Облікова політика як елемент культури бізнесу
З наданнямпідприємствам можливості самостійно обирати способи обліку в офіційний оборотбуло введено термін “облікова політика ”. Він є відносно новим для вітчизнянихвчених і практикуючих бухгалтерів, що призводить до його різних тлумачень.
Офіційно поняття“облікова політика ” в Україні було введено в 1999 р. Законом України “Пробухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. Цей термін передбачаєсукупність принципів, методів та процедур, що використовує кожне підприємстводля складання фінансової звітності.
Облікова політикамає велике значення для всіх видів підприємницької діяльності і скрізь вона маєсвої особливості. Проте її вихідні положення є єдиними (спільними) для всіх — отримання оптимізованої у довгостроковому плані норми прибутку. Від умілосформованої облікової політики багато в чому залежать ефективність управління.
Податковезаконодавство при регулюванні обліку орієнтується на те, щоб зменшити витратипідприємства та збільшити статті доходів, щоб таким чином забезпечити високийприбуток, відповідно високий податок на прибуток. Підприємство ж зацікавлене втому, щоб платити менші податки. Цієї мети допомагає досягти такий обліковаполітика як інструмент бухгалтерського обліку.
Питанням обліковоїполітики займається багато вчених: Бутинець Ф.Ф., Житиний П., Стефаник І.,Ловінська Л., Пушкар М.С., Свірко С.В., Барановська Т.В., Ткаченко Н.М.
Ефективна тараціональна організація бухгалтерського обліку на підприємстві починається зрозробки її облікової політики, яка передбачає вибір комплексу методичнихприйомів, способів і процедур організації та ведення бухгалтерського облікуустановою з числа загальноприйнятих в державі. Створення цілісної системиобліку передбачає активне застосування специфічного елемента регулюваннябухгалтерського обліку та звітності — облікової політики.
Поява в Україніоблікової політики є результатом процесу реформування бухгалтерського обліку,орієнтиром якого обрані Міжнародні стандарти фінансової звітності.
Згідно зі ст.1Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99 р. № 996-ХІV облікова політика визначається як сукупністьпринципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складаннята подання фінансової звітності. Основною її метою є забезпечення одержаннядостовірної інформації про результати фінансово-господарської діяльності,необхідної для користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповіднихуправлінських рішень.
Для систематизаціїзавдань, які виконує облікова політика установ, виділено її виміри: соціальний(створення соціальних гарантій для захисту зовнішніх користувачів шляхомзабезпечення єдності інтерпретації даних бухгалтерського обліку та показниківфінансової звітності), економічний (економічний ефект від облікової політикивиявляється в оптимальному забезпеченні інформацією для управління, скороченніобсягів документообороту, підвищенні дієвості внутрішнього контролю),біхевіористичний (використання свободи дій в питаннях організації обліку длястворення дієвої системи бухгалтерського обліку в установі, яка забезпечитьдотримання інтересів розпорядника коштів), психологічний (за допомогоюелементів облікової політики та за умови конкретизації вимог до характерунеобхідних даних досягається найбільш повне та ефективне забезпеченняінформацією всіх рівнів управління), інформаційний (сталість та гласністьоблікової політики дозволяє на її основі будувати прогнози майбутнього стануоб’єкта, наявність диспозицій дозволяє забезпечити необхідним масивом даних дляпобудови моделей прийняття рішень) та юридичний (використання для усуненняневизначеностей у нормативних актах з бухгалтерського обліку та у якостіписьмових доказів при вирішенні господарських спорів, конфліктів зконтролюючими органами).
У вітчизнянійекономічній літературі, деталізуючи законодавче трактування поняття, визначено,що облікова політка — це сукупність облікових принципів, методів, процедур тазаходів для забезпечення якісного, безперервного проходження інформації від етапупервинного спостереження до узагальнюючого — складання фінансової звітності. Отже,маємо умовний поділ облікової політики на дві частини — методологічну таорганізаційну.
