Організаційна структура АПН України

Контрольна робота
 
На тему:
«Організаційнаструктура АПН України»

Київ – 2008

Вступ
Академіяпедагогічних наук України як вища галузева державна наукова установа булазаснована Указом Президента України від 4 березня 1992 р. №124 «Прозаснування Академії педагогічних наук України» та постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 16 червня 1992 р.). Академія керується у своїй діяльностіКонституцією України «Про наукову і науково-технічну діяльність», іншимизаконами України, актами президента України, Кабінету Міністрів України тасвоїм Статутом від 9 грудня 1999 року №2222.
АПНбере активну участь у розробці законодавчої і нормативної бази функціонуванняосвіти, створенні концепцій розвитку загальноосвітньої, професійної і вищоїшколи.
Основнимизавданнями Академії є методологічне, теоретичне і методичне забезпеченнярозвитку системи національної освіти. А саме:
– опрацюваннянової філософії освіти; розробка державних стандартів і системи оцінки якостіосвіти на різних рівнях; створення теорії цілісного розвитку особистості;опрацювання методології і теорії змісту освіти та процесу навчання в різних типахнавчальних закладів;
– обґрунтуванняцілей і цінностей національної системи освіти і виховання;
– створенняпідручників і навчальних посібників нового покоління;
– розробкапрогресивних технологій педагогічної діяльності;
– інформатизаціяі комп’ютеризація навчального процесу;
– дослідженняактуальних проблем загальної, дитячої та педагогічної психології;
– комплекснийаналіз соціальної ситуації психічного та особистісного розвитку дітей і молодіта ін.
Значнаувага приділяється підготовці науково-педагогічних кадрів через аспірантуру тадокторантуру, які функціонують в усіх інститутах Академії. Підготовка науковихі науково-педагогічних кадрів здійснюється в 10 підвідомчих інститутах за всімаспеціальностями в галузі педагогічних і психологічних наук, а також з окремихспеціальностей філософії.
Академіяпедагогічних наук тісно співпрацює зі спорідненими науковими структурамиНаціональної академії наук та галузевих академій, встановлює і поновлює контактиз науковими установами країн СНД та інших зарубіжних країн (Болгарії, Греції, Німеччини,Словаччини, Сербії, Канади, Польщі, Румунії, Франції, Китаю та ін.). З метоюінтеграції України у європейську та світову систему освіти, педагогічну іпсихологічну науку налагоджено співробітництво з ЮНЕСКО, Радою Європи, іншимиміжнародними організаціями.
Науковіструктури Академії об’єднано у п’ять відділень:
–теорії та історії педагогіки (академік-секретар Сухомлинська О.В.);
–дидактики, методики та інформаційних технологій в освіті (академік-секретарБібік Н.М.);
–психології, вікової фізіології та дефектології (академік-секретар Максименко С.Д.);
–педагогіки і психології вищої школи (академік-секретар Євтух М.Б.);
–педагогіки і психології професійно-технічної освіти (академік-секретар Ничкало Н.Г.).
Ускладі Академії функціонують 9 науково-дослідних інститутів, 2 вищінавчальні заклади післядипломної освіти, 6 центрів: Інститут педагогіки,Інститут психології ім. Г.С. Костюка, Інститут проблем виховання, Інститутпедагогічної освіти і освіти дорослих, Інститут спеціальної педагогіки,Інститут соціальної та політичної психології, Інститут вищої освіти, Інститутінформаційних технологій і засобів навчання, Центральний інститутпіслядипломної педагогічної освіти, Інститут професійно-технічної освіти,Донецький інститут післядипломної освіти інженерно-педагогічних працівників,Український науково-методичний центр практичної і соціальної психології,Львівський науково-практичний центр професійно-технічної освіти, Південний іСхідний наукові центри, Навчально-науковий центр професійно-технічної освіти,Науково-методичний центр «Українська етнопедагогіка і народознавство» (м. Івано-Франківськ),Кримський науково-методичний центр управління освітою (м. Сімферополь), Державнанауково-педагогічна бібліотека України ім. В.О. Сухомлинського,Педагогічний музей України.
