Образ козака в українських народних думах

образ козака в українських народних думах керівник: Третяченко А. В. виконала студентка 303 групи Каштанова Анастасія Євгенівна ТИРАСПОЛЬ, 2007 рік. ЗМІСТ I Вступна частина: – Визначення поняття «дума»; – Структура дум; – Класифікація дум. II Основна частина: – Тематика дум часів боротьби проти турків

і татар; – Думи періоду боротьби українського народу проти польської шляхти (1648-1654рр.); – Думи про соціальну нерівність та на суспільну тематику; – Думи про революційні події 1905 року. III Висновки IV Список використаних джерел. ВСТУП ТЕМА нашої курсової роботи: Образ козака в народних думах. Ми вважаємо цю тему актуальною тому, що образ козака – захисника

Батьківщини, під час важливих для України подій, і борця проти соціальної несправедливості є найкращим відтворенням (втіленням) України, як самостійної та незалежної держави. Думи відіграли велику роль у пробудженні самосвідомості українського народу, в його згуртуванні для боротьби за своє соціальне і національне визволення, в розвитку його культури. Одночасно думи оспівують козацькі й селянські маси, що рішуче рвуть ланцюги неволі:

От тоді ж козаки, друзі-молодці, добре дбали, Од сна уставали, Руський отченаш читали, На лядські табори наїжджали, Лядські табори на три часті розбивали, Ляхів, мостивих панів, упень рубали, Кров їх лядську у полі з жовтим піском мішали, Віри своєї християнської у поругу вічні часи не подали. («Про Хмельницького та Барабаша»). МЕТА курсової роботи: дослідити образ козака в українських народних

думах на матеріалі двох збірок дум: «Наша дума, наша пісня», упорядкування О. М. Хмелівської та «Народні думи, пісні, балади», упорядкування В. В. Яременка. Відповідно до мети роботи ми визначили такі ЗАВДАННЯ: 1) З’ясувати частоту вживання образу козака в народних думах. 2) Дослідити думи, в яких наявний образ козака. 3)
Проаналізувати й порівняти образ козака у думах різних циклів. ОБ’ЄКТОМ ДОСЛІДЖЕННЯ є образ козака. Для нашої курсової роботи ми обрали саме образ козака тому, що народ в усі віки пишався своїми героями, милувався їхньою відвагою і сумував, коли вони гинули, а хто, як не козаки завжди були справжніми героями Вітчизни. Дуже цікаво було б розвідати образ козака, як мужнього, благородного

і сильного духом героя, який заради свободи і незалежності рідної землі готовий йти навіть на смерть. Серед усіх видів українського фольклору найважливіше і найпочесніше місце належить пісенній творчості. З незапам’ятної давнини до наших днів супроводжує пісня життя народу. У ній знайшли правдиве відображення важливі історичні події і родинний побут, жорстока класова боротьба

і повсякденні турботи, будні і свята, праця і розваги. Вся багатовікова історія українського народу, сповнена героїчної боротьби проти іноземних загарбників, національного та феодально-капіталістичного гноблення. Через століття донесли пісні до нас подих життя своєї епохи, ті почуття, що хвилювали колись їх творців. Сила пісні – невичерпна! Вони зміцняли сили народу в часи лихоліть, зрівнювали його духовно

з найрозвиненішими народами світу, будили надію на волю. Епос кожного народу є історичним свідченням зрілості нації, її здатності відчувати своє місце у всесвітній історії, утверджувати своє майбутнє. Український національний епос складають думи та історичні пісні – два типи народних епіко-ліричних героїчного та соціально – побутового характеру. Термін «дума» застосовано до творів цього жанру виник

через кілька століть після їх появи. В українську фольклористику його ввів в XIX столітті відомий збирач народних пісень М. Максимович, але не заперечним є факт, що до цього українці вже мали досить розвинений героїчний епос, який ліг в основу виникнення дум. Первісно слово «дума» вживалось для означення жанру пісні на честь померлого чи загиблого лицаря – саме в такому значенні воно вживається у писемних пам’ятках
XVI століття. Відтоді збереглися не лише окремі згадки про те, що українці виконували думи, а й описи манери їх виконання з вказівкою на те, що вони супроводжувались грою на музичному інструменті (кобзі). Однак термін «дума» вживався не лише на означення цього жанру в сучасному розумінні. У деяких випадках так називали сумні, елегійні, героїчні пісні на історичні теми, які мали чітку строфічну будову і лише змістом наближались до дум.

Першу згадку про думи як жанр пісенної творчості пов’язують з «Анналами» Станіслава Сарніцького, польського письменника, надрукованими ще у 1587 році. Сарніцький виводить такі характеристичні особливості думи: 1) громадський зміст; 2) елегійний характер; 3) сумний мотив; 4) під час виконання – жестикуляція. В деяких польських віршах

XVI століття думи названі військовими псалмами, які є обов’язковим атрибутом козацького життя, і в яких герої оспівуються ще за життя. На основі цих та інших спостережень П. Житецький доходить висновків: 1) батьківщиною дум була земля Подільська – Галицька; 2) думами в давніх часах були пісні епічного змісту, одначе з ліричним настроєм, властивим елегії;

3) в козацькій добі народного життя постали думи військові, козацькі; 4) від українців ця форма поезії перейшла до польської літератури, де з’явився жанр думи, але не як народний твір, а як меланхолійна пісня, створена автором. В українських писемних пам’ятках слово «дума» зустрічається в рукописних співаниках XVII століття, поетіках, віршах, літописних записах.

