Оцінка ринку страхування життя в Україні і визначення перспектив його розвитку

Дипломна робота з страхової справи
Оцінка ринку страхування життя в Україні і визначення перспектив його розвитку.
Зміст
Вступ………………………………………………………………………………………………………………………………….2
Розділ 1. Організаційно-правові засади страхування життя в Україні:
Страхування життя як економічна категорія………………………………………………………………….4
Законодавче регулювання діяльності страховика…………………………………………………………..7
Розділ 2. Соціально-економічні аспекти страхування життя в Україні:
2.1. Оцінка кон’юнктури страхового ринку України…………………………………………………………..17
2.2. Роль страхування життя в соціальному розвитку держави……………………………………………24
Розділ 3. Основні напрямки розвитку ринку страхування життя:
Удосконалення державного нагляду та регулювання…………………………………………………..30
Удосконалення системи законодавчого забезпечення страхових компаній…………………..38
Висновки………………………………………………………………………………………………………………………….46
Список літератури…………………………………………………………………………………………………………….49
Додатки
„…Життя – важка справа,
особливо перші сто років…”
/Уілсон Мізнер/
Вступ
Страхова галузь України, як і вся її економіка, зазнає нині безпрецедентних змін – політичних, юридичних, економічних, соціальних, технологічних. Важливого значення набуває вироблення стратегії розвитку страхових відносин між дійовими особами ринку – страховиками та страхувальниками. У перших – досягнення надійності та платоспроможності на час їх дії за рахунок розширення страхового поля та точного визначення страхових тарифів. У других – ріст довіри до страховиків. Страхування життя є необхідним атрибутом ринкової економіки.
Саме страхування життя в розвинених країнах світу є важливим інструментом соціального захисту населення і могутнім джерелом інвестування національних економік. У розвинутих країнах страховий бізнес забезпечує дієвий захист соціальних і майнових прав та інтересів громадян від ризиків, сприяє підтриманню соціальної стабільності суспільства та економічної безпеки держави; він є потужним засобом акумулювання коштів для інвестування в економіку. Тобто страхування на Заході є нормою життя. У нас ще на клієнтів страхових компаній позирають як на диваків.
Страхування життя в країнах з розвинутою економікою є надійним джерелом інвестиційних надходжень і займає від 30 до 40 % на ринку страхових послуг. Страхування життя в США та передових країнах Західної Європи має багаторічну історію. Наявність страхових полісів у населення є одним з чинників його добробуту і надає людям упевненості у завтрашньому дні. При цьому людина покладається виключно на власні сили для забезпечення свого майбутнього.
Наразі страхування розвивається за рахунок фактичної відсутності конкуренції, яке багато в чому пояснюється побоюваннями потенційних конкурентів перед неврегульованістю законодавства і необхідністю дуже великих стартових вкладень при тому, що віддача починається через 5 — 10 років. Україна стоїть на порозі реформування галузей страхування, де не останню роль відіграє страхування життя.
Отже, метою нашого дослідження є оцінка ринку страхування життя в Україні і визначення перспектив його розвитку.
Досягнення нашої мети здійснюватиметься через виконання наступних завдань:
визначення сутності понять страхування та страхового ринку, виду страхової послуги як страхування життя;
характеристика законодавчого підґрунтя здійснення „лайфового” страхування;
аналіз кон’юнктури на страховому ринку України;
виокремлення проблемних питань функціонування страхових компаній на ринку „лайфового” страхування;
розробка та методологічний аналіз питань щодо реформування галузі.
Об’єктом нашого дослідження є страховий ринок України.
Предметом — вид страхового продукту – страхування життя.
В даній роботі були використані наступні методи аналізу: монографічний, порівняння, узагальнений та статистичний.
Розділ 1. Організаційно-правові засади страхування життя в Україні:
1.1. Страхування життя як економічна категорія.
Формування в Україні ринкової економіки, розбудова її інфраструктури, створення дієвих механізмів господарювання для усіх суб’єктів ринку передбачає необхідність теоретичного з’ясування суті страхової діяльності, пошук адекватних новим умовам методів захисту та відшкодування втрат як фізичним, так і юридичним особам.
Зростання ризику в усіх сферах людського життя та господарської діяльності зумовлює необхідність захисту громадян від можливих втрат та розподілу збитків серед широкого загалу. Закономірність тут така: чим більше суб’єктів охоплено страхуванням, тим менше воно коштує окремій особі. Страхування у ринковій економіці ґрунтується на попередньому створенні страхових фондів із страхових внесків та на відшкодуванні збитків потерпілим-учасникам.
Необхідність страхового захисту має кілька аспектів: природний, економічний, соціальний, юридичний, міжнародний. І саме ця необхідність викликана прагненням обмежити як матеріальні, так і нематеріальні збитки, пов’язані з певними ризиками.
Об’єктами страхування можуть бути три групи майнових інтересів:
пов’язані з життям, здоров’ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування);
пов’язані з відшкодуванням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);
пов’язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди фізичній особі або її майну, чи шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).
На відміну від об’єктів майнового страхування, об’єкти особистого страхування не мають вартісної оцінки. Підгалузями особистого страхування є страхування від нещасних випадків, медичне страхування та страхування життя – довгострокові договори, в т. ч. і пенсійне страхування.
За формою розрізняють добровільне та обов’язкове страхування.
Добровільне передбачає, що всі істотні моменти договору страхування визначаються виключно за згодою сторін на підставі „Правил страхування”. В обов’язковому страхуванні відносини виникають згідно із законом, а страхування здійснюється на підставі відповідних законодавчих актів. Страхування життя є різновидом як добровільного, так і обов’язкового страхування [8, 40].
Сьогодні в Україні практикуються три основні програми страхування життя:
ризикове страхування життя, тобто страхування на випадок смерті, страхування від нещасних випадків, захворювань та інвалідності;
змішане страхування життя: накопичувальне страхування з одночасним страховим захистом на випадок смерті з метою забезпечити певний капітал до потрібної дати (приміром, для придбання будинку, навчання у вузі, весілля тощо);
пенсійне страхування: накопичувальне страхування для забезпечення додаткового періодичного (приміром, щомісячного) доходу протягом певного терміну чи довічно, після виходу на пенсію або досягнення певного віку.
Змішане страхування життя— вид страху­вання, який об’єднує в одному договорі кілька само­стійних договорів страхування, зокрема три випадки:
дожиття до закінчення строку страхування;
смерть застрахованого;
втрата здоров’я від нещасних випадків. Страхувальниками в цьому виді страхування є тільки фізичні особи.
Договори змішаного страхування життя уклада­ються з громадянами віком від 16 до 75 років стро­ком на 3, 5, 10, 15 або 20 років. Розмір страхової суми визначає страхувальник [2, 83].
При страхуванні на дожиття до закінчення до­говору страхування страхувальник отримує повну страхову суму, на яку було укладено договір, неза­лежно від того, отримував він страхові суми у зв’яз­ку з нещасними випадками впродовж дії договору, чи ні.
У разі смерті застрахованого в період дії страхо­вого договору страхова сума в розмірі 100% випла­чується правонаступнику, зазначеному в договорі страхування. Природна смерть як наслідок хвороби, старості і т. ін. не є страховим випадком.–PAGE_BREAK–
При страхуванні від нещасних випадків з настан­ням страхової події застрахований отримує певний відсоток від страхової суми залежно від ступеня втрати здоров’я. Отримання страхової суми за стра­ховим договором від нещасних випадків не зале­жить від виплат, на які має право страхувальник з державного соціального та пенсійного забезпечення.
Нещасними випадкамиза цим видом страхуван­ня вважаються:
утоплення;
опіки, враження блискавкою або електричним струмом;
обмороження;
гострі отруєння газами або парами, отруйними та хімічними речовинами, ліками, харчовими продуктами.
Хвороба не вважається страховою подією. При страхуванні дітей страхувальниками виступають батьки або інші родичі дитини, а застрахованим — дитина від дня її народження до 18 років. Термін страхування визначається як різниця між віком 18 років та віком (у повних роках) застрахованого при укладенні договору.
Страхова сума виплачується застрахованому в разі нещасного випадку, що стався в період дії до­говору (певний відсоток), та при дожитті дитини до 18 років.
Страхування до шлюбу.Договір може бути укладено на користь дітей, котрі постійно прожива­ють в Україні. Вік дитини на день підписання дого­вору не може перевищувати 15 повних років.
Страхова сума виплачується застрахованому при його вступі до законного шлюбу в період з дня закін­чення строку страхування до досягнення 21 року. При невступі до шлюбу страхова сума виплачуєть­ся по дожитті застрахованого до 21 року [2, 84].
Вирішення проблеми соціального захисту за рахунок страхування перевірено часом і стимулюється державою (у розвинутих країнах), оскільки зменшує кількість людей, що залежать від підтримки держави. Таким чином, держава може зосередитися на соціальному забезпеченні найменш захищених прошарків суспільства — працюючі ж громадяни, в основному, піклуються про себе самі. Накопичені страховими компаніями активи забезпечують одне з основних джерел довгострокового інвестування і служать важливим ресурсом для стабілізації економіки і зниження інфляції.
У країнах з давніми традиціями ринкової економіки держава стимулює розвиток страхування життя за рахунок продуманої системи оподатковування, у якій страхові внески розглядаються як привілейована частина оплати праці, що має ретельно продумані податкові пільги.
1.2. Законодавче регулювання діяльності страховика.
Згідно з Законом України „Про страхування” ( в редакції Закону № 2745-ІІІ ( 2745-14 ) від 04.10.2001 ) страхування життя — це вид особистого страхування, який передбачає обов’язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку. Умови договору страхування життя можуть також передбачати обов’язок страховика здійснити страхову виплату у разі нещасного випадку, що стався із застрахованою особою, та (або) хвороби застрахованої особи.
У разі, якщо при настанні страхового випадку передбачено регулярні послідовні довічні страхові виплати (страхування довічної пенсії), обов’язковим є передбачення у договорі страхування ризику смерті застрахованої особи протягом періоду між початком дії договору страхування та першою страховою виплатою з числа довічних страхових виплат. В інших випадках передбачення ризику смерті застрахованої особи є обов’язковим протягом всього строку дії договору страхування життя.
Страхова сума — грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов’язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата — грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Страхові виплати за договором страхування життя здійснюються в розмірі страхової суми (її частини) та (або) у вигляді регулярних, послідовних виплат обумовлених у договорі страхування сум (ануїтету).
Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхова сума може бути встановлена по окремому страховому випадку, групі страхових випадків, договору страхування у цілому. Страхова сума не встановлюється для страхового випадку, у разі настання якого здійснюються регулярні, послідовні страхові виплати у вигляді ануїтету.
Зазначена у договорі страхування життя величина інвестиційного доходу не повинна перевищувати чотирьох відсотків річних.
Договором страхування життя обов’язково передбачається збільшення розміру страхової суми та (або) розміру страхових виплат на суми (бонуси), які визначаються страховиком один раз на рік за результатами отриманого інвестиційного доходу від розміщення коштів резервів із страхування життя за вирахуванням витрат страховика на ведення справи у розмірі до 15 відсотків отриманого інвестиційного доходу та обов’язкового відрахування в математичні резерви частки інвестиційного доходу, що відповідає розміру інвестиційного доходу, який застосовується для розрахунку страхового тарифу за цим договором страхування та у разі індексації розміру страхової суми та (або) розміру страхових виплат за офіційним індексом інфляції, відрахування в математичні резерви частки інвестиційного доходу, що відповідає такій індексації [4, 101].
Договором страхування життя також може бути передбачено збільшення розміру страхової суми та (або) розміру страхових виплат на суми (бонуси), які визначаються страховиком один раз на рік за іншими фінансовими результатами його діяльності (участь у прибутках страховика).
У разі несплати страхувальником чергового страхового внеску в розмірі та у строки, передбачені правилами та договором страхування життя, таким договором може бути передбачено право страховика в односторонньому порядку зменшити (редукувати) розмір страхової суми та (або) страхових виплат.
У разі несплати страхувальником чергового страхового внеску в розмірі та у строки, передбачені правилами та договором страхування життя, таким договором може бути передбачено право страховика в односторонньому порядку зменшити (редукувати) розмір страхової суми та (або) страхових виплат.
