Організаційно-правове забезпечення надання платних послуг оздоровчого характеру

ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Законодавчо-правоверегулювання надання платних послуг оздоровчогохарактеру
1.1 Право на надання платних послуг оздоровчими центрами
1.2 Захист прав споживачів комерційних послуг оздоровчихцентрів
РОЗДІЛ 2. Методичне забезпеченнянадання платних послуг оздоровчого характеру
2.1 Мета та завдання оздоровчих центрів
2.2 Основні типи і зміст роботи оздоровчих закладів
2.2.1 Фітнес-клуби
2.2.2 Басейни
2.2.3 Спортивні клуби
2.3 Принципи організації роботи з клієнтамиоздоровчих центрів
2.4 Матеріально-технічне забезпечення функціонуванняоздоровчих центрів
РОЗДІЛ 3. Рентабельністьдіяльності комерційних оздоровчих закладів
3.1 Принципи розрахункуекономічної доцільності
3.2 Особливості досягнення прибутковості у сфері оздоровчихпослуг
ВИСНОВКИ
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
БІБЛІОГРАФІЯ
ВСТУП
Проблема. Cпад життєвого рiвня,залишковий принцип фiнансування системи охорони здоров`я, економiчнанеефективнiсть iснуючої системи фiнансування охоронооздоровчих заходiвзбільшення інтенсивності і тривалості праці суттєво погiршили здоров`янаселення України. Фактичним проявом цього є те, що iз року в рiк зростаєсмертнiсть та падає народжуванiсть в Українi. Аналiзуючи смертнiсть населенняУкраїни за останнi роки, можна вiдзначити рiзницю смертностi залежно вiд статiдля осiб працездатного вiку. Тому успiшне перетворення всiх ланокнародно-господарського комплексу України вимагає якiсно нових пiдходiв довирiшення проблем охорони здоров`я, створення гнучкої i ефективної системиуправлiння охороннооздоровчими закладами, iнтенсивного розвитку мережi оздоровчихцентрiв, пiдвищення ефективностi витрат на охорону здоров`я.
Актуальність. Діяльність оздоровчих центрів позадоволенню потреб населення у послугах оздоровчого характеру для нейтралізаціївражаючих факторів соціального середовища.
Об`єкт дослідження – законодавчо-правовеполе в Україні щодо регулювання надання платних оздоровчих послуг.
Предмет дослідження – ЗакониУкраїни і директивно інструктивні матеріали Мінохорони здоров`я, Мінмолодьспорту, якірегламентують функціонування оздоровчих центрів.
Робоча гіпотеза – знаннязмісту і функції правових актів у галузі комерції охорони здоров`я сприятимеформуванню системної уяви про умови відкриття та діяльності центрів оздоровчогоспрямування для різних верств населення.
Мета дослідження: скластиієрархію правових актів і директивно-інструктивних матеріалів, потрібних длявідкриття приватного ОЗФ центру.
Завданнями роботи є:
1)              провести аналіззаконів України, які регулюють надання платних послуг оздоровчого характеру;
2)              дати характеристикувідомчим директивно-інструктивним матеріалам наданню платних послуг оздоровчогохарактеру;
3)              з`ясуватиумови досягнення рентабильності у діяльності комерційних оздоровчих закладів.
Методика дослідження: аналіззаконів України і правових актів щодо підприємництва, а також інструктивно-директивнихвідомчих документів; систематизація документів за напрямками діяльності;класифікація їх функціонального значення.
Інноваційна новизна. Впрактиці фахової підготовки студентів за спеціалінсю «Фізична культура іспортивно-масова робота» та «Фізична культура та туризм» не включені матеріалипо наданню оздоровчих послуг на комерційній основі, що широко застосовуються впрактиці надання платних послуг.
Теоретико-методичнезначеннятеми: аналізуючи діяльність оздоровчих центрів комерційного типу можемопрослідкувати рівень надання послуг населенню та спроможність населення данимипослугами користуватися. Для людини в сучасному суспільстві досить актуальнимстало питання підтримання свого здоров`я, тому багато людей віддає перевагукористуватися послугами оздоровчих центрів, ніж займатися намооздоровленням,надання консультацій кваліфікованим спеціалістами набуває все більшоїпопулярності серед населення України, зокрема та набирає все більших обертів насвітовому ринку послуг.
Матеріали роботи можуть бутивикористані у відповідній навчальній темі фахової підготовки пр спеціальностям.
РОЗДІЛ 1ЗАКОНОДАВЧО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ НАДАННЯ ПЛАТНИХ ПОСЛУГОЗДОРОВЧОГО ХАРАКТЕРУ1.1 Право на надання платних послуг оздоровчими центрами
Надаватиплатні послуги оздоровчого характеру можуть суб`єкти підприємницькоїдіяльності. Суб’єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути:
громадяниУкраїни, інших держав, особи без громадянства, не обмежені законом управоздатності або дієздатності; (Абзац другий статті 2 із змінами, внесенимизгідно із Законом N 1807-III від 08.06.2000)
юридичніособи всіх форм власності, встановлених Законом України “Про підприємницькудіяльність”;
об’єднанняюридичних осіб, що здійснюють діяльність в Україні на умовах угоди про розподілпродукції. (Частину першу статті 2 доповнено абзацом згідно із Законом N1807-III від 08.06.2000)
Щодоюридичних осіб та громадян, для яких підприємницька діяльність не є основною,цей Закон застосовується до тієї частини їх діяльності, яка за своїм характеромє підприємницькою.
Найменуваннясуб’єкта підприємницької діяльності — юридичної особи повинне містити відомостіпро його організаційно-правову форму та назву. У найменуванні суб’єктапідприємницької діяльності — юридичної особи забороняється використання повнихабо скорочених найменувань органів державної влади, органів місцевогосамоврядування та похідних від цих найменувань, а також найменувань, тотожнихнайменуванню іншого суб’єкта підприємницької діяльності — юридичної особи чиоб’єднання громадян, внесених до відповідних реєстрів. (Статтю 2 доповненочастиною згідно із Законом N 2356-III від 05.04.2001)
Недопускається заняття підприємницькою діяльністю таких категорій громадян:військовослужбовців, службових осіб органів прокуратури, суду, державноїбезпеки, внутрішніх справ, державного нотаріату, а також органів державноївлади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств.(Частина четверта статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом N 762-IV від15.05.2003)
Особи,яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані якпідприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну,встановленого вироком суду.
Особи,які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливізлочини, не можуть бути зареєстровані як підприємці, не можуть виступатиспівзасновниками підприємницької організації, а також займати в підприємницькихтовариствах та їх спілках (об’єднаннях) керівні посади і посади, пов’язані зматеріальною відповідальністю.
Підприємцімають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-якудіяльність, що не суперечить чинному законодавству.
Особливостірегулювання окремих видів підприємництва встановлюються законодавством України.
Переліквидів діяльності, підприємництво в яких не застосовується у зв’язку зпідвищеними вимогами до безпеки робіт та необхідністю централізації функційуправління, встановлюється Верховною Радою України. (Частина третя статті 3 іззмінами, внесеними згідно із Законом N 304/95-ВР від 13.07.95, в редакціїЗакону N 1775-III від 01.06.2000 — набирає чинності 02.11.2000)
Підприємництвоздійснюється на основі таких принципів:
вільнийвибір видів діяльності;
залученняна добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна такоштів юридичних осіб і громадян;
самостійнеформування програми діяльності та вибір постачальників і споживачіввироблюваної продукції, встановлення цін відповідно до законодавства;
вільнийнайм працівників;
залученняі використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та іншихвидів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством;
вільнерозпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установленихзаконодавством;
самостійнездійснення підприємцем — юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності,використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свійрозсуд.
Підприємництвов Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, визначених законамиУкраїни, на вибір підприємця. (Частина перша статті 6 із змінами, внесенимизгідно із Законом N 1987-III від 21.09.2000)
Порядокстворення, діяльності, реорганізації та ліквідації окремих організаційних формпідприємництва визначається відповідними законодавчими актами України.
Уразі коли цей порядок спеціальним законодавством не встановлено, підприємецькерується цим Законом і своїм статутом.
Відносини,пов’язані із здійсненням підприємницької діяльності, регулюються цим Законом таіншими законодавчими актами України.
Умови здійснення підприємницької діяльності
Державнареєстрація суб’єктів підприємницької діяльності, крім об’єднань юридичних осіб,що здійснюють свою діяльність в Україні на умовах угод про розподіл продукції,проводиться у виконавчому комітеті міської, районної в місті ради або врайонній, районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації (далі —органи державної реєстрації) за місцезнаходженням або місцем проживання даногосуб’єкта, якщо інше не передбачено законом. Забороняється реєстрація суб’єктівпідприємницької діяльності, найменування яких суперечать вимогам частинитретьої статті 2 цього Закону. Відомості про зареєстровані суб’єктипідприємницької діяльності вносяться до Реєстру суб’єктів підприємницькоїдіяльності. Порядок його ведення визначається Кабінетом Міністрів України.(Частина перша статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законами N 1807-III від08.06.2000, N 2356-III від 05.04.2001)
Длядержавної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності — юридичної особиподаються такі документи:
рішеннявласника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу про створенняюридичної особи (крім приватного підприємства). Якщо власників абоуповноважених ними органів два і більше, таким рішенням є установчий договір, атакож протокол установчих зборів (конференції) у випадках, передбаченихзаконом; статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємництва;
реєстраційнакартка встановленого зразка, яка є водночас заявою про державну реєстрацію;
документ,що засвідчує сплату власником (власниками) внеску до статутного фонду суб’єктапідприємницької діяльності в розмірі, передбаченому законом;
документ,що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію;
пристворенні відкритих акціонерних товариств (крім відкритих акціонернихтовариств, створених у процесі приватизації та/або корпоратизації) подаєтьсязасвідчений Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіт пронаслідки підписки на акції.
(Частину другу статті 8 доповнено абзацом згідно із Законом N1987-III від 21.09.2000)
Громадяни,які мають намір здійснювати підприємницьку діяльність без створення юридичноїособи, подають реєстраційну картку встановленого зразка, яка є водночас заявоюпро державну реєстрацію, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номерафізичної особи — платника податків та інших обов’язкових платежів і документ,що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію.
Місцезнаходженнямсуб’єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) на дату державноїреєстрації може бути місцезнаходження (місце проживання) одного із засновниківабо місцезнаходження за іншою адресою, що підтверджується договором оренди абоіншим відповідним договором.
Органамдержавної реєстрації забороняється вимагати від суб’єктів підприємницькоїдіяльності додаткові документи, не передбачені цим Законом.
Державнареєстрація суб’єктів підприємницької діяльності проводиться за наявності всіх необхіднихдокументів за заявочним принципом протягом не більше п’яти робочих днів. Органидержавної реєстрації зобов’язані протягом цього терміну внести дані зреєстраційної картки до Реєстру суб’єктів підприємницької діяльності та видатисвідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка з проставленимідентифікаційним кодом (для юридичних осіб), який надається органам державноїреєстрації органами державної статистики, або ідентифікаційним номером фізичноїособи — платника податків та інших обов’язкових платежів. За порушення термінівреєстрації та вимогу подання для реєстрації документів, не передбаченихзаконом, посадові особи несуть адміністративну відповідальність згідно іззаконодавством. У п’ятиденний термін з дати реєстрації органи державної реєстраціїнаправляють примірник реєстраційної картки з відміткою про державну реєстраціювідповідному державному податковому органу і органу державної статистики таподають відомості про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльностідо органів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхуванняУкраїни на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещаснихвипадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду соціальногострахування з тимчасової втрати працездатності і Пенсійного фонду України.(Частина восьма статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 429-IV від16.01.2003)
Свідоцтвопро державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності та копія документа,що підтверджує взяття його на облік у державному податковому органі, єпідставою для відкриття рахунків у будь-яких банках України та інших держав завибором суб’єкта підприємницької діяльності і за згодою цих банків у порядку,що встановлюється Національним банком України.
Повідомленняпро відкриття або закриття рахунків у банках суб’єкт підприємницької діяльностізобов’язаний направити державному податковому органу, в якому він обліковуєтьсяяк платник податків і зборів (обов’язкових платежів). Таке повідомленняпротягом трьох робочих днів з дня відкриття або закриття рахунку (включаючидень відкриття або закриття) подається особисто або направляється на адресувідповідного державного податкового органу з повідомленням про вручення. Формаі зміст повідомлення про відкриття або закриття рахунків у банкахвстановлюється центральним податковим органом України.
Уразі зміни назви, організаційно-правової форми суб’єкта підприємницькоїдіяльності, а також форми власності суб’єкти підприємницької діяльності умісячний термін з моменту настання зазначених змін зобов’язані подати документидля перереєстрації.
Перереєстраціясуб’єкта підприємницької діяльності проводиться в порядку, встановленому дляйого реєстрації.
Уразі перереєстрації суб’єкта підприємницької діяльності, що визначаєтьсяправонаступником підприємства, приватизованого як цілісний майновий комплекс,подається документ, який засвідчує право власності на зазначений об’єкт.
Суб’єктпідприємницької діяльності має право відкривати свої філії (відділення),представництва без створення юридичної особи. Відкриття зазначених підрозділівне потребує їх державної реєстрації. Суб’єкт підприємницької діяльностіповідомляє про відкриття філії (відділення), представництва орган державноїреєстрації шляхом внесення додаткової інформації в свою реєстраційну картку.
Відповідальністьза відповідність чинному законодавству установчих документів, що подаються дляпроведення реєстрації, несе власник (власники) або уповноважені ним органи, якіподають документи для реєстрації суб’єкта підприємництва.
Уразі зміни свого місцезнаходження суб’єкт підприємницької діяльності всемиденний термін повинен повідомити про це орган державної реєстрації.
Невиконанняцієї вимоги дає право органам державної реєстрації звернутися до суду з позовомпро скасування державної реєстрації. (Частина сімнадцята статті 8 із змінами,внесеними згідно із Законом N 762-IV від 15.05.2003)
Скасуваннядержавної реєстрації здійснюється за заявою власника (власників) абоуповноважених ним (ними) органів чи за особистою заявою підприємця-громадянина,а також на підставі рішення суду в разі: (Абзац перший частина вісімнадцятоїстатті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 762-IV від 15.05.2003)
визнаннянедійсними або такими, що суперечать законодавству, установчих документів;
здійсненнядіяльності, що суперечить установчим документам та законодавству України;
несвоєчасногоповідомлення суб’єктом підприємницької діяльності про зміну його назви,організаційної форми, форми власності та місцезнаходження;
визнаннясуб’єкта підприємницької діяльності банкрутом (у випадках, передбаченихзаконодавством);
неподанняпротягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій,документів фінансової звітності згідно з законодавством. (Абзац шостий частинивісімнадцятої статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1708-III від11.05.2000)
Скасуваннядержавної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності здійснюється органомдержавної реєстрації за наявності ліквідаційного балансу, складеного ізатвердженого згідно з законодавством, та інших документів, що підтверджуютьпроведення заходів щодо ліквідації суб’єкта підприємницької діяльності якюридичної особи, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, шляхомвиключення його з Реєстру суб’єктів підприємницької діяльності.
