Курсоваробота
На тему
«ОЦІНКАВАРТОСТІ ПІДПРИЄМСТВА»
ВСТУП
1. Теоретичніоснови оцінки вартості підприємства
1.1 Поняттяоцінки вартості підприємства, структура та сутність оцінки вартості підприємства
1.2 Процедурата методологічні основи оцінки вартості підприємства
1.3 Специфічніпроблеми оцінки вартості підприємства
1.4 Чинники,які впливають на оцінку вартості підприємства та знижують ефективність роботипідприємства
2. Аналіздіяльності підприємства
2.1 Загальна характеристикахарчової діяльності підприємства
2.2 Основні показники діяльності за2007-2008 рр
2.3 Оцінка вартості ефективностідіяльності підприємств
3. Удосконалення методики оцінкивартості підприємства
3.1 Оцінка вартості підприємства заудосконаленою методикою
Висновок
Список використаної літератури
ВСТУП
Процеси, що відбуваються на сучасномуетапі в економіці, привели до відродження і розвитку оцінної діяльності,актуальність і запитана результатів, якій в умовах ринку фактично незаперечна.Оцінка і її ключова категорія — «вартість» є комплексним показникомдоцільності, корисності і значущості того або іншого результату якої-небудьдіяльності у сфері ринкових відносин. Оцінка вартостіпідприємства — є впорядкованим, цілеспрямованим процесом визначення в грошовомувиразі вартості підприємства з урахуванням потенційного і реального доходу, приношуваногоїм в певний момент часу в умовах конкретного ринку. Особливістю процесу оцінкивартості підприємства, поза сумнівом, є її ринковий характер. Це означає, щооцінка вартості підприємства не обмежується обліком лише одних витрат настворення або придбання оцінюваного об’єкту, вона обов’язково враховує всюсукупність ринкових чинників: чинник часу, чинник ризику, ринкову кон’юнктуру,рівень і модель конкуренції, економічні особливості оцінюваного об’єкту, йогоринкове реноме, а також макро- і мікроекономічне середовище незаселеного. Прицьому підходи і методи, що використовуються оцінювачем, визначаються, взалежності, як від особливостей процесу оцінки, так і від економічнихособливостей оцінюваного об’єкту, а також від мети і принципів оцінки. Зі всьоговищесказаного, можна зробити однозначний висновок про те, що оцінка вартостіпідприємства (бізнесу) в нашому сучасному світі — це дуже актуальна тема,дослідженню якої і присвячена представлена курсова робота. При цьому вказанатема буде розглянута на прикладі підприємства харчової промисловості ТОВ «Солодкийрай». Об’єктом дослідження представленої курсової роботи є вартість сучасногопідприємства (бізнесу). Предметом дослідження роботи — оцінка вартостіпідприємства (бізнесу) в сучасних умовах. Вивченнявибраноїтеми припускає досягнення наступної мети — досліджувати основні теоретичні іпрактичні аспекти оцінки вартості підприємства (бізнесу). Відповідно до певноїмети в представленій курсовій роботі були поставлені і вирішені наступнізадачі:
-розглянути теоретичні і методичніоснови оцінки вартості підприємства (бізнесу) з погляду практичної реальноїекономіки;
-проаналізувати діяльність і перспективирозвитку підприємства (бізнесу) на прикладі підприємства ТОВ «Солодкий рай»;
-провести оцінку вартості підприємства(бізнесу) на прикладі підприємства харчової промисловості ТОВ «Солодкий рай»;
-узагальнити отриманий матеріал в данійроботі і зробити висновки.
Дослідження вибраної теми здійснювалосяза допомогою наступних методів пізнання: діалектичний метод, метод теоретичногоаналізу і синтезу різних джерел літератури, структурно-функціональний метод,системний метод, порівняльний метод метод опису, статистичний метод, кількіснийметод, балансовий метод, математичні методи, метод узагальнення отриманихвідомостей і матеріалів в даній роботі. Проблема оцінкивартості сучасного підприємства (бізнесу) має достатньо широке освітлення вджерелах сучасної наукової економічної літератури. Так як теоретична основавивчення в курсовій роботі застосовувалися праці і навчальні посібникиросійських авторів по таких економічних науках, як — «Економіка», «Фінансовий іекономічний аналіз», «Основи бізнесу» «Оцінка вартості підприємства» і т.п. Цероботи таких іменитих авторів, як А.Д. Шеремет, М.С. Абрютіна, П.П. Табурчак,В.С. Валдайцев, А.Г. Грязнова, М.А. Федотова, В.В. Ковальов.Поставлена мета іпевні задачі зумовили структуру представленої роботи. Курсоваробота складається з введення, основної частини, що складається з трьох глав, івисновки, включає список літератури.
1. ТЕОРЕТИЧНІОСНОВИ ОЦІНКИ ВАРТОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
1.1 Поняття оцінкивартості підприємства, структура та сутність оцінки вартості підприємства
Оцінка вартості підприємства(бізнесу) — це розрахунок і обгрунтовування вартості підприємства на певнудату. Оцінкавартості бізнесу є цілеспрямованим впорядкованим процесом визначення величинивартості об’єкту в грошовому виразі з урахуванням впливаючих на неї чинників вконкретний момент часу в умовах конкретного ринку. Основними чинниками, яківпливають на оцінку вартості підприємства (бізнесу) цей час і ризик. Часотримання доходу або до отримання доходу вимірюється інтервалами або періодами.Інтервал або період, може бути рівний дню, тижню, місяцю, кварталу, півріччюабо року. Тривалість прогнозного періоду впливає на величину ринкової вартості,тому що враховується при дисконтуванні. Ринкова вартість бізнесу змінюється вчасі під впливом численних чинників, тому вона визначається тільки за станом наконкретний момент часу. Вже через декілька місяців вона може бути іншою. Отже,постійна оцінка і переоцінка об’єктів необхідна в умовах ринкової економіки.Іншим істотним чинником ринкової вартості є ризик — вірогідність того, щодоходи, які будуть отримані від інвестицій в оцінюваний бізнес, виявляться більшеабо менше прогнозованих. При оцінці важливо пам’ятати, що існують різні видиризику і що жодне з вкладень в умовах ринкової економіки не є абсолютнобезризиковим. Результатом проведеної оцінки, як правило, є розрахована величинаринкової вартості або її модифікації. Ринкова вартість — це «найвірогіднішаціна, по якій даний об’єкт оцінки (підприємство) може бути відчужений навідкритому ринку, коли сторони операції діють розумно, маючи свій врозпорядженні всю необхідну інформацію, на величині ціни операції невідображаються які або надзвичайні обставини. Відмінною рисою ринкової
оцінки вартості і одночасно обов’язковоювимогою є її прив’язка до конкретної дати. Розрахунок ринкової вартості всучасній економіці необхідний через наступні причини: [13]
— оцінка (або визначення) ринковоївартості дозволяє продавцю або покупцю «виставити» об’єкт оцінки занайреальнішою ціною, оскільки ринкова вартість враховує не тільки і не стількиіндивідуальні витрати і очікування, але ситуацію на ринку в цілому, очікуванняринку, загальноекономічні тенденції розвитку, оцінку даного об’єкту з бокуринку;
— знання величини ринкової вартостідозволяє власнику об’єкту оптимізувати процес виробництва, вживати заходів,направлених
на збільшення вартості об’єкту, назбереження розриву між індивідуальною (внутрішньої) і ринковою вартістю у разіперевищення останній;
— періодична ринкова оцінка вартостіоб’єктів дозволяє підвищити ефективність управління і запобігти банкрутству ірозоренню;
— покупцю, інвестору оцінка вартості підприємства(бізнесу) допомагає ухвалити вірне ефективне інвестиційне (або інше) рішення;
— оцінку вартості проводять спеціальнонавчені професіонали — експерти оцінювачі, а їх професійна оцінка дозволяєотримати обгрунтовані результати, їх витрати транзакцій істотно нижче;
— оцінювач несе відповідальність заякість виконаних робіт, отже, ризик неправильної оцінки «лягає на плечі» самеексперта;
— оцінка вартості в макроекономічномуаспекті є важелем регулювання економіки з боку держави, особливе значенняоцінка має при управлінні державною і муніципальною власністю.
Таким чином, оцінка вартості підприємств(бізнесу) дозволяє вирішувати багато насущних задач в ринковій економіці.Будучи важливим інструментом ринкової економіки, вартісна оцінка повинна бутипевним чином і організована. Від цього залежить якість роботи оцінювачів,ефективність і адекватність що приймаються з їх допомогою рішень.
