Розвитокофшорного бізнесу в Україні
Процесзагальної глобалізації міжнародного бізнесу, що спостерігається у світовомугосподарстві останніми роками, супроводжується постійним зростанням роліофшорного сектора, який став невід’ємною складовою сучасної світової економіки.Офшори надають необмежену можливість доступу на міжнародні фінансові таінвестиційні ринки. Водночас використання офшорних схем із кримінальною тазлочинною метою несе потенційну загрозу для всієї світової спільноти. Саме томуметою даної роботи є дослідження стану і тенденцій розвитку офшорного сектора аналізпричин ставлення до нього як до режиму нечесної податкової конкуренції і засобувідмивання коштів. Адже вивчення особливого статусу офшорних зон та умов їхфункціонування слугує вирішенню проблем, пов’язаних із здійсненням тіньовихоперацій у цих центрах. В Україні дослідженням окремих питань сутності офшорнихцентрів, тенденцій їх розвитку та впливу міжнародного співтовариства присвяченіпраці таких вчених, як О. Бондарева, В. Кравченка, Н. Кучерявенка,С. Квасова, Н. Сулік, В. Бабаніна, С. Гриценка та інших. Проте,незважаючи на значну кількість вітчизняних і зарубіжних праць, подальший аналізміжнародного досвіду ведення і регулювання офшорного бізнесу сприяє пошукулегальних способів мінімізації податків.
Офшорнийбізнес ґрунтується на можливостях, які надаються офшорними зонами. Офшорноюзоною вважається країна або територія, законодавством якої дозволенореєструвати компанії, які отримують прибуток із джерел, що діють поза країноюабо територією реєстрації (офшорні компанії).
Воснову організації діяльності офшорних зон покладений універсальний принципподаткового законодавства, згідно якого обов’язковому оподатковуваннюпідлягають доходи, джерело яких знаходиться на території даної держави. У тихвипадках, коли джерело доходу знаходиться за рубежем або локалізованенедостатньо точно, воно може бути виключене із сфери податковоївідповідальності в межах території даної держави.
Вофшорних зонах пропонуються різноманітні методики роботи. Проте усі вонизводяться до скорочення зв’язку між бізнес-організацією і податковоююрисдикцією (податковою відповідальністю). У більшості випадків це досягаєтьсявикористанням через офшорну компанію іншої компанії, що знаходиться у країні звисоким, у порівнянні з офшором, рівнем оподатковування.
Говорячипро потенціал офшорного бізнесу і його місце в міжнародних економічнихвідносинах, варто відзначити наступне. Масштаби офшорного бізнесу в останніроки стрімко зростають. За існуючими оцінками, протягом найближчих 10 роківбільше половини всього обсягу світових валютних операцій буде проходити черезофшори.
Явищеофшорів в Україні існує вже понад 10 років, хоча в податковому законодавствіцей термін з’явився лише у 1997 р. в Законі України «Про оподаткуванняприбутку підприємств». Відповідно до ст. 18 цього Закону на валові витратиможна віднести лише 85% суми договору з компанією, що має офшорний статус. Крімтого, Закон зобов’язує Кабінет Міністрів України щорічно затверджувати перелікофшорних зон. Боротьбу зі злочинним використання офшорів та відмиванням грошейздійснюють так міжнародні організації, як FATF та OECD. Перша організація буластворена у 1989 р. на зустрічі «великої сімки» в Парижі. Вона отрималаназву Групи фінансової протидії «відмиванню» грошей (Financial Action Task Forceon Money Laundering – FATF). Друга організація – OECD – Організація економічногоспівробітництва та розвитку, яка об’єднує країн-однодумців для боротьби зкорупцією та фінансовими махінаціями [4, С. 21–22].
Слово«офшор» походить від англійського offshore – «поза берегом», тобто «той, щознаходиться на деякій відстані від берега», і означає території, на яких дієпільговий режим оподаткування. У великому тлумачному словнику сучасноїукраїнської мови дано таке визначення: «Офшор – території, які забезпечуютьпільговий режим для фінансово-кредитних операцій із закордонними учасниками віноземній валюті» [1, С. 235]. Офшорний бізнес став невід’ємною частиноюсвітової економіки, він несе із собою як позитивне явище – можливість широкого доступуна міжнародні фінансові ринки, так і негативне, що полягає в поширеннікримінальних та злочинних схем. Майже всі великі іноземні банки та інвестиційнікомпанії застосовують офшори для здійснення своїх фінансових операцій. ВУкраїні 70–75% отриманих інвестицій надходить через офшорні зони. Прагненняпідприємців знизити податкове навантаження, убезпечити свій капітал є доситьприродним. Адже відомою є така фраза Рокфеллера: «Якщо можна не платити, топотрібно не платити».
