Облік витрат на підприємстві

Міністерство освіти і науки України
Ковельський промислово-економічний коледж ЛНТУ
Курсова робота
з дисципліни « Бухгалтерський облік»
на тему:
«Облік витрат на підприємстві»
виконана на матеріалах підприємства
«ВКФ «Ковель»»
Виконала:
Дубенюк Н.С.
Перевірила:
Михалевич С.Г
Ковель
2010 р.

Зміст
Вступ
1. Економіко-організаційнахарактеристика підприємства
2. Розгляднормативно-правових актів
3. Сутністьвитрат та їх класифікація
4. Обліквиробничих витрат
5. Склад таоблік операційних витрат
6. Облікфінансових витрат та інвестиційної діяльності
7. Облік витратза економічними елементами та статтями калькуляції
8. Методиобліку витрат
9. Відображеннявитрат в облікових регістрах та звітності
Висновки
Списоквикористаної літератури
Додатки

Вступ
витрати облік звітність контроль
В умовах ринкової економіки бухгалтерський облік є особливо важливоюфункцією ефективного управління виробничими і комерційними структурами,знаряддям контролю за раціональним і економічним використанням ресурсів з метоюдосягнення комерційного успіху і виконання фінансових обов’язків переддержавою.
На відміну від інших видів обліків, бухгалтерський облік забезпечуєсуцільну реєстрацію усіх господарських процесів на підставі документівпервинного обліку. Облік є одним з найважливіших засобів отримання інформації іосновою раціонального управління.
Основний фінансовий результат діяльності підприємства – це прибуток,який є основою і джерелом засобів для подальшого його розвитку. Підвищитиприбуток можна, збільшуючи обсяги виробництва або ціни на продукцію. Тому всистемі розвитку підприємства в умовах значних економічних обмежень підвищенняфінансового результату безпосередньо зв’язано зі зниженням витрат.
Чітка побудова бухгалтерського обліку підвищує роль його як основногозасобу контролю за додержанням режиму економії і комерційного успіху в усіхпідприємствах.
Важливе значення відіграє науково-обґрунтований бухгалтерський обліквитрат, що формує інформацію про використання матеріальних, трудових іфінансових ресурсів, собівартості виробництва і реалізації, а в кінцевомурезультаті показники ефективності роботи підприємств і об’єднань.
Важливим показником, який характеризує діяльність промисловогопідприємства є собівартість. Собівартість — це поточні витрати на виробництво іреалізацію продукції в грошовому вираженні.
Проблема зменшення витрат на підприємстві, відповіднособівартості, що веде до підвищення прибутку, завжди була і буде на першомумісці. Кінцева мета будь-якої діяльності — одержання прибутку. А для визначеннякінцевого результату прибутку необхідно вести облік і аналіз витрат.
Витрати – це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів абозбільшення зобов’язання, які призводять до зменшення власного капіталу.
Облік витрат — це сукупність свідомих дій, спрямованих на відображення операцій,що відбуваються на підприємстві протягом певного тимчасового періоду процесів постачання,виробництва і реалізації продуктів його праці за допомогою їх (процесів) кількісноговимірювання (в натуральних і вартісних показниках), реєстрації, групування і аналізув розрізах, що формують собівартість готової продукції.
Проблеми пов’язані з термінології, організації та методики облікувитрат є предметом дискусії багатьох науковців. Тому питання пов’язані зобліком витрат є не до кінця розкритими і потребують детальнішого вивчення.
Ці всі фактори підкреслюють актуальність обліку витрат.
Мета написання даної роботи полягає в з’ясовані сучасної природи витратдіяльності підприємства в умовах ринкової економіки, обґрунтування теоретичнихі методичних положень щодо удосконалення системи їх обліку, аналізу таконтролю.

1. Економіко-організаційна характеристика підприємства
Повна назва підприємства – Товариство з Обмеженою ВідповідальністюВиробничо-комерційна Фірма «Ковель» (надалі ВКФ «Ковель»).
ВКФ «Ковель» охоплює в собі:
— контору, де працюють штатні працівники;
— швейний відділ;
— механічний цех;
— склад;
Підприємство є юридичною особою, здійснює свою діяльність на основіповного господарського розрахунку і самофінансування.
Згідно Статуту ВКФ «Ковель», основними цілями і напрямами діяльностіпідприємства є:
— виробництво і реалізація продукції легкої промисловості;
— проведення торгово-закупівельних операцій.
Основною діяльністю ВКФ «Ковель» є виробництво та реалізація продукціїлегкої промисловості ( одяг, пальта, спецодяг). По сумісництву підприємствоотримує прибуток від діяльності магазину, що розташований на території фірми.
Підприємство має право самостійно здійснювати зовнішньоекономічнудіяльність відповідно до діючого законодавства.
Джерелом формування фінансових ресурсів є прибуток, амортизаційнівідрахування, а також інші надходження.
З метою організації бухгалтерського обліку на підприємстві розробленийта затверджений наказ про облікову політику (додаток 1). Згідно цього наказу напідприємстві:
— амортизація малоцінних необоротних активів здійснюється при відпускуїх в експлуатацію за нормою амортизації 50 %;
— оцінку запасів (матеріалів, сировини, палива), комплектуючих виробіві напівфабрикатів при відпуск у виробництво чи у іншому вибутті здійснювати заідентифікованою собівартістю;
— заробітна плата нараховується: -за штатним розписом по окладах – дляінженерно-технічних працівників і службовців; по окладах і годинних тарифнихставках – робітникам інших професій
 – за відрядними розцінками – для робітників основного виробництва –пошивочний і розкрійні цехи;
— встановити попередільний метод обліку витрат;
— на рахунку 23 «Виробництво» вести слідуючи субрахунки 231 «Основневиробництво», 232 «Допоміжне виробництво»;
— резерв сумнівних боргів не формується;
— для узагальнення інформації про витрати підприємства за елементами назастосовувати бухгалтерські рахунки класу 8 Плану рахунків.
— податковий облік вести згідно із законодавством України.
Для економічної характеристики ВКФ «Ковель» у таблиці 1.1 наведеніосновні показники фінансово-господарської діяльності підприємства за 2007-2009роки.
Таблиця 1.1№ Економічні показники 2007 2008 2009 Відхилення 2010 р. від 2008 2009 Абс. Від.% Абс. Від.% 2 3 4 5 6 7 8 9 2 Дохід від реалізації продукції (без ПДВ) тис.грн. 13285,3 144335 10587 -2698,3 79 -3848 73 3 Собівартість реалізованих товарів, тис. грн. 11092,4 12699 9385 -1707.4 85 -3314 74 4 Валовий прибуток 2170,9 1694 1050 -1120,9 48 -644 62 5 Інші операційні доходи, тис. грн. 13263,5 13677 12669 -5945 96 -1008 93 6 Інші операційні витрати, тис. грн. 13373,2 13647 12226 -1147,2 91 -1421 90 7 Фінансовий результат від операційної діяльності, тис. грн. 758,6 360 98 -660,6 13 -262 27 8 Інші доходи, тис. грн. 177,6 213 34 -143,6 19 -179 16 9 Інші витрати, тис. грн. 166,3 258 77 -89,3 46 -181 30 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Фінансовий результат від звичайної діяльності, тис. грн. 965,0 637 545 -420 56 -92 86 11 Чистий прибуток, тис. грн. 723,7 478 409 -314 57 -69 86 12 Разом – – – -14247 – -11018 –
Із таблиці 1.1 випливає, що за ці останні 3 роки фінансово-господарськадіяльність підприємства спадає. Витрати, які пов’язані із діяльністюпідприємства також спадають. Дана ситуація доказує, що економіка кризаторкнулась не лише України, а й країни Європи. Тому, що діяльність ВКФ «Ковель»спирається на укладанні договорів-замовлення із закордонними підприємствами.
Оцінку динаміки загального обсягу витрат та їх структури можна зробитиза результатами загального аналізу ( табл. 1.2).
На рівень прибутку від реалізації продукції впливає такий чинник, якзміна показника собівартості продукції. Надпланове зниження собівартостіреалізованої продукції дозволяє одержати додатковий прибуток, що дорівнюєрозміру сумі зниження собівартості.

Таблиця 1.2
Динамікавитрат ВКФ «Ковель» за період 2007-2009 р.№ Показники Факт за Відхилення 2009 р. від 2007 2008 2009 2007 2008 1 2 3 4 5 6 7 1 Дохід від реалізації продукції (без ПДВ) тис. грн. 13285,3 14435 10587 -2698,3 -3848 2 Собівартість реалізованої продукції, тис. грн. 11092,4 12699 9385 -1707,4 -3314 3 Чистий прибуток, тис. грн. 723,4 478 409 -314,7 -69 4 Витрати на 1 грн. реалізованої продукції, тис. грн. 0,83 0,88 0,89 0,06 0,01 5 Витрати на 1 грн. чистого прибутку, тис. грн. 15,3 26,6 22,9 7,6 -3,7
Аналізуючи таблицю 1.2 видно, що зменшення собівартості в 2009 р. порівняноз 2007р. на 1707,4 тис. грн. призвело до зменшення чистого прибутку на 314,7тис. грн. Наслідком цього є збільшення витрат на 1 грн. реалізованої продукціїна 0,06 тис. грн. та збільшення витрат на 1 грн. чистого прибутку (7,6 тис.грн.). Та сама ситуація проглядається порівнюючи з 2008 р. Собівартістьзменшилась на 3314 тис. грн., що призвело до зменшення чистого прибутку на 69тис. грн. Наслідком цього стало незначне збільшення витрат на 1 грн.реалізованої продукції на 0,01 тис. грн. та зменшення витрат на 1 грн. чистогоприбутку на 3,7 тис. грн.
Проте ми не можемо стверджувати, що зниження собівартості обов’язковопризведе до збільшення чистого прибутку.
Для прийняття управлінських рішень щодо витрат підприємства результатівзагального аналізу недостатньо. Отож, в період розбудови ринкової економікидосить актуальним є результат факторного аналізу.
Під факторним аналізом розуміють методику комплексного системного вивченняі вимірювання впливу факторів на величину результативних показників.
На підставі даних таблиці 1.3 проаналізуємо вплив розміру витрат ВКФ«Ковель» на зміну розміру чистого прибутку.
Таблиця 1.3
Витрати і прибуток діяльності ВКФ «Ковель» за період 2008-2009 роки(тис. грн.)№ Показники 2008 2009 Зміни 1 2 3 4 5 1 Дохід від реалізації продукції без урахування ПДВ 14435 10587 -3848 2 Собівартість реалізованої продукції 12699 9385 -3314 3 Адміністративні витрати 1131 1264 133 4 Витрати на збут 233 131 -102 5 Інші операційні витрати 13647 12226 -1421 6 Фінансові доходи 322 490 168 7 Фінансові витрати – – – 8 Податок на прибуток 159 136 -23 9 Чистий прибуток 478 409 -69 /> /> /> /> /> /> /> /> />
З даних таблиці 1.3 ми бачимо всі витрати діяльності ВКФ «Ковель»зменшились. Тому чистий прибуток зменшений, але за рахунок фінансових доходівна незначну суму.