До методологічноїскладової облікової політики слід відносити все те, що стосується і визначаєвнутрішню структуру процесу бухгалтерського обліку, тобто йдеться про принципи,методи й процедури. Організаційна складова облікової політики регулює в повномуобсязі механізм організації облікової роботи в кожній конкретній бюджетнійустанові за окремо визначеним об’єктом обліку.
Враховуючи, що облікова політикапідприємства — це, насамперед, політика власника, вінповинен з максимальним професіоналізмом підходити до вибору облікової політикипідприємства, саме він зобов’язаний створити необхідніумови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильневиконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними добухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотриманнясформованих принципів, методів та прийомів ведення обліку на підприємстві.
Професіоналізм — цеякість, якою може і повинен володіти кожен керівник свого підприємства. Власникпідприємства повинен виглядати організованим і бути організованим, так як, зодного боку, від цього залежить успіх всього підприємства. З іншого боку, успіхпідприємства залежить не від дій однієї людини, не тільки від керівника, абовдало обраної облікової політики, а успіх складається з налагодженої взаємодіївсіх співробітників. І, нарешті, всі працівники повинні робити все професійно,і уникати будь-якої форми відносини, яке справило б зворотне враження. Всіпроблеми підприємства походять з невірного підходу до вибору обліковоїполітики, а професіональний підхід допоможе обрати вдалу облікову політикусааме для цього виду підприємства.
Облікову політикупідприємства, яку впроваджує у дію керівник підприємства, можна такожрозглядати як певний перелік правил поведінки всіх працівників. Керівних, щохоче розвивати дисципліну, повинен сконцентруватися на зоні поведінки, і вонапочне вдосконалюватися, оскільки має внутрішню змогу до саморозвитку, що вкінцевому випадку призведе до уникнення певних проблем у бухгалтерському тафінансовому обліку підприємства.
Вибір обліковоїполітики є правом кожного підприємця, який має бажання застосувати на практицісвої здібності: ініціативу, винахідливість, інтуїцію, лідерство, сміливість доризику, щоб отримати матеріальні і нематеріальні вигоди. Однак прибуток не єєдиною метою підприємницької діяльності. Він виступає насамперед критеріємуспіху, що показує, наскільки ефективно на практиці застосовуєтьсяпідприємницький хист. Свої здібності підприємець може виявити лише за певнихінституційних умов, під дією формальних та неформальних інститутів.
Формальні правилаповедінки встановлюються чи змінюються за короткий період часу, через відповіднізакони чи укладання договорів, до них відноситься і облікова політика
Неформальніправила створюються протягом тривалого періоду і не піддаються швидким змінам,оскільки їх джерела — у культурі та релігії народу. Створення сприятливих умоврозвитку підприємництва в Україні потребує визначення ступеня впливунеформальних інститутів на підприємницьку діяльність. Основні неформальніінститути, що впливають на підприємницьку діяльність: культура, релігія,ментальність.
Культура— “передача від одного покоління доіншого шляхом навчання і наслідування знань, цінностей та інших чинників, щовпливають на поведінку”. Невід’ємним елементом культури народу єекономічна культура. Вона поєднує в собі економічні цінності і стереотипиповедінки суб’єктів економічної діяльності. Продуктом економічної культури є«неписані» правила, які служать не просто доповненням формальнихправил, але й самі відіграють важливу роль в підприємницькій діяльності.
Неформальніінститути допомагають розподілити ризик і збільшити дохід. Їх використання даєзмогу підприємцям знизити витрати на пошук інформації, на укладання контракту,на захист прав власності, витрати, пов’язані з можливою опортуністичноюповедінкою партнера. Сьогодні все більш важливою стає проблема етики та мораліу підприємницькій діяльності. Чесність, порядність, добросовісність упідприємництві забезпечують надійні й тривалі зв’язки між партнерами.
Вплив релігіївиявляється у формуванні загальних культурних цінностей суспільства. Релігійніпереконання часто є вагомим чинником поведінки людини. Такі неформальніінститути, як культура та релігія є визначальними чинниками формуванняментальності.
Ментальність, якхарактеристика психологічного життя людей, є системою усталених норм тастереотипів мислення, психофізичних регуляторів поведінки, що задастьсядомінуючими потребами та ієрархією цінностей певної етнічної спільноти (народу).
