–PAGE_BREAK–5. механізація вантажно-розвантажувальних робіт.
Поліпшення асортиментів постачаємої продукції, по замовленнях споживачів сприяє, як правило, зниженню матеріалоємкості й трудомісткості виготовлення продукції, поліпшенню технології й зниженню собівартості продукції за рахунок одержання матеріалів за більш низькими цінами.
Важливим напрямком підвищення ефективності прямих тривалих господарських зв’язків є скорочення непродуктивних витрат, раціональне використання складських приміщень і транспортних засобів.
Істотним напрямком підвищення ефективності прямих зв’язків є застосування економічних видів тари й транспортних засобів. Це, як правило, приводить до зниження собівартості готової продукції й одержанню додаткового прибутку — за рахунок заміни тари разового застосування багатооборотною. Забезпечується більша зберігаємость перевезеної продукції, підвищення рівня механізації вантажно-розвантажувальних робіт, скорочення витрат на транспортування та ін…
Застосування спеціалізованих транспортних засобів доцільно лише при тривалих зв’язках споживачів і постачальників, тому що при цьому потрібна установка на обох підприємствах устаткування по механізованому навантаженню й розвантаженню продукції.
Опосередкованими називаються господарські зв’язки, у яких беруть участь три й більше учасника, у тому числі оптові підприємства й організації.
До опосередкованих відносяться такі господарські зв’язки, при яких
посередником у взаєминах між виробниками і споживачами продукції і в здійсненні її постачань виступають торгові для оптові організації. Вони погоджують між підприємствами кількість і асортимент продукції, що постачається, її технічні характеристики, приватні терміни постачань, організовують постачання продукції, беруть участь в розрахунках з постачальниками і споживачами, а також в договірних зобов’язаннях.
За термінами діїукладених договорів й угод розрізняють короткострокові (до одного року) і тривалі (5, 10 і більше років) господарські зв’язки.
Тривалі господарські зв’язки розраховані на час дії перспективних планів економічного й соціального розвитку країни й установлюються між підприємствами — виробниками товарів й оптових торговельних підприємств. Розрізняють також прямі тривалі господарські зв’язки, установлені між підприємствами-виробниками й організаціями роздрібної торгівлі. Укладання тривалих угод сприяє впорядкуванню відносин торгівлі із промисловістю, підвищує відповідальність торгівлі за обґрунтованість заявок і замовлень, а промисловості — за випуск товарів у відповідності з попитом населення.
За відомчою підпорядкованістюучасників розрізняють міжсистемні й внутрисистемні господарські зв’язки.
Приміжсистемних договірних зв’язках взаємини по поставках товарів установлюються між підприємствами й організаціями споживчої кооперації й підприємствами промислових міністерств і відомств, оптовими базами міністерств торгівлі, інших міністерств і відомств.
Внутри системними господарськими зв’язками називаються договірні відносини по поставці товарів одними підприємствами й організаціями споживчої кооперації іншим.
За рівнем регульованості
— регульовані державою
Правове регулювання господарських договірних зв’язків в Україні здійснюється в тій чи іншій мірі трьома гілками влади наступним чином:
1) прийняттям вищим законодавчим органом найбільш важливих нормативних актів, що регулюють господарську діяльність;
2) виданням органами виконавчої влади, передусім Кабінетом Міністрів України і центральними органами управління, підзаконних нормативних актів (постанов та ін.), що регулюють договірні зв’язки, які виникають в процесі здійснення господарської діяльності;
3) за допомогою діяльності особливого юрисдикційного органу — арбітражного суду, який не тільки судить про право, але й забезпечує стабільність та стійкість господарських договірних зв’язків.
— нерегульовані державою
4. ВИДИ ГОСПОДАРЧИХ ДОГОВОРІВ, ЇХ ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
В усіх сферах господарювання на ринкових засадах організація підприємницької діяльності базується виключно на договірних взаємовідносинах. Це підтверджує незаперечну істину, що саме договір є визначальною і по суті єдиною правовою формою партнерських взаємин.
Договір (контракт, угода) — це форма документального закріплення партнерських зв’язків (предмета договору, взаємних прав та обов’язків, наслідків порушення домовленостей). Він опосередковує взаємини в процесі праці, виробництва й реалізації продукції чи надання різноманітних послуг. Договір може бути укладено між окремими громадянами, між громадянами й організаціями та між організаціями.
У господарському праві категорія договір використовується в загальному і спеціальному значеннях. Договір, який регулює ст.153 Цивільного кодексу, у господарському праві означає будь-яку майнову угоду між двома або більше суб’єктами господарського права.
В умовах нових умов господарювання й розвитку ринкових відносин лежить економічна самостійність підприємств і договір між підприємствами є одним з важливих засобів міжвиробничих зв’язків.
