Введение к работе
Поступальний рух лінгвістичної думки на сучасному етапі свогорозвитку характеризується суттєвими зрушеннями у предметній сфері та вметодологічних принципах своїх досліджень. Одним із кардинальних процесів, яківідбуваються в мовознавстві, є перехід від структуралізму до функціоналізму, щовідбиває послідовну зміну наукової парадигми. Розглядаючи мову якполіфункціональну знакову систему, ця парадигма вирізняється підвищенимінтересом до її вивчення в нерозривній єдності когнітивної та комунікативноїфункцій.
Інтегральною рисою когнітивно-комунікативної парадигми є те,що вона постулює холістичний розгляд мови та її одиниць у контекстімисленнєво-мовленнєвої діяльності (Н.Д. Арутюнова, О.П. Воробйова, С.А.Жаботинська, В.І. Карасик, І.М. Колегаєва, О.С. Кубрякова, О.І. Морозова, М.В.Нікітін, М.М. Полюжин, А.М. Приходько, О.О. Селіванова, І.С. Шевченко, Д.Блейкмор, M. Култхард, П. Денлер, Р.С. Джекендофф, Р. Ленекер, Дж.Л. Мей). Цестосується й синтаксичного рівня мовної системи та його центральної одиниці –речення.
Проте існує ціла низка синтаксичних конструкцій аналітичногоі синтетичного порядку, які все ще розглядаються крізь призмуструктуралістських уявлень на свою природу та функції. Їхнє перебування напериферії граматичної науки не можна вважати виправданим хоча б тому, що людинау своїй вербальній діяльності активно використовує речення, побудовані заалгоритмом парцеляції, контамінації, редукції, еліпсису. Останній як найбільшусталений спосіб скорочення реченнєвої матерії за рахунок невербалізованоїреференції, дав поштовх до розвитку спеціального напряму – «синтаксичноїеліпсології» (О.Л.Факторович). Будучи втіленням структурної неповноти,еліпс/ис (, ellipsis, gapping, deletion) якраз і є основним епістемічниматрактором цієї праці.
Проблема невербалізованої референції в синтаксисі все щезалишається далекою від свого вирішення. Звернення до теоретичного доробкукогнітивно-дискурсивної лінгвістики відкриває нові можливості в інтерпретаціїфеномену “еліпсис” як процесу і як результату взаємодії експліцитних таімпліцитних смислів. Необхідність системного дослідження номінативного ікомунікативного аспектів еліптичного речення (ЕР) з урахуванням новітніхнадбань мовознавства уможливлює його розгляд у тріаді “форма – зміст – функція”у вимірах «граматики кодування» і «граматики декодування»(О. Єсперсен). Такий підхід пов’язаний із описом механізмів і закономірностейпородження ЕР у різних сферах вербального спілкування.
Актуальність роботи зумовлена необхідністю здійснення комплексногоаналізу явища синтаксичної еліпсації в когнітивно-комунікативній системікоординат. У зв’язку з цим виникає низка питань, які потребують свого вивченняз урахуванням сучасного стану лінгвістичної думки. По-перше, незважаючи напевні успіхи мовознавства в описі структурно-семантичної специфіки еліпсису,наукових праць, присвячених опису його видів і типів на матеріалі англійськоїмови, немає. По-друге, хоч на механізм продукування еліптичного реченнязвертало увагу чимало лінгвістів, його когнітивно-комунікативні витоки ще небули предметом спеціального аналізу. По-третє, особливий вузол проблематикискладають комунікативні засади продукування еліптичних конструкцій.
Мета роботи – комплексний опис когнітивно-комунікативного потенціалуеліптичного речення сучасної англійської мови.
Реалізація цієї мети передбачає розв’язання таких конкретнихзавдань:
— теоретичне узагальнення основних наукових здобутківеліпсології в контексті аспектологічної проблематики речення;
— відмежування еліпсису від близьких і спорідненихсинтаксичних явищ і встановлення номенклатури його таксономічно релевантнихтипів і класів;
— моделювання простих і складних еліптичних речень сучасноїанглійської мови;
— аналіз комунікативно-функціональних особливостейеліптичного речення сучасної англійської мови;
— з’ясування шляхів і способів використання еліптичних реченьяк комунікативно автономних і як дискурсивно зумовлених предикативних одиниць.
Об’єктом дослідження є еліптичне речення сучасної англійської мови.
Предметом дослідження є лінгвокогнітивний ікомунікативно-функціональний аспекти еліптичного речення сучасної англійськоїмови.
Методи дослідження. В дипломній роботі використано комплексну методику,в основу якої покладено когнітивно-комунікативний підхід до об’єкту науковоїрефлексії, спрямований на його системне вивчення у триєдності форми, змісту іфункції. Вона передбачає застосування методів структурно-граматичного,семантико-синтаксичного, функціонально-комунікативного і дискурсивного аналізу,а також лінгвокогнітивне моделювання, які застосовувалися з урахуванняморганічної єдності семасіологічного та ономасіологічного принципів інтерпретаціїмовних і мовленнєвих явищ. Широке використання знайшли в роботі прийомидескриптивного, контекстуального, формально-логічного, парадигматичного ісинтагматичного опису ЕР із залученням трансформаційних процедур дееліпсації(реконструкція, субституція), а також елементи кількісних підрахунків.
Наукова новизна дипломної роботи полягає в доведенні інтегративноїприроди еліпсису як симбіозу процесу та результату гармонізації форми і змістумовленнєвих повідомлень. У роботі вперше проаналізовано й систематизованокогнітивні та комунікативні властивості еліптичних речень сучасної англійськоїмови, описано структурно-семантичну типологію та механізм їхнього продукуванняй використання в мовленні. Вперше здійснено лінгвокогнітивне моделюванняеліптичних речень, наведено й описано інвентар основних когнітивно-семантичнихсхем, за якими будуються прості та складні реченнєві утворення зневербалізованим компонентом смислу. Інноваційним моментом роботи є з’ясуваннякомунікативно-функціональних властивостей еліптичного речення (тема-рематичнийустрій, комунікативний динамізм, актомовленнєва специфіка), опис їхфункціонування як комунікативно автономних предикативних одиниць, а такожаналіз шляхів і способів їх використання в дискурсі.