Отже, проаналізувавши таблиці 1.1, 1.2, 1.3 ми побачили що ситуація зприбутком підприємства ВКФ «Ковель» дещо не стабільна. За останні 3 рокисобівартість разом із тим чистий прибуток спадає ( графік 1.1 (додаток4)).
2. Розгляд нормативно-правових актів
Організаційно-правовою основою формування витрат підприємства єзаконодавчі акти та нормативні положення, зокрема:
1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансовузвітність в України» №996 від 19.07.1999р.[1] є базовим законом в сферібухгалтерського обліку. Цей Закон визначає правові принципи регулювання,організації, ведення бухгалтерського обліку а складання фінансової звітності.
2. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємства» №283/97-ВР від 22.05.1997р [2]. Містить основні принципи формування собівартостіпродукції.
3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»затверджене Міністерством фінансів України від 31.12.1999р. №318 [3]. Визначаєметодологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витратипідприємства та розкриття її у фінансовій звітності.
4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальнівимоги до фінансової звітності» затверджений наказом Міністерства фінансівУкраїни від 31.03.1999р. №87 [4]. Містить трактування терміну «витрати».
5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс»затверджений наказом Міністерства України від 31.03.1999р. №87[5]. Розкриваєзміст статей Балансу, в тому числі і статей обліку витрат у незавершеномувиробництві.
6.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт профінансові результати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від31.03.1999р. №87.[6] Містить загальні вимоги до розкриття статей звіту профінансові результати, в тому числі і статей обліку витрат.
7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати»затверджене наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 №415[7].Визначає методологічні засади формування в обліку інформації про фінансовівитрати та її розкриття у фінансовій звітності.
8.«План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язаньі господарських операцій підприємств та організацій» затверджений наказомМіністерства фінансів України від 30.11.1999р. №291.[8]
9. «Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського облікуактивів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств іорганізацій» затверджений наказом Міністерства фінансів України від30.11.1999р. № 291.[9] Дана інструкція встановлює призначення і порядок веденнярахунків бухгалтерського обліку для узагальнення інформації методом подвійногозапису про витрати підприємства.
10. Наказ Міністерства фінансів України від 29.12.2000р. № 356 « Прометодичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку».[10]Визначає облікові регістри обліку витрат та порядок їх заповнення.
11. Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт,послуг) у промисловості, затверджені наказом Державного комітету промисловоїполітики України від 2.02.2001 р. № 47[11]. Визначають порядок планування,ведення обліку і калькулювання виробничої продукції, робіт і послугпромислового характеру як на промислових підприємствах, так і в непромисловихорганізаціях, які випускають готові вироби, незалежно від форм власності ігосподарювання.
12. Методичні рекомендації з формування складу витрат та порядку їхпланування в торгівельній діяльності, затверджених наказом Міністерстваекономіки та з питань європейської інтеграції України від 22.05.2002р. №145[12]. Містить трактування витрат.
3. Сутність витрат та їх класифікація
Витрати в бухгалтерському розумінні відрізняються від витрат векономічному тлумаченні. Як загальноекономічна категорія витрати характеризуютьсявикористанням різних речовин і сил природи в процесі господарювання. Підекономічними витратами розуміють «затрати втрачених можливостей», тобто сумугрошей, яку можна отримати при найбільш вигідному з усіх можливихальтернативних варіантів використання ресурсів. Таким чином, економічні витратибудь-якого ресурсу, обраного для виробництва продукції, дорівнює його вартостіза найкращого з усіх можливих варіантів використання. Поняття економічнихвитрат обумовлене обмеженістю ресурсів порівняно з кількістю варіантів їхвикористання. З бухгалтерської точки зору, витрати – це тількі конкретнівитрати ресурсів.[13; c.622]
Економічнерозуміння витрат базується на проблемі обмеженості ресурсів і можливостіїхнього альтернативного використання
Зпозицій бухгалтерського підходу до виробничих витрат варто відносити всіреальні, фактичні витрати, що здійснюються в грошовій формі. Такими можуть бути:заробітна плата робітників; плата за оренду будинків, споруджень, верстатів, устаткування;оплата транспортних витрат; оплата послуг банків, страхових компаній і т.д. З позиційекономічного підходу до витрат виробництва варто відносити не тільки фактичнівитрати, здійснювані в грошовій формі, але і не оплачувані фірмою витрати,витрати, пов’язані з упущеною можливістю самого оптимального застосування своїхресурсів.
 Ібухгалтери, і економісти включають у свої розрахунки фактичні витрати(заробітна плата робітників, оклади службовців, оренда приміщень та вартістьматеріалів). Для бухгалтерів фактичні витрати важливі, оскільки вони включаютьпрямі виплати підприємства іншим юридичним особам, з якими воно маєсправу. Ці витрати повинні знати і економісти, фактичні витрати це ті кошти, якімогли би бути використанні десь в іншому місці з більшою ефективністю.[14; с. 188]
Національні стандарти бухгалтерського обліку П(С)БО 1[4] таП(С)БО 16[3] визначають витрати як зменшення економічних вигод у виглядівибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшеннявласного капіталу (за винятком зменшення власного капіталу за рахунок йоговилучення або розподілу власниками). В даному визначенні сутність витрат виражається не через їхекономічну природу, а через наслідки операцій з активами та капіталом дляфінансово-майнового стану підприємства.
НашкерськаВ.Г. дає таке визначення витрат:
Витрати- це процес споживання або використання матеріалів, товарів, робіт і послуг впроцесі одержання доходу. Здійснення витрат прямо або опосередкованопов’язується з процесами виробництва та реалізації продукції.Витрати визнаються при зменшенні активів або при зро­станні зобов’язань,внаслідок яких відбувається зменшення власного капіталу (за винятком випадківвилучення капіталу власниками) за умови їх достовірної оцінки [15; с. 20].
Згідно Методичних рекомендацій з формування складу витрат та порядку їхпланування в торгівельній діяльності, затверджених наказом Міністерстваекономіки та з питань європейської інтеграції України від 22.05.2002р. № 145[12]поточні витрати підприємства — це грошове відбиття витрат живої та уречевленої праціна здійснення поточної торговельно-виробничої діяльності підприємства, що занатурально — речовим складом становлять спожиту частину матеріальних,нематеріальних трудових та фінансових ресурсів.
Для обліку витрат важливим є їх класифікація.
Витрати підприємства можна класифікувати за різними ознаками.
Необхідність виділення різних класифікацій витрат зростає зускладненням господарської діяльності підприємства.
За класифікацією витрат, яку пропонує Бутинець Ф.Ф.[13; с.623] у табл. 3.1
Таблиця 3.1 Класифікація витратОзнаки класифікації Група витрат 1 2 За відношенням до виробничого процесу
Основні витрати
Накладні витрати За відношенням до обсягів виробництва
Постійні витрати
Змінні витрати За єдністю складу
Одноелементні витрати
Комплексні витрати За способом включення до собівартості
Прямі витрати
Непрямі витрати За доцільністю
Продуктивні витрати
Непродуктивні витрати За економічними елементами
Матеріальні витрати
Витрати на оплату праці
Відрахування на соціальні заходи
Амортизація
Інші операційні витрати За статтями калькуляцій Підприємство самостійно обирає статті калькуляції За видами діяльності
Витрати звичайної діяльності (витрати операційної, фінансової, інвестиційної діяльностей)
Витрати надзвичайної діяльності
До основних відносяться витрати, безпосередньо повязані з виробничимпроцесом виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг). У будь-якомувиробництві вони складають найважливішу частин витрат. Накладні витратиповязані з організацією, обслуговуванням виробництва та управління ним.
За відношенням до обсягів виробництва витрат поділяються на змінні тапостійні.
Змінними називаються витрати, величина яких змінюється пропорційнозміні обсягу виробництва. Звідси розмір цих витрат на кожну одиницю продукціїнезмінним. До постійних відносяться витрати. велечина яких не змінюється абомайже не змінюється (умовно-постійні витрати) при зміні обсягу виробництва.
За єдністю складу витрат можуть бути одноелементними або комплексними.
Одноелементні витрати включають економічно однорідні витрати, які неподіляються на різні компоненти. На цьому принципі побудована класифікаціявитрат за економічними елементами. Комплексні витрати складаються з декількохекономічних елементів. Характерним прикладом статті комплексних витрат є загальновиробничівитрати.
За способом включення до собівартості окремих видів продукції витратиподіляються прямі та непрямі.
Витрати на виробництво конкретного виду продукції, які безпосередньовключаються до її собівартості економічно доцільним шляхом, тобто на підставіпервинних документів без додаткового розподілу називаються прямими. Непрямівитрати – це витрати на виробництво, Які не можуть бути віднесені безпосередньодо конкретного обєкту витрат економічно доцільним шляхом, а тому потребуютьрозподілу.
За доцільністю витрачання виділяють продуктивні витрати, до якихвідносяться виправдані або доцільно для даного виробництва витрати. Відповідно,до непродуктивних відносяться витрати, що виникають з причин, які свідчать пронедоліки в технології та організації виробництва.
Організація обліку витрат за економічними елементами масвелике значення для складання фінансової звітності та проведення економічногоаналізу. Перелік калькуляційних статей встановлюється підприємством самостійновиходячи з особливостей технології та організації виробництва. На його основіскладаються форми калькуляційних розрахунків, кошторисів та внутрішньоїзвітності.
Залежно від видів діяльності всі витрати можна розподілити на двівеликі групи: витрати, які виникають у процесі звичайної діяльності, тавитрати, які виникають внаслідок надзвичайних подій. В свою чергу витрати, щовиникають в процесі звичайної діяльності, можна розподілити на витрати відопераційної (основної та іншої), інвестиційної, фінансової діяльностей.
 Отже, розглянувши поняття „витрат” в нормативних джерелах та вспеціальній літературі, ми бачимо, що різні автори трактуючи це поняття, нерозкривають всіх його аспектів, не враховують всіх особливостей функціонуванняпідприємства як самостійного суб’єкта господарювання. Так, при визначенніекономічної сутності витрат необхідно враховувати вище перераховані недоліки,знайти єдине найбільш повне тлумачення, що в кінцевому результаті допоможезрозуміти сутність витрат та приймати раціональні та правильні рішення щодо управліннявитратами на підприємстві.
4. Облік виробничих витрат
При виготовлені певної продукції виникають витрати, які мають назву«виробничі».
