Облік зобов'язань із пенсійних виплат

Кафедра бухгалтерського обліку і аудитуКонтрольна робота
з дисципліни: «Облік взарубіжних країнах»

Зміст
1.Облік зобов’язань із пенсійних виплат
2.Облік викупу акцій, облік «розщеплення» акцій і власних акцій «упортфелі»
3.Практичнезавдання
Література

1. Облік зобов’язань із пенсійних виплат
Всистемі Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ) підприємець євідповідальним за виплату заробітної плати працівникам і службовцям. Облікутримань за МСФЗ майже співпадає з українською системою. Єдине, що слідзазначити, це те, що за українським обліком ми можемо чітко прослідкувати покожному особовому рахунку нарахування на заробітну плату і всі утримання з неї,а у випадку МСФЗ — тільки суму, що належить до виплати. Український варіантобліку відрізняється більшою повнотою, аналітичністю та забезпечує тотожністьаналітичного обліку з даними синтетичного.
Розрахункиз працівниками регулюються МСФЗ 19 «Виплати працівникам». Увідповідності з ним по закінченню трудової діяльності виплати включають,наприклад:
-пенсійні забезпечення, такі якпенсія;
-інші виплати по закінченню трудовоїдіяльності, такі як страхування життя та медичне обслуговування по закінченнютрудової діяльності.
Угоди,за якими підприємство надає виплати по закінченню трудової діяльності, єпрограми виплат по закінченню трудової діяльності.
Воникласифікуються як програми з визначеним внеском або програми з визначеноювиплатою залежно від економічної сутності програми, яка випливає з її основнихумов. Згідно з програмами з визначеним внеском:
-юридичні зобов’язання підприємстваабо його конструктивне зобов’язанняобмежується сумою, яку воно погоджується внести до фонду. Отже, сума виплат, щоїї отримає працівник по закінченні трудової діяльності, визначається за сумоювнесків, сплачених підприємством (а також, можливо, й працівником) до програмивиплат по закінченні трудової діяльності або до страхової компанії, разом ізприбутком від інвестування внесків;
-як наслідок, на працівника припадаєактуарний ризик (виплати будутьменші за очікувані) та інвестиційний ризик (інвестованих активів буденедостатньо для забезпечення очікуваних виплат). Відповідно до програми звизначеним внеском компанія щорічно відраховує суму, яка визначається на основівідомих майбутніх виплат пенсій, виходячи із існуючої кількості працівників.Визначення внеску в поточному році є однією із важливих проблем, з якимизустрічаються бухгалтери. Існують різні методи розрахунку даної величини. Коливеличина відрахувань поточного року розрахована, облікова проводка єаналогічною до проводки, яку застосовують в першому випадку:
Д-тВитрати на пенсійне забезпечення
К-тГрошові кошти чи
К-тПенсійні зобов’язання
Пенсійнізобов’язання кредитуються, якщо повна сума відрахувань не здійснена на кінецьроку. Дані зобов’язання можуть бути короткостроковими чи довгостроковимизалежно від умов пенсійного плану.
Згідноз програмою з визначеною виплатою:
–   підприємствазобов’язані надавати узгоджені виплати теперішнім і колишнім працівникам;
— по суті, на підприємство припадає актуарний ризик (витрати на виплати будутьбільшими за очікувані) та інвестиційний ризик.
Якщоактуарний та інвестиційний досвід є гіршим від очікуваного, зобов’язанняпідприємства можуть збільшуватися.
Цірозрахунки проводяться актуарієм та повинні враховувати:
-майбутні підвищення виплат татемпів інфляції;
-згода про збільшення пенсійнихплатежів;
-кількість працівників, якіприєдналися до даного пенсійного плану та які покинули його;
-смерть працівників до досягненняними пенсійного віку та після нього;
-розподіл працівників за віком;
-доходність пенсійних інвестицій.
Проблемадещо полегшується тим, що деякі із зазначених компонентів взаємопов’язані та їхзміни можуть погашати їх.
Врізних країнах існують різні підходи до того, наскільки точно слідвстановлювати пенсійні зобов’язання і в якому ступені вони повинні бутизабезпечені платежами в окремий пенсійний фонд. МСФЗ 19 визначає, як щ коштиповинні обліковуватися. Для першої схеми, виплат з визначеним внеском,потрібний внесок роботодавця слід розглядати як щорічні витрати. Якщо до схемивноситься поправка та вимагається внесення додаткових сум, які повинні покритипенсійні виплати за попередні роки, то такі «пост службові витрати»можуть трактуватися подвійно:
1.        через негайне списання;
2.        через періодичне списання протягомпередбачуваного терміну роботи працівників, які залишилися.
