–PAGE_BREAK–2. Основні фонди
Основні фондияк економічна категорія представляють собою засоби праці, які функціонують у незмінній формі у виробництві на протязі тривалого часу (1 виробничого циклу і більше) й переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції частинами, по мірі зносу, у вигляді амортизаційних відрахувань. [4; c.128].
Згідно Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” під терміном “основні фонди” слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються для використання у господарській діяльності підприємства протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів із дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом [19; c.111].
Основні фонди, у свою чергу, поділяються на основні виробничі та основні невиробничі фонди.
Основні виробничі фонди— це засоби праці, які беруть участь у процесі виробництва протягом тривалого періоду, при цьому не змінюють своєї натурально-речової форми і поступово частинами переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції, а основні невиробничі фонди не беруть безпосередньої участі в процесі виробництва (житлово-комунальне господарство, будинки відпочинку, дошкільні установи).
Основні фонди неоднорідні і різняться між собою натурально-речовим складом, термінами служби, призначенням і роллю у виробництві [19; c.111].
Необхідною умовою правильного використання та відтворення основних фондів є їхня класифікація за такими ознаками:
1. Функціональне призначення (натурально-речовий склад):
Будинки (будинки виробничо-господарського, соціально-культурного призначення та зайняті органами управління).
Споруди (об’єкти, що виконують технічні функції, — дороги, мости, водокачки тощо).
Передавальні пристрої (об’єкти трансформації, перетворення і передачі енергії та для переміщення речовин — лінії електропередач та трубопроводи).
Машини та обладнання: силові машини і обладнання, робочі машини і обладнання, вимірювальні привади, регулюючі прилади та пристрої, лабораторне обладнання, обчислювальна техніка, медичне обладнання, комп’ютерна техніка та її комплектуючі, інші машини та обладнання.
Транспортні засоби (всі види пересування, які призначені для переміщення людей і вантажів).
Інструмент (механічні та немеханічні знаряддя праці).
Виробничий інвентар і приладдя (предмети, які служать для полегшення виробничих операцій, — робочі столи, верстати, стелажі тощо).
Господарський інвентар (предмети конторського та господарського облаштування).
Робоча і продуктивна худоба.
Бібліотечний фонд (наукова, художня та навчальна література, спеціальні види літератури та інші види незалежно від вартості окремих примірників книг).
Інші основні фонди (багаторічні насадження, капітальні затрати на покращення земель, документація з типового проектування).
2. Формування бухгалтерської інформації про основні фонди підприємства:
Земельні ділянки;
Капітальні витрати на поліпшення земель;
Будинки, споруди та передавальні пристрої;
Машини та обладнання;
Транспортні засоби;
Інструменти, прилади та інвентар;
Робоча та продуктивна худоба;
Багаторічні насадження;
Інші основні засоби.
3. Роль у процесі господарської діяльності:
Активні (безпосередньо беруть участь у виробничому процесі);
Пасивні (створюють умови для здійснення процесу виробництва).
4. Сфера використання:
Виробничі (беруть участь у процесі виробництва і переносять свою вартість на виготовлений продукт);
Невиробничі (використовуються у невиробничій сфері виробництва).
5. Форма власності:
Власні;
Орендовані (лізинг).
6. Характер участі у процесі виробництва:
Діючі;
Ті, що перебувають у запасі чи на консервації.
7. Рівень технічної придатності:
Обладнання, яке можна використовувати у виробництві;
Обладнання, що потребує капітального ремонту.
Відповідно до податкового обліку, з метою нарахування амортизації, основні фонди згідно Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” класифікують за функціональним призначенням на чотири групи.
До першої групи налужать будівлі, споруди, їхні структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їхні частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі.
До другої групи відносять автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше офісне обладнання, устаткування та приладдя до них.
До третьої групи відносять будь-які інші основні фонди, що не входять до груп 1, 2 і 4.
До четвертої групи належать електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їхнє програмне забезпечення, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони, мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів) [19; c.114-115].
