Державна митнаслужба України
Академія митноїслужби України
Кафедрацивільно-правових дисциплін
Курсоваробота
з дисципліни: „Організаціядоговірної та претензійно-договірної роботи митних органів”
на тему: „Організаціядоговірної роботи митних органів та участь в ній юридичних служб”
Виконав:
Курсант групи П03 – 3Крючков М.
Перевірив: Доц… Зуєв В.А.
м.Дніпропетровськ
2008р.
План
ВступРозділІ. Значення роботи юридичного департаменту, юридичної служби митниці(регіональної митниці) в організації опрацювання, реєстрації й облікудоговорів, а також контролю за їх виконанням у Держмитслужбі України1.1 Загальніположення по роботі з договорами у Держмитслужбі1.2Участь юридичної служби в порядку опрацювання, узгодження та реєстраціїдоговорів1.3Виконання умов договорів і контроль за їх виконанням1.4Застосування заходів за невиконання або неналежне виконання договорів
Розділ ІІ. Особливості роботи юридичноїслужби митниці (регіональної митниці) з договорами на виконання підрядних робітза державним замовленням
2.1 Особливості забезпечення виконаннядоговорів на виконання підрядних робіт за державним замовленням
2.2 Встановлення відповідальності вдоговорах на виконання підрядних робіт за державним замовленням
Розділ ІІІ. Використання адміністративнихдоговорів у діяльності митних органів, участь юридичної служби у їх розробці
3.1 Особливістьадміністративного договору серед інших видів договорів
3.2 Мета використання адміністративних договорів у практицімитних органів
3.3 Особливостіфункціонально-управлінського договору
3.4 Договір про надання послуг, як різновидадміністративного договору
Висновок
Список використаноїлітератури
Вступ
Організація договірної роботи вмитних органах э дуже важливою складовою діяльності юридичної служби митниці(регіональної митниці).
Її сутність полягає у тому, щомитниця самостійно не може виготовляти для себе необхідні товари (послуги), якінеобхідні для здійснення її діяльності, а тому змушена звертатись для закупівлінеобхідних товарів та послуг у суб’єктів господарювання, які такі товари(послуги) можуть надати. Можливість укладення такого виду договорів передбаченазаконом України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”.Неналежне виконання, або ж взагалі невиконання договору, укладеного відповіднодо закону „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти“має нести відповідальність, передбачену законодавством. Тому особливу увагу мизосереджуємо саме на відповідальності за неналежне виконання таких договорів.Темою даної роботи є порядок опрацювання,реєстрації й обліку договорів, а також контролю за їх виконанням уДержмитслужбі України, регіональних митницях та митницях, а також участьюридичної служби у даному процесі.
Тема,як ми бачимо, являється досить вузькою, так як серед діючих на даний час норм,які визначають організацію договірної роботи в митних органів є лише наказДержавної митної служби України і положення Цивільного, Господарського кодексу,які визначають вимоги щодо договорів… Окремою темою роботи є дослідженняособливостей укладення та використання функціонально-управлінських та іншихадміністративних договорів у діяльності митних органів, як специфічного видудоговорів.
Томуя буду намагатись висвітити дані питання за точки зору найбільшої юридичноїточності, у взаємозвязку з іншими напрямками роботи митних органів, зокрема зпретензійно-позовної роботою, яка тісно повязана з темою, що розглядається, такяк у тому випадку, коли контрагент за договором не виконує своїх обовязків задоговором, то митниця змушена звертатися до суду за захистом своїх зоаконнихправ і інтересів.
В роботі булавикористана наступна методологія:
1. метод аналізу.
2. формально-логічний метод.
3. метод дедукції.
4. метод юридичного аналізу.
5. метод юридично-догматичного тлумачення.За допомогою використання вказаних методівнаукового пізнання, на наш погляд, ми матимемо змогу дослідити організаціюдоговірної роботи в митних органах, та зробити певні висновки, які допоможуть вмайбутньому при практичній діяльності захищати права та законні інтересисуб’єктів зовнішньоекономічних відносин, інтересів держави, митниці а такожнадавати пропозиції щодо правильного розвитку митного законодавства.Досягнення вказаної мети визначаєструктуру даної роботи.
З огляду на об’ємкурсової роботи я намагатимусь зосередитись на найбільш актуальних проблемах,пропозиціях щодо вдосконалення законодавства, які висловлюють науковці зприводу:
Ø підготовки та оформлення документів, потрібних для укладаннядоговорів;
Ø підготовки проектів договорів;
Ø урегулювання розбіжностей, що виникають при укладанні договорів;
Ø розгляд договорів у частині дотримання вимог законодавстваУкраїни;
Ø роботи з укладання договорів;
Ø реєстрації та обліку договорів;
Ø контролі за виконанням договорів;
Розділ І. Значення роботи юридичного департаменту, юридичноїслужби митниці (регіональної митниці) в організації порядку опрацювання,реєстрації й обліку договорів, а також контролю за їх виконанням уДержмитслужбі України1.1 Загальні положення по роботі з договорами у Держмитслужбі
До договірної роботи у митних органах належить:
Ø підготовка та оформлення документів, потрібних для укладаннядоговорів;
Ø підготовка проектів договорів;
Ø урегулювання розбіжностей, що виникають при укладанні договорів;
Ø розгляд договорів у частині дотримання вимог законодавстваУкраїни;
Ø робота з укладання договорів;
Ø реєстрація та облік договорів;
Ø контроль за виконанням договорів;
Ø виконання договірних зобов’язань;
Ø аналіз й узагальнення практики укладання договорів, підготовкависновків та пропозицій щодо її вдосконалення в митних органах, спеціалізованихмитних установах і організаціях.1.2 Участь юридичної служби в порядку опрацювання, узгодження тареєстрації договорів
Посадові особи структурного підрозділу Держмитслужби України,митного органу (спеціалізованої митної установи або організації), на якихпокладено відповідальність за здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг таконтроль за виконанням укладених договорів, візують кожну сторінку обохпримірників проекту договору, а також додатки до нього та передають проект напогодження до відповідних структурних підрозділів Держмитслужби України.
Опрацювання та погодження проектів договорів проводиться в такомупорядку:
а) митним органом або структурним підрозділом ДержмитслужбиУкраїни, що вносить проект договору:
у частині відповідності умовам тендерної (цінової) пропозиціїучасника — переможця процедури закупівлі;
у частині відповідності цін ринковим цінам (при укладаннідоговорів, які не підпадають під дію Закону);
б) Фінансово-економічним управлінням (службою фінансів,бухгалтерського обліку та звітності іншого митного органу, спеціалізованоїмитної установи й організації):
у частині відповідності видатків кошторисним призначенням;
в) Управлінням бухгалтерського обліку та звітності:
у частині відповідності нормативним актам щодо порядку розрахунківза договором і правильності проведення розрахунків у додатках до проектудоговору (протоколі погодження договірної ціни, тарифах, специфікації);
г) Юридичним департаментом (юридичною службою іншого митногооргану, спеціалізованої митної установи й організації):
у частині відповідності договору чинному законодавству.