Органдержавної реєстрації в десятиденний термін повідомляє відповідні державніподаткові органи та органи державної статистики, органи Фондузагальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадокбезробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництвіта професійних захворювань України, Фонду соціального страхування з тимчасовоївтрати працездатності та Пенсійного фонду України про скасування державноїреєстрації суб’єкта підприємницької діяльності. (Частина двадцята статті 8 іззмінами, внесеними згідно із Законом N 429-IV від 16.01.2003)
Скасуваннядержавної реєстрації позбавляє суб’єкта підприємницької діяльності статусуюридичної особи і є підставою для виключення його з Єдиного державного реєструпідприємств і організацій України.
Відмовув державній реєстрації може бути оскаржено в судовому порядку.
Задержавну реєстрацію справляється плата, розмір якої встановлюється КабінетомМіністрів України.
Одержанікошти використовуються у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
ЗаконамиУкраїни можуть бути встановлені спеціальні правила державної реєстрації певнихвидів суб’єктів підприємницької діяльності.
Положенняпро державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності затверджуєтьсяКабінетом Міністрів України.
(Стаття 8 в редакції Закону N 2697-12 від 15.10.92, іззмінами, внесеними згідно з Декретом N 10-92 від 15.12.92, Законами N 3716-12від 16.12.93, N 82/95-ВР від 02.03.95, N 725/97-ВР від 16.12.97, в редакціїЗакону N 762/97-ВР від 23.12.97)
Дляздійснення підприємницької діяльності підприємець має право укладати згромадянами договори про використання їх праці. При укладанні трудовогодоговору в тому числі у випадках, передбачених законами України, — контрактупідприємець зобов’язаний забезпечити умови та охорону праці, її оплату не нижчевстановленого в республіці мінімального рівня, а також інші соціальні гарантії,включаючи соціальне й медичне страхування та соціальне забезпечення відповіднодо чинного законодавства.
(Частина перша статті 9 із змінами, внесеними згідно ізЗаконом N 2401-III від 26.04.2001)
Привтраті працездатності підприємець забезпечує потерпілому відшкодування витрат увипадках і порядку, передбачених чинним законодавством.
Підприємецьзобов’язаний не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати прав таінтересів громадян, підприємств, установ, організацій і держави, щоохороняються законом.
Зазавдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену закономвідповідальність.
Суб’єктпідприємницької діяльності може бути визнаний господарським судом банкрутом упорядку, передбаченому Законом України “Про відновлення платоспроможностіборжника або визнання його банкрутом”. (Частина третя статті 10 в редакціїЗаконів N 2684-12 від 14.10.92, N 2409-III від 17.05.2001, із змінами,внесеними згідно із Законом N 762-IV від 15.05.2003)
Діяльністьпідприємця припиняється:
звласної ініціативи підприємця;
напідставі рішення суду у випадках, передбачених законодавством України; (Абзацтретій статті 11 в редакції Закону N 2684-12 від 14.10.92, із змінами,внесеними згідно із Законом N 762-IV від 15.05.2003)
уразі закінчення строку дії ліцензії або її анулювання;
наінших підставах, передбачених законодавчими актами України.1.2 Захист прав споживачів комерційних послуг оздоровчихцентрів
Споживачі,які перебувають на території України, під час придбання, замовлення абовикористання товарів (робіт, послуг) для задоволення своїх побутових потребмають право на:
державнийзахист своїх прав;
гарантованийрівень споживання;
належнуякість товарів (робіт, послуг), торговельного та інших видів обслуговування;
безпекупослуг;
необхідну,доступну, достовірну та своєчасну інформацію послуги, їх кількість, якість, атакож про їх виконавця; (Абзац шостий статті 3 в редакції Закону N 2949-III від10.01.2002) відшкодування збитків, завданих послугами неналежної якості, атакож майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечними дляжиття і здоров’я людей послугами у випадках, передбачених законодавством;(Абзац сьомий статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2949-III від10.01.2002)
зверненнядо суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав;
об’єднанняв громадські організації споживачів (об’єднання споживачів).
1.Держава забезпечує громадянам як споживачам захист їх прав, надає можливістьвільного вибору послуг, набуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняттясамостійних рішень під час використання послуг відповідно до їх потреб, ігарантує придбання або одержання іншими законними способами послуг в обсягах,що забезпечують рівень споживання, достатній для підтримання здоров’я іжиттєдіяльності. (Частина перша статті 4 із змінами, внесеними згідно ізЗаконом N 2949-III від 10.01.2002)
2.Державний захист прав громадян як споживачів здійснюють спеціальноуповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту правспоживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної РеспублікиКрим, місцеві державні адміністрації, органи і установи державногосанітарно-епідеміологічного нагляду України, інші органи виконавчої влади,органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства, а також судовіоргани. (Частина друга статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N82/95-ВР від 02.03.95, в редакції Закону N 2949-III від 10.01.2002)
Спеціальноуповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту правспоживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях,містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за дотриманнямзаконодавства України про захист прав споживачів у центральних і місцевихорганах виконавчої влади та суб’єктами господарської діяльності, забезпечуютьреалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право: (Абзацперший частини першої статті 5 в редакції Закону N 2949-III від 10.01.2002)
1)давати суб’єктам господарської діяльності обов’язкові для виконання приписи проприпинення порушень прав споживачів;
2)перевіряти у суб’єктів господарської діяльності сфери торгівлі, громадськогохарчування і послуг якість послуг, додержання обов’язкових вимог щодо безпекипослуг, а також додержання правил торгівлі та надання послуг. Входитибезперешкодно та обстежувати, відповідно до законодавства, будь-які виробничі,складські, торговельні та інші приміщення цих суб’єктів;
3)одержувати від суб’єктів господарської діяльності, що перевіряються, безплатнокопії необхідних нормативних документів та інші відомості, які характеризуютьякість послуг, комплектуючих виробів, що використовуються для надання послуг;(Пункт 4 частини першої статті 5 в редакції Закону N 2949-III від 10.01.2002)
4)забороняти суб’єктам господарської діяльності реалізацію надання послуг:
наякі немає документів, що засвідчують їх відповідність вимогам нормативнихдокументів;
наякі в актах законодавства, нормативних документах встановлено обов’язковівимоги щодо забезпечення безпеки життя, здоров’я, майна споживачів і охоронинавколишнього природного середовища, якщо ці послуги внесені до перелікупродукції, що підлягає обов’язковій сертифікації, але не мають сертифікатавідповідності (свідоцтва про визнання іноземного сертифіката); (Абзац третійпункту 6 частини першої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N2949-III від 10.01.2002)
завезенихна територію України без документів, які підтверджують їх належну якість;
наяких термін придатності не зазначений або зазначений з порушенням вимогнормативних документів; (Пункт 6 частини першої статті 5 доповнено абзацомзгідно із Законом N 2949-III від 10.01.2002)
5)приймати рішення:
проприпинення у сфері послуг, виконання робіт і надання послуг, що не відповідаютьвимогам нормативно-правових актів та нормативних документів, — до усуненнявиявлених недоліків; (Абзац другий пункту 7 частини першої статті 5 із змінами,внесеними згідно із Законом N 2949-III від 10.01.2002)
протимчасове припинення діяльності підприємств сфери послуг, що систематичнопорушують правила надання послуг, — до усунення виявлених недоліків;
6)подавати до суду позови про захист прав споживачів;
7)накладати на винних осіб у випадках, передбачених законодавством,адміністративні стягнення;
8)накладати на суб’єкти господарської діяльності сфери послуг, в тому числі нагромадян-підприємців, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, впорядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Результатиперевірок суб’єктів господарської діяльності службовими особами спеціальноуповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту правспоживачів та його територіальних органів оформлюються відповідними актами.(Частина друга статті 5 в редакції Закону N 2949-III від 10.01.2002)
Порядокприпинення відвантаження і реалізації надання послуг, діяльності підприємствсфери послуг, а також вилучення документів, що свідчать про порушення правспоживачів, визначається законодавчими актами України.
Іншіоргани виконавчої влади здійснюють державний захист прав споживачів у межахсвоєї компетенції, визначеної чинним законодавством. (Стаття 6 із змінами,внесеними згідно із Законом N 2949-III від 10.01.2002)
Скаргина рішення органів виконавчої влади, що здійснюють захист прав споживачів, їхслужбових осіб, а також на дії таких осіб розглядаються в порядку, визначеномузаконодавством.
Поданняскарги не зупиняє виконання рішення органу виконавчої влади, що здійснює захистправ споживачів, його службових осіб, а також дій таких осіб.
(Стаття 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2949-IIIвід 10.01.2002)
Правоспоживача на належну якість послуг
1.Споживач має право вимагати від виконавця, щоб якість наданої послугивідповідала вимогам нормативно-правових актів та нормативних документів, умовамдоговорів, а також інформації про послугу, яку надає виконавець. (Частина першастатті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2949-III від 10.01.2002)
2.Вимоги до послуги щодо його безпеки для життя, здоров’я і майна споживачів, атакож навколишнього природного середовища встановлюються нормативнимидокументами.
Реалізаціяінтересів споживачів у встановленні вимог до якості послуг забезпечуєтьсяправом участі об’єднань споживачів у розробці нормативних документів згідно зчинним законодавством.
3.Виконавець зобов’язаний передати споживачеві послугу, яка за якістю відповідаєвимогам нормативних документів, умовам договору, а також інформації пропослугу, що надається виконавцем.
Виконавецьзабезпечує нормальну роботу викорстовуваних технічних засобів оздоровлення.
Стосовнопослуг споживач має право пред’явити виконавцю відповідні вимоги, якщо буливиявлені недоліки в роботі обладнання, які заподіяли гкоду його здоров`ю.
Споживачмає право на те, щоб послуги були безпечними для його життя, здоров’я,навколишнього природного середовища, а також не завдавали шкоди його майну.
Уразі відсутності нормативних документів, що містять обов’язкові вимоги допослуги, використання якого може завдати шкоди життю, здоров’ю споживача,навколишньому природному середовищу, а також майну споживача, відповідні органивиконавчої влади, що здійснюють державний захист прав споживачів, зобов’язанінегайно реалізацію надання послуг. (Абзац другий частини першої статті 16 іззмінами, внесеними згідно із Законом N 2949-III від 10.01.2002)
РОЗДІЛ 2МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАДАННЯ ПЛАТНИХ ПОСЛУГ ОЗДОРОВЧОГОХАРАКТЕРУ2.1 Мета та завдання оздоровчих центрів
Сучаснi оздоровчi центри повиннi бутивисокоорганiзованими саморозвиваючими системами, здатними ефективно розвиватисьi в повнiй мiрi враховувати сукупнiсть загальнонацiональних, галузевих тарегiональних iнтересiв в пiдвищеннi кiлькостi та якостi здоров`я людини вумовах ринкової економики. Тобто збiльшення ефективностi цих центрiв вимагаєрозробки нових методологiчних, органiзацiйно-методичних та iнформацiйних основуправлiння, виходячи iз проблем децентралiзацiї систем управлiння об`єктаминародного господарства, зумовлених стратегiєю подальшого розвитку економiкиУкраїни.
Економiчнi перетворення, якiпроводяться сьогоднi в Українi, вимагають бiльш ефективного використанняприродо-ресурсного, науково-технологiчного потенцiалу регiонiв, що зумовлюєзосередження охороннооздоровчої дiяльнiстi саме в регiонах. Останнє може бутизумовлене ще й тим, що регiони України вiдрiзняються соцiально-економичними таприродо-ресурсними можливостями, екологiчною ситуацiєю, рiвнями народжуваностiта смертностi населення. Тому концепцiя регiоналiзацiї оздоровчої полiтикиповинна виходити саме iз соцiально-економiчних, природо-ресурсних, екологiчних,клiматичних та культурних можливостей регiонiв. При цьому основною ланкоюохороннооздоровчої полiтики в регiонах повинно стати удосконалення органiзацiїнаявної мережi санаторно-курортних закладiв, якi б забезпечували бiльшефективне та рацiональне використання рекреацiйних та лiкувальних природнихресурсiв. Мова йде про створення iстинно профiлактичної та вiдновлюваної формиохорони здоров`я, об`єкт якої — практично здорова людина, а головна мета — недопустити захворювань виключно природними, немедикаментозними профiлактичнимита вiдновлювальними засобами.
Оскiльки основою здоров`я людиниможна вважати оптимальну органiзацiю взаємодiї в системi«людина-середовище», чого не можна досягнути в межах всiєх країни, товиникає необхiднiсть у створеннi спецiальних центрiв у вiдповiдних зприродно-ресурсної, екологiчної та соцiально-економiчної точок зору регiонахУкраїни. Такi центри пропонується називати валеологiчними iнновацiйнимицентрами (ВІЦ) та класифiкувати їх на рекропарки, рекрополiси, курортополiси тарекреацiйнi зони. Назва валеологiчнi iнновацiйнi центри походить вiд валеологiї- науки про здоров(я i основою їх органiзацiйної структури управлiння повиненбути «iнновацiйний» тип структур, орiєнтований на нововведення. Томуосновним видом ефективної дiяльностi цих центрiв повинна стати постiйна розробка,реалiзацiя та впровадження сучасних наукоємких технологiй рекреацiї, лiкуваннята реабiлiтацiї на основi виключно природних профiлактичних та вiдновлювальнихзасобiв. ВІЦ повиннi ефективно функцiонувати в ринкових умовах господарювання,бути здатними покривати витрати на розвиток лiкувальної компонентиохороннооздоровчих заходiв, зумовленої необхiднiстю стацiонарної,медикаментозної форми лiкування мешканцiв регiону та пацiєнтiв центру згiдно зйого клiнiчними профiлями i завдяки наявностi належної науково методичної талiкувальної бази, необхiдної iнфраструктури.
Такi центри, на наш погляд, доцiльноорганiзовувати в Карпатськiй, Полiськiй, Пiвнiчно-причорноморськiй та Кримськiйрекреацiйних зонах. Це дозволить сформувати загальноукраїнську мережу ВІЦ таiнтегрувати iї в мiжнароднi оздоровчi мережi. Економiчною основою таких центрiвможуть бути рiзнi форми власностi (державна, мунiципальна та приватна), аокремi курортополiси можуть представляти собою спецiалiзованi економiчнi зони,наприклад, такi мiста-курорти, як Трускавець, Моршин, Схiдниця та iн.
Рiвень розвитку ВІЦ, їхорганiзацiйної структури визначається всiєю сукупнiстю ресурсiв, скерованих навирiшення проблем оздоровлення, виконання необхiдних науково-технологiчнихдослiджень, створення сучасної бази оздоровлення, пiдготовку ВІЦ до нововведеньта пiвищення квалiфiкацiї працiвникiв. Тобто на розвиток ВІЦ необхiдно дивитисьз кадрової, iнформацiйної, органiзацiйної та матерiально-технiчної точок зору,оскiльки ВІЦ — це комплекс економiчно та юридично самостiйних рекреацiйних,лiкувальних та реабiлiтацiйних закладiв, пiдприємств та органiзацiй, установнауки та освiти, фiнансових та торгових закладiв (або їх пiдроздiлiв),сконцентрованих на окремiй територiї з розвинутою iнфраструктурою, об`єднанихєдиним органiзацiйно-iнновацiйним процесом, i представляють своєрiдний полiгондля створення, широкого використання та поширення нових методiв та принципiворганiзацiї науково-технологiчної, оздоровчої, iнформацiйно-управлiнської таекономiчної дiяльностi. Ефективнiсть функцiонування таких соцiально-економiчнихсистем залежить в основному вiд органiзацiї управлiнської дiяльностi. Томувелику увагу тут слiд зосередити на формуваннi вiдповiдних органiв iорганiзацiйних структур управлiння, засобiв комунiкацiї та iнформацiйної бази.