Розрізняють наступні види структури основних засобів:
Виробнича (функціональна, технологічна) структура основних фондів— співвідношення різних груп основних фондів у їхній загальній вартості. Часто цю структуру розглядають як співвідношення активної і пасивної частини основних фондів. Прогресивною є така структура основних фондів, де доля активної частини зростає.
Галузева структура основних фондів характеризується співвідношенням питомої ваги основних фондів різних галузей до їхньої загальної вартості.
Вікова структура основних фондів— це співвідношення різних вікових груп основних фондів у їхній загальній вартості [19; c.117].
Що ж до ефективності використання основних фондів, то вона характеризується системою показників, що поділяються на узагальнюючі та часткові.
Узагальнюючі показники залежать від багатьох техніко-економічних факторів і відображають кінцевий результат використання всіх груп основних фондів.
До узагальнюючих показників відносяться:
Фондовіддача (Фв) — показує, яка віддача від використання кожної гривні, витраченої на основні фонди; на скільки ефективно вони використовуються на підприємстві. Визначається як відношення обсягу випущеної продукції до середньорічної вартості основних виробничих фондів: [15; c.69].
Зворотним показником фондовіддачі є фондоємність (Фє) продукції. Фондоємність показує частку витрат на основні фонди, що приходиться на випуск однієї грошової одиниці продукції. Під випуском продукції мають на увазі товарну, валову, чисту, реалізовану продукцію. Визначається за формулою:
.
Фондоозброєність праці (Фозб) характеризує технічний рівень виробництва на підприємстві. Визначається як відношення середньорічної вартості основних виробничих фондів до середньої чисельності робітників.
Коефіцієнт віддачі спожитих ОФ— характеризує обсяг виробленої продукції на одиницю спожитої вартості основних засобів. Розраховується за формулою: , де Ар — амортизаційні відрахування.
Рентабельність (Р) — прибуток на одну гривню, вкладену в основні фонди. Розраховується за формулою: , де П — прибуток до оподаткування.
Взаємозв’язок основних показників, що характеризують ефективність використання ресурсів можна показати, якщо чисельник і знаменник формули фондовіддачі розділити на середньо облікову чисельність.
Ідеальним варіантом вважається варіант, коли продуктивність праці на підприємстві росте більш швидкими темпами, чим фондоозброєність праці, тому що в цьому випадку досягається максимальна ефективність виробництва.
До системи взаємозалежних показників, що безпосередньо характеризують рівень використання активної частини основних виробничих фондів відносяться часткові показники, що розкривають резерви можливого поліпшення використання активної частини основних фондів. До них відносять:
Натуральний виробіток на одиницю виробничої потужності або на одиницю обладнання певної марки.
Коефіцієнт використання календарного фонду роботи машин та устаткування — характеризується співвідношенням кількості машино-годин роботи технічних засобів до кількості машино-годин перебування основних засобів на підприємстві.
Коефіцієнт змінності — показує в скільки змін у середньому працює кожна одиниця устаткування. Визначається як відношення загальної кількості відпрацьованих устаткуванням даного виду на протязі доби станко-змін до кількості встановленого чи працюючого в найбільшу зміну устаткування.
Коефіцієнт технічної готовності — відношення часу перебування технічних засобів на підприємстві зменшеного на час перебування в ремонті та очікуванні ремонту до часу перебування на підприємстві. [15; c.70-73].
Шляхи поліпшення використання основних засобівзалежать від конкретних умов, що склалися на підприємстві за той чи інший період. Підприємство може досягти поліпшення використання основних засобів у такі способи:
Позбутися зайвого устаткування, машин, інших основних фондів або здати їх в оренду;
Своєчасно і якісно здійснювати планово-попереджувальні капітальні ремонти;
Купувати високоякісні основні фонди;
Працювати над підвищенням кваліфікації обслуговуючого персоналу
Поліпшувати якість підготовки сировини і матеріалів для процесу виробництва;
Підвищувати рівень механізації та автоматизації виробництва;
Впроваджувати нову техніку та прогресивну технологію, яка є безвідходною та енерго- та паливозберігаючою;
Вдосконалювати організацію виробництва і праці з метою скорочення втрат робочого часу через простої устаткування [11; c.60].
