МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Таврійська державна агротехнічна академія
Кафедра «Бухгалтерський облік і аудит»
Допустити до захисту
Керівник
(дата)
КУРСОВА РОБОТА
З дисципліни «Управлінський облік»
ТЕМА:ОБЛІК ВИТРАТ І ВИХОДУ ПРОДУКЦІЇ ПРОМИСЛОВИХ ВИРОБНИЦТВ ТА КАЛЬКУЛЯЦІЯ ЇХСОБІВАРТОСТІ
Студентки413 групи
Службові позначки Курсоваробота захищена
______________ оцінкою_______________
______________ Підпискерівників______
_____________________
2005
ЗМІСТ
Вступ
1. Наукові основи обліку витраті виходу промислових виробництв
2. Організаційно– правова характеристика ВАТ „ Молочанський молочноконсервний комбінат”
3. Класифікація витрат
4. Облік витрат і виходу продукціїпромислових виробництв
4.1. Первинний облік витрат і виходупродукції
4.2. Особливості обліку витрат івиходу продукції промислових виробництв
4.3.Облік переробки молока
4.4. Облік витрат і калькулювання собівартостіпродукції промислових виробництв
4.5. Облік браку у виробництві
5. Удосконалення обліку витрат такалькуляції собівартості продукції промислових підприємств
Висновки та пропозиції
Список використаних джерел
Додатки
ВСТУП
Проведення економічнихреформ в Україні пов’язане з вирішенням проблеми удосконалення системиуправління сільськогосподарським розвитком. Одним із глобальних завдань,гострота якого зростає, є вирішення продовольчої проблеми, зокрема, в частинірозвитку переробного виробництва. Забезпечення стійкого ефективного розвиткуцього комплексу вимагає нових, більш досконалих методів і форм йогорегулювання.
Актуальністьданої курсової роботи полягає в необхідності удосконалення функціонуванняагропромислового комплексу, для чого важливо правильно організувати обліквитрат на підприємстві, побудувати систему аналізу виробничих показників таефективний пошук резервів поліпшення результатів діяльності. Це і обумовиловибір теми курсової роботи.
П(С)БО 16визначає витрати як зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів абозбільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (завинятком зменшення власного капіталу за рахунок його вилучення або розподілувласниками).
На кожномуаналітичному рахунку облік витрат ведуть за такими статтями: витрати на оплатупраці, відрахування на соціальні заходи, насіння та посадковий матеріал, паливота мастильні матеріали, добрива, засоби захисту рослин, роботи та послуги,витрати на ремонт необоротних активів, інші витрати на ремонт необоротнихактивів, інші витрати, загальновиробничі витрати.
При підготовцікурсової роботи вивчено економічний стан підприємства, порядок калькулюваннясобівартості продукції та запропоновано шляхи підвищення показників діяльності ВАТ«ММКК».
Метою курсовоїроботи є пошук шляхів покращення обліку витрат, що приведе до зниженнясобівартості.
Для досягненнямети поставленої в курсової роботі були вирішені такі задачі:
— опрацьованітеоретичні основи планування і прогнозування діяльності в сільськомугосподарстві;
— наданаорганізаційно-правова та виробнича характеристика ВАТ «ММКК» — визначенні іекономічному обґрунтовані шляхів покращення обліку собівартості.
Об’єктомдослідження обрано ВАТ «ММКК».
Предметомдослідження даної роботи є вивчення сучасної економічної теорії побудови витратна мікро рівні та її особливості у сільському господарстві, дослідженняорганізації економічного аналізу на прикладі ВАТ «ММКК» та аналіз обліку витратгосподарства.
1. Наукові основи обліку витрат і виходупромислових виробництв
Сьогоднібагато сільськогосподарських підприємств намагаються створити повний циклпереробки готової продукції з реалізацією кінцевому споживачеві.
Промисловапереробка сільськогосподарської продукції має великі перспективи. Це – шлях до створенняаграрно-промислових комплексів, які є найбільш досконалою формою організації виробництвау сільському господарстві.
Промисловівиробництва організовують з метою більш рівномірного використання робочої сили іматеріальних ресурсів протягом року і тим самим сприяють послабленню впливусезонності сільського господарства.
Сировиноюдля промислових підприємств є продукція сільськогосподарського виробництва.
Розмірипромислового виробництва залежать від наявності сировини, ступеня зайнятостіробочої сили, потреби у виробах сільськогосподарського підприємства і перспективїх реалізації. (4)
Як правило,промислові виробництва невеликі за обсягом і облік в них ведеться за спрощеноюсистемою. Проте, деякі сільськогосподарські підприємства мають великі промисловівиробництва з високим технічним рівнем і сучасною технологією. Основнимизавданнями обліку в промисловому виробництві є:
1. Правильневідображення випуску продукції за кількістю, якістю та асортиментом;
2. Точне ісвоєчасне відображення в обліку витрат виробництва;
3. Визначеннясобівартості продукції, її рентабельності і результатів діяльності промисловогопідприємства.
Існує багатотлумачень щодо обліку витрат та виходу продукції. Так, починаючи з 19 століття,коли виникла теорія обліку витрат, проблемам класифікації витрат приділяласьзначна увага.
У 1887 році булоопубліковано перше видання теоретичної праці англійців
Дж. М. Феса таЕміля Герсе « Виробничі рахунки: принципи і практика їх ведення». Відкриття цихвчених полягало у тому, що вони запропонували поділяти всі витрати на фіксованіі змінні. При цьому вважалось, що зміна фіксованих витрат не залежить відрізних господарських операцій або обсягу виробленої продукції.(3)
За тлумаченнямП.І. Рейнбота до прямих витрат відносяться: матеріали, заробітна плата,амортизація. Інші витрати розглядаються як загальні і в кінці рокурозподіляються пропорційно до суми оборотних коштів.
Термін «прямі іне прямі витрати» вперше був введений Е.Е. Фельдгаузеном.
Російські вченізробили значний внесок до розробки структури калькуляційних статей. До складусобівартості О.І. Гуляєв включав: матеріали, заробітна плата, амортизація,затрати механічної та електричної сили.
У 1908 році В.І.Ліхачев в своєму «Підручнику фабрично-заводського рахівництва» зазначив, щособівартість продукції складається з наступних елементів: витрат постійногокапіталу, витрат оборотного капіталу та винагороди за працю робітників.
Першу системупорівняння фактичних витрат з нормованими створи в у 1889 році присяжнийбухгалтер Дж.П. Нортон.