Оскiльки санаторiї, пансiонати,будинки вiдпочинку, готелi, спортивно-оздоровчi табори та туристичнi бази,розташованi на територiї iснуючих сьогоднi мiст-курортiв, пiдпорядкованi рiзниммiнiстерствам та вiдомствам, то першочерговим завданням соцiально-економiчнихперетворень тут повинна стати органiзацiя системи управлiння ними. В якостiорганiв управлiння — базова органiзацiя ВІЦ є своєю штаб-квартирою, а такожмiсцевi органи влади в межах своїх повноважень. Базовою органiзацiєю тут може статиакцiонерне iнновацiйне товариство, яке може мати декiлька засновникiв (до числаяких входитимуть науково-дослiднi iнститути, санаторiї та пансiонати, органикомунальної власностi, пiдприємства, зовнiшньоторговi фiрми). В структуру ВІЦповинна входити також науково-технологiчна рада, створена при базовiйорганiзацiї. Мiсцевi органи влади повиннi здiйснювати контроль за дотриманнямумов функцiонування ВІЦ. Що стосується мiнiстерств та вiдомств України, а такожорганiв територiального управлiння, то їх оздоровчi заклади та пiдприємства,якi входитумуть в ВІЦ, можуть делегувати свої повноваження базовiй органiзацiї.Мiсцевi Ради народних депутатiв i органи по управлiнню державною власнiстюможуть передавати в користування базової органiзацiї ВІЦ на договiрних засадахземельнi дiлянки, об(єкти iнфраструктури i т.д.
Для вiдпрацювання методiв тапринципiв органiзацiйного управлiння валеологiчними iнновацiйними центрамиоптимальних шляхiв досягнення охороннооздоровчої та економiчної ефективностiнами обрано створення курортополiсу в м.Трускавець, оскiльки тут є вiдповiднанауково-методична та лiкувальна база, необхiдна iнфраструктура i Трускавецьвiдповiдає вимогам з точки зору архiтектури, курортобудування та екологiї. Аледля подальшого розвитку Трускавця, як i iнших санаторно-курортних зон неекстенсивним (через нарощування лiжко-мiсць), а iнтенсивним шляхом, черезсучаснi наукоємнi технологiї рекреацiї, лiкування та реабiлiтацiї, сервiсу танеобхiдного для ефективного розвитку курорту виробництва, бажано, щоб Трускавецьстав вiдкритим для iнвестицiй та впровадження сучасних технологiй, входив всвiтову мережу курортних охороннооздоровчих закладiв i вiдповiдав статусуоздоровниць мiжнародного рiвня. Це зумовлює змiну iснуючої форми господарюванняна бiльш просту, гнучку та здатну до адаптацiї при будь-яких змiнах взовнiшньому середовищi, i саме такiй формi повинна вiдповiдати структурасистеми управлiння курортополiсом. Курортополiс повинен бути як єдинийорганiзм, златний ефективно та надiйно функцiонувати, забезпечуючи свiйпостiйний розвиток та витримуючи конкуренцiю серед аналогiчних закладiв країнита зарубiжжя. Тобто курортополiс слiд розглядати як триєдине поняття:
·          по-перше,географiчне, як мiсто-курорт, з вiдповiдними природо-ресурсними, клiматичними таекологiчними умовами;
·          по-друге,економiчне, як єдиний господарський комплекс з вiдповiдною iнфраструктурою,iниегрованою на корпоративних засадах, та з правами спецiальної економiчноїзони:
·          по-третє,оздоровче, як ВІЦ, що займається розробкою, реалiзацiєю та використанням новихтехнологiй рекреацiї, реабiлiтацiї, сервiсу та необхiдного курорту виробництва.Тому до основних документiв, що регламентують створення курортополiсу,необхiдно вiднести: регiональну схему розвитку та розмiщення iнфраструктурикурорту, схему генерального плану, схему забудови мiста-курорту та вiдповiднiзакони України.
Створення курортополiсу доцiльнопроводити поетапно, але оскiльки вiн повинен представляти собою iнновацiйнуструктуру, то першочерговим повинно бути створення iнновацiйного центрурозвитку курорту типу iнновацiйного бiзнес-iнкубатора. Пiсля цього доцiльноздiйснювати формування iнших пiдприємницьких структур, згiдно з органiзацiйноюструктурою курортополiсу, та iнтегрувати їх на корпоративних засадах в курортополiсз подальшим наданням йому статусу спецiальної економiчної зони.
Таким чином, створенi рекропарки,рекрополiси, курортополiси, рекреацiйнi зони та взаємозв(язки мiж ними можутьпредставляти собою Нацiональну мережу валеологiчних iнновацiйних центрiв якнову форму охорони здоров(я населення України, концепцiя формування якоїрозроблена в Центрi дослiджень науково-технiчного потенцiалу та iсторiї наукиiм.Г.М.Доброва НАН України. 2.2 Основні типи і зміст роботи оздоровчих закладів2.2.1 Фітнес-клуби
Сучасні тенденції у світовомуоздоровчому русі супроводжуються появою нових терміноів і понять у сфері цьогосоциокультурного феномена. Одним з таких понять є «фитнесс», щоодержав за останнє десятиліття широке поширення, зустрічаючи в назвах клубів,оздоровчих програм і ін. При цьому він має саме різне тлумачення ізастосування, що веде до термінологічної і методичної плутанини. Так,наприклад, деякі федерації бодібілдингу проводять змагання по так званому«фітнессу» для жінок. По своїй суті це типові змагання збодібілдингу.
Слово «фітнесс» маєдосить широкий спектр тлумачень — придатний, бадьорий, пристосований, здоровий.Найбільш близько за значенням у російській мові є «підготовлений».
За своїм цільовимпризначенням «фітнесс» у більшому ступені відповідаєзагальноприйнятому в нас у країні поняттю «фізична культура». Однакце широке поняття значною мірою є декларативним, що як би стверджує значимістьлише фізичної активності для життя людини.
Концептуальна база«фітнесу» має більш конкретний зміст і є важливою складовою філософіїуспіху, що припускає необхідність визначеного рівня готовності переборюватижиттєві труднощі (фізичні, психологічні, емоційні).
У такий спосіб«фітнес» — поняття багатомірне, що включає більш широкий спектрознак, ніж просто рівень фізичного стану.
Загальний фітнес можнавизначити як степінь збалансованості фізичного, психічного, соціального станів,які використовують необхідні резерви для забезпечення поточної життєдіяльностібез зайвої фізичної і психічної напруги в стані гармонії з навколишнімсередовищем.
Ідеологія загального фітнесуреалізується в оздоровчих програмах, у яких об’єднані методи і засоби, щосполучаться з фізичними навантаженнями (вправи) і ментальними діями, орієнтованіна регуляцію психічного (духовного) стану. Прикладом подібного підходу єпрограма типу «Фітнес духу і тіла» [6].
Психічний і соціальнийкомпоненти загального фітнесу характеризують рівень їх стану, що забезпечуютьадекватну реакцію поведінки, здатність протистояти емоційним стресам ізнаходитися в стані гармонії з навколишнім соціумом.
Більш докладно зупинимося нафізичному фітнесі, що характеризує рівень фізичних можливостей, якізабезпечують поточну рухову активність без зайвого функціонального напруженняорганізму і залучення для цього необхідних фізіологічних резервів.
Далеко не завжди актуальнийфізичний фітнес у стані забезпечити необхідні умови для повноцінноїжиттєдіяльності. Тому підвищення фізичного фітнесу до рівня оптимального(необхідного), по суті, є основною задачею будь-якої оздоровчої програми.
На відміну від узагальненогорозуміння фізичної культури як умови здорового способу життя фитнесс має усвоєму розпорядженні досить чіткі критерії оцінки рівня фізичного стану.
Структура фізичного фітнесувиділяє основні фізичні (рухові) якості, що мають безпосередній зв’язок зіздоров’ям і відображають рівень функціонального стану окремих життєво важливихорганів і систем.
Для об’єктивної оцінки рівня«фізичного фітнесу» у світовій практиці розроблені комплекси тестів,що фактично мають міжнародний статус [5]. Це дозволяє об’єктивно оцінюватирівень фізичного стану індивідів, статевих, вікових і соціальних груп.
У чому полягає принциповийпідхід при визначенні функції конкретної фізичної вправи? Будь-яка фізичнавправа, кінцевою метою якої є здоров’я, відноситься до фітнесу.
Заняття яким-небудь видомспорту, що ставить своєю метою досягнення вищих (рекордних) результатів уже неможуть бути віднесені до фітнесу. Це пов’язано з тим, що вузькоспеціалізованізаняття на рівні високих досягнень не вирішують оздоровчих задач. І чим вищерівень цих досягнень, тим більш ясно виражені їх негативні наслідки [1,2,3].Надмірна по своїй напруженості адаптація (тренованість) має високу«структурну ціну» і містить в собі можливість функціональноговиснаження систем, що домінують в адаптаційних реакціях, а також зниженняфункціональних резервів інших систем, що не беруть участь безпосередньо вадаптаційних реакціях і що виявляються детренированими [4].
Фітнес — це вже навіть не тренд, а буквально частина нашогожиття.
Одночасно слід зазначити, що фітнес має величезну кількістьрізновидів. Завдяки цьому різноманіттю, будь-який бажаючий має можливістьпідібрати для себе таку програму, що підходить саме йому. Причому є рядваріантів і для дитячого фітнесу (фітнес для дітей), і для жіночого фітнесу(включаючи програми для вагітних і конкурси начебто «Міс фітнес»).
Приведемо короткий список того, що на даний момент відносятьдо фітнесу:
–        аеробіка;
–        стретчинг;
–        тай-чи;
–        йога;
–        шейпінг;
–        пілатес;
–        каланетик.
Не секрет, що тренування додають людині бажаний зовнішнійвигляд вашій мускулатурі і дозволяють виглядати більш стрункою і сухорлявою.
Але фізичні навантаження потрібні людині протягом усьогожиття. Без них людина швидше старіє, „збирає” букет хвороб. Численнідослідження виявили цілий список негативних наслідків, до яких приводитьвідсутність регулярних фізичних вправ.
Фітнес не тільки допомагає вам жити довше, він дозволяє вам іпочувати себе молодше. «Регулярні заняття спортом можуть бути еквівалентніомолодженню на десять років», — говорить дослідник д-р Рій Шепард зуніверситету Торонто.
У людей, що ведуть сидячий спосіб життя, показник ефективногооб`єму легень (Vо2 max) зменшується на 1% у рік, починаючи з25-річного віку.
Тренованому серцю для виконання тієї ж роботи потрібнозробити меншу кількість ударів на хвилину. Програма для поліпшення стануздоров’я може знизити частоту серцевих скорочень у спокої приблизно на 5-15ударів за хвилину, а, чим нижче ваша ЧСС, тим ви здоровіші. Це означає, що вишвидше будете проходити процес відновлення, ЧСС і дихання будуть швидшеповертатися до нормальних значень, і у вас буде більше енергії.
Коли ви здорові ваші клітини більш ефективно використовуютькисень, і це знову ж означає, що ви маєте велику кількість енергії, і швидшевідновлюєтесь після фізичної активності.
Через недостатнє використання сполучні тканини, пов’язане ізсидячим способом життя, зв’язки, суглобні сумки, сухожилля втрачають своюрухливість.
Регулярні заняття фізкультурою можуть подовжити ваше життя.Спортивна форма, як було встановлено, прямо зв’язана з рівнем смертності.Помірний рівень інтенсивності тренувань, що називають «прийнятним длябільшості дорослих», виявляється достатнім захистом від ранньої смерті.
Фітнес допомагає уникнути руйнівного впливу багатьохзахворювань, пов’язаних з віком. Багато проблем, що виникають з віком,пов’язані аж ніяк не з хворобами, а з втратою фізичної форми.
Недостатня фізична активність є одним з наріжних каменів упопередженні серцево-судинних і інших захворювань, що включають ішемічнухворобу серця, інсульт, підвищення артеріального тиску, інсуліннезалежєнийдіабет, остеопороз. Низька фізична активність або сидячий спосіб життя єдоведеним чинником ризику їх виникнення і розвитку.
За даними одного дослідження, опублікованим у журналі«Cіrculatіon», люди, що не займаються спортом, піддаються такому жризику серцевих захворювань, як курці, що викурюють одну пачку цигарок у деньабо з тими, у кого рівень холестерину складає 300 і більш.
Розмір, сила і вага серця збільшаться за допомогою вправ. Таксамо як волокна інших м’язів вашого тіла збільшуються в розмірі в результатіадаптації до навантаження, що збільшується, тим же саме відбувається і ізсерцем. Мережа кровоносних судин у серце буде також розростатися і зробить вашесерце більш сильним м’язом, що за одне скорочення перекачує більше крові.
Люди, що не займалися фізкультурою або займалися тількизрідка, важили більше, ніж їх однолітки, що регулярно займалися спортом.Причина в тому, що базовий рівень метаболізму (швидкість обміну речовин)сповільнюється з віком — приблизно на 2-3% за кожні 10 років після 20-літньоговіку. У людей з надлишковою вагою, що не займаються фізкультурою, метаболізмсповільнюється ще більш.
У міру того, як ви спалюєте жир і нарощуєте м’язи, вашорганізм починає спалювати більше калорій, навіть під час відпочинку. Цеозначає, що ви можете їсти більше, не набираючи при цьому вагу. Повна людина,при виконанні вправ, спалює головним чином глюкозу, у той час, як тренованалюдина спалює жирову тканину. Падіння рівня глюкози підвищує апетит, такимчином, повна людина, може стати ще повнішою якщо не володіє силою волі. Заняттяаеробікою, збільшують кількість ферментів, що спалюють жир, у м’язовихклітинах. Коли ви натреновані, ваш організм при виконанні вправ буде кращеабсорбувати і використовувати в кровотоці жирні кислоти, таким чином, більшежиру буде виділятися, підвищуючи обмін жирів.
З роками ми починаємо більше їсти і менше займатисяфізкультурою. У результаті ми нарощуємо жир і втрачаємо мускули — тканину знайбільшим метаболізмом. З роками співвідношення жиру і мускулів у вашому тілізмінюються: мускули поступаються місцем жиру. Після 30 років людина втрачає всередньому від 3 до 5 відсотків м’язових волокон за кожні 10 років. До 60 роківви можете втратити до 30% вашої мускульної сили.
Ідеальним для жінки є від 17 до 22% жиру, але в середньомужінки мають 36%. Чоловік вважається струнким, якщо його рівень жиру менше 21%.За допомогою регулярного виконання комплексу вправ і правильної дієти кількістьжиру в організмі буде зменшуватися, а м’язової маси — збільшуватися, змінюючипри цьому ваша статуру. Пам`ятайте, що м’язи важчі жиру, тому низький вмістжиру не обов’язково означає низьку вагу тіла.
