Зміст
1. Організаційні основи фінансів виробництва
2. Оцінка фінансової стійкості
3. Задача
Список використаної літератури
1. Організаційні основифінансів виробництва
Перехід до ринковоїекономіки зумовлює посилення ролі фінансів підприємств у системігосподарювання. Конкурентоспроможність та платоспроможність підприємстввизначаються раціональною організацією фінансів. Організація фінансовоїдіяльності підприємства має бути побудована так, щоб це сприяло підвищеннюефективності виробництва.[1]
Функціонуванняфінансів підприємств здійснюється не автоматично, а з допомогою цілеспрямованоїїх організації. Під організацієюфінансів підприємств розуміють форми, методи, способиформування та використання ресурсів, контроль за їх кругооборотом длядосягнення економічних цілей згідно з чинними законодавчими актами. В основуорганізації фінансів підприємств покладено комерційний розрахунок. За ринковоїекономіки господарський механізм саморозвитку базується на таких основнихпринципах: саморегулювання, самоокупність та самофінансування. Цим принципамвідповідає комерційний розрахунок, тобто метод ведення господарювання, щополягає в постійному порівнюванні (у грошовому вираженні) витрат та результатівдіяльності. Його метою є одержання максимального прибутку за мінімальних витраткапіталу та мінімально можливого ризику.
Комерційнийрозрахунок справляє значний вплив на організацію фінансів підприємств. Вінпередбачає, що фінансові відносини підприємств регламентуються державою восновному економічними методами — з допомогою важелів відповідної податкової,амортизаційної, валютної, протекціоністської політики. Збитки (в тім числівтрачена вигода), що їх зазнало підприємство внаслідок виконання вказівокдержавних органів та посадових осіб, які суперечать чинному законодавству,повинні бути відшкодовані відповідними органами.
Суб’єктгосподарювання має справжню фінансову незалежність, тобто право самостійновирішувати, що і як виробити, кому реалізувати продукцію, як розподілитивиручку від реалізації продукції, як розпорядитися прибутком, які фінансовіресурси формувати та як їх використовувати.
Суб’єктифінансових відносин несуть реальну економічну відповідальність за результатидіяльності та своєчасне виконання своїх зобов’язань перед постачальниками,споживачами, державою, банками. За своїми зобов’язаннями підприємствовідповідає власним майном і доходами. За невиконання зобов’язань підприємствомдо нього застосовується система фінансових санкцій. Справді самостійнепідприємство покриває свої втрати та збитки за рахунок фінансових резервів,системи страхування та за рахунок власного прибутку. Воно зобов’язанекомпенсувати збитки, завдані нераціональним використанням землі та іншихприродних ресурсів, забрудненням навколишнього середовища, порушенням безпекивиробництва.
Джереломформування фінансових ресурсів підприємств є реально зароблені доходи відреалізації продукції та від фінансових інвестицій. Економічна відповідальністьпідприємства настільки велика, що його можуть оголосити банкрутом у разізавеликих збитків та неспроможності виконати зобов’язання перед кредиторами. Упідприємств формуються партнерські взаємовідносини з банками та страховимикомпаніями. Підприємства й банки є рівноправними партнерами, які організовуютьфінансові взаємовідносини з метою одержання прибутку. Банки не надаютьпідприємствам безкоштовних та безстрокових кредитів. Підприємства, у своючергу, за зберігання грошових коштів на банківських рахунках одержують певнівідсотки. Страхові компанії страхують численні ризики, пов’язані зпідприємницькою діяльністю суб’єктів господарювання, створюючи певні гарантіїстабільності виробничої діяльності. У підприємств формуються взаємовідносини збюджетом та державними цільовими фондами, створеними для підтриманнякомерційних засад в організації підприємництва. Держава встановлює податковіплатежі, обов’язкові збори та внески на такому рівні, щоб не підірватизаінтересованості підприємств у розвитку виробництва та підвищенні йогоефективності. Бюджетні асигнування виділяються підприємствам у вигляді цільовихсубсидій та субвенцій, що виключає можливість паразитування за рахунокдержавних коштів.