Дж. Манну у 1891році класифікував накладні витрати, як витрати, пов’язані із закупівлеюсировини, реалізацією готових виробів, процесом виробництва.
Американськівчені Ч.Т. Хоригрен, Дж. Фостер зазначають, що бухгалтерська література зобліку часто помилково розділяє бухгалтерські системи калькулювання на тривзаємовиключаючі методи (позамовний, попроцесний і нормативний). Такакласифікація некоректна, бо нормативний облік може бути використаний в широкомуспектрі організацій і умов в поєднанні з іншими методами виробничого обліку,позамовним або будь-яким іншим.(9)
Виникненнясистеми «стандарт-кост» пов’язують із Г. Емерсоном, який виділяв трипринципи: належність, повноваження, баланс
Існує ще безлічпропозицій, тверджень, теорій по обліку витрат та калькулюванні собівартості, ікожна з них є по–своєму унікальна.
2. Організаційно–правова характеристика ВАТ „ Молочанськиймолочноконсервний комбінат”
Відкритеакціонерне товариство „Молочанський молочноконсервний комбінат” знаходиться взахідній частині Токмацького району Запорізької області. Територія підприємстварозташована на лівому березі р. Молочна і приєднана до північно-західноїчастини м. Молочанськ на відстані 1,5 км від центра міста. Підприємствознаходиться у 90 км від обласного центра м. Запоріжжя тау 18 км від районного центра м. Токмак.Найближчою залізничною станцією є станція „ Молочанськ ”, яка знаходиться намагістралі Донецьк-Нова Каховка Придніпровської залізничної дороги на відстані 2 км від підприємства.
Загальнапромислова площа підприємства складає 2,97 га. Рельєф спокійний з загальним схилом у західному напрямку. Ґрунти сірісуглинисті, ґрунтові води знаходяться на глибині 1,5 м. Для забезпечення підприємства водою існує 2 артезіанських свердловини.
Управління підприємствомздійснюється у відповідності з статутом підприємства на поєднанні прав засновниката уповноваженого ним на проведення господарської діяльності керівника(директора) Підприємства.
Засновникпідприємства:
– вноситьзміни і доповнення до Статуту Підприємства;
– має правопоєднувати функції директора з правами засновника;
– призначаєдиректора підприємства;
– приймаєрішення про припинення діяльності підприємства, призначає ліквідаційну комісію,затверджує ліквідаційний баланс.
Директорпідприємства:
– самостійнорозв’язує усі питання діяльності Підприємства, за винятком тих, що віднесеніСтатутом Підприємства до компетенції засновника підприємства;
– визначаєнапрямки діяльності підприємства, затверджує його плани і звіти про їхвиконання;
– визначаєорганізаційну структуру підприємства;
– визначаєта затверджує порядок розподілу прибутку підприємства та покриття збитків;
– приймаєрішення про створення, реорганізацію та ліквідацію дочірніх підприємств, філійта представництв;
– визначаєпорядок та умови залучення працівників для діяльності підприємства;
– призначає(приймає на роботу) та звільняє працівників підприємства;
– затверджуєрічні та поточні результати діяльності підприємства, у тому числі і йогодочірніх структур;
– виноситьпро притягнення до майнової відповідальності посадових осіб підприємства;
– визначаєумови праці у підприємстві;
– укладаєдоговори (угоди) від імені підприємства;
– затверджуєвнутрішні документи підприємства, які регулюють окремі сторони його діяльності;
– вирішуєінші питання, які виникають в процесі діяльності підприємства;
– вправібез доручення здійснювати дії від імені підприємства;
– відкриваєв установах банків поточні та інші рахунки підприємства;
– здійснюєсвої права і повноваження самостійно або через уповноважених ним осіб.
Головнадіяльність підприємства – виробництво сухих молочних консервів та продукції з незбираного молока васортименті, а саме виробництво питного молока, сметани, кефіру, ряжанки, сиру,вершкового масла, сухого та знежиреного молока, а також вершків сухих.
Підприємствоіснує понад 50 років. Будівництво почалося вкінці 1946 року. Воно відновлювалося тареконструювалося на базі використання напівзруйнованих кам’яних будівельколишнього парового млина, а 29 квітня 1950 року підприємство випустило своюпершу продукцію –700 кг сухого молока.
Проектнапотужність підприємства становила 800 т. сухого молока на рік. Потужності підприємства постійно зростали. Заперший рік свого існування підприємство переробило 16 млн. 200 т. молока та виробило 820 т. сухого молока, 288т.цільномолочної продукції та 294 т.вершкового масла.
Внаслідокзбільшення закупівлі молока, технічного переозброєння та модернізаціїустаткування виробництво продукції постійно зростало. Так у 1988 році – самому продуктивному в історіїпідприємства – було закуплено 90 млн. 651 тонна молока та вироблено 4 млн. 963 тонни сухих молочнихконсервів, 12 млн. 32 тонни цільномолочної продукції та 1 млн. 340 тонн вершкового масла.
До складупідприємства належать: консервний цех,цільномолочний цех, цех по розливу мінеральної води, цехи допоміжноговиробництва, сантехнічні об’єкти, котельня, градирня, гараж, комори, приміщеннязаводоуправління, три фірмові магазини, які розташовані на територіїТокмацького та Чернігівського районів, а також дві філії – Чернігівський молочний завод, якийзнаходиться у смт. Чернігівка та Великобілозірський молочний завод, якийрозташований у с. В. Білозірка.
У теперішній часВАТ „Молочанський молочноконсервний комбінат” прагне збільшення випускупродукції. Ще у квітні 2002 року в експлуатацію ввійшов цех порозливу мінеральної води, а також планується переробка соєвого білку дляхарчових та кормових цілей.
Сировиною дляпереробних підприємств молочної промисловості є молоко. Тому стан сировинноїбази у регіоні – це найсуттєвіший показник для ефективного виробництва продукціїмолочної промисловості. Нажаль, наразі стан тваринницького підкомплексу дужетяжкий, що має свої причини, тому виникає жорстка конкуренція за постачальниківсировини. ВАТ „Молочанський молочноконсервний комбінат” має достатньо довгуісторію існування та добре налагоджені зв’язки як із постачальниками сировини,так і з покупцями кінцевої продукції. Основні регіони постачання сировини зрозподілом на сільськогосподарські підприємства та особисті селянськігосподарства за 2004 рік та кількість молока, отриманого від них представлено унаступній таблиці 1.1.