Теоретичне значення дипломної роботи полягає в загальних принципах іпідходах до об’єкта дослідження, що сприяють поглибленню епістемічних надбанькогнітивної лінгвістики, дискурсознавства, лінгвосеміотики, лінгвосинергетикитощо. Для англістики особливо вагомим є опис номінативного потенціалу еліпсаціїта її функціонально-комунікативної специфіки, що має певну значущість як длятеоретичної граматики, так і для стилістики сучасної англійської мови. Досвіданалізу й отримані результати можуть стати основою для когнітивно-дискурсивнихрозвідок близьких і споріднених явищ в інших германських мовах.
Практична цінність дипломної роботи полягає в тому, що її матеріалиможуть бути використані в академічному процесі у вищих навчальних закладахосвіти: у курсах лекцій з основ мовознавства, теоретичної граматики істилістики, у спецкурсах лінгвістичної спрямованості, а також при підготовцікурсових і дипломних робіт студентів різних освітньо-кваліфікаційних рівнів завідповідною тематикою. Окремі результати можуть знайти застосування при створеннінавчально-методичних посібників для студентів-германістів.
Апробація результатів роботи. Основні положення й результатидослід-ження доповідалися й обговорювалися на наукових конференціях різнихрівнів – на міжнародних: „Методологічні проблеми сучасного перекладу” (Суми,2005), «Когнітивно-прагматичні дослідження мов професійногоспілкування» (Харків, 2006), «Міжкультурна лінгвістика та формуванняіншомовної комунікативної компетенції» (Київ, 2006), «Мови і світ:дослідження і викладання» (Кіровоград, 2008), «Проблеми прикладноїлінгвістики» (Одеса, 2008); на всеукраїнських: “Гуманітарні проблемистановлення сучасного фахівця” (Київ, 2006), “Світоглядні горизонти філології:традиції та сучасність» (Київ, 2007), «Каразінські читання: Людина. Мова.Комунікація» (Харків, 2008); на щорічних конференціяхпрофесорсько-викладацького складу ОНУ ім. І.І. Мечникова (2003 – 2008 рр.).
1.1Історичний розвиток еліпсису
Проблемаеліпсису та еліптичних речень е однією з найбільш ціавих та складних у лінгвістиці.за образним висловом Р. Ле Бідуа [Le Bidois R., 1956], «еліптичні конструкції стали свого роду хворобою століття,оскільки у мові завжди існують такі синтаксичні конструкції, які характеризуютьсяструктурною неповнотою». Їх статус пояснюється в большості випадків з позиції еліпсису.
В наші часи терміном «еліпсис» («еліпс») у повній відповідності з його етимологією (від греч. elleipsis «порушення», «пропуск», «дефект») означають багаточисленнівиди опущення одиниць, що відносяться до різних рівнів мови: фонологічному[Jacobson R., 1963], лексичному [Винокур Т.Г., 1965; ІнфантьеваР.Н., 1970;Нікішина В.О., 1979; Поспєлова А.К., 1972; Сілін В.Л., 1980],фразеологическому [Кунин А.В., 1978]. Дослідження еліпсису має важливе значенняв стилістиці [Гальперін І.Р., 1953; Р.К. Мен-дибаеваР.К., 1976].
Існуєкілька підходів до вивчення еліптичних речень. Так, наприклад, в роботах деякихлінгвістів [Баллі Ш., 1951, 1991; Гіро П., 1967; Бруно Ф., 1933; Коллинсону В.,1953; Доза А., 1947; Фішер М., 1959; Акар Ж., 1959; Жоржем Р., 1952; ГревіссМ., 1959; Келлер Р., 1966; Кеннеді Дж., 1955] можна виявити семантичнийкритерій смислового домислювання як підхід до виявлення сутності еліптичнихречень.
Уроботі Ш. Баллі [Баллі III., 1991] в основі визначення еліпсису лежить семантичнийкритерій відсутності будь-якого мовного факту, який спочатку сприяв розуміннюсенсу. Змістовний критерій в описі еліпсису в роботі П. Гіро [Guiraud К., 1969]дозволяє автору вважати еліптичними такі пропозиції, в яких порушена нормамови. Причому під цим мається на увазі неможливість точногорозуміння сенсу сказаного або написаного без відновлення опущених членів. Алеточний сенс багатьох висловлюванні може бути зрозумілий лише із залученнямлінгвістичних та екстралінгвістичних контекстних факторів. Таким чином, поняттяеліпсис стає безмежним, а еліптичні речення — невизначеними за своєю сутністю.
Семантичнийкритерій смислового заповнення розглядається деякими дослідниками якнедостатній для визначення сутності такого складного явища як еліпсис. У зв’язкуз цим дослідники звертаються до формально-граматичних критеріїв, які, на їхпогляд, дозволяють досягти більшої точності в дослідженні явища еліпсис [ЛомтевТ.П., 1957; Гузєєва К.А., 1975; Чивокуня А.А., 1974; Мухін AM, 1968].
Таквиникає методика позиційного аналізу речення. Згідно з цією методикою реченнярозглядається як якась модель, в якій за всіма членами закріплені певніпозиції. Позиції в цій моделі можуть бути відсутніми, вони можуть бутипредставлені негативно [Ломтев Т.П., 1957]. Т.П. Ломтев представляє неповнеречення у вигляді позиційної моделі з декількома негативно вираженими членами. Дотримуючисьпоняття позиційної моделі, К.А. Гузєєва [Гузєєва К.А., 1975] використовуєпоняття внутрішнього зв’язку між позиційними ланками, в результаті якої позиціясловесної форми може припускати іншу позицію іншої словоформи і навіть цілупозиційну модель всього речення.