Унаукових підрозділах працює більше 1185 науковців, з них 181 докторі 502 кандидати наук. Експериментальними майданчиками Академії є школи,дошкільні та позашкільні заклади, професійні училища, інститути тауніверситети, зокрема, Авторська (М.П. Гузика) школа-комплекс №3 м. ЮжногоОдеської обл., Саксаганський природничо-науковий ліцей м. Кривого Рога(директор чл.-кор. АПН А.І. Сологуб) та ін. Видавничу діяльність Академіїздійснює видавництво «Педагогічна думка». Основними періодичними виданнями АПНє «Педагогічна газета» і науково-теоретичний та інформаційний журнал«Педагогіка і психологія». Академія є також співзасновником ряду фаховихнауково-методичних журналів, зокрема: «Шлях освіти», «Мистецтво та освіта»,«Комп’ютер у школі та сім’ї», «Професійно-технічна освіта», «Біологія і хімія вшколі», «Українська мова і література в школі», «Математика в школі»,«Дефектологія», «Вища освіта України», «Неперервна професійна освіта: теорія іпрактика» та ін.
ПриПрезиденті АПН функціонує рада з координації наукових досліджень в галузіпедагогіки та психології.

1. Історія творення
Академіяпедагогічних наук України почала з’являтися водночас зі становленням і розвиткомнезалежної України. Педагогічна теорія і практика завжди в Україні маливизначні здобутки, але тривалий час вони втрачали свої національні ознаки. І неможна не помічати того, що колоніальні умови їх існування неминуче гальмувалирозвиток педагогічної теорії.
Доскладу Академії педагогічних наук СРСР входило 18 провідних учених педагогів іпсихологів України. Однак з розпадом СРСР уже в 1991 році Академія педагогічнихнаук СРСР припинила своє існування. Підтримуючи пропозицію провіднихукраїнських учених, Президент України Л.М. Кравчук 4 березня 1992 рокупідписав Указ про створення Академії педагогічних наук України як вищоїгалузевої наукової установи. На виконання цього Указу 16 червня 1992 рокуКабінет Міністрів України прийняв постанову, яка передбачала конкретні заходищодо утворення Академії педагогічних наук України. Президентом-організаторомбуло призначено М.Д. Ярмаченка. Дійсними членами – засновниками Академіїпедагогічних наук України стали 15 відомих в Україні вчених (Арват Ф.С.,Гончарук Є.Г., Захаренко О.А., Каніщенко Л.О., Киричук О.В., МадзігонВ.М. Мокін Б.І., Прісняков В.Ф., Прокопенко І.Ф., Савченко О.Я., Скок В.І.,Скопенко В.В., Таланчук П.М., Шкіль М.І., Ярмаченко М.Д.).
17листопада 1992 року відбулися збори академіків – засновників, які завершилиформування Академії. Було обрано 7 нових дійсних членів. 18 листопада 1992року відбулися перші Загальні збори АПН України. Вони обрали президентомАкадемії М.Д. Ярмаченка, віце-президентом Л.О. Каніщенка, головним ученимсекретарем О.Я. Савченко. Було утворено три відділення: теорії та історіїпедагогіки; дидактики, методики та інформаційних технологій в освіті,психології, вікової фізіології та дефектології.
30–31березня 1993 року Загальні збори Академії прийняли Статут Академії і Положенняпро її відділення, обрали керівників відділень, які водночас були івіце-президентами (В.М. Мадзігона, С.У. Гончаренка, О.В. Киричука). Улистопаді 1993 року було утворене відділення педагогіки і психологіїпрофесійної освіти, керівником якого став віце-президент Л.О. Каніщенко. Частковізміни до Статуту Академії були внесені Загальними зборами, що відбулися 28–29січня 1997 року. Відділення педагогіки і психології професійної освіти булореорганізоване у два відділення: педагогіки і психології вищої школи тапедагогіки і психології професійно-технічної освіти. Академіками-секретарямицих відділень були обрані дійсні члени Л.О. Каніщенко і Н.Г. Ничкало.
Етапнимидля становлення Академії педагогічних наук України стали Загальні збори АПН, щовідбулися 17–18 грудня 1997 року. На них відзвітувався перший склад ПрезидіїАкадемії. З доповіддю «Розвиток педагогічної і психологічної наук в Україні заперіод становлення і діяльності АПН (1992–1997 рр.)» виступив президентАкадемії Ярмаченко М.Д. Збори обрали новий склад Президії, яку очоливдійсний член АПН України, доктор філософських наук, професор Кремень ВасильГригорович. До складу Президії були обрані В.М. Мадзігон (віце-президент), Вашуленко М.С.(головний вчений секретар). За останні роки АПН України зросла якісно ікількісно. До її складу обрано провідних учених вищої школи, відомихпедагогів України. Нині загальна чисельність членів АПН становить 142 особи, зних 51 дійсний член і 91 членів-кореспондентів. У складі АПН – 30 іноземнихчленів.