Досить інтенсивні і регулярні фізичні навантаження захищаютьорганізм людини від виникнення раку товстої кишки, здатні попередити поява ракумолочної залози і легень, тобто найпоширеніших форм раку.
Для попередження перерахованих захворювань фахівці звичайнодають наступні рекомендації:
1.        Займатисяфізичними вправами не менш 3 разів у тиждень;
2.        Длякращої витримки навантаження серцево-судинною системою на заняття вартозатрачати 35-90 хвилин, розподіливши їх у такий спосіб: 5-10 хв. розминка,25-70 хв. навантаження, 5-10 хв. розслаблення. Чим старше людина і чим вонаменше тренована, тим важливіша стадія розминки;
3.        Фізичнівправи можуть включати комплекси з легким, помірним і великим навантаженням.Чим більше вид вправ підходить до способу життя людини, тим більше резонузайнятися саме ними;
4.        Рекомендованачастота, тривалість і інтенсивність вправ повинні відповідати можливостямкожної конкретної людини і залежати від вихідного рівня його тренованості. Ті,хто веде сидячий спосіб життя і неактивні фізично, повинні починати знетривалих і не дуже інтенсивних вправ і підвищувати свою тренованістьпоступово протягом декількох тижнів;
5.        Фізичнаактивність людини в літньому віці повинна бути систематичною, але помірної, безвеликих перевантажень і напруг.
Фітнес — це наукова система удосконалення тіла людини. Длядосягнення максимального ефекту від занять фітнесом корисно ознайомитися знауковими основами фітнес-тренувань.
Як відомо, в основі фітнесу і фізичного здоров’я лежить здоровийспосіб життя, розвиток атлетичних і рухових якостей. Таких якостей, що і даютьнайбільш повне визначення фітнесу, при розумному їх сполученні, небагато. Це:
Загальна аеробна витривалість — здатність довгострокововиконувати роботу середньої потужності і протистояти стомленню. Розвиток цієїякості дає гарантію, що рух може виконуватися тривалий час з одночасним швидкимвідновленням після навантаження. Ваша аеробна система використовує кисень дляперетворення вуглеводів у джерела енергії. При тривалих заняттях у цей процесвключаються також жири і, частково, білки, що робить аеробне тренування майжеідеальної для втрати жиру.
Швидкісна витривалість — здатність протистояти стомленню всубмаксимальних по швидкості навантаженнях.
Силова витривалість — здатність протистояти стомленню придосить тривалих навантаженнях силового характеру. Силова витривалість показуєнаскільки м’яза можуть створювати повторні зусилля і протягом якого часупідтримувати таку активність. Силова витривалість має важливе значення прибудь-якому виді активних занять фітнесом: від анаеробних повторних підйомів вагдо інтенсивної аеробної активності при бігу.
Швидкісно-силова витривалість — здатність до виконання доситьтривалих за часом вправ силового характеру з максимальною швидкістю.
Гнучкість — здатність людини виконувати руху з великоюамплітудою за рахунок еластичності м’язів, сухожиль і зв’язок. Підвищенагнучкість знижує ризик травми під час виконання вправ.
Швидкість — здатність максимально швидко чергувати скороченням’язів і їх розслаблення.
Динамічна м’язова сила — здатність до максимально швидкого(вибухового) прояву зусиль з великим обтяженням або власною вагою тіла. Прицьому відбувається короткочасний викид енергії, не потребуючий значноїкількості кисню. Зростання м’язової сили часто супроводжується збільшенням об`єму і щільності м’язів — «будовою» м’язів. Крім естетичного значення збільшені мускули меншпіддаються ушкодженням і сприяють контролю маси, тому що м’язова тканинавимагає калорій більше, ніж жирова, навіть під час відпочинку.
Спритність — здатність виконувати координаційно-складнірухові дії.
Композиція (склад) тіла — співвідношення жирової, кісткової ім’язової тканин вашого тіла. Це співвідношення, почасти, показує стан вашогоздоров’я і фізичної підготовки в залежності від вашої ваги і віку. Надлишковийзміст жирової тканини підвищує ризик розвитку хвороб серця, діабету, підвищенняартеріального тиску й ін.2.2.2 Басейни
Вода в житті людини займає важливе місце. Дитина від моменту зачаттяперебуває у водному середовищі. Організм людини на 70 – 75 % від маси тіласкладається з води. Для оздоровлення людана здавна використовувала загартування.
В сучасних оздоровчих центрах досить багато увагиприділяється навчанню та розвитку такого виду спорту як плавання. Дітей зраннього віку вчать плавати, чим раніше дитина починає займатися плаванням, тимменше вона хворіє на різні захворювання, які передаються повітряно-краплиннимшляхом.
Існують басейни як відкритого так і закритого типів. Басейнивідкритого типу споруджуються під відкритим небом, вони постійно обігріваються,підтримується постійна температура води. Такі види басейнів потребують значнихкапіталовкладень.
Серед користувачів басейнів нашої країни більш популярнібасейни закритого типу. Серед басейнів закритого типу існують також деякі їхвиди.
Сучасні гідромасажні басейни — прекрасний винахід, щонаповняє життя людини і його родини радістю і здоров’ям. Вам не потрібно щоразнабирати воду — гідромасажні басейни спа завжди чекає Вас із кристально чистоюводою оптимальної температури.
Гідромасажні басейни spa — це басейн із гідромасажем високоїнадійності і портативності, це ідеальний басейн для дачі і зручний басейн длясауни або лазні. Універсальні гідромасажні басейни spa можна встановлювати всаду в заміського будинку, на терасі або усередині будинку. Ніяких проблем зпідключенням басейну — просто включите кабель харчування в розетку. Підводкиводопроводу не потрібно — воду в гідромасажні басейни спа звичайно заливають задопомогою садового шланга.
Перші гідромасажні басейни поставлялися в Канаді відвиробників басейнів спа, розташованих у Каліфорнії. Ці гідромасажні спапризначалися для використання на відкритому повітрі, але розраховані були натеплий каліфорнійський клімат. Багато хто з канадців, що ризикнули установититакі басейни спа на відкритому повітрі, узимку зіштовхувалися з великимипроблемами. На півночі Канади рішенням питання зайнялися фахівці згідромасажних басейнів spa і великі ентузіасти купань у гідромасажних минибасейнах спа. Була розроблена спеціальна конструкція гідромасажних басейнів,здатна навіть при відключенні електрики кілька доби протистояти найсуворішимморозам.2.2.3 Спортивні клуби
Основною ланкою самодіяльного фізкультурного руху в нашійкраїні є колектив фізичної культури. Такі колективи створюються на заводах,фабриках, будівництвах, і установах, навчальних закладах.
Вищою формою організації колективу фізичної культури єспортивний клуб. Це звання привласнюється колективам рішенням ВДФСО профспілокза досягнуті показники в масовій оздоровчій, фізкультурній і спортивній роботі,до яких відносяться, зокрема, наявність спортивної бази, оздоровчо-спортивноготабору, а також масове залучення молоді і трудящих до занять фізичною культуроюі спортом. Колективи фізичної культури вузів мають високі показники в ційроботі, тому вони, як правило, носять звання «Спортивний клуб».
Спортивний клуб вищого навчального закладу є первинноюорганізацією ВДФСО профспілок. Він здійснює всебічну діяльність по розвиткуфізичної культури і спорту серед студентів, аспірантів, викладачів,співробітників вищого навчального закладу і членів їхніх родин на демократичнійоснові, в умовах широкої гласності, творчої ініціативи і самодіяльності,виборності його керівних органів і їхньої звітності перед колективом. У своїйпрактичній діяльності спортивний клуб керується постановам і нормативнимидокументами.
Робота клуба по всіх розділах безпосередньо направляється іконтролюється профспілковою організацією навчального закладу і відповідноюрадою ВДФСО профспілок.
Спортивний клуб активно бере участь у суспільно-політичномужитті вузу, виховує в членів клуба відповідальне відношення й учбово-трудовоїдіяльності.
Мета діяльності спортивного клубу – сприяння вихованнювсебічно розвитих фахівців, готових до високопродуктивної праці по обранійпрофесії, здатних використовувати і упроваджувати фізичну культуру і спорт вучбово-виробничу діяльність, організовувати здоровий спосіб життя.
Спортивний клуб вищого навчального закладу вирішує наступнізадачі:
залучення студентської молоді, аспірантів, викладачів,співробітників вищого навчального закладу і членів їхніх родин у систематичнізаняття фізичною культурою і спортом;
виховання фізичних і морально-вольових якостей, зміцненняздоров`я і зниження захворюваності, підвищення рівня професійної готовності,соціальної активності всіх членів колективу вищого навчального закладу;
взаємодія з ректоратом, деканатами факультетів і громадськихорганізацій вищого навчального закладу по формуванню в студентів необхіднихпрофесійних
знань, умінь, навичок і якостей, високої моральності;
організація і проведення масових оздоровчих, фізкультурних іспортивних заходів;
створення спортивних аматорських об’єднань, клубів, секцій ікоманд по видах спорту;
пропаганда фізичної культури і спорту, здорового способужиття, організація змістовного дозвілля, залучення широких мас фізкультурниківі спортсменів вищого навчального закладу до масових суспільно-політичнихзаходів.
Спортивний клуб здійснює свою роботу в безпосередньомуконтакті з ректоратом, деканатами факультетів і громадських організацій,комітетом ДТСААФУ, кафедрою фізичного виховання вищого навчального закладу івиконує наступні функції:
здійснює упровадження фізичної культури і спорту в навчальнуі трудову діяльність, побут і відпочинок студентів, викладачів і співробітниківвузу; пропагує здоровий спосіб життя, формує знання і навички особистої ісуспільної гігієни, самоконтролю, надання першої допомоги; веде боротьбу поподоланню шкідливих звичок;
створює необхідні організаційно-методичні умови для занятьрізними формами і видами фізичної культури і спорту у відповідності зісформованими у вищому навчальному закладі традиціями, профілем підготовкифахівців, інтересами членів колективу; упроваджує нові форми і методи фізичноговиховання, передовий досвід і досягнення науки; раціонально й ефективновикористовує матеріальну базу;
веде підготовку членів клуба до виконання нормативівкомплексу «Готовий до праці й оборони України», масових спортивнихрозрядів;
проводить роботу з фізичній реабілітації студентів, що маєвідхилення в стані здоров’я, залучає них до участі і проведення масовихфізкультурно-оздоровчих і спортивних заходів;
усіляко розвиває суспільні початки в масовій фізкультурно-оздоровчійі спортивній роботі; організує навчання, підвищення кваліфікації і використанняв практичній діяльності суспільних фізкультурних кадрів: фізкультурнихорганізаторів, голів курсових і факультетських рад, спортивних суддів,суспільних інструкторів і тренерів, голів бюро спортивних секцій і ін.;
сприяє створенню аматорських об’єднань за спортивнимиінтересами, спортивних шкіл;
допомагає загальноосвітнім школах, профтехучилищам, сільськимколективам фізкультури в організації масової оздоровчої, фізкультурної іспортивної роботи;
бере безпосередню участь в організації роботи літніх ізимових оздоровчо-спортивних таборів і розподілі путівок у них;
організує і проводить учбово-тренувальний процес і спортивнісекції, групах, збірних командах, клубах по спортивних інтересах;
розробляє і реалізує календарні плани масових оздоровчих,фізкультурних і спортивних заходів, забезпечує безпека їхнього проведення;
забезпечує контроль за тренувальним процесом у секціяхспортивного клуба по підготовці студентів-спортсменів вищої спортивноїкваліфікації, сприяє створенню необхідних умов для росту їхньої спортивноїмайстерності;
реєструє, веде облік рекордів і спортивних досягнень, формуєзбірні команди по видах спорту вищого навчального закладу і забезпечує їхняучасть у спортивних змаганнях;
бере участь у підготовці допризовної і закличної молоді довійськової служби;
організує разом з органами охорони здоров’я медичний контрольза станом здоров’я людей фізичною культурою і спортом у секціях і групахспортивного клуба;
забезпечує раціональне й ефективне використанняматеріально-технічної бази — спортивних споруджень, інвентарю й устаткування,заміських оздоровчо-спортивних таборів, зон відпочинку; силами членів клубаорганізує будівництво і ремонт найпростіших споруджень, куточків і кімнатздоров’я; організує роботу баз і пунктів прокату спортивного інвентарю;
організує і проводить масові спортивні змагання,огляди-конкурси на кращу постановку фізкультурно-оздоровчої і спортивної роботисеред навчальних груп, факультетів, курсів, кафедр і інших підрозділів вузу;усіляко сприяє розвиткові самодіяльності і самоврядування у фізкультурномурусі;
заохочує тренерів, викладачів і фізкультурний актив, щодомоглися високих показників у роботі;
готує пропозиції по розвитку фізичної культури і спорту длякомплексного плану соціального розвитку вищого навчального закладу;
залучає нових членів профспілок, організує і веде збірчленських внесків;
веде діловодство, у встановленому порядку доповідає увідповідні організації необхідну інформацію про розвиток і стан фізичноїкультури і спорту у вищому навчальному закладі;
складає поточні і перспективні плани розвитку масовоїфізкультурно-оздоровчої й учбово-спортивної роботи, кошторису витрат клуба.
Метою створення асоціації є об’єднання можливостей спортивнихклубів вузів для виконання їхніх статутних функцій.
Головними задачами визначене:
створення сприятливих можливостей для задоволеннярізноманітних інтересів студентства і колективів вузів в області фізичноїкультури і спорту;
організація й удосконалювання системи проведення студентськихзмагань;
розвиток інфраструктури в сфері фізичної культури і спорту(спортивні спорудження, центри, табори, профілакторії і т.д. );
представництво і захист інтересів радянського студентськогоспорту в міжнародних, радянських, державних, партійних і громадськихорганізаціях, подальший розвиток співробітництва зі студентськими спортивнимисоюзами закордонних країн;
підготовка і підвищення кваліфікації вузівськогофізкультурно-спортивного активу, працівників спортклубів з метою подальшогорозвитку студентського самоврядування.2.3 Принципи організації роботи зклієнтами оздоровчих центрів
Людині притаманні вікові тастатеві відмінності. Більше того, люди одного віку та статі мають piзніздібності, які необхідно враховувати у процесі оздоровлення, знайти підхід докожної людини, своєчасно виявити і допомогти перебороти тимчасові труднощі,сприяти подальшому розвитку їх здібностей.
Проте єдність поглядів щодоважливості врахування індивідуальних особливостей у оздоровленні далеко незавжди реалізується. Для цього є певні причини: велика наповнюваність груп,коротка тривалість занять, методи організації діяльності, єдині вимоги,однакова мета, завдання, терміни оздоровчого заняття.
Нейтралізувати викладеніперепони на шляху реалізації індивідуальних можливостей дозволяє диференційованийпідхід.
Правильно організованийпроцес тренування (з позицій принципу доступності й індивідуалізації) повиненмобілізувати резерви розвитку організму, змусити їх працювати з такимрозрахунком, щоб завтра вони стали основою самостійної діяльності. Такрозширюються кордони досягнутого, і відбувається ріст фізичних і психічнихможливостей людини. Такий процес повинен здійснюватись постійно. Отже,визначення індивідуальної міри доступного і пошук шляхів її реалізації требарозглядати як систему роботи тренера, а не як епізодичну форму вирівнюванняможливостей людей, які тренуються.