А.А.Чивокуня [Чивокуня А.А., 1974] уточнює характер синтаксичного зв’язку міжпозиціями моделі, використовуючи поняття «сигналізації» стосовно до неповногоречення. «Сигналізація» передбачає, що словесно представлена позиція сигналізуєте, що відсутньо у вербальній формі висловлювання. Класифікаціязаснована на присутніх членах, проте встановлення синтаксичних зв’язків міжпозиціями в позиційній моделі дозволяє передбачити відсутні члени речення. A.M.Мухін [Мухін A.M., 1968] при визначенні еліпсиса використовує розроблену нимтеорію синтаксичних (юнкціонних) зв’язків всередині структури речення. Взявши за основупоняття речення як синтаксичної одиниці, що включає асоціативно-предикативнийабо нульовий предикативний зв’язок, A.M. Мухін дає розширене визначенняеліпсиса, вважаючи неповним будь-яке речення, навіть якщо в ньому не вказанонеядерний компонент. Вивчення синтаксичних зв’язків у межах речення ісинтаксичної (діалогічної) єдності розкриває синтагматичний аспект еліптичнихречень.
Широкевикористання в лінгвістиці методики трансформаційного аналізу спонукалодослідників еліпсиса вдатися до цієї методики з метою встановлення системнихзв’язків еліптичних речень, тобто розглядати еліпсис у парадигматичному плані. Л.С. Бархударов[Бархударов А.С., 1964] вдається до поняття нульових синтаксичних елементів якдо показника еліпсису в моделях неповних речень і визначає еліптичну пропозиціюяк таку, в якій, принаймні, одне слово представлене нульовим варіантом. Л.С.Бархударов вводить методику трансформаційного аналізу для виявленнятрансформаційних зв’язків речення в парадигматиці. На його думку,будь-яке еліптичне речення — трансформ речення неелліптічного, утворене задопомогою трансформації еліпсису чи стирання. Класифікація еліптичних реченьпроведена в його роботі на основі способу експлікації слова, представленогонульовим варіантом: синтагматичоі поновлювані “(поновлювані” знавколишнього контексту) і парадигматично поновлювані “(поновлювані”з аналогічних конструкцій, зустрічаються в мові).
Методикатрансформаційного аналізу отримала подальший розвиток в роботах іншихдослідників еліпсиса. Розглядаючи еліптичні пропозиції як самостійні структурнітипи, що мають свою специфіку, О.І. Реунова [Реунова О.І., 1968] стверджує, щоповерхневі структури повного та еліптичного речень є трансформи глибиннихструктур повного та еліптичного речень, висхідних до одного і того ж базисногоконструктивного показника.
І.Ф.Вардуль[Вардуль І.Ф., 1969] уводить поняття інваріанта як спільної основиеліптичних і нееліптичних речень. Вивчення еліпсиса як опущення(невживання) синтаксеми, зміст якої суппрессируєтьсяможе проводитисятільки шляхом співвіднесення варіантів при використанніметоду підстановки відсутніх членів. Віндоходить висновку, що якщо підстановка не дає еквівалентного результату, цесвідчить про відсутність еліпсиса. Автор розрізняє еліптичні варіанти реченьі нульові синтаксеми (коли в мові немає позитивної синтаксеми дляпередачі даного змісту).
А.С.Даруй [Даруй А.С, 1973] проводить трансформаційний аналіз еліптичнихконструкцій на рівні розмежування глибинних і поверхневих структур. На думкуА.С. Даруй, еліпсис на рівні розмежування глибинних і поверхневих структур можебути визначений як трансформація, результатом вживання якої є повторенняекспліцитно-віраженого елементу глибинної структури в його нульовій формі нарівні поверхневої структури. Це робить друге речення семантично залежним відпершого. Явно не виражений елемент в будові конструкції, еліпсис (яксинтаксичний процес) грунтується на понятті обов’язкового оточення.
Самедистрибутивні стосунки між двома або більш елементами роблять можливим опущенняякого-небудь з них.
М.Я.Бліх виходячи з теорії актуального розчленовування речення при визначенніеліпсиса. Семантіко-стілістічна функція усікання зовнішньої структури реченняпри еліпсисі розглядається як виділення реми вислову. При цьому«ремо-віділяюча» функція усікання аналогічна функції логічного смисловогонаголосу в неусіченому реченні. М.Я. Бліх підкреслює і семантичну сторону еліпсиса, якаполягає в нарощуванні семантичного навантаження породжуваної структури, що«продовжується, відповідно до загальної закономірності парадигматичногосинтаксису» [БЛОХМЛ, 1976].
Отже,семантичний критерій розглядається як недостатній для визначення сутіеліптичних речень і витісняється формально-граматичним критерієм. В зв’язку зцим виникає методика позиційного аналізу речення. В рамках цієї методики длявивчення еліпсиса в парадигматичному аспекті використовується позиційна модельз негативно вираженими позиціями або модель з нульовими членами. У синтагматичномуплані розглядаються синтаксичні зв’язки у межах еліптичного речення (об’ємніпоказники готівкових членів, сигналізація як вираження залежності словеснопредставлених і словесно непрезентованих позицій, юнкционны зв’язки).
Длявивчення природи еліптичних речень використовується також методикатрансформаційного аналізу. Вивчаючи явище еліпсиса в парадигматичному аспекті,дана методика виявляє співвідношення еліптичних речень з нормативнимиструктурами. Згідно з методикою трансформаційного аналізу, еліптичніконструкції мають бути представлені як варіанти якогось загального інваріанта,що дозволить виявити місце елліптичних трансформів в системі мови. Вивчаючи явищееліпсиса в синтагматичному аспекті, методика трансформаційного аналізурозглядає еліпсис на рівні розмежування глибинних і поверхневих структур. І,нарешті, важливою синтагматічеськой характеристикою еліптичних речень є їхактуальне розчленовування.
Розгляделіптичних конструкцій в нашій роботі проходіть в два етапи. Перший етап описуеліптичних конструкцій заснований на формально-граматичному критерії їхвиділення і відмежування від інших типів одиниць синтаксису. Другим етапомвивчення еліптичних конструкцій в області синтаксису є етап мовної реалізації іфункціонування. На цьому етапі вивчаються синтагматичні зв’язки еліптичнихконструкцій і їх комунікативна специфіка в рамках контекстного оточення і вкомунікативній ситуації.