Таблиця 1.1
Основніпостачальники сировини ВАТ „ММКК” по регіонах за 2004 рікРегіони Особисті селянські господарства Сільськогос- подарські підприємства Разом, т. Структура постачальників сировини, % т. % т. % Токмацький 5255,66 17,24 1994,19 16,73 7249,85 17,10 Мелітопольський 488,33 1,60 68,13 0,57 556,45 1,31 Дніпропетровський 5552,84 18,21 – – 5552,84 13,10 Веселівський 1515,26 4,97 433,86 3,64 1949,12 4,60 Оріхівський 869,44 2,85 673,20 5,65 1542,64 3,64 Михайлівський 2284,68 7,49 654,70 5,49 2939,38 6,93 Чернігівський 4971,58 16,31 172,79 1,45 5144,37 12,13 Приморський 503,95 1,65 113,71 0,95 617,65 1,46 Велико-Білозірський 4922,05 16,14 1474,84 12,38 6396,89 15,09 Бердянський 1129,58 3,71 2840,75 23,84 3970,33 9,36 Приазовський 563,22 1,85 569,06 4,78 1132,28 2,67 Новомиколаївський 218,69 0,72 – – 218,69 0,52 Василівський 356,44 1,17 28,12 0,24 384,56 0,91 Гуляй-Польський 199,75 0,66 11,79 0,10 211,54 0,50 Вільнянський – – 419,53 3,52 419,53 0,99 Кам’янка-Дніпровський – – 55,56 0,47 55,56 0,13 Куйбишевський – – 2406,96 20,20 2406,96 5,68 Пологи 1655,45 5,43 – – 1655,45 3,90 Разом 30486,91 100 11917,18 100 42404,09 100
На основі данихтаблиці можемо визначити, що підприємство має широке коло постачальниківсировини (обслуговується 18 регіонами). В свою чергу визначили, що питома вагау постачанні молока особистими селянськими господарствами майже втричі більшаніж сільськогосподарськими підприємствами. Найбільшу питому вагу у структуріпостачанні молока по регіонах займають: Токмацький, Великобілозірський,Дніпропетровський та Чернігівський регіони, відповідно 17,10; 15,09; 13,10 та12,13 відсотків. Це пов’язано з тим, що у с. Велика Білозірка та смт.Чернігівка знаходяться філії цього підприємства, що є основними пунктамиприйому сировини.
3.Класифікація витрат
Управлінськийоблік передбачає створення детальної класифікаційної схеми витрат. Класифікаціявитрат — це поділ витрат на класи на основі певних загальних ознак об’єктів ізакономірних зв’язків між ними.
Витрати – цевикористані у процесі виробництва різні речовини і сили природи на виготовленнянового продукту праці. В умовах товарного виробництва грошовий вираз сумивитрат на виготовлення конкретного продукту називають собівартістю. Змісттерміну витрат і собівартістю поєднується в понятті витрати виробництва.(3)
Визначеннявитрат. Згідно з П(С)БО 16 „Витрати” витратами визнаються:
— витративідображуються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів абозбільшенням зобов’язань.
— витратамизвітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань,що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за виняткомзменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), заумови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
— витративизнаються витратами певного періоду одночасно з визначенням доходу, дляотримання якого вони здійснені.
— витрати, якінеможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються у складівитрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
— якщо активзабезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, товитрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості міжвідповідними звітними періодами.
Витратами невизнаються:
— попередня(авансова) оплата запасів, робіт, послуг.
— погашенняодержаних послуг.
— інші зменшенняактивів або збільшення зобов’язань, що не відповідають ознакам, наведеним упункті 6 Положення (стандарту).
— витрати, яківідображуються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів)бухгалтерського обліку.
Завдання облікувитрат є:
1. скороченнявитрат шляхом порівняння фактичних витрат з витратами, передбаченими кошторисі;
2. збалансуваннявиробництва по підрозділах, щоб підтримувати рівномірний потік матеріалів;
3. забезпеченняповних, точних даних про діяльність підприємства;
4. розподілнакладних витрат.
Якість обліковихданих про витрати оцінюється адміністрацією підприємства з позиції їх придатностідля прийняття управлінських рішень.(10)
Випуск готовоїпродукції, яка призначена для реалізації, і одержання прибутку є головною метоювиробничої діяльності підприємства. В процесі виробництва формуються витрати навиробництво продукції і її виробнича собівартість.
Витративиробництва класифікують за: складом, економічним змістом, характером участі увиробництві, способом віднесення на собівартість продукції, відношенням дообсягу виробництва.
За складомвитрати бувають простими (одноелементними) і комплексними (складними). Допростих витрат належать такі, як за економічним змістом не поділяються наскладові частини, наприклад вартість кормів, амортизація основних засобів,заробітна плата робітників тощо. Комплексні витрати складаються з кількохелементів. Так, вартість поточного ремонту складається з вартості матеріалів,запасних частин, зарплатні тощо.
За економічнимзмістом витрати поділяють на витрати живої і уречевленої праці. До витрат живоїпраці належать витрати на оплату праці, нарахування на заробітну плату посоціальному страхуванню тощо.
До витратуречевленої праці належать вартість використаних у процесі виробництваоборотних засобів і вартість використаних у процесі виробництва основних засобів.(4)
За характеромучасті у виробництві розрізняють основні і накладні витрати. Основні витратибезпосередньо пов’язані з процесом виробництва. Це витрати на оплату праціробітників, зайнятих на виробництві продукції, вартість витраченого насіння,кормів, амортизація основних засобів тощо. Накладні витрати у свою чергуподіляють на загальновиробничі і загальногосподарські. До загальновиробничих належатьвитрати, зумовлені організацією і управлінням окремою галуззю виробництва абовиробничим підрозділом. Їх включають у собівартість продукції тільки певної галузівиробництва. загальногосподарські витрати пов’язані з обслуговуванням іуправлінням господарством в цілому. Їх включають у собівартість всіх видів продукції.
За способомвіднесення на собівартість продукції витрати поділяють на прямі і непрямі. Допрямих належать витрати, пов’язані з виробництвом тільки одного виду продукції.Їх безпосередньо відносять на вироблену продукцію. Так, вартість насінняпшениці відносять тільки на собівартість пшениці, вартість кормів, згодованихптиці, — тільки на собівартість продукції птахівництва. Непрямі витратипов’язані одночасно з виробництвом кількох видів продукції, і тому їх включаютьу собівартість кожного виду продукції шляхом розподілу. Більшість основнихвитрат є прямими, а всі накладні витрати – непрямими.