Існуютьособливості впливу цих неформальних інститутів на підприємницьку діяльність вУкраїні.
Для українцівперебування між різними культурними та релігійними впливами за відсутностінезалежності держави сприяло утвердженню індивідуальних цінностей. Дослідженняісторії та культури українського народу доводять, що для українців як етнічноїспільноти характерні такі риси, як волелюбність, працьовитість, чесність,нетерпимість до зла і насильства, вірність обов’язку, ідеалізм, загостренепочуття справедливості, патріотизм та ін. .
Українська Церквахоч і ставила на перше місце молитву, все ж таки вона завжди цінувала працю. Здавніх-давен працелюбність була елементом ментальності українців, а приватнавласність викликала повагу. Отже, ментальність є тисячолітнім надбанням народу,його генетичним кодом, який важко піддається змінам.
В Україні характерноюрисою економічної культури є переважання неформальних правил над формальними. Напрацьованадостатньо велика законодавча база, яка регулює підприємницьку діяльність, щепотребує удосконалення.
На думку Л. Орбан-Лембрик,результативність будь-якої діяльності, у тому числі й економічної, значноюмірою залежить від впливу традиційних етнокультурних норм спілкування на діловувзаємодію людей. «З одного боку, сам факт усвідомленнянаціонально-психологічних особливостей своєї групи не містить у собі упередженостіпроти інших етнічних груп, однак, якщо від констатації цих відмінностей перейтидо оцінки іншої групи, то можливі викривлення в оцінці останньої. Отож, хочіснує „гіпотеза контакту“, згідно з якою безпосередня діловавзаємодія і спілкування між представниками різних етнічних груп знижуєетноцентризм і оцінну стереотипність, а часом і руйнує міжетнічні стереотипи,далеко не кожні ділові контакти сприяють покращанню відносин. Саме тому ефектвзаємного непорозуміння може бути знятий лише за умови дотримання певних вимогу взаємодії: визнання безумовної рівності сторін, наявність обстановкивідкритості й довіри у спілкуванні, повага до традиційних норм, способу життятощо». Так, українські підприємці часто надмірно обережні в прийняттіважливих економічних рішень, іноді бояться ризикувати, що призводить дообмеження ініціативи, на відміну від сміливих і переконливих американців. Окрімтого, їм часто шкодить поступливість у веденні ділових переговорів зпредставниками інших етносів, що часто-густо сприймається як прояв слабкості.
Бачимо, кінцевірезультати підприємницької діяльності детерміновані національною культурою,зокрема, особливостями етносередовища — звичаїв, традицій, обрядів,світоглядних уявлень, виховання тощо. Народу залежно від природних умов, у якихформувався етнос, притаманна схильність до індивідуальних чи колективних формгосподарювання. С. Суглобін вважає, що вплив етнічних чинників на економічнудіяльність українців на сучасному етапі стає малопомітним, так як розширюєтьсяміжнаціональний ринок розподілу праці. Тому українці, для котрих здебільшогохарактерні професії сільськогосподарського спрямування, захоплення народнимиремеслами й промислами, нині працюють в інформаційному просторі, сферіпромислового виробництва та обслуговування. Утім формування етноекономічноїкомпетенції дітей і молоді невіддільне від плекання низки особистіснихцінностей, зокрема, національної самосвідомості, гордості за приналежність досвого народу, любові до рідної землі, цілеспрямованості, наполегливості, відповідальності,раціоналізму, творчого мислення, бажання працювати заради підвищення добробутународу.
Народні традиції економічного виховання— це сукупністьприйомів, методів та організаційних форм, що вироблені упродовж усієї історіїнароду й спрямовані на цілеспрямоване плекання економічних знань, умінь інавичок.