Еліпсис,імпліцитність, зевгма, нульові знаки, що маються на увазі, нерідкоототожнюються в лінгвістиці. Щоб визначити лінгвістичний статус еліпсиса,необхідно уточнити, яке місце він займає по відношенню до цих суміжних явищ.
Виходячиз визначень, що існують в лінгвістиці, еліпсис виражається в неспівпаданніозначаємого і що означає. Основною ознакою еліпсиса можна вважати присутністьелліптіруємого елементу в найближчому контексті. У еліптичній конструкції цейелемент не відсутній, а міститься в нульовій формі, тобто імпліцируєтся. Протевін обов’язково повинен матися на увазі, інакше сенс вислову може спотворитися[Дарі А.С., 1973]. На основі даного визначення спробуємо відмежувати еліпсис відсуміжних явищ.
Особливістьлюдської комунікації полягає в тому, що не весь вміст думки знаходить втіленняв мовних елементах. Звідси і два способи передачі інформації: експліцитний іімпліцитний. Вони протиставлені один одному як явний, відкритий, безпосереднійі прихований, неявний, опосередкований способи вираження думки [Дарі А.С.,1973].
Улінгвістичній літературі спостерігається неоднозначність в трактуванні терміну«імпліцитність». З одного боку, існує широке тлумачення цього терміну, приякому явища імпліцитності і еліпсиса не розмежовуються. При цьому імпліцитнимивважають і такі еліптичні конструкції, при яких елімінування окремихкомпонентів або ланок структури призводить до утворення неповних речень. Такіструктури називають формально імпліцитнимі [цит по: Гурова В.А., 1984]. Настільки широкерозуміння імпліцитності можна пояснити перш за все відсутністю однозначноготлумачення поняття «еліпсис» і відсутністю єдиної точки зору на критерійнеповноти речення.
Зіншого боку, в лінгвістичній літературі спостерігається тенденція дорозмежування імпліцитних і еліптичних конструкцій. Деякі лінгвісти займаютьсябільш поглибленим вивченням цих двох явищ. Так, у ряді робіт спостерігаєтьсявідмежування еліпсиса від інших видів неповноти [Шендельс Е.Н., 1977; СтаріковаЕ.Н., 1974]. Кажучи про відмінність еліптичних побудов від імпліцитних,Е.Н. Старікова відзначає, що в еліптичних побудовах експлікация предикативниходиниць носить характер заповнення тих, що не дістають в змістовному і вструктурному плані компонентів вислову, тоді як в імпліцитних висловах подібнаексплікация зазвичай означає додавання інформації до відносно закінченомусмисловому вмісту вислову або ж конкретизацію, розгортання цього вмісту.
1.2″Функціонально-комунікативні особливості еліптичногоречення сучасної англійської мови”
З’ясовано функціонально-комунікативну специфіку еліптичногоречення, що передбачає її аналіз у межах комунікативної перспективи та у двохрежимах свого використання – як автономної та як дискурсивно зумовленоїпредикативної одиниці.
Комунікативна перспектива ЕР сучасної англійської мовидетермінується його тема-рематичною (актуальне членування),комунікативно-динамічною та актомовленнєвою специфікою.
Усталений тема-рематичний устрій узуальногоречення трансформується у своєму еліпсованому варіанті шляхом біфуркації утрикомпонентну інваріантну модель: залишаючись зазвичай монотематичним, ЕР єщонайменше бі-, а нерідко й полірематичним. При цьому рема може перетворюватисяв еліптичній частині у свій тематизований антипод, здатний як “закривати” тему,так і започатковувати ще одну рему: Two starving menT-1cannot be twice as hungry as one ШР-1; but two rascalsР-2can be ten times as vicious asone ШР-3 /B.Shaw/. В інших випадках відбувається дисипативне генерування нових рематичнихланок шляхом «нанизування» декількох рем на одну тему: He stoodT-1silent for a secondР-1, Ш ШT-1mesmerizedby her beautyР-2. Ш ШT-1Her piercinggreen eyesР-3 /E. Dreyer/. У таких випадках еліпсована тематримає “під контролем” всі нові рематизовані компоненти, що сприяє перебореннюдискретності та налагодженню синкретизму в поданні нових кластерівактуалізованої інформації.
Комунікативна перспектива складних ЕРвирізняється більшою варіатив-ністю порівняно з простими. У тому, яквзаємодіють між собою відоме і невідоме, дане і нове, простежуються два типовихвипадки реалізації тематичної прогресії – лінійна і паралельна. Лінійна сприяєпоступовому розгортанню тема-рематичного ланцюга ЕР, при якому ремапрепозитивної частини стає темою постпозитивної: We haveТ-1fewer friends than we imagineР-1, but Ш ШТ-2more Ш than we knowР-2. При паралельній прогресії комунікативнаперспектива розгортається в мікроструктурі кожної наступної предикативноїодиниці, утворюючи такий комунікативний ланцюг, у якому тема і ремапопереднього сегмента стають вихідним пунктом для актуалізації всьогомовленнєвого блоку. Так, а little booklet у ЕР Look what I’veТ-1brought you, MamР-1. Ш Ш ШТ-2A littlebookletР-2. Ш ШТ-3Full of most charmingphotographsР-3/J. Stubbs/ виступає своєрідним синтезованимтема-рематичним доменом.
Комунікативний синкретизм у розподілі тема-рематичнихімпульсів у ЕР забезпечує і його комунікативний динамізм, щовиникає завдяки фазам ‘підйом’ і ‘спад’. Чергування цих фаз створюєкомунікативне напруження між експліцитними та імпліцитними компонентами і,відповідно, ритмічне порціонування інформації макро-, мезо- і мікросистемогопорядку. Комунікативне нап-руження макрорівня в ЕР Where’s this girlТ-1from? – Ш ШТ-1From JenkinstownР-1/E.Caldwell/ має анафоричну природу і виникає між ініціальною та респонсивноюрепліками діалогу, а мікрорівня – в імпліцитній референції, при якійтема збігається з невербалізованим компонентом висловлення.
