизації, що призводитьдо значного скорочення витратпраціробітниківбанку.
Економічна ефективність від таких заходів являє собою економію робочого часу кваліфікованих робітників, за рахунокзаміни їхньої працікомп’ютерною програмою, з обслуговуванням її робітникомбільш низької кваліфікації.
Наведурозрахунок очікуваної економічної ефективності від запровадження запропонованого варіанту опрацюванняінформації під час проведення аналізу забезпеченостікредитними ресурсами. У наш час цей аналіз проводитьсящодня робітникомвисокої кваліфікації 40 хвилин. Отже, якщо врахувати, що в середньомув місяці 20 робочих днів, то на місяць у нього іде на проведення цього аналізу:
Т= 20 * 40 = 800 хвилин або 13,33 часу
Отже за рік витратичасу складуть:
Т”= 13,33 * 12 = 159,96 часу
Вартість витратвизначають за формулою:
С= Т* t2* ( 1 + К1+ К2), (4.1)
де t2— середньо годиннаставка робітника, який займається позичається аналізом ( t2= 1,30),    продолжение
–PAGE_BREAK–
К1— коефіцієнт, що визначає розмір додаткової зарплати і відрахувань ( К1= 0,48 ),
К2-коефіцієнт, що визначає розмір накладних витрат(К2= 0,3 ).
При ручномуаналізі за місяць витратизаробітної плати складають:
С= 13,33 * 1,30 *( 1 + 0,48 + 0,3)= 30,84 грн.
За рік С”= 30,84 * 12 = 370,08 грн.
Сукупні витратичасу на опрацюванняінформації з аналізу по запропонованомуваріанту(Т1) визначають підсумовуванням витратчасу на виконанняручних (Тp) і автоматизованих операцій (Тавт.):
Т1= Тр+ Тавт. (4.2 )
До ручних операцій відносять перевірку достовірностіінформації і її угруповання, і підготуваннядля опрацюванняна комп’ютері, оформлення інформації. Укрупнення (Тр) приймається в розмірі 15% від загальноготрудомісткості упорядкування звітів.
Час, необхідний для автоматичного опрацюванняінформації при упорядкуванні звітів можна визначити за формулою:
Тавт. = Твв+ Тобр+ Твыб+ Т, (4.3)
де Твв— кількість машинного часу для запровадженняпервинної інформації, що обчислюється за формулою:
mQввi
Твв= ∑ —, (4.4)
i=1Vввi
де Qввi– об’ємінформації, яка вводитьсячерез устрійзапровадження,
Vввi— швидкість запровадженняінформації для i-гоустрою,    продолжение
–PAGE_BREAK–
m — кількість різноманітних устроївзапровадження.
3,5 * 10
Твв= ————–= 21,91 (маш/с)
156 *1024
Тобр— час на логічне й арифметичне опрацюванняінформації на комп’ютері, обумовленеза формулою:
p
Тобр= Qпр+ tпр+ ∑ Qобр+ tобрi, (4.5)
i=1
де Qпр— кількість коротких операцій, виконувана в процесорі машини,
tпр— середнійчас виконанняоднієїкороткої операції в процесорі машини,
Qобр — кількість до i-гозовнішнього устрою, що запам’ятовує,
tобрi— середнійчас обертаннядо i-го зовнішнього устрою, що запам’ятовує,
p — кількість різноманітних зовнішніх устроїв, що запам’ятовують.
Тобр= 3,5 * 108* 105* 87 * 104= 6110 (маш/с)
Твыб— машиннийчас для виведення інформації, обчислюється за формулою:
l Qвыбj
Твыб= ∑ —, (4.6)
i=1Vвыбj
де Qвыбj– об’ємвивідноїінформації через j-еустрійвиводу,
Vвыбj— швидкодіяj-гоустроювиводу,
l — кількість різноманітних устроївзапровадження,    продолжение
–PAGE_BREAK–
1,6 * 1051,6 * 10 5* 60
Твыб= — + ———————-= 91,397 м/із
156 * 1024 900 * 118
Таким чином, Тавт= 21,91+6110+91397-1000=5223,307м/із,
Тавт= 1,451 м/
Тр= 1,451 * 0,15 = 0,217
Трудові витратипри виконанніаналізу машинним засобом складають:
Т= 1,451 + 0,217 = 1,668 (час)
Т’’= 1,668 * 12 = 20,02 (час)
Зниження трудових витратпри машинномупроведенні аналізу в залежності від швидкості виконанняможна визначити за формулою:
Т= Т1— Т(4.7)
Т= 13,33 — 1,668 = 11,66 (ч)
Т’’= 159,96 — 20,02 = 139,94 (ч)
Вартісні витратипо виконаннюаналізу на ПЄВМобчислюються за формулою:
С1= Тр+ tпр* ( 1 + К1+ К2) + Тавт* С м/ч, (4.8)
де tпр— середньорічна ставка операторів при виконанніручних операцій (0,58 грн),
Cм/ч — вартість машинного часуроботи ПЄВМ( 7,40 грн)
С1=0,217 * 0,58 *( 1 * 0,48 + 0,3)+ 1,451 * 7,40= 10,96 грн.
С1’’= 10,96 * 123 = 131,52 грн.
Визначимо зниження вартості проведення аналізу забезпеченостікредитними ресурсами, що єпоказником прямого економічного ефекту, шляхом порівняння витратпри різноманітних варіантах опрацюванняінформації:    продолжение
–PAGE_BREAK–
 = C’’ — C1”, (4.9)
 = 370,08 — 131,52 = 238,56 грн.
З проведеного розрахунку очевидно, що в результаті застосування автоматизованої форми упорядкування звітів по аналізукредитоспроможності відділення, створюється визначенийекономічний ефект.