Практично у всіх країнах, де проводитьсяоцінка вартості, її здійснюють незалежні професіонали оцінювачі, які в своїйроботі дотримуються встановлених стандартів оцінки. В нашій країні оцінкавартості різних об’єктів у тому числі і бізнесу, проводиться на підставі закону«Про оцінну діяльність в Україні»,«Стандартів оцінки .» і інших нормативно-правових актів незалежнимиліцензіюючими оцінювачами, що пройшли спеціальну профподготовку. [8]Процесоцінки припускає наявність оцінюваного об’єкту і оцінюваного суб’єкта.Суб’єктом оцінної діяльності є, з одного боку, професійні оцінювачі, щоволодіють спеціальними знаннями і практичними навиками з другого боку — споживачі їх послуг, замовники. В ролі професійних оцінювачів виступаютьюридичні особи (оцінні фірми, відділи оцінки аудиторських і інших компаній) іфізичні особи (індивідуальні підприємці). Професійні оцінювачі працюють позамовленнях, що поступають від державних органів, підприємств, банків,інвестиційних і страховок інститутів, від громадян.Об’єктом вартісної оцінки є будь-який об’єкт власності. При цьому враховуютьсяне тільки різні характеристики об’єкту, але і має рацію, якими наділює йоговласник. Об’єкти оцінки є об’єктами цивільних прав відноснояких законодавством Українивстановлена можливість їх участі в цивільному обороті. При оцінці бізнесуоб’єктом виступає діяльність направлена на отримання прибутку і здійснювана наоснові функціонування майнового комплексу підприємства. Велике значення маєорганізаційно правова форма існування підприємства. При оцінці необхідноконкретизувати склад майна підприємства і його права: адже структура багатьохпромислових підприємств дуже складна. В структуру підприємства можуть входитицехи; ділянки, обслуговуючі господарства; спеціальні підрозділи; конторськібудови; засоби зв’язку і комунікації, які можуть розташовуватися на різнихплощах і навіть в різних регіонах. Об’єктом оцінки можуть бути об’єднання, холдингиі навіть цілі фінансово-промислові групи. В цьому випадку в рамках одногобізнесу об’єднують декілька дочірніх компаній, відділень, філіалів. Дляправильної оцінки необхідно прослідити формування грошових потоків і напрями їхруху, а також має рацію і роль кожного з цих підрозділів. Необхідно такожз’ясувати чи входять до складу об’єкту оцінки підрозділу соціально культурноїсфери. При оцінці бізнесу треба враховувати те, щопідприємство, будучи юридичною особою одночасно є і господарюючим суб’єктом(ст. 48 ГК України), тому його вартість повинна враховувати крім всього іншогонаявність певних юридичних прав — саме це є однією з особливостей бізнесу, якоб’єкту оцінки. Іншою важливою особливістю бізнесу як об’єкту оцінки є те, що,оцінюючи вартість бізнесу визначають вартість власного капіталу підприємства(організації) — тому як основу будь-якого бізнесу складає капітал, якийфункціонує в рамках певних організаційних структур підприємств. Тому, оцінюючибізнес ми визначаємо вартість власного капіталу з урахуванням ньогоорганізаційно правової форми, галузевих особливостей і нематеріальних активів,включаючи goodwill (ділова репутація). [13,з. 108]
Професійний оцінювач в своїй діяльностізавжди керується конкретною метою. Чітке, грамотне формулювання мети дозволяєправильно визначити вид вартості, що розраховується, вибрати метод оцінки. Якправило мета оцінки полягає у визначенні якого-небудь виду оцінної вартості,необхідної клієнту для ухвалення інвестиційного рішення, для висновку операції,для внесення змін у фінансову звітність і т.п. В проведенні оцінних робітзацікавлені різні сторони, від державних структур до приватних осіб: контрольно-ревізійні органи, управлінські структури, кредитні організації, компаніїстраховок, податкові фірми, приватні власники бізнесу інвестори.Оцінку підприємства (бізнесу) проводять в наступній меті: підвищення ефективностіпоточного управління підприємством; ухвалення обгрунтованого інвестиційногорішення; купівлі-продажу підприємства; встановлення частки співвласників у разіпідписання або розірвання договору або у разі смерті одного з партнерів;реструктуризації підприємства; розробки плану розвитку підприємства; визначеннякредитоспроможності підприємства і вартості застави при кредитуванні;страхування; оподаткування; ухвалення обгрунтованих управлінських рішень; і вінших випадках.
Оцінка вартості підприємства (бізнесу)здійснюється відповідно до певних принципів. Таких принципів виділяється тригрупи: принципи, засновані на представленнях власника (корисності, очікування);принципи пов’язані з експлуатацією власності (прибутковості, внеску, граничноїпродуктивності, збалансованості, пропорційності); принципи, обумовлені дієюринкового середовища (співвідношення попиту і пропозиції, відповідності,регресії прогресії, конкуренція, залежність від зовнішнього середовища, змінивартості, економічного розділення, якнайкращого і найефективнішоговикористовування).
Принципи оцінки повинні відображатиосновні закономірності поведінки суб’єктів ринкової економіки — в даномувипадку підприємств. Але в реальному житті вони відображають тенденціюекономічної поведінки суб’єктів ринкових відносин а не гарантують певноїповедінки. [9]
Для визначення вартості підприємства(бізнесу) оцінювачі застосовують спеціальні прийоми і способи розрахунку, якіотримали назву методів (підходів) оцінки. Кожний метод оцінки припускаєпопередній аналіз певної інформаційної бази і відповідний алгоритм розрахунку.Всі методи оцінки дозволяють визначити вартість бізнесу на конкретну дату, івсі методи є ринковими оскільки враховують ринкову кон’юнктуру, ринковіочікування інвесторів, ринкові ризики, зв’язані з оцінюваним бізнесом, щосклалася, і передбачувану «реакцію» ринку при операціях купівлі-продажу з оцінюванимоб’єктом.
1.2 Процедура та методологічні основи оцінкивартості підприємства
Аналіз внутрішнього і зовнішньогосередовища в даний час є одним з найважливіших напрямів при оцінці діяльностіпідприємства. В країнах з ринковою економікою отримав розповсюдження SWOT-аналіздіяльності підприємства. Ця скорочена назва, що складається з перших букв слів:Strengths-Переваги, Weaknesses- Недоліки, Opportunities-Можливості, Threats- Загрози. SWOT-аналізпо своїй суті є заключним етапом ситуаційного аналізу. При оцінці Переваг іНедоліків головну увагу надається внутрішнім чинникам підприємства, аМожливостей і Загроз на ринку — чинникам, що визначають зовнішнє середовище. ВТОВ «Солодкий рай» служба фінансового менеджменту здійснює SWOT-аналіз, якийпредставляє наступне (див. таблиця 7).
Таблиця 7 — SWOT — аналіз ТОВ «Солодкийрай»S (Strengths ) – переваги W (Weaknesses) — недоліки
Наявність оригінальної виробничої технології і великий досвід у виробництві кондитерської, борошняної і хлібобулочної
продукції (>8 літ). ·Велика номенклатура продукції, що випускається: кондитерські, борошняні і хлібобулочні вироби (>40
видів). ·Постійні партнери: широка сіть оптової і роздрібної клієнтури. ·Вдале географічне розташування в плані збуту
продукції. ·Наявність сертифікатів відповідності на всю продукцію, що випускається.
· Є резерв невживаних виробничих потужностей.
Не створена сіть офіційних представників. Неповний ступінь обхвату ринку збутовою сіттю посередників в районах потенційного
попиту. ·Недостатньо ефективна організація ринкових досліджень і як наслідок відсутність постійного моніторингу діяльності
підприємства. ·Недостатньо ефективна кадрова політика на підприємстві.
Немає ефективної політики ціноутворення на продукцію, що випускається (необхідно розробити стандарт підприємства по ціноутворенню,
· особливо по нових виробах). O (Opportunities) – можливості T (Threats) – загрози
·Підйом місцевої і регіональної економіки, що очікується, і отже розширення місткості ринку. ·Збільшення
об’ємів виробництва за рахунок ефективного використовування незавантаженого устаткування. ·Можливість
знайти споживачів за межами свого ринку збуту. ·Залучення інвестицій для закупівлі бракуючого устаткування.
· Залучення інвестицій для здійснення нових проектів.
·Що зберігається диспаритет цін, обмежуючий купівельну спроможність і утрудняючий збут продукції підприємства, що випускається
·Поява на місцевому і регіональному ринку достатньо могутніх конкурентів (олігополій, монополій) в даному виді виробничої
діяльності харчової промисловості
.
За наслідками приведеної таблиці можнавідзначити, що основними проблемами з якими стикається барнаульськепідприємство харчової промисловості ТОВ «Солодкий рай» є — недолікінвестиційних засобів; велике податкове навантаження і ціновий диктатмонополістів в даній сфері діяльності. Тому основним напрямом діяльностіпідприємства ТОВ «Солодкий рай» у сфері маркетингу повинне стати здійсненняряду необхідних заходів по збереженню і поліпшенню позицій на регіональному імісцевому ринках продажів, які полягають в наступному:
-більш ретельне і детальне вивченнястану ринків;
-максимальний облік нових запитів івимог споживачів до якості вироблюваної кондитерської, борошняної іхлібобулочної продукції;
-застосування більш зручних і вигіднихдля покупців форм придбання продукції (розробка нового дизайну тари, упаковки);
-популяризація продукції, щовипускається і розробляється, шляхом демонстрації розробок, участі в галузевихвиставках і конкурсах;
-створення і постійне вдосконаленняметодів роботи з постійними клієнтами і офіційними представниками підприємства.Основним
споживачем виробів, ТОВ «Солодкий рай»,що випускаються, є жителі України. Основнимиконкурентами ТОВ «Солодкий рай» на ринку є ТОВ «Хлібокомбінат№4», ТОВ «Хлібокомбінат №5», ТОВ«АлБіс», ТОВ «Ваш кондитер». Враховуючи потребуринку у видах продукції, що випускаються, високі якісні характеристикипродукції, що відповідають російським стандартам, низькі, конкурентоздатні цінипланованих до випуску виробів, можна вважати, що Підприємство невипробовуватиме серйозних утруднень в збуті своєї продукції. Підприємствомпроводиться своєчасна модифікація продукції, що випускається, відповідно дозапитів клієнтів. Політика створення новинок в ТОВ «Солодкий рай» — основнийінструмент боротьби з конкурентами і утримання своїх позицій на ринку. ТакожПідприємством своєчасно відстежуються можливі скарги покупців на якість,упаковку, зовнішній вигляд товару і вживаються відповідних заходів. Після цьогозменшується кількість скарг і нарікань з боку покупців. ТОВ «Солодкий рай»робить все, щоб утриматися на ринку харчових продуктів.