Конкретне визначення міридоступного — одна із найскладніших проблем фізичного тренування. Оптимальнаміра доступного в навантаженнях, яка визначає його верхню (адаптаційну) межу,визначає повну відповідність між можливостями і трудністю поставлених завдань.
Освітні, оздоровчі та виховнізавдання фізичного виховання вирішуються протягом всього часу оздоровлення. Дляїх успішного розв’язання необхідні цілеспрямовані і тривалі зусилля учнів.Тривалий характер розв’язання цих стратегічних завдань обумовлює необхідністьорганізації безперервної («ланцюгової»”) рухової діяльності організму.Звідси випливає одна із умов забезпечення ефективності тренувальної роботи з оздоровчого напрямку, щополягає в необхідності тісного взаємозв’язку між заняттями, наступності їхзмісту. Ця закономірність лежить в основі принципу систематичності.
Принцип безперервності і поступовостізумовлений умовно-рефлекторними закономірностями розвитку тренованості. Колиюні спортсмени систематично повторюють фізичні вправи, то тимчасові зв’язкизакріплюються, а рухові якості і рухові навички при цьому стають постійними іміцними. Тривалі перерви в тренуваннях призводять до згасання тимчасовихзв’язків і ослаблення рухових навичок і рухових якостей. Раніше інших згасаютьті тимчасові зв’язки, які утворилися пізніше і тонко спеціалізовані. Інтерваливідпочинку між фізичними вправами або двома заняттями повинні бути такими, щобна «сліди» попередньої роботи накладався ефект наступної. Як правило, повторнуроботу потрібно проводити у відновному періоді в фазі підвищеної працездатності(фаза суперкомпенсації), але для розвитку всіх видів витривалості повторневиконання фізичних вправ слід проводити в фазі неповного відновленняпрацездатності. Це забезпечує адаптацію організму до діяльності в умовахзміненого внутрішнього середовища (кисневе голодування, зміни рН крові, підвищеннятемператури тіла та ін.).
Сама назва передбачає безперервнудіяльність без інтервалів відпочинку. Це може бути високоінтенсивна безперервнадіяльність середньої тривалості або тренувального навантаження невеликоїінтенсивності протягом тривалого часу. Розглянемо два види.
Інтенсивність роботи при такомутренуванні складає 85-95% максимальної ЧСС спортсмена.
Високоінтенсивне безперервне тренуваннядуже ефективне для підготовки спортсменів, які займаються видами спорту, щовимагають витривалості при виконанні невеликого обсягу роботи. Тренування зпостійною, близькою до змагань інтенсивністю підвищує спроможність спортсменапідтримувати однаковий темп під час забігу і, як правило, веде до покращеннярезультату. Крім того, регулярні тренувальні навантаження або забіги зінтенсивністю, близькою до змагальної, підвищують швидкість ніг, їх силу ім’язову витривалість. Але така тренувальна програма висуває спортсменуекстраординарні вимоги, особливо якщо вона розрахована на декілька тижнів абомісяців. Рекомендується періодично вводити варіанти з нижчою інтенсивністю (1 — 2 рази на тиждень), щоб дати можливість спортсмену відпочити після виснажливихвисокоінтенсивних безперервних тренувань.
Цей метод тренування найчастішевикористовується для розвитку витривалості тими, хто хоче «бути уформі», а також спортсменами, які займаються командними видами спорту івикористовують тренування на розвиток витривалості для загально фізичноїпідготовки і бажаючими зберегти високий рівень витривалості.
Слід зазначити, щоденний метод дужеефективний для розвитку загальної витривалості, оскільки дозволяє виконатироботу з найбільшою інтенсивністю. Для людей середнього і старшого віку, якіхочуть досягти і зберегти рівень фізичної підготовки, цей метод найкращий ібезпечний.
Вправи високої інтенсивності потенційнонебезпечні для людей старшого віку, їм також не рекомендується займатисьспринтерськими або «взривними» видами фізичної діяльності.
Головним фактором впливу на розвитокфізичних якостей є фізичне навантаження.
Фізичне навантаження — це певна міра впливу рухової активності людинина організм, що супроводжується підвищенням (відносно стану спокою) рівнем йогофункціонування.
Поняття «фізичненавантаження» відображає той факт, що виконання фізичних вправ викликаєперехід енергозабезпечення життєдіяльності організму людини на вищий, ніж устані спокою, рівень.
Судити про величину фізичногонавантаження можна і за показниками ЧСС, частоти та глибини дихання, хвилинногота ударного об’ємів серця, кров’яного тиску тощо. Певну інформацію в цьомузв’язку для вчителя можуть також дати такі показники як інтенсивністьпотовиділення, ступінь почервоніння, блідість, погіршення координації рухів.Всі названі показники відображають внутрішнє навантаження. До зовнішньоїсторони навантаження належать його обсяг та інтенсивність.
Інтенсивність навантаження — це кількість виконаної роботи за одиницючасу. Вона характеризує силу впливу конкретної вправи на організм.
Обсяг навантаження визначаєтьсятривалістю роботи та загальною кількістю вправ, виконаних на занятті:наприклад, в силовому тренуванні обсяг навантажень визначається кількість повтореньта загальною масою піднятого вантажу; в спортивних іграх та поєдинках — часомрухової активності.
Досягнути ефективності привдосконаленні фізичних якостей можна лише за умови чіткого дозуваннянавантаження. Тобто, у кожному конкретному випадку необхідно забезпечити такиййого обсяг і інтенсивність, які дадуть найкращий приріст якості, щорозвивається. Таке навантаження називають впливовим.
Інтенсивність можна регулювати,змінюючи:
• швидкість пересування;
• величину прискорення;
• координаційну складність вправ;
• темп виконання вправ, кількість їхповторень за одиницю часу;
• величину напруження, у відсотках відособистого рекорду в конкретній вправі;
• амплітуду рухів (чим вона більша, тимбільша інтенсивність навантаження);
• опір навколишнього середовища (рельєфмісцевості, вітер, течія води тощо);
• величину додаткового обтяження;
• психічну напруженість під часвиконання вправи.
Якщо інтенсивність знаходиться нанижній межі впливової зони то відповідні фізичні якості розвиваються повільно,але досягають високого рівня міцності. Впливи високої інтенсивності даютьвідносно швидкий приріст рухових якостей, але досягнуті адаптації не такістабільні.
Між інтенсивністю й обсягомнавантаження існує обернено-пропорційний зв’язок.
Чим вища сила впливу на організмвисокоінтенсивної вправи, тим скоріше людина втомиться і змушена буде припинитиїї виконання. Тому ніколи не вдається поєднати максимальне або близьке до ньогоза інтенсивністю зусилля, з великим обсягом роботи.
Тренер повинен також враховувати, щофізичне навантаження з відповідною інтенсивністю стає дійовим лише тоді, коливоно має необхідний обсяг.
Для встановлення оптимальногоспіввідношення інтенсивності та обсягу тренувального навантаження необхіднокеруватися метою, з якою виконується та чи інша вправа, а також враховувативікові і статеві особливості та рівень фізичної підготовленості тих, кому вонапропонується. Так, наприклад, при застосуванні бігу з метою вдосконаленнязагальної витривалості в учнів інтенсивність може бути визначена за ЧСС(120-140 уд/хв), що характеризує нижню межу впливової зони інтенсивності), атривалість буде зумовлена індивідуальними можливостями.
Після виконання фізичних вправ ворганізмі розгортаються різні реакції відновлення. При цьому швидкістьвідновлення працездатності на різних етапах післядії навантаження не однакова.Спочатку відновлення протікає швидко, потім уповільнюється, а далі затягуєтьсяі протікає хвилеподібне. Поряд з цим існує й інша закономірність: різні функціїмають власні динаміки відновлення (гетерохронність відновних процесів). У дітейта підлітків спостерігається велика неузгодженість відновлення окремих функцій.
Тривалість відновлення залежить від величини та характеру навантаження.При цьому відновлення втрачених на забезпечення роботи енергетичних ресурсіввідбувається не до вихідного рівня, а з деяким надлишком(«суперкомпенсація»). Явище суперкомпенсації виникає тоді, колитренувальні впливи відповідають потенційним можливостям організму. Внаслідоксуперкомпенсації зростає тренованість. Якщо тренувальні впливи систематичноперевищують потенційні можливості організму, то витрачені енергоресурси невстигають поновлюватись, і наступає виснаженість організму. Як наслідок,тренованість значно знижується і нарешті, якщо тренувальні впливи значно нижчіза потенційні можливості, то зростання тренованості не спостерігаються.
Одержати необхідні тренувальні впливи і сприяти вирішенню конкретнихпедагогічних завдань дозволяє також визначення правильної тривалості тахарактеру відпочинку між повтореннями вправ в занятті.
Відповідно до динаміки відновленняпісля навантаження за тривалістю розрізняють такі різновиди інтерваліввідпочинку за тривалістю: «жорсткий» (І), відносно повний (ІІ),екстремальний (ІІІ), повний (IV).
Жорсткий інтервал відпочинку передбачає наступне навантаження через45-90 — 60-120 с, що відповідає фазі недовідновлення оперативноїпрацездатності. Якщо тренувальне завдання викликало частоту пульсу 180-200 уд/хв.,то наступне буде здійснюватися на пульсі 140-120 уд/хв. Такий інтервалвідпочинку застосовується при розвитку різних видів витривалості.
Відносно повний інтервал відпочинкупередбачає наступне навантаження після першого повернення працездатності довихідного рівня (ЧСС 110-120 уд/хв). Його тривалість становить від 60-120 с до90-180 с. Тренувальний ефект такого поєднання навантажень і відпочинкупроявляється в суперкомпенсації як наслідку кумулятивного впливу виконаннясерії вправ із 4-6 повторень. Застосовується переважно для вдосконаленняшвидкісної і силової витривалості.
Екстремальний інтервал відпочинку передбачає наступне навантаження нафазі суперкомпенсації (ЧСС 110-90 уд/хв). Його тривалість від 2-3 до 6-8 хв.(відчуття суб’єктивної готовності до наступного виконання вправи). Длядосягнення стану суперкомпенсації завдання виконують серіями. В одній серіїроблять 3-4 повторення вправ. Кількість серій залежить від рівня тренованостілюдини. Між серіями інтервал відпочинку — повний. Застосовують експериментальніінтервали відпочинку при вдосконаленні силових, швидкісних, швидкісно-силових ікоординаційних можливостей учнів.
Повний інтервал відпочинку передбачає хвилеподібне поверненняпрацездатності до вихідного рівня. Залежно від характеру і величини втоми йоготривалість складає від 6-8 до 20 хв. Застосовується в оздоровчих тренуваннях,що не передбачають великого зростання тренованості.
За характером розрізняють:
• пасивний відпочинок який передбачаєвідносний спокій, відсутність рухової активності в перервах між виконаннямвправ;
• активний відпочинок який передбачає виконання між тренувальнимизавданнями тих же вправ з помірною інтенсивністю, або інших вправ та руховихдій іншими частинами тіла, близькими за формою до тренувальної вправи;
• комбінований відпочинок передбачаєпоєднання в одній паузі активну і пасивну його організацію. При застосуванніактивного, або комбінованого відпочинку ефект відновлення працездатностізбільшується, коли тренувальні вправи виконуються відразу ж після виконаннявправ, які стимулюють відновлення. Пасивний і комбінований відпочинок більшефективні при значній втомі.
Якщо відпочинок триває 2-4 хв., тоефективнішим є активний. При тривалих паузах більш ефективним є пасивний ікомбінований відпочинок. Оптимальною формулою організації комбінованоговідпочинку є така: 25% — активного; 50% — пасивного; 25% — активного. Руховідії в заключній частині комбінованого відпочинку повинні бути подібними дотренувальних вправ за формою і змістом.
Оптимальні інтервали відпочинку міжфізичними вправами повинні визначатися завданнями даного періоду тренування,розвитком загальної і спеціальної фізичної підготовки, віком спортсмена тощо.
Щоб уникнути перетренування таперенапруження організму в спортивній практиці, необхідно систематичнодотримуватись поступовості в підвищенні фізичних навантажень. Це стосується якодного тренувального заняття, так і тренувальних мікро- і макроциклів.
Якщо тренувальні навантаження не будутьзбільшуватись поступово, то виконувана робота стає звичною для людини, іреакції організму на них не змінюються. Оскільки в цих умовах не забезпечуєтьсясуперкомпенсація енергетичних ресурсів і розширення функціональних можливостей,то розвиток тренованості при цьому припиняється.
Принципи поступовості в підвищеннінавантажень особливо важливо враховувати при проведенні тренувальних занять здітьми і підлітками, для яких максимальні навантаження можуть бути шкідливими.
Максимальні навантаження застосовуютьсятоді, коли діти добре адаптовані до середніх і великих навантажень і колиостанні не викликають у центральній нервовій системі гальмування. Максимальнінавантаження, при яких спортсмен досягає межі своїх функціональних можливостей,сприяють росту його тренованості, адаптації його організму до руховоїдіяльності при змінних умовах внутрішнього середовища і забезпечують розвитоквсіх систем організму.
Залежно від чергування фізичних вправ іінтервалів відпочинку між ними в спортивному тренуванні використовують рядметодів.
Повторний метод характеризуєтьсябагаторазовим повторенням вправи без зміни інтенсивності, темпу і структури їївиконання. Використовується цей метод в усіх видах спорту для вдосконаленнярухових навичок і розвитку фізичних якостей спортсмена.
Перемінний метод тренування — це такийметод, коли при багаторазовому застосуванні вправи змінюється або їїінтенсивність, або тривалість, або структура. Цей метод є одним із основних дляпідвищення функціональних можливостей організму.
Інтервальний метод характеризуєтьсяпоступовим скороченням інтервалів відпочинку між виконуваними вправами. Умалотренованих осіб інтервали відпочинку повинні забезпечити початок наступноїроботи в фазі суперкомпенсації, тобто фазі підвищеної Працездатності. У міруросту тренованості організму інтервали відпочинку скорочуються, і наступнаробота повинна розпочинатися в фазі зниженої працездатності, тобто в фазінедовідновлення. Це сприяє адаптації організму до рухової діяльності призначному накопиченні в організмі продуктів метаболізму. Цей метод тренування є сильнимстимулом анаеробної працездатності організму, а тому він широко застосовуєтьсядля виховання швидкісної витривалості.
Тренування з короткочасними (1-1,5 хв.)стандартними інтервалами відпочинку після напруженої фізичної роботи (в межах80% від максимальної), яка виконується при частоті серцевих скорочень 160-180за хвилину, сприяє підвищенню працездатності серця і збільшенню споживаннякисню тканинами завдяки посиленню об’єму кровотоку.
На розвиток аеробної і анаеробноїпрацездатності великий вплив справляє інтенсивність фізичних вправ. Аеробнапрацездатність найбільше зростає при роботі серця з частотою 150-175 скороченьза хвилину, а анаеробна — при 180. При цій частоті серцевих скорочень МСКдосягає максимальних величин, хоч порогом активізації анаеробного обмінувважається частота 165 скорочень за хвилину. Споживання кисню при цій частотіможе досягати 70-80% від максимального.