Виробничі витрати – це витрати які безпосередньо були понесені під часвиробництва даної продукції.
За способом включення до собівартості продукції виробничі витратиподіляються на прямі та непрямі.
Прямі витрати безпосередньо пов’язані з виробництвом певного виду продукції, а тому до їїсобівартості включаються прямо на підставі відповідних документів.
Непрямі витрати, як правило, пов’язані з виробництвом кількох видівпродукції, а тому вони прямо до собівартості тієї або іншої продукції не можутьбути віднесені. До них відносяться загальновиробничі витрати.
До прямих витрат належать:
– прямі матеріальні витрати ( вартість сировини і матеріалів,які є основою продукції, що виготовляється; куплених напівфабрикатів такомплектуючих виробів; допоміжних та інших матеріалів)
– прямі витрати на оплату праці ( заробітна плата та іншівиплати працівникам, зайнятих у виробництві продукції, виконані робіт чинаданні послуг, які безпосередньо можна віднести до конкретного об’єкта витрат)
– інші прямі витрати ( усі інші види виробничих витрат, щоможуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат, зокремавідрахування на соціальні цілі, плата за оренду земельних, майнових паїв,амортизація, втрати від браку).
Виробничі витрати, згідно з інструкцією по застосуванню Плану рахунківбухгалтерського обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від30.11.1999р. №291, відображається в таких рахунках:
– на рахунку 23 «Виробництво», де здійснюється облік витрат навиробництво продукції ( дебетове сальдо на рахунку 23 на кінець періоду показуєсуму незавершеного виробництва);
– на рахунку 90 « Собівартість реалізації», де відображаєтьсясобівартість реалізованої продукції, робіт, послуг, фактичну собівартістьреалізованих товарів (без торгових націнок);
– на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати», де ведеться обліквитрат на організацію виробництва та управління галузями, цехами, відділеннямита підрозділами основного виробництва, а також витрат пов’язаних зексплуатацією та утриманням обладнання. В кінці місяця дані витрати списуютьсяна рахунок 23 «Виробництво» та на рахунок 90 «Собівартість реалізації».
Для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції(робіт, послуг) використовується рахунок 23 «Виробництво».
За дебетом рахунку 23 « Виробництво» відображаються прямі матеріальні,трудові та інші прямі витрати, а також виробничі накладні витрати та втрати відбраку продукції (робіт, послуг), за кредитом – суми фактичної виробничоїсобівартості завершеної виробництвом продукції ( у дебет рахунків 26, 27),виконаних робіт та послуг (у дебет рахунку 90).
В кінці кожного місяця за підписом керівника виробничого підрозділу добухгалтерії передається виробничий звіт. У ньому у розрізі найменуваньпродукції, яку виробляє зазначений підрозділ, вказується: кількістьвідпрацьованого часу працівниками підрозділу (у людино-годинах і людино-днях);обсяг нарахованої їм заробітної плати, вартість спожитих виробничих запасів.Кількість і вартість спожитих електроенергії, води, тепла і т. ін., вартістьсписаних на витрати виробництва малоцінних та швидкозношуваних предметів,кількість виробленої і оприбуткованої на склад готової продукції.
Разом із виробничим звітом до бухгалтерії також подаються і всіпервинні документи, зокрема: «Табель обліку робочого часу», «Наряд на відряднуроботу» ( індивідуальний або бригади), «Накладна – вимога на відпуск (внутрішнєпереміщення) матеріалів», «Акт на списання малоцінних та швидкозношуванихпредметів», «Прибутковий ордер» (на передачу готової продукції на склад і т.ін.
Дані виробничого звіту опрацьовуються бухгалтером, який відповідає заділянку облікової роботи по обліку виробництва і в подальшому переносяться довідомості В-3 при спрощеній формі обліку або до книги обліку виробництва прижурнально-ордерній формі обліку, з якої узагальнені дані в цілому по рахунку 23переносяться до журналу-ордеру №5.
Варто зазначити, що по рахунку 23 «Виробництво» на кінець місяця можебути дебетовий залишок (сальдо) в сумі незавершеного виробництва.
Незавершене виробництво являє собою продукцію, роботи і послуги, які непройшли всіх стадій технологічного процесу і, як наслідок, є недоукомплектованимиабо такими, що не пройшли відповідного технічного контролю.
Важливість визначення обсягів незавершеного виробництва зумовленанеобхідністю розмежування здійснених витрат того чи іншого підрозділупідприємства з метою визначення фактичної собівартості виробленої продукції.
З метою визначення обсягів незавершеного виробництва в натуральному івартісному виражені на перше число кожного місяця проводиться йогоінвентаризація. Проведення інвентаризації покладається на спеціально створенудля цього на початку року комісію, склад якої затверджується наказом попідприємству.
Облік виробничих накладних витрат на організацію виробництва тауправління цехами, ділянками, відділеннями, бригадами й іншими підрозділамиосновного і допоміжного виробництва ведеться на рахунку 91 «Загальновиробничівитрати».
За дебетом рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» відображається сумавизнаних витрат, за кредитом – щомісячне списання, з відповідним розподілом, нарахунки 23 «Виробництво» та 90 «Собівартість реалізації ».
В кінці місяця загальновиробничі витрати розподіляються.
Загальновиробничі витрати поділяються на змінні та постійні. Відповіднодо П (С) БО 16 «Витрат» перелік і склад змінних і постійних загальновиробничихвитрат встановлюється підприємством, що зазначається в Положенні про обліковуполітику.
До змінних загальновиробничих витрат відносяться витрати наобслуговування та управління виробництвом ( цехами, ділянками), які змінюютьсяпрямо ( або майже прямо) пропорційно зміні обсягу виробництва. Зміннізагальновиробничі витрати повністю включаються до виробничої собівартостіпродукції ( робіт, послуг) у період їх виникнення.
До постійних загальновиробничих витрат належать витрати наобслуговування і управління виробництвом, які залишаються незмінними ( абомайже незмінними) при зміні обсягу виробництва. Постійні загальновиробничівитрати формуються протягом звітного періоду в однакових розмірах незалежно відобсягу випущеної продукції, виконаних робіт, наданих послуг.
Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об’єктвитрат з використанням бази розподілу при нормальній потужності. Величинанормальної потужності визначається підприємством самостійно і зазначається вПоложенні про облікову політику підприємства.
База розподілу – це показник ( грошовий або натуральний), в розрахункуна одиницю виміру якого встановлюється норматив розподілу загальновиробничихвитрат.
Розподіл загальновиробничих витрат проводиться у наступнійпослідовності:
§  першийетап – розподіл усіх загальновиробничих витрат на постійні і змінні;
§  другийетап – вибір бази розподілу. Кожному підприємству слід обрати за базу розподілутакий показник, зміна якого найбільшою мірою впливає на зміну величинизагальновиробничих витрат. Вибір невідповідного показника буде означати, щосуми загальновиробничих витрат. які відносяться на окремі вироби (роботи,послуги), неточно відобразять фактично понесені витрати.
Враховуючи особливості відповідних виробництв застосовується, якправило, наступні бази розподілу загальновиробничих витрат:
– вартість прямих витрат матеріалів – якщо загальновиробничівитрати прямо пов’язані з величиною та кількістю матеріалів, з якими здійснюютьпевні технологічні операції;
– прямі витрати на оплату праці – якщо загальновиробничівитрати прямо пов’язані з величиною прямих витрат на оплату праці,використовується на підприємствах з однаковим рівнем механізації іавтоматизації виробництва;
– людино-години – якщо немає значної різниці між величиноюзаробітної плати робітників;
– витрати з переробки (хімічна, нафтопереробна промисловість);
– кількість (маса) виготовленої продукції.
третій етап – визначення нормальної потужності підприємства тавираження її в одиницях виміру обраної бази. Щоб розрахувати нормальнупотужність, необхідно врахувати не тільки технічний потенціал обладнання, але йзмінний режим роботи, тенденції попиту на продукцію тощо;
четвертий етап – обчислення суми постійних і змінних загальновиробничихвитрат за умови досягнення підприємством нормальної потужності.
пятий етап – розрахунок нормативу постійних і змінних витрат на одиницюбази розподілу. Розподіливши відповідні суми витрат на раніше визначенунормальну потужність, отримують планові нормативи змінних і постійних накладнихвитрат у розрахунку на одиницю бази розподілу.
Загальновиробничі витрати, які знаходяться у межах нормативів,вважаються розподіленими та списуються в дебет 23 «Виробництво».Інші витрати єнерозподіленими та відносяться у дебет 90 «Собівартість реалізаці»
При розподілі постійних загальновиробничих витрат можуть виникатинаступні ситуації, якщо фактичний обсяг виробництва:
менший за нормальну потужність, то до виробничої собівартостівключається добуток нормативу постійних витрат на фактичний обсяг виробництва,тобто до собівартості включається лише частина постійних загальновиробничихвитрат: Д-т 23 «Виробництво» К-т 91 «Загальновиробничі витрати». Частинапостійних загальновиробничих витрат, що залишилася, є нерозподіленою івключається до складу собівартості реалізованої продукції ( робіт, послуг) уперіод їх виникнення: Д-т 90 «Собівартість реалізації» К-т 91«Загальновиробничі витрати»;
дорівнює нормальній потужності. То вся сума постійних витратвключається до виробничої собівартості продукції: Д-т 23 «Виробництво» К-т 91«Загальновиробничі витрати»;
більше нормальної потужності, то нерозподілених витрат немає: Д-т 23«Виробництво» К-т 91 «Загальновиробничі витрати». При цьому слід пам’ятати, щовідповідно до П(С)БО 16 «Витрати» загальна сума розподілених і нерозподіленихпостійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.
Узагальнення інформації про собівартість реалізованої готовоїпродукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг ведеться на рахунку 90«Собівартість реалізації».
За дебетом рахунку 90 «Собівартість реалізації» на підставі бухгалтерськихдовідок (розрахунків), накладних, рахунків відображається собівартістьреалізованої готової продукції ( робіт, послуг), фактична собівартістьреалізованих товарів ( без торгових націнок); за кредитом – списання на рахунок79 «Фінансові результати».
Рахунок 90 «Собівартість реалізації» має наступні субрахунки:
ü  901«Собівартість реалізованої готової продукції» — ведеться облік виробничоїсобівартості реалізованої готової продукції;
ü  902«Собівартість реалізованих товарів» — відображення собівартості реалізованихтоварів;
ü  903«Собівартість реалізованих робіт і послуг» — ведеться облік собівартостіреалізованих за звітний період робіт і послуг;
ü  904«Страхові виплати» — узагальнення інформації про страхові суми та страховівідшкодування за умовами договорів страхування при настанні страхового випадку.Цей субрахунок використовується підприємствами-страховиками.