За відношенням дообсягу виробництва витрати поділяють на змінні і умовно постійні. Зміннівитрати безпосередньо залежать від обсягу виробництва. Наприклад, чим більшаплоща посіву, тим більше потрібно висівати насіння. Умовно – постійні витратине залежать або майже не залежать від обсягу виробленої продукції чи виконанихробіт (адміністративно — управлінські витрати, амортизація основних засобівтощо).
Класифікаціявиробничих витрат зумовлює організацію бухгалтерського обліку. Так, для облікукожного виробництва планом рахунків передбачено окремий синтетичний рахунок, подебету якого протягом року відображають прямі витрати, а по кредиту – вихідпродукції. Щоб забезпечити облік за статтями витрат, для кожного виду продукціїпередбачено спеціальні реєстри аналітичного обліку. (14)
4.Облік витрат і виходу продукції промислових виробництв
4.1.Первинний облік витрат і виходу продукції
Виробництвопродукції (робіт і послуг) пов’язане з певними витратами або витратами. Упроцесі виробництва продукції затрачається праця, використаються кошти праці, атакож предмети праці. Всі витрати підприємства на виробництво й реалізаціюпродукції, виражені в грошовій формі, утворять собівартість продукції.Собівартість — найважливіший показник ефективного використання виробничихресурсів.
Ціль облікувитрат на виробництво й калькулювання собівартості продукції укладається усвоєчасному, повнім і достовірному визначенні фактичних витрат, пов’язаних звиробництвом і збутом продукції, вирахуванні фактичної собівартості окремих видіві всієї продукції, контролі за використанням ресурсів і коштів. Безперервнийпоточний облік витрат у місцях виникнення витрат, повсякденного виявленняможливих відхилень від установлених норм, причин і винуватців цих відхиленьповинен задовольняти вимогам оперативного керування виробництвом.
В основіорганізації обліку витрат на виробництво лежать наступні принципи:
nдокументуваннявитрат і повне їхнє відбиття на рахунках обліку виробництва;
nугрупованнявитрат по обсягах обліку й місцям їхнього виникнення;
nпогодженістьоб’єктів обліку витрат з об’єктами калькулювання собівартості продукції,показників обліку фактичних витрат — з нормативними, плановими й т буд.;
nдоцільністьрозширення кола витрат, що ставляться на об’єкти обліку по прямому призначенню;
nлокалізаціявитрат, викликуваних виготовленням певної продукції;
nздійсненняоперативного контролю за витратами виробництва й формуванням собівартостіпродукції.
Склад витрат, яківключаються в собівартість продукції визначений Законом “Про оподаткуванняприбутку підприємств” від 28.12.1994р.
Витрати, щовключають у собівартість продукції, групуються відповідно до їхньогоекономічного змісту по наступних елементах: матеріальні витрати (за виняткомвартості оборотних відходів; витрати на оплату праці; відрахування на соціальнізаходи, амортизацію основних фондів; інші витрати.
Вартістьматеріальних ресурсів по елементі матеріальні витрати формується виходячи ізцін їхнього придбання без обліку ПДВ, за винятком випадків, коли це передбаченозаконодавчими актами (включаючи сплату відсотків за кредит, надаванийпостачальником цих ресурсів, націнок (надбавок), комісійних винагород,сплачених постачальницьким організаціям, вартості послуги, мита й митногозбору, витрат на транспортування, зберігання й доставку, які здійснюютьсясторонніми організаціями).
У вартістьматеріальних ресурсів включаються також витрати підприємств на придбаннявпакування й тари, крім дерев’яної й картонної, отриманої від постачальниківматеріальних ресурсів за винятком вартості цієї тари за ціною її можливоговикористання в тих випадках, коли ціни на них установлені окремо понад ціну наці ресурси.
З витрат наматеріальні ресурси, які включаються в собівартість продукції, віднімаєтьсявартість поворотних відходів. Поворотні відходи — це залишки сировини йматеріалів, напівфабрикатів, теплоносіїв й інших видів матеріальних ресурсів,які утворилися в процесі виробництва продукції (робіт, послуг) і втратилиповністю або частково споживчі властивості початкового ресурсу, і томувикористаються з підвищеними витратами (зниження виходу продукції) або зовсімне використаються по прямому призначенню.
До матеріальнихвитрат ставиться вартість:
nсировиний матеріалів, які здобуваються в сторонніх підприємств й організацій, і входятьдо складу виготовленої продукції, становлячи її основу, або є необхіднимкомпонентом при виготовленні продукції (робіт, послуг);
nпокупнихматеріалів, які використаються в процесі виробництва продукції (робіт, послуг)для забезпечення нормального технологічного процесу й упакування продукції абовикористаються для інших виробничих і господарських потреб;
nпокупнихкомплектуючих коштів і напівфабрикатів, що підлягають монтажу або додатковійобробці на даному підприємстві;
nробіт іпослуг виробничого характеру, які виконуються сторонніми підприємствами абоструктурними підрозділами підприємств і не ставляться до основного видудіяльності;
nвикористовуваноїприродної сировини в частині відрахувань на геологорозвідувальні йгеологопошукові роботи, рекультивацію земель, включаючи витрати на оплату робітз рекультивації земель, які здійснюються спеціалізованими підприємствами, платуза деревину, продану на пні, плату за воду, що вибирається промисловимипідприємствами з водогосподарчих систем у межах установлених лімітів,відшкодування в межах нормативів втрат сільськогосподарського виробництва привилученні вгідь для розширення видобутку мінеральної сировини;
nпридбаногов сторонніх підприємств й організацій якого-небудь палива, що використається втехнологічних цілях на виробництво всіх видів енергії, опалення виробничихприміщень, транспортні роботи, пов’язані з обслуговуванням виробництва власнимтранспортом;
nпридбаноїенергії всіх видів, що використається на технологічні, енергетичні й іншівиробничі потреби підприємства;
nвтрат віднедостачі матеріальних цінностей у межах норм природних втрат.