Комунікативний динамізм можна проілюструвати на прикладіполіному We haveТ-1fewer friends than we imagineР-1, but Ш ШТ-1more ШР-1/Т-1than we knowР-2, ступінь напруження в якому збільшується зкожним мовленнєвим кроком. Воно «переступає» через еліпсованікомпоненти і сягає останнього слова (know), емфатично „розряджаючись“ уньому, в результаті чого кожний попередній компонент антиципує появунаступного. Так, предикат have потребує обов’язкового заповнення ліво- (we)і правосторонньої (friends) позицій, але, реалізувавшись один раз, і самвін, і його обов’язкові актанти в подальшому втрачають свою актуальність (рис.1).
/>
/> We have
/>fewer friends
than we imagine,
but
Ш Ш
more Ш
than we know
Рис. 1. Розподіл комунікативного напруження в ЕР
Завдяки взаємодії макро-, мезо- (сполучник) і мікросистемнихімпульсів при генеруванні ЕР виникають фази напруження, що є для адресатасигналами подальшого розгортання мовленнєвого ланцюга. Концентруючись навколосполучника (than, but), внутрішньореченнєві поля напруги утворюють своєріднийінтенціонально-пропозиціональний німб навколо ЕР, що є важливим для усвідомленняпроцесу його генерування – зачину (інтродукція), розвитку і фіналу(кульмінація). Комунікативне напруження та його наслідок – комунікативнийдинамізм – конституюються на основі таких феноменів, як фокус, контраст,емфаза, а їх поява детермінується відповідними іллокутивними настановами.
Прагматична специфіка еліптичних висловлень полягає втому, що вони можуть бути формою втілення як простих (Ш Hope to see youagain /J. Archer/; Ш No muesli for him /A. Ahlberg/), так і складнихмовленнєвих актів (МА). Останні, будучи „двоактовими“ (В.І. Карабан), або„двоіллокутивними“ (І.М. Кобозева) висловленнями, виступають у виглядісполучених (МА1 + МА2), композитних (МА1 ↔ МА2) і комплексних(МА1 → МА2)мовленнєвих актів, що реалізуються в межах чотирьох іллокуцій – констативів,квеситивів, директивів, комісивів. Всі вони вирізняються чіткими комбінаторнимиможливостями щодо утворення складних мовленнєвих одиниць у формі ЕР, серед якихнайбільш вживаними виявилися конфігурації конст+ конст (I’m gettin’ along in years, an’ I don’t bounce back like Iused to Ш /B. Haning/), конст + квес (We’lllive in the country. Will we really Ш Ш? /K. Roberts/); конст ↔ конст (Happiness is amystery like religion, and Ш should never be rationalized /G. K.Chesterton/), квес ↔ конст (Canit be possible? Certainly Ш Ш /J. Archer/);конст → квес (I’ll tell her then. Or Ш Ш not possible? /R.Hunter/), дир → конст (Getout of the sea or you get sick and Ш have fever /M. Keyes/). Вони характеризуються дифузією різнихіллокутивних сил, яка призводить до якісно нових прагматичних смислів, ніж цеочікується із простого додавання однієї іллокуції до іншої.
Шляхи і способи взаємодії ЕР із певними іллокутивнимимоделями простих, складних і непрямих мовленнєвих актів у ситуаціяхповідомлення, питання, спонукання та обіцянки засвідчують високу продуктивністьеліпсису в мовленнєвій діяльності. Беручи участь у відтворенні синкретичних ідифузних прагматичних смислів, він сприяє реалізації комунікативних інтенційшляхом контракції кількох однакових або кількох різних іллокутивних сил в однійсинтаксичній одиниці.Таблиця 2. ЕР в пареміях і дискурсі
ЕР у комунікативно автономних висловленнях фразеологізми 514 (50%)
1020
(20%) загадки 209 (21%) афоризми 297 (29%)
ЕР у дискурсивно зв’язаних висловленнях
Функціональна перспектива ЕР, виявляючись у специфіціактуального членування, комунікативного динамізму та інтенціональних настанов,має чинність у двох режимах своєї реалізації – як автономної та як дискурсивнозв’язаної предикативної одиниці. У першому випадку йдеться про системно-мовний(узуальний) еліпсис, у другому – про мовленнєво-ситуативний, тобто про йоговикористання в різних комунікативних середовищах, модусах і стилях. При цьомуспостерігається чітка кількісна асиметрія: 80% ЕР реалізується в дискурсі (Д) ілише 20% – автономно (табл. 2), що засвідчує преферентне використання еліпсисув «живому» мовленні.
Еліпсис у комунікативно автономних висловленнях маєпарадигматичні витоки. Будучи невід’ємною частиною значної кількості паремій,він слугує засобом посилення образності, контрастності та експресії. Для цьогозастосовуються різні тактики паремійного скорочення – фразеологічний натяк,редукція компонентного складу, ейдемічне підсилення, що сприяють когнітивній гармонізації висловлення, воснові якої перебуває не пресупозиція, а імплікація – невербалізованареференція.
В ідіомах активно скорочуються артиклі,ауксілярії, займенники. Часто це спричиняє зміну граматичного статусуфразеологічної одиниці (ФО) –переводу предикативної одиниці до розряду номінативної (опущення to save nine вA stitch in time Ш Ш перетворює прислів’я A stitch in time saves nineв ідіому) або напів-предикативної (функціонування ідіоматичної конструкціїяк вигуку: Ш Ш No way!; And how Ш!). Саме завдяки еліпсису,наприклад, десяти- чи дев’ятислівні паремії можуть скорочуватися майже вдвічі (Betterthe devil you know {than the devil you don’t}), а сам він може виходитидалеко за межі тієї закономірності, яка постулює наявність в одному реченні небільше трьох-чотирьох опущених одиниць. У цілому ж еліпсис в ідіомах активно“працює” на посилення образ-ності при кодуванні когнітивно й емотивно значущоїінформації.