2.Структура АПН України
Інститути
Наукові та методичні центри
Педагогічний музей
Державна науково-педагогічна бібліотека України
/>Інститути
· Інститут педагогіки АПН України (Київ)
· Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України (Київ)
· Інститут спеціальної педагогіки АПН України (Київ)
· Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих (Київ)
· Інститут проблем виховання АПН України (Київ)
· Інститут соціальної та політичної психології АПН України (Київ)
· Інститут інформаційних технологій і засобів навчання АПН України(Київ)
· Інститут вищої освіти АПН України (Київ)
· Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПНУкраїни (Київ)
· Донецький інститут післядипломної педагогічної освітиінженерно-педагогічних працівників (Донецьк)
· Інститут професійно-технічної освіти (Київ)
/>Наукові та методичніцентри, музеї
· Кримський науково-методичний центр управління освітою АПН України(Сімферополь)
· Навчально-науковий центр ПТО АПН України (Київ)
· Український науково-методичний центр практичної психології ісоціальної роботи АПН України (Київ)
· Науково-методичний центр «Українська етнопедагогіка інародознавство» АПН України (Івано-Франківськ)
· Львівський науково-практичний центр АПН України (Львів)
· Південний науковий центр АПН України (Одеса)
· Педагогічний музей України
2.1 Відділення теорії та історії педагогіки
Створеноу листопаді 1992 року.
Склад:
– Інститутпроблем виховання (12 лабораторій та творчій колектив з розробки змістудошкільної освіти);
– Інститутпедагогіки (4-и лабораторії), науково-методичний центр «Українськаетнопедагогіка і народознавство»;
– Педагогічниймузей України; Державна науково-педагогічна бібліотека України ім. В.О. Сухомлинського;Науково-дослідний центр проблем соціальної педагогіки і соціальної роботи(спільно з Луганським національним педагогічним університетом імені ТарасаШевченка); Наукова лабораторія гуманізації освіти і виховання (на громадськихзасадах, м. Херсон).
Основнірезультати науково-дослідної роботи. У звітному році 11 дійсних членів та 13членів-кореспондентів виконували 24 тем наукових досліджень, серед яких 17перехідних і 7 завершено у 2004 році.
Науковці інститутів, науково-методичних центрів,Державної науково-педагогічної бібліотеки ім. В.О. Сухомлинського, щовходять до складу Відділення, здійснювали дослідження у межах 22 колективнихтем, з яких у цьому році завершено 5. Відтак, у 2005 році у Відділеннівиконувалося 46 тем наукових досліджень, 12 з яких завершено.
Науково-організаційна діяльність науковихпідрозділів та членів Відділення у 2005 році спрямовувалася на реалізаціюположень Конституції України, виконання заходів, визначених Національноюдоктриною розвитку освіти України в ХХІ столітті, Загальнодержавної програмипідтримки молоді на 2004–2008 роки, Державної програми інформуваннягромадськості з питань Європейської інтеграції України на 2004–2007 роки,Національних програм «Діти України» та «Репродуктивне здоров’я», Державноїпрограми «Вчитель», Комплексної програми профілактики злочинності, Міжгалузевоїкомплексної програми «Здоров’я нації», Програми спільної діяльності МОН та АПНУкраїни, а також законів України «Про наукову і науково-технологічну експертизу»,«Про інноваційну діяльність», «Основних напрямів досліджень з педагогічних іпсихологічних наук в Україні».
Основними напрямами досліджень у звітномуперіоді були: теоретичні засади розвитку вітчизняної і зарубіжної педагогічноїта історико-педагогічної науки; обґрунтування теоретико-методологічних, інауково-методичних основ модернізації системи освіти і виховання в Україні напринципах демократизації, гуманізації, гуманітаризації, культуровідповідності;визначення концептуальних засад духовно-морального і патріотичного вихованнядітей, учнівської та студентської молоді в умовах розбудови громадянського суспільства;дослідження особливостей сучасного соціокультурного середовища школи,позашкільного і вищого навчального закладу, соціально-педагогічних засаддіяльності дитячих і молодіжних груп та об’єднань в контексті створеннясучасної молодіжної субкультури; вивчення процесів соціалізації дітей таучнівської молоді, підготовки їх до професійного самовизначення в умовахринкових відносин; розробка теоретичних засад морально-етичного виховання,формування здорового способу життя, змісту, форм і методів фізичного тавійськово-патріотичного виховання учнів загальноосвітніх шкіл; формування вучнівської молоді духовно-моральних якостей засобами народознавства таетнопедагогіки; проблем превентивного виховання підлітків; розробкаконцептуальних підходів, форм і методів удосконалення управлінської діяльності,становлення державно-громадського управління в умовах модернізації системиосвіти в Україні.