Договором страхування життя може бути передбачено індексацію (зміну) за офіційним індексом інфляції розміру страхової суми та (або) страхових виплат протягом дії договору страхування життя за умови відповідної індексації (зміни) розміру страхового платежу (страхового внеску, страхової премії). Порядок та умови індексації визначаються правилами та договором страхування.
Страхові виплати за договорами особистого страхування здійснюються незалежно від суми, яку має отримати одержувач за державним соціальним страхуванням та соціальним забезпеченням, і суми, що має бути йому сплачена як відшкодування збитків.
Розмір страхової суми визначається договором страхування або чинним законодавством під час укладання договору страхування чи зміни договору страхування. У разі якщо при настанні страхового випадку передбачаються послідовні довічні страхові виплати, у договорі страхування визначаються розміри таких послідовних довічних страхових виплат, а страхова сума по цих випадках не встановлюється.
У разі якщо при настанні страхового випадку передбачаються послідовні довічні страхові виплати, в договорі страхування визначаються розміри таких послідовних довічні страхових виплат, а страхова сума за цими випадками не встановлюється.
Страховики, які здійснюють страхування життя, зобов’язані вести персоніфікований (індивідуальний) облік договорів страхування життя в порядку та на умовах, визначених Уповноваженим органом.
Уповноважений орган має право встановлювати додаткові вимоги до договорів страхування життя та договорів страхування майна громадян.
Страховики, що здійснюють страхування життя, можуть надавати кредити страхувальникам, що уклали договори страхування життя.
Порядок, умови видачі і розміри кредитів і порядок формування резерву для покриття можливих втрат встановлюються Уповноваженим органом за узгодженням з Національним банком України.
Страхувальники можуть укладати зі страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише з їхньої згоди, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Застраховані особи можуть набувати прав та обов’язків страхувальника згідно з договором страхування [4, 102].
Страхувальники мають право при укладенні договорів страхування життя призначати за згодою застрахованої особи громадян або юридичних осіб для одержання страхових виплат, а також заміняти їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.
Договір страхування життя може бути укладений як шляхом складання одного документа (договору страхування), підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, документами, підписаними стороною, яка їх надсилає. У разі надання страхувальником письмової заяви за формою, встановленою страховиком, що виражає намір укласти договір страхування, такий договір може бути укладений шляхом надіслання страхувальнику копії правил страхування та видачі страхувальнику страхового свідоцтва (поліса), який не містить розбіжностей з поданою заявою. Заява складається у двох примірниках, копія заяви надсилається страхувальнику з відміткою страховика або його уповноваженого представника про прийняття запропонованих умов страхування.
Грошові зобов’язання сторін по договорах страхування життя, за їх згодою, можуть бути визначені як у національній валюті України, так і у вільноконвертованій валюті або розрахункових величинах, що визначають фактичний розмір зобов’язань страховика на дату виникнення або виконання цих зобов’язань.
У разі дострокового припинення дії договору страхування життя страховик виплачує страхувальнику викупну суму, яка є майновим правом страхувальника за договором страхування життя.
Якщо вимога страховика зумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, страхувальнику повертається викупна сума.
Викупна сума — це сума, яка виплачується страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування життя та розраховується математично на день припинення договору страхування життя залежно від періоду, протягом якого діяв договір страхування життя, згідно з методикою, яка проходить експертизу в Уповноваженому органі, здійснена актуарієм і є невід’ємною частиною правил страхування життя. Уповноважений орган може встановити вимоги до методики розрахунку викупної суми.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Не допускається повернення коштів готівкою, якщо платежі було здійснено в безготівковій формі, за умови дострокового припинення договору страхування.
Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює страхування життя, на будь-яку дату дорівнює величині, яка визначається шляхом множення загальної величини резерву довгострокових зобов’язань (математичного резерву) на 0,05.
Загальна величина резерву довгострокових зобов’язань (математичного резерву) дорівнює сумі резервів довгострокових зобов’язань (математичних резервів), які визначаються на будь-яку дату окремо по кожному договору страхування життя.
Для забезпечення страхових зобов’язань із страхування життя і медичного страхування страховики формують окремі резерви за рахунок надходження страхових платежів і доходів від інвестування коштів сформованих резервів по цих видах страхування.
Формування резервів із страхування життя, медичного страхування і обов’язкових видів страхування здійснюється окремо від інших видів страхування.
Для забезпечення страхових зобов’язань із страхування життя та медичного страхування страховики формують окремі резерви за рахунок надходження страхових платежів і доходів від інвестування коштів сформованих резервів за цими видами страхування.
Кошти резервів із страхування життя не є власністю страховика і мають бути відокремлені від його іншого майна. Страховик зобов’язаний обліковувати кошти резервів із страхування життя на окремому балансі і вести їх окремий облік.
Кошти резервів із страхування життя не можуть використовуватися страховиком для погашення будь-яких зобов’язань, крім тих, що відповідають прийнятим зобов’язанням за договорами страхування життя, і не можуть бути включені до ліквідаційної маси у разі банкрутства страховика або його ліквідації з інших причин, і підлягають передачі іншому страховику за згодою страхувальника та застрахованої особи або підлягають передачі застрахованій особі.
Страховики зобов’язані створювати і вести облік таких резервів із страхування життя:
довгострокових зобов’язань (математичні резерви);
належних виплат страхових сум.
Величина резервів довгострокових зобов’язань (математичних резервів) обчислюється актуарно окремо по кожному договору згідно з методикою формування резервів із страхування життя з урахуванням темпів зростання інфляції. Методика формування резервів із страхування життя, обсяги страхових зобов’язань залежно від видів договорів страхування життя, а також мінімальні строки дії договорів страхування життя встановлюються Уповноваженим органом.
Кабінет Міністрів України може змінювати перелік страхових резервів та порядок їх розрахунків.
Кошти страхових резервів повинні розміщуватися з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікованості та мають бути представлені активами таких категорій:
грошові кошти на поточному рахунку;
банківські вклади (депозити);
валютні вкладення згідно з валютою страхування;
нерухоме майно;
акції, облігації;
цінні папери, що емітуються державою;
права вимоги до перестраховиків;
інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України;
банківські метали;
кредити страхувальникам-громадянам, що уклали договори страхування життя, в межах викупної суми на момент видачі кредиту та під заставу викупної суми. У цьому разі кредит не може бути видано раніше, ніж через один рік після набрання чинності договором страхування, та на строк, який перевищує період, що залишився до закінчення дії договору страхування;
готівка в касі в обсягах лімітів залишків каси, встановлених Національним банком України.
Кошти резервів із страхування життя можуть використовуватися для довгострокового кредитування житлового будівництва, у тому числі індивідуальних забудовників, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Страховикам забороняється здійснення інших видів кредитної діяльності. Страховики, які отримали ліцензію на страхування життя, не мають права займатися іншими видами страхування. Ліцензії на проведення страхування життя видаються без зазначення в них строку дії. Кабінет Міністрів України встановлює розмір плати за видачу ліцензій на проведення конкретних видів страхування.
Страхування життя є об’єктивно необхідним атрибутом ринкової економіки та однією з важливих галузей особистого страхування на світовому страховому ринку, яка забезпечує надійний захист застрахованих осіб у випадку настання несприятливих подій для життя і здоров’я.
Страхування життя в усьому світі — один з найбільш сильних інструментів вирішення соціальних проблем. У багатьох країнах уже давно склалася система взаємодоповнюючого соціального захисту: державне соціальне забезпечення, групове страхування співробітників підприємств, індивідуальне страхування.
У країнах з давніми традиціями ринкової економіки держава стимулює розвиток страхування життя за рахунок продуманої системи оподатковування, у якій страхові внески розглядаються як привілейована частина оплати праці, що має ретельно продумані податкові пільги.
При цьому податковий акцент, відповідно до світової практики, зміщується на момент здійснення страхових виплат, для того, щоб забезпечити ефективну роботу цих коштів на вітчизняну економіку та формування страхових резервів для гарантування соціального захисту. Такий підхід, окрім іншого, стимулюватиме легалізацію тіньових доходів громадян та повернення їх в економіку України.
З метою підвищення життєвого рівня населення необхідно вжити необхідних заходів щодо подальшого реформування пенсійного забезпечення в Україні і приведення його до світових стандартів. Важливою складовою у системі недержавного пенсійного забезпечення повинно стати залучення страхових компаній і запровадження як одного з типів недержавного пенсійного забезпечення договорів страхування. Страхові компанії пропонуватимуть споживачам своїх послуг як засіб накопичення заощаджень на старість або механізм здійснення періодичних виплат протягом життя пенсіонера.
Страхові виплати за добровільними договорами пенсійного страхування життя в усьому світі становлять основну частину валового доходу пенсіонера. На частку довгострокових видів страхування в західних країнах припадає 35-78% загального обсягу страхових внесків. В Україні ж цей показник за підсумками 2000 року становив 0,45%.
Окрім вирішення соціальних проблем, довгострокове страхування життя є потужним джерелом інвестицій у вітчизняну економіку, оскільки воно дозволяє акумулювати значні фінансові ресурси населення, які, на відміну від банківських ресурсів, носять довгостроковий характер. В європейських країнах світу частка внесків по довгостроковому страхуванню життя сягає 6 — 10 відсотків ВВП (в Україні — 0,006%).
Вирішення проблеми соціального захисту за рахунок страхування перевірено часом і (у розвитих країнах) стимулюється державою, оскільки зменшує кількість людей, що залежать від підтримки держави. Таким чином, держава може зосередитись на соціальному забезпеченні найменш захищених верств суспільства — працюючі ж громадяни, в основному, піклуються про себе самі. Накопичувані страховими компаніями і пенсійними фондами активи забезпечують одне з основних джерел довгострокового інвестування і служать важливим ресурсом для стабілізації економіки і зниження інфляції.
Страхування життя як надійне джерело інвестиційних ресурсів становить на ринку страхових послуг України найменшу частку — 0,66%, тоді як у країнах з розвинутою економікою цей показник дорівнює 30-40%.
З метою підтримки та стимулювання складання договорів страхування життя, тобто дострокових (накопичувальних) видів страхування, — в законі України “Про внесення змін та доповнень до Закону України “Про страхування” від 04.10.2001 р. за №2745-ІІІ передбачено, що грошові зобов’язання сторін по договорах страхування життя, за їхньою згодою, можуть бути визначені як у національній валюті України, так і у вільноконвертованій валюті або розрахункових величинах. При цьому розглядається питання, передбачене Програмою розвитку страхового ринку на 2001-2004 роки, щодо можливості використання вільноконвертованої валюти під час здійснення страхування життя та можливості формувати частину математичних резервів у вільноконвертованій валюті, з отриманням відповідних ліцензій Національного банку України та здійсненням відповідного контролю з його сторони. Важливою складовою політики кожної держави повинна бути стратегічна лінія, спрямована на соціальний захист громадян країни.
Однак, не дивлячись на значні кроки, зроблені після прийняття Закону України “Про внесення змін та доповнень до Закону України “Про страхування” в напрямку таких важливих механізмів соціального захисту, як страхування життя, медичне та пенсійне страхування — ці види соціальної підтримки та довгострокових інвестицій в економіку нашої країни до теперішнього часу залишаються менш розвиненими, ніж інші види страхування. В країнах зі стабільною ринковою економікою держава стимулює розвиток страхування життя за рахунок продуманої системи оподаткування, в якій страхові внески розглядаються як привілейована частина оплати праці, що має продумані податкові пільги.
Першим кроком до розвитку системи страхування життя в України стало прийняття 24 жовтня 2002 року Верховною Радою України в цілому Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. На етапі гармонізації податкового законодавства України відповідно до вимог законодавства ЄС, Ліга страхових організацій України виступає за впровадження цього закону в життя.
В Законі України „Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” запропонована нова концепція оподаткування страхування життя, яка відображає сучасні світові підходи до оподаткування цієї галузі як однієї з складових системи соціального захисту та соціального забезпечення населення, а також як потужного джерела інвестицій в національну економіку.
Розроблена концепція пропонує реформування системи оподаткування страхування життя на різних етапах:
на етапі сплати страхових внесків;
на етапі формування та розміщення страхових резервів;
та на етапі здійснення страхових виплат.