Організаціяобліку витрат матеріалів у виробництві починається з відпустки їх безпосередньона робочі місця для виготовлення продукції. Організація обліку використанняматеріалів залежить від ряду факторів, зокрема характеру виробництва, видіввиробничого встаткування, змінності роботи, порядку подачі матеріалів на робочімісця ( через комори або минаючи їх). Тому в кожному окремому випадку потрібеніндивідуальний підхід до організації обліку використання матеріалів залежно відконкретних виробничих умов. Для обліку витрати матеріалів по напрямку витратзастосовують різні способи документування: інвентарний і партійний. Приінвентарному способі документування витрати матеріалів фактична витратаматеріалів на виробництво обчислюється з урахуванням залишків, невикористовуваних на початок і кінець місяця. Із цією метою наприкінці звітногоперіоду провадиться інвентаризація залишків матеріалів. Для визначення фактичноївитрати матеріалів провадиться розрахунок: до початкового залишку додаютьсявідпущені матеріали й віднімаються кінцеві залишки матеріалів.(16)
Витрати,пов’язані з виробництвом і збутом продукції (робіт, послуг), при плануванні,обліку й калькулюванні собівартості групуються по статтях витрат. Перелікстатей витрат, їхній склад і методи поділу по видах продукції (робіт, послуг)визначаються галузевими інструкціями з питань планування, обліку й калькуляціїсобівартості продукції (робіт, послуг) з урахуванням характеру й структуривиробництва. Витрати на виробництво продукції включаються в собівартістьпродукції того звітного періоду, до якого вони ставляться, не залежно від часуоплати — попередньої (оренда) або наступної. Окремі види витрат по яких неможливоточно встановити, до якого калькуляційного періоду вони ставляться, а такожвитрати в сезонних галузях промисловості включаються у витрати виробництва вкошторисно-нормативному порядку.
4.2. Особливості обліку витрат і виходу продукції промисловихвиробництв
Доосновного виробництва в сільському господарстві відносять переробнівиробництва, які виробляють промислову продукцію (цеглу, черепицю,пиломатеріали, продукцію переробки сільськогосподарської сировини, забою худобиі птиці тощо).
Допромислових виробництв належать цехи для виробництва комбікормів (кормовихсумішок, трав’яного борошна тощо); млини, крупорушки (вироблення борошна,крупи, дерті й інших продуктів переробки зерна); цехи для переробки овочів,плоді, картоплі (виготовлення консервів, соків, соління, квашення овочів,сушіння плодів тощо); цехи для переробки олійних культур (вироблення олії,макухи); виноробне виробництво; виробництво молочної продукції (масла, сиру); забійхудоби на м’ясо, переробка м’яса, виготовлення напівфабрикатів, тощо; цехи дляпервинної обробки льону і луб’яних культур; інші виробництва (виготовленняцегли, черепиці, вапна й інших будматеріалів, розпилювання лісоматеріалів,добування щебеню та ін. Зазначені промислові виробництва є об’єктамианалітичного обліку на субрахунку 233 «Промислове виробництво».
Витратипромислового виробництва залежно від його типу можуть обліковуватися кількомаметодами: попроцесним, позамовним, попередільним.
Попроцесний(простий) метод обліку витрат застосовується головним чином в нескладнихпереробних виробництвах. При цьому методі, витрати відносяться безпосередньо натой об’єкт обліку, за яким калькулюється собівартість. Відповідно до кожноготакого виробництва відкривають аналітичний рахунок, на якому відображують всівитрати на виробництво і весь вихід продукції. В сільському господарстві цейметод обліку застосовується у виробництві по заготівлі будівельних матеріалів(кар’єри), переробці соняшнику, зерна, фруктів, овочів і т.п.
Позамовнийметод обліку витрат на виробництво застосовують переважно на індивідуальних тадрібносерійних виробництвах. Об’єктом обліку при використанні цього методу єокреме індивідуальне замовлення, окремий контракт (проект) або партіяпродукції, яка складається з ідентичних зразків, що проходять однаковийтехнологічний процес виготовлення. Відповідно при цьому методі відкриттяаналітичних рахунків і калькуляція собівартості проводиться по кожномузамовленню або партії виробів. Витрати по замовленням (партіям виробів),виготовлення яких не закінчено, вважається незавершеним виробництвом.
Попередільнийметод обліку витрати (від слова переділ) — певна сукупність технологічнихоперацій, внаслідок яких отримують конкретну продукцію, готову для використаннячи продажу, на виробництво використовується у виробництвах, де продукціїодержується внаслідок послідовної переробки вихідної сировини по окремихстадіях (переділах) па безперервній основі. Наприклад, в цегельному виробництвівиділяються переділи: заготівля глини, виготовлення сирцю, сушіння, випалюванняЦегли. Власне по цих переділах відкривають аналітичні рахунки по обліку витраті виходу продукції.(13)
Обліквитрат у промислових виробництвах ведуть за такою номенклатурою: витрати наоплату праці; відрахування на соціальні заходи; сировина і матеріали (без зворотнихвідходів); роботи та послуги, витрати на утримання основних засобів; іншівитрати; витрати на організацію виробництва й управління. На статті «Витрати наоплату праці» відображують основну оплату праці, нараховану працівникам, якіобслуговують технологічний процес у цьому виді промислового виробництва,додаткову оплату праці (оплату чергових і додаткових відпусток, компенсацій заневикористану відпустку, пільгових годин підлітків оплату за виконаннядержавних і громадських доручень, винагороду за вислугу років тощо). Дебетуютьсубрахунок 233, кредитують рахунок 66 (81).
Настатті «Відрахування на соціальні заходи» обліковують внески в установленихрозмірах від основної і додаткової заробітної плати органам соціальногострахування та до Пенсійного фонду. Дебетують субрахунок 233, кредитуютьрахунок 65 (82).
Устатті «Сировина і матеріали» обліковують витрати на сировину і матеріали, якіє основою виготовлення продукції або необхідним її компонентом (наприклад, увиробництві комбікормів — вартість зерна і зерно сумішок та ін.; на млинах —вартість зерна; в первинній обробці льону і луб’яних культур — вартість соломиі трести; у виноробстві — вартість винограду, плодів ягід, виноматеріалів,спирту-ректифікату, цукру, лимонної кислоти тощо; на забійних майданчиках —вартість худоби і птиці; у виробництві молокопродуктів — вартість молока,цукру, ваніліну тощо; в лісопильному виробництві — вартість лісу; в цегельномуі черепичному виробництві — вартість глини, піску).
Сільськогосподарськусировину власного виробництва (молоко, зерно, овочі, плоди, худобу тощо),використовувану для переробки у промислових виробництвах, оцінюють за фактичноювартістю. На вартість списаної сировини для переробки дебетують субрахунок 233і кредитують рахунки 20, 21, 25, 27 (80).
Настаттю «Роботи і послуги» відносять вартість робіт і послуг, виконанихдопоміжними виробництвами, іншими підприємствами й організаціями, длявиробничих потреб промислових виробництв. Тут же відображують витрати навиробіток енергії для виробничих потреб промислових виробництв: енергії власнихелектростанцій, компресорного устаткування для вироблення холоду, котелень, нез’єднаних із центральною котельнею; енергії, одержаної від інших підприємств.Дебетують субрахунок 233 і кредитують рахунки 23, 63, 68 та ін. (84).