Перехіднийдо ринкової економіки період характеризується багатоукладністю господарювання.Тут репрезентовано всі форми власності: державну, комунальну, колективну,приватну. Це зумовило появу різних організаційно-правових форм господарювання.
Ринковаекономіка зовсім не виключає присутності поряд з іншими і державної власності.До державного сектора належать ті установи та організації, які повністю абочастково фінансуються з державного бюджету. Створюються також підприємства зізмішаною формою власності, що в них держава є основним держателем корпоративнихправ, — електроенергетика, вугільна промисловість, машинобудування та рядінших. Державна власність, проте, не зменшує ні самостійності, ні матеріальноївідповідальності суб’єктів господарювання.
Наорганізацію фінансів впливають організаційно-правові форми господарювання,сфера та характер діяльності підприємств. Це проявляється в процесі формуваннякапіталу (статутного фонду), розподілу прибутку, утворення грошових фондів,внутрішньовідомчого розподілу засобів, у взаємовідносинах з бюджетом тощо. Уринковій економіці основною формою господарювання є акціонерне товариство.Розрізняють акціонерні товариства закритого та відкритого типів. Акціонернетовариство закритого типу засновує обмежена кількість акціонерів. При цьомубудь-який член товариства не може продати свого паю без згоди інших акціонерів,які мають переважне право на придбання цього паю. Акціонерне товариствовідкритого типу орієнтовано на більшу кількість акціонерів через встановленнявідкритої передплати на акції. При цьому акціонер має право на власний розсудпродавати, дарувати чи заставляти свої акції. Акціонерне товариство організуєтьсяна добровільних засадах фізичними та юридичними особами. У статутний фонд вониможуть вносити не тільки відповідні кошти (у тім числі в іноземній валюті), а йробити внески у вигляді нерухомості, обладнання, інтелектуальної власності,інших основних фондів.
ЗакономУкраїни “Прогосподарські товариства” передбачено можливість реєстрації різних видів товариств.[2]Особливо поширеним є товариство з обмеженою відповідальністю. Кожен ізучасників такого товариства вносить визначений пай у статутний фонд і згідно зним одержує частку в доходах та майні товариства. Надалі відповідальністьучасника товариства обмежується його паєм або внеском. Члени товариства зазобов’язаннями товариства не відповідають. Товариство відповідає за своїмиборгами тільки тим майном, яке є в його активі. Майно формується за рахуноквнесків учасників, доходів, одержаних від підприємницької діяльності та іншихзаконних джерел. Товариство з обмеженою відповідальністю є юридичною особою,має свій статут. У статуті визначено порядок розподілу прибутку й ту йогочастку, яку розподіляють між членами відповідно до їхніх внесків.
Товаристваз обмеженою відповідальністю створюються у формі кооперативів, колективних таорендних підприємств. Характерним для них є те, що власність товариства — цеспільна власність усіх його учасників.
Організаціяфінансів підприємств відбиває галузеві особливості, специфіку виробництва,рівень його технічного забезпечення та рівень технологічних процесів, склад іструктуру виробничих витрат, вплив природно-кліматичних факторів навиробництво. Так, наприклад, у сільськогосподарському виробництві,гірничодобувній промисловості, капітальному будівництві дія природних такліматичних факторів зумовлює особливості розподілу прибутку, необхідністьформування фінансових ресурсів для протидії ризику, забезпечення страховогозахисту засобів виробництва та результатів праці.
2. Оцінка фінансової стійкості
Фінансова стійкість –характеристика стабільності фінансового стану підприємства, яка забезпечуєтьсявисокою часткою власного капіталу в загальній сумі використовуваних фінансовихзасобів.
Фінансовустійкістьпідприємства тісно пов’язано із перспективною його платоспроможністю, її аналіз дає змогу визначити фінансові можливості підприємства на відповідну перспективу.
Оцінкафінансовоїстійкостіпідприємства має на меті об’єктивний аналіз величини та структури активів і пасивів підприємства і визначення на цій основі міри його фінансової стабільності й незалежності, а також відповідності фінансово-господарської діяльності підприємства цілям його статутної діяльності.