Отже, виробничі витрати підприємства є найважливішим елементомформування собівартості продукції. Чим економніше підприємство використовує матеріальні,трудові та фінансові ресурси у процесі виготовлення продукції, виконання робіті надання послуг, тобто чим меншою є собівартість, тим ефективніше здійснюєтьсявиробничий процес, тим більшим буде прибуток і рівень рентабельності продукції.
5.Склад та облік операційних витрат.
Операційна діяльність підприємства – це основна діяльністьпідприємства, яка пов’язана з виробництвом продукції (робі, послуг), абореалізованої продукції (товарів, послуг), що є визначною метою створенняпідприємства та забезпечує основну частину його доходу.
Витрати, пов’язані з операційною діяльністю, які не включаються дособівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються наадміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.
Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» визначено,що до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати,спрямовані на обслуговування та управління підприємством:
– загальні корпоративні витрати ( організаційні витрати,витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);
– витрати на службові відрядження і утримання апаратууправління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;
– витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних активівзагальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна,амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, охорона);
– винагороди за професійні послуги( юридичні, аудиторські, зоцінки майно тощо);
– витрати на зв’язок ( поштові, телеграфні, телефоні, факстощо);
– амортизація нематеріальних активів загальногосподарськоговикористання;
– витрати на врегулювання спорів у судових органах;
– податки, збори та інші передбачені законодавствомобов’язкові платежі (крім податків, зборів та обов’язкових платежів. Щовключаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг);
– плата за розрахункове-касове обслуговування та інші послугибанків;
– інші витрати загальногосподарського призначення.
На рахунку 92 «Адміністративні витрати» відображаються загальногосподарськівитрати, пов’язані з управлінням та обслуговуваннямпідприємства.
За дебетом рахунку 92 «Адміністративні витрати» відображається сумавизнаних адміністративних витрат, за кредитом – списання на рахунок 79«Фінансові результати». Аналітичний облік адміністративних витрат ведеться застаттями витрат або в розрізі елементів витрат. Дані рахунку 92«Адміністративні витрати» відображаються в журналі 5 (5А).
Первинними документами при відображенні накопичення адміністративнихвитрат є накладна, рахунок, звіт про використання коштів, наданих навідрядження або під звіт, ВКО, розрахунок бухгалтерії тощо.
Щомісяця списання адміністративних витрат оформляється за допомогоюрозрахунку (довідки), складеного працівником бухгалтерії.
Рахунок 93 «Витрати на збут» обліковує витрати, пов’язані із збутом(реалізацією, продажем) продукції, товарів, робіт і послуг.
За дебетом рахунку відображається сума визнаних витрат на збут,зокрема:
– витрати пакувальних матеріалів для затарювання готовоїпродукції на складах;
– витрати на ремонт тари;
– витрати на маркетинг та рекламу;
– витрати на перепродажну підготовку товарів;
– витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;
– амортизація, ремонт та утримання основних засобів, іншихматеріальних необоротних активів, що використовуються для забезпечення збутупродукції, товарів, робіт і послуг.
– витрати на транспортування, перевалку і страхування готовоїпродукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані зтранспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору поставки;
– витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування.
За кредитом – списання на рахунок 79 «Фінансові результати».
Первинними документами при відображені накопичення витрат на збут є накладна,рахунок, ВКО, розрахунок бухгалтерії тощо. Списання витрат на збут на фінансовірезультати оформляється довідкою (розрахунком) бухгалтерії.
Для розподілу витрат на збут для цілей управління складаютьдовідку-розрахунок або відомості розподілу, де вказують види реалізованоїпродукції, її виробничу собівартість.
У зв’язку з тим, що витрати на збут впливають на фінансові результати,доцільно для потреб управління проводити розподіл цих витрат між окремимивидами реалізованої продукції. У такому випадку витрати можуть щомісячнорозподілятися наступним чином:
а) витрати загального характеру – між видами реалізованої продукціїпропорційно до її виробничої собівартості;
б) транспортні витрати ( якщо їх питома вага є значною) – за видамиреалізованої продукції, їх списують наприкінці місяця.
На рахунку 94 «Інші витрати операційної діяльності» ведеться обліквитрат операційної діяльності підприємства, крім витрат, які відображаються нарахунках 90 «Собівартість реалізації», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративнівитрати», 93 «Витрати на збут». До таких витрат належать:
– витрати на дослідження і розробки;
– собівартість реалізованої іноземної валюти;
– собівартість реалізованих виробничих запасів, які для цілейбухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат,пов’язаних з їх реалізацією;
– сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахуваннядо резерву сумнівних боргів»
– втрати від операційної курсової різниці;
– визнані штрафи, пені, неустойка за невиконання підприємствомзаконодавства і умов договору;
– інші витрати операційної діяльності, в тому числі витрати настворення резерву відпусток, гарантійного резерву і витрати на утриманняоб’єктів соціально-культурного призначення.
Облік на цьому рахунку ведеться аналогічно, як і на рахунках 92 і 93,тобто за дебетом цього рахунку відображається сума вищеназваних витрат, а закредитом списання в порядку закриття на рахунок 79 «Фінансові результати».
Рахунок 94 « Інші витрати операційної діяльності» має такі субрахунки:
941 «Витрати на дослідження і розробки» — ведеться облік витрат,пов’язаних з дослідженнями та розробками, які здійснює підприємство;
942 «Собівартість реалізованої іноземної валюти» — відображаєтьсябалансова вартість реалізованої іноземної валюти на дату її реалізації;
943 «Собівартість реалізованих виробничих запасів» — ведеться обліксобівартості реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерськогообліку, складається з їх облікової вартості та витрат, пов’язаних з їхреалізацією ;
944 «Сумнівні та безнадійні борги» — узагальнюється інформація пронарахування резерву сумнівних боргів на заборгованість, за реалізованупродукцію, товари, роботи і послуги та про суму списання поточної дебіторськоїзаборгованості;
945 «Втрати від операційної курсової різниці» — ведеться облік втрат заактивами і зобов’язаннями операційної діяльності підприємства від зміни курсугривні до іноземної валюти ;
946 «Втрати від знецінення запасів» — ведеться облік втрат, пов’язанихіз знеціненням (уцінкою) запасів, відповідно до П(С)БО 9 «Запаси»;
947 «Нестачі і втрати від псування цінностей» — ведеться облік недостачгрошових коштів та інших цінностей і втрат від псування цінностей;
948 «Визнані штрафи, пені, неустойки» — ведеться облік визнанихекономічних санкції за невиконання підприємством законодавства та умовдоговору;
949 «Інші витрати операційної діяльності» — узагальнюється інформаціяпро такі витрати операційної діяльності, які не найшли свого відображення наінших субрахунках рахунку 94 «Інші витрати операційної діяльності», зокремавитрати житлово-комунальних і обслуговуючих господарств, дитячих дошкільнихзакладів, будинків відпочинку, санаторіїв та інших закладів оздоровчого такультурного призначення тощо. Підприємства, які є страховиками відповідно доЗакону України «Про страхування» узагальнюють на цьому субрахунку інформаціюпро витрати страховика ;
Первинними документами при відображенні накопичення інших витратопераційної діяльності є накладна, акт про уцінку, інвентаризаційний опис.Порівняльна відомості, розрахунок (довідка) бухгалтерії тощо. Списання іншихвитрат операційної діяльності на фінансові результати оформляється довідкоюбухгалтерії.
П(С)БО 16 «Витрати» передбачено розкриття складу інших операційнихвитрат у Примітках до річної фінансової звітності. Враховуючи це необхідноорганізувати аналітичний облік у розрізі окремих субрахунків, а всередині нихза окремими операціями.
Для узагальнення обліку витрат операційної діяльності використовуютьпри журнально-ордерній формі обліку журнал-ордер №5 (5А), а при спрощеній форміобліку – відомість В-3.
Отже, витрати від операційної діяльності також займають важливезначення у визначенні прибутку підприємства, що являється головною метою йогоіснування.
6.Облік фінансових витрат та інвестиційної діяльності.
Крім операційної діяльності підприємство може здійснювати фінансовудіяльність. Фінансова діяльність підприємства – це діяльність, яка призводитьдо змін розміру і складу власного і позичкового капіталу підприємства. Урезультаті такої діяльності виникають фінансові витрати.
Відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 31 «Фінансовівитрати», фінансові витрати – це витрати на проценти та інші витратипідприємства, пов’язані із запозиченням. Запозичення – це позики, векселі,облігації, а також інші види короткострокових і довгострокових зобов’язань, наякі нараховуються відсотки.
Згідно П(С)БО 31 фінансові витрати визначаються витратами того звітногоперіоду, в якому вони були нараховані, крім випадку, коли облікова політикапідприємства передбачає капіталізацію фінансових витрат, пов’язаних ізстворенням кваліфікаційного активу.
Кваліфікаційний актив – це актив, який в обов’язковому порядку потребуєзначного часу для його створення.
Капіталізація фінансових витрат – це включення фінансових витрат усобівартість кваліфікаційного активу. Використовується капіталізація фінансовихвитрат лише до суми тих фінансових витрат, які можна було уникнути, якщо б нездійснювалися витрати на створення кваліфікаційного активу. Наприклад, дляпридбання автомобіля отримано кредит в банку за яким нараховується 15% річних.Відповідно автомобіль є кваліфікаційним активом, а витрати на сплату відсотківвключаються до його первісної вартості, тобто капіталізується.
Таким чином, підприємства можуть застосовувати два можливі варіантиобліку фінансових витрат: основний ( фінансові витрати відразу визначаються уякості витрат) та альтернативний ( фінансові витрати капіталізуються).
Згідно базового підходу, фінансові витрати повинні визнаватисявитратами того періоду, в якому вони були нараховані. При використаніальтернативного підходу (капіталізація) фінансові витрати, які безпосередньовідносяться до придбання, будівництва або виробництва кваліфікаційного активу,повинні капіталізуватися шляхом включення у вартість даного активу.
Капіталізація можлива лише за умов отримання підприємством умайбутньому економічних вигод від використання кваліфікаційного активу. Всіінші фінансові витрати визначаються витратами та списуються у період їхвиникнення (н рахування).
Для обліку фінансових витрат Планом рахунків передбачено рахунок 95«Фінансові витрати».На даному рахунку ведеться облік витрат фінансовоїдіяльності підприємства.
Рахунок 95 «Фінансові витрати» має такі субрахунки:
· 951 «Відсотки за кредит»;
· 952 «Інші фінансові витрати»;
За дебетом рахунку 95 «Фінансові витрати» відображається сума визнанихвитрат, за кредитом списання на рахунок 79 «Фінансові витрати».
На субрахунку 951 «Відсотки за кредит» ведеться облік витрат,пов’язаних з нарахуванням та сплатою відсотків, процентів тощо за користуваннякредитами банків.