Отже економічне значення основних фондів полягає в тому, що вони визначають матеріальну основу виробництва, забезпечують підвищення технічної оснащеності та зростання продуктивності праці. Соціальне значення — полягає в створенні умов для відтворення робочої сили.
продолжение
–PAGE_BREAK–3. Оборотні фонди
Оборотні фонди— це частина виробничих фондів підприємства, яка повністю споживається в кожному технологічному циклі виготовлення продукції і повністю переносить свою вартість на вартість цієї продукції.
Речовим змістом оборотних фондів є предмети праці, а також деякі засоби праці (які мають вартість, меншу, ніж 100 одиниць національної валюти або термін служби менше одного року) [1; c.85].
У плановій та обліковій політиці підприємства оборотні фонди поділяють на:
Виробничі запаси
Незавершене виробництво і напівфабрикати власного виготовлення.
Витрати майбутніх періодів
Згідно з П (С) БО 9 запаси — це активи, які:
утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;
перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;
утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством [19; c.145].
У господарській діяльності запаси поділяють на:
1) сировину, основні і допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;
2) незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;
3) готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, що передбачені договором або іншим нормативно-правовим актом;
4) товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством для подальшого продажу;
5) малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше як одного року або нормального операційного циклу, якщо він триває понад один рік. [19; c.146].
Крім виробничих запасів, як було зазначено, до складу оборотних фондів входять:
Незавершене виробництво, що включає предмети праці, які перебувають у процесі виробництва на різних стадіях оброблення безпосередньо на робочих місцях у цехах, на дільницях, або ж у процесі транспортування від одного робочого місця до іншого.
Напівфабрикати власного виготовлення, до яких належать ті предмети праці, які повністю були оброблені в одному виробничому підрозділі (цеху), але подальше оброблення повинні пройти в інших підрозділах (цехах).
Витрати майбутні періодівне є речовим елементом оборотних фондів. Вони являють собою грошові витрати, що були здійснені в даному періоді, але на витрати продукції будуть віднесені частинами в наступних періодах. Це витрати на проектування та освоєння нових видів продукції, раціоналізацію та винахідництво, проектування різних удосконалень виробництва, придбання науково-технічної, економічної та комерційної інформації, підписку періодичних видань тощо [19; c.148].
Поруч з оборотними фондами існують фонди обігу, тобто ті, які функціонують у сфері обігу (реалізації продукції). До них відносяться:
Готова продукція на складах підприємства.
Готова продукція, яка відвантажена і знаходиться в дорозі.
Грошові кошти на розрахунковому рахунку та інших рахунках.
Грошові кошти у незавершених розрахунках.
Готівка в касі.
Сукупність оборотних фондів та фондів обігу підприємства становлять його оборотні засоби [1; c.85-86].
Розрізняють два види структури оборотних коштів:
Виробничо-технологічна структура— співвідношення окремих елементів оборотних фондів до загального їх обсягу. Ця структура формується під впливом цілого ряду факторів (характеру виробництва, особливостей продукції та технології її виготовлення, умов забезпечення підприємства сировиною та матеріалами тощо). Вона з часом змінюється. Так, за останні роки в структурі оборотних фондів спостерігається тенденція до зменшення питомої ваги виробничих запасів і відповідно до збільшення частки незавершеного виробництва та витрат майбутніх періодів.
На підприємстві різних галузей структура оборотних фондів має значні відмінності, обумовлені особливостями застосування технологій, умовами забезпечення і видами застосування матеріальних ресурсів, рівнем та видами спеціалізації тощо. Наприклад, на підприємствах легкої та харчової промисловості виробничі запаси сягають 80-90%, а незавершене виробництво коливається від 5 до 20%, тоді як на підприємствах машинобудування ця частина оборотних фондів може становити 40%. На підприємствах видобувної галузі висока питома вага витрат майбутніх періодів (40-50%).