Структура дум. Думи відзначаються стрункою, відшліфованою упродовж століть своєрідною поетичною формою, відмінно від усіх інших віршових форм українського фольклору, а саме мають різні за кількістю складів рядки, які найчастіше римуються поспіль. Кобзарі виконують такий вірш речитативом (протяжним наспівним промовлянням) під акомпанемент кобзи, рідше бандури чи ліри. Виконання дум – завжди імпровізація. У думах немає звичних строф (куплетів), які належать баладам,
коломийкам та ін. Натомість – уступи, періоди чи тиради, що надають гнучкості словесному і музичному виразу. А рядки в думах виділяються за ознакою закінчення думки. Весь вступ до думи називають заспівом. Здебільшого думи починаються окликом «гей» чи «ой», що вводить слухача в обставини дії. На початку часто звучить «заплачка» чи «жалощі» – це вибух ліризму. Після заспіву йде власне дума – епічна оповідь про події чи то далекої козацької доби, чи пізніших

часів. Кінцівка думи має характер «славословія». Це переважно ліричні відступи, що славлять рідну землю, героїв чи містять добрі побажання «всім слухаючим головам». Класифікація дум. Існує багато класифікацій народних дум. Це, як правило, ведеться за хронологічними та тематичними принципами. Здебільшого думи створювалися безпосередньо після якихось важливих подій.

Але в процесі побутування під впливом суспільно – політичних подій часу відбувалися зміни в їх тексті, з’являлись варіанти, змінювався також образ козака. Так, наприклад, М. Драгоманов пропонував таку класифікацію:  пісні віку дружинного і княжого ( XIV – XV століття);  поезія козацького віку ( XVI – середина XVIII ст.);  пісні віку гайдамацького (

II половина XVIII ст.);  пісні віку рекрутського і кріпацького (кінець XVIII – I половина XIX ст.);  пісні про волю (II половина XIX століття). Філарет Колесса подає хронологічні рамки, обмежуючи виникнення дум XVI – XVIII століття. За змістом він поділяє думи про боротьбу з татарами і турками на 5 тематичних груп:  думи про турецьку неволю;  думи про лицарську

смерть козака;  думи про щасливий вихід із небезпеки та поворот із воєнного походу та поділ здобичі;  думи про Хмельниччину;  думи без історичного підкладу з виразною моралізаторською тенденцією. Сучасна класифікація дум теж опирається на єдність хронологічного і тематичного принципів. Таким чином думи поділяються на:
1. думи часів боротьби проти турецько – татарського поневолення (XIV– XVст рання козацька доба); 2. думи періоду визвольної боротьби українського народу проти польської шляхти (XVI – поч. XVII ст доба Хмельниччини і гетьманщини); 3. думи про соціальну нерівність та на суспільно – побутові теми (кінець XVII ст. – період Руїни, політичного занепаду); 4. думи про революційні події 1905 року (XIX – початок

XX століття, доба капіталізму). ОСНОВНА ЧАСТИНА Думи часів боротьби проти турецько – татарського поневолення Ми опрацювали 23 думи цього циклу, з них ми виявили 20 дум, де наявний образ козака. Також в думах «Маруся Богуславка», «Буря на Чорному морі» та «Вдова Сірка Івана» показано загальний образ козацтва, а в думі «Смерть Корецького» – образ українського гетьманства. Джерела цих найдавніших дум, що дійшли до нас у записах

XVII століття, слід шукати в епоху XIV – XV століття, коли грабіжницькі набіги кочових орд на українські землі були особливо активними. За тематикою, а значною мірою і за формою та стилем, з дум цієї групи перш за все виділяються «невільницькі плачі». Їх слід відносити до найдавніших зразків цього жанру, оскільки думи сформувались на основі похоронних речитативних плачів. Поетична форма цих дум генетично пов’язана з голосіннями.

Зміст таких творів складала поетична сповідь про нечувані страждання невольників, їхню тугу за рідним краєм і, як правило, звільнення. Тут епічна розповідь, властива переважній більшості дум, поступається ліричним висловлюванням особистих переживань і почуттів. Зворушливий плач виконавців цих дум був спрямований на те, щоб викликати у слухачів співчуття до гіркої долі бранців та «всіх бідних невольників», спонукати молодих козаків на ратні подвиги
в боротьбі проти загарбників – мусульман за безмежне бажання звільнити єдиновірних братів – земляків з кайданів та темниць. Зміст таких творів складався з трьох основних мотивів: 1. Нечувані страждання невольників, нестерпне становище їх, закутих у кайдани у в’язницях . До цього розділу належать такі думи: «Козак