При цьому податковий акцент, відповідно до світової практики, зміщується на момент здійснення страхових виплат, для того, щоб забезпечити ефективну роботу цих коштів на вітчизняну економіку та формування страхових резервів для гарантування соціального захисту. Такий підхід, окрім іншого, стимулюватиме легалізацію тіньових доходів громадян та повернення їх в економіку України.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Наступним суттєвим моментом запропонованої концепції оподаткування є запровадження податкових пільг, відповідно до світових стандартів, для “довгострокових договорів страхування життя”.
Подібна концепція уже має місце в чинному законодавстві, проте вона стосується лише етапу формування страхових резервів і є логічно незавершеною.
Базою для пільгового оподаткування є “довгостроковий договір страхування життя” який є одночасно інструментом соціальної політики, оскільки передбачає страховий захист на випадок смерті, хвороби або нещасного випадку, що стався із застрахованою особою (стаття 1.37 Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”). Термін дії договору – понад 10 років відповідає існуючій класифікації договорів страхування і є середнім для Європи. В більшості країн цей термін коливається від 7 до 10 років, в Німеччині та Нідерландах – перевищує 10 років.
Стаття 5 пункт 5.6.2. Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” передбачає частину страхових внесків за довгостроковими договорами страхування життя, які сплачуються за рахунок підприємств платником податку на користь найманих працівників віднести до складу валових витрат суму фактично сплачених страхових платежів, що не перевищує 15 відсотків від заробітної плати, отриманої таким працівником від роботодавця протягом кварталу, але не більше, ніж 6 000 гривень у розрахунку на одного застрахованого працівника протягом року.
Запропонована межа є персоніфікованою і залежать від доходу конкретного працівника. Межа в розмірі 15% є найбільш притаманною для європейського законодавства і з одного боку дозволяє протягом 10-20 років сформувати мінімальний (базовий) страховий захист для працівника, з іншого боку не дозволяє використовувати зазначену пільгу для зловживань.
Щодо оподаткування страхових організацій за операціями по страхуванню життя (стаття 7 пункт 7.2.2. Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”) передбачає, що доходи страховиків-резидентів отримані по договорах довгострокового страхування життя оподатковуються за ставкою 0 відсотків у разі дотримання вимог до таких договорів, встановлених пунктом 1.37 Закону, доходи за іншими договорами – оподатковувати за ставкою 3 %.
Доходи страховиків-резидентів отримані від розміщення страхових резервів та управління ними не є доходами страховика і частина таких доходів, яка, відповідно до Закону України “Про страхування” в обов’язковому порядку відраховується до математичних резервів. Таким чином, підпункт 7.2.3 статті 7 Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, передбачає оподатковувати лише прибуток страховика, тобто частину доходу яка залишиться у страховика після здійснення відрахувань до математичних резервів, тобто інвестиційний дохід, одержаний страховиком від розміщення коштів резервів страхування життя, оподатковується у страховика в частині, яка належить страховику.
З метою уникнення зловживань та використання пільгового режиму оподаткування договорів страхування життя для мінімізації оподаткування, стаття 7 пункт 7.2.4. Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” передбачає у разі порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя, встановлених пунктом 1.37 Закону, в тому числі його дострокового розірвання, доходи, одержані страховиком за таким договором оподатковувати за ставкою 6 відсотків у податковому періоді, якому відбувся факт такого порушення, з нарахуванням пені на суму доходу, розрахованої з початку податкового періоду, наступного за податковим періодом, на який припадає отримання таких доходів страховиком.
У разі, якщо платник податку, який сплачував страхові внески на користь найманих працівників, збільшив валові витрати у порядку, передбаченому підпунктом 5.6.2 Закону, достроково розриває договір довгострокового страхування життя до закінчення граничного строку або порушує інші вимоги, встановлені підпунктом 1.37 Закону, то такий платник податку зобов’язаний включити до валового доходу суму страхових платежів за таким договором збільшену на суму пені, нараховану на суму страхових внесків, яка розраховується з початку податкового періоду, в якому такий платник податку уперше збільшив валові витрати. При цьому викупна сума, яка повертається платнику податку страховиком, не включається до складу валових доходів такого платника податку.
Штрафні санкції за заниження об’єкту оподаткування у цих випадках, як до страховика так і до платника податку не застосовуються.
На початку січня 2003 року Президент підписав Закон «Про оподаткування прибутку підприємств», прийняття якого так довго очікували страховики життя. По їхніх оцінках, система оподатковування платежів по страхуванню життя, введене цим законом, дозволить збільшити збір премій по даному виду мінімум у п’ять-шість разів, до 70–100 млн грн.
2003 рік, на думку страховиків життя, стане роком довгоочікуваної реформи оподаткування цієї галузі. Перший крок на цьому шляху вже зроблено: з 1 січня 2003 року набрали чинності зміни до Закону «Про оподаткування прибутку підприємств». Серед нововведень: юридичні особи дістануть певні пільги при страхуванні життя своїх працівників [12]. Безперечно, це збільшить інтерес власників підприємств до такої послуги. Однак, як зазначають експерти, це лише половина необхідних для розвитку цього виду страхування законодавчих новацій.
Розділ 2. Соціально-економічні аспекти страхування життя в Україні:
2.1. Оцінка кон’юнктури страхового ринку України.
Становлення України як самостійної, незалежної і демократичної держави не могло не спричинити і розвиток страхового ринку. Процес демонополізації економіки, який охопив всі сфери народного господарства, відразу вплинув на страхування. Ліквідація монополії держави на вирішення правових та економічних питань розвитку страхової справи і поява недержавних страхових компаній створили умови формування страхового ринку України на ринковій основі. Розвиток його за останні вісім років знаходився в умовах жвавої економічної діяльності, зниження темпів спаду виробництва. Це не могло не вплинути на розвиток ринку, і він розвивався досить швидкими темпами.
Загальна (валова) сума страхових премій, отриманих за 2001 рік становила 3 031 млн. грн. У порівнянні з 2000 роком розміри платежів зросли на 895 млн. грн. (в 1,4 разів). Сума страхових премій, отриманих саме від страхувальників, за 2001 рік становила 2 510,9 млн. грн., в т. ч. від страхувальників-громадян – 317,6 млн. грн.
/>
Рис. 1. Структура страхових премій у 2001 році
У 2001 році по страхуванню життя отримано страхових платежів 15,773 млн. грн., у тому числі страховиками, що мають ліцензію винятково на проведення страхування життя (19 страхових компаній) більше 14 млн. грн. Кількість діючих договорів страхування життя склала 4 791 048. Частка страхових платежів по страхуванню життя в загальних показниках ринку страхування складає лише 0,52%. У цілому, намітився незначний ріст страхування життя в Україні. Це пов’язано з ростом економічного добробуту населення (зростання середнього розміру страхового платежу), а також внаслідок інтенсивної роботи страхових компаній зі страхування життя, створених протягом останніх трьох років, які використовують сучасні форми і методи продажу страхових послуг (дод. 1).
В останні роки ріст страхових премій не зумовив аналогічне зростання страхових виплат: це відношення складало 31% не на користь страхових виплат. В цілому по рокам (1994-2001) відбувся спад і занепад галузі страхування – страхування життя.
У таблиці 1представлені темпи зростання основних показників розвитку страхування життя за період 1994 — 2001 роки.
Таблиця 1 .
Показники темпу росту страхування життя в Україні
Показники темпу росту, %
95/94
96/95
97/96
98/97
99/98
00/99
01/00
Страхові платежі
99
55
55
69
59
132
156
Страхові виплати
150
62
50
63
56
125
53
Сформовані страхові резерви на 01.01
52,6
62,6
259
109
89
97    продолжение
–PAGE_BREAK—-PAGE_BREAK—-PAGE_BREAK–
6 671,6
92,1
6 763,7
Показник «Активи» (дод. 2) характеризує розмір коштів страхової компанії, що інвестовані в цінні папери, нерухомість, рахунки і депозити в банках, інші матеріальні цінності і права вимоги. Джерелами цих коштів є статутний і резервний фонд, страхові резерви, сума нерозподіленого прибутку та інші пасиви. Від величини і структури активів залежить рівень платоспроможності страхової компанії, що визначається у відповідності зі ст. 29 Закону України «Про страхування». Сумарна кількість активів наведених найпотужніших компаній зі страхування життя становить 28347,9 тис. грн.
Показник «Основні засоби» (дод. 2) характеризує розмір залишкової вартості (різниця між первісною вартістю основних фондів і сумою їхнього зносу на звітну дату) власних і отриманих на умовах фінансового лізингу об’єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, що можуть бути віднесені до складу основних фондів відповідно до прийнятих положень (стандартів). Граве-Україна володіє найпотужнішими основними засобами на ринку лайфового страхування.
Показник «Довгострокові фінансові інвестиції» (дод. 2) характеризує розмір фінансових інвестицій на період більше одного року, а також всі інвестиції, що не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент, а також фінансові інвестиції, що відповідно до прийнятих положень (стандартів) враховуються методом участі в капіталі. Сума становить по 8-ми компаніям 8983,2 тис. грн.
Показник «Поточні фінансові інвестиції» (дод. 2) характеризує розмір фінансових інвестицій на термін, що не перевищує один рік, що можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, що є еквівалентами грошових засобів). На ринку поточними інвестиціями займаються лише три компанії – УПСК-Життя, Гарант-Лайф та Аска-Життя. Сумарна кількість становила на 01.01.2002р. 7560,8 тис. грн.
Показник «Грошові засоби та їх еквіваленти» (дод. 2) характеризує розмір коштів у касі, на поточних і інших рахунках у банках, що можуть бути використані для поточних операцій, а також еквіваленти коштів.
Показник “Інші активи” (дод. 2)включає суми активів, що не можуть бути включені до викладених вище показників.
Показник «Темп росту» (табл. 6)визначається як співвідношення показників валюти балансу на 01.01.2002 р. до валюти балансу за станом на 01.01.2001 р. Середній показник по цій групі страховиків складає 274,68. Загальна сума балансу зросла на 18027,6 тис. грн.
Таблиця 6.
Показники темпу росту деяких страховиків зі страхування життя першої групи за станом на 01.01.2002 року
Назва страховика
Місто
Темп
росту, %
Валюта балансу на 01.01.2002 р., тис. грн.
Валюта балансу на 01.01.2001 р., тис. грн.
Гарант-Лайф
Київ
881,14
4 957,30
562,6
ТАС
Київ
521,85
2 885,30
552,9
Аска-Життя
Київ
482,60
3 572,20
740,2
УПСК-Життя
Київ
256,99
10 460,10
4 070,3
Юпітер
Київ
195,95
619,60
316,2
Граве-Україна
Київ
172,65
2 920,10
1 691,3
Арта
Тернопіль
137,78
959,10
696,10
Екко
Київ
123,05
734,10
596,6
Надія
Харків
113,34
1 240,10
1 094,1
Всього
274,68
28 347,90
10 320,3
Страхування життя в Україні потребує значних змін законодавчої бази. З додатку 3ми бачимо, що підприємства, як і все населення, недостатньо охоплені страхуванням.
Загальна кількість договорів страхування як з самими громадянами, так і з підприємствами, що застрахували громадян, зросла за 2001 рік всього на 6733 од. Зростання намітилося в обох групах договорів.
Показник «Страхові резерви» (дод. 4) характеризує можливість забезпечення страховиком майбутніх страхових виплат. Лідером у формуванні страхових резервів у 2001 році була страхова компанія ЕККО (Київ) – 3285,5 тис. грн., що становило 33% від загальної суми резервів. Майже всі компанії збільшили обсяг страхових резервів рорівняно з 2000 роком.
Показник «Передано на перестрахування» (дод. 4) характеризує ступінь забезпечення стійкості страхової діяльності через перестрахування. Компанія Граве-Україна передала максимальну суму на перестрахування – 4249,7 тис. грн.
Показник «Частка перестрахувальників у страхових резервах» (дод. 4) характеризує ступінь участі перестрахувальників у страхових резервах страхової компанії і показує залежність страхової компанії до виконання зобов’язань від надійності партнерів по перестрахуванню. ЕККО та Граве-Україна характеризуються найвищою часткою перестрахувальників у страхових резервах – 2916,2 і 2787,9 тис. грн. відповідно.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Показник “Інвестиційний дохід” (дод. 4) характеризує розмір отриманого доходу на інвестиційні вкладення страховика. Відповідно до обов’язкової для страховиків бонусної системи розподілу інвестиційного доходу весь зароблений страховою компанією інвестиційний доход розподіляється між клієнтами і компанією пропорційно 85/15. При цьому прийняті страховою компанією додаткові зобов’язання не можуть в подальшому зменшуватися. Загальна сума становила 687,4 тис. грн., причому 292 тис. грн. з якої дохід компанії Арта (Тернопіль).