Основні напрями стратегії зростання вдіяльності ТОВ «Солодкий рай» по розширенню ринків збуту включають наступне:освоєння нових географічних сегментів ринку; а також постійне вдосконаленняпродукції, що випускається. Система маркетингових комунікацій ТОВ «Солодкийрай» включає рекламу, формування громадської думки, стимулювання збуту. Розповсюдженнярекламних матеріалів продукції, що випускається, здійснюється на галузевихвиставках-ярмарках, конкурсах, за допомогою особистих контактів представниківзаводу з потенційними партнерами. Систематично публікуються статті в газетах іжурналах. Для зміцнення іміджу використовуються виступи керівництвапідприємства у пресі, на радіо і телебаченні, участь у виставках-ярмарках,виготовлення і розповсюдження сувенірної продукції. Стимулювання збутуздійснюється за рахунок надання різних знижок споживачам.За наслідками приведеної таблиці можна відзначити, що основними проблемами зякими стикається українське підприємство харчової промисловості ТОВ «Солодкийрай» є — недолік інвестиційних засобів; велике податкове навантаження і ціновийдиктат монополістів в даній сфері діяльності. Тому основнимнапрямом діяльності підприємства ТОВ «Солодкий рай» у сфері маркетингу повиннестати здійснення ряду необхідних заходів по збереженню і поліпшенню позицій нарегіональному і місцевому ринках продажів, які полягають в наступному:
-більш ретельне і детальне вивченнястану ринків;
-максимальний облік нових запитів івимог споживачів до якості вироблюваної кондитерської, борошняної іхлібобулочної продукції;
-застосування більш зручних і вигіднихдля покупців форм придбання продукції (розробка нового дизайну тари, упаковки);
-популяризація продукції, щовипускається і розробляється, шляхом демонстрації розробок, участі в галузевихвиставках і конкурсах;
-створення і постійне вдосконаленняметодів роботи з постійними клієнтами і офіційними представниками підприємства.
Витратний підхід в оцінці бізнесурозглядає вартість підприємства з погляду понесених витрат. Для здійсненняцього заздалегідь проводиться оцінка обгрунтованої ринкової вартості кожногоактиву окремо, потім визначається поточна вартість зобов’язань і, нарешті, зобгрунтованої ринкової вартості суми активів підприємства віднімається поточнавартість всіх його зобов’язань, результат показує оцінну вартість власногокапіталу підприємства. Підхід представлений двома методами: методом вартості чистихактивів і методом ліквідаційної вартості. В даному випадку застосовний методчистих активів. Метод вартості чистих активів застосовують в тому випадку, якщопідприємство володіє значними матеріальними активами і очікується, що буде як іраніше діючим підприємством — ТОВ «Солодкий рай» якраз таке підприємство.Розрізняють метод скоректованих чистих активів і нескоректованих (в нашомувипадку) чистих активів. В першому випадку проводиться повне коректуваннястатей балансу і визначається обгрунтована ринкова вартість кожного активуокремо. Результати розрахунків по даному методу більш достовірні, ніж подругому, коли через відсутність достатньої інформації коректування статейбалансу не проводиться. Чисті активи — це величина, визначувана шляхомвіднімання з суми активів підприємства, що приймаються до розрахунку, суми йогозобов’язань, що приймаються до розрахунку. Проведення оцінки за допомогоюметодики чистих активів грунтується на аналізі фінансової звітності. Вона єіндикатором фінансового стану підприємства на дату оцінки, дійсної величиничистого прибутку фінансового ризику і ринкової вартості матеріальних інематеріальних активів. Основні документи фінансової звітності, аналізовані впроцесі оцінки: бухгалтерський баланс, звіт про прибутки і збитки; додатки доних і деякі розшифровки.
Процедура оцінки передбачає наступнупослідовність кроків: визначення ринкової вартості всіх активів компанії;визначення величини зобов’язань компанії; розрахунок різниці між ринковоювартістю активів і зобов’язань. Таким чином базовою формулою є: Вартість підприємства= Активи — Зобов’язання (1)
Витратний підхід в оцінці бізнесурозглядає вартість підприємства з погляду понесених витрат. Для здійсненняцього заздалегідь проводиться оцінка обгрунтованої ринкової вартості кожногоактиву окремо, потім визначається поточна вартість зобов’язань і, нарешті, зобгрунтованої ринкової вартості суми активів підприємства віднімається поточнавартість всіх його зобов’язань, результат показує оцінну вартість власногокапіталу підприємства. Підхід представлений двома методами: методом вартості чистихактивів і методом ліквідаційної вартості. В даному випадку застосовний методчистих активів. Метод вартості чистих активів застосовують в тому випадку, якщопідприємство володіє значними матеріальними активами і очікується, що буде як іраніше діючим підприємством — ТОВ «Солодкий рай» якраз таке підприємство.Розрізняють метод скоректованих чистих активів і нескоректованих (в нашомувипадку) чистих активів. В першому випадку проводиться повне коректуваннястатей балансу і визначається обгрунтована ринкова вартість кожного активуокремо. Результати розрахунків по даному методу більш достовірні, ніж подругому, коли через відсутність достатньої інформації коректування статейбалансу не проводиться. Чисті активи — це величина, визначувана шляхомвіднімання з суми активів підприємства, що приймаються до розрахунку, суми йогозобов’язань, що приймаються до розрахунку.
Проведення оцінки за допомогою методикичистих активів грунтується на аналізі фінансової звітності. Вона є індикаторомфінансового стану підприємства на дату оцінки, дійсної величини чистогоприбутку фінансового ризику і ринкової вартості матеріальних і нематеріальнихактивів. Основні документи фінансової звітності, аналізовані в процесі оцінки:бухгалтерський баланс, звіт про прибутки і збитки; додатки до них і деякірозшифровки.Процедура оцінки передбачає наступну послідовність кроків:визначення ринкової вартості всіх активів компанії; визначення величинизобов’язань компанії; розрахунок різниці між ринковою вартістю активів ізобов’язань. Таким чином базовою формулою є: Вартість підприємства = Активи — Зобов’язання (1) Щоб визначити власнийкапітал (вартість підприємства) ТОВ «Солодкий рай» розглянемо активи ізобов’язання підприємства (таблиця 8).
Таблиця 8 — Активи і зобов’язання ТОВ«Солодкий рай»Підхід Ринкова вартість тис грн Затратный підхід (чисті активи) 8382 Дохідный підхід (капіталізація) 8103 Скорегована величина 8243
Виходячи з приведених аналітичнихрозрахунків, об’єкт вартісної оцінки — підприємство харчової промисловості ТОВ«Солодкий рай» має ринкову вартість у розмірі 8243 тис. грн
1.3Специфічні проблеми оцінки вартостіпідприємства
Показникизіставляються з аналогічними нормативними або фактичними показникамиконкурентів, що дає змогу оцінити індивідуальний рівень конкурентоспроможностіпотенціалу підприємства за економічними стандартами.Відносно встановленого рівня конкурентоспроможності потенціалу підприємствазалежно від глобалізації цілей дослідження будується матрицяконкурентоспроможності потенціалу підприємства (МКПП), у якій відображаютьсявідносні величини вибраних стандартів (індикаторів) і їхнє відсотково-бальневираження.
Приклад:
Оцінитиконкурентоспроможність підприємства згідно індикаторного методу. Дані наведенів таблиці 1.3.1.
Таблиця1.3.1
Матрицяконкурентоспроможності потенціалу підприємства №
Рівень
КПП Індикатори КР КП КМ КД КЧ
Відн.
Од. %
Відн.
Од. %
Відн.
Од. %
Відн.
Од. %
Відн.
Од. % 1 Світове лідерство 4,5 100 3,7 100 1,5 100 1,3 100 2,7 100 2 Світовий стандарт 3,69 79,2 2,7 82 0,94 89 1,1 94 1,62 89,5 3 Національне лідерство 2,9 59,8 2,7 74,4 0,66 78 0,88 88 0,86 67,71 4 Національний стандарт 3,45 76,7 2,6 69,5 1,3 89 0,6 60 1,6 58,4 5 Галузеве лідерство 2,2 44,9 2,16 59,8 0,2 39 0,5 49 0,4 39,8 6 Галузевий стандарт 1,7 34,2 2,6 75,1 0,09 15 0,48 48 1,15 75,42 7 Пороговий рівень 1,36 27,6 1,1 29,5 0,12 2,6 0,2 18 0,1 13,8 8 Підприємство 0,8 17 2,1 71,29 0,1 19 0,4 41 0,7 67,14
Длягалузевого стандарту загальний коефіцієнт конкурентоспроможності потенціалупідприємства буде дорівнювати:
Цейкоефіцієнт показує, що загальна конкурентоспроможність потенціалу підприємстванижча від галузевого стандарту на 13%
Методекспертних оцінок. Цей метод можна використовувати як одинз варіантів оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства. Слід зауважити,що цю методику розроблено з урахуванням таких основних моментів: підприємство ємалим;
підприємствовиробляє один вид продукції.
Алгоритмвикористання методу експертних оцінок є таким:
— обираються піддослідні підприємства;
— для експертизи залучаються фахівців підприємств (директори, заступникидиректорів з виробництва, заступники директорів з економіки, комерційнідиректори, маркетологи), фахівців роздрібної торгової мережі, основних оптовихклієнтів;
— усім експертам пропонують заповнити анкету з питаннями щодоконкурентоспроможності потенціалу підприємств і результати обробки заносять допідсумкової таблиці, за допомогою якої порівнюють отримані результати.
Загальнийпоказник конкурентоспроможності потенціалу підприємства дорівнюватимесередньостатистичній сумі зважених числових показників за кожною з груп.Найбільш конкурентоспроможним буде підприємство, яке набрало найбільший бал.
1.4Чинники, які впливають на оцінку вартості підприємства та знижують ефективністьроботи підприємства
Догрупи принципів, які пов’язані з ринковим середовищем, входять: залежність, відповідність,попит і пропонування, конкуренція, змінювання.
Залежність. Вартість потенціалупідприємства формується під впливом множини різноманітних факторів, серед якихособливу роль відіграє його місцезнаходження. Якість останнього визначається,насамперед, відповідністю фізичних параметрів земельної ділянки підприємстварегіональній системі землекористування та його віддаленістю від ринковоїінфраструктури. Разом цідві важливі характеристики становлять статус, чи економічне місцеположенняпідприємства.
Відповідність. За інших однакових умовпотенціал підприємства, яке найвищою мірою відповідає містобудівним, екологічним,ринковим та іншим стандартним нормам і загальнопоширеним тенденціямземлекористування, має найвищу вартість.