Нетяга», «Козак Голота», «Самійло Кішка», «Втеча трьох братів з Азова, з турецької неволі», «Розмова Дніпра з Дунаєм», «Смерть козака – бандуриста», «Про смерть трьох братів коло Самарки», «Отаман Матяш старий». Найяскравіше відображають ці почуття думи за назвою «Невольники», «Плач невольника», «Плач невольників», «Маруся Богуславка», «Іван Богуславець», «Втеча трьох братів з Азова». Ось, наприклад, цитата з думи «Плач невольника»:

Ой ти, голубонько сивенький! Ти далеко літаєш, ти далеко буваєш; Полини ти в города християнськії До отця мойого, до матусі, Сядь, пади на подвір’ї отцевськім, Жалобненько загуди, Об моїй пригоді козацькій припом’яни. 2. Другий мотив – ностальгія, туга за рідним домом. Часто ці думи завершувалися описом звільнення та повернення до дому.

Але коли врахувати той факт, що співцями – виконавцями дум були колишні воїни – козаки, які в бою чи частіше в полоні були осліплені, що після втечі з неволі ставали кобзарями, то їхні невольничі плачі були справжньою поетичною сповіддю, що викликала у слухачів співчуття до гіркої долі бранців. Творчість кобзарів сягала рівня загальнонародної, бо виконавці вкладали у свої твори не скорботу за конкретною людиною, а висловлювали думки народу про чужинську неволю, жорстоких ворогів,

віру бусурманську, возвеличуючи силу волі бранців, що не зрадили свого народу і віри християнської, не втратили любові до рідної землі ( «Плач невольників» ): Віро проклята бусурменськая, Розлуко ти християнськая! Ой, да же то ти не одного розлучила: Чи брата з сестрою, Чи мужа з вірною жоною, А чи вірненького товариша з товаришем, гей!
Гей, визволь нас, визволь нас, господи, усіх бідних невольників, Із тяжкої турецької неволі. Характерно, що ця дума побудована в основному на монологах, які рідко зустрічаються в творах цього жанру. 3. Наступним тематичним циклом дум періоду турецько – татарських загарбань, який за змістом та ідейністю є спорідненим з першим є думи про визволення з турецької неволі, в яких прославляються герої, що ризикуючи власним життям, рвуть кайдани свої та своїх побратимів

і, долаючи складні обставини, перешкоди, що трапляються на їхньому шляху, повертаються на рідну землю, додому. Найважливішим мотивом цих дум є не стільки особиста мужність, відвага і сила, а, перш за все відданість своєму товариству, єдиній спільній ідеї, всьому народові. У них високо підноситься

ідея бойового братства, і водночас гостро засуджується віровідступництво людей, порушення норм моралі, суспільного співжиття українців, козацького побратимства. Проведемо аналіз образу козака в найцікавіших і найяскравіших думах цього циклу. «Самійло Кішка». Це одна з найбільших українських дум (390 рядків). Учені вважають, що в основу думи лежить дійсний випадок.

Самійло Кішка – історична постать кін. XVI – поч. XVII століття, був запорозьким кошовим, брав участь у козацьких походах. В особі головного героя народ змальовує свого вірного сина. Кішка мудрий, сміливий і стійкий воїн. Дума розкриває й інші риси його характеру – розум і кмітливість: Сам між козаків устав.

Кайдани із рук, із ніг у Чорне море пороняв; У галеру входжає, козаків пробуджає, Саблі булатні на вибір вибирає. В образі Самійла Кішки народ узагальнено відтворив типові риси безіменних героїв, безмежно відданих батьківщині, готових прийняти за неї муки, терпіти наругу за свій народ, але не зрадити їх. Мова думи образна, яскрава, багата. Особливо часто вживають епітети, з допомогою яких характеризуються вчинки дійових осіб.
Закінчення думи традиційне – уславлення Самійла Кішки за його подвиг. Отже, можна твердити, що дума є справді «поетичним літописом» української історії. «Отаман Матяш старий» Ця дума дійшла до нас в одному варіанті в записі 1805 р. за характером зображення героїв твір перегукується з російськими билинами. В думі, насамперед, цікавою є ідея, закладена в основу стосунків між мудрим, досвідченим літнім отаманом

і молодими козаками. Отаман Матяш радить молодим козакам «небувальцям» бути на сторожі, бо ворог хитрий і підступний: Не безпечне ви майте Козацьких коней із припона не пущайте, Сідла козацькії під голови покладайте, Бо се долина Кайнарськая, Недалече тут земля татарськая. Не послухали молоді козаки поради Матяша і опинились у полоні.