Показник «Витрати на страхування» (дод. 4) визначається як сума страхових виплат, витрати на проведення страхування, а також інші витрати, що входять до собівартості страхових послуг. Найбільших витрат зазнала страхова група ТАС – 2537,6 тис. грн.
2.2. Роль страхування життя в соціальному розвитку держави.
Успішний розвиток страхування життя визначається багатьма умовами, головна з яких є наявність страхового інтересу серед потенційних клієнтів страхових компаній. Саме цей інтерес визначається кількістю матеріальної зацікавленості при покупці тієї чи іншої страхової послуги, що може задовольнити потреби людини.
Сьогодні в Україні страхування життя складає найменшу частину ринку страхових послуг — 0,5% від загального обсягу страхових платежів, хоча в країнах з розвинутою економікою воно досягає 50-60%. У чому причина такої ситуації? Чи назавжди загублений інтерес у населення до цього виду страхування? Анкетування проводилося методом випадкового вибірки і як показало опитування, страхування життя вважають необхідним 32% респондентів, 38% — вважають, що страхування життя скоріше корисне, ніж непотрібне, не змогли відповісти — 23%, і всього 8% респондентів упевнені в безперспективності цього виду послуг. На питання, чи знаєте ви, що таке страхування життя, ствердно відповіли 33% опитаних. Узагалі знайомі зі страхуванням життя — 50%, а знають про нього — 13% респондентів. Ті, хто вважають страхування життя необхідним і корисним, а це 70% опитаних, здебільшого з ним знайомі. Радує і той факт, що про страхування життя нічого не знають лише 4% респондентів [13].
Більшість людей розуміє, що страхування життя передбачає організацію страхового захисту у вигляді фіксованих разових чи періодичних виплат, страхових внесків по дожиттю до визначеного терміну; страхових виплат при втраті працездатності, настанні інвалідності або смерті на додаток до соціального державного забезпечення. Але потрібно відзначити, що 27% опитаних узагалі не отримують ніякої інформації про страхування життя. Що ж стосується інших респондентів, то рівень їх інформованості в 30% опитаних залежить від страхового агента й в 43% опитаних — від засобів масової інформації (телебачення, радіо, газет).
Зараз страховики пропонують різні програми страхування, тому респондентам було задане питання: «Які програми страхування життя зацікавили б Вас і Вашу родину?» На це питання можна було дати кілька варіантів відповідей. Різновиди страхування життя, що зацікавили респондентів, зазначені на рисунку 2.
/>Рис. 2. Види страхування, що цікавлять громадян
Більшість опитаних 33% вважають найбільш важливим критерієм надійності договору страхування життя гарантії банку. Далі перевагу віддають гарантіям з боку іноземного перестрахувальника (28%) і стабільній роботі самої страхової компанії 25%. 17% респондентів довірили б свої гроші державній страхової компанії, а 5% респондентів обрали б страхову компанію в залежності від її місця в рейтингу. В основному респонденти вибирали один варіант відповіді, а з комбінації варіантів найбільш повторюваним було «стабільна робота страхової компанії» плюс «гарантія банку». Результати опитування приведені на рисунку 3.
/>
Рис. 3. Критерії надійності договору страхування життя
Ще один дуже цікавий факт, отриманий за результатами соціологічного опитування. Незважаючи на те, що в анкеті ніде не згадувалося про те, що страхування життя — це довгостроковий вид страхування, респонденти інтуїтивно відчули, що період дії договору повинний бути тривалим. Очікувалося, що найбільше часто буде зустрічатися відповідь один рік, але частина респондентів 32% віддали перевагу безстроковому варіанту страхового полісу, а недовіра до страхування дала свій результат: 41% респондентів бажає укласти договір на невеликий термін — від одного до трьох років.
Найважливіший результат, отриманий у ході цього соціологічного дослідження, це в цілому позитивний інтерес населення до страхування життя, а також той факт, що платоспроможні громадяни і підприємства є потенційними страхувальниками [4, 131].
Страхування життя в усьому світі — один з найбільш ефективних інструментів вирішення соціальних проблем. У багатьох країнах уже давно склалася система взаємодоповнюючого соціального захисту населення: державне соціальне забезпечення, групове страхування співробітників підприємств, індивідуальне страхування. Страхові виплати по договорах страхування життя і пенсійного страхування в багатьох країнах світу складають основну частину валового доходу населення пенсійного віку. На частку довгострокових видів страхування в західних країнах припадає 35-78% загального обсягу страхових внесків. В Україні ж цей показник за підсумками 2001 року склав 0,52%. Крім вирішення соціальних проблем, довгострокове страхування життя є могутнім джерелом інвестицій в економіку, оскільки воно дозволяє акумулювати значні фінансові ресурси населення, що, на відміну від банківських ресурсів, носять довгостроковий характер. У європейських країнах частка страхових платежів по довгостроковому страхуванню життя досягає 6-10 відсотків ВВП. Щорічно питома частка страхових платежів і кількість укладених договорів зі страхування життя в загальній структурі страхових платежів на ринку страхування в Україні зменшується. Починаючи з 1995 року стрімко падає абсолютна величина страхових платежів по страхуванню життя. У порівнянні з 1994 роком цей показник зменшився на 389%, страхові виплати на 916%, сформовані страхові резерви на 157%, середній розмір страхового платежу на одного громадянина України на 369%. Загальна кількість договорів страхування життя зменшилася на 462%.
Стан ринку страхування життя в Україні практики оцінюють як депресивну стагнацію. Страхування життя має на українському ринку страхових послуг найменшу частку — 0,66%, а в розвинених країнах — 30 — 40%. У Німеччині на страхування життя населення щороку скеровує 2,7% ВВП, у Франції — 5,9%, а в Україні — лише 0,006%. Статистика також свідчить, що за страхуванням життя Україна посідає місце в дев’ятому десятку країн після Зімбабве й Кенії (20—25 коп. страхових платежів на душу населення). Тож потенціал для зростання солідний.
1990 року в структурі страхових платежів Держстраху СРСР на надходження від народного господарства припадало 37,1% загального обсягу, від населення — 62,9%. При цьому в складі надходжень життя. Такі договори мала переважна більшість працездатного населення Союзу (68,3%), а в Україні страхували своє життя 71,4% населення. 1995 р. Україна створила «дику» методику формування резервів щодо страхування життя, яка відбила в страхувачів будь-яке бажання займатися цим видом діяльності, а в страхувальників — і найменше бажання укладати договори з так званого змішаного страхування життя. Адже було встановлено норму, що виключила з переліку умов страхування таку страхову подію, як тимчасова чи постійна втрата працездатності внаслідок нещасного випадку. Через кілька років помилку (чиюсь недоумкуватість) виправили, але втрачену довіру відновити важко.
Утім, і нині чинна методика далека від ідеальної. Приміром, договорами страхування заборонено передбачати можливості часткових страхових виплат до закінчення терміну їх дії чи до моменту страхового випадку, що загалом суперечить світовій практиці страхування.
Соціологічні дослідження Ліги страхових організацій України свідчать, що наші клієнти віддають перевагу страхуванню у вітчизняних компаніях. У майбутньому західний і вітчизняний досвід страхування життя може знадобитися при запровадженні обов’язкового недержавного пенсійного страхування, обов’язкового державного соціального медичного страхування. Українські страхувачі вже мають солідний практичний доробок, достатні страхові резерви, надійних перестрахувачів в особі провідних компаній світу.
І все-таки, як свідчить статистика, домінують на ринку страхування життя України страхові компанії, які є представниками іноземних страхувачів або інвесторів («ЕККО», «Граве-Україна», «Юпітер» тощо). Можна констатувати, що експансія зарубіжних страхових компаній на український ринок уже розпочалася. За словами окремих експертів, страхування життя в Україні дуже привабливе для закордонних страхових компаній. Адже вони не мають жодних проблем зі створенням і реєстрацією в Україні національних страхових компаній, а по суті — товариств зі стовідсотково іноземним капіталом. Мало того, законодавство країни не передбачає ніяких обмежень для переказування за кордон каналами перестрахування премій, зібраних за договорами страхування життя. Зате перед вітчизняними страхувачами рідна держава спорудила нездоланні законодавчо-нормативні бар’єри, а для громадян не створила сприятливих механізмів соціального самозахисту.
Щоб страхування життя в Україні отримало додатковий імпульс розвитку, необхідно дозволити страховим компаніям укладати договори страхування у вільно конвертованій валюті, що забезпечило б надійніше зберігання коштів страхувальників і дозволило б виплачувати гарантований інвестиційний дохід. Необхідно також удосконалити методику формування резервів зі страхування життя, запровадити податкові пільги для страхових компаній при інвестуванні коштів страхувальників, що дозволило б пропонувати останнім більш привабливі програми нагромадження капіталу. Страхувачі повинні працювати в таких самих умовах, як і державний Пенсійний фонд.
Рік 2002 виявився не занадто вдалим для страховиків життя. Досить сказати, що жоден із законодавчих актів, які настільки активно лобіювались учасниками цього ринку, так і не був прийнятий. Утім, навіть незважаючи на те, що ніяких законодавчих змін даної галузі торік не відбувалося, страховикам життя вдалося за дев’ять місяців збільшити збір платежів на 60% (на 5,8 млн грн.) у порівнянні з аналогічним періодом 2001 р. Настільки вражаючий ріст був досягнутий в основному за рахунок появи на ринку нових і активізації деяких «старих» страховиків, що мають довгострокові плани і використовують сучасні технології роботи. Хоча частка платежів по цьому виді в загальному обсязі ринку, як і раніше, залишається мізерно малою. По зведеннях Міністерства фінансів, обсяг премій, зібраних страховиками життя за 2002 рік, склав 15,7 млн грн. (0,5% ринку).
З виплатами ж по страхуванню життя склалася інша ситуація: у процентному відношенні їхній обсяг скоротився більше, ніж у чотири рази. За оцінками експертів, такий розвиток подій цілком закономірний. Скорочення показника по виплатах свідчить про реструктуризацію ринку і збільшення питомої ваги довгострокових накопичувальних договорів, що укладаються на 10 і більше років. Основна частка виплат по таких договорах припаде на період з 2010 року.
Утім, якщо в цілому по ринку показник виплат впав, те в окремих компаніях їхня частка, як і раніше, залишається дуже високою. Наприклад, у СК «Надія», уже не перший рік утримуючої одну з лідируючих позицій по зібраних платежах у рейтингах Ліги страхових організацій України, збитковість досягає 80%. Це говорить про те, що компанія займається скоріше ризиковим, ніж довгостроковим накопичувальним страхуванням. Даний факт демонструє одну з характерних рис страхування життя по-українськи. Адже досить велика кількість операторів цього ринку сьогодні продовжують продавати саме ризикові продукти, що включають ризики смерті з будь-якої причини, інвалідності, нещасливого випадку, критичних захворювань і т.д., що аж ніяк не є метою класичного довгострокового (накопичувального) страхування. Однак, як відзначають експерти, погоди на ринку вони зараз не роблять.
Незважаючи на те, що дозвіл Мінфіну на страхування життя сьогодні мають біля двох десятків компаній, реально працює на ринку не більш половини ліцензіатів. Багато операторів у вичікуванні кращих часів грішать кептивним страхуванням, інші надають перевагу ризиковим продуктам, які зв’язані з ризиками смерті, інвалідності і т.д. Утім, у міру розвитку ринку експерти прогнозують реанімацію багатьох нині бездіяльних компаній, а також поява нових і посилення конкуренції. Так, уже наприкінці 2002 року Мінфіном було видано дві нові ліцензії — ALICO-AIG Life (український підрозділ American Inter-national Group, Inc.) і СК «Надра-Життя», створеної банком «Надра». Експерти прогнозують і подальше збільшення кількості компаній, причому значна їхня частина буде організована при банках. У 2003 очікується створення ще декількох нових компаній — представників вітчизняних фінансових груп. Крім того, можна прогнозувати вихід на ринок і двох-трьох операторів з європейськими коренями [19].    продолжение
–PAGE_BREAK–
Відзначимо, що поява новачків, і зокрема ALICO-AIG Life, вже внесла лепту в ряди старожилів, яким тепер прийдеться потіснитися. За деякими прогнозами, американський високорейтинговий страховик здатний уже в 2003 році зібрати обсяг премій, еквівалентний зборам всіх інших компаній разом узятих, а можливо, і більше, прибравши до рук найбільш ласих клієнтів в особі міжнародних фірм, працюючих в Україні.