Елементна структура оборотних коштівобчислюється шляхом розрахунків частки окремих елементів оборотних коштів (виробничих запасів, готової продукції, незавершеного виробництва) у загальному обсязі оборотних коштів на певну дату. [7; c.153].
Ефективність використання оборотних коштів, не знаходить свого прямого відображення у показниках, які характеризують господарську діяльність підприємства.
Для характеристики ефективності використання оборотних коштів застосовують спеціальну систему показників швидкості обертання. Економічне значення оборотності оборотних коштів полягає в тому, що від швидкого обертання залежить розмір оборотних засобів на підприємстві.
До показників оборотності належать:
коефіцієнт оборотності
тривалість одного обороту
коефіцієнт завантаженості оборотних коштів
сума вивільнених або залучених оборотних коштів
рентабельність оборотних коштів
Коефіцієнт оборотності, або кількість оборотів оборотних коштів. Розраховують, як відношення вартості реалізованої продукції за певний період, до середньорічного залишку оборотних коштів за цей же період: . Коефіцієнт оборотності характеризує число кругооборотів, здійснених оборотними коштами підприємства за визначений період, чи показує обсяг продукції, що приходиться на одну гривню оборотних коштів.
Коефіцієнт завантаженості оборотних коштівпоказує потребу в оборотних коштах для виробництва і реалізації одиниці продукції. Цей показник обернений до коефіцієнта оборотності. і його особливість втому, що не залежить від тривалості того періоду, за який був обчислений. Розраховується за формулою: .
Тривалість одного обороту оборотних коштівв днях. Особливість цього показника в тому, що він не залежить від тривалості того періоду, за який був обчислений. Розраховується за формулою: .
Рентабельність оборотних коштівпоказує величину загального прибутку підприємства, що припадає на одиницю середньорічного залишку оборотних коштів: .
Сума вивільнених, або залучених оборотних коштіврозраховується за формулою: . В результаті прискорення оборотності відбувається вивільнення оборотних коштів з обороту. Розрізняють абсолютне і відносне вивільнення оборотних коштів. Абсолютне вивільнення характеризує зменшення абсолютної суми оборотних коштів, а відносне показує, що за даної величини оборотних коштів, внаслідок поліпшення їх використання реалізується більше продукції [15; c.94-97].
Істотна частина в оборотних фондах підприємства відноситься до виробничих запасів (матеріальних ресурсів), тому від ефективності їхнього використання залежать показники використання оборотних коштів.
Ефективність використання матеріальних ресурсів характеризуються системою показників, основним з яких є матеріалоємність.
Матеріалоємністьоцінює поточні витрати матеріальних ресурсів на одиницю продукції (чи одиницю споживної властивості) у натуральному чи вартісному виразі.
Для розробки виробничої програми й аналізу роботи промислових підприємств у кожній галузі промисловості застосовуються різні показники рівня корисного використання матеріальних ресурсів, що найбільш повно відбивають умови використання матеріальних ресурсів у виробництві і на всіх стадіях, що охоплюють виробниче споживання.
У практичній роботі підприємства важливе значення мають показники:
коефіцієнт використання матеріалів (відношення чистої ваги матеріалу у виробі до фактичних витрат матеріалів);
рівень відходів характеризується коефіцієнтом, що показує відношення величини відходів до величини загальних витрат матеріалу;
коефіцієнт виходу готової продукції з одиниці сировини, що переробляється (використовується в основному в галузях здійснюючих первинну переробку сировини і має граничне значення — вміст у сировині корисних компонентів [15; c.98].
Основними шляхами підвищення ефективності використання оборотних фондів вважаються:
Скорочення матеріальних запасів на складах підприємства за рахунок зменшення наднормативних запасів сировини, матеріалів, інструменту; покращення організації складського господарства; скорочення тривалості інтервалів поставок; зменшення норм витрат матеріалів на одиницю продукції.
Скорочення циклу виробництва продукції внаслідок впровадження нової техніки і технології, підвищення продуктивності праці, забезпечення ритмічності випуску продукції та підвищення змінності виробництва;
Раціональне використання матеріальних ресурсів і зниження матеріаломісткості продукції на основі економічно обґрунтованого вибору матеріальних ресурсів та підвищення коефіцієнта їх використання; комплексного використання сировини (разом із вторинною) і відходів;
Підвищення оборотності матеріальних ресурсів.