А Матяш не тільки уникнув полону, а й визволив своїх молодших побратимів. Так народ силою художнього слова утверджував мудрість і досвід бувалих воїнів, виховував честь і пошану до них з боку молоді. «Івась Удовиченко, Коновченко» Дума належить до найпопулярніших. Невипадково вона була записана більше ніж у 50-ти варіантах, однак важко прив’язати думу до якогось

конкретного історичного моменту. В творі через відважного молодого патріота – воїна розкривається тема захисту рідної землі. Син удови Грицихи Івась першим стає в ряди захисників Вітчизни. В поєдинку із загарбниками Івась показує себе справжнім героєм: Не багато Коновченко по долині погуляв Самих найстарших п’ятсот чоловік, рицарів, під меч пускав, Шести живйом піймав, На аркан зв’язав, Перед Філоненка,

Корсунського полковника, Язика примчав… Три подвиги здійснив Коновченко, багато ворогів знищив, але напився горілки і був убитий бусурманами. У думі майстерно описується доля матері Івася, вдови – селянки, яка не діждалася сина і, зрозумівши, що він загинув, мати Вся обомліла, Удариться крижем о сирую землю… Нещасна знедолена мати звертається до козаків: «Отепера,
козаки, панове – молодці, Пийте да гуляйте, Разом похорон і весілля одправляйте!» Дума цікава за своїм стилем. Її автори гіперболізують подвиги мужнього воїна, в його образі помітна спільність із казковими богатирями. Твір увібрав у себе елементи казок, легенд, пісень, колядок. Це сприяло широкій епічній розповіді про героїзм народних мас у боротьбі з

іноземними загарбниками. «Хведір безрідний, бездольний» Дума присвячена темі захисту Вітчизни. В основному ці думи були створені в XV – XVII століттях. Чимало дум склав народ про муки українських невільників у татаро – турецькому полоні. Жорстокість ворогів не мала меж: бранців продавали на ринку, непокритих гноїли в темницях, на галерах, дітей віддавали в спеціальні військові школи, звідки вони виходили яничарами, літних людей убивали.

Розлучали матір з дочкою, брата з сестрою. Та не могли вбити у бранців любові до рідної землі, волелюбного духу. Тільки джура Ярема промешкає, Та тільки Хведора безрідного та бездільного, на рани Смертельнії постріляного та порубаного знаходжає, Чотири рани широких, а чотири рани глибоких… «Маруся Богуславка» Тут, насамперед, описано патріотичний, героїчний подвиг української полоненої дівчини, яка, будучи дружиною турецького паші, у час його відсутності відпускає з темниці козаків – невольників,

хоч знає, що за це вона буде тяжко покарана. Не можна сказати, що постать «дівки – бранки Марусі, попівні Богуславки» історична. Однак дума є художнім вимислом, опертим на дійсні факти. У ній замальовується доля вродливих полонянок, які, як зафіксовано у літописах та усних переказах, часто ставали дружинами турецьких вельмож, навіть султанів. Вони, як відомо мали вплив на політику, тому могли зважуватись на такі патріотичні вчинки, як описано
в думі. Показовим є те, що Маруся, яка «потурчилась, обусурманилась для розкоші турецької, для лакомства нещасного», випускає в’язнів, що 30 років були в неволі, у день найбільшого християнського свята – Великодня. Отже й вона не втратила духовного зв’язку з Батьківщиною, пам’ятає звичаї своїх предків. У думі Маруся зображена не тільки в епізоді звільнення бранців, a й у прощанні з ними.

Вона, певно, вже давно у полоні і просить козаків передати батькам, щоб не збирали грошей для її викупу, бо вона вже додому не повернеться. Із зворушливою ніжністю в думі замальовується рідний край, куди якнайскоріше прагнуть повернутися невільники. Любовно змальований образ Батьківщини будив почуття патріотизму, закликав любити і захищати рідну землю. «Втеча трьох братів з Азова, турецької неволі»

Записано понад 25 її варіантів. Вона пройнята ідеєю гуманізму, в ній утверджується побратимство, взаємодопомога і гнівно засуджується егоїзм, жорстокість. Сюжет думи гостро драматичний. Напруженість і динаміка його посилюється складною ситуацією: троє братів тікають з полону, старший і середульший – на конях, а найменший – «піший-пішениця» . характери братів різні:старший – жорстокий і егоїстичний, середульший – нерішучий і безвольний, а найменший – добрий

і людяний. Це стало причиною трагедії. А саме, старші брати не схотіли взяти молодшого з собою, хоча середній дуже шкодував за ним, молодший помирає з голоду, а старших вбивають турки. Дак будем наполу грунти-худобу паювати, Не буде третій меж нами мішати. Теє промовляли, Відтіль поїжджали. То ж не орли-чорнокрильці заклекотали, Як їх турки-яничари з-за могил напали, Постріляли, порубали,

Коней, здобичу назад завертали, Полягла двох козаків голова вище річки Самарки, А третя у Савур-могилі. А слава сяє не умре і не поляже Однині і до віка; Даруй, боже, вам, господа, Всім слушащим на многая літа. Думи циклу про боротьбу українського народу проти татаро – турецьких загарбників вражають різноманітністю художніх форм.
Трагізм чергується з глибоким ліризмом, широко використані метафори, метонімії, епітети тощо. Вся ця гама художніх засобів слугує тому, щоб розповісти про ті страждання, яких зазнав український народ. Думи періоду визвольної боротьби українського народу (1648-1654) проти польської шляхти. Тут ми опрацювали 8 дум, з них образ козака згадується майже у всіх думах, а саме у 7-х. Ця друга велика група дум – твори доби Хмельниччини.