Суттєвимвнеском науковців Відділення є видання Національної програми виховання дітей таучнівської молоді в Україні, розробка Концепції виховання гуманістичнихцінностей учнів (до факультативного курсу «Основи гуманістичної моралі»),Концепції змісту факультативних курсів з етики віри та релігієзнавства тавідповідного науково-методичного і інструктивно-методичного забезпечення.
Особливе місце у науковому доробку Відділенняпосідає дослідження і висвітлення розвитку національної педагогічної думки упершоджерелах через розкриття широкої палітри різних дискурсів, концепцій,теорій, підходів до культорологічних, наукових, освітніх, виховних процесів, щовідбувалися в Україні впродовж ІХ – ХХ століття.
Протягом року також завершено розробкугалузевих стандартів вищої освіти України зі спеціальності «Державне управління»і «Педагогічна освіта», відповідних їм науково-методичних комплексів та засобівдіагностики якості засвоєння освітньо-професійної програми підготовкимагістрів.
У контексті останнього суттєве місце уроботі Відділення та його наукових підрозділів посідали проблеми організації таучасті в організації і проведенні Міжнародних науково-практичних конференцій,зокрема: «Історико-педагогічні дослідження: методологія, періодизація, методика»,«Реалізація права дитини на сімейне виховання: досвід, проблеми, перспективи», «Міжкультурнийта міжрелігійній діалог через право і освіту», «Скаутинг в Україні якпередумова розвитку громадянського суспільства»; Всеукраїнських: «Історикопедагогічні читання присвячені 150 річчю з дня народження Т.Г. Лубенця», «Теоретико-практичніреалії сучасного виховання дітей та учнівської молоді», Проблеми залученнямолоді до процесу прийняття рішень на місцевому та регіональному рівнях» і т.д.Загалом, протягом минулого року, співробітники наукових підрозділів Відділеннята його члени були організаторами та учасниками більш як 130 науково-практичнихконференцій, семінарів, круглих столів.
За результатами науково-пошукової роботидійсних членів та членів кореспондентів АПН України, співробітників науковихпідрозділів Відділення опубліковано 15 монографій, 12 підручників, 10навчальних, 40 методичних посібників і рекомендацій, 25 навчальних програм,концепцій та 20 нормативно-директивних документа, 3 словники-довідники та 306наукових статей.
2.2 Відділення дидактики,методики та інформаційних технологій в освіті
Створено у листопаді 1992 року.
У складі Відділення 10 дійсних членів(академіків) і 19 членів-кореспондентів АПН України. Відділенню підпорядкованіІнститут педагогіки (за винятком трьох лабораторій), Інститут засобів навчання,Інститут методів навчання іноземних мов, Науково-методичний центр інтеграціїзмісту освіти (м. Полтава), Кримський науково-методичний центр управлінняосвітою.
Проблематика досліджень: обґрунтуваннязмісту загальної і середньої освіти, його структурування на рівні навчальнихпредметів і курсів; створення нових дидактичних і методичних систем, а такожметодик навчання окремих предметів; розробка теоретичних основ формування іпедагогічно доцільного використання сучасного навчального середовища;дослідження дидактичних проблем інформатизації освіти, обґрунтування і опрацюванняосновних компонентів нових інформаційних технологій у шкільному і вузівськомунавчанні; розробка теорії шкільного підручника, створення нових підручників,навчальних посібників і дидактичних комплектів для шкіл, дошкільних і вищихнавчальних закладів.
Пошукові педагогічні експерименти
Всеукраїнський рівень
1. Модель особистісного орієнтованої виховної системи школи.(Авторська (М.П. Гузика) експериментальна школа-комплекс, м. Южне, Одеськаобл.). Науковий керівник експерименту – чл.-кор. АПН України Гузик М.П.
2. Інтеграція змісту шкільної гуманітарної освіти на засадахукраїнознавства (Авторська (М.І. Чумарної) школа «Тривіта», м. Львів). Науковийкерівник експерименту – академік АПН України Савченко О.Я.