Таблиця 2.2
Вхідні дані

№
п. /п.
Найменування
Умовне
позначення
1
2
3
Кредит (тис. грн.)
Процентна ставка (% у рік)
Термін (рік)
КР
ПС
ТР

Таблиця 2.3
Розрахункові показники за кожний рік погашення кредиту

№
п. /п.
Найменування
Умовне
позначення
Формула
1
2

3
4
5
6
7

8
Сума боргу, що погашається щорічно
Залишок боргу на початок року

Сума відсотків по кредиту
Річний платіж
Сума відсотків за весь кредит
Сума річних платежів за весь термін кредиту
Борг, що повертається:
одноразовий (по простим %)
одноразовий(по складним %)
Прибуток банку:
виплата за 5 років
одноразовий(по простим %)
одноразовий(по складним %)
СПБ
ЗБП

СВК
РП
СВВК
СРП

ОПВ
ОСВ

РВ
ПОПВ
ПОСВ
КР/ТР
ЗБП-СПБ
(для першого року ЗБП=КР)
ЗБП*ПС
СПБ+СВК
 СВК
 РП

КР*(1+ТР*ПС)
КР*(1+ПС)^ТР

СРП-КР
ОПВ-КР
ОСВ-КР

Таблиця 2.5
Вхідні дані
Клітина
Назва
Клітина
Значення
A3
A4
A5
Кредит (тис. грн.)
Процентна ставка (% у рік)
Термін (рік)
D3
D4
D5
200
0.1
5

Таблиця 2.6
Текстовіданідля формування «шапки таблиці»
Клітина    продолжение
–PAGE_BREAK—-PAGE_BREAK–
Відповідність
стандартам параметрів
Шум, дБа
60
60
відповідає
Освітленість, лк
400
400
відповідає
Значення КЕО, %
0,9
0,9
відповідає
Загазованість, м2/м3
–
–
–
Запиленість, мг/м3

Температура повітря,
0 С, взимку
21
22-24
припустимо
влітку
23
23-25
відповідає
Відносна вологість повітря, %
40
40-60
відповідає
Швидкість руху повітря, м/с
0,1
0,1
відповідає
Коефіцієнт природногоосвітлення:
S вікна 76,5м2
КЕО= — = — = 0,9. (5.1)
S статі85 м2
Вентиляція повітря у приміщенні звичайна-у зимовий час, за рахунокрізниці питомої ваги теплого повітря, що знаходиться у середині приміщення, і більш холодногозовні, а також за рахуноквітру природнавентиляція створює необхіднийповітряний обмін. У літню пору використовуються кондиціонери, (тобто примусова вентиляція) які забезпечують постійність температури, відносноївологості, рухливості і чистоти повітря.
Рівень шумувідповідає нормі в середньому, але іноді може досягати 80 дБа. У бухгалтерії робітничі місця освітлюютьсяяк природним, так і штучнимспособом. Природнеосвітлення— віконне, штучне — лампи. Лампи — стельові лампи розжарення й настільні лампи денного освітлення. Розташування робочих місць стосовно джерел світла: природне— бічне розташування, штучне — безпосередньо в джерела. Гардеробніі пункти харчуванняв будинкувідсутні. Умивальники і туалети розташовані на першомуі третьомуповерсі будинку(санітарнийстаняких відповідає нормі).