Попиті пропонування. На вартість потенціалу підприємства великий вплив справляєспіввідношення між попитом і пропонуванням. Коли останні збалансовані, апотенціал підприємства використовується якнайліпше і найефективніше, ринковаціна підприємства, як правило, відображує вартість (витрати) його створення.
Конкуренція. Сутність даного принципуполягає в тому, що ціни на об’єкти оцінювання складаються під впливомпостійного суперництва між суб’єктами ринку, які прагнуть отримуватимаксимальні прибутки. Це вирівнює дохідність інвестицій у різних сегментахконкурентного ринку і дає можливість об’єктивно визначити ринкову вартістьпідприємств. Принцип конкуренції також застерігає від урахування надприбутківза оцінювання підприємств-монополістів, бо це спотворює їхню ринкову вартість.
Змінювання. Цей принцип передбачає підчас оцінювання вартості потенціалу підприємства та його складових урахуванняможливих змін їх функціонування внаслідок трансформації економічних, соціальнихі юридичних умов, а також впливу регіональних і локальних факторів. Принципнайліпшого і найефективнішого використання є синтезуючим принципом оцінкивартості потенціалу підприємства. Як системоутворювальний елемент він інтегруєзагальний вплив усіх раніше названих принципів і означає, що з можливихваріантів використання потенціалу підприємства буде вибрано той, за якогонайповніше реалізуються функціональні можливості всіх складових потенціалу ізабезпечується їх максимальна результативність.
2. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА.
Вартісна оцінка ефективності діяльності підприємств.Подальшареалізація стратегії економічного розвитку України в загальносвітовому глобалізаційномунапрямку багатьох економічних процесів, підвищення конкурентноздатності власноїекономіки – не могла не відбитися і на діяльності українських підприємствхарчової промисловості.
Харчовапромисловість в останні роки займає одну із лідируючих позицій по темпампромислового розвитку, залученню різноманітних інвестиційних ресурсів. На це єсвої як об’єктивні так і суб’єктивні причини. Серед безлічі підгалузей харчовоїпромисловсті в останній час найбільшу увагу, як інвесторів так і управлінціврізних рівнів, притягує розвиток пиво-безалкогольної галузі, яка в останній часзасвідчує продовження свого динамічного розвитку отриманого в конці 90-х роківминулого століття. Цей динамізм проявляється в здатності проведення ефективноїгосподарської діяльності кожним підприємством галузі.
Потенційна здатність підприємства досягати своюмісію у зазначеній перспективі найчастіше ототожнюється з його ефективністю абопродуктивністю виробництва при тенденції зниження витрат суспільної праці навиробництво продукції. Для виконання цілей забезпечення ефективної діяльностібудь-якого суб’єкта підприємництва реалізуються відповідні управлінськірішення. А такі рішення ґрунтуються на системі комплексних показників оцінкиефективності функціонування структурних підрозділів підприємницької структури.В сучасній управлінській дійсності українських підприємств все гостріше постаєпитання розробки нового механізму управління ефективністю, який би дозволявоцінювати діяльність підприємства в довгостроковій перспективі з врахуваннямвартісно-економічних аспектів бізнесу.
Сучасні підходи до здійснення управлінняпередбачають орієнтування всіх учасників та зацікавлених сторін підприємницькоїдіяльності на максимізацію вартості фірми. Це приносить вигоди яквласникам та інвесторам так і його працівникам. Дана наукова проблематикарозглядається багатьма авторами серед яких можна виділити праці Ф. Моділь’яні,А. Раппапорта, М. Міллера, Е. Фама, У. Шарпа, Б. Стюарта, Д. Янга, С. Вівера,А. Расказова, М. Осіпова, А. Грязнова, Д. Просянкіна, Ю. Волкова та інші.
Вартість підприємства (бізнесу)поступово стає критерієм оцінки ефективності його функціонування. Динамічнезбільшення вартості суб’єкта бізнесової діяльності відбувається під впливомконкретних функцій управління його вартістю на основі комплексного врахуваннявсіх аспектів системи управління ефективністю бізнесу. Тільки зростання вартостіпідприємства є загальною метою та критерієм ефективності для всіх учасниківдіяльності бізнесу і співпадає з їх різносторонніми інтересами.
Одним з найвідоміших і перевірених практикоюзахідних компаній підходів є метод управління вартістю, заснований науправлінні економічною доданою вартістю (EconomicValueAdded,Eva).Саме висвітлення практичного застосування на підприємствах харчовоїпромисловості в українській дійсності осноположних моментів доної теорії іставилось за мету в цій статті.
В багатьох випадках традиційний аналіз фінансовихкоефіцієнтів хоча і оцінює певні сфери діяльності підприємства, але всю цюсистему коефіцієнтів важко звести до одного універсального показникаефективності. Ми спробували розрахувати такий універсальнийабсолютний показник ефективності – економічна додана вартість (EVA) для деякихпідприємств представників пиво-безалкогольної галузі України. Слід зазначити,що безричаговий коефіцієнт β рівня систематичного ризику інвестування впідприємства харчової промисловості було взято для російської економіки станомна 2004 рік з [4]. Передбачається, що він не дуже відрізняється від українськихреалій на протязі 2001-2004 років. Це дуже важливий показник, оскільки вінхарактеризує ризик інвестування в певну галузь. В розвинутих країнах цей показникрозраховується фондовими біржами централізовано і публікується у відкритихджерелах і оновлюється майже щохвилинно, оскільки для інвесторів він дужеважливий. В ідеальному випадку кожне підприємство має свій коефіцієнт β,оскільки кожне підприємство унікальне і має свій рівень ризиків. Дляукраїнських підприємств цей показник досить точно розрахувати неможливо черезнерозвиненість фондового ринку. Залишається лише брати його приблизне значенняі відкорегувати на фінансовий важіль підприємства.Цянеефективність показує, що у підприємства відсутнє зростання вартості бізнесу;підприємство неефективно використовує наявний капітал; капітал не забезпечуєнавіть норму повернення на вкладений капітал, яка встановлена власником та неприносить додаткового доходу (доданої вартості). Підприємство було неспроможнимстворити додану вартість бізнесу, так як дохідність капіталу інвестора(власника), отримана підприємством за період, була менша вимагаємої нимбар’єрної ставки дохідності – підприємство отримало дохідність значно меншу,ніж ту на яку сподівався інвестор (власник). І все це незважаючи на наявність уданого підприємства чистого прибутку за результатами бухгалтерської звітності.Таким чином, за аналізовані роки підприємство ВАТ «А» працювало гірше, ніж іншіпідприємства з аналогічним рівнем систематичного ризику діяльності. Протягомцих років ВАТ «А» є непривабливим для інвесторів, оскільки для них єалтернатива більш прибуткової можливості вкладення свого капіталу з налогічнимрівнем ризику. Основною причиною, що призвела до від’ємного значення показникаекономічної доданої вартості стала тенденція до збільшення абсолютних витрат навласний капитал (оскільки його обсяг значно збільшився), а через низькурентабельність активів чистий прибуток підприємства виявився меншим за витратна капітал. Тобто, наявність чистого прибутку і стандартного розуміння«прибутковість діяльності» не завжди характеризує бізнесову дяльністьпідприємства як ефективну, спрямовану на збільшення вартості бізнесу.Ефективність будь-якої бізнесової дяльності ширше ніж просте розумінняприбутковості, і саме на нівелювання цього стеріотипу покликано використаннябільш ширшого ніж ефективність (прибутковість) узагальнюючого показника –економічна додана вартість. Розрахунки і для інших підприємствпиво-безалкогольної галузі підтвердили справедливість використання поряд зтрадиційними показниками ефективності більш глобального і комплексного –показника економічної доданої вартості. Вартістьбізнесуяк оціночний критерій дозволяє уникнути помилок при аналізі його діяльності. Зростом вартості фірми збільшується капітал, вкладений у неї акціонерами, щодозволяє одержати доход від перепродажу приналежних їм акцій.Наріжним каменем загальної системи управління ефективністю ємеханізми виміру та оцінки ефективності діяльності підприємства за критерієм –вартість підприємства (бізнесу) як інтегрованого показника між двомасинонімальними поняттями ефективність бізнесу та ефективність управління цимбізнесом. При комплексному підході до управління вартістю фірмивиконуютьсянаступні взаємопов’язані сукупності робіт:
• побудовабізнес-моделі підприємства;
• виявлення чинників, що впливають навартість суб’єкта підприємництва;
• вибір алгоритму розрахунку і оцінкивартості підприємства;
• розробка системи показників оцінкидіяльності підрозділів і працівників фірми;
• моніторинг і актуалізація бізнес-моделіпідприємства.
Комплексність управління ефективністю направлена наякісне поліпшення всіх стратегічних та оперативних рішень на різних рівняхуправління за рахунок концентрації зусиль усіх учасників бізнес-процесів наключових факторах створення вартості бізнесу та управління ними.
