Вступ
Для здійснення виробничо-господарської діяльності підприємствами всіх форм власності та галузей економіки використовують виробничі запаси, які є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства. Вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції уструктурі витрат підприємств різних сфер діяльності. Виробничі запаси є складовоючастиною групи матеріальних ресурсів, які формують економічні (виробничі)ресурси.
Основнимзавданням підприємств є найбільш повне забезпечення виробничими запасами длямайбутнього виробництва продукції. Темпи росту обсягу виробництва продукції,покращення її якості безпосередньо впливають на обсяг витрат і прибутокпідприємства. Тому дуже важливо приділяти велику увагу обліку виробничихзапасів, їх зберіганню, реалізації та фінансових результатів на підприємстві,так як це основний ланцюжок кожного виробничого підприємства.
Різноманіттяформ власності в період ринкової економіки, розширення прав підприємств укеруванні економікою, галузеві особливості виробництва вимагаютьальтернативних, а часом і різноманітних підходів при рішенні конкретних питань методикий техніки ведення обліку виробничих запасів.
Обліквиробничих запасів здійснюється за такими напрямками:
•кількісний і вартісний облік;
• облікзаготівлі та придбання матеріалів та розрахунків з постачальниками;
• наявностіта руху на складах;
•використання у процесі виробництва;
• продажу,реалізації матеріальних цінностей і розрахунків з покупцями.
У зв’язку здослідженням цих питань стає чітко обумовленою актуальність теми дослідження.
Метакурсової роботи — дослідження обліку виробничих запасів на підприємствах івизначення шляхів його удосконалення.
Длядосягнення мети необхідно вирішити задачі:
• здійснитиогляд нормативно-правових документів, що регламентують облік виробничих запасів;
•переглянути літературні джерела;
• розкрититеоретичні основи обліку виробничих запасів;
•розглянути особливості обліку виробничих запасів на підприємстві та порядок їхоцінки;
•розглянути первинний облік виробничих запасів;
• розробитишляхи вдосконалення обліку виробничих запасів на підприємстві.
Об`єктом дослідження курсовоїроботи – система обліку операцій з виробничими запасами ООО «Дитяча іграшка».
Принаписанні роботи були використані закони та нормативно-правові акти, якірегламентують правила зберігання та використання виробничих запасів на підприємстві,а також взаємовідносини між постачальником запасів та їх споживачем.
Теоретичнізасади бухгалтерського обліку виробничих запасів на підприємствах складаютьЗакон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”,національні стандарти бухгалтерського обліку, а також інструкції та положення зокремих питань бухгалтерського обліку відповідних міністерств і відомств. Атакож була використана різноманітна література, з якої була взята інформаціяпро аналітичний і синтетичний облік виробничих запасів, їх порядок і методиоцінки та первинний і складський облік.
1.Виробничі запаси: сутність, умови, визначення, класифікація, оцінка
Запасиє найбільш важливою і значною частиною активів підприємства. Вони займають особливе місце у складі його майна, а також увиробничій сфері та у торгівлі і відносяться до оборотних активів.
Підвиробничими запасами розуміють активи, які використовуються для подальшогопродажу, споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та наданняпослуг, а також управління підприємством. Це придбані або самостійновиготовлені вироби, які підлягають подальшій переробці на підприємстві. Упроцесі виробництва виробничі запаси використовуються неоднаково. Деякі з нихповністю споживаються у технологічному процесі (сировина і матеріали), інші — змінюють тільки свою форму і розмір (мастильні матеріали, фарби), треті — входять до складу виробу без будь-яких змін (запасні частини), четверті — лишесприяють виготовленню виробів, але не включаються до їх маси або хімічногоскладу (МШП) [12, с.34].
Убухгалтерському словнику даються такі визначення виробничих запасів:
а) цесукупність всіх матеріалів, які має підприємство;
б) цепридбані або самостійно виготовлені вироби, які підлягають подальшій переробціна підприємстві;
в) цечастина оборотних засобів на підприємстві, ще не залучених до процесувиробництва і таких, що не надійшли на робочі місця;
г) цематеріальні елементи виробництва, які одноразово та повністю переносять своювартість на новостворений продукт [10, с.258].
Запаси зточки зору фінансів підприємства — це активи, які перебувають у процесівиробництва з метою подальшого продажу отриманого продукту виробництва;утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт чинадання послуг [3].
Відповіднодо п.4 П(С)БО 9 «Запаси» запаси — активи, які:
— утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;
— перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продуктувиробництва;
— утримуються для споживання при виробництві продукції, виконання робіт і наданніпослуг, а також при керуванні підприємством.
Запасивизнаються активами, якщо:
1) існуєімовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди,пов’язані з їх використанням;
2) та їхвартість може бути достовірно визначена.
Одиницеюбухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид).
Придбані(отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства запервісною вартістю.
У процесівикористання матеріальні ресурси переходять з одного стану в інший, що знайшловідображення в класифікації запасів.
Довиробничих запасів відносять предмети праці, призначені для використання у виробництвіпродукції (виконані робіт, наданні послуг) та господарських потреб, придбаннідля подальшого продажу або використовуються для обслуговування виробництва(виконання робіт, надання послуг), а також для потреб управління. Класифікаціявиробничих запасів необхідна для раціональної організації складськогогосподарства, ведення аналітичного обліку, а також для нормування, планування,обліку, аналізу, управління запасами та інших потреб підприємства. зупинимосядетальніше на найбільш типовій класифікації виробничих запасів, якапропонується переважною більшістю авторів.
Сировина — добуті, вироблені власними силами або придбані на стороні оборотні ресурси, якіна момент придбання не пройшли жодної стадії промислової обробки та призначенідля споживання власним виробництвом як необхідний компонент майбутньогопродукту цього виробництва.
Матеріали — придбані на стороні оборотні ресурси, призначені для використання у власномувиробництві як необхідний компонент майбутнього продукту цього виробництва абодля обслуговування технологічного процесу й управління. Матеріали за способомвключення до собівартості продукції (робіт, послуг) умовно поділяються наос6новні та допоміжні.
Основніматеріали — це матеріали, які становлять основу продукту виробництва. Допоміжніматеріали — матеріали, які використовуються для обслуговування процесувиробництва й управління.
До групидопоміжних матеріалів, у зв’язку з особливостями їх використання, відносятьпаливо, тара та тарні матеріали, запасні частини.
Паливо виділяютьв окрему групу запасів з огляду на його економічне значення та специфікуспоживання. Паливо поділяють на технологічне, моторне (пальне) та господарське(на опалення).
Тара — оборотні матеріальні активи, призначені для транспортування, зберігання іпродажу продукції.
Тарніматеріали — оборотні матеріальні активи, призначені для виготовлення і ремонтутари.
До тари ітарних матеріалів належать предмети, які використовуються для пакування,транспортування.
Запаснічастини -оборотні матеріальні активи, призначені для використання під часпроведення ремонту, реконструкції, модернізації обладнання та машин (у томучислі транспортних засобів), ремонту обладнання та машин за замовленнямисторонніх осіб і для використання з метою гарантійного ремонту таких засобів.
Будівельніматеріали — матеріальні активи, призначені для використання у капітальномубудівництві об’єктів, що зводяться господарським або підрядним способом.
Матеріали,передані в переробку — оборотні матеріальні активи, тимчасово передані набезоплатній основі підприємством-власником суб’єктам-переробникам дляпроведення їх до стану, придатного для використання підприємством-власником узапланованих цілях.
Матеріалисільськогосподарського призначення — виробничі запаси сільськогосподарськогопідприємства або підприємства, що займається вирощуванням сільськогосподарськоїпродукції у межах своєї звичайної діяльності [10, с.212].
Отже, можназробити висновок, що класифікація запасів забезпечує виконання основних завданьобліку і контролю запасів, серед яких:
· забезпеченнясвоєчасного документального оформлення руху запасів;
· контрольза повним і своєчасним оприбуткуванням товарно-виробничих запасів та їхзбереження у місцях зберігання і на всіх стадіях обробки;
·забезпечення відповідності складських запасів нормативам;
·раціональна оцінка товарно-виробничих запасів;
·розрахунок фактичної собівартості витрачених матеріалів та їх залишків;
·відображення операцій з оприбуткування та витрачання запасів в системібухгалтерського обліку тощо.
Оцінказапасів безпосередньо пов’язана з визначенням вартості продукції. У бухгалтерському обліку оцінказапасів можлива за різною вартістю [17, с.31].
Виходячи зцього оцінка запасів на підприємстві, враховуючи вимоги П(С)БО 9 «Запаси»,здійснюється на трьох етапах їх руху:
· при надходженнізапасів;
· привибутті запасів;
· на датускладання балансу.
Згідно зП(С)БО 9 з метою збереження об’єктивності оцінки запасів в умовах ціновоїнестабільності запаси відображаються в бухгалтерському обліку та звітності занайменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.
Первісноювартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складаєтьсяз таких фактичних витрат:
· суми, щосплачується згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямихподатків;
· сумиввізного мита;
· суминепрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуютьсяпідприємству;
·транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів(фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усімавидами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхуванняризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, щоузагальнюються на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячнорозподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумоюзапасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) зазвітний місяць. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься дозапасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсоткатранспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображеннямїї на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуттяцих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначаєтьсяділенням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітногомісяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишкузапасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць;
· іншівитрати, які безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх достану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До такихвитрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплатупраці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якіснотехнічних характеристик запасів.
Первісноювартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визначаєтьсяїхня виробнича собівартість, яка визначається за Положенням (стандартом)бухгалтерського обліку 16 «Витрати».
Первісноювартістю запасів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнаєтьсяпогоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість зурахуванням витрат, передбачених пунктом 9 Положення (стандартом) пробухгалтерський облік 9 «Запаси».
Первіснавартість запасів, одержаних підприємством безоплатно, визнається їх справедливавартість з урахуванням витрат, передбачених вище названих витрат.
Первісноювартістю одиниці запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси,дорівнює балансовій вартості переданих запасів. Якщо балансова вартістьпереданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістюотриманих запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою ісправедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітногоперіоду.
Первісноювартістю запасів, що придбані в обмін на неподібні запаси, визнаєтьсясправедлива вартість отриманих запасів.
Невключаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, вякому вони були здійснені (встановлені):
·понаднормові втрата і нестачі запасів;
· процентиза користування позиками;
· витратина збут;
·загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов’язані зпридбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вонипридатні для використання у запланованих цілях.
Взагаліпервісна вартість запасів у бухгалтерському обліку не змінюється, крімвипадків, передбачених ПСБО 9 [3].
Хоч П(С)БО9 «Запаси» і має ряд спільних моментів з МСБО 2 «Запаси», але поряд з цим можнавиділити і деякі відмінності. У таблиці 1 показано як формується собівартість звитрат.
Таблиця 1.1 Формування собівартості із витратВитрати на придбання
1. ціни придбання;
2. мита на ввезення та інших податків;
3. витрат на транспортування;
4. вартості робіт з навантаження та розвантаження й інших витрат.