Академічний рівень
1. Формування особистісно орієнтованого педагогічного середовища назасадах взаємодії всіх учасників навчально-виховного процесу. (Загальноосвітняшкола І-ІІІ ст. «АІСТ», м. Вінниця). Науковий керівник експерименту – академікАПН України Вашуленко М.С.
2. Система формування у школярів самостійної навчальної діяльності.(Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. №2, м. Бровари, Київська обл.). Науковийкерівник експерименту – академік АПН України Савченко О.Я.
3. Дослідження ефективності змістового та методичного забезпечення 4-річноїпочаткової школи. (Великодимерський середній загальноосвітнійнавчально-виховний заклад, Броварський р-н, Київська обл.). Науковий керівникексперименту – академік АПН України Вашуленко М.С.
2.3 Відділення психології, вікової фізіології та дефектології
Створено в листопаді 1992 року.
У складі Відділення 8 дійсних членів(академіків), 21 член-кореспондент, 1 почесний та 5 іноземних членів Академіїпедагогічних наук України. Відділенню підпорядковані Інститут психологіїім. Г.С. Костюка (директор – акад. Максименко С.Д.), Інститутсоціальної та політичної психології (директор – чл.-кор.Слюсаревський М.М.), Інститут спеціальної педагогіки (директор – акад.Бондар В.І.), Український науково-методичний центр практичної психології ісоціальної роботи (директор – канд. психол. наук Панок В.Г.), секторпсихологічних досліджень Південного наукового центру (м. Одеса) (директор– акад. Чебикін О.Я.), Науково-методичний центр дистанційного навчання АПНУкраїни при Дніпропетровському національному університеті (наук. керівник –чл.-кор. Носенко Е.Л.).
Проблематика наукових пошуків ученихВідділення охоплює цілий ряд важливих досліджень фундаментальнихтеоретико-методологічних і прикладних проблем з психології, вікової фізіологіїта дефектології. Пріоритети надаються дослідженням актуальних проблем етнічної,загальної, вікової, педагогічної, соціальної та спеціальної психології,розробці психологічних проблем навчання і виховання, психічного тафізіологічного розвитку особистості в умовах трансформаційних процесів, щовідбуваються на разі в суспільстві. Насамперед, це визначення закономірностейрозвитку особистості в умовах неперервної освіти; дослідження процесустановлення дитини як суб’єкта власного розвитку; побудова теоретичної моделіпсихологічної структури особистісної готовності до освіти та самоосвіти;з’ясування умов, основних вимірів і форм становлення суб’єктності тарозгортання самореалізації особистості; дослідження психолого-педагогічнихпроблем розвитку духовності особистості, становлення її національної свідомостіта ідентичності.
Особливе місце займають дослідження щодокомплексного вивчення закономірностей і тенденцій соціалізації особистості вперехідному суспільстві, соціально-психологічних передумов та засобівформування політичної культури підростаючого покоління, дослідження актуальнихпроблем державотворення, науково-психологічного супроводу процесів реформуваннясуспільства та освіти.
Ведуться дослідження з визначеннягуманістичних орієнтирів у методології психологічної науки та ролі гуманістичноорієнтованої психології в суспільному житті, передусім у сфері освіти.
Досліджується процес становлення уявленьпро внутрішній світ людини та визначаються провідні тенденції розвиткупсихологічної думки в різні історичні періоди.
Вивчаються особливості функціонуванняпсихологічних механізмів навчання і спілкування дистанційного навчання.З’ясовуються особливості розвитку потенційних можливостей учнів в умовахмодернізації освіти та розробляються психодіагностичні методики їх виявлення ірозвитку в умовах навчального закладу.
Триває створення психолого-педагогічноїсистеми супроводу процесу розвитку творчого потенціалу людини.
Здійснюється розв’язання актуальнихпроблем організаційної, практичної та консультативної психології, зокрема щодоефективності і дієвості існуючих психодіагностичних та психотерапевтичнихметодів і психотехнік у сучасних культурно-історичних умовах.
Чільне місце займають дослідження,спрямовані на подальшу розробку методології теорії і практики корекційноїпедагогіки і спеціальної психології, вивчення особливостей розвитку таких дітейта розробку нових педагогічних технологій їхнього навчання. Ось, далеко неповний перелік проблем, над якими працюють наукові колективи і члениВідділення.
2.4 Відділення педагогіки і психологіївищої школи
Склад:
Інститут вищої освіти; Центральний інститут післядипломноїпедагогічної освіти.