Пошуки резервів ефективного використання оборотних фондів створять умови для збільшення обсягів продукції (робіт, послуг) та забезпечать її конкурентноздатність на внутрішньому та зовнішньому ринках [19; c.152].
продолжение
–PAGE_BREAK–Розділ ІІ. Визначення показників стану, руху і ефективності використання виробничих фондів підприємства та результатів господарської діяльності
Таблиця 1. Вихідні дані
1. Визначення річних витрат на виробництво та реалізацію продукції підприємства
Річна потреба в оборотних коштах підприємства визначається за формулою:
де ОКр — річна потреба в оборотних коштах;
— середньодобова потреба оборотних коштів;
Тц— тривалість періоду, діб (360).
Тоді тис. грн.
Це означає, що на протязі 360 днів потреба в оборотних коштах підприємства складає 1224 тис. грн.
Визначення повної собівартості продукції.
де Св — виробничі витрати, грн.;
Снв -невиробничі витрати, грн. (умовно вони становлять 5% від суми виробничих витрат).
де Спр, Снпр — відповідно — прямі та непрямі витрати, грн.
де
Смв-вартість матеріальних витрат (умовно становлять 50% від річної потреби оборотних коштів);
Соп— витрати на оплату праці;
Сам— амортизаційні відрахування;
Срем— вартість ремонтних робіт;
Ссоц— відрахування на соціальні заходи (у% від витрат на оплату праці);
Сін— інші виробничі витрати.
де О — обсяг виробництва продукції, тис. грн.;
— норматив заробітної плати на одиницю продукції.
де Бві — балансова вартість ОВФ і-ї групи, тис. грн.; а — норми амортизаційних відрахувань (для нематеріальних активів термін корисного використання становить 3 роки),%.
де крем — коефіцієнт, який враховує витрати на технічне обслуговування та ремонт (35% від величини амортизаційних відрахувань).
де ксоц — коефіцієнт витрат на соціальні заходи (умовно 38%).
де кi — коефіцієнт, який враховує розмір інших витрат (умовно 20%).
де кнпр — коефіцієнт непрямих витрат (становить умовно 50% від прямих витрат).
Виходячи з даних, які в нас є, розраховуємо:
1) Витрати на оплату праці:
тис. грн.
Витрати на оплату праці характеризуються нормою заробітної плати на одиницю продукції.
Обсяг виготовленої продукції виражається в гривнях.
Це означає, що кількість виготовленої (реалізованої) продукції потрібно виразити в грошовому виразі без урахування ПДВ, а потім знаходити, яка сума грошей потрібна для оплати праці.
2) Для розрахунку амортизаційних відрахувань в бухгалтерському обліку використовується укрупнена класифікація основних фондів, виходячи з наведених даних: будівлі, споруди і передавальні пристрої входять до першої групи (8%), транспортні засоби, інструменти та інвентар до другої (40%), машини та обладнання — у третю (24%), ЕОМ — в четверту (60%), обчислюємо:
3) Обчислюємо вартість ремонтних робіт:
тис. грн.
4) Відрахування на соціальні заходи:
тис. грн.
5) Вартість матеріальних витрат:
тис. грн.
6) Інші виробничі витрати:
тис. грн.
7) Прямі витрати:
тис. грн.
8) Непрямі витрати:
тис. грн.
9) Виробничі витрати складають:
тис. грн.
10) Визначаємо невиробничі витрати, які умовно становлять 5% від суми виробничих витрат:
тис. грн.
11) Повна собівартість продукції:
тис. грн.
Таблиця 2. Кошторис витрат на виробництво та реалізацію продукції
продолжение
–PAGE_BREAK–2. Визначаємо собівартість одиниці продукції
де С — повна собівартість виготовленої продукції, тис. грн.; О — обсяг виробництва продукції, тис. шт.
грн. /шт.