В окремих випадках вони можуть включати й різницю курсів іноземних валют, що виникає при придбанні запасів за валюту. Витрати на переробку
1. витрати, безпосередньо пов’язані з одиницею виробництва;
2. систематичний розподіл постійних і змінних виробничих накладних витрат Інші витрати інші витрати, якщо вони відбулися при доставці запасів до їх теперішнього місця розташування та приведення до теперішнього стану.
А дособівартості за МСБО «Запаси» не включаються витрати: понаднормативні сумивідходів матеріалів, оплати праці або інші виробничі витрати; витрати назберігання, крім тих витрат, які зумовлені виробничим процесом і є необхіднимидля наступного етапу виробництва; адміністративні накладні витрати, непов’язані з доставкою запасів до їх теперішнього місця розташування таприведення у теперішній стан витрати на продаж.
Чиставартість реалізації — це сума, яка очікується при реалізації в умовах звичайноїдіяльності за вирахуванням ймовірних витрат на завершення виробництва запасів іїх реалізацію. Це означає, що чиста вартість реалізації відповідає ринковійвартості запасів за мінусом витрат, яких підприємство зазнає, у процесіпідготовки їх до реалізації, а також безпосередньо при реалізації. Чиставартість реалізації визначається по кожній одиниці запасів шляхом вирахування зочікуваної ціни реалізації очікуваних витрат на завершення виробництва та збут.
На практиціпервісна вартість запасів не завжди співпадає з чистою вартістю їх реалізації.При цьому можливі дві ситуації:
1) первіснавартість запасів перевищує чисту вартість реалізації;
2) первіснавартість запасів нижча за чисту вартість реалізації.
У першомувипадку сума перевищення списується на витрати звітного періоду. Таким же чиномсписується вартість зіпсованих запасів або запасів, яких не вистачає. Післявстановлення винних у недостачі осіб сума, що підлягає відшкодуванню,зараховується у складі доходом звітного періоду.
Сумачасткового списання вартості запасів до чистої вартості реалізації визнаєтьсявитратами того періоду, в якому була здійснена їх переоцінка. Слід звернутиувагу на те, що чиста вартість реалізації визначається за кожною одиницеюзапасів шляхом вирахування з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат наорганізацію виробництва та збуту.
Обліковіціни необхідно періодично переглядати для того, щоб вони за можливістювідображали або наближалися до дійсної вартості виробничих запасів. В умовахінфляції переглядати облікові ціни бажано декілька разів на рік.
Дооцінказапасів як окрема бухгалтерська процедура в П(С)БО 9 не передбачена, щопов’язано з використанням принципу обачності в оцінці для уникнення завищеннявартості активів. Окрім принципу обачності цей підхід також спирається на принципспіввідношення доходів і витрат.
Якщо чиставартість реалізації тих виробничих запасів, які раніше були уцінені і являютьсяактивами на дату балансу, в подальшому збільшується, то на суму збільшеннячистої вартості реалізації, але не більше суми попереднього зменшення,сторнується запис про попереднє зменшення вартості цих запасів. Балансовавартість запасів не може бути вищою за їх собівартість. При цьому дооцінказапасів обмежується сумою попередньої їх уцінки.
Переоцінказапасів здійснюється на дату балансу, тобто на дату складання звітності, а вкожному наступному періоді вартість запасів переглядається, і спочатку уціненізапаси можуть бути дооцінені. Тобто новою вартістю є найнижча з оцінок — собівартість, або переглянута чиста вартість реалізації. Таким чином, дооцінказапасів можлива тільки до рівня початкової вартості у випадку, якщо ринковавартість таких запасів спочатку знизилась, (і запаси були уцінені) а потімзбільшилась.
У зв’язку зтим, що транспортно-заготівельні витрати змінюються залежно від партіївантажів, виду використовуваного транспорту, способу навантаження, змінигеографії постачальників і других факторів, змінюється також і фактурнавартість. Тому на практиці фактична заготівельна вартість матеріальнихцінностей визначається як середньозважена величина [3].
Оцінказапасів відіграє значну роль при формуванні облікової політики підприємства.Важливу роль в оцінці запасів відіграє принцип обачності, який передбачаєзастосування в бухгалтерському обліку методів оцінки запасів, що повиннізапобігати завищенню оцінки активів.
Завдякидії принципу безперервності оцінка запасів підприємства здійснюється, виходячиз припущення, що його діяльність триватиме й надалі.
Дужеважливе значення має оцінка запасів при їх вибутті, оскільки саме тут виникаютьпроблеми обрання варіанту, з урахуванням впливу оцінки на вартість продукції,що виготовляється, ціну готової продукції, попит споживачів і розмір прибутку,одержаного від реалізації продукції.
Привідпуску запасів у виробництво, продажу та іншого вибутті згідно з п.16 П(С)БО9 їх оцінка здійснюється за одним з наступних методів
Методідентифікаційної собівартості відповідної одиниці продукції застосовується присписанні запасів, які не підлягають заміні іншими запасами, що є напідприємстві. Або запасів, які відпускаються для виконання спеціальнихзамовлень і проектів.
Призастосуванні цього методу рух вартості запасів співпадає з їх фактичним рухом,тому вартість відпущених запасів та їх залишків обліковується за їх фактичноювартістю. Цей метод є особливо ефективним при використанні комп’ютернихтехнологій обліку запасів, пристроїв зчитування штрихових кодів при маркуваннітоварів), коли кожна одиниця має специфічні, властиві тільки їй характеристики,тобто запаси є однорідними за своїми споживчими якостями. Проте, можливістьзастосування такого методу на практиці обмежена причинами різноманітностіноменклатури та великої кількості однакових запасів. У результаті використанняцього методу однакові запаси обліковуються за різною вартістю, що не завждизручно. Залежно від того, який саме з однакових запасів використовуватимепідприємство, прибуток буде змінюватися відповідно до первісної вартостікожного запасу.
Методсередньозваженої собівартості застосовується окремо для кожної сукупності взятихна облік запасів, однакових за призначенням і споживчими характеристиками. Алгоритмрозрахунку середньої вартості одиниці запасу протягом періоду визначаєтьсязалежно від методу, що застосовується для обліку запасів. Середня вартістьодиниці запасів може розглядатися як за звітний період (при періодичному облікусписання запасів), так і після кожного наступного надходження (прибезперервн6ому веденні обліку списання запасів).
Длярозрахунку ціни вибуття при періодичній оцінці беруться до уваги всі дані з надходженнязапасів за звітний період, а при постійній — лише дані за період, що передувавдаті останнього вибуття запасів.
Цей методможна застосовувати для списання взаємозамінних запасів, при списанні яких непотрібно проводити ідентифікацію (на відміну від попереднього методу).Недоліком вказаного методу є складність визначення середньої ціни в умовах,коли виробничі запаси надходять або витрачаються щоденно.
Запостійної системи обліку запасів при застосуванні методу середньозваженоїсобівартості вартість запасів, що знову надійшли, усереднюється з вартістюнаявних запасів. У результаті цього одержується нібито одна партія за однієюобліковою ціною, яка визначається як відношення загальної вартості запасів доїх загальної кількості.
Перевагаметоду оцінки за середньозваженою собівартістю полягає у тому, що оцінкувартості відпущених запасів та їх залишків можна отримати одразу в моментздійснення операції, що дає об’єктивну інформацію про вартість запасів іпрактично не дозволяє здійснювати маніпуляції з цифрами. Але це досягається за рахунок досить великого обсягу роботи. Крімтого, оцінка залишків матеріалів і собівартості готової продукції не єабсолютно об’єктивною.
Приперіодичному обліку запасів, що найчастіше застосовується на практиці, привикористанні методу середньозваженої собівартості робиться припущення, якеспрощує реальну картину руху запасів: усі запаси надійшли та відпущені в один ітой же час — у кінці звітного періоду. Застосування методу середньозваженоїсобівартості в умовах періодичної оцінки запасів означає, що вартість придбанихпротягом звітного періоду запасів необхідно розділити на їх загальну кількість,отримавши таким чином середню ціну придбання запасів, яка й буде ціною вибуттязапасів в цьому звітному періоді.
Якщо вперіоді з дати останнього вибуття відбулося зростання цін порівняно з їхсереднім рівнем, то оцінка запасів за цим методом при безперервному обліку даєменшу вартість вибуття запасів, ніж при періодичному, і навпаки.
Метод ФІФО(першим відпускаються запаси, що надійшли раніше) базується на хронологіїнадходження, тобто на припущенні, що одиниці запасів, які були придбаніпершими, продаються чи використовуються першими, що запобігає їх псуванню, атакож, що грошова одиниця є стабільною.
Одиниці,які залишаються в запасах на кінець періоду, оцінюються за цінами останніхнадходжень товарів.
Даний методнайчастіше застосовується для таких видів запасів, як фрукти, овочі та іншіпродукти харчування, коли перші запаси, що надійшли, повинні реалізовуватися упершу чергу, щоб уникнути збитків від їх псування.
Припостійному обліку вартість витрачених запасів розраховується виходячи з їхзагальної вартості безпосередньо при витрачанні чергової партії. Собівартістьпроданих запасів визначається шляхом додавання вартостей, використаних при їхзбуті. При застосуванні цього методу рух вартості запасів у точності і неспівпадає з їх рухом у натуральному вираженні, але наближається до нього,причому, чим частіше здійснюється придбання та витрачання запасів, тим ближчимє це наближення.
Приперіодичному обліку, як вже зазначалося вище, реальне чергування надходжень івитрачань замінюється послідовними діями: спочатку враховується усенадходження, а потім — усе витрачання. Бухгалтер виводить підсумки зоприбуткування запасів за весь звітний період, після чого відображує вибуттянеобхідної кількості запасів у хронологічному порядку, від першогопостачальника до того постачання, в якому виникло повне вибуття запасів вданому звітному періоді. Вартість запасів на кінець звітного періоду визначаєтьсяшляхом проведення інвентаризації. Сальдо запасів на кінець періоду визначаєтьсяяк добуток кількості запасів у натуральному вираженні та ціни при придбаннізапасів або собівартість (при самостійному виготовленні одиниці запасу зостанньої його партії, що надійшла).
Перевагаметоду ФІФО полягає в його простоті, систематичності та об’єктивності, завдякивикористанню цього методу не допускається маніпулювання даними в сторонуштучного завищення або заниження вартості запасів, тобто сприяє запобіганнюможливості маніпулювання прибутком, забезпечує відображення у балансі сумизапасів, яка приблизно співпадає з поточною ринковою вартістю. Метод ФІФОоправдовує себе в умовах незначної інфляції. Застосування ж його в умовахвисокої інфляції призведе до завищення вартості матеріальних залишків,заниження собівартості готової продукції та, як наслідок, завищення результатіввід реалізації.
Такожвикористовуються методи такі як нормативних витрат і ціни продажу. Оцінка занормативними витратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції(робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівніввикористання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Длязабезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних, нормизатрат і ціни повинні регулярно у нормативній базі перевірятися іпереглядатися.