Щостосується схеми обумовлених розмірів пенсійних виплат, то тут бухгалтеріябільш вишукана. Актуарій повинен надати оцінки «вартості»зобов’язань, які накладаються на роботодавця за пенсійною схемою, і ці втратаповинні періодично здійснюватися протягом припущеного строку роботипрацівників, які залишилися, але вимагається проведення коригувань вартостіпенсійних коштів. Зміни у сумі виділених коштів можуть проходити по статті«надходження» по мірі їх виникнення або розподілятись на часприпущеного строку роботи працівників, які залишились.
Програмиз визначеним внеском та з визначеною виплатою розмежовуються залежно від участікількох роботодавців, державних програм та застрахованих виплат.
Підприємствуслід класифікувати програми за участю кількох роботодавців як програми звизначеним внеском або програми з визначеною виплатою згідно з умовами програми(включаючи будь-яке конструктивне зобов’язання, яке виходить за межі офіційнихумов).
Якщопрограму за участю кількох роботодавців визначають як програму з визначеноювиплатою, підприємству слід обліковувати свою порційну частку зобов’язання завизначеними виплатами, активів програми та витрат, пов’язаних з програмою, таксамо, як і будь-яку іншу програму з визначеною виплатою.
Якщопідприємство не має достатньої інформації для застосування обліку за визначеноювиплатою до програми за участю кількох роботодавців, яка є програмою звизначеною виплатою, йому слід:
-вести облік програми так, ніби вонає програмою з визначеним внеском;
-розкривати:
1)той факт, що програма є програмою з визначеною виплатою;
2)причину, чому підприємство не має достатньої інформації, щоб дозволити йомуоблік цієї програми як програми з визначеною виплатою;
-тією мірою, якою надлишок або нестачау програмі можуть вплинути на сумумайбутніх внесків, додатково розкривати:
1)будь-яку наявну інформацію про цей надлишок або нестачу;
2)основу, використану для визначення цього надлишку або нестачі;
3)можливі наслідки для підприємства.
Одинз прикладів програми з визначеною виплатою за участю кількох роботодавців можебути:
-програма фінансується на основісплати поточних надходжень, тобто: внески встановлюються на рівні, який, якочікується, буде достатнім для здійснення виплат, строк яких настане в томусамому періоді, а майбутні виплати, зроблені протягом поточного періоду, будутьсплачені з майбутніх внесків;
-виплати працівникам визначаються застроком надання ними послугпідприємству; у підприємств — учасників програми немає жодних реальних способіввийти з програми без сплати внеску за виплати, вже зроблені працівниками додати виходу з програми. Така програма створює актуарний ризик для підприємства:якщо остаточні витрати на виплати, вже зроблені на дату балансу, є більшими заочікувані підприємство буде зобов’язаним або збільшити свої внески, абопереконати працівників погодитися на зменшення виплат. Отже, така програма єпрограмою з визначеною виплатою.
Підприємствуслід обліковувати державну програму так само, як і програму за участю кількохроботодавців.
Створеннядержавних програм обумовлене законодавством і стосується всіх підприємств (абовсіх підприємств певної категорії, наприклад, конкретної галузі), нимиуправляють національні або місцеві державні органи або інші органи (наприклад,незалежне агентство, створене спеціально з цією метою), які не підлягаютьконтролю або впливу з боку підприємства, яке звітується. Деякі програмистворені підприємством, надають як обов’язкові виплати, що замінюють виплати,які так чи інакше були б надані згідно з державною програмою, так і добровільнівиплати. Такі програми не є державними програмами.