2.1Загальнахарактеристика харчової діяльності підприємства
Товариство з обмеженоювідповідальністю «Солодкий рай» (далі по тексту роботи — ТОВ «Солодкий рай») єприватним підприємством харчової промисловості, основною діяльністю якого євиробництво кондитерських, борошняних і хлібобулочних виробів, і їх подальшареалізація. В даний час Підприємство є юридичною особою зі всіма правами, маєвласне майно, самостійний звітний баланс, розрахункові рахунки в банках, а своюдіяльність здійснює на основі цивільного законодавства України і іншихнормативно-правових актів. ТОВ «Солодкий рай» створеноіндивідуальним підприємством на основі приватної власності без обмеженнятерміну діяльності. Вищестоящого органу Підприємство не має, а йогозасновниками є фізичні особи. Засновницьким документом є Статут, вимоги якогообов’язкові для виконання всіма органами Підприємства і його працівниками.Підприємство ТОВ «Солодкий рай» має друк з своїм найменуванням на українськіймові і вказівкою на місце його знаходження, також має штампи і бланки з своїмнайменуванням, власну емблему, зареєстрований товарний знак і інші засобивізуальної ідентифікації. Головною метою здійснюваної діяльності ТОВ «Солодкийрай» є отримання прибутку, при цьому діяльність направлена на задоволенняпотреби населення в кондитерських, борошняних і хлібобулочних виробах імаксимальне насичення ринку своєю продукцією. ТОВ «Солодкий рай» проводить наступнівиди продукції: кондитерські вироби (20 найменувань); борошняні і хлібобулочнівироби (25 найменувань), вироби відрізняються високою якістю і користуютьсязаслуженим попитом у населення. Керівництво Підприємства в своїй діяльностіорієнтується на вивчення потреби і запитів споживачів і як одна з своїхголовних задач вважає — підвищення якості вироблюваної продукції. ПідприємствоТОВ «Солодкий рай» поставляє свою продукцію в магазини, а також інші міста ірайони України. Для реалізаціїмети виробничої діяльності підприємство ТОВ «Солодкий рай» здійснює наступнівиди діяльності:
· виробництвоі реалізація кондитерських виробів;
· виробництвоі реалізація борошняних виробів;
· виробництвоі реалізація хлібобулочної продукції;
· торгово-закупівельнадіяльність (у тому числі і оптова торгівля);
· комерційна,посередницька діяльності;
· організаціягромадського харчування (їдальня);
· переробкасільськогосподарської продукції;
· транспортніі інші комерційні послуги;
· наданняінших видів платних послуг населенню.
В перспективі на майбутнє (найближчі 2-3роки) ТОВ «Солодкий рай» припускає розширити асортимент продукції і послуг, щонадаються, що випускається, населенню а також прагнути поліпшення якостіпродукції, що випускається, шляхом зміни якості своєї матеріально-сировинноїбази.
Підприємство ТОВ «Солодкий рай»складається з наступних основних і допоміжних цехів і виробничих ділянок:пекарня; склад сировини, готової продукції; холодильник; магазин; гараж;адміністративна будівля. ТОВ «Солодкий рай»знаходиться на ринку вже більше 8 років і встигло себе зарекомендувати, якдобрий виробник кондитерських і борошняних виробів, знайшло свій круг покупців.Виходячиз концептуальних положень сучасного менеджменту, оцінку фінансового таекономічного становища організації проводять на основі аналізу статистичноїзвітності, з використанням наступних показників: обсяг продукції в порівняльнихта діючих цінах поточного року; дохід від реалізації продукції; чистий дохід(виручка) від реалізації продукції; собівартість реалізованої продукції;валовий прибуток; прибуток від операційної та звичайної діяльності; надзвичайнідоходи; чистий прибуток; власний капітал; дебіторська і кредиторська заборгованістьтощо. Крім цих абсолютних показників, які вивчають в динаміці, аналізупідлягають і наступні відносні показники: частка сертифікованої продукції вобсязі продукції та частка поставок сертифікованої продукції на експорт увартості сертифікованої продукції; рентабельність реалізованої продукції тощо.Зростання частки сертифікованої продукції є ознакою підвищенняконкурентноздатності продукції, обов’язковим компонентом якої є якість, щозадовольняє потреби споживача. Показники руху робочої сили або свідчать проприхильність керівництва організації політиці звільнень, або про його прагненнязабезпечити зростання зайнятості. Для забезпеченняефективного управління необхідну внутрішню інформацію менеджери одержують зрізних джерел. Використовують, зокрема, статистичну звітність, опитування тощо.Завдання будь-якої організації, яка займається бізнесом, єстворення певних товарів або послуг і це завдання відображається в таких цілях,як рентабельність або прибутковість і продуктивність або ефективність. Першочерговимпитанням є забезпечення стабільного доходу. Однак коли ця межа досягнута,забезпечення економічної ефективності і стримування витрат стає цілком досяжноюпаралельною метою. Тепер рідко коли завдання організації визначається термінамиприбутку. Вважається, що завдання організації повинні обертатися навколо потребспоживача. Відомо, як сильно впливає напродуктивність якість, яка є важливим елементом витратного компоненту. Отже,можна сказати, що якість товарів або послуг, прибуток, зайнятість населеннявідносяться до позитивних результатів діяльності підприємств.
2.2 Основні показники діяльності за2007-2008 р.р.
Основними джерелами даних для аналізуфінансового стану господарства є бухгалтерський баланс і річний звіт (форма№1), приведений в табл.3.1. Зведений баланс підприємствахарчової промислововості ТОВ Солодкий рай за станом на 1 січня2008(вгривнях)табл. 3.1.АКТИВ
Код
рядка На початок звітного періоду На кінець звітного періоду 1 2 3 4 I. Необоротні активи 231248 262623 Нематеріальні активи: залишкова вартість 010 109617 110518 первісна вартість 011 340964 373141 накопичена амортизація 012 Незавершене будівництво 020 2 234 Основні засоби: залишкова вартість 030 первісна вартість 031 2 236 знос 032 ( ) ( 2 ) Довгострокові фінансові інвестиції: які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств 040 2299 7005 інші фінансові інвестиції 045 1001 3000 Довгострокова дебіторська заборгованість 050 Відстрочені податкові активи 060 Інші необоротні активи 070 Усього за розділом I 080 II. Оборотні активи Запаси: виробничі запаси 100 6030 23101 тварини на вирощуванні та відгодівлі 110 незавершене виробництво 120 готова продукція 130 товари 140 9972 86118 Векселі одержані 150 Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги: чиста реалізаційна вартість 160 первісна вартість 161 резерв сумнівних боргів 162 ( ) ( ) Дебіторська заборгованість за розрахунками: з бюджетом 170 за виданими авансами 180 з нарахованих доходів 190 із внутрішніх розрахунків 200 Інша поточна дебіторська заборгованість 210 Поточні фінансові інвестиції 220 Грошові кошти та їх еквіваленти: в національній валюті 230 в іноземній валюті 240 Інші оборотні активи 250 Усього за розділом II 260 17938 122242 III. Витрати майбутніх періодів 270 Баланс 280 ПАСИВ
Код
рядка На початок звітного періоду На кінець звітного періоду 1 2 3 4 I. Власний капітал /> /> Статутний капітал 300 /> /> Пайовий капітал 310 /> /> Додатковий вкладений капітал 320 936 1556 Інший додатковий капітал 330 /> /> Резервний капітал 340 /> /> Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 350 /> /> Неоплачений капітал 360 ( ) ( ) Вилучений капітал 370 ( ) ( ) Усього за розділом I 380 /> /> II. Забезпечення наступних витрат і платежів /> /> Забезпечення виплат персоналу 400 219 421 Інші забезпечення 410 /> /> Цільове фінансування 420 /> /> Усього за розділом II 430 /> /> III. Довгострокові зобов’язання /> /> Довгострокові кредити банків 440 /> /> Інші довгострокові фінансові зобов’язання 450 /> /> Відстрочені податкові зобов’язання 460 /> /> Інші довгострокові зобов’язання 470 /> /> Усього за розділом III 480 /> /> IV. Поточні зобов’язання /> /> Короткострокові кредити банків 500 /> /> Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями 510 /> /> Векселі видані 520 /> /> Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги 530 /> /> Поточні зобов’язання за розрахунками: /> /> з одержаних авансів 540 /> /> з бюджетом 550 270 53594 з позабюджетних платежів 560 20156 14363 зі страхування 570 501 10 з оплати праці 580 28601 456662 з учасниками 590 /> /> із внутрішніх розрахунків 600 270 53594 Інші поточні зобов’язання 610 /> /> Усього за розділом IV 620 127107 624537 V. Доходи майбутніх періодів 630 /> /> Баланс 640 379595 1082925
Загальна оцінка стану засобівпідприємства
В бухгалтерському балансі загальнасума, а також підсумки по окремих розділах відображають вартість засобів, щознаходяться у розпорядженні підприємства, і джерела їх формування. Балансдозволяє визначити загальну вартість майна підприємства, а також величиниоборотних і внеоборотных активів. Реальна оцінка активів і пасивів балансунеобхідна банку для підтвердження кредитоспроможності підприємства, якомунадається кредит, а також підприємствам, вступаючим в економічнівзаємостосунки. Особливо важливою є оцінка фінансових можливостей партнера,коли встає питання про надання йому комерційних кредитів або відстроченняплатежів і т.д. Як видно з балансу, на кінець року вартість засобів урозпорядженні підприємства складала 1082925 грн. Ця сума збільшилася за рік на1082925 -379595 = 703330 грн., або на 185,3% інтенсивномурежимі використовування власних засобів. До того ж за рік збільшився коефіцієнтспіввідношення вказаних джерел.
В даний час ТОВ «Солодкий рай»ніяких фінансових труднощів не випробовує знаходиться на високій стадії діловоїактивності і «твердо стоїть на ногах». Все це підтверджується високимипоказниками розмірів виробництва Підприємства
Таблиця 1 — Розміри виробництва ТОВ«Солодкий рай»Показник 2007 рік 2008 рік 2008/2007, % 1 3 4 5 Вартість товарної продукції, тис. грн. (форма № 2, стор. 010) 4151 4627 111,5 Середньорічна чисельність працівників, чол. (штатний розклад) 105 101 96,2 Середньорічна вартість основних фундацій, тис. грн. (Гл. книга, сч.01,02) 1929 1949 101,0
Розглядаючи показники, розміривиробництва підприємства харчової промисловості ТОВ «Солодкий рай», щовідображають, можна сказати наступне. Вартість товарної продукції Підприємствав 2008 році склала 462 тис. грн,тобто відбулося збільшення даного показника в порівнянні з базисним 2007роком на 11,5% (+476 тис грн).Таким чином, спостерігається позитивна тенденція підвищення випуску товарної продукції.Середньорічна чисельність працівників на підприємстві на кінець 2008року склала 101 чол., що в порівнянні з2007 роком на 3,8 % менше (- 4 чол.).Що стосується стану основних засобів на підприємстві,то їх середньорічна вартість в 2008році склала 194 тис грн., в порівнянніз базисним роком спостерігається зростання вартості основних засобів на 1%. Цідва чинники (зменшення чисельності робочої сили і збільшення вартості основнихфундацій) можна пояснити тим, що в ТОВ «Солодкий рай» в 2008році відбулася модернізація основного виробничого устаткування, в результатіякої були механізовані деякі процеси, раніше що виконувалися уручну — томувідбувся той, що вивільняється робочої сили.В цілому за ці два рокипідприємство ТОВ «Солодкий рай» має добру тенденцію до подальшого розширеннярозмірів свого виробництва, про що говорить проведена модернізація, а такожзбільшення випуску товарної продукції. Це ж підтверджується і високимифінансовими результатами Підприємства, отриманими за 2007-2008рр. (див. таблиця 2).
