–PAGE_BREAK– Захисник підлягає допиту як свідок і через те має відмовитись
від обов’язків захисника в даній справі або бути усунутим від участі
у ній слідчим, прокурором, суддею чи судом у тому разі, коли
обставини, що відносяться до справи, стали відомі йому не в зв’язку
з виконанням обов’язків захисника чи представника потерпілого
або поданням юридичної допомога (пп. 1 і 2 ч. 1 ст. 69 КПК, ч. 1
ст. 10 Закону про адвокатуру).
Незнання захисником або громадським захисником мови,
якою ведеться судочинство, не може бути підставою для усунення
його від участі в справі. В такому разі необхідно забезпечити участь
перекладача в процесі.
Адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, державному
нотаріаті, органах внутрішніх справ, Служби безпеки, державного
управління. Адвокатом не може бути особа, яка має судимість (ч. 2
ст. 2 Закону про адвокатуру).
Виключають участь особи як громадського захисника також
обставини, вказані в пп. 2 і 3 коментарю до ст. 59 КПК.
Захисник і громадський захисник усуваються від участі в
справі слідчим, прокурором, суддею чи судом у зв’язку з відмовою
особи від виконання обов’язків захисника чи громадського захисника за клопотанням учасників процесу або з власної ініціативи.
Рішення про усунення оформляється мотивованою постановою слідчого, прокурора, судді або ухвалою суду, які можуть бути оскаржені відповідному прокурору або до вищестоящого суду в порядку і строки, передбачені статтями 234—236, ч. З ст. 354 КПК.
3. Обставини, що виключають участь у справі представника потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача
Представником потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача не може бути особа, яка брала участь у цій справі як слідчий або особа, що провадила дізнання, прокурор, громадський обвинувач, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, захисник, особа, яка допитувалась або підлягає допиту як свідок, а також особа, що є родичем кого-небудь із складу суду або обвинувача.
Адвокат не може брати участі у справі як представник потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача також і за обставин, зазначених у частині 2 статті 61 КПК.
При наявності цих обставин особа повинна відмовитися від виконання обов’язків представника потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача в даній справі. На цих же підставах вона може бути усунута від участі в справі слідчим, прокурором або судом.
Крім обставин, передбачених ч. 1 ст. 63 КПК, за змістом закону обставиною, що виключає участь у справі представника потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача, є їх участь у даній справі як громадського захисника або потерпілого.
Якщо особу необхідно усунути від участі в справі як представника, наприклад, у зв’язку з тим, що вона допитувалась або
підлягає допиту як свідок, слідчий, прокурор, суддя або суд
(залежно від того, хто приймає рішення про усунення) повинні
роз’яснити потерпілому, цивільному позивачу або цивільному
відповідачу право мати представника з числа інших осіб, вказаних
у ст. 52 КПК, а якщо ці учасники процесу є неповнолітніми або
недієздатними — забезпечити участь представника у справі.
Питання про усунення особи від участі в справі як представника вирішується слідчим, прокурором, суддею чи судом з власної
ініціативи, за клопотанням учасників процесу або за самовідводом
цієї особи.
Постанова слідчого, прокурора про усунення представника
може бути оскаржена потерпілим, цивільним позивачем, цивільним
відповідачем відповідному прокурору, а постанова судді чи ухвала
СУДУ — до вищестоящого суду в порядку, передбаченому статтями
234—236, 354 КПК.
4. Обставини, що виключають участь у справі особи як громадськогообвинувача
Громадським обвинувачем не може бути особа, коли вона є потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем або родичем кого-небудь з них, коли вона брала участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий або особа, яка провадила дізнання, а також коли вона особисто або її родичі заінтересовані в результатах справи.
При наявності цих обставин особа повинна відмовитися від виконання обов’язків громадського обвинувача в справі. На цих же підставах вона може бути усунута судом від участі в справі як з власної ініціативи, так і за клопотанням учасників судового розгляду.