При дотриманні всіх методичнихпринципів оздоровлення практично виключається можливість несприятливого впливуфізичних вправ на організм дітей. Фізичними вправами систематично можутьзайматися діти молодшого шкільного віку і навіть дошкільного, але підготовкаюних спортсменів повинна включати такі етапи: 1) попередню підготовку; 2)початкову спортивну спеціалізацію; 3) поглиблене спортивне тренування вобраному виді спорту і 4) спортивне вдосконалення.
На початковому етапі тренування основнаувага повинна приділятися зміцненню здоров’я і всебічній фізичній підготовцідітей. Крім того, на цьому етапі повинні розвиватись такі фізичні якості, якшвидкість і спритність. Основними засобами їх виховання є нескладні комплексифізичних вправ, які не вимагають від дітей великих м’язових зусиль івиконуються з великою амплітудою і максимальним розслабленням м’язів, що неберуть участі в роботі. Поряд з цим на тренувальних заняттях слід широковикористовувати природні рухи: біг, стрибки, спортивні і рухливі ігри, на яківідводиться до 50 % загального часу занять.
Вікові межі, а також тривалість цьогоетапу тренування індивідуально, різні. Так, якщо дитина почала займатисяспортом (наприклад лижним спортом) в 5-5,5 років, то етап попередньоїпідготовки триває приблизно три роки. На кінець цього періоду, як правило, удітей з’являється інтерес до того чи іншого виду спорту і починають проявлятисяспортивні здібності.
На етапі початкового спортивноготренування різнобічна фізична підготовка повинна бути спеціально спрямованою.
На етапі спортивного вдосконаленнятренування повинно носити спеціалізовану спрямованість. Спортсмени широковикористовують комплекс ефективних засобів і методів тренування, які сприяютьдосягненню максимальних результатів у спорті. На цьому етапі тренування обсяг іінтенсивність тренувальних навантажень підвищуються і досягають максимальногорівня, фізичні вправи повинні сприяти розвитку специфічних якостей руховоїдіяльності спортсменів.
Слід відзначити, що у юних спортсменіввікові зміни фізіологічних функцій на останніх двох етапах нерідко затушовуютьрезультати тренування.2.4 Матеріально-технічне забезпечення функціонуванняоздоровчих центрів
Все устаткування басейнуможна розділити на дві великі групи: технологічне і розважальне.
Басейн вимагає постійного ікваліфікованого догляду. Видалення механічних забруднень, контроль параметрівводи і їх коректування — саме цю роботу виконує технологічне устаткування длябасейну. Механічна фільтрація рятує воду від сторонніх часток. Фільтрувальнеустаткування для басейну працює за простою схемою: насос качає воду позамкнутому колу басейн — фільтр — нагрівач — басейн.
Для очищення басейніввикористовують два типи фільтрів: піскові і картриджні. «Акваленд»рекомендує використовувати піскове фільтрувальне устаткування для басейну якнайбільш ефективне і довговічне. Якщо ви користуєтеся плавальним басейномпостійно, то заміну піску досить робити 1 раз у рік. При сезонній експлуатаціїбасейну — раз у 3-5 років.
Ще одна важлива частинатехнологічного устаткування для басейнів — пристрої штучного підігріву води. Якпоказує практика фахівців «Акваленд», у результаті застосування цьогоустаткування, інтенсивність використання басейну зростає в 2-4 рази, а вартістьобслуговування — усього на 10-20%. Установка устаткування для підігріву водибасейнів раціональна навіть тоді, коли не передбачається експлуатувати басейнузимку.
Існує два основних способинагрівання води в басейні — теплообмінники, що підключаються до опалювальногоказана і проточні електронагрівники. До розважального устаткування для басейнувідносяться усілякі водні атракціони, гірки, гідромасажні гейзери і форсунки,пристрої штучного бігу води (противотоки), водоспади, вишки і трампліни.
/>
Рис. 2.1. Принципова схема басейна

До механотерапевтичнихапаратів переважно загальної дії відносяться тренажери різних конструкцій. Вонишляхом дозованих фізичних навантажень і цілеспрямованої дії на визначені м’язовігрупи дозволяють вибірково впливати на опорно-руховий апарат, серцево-судинну,дихальну і нервову системи, підвищувати фізичну працездатність.
Залежно від конструкції татехнічних особливостей тренажерів можна переважно розвивати ту чи іншу руховуякість або одночасно декілька. Велотренажер, бігуча доріжка, весловий тренажеррозвивають загальну, швидкісну і швидкісно-силову витривалість. Вправи зеспандерами, ролерами — силу і гнучкість, а на міні-батуті — покращуютькоординацію рухів. За допомогою універсальних тренажерів типу«Здоров’я» можна розвивати практично всі рухові якості.
Показання до застосуваннятренажерів: захворювання серцево-судинної системи без недостатності кровообігу,ішемічна хвороба серця, хронічні неспецифічні захворювання легенів, артрити,артрози, порушення жирового обміну.
Протипоказання: недостатністькровообігу, загострення хронічної недостатності, тромбофлебіт, інфаркт міокардадавниною менше 12 міс, можливість кровотечі, міокардити, гострі інфекційнізахворювання, значна короткозорість, ожиріння III — IV ступеня, захворюваннянирок, вагітність понад 22 тиж.
Вправи на тренажерах доповнюють заняття з лікувальноїгімнастики і сприяють повноцінному відновленню фізичної працездатності. їхзастосовують у післялікарняних етапах реабілітації. Під час занять натренажерах слід дотримуватися таких основних правил: а) фізичне навантаженняповинно мати переривчастий характер; б) фізичне навантаження повинно зростати впроцесі лікування поступово. Кожному хворому індивідуально визначають потужністьроботи на тренажерах, час і кількість занять на тиждень, тривалість курсу./>/>
Технічні характеристики тренажерів Нп
Вправи на тренажерахздобувають усе більше поширення в ЛФК і при реабілітації хворих і інвалідів.Застосування тренажерів дозволяє точно дозувати навантаження і розвивати різніфізичні якості: витривалість, силу м’язів і ін. Для тренувань серцево-судинноїсистеми застосовуються: велотренажери (ножні і ручні), лижний і гребнийтренажери, третбани (доріжка), і ін. Для розвитку сили різних груп м’язів існуєвелика розмаїтість тренажерів: блокові, Кетлера, Давида й ін.
У нашій країні розробленітренажери нового покоління проф. В.К. Зайцева (1988), успішно використовувані вРФК, конструкція яких складається з уніфікованого модуля. Конструкціятренажерів нового покоління (далі — Нп) складається з уніфікованого модуля, наякому розмішають місце користувача і виконавчі механізми для створенняконкретної рухової структури вправи по впливі на визначені групи м’язівкористувача. Конструкція тренажера Нп працює в такий спосіб: користувачдокладає зусиль до виконавчого механізму, що вибирає гнучку тягу, з’єднану зважелем-підйомником, останній, піднімаючи нагору, піднімає через регулювальніролики модуль з місцем користувача, що і створює зусилля в процентномувідношенні до власної ваги (масі) користувача.
Технічні характеристикитренажерів Нп:
1. Конструкція забезпечуєізокінетичний метод фізіологічного впливу на м’язи і системи організмукористувача.
2. Конструкція тренажерареалізує принцип пропорційного співвідношення між масою користувача іприкладеним їм зусиллям для підйому власної маси (ваги).
3. У конструкції відсутнійтрадиційний вузол навантаження (використовується % маси користувача для створенняобтяження).
4. Діапазон силовогонавантаження: від 5 до 500% Р (Р — маса користувача) при масі тренажера, рівної55 кг і габаритах -1500 х 400 х 880 мм.
5. Тренажери можутьвиготовлятися з різних матеріалів, включаючи пластичні матеріали і клеєну деревину.
/>Основнімоделі тренажерів
В додатку представлені деякіз основних моделей тренажерів Нп реабілітації.
Модель тренажера«Анна-8» — «Ротація сидячи, РС-8» забезпечує виконаннябільш 12 вправ типу «ротаційні, обертально-поворотні рухи» увертикальній площині, впливаючи на м’язи шиї, пліч, рук, спини, тулуба,черевного пресу.
Модель тренажера«Макс-81»- «Тяги руками» забезпечує виконання більш ніж 12вправ, впливаючи на м’язи кистей рук, передпліччя, велику і малу грудну,передню зубцювату, міжреберну, діафрагму живота, велику сідничну, нижніхкінцівок.
Модель тренажера«Макс-82» — «Жим ногами сидячи» забезпечує виконання більшніж 4 вправ, впливаючи на м’язи нижніх кінцівок, таза, черевного преса і спини.
Модель тренажера«Макс-83» — «Жим ногами лежачи на спині» забезпечуєвиконання 4 вправ, впливаючи на м’язи нижніх кінцівок, таза, черевного преса іспини.
Модель тренажера«Макс-84» — «Біцепс» забезпечує виконання більш ніж 4вправ, впливаючи на м’язи кистей рук, біцепса, плечового пояса, спини,черевного преса, діафрагму й ін.
Модель тренажера«Макс-85» — «Зведення-розведення рук» забезпечує виконання14 вправ, впливаючи на м’язи шиї, плечового пояса, рук, спини, черевного преса,діафрагму й ін.
Модель тренажера«Макс-86» — «Жим спиною» забезпечує виконання більш 15нетрадиційних вправ, що не мають аналогів і прототипів у практиці реабілітації,впливаючи на м’язи шиї, грудної клітки, плечового пояса, черевного преса, спиниі таза.
Модель тренажера «Макс-87»- «Розведення-зведення ніг» забезпечує Виконання більш ніж 20 вправ,впливаючи на м’язи: стопи, гомілки, портняжну, що приводить, або відводить м’язнижніх кінцівок, таза, черевного преса і спини.
Модель тренажера«Макс-88» — «Розгинання-згинання ніг і тяги руками»забезпечує виконання більш ніж 12 вправ, впливаючи на м’язи: короткумалоберцову, камбаловидну, ікроножну, передню велику берцову, напівсухожильну,портняжну, двоголову і чотириглаву стегна, триглаву гомілки й ін.
Модель тренажера«Макс-89» — «Важіль Архімеда» забезпечує виконання більшніж 100 вправ з різних вихідних положень (сидячи, коштуючи, лежачи), роблячивплив на усіх без винятку м’яза організму користувача. Аналогів тренажера«Макс-89» — «Важіль Архімеда» у світі не існує.
Модель тренажера«Макс-90» — «Армрестлинг» забезпечує виконання більш ніж 6вправ, впливаючи на м’язи кистей рук, біцепса, передпліччя, великого і малогогрудного, переднього зубцюватого, міжреберну, черевного преса, діафрагму й ін.
Модель тренажера«Макс-91» — «Тяги ногами» забезпечує виконання більш 10вправ, впливаючи на м’язи стопи, триглаву гомілки, довгу малоберцову,камбаловидну, напівперетинчасту, згиначі і розгиначі пальців ніг, ікроножну,гребішкову, двоголову портняжну, ніжну, напівсухожильну, велику сідничного,чотириглаву стегна й ін.
Модель тренажера«Макс-48» — «Ротація рук» забезпечує виконання кистями руквправ ротаційного характеру, підйомів, різного роду тяг і віджимань у всіхплощинах з вихідних положень «коштуючи і сидячи», впливаючи на м’язи:шиї, верхніх кінцівок, плечового пояса, спини, черевного преса й ін.
Тренажери Нп дозволилирозробити складні-координаційні силові вправи, кожне з яких складається з трьохкомпонентів силовий, координаційної і стретчингу (растяжки), що забезпечуєвикористання комплексного впливу на м’язи, зв’язування і суглобиопорно-рухового апарата користувача, у сукупності роблячи раніше не відоміякісні впливи на його організм.
Гідромасаж чи водний масаж — це комбіноване використаннямеханічної, термічної, хімічної дії води і масажних маніпуляцій руками чиапаратами.
Розрізняють підводнийдуш-масаж, водоструменевий душ-масаж, підводний вібраційний масаж:
а) підводний душ-масажпроводять у ванні з температурою води 34-37 °С водяним струменем тиском у 2-3атм. із застосуванням основних прийомів. Виштовхуюча сила води зводить домінімуму м’язові напруження, а тепло води забезпечує розслаблення м’язів. Вінпідсилює кровопостачання шкіри і глибинних тканин та гемодинаміку у цілому;активізує обмін речовин і трофічні процеси; сприяє розсмоктуванню крововиливів,набряків та випотів у суглобах; збільшує рухомість у суглобах кінцівок іхребта; допомагає розтягненню контрактур, рубців та спайок. Тривалістьпроцедури не перевищує 10-15 хв. Різновидом цього підводного масажу є вихровийі пневмомасаж під водою;
б) водоструменевий душ-масажздійснюється струменем води чи декількома струменями одночасно на повітрі. Доназваного виду гідромасажу належать душ Шарко — масаж водяним струменем тискомвід 1,5 до 3 атм. на відстані 3—4 м; шотландський душ — поперемінна діяструменів гарячої і холодної води; циркулярний або круговий душ, дощовий іголковий душ; каскадний душ — падіння маси води з висоти 2,5 м. Ця група гідропроцедур залежно від температури і сили струменю води, тривалості дієзаспокійливо чи тонізуюче. Показані вони при функціональних розладах ЦНС та дляпідняття загального тонусу організму. Тривалість процедури становить 1-3 хв.
РОЗДІЛ 3РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ ОЗДОРОВЧИХ ЗАКЛАДІВ3.1 Принципи розрахунку економічної доцільності
Незважаючи на всі труднощірозрахунку соціально-економічної ефективності в сфері фізичної культури іспорту, підрахунок результатів може бути проведений у такий спосіб.
При оцінці складнихсоціальних результатів, що не піддаються прямій кількісній оцінці, можнавикористовувати так називаний принцип декомпозиції, тобто розчленовуваннякомплексної величини на формуючі її елементи, що піддаються кількісній оцінці.Сфера фізичної культури і спорту, незважаючи на розмаїтість своїх функцій,повинна розглядатися при цьому як система, що характеризується органічноюцілісністю, чітким розмежуванням цілей функціонування, стандартизованимипроцедурами і зразками діяльності, установленими зв’язками із суспільством уцілому і з окремими його сферами; сформованою політикою керування. З включеннямпринципу системності з’являється можливість розчленування сфери фізичноїкультури і спорту на кілька підсистем, що відповідають видам діяльності(ідентичним їх функціям). У такий спосіб можна здійснювати перехід до галузевихдосліджень з підсистем.
На цій основі можна зробитирозрахунок загальної ефективності в сфері фізичної культури і спорту, щопредставляє собою не випадковий набір соціальних і економічних ефектів, а їхцілісний комплекс.
Таким чином, загальнавеличина ефективності за принципом «декомпозиції» може бути обчисленаяк ряд елементів, кожний з яких являє собою величину соціально-економічноїефективності окремої підсистеми.
Ранжуючи різні підсистемивиходячи з їх значення і зв’язуючи їх пріоритетними залежностями, можна скластиформулу загальної ефективності:
Езаг = а1*е1+ а2*е2 + …. аn*еn
де Езаг — загальнаефективність сфери фізичної культури і спорту; е1… еn — ефективність підсистем у своїх показниках; a1…an — коефіцієнти, що залежать від конкретної спортивної політики і т.д.