Існують договори різних видів. Цивільний кодекс передбачає такі договори:
Ø купівлі-продажу
Ø постачання товарів
Ø контрактації
Ø товарообміну
Ø комісії
Ø консигнації
Ø доручення
Ø договір оренди
SHAPE \* MERGEFORMAT
Найпоширенішим договором є договір поставки між організаціями й підприємствами, договорів поставки, оренди приміщень, підряду.
4.1. ДОГОВІР ПОСТАЧАННЯ
Договір поставки — це договір, за яким організація-постачальник зобов’язується передати в певні терміни організації-покупцеві (замовникові) у власність або оперативне управління певну продукцію, а організація — покупець зобов’язується прийняти продукцію до оплати за встановленими цінами.
Сторонами договору поставки можуть бути державні, кооперативні, суспільні, орендні та ін. організації й підприємства.
. За договором поставки покупець отримує однорідну продукцію протягом тривалого часу. Договір поставки носить тривалий характер. Радою Міністрів СРСР було затверджене положення про поставки товарів (1986 рік) та положення про прийняття товарів по кількості і якості (1968 рік). Ці документи діючі. Умови договору поставки також регулюються ЦК України. Покупець в праві, повідомивши постачальника відмовитись від прийняття продукції, поставка якої прострочена, якщо в договорі не передбачене інше. Продукція повинна бути поставлена в асортименті, передбаченому в договорі. Якість продукції, що поставляється, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, або зразкам. У разі поставки продукції більш низької якості, покупець може відмовитись від прийняття й оплати продукції. Якщо продукція вже оплачена покупцем, то внесена ним сума підлягає поверненню. Продукція повинна поставлятися комплексно відповідно до вимог стандартів, технічних вимог або прейскурантів. У разі поставки некомплектної продукції покупець може вимагати доукомплектування або заміни некомплектної продукції й до моменту її доукомплектування або заміни відмовитись від оплати, а якщо продукція вже оплачена, вимагати повернення сплачених сум. За порушення договору поставки стягуються неустойка й збитки.
У зміст договору постачання товарів повинні входити такі основні розділи:
· Преамбула
· Предмет договору
· Ціни на товари і загальна сума договору
· Загальний строк дії договору і строки постачання товарів
· Вимоги до тари і упакування
· Порядок відвантаженя, доставки і здавання товарів
· Порядок розрахунків
· Санкції за невиконання сторонами своїх зобов’язань
Преамбула – це вступна частина договору, в якій вказується номер, місце і дата підписання договору, визначаються сторони (підприємства, фірма), від імені яких укладається договір.
Предмет договору визначає назву, кількість і розгорнутий асортимент належних поставці товарів, якість і комплектність товарів і є одним з основних положень договору. Кількість товарів, що підлягають постачанню, визначається на основі вивчення попиту споживачів з уРахуванням діяльності конкурентів та зміни умов ринку. Якщо кількість товарів не може бути визначена будь-яким конкретним числом, а потребує розшифрування як щодо асортименту, так і строків поставки, то до договору додається специфікація.
Специфікація – невід’ємна частина договору, в якій обумовлюється кількість товарів, що підлягають постачанню, розгорнутий асортимент з щоквартальним розподілом і визначенням місячного і внутримісячного постачання за строками, передбаченими в тексті договору.
Ціни на товари і загальна сума договору відносяться до суттєвих умов договору. Ціни визначаються угодою партнерів і вказуються або в договорі, або в специфікації; можливе погодження цін в протоколі, який є частиною договору. Під час встановленя цін враховуються особливості поставки. Якщо передбачається постачання товарів на склад покупця, то в ціну договора включаються транспортні витрати і витрати на страхування вантажів.
Ціна в договорі може бути твердою і плаваючою, тобто з наступною фіксацією. При вказанні твердої ціни в договорі визначається конкретна ціфра, яка підлягає змінам при оплаті за товари покупцем. Загальновідомо, що в умовах інфляції фіксовані ціни вигідні лише покупцям. Тому постачальники, щоб застрахувати себе від збитків, вимагають передбачення в договорі 100% передоплати.
Якщо в момент укладення договору важко визначити конкурентну ціну, то сторони можуть передбачити фіксацію початкової ціни, яка протягом виконання договору може змінюватися, за узгодженим партнерами методом. Така ціна називається плавучою.
Строки постачання товарів – це узгоджені контрагентами дати або періоди, коли товари повинні бути поставлені продавцями у встановлені договором пункти. Строки постачання повинні забезпечувати ритмічність надходження товарів і безперебійність торгівлі ними.При їх встановленні обов’язково враховуються фізико-хімічні показники товарів, які визначають строки реалізації товарів.