Аналогічне стосується прислів’їв і приказок, уяких процесам спрощення підлягає насамперед предикативне ядро – предикат абоаргумент/и/, але не обидва разом. Їх пропуск відбувається за принципомеліптичного вкраплення, тобто незалежно від контекстуального оточення (Awise man changes his mind, a fool never will Ш Ш). Часто тут наявнепаралельне опущення інтродуктивних і ауксілярних компонентів – наприклад, thereis в Ш Ш No sweetwithout some sweat або it в Ш Ш Bad to do evil but worse to boast of it,що є дієвим засобом емфатизації думки шляхом удосконалення конструкції задляусунення надмірності.
У паремійному висловленні при опущенні предиката неспостерігається якихось обмежень щодо його типу чи характеру (повнозначне чидопоміжне дієслово), що зі структурно-семантичної точки зору можна розцінити якпорушення нормативно заданої двоскладовості англійського речення. Еліптичнимпраобразом цього явища слід вважати модель SVШO. Так, в ЕР Prettyface Ш, poor fate досить легко відновлюються to mean, а в ЕР No livingman all things can Ш – to do / to manage. Елімінація предиката відбуваєтьсятам, де його дієслівний корелят втрачає свою денотативну конкретику. Зокремапроцедура дееліпсації (?A Pretty face means a poor fate; ?Noliving man all things can do) показує, що реконструкція предиката хоча й неспотворює зміст прислів’я, але призводить до втрати ним своєї виразності. Цестосується і прислів’їв на кшталт More money, Ш more sin, де опущенняауксілярії призводить до руйнування їх нормативної двоскладовості, проте несприймається як граматична аномалія, а навпаки сприяє структурно-семантичнійгармонізації паремійного цілого.
У прислів’ях і приказках найбільш поширеним є одно- ідвомісний еліпсис, рідше – тримісний, але в окремих випадках трапляєтьсяеліпсис, який виходить за межі тричленності (Ш Ш Fond of lawsuits, Ш littlewealth; Ш Ш fond of doctors, Ш little health), що пояснюєтьсяісторичною сталістю їх структурно-семантичної організації. Не останнє місце тутпосідає й лінійна протяжність паремії, від чого залежить кількість опущенихконструктів: що простіше матеріальна структура ФО, то менше в ній опускаєтьсякомпонентів; що більше довжина ФО, то більше може бути в ній опущенихкомпонентів.
В англійській народній загадці кількість більшніж одного опущеного компонента зустрічається у 80%, що пояснюється її розмірами:що більше текстовий обсяг загадки, то більше в ній скорочених компонентів (ШШ Not alive, but Ш contains souls {Plane}; What has six legs, Ш Ш twoheads, Ш Ш four ears, and Ш Ш two hands, but Ш walks on four feet? {Horseand Rider}). Останні тяжіють до свого використання у вигляді еліптичних зрощень(кілька опущених елементів у одному мовленнєвому блоці). У загадці еліпсис“працює” на скорочення форми при збереженні змісту найбільшою мірою.
На відміну від прислів’їв, приказок і загадок з їхфольклорними витоками та анонімним авторством, афоризми займаютьу пареміофонді особливе місце тому, що мають конкретного автора. Саме від ньогозалежить доречність конденсованого представлення думки у формі ЕР. Тут спрацьовують не стільки міркуванняергономіки,стільки влучності та образності. Ейдемічна мотивація автора при максимальномуфокусуванні уваги на кластерах істотно значущої інформації дозволяє стискати матеріальну форму афоризмубез будь-якого руйнування його пропозиціонального змісту (Pride breakfasted withplenty, Ш dined with novelty, and Ш supped with infamy /B. Franklin/). Визначальною рисою афоризмівє той факт, що вони схильні до мінімізації опущених компонентів (57% –одномісний Ш, 20% – двомісний Ш), тоді як загадки – домаксималізації.
Сфера дії еліпсису в пареміях не виходить за межі речення, азнаходиться всередині нього, наслідком чого є екстракт думки, що набуває формиблискуче вигостреної й доведеної до досконалості сентенції, концентрація смислув якій сягає свого апогею. Еліпсис конструктивних компонентів паремії призводить дотого, що процес кодування змісту перекладається в ній „на плечі” експліцитнихкомпонентів. Логіко-смислова взаємодія імпліцитного та експліцитного у пареміїсприяє гармонізації її структурно-логічної організації, що має своїм наслідкомінтелектуальну глибину, витонченість думки, специфічне аранжування форми, щостворює неповторний етнокультурний смисл.
Еліпсис у дискурсивно зв’язаних висловленнях маєсинтагматичні витоки. Дискурсивно зумовлене використання ЕР підсилюєтьсямотивами, настановами і тактико-стратегічними засадами вербальної діяльності.Не в останню чергу воно детермінується й ергономічними чинниками – прагненняммовної особистості до матеріально спрощеного оформлення своїх повідомлень і, якнаслідок, до економії мовленнєвих зусиль і мовних засобів. Проте еліпсис ста- витьсядо своєї реалізації в дискурсі вибірково: він уникає юридичної та релігійноїсфер, текстів ділового спілкування, інструктивних документів тощо.Найсприятливішим комунікативним середовищем для нього є розмовно-побутовий,публіцистичний і рекламний дискурси.
Найбільш вживаним є еліпсис у розмовно-побутовомудискурсі (48%), чому значною мірою сприяєіллокутивно-перлокутивна специфіка останнього: непідготовленість, спонтанність,довільність, експресивність (What did Nana say? – Ш Ш Not a word– Ш Ш Not even to Dickie? – No – Do you and Dickie talk aboutit? – Ш Ш Never – Don’t you think you should Ш Ш? /W.Hornsby/). Для розмовно-побутового використання ЕР характерні не тількиеліптичні зрощення, але й еліптичні скупчення, що виникають як результатперетину асоціативних зв’язків, відображених в ієрархії смислових відношень.Від цього в комунікативному потоці накопичується певна кількість точокперетину, що зумовлює виникнення в інтеракції значної кількості ЕР.