Оцінка зацінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлісереднього проценту торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовуватипідприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизнооднаковим рівнем торговельної націнки.
Підприємствомає право одночасно застосовувати декілька методів оцінки, проте існує наступнеобмеження: для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однаковепризначення та однакові умови використання, застосовується виключно один знаведених методів. Тому на підприємстві може мати місце ситуація, коли в облікупідприємства різні запаси оцінюються по-різному, якщо є можливість підтвердитирізницю в умовах їх використання.
Вибірметоду оцінки є елементом облікової політики підприємства та не підлягає змінамбез вагомих підстав. Постійне застосування підприємством обраної політикизабезпечується завдяки дії принципу послідовності.
Отже, вибіроптимального методу уцінки запасів сприяє збільшенню оборотних коштів,залученню інвестицій, що в підсумку дає можливість отримати більші прибутки тапокращити фінансовий стан підприємства.
2. Нормативно-правове і регламентне забезпечення обліку запасів
Однимз найважливіших питань курсової роботи є нормативно-правова база і регламентнезабезпечення обліку запасів. На ООО «Детская игрушка» всі дії директора іголовного бухгалтера повинні спиратися в основному на Закони, інструкції,нормативні акти, положення (стандарти).
Нормативно- правова база — Закони, підзаконні акти, видані на рівні Верховної Ради,президента України, Кабінету Міністрів, Міністерств і відомств, які регулюютьфінансово- господарську діяльність підприємства, планування і облік.
Таблиця 2.1. Нормативно-правове забезпечення обліку запасівНайменування документу Коли і ким затверджен Що використовується для обліку запасів 1.Закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст..391
Затверджен Верховною Радою України від 16.08.1999г. –
№ 996-XIV
Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов’язані проводити інвентаризацію активів і зобов’язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.
Об’єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов’язковим згідно з законодавством [1]. 2.Наказ „Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування” Наказ Мінфіну України від 30.11.99 — №291
Рахунки 2 класу призначені для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству предметів праці, що призначені для обробки, переробки, використання у виробництві і для господарських потреб, а також засобів праці, які підприємство включає до складу малоцінних та швидкозношуваних предметів.
Матеріальні цінності, що прийняті підприємством на відповідальне зберігання, переробку (давальницька сировина), комісію, обліковуються на рахунках класу 0 “Позабалансові рахунки”.
Рахунок 20 “Виробничі запаси” призначено для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів (у тому числі сировина й матеріали, які є в дорозі та в переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва.
За дебетом рахунку 20 “Виробничі запаси” відображаються надходження запасів на підприємство, їх дооцінка, за кредитом – витрачання на виробництво (експлуатацію, будівництво), переробку, відпуск (передачу) на сторону, уцінка тощо[4]. 3.Наказ «Про кореспонденцію рахунків» Наказ №143 Наказ МінфінуУкраїни від 28.03.2002 № 335/5526, зареєстровано в Мін’юсті 11.04.2002 р. На розвиток виробництва — за дебетом субрахунку 443 «Прибуток, використаний у звітному періоді» і кредитом субрахунку 426 «Фонди спеціального призначення», рахунок третього порядку 4261 «Фонд розвитку виробництва». Здійснені за рахунок цього фонду капітальні інвестиції (придбання, створення, модернізація, модифікація, реконструкція, добудова, дообладнання тощо необоротних активів) відображаються за дебетом субрахунку 4261 і кредитом субрахунку 4262 «Використання фонду розвитку виробництва» [5]. 4.П(С)БО 2 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» затверджене наказом Мінфіна України від 31.03.99 р. № 87; (із змінами, внесеними відповідно до наказу МФУ № 1213 від 19.12.2006) У статті «Виробничі запаси» показується вартість запасів малоціннихташвидкозношуванихпредметівсировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, покупних напівфабрикатіві комплектуючих виробів, запасних частин, тари, будівельних матеріалівта інших матеріалів, призначених для споживання в ході нормальногоопераційногоциклу [3]. 5. П(С)БО 9 «Запаси» затверджене наказом Мінфіну України від 20.10.99 р. № 246. В П(С)БО 9 «Запаси» визначаються общі положення про щодо термінів запасів, визнання та первісна оцінка запасів, оцінка вибуття запасів, оцінка запасів на дату баланса, розкриття інформації про запаси в примітках до фінансової звітності [3]. 6. Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків. Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 р. N 69
При інвентаризації товарно-матеріальних цінностей їх переважування, обмір, підрахунок проводиться у порядку розміщення цінностей у даному приміщенні, не допускаючи безладного переходу комісії від одного виду цінностей до іншого.
При зберіганні товарно-матеріальних цінностей в різних ізольованих приміщеннях у однієї матеріально відповідальної особи інвентаризація проводиться послідовно за місцями зберігання. Після перевірки цінностей вхід до приміщення опломбується і комісія
переходить у наступне приміщення [7]. 7.П(С)БО 16 «Витрати» затверджене наказом Мінфіну України від 31.12.99 р. № 318. (із змінами, внесеними відповідно до наказу МФУ № 1176 від 11.12.2006)
До складу елемента «Матеріальні затрати» включається вартість витрачених у виробництві (крім продукту власного виробництва): сировини й основних матеріалів; купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів; палива й енергії; будівельних матеріалів; запасних частин; тари й тарних матеріалів; допоміжних та інших матеріалів.
Вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, не включається до елементу операційних витрат «Матеріальні затрати» [3]. 8. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів Затверджені наказом Мінфіну від 10.01.2007 р. №2 В цьому документі надаються рекомендації щодо визнання та оцінки запасів, документального оформлення руху запасів, облік і контролю наявності та руху запасів у місцях їх зберігання та у виробництві, бухгалтерського обліку запасів, і особливості обліку тари [8]. 9. Наказ №193 — «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку сировини і матеріалів». Наказ Мінстату України від 21.06.96 №193 Дається повна інформація про необхідні первинні документи з обліку надходження і руху сировини і матеріалів [6]. 10. Порядок № 07 — Порядок проведення дооцінки залишків товарно-матеріальних цінностей, затверджен наказом Міністерства економіки України від 31.05.98 р. № 37-20/248, наказом Міністерства фінансів України від 31.05.98 р. № 07-104. Затверджен наказом Міністерства економіки України від 31.05.98 р. № 37-20/248, наказом Міністерства фінансів України від 31.05.98 р. № 07-104 Переоцінка товарно-матеріальних цінностей провадиться один раз на місяць за цінами, що склалися у розрахунках з постачальниками на кінець попереднього місяця. Перелік ТМЦ, які підлягаютьдооцінці, визначається шляхом співвідношення цін, що склалися у розрахунках з постачальниками на початок та кінець місяця[9].
Регламентнезабезпечення обліку запасів на підприємстві становлять такі документи: статутпідприємства, наказ про облікову політику, посадкова інструкція бухгалтера зобліку виробничих запасів та інші документи.
Статутпідприємства — документ, що визначає порядок і умови функціонуванняпідприємства. Статут містить відомості про організаційно-правову формупідприємства, його найменуванні, місцезнаходженні, розмірі статутного капіталу,складі, порядку формування й компенсації його органів керування й контролю,порядку розподілу прибутку й формування фондів підприємства, порядку й умовахреорганізації й ліквідації підприємства (Додаток А).
Обліковаполітика — сукупність принципів, методів і процедур, що використовуютьсяпідприємством для складання та подання фінансової звітності — таке визначенняоблікової політики наведене в статті 1 «Визначення термінів» Закону України від16.07.99 р. №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Згідно звизначенням, облікова політика підприємства базується на основних принципахобліку та звітності. Під принципами бухгалтерського обліку слід розумітиправила, якими необхідно керуватися при вимірюванні, оцінці й реєстраціїгосподарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності(Додаток Б).
Посадоваінструкція бухгалтера з облікувиробничих запасів — документ, що регламентуєвиробничі повноваження й обов’язки бухгалтера.
Посадовіінструкції розробляє керівник підрозділу для своїх безпосередніх підлеглих.Посадові інструкції на посаді, що перебувають безпосередньо в йогопідпорядкуванні, затверджує керівник організації. Перший екземпляр посадовоїінструкції бухгалтера зберігається у відділі кадрів, другий — у керівникапідрозділу, третій — у працівника.
Посадовіінструкції розробляють відповідно до положення про бухгалтерію. Комплект посадовихінструкцій охоплює всі функції бухгалтерії й рівномірно розподіляє навантаження між працівниками зурахуванням рівня їх кваліфікації. Посадова інструкція містить однозначне визначення того, чому данаробота відрізняється від усіх інших робіт. Відповідальність за повнотузабезпечення організації посадовими інструкціями лежить на начальнику відділукадрів.
Неіснує стандарту, що регламентує зміст і процедуру розробки посадовоїінструкції, у зв’язку із чим кожна організація має можливість самостійноформувати опис тієї або іншої посади. Практика показує, що найчастішепідзаконні правові акти, посадові й службові інструкції важливіше дляпрацівників по найманню, чому самі закони або рішення суду.
Посадоваінструкція містить інформацію, яка необхідна в процесі керування персоналом.
Посадоваінструкція бухгалтера — основа для проведення оцінки результатів трудовоїдіяльності бухгалтера, ухвалення рішення про його подальший внутрішній рух іперепідготовці (підвищенні, переміщенні, звільненні, зарахуванні в резервкерівних кадрів, напрямку на додаткове навчання й т.п. ) (Додаток В).
3. Документальне оформленняруху виробничих запасів
Документальнеоформлення всіх операцій руху виробничих запасів є обов`язковим. Типові форми первиннихдокументів з обліку сировини, матеріалів затверджен наказом МінСтату Українивід 21.06.1996р.- №193 «Про затвердження типових форм первинних документів зобліку сировини і матеріалів».
Документи з придбанню матеріалів, інвентаря є супровіднимидокументами постачальника:
— матеріальні;
— податкові;
— транспортні;
— розрахунково-платіжні.
Матеріальнийдокумент – документ, який підтверджує найменування, суму, кількість та ін.
Кматеріальним документам відносять:
– товарно-транспортна накладна (ТТН);
– копія свідчення (сертифіката якості)
С2004р. стали менш використовуватись прибутково-видаткові накладні тарахунок-фактура.
Налогованакладна — накладна із вказівкою про НДВ.
ТТН– комбінования документ, який поєднує в собі матеріальні реквізити та работу транспорта.
Прийомвантажу здійснюється згідно з кількістю, якістю та сумою на підставісупровідних документів постачальника.
Прийомможе здійснюватись:
А)на станції вокзалу;
Б)на складі постачальника;
В)на складах одержача.
Вперших двух випадках для отримання матеріальних ресурсів необхідно доручення направо одержання. Доручення виписується на должносну особу одержувача вантажу,підписується керівником і головним бухгалтером.
Дорученняскладається по типовій формі М2 (Додаток Ж), із обов`язковою вказівкою термінудії.