Розділ 3. Основні напрямки розвитку ринку страхування життя.
3.1. Удосконалення державного нагляду та регулювання.
Страхування життя в розвинених країнах світу є важливим інструментом соціального захисту населення і могутнім джерелом інвестування національних економік. Протягом ряду років страховики України намагаються переконати керівників різних державних органів у необхідності розвитку даного виду страхування.
Внаслідок нелегальної діяльності іноземних страхових компаній, які займаються страхуванням життя, Україна за даними Програми розвитку страхового ринку України, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2001р. № 98 щорічно втрачає $ 80…100 млн., що відповідає розмірам закордонних кредитів Україні. За 1999 рік отримано страхових премій по страхуванню життя всього $ 2 млн. (за 2000 рік аналогічний показник). За цим показником, за даними швейцарської компанії “Swiss-Re”, Україна зайняла 83 місце з 85 існуючих і обігнала лише Югославію та “африканський” Катар, який не зібрав страхових премій взагалі. Як результат, Україну випередили навіть такі екзотичні країни, як Зімбабве ($ 101 млн. — 55 місце), Танзанія ($ 26 млн. — 72 місце) та Нігерія ($ 24 млн. — 73 місце).
«Лайфові» страхові компанії захищають своє місце на ринку страхування життя — хоча закон «Про страхування», що регламентує, зокрема, ринок страхування життя, прийнято ще 1996 року, цей сегмент страхового ринку почав розвиватися не більш як два роки тому — прийняття законодавчого акту залишило для операторів ринку чимало питань. Одне з них — регламентування «страхування життя» як окремої галузі — було остаточно визначено поправками до згаданого закону лише 2001 року.
«Лайфовий» ринок вигідний, але складний — закон «Про страхування» поділив страхові компанії на life і non-life («лайфові» і ризикові) та відповідно розмежував «лайфовий» страховий ринок. «Лайфові» компанії, згідно із законом, необхідно створювати з «нуля», що трохи гальмує розвиток ринку. Перші три — п’ять років свого існування вони не приносять доходів, потребуючи неабияких капіталовкладень. За такої ситуації лише невелика кількість компаній ризикнула вийти на цей ринок, причому більшість з них створила страхові компанії «про запас» — з метою очікування податкової відлиги. Ринок страхування життя сьогодні налічує близько 20 зареєстрованих СК, що займаються тільки цим видом страхування. Проте реально на ринку працюють не більше 8 – 10 компаній. Водночас ризиковими видами страхування займаються приблизно 310 компаній, частина з яких всупереч закону працює і на ринку life, і на ринку non-life, створюючи несумлінну конкуренцію «законним» лайфовикам».
Ризиковики демпінгують на чужому ринку — ризикові компанії можуть встановлювати тарифи на власний розсуд і компенсувати витрати на таке страхування за рахунок інших видів послуг, де платіж можна відносити на собівартість. У той час, як «лайфовики» змушені подавати повну методику розрахунку тарифів і виконувати ще цілу низку приписів та обмежень.
Для операцій на «лайфових» сегментах ринку ризикові компанії, здійснюючи частину операцій, що належать до страхування життя, не повинні мати відповідної ліцензії. Їм достатньо ліцензії на медичне страхування і страхування від нещасних випадків. Комбінуючи зазначені види, вони «неформально» вносять до них і ті види страхування, що в інших країнах належать до виключної діяльності «лайфових» компаній. Це насамперед — смерть з будь-якої причини, що досягається групуванням двох ризиків — смерть від нещасного випадку і смерть від хвороби.
Так, всі види обов’язкового страхування, включаючи страхування життя, здоров’я і працездатності окремих категорій громадян, здійснюються або планується їх здійснення ризиковими страховими компаніями. Для лайфових компаній навіть на властивому їм сегменті цього ринку місця не найшлося.
Більше того, сполучаючи ризики смерті в результаті нещасного випадку і смерті в результаті хвороби, ризикові компанії мають можливість фактично надавати послуги по страхуванню життя в повному обсязі (за винятком накопичувальних програм), на що регулюючі органи чомусь закривають очі. Разом з тим, ці компанії можуть фактично «призначати» тарифи в цьому виді страхування, найчастіше відверто демпінгуючи, що дозволяє їм монополізувати ринок захисного страхування громадян і особливо корпоративного страхування життя, здоров’я і працездатності працівників підприємств, що за Законом України належить лайфовим компаніям.
Практично у всіх країнах, де є поділ на life і non-life, страхування життя (на випадок смерті) відноситься до виняткової діяльності лайфових компаній. По-перше, цей вид страхування вимагає наявності в компаній відповідних дипломованих актуаріїв, які можуть вирахувати тарифи, виходячи з порожніх вікових таблиць смертності, що дозволяють цілком об’єктивно оцінити вартість цього виду страхування для кожної окремої людини, а не використовувати один «призначений» тариф для всіх. З іншого боку — для лайфових компаній держава встановлює цілий ряд інших обмежень, які дозволяють гарантувати схоронність і зворотність коштів громадян, чого немає в ризикових компаній. У відповідності з європейськими нормами, ризикові страховики можуть лише включати в рамках деяких програм (наприклад, страхування виїжджаючих за кордон) покриття окремих видів витрат, пов’язаних зі смертю застрахованого, таких як транспортування і поховання тіла.
Крім того, Законом «Про страхування» суттєво звужено саме визначення «страхування життя». Якщо на європейському страховому ринку поліси на випадок настання інвалідності з будь-якої причини та на випадок критичних захворювань можуть продаватися окремо, в Україні обов’язковою умовою для будь-яких полісів страхування життя, що пропонують «лайфовики», є наявність страхування життя на випадок смерті. Хай би там як, «лайфові» страховики стверджують: діяльність у їхньому сегменті за останні два роки відчутно активізувалася. Обсяг «лайфового» ринку зібрав однакову суму — 15,7 млн грн — за весь 2001 рік і протягом дев’яти місяців минулого року. У порівнянні обсягу ринку в першому кварталі 2001 р. (надходження 6,2 млн грн) з аналогічним періодом 2002 року (9,99 млн грн) зростання лайфового бізнесу становило 161%. Страховики цим фактом задоволені, називаючи цю цифру одним з найбільших темпів приросту серед сегментів ринку страхування.
Проте загальний обсяг «лайфового» ринку не вражає: він становить 0,52% усього ринку страхування, який, своєю чергою, не перевищує 0,006% національного ВВП (тоді як у Європі кількість страхових платежів з довгострокового страхування життя становить 6—10% ВВП).
Експерти пояснюють таку розбіжність насамперед низьким рівнем доходів населення (як зазначають експерти, ринок нормально розвивається за умови середньої зарплати, що сягає $250), відсутністю інформації про страхові послуги та відповідним рівнем культури страхування.
Страхування життя в Україні має непогану перспективу. Свідченням цього є стабільний поступ України вперед за останні майже два роки. Нинішні темпи зростання промислового та сільськогосподарського виробництва в Україні дозволяють зробити висновок про те, що не забариться піднесення добробуту її населення.
Мабуть ні в кого не викликає сумніву, той факт, що галузь страхування життя в Україні потрібно серйозно реформувати, враховуючи її теперішній стан, а також соціальне значення та притаманний цій галузі потужний інвестиційний потенціал. Адже після розпаду СРСР та примусового вилучення ресурсів зі структур колишнього Держстраху на території України, галузь страхування життя довгий час знаходилась у стані практично повного занепаду: обсяги залучення страхових платежів за офіційною статистикою, щороку зменшувались майже у 2 рази, незважаючи на стрімкі темпи зростання галузі страхування в цілому. Ринок був практично поза державним регулюванням і на ньому в основному панували нелегальні іноземні брокери, такі як Si Save-Invest та інші, які абсолютно безконтрольно вивозили значні валютні резерви за межі нашої держави.
За такої ситуації було зрозуміло, що поодинокі заходи не зможуть докорінно виправити ситуацію, проте держава продовжувала практично повністю ігнорувати цю важливу галузь економіки.
Загальна картина дещо покращилась з прийняттям у 1996 році Закону України „Про страхування”, який фактично ввів нові правила гри на ринку ризикового страхування та констатував наявність страхування життя, проте певний перелом ситуації було досягнуто лише у 2000 році, коли галузь показала перші позитивні показники зростання. За наступні півтора роки позитивні тенденції почали поступово, але досить систематично закріплятися. Так на ринку чітко виділилось кілька лідируючих компаній, які надають високоякісні послуги з класичного страхування життя, постійно збільшують власну клієнтську базу і обсяги залучених платежів, та мають серйозну зацікавленість у розвитку галузі. Разом з ЛСОУ згадані компанії у минулому році провели серйозну роботу зі створення в Україні законодавчої бази європейського зразка, в першу чергу щодо регламентування страхування життя, як окремої галузі, що знайшло своє відображення у прийнятій в жовтні 2001 року новій редакції Закону України „Про страхування”.
В результаті, вже сьогодні ми можемо стверджувати, що Україна знаходиться на порозі докорінних реформ у галузі страхування життя:
По-перше, питання відродження галузі залишається невирішеним, і набуває все більшої актуальності.
По-друге, з прийняттям Закону про страхування було створено плацдарм для подальшого реформування та зроблено перший крок у напрямку відродження страхування життя як важливої соціально-орієнтованої галузі в економіці України.
По-третє результатом минулорічної роботи стало й те, що про галузь страхування життя в Україні почали серйозно говорити з найвищих владних трибун, повсякчас підкреслюючи її соціальне значення та великий інвестиційний потенціал, що особливо актуально на фоні пенсійної реформи, що наближається, проблем з зовнішнім кредитування та інвестиціями в економіку країни [10].
І нарешті, компанії, які займаються страхуванням життя розробили абсолютно прозору та чітку концепцію реформування галузі, яка уже підтримана урядом по більшості позицій та знаходиться на розгляді в Верховній Раді, і тепер лише від законодавців залежить як швидко, і на скільки рішуче буде здійснена реформа страхування життя та чи виповняться при цьому основні очікування.
Реформування галузі страхування життя відповідно до пропонованої концепції матиме за результат цілу низку як соціальних так і економічних наслідків.
Головним результатом реформи буде звичайно стрімкий розвиток страхування життя та, як наслідок, зростання страхових платежів, в першу чергу за рахунок розвитку корпоративного страхування, широке охоплення населення договорами страхування життя з відповідним рівнем соціального захисту. Досвід країн колишнього соцтабору показує, що подібні реформи призводять до вибухоподібного становлення ринку. Так наприклад у Польщі, в результаті проведення подібних реформ в рамках пенсійної реформи, учасниками якої в значній мірі виступали страхові компанії безпосередньо та через засновані ними пенсійні фонди, ринок корпоративного накопичувального страхування та додаткового недержавного пенсійного забезпечення практично за один рік сягнув розмірів, які підтримуються і сьогодні. Провідні компанії – оператори ринку за один рік уклали більше 1,5 млн. договорів кожна, кількість агентів в деяких компаніях у цей період сягала 40 тисяч чоловік, це при тому, що агентська діяльність у Польщі підлягає ліцензуванню.
Страхування життя взагалі, а особливо корпоративне страхування життя є одним з основних інструментів системи соціального захисту та соціального забезпечення населення. Слід зазначити, що в більшості країн світу держава ще сторіччя тому відмовилася від ідеї тотального соціального забезпечення населення за рахунок суттєвого перерозподілу національного продукту через державний бюджет.     продолжение
–PAGE_BREAK–
Соціальна роль держави в цих країнах обмежувалася гарантуванням певного мінімального життєвого рівня певним верствам населення, які в силу об’єктивних причин не могли самостійно забезпечити своє існування. Хочемо підкреслити, що державою гарантувався певний мінімальний соціальний стандарт. Решту соціального забезпечення держава переклала на плечі самого населення та недержавної соціальної інфраструктури, ключовими складовими частинами якої були страхові компанії, пенсійні фонди тощо. Лозунг „Ніхто не подбає про тебе краще, ніж ти сам!” був одним із атрибутів ринкової економіки та значною мірою визначав соціальну політику держави.