Проект договору з додатками до нього опрацьовується Юридичнимдепартаментом і за відсутності заперечень до нього та наявності віз керівниківвідповідних структурних підрозділів візується директором Юридичногодепартаменту (у митних органах, спеціалізованих митних установах і організаціях- відповідно начальником юридичної служби митного органу, спеціалізованоїмитної установи чи організації після візування головним бухгалтером).
У разі невідповідності проекту договору законодавству Юридичнийдепартамент (юридична служба іншого митного органу, спеціалізованої митноїустанови чи організації), не візуючи проект, надає письмові пропозиції тазауваження до нього.
Після внесення зроблених Юридичним департаментом зауважень таврахування пропозицій проект договору візується директором Юридичногодепартаменту (начальником юридичної служби іншого митного органу,спеціалізованої митної установи чи організації).
У ході опрацювання (розгляду) проекту договору юридична служба маєправо в установленому порядку отримувати від інших структурних підрозділівдодаткові матеріали й консультації, що стосуються предмета договору та іншихйого умов[14].
Строк узгодження проекту договору не повинен перевищувати трьохробочих днів з дня його отримання відповідним структурним підрозділом.
Завізований керівником відповідального структурного підрозділу,керівниками відповідних структурних підрозділів (Управління бухгалтерськогообліку та звітності, Фінансово-економічного управління, Юридичного департаментутощо) договір підписується Головою Держмитслужби України або посадовою особоюДержмитслужби, визначеною наказом Держмитслужби України, яким затверджуєтьсясписок посадових осіб, що мають право підпису договорів (контрактів), в іншихмитних органах, спеціалізованих митних установах і організаціях — відповідноначальником митного органу, спеціалізованої митної установи й організації післявізування головним бухгалтером та юридичною службою.
Після підписання договору він реєструється в Управліннібухгалтерського обліку та звітності (або іншому структурному підрозділі, щовизначається начальником митного органу, спеціалізованої митної установи йорганізації). Перший примірник договору зберігається в Управліннібухгалтерського обліку та звітності (відділі фінансів та бухгалтерського облікумитного органу, спеціалізованої митної установи й організації), а його копії — у структурному підрозділі, на який покладено контроль за виконанням договору,та в одержувача товарів, робіт і послуг з боку Держмитслужби України,визначеного умовами договору.
Другий примірник договору передається чи надсилаєтьсяпостачальнику (виконавцю), з яким укладено договір.
Опрацювання, узгодження та укладання договорів (угод), які немістять фінансових зобов’язань, покладаються на той структурний підрозділ, якийє основним розробником договору (угоди) та/або здійснює його супроводження.
Посадова особа такого структурного підрозділу візує кожну сторінкуобох примірників проекту договору (угоди) та передає його на погодження доЮридичного департаменту Держмитслужби України (в іншому митному органі,спеціалізованій митній установі чи організації — до юридичної служби).
Реєстрація договорів (угод), які не містять фінансовихзобов’язань, здійснюється у загальному відділі Управління справамиДержмитслужби України (загальному відділі митного органу, спеціалізованоїмитної установи чи організації).1.3 Виконання умов договорів і контроль за їх виконанням
Оплата за договорами проводиться у строк й на умовах, визначених уних. Під час оплати за договорами, укладеними за результатами процедурзакупівель, Держмитслужба України (інший митний орган, спеціалізована митнаустанова й організація) до звіту про результати здійснення процедури закупівліобов’язково додає:
Ø копії оголошення про заплановану закупівлю (оголошення пропроведення попередньої кваліфікації, оголошення щодо цінових пропозицій(котирувань), оголошення про результати торгів, що були опубліковані вспеціалізованому друкованому засобі масової інформації, завірені цим друкованимзасобом, та в інформаційному бюлетені, що видає Тендерна палата України,завірені Тендерною палатою України, а у випадках, якщо вартість договоруперевищує суму, передбачену частиною третьою статті 8 Закону, також копіїоголошення про заплановану закупівлю та про результати торгів, що булиопубліковані в міжнародному інформаційному бюлетені, що видає Тендерна палатаУкраїни, завірені Тендерною палатою України);
Ø копію документа, що підтверджує розміщення документів,передбачених статтею 41 цього Закону, завірену інформаційноюсистемою в мережі Інтернет.
Протягом трьох робочих днів після проведення оплати за договоромУправлінням бухгалтерського обліку та звітності (службою фінансів, бухгалтерськогообліку та звітності іншого митного органу, спеціалізованої митної установи йорганізації) подається до відповідного митного органу чи структурногопідрозділу, на який покладено контроль за виконанням договору, службова записказ повідомленням про оплату, на підставі якої здійснюється контроль засвоєчасністю й повнотою поставки товарів, виконання робіт, надання послугзгідно з умовами договору. Для своєчасного проведення розрахунків за укладенимдоговором посадові особи, на яких покладено контроль за його виконанням,протягом трьох робочих днів після поставки товару, виконання робіт чи наданняпослуг або в разі здійснення попередньої оплати подають до Управліннябухгалтерського обліку та звітності та Фінансово-економічного управлінняДержмитслужби України (відділу фінансів та бухгалтерського обліку іншогомитного органу, спеціалізованої митної установи й організації) службову запискупро необхідність оплати, рахунки та копії актів про прийняття-передання абоінші документи, що підтверджують поставку товарів, виконання робіт чи наданняпослуг. Форма зазначеної службової записки наведена в додатку цього Порядку.
Контроль за виконанням умов договору здійснює керівник митногооргану (спеціалізованої митної установи чи організації), що за своїми функціональнимиобов’язками несе відповідальність за централізовану закупівлю товарів, робіт іпослуг для потреб митних органів, спеціалізованих митних установ і організацій,або керівник структурного підрозділу, який виходить з пропозицією закупівлітоварів, робіт або послуг для потреб митних органів, спеціалізованих митнихустанов і організацій.
Після виконання сторонами зобов’язань за договором відповідальнийза виконання умов укладеного договору відповідний митний орган чи структурнийпідрозділ Держмитслужби України проводить взаємне звірення розрахунків зпостачальником товарів (виконавцем робіт, послуг) зі складанням акта звірення іподає на підпис до Управління бухгалтерського обліку та звітності (головногобухгалтера іншого митного органу, спеціалізованої митної установи йорганізації).1.4 Застосування заходів за невиконання або неналежне виконаннядоговорів
У разі невиконання або неналежного виконання постачальником(виконавцем) зобов’язань за договором відповідний митний орган чи структурнийпідрозділ Держмитслужби України, на який покладено контроль за виконанням умовдоговору, направляє до Юридичного департаменту (а в іншому митному органі,спеціалізованій митній установі чи організації — до юридичної служби) службовузаписку разом з усіма документами про необхідність пред’явлення претензії доконтрагента за договором і розрахунок штрафних санкцій, а також підстави длятакого пред’явлення. Юридичний департамент за погодженням з Управліннямбухгалтерського обліку та звітності Держмитслужби України (в інших митнихорганах, спеціалізованих митних установах і організаціях — юридична служба запогодженням зі службою фінансів, бухгалтерського обліку та звітності)пред’являє постачальнику (виконавцю) відповідну претензію (щодо сплатизаборгованості, штрафних санкцій, передбачених умовами договору, тощо).