Дорученнярегіструється у спеціальному журналі – МЗ (Додаток З).
Документи,якими оформлується придбання запасів:
1.М-1 «Журнал обліку надходжених грузів» (Додаток Е).
2.М-4 «Прибутковий ордер», по якому склад оформлює надходжені матеріали (ДодатокІ).
3.М-7 «Акт про прийом матеріалів»
Документи,якими оформлюється вибуття матеріальних ресурсів:
1. М-8, М-9 «Лімітно-забірна картка», цідокументи необхідні при вибутті запасів у виробничих підприємствах із вказівкоюліміта й без вказівки (Додаток).
2. М-28, М-28А «Лімітно-забілна картка»,такий тип документу використовується на будівельних підприємствах» (Додаток).
3. М-10 «Акт-вимога на заміну (додатковевибуття) матеріалів» складається при вибутті сверхустановленого ліміта або призаміні одного виду запасів та ін..
4. М-11 «Накладна-вимога на вибуття(внутрішнє переміщення) матеріалів» (Додаток)
Напідставі прибуткових та вибуткових документів матеріально-відповідальна особазабов`язанаскласти матеріальний звіт і віднести у бухгалтерію, форма цього документу М-19«Матеріальний звіт». У звіті фіксується кожний документ щодо прибуття й вибуттяматеріалів.
Звітмістить сальдо на початок (Сп) та сальдо на кінець (Ск) звітного періоду. Звітможе складатись кожного дня або 3-5 днів – це залежить від обсягу діяльності(кількість операцій руху запасів).
Напідставі первинних документів прибуття й вибуття матеріально-відповідальнаособа забов`язана вести складський(оперативний) первинний облік запасів.
Дляскладського обліку передбачені такі форми документів:
1) М12 «Картка складського облікуматеріалів». ЇЇ можна вести у кількісному та у кількістно-сумовому вимірі.Картка відкривається на кожне найменування і ціну матеріалів (Додаток).
2) М-16 «Матеріальний ярлик», який складаєробітник склада для позначення стилажей, місць зберігання запасів.
Длязабезпечення достовірності облікових даних за наказом керівника проводитьсяінвентаризація наявності, стану й оцінки запасів.
М-21«Инвентарізаціонний опис» складається при знятті натуральних залишків запасів,що знаходяться у матеріально відповідальних осіб (бригадирів, начальниківцехів, майстрів, комірників тощо)(Додаток).
Дляінвентаризаційної роботи на підприємствах розпорядчим документом їх керівникастворюються постійно діючі інвентаризаційні комісії. Головою постійно діючоїінвентаризаційної комісії, як правило, призначається керівник підприємства абойого заступник. До її складу включаються керівники структурних підрозділів,головний бухгалтер, інженери, технологи, механіки, товарознавці, виконавціробіт, економісти та інші досвідчені працівники, які добре знають об’єктінвентаризації, ціни і первинний облік. Якщо кількість об’єктів, що підлягаютьінвентаризації, дуже велика й одна комісія не спроможна швидко та якісноздійснити інвентаризацію, то наказом керівника створюються робочіінвентаризаційні комісії. Головою робочої інвентаризаційної комісіїпризначається, як правило, заступник керівника підприємства, інші вимоги доскладу робочої комісії збігаються з вимогами до постійно діючої комісії.
Інвентаризаціяможе бути ініційована власником або керівником підприємства або бутиобов’язковою, коли інвентаризації підлягають також майно і запаси, що неналежать підприємству і облік яких проводиться на позабалансових рахунках.Приінвентаризації запасів усі вони повинні бути перераховані, переміряні,переважені і занесені до форми М-21 “Інвентаризаційний опис”.
Запаси,що є в дорозі, відвантажені, але не оплачені у строк покупцями, та інші запаси,що є на складах інших підприємств (на відповідальному зберіганні, на комісії, упереробці), відображаються в окремому “Інвентаризаційному описі” напідставі документів, що підтверджують здавання цих запасів на відповідальнезберігання або їх відвантаження покупцям.
Післязакінчення інвентаризації “Інвентаризаційний опис” підписують усічлени комісії.
Приінвентаризації незавершеного виробництва, незавершеного капітальногобудівництва і незавершеного ремонту:
1)в інвентаризаційних описах зазначаються найменування заділу, стадія або міра їхготовності, кількість або обсяг робіт;
2)сировина, матеріали і куповані напівфабрикати, що є біля робочих місць і незазнають обробки, до опису незавершеного виробництва не включаються, афіксуються в описах матеріальних цінностей або в окремих описах;
3)кількість сировини і матеріалів, що входять до складу неоднорідної маси абосуміші у незавершеному виробництві, визначається технічними розрахунками впорядку, передбаченому галузевими інструкціями з питань планування, обліку ікалькулювання собівартості продукції.
ФормуМ-21 комісія заповнює в одному примірнику при інвентаризації окремо за кожниммісцезнаходженням і матеріально відповідальною особою або групою осіб, назберіганні яких знаходяться цінності. Після закінчення інвентаризації”Інвентаризаційний опис” підписують усі члени комісії, які несутьвідповідальність за своєчасність і дотримання порядку проведення інвентаризаційвідповідно до наказу керівника підприємства, за повноту і точність внесення вінвентаризаційні описи даних про фактичні залишки запасів.
Крімтого, “Інвентаризаційний опис” підписує матеріально відповідальнаособа, підтверджуючи, що всі запаси, перераховані в інвентаризаційному описі,комісією перевірені і в його присутності прийняті на відповідальне зберігання.
Післятого як форму М-21 підпишуть всі члени комісії і матеріально відповідальнаособа, вона передається в бухгалтерію для звірки з даними бухгалтерськогообліку і складання «Порівняльної відомості».
«Порівняльнавідомість» використовується для відображення результатів інвентаризаціїзапасів, за якими виявлено відхилення від облікових даних. У ній зазначаєтьсякількість і сума надлишків і недостач за кожним найменуванням, видом запасуокремо. Відтак здійснюється регулювання надлишків і недостач за рахунокдодаткових записів в обліку (наприклад, виправлення помилкових записів),закриття пересортиці (взаємний залік надлишків і недостач внаслідок пересортиціє допустимим тільки щодо товарно-матеріальних цінностей однакового найменуванняі в тотожній кількості за умови, що надлишки і недостачі були утворені в один ітой же період, що перевіряється, і однією і тією ж особою, яку перевіряють). Ілише після цього виводиться остаточна недостача або надлишки в кількісному ісумарному вираженні.
«Порівняльнувідомість» складає в одному примірнику і підписує бухгалтер підприємства.Вона зберігається у бухгалтерії. З підсумками «Порівняльноївідомості» під розписку ознайомлюється матеріально відповідальна особа.
Затвердженірезультати інвентаризації відбиваються у бухгалтерському обліку підприємства втому місяці, в якому закінчено інвентаризацію, але не пізніше, ніж за груденьзвітного року.
Затвердженірезультати інвентаризації відбиваються у бухгалтерському обліку підприємства втому місяці, в якому закінчено інвентаризацію, але не пізніше ніж за груденьзвітного року.
Упояснювальній записці до річного бухгалтерського звіту наводяться відомості прорезультати проведених у звітному році інвентаризацій за формою «Відомостірезультатів інвентаризації», затвердженою наказом Мінфіну України від11.08.94 р. №69 [6].
4. Облікнадходження й вибуття виробничих запасів
ООО «Детскаяигрушка» — одне із найкрупніших підприємств України по виробництву дитячих.Наше підприємство виробляє різноманітні, яскраві та чудові іграшки, яким будерадіти кожна дитина! Ми обслуговуємо усі дітячі магазини іграшок Донецькоїобласті, а також за її межами. Продукція ООВ «Детская игрушка» має великийпопит у населення, тому що наші іграшки поєднують в собі високу якість іприйнятні ціни. Наше підприємство має половину нового обладнання, якому тількидва роки. Інша ж половина зношена (морально й фізично), але незабаром вонотакож буде замінено на нове більш удосконалене. На нашому підприємстві працюютьбільш 1200 людей, 1000 з яких робітники виробництва (Додоток Г), (Додаток Д).
Синтетичний облікнаявності і руху виробничих запасів на підприємстві ведеться на рахунку 20«Виробничі запаси» за субрахунками: 201 «Сировина й матеріали; 202 «Купівельнінапівфабрикати та комплектуючі вироби»; 203 «Паливо»; 204 «Тара й тарніматеріали»; 205 «Будівельні матеріали»; 206 «Матеріали, передані в переробку»; 207«Запасні частини»; 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення»; 209«Інші матеріали».
По дебетурахунка 20 «Виробничі запаси» та його субрахунків відображають надходження відповіднихзапасів на підприємство та збільшення їх вартості в результаті дооцінки, покредиту — витрати на виробництво, відпуск в переробку, на сторону, а такожзменшення вартості запасів внаслідок уцінки.
Переважну більшістьвиробничих запасів підприємства придбають у постачальників на підставіукладених договорів (контрактів, угод). На відвантажені (відпущені) матеріальніцінності постачальник виписує рахунок-фактуру та інші розрахунково-платіжнідокументи (у яких вказуються назва, номенклатурний номер, одиниця виміру, кількість,сорт, ціна кожного виду матеріальних цінностей, що відпускаються, ставка і сумаПДВ, загальна сума, що підлягає до оплати), а також податкову накладну.Податкова накладна надає право покупцеві,зареєстрованому як платник ПДВ, на включення до податкового кредиту суми ПДВ, сплаченупостачальнику при придбанні матеріальних цінностей (робіт, послуг).
На субрахунку 201«Сировина й матеріали» ведеться облік наявності іруху сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, щовиготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні, а такождопоміжні матеріали, які використовуються при виготовленні продукції або длягосподарських потреб (забудовники облік будівельних матеріалів ведуть насубрахунку 205 “Будівельні матеріали”).
На субрахунку 202«Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби» ведуть облік наявності іруху купованих напівфабрикатів і комплектуючих виробів, придбаних підприємствомдля виробництва продукції; конструкцій і деталей (металевих, дерев’яних, пластмасовихтощо),спеціальне обладнання, інструменти, пристрої тощо.
Вироби, придбані длядодаткового комплектування готової продукції, не включаються до її собівартостіі обліковуються на рахунку 28 «Товари». Обладнання і пристрої загальногопризначення обліковуються на рахунках 10 «Основні засоби», 11«Іншінеоборотні матеріальні активи» або 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети».
Субрахунок 203 «Паливо»призначений для обліку твердого і рідкого палива (нафтопродукти), щовикористовується для технологічних потреб виробництва, роботи транспорту,опалення приміщень тощо, а також оплачених талонів на нафтопродукти і газ.
На субрахунку 204 «Тарай тарні матеріали» ведуть облік усіх видів тари, а також тарних матеріалів, яківикористовуються для виготовлення тари та її ремонту.
На субрахунку 205 «Будівельніматеріали» базове підприємство ведеоблікбудівельних матеріалів, конструкцій і деталей, а також обладнання, що потребуємонтажу.