Використанняофшорів надає можливість планувати організацію бізнесу, його фінансову таорганізаційну структуру, що законно дасть змогу не переплачувати податки тамаксимізувати прибутки. Офшор – також компанії міжнародного права, що діють убезподаткових зонах, т.зв. «податкових гаванях» (ВЕЗ).
Офшорнакомпанія – підприємницьке товариство, еквівалентом якого є товариство зобмеженою відповідальністю чи акціонерне товариство, але на відміну відмісцевих підприємницьких товариств, офшорна компанія цілком звільнена відсплати податків або платить низькі податки в країні реєстрації, за умови, щовона не отримує доходів у цій країні, а власники і директори не є резидентамицієї країни.
Створюючиофшорну компанію, підприємець може значно і зовсім законно зменшити сумуподаткових виплат його місцевої фірми. У результаті взаємодії місцевої фірми й офшорноїкомпанії можна практично ліквідувати виплати по податку на прибуток і істотнозменшити виплати по соціальному і прибутковому податках.
Останнімчасом цілі використання офшорних компаній трохи змінилися. Так, якщо ранішеофшор був необхідний, в основному, для вивозу капіталу, то тепер він виступає доситьефективним інструментом стабілізації платежів, регулювання ціни експортно-імпортнихконтрактів, самофінансування, продажу авторських прав, оплати валютних контрактівна території України, передачі устаткування в лізинг, наймання персоналу,постачань давальницької сировини, купівлі нерухомості за рубежем.
Офшортакож є найбільш ефективним механізмом внесення інвестицій в Україну. На думкуфахівців, близько 80% інвестицій в Україну внесені українцями через офшорні компанії.Для цього можуть використовуватися взаємовигідні договори, кредитні лінії,дочірні і спільні підприємства Внесення іноземних інвестицій також може здійснюватисяу вигляді устаткування і технологій, у якості зворотної фінансової допомоги.При цьому необхідно реєструвати інвестиції в Національному банку, що гарантуєповернення коштів з України.
Офшорнібанки, але й фінансові корпорації, що здійснюють деякі подібні банкам функції.При цьому для використання переваг офшорного бізнесу невеликі, економічнослаборозвинуті країни, як правило, йдуть шляхом перетворення всієї країни вофшорну зону і відповідно до цього організовують структуру національноїекономіки. Є країн, які не можна назвати офшорними, вони можуть мати жорсткий податковийрежим і значне податкове навантаження. Однією з головних умов забезпеченнянаціональних інтересів є інформованість державних податкових і правоохороннихорганів. Так, у всіх офшорних юрисдикціях існують спеціальні вимоги до назвофшорних компаній. Наприклад, як правило, не можна без спеціального дозволувлади включати в назву компанії слова Bank, Royal, Insurance, University, College,Institute – список можна продовжити і далі [2, с. 37]. До основних рисофшорних зон слід віднести: політичну й економічну стабільність, гарантіюдотримання фінансової і банківської таємниці; відсутність валютних обмежень,сучасні засоби зв’язку і добре обладнану мережу комунікацій; зручну правовусистему; виконання індивідуальних потреб інвесторів. В Україні розвитокофшорного бізнесу стимулює комплекс чинників: вага податкового навантаження інеефективність фіскальної політики, несприятливий інвестиційний клімат іпотужні мотиви до експорту капіталу за кордон, високі інвестиційні ризики і використанняофшорних схем для приховування факту володіння інвестиційними об’єктами вУкраїні, криміналізацію економіки і використання офшорних схем для відмиванняприбутків, отриманих злочинним шляхом. Міжнародному співтовариству доведетьсястворювати законодавчу базу, яка дозволятиме контролювати фінансові операції,що набувають глобальних масштабів, а також запобігати можливості використання офшорнихзон нерезидентами для ухилення від виконання законів своєї держави.Законодавством має передбачатися застосування жорсткіших заходів щодомоніторингу та контролю офшорного фінансового сектора, запровадження протикраїн і компаній спеціальних штрафів і серйозних санкцій у випадках порушеннявстановлених правових норм щодо боротьби з незаконними фінансовими операціями звідмивання грошей і кримінальних прибутків. Від держав, включених до чорногосписку, слід вимагати проведення масштабних реформ правової і контролюючоїсистем регулювання фінансового сектора. Визначальною для успішного вирішенняцього питання буде ефективність співпраці міжнародних фінансових організацій і політичнихкіл країн. Багато країн приділяють велику увагу роз’яснювальній роботі і нетільки щодо створення у населення негативного ставлення до офшорного бізнесу,але й стосовно формування неприйняття обману держави шляхом несплати податківнавіть у тих випадках, коли це роблять видатні спортсмени або діячі мистецтва.Треба відзначити успішність цієї роботи, у результаті якої в розвинутих країнахсерйозні компанії і бізнесмени не підписують контрактів з офшорними компаніями.