3. Визначення показників ефективності виробництва
Доход (виручка) від реалізації готової продукції:
Цод— відпускна ціна одиниці продукції; О — обсяг реалізації продукції, тис. шт.
тис. грн.
Грошова виручка характеризує завершення кругообігу засобів підприємства, а її одержання означає, що продукція не тільки вироблена, але й одержана замовником і оплачена ним. Отже за відвантажену продукцію поступило 10300 тис. грн.
Чистий дохід (чиста виручка) від реалізації продукції:
де ПДВ — нарахування податку на додану вартість (20%).
тис. грн.
Чистий дохід — це дохід за мінусом ПДВ, він складає 8583,33 тис. грн.
Валовий прибуток підприємства:
Св— виробнича собівартість реалізованої продукції.
тис. грн.
Прибуток до оподаткування (прибуток від звичайної діяльності):
Снв— невиробничі витрати (адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати, фінансові витрати).
тис. грн.
Прибуток до оподаткування дорівнює валовому прибутку за мінусом невиробничих витрат, тобто 1383,88 тис. грн.
Чистий прибуток (прибуток після оподаткування):
— податок на прибуток (25%).
тис. грн.
Таким чином, 1037,91 тис. грн. залишається у розпорядженні підприємства. Рентабельність продукції:
Св— виробнича собівартість реалізованої продукції.
Оскільки показник рентабельності не достатньо високий, то підприємство працює мало ефективно.
Рентабельність виробництва (рентабельність виробничих фондів):
— середньорічна вартість основних виробничих фондів підприємства;
— річна вартість нормованих оборотних коштів.
Цей показник характеризує окупність поточних витрат виробництва.
4. Визначення показників, що характеризують ступінь використання основних виробничих фондів та оборотних коштів підприємства.
Показники фізичного стану основних виробничих фондів підприємства:
коефіцієнт зносу:
,
де — сума нарахованого зносу за певний період;
— балансова вартість основних засобів за цей самий період.
.
Коефіцієнт зносу основних фондів характеризує ступінь зносу основних фондів. Як видно, ступінь зносу основних фондів становить 50%.
коефіцієнт придатності:
,
деКприд — коефіцієнт придатності основних фондів;
БВ— балансова вартість основних фондів;
ЗВ— залишкова вартість основних фондів.
.
Коефіцієнт придатності основних фондів показує, вартість основних засобів, яка ще не перенесена на новостворену продукцію. У нашому випадку половина (50%) вартості основних засобів не перенесена на новостворену продукцію.
технологічна структура основних виробничих фондів:
будівлі і споруди=;
передавальні пристрої=;
машини та обладнання=;
транспортні засоби=;
інструмент та інвентар=;
ЕОМ=.
Отже, звідси видно, що найбільшу частину вартості ОВФ складають будівлі і споруди (38,5%), а найменшу — інструмент та інвентар, ЕОМ (2%).
Активна частина ОВФ складає 62% від балансової вартості ОВФ, тобто тис. грн., а пасивна буде дорівнювати тис. грн.
Показники, що характеризують забезпеченість підприємства основними виробничими фондами:
фондозабезпеченість виробництва:
,
де ФЗ — фондозабезпеченість;
БВ— балансова вартість основних виробничих фондів;
ОВП— обсяги виробленої продукції.
тис. грн. /тис. грн.
Потреба підприємства в ОВФ для виробництва одиниці продукції або виконання робіт становить 0,62 тис. грн/тис. грн.
механозабезпеченість виробництва:
,
де МЗ — механозабезпеченість виробництва;
БВакт— балансова вартість активної частини ОВФ.
тис. грн. /тис. грн.
Отже, потреба підприємства у засобах механізації для виготовлення одиниці продукції складає 0,38 тис. грн. /тис. грн.
Показники, що характеризують озброєність працівників основними виробничими фондами:
фондоозброєність праці:
,
де Фоз — фондоозброєність праці робітників;
— середньорічна чисельність робітників.
тис. грн. /люд.
Вартість ОВФ, що припадає на одного робітника складає 12,05 тис. грн. /люд.