Витрати на придбання обладнання,що не потребує монтажу, транспортних засобів, вільно розміщених верстатів,будівельних машин і механізмів, сільськогосподарських машин та інвентарю,виробничого інвентарю та інструментів тощо відображаються на рахунку 15«Капітальніінвестиції».
Устаткування ібудівельні матеріали, передані підрядній організації для виконання робіт, післяпідтвердження їх використання списуються з кредиту цього субрахунка на дебетрахунка 15 «Капітальні інвестиції».
На субрахунку 206 «Матеріали,передані в переробку» підприємствоведеоблікматеріалів, які передані підприємствам-переробникам для виготовлення продукціїі включаються до її собівартості.
На субрахунку 207«Запасні частини» ведуть облік придбаних і виготовлених запасних частин, вузліві деталей, призначених для проведення ремонту, заміни зношених частин обладнанняі транспортних засобів, а також автомобільних шин, обмінного фонду двигунів,вузлів і агрегатів, що створюються в ремонтних підприємствах та підрозділах,
Автомобільні шини, що єна колесах та в запасі при автомобілі, які враховані в ціні автомобіля і включенів його інвентарну вартість, обліковуються в складі основних засобів.Аналітичний облік обмінного фонду машин, вузлів та агрегатів ведеться загрупами: придатні для експлуатації (нові та відновлені); що підлягають відновленню(на складі); що знаходяться в ремонті.
На субрахунку 208«Матеріали сільськогосподарського призначення» ведуть облік мінеральних добрив;отрутохімікатів для боротьби зі шкідниками сільськогосподарських рослин,біопрепаратів та медикаментів для тварин; кормів тварин (власного виробництва ікупованих); насіння і саджанців для посіву і висаджування.Але наше підприємство не використовує цей рахунок, тому що не має роботи зматеріалами сільськогосподарського призначення.
На субрахунку 209 «Іншіматеріали» ведуть облік відходів виробництва, непоправного браку, зношених шин,металобрухту та інших матеріальних цінностей, оприбуткованих за ціною можливоговикористання або реалізації [17, с.35].
Приймання матеріалів,що надійшли на склад підприємства, здійснюється на підставі накладної на відпусктоварно-матеріальних цінностей (ф. № М-20) або оформляється прибутковим ордером(ф. № М-4), якщо під час приймання виявлені розходження між фактичною кількістюматеріальних цінностей, що надійшли, і кількістю, вказаною у накладній. Прицьому недостача (псування) матеріальних цінностей, виявлена при прийманні їхвід залізниці (порту), оформляється комерційним актом, а при прийманні їх наскладі — приймальним актом. Ці акти є підставою для пред’явлення претензіївинуватцю недостачі (або псування) матеріальних цінностей (транспортнійорганізації) постачальнику — у разі недовантаження або неправильної упаковки(затарення), що послужило причиною псування цінностей при перевезенні).
Матеріали, доставленіавтотранспортом, прибуткуються на підставі товарно-транспортних накладних (ф. №І-ТН, № І-ТН спирт). Приймання матеріалів від своїх цехів та інших підрозділів(невикористані матеріали, відходи виробництва (обрубки, обрізки, стружка тощо),непоправний брак, матеріальні цінності від списання основних засобів або малоціннихі швидкозношуваних предметів, зношені шини та утильна гума тощо) здійснюєтьсяза накладною, яка виписується цехом-здавальником або іншимпідрозділом [6].
Синтетичний облікпридбаних запасів на рахунку 20 «Виробничі запаси» та його субрахунках підприємстваобліковують за фактичною собівартістю їх придбання (заготівлі), яка включає:покупну вартість і транспортно-заготівельні витрати (витрати потранспортуванню, навантаженню, розвантаженню, доставці до складів підприємства,включаючи націнки постачальницьких і посередницьких організацій, вартістьпослуг товарних бірж і брокерських контор, мито і митні збори тощо). Ця собівартістьвиявляється, як правило, тільки наприкінці місяця — після відображення всіхзаготівельних операцій і розподілу їх між окремими видами запасів. Документи жна оприбуткування і списання витрачених матеріалів, що надходять до бухгалтерії,вимагають їх систематичного опрацювання і відображення в облікових регістрах,що неможливо робити без попередньої оцінки матеріалів. Томуаналітичний облік запасів протягом місяця ведуть за прийнятими обліковимицінами: покупними (з відокремленим обліком транспортно-заготівельних витрат)або за розрахунково-плановою собівартістю (з відокремленим обліком відхиленнявід фактичної собівартості).
Наприкінці місяцявартість використаних у виробництві запасів і списаних за обліковими цінами, атакож вартість залишку запасів на складах коригують до фактичної собівартості(шляхом списання транспортно-заготівельних витрат або відхилення плановоїсобівартості запасів від фактичної) [4].
Запаси, які надійшли напідприємство без товаросупровідних документів постачальника (невідфактурованіпоставки), приймаються на облік за приймальними актами (ф. № М-7) іоформляються записом по дебету рахунка 20 «Виробничі запаси» (відповіднісубрахунки) в кореспонденції і кредитом рахунка 63 «Розрахунки зпостачальниками і підрядчиками». Після одержання від постачальникарахунків-фактур та інших товаросупровідних документів раніше зроблений запис (уцій же кореспонденції рахунків) сторнується і робиться звичайний запис на суму,яка значиться в одержаних документах [6].
Якщо при прийманні вантажувиявлена недостача матеріальних цінностей, то на дебет рахунка 20 «Виробничі запаси»прибуткують тільки фактично одержані цінності; на вартість недостачіматеріалів, що виникла при перевезенні, на підставіналежно оформлених актів пред’являть претензію (передають до судового органу)винуватцю (транспортній організації тощо) і в бухгалтерському облікувідображають по дебету рахунка 374 «Розрахунки за претензіями» в кореспонденціїз кредитом рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками».
У разі обгрунтованоївідмови від оплати розрахункове платіжних документів за матеріали, що надійшлина адресу підприємства (невідповідність якості, номенклатури, ціни умовам договорутощо), такі цінності приймаються за актами на відповідальне зберігання іобліковуються на забалансовому рахунку 02 «Активи на відповідальномузберіганні» (субрахунок 023 «Матеріальні цінності на відповідальномузберіганні») до вказівок постачальника про повернення, переадресування абореалізації на місці.
Транспортно-заготівельнівитрати, пов’язані з придбанням (заготівлею) виробничих запасів (оплатазалізничного тарифу, водного фрахту, навантажувально-розвантажувальних робіттощо),обліковуються на аналітичному рахунку «Транспортно-заготівельні витрати», якийвідкривається в складі рахунка 20 «Виробничі запаси». На суму транспортних таінших витрат, які підлягають оплаті постачальникам та іншим стороннім організаціям,у бухгалтерському обліку підприємства роблять запис по дебету рахунка 20«Виробничі запаси», аналітичний рахунок «Транспортно-заготівельні витрати», ікредиту відповідних рахунків (63, 685 тощо) [17, с.36].
Таким чином на дебетісинтетичного рахунка 20 «Виробничі запаси» (відповідний субрахунок)відображається покупна вартість запасів і транспортно-заготівельні витрати, щов сукупності становлять їх фактичну собівартість.
Облік розрахунків зпостачальниками і підрядчиками (транспортними та іншими стороннімиорганізаціями) за надані послуги по перевезенню вантажу здійснюється вжурналі-ордері № 6, а при спрощеній формі обліку — у відомості ф. № В-7«Відомість обліку розрахунків з постачальниками» (яказа своїм змістом аналогічна журналу-ордеру № 6) [6].
Оприбуткування виробничихзапасів, одержаних з інших джерел, відображається записом по дебету рахунка 20«Виробничі запаси» (відповідний субрахунок) у кореспонденції з кредитомрахунків: 40 «Статутний капітал» (на вартість запасів, внесених засновниками (учасниками)до статутного капіталу підприємства); 719 «Інші доходи від операційної діяльності»на вартість безоплатно одержаних запасів від інших юридичних осіб, а такожоприбуткованих раніше, не взятих на облік цінностей);742«Доход від реалізації необоротних активів» (на вартість придбаних запасів урезультаті обміну на необоротні активи) [4].
Основним первиннимдокументом на відпуск матеріалів у виробництво є лімітно-забірні картки (ф. №М-8 та № М-9), в яких вказується ліміт видачі даному цеху (бригаді, дільниці)матеріалів відповідного номенклатурного номера (на декаду, півмісяця, місяць),а потім робиться запис про фактичний відпуск матеріалів з виведенням залишку невикористаноголіміту, який підтверджується підписом завідуючого складом (у лімітній картціодержувача) і одержувача (у лімітній картці складу). Наприкінці місяцялімітно-забірні картки подаються до бухгалтерії для обліку витрат матеріалів.
Відпускматеріалів на господарські та інші потреби, а також при понадлімітному відпускуматеріалів (за дозволом керівника підприємства або уповноваженої ним особиздійснюється за вимогами (ф. № М-ІО та № М-ІІ).
Щомісяця цехи та іншівиробничі підрозділи складають «Звітпро використання сировини, основних матеріалів і напівфабрикатів»,у якому по кожному номенклатурному номеру показуються: залишок на початокмісяця, надходження за місяць, залишок на кінець місяця, фактичні витрати,витрати за нормами, економія або перевитрата. Бухгалтерія складає «Зведенийзвіт про використання матеріалів по груповій номенклатур»(в натуральних і грошовому вимірниках), на підставі якого роблять відповідніоблікові записи на списання використаних матеріалів.
Підставою для списаннявикористаних у виробнищта матеріалів служить «Відомістьрозподілу витрат матеріалів і палива за рахунками і статтями витрат»,яка складається за видатковими документами (лімітно-забірними картками,вимогами, актами тощо). В ній зазначається, на який синтетичний рахунок,субрахунок, продукцію (замовлення, переділ) або на яку статтю треба віднестивартість витрачених запасів [6].
За даними цієївідомості витрачені протягом місяця виробничі запаси за обліковими цінамисписують з кредиту рахунка 20 «Виробничі запаси» (відповідний субрахунок) надебет рахунків: 23 «Виробництво» (на вартість виробничих запасів, використанихдля виготовлення продукції, виконання робіт, надання послуг); 91«Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати» (на вартість запасів,використаних для загальновиробничих і загальногосподарських потреб);93«Витрати на збут» (на вартість запасів, використаних на потреби, пов’язані зреалізацією (збутом) продукції); 949 «Інші витрати операційної діяльності» (навартість запасів, використаних на утримання об’єктів житлово-комунального та соціально-культурногопризначення) та ін [4].