Поєднання слів«підприємництво» і «етика» або ж «підприємництво»і «мораль» досить часто викликає сумнів щодо їх сумісності. Вважають,що підприємець не може працювати успішно, якщо дотримується етичних чиморальних норм. Згідно з опитуваннями суспільної думки, більшість респондентівсумнівається у чесності та порядності підприємців. Однак, як свідчить досвідкраїн з ринковою економікою, сьогодні етика в підприємницькій діяльностінадзвичайно важлива. Вона регулює взаємовідносини між людьми, поведінку якихможна передбачити, в її основі закладено благо для людей. Етика підприємництвадопомагає частково розв’язати проблему недосконалості договорів. Кожнийпідприємець, який укладає договір, потрапляє в залежність від свого партнера. Тодіважливо знати, чи дотримується він ділової етики і чи доцільно юридичнезастраховуватися у випадку ризику «кожною буквою» формальногодоговору. Підприємець, який дотримується ділової етики, може розраховувати надовготривалу співпрацю зі своїми партнерами. Усе більше підприємців визнаютьважливість ділової репутації, особливо в роботі на перспективу. Репутація стаєсвоєрідним капіталом. У довгостроковій перспективі репутація приносить вигоду. Залежновід того, яка економічна культура панує в країні, збільшуються або зменшуютьсяризик і витрати ведення бізнесу.
З переходом доринкової економіки в Україні з’явилось поняття конкуренції та комерційноїтаємниці і, відповідно, постала проблема доведення зовнішнім користувачам привабливостіданого підприємства, не розкриваючи при цьому порядку формування фінансовогорезультату. Виникає потреба в розробці облікової політики, причому не простокопіюючи положення інструкцій та П (С) БО, а, обираючи найкращі варіанти таекономічно обґрунтовуючи їх вибір.
Виконання всіхвимог, які висуваються до облікової політики, є досить непростим завданням. Такожвиникають труднощі в послідовності застосування облікової політики, так якчасто відбуваються суттєві зміни у виробничих та господарських процесах, всистемі бухгалтерського обліку.
Визначенняоблікової політики на підприємствах є досить важливим, але, як показуєпрактика, на багатьох підприємствах навіть немає наказу про облікову політику,або він не знаходить застосування. Надання підприємствам більшої самостійностіі свободи при виборі процедур та способів облікового процесу сприяєналагодженню взаємодії між господарюючим суб’єктом і зовнішніми користувачамиінформації.
Ключ до дисциплінив обліковій політиці — почуття призначення. Мета діяльності кожногопідприємства виробляє не тільки мотивацію і концентрацію, а й дисципліну длядосягнення цієї мети.
Отже основнимфактором успішного бізнесу та підприємницької діяльності є вдало обранаоблікова політика підприємства.
Призначення облікової політики підприємствполягає в задоволенні інтересів власників підприємства та зовнішніхкористувачів інформації.
Таким чином,облікова політика займає центральне місце в системі бухгалтерського обліку. Допроцесу її формування необхідний особливий підхід, оскільки від цього залежатьвесь обліковий процес організації, правильність ведення бухгалтерського іподаткового обліку, а також процес ухвалення управлінських рішень.
Вірно сформованаоблікова політика та подальше її вдосконалення, у зв’язку з максимальнимнаближенням до Міжнародних стандартів, дає змогу підприємству зарекомендуватисебе на світовому ринку. Облікова політика підприємств України зображуєзовнішнім суб’єктам підприємницької діяльності культуру ведення бізнесу в нашійдержаві. Від цього, практично, залежить розвиток економіки нашої держави тапідвищення рівня життя населення.
Цікаво, чому самеамериканська облікова модель так до вподоби українцям, що ніякі інші підручникиіноземного походження не поширюються в Україні так активно, як американські? Ухалтурному перекладі, до речі.
Схоже, що справане в уподобаннях українців, а у спритності американців. Я дуже добре розумію,як важливо для патріотично вихованих громадян США зуміти якомога швидшерозповсюдити по світу все американське. У тому числі свій бухгалтерський досвідпід вивіскою: «ПЕРЕДОВИЙ».
Передовий досвід — це добре, але спочатку нам не завадило б переконатися що він дійсно передовий. Длятакого переконання недостатньо однобокого знайомства з «прогресивним»обліком зарубіжного зразка. Насамперед потрібно вміти розібратись в своєму«відсталому» — це для того, щоб було з чим порівнювати.