Зарезультатами розрахунків фінансової стійкості можна зробити висновки:
•про інтенсивність використання позикових засобів;
•про ступінь залежності від короткострокових зобов’язань;
•про рівень довгострокової стійкості компанії без позикових засобів.
Відповіднодо показника забезпечення запасів і витрат власними та позиченими коштами можнаназвати такі типи фінансової стійкості підприємства:
1)абсолютна фінансова стійкість (трапляється на практиці дуже рідко) — коливласні оборотні кошти забезпечують запаси й витрати;
2)нормально стійкий фінансовий стан — коли запаси й витрати забезпечуються сумоювласних оборотних коштів та довгостроковими позиковими джерелами;
3)нестійкий фінансовий стан — коли запаси й витрати забезпечуються за рахуноквласних оборотних коштів, довгострокових позикових джерел та короткостроковихкредитів і позик, тобто за рахунок усіх основних джерел формування запасів івитрат;
4)кризовий фінансовий стан — коли запаси й витрати не забезпечуються джерелами їхформування і підприємство перебуває на межі банкрутства. Фінансове стійкимможна вважати таке підприємство, яке за рахунок власних коштів спроможнезабезпечити запаси й витрати, не допустити невиправданої кредиторськоїзаборгованості, своєчасно розрахуватись за своїми зобов’язаннями.[3]
Одним з істотнихкомпонентів фінансової стійкості підприємства є наявність у нього фінансовихресурсів, достатніх для розвитку конкурентоздатного виробництва. В свою чергу,самі фінансові ресурси можуть бути в необхідному обсязі сформовані тільки заумови ефективної роботи підприємства, яка зможе забезпечити одержання прибутку.За рахунок прибутку в ринковій економіці підприємство створює фінансову базу якдля самофінансування поточної діяльності, так і для здійснення розширеноговідтворення. Використовуючи прибуток, підприємство може не лише погасити своїзобов’язання перед бюджетом, банками та іншими підприємствами й організаціями,а й інвестувати засоби в нове будівництво, реконструкцію чи модернізаціюнаявного устаткування або заміну його прогресивнішим. При цьому для досягненняі підтримання фінансової стійкості важливий не тільки абсолютний обсягприбутку, а й його рівень щодо вкладеного капіталу підприємства або затрат,тобто рентабельність.
Величина і динаміка рентабельності з точки зору фінансовоїстійкості характеризує ступінь ділової активності підприємства та йогофінансове благополуччя.
Оцінку фінансової стійкості підприємства доцільно здійснюватипоетапно, на підставі комплексу показників.
Аналіз фінансової стійкості (платоспроможності) підприємстваздійснюється шляхом розрахунку таких основних показників (коефіцієнтів):
· коефіцієнтафінансової незалежності (автономії);
· коефіцієнтафінансування;
· коефіцієнтафінансового лівериджу;
· коефіцієнтапокриття процентів;
· коефіцієнтазабезпеченості власними оборотними засобами;
· коефіцієнтаманевреності власного капіталу.
Коефіцієнтфінансової незалежності (автономії) розраховується як відношення власногокапіталу підприємства до підсумку балансу підприємства і показує питому вагувласного капіталу в загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність.
Частинавласного капіталу в загальній сумі фінансових ресурсів повинна бути не меншою50%, тобто коефіцієнт незалежності >= 0,5.
Коефіцієнтнезалежності характеризує можливість підприємства виконати свої зовнішнізобов’язання за рахунок використання власних активів, його незалежність відпозикових джерел.
Чимнижче значення коефіцієнта, тим вище ризик неплатоспроможності. Низьке значеннякоефіцієнта говорить про можливість дефіциту грошових коштів.
Коефіцієнтфінансування розраховується як співвідношення залучених та власних засобів іхарактеризує залежність підприємства від залучених засобів.
Коефіцієнтфінансування повинен бути меншим 1,0.
Коефіцієнтфінансового лівериджу розраховується як співвідношення довгостроковогопозикового капіталу і власного капіталу.
Показникфінансового лівериджу характеризує залежність підприємства від довгостроковихзобов’язань.
Коефіцієнтпокриття процентів — відношення чистого прибутку до виплати процентів іподатків до процентних виплат.