Для того щоб дособівартості продукції (робіт, послуг) запаси були включені за фактичною собівартістюїх придбання (заготівлі), наприкінці місяця визначають і списують сумувідхилення від облікових цін, яка відноситься до витрачених у виробництвізапасів. З цією метою визначають середній процент відхилення від облікових цінза формулою: С% = (В+В1) • 100: (Мз+Мо), де В — сума відхилення відоблікових цін, що відноситься до залишку запасів на початок місяця; В — сумавідхилення за звітний місяць; Мз — вартість залишку запасів за обліковимицінами на початок місяця; Мо — вартість оприбуткованих за обліковими цінамизапасів, що надійшли від постачальників протягом місяця.
Шляхом множення вартостівитрачених у виробництві запасів за обліковими цінами на визначений середнійпроцент відхилення і ділення на 100 визначають суму відхилення, яка відноситьсядо витрачених у виробництві запасів. Визначену суму відхилення від обліковихцін списують з кредита аналітичного рахунка «Транспортно-заготівельні витрати»(або рахунок «Відхилення між плановою і фактичною собівартістю запасів») надебет тих самих рахунків, на які протягом місяця були списані запаси заобліковими цінами (тобто дебет рахунків 23 «Виробництво», 91«Загальновиробничівитрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» та ін). Отже, дособівартості виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг) матеріаливключаються за фактичною собівартістю їх придбання (заготівлі)[13,с.603].
У практиці обліку длявизначення суми відхилення від облікових цін запасів, використаних увиробництві, складають розрахунок, який приведений удодатку Е.
5. Організаціяаналітичного обліку виробничих запасів на складах і в бухгалтерії
обліквиробничий запас
Матеріальні,сировинні та паливні ресурси є одним з найважливіших на підприємстві, тому йдокументальне оформлення надходження, наявності і витрачання зазначенихресурсів є досить відповідальним процесом, який повинен забезпечити необхіднуінформацію як для обліку, так і для контролю та оперативного управління рухомматеріальних цінностей.
Запасизберігаються як на загальних складах, так і в інших центрах відповідальності:цехах, бригадах, майстернях, гаражах тощо. На підприємствах, які отримуютьзапаси або реалізують продукцію у великих обсягах, при значній віддаленості відтранспортних магістралей можуть бути склади. Всі запаси повинні бути переданіпід відповідальність завідуючим складами, комірникам, іншим матеріальновідповідальним особам, з якими повинен бути укладений договір про повнуматеріальну відповідальність.
Матеріали, щонадходять на склад, ретельно перевіряють, встановлюють відповідність їх якості,кількості, асортименту, умовам поставок і супровідним документом. Якщо невиявлено розходжень, матеріали приймають. При цьому можливі два варіантиоформлення приходу:
1) безпосередньона документі постачальника;
2) шляхомвиписування прибуткового ордера..
У першомувипадку на одному примірнику документа (постачальника), який підписуєматеріально відповідальна особа, ставлять штампи прийому. У другому — оформляютьприбутковий ордер (форма М-4). Прибуткові ордери використовуються длякількісно-сумового обліку матеріалів, що надходять від постачальника або зпереробки.
У випадках, колиє розбіжності кількості та якості з даними супроводжуючих документів постачальника,а також для матеріалів, що надійшли без платіжних документів, складається «Актпро приймання матеріалів» типова форма № М-7).
Акт складаєтьсякомісією, яка призначається керівником підприємства і до якої входятьзавідуючий складом, представник відділу постачання (або відповідальна особа) таін. У цій комісії обов’язковою є участь представника, а за його відсутності(наприклад, з великою віддаленістю) — представника іншої незацікавленоїорганізації. Акт складається у двох примірниках. Цей Акт є підставою дляоприбуткування бухгалтерією фактично прийнятих матеріалів. Прибутковий ордерпри цьому не заповнюється.
При одержаннівантажів із залізничної станції експедитор повинен перевірити відповідністькількості місць, що надходять, і знаків маркування на них з даними супровіднихдокументів. Якщо вантаж прибув у справному вагоні без ознак злому, експедиторповинен домагатися вибіркової перевірки маси і стану прибулих матеріалів.
Якщо приприйманні вантажу буде встановлено розходження з даними, зазначеними утранспортному документах, або виникнуть питання щодо цілісності вантажу зірванаабо пошкоджена пломба), складається комерційний акт. Цей акт є основою дляподання претензій до залізниці або пароплавства про відшкодування збитків.
Матеріальніцінності, що надійшли від постачальника автомобільним транспортом,оприбутковується на склад на підставі «Товарно-транспортної накладної»,одержаної від вантажовідправника.
У разінадходження вантажу на склад без документів відділ постачання виписує наказскладу про прийом вантажу без документів. Завідуючий складом здає накази добухгалтерії разом з прибутковими ордерами.
Для одержанняматеріалів від одностороннього постачальника покупець повинен видатиекспедитору (або представнику відділу постачання) «Довіреність» типова форма №М-2, зареєстровану у Журналі реєстрації довіреностей. Необхідно налагодитисуворий контроль за своєчасним оприбуткуванням матеріалів та поверненняневикористаних доручень [6].
При дрібнихкупівлях матеріалів готівкою (наприклад, канцелярські товари) підзвітна особазобов’язана здати матеріали на склад, а комірник на рахунках постачальникаповинен поставити відмітку про дату, номер прибуткового ордеру і підпис.
Необхіднощоденно одержувати Рахунки-фактури форма №88, перевіряти їх відповідність надходженнюматеріальних цінностей на склад підприємства (відділ постачання) і контролюватисвоєчасність їх оплати (фінансовий відділ підприємства, а на маломупідприємстві — головний бухгалтер).
За умовитривалої відсутності й перебування в дорозі матеріальних цінностей потрібновживати заходів до розшуку вантажу.
Контроль засвоєчасним надходженням матеріалів здійснюється відділом постачання ібухгалтерією, а вживання оперативних заходів щодо розшуку вантажу покладаєтьсяна відділ постачання, менеджера тощо.
Необхіднозабезпечувати своєчасне оформлення надходження матеріалів, за цим маютьслідкувати працівники бухгалтерії (матеріальний відділ або головний бухгалтермалого підприємства).
Як застреживСопко В.В. у своїй праці „Бухгалтерський облік” на практиці трапляютьсявипадки, коли виробничі запаси надходять до складу без рахунків-фактурпостачальників. Такі поставки називають невідфактурованими. Бухгалтерія повиннаорганізувати окремий облік розрахунків за ці матеріали і вжити заходів досвоєчасного одержання рахунків від постачальників.
На склади такожможуть надходити запаси із своїх цехів — це продукція власного виготовлення ізайво одержані й невикористані матеріали, а також матеріали, одержані відліквідації основних засобів, малоцінних і швидкозношуваних предметів, браку увиробництві та відходи. Ці матеріали оприбутковують на склади за допомогоюнакладної. Накладна складається матеріально відповідальною особою складу(цеху), що здав цінності, у двох примірниках, один з н6их слугує складу (цеху),що здав матеріальні цінності, підставою для списування цінностей, а другий — складу (цеху) для оприбуткування цінностей.
Накладна наповернення із цеху на склад матеріалів, не використаних у виробництві,виписується тільки в тому разі, якщо ці матеріали були відпущені не залімітно-забірною карткою, оскільки у ній передбачено облік поверненняматеріалів, відпущених у виробництво [16,с.554].
Відпуск сировиниі матеріалів у виробництво — це відпуск їх безпосередньо для виготовленняпродукції, а також на ремонт та господарські потреби.
Матеріали увиробництво повинні відпускатися відповідно до лімітів, встановлених напідставі норм витрат запасів, а також плану випуску продукції на місяць.
Основнимидокументами, що відображають відпуск матеріалів зі складу для внутрішньогосподарськихпотреб, є лімітно-забірні картки (типова форма М-8), накладні-вимоги.
Відпускматеріалів, що повторяються, можна оформляти лімітно-забірними картками, щооб’єднують у собі розпорядчий документ, який містить ліміт (граничну кількість)відпуску, й накопичувальний виправдний документ, що підтверджує багаторазовийвідпуск матеріалів зі складу в рахунок ліміту. Лімітно-забірні карткизаповнюються планово-виробничим відділом напередодні одержання матеріалу(місяця) і візуються відділом постачання.
Улімітно-забірних картках зазначається місячний ліміт відпуску даному цеху(фізичній особі — робітникові) матеріалів певного номенклатурного номера (абодекілька номерів).
Лімітвизначається виходячи з виробничої програми цеху та діючих норм витратматеріалів з урахуванням існуючих у цехах залишків невикористаних матеріалів напочаток місяця. Ліміт може встановлюватися на кожне замовлення окремо.
Лімітно-забірнікартки виписують у двох примірниках: один до початку місяця передаєтьсяцеху-споживачу, другий — складу. Бажано друкувати їх на папері різного кольору,щоб чіткіше відрізняти примірники цеху від примірників складу.
Завідуючийскладом (чи комірник) робить відмітку про кількість відпущеного матеріалу вобох примірниках лімітно-забірної картки і визначає залишок (сальдо)невикористаного ліміту. Факт відпуску підтверджується двома підписами:завідуючого складу і одержувача матеріалів.
По закінченнюмісяця або використання ліміту лімітно-забірні картки здають до бухгалтерії.
Відпускматеріалів на сторону виконується на підставі договорів, нарядів та іншихдокументів і письмового розпорядження керівника підприємства ООО «Детскаяигрушка».
У відділіпостачання підприємства-покупця провадять оперативний облік виконання договорівпостачальниками і покупцями матеріалів. У цьому разі відкривають спеціальнийжурнал обліку надходження вантажів, в якому відділ постачання зобов’язаний:зареєструвати всі документи вантажів, що надходять; перевірити відповідністьданих документів постачальника договору; відмітити реалізацію фондів; передатиуповноваженій особі розпорядження на одержання і доставку вантажу (у разінадходження матеріалів залізницею або водним шляхом); передати первиннідокументи до бухгалтерії або фінансового відділу.
Таким чином,постачання кожного підприємства матеріальними ресурсами являє собою єдністьдвох процесів:
1)транспортування і доставку на підприємство замовлених і закуплених матеріальнихресурсів на підставі відповідної первинної документації;
2) оформленнязаборгованості й оплати постачальникам одержаних від них матеріальнихцінностей.
Підприємство-покупецьзобов’язане проконтролювати доставку вантажу, організувати його приймання івивантаження, відповідне зберігання на складі або в інших місцях.Відповідальність за доставку вантажу та його зберігання в дорозі несеорганізація, що перевозить вантаж на підставі належного оформлення транспортнихдокументів.
Покупець приймаєвантаж за кількістю і якістю на своєму складі. Можливе також одержання вантажусамовивозом, коли представник покупця одержує вантаж на складі постачальника задовіреністю, вивозить його своїм транспортом. Відповідальність покупця заодержані матеріальні цінності виникає з моменту підписання його представникомтоварних документів на одержання вантажу.
Придбанняматеріальних цінностей в натурі завершується після їх надходження іоприбуткування на склад покупця.