Вони кардинально відрізняються від дум першої групи. Передусім – характером оповіді, це вже не плач за невольниками, а утвердження бойового духу козацтва, а, по-друге, відрізняється ставленням до описуваних подій. Основна тема цих дум – національно-визвольна війна 1648-1654 рр. під проводом Богдана Хмельницького. Мені здається, що вони мають не тільки фольклорне значення, а й соціально –

історичне,бо в них, окрім оспівування життя і подвигів козацтва, велика увага приділена конкретним історичним особам, епізодам з їхнього життя. За тематикою ці думи можна поділити на дві підгрупи: П е р ш а – про великі битви і подвиги народу у визвольній війні, оспівування його національної свідомості, козацької гідності, організованості, що стало запорукою багатьох перемог. Сюди належать такі думи: «Корсунська Перемога». Тут оспівано події поразки шляхетських військ під

Корсунем у травні 1648 року. Дума розпочинається звертанням Хмельницького до козаків у формі метафори: «Гей, друзі-молодці, Браття, козаки-запорожці! Добре дбайте, барзо гадайте, Із ляхами пиво варити зачинайте: Лядський солод, козацька вода, Лядські дрова, козацькі труда». Тут відбувається уподібнення битви процесу приготування пива.

Так за «пивний молот» козаки з шляхтою зробили «превеликий колот», а за «пишний квас» козак не одного ляха «за чуба стряс». Дума пройнята сатирою, різким осміюванням верховодів польських окупантів (Потоцького і Калиновського). Із полоненого Потоцького дотепно кепкує Хмельницький: «Гей, пане Потоцький! Чом у тебе й досі образ жіноцький? Не вмів ти єси в Кам’янськім Подільці пробувати, Печеного поросяти, куриці з перцем та з шапраном уживати…
…Хіба велю тебе до рук кримському хану дати, Щоб навчили тебе кримські нагаї сирої кобилини жовати!» Ці фрази свідчать про те, що український народ розумів всю згубність кривавих подій, як для себе, так і для польського трудового народу. «Про Білоцерківщину». У червні 1651 року українські війська зазнали поразки від шляхти під Берестечком, внаслідок чого були вимушені підписати

Білоцерківську угоду, за якою козацьке самоуправління обмежувалося територією лише Київського воєводства. У травні 1652 року українська армія під приводом Хмельницького здобула перемогу в битві під Батогом, відвоювавши землі, втрачені внаслідок Білоцерківської угоди. Ей, ляхи ж ви, ляхи, Мостивії пани, Колись наші діти над цією річкою козаковали Да в сій річці скарби поховали,

Як будете скарби находити, Будемо з вами пополам ділити, Тоді будемо з вами за рідного брата жити. Ступайте! Тут вам дорога одна – До самого дна!» Д р у г а підгрупа дум цього періоду присвячена конкретним історичним особам – Богданові Хмельницькому, Іванові Богуну, Данилові Нечаю, Павлові Тетері, Максимові Кривоносу.

Найпоширенішим є цикл про народного ватажка Б. Хмельницького. Особливо популярною була дума «Хмельницький та Барабаш». «Хмельницький та Барабаш». У думі розповідається про події, що передували визвольній війні. Хмельницький запрошує свого кума Барабаша в гості, і просить показати грамоти польського короля, за якими козакам надавалися деякі «вольності».

Барабаш відмовляє Хмельницькому: «Ей, куме каже куме! Нащо нам королевські листи читати? Нащо нам козакам козацькі порядки давати? Нащо нам за віру християнську достойно-праведно стояти? Лучче нам з ляхами, з мостивими панами, Хліб-сіль з упокоєм вічний час вживати». Отримавши відмову, Хмельницький кмітливістю і хитрістю добуває ці листи, показує козакам.
Потім гетьман із своїми однодумцями, серед яких був відомий герой Іван Богун, закликає козаків до повстання. На цей заклик народ піднявся і здобув блискучі перемоги над польсько-шляхетськими гнобителями. У думі говориться, що за зраду Батьківщини Барабаш був покараний, а Хмельницький, під проводом якого народні маси здобули волю, гідно прославлений.

У думі драматично розкрито соціальний конфлікт, переконливо відтворено антифеодальні настрої народних мас, бідного козацтва напередодні визвольної війни. Під час визвольної війни 1648-1654 рр. були складені, як ми вже говорили не лише про Б. Хмельницкого, а і про його бойових соратників – вдатних полководців. Нам відома дума тільки про Івана Богуна. У думі зображено ратний подвиг полковника

Івана Богуна, його військову кмітливість. В оточеній польськими військами Вінниці Богун застосував хитрість: наказав порубати на льоду річки Буг ополонки і замаскувати очеретом. Не підозріваючи пастки, ворожа армія посунула на лід – багато інтервентів потонуло, багато було взято в полон. У думі гіперболізовано силу Богуна: Під кальницькою обителлю Богун стояв, Із турками-пашами,