5.2 Техніка безпеки
Електробезпечність— система організаційних і технічних заходів і засобів, що забезпечують захист людей від шкідливого і небезпечного впливу електричного току. Якщо відносити дане помешкання до класу електробезпечності— це помешкання без підвищеної небезпеки. Всеустаткування працює під напругою 220V. Для захисту людей від поразки електрострумомзастосовується заземлення устаткування. Також застосовуються й іншіміризахисту від поразки людей електрострумом:     продолжение
–PAGE_BREAK–
забезпечення неприступності струмоведучих частин, що знаходяться під напругою, від випадкового доторку;
електроразділеннямережі;
усунення небезпеки поразки, при появі напруги на корпусах та іншихчастинах устаткування, що досягається захисним заземленням;
застосування подвійної ізоляції, кожухів, огороджень — для захисту від випадкового доторку до струмоведучих частин;
контроль і профілактика ушкодженої ізоляції;
застосування спеціальних електрозахиснихзасобів— переносних приладіві захиснихелектроустановок;
організація безпечної експлуатації електроустановок;
компенсація ємкісноїскладової токузамикання на землю;
у місцях можливої поразки електрострумомпоставлені огородження, захисні щитки, що поперед жуютьнаписи.
Електропроводка розташована в спеціальних жолобах і трубах, захищених від ушкоджень, у місцях найбільше пожежнобезпечних, цілком ізольована від випадкового доторку людей до струмоведучих частин. Розміщення устаткування (комп’ютери, факси, модеми, принтери, калькулятори, годинники) відповідають нормам проектування. Монітори обладнані захисними екранами, що дозволяє знизити вплив на очі до безпечного рівня. Організація праців цілому в банку несуть керівник банку і головний бухгалтер. Безпосередньо керує організацією охорони праціголовний бухгалтер. Щорічнаугодацеважлива правова форма планування і проведення заходів щодо охорони праці, у томучислі і техніки безпеки. З метою охорони праціКЗОТпокладаютьна адміністрацію закладувідповідальність за проведення інструктажів робітників та службовців з техніки безпеки із метою попередження нещасливихвипадків, попередження захворювань на робочих місцях; також адміністрація здійснює постійнийконтроль за дотриманням службовцями усіх вимог інструкцій з техніки безпеки.
Інструктаж з техніки безпеки проводить головний бухгалтер: при виході на роботу, поточний або плановий, позаплановий. Рівень виробничого травматизму — низький, що досягається навчанням і інструктажем із техніки безпеки. (Додаток 5.1)