Державніпрограми характеризуються як програми з визначеним внеском або виплатою залежновід зобов’язань підприємства за програмою. Багато державних програмфінансуються на основі поточних надходжень: внески встановлюються на такомурівні, який, як очікується буде достатнім для здійснення необхідних виплат,строк сплати яких не настав в тон самий період; майбутні виплати, зробленіпротягом поточного періоду, виплачуються з майбутніх внесків. Однак, забагатьма державними програмами, підприємство не має юридичного абоконструктивного зобов’язання щодо здійснення цих майбутніх виплат: єдиним йогозобов’язанням є сплата внесків тоді, коли настає строк їх сплати, і якщопідприємство звільняє учасників державної програми, в нього не будезобов’язання здійснювати виплати, зароблені його працівниками за попередніроки. З цієї причини державні програми, як правило, визначаються як програми звизначеним внеском. Проте, коли державна програма є програмою з визначеноювиплатою, підприємство застосовує обліковий підхід.
Підприємствоможе сплачувати страхові внески для фінансування програми, виплат по закінченнютрудової діяльності. В такому разі така програма розглядається; як програма звизначеним внеском, якщо у підприємства не буде (або непрямо через програму, абопрямо) юридичного чи конструктивного зобов’язання щодо:
— здійснення виплат прямо працівникам, коли настає строк сплати, або
— сплати подальших внесків, якщо страхувальник не здійснює всіх майбутніх виплатпрацівникам, пов’язані з наданням послуг працівниками у поточному іпопередньому періодах.
Якщоу підприємства залишається таке юридичне чи конструктивне зобов’язання, йомуслід розглядати цю програму як програму з визначеною виплатою.
Остаточнавартість програми з визначеною виплатою може зазнавати впливу різних змінних,таких як розмір кінцевої заробітної плати, плинність та смертність працівників,тенденції витрат на медичне обслуговування, а для фінансової програми — ще йінвестиційний дохід від активів програми. Остаточна вартість програми єневизначеною, і ця невизначеність, імовірно, зберігатиметься тривалий час. Длятого, щоб оцінити теперішню вартість зобов’язань з програмою виплат позакінченні трудової діяльності та пов’язану з ними вартість поточних послуг,необхідно:
-застосувати метод актуарної оцінки;
-віднести виплати до періодівнадання послуг;
-зробити актуарні припущення.
ВНімеччині пенсійні нарахування — один з самих спірних моментів в бухгалтерськійзвітності. Зовнішній користувач повинен мати на увазі, що, по-перше, в облікуфактично відображаються не всі пенсійні зобов’язання компанії — так, в балансне включаються непрямі зобов’язання (у випадку фінансування, наприклад, черезфонди соціального забезпечення, що організуються в рамках підприємства); та,по-друге, встановлений для податкових цілей метод розрахунку сучасної вартостіпенсійних зобов’язань не враховує майбутнього збільшення окладів та нестосується службовців, що молодше 30 років. В результаті реальні пенсійнізобов’язання звичайно виявляються заниженими, що суперечить принципуконсерватизму (обачності).
Німецькіпенсійні фонди отримують кошти тільки з накопичених пенсійних відрахувань тасоціальних фондів компанії. Не дозволено обліковувати вплив можливогозбільшення ставок зарплати. Страхові вирахування пенсійних зобов’язаньбазуються на податкових нормах, які дозволяють брати до уваги наступні фактори:припущені строки життя застрахованих працівників, ризики, пов’язані з отриманнямінвалідності, дисконтна ставка в розмірі 6%, вплив на плинність працівників,проте цей фактор не завжди враховується, виключаються працівники, вік яких неперевищує 30 років.