На субрахунку 952 «Інші фінансові витрати» відображаються витрати,пов’язаних із залученням позикового капіталу, зокрема витрат пов’язаних ізвипуском, утриманням та обігом власних цінних паперів; нарахування відсотків задоговорами кредитування.
Документальним підтвердженням здійснення фінансових витрат виступають:договір про отримання кредиту в банку, виписка банку, яка засвідчує сплатувідсотків.
Щомісяця списання фінансових витрат на фінансові результати здійснюєтьсяна підставі довідки оформленої працівниками бухгалтерії.
У процесі здійснення діяльності виникають втрати від зменшення вартостіінвестицій. Такими інвестиціями можуть бути інвестиції в асоційовані абоспільні підприємства. Асоційоване підприємство – це підприємство, в якомуінвестору належить блокувальний пакет акцій (більше 25 %) і яке є не дочірнімабо спільним підприємством інвестора. Втрати від участі в капіталі виникають увипадку, якщо результатом діяльності підприємства, інвестиції в якеобліковується методом участі в капіталі, є збиток.
Метод участі в капіталі – це збільшення або зменшення балансовоївартості фінансових інвестицій на суму, відповідно збільшення або зменшеннячастки інвестора у власному капіталі об’єкта інвестування.
Облік яких даних витрат ведеться на рахунку 96 «Втрати від участі вкапіталі». На цьому рахунку обліковуються втрати, пов’язані зі зменшеннямчастки інвестора в чистих активах об’єкта інвестування. До таких втрат можутьбути віднесені збитки, одержані інвестором, або інші втрати капіталу –наприклад знецінення необоротних активів, інвестицій.
Рахунок 96 «Втрати від участі в капіталі» має наступні субрахунки:
· 961 «Втрати від інвестицій в асоційовані підприємства» — ведеться облік втрат, пов’язаних зі зменшенням частки інвестора в чистихактивах об’єкта інвестування внаслідок одержання асоційованими підприємствамизбитків;
· 962 «Втрати від спільної діяльності» — ведеться обліквитрат, пов’язаних зі зменшенням частки інвестора в чистих активах об’єктаінвестування внаслідок одержання спільними підприємствами збитків;
· 963 «Втрати від інвестицій в дочірні підприємства » — ведеться облік витрат. пов’язаних зі зменшенням частки інвестора в чистихактивах об’єкта інвестування внаслідок одержання дочірніми підприємствамизбитків.
Первинними документами з відображення суми втрат від участі в капіталіта їх списання на фінансові результати є довідки (розрахунки) бухгалтерії.
Під інвестиційною діяльністю розуміють діяльність, яка пов’язана зпридбанням і реалізацією необоротних активів, а також тих фінансовихінвестицій, які не є складовою частиною еквівалента грошових коштів.
Первинними документами при відображені накопичення інших витрат єрахунок, ВКО, виписка банку, акт на списання основних засобів, акт про уцінку,довідка бухгалтерії тощо. Списання інших витрат оформляється довідкою(розрахунком0 бухгалтерії.
Облік витрат, що виникли в процесі звичайної діяльності (крімфінансових витрат), але не пов’язані з виробництвом або реалізацією основноїпродукції (товарів) та послуг ведеться на рахунку 97 «Інші витрати».
Даний рахунок має такі субрахунки:
· 971 «Собівартість реалізованих фінансових інвестицій» — відображається балансова вартість реалізованих фінансових інвестицій ( на датуїх реалізації) та інші витрати, пов’язані з їх реалізацією;
· 972 «Втрати від зменшення корисності активів» — відображається балансова (залишкова) вартість реалізованих необоротних активівта інші витрати, пов’язаних з їх реалізацією;
· 974 «Втрати від неопераційних курсових різниць» — відображаютьсявтрати за активами й зобов’язаннями неопераційної діяльності підприємства відзміни курсу гривні до іноземної валюти;
· 975 «Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій» — відображається сума знецінення (уцінки) необоротних активів і фінансовихінвестицій;
· 976 «Списання необоротних активів» — відображаєтьсязалишкова вартість списаних необоротних активів та витрати, повязані з їхліквідацією (розбирання, демонтаж);
· 977 «Інші витрати звичайної діяльності» — відображаєтьсяінші витрати звичайної діяльності, які не знайшли відображення на іншихсубрахунках рахунку 97 «Інші витрати».
За дебетом рахунку 97 «Інші витрати» відображається сума визнанихвитрат. за кредитом – списання на рахунок 79 «Фінансові витрати».
Для відображення податку на прибуток в новому Плані рахунківпередбачено рахунок 98 «Податок на прибуток». За дебетом цього рахункувідображають нараховану суму податку на прибуток, за кредитом – її включення дофінансових результатів на рахунку 79 «Фінансові результати».
Рахунок 98 «Податок на прибуток» має такі субрахунки:
· 981 «Податок на прибуток від звичайної діяльності», наданому субрахунку ведеться облік суми витрат податку на прибуток від звичайноїдіяльності;
· 982 «Податок на прибуток від надзвичайних подій», ведетьсяоблік нарахованої суми витрат з податку на прибуток від надзвичайних подій.
Потрібно зазначити, що у випадку виникнення різниці при визначенніподатку на прибуток між бухгалтерською і податковою базами оцінки рахунок 98«Податок на прибуток» тісно взаємодіє з рахунками 17 «Відстрочені податковіактиви» ( у ситуації, коли податок на прибуток згідно з обліковою політикоюменший за податок, визначений згідно з податковим законодавством) і 54«Відстрочені податкові зобов’язання » (коли «податковий» податок на прибутокменший за «бухгалтерський» податок).
Отже, витрати від звичайної діяльності підприємства мають відображенняу Звіті про фінансові результати підприємства, і тому впливають певною мірою навизначення чистого прибутку підприємства. Спонукання зменшення даних витратпевною мірою вплинуть на збільшення прибутку, а також зменшення запозиченьпідприємства.
7.Облік витрат за економічними елементами та статтями калькуляції.
Будь-які ресурси, які використовуються в операційній діяльностіпідприємств, тобто усі речовини та сили природи, у кінцевому підсумку повиннізнайти відображення у витратах за елементами, а пізніше у собівартостіпродукції чи витратах операційної діяльності.
Елементи витрат – це сукупність економічно однорідних операцій.
Різноманітність речовин і сил природи, які використовуються у процесівиробництва, в економічній літературі називають «фактори виробництва». У різнічаси таке групування мало свої особливості, але з 01.01.2000 р. в Україніприйнята єдина система елементів витрат для всіх підприємств, незалежно відгалузевої належності. Ці елементи витрат не підлягають ні розширенню, ніскороченню.
Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків на рахункахкласу 8 передбачено відображати витрати за економічними елементами так:
1.Витрати операційної діяльності:
· Рахунок 80 «Матеріальні витрати»;
· Рахунок 81 «Витрати на оплату праці»;
· Рахунок 82 «Відрахування на соціальні заходи»;
· Рахунок 83 «Амортизація»;
· Рахунок 84 «Інші операційні витрати».
2. Витрати пов’язані з інвестиційною і фінансовою діяльністю, а такожвитрати від надзвичайних подій:
· Рахунок 85 «Інші витрати».
За дебетом рахунків 80 – 84 відображаються суми визначених відповіднихвитрат операційної діяльності, за кредитом – списання на рахунок 23«Виробництво» витрати, які прямо включаються до виробничої собівартостіпродукції (робіт, послуг).
Крім того, слід зазначити, що підприємства при застосуванні цьоговаріанта обліку витрат можуть і не використовувати рахунок 23 «Виробництво». Утакому випадку в кінці звітного періоду витрати за елементами разом з доходамисписуватимуться безпосередньо на рахунок 79 «Фінансові результати». Такий методрекомендується застосовувати малим підприємствам, в яких невелика кількістьгосподарських операцій за звітний період і немає складного виробничого процесу.
Групування витрат за економічними елементами здійснюються у всіхгалузях економічної діяльності. Це дає змогу отримати інформацію про те,скільки і яких засобів витрачено; в межах підприємства планувати таконтролювати обсяги закупівлі матеріальних ресурсів, розміри фонду оплатипраці, ставити завдання зменшення собівартості продукції, а також порівнюватиструктуру витрат різних підприємств.
У більшості підприємств матеріальні витрати займають найбільшу питомувагу у структурі витрат ( у середньому 75-80 %), а у деяких галузях – більше 90%.
До складу елемента «Матеріальні витрати» включаються вартістьвикористаних у господарській діяльності:
· матеріали у сфері виробництва, адміністративних витрат,збуту, інших операційних витрат;
· палива, паливно-мастильних матеріалів;
· будівельних матеріалів;
· інвентаризаційні відомості по сировині, допоміжних та іншихматеріалів;
· тари і тарних матеріалів.
Матеріальні витрати відображаються незалежно від сфери їх виникнення(виробництво, управління, збут), але які віднесені до складу операційнихвитрат.
Для узагальнення інформації про матеріальні витрати за звітний періодпризначено рахунок 80 «Матеріальні витрати».
Суми визнаних матеріальних витрат списуються у дебет рахунку 80«Матеріальні витрати» на підставі актів-вимог, актів на списання палива,енергії, лімітно-забірних карток та інших первинних документів. Щомісяця, напідставі розрахунків і довідок бухгалтерії з кредиту рахунку 80 «Матеріальнівитрати» дані суми списуються в дебет рахунків: 23 «Виробництво» у сумі прямихвитрат; 91 «Загальновиробничі витрати» — у сумі матеріальних витрат, щовідносяться до виробничих накладних витрат; 92 «Адміністративні витрати», 93«Витрати на збут», 94 «Інші операційні витрати» — в сумі матеріальних витрат,які відносяться до адміністративних, збутових та інших витрат операційноїдіяльності; 79 «Фінансові результати» — якщо підприємство не використовуєрахунки класу 9 «Витрати діяльності».
Рахунок 80 «Матеріальні витрати» має субрахунки, характеристику якихнаведено в таблиці 7.1.
Таблиця 7.1. Субрахунки до рахунку 80 «Матеріальні витрати»Шифр і назва субрахунку Характеристика 1 2 801 «Витрати сировини й матеріалів» Для узагальнення інформації про витрати сировини й матеріалів, які використані як основні та допоміжні матеріали в операційній діяльності підприємства 802 «Витрати купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів» Для узагальнення інформації про витрати купівельних напівфабрикатів і комплектуючих виробів 803 «Витрати палива і енергії » Для узагальнення інформації про витрати придбаних палива і енергії всіх видів, які використані на технологічні та інші операційні цілі. 804 «Витрати тари й тарних матеріалів» Для узагальнення інформації про витрати тари та тарних матеріалів. 805 «Витрати будівельних матеріалів» Для узагальнення інформації про витрати будівельних матеріалів, які використані як основні та допоміжні матеріали в операційній діяльності підприємства. 806 «Витрати запасних частин» Для узагальнення інформації про витрати запасних частин для ремонту основних засобів, інших необоротних активів 807 «Витрати матеріалів сільськогосподарського призначення» Для узагальнення інформації про витрати матеріалів сільськогосподарського призначення. 808 «Витрати товарів» Для обліку товарів, використаних для виробничо-господаарських потреб, тобто без продажу іншим особам 1 2 809 «Інші матеріальні витрати» Для відображення вартості виконаних для підприємства робіт і послуг виробничого та невиробничого характеру
Витрати на оплату праці в середньому у структурі витрат підприємствазаймають друге місце та становлять близько 25 %.