Крулевськими ляхами, Калмицькими князями Богун воював! Силу він ляхів-турків стріляв: І шабельками рубав, На аркан забирав, В річку Буг їх утопляв. Думи про визвольну війну 1648-1654 років – це художній літопис героїзму народу, який у надзвичайно складних соціально – політичних умовах зумів піднятись і вигнати з рідної землі ворога. Ці думи вірогідно відображають риси

історичного життя і народні погляди, засвідчують високі моральні і бойові переконання українського народу. Над усе ставилася героїчна смерть у боротьбі з ворогом. Народні мітці щиро і виразно розповіли про Богдана Хмельницького, натхненника і справжнього організатора визначних перемог, поборника дружби двох братніх народів – українського та російського, з симпатією змалювали соратників
Хмельницького – Івана Богуна, Миколу Кривоноса, Данилу Нечая та інших. Думи про соціальну нерівність та на суспільно – побутові теми Ми опрацювали 8 дум цього розділу. Образ козака зустрічається у 4-х з досліджуваних дум. Суспільно-побутові думи написані в період Руїни – час занепаду національної свідомості та посилення національно-політичного гніту. Цей цикл дум різко відрізняється від попереднього тим, що вони не містять

згадок про конкретні історичні особи чи історичні події, а з першим різниться в тому, що хоч тут знову діють безіменні герої-козаки, але вже не в лицарських походах, боях і перемогах, а в сценах щоденного життя, в побутових ситуаціях. Тут можна прослідкувати знову ж повернення до елементів плачу: сестра плаче, відправляючи брата у військо, мати – дізнавшись про те, що син загинув чи потрапив у полон.

Як бачимо, думи повернулися до своїх прадавніх предків – голосінь з усіма атрибутами – ліризмом, насиченою образністю, вираженою алегоріями-символами, високим рівнем поетизації думки, де епічний елемент поступається місцем ліричному – висловлення думок, почуттів, переживань героїв. У цих творах герой національного епосу – передусім людина, а не воїн – носій високих моральних якостей та етичних принципів. Цей цикл дум ще прийнято називати «думи про класову боротьбу трудящих», не важко

здогадатися, що ця назва виникла у радянські часи. Ось думи про соціальну нерівність: «Козак Хвесько Ганджа Андибер». Ця дума дійшла до нас у трьох редакціях. Своїм одягом Андибер нагадує козака Голоту. На ньому: Опанчина рогожовая, Поясина хмельовая, На козаку, бідному летязі, сап’янці –

Видні п’яти і пальці, де ступить – босої ноги слід пише, А ще на козаку, бідному летязі, шапка-бирка – Зверху дірка, Шовком шита, Буйним вітром підбита, А околиці давно не має. Зустріч у корчмі Ганжі Андибера з дуками-срібляками – епізод, глибоко розкриваючий суперечності в Україні. Багачі не лише глузують з бідного козака, а й кидають йому милостиню.
Захмелівши, козак не витримує наруги і розкриває себе. Він, виявляється, є запорізьким гетьманом. Перелякані дуки тут же «стали його вітати медом склянкою і горілки чаркою». У думі майстерно і тонко розкрито ціну честі і шани в класовому суспільстві. Причину негативного ставлення до багачів розкривають слова самих козаків: «Ей, дуки кажуть ви дуки! За вами всі луги і луки, –

Ніде нашому брату, козаку-летязі, стати І коня попасти!» Ганжа Андибер – це узагальнений художній образ народного ватажка і заступника, який не має історичного прототипа. У його образі трудящі маси втілили свої надії і прагнення домогтися перемоги над гнобителями. Народ надав образові Ганжі Андибера рис непідкупного і безстрашного воїна – вихідця

із «низів». Його спільниками э прості козаки. Дума про Хвеська Ганджу Андибера відзначається гострою соціальною спрямованістю. Вона належала до тих творів, які виконувалися тільки серед бідноти. Твір пройнятий тонкою іронією, гумором. Автори використали казковий, художній прийом – переодягання, який увиразнив мотив перевтілення героя, я це в свою чергу, загострило соціальний конфлікт. «Козацьке

життя». У цій думі утримуються мотиви соціальної несправедливості. Це єдиний твір, в якому описується життя бідного козака, невлаштованість його долі. Крім того в думі знайшло відображення ряд деталей економічно-побутового життя українського народу в XVI – XVIII столітті. Безперервні битви з ворогами відривали козаків від дому. І без того бідне господарство ставало ще біднішим, часто руйнувалась сім’я. таким

є і дворище козака-бідняка, якій щойно повернувся з походу: Знати, знати козацьку хату, Скрізь десяту: Вона соломою не покрита, Приспою не осипана, Коло двору нечиста-ма і кола, На дровітні дров ні поліна. Сидить в ній козацька жінка, околіла. Знати, знати козацьку жінку, Що всю зиму боса ходить,
Горшком воду носить, Полоником діти напуває! Саме такі представники народу винесли на своїх плечах всі лиха війн, оборону рідних земель від турецько-татарських орд та польсько – шляхетських загарбників. Дома їх підстерігала бідність, злидні, приниження з боку козацької старшини та багачів. За словами М. С. Грицая можна зробити таки висновки: «думи про класову боротьбу трудящих періоду феодалізму – яскраве свідчення соціальної диференціації українського народу цієї доби, свідчення наростання опору

трудящих козацькій старшині та земельним магнатам. Думи заперечують доводи буржуазних учених про «монолітність» і «безкласовість» українського народу в XVI – XVII століттях.» Також до цього розділу входять думи на суспільно-побутові теми. Тематика соціально-побутових дум була досить актуальною для народних мас.