5.3 Пожежна профілактика
Пожежею називається неконтрольоване горіння поза спеціальним осередком, що завдаєматеріальнийзбиток. Пожежав бухгалтерії може виникнути внаслідок причин як неелектричного, так і електричного характеру більшої можливості, це може бути: коротке замикання, перевантаження, іскріння від порушення ізоляції, що призводитьдо нагрівання провідниківдо температури запалення ізоляції; незадовільні контакти в місцях з’єднанняпроводіві їх сильненагріваннявнаслідок великогоперехідного опору при протіканні електроструму; іскріння в електричних апаратах і машинах, а також іскріння в результаті електричних розрядів; зіпсованість в обмоткахелектромашин при відсутності належного захисту. Причини неелектричногохарактеру: халатне і необережне поводженняз вогнем — паління, залишення без наглядунагрівальних приладів. Заходи, які застосовуються для протипожежного захисту:
1. навчання службовців правилам пожежної безпеки, організація пожежної охорони, проведення бесід, лекцій, поширення необхідних інструкцій;
2. правильна експлуатація систем опалення, вентиляції і кондиціонуванняповітря, електроустаткування, утриманняв чистоті помешкання бухгалтерії;
3.заборонапаління у невстановлених місцях, обмеження застосування відкритого вогню.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Клас вогнестійкості залежить від пожежної небезпеки. У нашомубудинкукатегорія пожежної небезпеки «В» — відповідно до ОНТП24-86- діє з 1987 р. Визначення категорії має важливе практичне значення, тому що від цього залежать конструктивно планувальні рішеннябудинку, вибір устаткування. Будинокскладається з різноманітних будівельних конструкцій, що володіють разом особистимимежамипоширення вогню. Спроможністьбудинкув цілому протистояти руйнації в умовах пожежі характеризується ступенем вогнестійкості (2-ступінь вогнестійкості нашого будинку). У бухгалтерії розроблена інструкція про заходи пожежноїбезпекивідповідно до правил пожежної безпеки в Україні від 14 червня 1995 р. 219/755. Також розроблена і вивішена схема евакуації людей у випадку пожежі. Створено пожежно-технічну комісію, їхня робота організована відповідно до Типового положенняпро пожежно-технічну комісію 521 від 27.09.94 р. Евакуаційні шляхий виходи: утримуютьсявільними, нічим не загромождаютсяй у випадку виникнення пожежі забезпечать безпеку під час евакуації людей, ведуть у коридор, на сходовий майданчик назовні. Кількість евакуаційних виходів — один (на третьомуповерсі), два — на першомуповерсі. Дверіевакуаційних виходів замикаються лише на внутрішні, що легко відчиняються. Шляхиевакуації, що не мають природногоосвітлення, постійно освітленіелектричним світлом(при наявності людей). Визначення евакуаційних виходів строго регламентовані СНИП2.01.02085 «Протипожежні норми» Електричні машини, апарати, устаткування, електропроводиі кабелі за виконаннямі ступенемзахисту відповідають класузони, мають апаратуру захисту від струму короткого замикання й іншихаварійних режимів. З’єднання, відгалуження й оконцюванняжил проводіві кабелів проводилосяза допомогою пайки і зжимів. Електрошафи, розташованів коридорі і фойє, закриті. Устрій, прокладка мережаварійного та евакуаційного освітленнявиконане відповідно до вимог будівельних норм і ПУЕ. Всеелектроустаткування заземлене відповідно до вимог поділівПУЕ. Захист будинківвід прямих влучень блискавоквиконана відповідно до вимог РД34.21.122-87. Для підтримки устроївблискавкозахистув справномустані, проводитьсяревізія цих устроївщорічно (складаєтьсяакт).
Системи вентиляції та кондиціонуванняповітря також відповідають протипожежним вимогам будівельних норм. Лінії харчуваннядо кожного кондиціонера забезпечені автономним устроємелектричного захисту, незалежно від наявності захисту на загальнійлінії. Зовнішній простір і стіна будинкунавколо кондиціонерів роз чищенівід дерев і іншихпредметів у радіусі не менше 1,5 м. Апарати також захищені зверху козирками, що виступають за зовнішні габарити кондиціонера не менше ніж на 0,15м. У бухгалтерії і у всьомубудинкувстановлена охоронно-пожежна і тривожна сигналізація. Всіустановкизнаходяться в полагодженомустаній утримуютьсяв постійній готовності для виконанняпоставленихперед ними задач. Прокладка шлейфів і сполучнихліній КОПСздійснена відповідно до вимог нормативно-технічної документації. Клемнікоробки приладівзакриті захисними кришками й опломбовані, а корпусаприладів— заземлені. Система залучена до телефонної лінії. У бухгалтерії проведений внутрішній протипожежний водопровід. Внутрішній пожежний кран установлений безпосередньо в залі бухгалтерії, при цьому його розташування, не заважаєевакуації людей. Пожежний кран укомплектований пожежним рукавом, стовбуромі важелем для полегшення відкриваннявентиля. Пожежний кран розміщається в умонтованійшафці, що має отвір для провітрювання і пристосованогодля опломбування і візуальний огляд без його відкривання. Також бухгалтерія обладнана двома переносними вогнегасниками, які розташовані прямо на стіні за допомогою кронштейнів. Вогнегасники двох типів: ОУ-3— вуглекислотний, призначений для гасіння невеличкихосередківпожеж різноманітних пальних речовин, що походять із твердих матеріалів, а також електроустановок, що знаходяться під напругою; порошковийОП-55для класів АВС. Будиноктакож забезпечений первинними засобамипожежогасіння, розташованими на першомуповерсі: ящикіз піском, пожежне цебро, совкові лопати, пожежні інструменти й ін. (Додаток 5.2)    продолжение
–PAGE_BREAK–

5.4 Охорона навколишнього середовища
Бухгалтерія — безвідхідне виробництво. Проте щороку всідокументи, термінзбереження яких минув, витягаються, измельчаютьсяі вивозяться для поховання. Таким чином, що утворені залишки (із сировини рослинного походження) стягуються силами природи в природнийкругообіг речовин, так природа забезпечує самоочищення. Спалювати папір заборонено.
Також єв будинкулампи, наповнені ртуттю. Вони по витіканнютерміну служби здаються на утилізацію. Їх заборонено викидати і розбивати.