На другому місці щодо вживаності ЕР є публіцистичнийдискурс (31%), який формується в основному за рахунок високого ступенясугестивного і персуазивного впливу на колективного адресата, а також здатностівбирати в себе деякі суттєві властивості інших типів і видів мовлення (Sheworks hard at the subjects she likes and Ш Ш less hard at ones she doesn’t Ш /DailyMail/). Особливо сприятливим середовищем для еліпсису є заголовки, де вінвиявляється одним із найбільш дієвих засобів розукрупнення реченнєвої матеріїта зняття надлишковості інформації. В такий спосіб він протистоїть громіздкимконструкціям як на рівні словосполучення (Ш Tortured by evil girl gang /TheSun/; Ш Ш Still on the sidelines /Daily Mail/), так і на рівніречення – розповідного (Next steps Ш Ш on energy /Daily Express/) чиокличного (Ш Don’t condemn me to death! /Daily Mail/). Разом із цимеліпсис сприяє реалізації й таких прагмастилістичних функцій, як виразність,образність, експресивність.
Використання ЕР у рекламному дискурсі посідаєтретє місце (21%). Це пояснюється не тим, що еліпсис вживається в ньому рідше,а тим, що цей вид мов-леннєвої діяльності порівняно з розмовно-побутовим іпубліцистичним менше представлений у соціокультурному просторі комунікації.Будучи завершеним текстовим повідомленням малого жанру з чітко окресленоюпрагманастановою, реклама суміщає ознаки усного та письмового мовлення зкомплексом маніпулятивно спрямованих інтра- і паралінгвальних засобів. Словеснеаранжування мовленнєвих повідомлень у рекламній комунікації є ретельновиваженим з огляду на їхній перлокутивний ефект, що вимагає збалансованостіпропозиціо-нального змісту і вербальних засобів: Ш Ш Captured! Ш ШTen times more moisture than a moisturizer Ш /OK!/. Забезпечення необхідноїємності шляхом стиску і згортання інформації відбувається в рекламі не востанню чергу завдяки еліпсису.Продукування й використання еліпсису вдискурсі має переважним чином зовнішньореченнєві витоки. Утакому амплуа еліпсис виступає як своєрідний дематеріалізований слід мовноїодиниці в матеріальній структурі висловлення. Еліпсисі дискурс взаємодіють між собою за принципом засобу і середовища: еліпсис єусталеним засобом створення стислості, дискурс – сприятливим середовищем стискувербальних засобів.
1.3 «Використання еліптичнихконструкційв англійській мові»
Головна сфера вживання еліптичних конструкцій – діалог: самеу репліках діалогу частина речень як правило опускається, оскільки або вона вжеясна з попередньої репліки, що належить співбесідникові; або у тому випадку,коли частину речення можна легко опустити, якщо вона не є істотно важливою.Приклад:
– And by the way, before I forget it, I hope you’ll cometo supper to-night — here. Willyou? Aftertheopera. (Друге речення означає: «Willyoucometosuppertonight?» – І до речі, докия не забула, я сподіваюсь, Виприйдете сьогодні на вечерю. Прийдете? Післяопери.)
– Delighted! – Згоденен!(Відповідькапитанапідрозуміває: «I shallbedelightedtocome!»)
Проблема заключается в том, что без контекста понять смысл эллиптическихконструкций бывает сложно, иногда при отсутствии данного и вовсе невозможно.Существуют характерные для определенного языка особенности, на основаниикоторых строится диалогическое единство, построению которого сопутствуют правильноеи уместное употребление конструкций с использованием эллиптических предложений- те конструкции, которые используются в русском языке, часто оказываютсянеправильно употребленным в английском языке.
Эллипсис (др.-греч. ἔллейшйт — недостаток) в лингвистике — намеренныйпропуск несущественных слов в предложении без искажения его смысла, а часто —для усиления смысла и эффекта.
Проблема эллипсиса является одной из наиболее спорныхв лингвистике, и та или иная ее трактовка зависит от понимания исследователемсущности языковых единиц вообще. Для традиционной школьно-нормативнойграмматики английского языка представлялось несомненным, что всякое предложениехарактеризуется, прежде всего, наличием подлежащно-сказуемостной структуры ичто всякое кажущееся отклонение от этой структуры следует объяснять как явлениеэллипса, т. е. «опущения» или «подразумевания» тех или иных элементов структурыпредложения. [7, c. 248]
Любое эллиптическое предложение следует трактовать кактрансформ предложения неэллиптического, образованный посредством трансформацииэллипса или «стирания», сущность которой заключается в замене эксплицитноговарианта какого-либо слова или слов нулевым вариантом того же слова. Этойоперации эллипсиса может быть подвергнуто любое слово – как знаменательное, таки служебное.
Анализ эллиптических предложений показывает, что между полными инеполными предложениями нет четких границ. Структурные схемы предложенийсоздаются в речи и при стабилизации становятся языковыми моделями. Факторами,определяющими место таких конструкций на «шкале переходности», является наличиесинонимического и модально-временного рядов, а также лексико-грамматическиезначения словоформ и др. К эллиптическим предложениям примыкают конструкции,представляющие собой устойчивые фразеологические сочетания, а также некоторыепривычные словоформы: MerryChristmas; HappyNewYear; Manyhappyreturns и т. п. Такие структурно-неполныеконструкции семантически полные.
Бархударов выделяет классификацию эллиптических конструкций на основанииспособа экспликации слова, представленного нулевым вариантом. Под«экспликацией» или «восполнением» имеется в виду преобразование, обратноеэллипсису («стиранию»), а именно, замену нулевого варианта того или иного словаэксплицитно выраженным вариантом. Если представленные нулевым вариантом словоили слова эксплицируются, т. е. восстанавливаются в своем звучащем варианте изокружающего контекста, т. е. из предшествующего или последующего текста, тотакое эллиптическая конструкция называется синтагматически восполняемой. Еслиже экспликация данного слова или слов возможна только на основе другиханалогичных конструкций, встречающихся в языке, но не зарегистрированныхнепосредственно в контекстуальном окружении данного эллиптической конструкции,то такая эллиптическая конструкция называется парадигматически восполняемой.[2; c. 190]
1.4 Синтагматически восполняемыеэллиптические конструкции
В предложениях этого подтипа подвергшиеся эллипсису слова могут быть восстановленыкак из данного предложения, так (чаще) и из какого-либо другого предложения,предшествующего или последующего. Пример
— эллипсис восстанавливается из того же предложения:
She was proud of her father having been an officer andher husband a colonel.