Теми науково-дослідних робіт – актуальні психолого-педагогічніпроблеми систем вищої і післядипломної педагогічної освіти. Представлені такиминапрямами: філософські засади модернізації вищої школи; економіко-управлінськідетермінанти розвитку системи вищої освіти; психолого-педагогічні основивдосконалення навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах;організаційні умови та педагогічні фактори підвищення якості природничої ітехнічної професійної підготовки; організаційні умови та педагогічні факторипідвищення якості суспільної і гуманітарної професійної підготовки; організаціявиховної роботи у вищих навчальних закладах; організаційно-педагогічні умови іфактори підвищення ефективності післядипломної педагогічної освіти.
Найістотніші результати НДР, одержані у2005 році.
У 2005 році членами відділення тапідпорядкованими йому науковими установами досліджувалось 47 тем. У звітномуроці завершено дослідження 25 тем, над 22 темами робота продовжується.
За результатами виконання завершених темвизначено параметри соціально-економічного розвитку суспільства, на якихнайпомітніше позначається дія його інтелектуального потенціалу; виокремленокритерії і показники, які найістотніше репрезентують інтелектуальний потенціалдержави; з’ясовано сучасний стан розвитку інтелектуального потенціалу України;відстежено тенденції у змінах інтелектуального потенціалу населення України зароки її існування як незалежної держави; виявлено найсуттєвіші фактори впливуна інтелектуальний потенціал українського суспільства і показано місцеосвітньої компоненти у цьому процесі; обгрунтувано пріоритетні напрямимодернізації вищої освіти, продиктовані закономірностями впливу освітніхчинників на інтелектуальний потенціал України.
Розроблено механізми розв’язаннясуперечностей між інтелектуальним потенціалом та освітнім рівнем індивіда узв’язку з трансформацією вітчизняної вищої освіти на етапі її інтеграції вєвропейський освітній простір. Сформульовано систему принципів, що розкриваютьсуть сучасної філософсько-освітньої парадигми.
Простежено тенденції взаємодії системивищої освіти з матеріальним і духовним виробництвом, соціальною сферою таіншими суспільними підсистемами з акцентом на виявлення аксіологічногопотенціалу вищої освіти та її вплив на модернізацію українського суспільства.
З’ясовано місце економічних регулятивів упідвищенні ефективності науково-дослідної роботи науково-педагогічних кадрів;розкрито фінансові механізми підвищення ефективності науково-дослідної роботи увищих навчальних закладах.
З’ясовано вимоги до інформаційнихматеріалів для створення галузевої комп’ютерної системи «Кадри освіти України».
Сформульовано пропозиції щодовдосконалення організаційно-економічних засад діяльності вищих навчальнихзакладів.
Запропоновано модель управління навчальноюта пошуковою діяльністю студентів на рівні взаємодії учасниківнавчально-виховного процесу та структурних підрозділів вищого навчальногозакладу.
Класифіковано використовувані у практицідіяльності вищих навчальних закладів педагогічні технології; виокремленоголовні структурні елементи наявних навчальних і виховних технологій; на ційоснові сконструйовано узагальнену модель навчально-виховної (освітньої)технології.
На основі розгляду організації навчальногопроцесу на економічних факультетах вищих навчальних закладів через призмуструктурних факторів та інституціональних умов економічного зростання України,інноваційно-інвестиційних факторів соціально-економічного розвитку України,тенденцій світової економіки та пріоритетів України в цьому процесі,ефективного використання економіко-математичних моделей прогнозуванняекономічних змін та управління сферою виробництва і послуг обґрунтовано основнінапрями підвищення якості підготовки майбутніх економістів.
Виокремлено концептуальні засади побудовизмісту математичної освіти бакалаврів математики і фізики, його структуруваннята реалізації у формі державних стандартів на рівні освітньо-кваліфікаційноїхарактеристики і освітньо-професійної програми підготовки бакалаврів математикиі фізики.
Виявлено основні природні та техногеннізагрози безпеці життєдіяльності населення, що використано у Концепціїпідготовки бакалаврів і магістрів географії, у процесі розробки нового перелікунапрямів, спеціальностей та спеціалізації підготовки фахівців-географів, урозробці освітніх стандартів з відокремлених спеціальностей.
Уточнено структуру і зміст поняття «якістьприродничої та технічної професійної освіти»; здійснено критеріальне наповненняпоняття «якість природничої та технічної освіти»; обгрунтувано теоретичнізасади забезпечення якості природничої та технічної освіти у вищих навчальнихзакладах України.