Ефективність кожноїпідсистеми вживається в зв’язку з поняттям «управління» і служить длявизначення успішності розвитку об’єкта управління.
Для того щоб зробитирозрахунок соціально-економічної ефективності в підсистемах, необхіднообчислити різницю між показником реалізації яких-небудь зусиль і даний моментчасу і вихідним, відправним показником. Ефективність визначається як відношенняприріст соціального результату до суми приведених витрат, що вимагаються длядосягнення даного результату:
Еn = />
де Еn — показникефективності підсистеми; ∆Еn — річний приріст соціальногорезультату; К — капітальні вкладення (грн.); С — поточні витрати (грн. у рік);Ен — нормативний коефіцієнт ефективності; Сек — супутнійекономічний результат.
У практиці можнавикористовувати два основних методи вирахування ефективності:
1) «нормативний»метод, при якому точкою відліку ефективності служить значення визначеноїхарактеристики, прийнятої за норму відповідно до заданої політики керування;
2) “ідеальний”метод, при якому точкою відліку ефективності служить деякий майбутній ідеальнийстан об’єкта управління, який має бути досягти. Такий метод є найбільшінформативним.
Для того щоб розрахуватисоціально-економічну ефективність кожної з підсистем, необхідно зробитикласифікацію методів оцінки, уведених для вибору однакового способу оцінкисоціальних і економічних результатів у підсистемах (у властивих їм одиницях іпоказниках). Це необхідно для того, щоб одержати можливість порівняння цихрезультатів і співвіднесення їхній до витрат.
При визначенні ефективностіпотрібно використовувати наступні параметри:
— максимальний соціальнийефект стосовно до встановленого локального критерію при фіксованих витратах. Уданому випадку при заданих і лімітованих витратах вибір найкращого варіантавиробляється виходячи з досягнення максимального соціального ефекту(результату);
— досягнення заздалегідьзаданого соціального результату при мінімумі витрат (оптимальність).
Тут при однакових соціальнихрезультатах у різних варіантах розвитку сфери фізичної культури і спорту вибіроптимального варіанта виробляється по мінімуму приведених витрат з облікомсупутнього економічного ефекту. (Такий метод застосуємо, наприклад, припорівнянні проектів спортивних споруджень при однакових їхньому призначенні,місткості, пропускній здатності, класі, розряді і т.д.);
— оцінка економічного ефекту,що супроводжує досягнутому соціальному результатові;
— максимум прибутку,одержуваного на основі вільного платоспроможного попиту населення приреалізації спортивних послуг;
— кількісна оцінкасоціального ефекту у відповідних одиницях виміру.
Для оцінки загальноїефективності одноразових витрат у сфері фізичної культури і спорту доцільновизначати одержувані соціальні результати у виді як натуральних показників(послуг і товарів, споживаних населенням), так і у обсягу у реалізаціїспортивних послуг і товарів у грошовому вираженні. Зростання цих показників наодиницю приведених витрат є свідченням подальшого підвищеннясоціально-економічної ефективності.
Усі зазначені методи можутьзастосовуватися при визначенні оптимальних варіантів капітальних вкладень,виділених усім фізкультурним і спортивним організаціям. Виключення складаютьпідприємства сфери, що спеціалізуються на виробництві спортивних товарів. Дляних може застосовуватися метод збільшення прибутку (чистої продукції) наодиницю капітальних вкладень.
Як видно з останньої формули,зростання ефективності може бути досягнуте по трьох взаємозалежних напрямках:за рахунок збільшення соціальних ефектів, за рахунок економії усіх видівсуспільних ресурсів, що направляються на розвиток фізичної культури і спорту,за рахунок зростання доходів від сфери фізичної культури і спорту.
Для росту соціальних ефектівнеобхідно збільшити масовість, перетворити фізичну культуру і спорт увсенародну справу. Підтвердженням цього стане факт наповненості природних іспеціальних місць занять фізкультурниками.
Існують значні можливостіекономії ресурсів у самій сфері фізичної культури і спорту. Економія може бутидосягнута за рахунок зменшення марнотратності, за рахунок дбайливого відношеннядо спортивної форми, спортивного устаткування й інвентарю, іноді за рахунокскорочення числа непотрібних змагань, що відривають людей від роботи.
Основні резерви економіїлежать у раціоналізації організаційної структури сфери фізичної культури іспорту, у зниженні собівартості спортивних послуг, в упорядкуванні і строгомунормуванні витрат усіх видів приваблюваних сюди суспільних ресурсів.
Зростання доходів у сферіфізичної культури і спорту виявляється через прямий касовий виторг спортивнихорганізацій і, побічно, через поліпшення використання трудових ресурсів.Підкреслимо особливу важливість непрямих ефектів для народного господарствакраїни. Промисловість щорічно втрачає до 6% національного доходу через хворобиробітників та службовців, найчастіше пов’язаних з їх низьким фізичним розвиткомта, як наслідок, зниженою опірністю організму до різних захворювань.
Від розвитку фізичноїкультури і спорту залежить і збільшення числа працездатних людей у віці старше55-60 років. Суспільство зацікавлене, щоб вони були здоровими, життєрадісними,могли продовжувати працювати. Тому фізична культура, як засіб перетвореннялюдей похилого віку в активних учасників суспільного виробництва, могла б дативеличезний економічний ефект у глобальних масштабах.
Збільшення ефективності сферифізичної культури і спорту може відбуватися і за рахунок росту прямихекономічних ефектів. В даний час фізкультурні і спортивні організаціїфункціонують, головним чином, за рахунок фондів суспільного споживання. Разом зтим зростання добробуту людей дозволяє їм витрачати на заняття фізичноюкультурою усе більше власних засобів, що дає можливість надавати усе більшийобсяг платних послуг.
У цілому зростання прямих інепрямих економічних ефектів в області фізичної культури і спорту може бутидосить значним. Діяльність у цій сфері можна організувати на засадахсамооплатності, а надалі вона повинна стати важливим джерелом доходів держави.3.2 Особливості досягнення прибутковості у сфері оздоровчихпослуг
Загальним критеріємефективності є співвідношення між результатами діяльності і витратами на неї(при загальному прагненні підвищити результати й одночасно зменшити усі видивитрат).
При визначенні критеріюефективності в сфері фізичної культури і спорту насамперед необхідно з’ясувати,яких результатів потрібно досягти.
Особливість фізичної культуриі спорту полягає в тому, що вони мають як «зовнішній»(народногосподарський), так і «внутрішній» (сфера фізичної культури іспорту) аспекти діяльності.
Під «зовнішнім»аспектом мають на увазі вплив фізкультурних і спортивних заходів на різністорони громадського життя за межами самої сфери фізичної культури і спорту.
Ефективність у сфері фізичноїкультури і спорту виявляється в наступних факторах:
1) у підвищенні престижудержави: спорт як соціальний інститут має дуже високий суспільний статус, іперемоги в міжнародних спортивних змаганнях зв’язуються, як правило, зперевагами суспільної системи, є показником життєздатності і здоров’я нації;
2) як міра впливу навиховання мас: спорт вищих досягнень у силу великого емоційного впливу наглядачів здатний формувати певні моральні, етичні і естетичні ідеали і смаки;
3) у розвитку суспільнихвідносин, у зміцненні взаємного спілкування різних соціальних груп населення, упідвищенні трудової активності;
4) як міра впливу наматеріальне виробництво, незважаючи на те, що дана галузь відноситься до сфериневиробничої діяльності і не має визначеного матеріального вираження. Наконкретному економічному відрізку часу сфера фізичної культури і спорту можеперетворитися зі споживача ресурсом суспільства у джерело зростаючих доходівдержави.
Таким чином, говорячи про«зовнішній» аспекті ефективності фізичної культури і спорту, важливорозуміти, яке місце займають вони і які потреби у населення вони задовольняють.Ефективність тут, власне кажучи, може бути оцінена в зіставленні суспільнихпотреб у послугах, наданих фізичною культурою і спортом, з одного боку, іресурсів суспільства, необхідних для досягнення цих цілей, з іншої.
Під «внутрішнім»аспектом розуміють ефективність функціонування самої сфери фізичної культури іспорту, тобто найбільша віддача від застосування усіх видів ресурсів для подальшогорозвитку фізичної культури і спорту. Найбільша ефективність при цьомудосягається при раціональному керуванні і умілому використанні економічнихметодів і важелів керування: планування, господарського розрахунку і т.д.
Упорядкуванняфінансово-господарської діяльності означає суворе і чітке нормування витратусіх видів ресурсів. Чим вище економічна організація в області фізичноїкультури і спорту, тим вагомішим є вплив на показники різних галузейгосподарювання.
При оцінці результатівдіяльності фізичну культуру і спорт необхідно розглядати як галузевийнародногосподарський комплекс зі змішаним характером господарювання, де поряд зматеріальним виробництвом існує виробництво послуг. Характерно, що областьфізичної культури і спорту охоплює усі види діяльності: виробництвоматеріального продукту (спортивного устаткування, інвентарю, товарів), наданняматеріальних послуг (прокат інвентарю) і послуг у чистому вигляді (роботатренерів).
Усі ці види діяльності,знаходячись у нерозривній діалектичній єдності, залежать одне від одного, іроздільне існування їх неможливе.
Головним специфічним видомдіяльності в сфері фізичної культури і спорту є надання спортивних послуг, щоможливо лише при наявності необхідного «забезпечуючого блоку». Підцим терміном розуміють різні методичні служби, обслуговування, а такожспеціальні види виробництва, що працюють на забезпечення специфічноїдіяльності. „Забезпечуючий блок”, виступає як галузевий комплекс, що має своїустановами й організаціями, специфічну матеріально-технічну базу (спортивніспоруди), кадри фахівців, навчальні заклади і науково-дослідні установи.
Для досягнення нормативнихвимог по забезпеченості населення спортивними спорудами по комплексній програмінауково-технічного прогресу в майбутньому буде значно збільшена загальнакількість спортивних споруд.
До складу галузевогокомплексу входять також збутові організації, промисловість по виготовленнюспортивних товарів і устаткування, інвентарю.
Елементами забезпечуючоїдіяльності, є ресурси і суспільна праця в різних його формах, а такожінформація, тобто наявні в розпорядженні суспільства наукові дані з проблемфізичної культури і спорту.
Фізична культура і спорт євинятково капіталомісткою галуззю. Загальні фінансові витрати на фізичнукультуру і спорт щорічно зростають і за прогнозом надалі значно збільшаться.
Народногосподарські витратискладають своєрідний фонд фізичної культури і спорту, що є одним з елементівнаціонального багатства.
Зміна обсягу і структури усіхвидів ресурсів у сфері фізичної культури і спорту свідчить про ефективний їїрозвиток. Витрати суспільства в розрахунку на одну залучену людину уфізкультурно-спортивний рух зростають відносно більш високими темпами, ніж убільшості галузей невиробничої сфери і народному господарстві в цілому.
Діяльність у сфері фізичноїкультури і спорту приводить до соціальних і економічних результатів, що єпродукцією даної галузі.
Це насамперед люди, щозаймаються фізичною культурою і спортом протягом тривалого часу і з певнимирезультатами: спортсмени, що набули спортивної форми; фахівці, що одержалинавички і знання в даній області; дошкільнята, школярі, студенти, що одержалифізичне виховання; люди, що зміцнили здоров’я в результаті занять фізичноюкультурою; глядачі, які проводять дозвілля на спортивних видовищах, і т.д. Цейвид продукції має назву соціальних результатів.
До соціальних результатіввідносяться також перемоги в міжнародних змаганнях; спортивні результати якособисті досягненні; спортивні видовища з їх сильним емоційним впливом.
Таким чином, соціальнимирезультатами діяльності в сфері фізичної культури і спорту як у державномумасштабі, так і на рівні окремих колективів фізичної культури є гармонічнийдуховний і фізичний розвиток людини (тобто зміцнення здоров’я, продовженняжиття, підтримка її інтенсивності).
Діяльність в області фізичноїкультури і спорту стосується й інших сфер громадського життя.
Наприклад, спортивнаінформація являє собою не тільки забезпечення специфічної діяльності, але такожзбільшує знання, що знаходяться в розпорядженні суспільства, із проблемфізичної культури і спорту, піднімає їх соціальний престиж на шкалі суспільнихцінностей. Спортивна наука не тільки забезпечує спортивну підготовку, але іготує вчених, педагогів і т.д.
Поряд із соціальними в сферіфізичної культури і спорту досягаються й економічні результати, що поділяютьсяна два види — непрямі і прямі.
Непрямі економічні результативиявляються за межами сфери фізичної культури і спорту. Вони досягаються підвпливом активних занять людей фізичною культурою і спортом, у результаті чогона окремих підприємствах (за рахунок підвищення продуктивності і якості праці)збільшується обсяг суспільного виробництва, підвищується якість продукції,зростання прибутку, подовжується період виробничої діяльності, збільшуєтьсяфактично відпрацьований робочий час. Непрямий економічний ефект виявляється й увигляді економії державних засобів за рахунок зниження захворюваності.
Крім непрямих економічнихрезультатів існують і прямі економічні результати:
— економія капітальнихвкладень або експлуатаційних витрат;
— прибуток від реалізаціїпослуг на підприємствах сфери фізичної культури і спорту, що діють на основірозрахунку. Так, істотний економічний ефект може дати раціональна, рентабельнаексплуатація спортивних споруд;
— одержання засобів відпроведення масових фізкультурно-спортивних заходів, спортивних видовищ, лотерейі т.д. ;
— доходи від комерційнихзаходів. У перелік комерційних спортивних заходів входять різні показовівиступи спортсменів за кордоном;
— доходи від виробництва іреалізації товарів спортивного і туристського призначення.
Таким чином, у сфері фізичноїкультури і спорту поняття «ефективність» ширше, ніж поняття«економічна ефективність», тому що крім економічних воно включає ісоціальні ефекти.
Наприклад, ефективність діяльностіспортивних споруд, як правило, являє собою сукупність соціального ефекту(зміцнення здоров’я людей, зростання їх спортивних результатів і т.п. ) іекономічного ефекту (доходи від здачі цих установ в оренду, проведення платнихмасових заходів).
Важливо відзначити, що всфері фізичної культури і спорту соціальні результати виступають якпріоритетні; економічні ж оцінюються як супутні, як засіб досягнення соціальнихцілей.
У більшості випадків пікисоціальних і економічних ефектів не збігаються. Так, витрати на підготовкуолімпійських чемпіонів нерентабельні, однак одержуваний соціальний ефектспонукує суспільство вкладати всі нові і нові засоби в цю область діяльності.Навпаки, найбільший касовий виторг спортивним організаціям найчастіше даютьвидовищні масові заходи, що, однак, йде на шкоду соціальним цілям, що полягаютьу максимальному використанні їх для спортивно-оздоровчих, а не комерційнихзаходів.
Одночасний облік не тількиекономічних, але і соціальних результатів обумовлює необхідність диференціюваннянорм економічних витрат: чим вище значимість соціального результату,одержуваного на підставі витрат ресурсів різного виду, тим вище повинні бутивстановлені нормативи економічних витрат, і навпаки.
При розрахунку показників, щохарактеризують соціально-економічну ефективність у сфері фізичної культури іспорту, виникають наступні труднощі.