Настатті «Витрати на утримання основних засобів» відображують суми відповіднихнарахувань по основних засобах промислових виробництв. Дебетують субрахунок233, кредитують рахунок 13 (83). На цій же статті відображують вартість палива,витраченого на роботу машин, механізмів та інших основних фондів промисловихвиробництв; вартість будматеріалів, використаних на ремонт будівель і спорудгосподарським способом, вартість запчастин, використаних для заміниспрацьованих частин машини й інших об’єктів при проведенні ремонту основнихЗасобів промислових виробництв за межами ремонтно-механічної майстерні.
Дебетуютьсубрахунок 233, кредитують рахунок 20 (80). У витратах відображують також сумиамортизаційних відрахувань по основних засобах, нематеріальних активах і іншихнеоборотних активах, які використовуються в промислових виробництвах.
Настаттю «Інші витрати» відносять страхові платежі по основних засобахпромислових виробництв, дебетуючи субрахунок 233 і кредитуючи рахунок 65 (84).На цій же статті відображують витрати на відрядження (дебет субрахунку 233,кредит рахунка 372), а також втрати від браку, списані по забракованійпродукції, вартість сировини і матеріалів, зіпсованих під час налагодженняобладнання або понад встановлені норми. Попередньо витрати по виправленнюбраку, а також вартість самого браку Загромаджують на рахунку 24. Списаннявтрат від браку на собівартість продукції відображують на дебеті субрахунку 233і кредиті рахунка 24.
Постатті «Витрати на організацію виробництва й управління» обліковують цеховівитрати, а також загально виробничі витрати в установленому порядку. Попередньоці витрати нагромаджують за статтями витрат на рахунку 91, а потім розподіляютьі відносять на цю статтю комплексно: дебет субрахунку 233 і кредит рахунка 91.
Накредиті субрахунку 233 відображують за плановою собівартістю протягом рокувихід продукції промислових виробництв І у кореспонденції з дебетом рахунків:
26«Готова продукція» — на вартість готової продукції, призначеної для реалізації;
201«Сировина і матеріали» — на вартість продукції, оприбуткованої як сировина іматеріали тільки для власного виробництва;
205«Будівельні матеріали» — на вартість продукції, оприбуткованої як будівельніматеріали;
208«Матеріали сільськогосподарського призначення» — на вартість продукції,оприбуткованої як корми.
Вкінці року за встановленою методикою визначають фактичну собівартістьвиробленої промислової продукції і планову собівартість коригують до фактичногорівня.
Обліквитрат і виходу продукції промислових виробництв відображуються на аналітичнихрахунках в розрізі вищеназваних статей витрат на підставі типових і специфічнихдля цієї підгалузі первинних документів.
Підставоюдля списання сировини і матеріалів на витрати промислових виробництв єнакладні, товарно-транспортні накладні на відправку молока і молочнихпродуктів, акти на вибуття худоби та птиці, лімітно-забірні карти тощо. Намлинах приймання зерна для переробки оформлюють помольною квитанцією. Всі цідокументи є підставою для ведення Журналу обліку робіт і витрат.
Суминарахованої оплати праці працівників, безпосередньо зайнятих в технологічномупроцесі промислового виробництва відображують в щоденних, недільних або разовихнарядах на відрядну роботу (індивідуальних та бригадних), облікових листахпраці та виконаних робіт, табелях обліку робочого часу.
Даніпервинних документів про витрати кожного промислового виробництва, згруповані вЖурналі обліку робіт і витрат, використовують також для складання зведенихдокументів з обліку витрат та виходу готової продукції. Так, на сепараторнихпунктах складають Відомість переробки молока й молочних продуктів. В другомурозділі цієї відомості відображують дані про надходження продукції. В цехах позабою птиці складають Виробничий звіт про переробку птиці та вихід продукції, вякому щодня на підставі актів про забій птиці відображують поголів’я і живумасу птиці, що надійшла для забою, а також вихід м’яса від забою. В іншихпромислових виробництвах складають Звіт про переробку продукції. Він також маєдва розділи: в першому показують кількість фактично використаної сировини,матеріалів і тари, а також витрати за нормами на фактичний вихід готовоїпродукції, а у другому — фактичний вихід продукції у фізичних та умовниходиницях.
Дляоформлення виготовленої продукції промислових виробництв застосовують такіпервинні документи. Пиломатеріали (дошки, тес, обаполок) оформляють спеціальноювідомістю, яку складає бригадир або майстер пилорами. У неї записують кількістьодержаних пиломатеріалів за їх видами і сортами. Цеглу оприбутковують напідставі акта, де зазначають кількість цегли-сирцю, закладеної на випалювання,час закладення до печі, кількість готової цегли (цілої і бою). Акт складають накожну окрему партію цегли, одержану з випалювання. Переробку овочів, плодів,ягід оформлюють Звітом про переробку продукції. На склад цю продукціювідправляють і оприбутковують за Накладними внутрігосподарського призначення.
УВАТ «ММКК» облік витрат на рахунку 23 «Виробництво» по субрахунку 3«Промислове виробництво» ведуть за видами виробництв і статтямивитрат. На кожне виробництво відкривають окремий аналітичний рахунок. На заводіпри виробництві вершкового масла можна виділити декілька фаз: переробка молокана вершки, вершків на масло. З молока, крім того, виготовляють сири, а іззнежиреного молока — знежирений сир. Відповідно будують і аналітичний облік.
Нарахунках переробки продукції тваринництва обліковують переробку молока імолокопродуктів, виготовлення вощини тощо.
Нарахунках інших промислових виробництв обліковують витрати на добування торфу,щебеню, бутового каміння, вапна, виробництво цегли, черепиці, перекриттів таінших будівельних матеріалів, витрати по лісорозробкам і розпилюваннюлісоматеріалів тощо. (4)
Закриттяаналітичних рахунків у складі субрахунку 233 «Промислове виробництво»повинно відбуватися у взаємозв’язку із закриттям аналітичних рахунків. Прицьому дотримується певна послідовність:
1.Розподіляються загальновиробничі витрати промислових виробництв, якщо вониобліковуються на окремих аналітичних рахунках в складі субрахунку 233«Промислове виробництво», на субрахунку 913 «Загальновиробничівитрати промислових виробництв», При цьому базою для розподілу попромисловим виробництвам, що переробляють сільськогосподарську сировину, євитрати без вартості сировини, а по виробництвах, що переробляють промисловусировину, — пряма заробітна плата виробничих робітників,
2.Закриваються аналітичні рахунки по обліку витрат на перелому продукціїрослинництва: виробництво трав’яного борошна, гранул, комбікормів, переробказерна на дерть. Це потрібно зробити до закриття аналітичних рахунків з облікувитрат в тваринництві, так як така продукція може бути використана в якостікорму в тваринництві.