5.5 Розрахунок часу і шляхівевакуації з помешкання
Для запобігання впливу на людей небезпечних чинниківпожежі повинна бути передбачена можливість швидкої евакуації людей із будинку. Для забезпечення безпечної евакуації людей із помешкань і будинківрозрахунковийчас t эв. не повинно бути більше необхідного часу евакуації, тобто t эв.
tнб.=1,25
Таблиця 5.2
Евакуаційний шлях
Шляхпрямуваннялюдського
потоку
Ширина, м

Довжина, м
L
1.Прохід
1.5
7
2.Двері
1.4
–
3.Коридор
2
5
4.Сходові прольоти (4 униз)
1.25
6
5.Майданчики східців(2)
1.3
1.5
6.Коридор
1.8
6
7.Двері
1.4
–

Розрахунковийчас евакуації людей варто визначати як суму часу прямуваннялюдського потоку по визначенихділянкахшляху:

tpэв.=t1+t2+t3+t4+t5+t6+t7. (5.2)

Визначаємо щільністьлюдського потоку D1(чел/м2) на першій ділянцішляху, l1=7м, 1=1,5м.    продолжение
–PAGE_BREAK–
N1* f
D1 = —, (5.3)
l1* 1
де N1— число людей на першій ділянці;
f- середня площагоризонтальної проекції людини,м2,
приймаємо = 0,1м2.
12 * 0,1
D1 = — = 0,1 (чел/м2 ).
1,5 * 7

Звідси, V1=80 (швидкість прямуваннялюдського потоку по горизонтальномушляхуна першій ділянці, м/хвл),
q1=8 (інтенсивність прямуваннялюдського потоку, м/хвл).
Визначимо інтенсивність прямуваннялюдського потоку для наступних ділянокшляху:
qi-1* i-1
qi=———–, (5.4)
i
де i, i-1-ширина аналізованогоi-го і попереднього йому i-1 ділянкишляху, м;
qi, qi-1-інтенсивність прямуваннялюдського потоку по аналізованомуi-го і попередньому i-1 ділянкахшляху, м/хвл.
8*1,5 9,6*1,25
/>/>q2= = 8,6 (м/ хвл); q5= = 9,2 (м/ хвл);
1,4 1,3

8,6*1,4 9,2*1,3
/>/>q3= = 6,02 (м/ хвл); q6= = 6,6 (м/ хвл);
2 1,8

6,02*2 6,6*1,8
/>/>q4= = 9,6 (м/ хвл); q7= = 1,2 (м/ хвл).
1,25 1,4    продолжение
–PAGE_BREAK–

V1=80;V2=0;V3=90;V4=95;V5=70;V6=90;V7=0.
Визначаємо час прямуванняпо ділянкахза формулою:

li
ti=—-; (5.5)
Vi
При цьомуQмах (м/мин)варто застосовувати: для горизонтальних шляхів………………16,5;
дверних прорізів……………………….19,5;
східціуниз…………………………..16.
Всізначення, що утворилися, Q

7 5 6
t/>/>/>1= =0,09; t3= =0,06; t4= =0,06;
80 90 95
1,5 6
t/>/>5= =0,02; t6= =0,07;
70 90
t эв. =0,09+0,06+0,06*4+0,02*2+0,07=0,5 хвл.

5.6 Загальнийвисновокпро станохорони праці
і навколишнього середовища. Заходищодо їхнього удосконалення
У цілому охорона праціздійснюється відповідно до Закону України «Про охорону праці», Рекомендаціями Державного комітету України по здійсненнюохорони праці, Міністерства охорони здоров’я. Потрібно відзначити, що хибі недоглядів у питанніохорони праціі навколишнього середовища немає. Необхідно також відзначити, що в банку діє колективний договір, укладенийміж профспілковим комітетом і керівництвомАКПромінвестбанку(Додаток 5.3).
Коштина заходи щодо охорони працівиділяються у встановленомупорядку на 1 лютого поточного року (у 1999 р. виділено 1700 грн.). Витратацих коштівна іншіцілізабороняється.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Правління банку здійснює цільову витрату коштів на поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, що погоджується з місцевими органами Державного комітету України по нагляду за охороною праці.
Кошти фонду охорони праці, що перераховуються філіями банку, використовуються у найбільш приоритетних заходах галузевої програми. Рішення про використання фондів охорони праці приймаються Правлінням за участю профспілкових органів. Усі працівники банку, прийняті на роботу і в процесі роботи проходять інструктаж (навчання) з питань охорони праці.
/>
Висновок