механоозброєність праці:
,
де — механоозброєність праці.
тис. грн. /люд.
Отже, вартість машин і механізмів, що припадає на одного робітника складає 7,47 тис. грн. /люд.
Показники використання основних виробничих фондів в часі:
коефіцієнт використання календарного часу:
, де
КФЧпл. — корисний фонд часу роботи ОВФ за планом, днів.
коефіцієнт використання робочого часу:
, де
КФЧпл. — корисний фонд часу роботи ОВФ фактично, днів.
коефіцієнт змінності:
.
Узагальнюючі показники:
фондовіддача:
,
де — фондовіддача.
грн/грн.
Фондовіддача характеризується обсягом продукції, що виробляється на одиницю середньорічної вартості основних виробничих фондів і дорівнює 1,62 грн. продукції.
фондовіддача по чистій продукції:
, де
МВ— матеріальні витрати;
Ар— річні амортизаційні відрахування.
тис. грн. /тис. грн.
Цей показник визначається, щоб уникнути впливу матеріаломісткості та робіт на рівень фондовіддачі ОВФ. Показник чистої продукції відображає реальний вклад підприємства у виготовлення тої чи іншої продукції. Як видно, фондовіддача по чистій продукції менша за фондовіддачу по загальній продукції і становить 1,29 тис. грн. /тис. грн.
коефіцієнт віддачі спожитих основних виробничих фондів:
,
.
Цей показник показує, що на одиницю спожитої вартості основних засобів вироблено 7,53 продукції.
Визначення показників ефективності використання оборотних коштів:
коефіцієнт оборотності:
, де
— середньорічний залишок оборотних засобів.
.
Коефіцієнт оборотності характеризує кількість обертів, які здійснюють оборотні засоби за певний період. Отже, оборотні кошти здійснюють близько 6-ти обертів. Чим вищий коефіцієнт оборотності, тим ефективніше використовується оборотні засоби, тим ефективніше виробництво.
коефіцієнт завантаженості оборотних засобів:
;
.
Коефіцієнт завантаженості оборотних засобів є взаємо оберненим показником до коефіцієнта оборотності. Цей показник характеризує потребу в оборотних засобах на 1 грн. виконуваних робіт (виготовленої продукції). Отже, на 1 тис. грн. виготовленої продукції потрібно 0,17 тис. грн. оборотних засобів.
тривалість одного обороту:
, де
Д — тривалість періоду, за який визначається оборотність оборотних засобів (рік — 360 днів).
днів.
Час одного обороту, який необхідний для повернення оборотних засобів в результаті реалізації продукції становить 60 днів. Чим менше витрачається часу на 1 оборот, тим ефективніше використовуються оборотні засоби.
коефіцієнт ефективності використання оборотних засобів:
;
Оборотні засоби використовуються ефективно.
коефіцієнт використання оборотних засобів (окупності матеріальних затрат):
;
Цей показник характеризує окупність матеріальних витрат. Як видно, вартість реалізованої продукції в 14,03 рази більша за матеріальні витрати.
Висновок: вимірювання загальної ефективності (продуктивності) діяльності підприємства методологічно зв’язане перш за все з визначенням критерію і формуванням відповідної йому системи показників. Для основних і оборотних фондів вони є різними.
На підприємстві повна собівартість продукції (до якої включають виробничі і невиробничі витрати) складає 7199,45 тис. грн. Виручка від реалізації цієї продукції без урахування ПДВ, податку на прибуток і собівартості продукції складає 10300 тис. грн., з відрахуванням цих показників у розпорядженні підприємства залишається 1037,91 тис. грн. (чистий прибуток).
Рентабельності продукції і виробничих фондів, які складають 20,18% і 20,52% відповідно, є не досить високими, це означає, що виробничі фонди використовуються мало ефективно, їх ефективність можна покращити за рахунок збільшення коефіцієнта оборотності, обсягу виробництва.