Таблиця 2 — Фінансові результати ТОВ«Солодкий рай»[]Показник 2007 рік 2008 рік 2008/2007, % 1 2 3 4 Виручка від продажу продукції, тис. грн. (стор. 010 ф. № 2) 4151 4627 111,5 Собівартість проданої продукції, тис. грн. (стор. 020 ф. № 2) 1779 2277 128,0 Валовий прибуток = Виручка — Собівартість, тис. грн. (стор. 029 ф. № 2) 2372 2350 99,1 у тому числі прибуток від продажу, тис. грн. (стор. 050 ф. № 2). 2316 2288 98,8
Розглянувши показники приведеноїтаблиці, можна зробити наступні висновки. Виручка від продажу всієїкондитерської, борошняної і хлібобулочної продукції, в ТОВ «Солодкий рай» в 2008році склала 462 тис грн., що впорівнянні з 2007 роком на 11,5 %більше. Ця зміна пояснюється розширенням ринку збуту продукції і збільшеннямоб’єму продажів. Відповідно відбулося збільшення собівартості проданоїпродукції, в 2008 році вона склала 2277тыс.руб., що в порівнянні з 2007роком на 28 % більше. Ця зміна відбулася за рахунок збільшення вартостісировини і за рахунок збільшення об’ємів виробництва підприємства Що стосуєтьсяприбутку від продажу, то в 2008році на підприємстві ТОВ «Солодкий рай» прибуток від продажу продукції (робіт,послуг) склав 228 тис грн.,в порівняння з 2007 роком, колиприбуток від продажів був рівний 231 тис грнвідбулося деяке зниження суми прибутку на 1,2%.В цілому можна відзначити, що в аналізованому періоді (2007-2008 рр.)підприємство харчової промисловості ТОВ «Солодкий рай» одержувало стабільнийдохід від продажу кондитерської, борошняної і хлібобулочної продукції (іншихробіт і послуг) у вигляді прибутку. Тобто і самепідприємство ТОВ «Солодкий рай» в даному періоді є прибутковим. Контроль іоперативне керівництво виробничої і іншою діяльністю підприємства ТОВ «Солодкийрай» здійснює Генеральний директор даного підприємства, рішенням і наказамякого підкоряються абсолютно всі працівники даного суспільства (див. малюнок1). Вища ланка управління підприємства ТОВ «Солодкий рай», яке складаютьГенеральний директор, заступник директора, комерційний директор і головнийбухгалтер, затверджують і здійснюють плановий розрахунок доцільності випуску іподальшого просування на ринку нової продукції (послуг) і несутьвідповідальність за отримані результати від планової роботи, за фінансовірезультати від упровадження і просування на ринку нового товару.
2.3Оцінка вартості ефективності діяльності підприємства
В економічній літературі визначаютьтри рівні платоспроможності підприємства, які оцінюють відповідно за допомогоютрьох коефіцієнтів: грошової, розрахункової і ліквідної платоспроможності.Самим узагальнюючим показником платоспроможності підприємства є коефіцієнтліквідної платоспроможності, в чисельнику якого відображаються всі оборотнікошти, а в знаменнику — позикові і власні джерела їх формування. Значення коефіцієнталіквідної платоспроможності менше 1 свідчить про те, що підприємство маєзаборгованість, що перевищує рівень його оборотних коштів. Інакшекажучи, воно є банкротом і може бути ліквідований, а його майно реалізовано.Таким чином, всі три коефіцієнти платоспроможності свідчать про те, щоплатоспроможність підприємства помітно підвищилася і є реально забезпеченою.Підприємство відповідає параметрам, необхідним для здійснення з ним кредитних іінших фінансових взаємостосунків.Підвищення рівня платоспроможностіпідприємства залежить перш за все від поліпшення результатів його виробничої ікомерційної діяльності. Разом з тим надійний фінансовий стан визначається такожраціональною організацією і використовуванням фінансових ресурсів. У зв’язку зцим в умовах ринкової економіки важливе значення мають не тільки оцінка активіві пасивів балансу, але і поглиблений щоденний аналіз стану і використовуваннягосподарських засобів. Такий аналіз проводиться за даними управлінського обліку.Коефіцієнт грошової платоспроможності на кінець періоду склав 0,69, що вище впорівнянні з початком цього періоду на 0,25 пункти, тобто платоспроможністьзбільшилася на 0,25 х 100 / 0,44 = 56,8%. Цей показник свідчить про те, що назвітну дату 69% короткострокових платіжних зобов’язань підприємство можепогасити негайно (мал. 3.8.). Відсоток платоспроможності, що склалася на кінецьперіоду (69%), відображає високий рівень платоспроможності підприємства, якщоврахувати, що терміни погашення заборгованості наступають не одночасно, арознесли в часі. Про задовільний рівень платоспроможності підприємства свідчатьтакож коефіцієнт розрахункової платоспроможності, який на початок періоду складав1,13, а на кінець — 0,8, тобто знизився на 0,33 (рис.3.8.). Це свідчить про те,що якщо на покриття платіжних зобов’язань мобілізувати не тільки грошові кошти,але і засоби в розрахунках, готову продукцію, товари відвантажені, дебіторськузаборгованість і інші реально реалізовувані активи, то на кінець періодуплатіжні засоби на 80% покривали б платіжні зобов’язання. Це свідчить пронегативні зміни фінансового стану підприємства. Самим узагальнюючим показником платоспроможностіпідприємства є коефіцієнт ліквідної платоспроможності, в чисельнику якоговідображаються всі оборотні кошти, а в знаменнику — позикові і власні джерелаїх формування. Цей показник перевищував одиницю і складав на початок періоду1,29 тобто ліквідна вартість оборотних коштів була на 0,29 вище за платіжнізобов’язання. На кінець звітного періоду ліквідна платоспроможність склала 0,97тобто знизилася на 0,32 (рис.3.8.). Це означає, що мобілізувавши всі оборотнікошти на звітну дату, підприємство може покрити платіжні зобов’язання на 97%.Значення коефіцієнта ліквідної платоспроможності менше 1 свідчить про те, щопідприємство має заборгованість, що перевищує рівень його оборотних коштів. Такимчином, всі три коефіцієнти платоспроможності свідчать про те, щоплатоспроможність підприємства знаходиться на належному рівні і є реальнозабезпеченою. Підприємство відповідає параметрам необхідним для здійснення зним кредитних і інших фінансових взаємостосунків.
3. УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИКИ ОЦІНКИВАРТОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
З переходом до ринкової економікипроблема оцінки об’єктів обліку набуває все більшого значення для всіхучасників ринку. Це пов’язано з тим, що оцінка дає можливість визначити те, чимволодіє власник, а також співвідношення між окремими групами майнапідприємства. При створенні нових господарськихформувань в процесі приватизації важливе значення має правильна оцінка вартостімайна підприємств. На її підставі фізичні та юридичні особи можуть визначитидоцільність участі у приватизації того чи іншого підприємства, оцінити власніможливості й вибрати форму участі.
Витратний підхід в оцінці бізнесурозглядає вартість підприємства з погляду понесених витрат. Для здійсненняцього заздалегідь проводиться оцінка обгрунтованої ринкової вартості кожногоактиву окремо, потім визначається поточна вартість зобов’язань і, нарешті, зобгрунтованої ринкової вартості суми активів підприємства віднімається поточнавартість всіх його зобов’язань, результат показує оцінну вартість власногокапіталу підприємства. Підхід представлений двома методами: методом вартості чистихактивів і методом ліквідаційної вартості. В даному випадку застосовний методчистих активів. Метод вартості чистих активів застосовують в тому випадку, якщопідприємство володіє значними матеріальними активами і очікується, що буде як іраніше діючим підприємством — ТОВ «Солодкий рай» якраз таке підприємство.Розрізняють метод скоректованих чистих активів і нескоректованих (в нашомувипадку) чистих активів. В першому випадку проводиться повне коректуваннястатей балансу і визначається обгрунтована ринкова вартість кожного активуокремо. Результати розрахунків по даному методу більш достовірні, ніж подругому, коли через відсутність достатньої інформації коректування статейбалансу не проводиться. Чисті активи — це величина, визначувана шляхомвіднімання з суми активів підприємства, що приймаються до розрахунку, суми йогозобов’язань, що приймаються до розрахунку.