3.Аналітичні рахунки з обліку витрат на переробку продукції тваринництвазакриваються після визначення фактичної собівартості продукції, тобто післязакриття аналітичних рахунків з обліку витрат в тваринництві.
4.Аналітичні рахунки, не пов’язані з обліком витрат по переробцісільськогосподарської продукції (цегляне, черепичне, лісопильне та іншівиробництва), закриваються залежно від конкретних умов виробництва. Якщобудівельні матеріали, одержані від власного промислового виробництва,використовуються на потреби основних галузей, то аналітичні рахунки по облікувитрат на виробництво будівельних матеріалів повинні закриватись в першу чергу.
Такимчином, закриття аналітичних рахунків до рахунку 233 «Промисловевиробництво» здійснюють з врахуванням внутрішнього обороту і дотриманнямтих же принципів, що і по рахунку 234 «Допоміжні виробництва»,відповідно до правил: від виробництв з максимумом наданих послуг до виробництвз максимумом одержаних послуг.
4.3.Облік переробки молока
Облікпереробки молока на молокопродукти — вершки, масло вершкове, сир, кефір, кисляктощо — залежить від розмірів і характеру виробництва. При незначних розмірахостанніх облік ведуть в цілому за виробництвом, тобто всі витрати обліковуютьна одному аналітичному рахунку. Собівартість окремих видів продукції в цьомувипадку визначають на основі розподілу загальної суми облікованих витрат наокремі види продукції пропорційно їх вартості за цінами реалізації.
Якщогосподарство здійснює переробку молока постійно і має свій молокозавод, тооблік витрат ведуть за технологічними переділами. Наприклад, переробка молокана масло складається з двох стадій (переділів):
переробкамолока на вершки і переробка вершків на масло, з відкриттям на кожен переділаналітичного.рахунку. Окремо обліковують загальновиробничі витрати. Основнівитрати і загальновиробничі витрати на переробку молока обліковують завстановленою номенклатурою статей.
Собівартістьмолочної продукції розраховують на основі облікових даних про витрати і вихідпродукції по кожній стадії виробництва. На першому переділі розраховуютьсобівартість вершків. Для цього із загальної суми витрат на даному переділі(включаючи суму витрат на організацію і управління виробництвом) вираховуютьвартість знежиреного молока за цінами реалізації; отриману суму відносять накількість одержаної основної продукції — вершків. При цьому може визначатисясобівартість вершків різної жирності ( 10,20 % тощо).
Надругій стадії розраховують собівартість вершкового масла. Для цього ізоблікованої суми витрат на даному переділі, включаючи вартість вершків ірозподілені витрати на організацію і управління виробництвом, вираховуютьвартість побічної продукції (маслянки) за цінами реалізації або плановоїсобівартості при використанні в своєму господарстві, а суму витрат, щозалишилася, відносять на одержану основну продукцію — вершкове масло.
Увиробництві по переробці молока важливе значення має постійний контроль завитратами молочної сировини (молока, вершків тощо) і виходом готової продукції.Для цього призначені Відомості переробки молока і молочних продуктів. 8 них вхронологічному порядку реєструють надходження молочної сировини в переробку,найменування одержаних з переробки продуктів, їх кількість і вміст жиру.Оборотну сторону відомості використовують для обліку робочого часу і підрахункузаробітку. Тут же відображають витрачання одержаних продуктів переробки молока.
Об’єктомкалькуляції на першому переділі, тобто при переробці молока на вершки, євершки, побічною продукцією — відвійки.
Об’єктомкалькуляції на другому переділі, тобто при переробці вершків на масло, є масло,побічною продукцією — маслянка.
Аналогічнимчином визначається собівартість продукції за іншими переділами (виробництвосиру, жирного сиру, сметани тощо).
Зазвичай на забійних пунктах облік витрат по забою тварин і птиці ведуть окремопо кожному виду. (2)
4.4.Облік витрат і калькулювання собівартості продукції промислових виробництв
Під методомобліку витрат слід розуміти сукупність способів відображення, групування тасистематизації даних про витрати, що забезпечують досягнення визначеної мети,вирішення конкретного завдання.
Розглядаючи обліквитрат та калькулювання як єдиний процес, зазначимо, що останній складається здвох взаємопов’язаних етапів: перший етап – облік витрат, що включаєорганізацію аналітичного обліку витрат та розподілу витрат на виробництвопродукції між об’єктами обліку; другий етап – калькулювання собівартості, щовключає операції по визначенню собівартості виробів та одиниць продукції.
Під методомкалькулювання розуміється сукупність прийомів розподілу витрат підприємства закалькуляційними статтями та віднесення їх до об’єкту калькулювання.
Важливою рисоюсистем управлінського обліку є оперативність обліку витрат. Згідно з цимпринципом виділяють облік фактичних і нормативних витрат.
Для обліку витраті калькулювання собівартості використовують різні методи. Під методом облікурозуміють сукупність способів і прийомів, за допомогою яких в бухгалтерськомуобліку відображають витрати і процес формування собівартості продукції. Прицьому важливо забезпечити одержання інформації про ефективність використанняматеріальних, трудових і грошових ресурсів в розрізі об’єктів і статей витрат.
Вибір методуобліку витрат обумовлюється характером, обсягом і організацією виробництва напідприємстві. У виробництвах з одним видом вироблюваної продукції та незначнимобсягом незавершеного виробництва або за його відсутності застосовують такзваний простий метод обліку витрат. Аналітичний облік ведуть шляхом відкриттярахунків по даних виробництвах, а всі витрати є прямими. Собівартість одиниціпродукції вираховують шляхом ділення витрат на кількість одержаної продукції.
На більшскладному виробництві застосовують різні методи обліку витрат: позамовний,попередільний, нормативний. Вибір методу обліку витрат залежить від технологіївиробництва та побудови внутрішньогосподарських економічних відносин.(14)
Позамовний методобліку використовується на підприємствах, на яких витрати легко ідентифікуватиз конкретною продукцією або роботами. Об’єктом обліку є окреме замовлення,оформлене договором між виробником та замовником. Виробничі витрати групуються,далі сумуються в цілому по підприємству, після цього здійснюють обліксобівартості одиниці продукції за сумою усіх витрат.