Вимоги до тари і упакування можуть викладатися в тексті договору або посиланням на відповідні стандарти чи ТУ, а порядок повернення тари зазначається в договорі.
В тому випадку, коли при поставці товарів необхідне їх упакування і маркування, в договорі робиться застереження щодо виду і характеру упакування, її якості, розмірів і способів оплати, а також нанесення на упаковку маркірування. Відповідно до загальних вимог упакування повинне забезпечувати збереження вантажів за вибраного способу транспортування. В договорі передбачається відповідальність постачальника за постачання продукції в упакуванні, що не відповідає умовам постачання. Одержуючи товари в пошкожденому упакуванні покупець складає комерційний акт, згідно з яким постачальник повинен відшкодувати покупцю збитки.
У обов’язки постачальника також входить маркування товарів. Зміст маркування погоджується партнерами і вказується в договорі.
Порядок відвантаження, доставки і здавання товарів також повинні бути передбачені під час укладання договору. Витрати на транспортування товарів можуть бути доволі значними, тому ще до укладення договору слід чітко визначити, чи будуть транспортні витрати включатися в ціну товарів за доставки товарів постачальником. Днем виконання зобов’язання вважається:
– за відвантаження товарів постачальниками іногороднім покупцям – дата здавання товарів органам транспорту чи зв’язку;
– — за здавання на складі покупця чи постачальника – дата підписання приймально-здавального документа.
В договорі повинно передбачатися приймання товарів за кількістю і якістю як попереднє, так і остаточне. Попереднє приймання має метою встановлення відповідності товару умовам договору. Остаточне приймання означає фактичне виконання договору за кількістю і якістю. Порядок приймання товарів обумовлюється в договорі посиланням на чинні інструкції чи викладається в тексті договору.
Вибір порядку розрахунків. Розрахунки між підприємствами здійснюються, як правило, в безготівковому порядку через банк шляхом перерахування грошей з рахунку покупця на рахунок постачальника. В окремих випадках оплата за товари може здійснюватись готівкою.
За безготівкових розрахунків найчастіше використовуються платіжні доручення, акредитиви та чеки.
В договорі може передбачатися часткова або повна передоплата за товари.
Санкції за невиконання сторонами своїх зобов’язань і відшкодування збитків.В цьому розділі договору визначаються розміри і мінімальні суми штрафів при порушенні сторонами своїх конкретних зобов’язань. До постачальників застосовуються санкції порушені ним строків, умов постачання, якості товарів, упакування, до покупців – за затримання платежів.
Урегулювання спорів під час постачання товарів може бути здуйснено двома способами:
1. судовим
2. арбітражним.
Способи врегулювання спорів повинні бути відображені в договорі.
Порядок розірвання договорів передбачається чинним законодавством або обумовлюється конкретним положенням в тексті договору.
(Додаток №)
4.2. ДОГОВІР ДОРУЧЕННЯ
Договір доручення — це одна з можливих підстав виникнення правовідносин з представництва, зокрема — добровільного представництва. Крім цивільного правочину, підставами представництва взагалі можуть бути закон, адміністративний акт, трудовий договір.
За договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується виконати від імені й за рахунок іншої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Довіритель зобов’язаний виплатити повіреному винагороду лише в тому випадку, коли вона передбачена договором. Повірений зобов’язаний виконати дане йому доручення відповідно до вказівок довірителя, та зробити це особисто. Якщо договір доручення припинений до того, як доручення виконане повністю, довіритель зобов’язаний винагородити повіреного відповідно до виконаної роботи. Довіритель вправі скасувати доручення, а повірений відмовитися від його виконання в будь який час. Умова про відмову від цього права є недійсною. За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням іншої сторони (комітента) за винагороду вчинити одну або декілька угод від свого імені й за рахунок комітента. Майно, що надійшло до комісіонера від комітента, або набуте комісіонером за рахунок комітента є власністю комітента. Взяте на себе доручення комісіонер зобов’язаний виконати на умовах, найбільш вигідних для комітента. Комісіонер відповідає перед комітентом за втрату або пошкодження майна комітента, яке знаходиться в нього, якщо не доведе, що втрата або пошкодження сталося не з його вини. Після виконання доручення комісіонер зобов’язаний подати комітенту звіт і передати йому все одержане по виконаному дорученню. Після виконання доручення комісіонер вправі отримати від комітента винагороду. Комісіонер не має права, якщо інше не передбачене договором, відмовитися від виконання прийнятого доручення, за винятком випадків, коли це викликано неможливістю його виконання або порушення комітентом договору комісії. Якщо комітент скасує дане їм комісіонерові доручення в цілому або частково, то він зобов’язаний сплатити комісіонерові комісійну винагороду за послуги, надані до скасування договору комісії.
продолжение
–PAGE_BREAK–