Для узагальнення інформації про витрати на оплату праці за звітнийперіод призначений рахунок 81 «Витрати на оплату праці»
До складу елемента «Витрати на оплату праці» включається заробітнаплата за окладами і тарифами, премії і заохочення, матеріальна допомога,компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого не відпрацьованого часу, іншівитрати на оплату праці.
На підставі нарядів на відрядну роботу, табелів обліку використанняробочого часу, розрахунково-платіжних відомостей за дебетом рахунку 81 «Витратина оплату праці». З кредиту рахунку 81 «Витрати на оплату праці» на підставірозрахунків і довідок бухгалтерії списуються в дебет рахунку 23 «Виробництво»;на рахунки класу 9 «Витрати діяльності» суми витрат, що відносяться довиробничо накладних витрат, адміністративних і збутових, або на рахунок 79«Фінансові результати», якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9«Витрати діяльності».
Рахунок 81 «Витрати на оплату праці» має такі субрахунки:
· 811 «Виплати за окладами та тарифами», призначений дляобліку виплати основної заробітної плати персоналу відповідно до системи оплатипраці, прийнятої на підприємстві;
· 812 «Премії та заохочення», узагальнює інформацію провитрати на оплату додаткової заробітної плати (премії, заохочення тощо)персоналу відповідно до системи оплати праці, прийнятої на підприємстві;
· 813 «Компенсаційні виплати», призначений для відображенняінформації про витрати на гарантійні та компенсаційні виплати персоналу.Пов’язані з індексацією заробітної плати тощо, в порядку і розмірі,передбачених законодавством;
· 814 «Оплата відпусток», ведеться інформація про витрати наоплату відпусток персоналу підприємства;
· 815 «Оплата іншого невідпрацьованого часу»призначений дляобліку витрат на виплату персоналу підприємства за невідпрацьований час, щопередбачені законодавством;
· 816 «Інші витрати на оплату праці», узагальнює інформаціюпро інші витрати на оплату праці, які визначаються елементами витрат на оплатупраці.
На рахунку 82 «Відрахування на соціальні заходи» узагальнюєтьсяінформація про витрати та відрахування на соціальні заходи.
Даний рахунок має такі субрахунки:
· 821 «Відрахування на пенсійне забезпечення», призначений дляведення обліку відрахувань на обов’язкове пенсійне страхування;
· 822 «Відрахування на соціальне страхування», призначений дляведення обліку відрахувань на обов’язкове соціальне страхування;
· 823 «Страхування на випадок безробіття», призначений дляведення обліку відрахувань на обов’язкове страхування на випадок безробіття;
· 824 «Відрахування на індивідуальне страхування», призначенийдля ведення обліку відрахувань на індивідуальне страхування працівників зарахунок підприємства.
До складу елемента «Відрахування на соціальні заходи» включаютьсявідрахування на пенсійне забезпечення, відрахування на соціальне страхування,страхових внесків на випадок безробіття, відрахування на соціальне страхуванняперсоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи.
За даною статтею відображаються всі обов’язкові нарахування назаробітну плату, яка відображена за статтею «Витрати на оплату праці».
Рахунок 83 «Амортизація» призначений для узагальнення інформації просуму нарахованої амортизації основних засобів, інших необоротних матеріальнихактивів та нематеріальних активів.
До складу елемента «Амортизація» включаються сума нарахованоїамортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротнихактивів.
Сума амортизації, яка відображена за даною статтею, повинна відповідатисумі нарахованої амортизації за звітний період. Указана сума може відрізнятисявід суми, відображеної в балансі, оскільки при списанні необоротних активівкоригується сума накопиченої амортизації.
Рахунок 83 «Амортизація» має субрахунки:                        
· 831 «Амортизація основних засобів», ведеться інформація пронарахування амортизації основних засобів;
· 832 «Амортизація інших необоротних матеріальних активів»,призначений для відображення інформації про нарахування амортизації іншихнеоборотних матеріальних активів;
· 833 «Амортизація нематеріальних активі», ведеться інформаціяпро нарахування амортизації нематеріальних активів.
Для обліку операційних витрат, що не відображаються на інших рахункахкласу 8 призначений рахунок 84 «Інші операційні витрати».
До складу елемента «Інші операційні витрати» входять витратиопераційної діяльності, які не ввійшли до складу вищеперелічених елементіввитрат, а саме:
· собівартість реалізованих оборотних активів та іноземноївалюти;
· втрати від операційної курсової різниці;
· списана безнадійна дебіторська заборгованість і суманарахованих резервів сумнівної дебіторської заборгованості;
· уцінка запасів;
· списані нестачі та втрати від псування цінностей;
· суми визнаних штрафів, пені, неустойки.
За дебетом рахунку 84 «Інші операційні витрати» відображається сумавизнаних витрат на підставі актів виконаних робіт, накладних, актів уціноктощо, за кредитом – списання на основі довідок (розрахунків) бухгалтерії нарахунок 23 «Виробництво» витрат, які прямо включаються до виробничоїсобівартості продукції (робіт, послуг); на рахунки класу 9 «Витрати діяльності»- суми виробничих накладних витрат, адміністративних, збутових та інших витратопераційної діяльності, або на рахунок 79 «Фінансові результати». Якщопідприємство не застосовує рахунки класу 9 «Витрати діяльності».
Підприємства малого бізнесу відкривають рахунок 85 «Інші витрати» дляобліку витрат інвестиційної та фінансової діяльності підприємства, а такожвитрат від надзвичайних подій, узагальнення інформації про податок на прибуток.Такі витрати розглядаються як витрати періоду та не можуть збільшувати вартістьактивів підприємства, тобто до собівартості продукції ( робіт, послуг) невключаються, а списуються на зменшення фінансового результату.
Підприємства, які відкривають рахунки класу 9 «Витрати діяльності»,рахунок 85 «Інші витрати» не використовують.
За дебетом рахунку 85 «Інші витрати» на підставі актів уцінки, актів насписання основних засобів, ВКО, РПВ, рахунків, накладних тощо, відображаєтьсясума визнаних витрат, за кредитом – списання на підставі довідок (розрахунків)бухгалтерії на рахунок 79 «Фінансові результати».
Оскільки класифікація витрат за економічними елементами не дозволяєобчислювати собівартість окремих видів продукції та встановлювати обсяг витратконкретних підрозділів підприємства, її доповнюють класифікацією витрат застаттями калькуляції – залежно від їх призначення та місця виникнення.
Групування витрат за статтями калькуляції призначене для організаціїаналітичного обліку витрат.
Калькуляція (від лат. саісиїаііо — обчислення) — це обчисленнясобівартості одиниці продукції, виконаних робіт та послуг, а такожзаготівельної собівартості матеріальних цінностей та засобів виробництва заелементами витрат. Калькуляції складають на продукцію основного і допоміжноговиробництв щомісячно, за квартал і рік за цільовим призначенням.
Розрізняють такі види калькуляції:
· планові (складають на основі прогресивних норм витрачаннязасобів виробництва та робочого часу й використовують як вихідні дані привстановленні цін);
· кошторисні (стосуються нових видів продукції, робіт тапослуг для розрахунку відпускних цін);
· нормативні (складають на основі існуючих норм використаннязасобів виробництва та робочого часу).
Калькуляції складають на кожному підприємстві за встановленим.переліком статей витрат. Розрізняють калькуляції собівартості цехову,виробничу, повну, галузеву тощо.
До наведеної типової номенклатури статей калькуляції міністерства запогодженням з Мінекономіки, Мінфіном і Мінстатом України можуть вносити зміни зурахуванням особливостей техніки та організації виробництва відповідної галузі.
До статті калькуляції «Сировина і матеріали» (субрахунок 201)включається вартість:
— сировини і матеріалів, що входять до складу виготовлюваної продукції,створюючи її основу, або є необхідним компонентом для виготовлення продукції(робіт, послуг);
— купованих матеріалів, що використовуються у процесі виробництвапродукції (робіт, послуг) для забезпечення нормального технологічного процесу іпакування продукції.
Витрати по статті «Сировина і матеріали» включаютьсябезпосередньо до. собівартості окремих видів продукції та замовлень.
Витрати на куповані матеріали, що використовуються в процесівиробництва продукції (робіт, послуг) для забезпечення нормальноготехнологічного процесу і пакування продукції, віднесення яких безпосередньо дособівартості окремих видів продукції ускладнено, включаються до собівартостіпродукції у такому порядку:
а) встановлюються норми витрат цих матеріалів на кожний вид продукції;
б) відповідно до встановлених норм витрат і цін матеріалів визначаютьсякошторисні ставки на одиницю продукції, які періодично переглядаютьсявідповідно до зміни норм витрат матеріалів або цін;
в) фактичні витрати на зазначені матеріали включаються до собівартостіокремих видів продукції, товарної продукції та незавершеного виробництвапропорційно до кошторисних ставок.
До статті калькуляції «Куплені комплектуючі вироби,напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств іорганізацій» включається вартість:
— купованих комплектуючих виробів і напівфабрикатів, що потребуютьмонтажу або додаткової обробки на даному підприємстві;
— робіт і послуг виробничого характеру, які виконуються стороннімипідприємствами або структурними підрозділами підприємства, що не належать доосновного виду діяльності. До робіт і послуг виробничого характеру належать:здійснення окремих операцій з виготовлення продукції, обробка сировини іспоживчих матеріалів, часткова обробка напівфабрикатів і виробів тощо за умови,що ці послуги відносяться безпосередньо на собівартість конкретних видівпродукції.
До статті калькуляції «Паливо та енергія на технологічніпотреби» відносяться витрати на всі види палива (які одержані відсторонніх підприємств і організацій, так і виготовлені самим підприємством),безпосередньо використовувані у процесі виробництва продукції.
Витрати на сировину, матеріали, куповані комплектуючі вироби,напівфабрикати, паливо, енергію та інші матеріальні ресурси формуються виходячиз цін придбання, включаючи витрати на транспортування, зберігання і доставку,які здійснюються сторонніми організаціями.