Щож стосується пенсійних зобов’язань в інших країнах, та тут спостерігаєтьсянаступна ситуація (табл.2.):
Таблиця2. Основні відмінностіщодо обліку пенсійних зобов’язань в різних країнах.Країна Пенсійні зобов’язання Бельгія Підприємства, що пропонують пенсійні схеми для працівників, повинні узгоджувати їх з незалежними спеціалізованими фірмами. При нормальних умовах пенсійні зобов’язання не з’являться в бухгалтерських документах компанії, якщо не говорити про короткострокові зобов’язання, які виникли до 1986 року. Великобританія, Пенсійні зобов’язання регулюються або законодавчо Ірландія або приймаються на себе компаніями добровільно. Для великих компаній пенсійні схеми будуються на основі «допомоги певного розміру», внески на утворення якого перераховуються в окремий пенсійний фонд. Греція Існує дуже мало діючих пенсійних схем, пов’язаних з компаніями, проте закон передбачає виплату окремих коштів працівникам, які звільняються у зв’язку з виходом на пенсію Данія Закон вимагає, щоб пенсійні питання вирішувалися через страхові компанії, і тільки директори можуть вирішувати свої пенсійні схеми безпосередньо в компанії. Тому спеціальних бухгалтерських правил не існує. Іспанія Обов’язки за зобов’язаннями щодо майбутніх пенсій передбачає такі строки для накопичення спеціального фонду, який дозволяє повністю покрити страхові пенсії для працівників — 15 років, для пенсіонерів — 7 років. Італія Державні пенсії залежать від величини заробітку та відрахувань компаній. Витрати на ці потреби відносяться по мірі їх появи на показники звіту про прибутки і збитки. Люксембург Витрати на пенсії можуть враховуватися в повному обсязі. Нідерланди Згідно з голландськими законами з пенсійними правами повинні працювати незалежні пенсійні фонди або страхові компанії. Підприємства повинні надавати в своїх звітних документах всі пенсійні зобов’язання, які виникли у них за рік, тому пенсійні витрати можуть в точності не відповідати пенсійним відрахуванням, виплаченим до зазначених фондів, що ведуть до збільшення або загальних активів, або пасивів. Якщо зміни в пенсійній схемі створюють для підприємства зобов’язання, що відносяться до минулого року, у цьому випадку кошти для цього можна вирахувати безпосередньо з його капіталу. Португалія Застосовуються прийоми страхової справи. В цих перерахуваннях із оподаткування можна вивести до 15% заробітної плати. Останні обліковуються як витрати в звіті про прибутки та збитки і як заборгованість в пасиві балансового звіту Франція Якщо втрати пов’язані з обслуговуванням пенсійних схем, виплачуються безпосередньо в незалежні пенсійні фонди, то бонн вираховуються з бази оподаткування. 3 іншого боку, суми надані компаніями при виході на пенсію їх працівників, звільняються бід оподаткування, якщо бонн виплачені цим працівникам, і такі витрати, та відповідні їм податки повинні відповідно відображатись в звіті про прибутки та збитки та б балансовому звіті. Швейцарія Кошти на виплату пенсій забезпечуються за рахунок внесків підприємств і службовців до державного фонду. Додаткові пенсійні виплата забезпечуються за рахунок внесків підприємств і працівників до особливих фондів. Сума пенсійних виплат залежить від розміру внесків в ці фонди і прибутку бід інвестування даних коштів. Внески до державного фонду базуються на заробітній платі працюючих. Ставки визначаються відповідно між тими працівниками, хто вже вийшов на. пенсію і все ще працюючими людьми по всій країні. Швеція Фінансуються повністю із профспілок та асоціацій роботодавців. Представляють собою визначені платежі до фонду та здійснюється на основі страхового підходу.
Можназробити висновки, що практика, обліку пенсійних зобов’язань в різних країнах неоднорідна. Існують різні підходи до того, наскільки точно слід встановлюватипенсійні зобов’язання і в якій мірі вони повинні бути забезпечені платежами вокремі пенсійні фонди. Таким чином, користувачі бухгалтерських звітів будутьстикатися не лише з різними системами обліку, а й різними схемами утворенняпенсійних зобов’язань. 6 загальному ж всі пенсійні схеми можна поділити на двікатегорії:
1)програми з визначеним внеском та
2)програми з визначеною сумою.
2. Облік викупу акцій, облік «розщеплення»акцій і власних акцій «у портфелі»
Корпораціяможе випускати акції для акціонерів, а потім часто знову купувати їх,наприклад, з метою одержання акцій, необхідних для преміювання робітників,збільшення суми прибутку на одну акцію або для того, щоб мати в наявності акціїпри придбанні інших компаній. Такі акції при утриманні корпорацією-емітентом немають права голосу, дивідендів та інших акціонерних прав.
Коликорпорація купує власний акціонерний капітал, активи (як правило, гроші)корпорації зменшуються на величину цього капіталу. При реалізації власних акційвиникає протилежний ефект. Придбання власних акцій відображають по дебетурахунка «Портфель власних акцій» (по типах акцій) на сумуакціонерного капіталу і по кредиту рахунка «Гроші в касі та нарахунку». Оскільки рахунок «Портфель власних акцій» має дебетовесальдо, його часто називають негативним (або контррахунком) акціонерногокапіталу. Якщо власні акції реалізують, рахунок власних акцій кредитують насуму вартості, а рахунок «Гроші в касі та на рахунку» дебетують.Звичайно, ціни придбання та реалізації різні, тому необхідне відображеннярізниці на спеціальному рахунку «Внесений капітал».