Подібна ситуація відбувається сьогодні і в Україні. Держава поступово відмовляється від непосильних соціальних гарантій та неефективної і економічно обтяжливої системи соціального забезпечення яка дісталася їй у спадок з радянських часів, часто не пропонуючи на заміну адекватних альтернативних інструментів.
Розвиток страхування життя, та корпоративного страхування життя зокрема повинен закрити частину прогалин в соціальній політиці держави, в першу чергу в системі соціального захисту населення та його пенсійного забезпечення. Таким чином в Україні буде зроблено перші кроки в напрямку перенесення частини соціального навантаження держави на страхові компанії.
Кошти підприємств, які будуть виділятися підприємствами на створення соціальних гарантій для своїх працівників та додаткового пенсійного забезпечення через недержавну соціальну інфраструктуру на базі страхових компаній, повинні зробити свій внесок вирішення проблеми подолання бідності та зростання добробуту населення.
Розвиток корпоративного страхування повинен вплинути на відновлення довіри населення до довгострокових накопичувальних інструментів та національної грошової одиниці. Через корпоративні програми зростатиме фінансова культура та грамотність населення. Люди будуть поступово призвичаюватись до нових для себе економічних відносин, розуміючи їх реальну користь. За коротку історію ринкових економічних відносин в Україні, прикладів подібних перетворень можна навести безліч: це і безготівкові розрахунки, які досить швидку увійшли у практику вітчизняних підприємств, і електронні платіжні картки, які швидко стали надбанням широких мас. Адже одним із важливих факторів недовіри є нерозуміння принципів роботи економічної системи та відсутність позитивних прикладів її функціонування.
Наступним соціальним наслідком реформування галузі страхування життя має стати започаткування системи недержавного пенсійного забезпечення. Питання реформування пенсійної системи в Україні також має величезне соціальне значення та солідну історію. Воно пройшло етапи широкого обговорення, були проведені на віть певні економічні експерименти в окремих регіонах чи на базі певних суб’єктів господарювання. Проте вирішення цього питання потребує значних політичних та фінансових ресурсів. Першою ластівкою на цьому шляху могло б стати недержавне пенсійне забезпечення через програми пенсійного страхування, які вже сьогодні пропонуються страховими компаніями, поте не знаходять широкого запровадження у зв’язку з досконалою системою оподаткування, зміна якої також передбачено загальною концепцією реформування галузі. Слід зазначити, що в усьому світі страхові компанії із страхування життя займають чільне місце в системі недержавного пенсійного забезпечення.
І нарешті розвиток страхування життя як окремої галузі це створення нових робочих місць. Наприклад: в Польщі, країні яка за всіма показниками (як за площею так і за кількістю населення) досить подібна до Україні у галузі страхування працює біля 400 тисяч страхових агентів, для багатьох з яких страхування є основним джерелом доходів. Для того щоб оцінити економічні наслідки здійснення пропонованої реформи, звернемося до світового досвіду. Страхування життя в усьому світі розглядається як один з наймогутніших резервів внутрішніх інвестицій. Так, у Франції в 1999 р. із загальних інвестицій страховиків у розмірі 701 млрд. євро 610 млрд., або 87% припадало на страхування життя. В середньому по Європі ця цифра коливається в межах 80-85%. Разом з тим у світі на протязі останніх років спостерігається чітка тенденція зростання частки страхування життя в структурі всіх страхових платежів. За 10 років, починаючи з 1990 року вона зросла з 52% до 62%. В структурі ВВП частка страхування у середньому складає 6-10%, у Швейцарії – 12%, а в Південній Африці навіть 16%. В таких країнах, як США, Великобританія, Канада розмір страхових платежів на душу населення перевищує 3000 дол. США, а в Швейцарії та Японії – навіть 4000 дол. США. Це лише деякі приклади, характеризують потенціал галузі в розвинутих країнах світу. Серед країн соціалістичного табору найбільших успіхів досягла Словенія, де платежі по страхуванню складають майже 500 дол. США на душу населення, або 5% ВВП. В Польщі цей показник становить 124 дол. США та більше 3% ВВП і навіть в Росії – 42 дол. США на душу населення та 2,5 % ВВП.
В Україні це джерело майже повністю відсутнє. Ринок страхування в цілому в нас складає 1,6% ВВП, а страхування життя, того самого довгострокового інвестиційного ресурсу, – 0,5% від страхового ринку або 0,0078% ВВП. Отже, абсолютно зрозуміло, що галузь страхування життя потенційно є потужним джерелом внутрішніх довгострокових інвестицій в економіку до 5-6% ВВП. Навіть зростання цього показника до 1% ВВП, що можливо досягнути в короткі терміни – це вже більше 2 млрд. гривень. При цьому слід враховувати, що, на відміну від реального сектору економіки, де для відновлення галузі потрібен значний часовий та фінансовий ресурс для повного технічного переозброєння підприємств, фінансовий сектор, при створенні сприятливих економічних умов здатен в короткі строки насичитися ресурсами.
Наступна особливість, яка в усьому світі притаманна галузі страхування – це основне джерело внутрішнього довгострокового кредитування держави (через державні цінні папери). В різних країнах Європи частка державних цінних паперів в структурі страхових резервів коливається від 20% до 70%. В Україні цей ресурс не використовують, а здійснюють запозичення на зовнішніх ринках, ставлячи її в економічну залежність перед кредиторами та погоджуючись при цьому на цілий ряд як економічних так і політичних уступок з боку нашої держави.
Зростання маси дешевих довгострокових фінансових ресурсів повинно також спричинити і зниження вартості капіталу та кредитних ресурсів, що так необхідно сьогодні для здійснення економічних перетворень у реальному секторі економіки.
Запровадження та розвиток програм корпоративного страхування повинно призвести до підвищення рівня офіційної заробітної плати та виведення частини коштів із тіні. Оскільки система пільг, особливо по програмах корпоративного пенсійного страхування передбачає чітку прив’язку до офіційної заробітної платні кожного працівника.
Індивідуальне страхування життя, особливо накопичувальні програми також сприятимуть поступовому поверненню коштів населення, в тому числі і їх тіньової частини в економіку країни. Переведення грошей з монетарного агрегату М0 в вищі агрегати, зокрема М2 повинно призвести до зміцнення національної валюти та позитивно вплинути на зниження інфляційних очікувань.
Не потрібно забувати і той факт, що поява додаткових нагромаджень у населення значною мірою стимулюватиме зростання платоспроможного попиту, особливо на товари довгострокового використання. А це важливі наукоємкі галузі вітчизняної економіки, розвиток яких значною мірою визначає економічний авторитет держави у світі.
Це далеко не всі позитивні зрушення, які можуть відбутися в державі разом з запровадження чітких економічних перетворень, направлених на відродження галузі страхування життя, як соціально та економічно важливої одиниці вітчизняної економіки. Проте досягнення цих позитивів можливе лише при наявності значної політичної волі та конструктивного об’єднання зусиль представників владних структур та страхового ринку.
3.2. Удосконалення системи оподаткування страхових компаній.
Початок 2003 року став вдалим для страховиків життя, принаймні, у законодавчому плані: на їхню думку, підписання Президентом Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», який передбачає серйозні пільги по довгостроковим накопичувальним договорам, стане першою половиною революції в українському „лайфовому” страхуванні. Стимулювання роботодавців до довгострокового накопичувального страхування життя своїх працівників — це перший прорив держави і страховиків, що веде до зменшення фінансового навантаження щодо вирішення соціальних проблем наших громадян державою і перерозподілу їх, як і у всьому цивілізованому світі, на страховий сектор [12]. Так, відповідно до прийнятого закону юридичні особи зможуть відносити платежі по довгостроковому накопичувальному страхуванню життя своїх співробітників на валові витрати, щоправда, тільки в межах 15% від заробітної плати, отриманої кожним конкретним співробітником, але не більше 6 тис. грн. у рік. Як відзначають страховики, на ринку спостерігається деякий ажіотаж, обумовлений різким сплеском інтересу до страхування життя з боку корпоративних клієнтів. Вступ у силу Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» зможе забезпечити в нинішньому році компаніям по страхуванню життя збір близько 60–70 млн грн. премій. Обсяг ринку може збільшитися в шість-сім разів, до 100 млн грн. Однак, роблячи настільки оптимістичні прогнози, експерти додають, що передбачати подальшу реакцію підприємств на закон досить складно. Адже, за винятком найбільш прибуткових, більшість компаній зацікавлена лише в страхуванні топ-менеджменту, причому на значні суми. З огляду на те, що документ містить 15%-е обмеження при віднесенні платежів на валові витрати, такі проекти стають не надто привабливими.
Як би там не було, але на відміну від ризикового сегменту, ріст лайфового ринку повинен відбутися винятково за рахунок класичного страхування, оскільки прийнятий закон передбачає серйозні бар’єри для здійснення зарплатних проектів і податкової оптимізації. Так, ст. 7 закону прописує при порушенні умов діючих договорів довгострокового страхування будь-якій зі сторін, у тому числі і при достроковому їхньому розірванні, штрафні санкції, які становлять для страховика 6%-й податок і пеню на отримані платежі. Підприємства ж у цій ситуації втрачають податкові пільги і повинні будуть сплатити обов’язкові збори по вже зробленим платежам разом з пенею. З іншого боку, з тексту закону однозначно не зрозуміло, що є базою оподатковування у випадку розірвання договору, і, таким чином, у цієї частини знову прийнята редакція стає безглуздою. Крім того, з огляду на те, що клієнтами компаній є не тільки юридичні, але й фізичні особи, що у силу різних причин досить часто розривають договори, суми штрафів можуть стати дуже значними, що ляже на плечі ні в чому не винних клієнтів страхових компаній. Є в законі й інші серйозні недоліки, зокрема плутанина з термінологією. Досить неоднозначне тлумачення може викликати формулювання одного з основних термінів — довгостроковий договір страхування життя. З огляду на те, що саме для таких угод передбачені пільги, різночитання можуть привести до жалюгідних результатів. Так, закон передбачає, що по цих договорах не повинні провадитися часткові виплати, однак із застереженням: за винятком випадків повної стійкої непрацездатності. Причому в жодному з законодавчих актів пояснення «повної непрацездатності» немає. Напрошується висновок, що її компанії будуть визначати самостійно, що дає непогану можливість для відкриття і проведення сірих і не доброчесних схем.
Надання податкових пільг для юридичних осіб — лише половина реформи, яка необхідна галузі. Реальний прорив у страхуванні життя можливий лише тоді, коли відповідні пільги будуть передбачені і для фізичних осіб. І якщо депутати приймуть закон «Про податок на доходи фізичних осіб» з пільгою для довгострокового накопичувального страхування життя, збори зі страхування життя в 2003 р. можуть перевищити 100 млн грн. Утім, прогнози експертів з цього питання не такі оптимістичні, і більшість з них вважає, що очікувати пільги для громадян треба буде ще дуже довго.
Рік 2003, на думку страховиків життя, стане роком довгоочікуваної реформи оподаткування цієї галузі. Перший крок на цьому шляху вже зроблено: з 1 січня 2003 року набрали чинності зміни до Закону «Про оподаткування прибутку підприємств». Серед нововведень: юридичні особи дістануть певні пільги при страхуванні життя своїх працівників. Безперечно, це збільшить інтерес власників підприємств до такої послуги. Однак, як зазначають експерти, це лише половина необхідних для розвитку цього виду страхування законодавчих новацій.
«Страхові» пільги для підприємств — на думку експертів, прийняття змін до Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» має докорінно змінити український ринок страхування життя, відкривши, зокрема, «зелений коридор» корпоративному лайфовому страхуванню. Якщо раніше платежі за довгостроковими договорами підприємствам доводилося платити з прибутку, що робило для них страхування досить непривабливим з економічного погляду, то за новим законом юридичні особи дістануть певні пільги, що, безперечно, має заохотити їхній інтерес до цієї послуги. Зокрема юридичні особи зможуть відносити платежі за довгостроковим накопичувальним страхуванням життя своїх працівників на валові витрати в межах 15% заробітної плати, отриманої кожним конкретним працівником протягом звітного періоду, щоправда, не більше 6000 гривень на рік.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Дуже багато підприємств раніше відмовлялося від страхування життя працівників, воно відносилося на прибуток, і вирішувати це питання мали акціонери підприємств. Тепер такі рішення входитимуть до повноважень менеджерів, які, безумовно, зацікавлені в страхуванні. Адже страхування життя працівників є одним з основних чинників їх утримання.