За смислом закону особа не може бути громадським обвинувачем не тільки за наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 59, а
й тоді, коли вона була підозрюваним або обвинуваченим у справі,
представником потерпілого, цивільного позивача або цивільного
відповідача, захисником або громадським захисником, понятим,
підлягає допиту як свідок, перебуває в неприязних або дружніх
стосунках з підсудним чи іншими особами, які беруть участь у
справі. З цих причин така особа може бути особисто заінтересована
в наслідках справи і виявити необ’єктивність.
Особа, яка не є членом громадської організації або трудового
колективу, не може виступати в суді від їх імені.
Неприпустимою є також участь у справі як громадського обвинувача особи, уповноваженої адміністрацією підприємства, установи або органом влади.
Не допускається участь громадського обвинувача і громадського захисника від однієї і тієї ж організації чи колективу щодо
одного і того ж підсудного, оскільки в таких випадках не буде
відображена дійсна думка громадськості.
За наявності хоча б однієї з обставин, що виключають участь
особи як громадського обвинувача, вона не може бути допущена до
участі в справі, а якщо буде допущена, то підлягає усуненню від
участі в справі як з ініціативи суду, так і внаслідок задоволення
відводу, заявленого громадському обвинувачеві учасниками судового розгляду, або його самовідводу.
5. Поняття відводу
Відвід судді
При наявності обставин, передбачених статтями 54 і 55 КПК, суддя і народний засідатель зобов’язані заявити самовідвід. На цих же підставах відвід судді або народному засідателю може бути заявлений прокурором, громадським обвинувачем, підсудним, захисником, громадським захисником, а також потерпілим і його представником, цивільним позивачем і цивільним відповідачем або їх представниками.
Заяви про відвід подаються до початку судового слідства. Пізніша заява про відвід допускається у випадках, коли підстава для відводу стала відома після початку судового слідства.
Самовідвід і відвід судді чи народного засідателя можливі за
наявності хоча б однієї з підстав, передбачених ст. 54 і ст. 55 КПК та
наведених у коментарях до них.
Заявити самовідвід за наявності до того підстав — це не право,
а обов’язок судді і народного засідателя.
Суддя, а при колегіальному розгляді справи — головуючий
зобов’язані в підготовчій частині судового засідання оголосити
склад суду і прізвище запасного народного засідателя, якщо він є,
роз’яснити учасникам судового розгляду належне їм право відводу
і запитати, чи заявляють вони його проти будь-кого із складу суду (статті 287, 360 КПК).
Заяви про відвід і самовідвід мають бути подані до початку
судового слідства з тим, щоб не ускладнювати процес у даній справі.
Якщо відвід заявлено після початку судового слідства, суддя або головуючий повинні з’ясувати, коли підстава для відводу стала відома учаснику судового розгляду і причини його заяви з відступом від загального правила.
Заява про відвід судді, який одноособово розглядає справу, подається у письмовому вигляді не менш як за три дні до судового розгляду справи (ч. З ст. 57 КПК).
Відвід прокурора
Правила, передбачені статтями 54 і 56 КПК, стосуються прокурора. Проте коли прокурор брав участь у проведенні попереднього слідства в справі, у розгляді справи в суді першої інстанції, в касаційному порядку чи в порядку нагляду, то ці обставини не можуть бути підставою для відводу.
Питання про відвід прокурора на попередньому слідстві вирішує вищестоящий прокурор, а в суді — суд, який розглядає справу, відповідно до правил, передбачених частинами 1 і 2 статті 57 КПК. Якщо справа розглядається суддею одноособово, він одноособово вирішує питання про відвід прокурора.
За змістом чинного законодавства прокурор, який бере участь у справі, має бути таким же об’єктивним, як і суддя. Тому правила про відвід судді, за деякими винятками, поширюються і на прокурора.