Кредит — позичковийкапітал банкув грошовій формі, щопередається у тимчасовекористуванняна умовахзабезпеченості, повернення, терміновості, платності та цільового характерувикористання.
У дипломній роботі розкриті сутність, класифікація і призначення кредитів комерційних банків України, зокрема аналізованимпо АКЛГОПромінвестбанкам. Луганська.
Відокремлені такі форми кредиту: банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціумний, споживчий. Також названа і розкрита класифікація кредитів, охарактеризованікредитні операції. У організації кредитного процесу відокремлено значення керівного складубанку, кредитного відділу і кредитних підрозділів, а також іншихчинників, що впливають на організацію кредитного процесу.
Етапи процесу кредитування подані у чотириетапи, кожний із який вносить свій внесок у характеристику кредиту і визначає ступінь надійності і прибутковості для банку:
1. Розгляд заяви на надання кредиту.
2. Визначення кредитоспроможності, фінансового стануклієнта й оцінкаризику по кредиту.
3. Підготуванняі підписання кредитного договору.
4. Контроль за виконаннямумов договору при погашенні кредиту.
Мною розглянуті джерела погашення кредитів і інструменти забезпечення повернення кредитів.
Бухгалтерський облік, пов’язанийіз кредитуванням ведеться в заснуваннях«Промінвестбанків» відповідно до Плану рахунків. У залежності від того, у якійформі виданий кредит, на якийтерміні якуформу власності ставитьпозичальник — відкриваютьсявідповідні позичкові рахунки, на яких ведеться бухгалтерський облік. Основні бухгалтерські проводки по обліку прямуваннявиданих кредитів і обліку кредитної документації приведенів даній дипломній роботі.
Етапи контрольного супроводу кредитних коштівподані методами аналізу й угрупування. Також даний чіткий опис можливих ситуацій при контрольномусупроводі кредитних коштіві розміщення питань, які виникають.
Ціна банківського кредиту, її розрахунок зроблений за допомогою установлених формул на прикладі даного кредиту. Кредитна документація і її урахуванняв повномуобсязі подана в додатках до дипломної роботи, на прикладі оформлення даного кредиту підприємства ЛДХ”Донецьквугілля”.
У дипломній роботі були використані економіко-математичні методи. У результаті отримана модель залежності між сумою виданих кредитів і прибутком банку. При визначенні моделі були отримані такі коефіцієнти кореляції 0,26 (дозволяє судити про тісноту досліджуваногозв’язку), індекс кореляції 0,27 (27% прибутки банку відбуваються за рахуноксуми виданих кредитів). Також отримане рівняння зв’язку, що у конкретній кількісній формі показують, якаіснує залежність між досліджуванимичинниками.    продолжение
–PAGE_BREAK–
У дипломній роботі поданий аналіз активних операцій банку за останнійрік, у структурі якого кредити займають49.9%, у томучислі видача короткострокових кредитів 33,1%. На цьомуетапі банк можна охарактеризувати як платоспроможний. тому що коштина коррахункахв НБУ складають2,7%. Активи банку складаються в основномуз кредитів клієнтів. На даномуетапі банк повиннийборотися з безнадійними боргамиі погано забезпеченими кредитами, що можуть спричинити за собою збитки.
Аналіз кредитної діяльності банку — це оцінкаефективності банківських аналітичних систем керуваннякредитними ризиками, оцінкаякості можливого ризику, прогноз рентабельності кредитних операцій, слушністьвизначення кредитного портфеля банку.
Зроблений також аналіз кредитного портфеля банку. У аналізі структури кредитного портфеля банку найбільшупитомувагускладаютьпролонговані позички 81,7%, що складає659730 грн. Банк проводить ризиковану кредитну політику. Мною був перелічений необхідний резервний фонд, що склавне менше 2200 тис. грн.
У даній дипломній роботі були розглянуті питаннякредитних ризиків. Також зроблена комплексна оцінкакредитного ризику на основі багатофакторного аналізу кредитоспроможності клієнтів.
У дипломній роботі приведенадіюча практика визначення платоспроможності і ліквідності підприємства. Оскільки для того, щоб погаситикредит і відсоткипо ньому, капітал повиннийбути вкладений в основномув ліквідні активи, що приносять прибуток.
Аналіз прибутку банку зроблений на 1.01.99 р., у структурі прибутків найбільшупитому вагу займаютьвідсотки, отримані від кредитної діяльності 69%. У структурі прибутків за рік відбулисятакі зміни: отримані відсоткипо кредитах зменшилися на 14%. Оскільки в структурі прибутків банку найбільшупитомувагузаймаютьотримані відсоткипо кредитах, зроблений аналіз впливу суми виданих кредитів і процентної ставки за кредит. Прибуток склав1310250 грн., тобто збільшення суми виданих кредитів на 1103430 грн., а зменшенняпроцентної ставки на 2,51% зменшило суму отриманих відсотківна 114880 грн.
Зроблено аналіз прибутковості банку від кредитної діяльності в порівнянні з попереднім періодом. Прибутковість зменшилася на 113990 грн., за рахуноктого, що сума сплачених відсотківперевищила відсоткиотримані. Від кредитної діяльності банк одержав збитки в розмірі 16280 грн.
Зміни ефективності діяльності банку визначалася за допомогою таких показників:
1. Чистий спред— 6,5% — означає, що кредитна діяльність банку неефективна, свідчить про те, що ставка сплачених відсотківперевищує відсоткиотримані.
2. Маржа — 0,17% — означає збитки від кредитної діяльності.
3. Іншийприбуток 3,8% Прибуток банку формувався за рахунокне кредитних операцій. (Див. додаток таблиці 1 і 2).
На підставіданих таблиць можна зробити висновокпро те, що фінансове положеннябанку задовільне. Проблеми пов’язаніз кредитною діяльністю банку можуть бути вирішені керівництвомбанку. Фінансове положеннябанку стабільне, банк може пристосуватися до умов економічної кон’юнктури і роботи банківського сектора.     продолжение
–PAGE_BREAK–
Комерційні банки виконують функції кредитування і інвестування підприємств, держав і населення. Банки виступають у якості фінансових посередників, одержуючи кошти в кінцевих кредиторів і даючи їхнім кінцевим позичальникам. За рахуноккредитів банку здійснюється фінансування промисловості, сільського господарства, торгівлі, забезпечується розширеннявиробництва.
Ефективне розміщення активів приносить банкуприбуток, що дозволяє йому здійснювати свою роль у розвитку держави.
Проблема, що стосуєтьсядобробуту держави, є актуальною.
Додатки
Таблиця 1.1
Кредитні операції
Активні операції
Пасивні операції
Кредитування клієнтів.
Кредитування інших банків.
Депозити в інших банках.
Кошти на резервному корсчете в центральному банку.
Кошти на корсчете в інших банках.
Депозити клієнтів.
Депозити банків.
Кредити банків, у тому числі центрального.

