План
1. Сутністьоборотних коштів.
2. Структураоборотних коштів та джерела їх формування.
3. Нормуванняоборотних коштів.
4. Показникита шляхи ефективного використання оборотних коштів.
Список використаноїлітератури.
1. Сутність оборотних коштів
Векономічній літературі існують різні підходи до визначення сутності оборотнихкоштів. Дехто з економістів спрощено трактує їх як />/>/>«предмети праці»,«матеріальні активи», «гроші, що обертаються». Найчастіше можна натрапити надва визначення оборотних коштів.
По-перше,оборотні кошти — це грошові ресурси, які вкладено в оборотнівиробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервноговиробництва та реалізації виготовленої продукції.
По-друге,оборотні кошти — це активи, які протягом одного виробничого циклу або одного календарногороку можуть бути перетворені на гроші.
Якщо оборотні фондивиступають у вигляді предметів праці, то фонди обігу— цекошти, вкладені в запаси готової продукції, товари відвантажені та в дорозі, атакож кошти на рахунках та в касі підприємства. З огляду на це розрізняютьоборотні кошти у сфері виробництва та у сфері обігу, які в сукупності своїйзабезпечують неперервність виробництва та реалізації продукції.
У своєму кругообігу оборотні коштипроходять послідовно три стадії: грошову, виробничу і товарну.
Грошова стадія кругообігукоштів є підготовчою і відбувається усфері обігу, де гроші перетворюються у виробничі запаси.
Виробнича стадіяявляє собою безпосередній процесвиробництва, який закінчується випуском готової продукції.
На товарній стадіїкругообігуавансовані оборотні кошти виступають у вигляді товарноїпродукції. Одна частина виручки від реалізації надходить на відшкодуванняавансованих оборотних коштів, а інша становить нагромадження, яке використовуєтьсяпідприємством відповідно до його планів.
Грошова форма, якої набуваютьоборотні кошти на третій стадії свого кругообігу, одночасно стає і початковоюстадією обороту коштів.
Кругообіг оборотних коштіввідбувається за схемою
Г – ВЗ…НВ…ГП – Г’,
де Г— кошти, якіавансуються підприємством;
ВЗ— виробничі запаси;
НВ— незавершене виробництво, щоявляє собою виробничу стадію;
ГП— готова продукція;
Г’— кошти, отримані врезультаті реалізації продукції, які включають авансовані витрати та прибутокпідприємства. Мету функціонування капіталу буде досягнуто тоді, коли Г’ = Г + ΔГ, тобто коли відбудетьсяприріст грошей порівняно з авансовою сумою.
Крапки (…) означають, щообіг коштів перервано, але процес їх кругообігу продовжується у сферівиробництва.
Оборотні кошти перебувають одночаснона всіх стадіях кругообігу, що забезпечує його неперервність та безперебійнуроботу підприємства.
2. Структура оборотних коштів та джерела їх формування
Співвідношення між зазначенимигрупами оборотних коштів у загальній їх вартості характеризує структуруоборотних коштів. Ця структура тим прогресивніша, чим більша частинаоборотних коштів зайнята у сфері виробництва.
Структура оборотних коштів — це питома вага вартостіокремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній суміоборотних коштів. Структура оборотних коштів має значні коливання в окремихгалузях господарства. Вона залежить від складу і структури витрат навиробництво, умов поставок матеріальних цінностей, умов реалізації продукції(виконаних робіт, наданих послуг), проведення розрахунків.
За останні роки на промисловихпідприємствах України склалась така структура оборотних коштів: у сферівиробництва частка оборотних коштів становить близько 70% (у тому числі навиробничі запаси припадає близько 50%, на незавершене виробництво — 20%), а усфері обігу — близько 30% (із них близько 17% — готова продукція на складах).
За джерелами формуванняоборотнікошти поділяються на власні та позичені.
Власні оборотні кошти— це кошти, які постійно перебуваютьу розпорядженні підприємства і формуються за рахунок власних ресурсів (прибутоктощо). У процесі виробництва потреби у власних оборотних коштах можутьзменшуватись за рахунок застосування так званих прирівняних до них коштів, які,по суті, є частиною власних, авансованих на оплату праці, але тимчасово вільних(у зв’язку з одноразовістю виплати по заробітній платі, оплаті відпусток).Прирівняні до власних оборотні кошти називають стійкими пасивами.
Позичені оборотні кошти— кредити банків, кредиторськазаборгованість та інші пасиви.