Крім того, законодавчі зміни дозволяють власникам підприємств використати нові схеми оптимізації оподаткування. Усе це, на думку експертів, мусить стимулювати інтенсивніший розвиток українського лайфового ринку. За рахунок залучення нових корпоративних клієнтів страховики життя планують зібрати цього року мінімум 60-70 млн грн премій, що стане для ринку досить серйозним показником. Адже, за даними Мінфіну, протягом дев’яти місяців 2002 року лайфовим страхуванням було залучено лише трохи більше 15 млн грн.
Наступним кроком, що має першорядне значення для ринку страхування життя, має стати прийняття вже існуючого законопроекту, який передбачає податкові пільги і для громадян. У разі набрання ним чинності обсяг зібраних цього року платежів може перевищити 100 млн грн. «Дуже важливо, щоб для фізичних осіб були створені рівні умови, тоді можна буде говорити про справді повноцінний розвиток ринку страхування життя.
Прийняття закону „Про оподаткування прибутку підприємств“ можна розцінювати як початок пенсійної реформи в Україні. Адже саме довгострокове накопичувальне пенсійне страхування життя в більшості країн світу є підвалиною системи недержавного пенсійного забезпечення. По-перше, тільки страхові компанії можуть гарантувати розмір майбутніх пенсій, по-друге — разом з накопиченням персональної пенсії вони дають змогу вирішити проблему соціального захисту працівників і їхніх сімей при втраті годувальника, непрацездатності та інших трагічних подіях, які спричиняють негативні наслідки для людини або її сім’ї. Однак справжній „вибух“ у цій сфері буде можливий лише з ухваленням закону „Про недержавне пенсійне забезпечення“.
Проте нечіткість трактування закону ускладнить життя страховикам. Попри те, що закон матиме безсумнівно позитивний вплив на вітчизняний ринок страхування життя, він зможе вирішити далеко не всі проблеми лайфових компаній, а в деяких випадках — навіть створити нові. Так, деякі формулювання закону допускають двозначне їх трактування і потребують роз’яснень податковими органами. До таких, зокрема, належить термін „повна, стійка втрата працездатності“, що фігурує у визначенні поняття „довгостроковий договір страхування“ — одне з основних у законі. Достатньо сказати, що термін „повна“ втрата працездатності на сьогодні залишається невизначеним з правового погляду, що може спричинити його „вільне“ трактування ДПАУ. Є проблеми і з нормами, що регламентують оподаткування інвестиційного прибутку від страхової діяльності. Справа в тому, що термін „інвестиційний прибуток“ також чітко не визначений в українському правовому полі.
Тому на практиці саме податкова служба визначатиме, які види прибутків прирівнювати до інвестиційних, а які ні. Неабияка проблема приховується і в статті, яка запроваджує санкції в разі дострокового розірвання договору або іншого порушення вимог, передбаченого в законі до довгострокових договорів страхування життя. Ці санкції були виписані для випадків, коли порушуються умови отримання податкових пільг, переважно пов’язані з тривалістю самого договору і з відсутністю по ньому часткових виплат. Таким чином, за задумом розробників, ці санкції мали повернути до бюджету недоотриманий прибуток від надання невиправданої пільги та перешкоджати проведенню різних „сірих“ схем.
Натомість затверджена редакція поширює санкції на всі договори, які підпадають під визначення довгострокових. Без відповідних роз’яснень податкових органів ця стаття насамперед може вдарити по договорах, укладених з фізичними особами і за якими в принципі не могло бути (і на сьогодні немає) податкових пільг. Крім того, вона може порушити також і договори, укладені до ухвалення цього закону і за якими також раніше не надавалися податкові пільги.
Концепція, закладена в Законі „Про оподаткування прибутку підприємств“, знаменує повернення до того розуміння страхування життя, яке існувало в Україні ще в 1991-1992 рр. Тоді практично всі українські підприємства мали поліси страхування своїх працівників з ризику дожиття та смерті з будь-якої причини. Враховуючи це і той факт, що в європейських країнах близько 95% населення мають поліси страхування життя, можна казати, що потенціал українського лайфового ринку неосяжний. Страхуватимуть працівників ті підприємства, які дбають про соціальну політику в компанії — збільшення заробітної плати, утримання людей на робочих місцях тощо. Однак багато в чому успіх податкової реформи залежатиме від прийняття закону про прибутковий податок з громадян, який повинен ввести пільги за довгостроковими договорами і для фізичних осіб.
В Україні ще дуже багато керівників недооцінюють важливість страхування життя. Хоча ці послуги вже давно взяли на озброєння західні і найуспішніші вітчизняні менеджери, бо вони дають змогу дуже тонко враховувати і заохочувати матеріальні та соціальні інтереси працівників, підвищуючи прибутковість бізнесу.
Якісний соціальний пакет, який коштує підприємству набагато дешевше, ніж проста виплата заробітної плати, дає змогу за мінімальних для підприємства фінансових витрат підвищити якість роботи персоналу, залучити висококласних фахівців і зробити роботу на підприємстві престижнішою і привабливішою.
Таким чином, прийняття нового закону дає кожному керівнику підприємства відмінний управлінський механізм, який чудово інтегрується в економіку підприємства.
Законодавче забезпечення страхування життя потребує істотне удосконалення шляхом:
а) приведення Закону України „Про страхування“ у відповідність із законодавством Європейського Союзу і міжнародною практикою страхування життя;
б) введення правових норм рівноправної участі недержавних пенсійних фондів, банків і страховиків, що отримали ліцензію на здійснення страхування життя, у системі недержавного пенсійного забезпечення;
в) прийняття змін у системі оподаткування операцій зі страхування життя, а саме:
— частина страхових внесків по довгострокових договорах страхування життя, що виплачуються за рахунок підприємств відносити на собівартість, у розмірі, що не перевищує одну з двох сум: 15 відсотків сукупного доходу, отриманого таким працівником від платника податків протягом періоду, за який сплачені такі страхові або внески з розрахунку на одного працівника в рік 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (близько 5 тис. грн.);
— ввести в законодавство поняття „договір довгострокового страхування життя“, що може містити ризики дожиття, смерті, нещасного випадку чи хвороби застрахованої особи, а також передбачає регулярні послідовні страхові виплати (ануїтети), що складаються з двох періодів: періоду очікування (більше 10 років) і періоду виплат;
— зберегти діючу норму щодо оподаткування страхування життя, тобто надходження страхових платежів за довгостроковими договорами страхування — не оподатковувати.
— до категорії валових витрат, що пов’язані з отриманням таких доходів, пропонується не включати витрати, що отримав страховик під час здійснення операцій по страхуванню (перестрахуванню), крім наступних випадків:
— доходи, отримані страховиком-цедентом у звітному періоді від перестрахувальників по договорах перестрахування у вигляді перестрахових виплат, зменшувати на суму витрат, що одержав страховик по перестрахованих договорах страхування в межах частини, по якій перестрахувальник несе відповідальність за відповідними договорами перестрахування;
— доходи, отримані (нараховані) страховиками від розміщення страхових резервів і управління ними, зменшувати на суму витрат у розмірі відрахування в математичні резерви відповідно до законодавства України;
— у випадку дострокового призупинення довгострокового договору страхування життя протягом перших 10 років його дії, не пов’язаного зі смертю застрахованої особи, валові доходи, отримані страховиком по таких договорах страхування за весь період їх дії, підлягають оподаткуванню за ставкою 6 відсотків за результатами податкового періоду, у період якого відбулося призупинення дії договору страхування життя;
— відносити до валових доходів страхувальника доходи по договорах страхування життя у вигляді одноразових страхових виплат і викупних сум. При цьому, з метою запобігання подвійного оподаткування, розмір таких доходів зменшується на сумарну величину сплачених страхових внесків по таких договорах, з яких був сплачений податок у момент сплати цих внесків;
— доходи у вигляді регулярних послідовних страхових виплат (ануїтетів), отримані за договорами страхування життя, включати до складу валових доходів страхувальника лише протягом перших п’яти років їхнього одержання. При цьому, з метою запобігання подвійного оподатковування, розмір доходів у вигляді регулярних послідовних страхових виплат (ануїтетів) у кожному році протягом зазначеного періоду в межах отриманої у відповідному році страхової виплати зменшується на величину, що розраховується шляхом розподілу суми сплачених по таких договорах страхових внесків, з яких був утриманий податок у момент їх сплати, на п’ять або на кількість років виплати ануїтету, якщо термін виплати ануїтету менше п’яти років.
Державний нагляд за страхуванням життя повинен бути спрямований на посилення якості виконання функцій щодо запобігання банкрутства страховиків, порушення ними зобов’язань перед страхувальниками, здійснення „псевдострахування“ з метою відмивання коштів, виплати керівникам і іншим відповідальним особам підприємств, установ і організацій, незаконних комісійних винагород.
Подальше підвищення ефективності державного регулювання страхування можливо шляхом:
визначення критеріїв віднесення операцій до сумнівним і незвичним;
встановлення порядку і вимог до операцій по перестрахуванню договорів страхування життя в страховика (перестраховика) — нерезидента;
встановлення порядку використання коштів резервів по страхуванню життя для довгострокового кредитування житлового будівництва, у тому числі індивідуальних забудовників;
встановлення порядку, умов видачі і розміри кредитів, що надаються страхувальникам по страхуванню життя і порядок формування резерву страховиків по страхуванню життя для покриття можливих втрат;
встановлення вимоги до осіб, що бажають займатися актуарними розрахунками по страхуванню життя;
встановлення порядку й умов персоніфікованого (індивідуального) обліку страховиками договорів страхування життя.
З огляду на недостатню капіталізацію страховиків, з огляду на тенденції світового ринку страхування до концентрації, необхідно підвищувати фінансову надійність і стабільність страховиків України шляхом:
— стимулювання внесення інвестицій у діючі страхові компанії по страхуванню життя, а також забезпечення умов створення нових зі статутним фондом, сформованим у грошовій формі, не менше 1,5 млн. євро;
— прийняття методики формування і розміщення резервів по страхуванню життя, обсягів страхових зобов’язань у залежності від видів договорів страхування життя, а також мінімальні терміни дії договорів страхування життя;    продолжение
–PAGE_BREAK–
— встановлення порядку надання індивідуальних ліцензій страховикам по страхуванню життя щодо використання вільноконвертованої валюти при оплаті страхових платежів (до моменту зниження рівня інфляції менше, ніж 10 відсотків), інвестування сформованої в порядку, передбаченому законодавством України, частини математичних резервів у вільно конвертованій валюті за межі України, при цьому передбачити можливість надання такої ліцензії на певний строк у розмірі, що не буде перевищувати зазначеної частини математичних резервів страховика, з декларуванням результатів інвестиційної діяльності щоквартально;
— встановлення норм забезпечення правонаступництва відносно укладених договорів страхування життя під час реорганізації страховика (злиття, приєднання, розподіл, виділення, перетворення), у т.ч. при відсутності в страховика фінансової можливості збільшення статутного фонду, згідно вимог Закону України «Про страхування».
— емісії державних цінних паперів довгострокового періоду обертання і високим ступенем ліквідності;
— забезпечення ринку корпоративних облігацій і цінних паперів підприємств із високим кредитним рейтингом;
— участі страховиків по страхуванню життя в довгострокових інвестиційних програмах у найбільш привабливі сфери економіки [4, 134].