Таблиця. Циклобробки облікової інформаціїОблікова фаза В США В Україні Протягом облікового періоду 1. Збір даних про кожну операцію. Збір первинних документів. Первинні документи систематизуються у міру їх надходження в бухгалтерію і відповідно до графіка документообороту. 2. Аналіз кожної операції в термінах фундаментальної рівності: Активи = Зобов’язання + Капітал власників. Бухгалтер визначає, яку саме проводку слід виконати. Це питання вирішується одночасно з систематизацією первинних документів. 3. Журналізація. Запис кожної операції до загального Журналу обліку господарських операцій (Ж.О.Г. О) в хронологічному порядку. При цьому операції не групуються за змістом, а записуються суцільним порядком. Ж.О. Г.О. відійшов в історію після запровадження журнально-ордерної форми обліку. Операції реєструються безпосередньо в спеціальних журналах (відомостях) і таким чином виявляються згрупованими відповідно до їх змісту. Хронологічний порядок при цьому теж зберігається. 4. Постинг. Перенесення даних з журналу до Головної книги (декілька разів на місяць, як правило — раз на тиждень, у разі потреби — частіше). Перенесення даних з журналу до Головної книги (один раз на місяць). По завершенні облікового періоду 5. Підготовка первинного пробного балансу. Складається окремий перелік рахунків Головної книги з визначенням кінцевого сальдо по кожному рахунку. Перевіряється рівність: Дебет = Кредит. Поняття первинного пробного балансу у нас немає, але рівність підсумків дебетових і кредитових сальдо по Головній книзі перевіряється. Якщо вони не збігаються — перевіряється рівність по підсумках оборотів і відшукується помилка. Цю роботу можна назвати перевіркою балансу. Цей баланс можна назвати «пробним». 6. Підготовка робочого облікового звіту.
Складається спеціальна робоча таблиця на базі первинного пробного балансу з такими основними колонками:
первинний пробний баланс;
регулюючі проводки;
урегульований баланс.
При цьому по вертикалі таблиці мають бути записаними всі рахунки. Отже таблиця є досить об’ємною. Немає потреби, як немає потреби у виконанні регулюючих проводок. 7. Підготовка фінансових звітів на базі робочого облікового звіту.
Складається ще одна робоча таблиця на базі врегульованого пробного балансу з такими основними колонками:
звіт про прибутки і збитки;
звіт про нерозподілений дохід;
бухгалтерський баланс.
Таким чином формуються дані для занесення їх до форм фінансової звітності. Проте це ще не означає, що вони цілковито готові, оскільки проміжні рахунки ще не закриті заключними проводкам. Немає потреби, оскільки дані Головної книги після перевірки рівності Дебет = Кредит є вже готовими для занесення їх до звітних форм. 8. Журналізація регулюючих проводок і постинг-2 Занесення до загального Ж.О. Г.О. всіх регулюючих проводок, виконаних на фазі 6, а також перенесення цих проводок до Головної книги. Немає потреби, як немає потреби у виконанні регулюючих проводок. 9. Журналізація заключних проводок і постинг-3 Занесення до загального Ж.О. Г.О. заключних проводок і перенесення їх до Головної книги. Заключні проводки — це проводки, які виконуються для закриття проміжних рахунків. Проміжні рахунки — це рахунки витрат і реалізації. Немає потреби, оскільки форма записів у Головній книзі дає змогу закривати проміжні рахунки і виводити фінансовий результат одночасно з підготовкою «пробного» балансу. 10. Підготовка повного пробного балансу. Перевірка рівності Дебет = Кредит після виконання заключних проводок. Немає потреби. 11. Складання фінансових звітів. Заповнення звітних форм. Заповнення звітних форм (відбувається одразу по завершенні фази 5). Після подання звітності 12. Зворотні проводки. Зворотними проводками скасовуються деякі регулюючі проводки. Немає потреби.