Складський облікматеріалів — це сортовий, кількісний оперативно — технічний облік. Здійснюєтьсяоблік матеріалів на складі за допомогою карток за формою № М-12. Карткискладського обліку матеріалів відкриваються в бухгалтерії й віддаються підрозписку у реєстрі, де вказується дата видачі, кількість карток, їхреєстраційні номери і підпис одержувача. Записи в картках (у кількісномувиразі) ведуть матеріально відповідальні особи (завідуючі складами, комірники)на підставі первинних документів, що підтверджують рух матеріалів і складаютьсяу день здійснення операцій.
Складський облікматеріалів є важливим фактором контролю за зберіганням матеріальних цінностейпідприємства. Організують складський облік за видами об’єктів, що зберігаються,за місцями зберігання, за кількістю матеріальних цінностей. За необхідностіскладських облік організовують за партіями надходження матеріальних цінностей.Кожному виду матеріальних цінностей присвоюється номенклатурний номер, щодублюється у всіх первинних документах. Перші три цифри номенклатурного номераозначають номер рахунку і субрахунку, наступні дві — номер групи, а інші — порядковий номер матеріальних цінностей у групі. За цими номерами організовуютьі бухгалтерський облік матеріальних цінностей, що дає змогу провадити кількіснузвірку даних оперативного складського й аналітичного бухгалтерського обліку.
Завідуючийскладом (комірник) щоденно записує до складської картотеки (чи книги) всіоперації надходження і витрат матеріалів, нумеруючи свої записи по порядку зпочатку року чи кварталу. Після кожного запису визначається залишок матеріалівданого номенклатурного номера.
Записи врегістрах сортового обліку з лімітних карт потрібно робити після кожноїоперації, занесеної в картку. Якщо кількість лімітних карт невелика, то можназаписувати у сортових картках загальні підсумки за тиждень, декаду або місяць.При цьому самі картки слід зберігати разом з відповідними картками складського обліку.Підрахований залишок після кожної реєстрації первинного документу зіставляєтьсяз нормою запасу. Це дає можливість одержати важливу інформацію про станвиробничих запасів та замовляти необхідні матеріальні ресурси. Завідуючийскладом має сигналізувати відділові постачання про випадки порушення нормзапасів, а також про наявність матеріалів, що тривалий час лежать без руху.
Здаваннядокументів здійснюється за Реєстром приймання-здавання документів типової форми№М-13, який оформляється матеріально відповідальною особою. У Реєстрі вказуютькількість документів, їх номери, групи матеріалів, до яких вони належать. Запогодженням матеріально відповідальної особи допускається здавання первиннихдокументів і без оформлення Реєстру. Підтвердженням здавання-прийманнядокументів у таких випадках є підпис працівника бухгалтерії по кожній операціїу картках складського обліку про перевірку записів.
Лімітно-забірнікартки після використання ліміту здаються складом до бухгалтерії негайно, анаприкінці місяця незалежно від використання ліміту повинні здаватися всілімітні картки. Здавання документів до бухгалтерії потрібне для подальшої їхобробки, тобто ведення бухгалтерського обліку матеріалів. Облік матеріалів убухгалтерії ведуть не тільки в натуральному, а і в грошовому виразі. [16, с.580].
Отже, можнасказати, що для забезпечення достовірності даних складського обліку необхіднийсистематичний контроль працівниками бухгалтерії за його веденням. Напрацівників бухгалтерії має бути покладено обов’язок перевіряти безпосередньона складі у присутності завідуючого складом (комірника) своєчасність іправильність оформлення первинних документів по складських операціях, а такожсвоєчасність та правильність записів у картках складського обліку, виконуванихматеріально відповідальними особами складу. Одночасно перевіряючий працівникбухгалтерії приймає від завідуючого складом (комірника) первинні документи.
6.Облік виробничих запасів із застовуванням ПК
На підприємствіООО «Детская игрушка» контроль за наявністю й рухом товарно-матеріальнихцінностей — це одне із завдань бухгалтерського обліку, що перетинається іззавданнями складського обліку. Це завдання вирішене в «1С: Бухгалтерії8».
Реалізованооблік матеріалів, продукції й товарів на складах. Товарно-матеріальні цінностівраховуються в розрізі позицій номенклатури, партій і складів. Додатково можутьвраховуватися митні декларації й країна походження.
Передбачаєтьсяпроведення інвентаризацій товарно-матеріальних цінностей і автоматична обробкаїхніх результатів. За результатами інвентаризації автоматично підраховуєтьсярізниця між обліковою кількістю (зареєстрованим в інформаційній базі припроведенні документів надходження й відвантаження) і фактичною кількістюцінностей, виявленим у результаті інвентаризації. Після чого оформляютьсядокументи списання (у випадку недостачі) або оприбуткування (у випадкувиявлення надлишків).
Треба погодитисьіз думкою Павлюка І., який досліджував проблеми бухгалтерського облікувиробничих запасів і пропонував шляхи їх вирішення із за допомогою ПК, що особливимвидом товарно-матеріальних цінностей, використовуваним при відвантаженні йтранспортуванні товарів і готової продукції, є зворотна тара. Така тара вимагаєобліку, відособленого від обліку інших цінностей. Відомості про зворотній тарівказуються на спеціальних закладках документів, якими оформляються переміщенняцінностях.
В«1С: Бухгалтерії 8» повністю автоматизовані операції надходження йсписання товарно-матеріальних цінностей [14, с.41].
У своємупідручнику „Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України” ТкаченкоН.М. детально розглядає системупрограм «1С: Підприємство 8», яка містить у собі платформу й прикладні рішення,розроблені на її основі, для автоматизації діяльності організацій і приватнихосіб. Сама платформа не є програмним продуктом для використання кінцевимикористувачами, які звичайно працюють із одним з багатьох прикладних рішень(конфігурацій), розроблених на даній платформі. Такий підхід дозволяєавтоматизувати різні види діяльності, використовуючи єдину технологічнуплатформу.
Гнучкістьплатформи дозволяє застосовувати 1С: Підприємство 8 у найрізноманітнішихобластях:
•автоматизаціявиробничих і торговельних підприємств, бюджетних і фінансових організацій,підприємств сфери обслуговування й т.д.
•підтримкаоперативного керування підприємством;
•автоматизаціяорганізаційної й господарської діяльності;
•веденнябухгалтерського обліку з декількома планами рахунків і довільних вимірівобліку, регламентована звітність;
•широкіможливості для управлінського обліку й побудови аналітичної звітності,підтримка многовалютного обліку;
•рішення завданьпланування, бюджетування й фінансового аналізу;
•розрахунокзарплати й керування персоналом;
•інші областізастосування.
Платформа1С: Підприємство 8 була створена з обліком 6-літнього досвіду застосуваннясистеми програм 1С: Підприємство 7.7, що використовують десятки тисячрозроблювачів. У цей час більше 1 000 000 організацій використовує дляавтоматизації своєї діяльності продукти, що входять у систему програм «1С: Підприємство».Незважаючи на значні зміни, версія 8 зберегла ідеологічну наступність ізпопередніми версіями.
Для наданнябільше широких можливостей по використанню механізмів платформи в прикладнихрішеннях в «1С: Підприємства 8» не використовується роздільне ліцензуванняпродуктів по прикладних компонентах платформи.
Для забезпеченнязручної й плавної масштабованості платформи всі продукти лінійки«1С: Підприємство 8» підрозділяються на наступні категорії:
•основніпоставки, які містять платформу, прикладне рішення (конфігурацію) і ліцензію навикористання продукту на одному робочому місці;
•клієнтськіліцензії, або ліцензії на додаткові робочі місця;
•ліцензія насервер «1С: Підприємства» (сервер додатка);
•набори(«бандлы»), що включають трохи перерахованих вище продуктів;
•спеціалізованіпродукти, що розширюють область застосування системи«1С: Підприємство», такі як веб-розширення, продукти для кишеньковихкомп’ютерів і інші [18, с. 732].
Такий набірноменклатурних груп дозволяє збільшувати число робочих місць і переходити відроботи в однокористувальницькому режимі до роботи в мережі у файловомуваріанті, а також до роботи в клієнт-серверному варіанті без необхідностіапгрейда основного продукту.
КлієнтськіЛіцензії (Додаткові багатокористувальницькі ліцензії) в «1С: Підприємстві8» надають користувачеві право працювати з будь-яким числом основнихпоставок, тому для використання нових прикладних рішень на тих же робочихмісцях потрібно придбати лише основну поставку, що включає нову конфігурацію.Тим самим забезпечується незалежна масштабованість по функціоналі прикладнихрішень і по клієнтських робочих місцях.
В«1С: Підприємстві 8» не потрібно придбання окремих ліцензій для роботиз розподіленими базами даних (РБД), тому що функціональність механізмів обмінуданими включена вплатформу.
Система1З: Підприємство 8 є відкритою системою. Надається можливість для інтеграціїпрактично з будь-якими зовнішніми програмами й устаткуванням на основізагальновизнаних відкритих стандартів і протоколів передачі даних.
У системі1С: Підприємство 8 є цілий набір засобів, за допомогою яких можна:
•створювати,обробляти й обмінюватися даними різних форматів;
•здійснюватидоступ до всіх об’єктів системи 1С: Підприємство 8, що реалізує її функціональніможливості;
•підтримуватирізні протоколи обміну;
•створювативласні інтернет-рішення
Механізми обмінуданими, реалізовані в технологічній платформі 1С: Підприємство 8, дозволяютьстворювати територіально розподілені інформаційні системи як на основіінформаційних баз 1С: Підприємства 8, так і за участю інших інформаційнихсистем, не заснованих на 1С: Підприємстві 8.
Наприклад, можнаорганізувати роботу головного офісу, філій і складів підприємства в єдинійінформаційній базі, або забезпечити взаємодія інформаційної бази1С: Підприємства 8 з існуючою базою даних Oracle.
Сучасний дизайнінтерфейсу забезпечує легкість освоєння для початківців і високу швидкістьроботи для досвідчених користувачів:
•значнеприскорення масового уведення інформації завдяки функції «уведення по рядку» іефективному використанню клавіатури;
•полегшенняроботи непідготовлених користувачів, швидке освоєння системи;
•зручні засобироботи з більшими динамічними списками, керування видимістю й порядком колонок,настроювання відбору й сортування;
•різноманітнісервісні можливості;
•універсальніінструменти для створення звітів кожної складності [18, с.753].
Конфігурація«Керування виробничим підприємством для України» програми 1С — комплексним розв’язком, що охоплюють основні контури керування й обліку навиробничім підприємстві. Воно дозволяє організувати єдину інформаційну системудля керування різними аспектами діяльності підприємства:
1) керуваннявиробництвом, у тому числі:
— плануваннявиробництва;
— керуваннявитратами й розрахунки собівартості;
— керування данимипро вироби;
— керуванняскладом (запасами);
— керуваннязакупівлями;
2) керуванняосновними засобами й планування ремонтів;
3) керуванняфінансами;
4)бухгалтерський і податковий облік;
5) формуванняконсолідованої звітності;
6) керуванняпродажами;
7) керуваннявідносинами з покупцями й постачальниками;
8) керуванняперсоналом, включаючи розрахунки заробітної плати;
9) моніторинг іаналіз показників діяльності підприємства.