На тихпідприємствах, на яких перетворення сировини в готову продукцію відбувається вумовах безперервного і короткого технологічного процесу чи ряду послідовнихвиробничих процесів, кожний з яких або група яких являють собою окремісамостійні переділи виробництва, використовують попередільний метод обліку. Вінє у двох варіантах: напівфабрикантний і безнапівфабрикантний.
Витратиобліковуються в розрізі технологічних переділів, видів продукції. Контрольвитрат при цьому проводиться за кожним об’єктом обліку. Прямі витратиперевіряються за кожним переділом окремо, а в середині переділу – за видамипродукції.
Принапівфабрикантному варіанті витрати обліковують по окремим технологічнихпереділах. Дані такого обліку дозволяють визначити собівартістьнапівфабрикатів, які оприбутковують з одного переділу і передають в наступнийпереділ. Отже, собівартість напівфабрикатів за кожним переділом визначаєтьсясумою витрат по даному цеху плюс вартість напівфабрикату, який поступив зпопереднього переділу. Фактична собівартість готового виробу вираховується наостанній стадії його виробництва, тобто на останньому переділу.
Безнапівфабрикантнийваріант передбачає на кожній стадії накопичення витрат лише по конкретномупідрозділу, не включаючи вартості напівфабрикатів. Для вирахування собівартостіготової продукції при цьому варіанті додають витрати по всіх стадіяхвиробництва.
В сільськомугосподарстві попередільний метод використовують при обліку роботи допоміжнихпромислових виробництв в яких чітко визначені етапи виробництва. Цей метод векономічній літературі називають „попроцесний”.
В зв’язку з тим,що в рослинництві має місце використання власної готової продукції длянаступного виробництва (насіння на посів), то проявляються елементинапівфабрикантного варіанта обліку. Продукція власного виробництва )насіння напосів) використовується для одержання нової продукції в наступному році, щообумовлює розмежування витрат по різних звітних періодах і дозволяє показуватиїх у вигляді звичайних матеріальних витрат.
В сьогоднішніхумовах, коли професора Я. В. Соколов і В. А. Палій в своїх наукових роботахстверджують, що калькуляція фактичної собівартості не лише громіздка і кропіткасправа, але й непотрібна, — детальніше з’ясування цього питання заслуговує наувагу. Обов’язковою умовою існування нормативного методу є складаннянормативної калькуляції. Визначення собівартості продукції повинно бути наоснові єдиної системи динамічних норм і нормативів, лімітів та інших розрахунків.Ще одним принципом нормативного методу обліку витрат є систематичний перегляддіючих норм у зв’язку із удосконаленням техніки й технологій, організації виробництва,постійний змін норм і відображення в їх плановій і нормативній документації.Норми повинні повно і точно відображати ту частину суспільно необхідного видупродукції чи виконавчих робіт, що є потужним стимулятором суспільного виробництва..
Раціональневедення виробництва вимагає дотримання обґрунтованих норм витрат і виходупродукції. За наявності таких норм можна успішно використовувати нормативнийметод. Він дозволяє оперативно контролювати хід виробництва і своєчасно прийматиправильні управлінські рішення. При нормативному методі забезпечують роздільневідображення обліку витрат за встановленими нормами, відхилення від них і облікзміни норм.
Нормативний методобліку широко використовують на підприємствах обробних галузей промисловості.Витрати на виробництво обліковуються з поділом їх на три складові:
— витрати в межахнорм (плану, кошторису);
— зменшення абозбільшення витрат порівняно з нормою внаслідок зміни норм під впливомтехнічного прогресу;
— відхиленнявитрат порівняно з нормою у бік зменшення або збільшення
В сільськомугосподарстві нормативний метод не знайшов широкого використання, не дивлячисьна те, що такі роботи здійснювалися тривалий час, зокрема, цим постійнозаймався академік Ю. Я. Литвин. Широке впровадження нормативного методу всільському господарстві потребує його подальшого дослідження і вдосконалення.
Між оцінкою ікалькуляцією існує прямий взаємозв’язок. Ціна – грошовий вираз вартості. Воснові ціни лежить виробнича собівартість.(9)
Собівартістьпродукції визначають один раз в кінці року. Обчислення собівартості – важливийі відповідальний етап у бухгалтерській діяльності. Їй передує підготовчаробота, яка пов’язана з уточненням суми витрат і обсягу одержаної продукції.
Наведемо перелікі склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції ВАТ «ММКК».
У наступнихтаблицях (4.4.1, 4.4.2, 4.4.3, 4.4.4) розглянемо структуру собівартості поокремих видах продукції, конкретно по сухому молоку 25% жирності, маслуселянському, молоку 3,5% жирності та сметані 20% жирності.
Аналіз структурисобівартості сухого молока 25% жирності, наданий у таблиці 4.4.1 з 2000 по 2004р.р., дав змогу оцінити кількісний та відсотковий склад повної йогособівартості. Так ми бачимо, що основну частину в структурі собівартостізаймають витрати на сировину та матеріали (від 72,15 % у 2002 р. до 86,77 % у2004 р.), які збільшилися на 60,09 % у 2004 р. порівняно з 2000 р., цепов’язано із збільшенням закупівельної ціни на сировину та матеріали. Допоміжнівитрати у період з 2000 по 2004 рр… мали тенденцію до збільшення але у 2004 р.значно скоротилися, що дало змогу визначити зменшення на 34,85 % ніж у 2000 р.Витрати на паливно-мастильні матеріали займають друге місце в структурі витрат,до 2004 р. спостерігається скорочення витрат по цій статті до 495,99 грн/т, щона 5,95 % менше ніж у 2000 р. Витрати на заробітну плату повільно зменшувалисяна протязі періоду і в 2004 р. вони склали 273,18 грн./т, що на 40,04 % меншеніж у 2000 р. Загально виробничі витрати мали тенденцію до збільшення, так у2004 р. їх було більше на 107,83 % ніж у 2000 р. Суттєвим прямим показникомзбільшення виробничої собівартості є збільшення витрат на сировину таматеріали, що спостерігається в цей період, тому в 2004 р. порівняно з 2000 р.відбулося загальне збільшення виробничої собівартості на 43,06 відсотки. Доскладу повної собівартості також входять адміністративні витрати та витрати назбут, у 2004 р. порівняно з 2000 р. вони зменшилися відповідно на 67,07 % та75,03 %., зміна повної собівартості склала додатково 34,97 % ніж у 2000 році.