Що ж до основних фондів, то коефіцієнт їх зносу дорівнює 0,5 (50%), відповідно коефіцієнт придатності становить 0,5. Активна частина ОВФ на підприємстві дорівнює 62%, що дає підставу говорити про прогресивність структури. У середньому кожна одиниця устаткування працює у дві зміни, оскільки коефіцієнт змінності дорівнює 2,2.
Що ж до оборотних фондів, то вони здійснюють близько 6-ти обертів, тривалість одного обороту складає 60 днів, тобто необхідно близько двох місяців для повернення оборотних засобів, в результаті реалізації продукції, на підприємство.
продолжение
–PAGE_BREAK–Розділ ІІІ. Шляхи покращення ефективності використання матеріальних активів підприємства 1. Методичні рекомендації з економічного обґрунтування заходів щодо поліпшення використання основних виробничих фондів підприємства в часі
На основі запроектованих заходів визначається величина збільшення річного робочого часу використання основних виробничих фондів (12%).
— збільшення фонду робочого часу використання ОВФ, днів;
— фактичний робочий час використання ОВФ у базовому році, днів;
— величина збільшення робочого часу за рахунок запроектованих заходів у плановому році, відсотків.
днів.
Отже, річний робочий час використання ОВФ збільшився на 25 дні.
Визначається коефіцієнт використання робочого часу у плановому році:
— плановий корисний фонд робочого часу використання ОВФ, днів.
Оскільки цей коефіцієнт є досить високим, то можна сказати, що робочий час в плановому році буде використовуватися ефективно.
Визначається збільшення числа змін використання ОВФ підприємства у плановому році під впливом збільшення робочого часу. При цьому приймається, що в першій зміні використовуються всі основні виробничі фонди підприємства.
— приріст числа змін використання ОВФ, змін;
— коефіцієнт змінності використання ОВФ в базовому році.
змін.
Отже, під впливом збільшення робочого часу число змін використання ОВФ підприємства у плановому році збільшилось на 55.
Визначається загальне число змін використання ОВФ при базовому рівні змінності їх використання:
— величина змін використання ОВФ у плановому році;
— значення коефіцієнту змінності в базовому році.
змін.
Отже, загальне число змін використання ОВФ при базовому рівні змінності їх використання становить 517 змін.
Визначається приріст обсягу виробництва продукції підприємства за рахунок збільшення річного робочого часу використання ОВФ:
— обсяг виробництва продукції у базовому році, тис. грн.;
— число змін використання ОВФ у базовому році.
тис. грн.
За рахунок збільшення річного робочого часу використання ОВФ приріст обсягу виробництва продукції підприємства становить 1021,82 тис. грн.
Визначаються додаткові витрати підприємства пов’язані із збільшення величини річного робочого часу, виходячи із нормативу додаткових витрат на одну тисячу грн. вартості ОВФ — 0,1 грн у додаткову зміну:
тис. грн.
Отже, додаткові витрати підприємства пов’язані із збільшенням величини річного робочого часу становлять 29,17 тис. грн.
Визначається зниження собівартості продукції, яке відбувається за рахунок зменшення долі річних амортизаційних відрахувань у вартості продукції. Розрахунок ведеться на 1 грн. обсягу продукції.
Доля річних амортизаційних відрахувань одиниці обсягу продукції становить:
— доля амортизаційних відрахувань в одиниці обсягу продукції (в долях від одиниці);
— балансова вартість і-тої групи ОВФ;
О — обсяг виробництва продукції, тис. грн.
,
Економія витрат виробництва за рахунок зменшення долі амортизаційних відрахувань буде становити:
— економія річних амортизаційних відрахувань з розрахунку на річний обсяг виробництва продукції;
— річний обсяг виробництва продукції у плановому році, тис. грн.
тис. грн.
Економія витрат виробництва за рахунок зменшення долі амортизаційних відрахувань буде становити 135,43 тис. грн.
Економія собівартості продукції підприємства у плановому році становитиме:
— зниження собівартості продукції під впливом збільшення річного робочого часу використання ОВФ, тис. грн.
тис грн.
Отже, під впливом збільшення річного робочого часу використання ОВФ, собівартість продукції знизилась на 106,26 тис. грн.
продолжение
–PAGE_BREAK–