Крім випадків, передбачених ч. 1 ст. 58 КПК, прокурор не може
бути відведений і тоді, коли він брав участь у дізнанні, затверджу
вав обвинувальний висновок, санкціонував арешт або інші заходи
процесуального примусу, брав участь у розпорядчому засіданні
суду, в розслідуванні ново виявлених обставин і перегляді судом
справи за таких обставин. Ці винятки пояснюються єдністю завдань
прокурорського нагляду в усіх стадіях кримінального процесу.
Працівники прокуратури не можуть належати до будь-яких
політичних партій чи рухів (ч. 2 ст. 6 Закону про прокуратуру).
За наявності підстави для відводу прокурор має заявити
самовідвід, не чекаючи заяви про відвід.
Відвід прокурору може бути заявлений учасниками процесу в
ході провадження попереднього розслідування, а також у судовому
засіданні.
Прокурор вправі викласти вищестоящому прокурору або суду
свої пояснення з приводу заявленого йому відводу.
Вирішуючи питання про відвід чи самовідвід, вищестоящий
прокурор і суддя виносять постанову, а суд — ухвалу.
До прийняття рішення про задоволення відводу чи самовідводу
прокурор продовжує виконувати свої функції.
Відвід слідчого і особи, яка провадить дізнання
Слідчий і особа, яка провадить дізнання, підлягають відводу:
1. коли вони є потерпілими, свідками, цивільними позивачами, цивільними відповідачами або родичами кого-небудь з
них, а також родичами обвинуваченого;
2. коли вони брали участь у справі як експерти, спеціалісти,
перекладачі, захисники або представники інтересів потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача;
3. коли вони або їх родичі заінтересовані в результатах
справи;
4. при наявності інших обставин, які викликають сумнів у їх
об’єктивності.
При наявності зазначених підстав слідчий і особа, яка провадить дізнання, повинні заявити самовідвід, не чекаючи заяви про відвід. За цими підставами відвід слідчому і особі, яка провадить дізнання, може бути заявлений обвинуваченим, потерпілим і його представником, цивільним позивачем, цивільним відповідачем або їх представниками, а слідчому — і захисником.
Заява про відвід або самовідвід слідчого і особи, яка провадить дізнання, подається прокуророві, який розглядає і вирішує її протягом двадцяти чотирьох годин.
За смислом закону слідчий і особа, яка провадить дізнання,
підлягають відводу або самовідводу також у тих випадках, коли
вони є родичами підозрюваного, захисника, представника потерпілого, цивільного позивача чи цивільного відповідача, експерта,
спеціаліста, перекладача або брали участь у справі як поняті,
підозрювані, обвинувачені. Наявність цих обставин викликає сумнів
у їхній об’єктивності.
Не є підставою для їх відводу, самовідводу або усунення прокурором від подальшого ведення слідства чи дізнання та обставина, що
раніше вони провадили розслідування даної справи. Однак слідчий,
який продовжує виконувати обов’язки за своєю посадою, не вправі підтримувати в суді обвинувачення у справі, яку він розслідував. Він має бути усунутий судом від участі в справі за власною ініціативою або за клопотанням учасників судового розгляду.
Крім осіб, вказаних у ч. 2 ст. 60 КПК, відвід може бути заявлений
також підозрюваним і законним представником обвинуваченого.
Заява про відвід чи самовідвід може бути подана на будь-якому
етапі провадження попереднього слідства чи дізнання. Вона має
бути мотивованою.
Слідчий і особа, яка провадить дізнання, вправі дати свої пояснення з приводу заявленого їм відводу. До прийняття рішення прокурором відвід або самовідвід не усуває їх від виконання процесуальних дій у справі і не зупиняє розслідування.
Перед прийняттям рішення прокурор вправі зажадати письмових або усних пояснень слідчого або особи, яка провадить
дізнання, а також заслухати пояснення особи, яка заявила відвід.