У разі відхилення постачальником (виконавцем) повністю абочастково пред’явленої Держмитслужбою України претензії Юридичний департаментвиносить це питання на розгляд Голови Держмитслужби України або заступникаГолови відповідно до розподілу обов’язків (в інших митних органах,спеціалізованих митних установах і організаціях — начальника митниці,спеціалізованої митної установи й організації) для прийняття відповідногорішення[14].
Після прийняття Головою Держмитслужби України або його заступникомрішення щодо стягнення належної суми Юридичний департамент за погодженням зУправлінням бухгалтерського обліку та звітності (в інших митних органах,спеціалізованих митних установах і організаціях — юридична служба за погодженнямзі службою фінансів, бухгалтерського обліку та звітності) готує позовну заявудо суду щодо стягнення заборгованості, штрафних санкцій тощо з постачальника(виконавця).
Розділ ІІ. Особливості роботи юридичної служби митниці(регіональної митниці) з договорами на виконання підрядних робіт за державнимзамовленням
2.1 Особливостізабезпечення виконання договорів на виконання підрядних робіт за державнимзамовленням
Зпочатку 90-х років минулого століття в колишньому СРСР, а потім і в Україні яксуверенній державі, почало складатись законодавство про поставку (закупівлю)товарів, виконання робіт і надання послуг для державних потреб. Виникненнянового для України законодавства про забезпечення державних потреб у товарах,роботах та послугах вимагає його всебічного дослідження, тим більше, щонауковий аналіз не передував прийняттю відповідних норм, а здійснювався вжепісля введення їх в дію. Необхідність комплексного наукового аналізу договорівна виконання підрядних робіт за державним замовленням, зокрема питання про їхвиконання і відповідальність, викликана тим, що законодавство України з щодоцього ще формується, і стоїть питання про напрями і форми його удосконалення тарозвитку. Правове забезпечення державного контакту потребує свого розвитку, оскількив подальшому, як свідчить світовий досвід, роль державного контракту не тількине зменшуватиметься, але й зростатиме. Тому з метою формулювання напрямівудосконалення законодавства у сфері виконання робіт за державним замовленням,зокрема в частині виконання та відповідальності державних підрядних договорів,в даній статті проаналізуємо існуючі теоретичні положення, правові норми тагосподарську практику із зазначених питань.
Слідпідкреслити, що сучасні дослідження наведеної проблеми в Україні здійснюютьсяздебільшого шляхом викладення чинного законодавства про забезпечення державнихпотреб в навчальній літературі з цивільного та господарського права. Повний такомплексний аналіз законодавства з врахуванням змін, які відбулися ізприйняттям нових Цивільного та Господарського кодексів України, не проводився.Немає також і монографічних досліджень з цих питань. На пострадянськомупросторі питання правового регулювання забезпечення державних потреброзглядаються переважно російськими та білоруськими вченими, зокрема М.І.Брагінським [3; с.169-188] та В.М. Годуновим [6; с.3-32].
Неможна не погодитись із твердженням М.М. Сібільова про те, що цінністьзобов’язання полягає у його виконанні, тобто у вчиненні боржником на користькредитора певних дій або в утриманні від певних дій, що становлять предметвиконання зобов’язання. За своєю юридичною природою ці дії є нічим іншим, якправочином, а тому на них поширюються загальні правила, закріплені в Цивільномукодексі України (далі — ЦК), у тому числі і правила щодо форми правочину(статті 205-209 ЦК) [17, с.388].
Отже,зобов’язання, що виникло і діє, породжує для однієї сторони (кредитора) правовимагати, а для іншої (боржника) — обов’язок виконати певну дію (передатимайно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або ж утриматисявід неї. Як зазначав Д.І. Мейер, найближча і иайзагальніша дія зобов’язанняполягає в обов’язку боржника надати задоволення за зобов’язанням і виконатийого [13, с.435]. Дії, які мають бути вчинені одним учасником зобов’язанняна користь іншого, іменують предметом зобов’язання Слід погодитись іззапропонованим Т.В.Боднар визначенням поняття виконання договірногозобов’язання як сукупності фактичних та/або юридичних дій (у певних випадках — утримання від дії) сторін зобов’язання, спрямованих на реалізацію (здійснення)передбачених договором або законом їх суб’єктивних прав і обов’язків задлядосягнення економічної і юридичної мети зобов’язання. Автор зазначає, щовиконання зобов’язання є тим кінцевим результатом, якого бажали досягтисторони, укладаючи договір. Виконання, проведене належним чином, припиняєзобов’язання, тому для боржника досить важливим моментом у виконаннізобов’язання є підтвердження його виконання [1, с.11].
Виконаннядоговору є процесом, тобто системою послідовних дій [8, с. 15]. У цьомупроцесі виділяють три основні стадії виконання договору: 1) організаційнастадія; 2) матеріальна стадія; 3) техніко-юридична стадія [16, с.471-473; 6,с.15]. На думку О.О. Красавчикова, організаційна стадія виконання вміщує інформаційнідії як боржника, так і кредитора. Перший пропонує виконання, а другий інформуєпро готовність прийняти виконання. Матеріальна стадія виконання договорувключає в себе взаємні дії: надання виконаного однією стороною і прийняттяпредмета виконання іншою стороною. Порядок виконання зобов’язань і вимоги, якіставляться при цьому, залежать від характеру даних зобов’язальнихправовідносин, особливостей його змісту, об’єкта тощо. Суть техніко-юридичноїстадії полягає у перевірці викопаного за кількістю і якістю, а також удокументальному підтвердженні факту виконання .
Слідзазначити, що принципи виконання та вимоги до виконання державних/>підрядних договорів такісамі як і до цивільно-правових договорів в цілому, і до договорів підрядузокрема.
Нанашу думку, порядок зміни чи розірвання державного контракту не потрібновиокремлювати із загального порядку зміни або розірвання договорів, якийвстановлений статтями 651-654 ЦК. Звичайно, основним принципом виконаннязобовязання є принцип належного виконання. Тому ч.7 ст,2 Закону України «Пропоставки продукції для державних потреб» слід вик-ласті; в такій редакції:«Зміна або розірвання державного контракту допускається лише за згодою сторін,якщо інше не встановлено договором чи законом, у порядку, передбаченому ЦКУкраїни».
Важливимтакож у сфері державних підрядних договорів є чітке розмежування передання таприйняття робіт, виконаних за договором, підрядником замовнику та прийняття вексплуатацію закінчених будівництвом об’єктів державного замовлення, якерегулюється Положенням про порядок прийняття в експлуатацію закінченихбудівництвом об’єктів державного замовлення, затвердженим Постановою КабінетуМіністрів України від 5 серпня 1992 р. №449, оскільки останнє здійснюєтьсязамовником та підрядником спільно за участю державної приймальної комісії тавідбувається вже після того, як сторони договору здійснили передання таприйняття робіт між собою. Окрім того, відбувається прийняття в експлуатаціюзавершеного будівництвом (реконструкцією, реставрацією) об’єкта в цілому, якийготовий до введення в експлуатацію, а не етапу робіт, як це може відбуватись врезультаті передання та прийняття робіт підрядником замовнику.