Таблиця 1.2. Види кредитів
Критерій
Вид кредиту (позички)
1. Роль банку (кредитор або позичальник).
-Активний
-Пасивний
2. Термін.
-До запитання (огульний)
-Строковий, короткостроковий, середньостроковий
довгостроковий
3. Призначення.
— Позички торговим і промисловим операціям
— Позички під нерухомість
— Позички приватним особам
— Позички фінансовим підприємствам
— Позички фермерам
— Позички на придбання або збереження цінних паперів
— Інші позички
4. Ціль.
-На збільшення капіталу (виробничих фондів)
-На тимчасове накопичення засобів
-На споживчі цілі населенню (споживчий)
5. Наявність і характер забезпечення.
-Бланковий (незабезпечений)
— Забезпечений заставою товарів або інших цінних паперів (ломбардний) гарантійним зобов’язанням або поручництвом
6. Засіб.
— Кредит грошима
— Кредит за допомогою акцептування векселя позичальника
7. Ступінь ризику.
— З найменшим ризиком
— З підвищеним ризиком
— З граничним ризиком
— Нестандартний

Таблиця 1.3.
Розгорнута класифікація кредитів
Критерії класифікації
Види позичок
1. Джерела притягнення.
Внутрішні (у межах своєї країни)
Зовнішні (міжнародні)
2. Статус кредитора.
Офіційні
Неофіційні
Змішані
Міжнародних організацій
3. Форма надання.
Готівково-грошова
Рефінансування
Переоформлення:
-реструктуризація
-надання нового кредиту
4. Валюта притягнення.
У валюті країни кредитора
У валюті країни позичальника
У валюті третьої країни
У ЕКЮ і СДР
Мультивалютні
5. Форма притягнення (організація).
Двосторонні
Багатосторонні:
-Сіндіцировані
-Консорціальні
-«дзеркальні»
6. Ступінь заможності повернення.
Незабезпечені (міжбанківські)
Забезпечені:
-Матеріально забезпечені (заставою), у тому числі ломбардні й іпотечні
-Бланкові (забезпечені банківськими векселями)
7. Техніка надання (притягнення)
Одною сумою
Відкрита кредитна лінія
Stand-by
Контокорентні
Овердрафтні
8. Терміни користування.
На поточні потреби (формування оборотних активів)
9. Спрямованість вкладення коштів.
Короткострокові
Середньострокові
Довгострокові
10. Економічне призначення.
Пов’язані:
Платіжні
Під формування запасів товарно-матеріальних цінностей, включаючи сезонні.
Під фінансування виробничих витрат
Розрахункові(урахування векселів)
Під фінансування інвестиційних витрат
Споживчі
Проміжні    продолжение
–PAGE_BREAK–
Незв’язані (без вказівки об’єкта кредитування в кредитній угоді)
11.Ступінь концентрації об’єкта кредитування.
Під одиничну потребу
Під сукупну потребу
Під укрупнену потребу
12. Вид процентної ставки.
З фінансованою ставкою
З плаваючою ставкою
Із змішаною ставкою
13. Форма погашення.
що погашаються одною сумою
що погашаються через рівні проміжки часу рівними частками
що погашаються нерівними частками
14. Юридична підпорядкованість кредитних операцій.
Що підкоряються законодавству країни — кредитора
Що підкоряються законодавству країни – позичальника
Що підкоряються законодавству третьої країни