«Економическиеизвестия» повідомляють, що в Україні просувають офшорний бізнес У Києвіпланують відкрити представництво латвійського Baltic International Bank.Основним інтересом BIB`a в Україні, швидше за все, буде консультування зведення офшорного бізнесу. Основним завданням українського представництва будеаналіз фінансової та економічної ситуації України і банківського сектора. Засловами прес-секретаря Baltic International Bank Едгараса Ласманиса,представництво банку буде забезпечувати обслуговування латвійських і литовськихкомпаній, що мають партнерські відносини з українськими компаніями і провадятьбізнес на території України. Також представництву має завдання налагодитиконтакти з бізнес-структурами і фінзакладами України За словами юристалатвійської консалтингової компанії International Overseas Services ЮліїМар’євич, інтерес латвійського банку до українського ринку невипадковий. «Значнакількість українських бізнесменів працюють через латвійські банки, що виступаютьяк транзитний пункт при роботі цих бізнесменів з європейськими компаніями. Аоскільки Латвія входить до складу ЄС, робота і, зокрема, банківськіперерахування відбуваються швидше», – зазначають пані Мар’євич. На думкубанкірів, прибалтійські банки зацікавлені в консалтинговому бізнесі зорганізації роботи й обслуговуванню офшорних компаній. Крім того, менеджментBaltic International Bank з особистого досвіду знає ситуацію і методику роботив українському банківському секторі. Акціонерами банку є брати В’ячеслав іЛеонід Крамні, а також брати Білоконь. У 1993–1994 році В’ячеслав Крамнийочолював зовнішньоторговельне об’єднання Укрінвалютторг.
Висновок
Отже,офшорна зона є однією з різновидів вільних економічних зон, особливостями якихє створення для підприємців сприятливого валютно-фінансового, фіскальногорежиму, високого рівня банківської і комерційної таємниці, лояльностідержавного регулювання. Вивчення особливого статусу офшорних зон та умов їхфункціонування слугує вирішенню проблем, пов’язаних із здійсненням тіньовихоперацій у цих центрах, бо за оцінками спеціалістів, нині майже половинасвітових капіталів так чи інакше проходить через офшорні території.
Офшортакож є найбільш ефективним механізмом внесення інвестицій в Україну. На думкуфахівців, близько 80% інвестицій в Україну внесені українцями через офшорні компанії.Для цього можуть використовуватися взаємовигідні договори, кредитні лінії,дочірні і спільні підприємства Внесення іноземних інвестицій також може здійснюватисяу вигляді устаткування і технологій, у якості зворотної фінансової допомоги.При цьому необхідно реєструвати інвестиції в Національному банку, що гарантуєповернення коштів з України.
Література
1. Пешко А.В. Офшорнийбізнес, як складова світової економіки // Держава і регіони. – 2006. –№3. С. 233–236.
2. Бабонін В.БМіжнародний досвід ведення і регулювання офшорного бізнесу // Фінансовийринок України. –2006. – №2. – С. 34–41.
3. Полотенко Д.В.Вільні економічні зони в контексті регулювання економіки // Фінанси України.– 2007. – №11. – С. 18–25.
4. Череп А.В.Особливості розвитку офшорного бізнесу в Україні // Економіка та держава.–2006. – №6. – С. 21–30.
5. Игнатов В.Г., Бутов В.И. Свободныеэкономические зоны. – М.: Ось-89, 1997. – 192 с.