Такийвисновок випливає із пунктів 1, 2 зазначеного Положення, в яких йдеться про те,що закінчені будівництвом (реконструкцією, реставрацією) та підготовлені доексплуатації згідно із затвердженим проектом об’єкти державного замовленняпред’являються замовником (забудовником) та підрядником для прийняття їх вексплуатацію державним приймальним комісіям. До пред’явлення об’єктів державнимприймальним комісіям замовники (забудовники) призначають робочі комісії, якіповинні перевірити: відповідність об’єктів і змонтованого устаткування проектамна них щодо дотримання санітарно-гігієнічних, протипожежних, радіаційних,екологічних, міцнісних та архітектурних вимог; відповідність виконаннябудівельно-монтажних робіт вимогам будівельних норм і правил; результатикомплексного випробування устаткування, підготовленість об’єктів до нормальноїексплуатації, включаючи виконання заходів щодо забезпечення безпечних умовпраці, виробничої санітарії, захисту середовища, пожежної безпеки, обліку,раціонального та ефективного використання природного газу. Прийняття робочимикомісіями зазначених об’єктів в експлуатацію оформляється відповідними актами,які передаються на розгляд державної приймальної комісії.
2.2 Встановленнявідповідальності в договорах на виконання підрядних робіт за державнимзамовленням
митний органюридична служба договір
Ізпитанням виконання договірних зобов’язань нерозривно пов’язане питаннявідповідальності за їх невиконання чи неналежне виконання. За невиконання чиненалежне виконання договірних зобов’язань сторони договорів на виконанняпідрядних робіт за державним замовленням несуть цивільно-правовувідповідальність. Беручи до уваги, що комплексне дослідження всіх проблемтакого складного явища, як цивільно-правова відповідальність, що звичайно жвимагало б висвітлення всіх точок зору, які були висловлені в юридичнійлітературі з приводу сутності поняття і характерних ознак цивільно-правовоївідповідальності, не становить предмет даної статті, тому обмежимосявизначенням поняття цивільно-правової відповідальності, яке дав О.С. Йоффе,оскільки, на наш погляд, це визначення найбільш оптимально відображає сутністьданого поняття.
Отже,О.С. Йоффе стверджував, що цивільно-правова відповідальність як різновидсанкції — це покладення на правопорушника основаних на законі невигіднихправових наслідків, які виявляються у позбавленні його певних прав або в замініневиконаного обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку новогододаткового. Вчений писав, що не всяка санкція є мірою юридичноївідповідальності. Відповідальність — це санкція за правопорушення. Але санкціяне завжди означає відповідальність, оскільки відповідальність — це завждидодаткові обтяження майнового чи особистого характеру [10, с.7-14].
Відповідальністьза невиконання або неналежне виконання договорів у сфері виконання робіт длядержавних потреб, як і цивільно-правова відповідальність в цілому, настає принаявності певних умов. Такими умовами цивільно-правової відповідальності є:протиправність поведінки особи; шкода, як результат протиправної поведінки;причинний зв’язок між протиправною поведінкою і шкодою; вина особи, щозаподіяла шкоду.
Більшістьвчених-правознавців, насамперед ті, які підтримували конструкцію «складуцивільного правопорушення (Л.А. Лунц, Г.К. Матвєєв, І.Б.Новицькиіі та ін.),вважали, що тільки необхідний причинний зв’язок може бути умовою відповідальності[15, с.307-319; 9, с.55]. Проте, щодо обов’язкової наявності такої,умови, як причинний зв’язок, потрібно погодитись із В.В.Вітрянським, який зазначав,що встановлення причинного зв’язку має правове значення, а сам причиннийзв’язок набуває характеру необхідної умови договірної відповідальності тількитоді, коли йдеться про відшкодування збитків. Якщо ж застосовуються інші формивідповідальності: неустойка (штраф, пеня), відповідальність за грошовимзобов’язанням, — наявність (чи відсутність) причинного зв’язку, як і самих наслідкиу вигляді збитків, має факультативний характер і набуває правового значеннятільки при вирішенні судом питання про зменшення неустойки, розмір якої значноперевищує розмір збитків.
Стаття611 ЦК передбачає, зокрема, такі правові наслідки порушення зо/>бов’язання: припиненнязобов’язання внаслідок односторонньої відмови від нього; розірвання договору;зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків чи моральноїшкоди. Звичайно, цей перелік не є вичерпним. До зазначених правових наслідківналежить також, наприклад, виконання зобов’язання за рахунок боржника,примусове виконання боржником обов’язку передати річ, визначену індивідуальнимиознаками.
Невсі із зазначених наслідків порушення зобов’язання пов’язані з покладенням наособу нових додаткових обов’язків, як заходу цивільно-правовоївідповідальності. Саме тому заходами цивільно-правової відповідальності, надумку М.М. Сібільова, є лише такі правові наслідки порушення зобов’язання, яквідшкодування збитків та моральної шкоди і сплата неустойки, оскільки зазагальним правилом, викладеним у ст.622 ЦК, боржник, який сплатив неустойку івідшкодував збитки, завдані порушенням зобов’язання, не звільняється відобов’язку виконання зобов’язання в натурі. Усі інші правові наслідки порушеннязобов’язання є заходами захисту цивільних прав.
Від цивільно-правовоївідповідальності як покладення на правопорушника нового додаткового обов’язкуабо позбавлення суб’єктивного права слід відрізняти засоби оперативного впливу(оперативні санкції). Як зазначав Е.Е. Луць, останні не відновлюють початковогомайнового стану потерпілої сторони, а спрямовані на запобігання конкретнимпорушенням у майбутньому, виконують забезпечувальну функцію, мають запобіжнийхарактер і можуть застосовуватись в оперативному порядку односторонньоуправомоченою стороною без звернення до юрисдикційного органу [11, с.67].
Саметому, розглядаючи такі заходи цивільно-правової відповідальності за невиконаннячи неналежне виконання державних контрактів у сфері підрядних робіт, яквідшкодування збитків та сплата неустойки, не можна не розглянути численнукількість заходів оперативного впливу, якими наділені сторони даного договору.Невиконання або неналежне виконання державного контракту у сфері підряднихробіт може набувати різноманітних форм, тому залежно від цього можна розрізнятизаходи оперативного впливу, які розглянемо на прикладі будівельних робіт,оскільки вони характеризуються найбільшою складністю з-поміж інших видів робіт,що викопуються за державними підрядними контрактами.