Це родинні стосунки, зокрема між батьками і дітьми, братами і сестрами, порушення норм суспільної та сімейної моралі тощо. Твори цього циклу приваблювали слухачів зображенням взаємин між людьми і народної моралі. Герої тут виступали безіменними, картини суспільного життя виводились в узагальненій формі. Серед соціально –побутових дум найбільшої популярності набула дума «Бідна вдова

і три сини». У думі розповідається про несправедливість – сини виганяють з дому рідну матір похилого віку, бо від неї вже нічого взяти, вона стала для них тягарем. Також дума «Сестра та брат» увібрала в себе популярну фольклорну тематику про долю сироти; її автори творчо використали народнопоетичні традиції і створили чудовий ліричний твір. Серед дум цього циклу

є думи, в яких показано, хоч ледве-ледве, образ козака. Це таки думи: «Від’їзд козака з родини» та «Вітчим і вдовин син». Вони користувалися популярністю серед слухачів, входили до репертуару багатьох кобзарів і лірників і за своєю образністю, глибиною показу суспільного життя належать до кращої частини думного епосу. Думи про революційні події 1905 року Цей цикл має ще одну назву – думи епохи капіталізму.
Тут ми опрацювали лише 2 думи, і в них зуcтрічається образ козака. У період зародження капіталізму в Україні усна творчість трудового народу наповнюється новими мотивами і темами, які помітно відрізняються від мотивів дум попередніх циклів. А саме відрізняється від дум на суспільно-побутові теми тим, що тут за допомогою засобі в образної мови розповідається про нові суспільні відносини, форми експлуатації трудового народу, наростання класової

боротьби. А відмінності з іншими циклами мало помітні тому, що поруч з новими текстами побутували думи минулих періодів з їхньою побудовою та з мотивами, але ідеї яких переосмислювалися виконавцями стосовно нових умов суспільного життя. Нещадно визискуваний панами народ піднімається на боротьбу. Про революційні події 1905 року у селі Великі Сорочинці на

Полтавщині складені дві думи – «Про Сорочинські події 1905 року» і «Чорна неділя у Сорочинцях». Їх автором був відомий кобзар, безпосередній учасник повстання в с. Великі Сорочинці Михайло Кравченко. Одну із дум кобзаря записав письменник В.Короленко, автор книги «Сорочинська трагедія». «Чорна неділя у Сорочинцях». У думі розповідається про першу половину повстання, а саме: про приїзд до

Великих Сорочинців каральної експедиції на чолі з Барабашем, якого повсталі вбивають. Ой у суботу ввечір у Сорочинцях У дзвони задзвонили, А в неділю рано козаки з Барабашем До волості приступили… …Ой як крикнув той Барабаш та на козацьку силу: «Бийте ж тих сорочан та не жалійте, Кіньми топчіть, з рушниць стріляйте, Рани і смерть завдавайте!

У думі протиставлено два непримиренні класи – експлуататорів і експлуатованих, які зустрілись у двобої в кульмінаційний момент класової боротьби. Свідомі свого права боротись за волю сорочинці на пропозицію Барабаша покоритись відповідають, що не складуть зброї. Розправа козаків над повсталими порівнюється з жорстокістю турецько-татарських завойовників:
А то ж не чорная хмара яснеє небо вкрила Та й не громом загриміла, То й не орда набігала, що дідів-прадідів у неволю забирала… Кинулись на сорочан донці та черкеси – Підковами топтали, З рушниць стріляли Та на вулицях доганяли, На дворах та левадах лютій смерті предавали, Били, мордували, Жалості не мали. «Про Сорочинські події 1905 року»

Ця друга дума дещо в іншій інтерпретації передає безчинства царського війська на чолі з Барабашем у Великих Сорочинцях; але й тут наявний високий викривальний тон. Каральний загін, що прибув у село на чолі з Філоненком, ще лютіше знущається над повстанцями: Всіх людей бідних собирає, На коліна поставляє, Безневинно обвиняє, Тіло їх коло кості канчуками оббиває, Кров їхню безневинно проливає!