У статті калькуляції «Зворотні відходи» відображаєтьсявартість повернутих відходів, що відраховуються із загальної суми матеріальнихвитрат, віднесеної на собівартість продукції.
До статті калькуляції «Основна заробітна плата» відносятьсявитрати нарахованої основної заробітної плати відповідно до прийнятихпідприємством систем оплати праці у вигляді тарифних ставок (окладів) і відряднихрозцінок для працівників, зайнятих виробництвом продукції.
До статті калькуляції «Додаткова заробітна плата» відносятьсявитрати нарахованої виробничому персоналові підприємства додаткової заробітноїплати за працю понад визначені норми, за трудові успіхи й винахідництво і заособливі умови праці. Вона містить доплати, надбавки, гарантійні йкомпенсаційні виплати, передбачені законодавством, премії, пов’язані звиконанням виробничих завдань і функцій.
До статті калькуляції «Відрахування на соціальні заходи»відносяться:
1) відрахування на обов’язкове державне соціальне страхування, у томучислі на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття;
2) відрахування на обов’язкове державне пенсійне страхування (доПенсійного фонду), а також відрахування на додаткове пенсійне страхування(здійснюється згідно з порядком, визначеним законодавством).
До статті «Загальновиробничі витрати» включаються витратизгідно із Положенням (стандартом) 16:
— витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управлінняцехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи і медичне страхуванняапарату управління цехами, дільницями тощо; виплати на оплату службовихвідряджень персоналу цехів, дільниць тощо);
— амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового,дільничного, лінійного) призначення;
— амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового,дільничного, лінійного) призначення;
— витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційнуоренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничогопризначення;
— витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплатапраці та відрахування на соціальні заходи робітників, зайнятих удосконаленнямтехнології та організації виробництва, поліпшенням якості продукції,підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик увиробничому процесі; витрати матеріалів, купованих комплектуючих виробів інапівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо);
— витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водо-відведення таінше утримання виробничих приміщень;
— витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата працізагальновиробничого персоналу, відрахування на соціальні заходи, медичнестрахування робітників і апарату управління виробництвом, витрати на здійсненнятехнологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт,послуг);
— витрати на охорону праці, техніку безпеки й охорону навколишньогоприродного середовища;
— інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв тощо).
До статті калькуляції «Втрати внаслідок технічно неминучогобраку» відносяться:
— вартість остаточно забракованої з технологічних причин продукції(виробів, напівфабрикатів);
— вартість матеріалів, напівфабрикатів (деталей), зіпсованих під часналадки обладнання, у випадках зупинки чи простою обладнання або з причинивимкнення енергії;
— вартість скляних, керамічних і пластмасових виробів, розбитих під частранспортування на виробництві;
— витрати на усунення технічного неминучого браку.
До статті калькуляції «Супутня продукція» включаєтьсявартість супутньої продукції, одержаної водночас з основним (цільовим)продуктом, тобто в єдиному технологічному процесі. Ця продукція за якістювідповідає встановленим стандартам або технічним умовам, приймається відділомтехнічного контролю і призначена для подальшої переробки або відпуску стороннімпідприємствам.
Отже, облік витрат за економічними елементами та статтями калькуляцій єтісно пов’язаний, адже класифікація витрат за економічними елементами недозволяє обчислювати собівартість окремих видів продукції. Між витратамизгрупованими за економічними елементами та витратами в калькуляційному розрізііснує як взаємозв’язок, так і відмінність.
8. Методи обліку витрат
Під методом обліку витрат необхідно розуміти сукупність способіввідображення, групування та систематизації даних про витрати, що забезпечуютьдосягнення визначеної мети, вирішення конкретного завдання.
Методи обліку витрат залежать від типу організації, технології виробництватощо.
За вибором об’єкта обліку всі існуючі методи можна поділити на:
· позамовний;
· попередільний (попроцесуальний).
         За способом збирання інформації, що забезпечує контроль надвитратами та способом розрахунку собівартості:
· нормативний.
Позамовний метод обліку собівартості використовується при виготовленніунікального або виконуваного по спеціальному замовленню виробу.
У промисловості він застосовується, як правило, на підприємствах зодиничним типом організації виробництва. Такі підприємства організуються длявиготовлення виробів обмеженого споживання.
Сутність даного методу укладається в наступному: всі прямі витрати(витрати основних матеріалів і заробітна плата основних виробничих робітників знарахуваннями на неї) ураховуються в розрізі встановлених статей калькуляції поокремих виробничих замовленнях. Інші витрати враховуються по місцях їхньоговиникнення й включаються в собівартість окремих замовлень відповідно довстановленої бази (ставкою) розподілу.
Об’єктом обліку витрат і об’єктом калькулювання за цього методу єокреме виробниче замовлення. Його фактична собівартість визначається післявиконання замовлення. До повного виконання замовлення всі витрати, яківідносяться до нього, вважаються незавершеним виробництвом.
Облік видатків по окремих замовленнях починається з відкриттязамовлення. «Відкрити замовлення» — значить заповнити відповідний бланк вбухгалтерії.
При виборі позамовного методу калькулювання на виробництвіповинна бути виконана хоча б одна з наступних умов:
— кожен зразок чи партія ідентичних зразків готової продукціїлегко відокремлюється відповідно від інших зразків чи партій зразків готовоїпродукції;
— кожен зразок чи партія ідентичних зразків готової продукціївиконується за технічним замовленням чи просто за завданням замовника;
— випускається відносно невелика кількість продукції;
— виготовлення кожного зразка партії ідентичних зразків готової,продукції потребує значних витрат.
При цьому методі: фактична собівартість = незавершеному виробництві напочаток місяця + витрати за місяць – незавершене виробництво на кінець місяця –брак. Така методика калькулювання випливає з необхідності розподілу витратпевного періоду між випуском і залишками незавершеного виробництва.
Даний метод обліку витрат має певні проблеми. Першою проблемою, якаускладнює облік витрат і калькулювання витрат при цьому методі випливає знаявності непрямих витрат. Друга проблема – є необхідність так званогочасткового випуску по даному замовленню. Річ у тім що при цьому методі фактичнасобівартість всього випуску визначається при виконанні замовлення в повномуобсязі.
Синтетичний облік ведуть на рахунках № 23, 91, 92, а для аналітичногообліку відокремлюють по кожному замовленню прямі витрати й по кожному видувитрат — непрямі. Непрямі витрати щомісяця розподіляють між замовленнями.
Фактичну собівартість окремих замовлень (виробів, робіт, послуг)визначають або після передачі на склад, або перед здаванням замовникубезпосередньо.
Сутність попередільного (попроцесного) методу обліку витрат полягає втому, що прямі витрати відображаються в поточному обліку не за видами продукції,а за переділами (стадіями) виробництва, навіть якщо в одному переділі можнаотримати продукцію різних видів. Отже, об’єктом обліку витрат зазвичай є переділ.
Переділ — це частина технологічного процесу,, що завершуєтьсяотриманням готового напівфабрикату, який може відправлятись в наступний переділабо реалізовуватись на сторону.
Попередільний метод має два варіанти: одно та багато-передільний. Однопередільнийметод. При застосуванні цього методу технологічний процес не поділяється, а відпершої операції до останньої становить єдине ціле, наприклад, хлібопеченнятощо. Багатопередільний метод застосовують, коли технологічний процес поділяютьна декілька технологічних фаз (стадій, переділів) й наприкінці кожного переділуодержують напівфабрикат, який визначають за кількістю і вартістю, тобтокалькулюють виробничу собівартість напівфабрикатів. Готовий продукт одержуютьнаприкінці останнього переділу.
При калькулюванні собівартості продукції застосовується еквіваленткількості зразків – це вимірювач продукції обробленої за звітний період.Кількість таких зразків визначається добутком кількості оброблених виробів навідсоток їх готовності.
 Калькулювання по переділах включає такі стани:
1. Розрахунок еквівалента кількості зразків готової продукції.
2. Визначення виробничих витрат за місяць.
3. Калькулювання собівартості еквівалента зразка готовоїпродукції.
4. Калькулювання собівартості готової продукції та оцінканапівфабрикатів.
Синтетичний облік ведуть на рахунку № 23 «Виробництво».Аналітичний облік обмежують переділами та фазами. На дебеті рахунка № 23«Виробництво» відображають прямі витрати. Усі непрямі витратиобліковують на: рахунках № 23, 91, 92 в цілому по підприємству, а потім розподіляютьпропорційно параметрам, які найбільш відповідають тій чи іншій галузі. Післязведення витрат розпочинають калькулювання собівартості продукції. Для цьоговизначають? незавершене виробництво по кожному переділу або фазітехнологічного процесу, оцінюють його за галузевими рекомендаціями та згідно зчинним законодавством про оцінку ресурсів.
Вкінці 20-х років на основа засвоєння ідей та технічних прийомівстандарт-косту в нашій країні було розроблено нормативний облік. У 1931р.Інститут техніки управління розпочав детальне вивчення можливих шляхівреалізації і практичного застосування системи стандарт-кост, яку у виглядінормативного методу обліку представив професор М.Х. Жебрак.
 Важливими завданнями нормативного обліку є своєчаснепопередження нераціонального використання ресурсів підприємства, оперативнийаналіз витрат на виробництво, який дозволяє розкривати невраховані приплануванні і в практичній роботі резерви.
Характернимдля системи нормативного обліку є своєчасне оновлення нормативів в результатіздійснених заходів з технічного розвитку та удосконалення організаціївиробництва.
В основу системи нормативного обліку виробничих витрат покладені наступнінайважливіші принципи:
— розробка нормативних калькуляцій на початок звітного періоду;
— систематичний та своєчасний облік змін норм і оперативне визначення впливуцих змін на собівартість продукції;
— передчасний контроль витрат на основі первинних документів і фіксаціявідхилень від норм в момент їх виникнення з одночасним виявленням причин тавинних;
— щоденна інформація про відхилення від норм.
Для широкого використання у вітчизняній практичній діяльності цій методиціпотрібно, з одного боку, щоб керівники захотіли отримувати таку інформацію, а зіншого – зацікавити морально і матеріально бухгалтерський апарат у виконаннітакої роботи.
Отже, методи обліку витрат на виробництво повинні бути гнучкими,простими у використанні і дозволяти в оперативному порядку отримати необхіднуінформацію. При цьому оперативність інформації значно важливіша від точності.
9. Відображення витрат в облікових регістрах та звітності
Документування – це основа бухгалтерського обліку, що передбачаєвідображення в документах всіх господарських операції та фактів господарськоїдіяльності.
Для узагальнення інформації за окремими статтями загальновиробничих,адміністративних і збутових витрат, а також інших витрат операційної діяльностіпризначено Журнал 5. Крім цього, він містить дані про надзвичайні витрати.