Для підприємствхолдингової структури ведеться наскрізний управлінський облік по всіхорганізаціях, що входять у холдинг. Управлінський облік ведеться за даними,зафіксованим у документах, але при цьому не залежить від способів і самогофакту ведення регламентованого обліку. Факт здійснення операцій уводиться одинраз і одержує надалі відбиття в управлінському й регламентованому обліку.
Конфігурація«Керування виробничим підприємством для України» можевикористовуватися в ряді підрозділів і служб виробничих підприємств, включаючи:
дирекцію(генеральний директор, фінансовий директор, комерційний директор, директор повиробництві, головний інженер, директор по кадрах, директор по ИТ, директор порозвиткові); планово-економічний відділ; виробничі цехи; виробничо-диспетчерськийвідділ; відділ головного конструктора; відділ головного технолога;
відділ головногомеханіка; відділ збуту; відділ матеріально-технічного забезпечення(постачання); відділ маркетингу; склади матеріалів і готової продукції; бухгалтерію;
відділ кадрів; відділорганізації праці й зайнятості; іт- службу; адміністративно-господарськийвідділ; відділ капітального будівництва; інформаційно — аналітичний відділ; відділстратегічного розвитку.
Найбільший ефектвпровадження конфігурації «Керування виробничим підприємством дляУкраїни» дає нашому підприємству із чисельністю персоналу від декількохдесятків до декількох тисяч людей, що мають десятки й сотні автоматизованихробочих місць, а також у холдингових і мережних структурах.
Конфігурація«Керування виробничим підприємством для України» надає:
• керівництвупідприємства й керівникам, відповідальним за розвиток бізнесу, — широкіможливості аналізу, планування й гнучкого керування ресурсами компанії дляпідвищення її конкурентоспроможності;
• керівникампідрозділів, менеджерам і співробітникам, що безпосередньо займаютьсявиробничої, збутовий, постачальницької й інший діяльністю по забезпеченнюпроцесу виробництва,- інструменти, що дозволяють підвищити ефективністьщоденної роботи зі своїх напрямків;
• працівникам обліковихслужб підприємства — засобу для автоматизованого ведення обліку в повнійвідповідності з вимогами законодавства й корпоративними стандартамипідприємства.
Підсистема призначенадля середньострокового й довгострокового планування виробництва й потреби вресурсах, а також для проведення план- фактного аналізу виконання планіввиробництва. При плануванні виробництва забезпечується можливість облікубагатьох параметрів, контролю виконанняй відстеження виконання плану на різних етапах у декількох розрізах одночасно: попідрозділах і менеджерам; попроектах і подпроектам; поключових ресурсах; по номенклатурнихгрупах і окремим номенклатурним одиницям запасів; формуванняукрупненого плану виробництва.
Планування потреби вматеріалах містить у собі такі стадії:
1.Можливеформування таблиць споживання й доступності основних (ключових) видів ресурсівпри виробництві номенклатурних груп і окремих видів номенклатури;
2. Здійснюється контрольпланувиробництва на відповідність обмежуючим факторам, наприклад, зведеноїдоступності основних (ключових) видів ресурсів;
3. Ведеться облікдоступності ключових матеріалів;
4. Позмінне плануваннявиробництва.
Для облікувиробничих запасів необхідна підсистема «Планування потреби вматеріалах» у складі 1С призначена для планування виробництва вкороткостроковому періоді в розрізі окремих номенклатурних позицій, а також дляпроведення план-фактичного аналізу виконання планів виробництвавиробничо-диспетчерським відділом. У даній підсистемі формується детальнийпозмінний графік виробництва й споживання, проводиться оцінка його виконання зурахуванням запланованого завантаження ресурсів.
У числіможливостей позмінного планування, які забезпечує «Керування виробничимпідприємством»: планування з урахуванням доступності потужностей уперіодах планування й змін зведеної тривалості операцій по технологічнімдереву, у випадку недостатності потужностей у періодах здійснюється переноспланованих операцій у періоди з доступними вільними потужностями; формуваннядетального план- графіка виробництва й операцій; планування «поверх»існуючих планів виробництва й операцій або повне перепланування; можливістьпланування операцій для територіально-вилучених підрозділів; планування зурахуванням часу транспортування між складами й підрозділами; формування планувиробництва, уточненого до окремих номенклатурних позицій з розрахунками точнихстроків виробництва; визначення крапок розриву процедур разузлования втехнологічнім дереві виробництва для всіх виробів, планованих у режимі«складання на замовлення»; формування графіка завантаження виробничихпотужностей і потреби виробництва в сировину й комплектуючих; формуванняграфіка фінального складання з уточненням строків виробництва; визначеннядоступних потужностей ресурсів; ведення списку робочих центрів і технологічнихоперацій; підтримка календарів доступності окремих робочих центрів і введеннядоступності запасів по даних календарях; розрахунки завантаження робочихцентрів у ході визначення графіка потреб у матеріалах[15, с.42].
Під виробничимизапасами розуміють активи, які використовуються для подальшого продажу,споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, атакож управління підприємством.
Висновки
Відповідно до П(С)БО 9«Запаси» запаси — активи, які:
— утримуються дляподальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;
— перебувають у процесівиробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;
— утримуються дляспоживання при виробництві продукції, виконання робіт і наданні послуг, а такожпри керуванні підприємством.
Запаси визнаютьсяактивами, якщо:
1) існує імовірністьтого, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їхвикористанням;
2) та їх вартість можебути достовірно визначена.
Придбані, отримані абовироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.Визначення первісної вартості запасів залежить від способу їх надходження напідприємство. П(С)БО 9 розглядає такі способи надходження запасів напідприємство:
— придбані за плату;
— виготовлені напідприємстві;
— внесені до статутногофонду;
— одержані безоплатно;
— придбані в результатіобміну.
Враховуючи специфікувизнання класифікації та оцінки запасів основним завданням організації облікувиробничих запасів на підприємстві є:
1) контроль за повним ісвоєчасним оприбуткуванням запасів та їх збереження за місцями зберігання і навсіх стадіях обробки;
2) відповідністьскладських запасів нормативам;
3) раціональна оцінкавиробничих запасів;
4) розрахунок фактичноїсобівартості витрачених виробничих запасів та їх залишків за місяцямизберігання і статтями балансу;
5) контроль за повним ісвоєчасним оприбуткуванням запасів та їх збереження за місцями зберігання і навсіх стадіях обробки;
6) відповідністьскладських запасів нормативам;
7) раціональна оцінкавиробничих запасів;
8) розрахунок фактичноїсобівартості витрачених виробничих запасів та їх залишків за місяцямизберігання і статтями балансу;
9) виявлення усіхвитрат, пов’язаних з придбанням або виготовленням запасів, та визначенняпервісної вартості запасів;
10) забезпеченнясвоєчасного документального оформлення руху запасів;
11) відображенняоперацій з оприбуткування та витрачання запасів в системі бухгалтерськогообліку тощо.
Згідно з П (С)БО 9оцінка виробничих запасів при їх відпуску у виробництво, продаж та іншому вибуттіздійснюється за одним з таких методів:
1) ідентифікованоїсобівартості відповідної одиниці запасів;
2) середньозваженоїсобівартості;
3) собівартість першихза часом надходження запасів (ФІФО).
Вибір методу оцінкизапасів має значний вплив на суму оподатковуваного прибутку. Використаннярізних методів приводить до різного розміру балансового прибутку. Не можливосказати, що один з методів є кращим. На вибір методу впливають наслідки, дояких приводить використання того чи іншого методу, з точки зору оподаткування.Кращий метод — це той метод, який відповідає політиці ціноутворенняпідприємства.
В умовах широкоговикористання комп’ютерних систем з’являється можливість формувати великукількість додаткових звітів про наявність і рух виробничих запасів, якісприятимуть виконанню трьох основних функцій бухгалтерського обліку:забезпечення збереження майна власника, формування інформації для управліннядіяльністю підприємства та отриманню достовірної інформації про суму фінансовихрезультатів, отриманих підприємством протягом певного звітного періоду.
Застосуваннябухгалтерських комп’ютерних програм дозволяє ефективно вирішити проблемуаналітичного обліку виробничих запасів, завдяки широкій номенклатуріаналітичних об’єктів. При застосуванні комп’ютерної форми обліку автоматичновирішується проблема оперативності отриманих даних про наявність і рух запасівна будь-яку звітну дату.
Списоквикористаних джерел:
1. Закон «Пробухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст..391 ЗатвердженВерховною Радою України від 16.08.1999г. — № 996-XIV, із змінами та доповненями.
2.ЗаконУкраїни «Про податок на додану вартість» та інструкції з бухгалтерського облікуподатку на додану вартість від 01.07.97 № 141.
3.Положення(стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» затверджено наказом Міністерствафінансів України від 20.10.1999 №246, із змінами і доповненнями.
4.Наказ„Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про йогозастосування” Наказ Мінфіну України від 30.11.99 — №291.
5.Наказ-№143 «Про кореспонденцію рахунків» НаказМінфінуУкраїни від 28.03.2002 № 335/5526, зареєстровано в Мін’юсті 11.04.2002р.
6.Наказ №193 — Наказ Мінстату України від 21.06.96 №193 «Про затвердженнятипових форм первинних документів з обліку сировини і матеріалів».
7. Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальнихактивів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів тарозрахунків затверджено наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994р. № 69.
8. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасівзатверджені наказом Мінфіну від 10.01.2007 р. №2.
9. Порядок № 07 — Порядок проведення дооцінки залишківтоварно-матеріальних цінностей, затверджен наказом Міністерства економікиУкраїни від 31.05.98 р. № 37-20/248, наказом Міністерства фінансів України від31.05.98 р. № 07-104.
10. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський облік — 3-є вид., перероблене і доповнене- Житомир: ПП Рута, 2001 — 672с.
11.Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський словник — Ж.: Рута — 2001 р.
12.Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник длястудентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів./За редакцієюпроф. Ф.Ф. Бутинця. -5-е вид., доп. і перероб. — Житомир: ПП «Рута»,2003. -726с.
13. Завгородній В.П.Бухгалтерський облік в Україні з використанням Національних стандартів — Київ:А.С.К., 2003 — 847с.
14. Павлюк І. Проблемибухгалтерського обліку виробничих запасів, товарів та пропозиції щодо їхвирішення. // Бухгалтерський облік і аудит (укр.) — 2000 -№6 — с. 40-57
15. Плєшонова П. Облік запасів у промисловості //Баланс — комплект (укр.).- 2003.- № 19.- с.41-48
16. Сопко В.В. Бухгалтерський облік — Київ — 2000 — 580 с.
17.Споданенко Т. Інвентаризація. //Фінансова консультація (рос.) — 2004 — №22 — с. 30-36
18. Ткаченко Н.М.Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підручник длястудентів спеціальних вищих навчальних закладів. — 6-те видання. — Київ«А.С.К.», 2002. -784с.