Характеризуєступінь захищеності кредиторів від несплати процентів за наданий кредит ідемонструє, в скільки разів зароблені підприємством протягом звітного періодукошти перевищують суму процентів позики.
Коефіцієнтзабезпеченості власними оборотними засобами розраховується як відношеннявеличини чистого оборотного (робочого) капіталу до величини оборотних активівпідприємства і показує забезпеченість підприємства власними оборотнимизасобами.
Робочийкапітал — різниця між оборотними активами підприємства та йогокороткостроковими зобов’язаннями, тобто він складається з частини оборотнихактивів, які фінансуються за рахунок власного капіталу і довгостроковихзобов’язань.
Коефіцієнтманевреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталувикористовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена воборотні засоби, а яка — капіталізована. Коефіцієнт маневреності власногокапіталу розраховується як відношення чистого оборотного капіталу до власногокапіталу.
Розглянемона умовному прикладі порядок розрахунку нормативних значень коефіцієнтаспіввідношення позикових та власних коштів, тобто коефіцієнта структури коштівпідприємства (табл. 1). Нормативні показники розраховують фінансові аналітикипідприємства.
Таблиця 1. – Розрахунок нормативного значення коефіцієнта співвідношенняпозикових та власних коштів підприємства№ з/п Показник Значення показника Відхи-лення початок періоду кінець періоду 1 Основні засоби та необоротні активи, які фінансуються за рахунок власних джерел (в % до всього майна) 7,97 13,05 +5,08 2 Необхідні матеріальні запаси (в % до усього майна) 47,56 37,57 -9,99 3 Необхідні обсяг власних коштів (р.1) + (р.2) 55,53 50,62 -4,91 4 Граничний обсяг позикових коштів (100 – р.3) 44,47 49,38 +4,91 5 Нормативний коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів (р.4: р.3) 0,8 0,98 0,18
Вузагальненому вигляді показники фінансової стійкості підприємства подано втабл. 2.
Таблиця 2. – Показники фінансової стійкості підприємства№ з/п Показник Початок періоду Кінець періоду Відхи-лення 1 Коефіцієнт автономності (незалежності) 0,1 0,7 +0,6 2
Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів:
2.1. Фактичний
2.2. Нормативний
9,63
0,8
0,59
0,96
-9,04
+0,19 3 Коефіцієнт довгострокового залучення капіталу – – – 4 Коефіцієнт маневреності власних коштів 0,27 0,87 +0,6 5 Коефіцієнт реальної вартості основних засобів та майна підприємства 0,07 0,13 +0,06 6 Рівень довгострокової платоспроможності 0,1 2,0 +1,9
Ізтаблиці видно, що за відповідний період фінансова стійкість підприємстваполіпшилась. Так, якщо на початок періоду, що аналізується, значеннякоефіцієнта автономії (відношення власних коштів до вартості майна) становило0,1 (10%), то на кінець цього періоду воно збільшилось до 0,7 (70%).
Збільшивсякоефіцієнт маневреності власних коштів. Це слід розглядати як позитивнутенденцію, оскільки таке збільшення супроводжувалось випереджаючим зростаннямвласних коштів щодо позичених.[4]
Особливуувагу слід приділити коефіцієнту співвідношення позикових і власних коштів якодному із основних показників оцінки фінансової стійкості. Як видно з табл.9.6, на початок цього періоду обсяг позикових коштів у 9,6 раза перевищувавобсяг власних коштів, тоді як згідно із розрахованим раніше нормативним рівнемназваного коефіцієнта позикові кошти не повинні були перевищувати 80 % власнихкоштів. На кінець періоду фактичний коефіцієнт співвідношення позикових тавласних коштів дорівнював 0,59, що на 0,41 відсоткового пункта (майже вдвічі)нижче за нормативний (максимально допустимий) (0,98).
Отже,підприємство за рік, що аналізується, трансформувалось із фінансове нестійкого,залежного підприємства у підприємство з певним запасом фінансової стійкості.Перетворення підприємства на фінансово стійке дає підстави вважати йогонадійним та перспективним діловим партнером.
Цівисновки можуть бути підтверджені і детальнішим аналізом обертання матеріальнихоборотних коштів та коштів у розрахунках (табл. 3).