Узагальнившиположення чинного законодавства, можна визначити, що замовник наділений такимизаходами оперативного впливу на підрядника:
1) уразі прострочки початку будівельних робіт замовник має право: вимагати початкубудівельних робіт, якщо протягом додаткового часу підрядник не починаєбудівельні роботи; відмовитись від договору;
2)прострочка завершення всіх будівельних робіт дає замовнику право:вимагати завершення всіх будівельних робіт, встановивши додаткові терміни;відмовитись від договору; доручити виконання роботи іншій особі за рахунокпідрядника;
3)у разі виявлення незначних недоліків у момент прийняття об’єктазамовник має право: вимагати безоплатного усунення недоліків об’єкта; доручитиусунення недоліків новому підряднику за рахунок попереднього; вимагатипропорційного зменшення ціни робіт;
4)у разі виявлення істотних відступів від умов договору абонедоліків у роботі, які не можуть бути усунені чи не були усунені увстановлений строк, замовник має право відмовитись від договору;
5) уразі виявлення недоліків після прийняття робіт в межах гарантійного строкузамовнику може бути надано право: вимагати усунення недоліків, якщо в момент їхвиявлення не було відомо, що вони не підлягають усуненню; вимагатипропорційного зменшення ціни робіт; доручити усунення недоліків іншій особі зарахунок підрядника, якщо недоліки не були усунені у встановлений замовникомстрок;
6) уразі виявлення недоліків, за які підрядник не відповідає, замовник має право наїх усунення за власний рахунок. Підрядник у свою чергу також наділений заходамиоперативного впливу на замовника. Відповідно до ч.2 ст.5 Закону України «Промайнову відповідальність за порушення умов договору підряду (контракту) провиконання робіт на будівництві об’єктів», якщо замовник не сплатив за виконаніроботи протягом 30 календарних днів після закінчення встановленого строкуплатежу, підрядник має право припинити виконання робіт, але не раніше як через10 календарних днів після повідомлення про це замовника. У разі затриманняперерахування платежів більш як на 90 календарних днів підрядник мас праворозірвати договір підряду (контракт) відповідно до умов договору (контракту).Не можна забувати також про право підрядника на притримування результатуроботи, а також устаткування, залишку невикористаного матеріалу та іншого майназамовника, яке є у підрядника, якщо замовник не сплатив встановленої цінироботи або іншої суми, належної підрядникові у зв’язку з виконанням договорупідряду.
Повертаючисьдо форм (заходів) договірної відповідальності, потрібно зазначити, що особливемісце серед них займає відшкодування збитків. Це зумовлено тим, що найбільшістотним і поширеним наслідком порушення цивільних прав с збитки. Внаслідок цьогодана форма відповідальності має загальне значення і застосовується у всіхвипадках порушення цивільних прав, тоді як інші форми цивільно-правовоївідповідальності застосовуються лише у випадках, прямо передбачених законом абодоговором [5, с.116]. За загальним правилом, боржник зобов’язанийвідшкодувати кредиторові збитки у повному обсязі. Саме принцип погноїмовідшкодування збитків передбачений законодавством у сфері виконання робіт задержавним замовленням. Так, відповідно до ч. 2 ст. З Закону України «Промайнову відповідальність за порушення умов договору підряду (контракту) про виконанняробіт на будівництві об’єктів» майнова відповідальність за порушення умов договорупідряду (контракту) застосовується до підрядників і замовників, що допустилиневиконання або неналежне виконання договірних зобов’язань і передбачаєстягнення за вимогою потерпілої сторони неустойки (пені), а також відшкодуваннязбитків (витрат, втрат або пошкодження майна, неодержаних доходів) у частині,не покритій неустойкою (пенею), а винної сторони. Крім того, Закон України «Пропоставки продукції для державних потреб» також передбачає відшкодуваннязбитків, включаючи очікуваний та неодержаний прибуток, при невиконаннідержавним замовником зобов’язань за державним контрактом, а також у випадках,коли державний замовник вносить зміни до державного контракту чи припиняє йогодію за рішенням Кабінету Міністрів України або коли державний замовниквідмовляється від закупівлі продукції виготовленої за державним контрактом (ч.5ст.4).
Нерідкопорушення зобов’язання тягне за собою не тільки відшкодування збитків, але йсплату боржником неустойки, встановленої договором або законом. Неустойка є іспособом забезпечення зобов’язання, і формою відповідальності за порушеннязобов’язання.
Прикладомзастосування неустойки, встановленої законом у договорі на виконання підряднихробіт за державним замовленням, може бути пеня, яка передбачена Законом України«Про майнову відповідальність за порушення умов договору підряду (контракту)про виконання робіт на будівництві об’єктів». Так. відповідно до ч. 1 ст.4Закону у разі порушення з вини підрядника строків завершення виконання робіт(здачі в експлуатацію об’єктів), передбачених договором підряду (контрактом),підрядник сплачує замовнику за кожний день прострочення неустойку (пеню),розмір якої обчислюється від договірної ціни робіт, визначеної з урахуваннямофіційного рівня інфляції, з розрахунку облікової ставки Національного банкуУкраїни, що діяла у період, за який сплачується неустойка (пеня), збільшеної в1,5 раза. Якщо ж в цей період облікова ставка Національного банку Українизмінювалася, розмір неустойки (пені) обчислюється пропорційно цим змінам. Згідноз ч. 1 ст.5 Закону у разі порушення з вини замовника передбачених договоромпідряду (контрактом) строків перерахування авансів і платежів за виконаніроботи (послуги) замовник сплачує підрядникові за кожний день простроченнянеустойку (пеню), розмір якої обчислюється від суми простроченого платежу, з урахуваннямофіційного рівня інфляції, з розрахунку облікової ставки Національного банкуУкраїни, що діяла у період, за який сплачується неустойка (пеня), збільшеної в1,5 раза. Якщо ж в цей період облікова ставка Національного банку Українизмінювалася, розмір неустойки (пені) обчислюється пропорційно цим змінам.
Частина2 ст. З Закону України «Про майнову відповідальність за порушення умов договорупідряду (контракту) про виконання робіт на будівництві об’єктів» передбачаєзастосування залікової неустойки, як виняток із загального правила,передбаченого ЦК про штрафну неустойку (ст. 624 ЦК). Частина 1 ст. 232 та ч. 1ст. 322 ГК, на відміну від ЦК передбачає застосування залікової неустойки, хочане виключає також і інші її види. Вважаємо, що в даному разі слід погодитися ізВ.М. Годуновим, який вважає, що неустойка при забезпеченні державних потребповинна мати штрафний характер і не щодо окремих порушень зобов’язань чи дооднієї із сторін, а в цілому, оскільки відповідальність за порушення договірнихзобов’язань у сфері забезпечення державних потреб повинна бути підвищеною. Саметому потрібно узгодити норми ЦК, ГК та Закону України «Про майновувідповідальність за порушення умов договору підряду (контракту) про виконанняробіт на будівництві об’єктів» і внести зміни до зазначених законодавчих актів,закріпивши у відповідних статтях загальне правило про штрафну неустойку. Частина3 ст. З Закону покладає на сторони договору підряду (контракту) обов’язокстягувати в установленому порядку неустойку (пеню) та вимагати відшкодуваннязбитків за порушення договірних зобов’язань, передбачених цим законом тадоговором підряду (контракту). Слід зазначити, що покладення на сторонидоговору такого обов’язку суперечить загальним принципам цивільного права, томувважаємо, що ч. 3 ст. 3 Закону України «Про майнову відповідальність запорушення умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на будівництвіоб’єктів» потрібно скасувати.