Проведення оцінки за допомогою методикичистих активів грунтується на аналізі фінансової звітності. Вона є індикаторомфінансового стану підприємства на дату оцінки, дійсної величини чистогоприбутку фінансового ризику і ринкової вартості матеріальних і нематеріальнихактивів. Основні документи фінансової звітності, аналізовані в процесі оцінки:бухгалтерський баланс, звіт про прибутки і збитки; додатки до них і деякірозшифровки. Процедура оцінки передбачає наступнупослідовність кроків: визначення ринкової вартості всіх активів компанії;визначення величини зобов’язань компанії; розрахунок різниці між ринковоювартістю активів і зобов’язань. Таким чином базовою формулою є: Вартістьпідприємства = Активи — Зобов’язання (1) Щоб визначити власний капітал(вартість підприємства) ТОВ «Солодкий рай» розглянемо активи і зобов’язанняпідприємства В економічній літературі визначаютьтри рівні платоспроможності підприємства, які оцінюють відповідно за допомогоютрьох коефіцієнтів: грошової, розрахункової і ліквідної платоспроможності.Самим узагальнюючим показником платоспроможності підприємства є коефіцієнтліквідної платоспроможності, в чисельнику якого відображаються всі оборотнікошти, а в знаменнику -позикові і власні джерела їх формування. Значеннякоефіцієнта ліквідної платоспроможності менше 1 свідчить про те, щопідприємство має заборго ваність, що перевищує рівень його оборотних коштів. Інакшекажучи, воно є банкротом і може бути ліквідований, а його майно реалізовано.Таким чином, всі три коефіцієнти платоспроможності свідчать про те, що платоспроможність підприємства помітно підвищилася і є реально забезпеченою. Підприємствовідповідає параметрам, необхідним для здійснення з ним кредитних і іншихфінансових взаємостосунків (табл. 3.8.). Підвищення рівня платоспроможностіпідприємства залежить перш за все від поліпшення результатів його виробничої ікомерційної діяльності. Разом з тим надійний фінансовий стан визначається такожраціональною організацією і використовуванням фінансових ресурсів. У зв’язку зцим в умовах ринкової економіки важливе значення мають не тільки оцінка активіві пасивів балансу, але і поглиблений щоденний аналіз стану і використовуваннягосподарських засобів. Такий аналіз проводиться за даними управлінськогообліку. Коефіцієнт грошової платоспроможності на кінець періоду склав 0,70, щовище в порівнянні з початком цього періоду на 0,01 пункти, тобтоплатоспроможність збільшилася на 0,01 х 100 / 0,44 = 2,23%. Цей показниксвідчить про те, що на звітну дату 70% короткострокових платіжних зобов’язаньпідприємство може погасити негайно (мал. 3.8.). Відсоток платоспроможності, щосклалася на кінець періоду (70%), відображає високий рівень платоспроможності підприємства,якщо врахувати, що терміни погашення заборгованості наступають не одночасно, арознесли в часі. Про задовільний рівень платоспроможності підприємства свідчатьтакож коефіцієнт розрахункової платоспроможності, який на початок періоду складав0,81, а на кінець — 0,93 тобто збільшився на 0,12 (рис.3.20.). Це свідчить проте, що якщо на покриття платіжних зобов’язань мобілізувати не тільки грошовікошти, але і засоби в розрахунках, готову продукцію, товари відвантажені,дебіторську заборгованість і інші реально реалізовувані активи, то на кінецьперіоду платіжні засоби на 93% покривали б платіжні зобов’яза ння. Це свідчитьпро позитивні зміни фінансового стану підприємства. Самим узагальнюючимпоказником платоспроможності підприємства є коефіцієнт ліквідноїплатоспроможності, в чисельнику якого відображаються всі оборотні кошти, а взнаменнику — позикові і власні джерела їх формування. Цей показник складав напочаток періоду 0,93 тобто ліквідна вартість оборотних коштівбулана 0,07 нижче за платіжні зобов’язання. На кінець звітного періоду ліквідна платоспроможністьсклала 1,1 тобто збільшилася на 0,17 (рис.3.21.). Це означає, що мобілізувавшивсі оборотні кошти на звітну дату, підприєм ство може покрити платіжні зобов’язанняна 110%. Значення коефіцієнта ліквідної платоспроможності більше 1 свідчить проте, що підприємство має заборгованість, що не перевищує рівень його оборотнихкоштів. Таким чином, всі три коефіцієнти платоспроможності свідчать про те, щоплатоспроможність підприємства знаходиться на належному рівні і є реальнозабезпеченою. Підприємство відповідає параметрам необхідним для здійсне -ння зним кредитних і інших фінансових взаємостосунків.
/>
Рис. 3.21. Коефіцієнтиплатіжездатностіна посаток та кінець року
3.1 Оцінка вартості підприємства заудосконаленою методикою
Перспективнефінансове планування визначає найважливіші показни-ки, пропорції та темпирозширенного відтворення,є основною формоюреалізації головних цілейпідприємства.Перспективне планування вк-лючає розробку фінансової стратегіїпідприємства та прогнозування його фінансової діяльності. За умов ринковоїекономіки, самостійність підприємств,їхньої відпові-дальності за результатидіяльності виникає об¢єктивна необхідністьвизначення тенденцій розвиткуфінансового стану та перспективних фінансових можливостей.На вирішення такихпитаннь і спрямованофінансову стратегію підприємства.Розробка фінансовоїстратегії –це галузь фінансового планування.Як складова частина загальноїстратегії економічного розвитку, вона має узгоджуватися з цілями та напрямкамиостанньої.У свою чергу, фінансова стратегія справляє суттєвий вплив на загальну економічнустратегію підприємства.Зміна ситуації на макрорівні та на фінансовому ринкуспричиняє коригування як фінансової так і загальної стратегії розвиткупідприємства. Теорія фінансової стратегії, досліджуючи об¢єктивніекономічні законо-мірності ринкових відносин, розробляє форми та способивиживання й розвитку за нових умов.Фінансова стратегія включає методи тапрак-тику формування фінансових ресурсів,їх планування тазабезпеченняфінансової стійкості підприємства за ринкових умовгосподарювання.Фінансова стратегія охоплює всі форми фінансової діяльностіпідприємства: оптимізацію основних та оборотних засобів, формування та розподілприбутку, грошові розрахунки та інвестиційну політику. Всебічно враховуючифінансові можливості підприємств, об¢єктивно оцінюючи характер зовнішних тавнутришніх факторів, фінансова стра-тегія забезпечує відповідністьфінансово-економічних можливостей підприємства умовам, які склалися на ринкутоварів.Фінансова стратегія передбачає визначення довгострокових цілейфінансової діяльності та вибір найефективніших способів їх досягнення.Ціліфінансової старатегії мають підпорядковуватися загальній стратегіїеконо-мічного розвитку та спрямовуватися на максимізацію прибутку та рин-ковоївартості підприємства.За розробки фінансової стратегії слід ураховуватидинаміку макроекономічних процесів, теденцій розвитку вітчизняних фінансових ринків, можливостейдиверсифікації діяльності підприємства.На підставі фінансової стратегіївизначається фінансова політика підприємства за основними напрямками фінансовоїдіяльності: податкоа, цінова, амортизаційна, дивідендна,інвестиційна. У процесірозробки фінансової стратегії особлива увага приділяється виробництвуконкурентноспроможної продукції, мобілізації внутришніх ресурсів, мак- симальномузниженню собівартості продукції, формуванню та розподілу прибутку, ефективномувикористанню капіталу підприємс- тва, тощо.Важ- ливе значення для формуванняфінансової стратегії має врахування факторів ризику.Фінансова стратегіярозробляється з урахуванням ризику неплатежів,інфляційних коливань, фінансовоїкризи.В умовах ринку підприємства, організації, фірми зіткаються з різнимифінансовими проблемами, тобто з цього з¢являється необхідність передбаченнямайбутнього стану підприємства, а це можливо тільки при використанні фінансовоїстратегії діяльності підприємства.Стратегія економічної організації –це сукупністьїї головних цілей та осн- овних засобів досягнення даних цілей.Розробляти стратегічнідії підприємства –це значить визначати загальний напрямок її діяльності.Стратегія–це не просто функція часу, а також функція напрямку.Вона включає в себесукупність глобальних ідей розвитку підприємства.Відповідальність за розробкустратегії несе керівництво економічної організації.Сучасний темп збільшенняобсягу знань настільки великий, що стратегічне планування –єдиний способпрогнозування майбутній можливостей.Воно забезпечує керівними огранами країниможливості розробки плану на тирвалий період.Стратегічне планування є також основоюдля прийняття рішень.Знання того, що необхідно досягти в майбутнему допомагаєуточнити найбільш доцільні шляхи дій. Діяльність підприємства складається збагатьох взаємо-зв’язаних процесів. Це означає, що надзвичайно важливими єефек-тивність і оптимальність кожного з них. Так, поряд з виробничими, збутовими,маркетинговими та іншими процесами надзвичайно великий вплив на ефективністьдіяльності виробничого підприємства справляє матеріально-технічне забезпечення(МТЗ) підприємства. Важко уявити собі процес виробництва без наявностінеобхідних для цього як предметів, так і засобів праці. Саме тому організаціяоптимального процесу матеріально-технічного постачання є одним з першоряднихзавдань, що потребують вирішення на сучасних виробничих підприємствах. Відправильної організації цього процесу прямо залежать результати виробництва,відповідність запланованих показників фактичним і загальна ефективністьфункціонування підприємства.
Зарезультатами проведеної оцінки фінансового стану можна зробити висновок, щоперед підприємством постала проблема виживання. Його фінансова політика вирішуєкороткострокові задачі, які дають позитивні результати лише сьогодні з можливимнегативним ефектом у майбутньому, що багато у чому пояснюється відсутністюфінансової стратегії. Без системного підходу, без комплексного оздоровлення фінансовоїситуації, яка має бути узгоджена з конкретними особливостями діяльності,конкретними змінами процесів у кожній функціональній ланці підприємства, засобийого оздоровлення нагадуватимуть лише тимчасову «косметичну»операцію. Найважливішу увагу в системі заходів, спрямованих на фінансовустабілізацію в умовах кризової ситуації, слід приділити етапу відновлення тазміцнення рівня фінансової сталості підприємства — запоруки усуненнянеплатоспроможності й фундаментальної основи фінансової стратегії на прискоренняекономічного зростання. Про поглиблення кризи свідчить той факт, що у 1997 р.44% усіх господарських структур працювали збитково, у тому числі в промисловості— 42%. вони зазнали 3,5 млрд. грн. збитків. Загострення кризової ситуаціїпочалося у 1993 р., коли збитковим було кожне дванадцяте підприємство. Цятенденція тривала і в наступні роки: у 1994 р. — кожне дев’яте, у 1995 р. —кожне п’яте, у 1996 р. — кожне четверте. Рівень рентабельності у промисловостіпротягом 1997 р. зменшився з 9 до 6%. Кредиторська заборгованість зросла на28,4%, у тому числі між підприємствами України на 27,5%, і в промисловостістановила 46 млрд. грн.[13, стр.86].