Она гордилась тем, что ее отец был офицером, а муж –полковником.
— эллипсис восстанавливается из предшествующего предложения. Этоможет быть предложение, произнесенное тем же говорящим лицом (или находящееся впределах речи одного автора):
Sam was in her blood. Had always been. Would alwaysbe.
Сэм был в ее крови. Всегда был. Всегда будет.
Предложение, из которого восстанавливается эллипс, может такжепроизноситься другим говорящим лицом (участником диалога):
– Iwishyoudidn’thavetodoit. – Лучше вам не пришлось этогоделать.
– Idon’t. – Я не стану.
— эллипсис восстанавливается из последующего предложения. Это — болеередкий случай; однако в английском языке такого рода конструкции все жевстречаются:
«Nice letter, isn’t it?– Замечательное письмо, не такли?
Этиконструкции интересны тем, что в них имеются два эллиптических предложения,взаимно восполняющих друг друга; так, в нашем примере в первом предложениинулевыми вариантами представлено подлежащееit и глагол-связка is,восполняемые из последующего предложения, но это последующее предложение, всвою очередь, само является эллиптическим — в нем нулевыми вариантамипредставлено ядро субстантивного словосочетания (a) letter и его адъюнктnice, восстанавливаемые из предшествующего предложения.
1.5 Парадигматически восполняемыеэллиптические конструкции
Иногда представленные нулевым вариантом словаэллиптического предложения не могут быть восстановлены из окружающегоконтекста, но требуют для своей экспликации обращения к другим аналогичным конструкциям,встречающимся в языке, хотя и не зарегистрированным в непосредственномконтекстуальном окружении данного эллиптического предложения. Поскольку в этомслучае восполнение производится на основании уже не синтагматических, апарадигматических связей, постольку мы даем такого рода эллиптическимпредложениям название парадигматически восполняемых.
– »Married?” [Are you…] – Женаты?
– «Widower, sir. [I am a…] Twochildren.» [Ihave…] – Вдовец, сэр. Двое детей.
A sunny midsummer day. [It was…] – Солнечныйиюльскийдень.
Разные типы неполных и эллиптических предложений какфакт живой разговорной речи в последние годы широко применяются в языке газеты.Эти конструкции дают богатый материал для выработки структуры заголовков,многочисленные />эллипсисы здесь – это уже своего родастандарт. Язык газеты стремится к динамичности, броскости. Этому способствуют,в частности, предельно краткие предложения с пропуском избыточных винформационном отношении слов. Вот примеры заголовков из газет: Girl Gymnast — Next Title; Another Womanon Ice. Такие эллипсисы чрезвычайно экономны с точки зрения средств выражения. Взаголовке называются только те члены предложения, которые являются целевыми вданном высказывании, все остальное логически восполняется текстом, речевойситуацией, избавляющими от необходимости в назывании всех звеньевграмматической структуры. В неполных предложениях-заголовках отсутствие одногоили нескольких членов структуры в большинстве случаев является синтаксическойнормой, создающей стилистическую и экспрессивную окраску />предложений-заголовков.Газетные заголовки, изобилующие такими построениями, выражают мысль вмаксимально сжатой форме. Интересно, что среди предложений-заголовковформируются специфические структуры, приемлемые только в сфере названий иневозможные в самом тексте статьи, заметки. [6; c. 167]
Эллиптические конструкции типа ifany, ifanything имеют экспрессивно-усилительноезначение и передаются на русский язык придаточными условными предложениями, атакже словами почти, пожалуй, вовсе, вообще и др.
Objections to this plan, if any, should be reported tothe committee at once. Если и имеются возражения против этого плана, то они должны бытьнемедленно представлены комитету. (Возражения, еслиониимеются…).
Very little, if anything, could be advanced in thedefense of his policy.
Почти ничего нельзя было сказать в поддержку его политики.
Примечание. Ifanything может переводиться такжесловосочетанием во всяком случае.
If anything it will be in their interests to followthis course.
Boвсяком случае, в их интересах следовать этому курсу.
К эллиптическим конструкциям относятся также уступительные придаточныепредложения, вводимые союзами whatever, however, в которых отсутствует сказуемое (иногда подлежащее). На русский языктакие уступительные придаточные предложения переводятся полными уступительными придаточнымипредложениями с союзами какой бы ни, каким бы ни (восстанавливаетсясказуемое и подлежащее полного предложения).
TheBritishpeoplehavetosubmittonewtaxation, howeverhigh. – Английскому народу приходитсяпримириться с новыми налогами, какими бы высокими они ни были.
Союз thoughможетстоять в конце простого предложения, следующего за другим простым предложением,тесно связанным с ним по смыслу. Конечное thoughсоответствует русским тем не менее, все же, всеравно, все-таки:
Неdidn’t tell теwhere he had been, but I know,though.
Он не сказал мне, где он был, но явсе равно знаю.
В такой же функции может употребляться наречие however как в конечной, так и начальнойпозиции:
Неis very busy. He will see you,however.
К эллиптическим конструкциям относится и сочетание If+ причастие II (или прилагательное). Нарусский язык это сочетание переводится придаточным уступительным предложением.
Ifconsideredfromthispointofview, theproblemtakesonanewaspect. – Если рассматривать проблему сэтой точки зрения, то она приобретает (принимает) другой характер.
Butthedecision, iflogical, requiresameasureofcourage. – Но это решение, хотя оно и логично, требует известногомужества.
Значение уступительности также передаютсяместоимениями и наречиями с компонентом ever– however, whoever, whatever, wherever, whenever. Этислова придают оттенок дополнительной возможности:
Whoevertoldyouthiswaswrong— Кто бы тебе это ни сказал, он былне прав.
HoweveroftenItriedIcouldn’tfindtheanswer— Сколько бы я ни старался, я не могнайти ответа. [3; с.109 — 110]