Розділ ІІІ.Використання адміністративних договорів у діяльності митних органів, участьюридичної служби у їх розробці
3.1 Особливість адміністративного договорусеред інших видів договорів
Надумку Приймаченка Д. В.[16, 116] в умовах розширення міжнароднихторговельних зв’язків, спрощення митних процедур особливе місце посідаєкоординація та взаємодія, які є невід’ємною і важливого складовою процесівуправління, що здійснюються в межах адміністративної діяльності митих органів йспрямовані на реалізацію економічних, соціальних та охоронних завдань. Будучисамодостатніми засобами організації управління, вони є досить ефективними призабезпеченні належного рівня узгодженості функціонування автономних систем, дояких можемо піднести як митну службу України, з одного боку, так і іншідержавні інституції чи суб’єкти господарювання — з другого: дієвим інструментомналагодження партнерських відносин між митними органами та суб’єктами господарювання,як свідчать дослідження, є укладання договорів як актів про взаємну згоду увстановленні правових зв’язків. Формування таких зв’язків на підставіадміністративного договору наділено ознаками універсальності і має низкупереваг, що ґрунтуються на загальновизнаних юридичних властивостях договірнихвідносин і обумовлених цим управлінських можливостях [16, 116].Визначальним у цьому є формальна рівність сторін, яка передбачаєсвідомо-вольову узгодженість своєї поведінки митними органами та іншими сторонамидоговору. Наявність такої рівності відрізняє адміністративний договір від іншихформ діяльності митних органів. На відміну від них, названий договірукладається за взаємною згодою обох сторін. Добровільність взяття сторонами пасебе зобов’язань передбачає їх виконання без спеціальних імперативних приписів.Результатом укладання адміністративного договору с обопільна вигода усіхучасників договору. Санкціонована (прямо чи опосередковано) відповідальність задоговорами означає необхідність здійснення взаємного контролю за виконаннямобумовлених у ньому завдань, використання різноманітних (у тому числі йекономічних) важелів впливу на учасників договору. При цьому укладанняадміністративного договору виступає, з одного боку, як юридичний факт, щопороджує між сторонами адміністративно-правові відносини, а, з іншого — нимвстановлюються, водяться у дію й конкретизуються інші правові норми, якправило, митно-правового характеру.
Шляхомукладання адміністративних договорів опосередковуються координаційні (горизонтальні)управлінські правовідносини, а вони в умовах розбудови ринкової економікидедалі поширюються. Такі управлінські відносини, на думку В.Юсупова, єособливою формою правового опосередкування регулятивних відносин, щовикористовуються у тих випадках, коли суб’єкти управління через якісь окремісторони своєї діяльності виявляються юридично рівними і виникає потребацілеспрямованої координації їх діяльності.[16, 117].
Так,Ю.Тихомиров має рацію, що публічно-правове регулювання здійснюється переважношляхом нормативної орієнтації та імперативних приписів, які здійснюютьвладно-управлінський вплив на волю і свідомість фізичних та юридичних осіб,спонукаючи та примушуючи їх до дії для досягнення спільної мети й задоволенняпублічних інтересів. Однак поряд з цим публічне право використовує й договірнізасади як особливий спосіб регулювання. Звичайно, митно-правове регулювання, зогляду на його належність до публічно-правової сфери, реалізується насампередшляхом використання приписів, встановлення обов’язків, заборон Разом з тимдемократизація українського суспільства дозволяє здійснити перехід від жорсткихадміністративно-командних методів управління як у галузі економіки, так і умитній сфері, зокрема, до більш гнучких способів регулювання суспільних відносин.Такий перехід дозволяє митним органам все активніше використовувати у своїйдіяльності договірні форми. На думку В. Нагребельного, адміністративний договіряк засіб реалізації демократичних принципів та поєднання економічних іадміністративних методів у сфері управління може ефективно застосовуватись вуправлінській і організаційпо-господареькій сферах, у взаємовідносинах міжцентральними органами державної виконавчої влади та відповідними регіональнимиструктурами.
3.2 Мета використання адміністративних договорів у практиці митних органів
Порівняльнийаналіз визначень правової категорії „адміністративний договір» свідчитьпро відсутність єдиної позиції щодо її змісту, а теоретичні обґрунтуваннявикористання цих договорів — про відсутність досвіду їх практичногозастосування. Тому варто погодитись з Ю.Козловим у тому, щоадміністративно-правовий договір — це нове та ще недостатньо осмислене явище,адже сама природа державного управління передбачає імперативністьодностороннього юридично-владного волевиявлення, а договірні зв’язки випливаютьз рівності їх учасників. Тим не менше, визнаючи цей факт, ні у кого не виникаєсумнівів у перспективності застосування різних форм адміністративного договору(угоди) у державному управлінні. Більш того, окремі науковці вважають, щоудосконалення механізму державно-управлінської діяльності в умовахадміністративної реформи міцно пов’язано з розвитком такої форми, якадміністративні договори, що робить проблему їх дослідження однією з найбільшактуальних для сучасного українського права. З огляду на завдання дослідження,автором використовується наступне його поняття. „Адміністративний договір — цеугода, укладена суб’єктами адміністративного права на підставіадміністративно-правових норм у загальнодержавних та інших публічних інтересах,правовий режим якої визначається змістом владних повноважень, носієм котрих єобов’язково одна із сторін”[16, 117]..
Адміністративнідоговори укладаються митними органами з метою:
Ø реалізації сучасної митної політики;
Ø досягнення цілей ефективного державного регулювання вмитно-правовій сфері;
Ø здійснення позитивного функціонування системи митної служби;
Ø сприяння реалізації суб’єктами господарювання своїх прав ізаконних інтересів.
Договірні форми активно використовуються у відносинах міжмитними органами та іншими органами виконавчої влади, галузевими асоціаціями(об’єднаннями) суб’єктів господарювання, окремими суб’єктами ЗЕД. Отже,адміністративні договори укладаються у публічних інтересах, а їх цільоваспрямованість — досягнення загального соціального блага.