Кредиторська заборгованістьозначає використання коштів, які не належать підприємству (заборгованість поакцептованих та інших розрахункових документах, строк сплати яких не настав;заборгованість за несплаченими у строк рахунками; заборгованість за платежамидо бюджету; за виданими векселями; за комерційними кредитами тощо).
Ефективно функціонує тепідприємство, яке при мінімальних витратах досягає максимального результату.Мінімізація витрат на підприємстві вимагає оптимізації структури джерелформування оборотних коштів, тобто розумне поєднання власних та позиченихкоштів.
Залежно від способу визначенняпотреби оборотні кошти поділяються на нормовані та ненормовані.
Необхідність розподілу оборотнихкоштів на нормовані й ненормовані випливає з економічної доцільності досягненнянайліпших результатів за найменших витрат. Установлення нормативів за окремимистаттями оборотних коштів уможливлює забезпечення безперервної діяльностіпідприємства за умови оптимальних виробничих запасів, розмірів незавершеноговиробництва, залишків готової продукції.
До нормованих оборотних коштівналежать оборотні кошти у виробничих запасах, незавершеному виробництві тавитратах майбутніх періодів, у залишках готової продукції на складахпідприємств.
Ненормовані оборотні фонди включаютьфонди обігу за винятком готової продукції на складі.
3. Нормування оборотних коштів
Процес визначення економічнообґрунтованої величини оборотних коштів підприємства, необхідних для нормальноїдіяльності, називається нормуванням оборотних коштів. Таким чином, нормуванняоборотних коштів полягає в розробленні та встановленні норм оборотностіоборотних коштів за їх елементами та нормативів оборотних коштів.
Норма оборотних коштіввизначає мінімальні запаситоварно-матеріальних цінностей і розраховується в днях запасу (у відсотках відобсягу виконаних робіт, у гривнях тощо).
Норматив оборотних коштів— це грошовий вираз вартостімінімальних запасів товарно-матеріальних цінностей. Норми оборотних коштівустановлюються на кілька років, а нормативи — щорічно (за певних умов —щоквартально).
Норматив оборотних коштівзалежить від обсягу виробництва та реалізації продукції, витрат на виробництвота реалізацію продукції; вартості товарно-матеріальних цінностей у виробничихзапасах. Норми оборотних коштів (у днях) залежать від тривалості перебування їху сфері виробництва та у сфері обігу, умов матеріально-технічного забезпечення(віддаленість від постачальників, споживачів, рівномірність поставок матеріальнихресурсів та збуту готової продукції).
Існують три методи розрахункунормативів оборотних коштів: аналітичний (дослідно-статистичний), коефіцієнтнийта метод прямого рахунку.
Аналітичний метод(дослідно-статистичний) передбачає здійснення аналізу наявних товарно-матеріальнихресурсів з наступним їх коригуванням та вилученням з них надлишків.
Сутність коефіцієнтного методуполягає в уточненні діючих нормативів (через коефіцієнти) відповідно дозмін у виробництві в наступному періоді.
Метод прямого рахунку зводиться до розрахункунормативів за кожним нормативним елементом в умовах досягнутого організаційно-технічногорівня виробництва. У практиці господарювання цей метод є основним.
Норматив власних оборотнихкоштів у виробничих запасах підприємства визначається множенням середньодобового(середньоденного) споживання матеріалів у вартісному виразі на норму їх запасув днях:
/>
де Нвз— нормативвласних виробничих запасів, грн.;
/>— середньодобове споживанняматеріалів, грн.;
/>— норматив запасу в днях.
Середньоденне споживанняматеріалів визначається за формулою
/>/>
де />— загальна річна потреба вданому виді ресурсів у натуральних одиницях виміру.
Точність розрахунку нормативузалежить від правильного визначення запасів матеріальних ресурсів.
Виробничі запаси залежно відїх призначення поділяють на поточні, підготовчі (технологічні), резервні(страхові), транспортні.
Транспортний запас створюється на період змоменту оплати виставленого постачальником рахунку до прибуття вантажу на складпідприємства.
Поточний запас є найбільшим за розміром,створюється він для забезпечення безперебійного процесу виробництва матеріальнимиресурсами в період між двома черговими поставками.
Підготовчий (технологічний)запас створюєтьсяна період, необхідний для приймання, складування та підготовки до виробничоговикористання (надання сировині якостей, за яких можливе її використання).
Резервний (страховий запас) формується на випадок можливихперебоїв у постачанні (інших непередбачених обставин). Величина резервногозапасу визначається:
а) на основі середньоговідхилення фактичного інтервалу поставки від планового (передбаченогодоговором);
б) на основі підрахункуднів, необхідних для оформлення замовлення та доставку матеріалів відпостачальника до споживача.