Автор думи передає всю гіркоту майбутньої долі дітей забитих селян; їх чекають злидні, доведеться «без хліба, без солі загибати». Сироти присягаються не забути цієї трагедії і продовжити справу батьків. Закінчення думи звучить оптимістично. Ті з повстанців, хто залишився живим, мають намір продовжити боротьбу за волю, а ворогів не мине народна кара. Тут козаків показано досить негативно, мабуть тому,

що тут вони воюють на ворожому боці. У думі це простежується за словами Барабаша, який звертається до людей: «Ви должні ще козаків і коней погодувати, Бо нам було тяжко та важко сією дорогою проїжджати!» Усі люди руки підіймали, Словами промовляли: «Ми вас відтіля не визивали, Не будем ми козаків годувати, Не будем вашим коням

і сіна доставати То Барабаш і козаки великий гнів положили, – Великий сор ізробили! Автор обох дум про Сорочинські події 1905 року з документальною точністю оспівав картину повстання, зберіг прізвища обох керівників каральних експедицій (Барабаш, Філоненко). З цього можна зробити висновок, що і в минулому народ створював думи слідами історичних подій, зберігаючи вірогідність фактів і явищ.
За композицією, поетичною формою думи про Сорочинські події примикають до класичних дум. Їх автор Михайло Кравченко використав традиційні для дум епічно-пісенні засоби, зокрема народнопісенні паралелізми, епітети, манеру зображення батальних сцен. ВИСНОВКИ Провівши велику роботу, ми дослідили образ козака не в усіх думах, а лише на матеріалі окремих збірок – «Наша дума, наша пісня», упорядкування О.

М. Хмелівської та «Народні думи, пісні, балади», упорядкування В. В. Яременка. Загальна кількість дум, яку ми дослідили – 41 дума. З них образ козака згадується у 33 думах. Їх ми поділили на 4 групи. Найбільша з них – думи часів боротьби проти турецько-татарського поневолення, їх виявилося 20; друга за кількістю – думи періоду визвольної боротьби українського народу проти польської

шляхти, їх 7; третя – думи про соціальну нерівність та на суспільно – побутові теми, цих дум 4; четверта – думи про революційні події 1905 року, їх всього 2. З цього можна зробити проміжний висновок, що чим пізніше складувалися думи, тим їх становилося менше. Всі цикли дум помітно відрізняються один від одного. Ці зміни можна обґрунтувати. Змінювалися епохи, перемінялися покоління, йшла переробка самосвідомості,

ставав іншим, більш складним образ та сенс життя людей. Наприклад у XIV – XV століттях, коли грабіжницькі набіги кочових орд на українські землі були особливо активними, темами дум ставали «невільницькі плачі». Вони підкликали до гіркої долі бранців та «всіх бідних невольників», спонукали молодих козаків на ратні подвиги в боротьбі проти загарбників – мусульман. У період боротьби проти ляхів темами вже ставали великі

битви і подвиги козаків, оспівувалася національна свідомість, козацька гідність та под. А вже у період Руїни кінця XVII століття відбувався політичний та соціальний занепад суспільства – брат йшов проти брата, батько проти сина, брат не дбав про сестру, багатостраждальні матері тримали усе на своїх плечах. У цих творах козак – герой національного епосу передусім людина, а не воїн – носій високих моральних якостей та етичних принципів. У період зародження капіталізму в
Україні усна творчість трудового народу наповнюється новими мотивами і темами, які кардинально відрізняються від мотивів дум попередніх циклів. А саме тим, що тут за допомогою засобів образної мови розповідається про нові суспільні відносини, форми експлуатації трудового народу, наростання класової боротьби. В цих умовах образ козака змінюється на очах – з героя, захисника

Вітчизни перетворюється на негативного проголошувача безчинств царського війська на чолі з Барабашем у Великих Сорочинцях. Мети нашої курсової роботи цілком досягнуто, ми дослідили образ козака в народних українських думах, всі поставлені завдання виконано: ми з’ясували частоту вживання образу козака в народних думах, дослідили думи, в яких наявний образ козака та проаналізували й порівняли образ козака у думах різних циклів. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1)

Народні думи, пісні, балади/ вступ. ст. В. Яременка. – К.: 1970. 2) М. С. Грицай, В. Г. Бойко, Л. Ф. Дунаєвська Українська народно – поетична творчість. – К.: Вид-во «Вища школа», 1983. 3) Лановик М. Б Лановик З. Б. Українська усна народна творчість: підручник. – третє вид. – К.: «Знання – Прес», 2005. 4) Думи. Історико-героїчний цикл:

Збірник / вступ. ст. М. Стельмаха. – К.: Дніпро, 1982. 5) Колеса Ф. Українська усна словесність. – Едмонтон, 1983. 6) Нудьга Г. Український поетичний епос. Думи. – К.: Т-во «Знання», 1971. – Серія 5 № 4. 7) Плісецький М. українські народні думи. Сюжети і образи. – К.: Кобза, 1994. 8) Пропп В. Поэтика фольклора. –

М.: Лабиринт, 1998. 9) Рильський М. героїчний епос українського народу. – К 1955. 10) Українські народні думи та історичні пісні. – К.: Вид-во АН УРСР, 1955. 11) Українські народні пісні та думи. – К.: Т-во «Знання» України, 1992. 12) Гоголь М. В. про малоросійські пісні // Твори: У 3 т. – Т. 3. – К 1952. 13) Григор’єв-Наш.
Історія України в народних думах і піснях. – К 1993. 14) Украинские народные думы. – М.: «Наука», 1972. Думи. – К.: «Музична Україна», 1974.