У Журналі 5 відображаються дані за дебетом рахунку 23 «Виробництво» тавсіх рахунків 9 класу (90, 91, 92, 93, 94 та 99) у кореспонденції з кредитомрахунків, які формують собівартість продукції, а також тих, які переносять зінших Журналів.
У випадках, коли підприємство веде облік витрат за елементами,необхідно використовувати для узагальнення витрат Журнал 5А. Цей журналвідрізняється від Журналу 5 тим, що в ньому в розділі III Б відображаютьсявитрати за елементами.
При цьому дебетуються рахунки 80 «Матеріальні затрати», 81 «Витрати наоплату праці», 82 «Відрахування на соціальні заходи», 83 «Амортизація», 84«Інші операційні витрати», а кредитуються рахунки матеріальних витрат (20, 22),витрати майбутніх періодів (39), витрати на оплату праці (66), відрахування насоціальне страхування (65) та переносяться дані з інших Журналів.
Для складання Журналів 5 і 5А використовуються дані первиннихдокументів, накопичувальних відомостей, аркушів-розшифровок, інших журналівтощо.
На підставі первинних документів дані про витрати діяльностівідображаються в облікових регістрах, інформація яких потім використовуєтьсядля заповнення Головної книги та фінансової звітності.
Основні первинні документами з обліку витрат зазначені в таблиці 9.1
Таблиця 9.1.
Первинна документація з обліку витратних операцій напідприємстві№ Господарська операція Документ Місце складання Хто складає 1 2 3 4 5 1. Списання матеріалів на витрати виробництва Акт на списання матеріалів Внутрішній Начальник цеху 2. Відображення отриманих послуг з технічного обслуговування комунікаційних мереж Договір, рахунок, платіжне доручення, акт приймання-здачі виконаних робіт Зовнішній Бухгалтер 3. Відображення прийому виконаних робіт по гальванічному покриттю деталей Договір, рахунок, платіжне доручення, акт прийому-здачі виконаних робіт. Зовнішній Бухгалтер 4. Відображення отриманих послуг з водопостачання Договір, рахунок, платіжне доручення Зовнішній Бухгалтер 5. Відображення отриманих послуг з постачання електроенергії Договір, рахунок — фактура, податкова накладна, платіжне доручення Зовнішній Постачальник електроенергії 6. Проведення наданих послуг оренди Договір, платіжне доручення, акт виконаних послуг Зовнішній Орендодавець 7.
Відображення витрат на
відрядження Авансовий звіт
Внутрішній
  Підзвітна особа 8. Відображення витрат по нарахуванню заробітної плати працівникам підприємства та відрахувань на фонд оплати праці до фондів соціального страхування
Розрахунково-платіжна відомість, бухгалтерська довідка-розрахунок по
відрахуванню на фонд оплати праці до фондів, соціального страхування
Внутрішній
  Бухгалтер
Продовження таблиці 9.11 2 3 4 5 9. Отримання послуг банку по перерахуванню електронних платежів Договір на розрахунково-касове обслуговування, банківська виписка Зовнішній Обслуговуюча банківська установа 10. Відображення витрат по нарахуванню амортизації (зносу) Бухгалтерська довідка — розрахунок зносу Внутрішній Бухгалтер
Дані Журналу 5 (5А) використовується для складання Звіту про фінансовірезультати.
Відображення статей витрат у фінансовій звітності представлено втаблиці 9.2 при застосовані субрахунків класу 9 і класу 8 Плану рахунків.
Таблиця 9.2Рядок звітності Найменування показника витрат Застосування субрахунків Класу 9 Класу 8 040 Собівартість реалізованої продукції 90 субрахунки 901-903
80, субрахунки 801-809;
81, субрахунки 811-816;
82, субрахунки 821-824;
83, субрахунки 831-833 070 Адміністративні витрат 92 080 Витрати на збут 93 090 Інші операційні витрати 94 84 140 Фінансові витрати 95 85, субрахунки за видами діяльності 150 Втрати від участі в капіталі 96 160 Інші витрати 97 205 Надзвичайні витрати 99 180, 210 Податок на прибуток 98 79
При складані фінансової звітності важливу роль відіграють Примітки дорічної фінансової звітності, в яких щодо витрат обов’язково повинна наводитисянаступна інформація:
o Склад і сума витрат, відображених у статтях «Інші операційнівитрати» та «Інші витрати» Звіту про фінансові результати.
o Склад і сума доходів і втрат за кожною надзвичайною подією.
o Склад і сума витрат, які не включені до статей витрат Звітупро фінансові результати, а відображені безпосередньо у складі власногокапіталу (Крім вилучення капіталу та розподіл між власниками).
Отже, значення витрат дуже важливе. Правильне розкриття їх у статтяхЗвіту про фінансові результати приведе до правильного визначення чистогоприбутку підприємства.

Висновки
Становлення і розвиток в Україні ринкової інфраструктуридокорінно змінюють економічне, інформаційне і правове середовище функціонуванняпідприємств, сутність їхньої діяльності. В останні роки в практиці українськогобухгалтерського обліку відбуваються досить серйозні зміни, пов’язані зперебудовою всієї національної облікової системи і приведенням її до вимогміжнародних стандартів обліку.
Метою даної дипломної роботи було детальне розкриття тавивчення теми, яка стосується обліку та контролю в системі управління витратамипідприємства та напрямками удосконалення їх обліку.
Розглянувши поняття „витрат” в нормативних джерелах тав спеціальній літературі, ми бачимо, що різні автори трактуючи це поняття, нерозкривають всіх його аспектів, не враховують всіх особливостей функціонуванняпідприємства як самостійного суб’єкта господарювання. Так, при визначенніекономічної сутності витрат необхідно враховувати вище перераховані недоліки,знайти єдине найбільш повне тлумачення, що в кінцевому результаті допоможезрозуміти сутність витрат та приймати раціональні та правильні рішення щодоуправління витратами на підприємстві.
Виробничі витрати підприємства є найважливішим елементомформування собівартості продукції. Чим економніше підприємство використовуєматеріальні, трудові та фінансові ресурси у процесі виготовлення продукції,виконання робіт і надання послуг, тобто чим меншою є собівартість, тимефективніше здійснюється виробничий процес, тим більшим буде прибуток і рівеньрентабельності продукції.
Досить детально вивчивши та проаналізувавши діяльністьпідприємства ВКФ «Ковель» я дійшла до таких висновків:
При аналізі діяльності підприємства спостерігається спадсобівартості продукції, разом із тим спадає чистий прибуток підприємства. Витратина виробництво відіграють важливу роль у діяльності підприємства. На мою думкутака ситуація спостерігається із-за не стабільності економіки, що виник нині насвітовому ринку.
Також я вважаю аби якось стабілізувати дану ситуаціюпідприємстві необхідно розширити ринки збуту. Наприклад, попробувати знайтинових клієнтів в лиці українських підприємств.
Вивчаючи бухгалтерську звітність ВКФ «Ковель» можна зробитивисновок, що суттєвих порушень законодавства щодо визначення витрат,правильності формування собівартості продукції, а також правильності віднесеннявитрат підприємства до адміністративних та витрат на збут не виявлено.
Тому удосконалення обліку витрат для підприємства набуваєважливого значення. Воно дозволить поліпшити свою виробничо-фінансовудіяльність шляхом виявлення резервів підвищення ефективності використання йогопотужностей і ресурсів для досягнення намічених цілей.
Згідно наказу про облікову політику, затвердженою напідприємстві, бухгалтерський облік ведеться на основі Плану рахунківбухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операційпідприємств і організацій та Інструкції №291 за журнально-ордерною формою зелементами комп’ютерної обробки за допомогою прикладної програми..
Підбиваючи підсумки, можна сказати, що фінансова стійкістьТОВ ВКФ «Ковель» не втрачена і є шанси вийти із скрутного становища, послабитифінансову напруженість і покращити кінцеві результати шляхом використаннявиявлених резервів. Це дозволить підвищити його імунітет до фінансових криз,дасть змогу швидко і у повному обсязі на них відреагувати та забезпечитьдосягнення поставлених цілей, його платоспроможності і конкурентноздатності умайбутніх періодах.

Список використаної літератури:
1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансовузвітність в Україні» №996 від 19.07.1999р.
2. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємства» №283/97-ВР від 22.05.1997р.
3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»затверджене Міністерством фінансів України від 31.12.1999р.
4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»затверджене Міністерством фінансів України від 31.12.1999р.
5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс»затверджений наказом Міністерства України від 31.03.1999р. №87.
6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт профінансові результати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від31.03.1999р. №87.
7. Положення(стандарт) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати» затверджене наказомМіністерства фінансів України від 28.04.2006 №415
8. «Планрахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарськихоперацій підприємств та організацій» затверджений наказом Міністерства фінансівУкраїни від 30.11.1999р. №291
9.«Інструкціяпро застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу,зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій» затвердженийнаказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999р. № 291.
10. Наказ Міністерства фінансів України від 29.12.2000р. № 356 «Про методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку».
11. Методологічні рекомендації з формування собівартостіпродукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджений наказом Державногокомітету промислової політики України від 02.02.20001 №47
12. Методологічні рекомендації з формування складу витрат тапорядку їх планування в торгівельній діяльності, затверджений наказомМіністерства економіки з питань європейської інтеграції України від 22.05.2002р. №142.
13. Бухгалтерський фінансовий облік [Текст]: підручник длястудентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів [Ф.Ф.Бутинецьта ін.] і під заг. ред. [ із передм.] Ф.Ф. Бутинець. – 8-ме вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП«Рута», 2009.- 912 с.- 1000 прим.
14. Піндайк Р.С., Рубінфелд Д.Л. Мікроекономіка. –К.: Основи,1996
15.  Нашкерська Г.В. Фінансовий облік. Навчальний посібник. –К.: Кондор, 2005 р. – 503 с.
16. Лишиленко О.В. Бухгалтерський облік. Навчальний посібник. –Київ: Вид-во «Центр учбової літератури», 2003 – 624 с.
17.  Бухгалтерський облік в Україні. Навчальний посібник. Заред. Р.Л. Хом’яка. – 2-ге вид., доп. і перероб. – Львів: Національнийуніверситет «Львівська політехніка» (інформаційно-видавничий центр « інтелект+» інституту післядипломної освіти), «Інтелект-Захід», 2003. – 820 с.
18. Давидова Т.М. Методологічні аспекти обліку витрат на збут тавідображення їх в фінансовій звітності // Вісник податкової служби України №8/2002, лютий.
19. Ткаченко Н. М. Бухгалтерський фінансовий облік напідприємствах України: Підр. для студ. екон. спец. вищ. навч. закл. — 6-те вид.- К.: А.С.К., 2002

Додаток
/>
Графік 1.1 Відображення динаміки собівартості і чистого прибутку ВКФ«Ковель»