Разомз тим практика діяльності митних органів свідчить, що нині питання, пов’язані зорганізацією та здійсненням взаємодії і які повинні вирішуватись шляхомвстановлення договірних відносин, розв’язуються дещо інакше. Так, дляудосконалення взаємодії, координації зусиль та розмежування функційміждержавними органами, у тому числі й Державним митним комітетом України (нині— Держмитслужба України) свого часу видано спільний наказ, який затверджуваввідповідну Інструкцію. У ній визначались мета спільної діяльності, напрями,форми та рівні взаємодії, а також повноваження цих органів. Очевидно, щовидання органами виконавчої влади цього акта мало на меті організаціюдіяльності з приводу спільної реалізації покладених на них повноважень, азначить і задоволення державних та суспільних потреб. Затвердження Інструкціїпередбачало, по-перше, добровільність її підписання, тобто наявність вільноговолевиявлення сторін; по-друге: ці органи знаходяться на одномуорганізаційно-правовому рівні, що свідчить про їх юридичну рівність, а значитьправовідносини, які між ними виникнуть, матимуть горизонтальний характер,по-третє, досягнення згоди щодо усіх істотних умов; по-четверте, взаємовигіднийхарактер, адже взаємодія підвищить ефективність діяльності як кожного окремовзятого органу, так й їх разом взятих, по-п’яте, визнання взаємноївідповідальності за встановлені обов’язки. Наявність зазначених вище умов,згідно із загально правовою теорією та сучасною історією адміністративногодоговору дає можливість визнати такий різновид адміністративного договору. Хочате, що у ньому присутні усі загальнообов’язкові реквізити договору, можепоставити під сумнів висновок щодо різновиду форми діяльності.
3.3 Особливості функціонально-управлінськогодоговору
Інайбільш характерним для митних органів с дослідження такого різновидуадміністративних докторів, який унауковій літературі отримав назву функціонально-управлінського договору.Останні за участю митних органів укладаються для координації їх діяльності зіншими органами державної влади прирозв’язанні спільних завдань. Укладання таких договорів дозволяє посилювативзаємодію митних органів з іншими структурними елементами виконавчої влади,шляхом уточнення, конкретизації, або додаткового гарантування повноважень дляреалізації митної політики держави. У таких актах, як правило, визначаютьсямета, основні напрямки, і форми взаємодії, повноваження сторін. Як прикладтакого договору можна навести Генеральну угоду про співробітництво іорганізацію взаємовідносин Держмитслужби України та Державної адміністраціїзалізничного транспорту України. Предметом цієї Угоди є організація і практичнезабезпечення взаємодії митних органів і залізниць при здійсненні митногоконтролю та митного оформлення вантажів на прикордонних та внутрішніхзалізничних станціях, контроль за переміщенням через територію України зовнішньоторговельнихвантажів залізничним транспортом, налагодження обміну наявною у їхрозпорядженні інформацією при розшуку недоставлених за призначенням вантажів[16, 118].
УМеморандумі закріплювалися домовленості між сторонами про: сприяннявдосконаленню вітчизняної нормативно-правової бази з питань оподаткуваннятоварів та визначення їх митної вартості при здійсненні зовнішньоекономічнихоперацій, сприяння підприємствам, які гарантують сплату в повному обсязівстановлених законодавством податків і зборів; здійснення між сторонами обмінунеобхідною інформацією; проведення спільних заходів, спрямованих на підвищенняефективності співпраці у питаннях повноти оподаткування товарів при здійсненнізовнішньоекономічної діяльності, створення спільних робочих груп для проведенняконсультацій та підготовки пропозицій щодо вирішення питань, які становлятьспільний інтерес у сфері оподаткування товарів при здійсненні зовнішньоекономічнихоперацій, а також питань, пов’язаних з оптимізацією процедур митного контролюта оформлення. Як випливає з його змісту, цей адміністративний договір маєнормативний характер, тобто містить загальнообов’язкові правила поведінки,реалізація яких при потребі забезпечується державою.
Павиконання положень Меморандуму про співпрацю Держмитслужба України шляхомукладання протоколів про співпрацю встановила договірні відносини також знедержавними інституціями — галузевими асоціаціями. Відповідно до укладенихугод суб’єкти ЗЕД взяли на себе зобов’язання гарантувати сплату встановленихзаконодавством податків і зборів у повному обсязі й у грошовій формі, заявлятимитну вартість товарів при імпорті, виходячи з рівнів вартості цих продуктів,що відповідають дійсній інформації Натомість, вони отримали право налібералізацію митних процедур.
Усвою чергу, розглянуті вище протоколи про співпрацю передбачають обов’язковеукладання між митними органами і конкретним суб’єктом ЗЕД угоди про наданняпосадовим особам митних органів прав безперешкодного доступу до фінансових ібанківських документів підприємства, що стосуються ЗЕД — угоди про аудит. Вонаукладається з метою перевірки митними органами додержання цими суб’єктами вимогмитного законодавства при здійсненні ЗЕД. Відповідно до такої угоди митніоргани отримують право безперешкодного доступу до фінансових та банківськихдокументів суб’єкта ЗЕД й до інформації, розміщеної на інших носіях, щостосуються переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордонУкраїни, після закінчення усіх митних процедур. Чинним митним законодавствомтаке право митним органам не надано, а тому Є.Додін правомірність цих дійпоставив під сумнів. Разом з тим він повністю підтримує прагнення ДержмитслужбиУкраїни до подальшої лібералізації порядку переміщення товарів через митнийкордон держави, що відповідає вимогам Міжнародної конвенції про спрощення тагармонізацію митних процедур від 18 травня 1973 р. (у редакції Протоколу від 26липня 1999 р), іншим міжнародним нормам, правилам і стандартам.
Головноюметою такої співпраці митних органів із суб’єктами господарювання є контроль задотриманням митного законодавства, протидія митним правопорушенням, захистспоживчого ринку держави, створення сприятливих умов для прискореннятоварообігу та пасажиропотоку через митний кордон держави, недопущення втратдержавного бюджету. Наведене свідчить про те, що укладання адміністративнихдоговорів спрямовано на задоволення публічного інтересу.
3.4 Договір про надання послуг, як різновид адміністративного договору
Однимз різновидів адміністративних договорів є договір про падання послуг. їхукладання за участю митних органів пов’язано із застосуванням такого із заходівгарантування доставки товарів до митного органу, як охорона та супроводженнятоварів. Охорона та супроводження товарів митними органами гарантує високийрівень захисту переміщуваних товарів і дотримання вимог митного законодавствапід час такого переміщення як при внутрішньому, так і при прохідному митномутранзиті. З одного боку, чинним митним законодавством (ст. 161, ч. 2 от. 165 МКУкраїни) передбачена обов’язковість обрання власником товарів, які перебуваютьпід митним контролем і переміщуються митним транзитом, одного із заходівгарантування доставки товарів (наприклад, при транзитному перевезенніпідакцизних товарів). З іншого — охорона й супроводження товарів застосовуютьсяна засадах добровільного їх обрання власником останніх як альтернатива іншимзаходам гарантування доставки товарів (ч 3 ст. 165 МК). Обрання власникомтоварів даного виду заходу гарантування їх доставки підтверджується укладаннямвідповідного договору з митним органом. Порядок його укладання, форма, істотніумови, механізм виконання такого договору визначаються підзаконним нормативнимактом, затвердженим наказом Держмитслужби України. Плата за охорону тасупроводження нараховується згідно з калькуляцією фактичних витрат митнихорганів, а отримані кошти перераховуються до Державного бюджету.