Яквидно із таблиці, термін обертання матеріальних оборотних коштів попідприємству набагато повільніший за термін обертання коштів у розрахунках.Відтак можна зробити висновок, що у звітному періоді терміни обертання якматеріальних оборотних коштів, так і обертання коштів у розрахунках зросли.Дебіторська заборгованість перетворювалась на кошти частіше, ніж закінчувавсявиробничий цикл.
Таблиця 3. – Динаміка обертання матеріальних оборотних коштів такоштів у розрахунках підприємства за минулий та звітний періоди, разів№ з/п Показник Минулий рік Звітний рік 1 Обертання матеріальних оборотних коштів 3,4 6,2 3 Обертання коштів у розрахунках 11,3 18,0
3. Задача
Підприємствопланує реалізувати вироби А, Б, В, Г. Повна собівартість виробу А-82 грн., Б-64грн., В-84 грн., Г-75 грн. Оптова ціна А-108 грн., Б-89 грн., В-103 грн. Г-112грн. Розрахувати прибуток від реалізації продукції методом прямого розрахунку.Кількість виробів реалізованих: А-125 шт., Б-69 шт., В-35 шт., Г-31 шт.
Рішення:
Методпрямого розрахунку. Прибуток розраховується за окремими видами продукції, щовиробляються і реалізуються. Для розрахунку необхідні такі вихідні дані:
1. Перелік ікількість продукції відповідної номенклатури (асортименту), що планується довиробництва і реалізації.
2. Собівартість одиниціпродукції.
3. Ціна одиниці продукції(ціна виробника).
Прибутоквід реалізації за одиницюпродукції по виробам:
– вироб А: Оптова ціна — Повна собівартість виробу = 108 – 82 = 26 грн.
– вироб Б: 89 – 64 = 25 грн.
– вироб В: 103 – 84 = 19 грн.
– вироб Г: 112 – 75 = 37 грн.
Визначимо загальний прибуток продукції по кожному виробу:
– вироб А: 26 * 125 = 3250 грн.
– вироб Б: 25 * 69 = 1725 грн.
– вироб В: 19 * 35 = 665 грн.
– вироб Г: 37 * 31 = 1147 грн.
Визначимо загальний прибуток продукції по всім виробам:
3250 + 1725 + 665 + 1147 = 6787 грн.
Отже, прибуток від реалізації продукції, розрахований методом прямогорозрахунку, складає 6787 грн.
Списоквикористаної літератури:
1. ЗаконУкраїни “Прогосподарські товариства” від 19.09.1991р. № 1576-ХІІ.
2. Гриньов В.М., Корда В.О. Фінанси підприємств. Навчальний посібник. –Х.: Видавничий Дім “ІНЖЕК”, 2004. — 432с.
3. ГрищенкоО.В. Анализ и диагностика финансово-хозяйственной деятельности предприятия:Учебное пособие. Таганрог: Изд-во ТРТУ, 2000. 112с.
4. Економікавиробничого підприємництва. Навчальний посібник./ За ред. Й.М. Петровича. 3-тєвид., випр. — К.: Т-во “Знання”, КОО, 2002. — 405 с.
5. Економічнийаналіз. Збірник завдань і тестів: Навч. посіб. для ВНЗ. Рекомендовано Мін.освіти і науки України / Мец В.О. — К., 2001. — 236 с.
6. Економічний аналіз діяльності суб’єктів господарювання: Підруч.для ВНЗ. РекомендованоМін. освіти і науки України / Попович П.Я. — Т., 2001. — 456 с.
7. Кривицька О.Р. Планування прибутку підприємства при визначенністратегії його розвитку // Фінанси України. -№3. –2005. –С.138.
8. ПримакТ. О. Економіка підприємства. Навчальний посібник. 2-ге вид., стер. — К.:Вікар, 2002. — 176 с.
9. ПартинГ.О, Загородній А.Г. Фінанси підприємств. –Львів.: ЛБІ НБУ, 2003. -265с.
10. Фінансипідприємств. /Поддєрьогін А.М. — К.: КНЕУ, 2000. — 460 с.