Чим глибшезанурюватимемось в американські облікові хащі, тим вірогідніше дійдемо висновку:всі відмінності як в методології, так і в організації обліку лише зовнішньогохарактеру. Ніякої міжнародної системи бухгалтерського обліку не існує. В кожнійкраїні вона своя (а іноді і не одна), а МКБС вимагає лише дотримання певнихумов, закріплених міжнародними стандартами.
Для повногорозуміння що таке облікова політика для підприємства, та яке вона має значення,нижче наведено опис обраної облікової політикиВАТ “АрселорМіттал КривийРіг ”, за якою товариство має самостійний баланс, розрахункові (поточні),валютні й iншi рахунки в банках, печатку. Підприємство здійснює бухгалтерськийоблік результатів своєї дiяльностi вiдповiдно до вимог Положень (стандартів) бухгалтерськогообліку, а також складає фiнансовi й статистичну звiтнiсть.
У вiдповiдностi зiст.8 Закону України “Про бухгалтерський облік i фінансову звiтнiсть в Україні ”в 2009 році були встановлені наступні елементи облікової політики:
1. Основнимизасобами вважати матерiальнi активи, що утримуються з метою їх використання впроцесі виробництва або поставок товарів, надання послуг, здачі в оренду іншимособам або для здійснення адмiнiстративних i соціально-культурних функцій,очікуваний строк корисного використання яких більше одного року, вартість якихбільше 1000 грн.
2. До іншихнеоборотних матеріальних активів відносити матерiальнi активи, очікуваний строккорисного використання яких більше одного року й вартість яких не більше 1000грн.
3. До малоціннихнеоборотних матеріальних активів відносити спецодяг та iншi засобиiндивiдуального захисту, очікуваний строк корисного використання яких більшеодного року й вартість яких не більше 1000 грн.
4. Придбані (створені)основні засоби зараховувати на баланс за первісною вартістю вiдповiдно до П (С)БО 7 “Основні засоби”.
5. Амортизаціюосновних засобів та інших необоротних матеріальних активів у бухгалтерськомуобліку нараховувати за прямолiнiйним методом.
6. Амортизаціюмалоцінних необоротних матеріальних активів i бiблiотечних фондів нараховуватив першому мiсяцi використання об’єкта в розмiрi 100 вiдсоткiв його вартості.
7. Фактичнівидатки на ремонт основних засобів відображати в складі видаткiв звітногоперіоду.
8. Нематерiальнiактиви зараховувати на баланс підприємства за первісною вартістю вiдповiдно доп.11-18 П (С) БО 8 “Нематерiальнi активи”.
9. Нарахуванняамортизації нематеріальних активів здійснювати iз застосуванням прямолiнiйногометоду. Строк корисного використання нематеріальних активів установлювати приїхньому одержанні, але не більше 20 років.
10. Лiквiдацiйнувартість нематеріальних активів прийняти рiвнiй нулю.
11. Не визнаватиактивом, не нараховувати амортизацію, а відображати в складі видаткiв звітногоперіоду витрати на науково-дослiднi роботи, видатки на підготовку йперепідготовку кадрів, видатки на рекламу й просування продукції на ринку.
12. Платежі заправо користування (роялті) розробками, патентами, що не є власністю підприємства,не визнавати нематеріальними активами й відносити на видатки поточного періоду.
13. Одиницеюбухгалтерського обліку запасів визнати однорідну групу або вид.
14. Прийняти, щооприбуткування запасів на пiдприємствi здійснюється за первісною вартістю вiдповiднодо П (С) БО 9 «Запаси».
15. Транспортно-заготiвельнiвитрати (далi — ТЗВ) по сировині включати до собiвартостi її придбання, а поінших видах запасів обліковувати на тому ж субрахунку, що й вiдповiдний видзапасів, виділяючи окремим рядком, i щомісяця розподіляти мiж сумою залишкузапасів на кінець звітного місяця й сумою запасів, які вибули (використані,реалiзованi, безкоштовно передані й т.п.) за звітний місяць.
16. При відпускузапасів у виробництво, продажу й іншому вибуттю, оцінку запасів провадити:
засередньозваженою собiвартiстю — для сировини, коксу, коксівного вугілля,напiвфабрикатiв, незавершеного виробництва й готової продукції;
за цінами продажу- для товарів;
за iдентифiкованоюсобiвартiстю — для всіх інших видів запасів.