Сукупний виробничий запасдорівнює сумі всіх видів запасів.
Розрізняють максимальнийвиробничий запас, середній і мінімальний.
Максимальний виробничий запасобчислюєтьсяза формулою:
/>
середній запас:
/>
мінімальний запас:
/>
Знаючи нормативну величинувиробничих запасів у натуральних вимірниках, можна подати їх у вартісномувиразі й обчислити загальний норматив оборотних коштів на виробничі запаси.
Розрахунок нормативів оборотнихкоштів у запасних частинах та інструменту, у швидкозношуваних та малоціннихпредметах відрізняється від викладеної методики нормування оборотних коштів увиробничих запасах. Зокрема, норматив запасних частин та інструментудля ремонту може бути визначений множенням фактичних витрат певноговиду запасних частин або інструменту в базовому році на індекс виробничоїпрограми і проектований індекс зниження частки витрат ресурсів:
/>
де />. — норматив запасних частинінструменту, грн.;
/> — фактичні витратипевного виду запасних частин (інструменту), грн.;
Івп— індекс виробничої програмиу розрахунковому (плановому) році;
/> — індекс зниження часткивитрат певного ресурсу.
Загальними принципаминормування оборотних коштів у швидкозношуваних та малоцінних предметах є такі:
а) окреме визначення нормдля матеріальних цінностей, що зберігаються на складі підприємства івикористовуються (експлуатуються) у виробництві;
б) грошова оцінкаскладських запасів за повною їх вартістю (собівартістю), а використовуванихпредметів у виробництві — у розмірі 50% первісної їх вартості;
в) відмова від нормуванняу днях споживання предметів, які використовуються (експлуатуються), ірозрахунок норм для окремих їх груп на основі коефіцієнтів, що характеризуютьзалежність розміру запасу від чисельності працівників, кількості робочих місць,вартості окремих видів устаткування тощо.
Норматив оборотних коштів унезавершеному виробництві.Нормування незавершеного виробництва здійснюють у тих галузях івиробництвах, де тривалість виробничого циклу перевищує два місяці.
Обсяг незавершеного виробництвазалежить від середньоденного випуску продукції, обчисленого за фактичною виробничоюсобівартістю, тривалості технологічного циклу та коефіцієнта наростання витрат.Норматив власних оборотних коштів у незавершеному виробництві розраховується заформулою:
/>
де /> —норматив незавершеного виробництва,грн.
Св — виробничасобівартість продукції, випущеної за період (місяць, квартал, рік);
/> — тривалістьвиробничого циклу, днів;
/> — дні відповідного періоду.
/> – коєфіціент наростаннявитрат (первісні витрати (одноразові), решта витрат, що були здійснені до закінченнявиробництва).
Первісні витрати та рештавитрат, що були здійснені при виготовленні продукції, становлять виробничусобівартість (Св).
Норматив оборотних коштів увитратах майбутніх періодіврозраховується виходячи із залишків коштів на початок періоду і сумивитрат, які слід буде зробити в плановому році, за вирахуванням суми длямайбутнього погашення витрат за рахунок собівартості продукції.
/>
де /> — норматив витратмайбутніх періодів, грн.;
/> — залишок витрат на початокпланового періоду, грн.;
/> — витрати, які будутьздійснені у плановому періоді, грн.;
/> — витрати, які будутьпогашені за рахунок собівартості у плановому періоді.
Норматив оборотних коштів узалишках готової продукціївизначається добутком середньоденного випуску продукції (за виробничоюсобівартістю) на норму запасу готової продукції на складі в днях.
/>
де /> — норматив залишків готовоїпродукції, грн.;
/> — середньоденний випускпродукції, грн.;
/> — норма запасу готовоїпродукції на складі, днів.
Сукупний норматив власнихоборотних коштівпідприємства на розрахунковий(плановий) період дорівнює сумі нормативів, розрахованих для окремих їхелементів:
/>
де /> — сукупний нормативвласних оборотних коштів, грн.
4. Показникита шляхи ефективного використання оборотних коштів
Ефективність використанняоборотних коштів на підприємстві характеризується швидкістю їх обороту(оборотністю). Чим менше оборотні кошти затримуютьсяна окремих стадіях, тим швидше завершується їх кругообіг. Таким чином,показники, що характеризують швидкість оборотності оборотних коштів, і єпоказниками ефективності їх використання.