Розвиток страхування життя сильно обмежує недовіра населення до страхових компаній. Завданням професійних учасників страхового ринку і державних органів є відновлення довіри до страхування життя шляхом:
— погашення заборгованості по договорах страхування життя, укладених з установами Укрдержстраху;
— інформування населення через засоби масової інформації про стан ринку страхування життя, рівень державного нагляду за Страховою діяльністю, показники страхових виплат, у тому числі публікувати думки самих страхувальників, що вже отримали їх;
— розвитку довгострокового кредитування житлового будівництва, у тому числі індивідуальних будівельників, а також надання кредитів страхувальникам-громадянам, що уклали договори страхування життя, у межах викупної суми на момент видачі кредиту і під заставу викупної суми. У цьому випадку кредит не може бути виданий раніше, ніж через один рік після вступу у силу договору страхування, і на термін, що перевищує період, що залишився до кінця дії договору страхування;
— створення умов для розвитку ринку посередницьких послуг по страхуванню життя, у т.ч. системи мережевих продаж. Із загального потоку інформації люди схильні запам’ятовувати і виділяти особисту, а інформація від ЗМІ відходить на другий план, тому рівень кваліфікації страхових посередників має величезне значення.
— установлення рейтингової оцінки страховиків по страхуванню життя;
— видання методичних посібників, друкованих і відео матеріалів для школярів, студентів і працюючого населення в доступній формі;
— використання мережі Інтернет для організації консультацій і довідкового матеріалу.
Висновки
Страхування життя в Україні, має досить незначну частку в отриманих страхових преміях, у 1999 році вона складала 0,65%, в 2000 – 0,47%, в 2001 – 0,52%, а на перше півріччя 2002 року – 0,57%. Зниження долі у 2000 році у порівнянні з 1999 роком обумовлено більшими темпами зростання отриманих страхових премій в інших видах страхування, особливо майнового, але у останній час доля страхування життя поступово зростає.
Слід зазначити, що у світі страхування життя є найбільш поширеним видом страхування, так у 2001 році з 2 324 025 млн. дол. отриманих страхових премій, на страхування життя припадає 1 412 357 млн., тобто 60,77%. Доля страхових премій отриманих в Україні з страхування життя у світових преміях отриманих з цього виду страхування складає лише 0,0002%.
Інша ситуація, склалася зі страховими виплатами — за цим показником страхування життя займає більш вагому позицію. У 1999 році доля страхових виплат зі страхування життя складала 1,94%, в 2000 – 2,26%, і лише з 2001 року вона почала знижуватись, на перше півріччя 2002 року вона склала 0,66%.
Рівень страхових виплат в страхуванні життя також постійно зменшується, причиною тому є особливість цього виду страхування, великі строки дії договорів, та невеликий обсяг отриманих страхових премій з цього виду страхування у 90-х роках.
Станом на 01.07.2002 зареєстровано 19 страхових компаній, які займаються страхуванням життя (всього в Україні 328 страхових компаній). Активи 8 найбільш активно працюючих з них складають 32 123,10 тис. грн., в той же час сукупні активи страхових компаній України склали 2 708 758,77 тис. грн.
Обсяг статутних капіталів страховиків постійно зростає, та на перше півріччя 2002 року складав 1253,5 млн. грн., на цей же час у вісімки страхових компаній з життя він становив 31,6 млн. грн.
Доля резервів зі страхування життя у сукупних резервах у першому півріччі 2002 року складала 1,95%. Видно, що у 2001 році страхові резерви із страхування життя по зрівнянню з 2000 роком зменшилися майже на чверть, але вже у першому півріччі 2002 року вони складали майже 24,4 млн. грн.
Саме держава перш за все повинна бути зацікавленою в розвитку страхування життя. По-перше, тому що страхування життя є джерелом довгострокових інвестиційних ресурсів, яких так бракує для підйому вітчизняної економіки. По-друге, тому що страхові компанії із страхування життя доповнюють систему захисту та підтримки рівня життя громадян за рахунок самих громадян, і, таким чином, тягар соціального забезпечення населення перерозподіляється між державою та ринком страхування. По-третє, значущим фактором ролі держави щодо розвитку страхування життя є створення нових робочих місць, бо страхування життя є однією договорів страхування укладаються лише при наявності страхового посередника, який проводить з клієнтом персональну і довготривалу роботу, за що отримує від страхової компанії комісійну винагороду.
Страхування життя є одним з найважливіших видів соціального захисту, а також таким джерелом інвестування в економіку країни, що і фахівцям важко оцінити його кількісні або грошові вирази, – не викликає ніякого сумніву. Справа в іншому – яким чином та що необхідно зробити для того, щоб цей механізм запрацював? Щоб кошти, які знаходяться у населення почали працювати та приносити користь їх власникам, з однієї сторони, та знаходили ефективне вкладення в реальний сектор економіки, з іншої? Як повернути довіру населення до страхування? Як зробити, щоб громадянин був готовий вкладати свої збереження в купівлю полісу страхування життя і усвідомлював, що це не є даремне витрачання коштів, а насамперед – їх ефективне вкладення? І таких питань більше, аніж відповідей. Які причини затримки розвитку страхування життя в Україні?
Тривала економічна криза в Україні призвела до різкого падіння рівня життя більшості населення. У людей практично немає вільних коштів для того, щоб скористатися послугами страхових компаній, які здійснюють страхування життя. Наші багатші співвітчизники через недосконалість законодавчої бази страхування надають перевагу зарубіжним страховикам. Тому в Україні страхування життя становить лише 0,66 % страхового ринку. Крім того, потрібно відновити довіру до страхової галузі як інституту соціально-економічного захисту, інформуючи населення про стан страхового ринку і рівень державного контролю за його діяльністю, проводити роз’яснювальну роботу про необхідність і економічну доцільність страхування.
Існує цілий ряд причин, наявність яких не дає можливості для повноцінного становлення і розвитку цього виду страхування: відсутність належної законодавчої бази, обмежена кількість учасників ринку страхування життя, існуючий рівень інфляції, а також низький рівень прибутків населення та їхньої довіри до страхування і цілий ряд інших.
До речі, страховики теж незадоволені, що середньостатистичний українець не розуміє переваг страхування і не готовий купувати поліси страхування життя. А чи готові самі страховики в рамках діючого законодавства запропонувати такі страхові продукти, в які громадянин готовий був би вкласти свої кошти? Очевидно, що ні. І якщо проблема лише в законодавчому полі – то його необхідно і можна змінювати. Існуюча законодавча база не тільки не стимулює, але і, по великому рахунку, гальмує розвиток страхування життя в Україні. Слід зазначити, що це знаходить розуміння у Верховній Раді Україні, зокрема в Комітеті з питань фінансів і банківської діяльності, та відповідно, знайшло відображення в Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про страхування».
Реформування системи пенсійного забезпечення повинно передбачати розвиток страхування життя, що дозволить мобілізувати значні грошові заощадження громадян з метою збільшення інвестиційних ресурсів для розвитку економіки та створити належний рівень фінансового забезпечення громадян при виході на пенсію за віком, інвалідністю чи при тимчасовій непрацездатності або безробітті. З цією метою необхідно:
— розробити прозорі засади діяльності страховиків України, пов’язаної з обслуговуванням системи недержавного пенсійного забезпечення;
— прийняти законодавчі акти, які б змінили діючу систему оподаткування життя та дозволили підприємствам включати витрати на страхування життя своїх працівників до валових витрат, що забезпечить соціальний захист працюючих;
— провести економічні дослідження щодо можливості випуску цінних паперів із характеристиками, відповідними зобов’язанням перед страхувальниками за довгостроковими договорами страхування життя;
— законодавчо врегулювати питання захисту заощаджень громадян за довгостроковим страхуванням життя, здоров’я та пенсійним страхуванням.
Страхування життя, як відомо, дозволяє жити в бідності, але вмерти багатим. З першою задачею держава справилася блискуче і без страховиків. Другу без них не вирішити.
Використана література
Адамович В. В. Все у нас получится. – К.: Влада и политика, 2002.
Базилевич В. Д., Базилевич К. С. Страхова справа. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Т-во „Знання”, КОО, 2002. – 203 с.
Внукова Н. Н. Практика страхового бізнесу. – К.: Либра, 1994. – 75 с.
Залетов А. Н. Страхование в Украине. Под ред. доктора экономических наук О. А. Слюсаренко. – К.: Международная агенция «BeeZone», 2002. – 452 с.
Заруба О. Д. Страхова справа: Підручник. – К.: УФІМБ, 1995. – 147 с.
Сыркисов С. Э. Личное страхование. – М.: Финансы и статистика, 1996. – 94 с.
Словарь страховых терминов / Под ред. Е. В. Коломина, В. В. Шахова. – М.: Финансы и статистика, 1991. – 336 с.
Таркуцяк А. О. Страхування: Навч. Посіб. – К.: Вид-во Європ. ун-ту фінансів, інформ. систем, менеджм. і бізнесу, 2001. – 115 с.
Адамович В. В. Новый приоритет // Комп&ньоН. – 2001. — № 48(252).    продолжение
–PAGE_BREAK–
Адамович В.В. Реформування галузі страхування життя в Україні: вимога часу, потреба суспільства, завдання влади // Страхова справа. – 2002. — № 3(7).
Адамович В. В. Рынок страхования жизни Украины 2001 года – медленный рост и неясные перспективы // Деловая Украина. – 2002. — № 18(930).
Бовкун А. Зелений коридор відкрили для „лайфового” страхування // Галицькі контракти. – 2003. — № 7.
Временко О. В., Корват Е. В. Результаты социологического опроса в г. Харькове // Страхова справа. – 2001. — № 3(3).
Вчіться вибирати надійного страховика – поради газети „Бізнес” // „Бизнес”. – 2000. — № 43.
Життя віддайте лайфовим компаніям // Україна BUSINESS. – 2002. — № 42(592).
Класика страхування – проти спокуси // Галицькі контракти. – 2002. — № 16.
Лук’янчук С. Страховикам страшно // Галицькі контракти. – 2002. — № 44.
Очимовская Т. „Жизнь” на Западе лучше? // Деловая столица. – 2002. — № 42.
Очимовская Т. Предприятия получат льготы по «жизни» // Деловая столица. – 2003. — № 5.
Програма розвитку страхового ринку України на 2001-2004 роки. Затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2001 р. № 98 // Страхова справа. – 2001. — № 1(1).
Стаховський Д. Ринок страхування життя: проблеми залишаються // Галицькі контракти. – 2003. — № 5.
Щеглова Е. Два года без перемен // ІнвестГазета. – 2002. — № 49.
Закон України „Про страхування” ( в редакції Закону № 2745-ІІІ ( 2745-14 ) від 04.10.2001 ) із змінами, внесеними згідно із Законами.
Український сервер страхування (www.uainsur.com).
http: //www.insurance.kiev.ua/
http: //www.taslife.com.ua/
Додаток 1.
Показники зі страхування життя за період 1994-2001 р.
Показники по рокам
1994
1995
1996
1997
1998
1999
2000
2001
Страхові премії, тис. грн.
61296
60988
33454
18560
12865
7647
10100
15733
Страхові виплати, тис. грн.
44774
67088
41862
20897
13240
7357
9200
4887
Рівень виплат (відношення виплат до платежів), %
74
110
125
113
103
96
91
31
Сформовані страхові резерви на 01.01, тис. грн.
25126
13225
8291
21474
23401
20824
20400
15971
Кількість діючих договорів на 01.01, тис. шт.
22127
15984
10994
9404
7309
6533
5491
4791
Середній розмір страхового платежу, грн.
2,77
3,81
3,04
1,97
1,76
1,17
1,83
3,28
Розмір страхового платежу на одного громадянина України, грн.
1,22
1,21
0,66
0,37
0,25
0,15
0,20
0,33
Додаток 2.
Показники темпу росту деяких страховиків зі страхування життя першої групи
за станом на 01.01.2002 року
Назва страховика
Місто
Активи страховиків на 01.01.2002 р., тис. грн.    продолжение
–PAGE_BREAK—-PAGE_BREAK—-PAGE_BREAK–
691,30
94,90
728,66
115,20
92,00
32,10
302,80
Надія
Харків
558,10
644,90
86,54
0,00
0,00
2,70
359,90
Арта
Тернопіль
421,50
289,50
145,60
0,00
0,00
292,00
230,70
Юпітер
Київ
368,60
61,00
604,26
965,1
331,70
18,00
15,00
Гарант-Лайф
Київ
259,90
0,00
259900
230,70
233,60
101,80
256,10
УПСК-Життя
Київ
81,10
2,20
3686,36
0,00
0,00
86,60
78,10
Всього
9949,30
3585,90
277,46
5922,80
6381,30
687,40
5919,00