Одержано результати, що стосуютьсянапрямів прогностичного розвитку вищої гуманітарної освіти у контекстісуспільних перетворень в Україні та інтеграції вітчизняної гуманітарної освітиу світовий простір; шляхів трансформації системи вищої технократичної освіти усистему, що забезпечує збалансовану підготовку фахівців природничо-технічного ісуспільно-гуманітарного профілів; з’ясовано специфіку впливу вивченняукраїнської мови у цьому процесі.
Спростовано закладену в сучаснихпідручниках і навчальних посібниках з історичної граматики української мовизасадничу тезу про те, що проміжною ланкою між початком формування українськоїмови й праслов’янською мовою була спільно-східнослов’янська або давньоруськамова.
Виокремлено правові, соціально-політичніта гуманітарні фактори розбудови державності України; обґрунтовано оптимальнішляхи трансляції одержаних результатів у навчальну практику ВНЗ на змістовому іпроцесуальному рівнях.
З’ясовано методологічні аспекти підвищенняефективності викладання курсу «Історія України» у ВНЗ.
Уточнено механізми трансформаціїзарубіжних народних виховних ідей у навчально-виховний процес вітчизняних вищихнавчальних закладів.
Розробленомодель експертної діяльності інститутів післядипломної педагогічноїосвіти щодо освітніх інновацій в регіоні.
Уточнено модель професійно-кваліфікаційноїхарактеристики методиста закладу післядипломної освіти; розроблено змістпідготовки і підвищення кваліфікації методичних працівників.
Розроблено теоретико-медологічні засадиінтеграції науково-методичної діяльності закладів ППО; обґрунтовано механізмиінтеграції науково-методичної діяльності закладів ППО.
Запропоновано організаційно-педагогічнумодель очно-дистанційного підвищення кваліфікації керівних (управлінських)кадрів системи освіти.
Обґрунтовано компетентний підхід довизначення рівня освітньо-професійної підготовки педагогічних працівників заосвітньо-кваліфікаційними рівнями.
Зазначене вище дозволило визначити засадитрансформації системи вищої освіти України на етапі інтеграції в європейськийосвітній простір і механізми її адаптації до європейських освітніх стандартів;запропонувати комплексне розв’язання проблеми балансу попиту і пропозицій наринку освітніх послуг; виокремити психолого-педагогічний базис проектуванняособистісно орієнтованих технологій навчання у вищих навчальних закладах;запропонувати шляхи реалізації результатів наукових дослідженьнауково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів у змісті спеціальноїосвіти студентів; розкрити особливості розвитку вищої гуманітарної освіти вконтексті демократичних перетворень в Україні; відстежити вплив соціальнихчинників на формування загальнолюдських цінностей студентської молоді;розробити концептуальні засади підвищення ефективності діяльності закладівпіслядипломної педагогічної освіти.
2.5 Відділення педагогіки і психології професійно-технічної освіти
Відділення педагогіки і психологіїпрофесійно-технічної освіти засновано 29 січня 1997 р. Академік-секретарВідділення – доктор педагогічних наук, професор Ничкало Нелля Григорівна,вчений секретар – кандидат педагогічних наук Талалуєва Наталія Олександрівна.До складу входять 5 дійсних члени (академіка) та 11 членів-кореспондентів.
Відділенню підпорядковані науковіпідрозділи: Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих; Інститутпрофесійно-технічної освіти; Донецький інститут післядипломної освіти інженерно-педагогічнихпрацівників; Львівський науково-практичний центр професійно-технічної освіти;Навчально-науковий центр професійно-технічної освіти.
Основний напрям наукових досліджень: «Теоретико-методичніоснови формування змісту професійної освіти», а саме: дидактика професійноїшколи; психолого-педагогічні засади технологій навчання у неперервнійпрофесійній освіті; педагогічна майстерність у системі професійної освіти;педагогічні умови виховання майбутніх робітників у професійно-технічнихнавчальних закладах; неперервна професійно-мистецька освіта; становленняособистості фахівця в системі неперервної професійної освіти; управління таекономіка в системі професійно-технічної освіти; розвиток професійної освіти взарубіжних країнах; теоретичні та методичні проблеми професійної освіти.

Висновок
Академіяпедагогічних наук України створена указом Президента України в 1992 році яквища галузева державна наукова установа.
Першимпрезидентом АПН України був обраний доктор педагогічних наук, професор М.Д. Ярмаченко.Нині у складі АПН України 51 дійсний член і 83 члени-кореспонденти.