Ефективне використанняоборотних коштів характеризується такими показниками:
Коефіцієнт оборотності, який розраховується шляхомділення вартості реалізованої продукції за діючими оптовими цінами за певнийперіод на середній залишок оборотних коштів за той самий період. Коефіцієнтоборотності показує, скільки оборотів здійснили оборотні кошти за певнийперіод, і розраховується за формулою
/>
де /> — коефіцієнтоборотності, оборотів;
Р — вартість реалізованої продукції,грн.;
ОК— середній залишок оборотних коштів,грн.
Періодом, за який визначаютьобсяг реалізованої продукції та середні залишки оборотних коштів може бутимісяць (30 дн.), квартал (90 дн.), рік (360 дн.).
Показником, оберненимкоефіцієнту оборотності, є коефіцієнт завантаження оборотних коштів,якийпоказує, скільки оборотних коштів припадає на одну грошову одиницю (гривню)реалізованої продукції за певний період.
/>
Тривалість одного обороту(швидкість обороту) оборотнихкоштів визначається за формулою:
/>
де То6—тривалість одного обороту, днів;
Д — дні періоду.
Для характеристики економічноїефективності використання оборотних коштів може бути використаний показниквіддачі (рентабельності)оборотних коштів, котрий являє собоювідношення прибутку від реалізації продукції до середніх залишків оборотнихкоштів:
/>
де /> — рентабельність оборотних коштів, %;
/> — прибуток від реалізаціїпродукції, грн.
Показники оборотностіоборотних коштів можуть розраховуватись по всіх оборотних коштах, що берутьучасть в обороті, та за окремими їх елементами.
Зміну оборотності оборотнихкоштів виявляють через порівняння фактичних показників з плановими абопоказниками за попередній період. Порівнюючи показники оборотності оборотнихкоштів, виявляють прискорення її чи сповільнення.
Унаслідок прискоренняоборотності оборотних коштів з обороту частина їх вивільняється, а присповільненні в оборот залучаються додаткові кошти. Вивільнення оборотних коштівзавдяки прискоренню їх оборотності може бути абсолютним і відносним.
Абсолютне вивільненняоборотних коштіввідображаєпряме зменшення залишків оборотних коштів порівняно з їх нормативом (або іззалишками попереднього періоду) при збереженні або підвищенні обсягівреалізації продукції за розрахунковий період. Відносне вивільнення оборотнихкоштівз обороту відображає стабільність або зростання оборотних коштівпри зростанні обсягів реалізації продукції. При цьому темпи зростання обсягівреалізації продукції випереджають темпи зростання залишків оборотних коштів.
Ефективне використанняоборотних коштів є одним із першочергових завдань підприємства в сучаснихумовах і забезпечується це прискоренням їх оборотності на всіх стадіяхкругообігу.
На стадії створеннявиробничих запасів— це раціональне їх використання; ліквідація наднормативнихзапасів матеріалів; удосконалення нормування; поліпшення організації постачання,у тому числі через установлення чітких договірних умов і забезпечення їхвиконання, оптимальний вибір постачальників, налагодження роботи транспорту; поліпшенняорганізації складського господарства, зокрема впровадження комплексноїмеханізації та автоматизації вантажно-розвантажувальних робіт на складах.
На стадії незавершеноговиробництва—упровадження прогресивної техніки та технології, зокрема безвідхідної тамаловідхідної; розвиток стандартизації й уніфікації; удосконалення форморганізації виробництва; удосконалення системи економічного стимулювання,економного використання сировинних та паливно-енергетичних ресурсів;удосконалення використання основних фондів, насамперед їх активної частини.
На стадії обігу— це раціональна організація збутуготової продукції, застосування прогресивних форм розрахунків; своєчаснеоформлення документації та прискорення її руху; дотримання договірної таплатіжної дисципліни.
Прискорення оборотності оборотнихкоштів дає змогу зекономити значні суми і збільшити обсяги виробництва тареалізації продукції без додаткових фінансових ресурсів.
Список використаноїлітератури
1. Шегди А.В., Економіка підприємства.: Навч. посіб. – К.: Знання, 2005. – 431 с.
2. ПасічникВ. Г., Акіліна О. В., Організація виробництва. Навчально-методичний посібник. –К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 248 с.
3. БандуркаО. М., Коробов М. Я., Орлов П. І., Петрова К. Я. Фінансова діяльністьпідприємства: 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Либідь, 2003. – 384 с.
4. Бойчук І.М. Економіка підприємства. Навч. посіб. – К.: Атіка, 2004. – 480с.
5. ПоддєрьогінА. М. Фінанси підприємства: Підручник. — 3 тє вид., перероб. та доп. – К.:КНЕУ, 2004. – 460с., іл..