17. Всі загальновиробничівитрати для цілей бухгалтерського обліку й складання звiтностi вважатипостійними.
18. У зв’язку зiзростанням виробництва й неоднорiднiстю виробничих процесів, нормальнувиробничу потужність встановлювати щомісяця на рiвнi планової величини виробництва.
19. Рахунки класу8 при веденні синтетичного обліку витрат за елементами не використовувати.
20. При облікудебіторської заборгованості поточну дебіторську заборгованість включати впідсумок балансу по чистій реалiзацiйнiй вартості, рiвнiй сумі дебіторськоїзаборгованості за винятком резерву сумнівних боргів.
21. Створюватизабезпечення для оплати відпусток працівникам підприємства. Інших забезпеченьдля відшкодування майбутніх операційних витрат не створювати.
22. До складудоходів майбутніх перiодiв включати суми доходів, отримані протягом поточногоабо попереднього звітного перiодiв, які відносяться до наступних звітнихперiодiв.
23. Фiнансовiвитрати визнавати витратами того звітного періоду, в якому вони були нараховані.Капiталiзацiю фінансових витрат не проводити.
24. Доходи йвидатки включати до складу звіту про фiнансовi результати на пiдставi принципівнарахування й вiдповiдностi та відображати в бухгалтерському обліку iфінансових звітах тих перiодiв, до яких вони відносяться.
25. Доход вiдреалiзацiї продукції на експорт за договорами, що передбачають умови поставкиFOB, визнавати у випадку, якщо покупцю передані ризики та вигоди, пов’язані зправом власності на продукцію, тобто після того як завантаження продукції насудно оформлене коносаментом (штурманською розпискою) у вiдповiдностi зIнкотермс.
26. Розрахуноквідстрочених податкових активів або зобов’язань здійснювати при складаннірічного звіту. У промiжнiй фiнансовiй звiтностi вiдстроченi податкові активи йзобов’язання приводити в балансі в сумі, визначеній на 31 грудня попередньогороку, без їх обчислення на дату проміжної фінансової звiтностi.
Облікова політикаустанови є основою внутрішнього регулювання обліку і для набуття неюнормативного статусу, її формалізують у вигляді наказу по облікову політику. Розробляєі складає наказ про облікову політику головний бухгалтер, в затверджує керівникдо кінця звітного року. Затверджений наказ набуває чинності з 1 січня новогобюджетного періоду.
Дослідження формуваннята застосування облікової політики підприємств дозволили встановити, що всучасних умовах процесу її формування приділяється недостатня увага як з бокупрацівників бухгалтерської служби, так і з боку власників підприємства. Розробкита подальшого вдосконалення потребують питання методики формування обліковоїполітики та її використання в практиці господарської діяльності, структуринаказу про облікову політику, її документальне оформлення, визначення суб’єктівїї формування, коригування і розкриття для зовнішніх користувачів фінансовоїзвітності та ін.
Список використаних джерел
1. Закон України «Про бухгалтерський облік тафінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996 — ХІV (зі змінами тадоповненнями) // liga.net.
2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1«Загальні вимоги до фінансової звітності» від 31.03.1999 № 87) // liga.net.
3. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 1«Подання фінансових звітів».
4. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 8«Облікові політики, зміни в облікових оцінках і помилки»
5. Лист Мінфіну України від 21.12.2005 р. №31-34000-10-5/27793
6. Засадний Б. Складання та подання фінансових звітіввідповідно до МСФЗ: загальні вимоги // Справочник економиста. — 2007. — С.61-69.
7. Кучеренко Т. Фінансова звітність як складоваекономічних наук // Бухгалтерський облік і аудит. — 2008. № 9. — С.21 — 29.
8. Лозко Г. Українське народознавство. — 3-е вид., Х.:Видавництво «Див», 2005. — 472 с.
9. Проданчук М. Податкові розрахунки та звітність усистемі фінансового обліку // Бухгалтерський облік і аудит. — 2007. — № 9. — С.26-32.