Рахунок«Портфель власних акцій» ніколи не має кредитового сальдо, незважаючина те, що рахунки акціонерного капіталу, як правило, його мають. Рахунок«Портфель власних акцій» відображає скорочення акціонерного капіталу,тому він є негативним. Дебетове сальдо рахунка «Портфель власнихакцій» показує вартість придбання акцій, якими продовжує володіти компаніяна дату складання бухгалтерського балансу.
Ніпридбання, ні реалізація власних акцій не впливають на кількість акцій, якібуло випущено або не випущено. Запас власних акцій впливає тільки на кількістьакцій в обігу. Єдина різниця між власними і невипущеними акціями полягає втому, що перші принаймні один раз реалізовувались.
Роздрібненняакцій — це не дивіденди. Воно подібне до дивідендів, сплачених акціями, і томуйого часто плутають з ними, однак, все ж таки воно відрізняється віддивідендів, сплачених акціями, оскільки роздрібнення акцій впливає на рахункиакціонерного капіталу. При роздрібненні акцій загальна кількість оголошенихакцій збільшується на певну величину, наприклад, одна дробиться на дві. У цьомувипадку кожну акцію, що знаходиться у власності, відзивають, а замість неївипускають дві нові. Як правило, коли роздрібнення акцій супроводжуєтьсязменшенням номінальної, або встановленої, вартості всіх оголошених акцій такимчином, що їх загальна номінальна вартість (в доларах) залишається незмінною.Наприклад, припустіть, що перед роздрібненням в обігу знаходилися 1.000 акційза номіналом $20 кожна. Це роздрібнення акцій включало зменшення номінальноївартості кожної нової акції до $10 та емісію 2.000 акцій з номінальною вартістю$10. На відміну від дивідендів, сплачених акціями, роздрібнення акцій непереносить нерозподілений доход до внесеного капіталу. У перенесенні коштівнемає необхідності, оскільки зменшення номінальної вартості акцій компенсуєзбільшення їх кількості. Головним міркуванням для роздрібнення акцій єзменшення ринкової вартості акції, яке призводить до збільшення активності цихакцій на ринку. Іноді корпорація бажає зменшити кількість акцій в обігу. Єдинимзасобом такого зменшення є впровадження зворотного роздрібнення акцій.Дивіденди, сплачені акціями, вимагають журнальної проводки, тоді якроздрібнення акцій — ні.
Якпри сплаті дивідендів у вигляді акцій, так і при роздрібненні акцій акціонеродержує додаткові акції, не витрачаючи при цьому жодних додаткових активів.
Порівняннярезультатів дивідендів, сплачених акціями, та роздрібнення акцій можнапідсумувати так: Акціонерний капітал До сплати дивідендів у вигляді акцій або роздрібнення Після сплати 100% дивідендів у вигляді акцій Після роздрібнення однієї акції на дві Внесений капітал: Кількість акцій в обігу 30.000 60.000 60.000 Номінальна вартість акції, $ 10 10 5 Загальна номінальна вартість акцій в обігу 300.000 600.000 300.000 Нерозподілений доход 650.000 350.000 650.000 Загальний акціонерний капітал 950.000 950.000 950.000
 
3. Практичне завдання
 
Складанняпроміжного звіту про прибутки та збитки без проведення інвентаризації.
ПрезидентуЕТ Company наприкінці березня 200Б року були представлені наведеш нижчефінансові звіти. Представлені в них дані неповні.
Компаніязастосовує періодичну систему оцінки вартості товарно-матеріальних запасів тасобівартості проданих товарів. Місячні фінансові звіти хоча і складаються, алеінвентаризація товарних запасів не проводиться щомісяця. Щоб оцінити, приблизнокінцеве сальдо рахунку товарно-матеріальних запасів та собівартість проданихтоварів, компанія використовує метод нормативу валового доходу. Звіти про прибутки та збитки Січень Лютий Березень Перший квартал Виручка від продажу товарів, дол. 100000 106000 90000 296000 Собівартість проданнх товарів, дол. 61000 59360 ? ? Валовий доход з продажу, дол. 39000 46640 ? ? Витрата, дол. 32000 33500 32000 97000 Балансовий прибуток, дол. 7000 13140 ? ? Норма валового доходу, дол. 0,39 0,44 0,42 (приблизно) Кінцеве сольдо рахунку товарно-матеріальних запасів, дол. 14000 16000 ? ?