Упідпорядкуванні Академії 9 науково-дослідних інститутів і 5 центрів, 2 вищінавчальні заклади післядипломної світи, що здійснюють перепідготовку тапідвищення кваліфікації педагогічних і керівних кадрів, Державнанауково-педагогічна бібліотека імені В.О. Сухомлинського та Педагогічниймузей. В установах АПН України працює понад 1200 наукових співробітників,більше половини яких мають наукові степені доктора або кандидата наук.
Науковіструктури АПН об’єднано а п’ять відділень:
– теорії та історії педагогіки;
– дидактики, методики та інформаційних технологій в освіті;
– психології, вікової фізіології та дефектології;
– педагогіки та психології професійно-технічної освіти;
– педагогіки та психології вищої школи.
Основнезавдання АПНУкраїни полягає педагогічних і психологічних проблемрозвитку національної системи освіти. Науковці Академії щорічно виконують понад200 тем фундаментальних і прикладних досліджень, а також завдання близько 20державних і галузевих програм.
Зарезультатами наукових досліджень членами Академії щорічно видається майже 2,5тисячі праць, серед яких вагоме місце займають монографії, підручники інавчальні посібники, методичні посібники і рекомендації, навчальні програмитощо. Так, за останні роки науковці Академії здійснили навчально-методичнезабезпечення переходу початкової школи на новий зміст і структуру (розробленоДержавний стандарт, навчальні плани і програми, підготовлено і виданопідручники і навчальні посібники для 1–4 класів, відповідні методичні розробкиі рекомендації); обґрунтували зміст освіти для основної і старшоїзагальноосвітньої школи (розроблено Державний стандарт, навчальні плани іпрограми, створюються підручники і навчальні посібники з усіх базовихпредметів); підготували нормативну базу щодо переходу спеціальної початковоїосвіти дітей з порушення психофізичного розвитку на новий зміст (розробленоДержавний стандарт, навчальні плани і програми, готуються підручники іпосібники для різних категорій дітей з особливими потребами); концептуальнообґрунтували основні засади розвитку професійно-технічної освіти і змістпідготовки робітничих кадрів (розроблена державна програма розвиткупрофтехосвіти, створюються стандарти змісту для різних професій); визначилиорганізаційно-педагогічні умови підвищення якості підготовки фахівців з вищоюосвітою у зв’язку з приєднанням України до Болонського процесу (підготовленогалузеві стандарти вищої школи з багатьох спеціальностей, розробленопедагогічної освіти, створено навчально-методичне забезпечення підготовкифахівців з вищою освітою), розробили нормативно-правове забезпеченняфункціонування в системі освіти психологічної служби, тощо.
УченіАПН України мають вагомий доробок у розв’язанні проблем розвитку особистості ісоціоприродному і культурному просторі, її соціалізації в сучасному суспільствіі громадського виховання.
ПідготовленоНаціональну програму виховання дітей та учнівської молоді в Україні, Програмурозвитку і виховання дитини раннього віку та методичне забезпечення до неї,створено низку психологічних тренінгів, методичних розробок і рекомендацій щодозапобігання деструктивним впливам на особистість, гармонізації особистісногорозвитку молоді на засадах гуманістичної парадигми тощо.
Академіяздійснює підготовку наукових і науково-педагогічних кадрів з 26 науковихспеціальностей у галузі педагогічних, психологічних і філософських наук. Васпірантурі навчається понад 500 осіб, в докторантурі – понад 40 осіб. Унаукових установах АПН діє 12 спеціалізованих учених рад з педагогічних тапсихологічних наук, на засіданні яких захищається близько 200 дисертацій нарік. При Академії діє Рада з координації наукових досліджень у галузіпедагогічних і психологічних наук, яка узгоджує проблематику дисертаційнихробіт з педагогіки і психології.
УченіАкадемії беруть активну участь у державотворчих процесах, нормативно-правовомузабезпеченні функціонування системи освіти. За їх участю підготовленаНаціональна доктрина розвитку освіти, державні і галузеві програми з проблемрозвитку освіти, державні стандарти спеціальної початкової освіти, загальноїсередньої освіти для 12-річної школи, з ряду спеціальностей вищої освіти тощо.

Використаналітература
1.  Академіяпедагогічних наук України. Інформаційний довідник. – К.: Фенікс, 2002. – 296 с.
2.  Щорічний звіт пророботу Академії педагогічних наук України за 2002 рік. – К.: АПН України, 2007.– 259 с.