Таблиця 2.1 Бухгалтерські проводки по кредитах
Найменування операції
Бухгалтерські проводки
Дебет
Кредит
Операції по кредитуванню суб’єктів господарської діяльності.

1. Надано кредит суб’єктам господарської діяльності.
Забезпечення повернення.
2040
2045
9900
1200
3900
2600
9500
2. Погашення виданих кредитів.
1200
3900
2040
2045
Операції по кредитах державного управління.

1. Видано кредити органам загального державного управління.
2100
2105
2110
1200
3900
2. Погашення кредитів.
1200
3900
2100
2105
2110
Операції по кредитуванню фізичних осіб.

1. Видача кредитів готівкою.
2202
2213
1001
2. Погашення кредитів.
1001
2202
2213
Облік коштів клієнтів банку.

1. Повернені кошти з депозитів фізичним особам.
2630
2635
1001
2600
Проводки по видачі кредиту підприємству.

1. Сума виданого кредиту проводиться.
2040
2600
2. Сума несплаченого в термін кредиту списується.
2047
2040
3. Сума коштів, що перераховані в рахунок погашення заборгованості.
2600
2047
4. Сума договору застави.
9905
9500 рахунок контрагента
5. Кредитний договір і договір застави по чисельності.
9819
рахунок контрагента
6. Сума нарахованих і сплачених відсотків за використання кредиту.
клієнт має коштів на рахунку
клієнт не має коштів на рахунку
2068

рахунок контрагента
2069
6110

2068
2068

Мал. 2.1

Формування коштівдля здійснення інвестицій і кредитноїдіяльності банку

/>

Таблиця 3.2    продолжение
–PAGE_BREAK–
Аналіз структури активних операцій на 01.01.99 р.
Види операцій
Сума,грн.
Структури %
Каса
Кор. рахунки банків
Кор. рахунок у НБУ
Кредити видані – усього у т. ч. короткострокові
Основні кошти і
будівельні матеріали
Дебітори
Відведені кошти
Витрати
Валютна позиція
Інші активи
Усього активів
134070
474360
2085190
4576500
3067110

169460
487870
80080
250700
896400
100330
9254960
1,4
5,1
22,5
49,4
33,1

1,8
5,3
0,9
2,7
10,0
1,0
100,0

Таблиця 3.3
Аналіз структури «кредитного портфеля» банку на 01.01.99 р.
Вид забезпечення
Сума,
грн.
Структура,
%
Усього виданих кредитів
у тому числі:
гарантовані іншими банками
гарантовані Урядом
України
прострочені
пролонговані
сумнівні для повернення
808290

45670

–
79220
659730
23670
100

5,6

–
9,8
81,7
2,9

Таблиця 3.4 Аналітичний баланс
Показники
На початок року, тис. грн.
У % до валюти балансу
На кінець року, тис. грн.
У % до валюти балансу
Відхилення (гр.4 — гр.2)
АКТИВ

Нерухоме майно
1183
37.1
1635
43.1
+6.0
Поточні активи, усього в томучислі:
2004
62.9
2161
56.9
-6. 0
виробничі запаси
734
23.0
752
19.8
-3. 8
-готова продукція
187
5.9
172
4.5
-1. 4

кошти і короткострокові фінансові вкладення
299
9.4
259
6.2
-3. 2
-дебіторська заборгованість
612
19.2
780
20.5
1.3
ПАСИВ

Джерела фінансових коштів
1932
60.6
2205
58.0
-2. 6
Позикові кошти — усього
1255
39.4
1591
42.0
-2. 6
Короткострокові позички банків
357
11.3
888
23.3
+12.0
Короткострокові позики
245
7.6
–
—     продолжение
–PAGE_BREAK—-PAGE_BREAK—-PAGE_BREAK—-PAGE_BREAK—-PAGE_BREAK—-PAGE_BREAK—-PAGE_BREAK—-PAGE_BREAK—-PAGE_BREAK—-PAGE_BREAK–
34.2 %

50 %

–PAGE_BREAK—-PAGE_BREAK–