Отже,у процесі здійснення адміністративної діяльності митні органи укладаютьдоговори, хоча іноді вони отримують іншу назву (наприклад, інструкція,меморандум, протокол тощо). Така підміна, на думку Д. В. Приймаченка[16,117]., є невиправданою, з огляду на зміст і характер цих актів, у якихвизначається предмет правового регулювання, повноваження чи права і обов’язкисторін, відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов, строк діїта інші реквізити, притаманні договорам. Зважаючи на те, що вони укладаються напідставі адміністративно-правових норм чи норм митного законодавства, з приводуреалізації митими органами своїх влади їх повноважень і мають на метізадоволення публічних інтересів у сфері митно-правового регулювання, мова йдепро укладання митними органами саме адміністративних договорів.
Використаннямитними органами у своїй діяльності адміністративних договорів поряд з іншимиформами суттєво розширює можливості вибору оптимальної моделі реалізації нимисвоїх функцій у тих чи інших ситуаціях, дозволяє обирати та використовувати туформу діяльності, яка є більш дієвою. Крім того, застосування договірних формдіяльності дозволить забезпечувати злагодженість спільних дій митних органів тасуб’єктів господарювання, якнайповніше враховувати інтереси як держави, так іостанніх.
Висновок
Таким чином, щойно нами було розглянуто організацію договірноїроботи в митних органах, а також участь юридичної служби митниці в данійроботі. З огляду на проведене дослідження можна зробити певні висновки:
По-перше, проект договору з додатками, який має бути укладено відімені митного органу, в обов’язковому порядку опрацьовується Юридичнимдепартаментом і за відсутності заперечень до нього та наявності віз керівниківвідповідних структурних підрозділів візується директором Юридичногодепартаменту (у митних органах, спеціалізованих митних установах і організаціях- відповідно начальником юридичної служби митного органу, спеціалізованоїмитної установи чи організації після візування головним бухгалтером).
У разі невідповідності проекту договору законодавству Юридичнийдепартамент (юридична служба іншого митного органу, спеціалізованої митноїустанови чи організації), не візуючи проект, надає письмові пропозиції тазауваження до нього.
Після внесення зроблених Юридичним департаментом зауважень таврахування пропозицій проект договору візується директором Юридичногодепартаменту (начальником юридичної служби іншого митного органу,спеціалізованої митної установи чи організації).
У ході опрацювання (розгляду) проекту договору юридична служба маєправо в установленому порядку отримувати від інших структурних підрозділівдодаткові матеріали й консультації, що стосуються предмета договору та іншихйого умов.
По-друге,використання у господарських договорах договорах, зокрема в договорах навиконання підрядних робіт за державним замовленням різноманітних майновихсанкцій тільки підвищує можливість належного виконання договірних зобов’язань.Хоча потрібно зауважити, що, оскільки норми чинних нормативно-правових актів,які стосуються відповідальності, в основному диспозитивні, то питаннявстановлення конкретних санкцій віддано на розсуд сторін.
Враховуючиактуальність досліджуваного питання, видається доцільним і надалі продовжуватийого вивчення з огляду на те, що, як свідчить світовий досвід, рольгосподарських договорів за державним замовленням не тільки не зменшуватиметься,але й зростатиме.
По-третє,аналіз практики діяльності митних органів свідчить, що використання митнимиорганами договірної форми регулювання митних правовідносин вимагає уточнення тадоповнення чинного митного законодавства. З огляду на це, пропонуємозаконодавчо закріпити право митних органів на укладання адміністративнихдоговорів, які будуть спрямовані на задоволення публічних інтересів у сферімитно-правового регулювання суспільних відносин. Крім того, потрібно нормативновизначити предмет, умови та форми укладання адміністративного договору,повноваження сторін (права і обов’язки для сторін, які не маютьвладно-управлінських повноважень), режим реалізації та засоби забезпеченнядоговору, способи і процедуру визнання договорів недійсними, порядок їхрозірвання, інші істотні умови договору. Не викликає сумніву те, що безрозв’язання цих питань, навіть за умови існування нормативних актів, які узагальних рисах передбачаю її, існування такої форми діяльності як укладанняадміністративних договорів, їх використання не матиме належного ефекту.
Список використаної літератури
1. Боднар Т.В. Теоретичні проблеми виконання договірних зобов’язань(цивільно-правовий аспект). Автореф. дис. д-ра юрид. наук: 12.00.03 / Київськийнад. ун-т ім. Т. Шевченка – К.2005. — 34 с.
2. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право: Книга первая:Общие положення. -М.: Статут, 2003. — 848 с.
3. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право: Книга третья:Договори о виполнении работ и оказании услуг. — М.: Статут, 2004. — 1055 с.
4. Вінник О. М. Господарське право.-К: Атіка, 2004.-624 с.
5. Васильєва В.А. Договір консигнації. — Івано-Франківськ: Плай,2002. -148 с.
6. Годунов В.Н. Правовыє средства обеспечеиия государственных нужд втоварах, работах и услугах: Авторєф. дисс. д-ра юрид. наук: 12.00.03. — Минск,2004. — 42 с.
7. Господарський Кодекс України від 16 січня 2003 року N 436-IV(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, N 18, N 19-20, N 21-22, ст.144 )
8. Дашков Л.П., Бряогалін Л.В. Комерційний договір: Від укладення довиконання. — К.: А.Л.Д., 1996.-172 с.
9. Закон України«Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 22лютого 2000 року N 1490-III, Відомості Верховної Ради (ВВР), 2000, N 20, ст.148.
10. Иоффе О.С. Ответственность по советскому гражданскому праву. — М.- 311 с.
11. Луць В.В.Контракти у підприємницькій діяльності: Навч. посібник. — К.: ЮрінкомІнтер,1999.-560 с.
12. Матвеев Г.К.Основяния гражданско-правовой ответственности. — М.: Юрид. лит., 1970. — 311 с.
13. Мейер Д.И. Русское гражданскоє право: В 2ч. -М.: Статут, 2000.-455 с.14. Наказ Державної митної служби України від 6серпня 2007 року N 665 «Про затвердження Порядку опрацювання, реєстрації йобліку договорів, а також контролю за їх виконанням у Держмитслужбі України(інших митних органах, спеціалізованих митних установах і організаціях)»
15. Новицкий И.Б., Лунц Л.А. Общее учение об обязательстве. — М.:Юриздат, 1950. — 416 с.
16. Приймаченко Д.В. Використання адміністративних договорів удіяльності
митних органів //Право України. – 2006.- №8.
17. Советское гражданское право: Учебник для вуаов: В 2 т. / Под ред.О.А. Красавчикова. -М.: Высшая школа, 1985. — Т.1. — 544 с.
18. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред.розробників проекту Цивільного кодексу України. — ІС: Істина, 2004. — 928 с.
19. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року N 435-IV (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, NN 40-44, ст.356 ).
20. Цивільне право України: Підручник: У 2 кн. — Ки. 1 / За ред. О.В.Дзери, Н.С. Кузнецової.- К.: Юрінком Іитер, 2002. — 720 с.