По-перше, загальніметодологічні труднощі оцінки соціально-економічної ефективності в сферіфізичної культури і спорту полягають у наявності безлічі цільових настанов.Незважаючи на те що цільові настанови характеризуються, внутрішньою єдністю, щовипливає з єдності культурно-виховної функції сучасної держави, сфера фізичноїкультури і спорту функціонує як цілісна система з безліччю різноріднихдержавних цілей. Серед них — політичні установки, вимоги економіки й оборони,ціннісні орієнтири, соціальні інтереси населення і т.д.
В даний час у рамках сферифізичної культури і спорту можна виділити принаймні три рівні організації,кожний з яких орієнтується на свої власні довгострокові цілі розвитку. Цеолімпійський спорт і спорт вищих досягнень, масовий спорт, фізична культура.
Сфера фізичної культури іспорту як багатоцільова система припускає безліч соціальних результатів. Цеспричиняє труднощі визначення її загальної ефективності, оскільки якісно різнісоціальні результати праці але порівнювати між собою, як і порівнюватирезультати за витратами.
Дійсно, якщо економічнірезультати оцінюються в матеріальній або вартісній формі, то соціальнірезультати можуть виражатися в натуральних, трудових, відносних показниках,таких, як різні коефіцієнти, питомі величини і т.д.
У натуральних показниках виражається, наприклад, пропускназдатність, місткість спортивних споруд (число місць на трибунах у розрахунку на1000 жителів при дотриманні прийнятих будівельних нормативів).
У відносних показниках може виражатися якісна оцінка об’єктів(наприклад, бальна оцінка якості футбольних полів).
При цьому відзначимо, що якщо економічний ефект вимірюєтьсяоднозначно і може бути підрахований за даними існуючої статистики, тосоціальний ефект як результат розвитку фізичної культури і спорту може бутивизначений лише після проведення спеціальних досліджень. Наприклад, для оцінкитаких соціальних ефектів, як фізичний стан, комфорт, естетичне сприйняття,рівень обслуговування, інструментом для вимірювання може служити тількисуб’єктивне ставлення людей. Але він, власне кажучи, не дає однозначноївідповіді, і оцінка може бути отримана лише в результаті масових досліджень набазі спеціально формульованих принципів, розроблених методів вимірів.
На соціальні ефекти, одержувані в результаті дії фізичноїкультури і спорту, впливають також удосконалювання системи охорони здоров’я,підвищення матеріального добробуту народу, зростання культурного рівня і т.д.Виявлення міри такого впливу також вимагає спеціальних досліджень.
Розрахунки й обґрунтування соціально-економічної ефективностісфери фізичної культури і спорту повинні виконуватися з дотриманнямнародногосподарського підходу, тобто з урахуванням соціально-економічнихнаслідків планованих заходів і програм поза межами самої галузі.
Складність оцінки «внутрішньої» ефективностіпов’язана з безліччю специфічних факторів, властивих розглянутій області, інасамперед зі складною організаційною структурою сфери фізичної культури іспорту. Специфіка полягає в тому, що сфера фізичної культури і спорту містить усобі ряд підсистем, керівництво в кожній з яких здійснюється різними органамикерування в рамках своєї компетенції.
Організаційна структура органів фізичної культури і спортумає «кущову» будову, оскільки кожна з підсистем має один або кількацентрів управління.
У підсистемах фізкультурна і спортивна діяльністьвідбувається в різних економічних умовах: по-різному вирішуються питанняматеріально-технічного забезпечення, оплати праці, капіталовкладень,амортизаційних відрахувань, використання прибутку. Так, у сфері фізичноїкультури і спорту склалася система фінансування, при якій велика частинафінансових ресурсів, які виділяються у країні на розвиток фізичної культури іспорту, проходить по не підвідомчих каналах, тобто по лінії міністерств івідомств, а також громадських організацій. При цьому основним джереломфінансування розвитку фізичної культури і спорту є засоби профспілок.
Аналогічна структура фінансових витрат збережеться й уперспективі.
Здатність сфери фізичної культури і спорту функціонувати якєдине ціле залежить від наявності системоутворюючих фінансово-господарськихзв’язків, їх числа, потужності і значимості для окремих підсистем сфери. Однийз таких зв’язків (задачі координації) здійснює Спорткомітет, що у межах своєїкомпетенції має право видавати інструкції, постанови і т.д., обов’язкові дляміністерств, відомств, громадських організацій.
Однак специфічність економічної організації в сфері фізичноїкультури і спорту полягає в тому, що Спорткомітет не зосереджує у своїх рукахключових позицій керування, тобто повноважень за розпорядженням матеріальними іфінансовими ресурсами, а поділяє їх з іншими підсистемами, що контролюютьосновну частину галузевих ресурсів. Унаслідок цього Спорткомітет позбавленийможливості регулювати фінансово-господарську діяльність у рамках усієї системифізичної культури і спорту. Як результат такого положення в сфері фізичноїкультури і спорту немає поки єдиних планових норм і процедур фінансування іматеріально-технічного забезпечення, що ускладнює встановлення зв’язку міжвиробничим і фінансовим планами, порівняння результатів діяльності з витратами,тобто ускладнює розрахунок соціально-економічної ефективності.
Нарешті, у сфері фізичної культури і спорту при оцінціекономічних ефектів критерії ефективності відрізняються від діючих у сферіматеріального виробництва. Питання про економію праці або матеріальні витратияк критеріях ефективності часто постає по-іншому, ніж у матеріальномувиробництві. Якщо у виробничих галузях скорочення матеріальних витрат наодиницю продукції виступає як фактор підвищення ефективності виробництва, азниження поточних витрат є найважливішим напрямком поліпшення господарювання,то по-іншому обстоїть справа з витратою матеріальних ресурсів і поточних витратв області фізичної культури і спорту. Звичайно, ощадливе їх використання і тутє обов’язковою умовою організації діяльності, однак скорочення рівнявикористання матеріальних ресурсів у галузях обслуговування не можерозглядатися в якості непорушної господарської необхідності. Навпаки, якістьспоживаних послуг залежить, за інших рівних умов, від рівня витрати супутніхматеріальних витрат. Тут підвищення рівня використання матеріальних ресурсів іпоточних витрат часто є умовою підвищення якості обслуговування, фактором, щосприяє більш ефективному функціонуванню відповідних галузей фізичної культури іспорту.
Зниження поточних витрат у процесі експлуатації спортивнихспоруд може негативно відбитися на соціальних результатах: на комфорті, ступенізадоволення духовних потреб і т.д. Заощаджувати на цих витратах було бнерозумно, тому що їх збільшення диктується вимогами соціального прогресу.
ВИСНОВКИ
1.        Надаватиплатні послуги оздоровчого характеру можуть суб`єкти, які мають реєстраціюприватного підприємця. Державна реєстрація підприємців проводиться за місцемпроживання даного суб`єкта. Підприємець повинен підготувати певний пакетдокументів для проходження реєстрації. Захист прав споживачів щодо отриманняплатних послуг оздоровчими центрами регулюється Законом „Про захист правспоживачів” та контролюється відповідними державними органами.
2.        Сучасніоздоровчі центри мають на меті реалізовувати оздоровчу політику держави,сприяти профілактичній роботі з негативними соціальними чинниками серед молоді,профілактиці захворювань, відновленню здоров`я. Оздоровчі центри комерційноготипу повиннімати відповідне обладнання та оснащення залів для занять. Серед основних типівоздоровчих закладів виділяють: фітнес-клуби, басейни, спортивні клуби.
3.        В основіроботи оздоровчих центрів з клієнтами лежить індивідуальний підхід. Потрібнодиференціювати навантаження відповідно до вікових, фізіологічних та фізичнихможливостей початківців. Тренування потрібно проводити за принципомбезперервності та поступовості. За проведенням тренувальних занять та проводититехнічну перевірку обладнання постійно повинні тренери.
4.        В основірозрахунку загальної економічної ефективності комерційних оздоровчих закладівлежить принцип декомпозиції. У практиці можна використовувати два основнихметоди розрахунку ефективності: нормативний та ідеальний.
5.        Особливістьфізичної культури і спорту полягає в тому, що вони мають як«зовнішній» (народногосподарський), так і «внутрішній»(сфера фізичної культури і спорту) аспекти діяльності. Упорядкуванняфінансово-господарської діяльності означає суворе і чітке нормування витратусіх видів ресурсів. Чим вище економічна організація в області фізичноїкультури і спорту, тим вагомішим є вплив на показники різних галузейгосподарювання.
6.        Фізичнакультура і спорт є винятково капіталомісткою галуззю. Загальні фінансовівитрати на фізичну культуру і спорт щорічно зростають і за прогнозом надалізначно збільшаться.
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Для відкриття оздоровчого центру та надання платних послугнаселенню цим центром потрібно зробити декілька кроків, а саме:
1.                Дослідитипопит населення на послуги оздоровчого характеру (маркетинг).
2.                Ознайомитисьз законами України про підприємницьку діяльність.
3.                Зареєструватисяяк приватний підприємець.
4.                Орендуватиприміщення.
5.                Провестирозрахунки щодо вартості пропонованих послуг оздоровчим закладом та оплатироботи спеціалістів.
6.                Закупитита встановити необхідне обладнання, провести рекламну компанію.
7.                Набратиштат кваліфікованих працівників.
8.                Провестипрезентацію відкриття оздоровчого центру.
БІБЛІОГРАФІЯ
1.     АбаскаловаН.П. Теорія і практика формування здорового способу життя учнів і студентів усистемі «школа-вуз»: Автореф. докт. дис. Барнаул, 2000. — 48 с.
2.     АмосовН.М., Бендет Я.А. Физическая активность и сердце. — Киев: Здоров’я, 1984. — 232с.
3.     АпанасенкоГ.А., Волков В.В., Науменко Р.Г. Лечебная физкультура при заболеванияхсердечно-сосудистой системы. — Киев: Здоров’я, 1987. — 120 с.
4.     БольсевичВ.К., Лубышева Л.И. Фізична культура: молодь і сучасність //Теор. і практ. фіз.культ., 1995, № 4, с. 2-7.
5.     БутоваТ.П. и др. Исследование предложений населения в занятиях физической культурой вусловиях формирующегося ринка услуг. // Теория и практика физической культуры.– 2006. — № 3. – С. 18 – 20.
6.     ВайцеховскийС. М. Книга тренера. — М.: ФиС, 1971.
7.     ВакуловА.Д., Бутин И.М. Развитие физических способностей детей: книга для малишей и ихродителей. – М., 1996.
8.     Волков В.М. Тренеру о подростке. — М.: ФнС, 1973.
9.     ВолковЛ.В. Методика виховання фізичних здібностей учнів. — К.: Радянська школа, 1980.
10.   ВолковЛ.В. Физическое воспитание учащихся: Пособие для учителей. – М., 1988. – 360 с.
11.   ДовганьВ.И., Темкин КБ. Механотерапия. — М.: Медицина, 1981. — 127 с.
12.   ЕпифановВ.А. Лечебная физическая культура / Учебное пособие для вузов. М.: Издат. дом«ГЭОТААМЕД», 2002. С. 560.
13.   Загальнафізіотерапія і курортологія /Є.М. Панасюк, Я.М. Федорів, В.М. Модилевський. —Львів: Світ, 1990. — 136 с
14.   КареповГ.В. ЛФК и физиотерапия в системе реабилитации больных травматической болезньюспинного мозга. Киев: Здоров’я, 1991. С. 184.
15.   КачесовВ.А. Основы интенсивной реабилитации. — М, 1999, — 126 с.
16.   КеллерB.C., Платонов В.Н. Теоретико-методические основы подготовки спортсменов. —Львов, 1993. — 270 с.
17.   Клиническаяфизиотерапия /И.Н. Сосин, Л.Д. Тондий, Е.В. Сергиени и др /Под ред. И.Н.Сосина. — Киев: Здоров’я, 1996. — 624 с.
18.   КомароваЛ.А., Терентьева Л.А., Егорова Г.И. Сочетанные методы физиотерапии. — Рига:Знание, 1986. — 173 с.
19.   Лечебнаяфизическая культура. Справочник. / Под ред. проф. Епифанова В.А. М.: Медицина,2001. — С. 592.
20.   Лечебнаяфизическая культура. Учебник для студентов ин-тов физ. культ. / Под ред. проф.Попова С.Н. М.: ФиС, 1988. С. 270.
21.   Лікувальнафізкультура та спортивна медицина /В.В. Клапчук, Г.В. Дзяк, І.В. Муравов та ін/За ред. В.В. Клапчука, Г.В. Дзяка. — Киев: Здоров’я, 1995. — 312 с.
22.   ЛФК всистеме медицинской реабилитации / Под ред. проф. Каптелина А.Ф. и ЛебедевойИ.П. – М.: Медицина, 1995. С. 98.
23.   Методикафизического воспитания школьников./ Под ред. Г.Б. Мейксона, Л.Е. Любомирского.– М.: Просвещение, 1989. – 143 с.
24.   МошковВ.Н. Общие основы лечебной физической культуры. — М.: Медицина, 1954.
25.   МухінВ.М. Фізична реабілітація. – К.: Олімпійська література, 2000. – 423 с.
26.   ПавловаИ.В. Удосконалювання валеологического утворення студентів фізкультурного вузу;Автореф канд. дис. Омськ, 1999. — 20 с.
27.   ПархотикИ.И. Лечебная физическая культура. — Киев, 1986. — 156 с.
28.   ПлатоновВ.Н. Общая теория подготовки спортсменов в олимпийском спорте. — К.:Олимпийская литература, 1997. — 584 с.
29.   Платонов В.Н.,Булатова М.М. Фізична підготовка спортсмена. — К.: Олімпійська література,1995. — 320 с.
30.   СвириденкоС. Дбаємо про здоров’я дітей: Програма основ здорового способу життя. Початковашкола, — 1998, №9.
31.   Справочникпо детской лечебной физкультуре. / Под ред. М.И. Фонарева. — Л.: Медицина,1983. — 360 с.
32.   СтолярівВ.И., Биховська И.М., Лубишева Л.И. Концепція фізичної культури іфізкультурного виховання (інноваційний підхід) //Теор. і практ. фіз. культ.,1998, № 5, с. 11-15.
33.   СтриковскаяВ.Л. Лечебная физкультура в реабилитации больных и детей группы риска первогогода жизни. — Л.: Медицина, 1991. — 158 с.
34.   Теория иметодика физического воспитания: Учедное пособие для студентов./ под ред.Б.А.Ашмарина. – М.: Просвещение, 1979. – 360 с.
35.   ТрещеваО.Л. Програмно-методические основы обучения здоровому образу жизни учащихся.Теория и практика физической культуры. — 2000. № 10.
36.   Физкультурно-оздоровительнаяработа в школе: Пособие для учителя. /Под ред. А.М. Шлемина. – М., 1988.
37.   ФилипповС.С. Система информационного обеспечения коммерческой физкультурнойорганизацией. // Теория и практика физической культуры. – 2006. — № 3. – С. 15– 17.
38.   Шиян Б.М.Теорія і методика фізичного виховання школярів. Ч.1. – Тернопіль: Навчальнакнига. – Богдан, 2001. – 248 с.
39.   Экономикафизической культуры и спорта. / Под ред В.У. Агеевца. – М.: Физкультура испорт, 1983. – 135 с.