Необхідно:
1.Заповниш пропуски у наведеній нижче таблиці (підсумки операцій за березень 200Броку): Підсумкова величина, дол. Розрахунки, дол. Собівартість проданих товарів: Початкове сальдо рахунку товарно-матеріальних запасів 16000 За даними облікових реєстрів Закупки 51000 За даними облікових реєстрів Загальна вартість товарів для продажу протягом облікового періоду. ? Кінцеве сальдо рахунку товарно-матеріальних запасів ? Собівартість проданих товарів ?
1. Завершити складання звіту про прибуткита збитки, наведеного вище (за березень і перший квартал). Податок на прибутокдо уваги не брати.
2. Чи можна довіряти отриманим даним заберезень? Поясніть відповідь.
3. Чи можна рекомендувати компаніїпродовжувати застосування методунормативу валового доходу для оцінки приблизноївеличиникінцевого сальдо рахунку товарно-матеріальних запасівтасобівартості проданих товарів? Чому?

Рішення: Звіти про прибутки та збитки Січень Лютий Березень Перший квартал Виручка від продажу товарів, дол. 100000 106000 90000 296000 Собівартість проданнх товарів, дол. 61000 59360 52200 158160 Валовий доход з продажу, дол. 39000 46640 37800 137840 Витрата, дол. 32000 33500 32000 97000 Балансовий прибуток, дол. 7000 13140 5800 25940 Норма валового доходу, дол. 0,39 0,44 0,42 (приблизно) Кінцеве сольдо рахунку товарно-матеріальних запасів, дол. 14000 16000 14800 44800 Підсумкова величина, дол. Розрахунки, дол. Собівартість проданих товарів: Початкове сальдо рахунку товарно-матеріальних запасів 16000 За даними облікових реєстрів Закупки 51000 За даними облікових реєстрів Загальна вартість товарів для продажу протягом облікового періоду. 67000 16000+51000 Кінцеве сальдо рахунку товарно-матеріальних запасів 14800 67000 — 52200 Собівартість проданих товарів 52200 90000 — 37800
Деякіфірми застосовують систему оцінки запасів на кінець періоду за методомнормативу валового доходу. Норматив валового доходу — це дохід, який,планується на початку звітного періоду, жни показує, скільки повинні принестидоходу товарно-матеріальні цінності при їх ефективному використанні. Такусистему можна використовувати фірмою, але за умови, що нормативи періодичнопереглядаються для достатнього наближення до фактичних доходів звітногоперіоду. Розглядаючи березень поточного року, за яким складався попереднійрозрахунок, можна сказати, що дані можуть бути досить реальними, якщо вірнорозрахована норма валового доходу. Помилка в нормі потягне за собою завищенняабо заниження собівартості реалізованих товарів і залишку товарів на кінецьмісяця. А це в свою чергу потягне невірне планування на наступні періоди.Застосування цього методу оцінки сальдо товарно-матеріальних запасів повинносупроводжуватися інвентаризацією фактичної наявності запасів. І тільки збігобліку запасів за системою норми валового доходу з фактичною наявністю товаріввказує на ефективність і доцільність використання цієї системи. Але розробканормативів вимагає багато часу і зусиль, тому витрати на її розробку можутьперевищувати отримані від цього методу вигоди.

Література
 
1.Бутинець Ф. Ф. Бухгалтерський облік узарубіжних країнах — Житомир:ПП «Рута», 2002.
2.Міхалкович АЛ. Бухучет в зарубежныхстратах — Мінск: ООО «Мисанта»:ООО «ФУ Аннформ», 2003.
3.Парфенов К.Г. Международные стандартифинансовой отчетности. М.: «Парфенов.ру», 2003
4.Завгородний В.П. Настольная книгабухгалтера малого бизнеса. — К.: ВиРАР, Дакор, 2000. — 608 с.
5.C.Ф.Голов, В.М. Костюченко.Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами: приклади та коментарі.Практичний посібник. – К.: Лібра, 2001. – 840с.
6.Велш Глен А., Шорт Деніел Г. Основифінансового обліку / Пер. З англ. О.Мінін, О.Ткач. – К.: Основи, 1997. – 943с.