Рішення прокурора оформляється мотивованою постановою, яка оголошується названим особам і може бути ними оскаржена вищестоящому прокурору (ст. 235 КПК).
Якщо самовідвід чи відвід слідчому або особі, яка провадить
дізнання, не заявлений, але прокурору іншим чином стала відома
обставина, що виключає можливість їх участі у справі, він зобов’язав
ний відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 227 КПК усунути їх від подальшого ведення
попереднього слідства чи дізнання, оскільки не заявлення самовідводу, за наявності для цього підстав, має розглядатись як порушення ними закону при розслідуванні справи.
Якщо начальник слідчого відділу бере участь у провадженні
попереднього слідства або провадить його особисто, користуючись
при цьому повноваженнями слідчого (ч. 2 ст. 1141 КПК), він
підлягає відводу, самовідводу та усуненню від подальшого ведення
слідства з тих же підстав і в тому ж порядку, що і слідчий.
Відвід перекладача, експерта, спеціаліста і секретаря судовогозасідання
Експерт — це не зацікавлена в справі особа, що володіє спеціальними пізнаннями й уміннями в окремій галузі науки, техніки, мистецтва або ремесла і яка залучається у встановленому законом порядку до участі в кримінальному процесі для провадження експертизи.
Правовий статус експерта, певні вимоги до нього встановлені ст. 62, 75, 77, 196,500-201, 310-311 КПК України, законом України «Про судову експертизу» та підзаконними нормативними актами (Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та проведення судових експертиз, які затверджені наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 № 53/5; Настанова про діяльність експертно-криміналістичної служби МВС України — наказ МВС України від 30.08.99 N2682 та інші).
Згідно зі ст. 10 Закону України «Про судову експертизу» судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань. Експертизи та інші дослідження в експертних установах провадяться співробітниками, які мають вишу освіту, пройшли відповідну підготовку та атестовані як експерти певної спеціальності.
Експертизи та інші дослідження в експертних установах можуть провадитись також позаштатними працівниками цих установ, комплектування складу котрих та встановлення порядку їхньої діяльності покладається на керівника експертної установи.
Статтею 11 Закону України «Про судову експертизу» визначені особи, які не можуть бути судовими експертами. Так, до виконання обов’язків судового експерта не можуть залучатися особи, визнані у встановленому законом порядку недієздатними, а також ті, які мають судимість. Не може бути експертом особа, яка зацікавлена в справі і підлягає відводові. Згідно зі СТ. 75 КПК України, не можуть бути експертами особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від обвинуваченого, потерпілого або які раніше були, ревізорами в справі.
Згідно зі ст. 12 Закону «Про судову експертизу», ст. 54, 62, 75 КПК України в визначених випадках експерт підлягає відведенню і не може бути залучений до проведення експертизи.
Експерт підлягає відводові:
— якщо він є потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем або родичем кого-небудь із них, а також родичем слідчого, особи, яка проваджувала дізнання, обвинувачуваного; якщо він брав участь у даній справі як свідок, соба, яка проваджувала дізнання, слідчий, захисник або представник інтересів потерпілого, цивільного позивача або відповідача;
—якщо він особисто або його родичі зацікавлені в результаті справи;
—якщо він знаходиться в службовій або іншій залежності від обвинувачуваного, потерпілого, цивільного позивача або відповідача;
—якщо він проводив по даній справі ревізію, матеріали якої послужили підставою порушення кримінальної справи;
—у випадку, коли виявиться його некомпетентність, та за на явності інших обставин, які викликають сумнів у його об’єктивності.
Слідчий, розглянувши заяву про відвід, складає постанову, в якій мотивує своє рішення.
Чинним законодавством визначено права та обов’язки експерта в кримінальному процесі.
На експерта при провадженні експертизи в кримінальному процесі покладаються такі обов’язки:
—з’явитися за викликом особи або органу, які призначили експертизу;
продолжение
–PAGE_BREAK–