ВИСНОВОК
Зданої курсової роботи ми можемо зробити такі висновки:
1.Ми визначили поняття потенціалу, яке має не тільки важливе наукове, а йпрактичне значення, оскільки уявлення про його зміст визначає підхід до йогооцінки вимірювання і управління. Також розглянули еволюцію наукового розуміннятерміна „потенціал”, його класифікацію, загальні характеристики і структуру.Найбільш повне визначення потенціалу підприємства дав. Олексик „Потенціалпідприємства – максимально можлива сукупність активних і пасивних, явних іприхованих альтернатив якісного розвитку соціально-економічної системипідприємства у певному середовищі господарювання з урахуванням ресурсних,структурно-функціональних, часових, соціокультурних та інших обмежень”.
2.Дослідили методичні та організаційно-економічні засади формування потенціалу.Визначили, що формування потенціалу підприємства– це процесідентифікації та створення спектра підприємницьких можливостей, йогоструктуризації та побудови певних організаційних форм задля стабільногорозвитку та ефективного відтворення. Також розглянули властивості потенціалупідприємства.
3.Визначили, що конкурентоспроможність потенціалу підприємства – комплекснапорівняльна характеристика, яка відображає рівень переважання сукупностіпоказників оцінки можливостей підприємства, що визначають його успіх на певномуринку за певний проміжок часу стосовно сукупності аналогічних показниківпідприємств-конкурентів. Розглянули методи оцінки конкурентоспроможностіпідприємства.
4.Розглянули теоретичні основи оцінки потенціалу підприємства. Визначили, щооцінка вартості потенціалу підприємства – це упорядкований, цілеспрямованийпроцес визначення в грошовому виразі вартості об’єкта з урахуваннямпотенційного і реального доходу, який має місце в певний проміжок часу за умовконкретного ринку. Дослідили принципи та основні етапи оцінки потенціалупідприємства.
5.Були досліджені методичні підходи до оцінки потенціалу підприємства. Визначилиметодологію визначення вартості потенціалу підприємства. Розглянули детальнокожний з підходів. Витратний підхід базується на постулаті, що потенційнийвласник-користувач не погодиться витратити на формування та реалізацію власнихвнутрішніх чи зовнішніх можливостей більше, ніж вартість очікуваногофінансово-майнового результату. Порівняльний підхід базується на інформації пронедавні ринкові угоди з аналогічними об’єктами та її використання як базивизначення вартості об’єкта оцінки. Результатний підхід базується на залежностівартості об’єкта оцінки від можливостей його ефективного використання. тобтоможливих результатів.
6.Розглянули оцінку вартості земельних ділянок, будівель і споруд, зокрематеоретичні аспекти визнання земельних ділянок та інших об’єктів складовимипотенціалу підприємства, особливості оцінки земельної ділянки, будівель іспоруд, методичні основи оцінки вартості земельних ділянок, будівель і споруд.З’ясували, що оцінка вартості земельної ділянки, будівель, споруд визначаєтьсяїхньою специфічністю, корисністю унікальністю, довговічністю, місцемрозташування, та кількістю ринкових пропозицій.
7.Визначили об’єкти, цілі та особливості оцінки машин і обладнання. Дослідиликласифікацію й ідентифікацію машин і обладнання, вплив зносу на вартість машині обладнання, а також методичні особливості оцінки машин і обладнання.З’ясували, що уживаний у практиці господарювання термін «машини та обладнання»має широке значення і не обмежується тільки четвертою групою типовоїкласифікації основних фондів, що використовується чинними системамибухгалтерського обліку та статистики. До складу машин та обладнання нерідковключають такі об’єкти, як транспортні засоби, окремі види інструмента тавиробничо-господарського інвентарю, деякі передавальні пристрої.
8.Розглянули оцінку нематеріальних активів і виявили, що нематеріальні активи –принципово новий об’єкт фінансового обліку, що інтегрує в собі всі особливівиди вкладення капіталу підприємства, а також характеризує його економічнийпотенціал і фінансову стабільність. Саме поняття «нематеріальний актив»трактується по-різному. В існуючих на сьогодні визначеннях під нематеріальнимактивом підприємства розуміють як умовну вартість об’єктів інтелектуальноївласності, так і витрати на нематеріальні об’єкти. Були визначені основніситуації, в яких облік та оцінка вартості нематеріальних активів простонеобхідна, принципи та види оцінки нематеріальних активів.
9.Була розглянута оцінка трудового потенціалу, зокрема його роль та значення векономічних відносинах, методологія і види оцінки трудового потенціалупідприємства, а також основи управління трудовим потенціалом підприємства.З’ясували, що трудовий потенціал дещо відрізняється від таких понять як„трудові ресурси”, „персонал” і визначається як всі існуючі сьогодні тапередбачувані трудові можливості, які визначаються чисельністю, віковоюструктурою, професійними, кваліфікаційними та іншими характеристиками персоналупідприємства.
10.Була досліджена оцінка вартості підприємства, зокрема особливості методівоцінки вартості підприємства. Визначили, щооцінка вартості підприємства – цеакт чи процес формування умовиводу оцінювача та підрахунку вартостіпідприємства, цілісного майнового комплексу або пов’язаних з ним прав. Головнаскладність визначення ринкової вартості підприємства полягає у необхідностіпроведення системних розрахунків і узгодження таких основних складових:ринкової вартості всіх активів підприємства, ефективності розподілу тавикористання виробничих ресурсів, якості господарських процесів, ринковоїпозиції та конкурентоспроможності підприємства тощо. Також були розглянутівитратні, результатні і порівняльні підходи до оцінки вартості підприємства.
СПИСОКВИКОРИСТАНОЇЛІТЕРАТУРИ
1. СмирновВ.М., Рассказов С.В., Рассказова А.Н. Сравнение моделей менеджмента, основанныхна управлении стоимостью компании // Материалы II Всероссийского симпозиума«Стратегическое планирование и развитие предприятий». Секция 2. — М.: ЦЭМИ РАН,2007. — С. 108—110.
2. Evans M.H. Creating Value throughFinancial Management // Excellence in Financial Management. Course 8. —December 2008.— 27 p.
3. УолшК. Ключевые показатели менеджмента. Как анализировать, сравнивать иконтролировать данные, определяющие стоимость компании Дело,2008.
4. www.damodaran.com
5. www.valueline.com
6. Внутрішній економічний механізмпідприємства: навч. посібник./ За редакцією М.Г.Грещака – К.: КНЕУ, 2006.
7. Голов С. Принципи і проблеми облікуділової репутації фірми (гудвіл) // Бухгалтерський облік і аудит.— 2005.—№3.—С. 14—16.
8. Економікавиробничого підприємництва. Навчальний посібник./ За ред. Й.М. Петровича. 3-тєвид., випр. — К.: Т-во “Знання”, КОО, 2004. — 405
9. Економікапідприємства: Структурно-логічний навч. посібник / За ред. д-ра екон. наук,проф. С. Ф. Покропивного.—К.: КНЕУ,2004.—С.95—110.
10. Економічнийаналіз господарської діяльності: Навч. посіб. для ВНЗ / Іващенко В.І., БолюхМ.А. — К., 2004. — 204 с.
11. Економічнийаналіз діяльності суб’єктів господарювання: Підруч. для ВНЗ. Рекомендовано Мін.освіти і науки України / Попович П.Я. — Т., 2007. — 456
12. Економічнийаналіз. Збірник завдань і тестів: Навч. посіб. для ВНЗ. Рекомендовано Мін.освіти і науки України / Мец В.О. — К., 2004. — 236 с
13. КоробовМ.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посіб. — К.:Т-во «Знання», КОО, 2007. — 378 с.
14. КононенкоІ. Метод експрес-аналізу рівня конкурентоспроможності продукції // ЕкономікаУкраїни.— 2007—№2.—С. 80—83.
15. Міжнародністандарти оцінки: принципи, стандарти та правила/ За ред. О. Драпіковського, І.Іванової.— К.: УКРелс, 2007—105с.
16. ОлексюкО. І. Управління потенціалом акціонерних товариств // Автореф. дис… канд.екон. наук. — К., 2007.
17. Підприємництво:стратегія, організація, ефективність./Під ред. С.Ф.Покропивного, К: КНЕУ, 2006,С.24
18. ПортерМ. Стратегія конкуренції / Пер. з англ. А. Олійник, Р. Скільського. — К.:Основи, 2007. — 390 с.
19. Приватизаціяземель несільськогосподарського призначення підприємствами України: Практ.посібник. Ч. І.— К.: УКРелс, 2005.—89с.
20. ПримакТ. О. Економіка підприємства. Навчальний посібник. 2-ге вид., стер. — К.:Вікар, 2005. — 176 с.
21. РєпінС. А., Рєпіна І. М. Рейтинговий метод оцінки фінансового потенціалупідприємства // Реформа фінансово кредитної системи перехідної економіки: 36.наук.праць.— Луцьк: Ред.-вид. відд. Волин. ун-ту, 2007.— С.143—146.
22. РєпінаІ. М. Підприємницький потенціал: методологія оцінки та управління // ВісникУкраїнської академії державного управління при Президентові України. — 2008. —№ 2.-С. 262—271.
23. РєпінаІ. М. Визначення конкурентоспроможності потенціалу підприємства / Стратегіяекономічного розвитку України: Наук. зо. — Вип. 4(11) / Голов. ред. О. П.Степанов. — К.: КНЕУ, 2004. — С. 114—117.
24. СимененкоБ. А., Теліженко О. М., Соколов М. О. Приватизація та оцінка міськихтериторій.— суми: Мрія-1, 2005.—250с.
25. ФедонінО.С., Рєпіна І.М., Олексюк О.І. Потенціал підприємства: формування та оцінка:Навч. Посібник. – Вид. 2-ге, без змін. – К.: КНЕУ, 2007. – С. 168-195.