–PAGE_BREAK–Принцип плановості і люб’язності обслуговування робочих місць полягає в узгодженні в часі і встановленні строгого регламенту виконання основних і допоміжних робіт. Дотримання цього принципу дозволяє скоротити перерви в роботі, пов’язані з недоліками обслуговування робочих місць і устаткування, шляхом виконання всіх або більшої частини робіт з обслуговування робочих місць без простоїв устаткування і втрат робочого часу.
Принцип відповідності працівника виконуваній роботі полягає в підборі робітників таким чином, щоб вони по своїм психологічним і фізіологічним даним; загальноосвітній і професійній підготовці в найбільшій мері відповідали характерові і змістові виконуваної роботи.
Принцип оптимальної інтенсивності праці полягає у встановленні на основі нормативів по праці такого рівня інтенсивності праці, що забезпечує високу його продуктивність при оптимальній фізичній і нервовій напрузі.
Принцип оптимальної продуктивності роботи устаткування полягає у встановленні на основі нормативів або спеціальних досліджень таких режимів роботи устаткування, що забезпечували б найменші сумарні витрати живої праці.
Принцип оптимального режиму праці і відпочинку робітників на виробництві означає встановлення часу початку і закінчення роботи, чергування змін, початки і закінчення обідніх і інших регламентованих внутрізмінних перерв, що забезпечують найбільш сприятливі умови праці, а також створюють умови для своєчасного проведення ремонтних, налагоджувальних і інших підготовчих робіт, закріплення устаткування за робітниками і т.д.
Дотримання перерахованих принципів є однією з головних умов високої продуктивності і сприятливих умов праці, що застосовуються на ЗАТ «Зернопродукт МХП» при вирощуванні зернових культур.
2.3 Організація, оснащення та обслуговування робочих місць Раціональна організація робочих місць забезпечує оптимальне функціонування системи «людина — машина — середовище». Тільки за умови узгодження параметрів машин, організаційного оснащення і навколишнього середовища з психофізіологічними даними людини можна розраховувати на високу ефективність і надійність трудового процесу.
Організація робочого місця передбачає систему заходів щодо його планування, оснащенню засобами і предметами праці, розміщенню їх у визначеному порядку, обслуговуванню робочого місця і його атестації.
Планування робочого місця представляє собою найбільш раціональне просторове розміщення матеріальних елементів виробництва та працівника. Робочі місця робітників ЗАТ «Зернопродукт МХП» включають робочу, оперативну і допоміжну зони. В основній зоні, звичайно обмеженої межами досяжності рук людини в горизонтальній і вертикальній площинах, розміщаються знаряддя праці, постійно використовувані в роботі, інша площа допоміжна зона, де розташовуються предмети, застосовувані значно рідше.
Виняткову роль в організації праці грає організація обслуговування робочих місць, тому що практика показує, що приблизно дві третини усіх внутрізмінних втрат робочого часу зв’язані з недоліками в обслуговуванні робочих місць. Обслуговування робочих місць здійснюється по наступних функціях: підготовчої, виробничої, інструментальної, налагоджувальної, енергетичної, контрольної й ін. Усі ці функції на підприємстві виконуватися безперебійно й у визначених організаційних формах. У числі останніх виділяють стандартне, планово-попереджувальне, чергове обслуговування робочих місць.
Для приведення в дію наявних резервів у використанні виробничого потенціалу, підвищення продуктивності праці, забезпечення збалансованості робочих місць із трудовими ресурсами використовується механізм атестації і раціоналізації окремих робочих місць, а також атестація технологічних процесів, виробництв, ділянок і цехів. У ході атестації комплексно оцінюються їхній технічний, організаційний стан, умови праці і техніка безпеки, розглядаються можливості росту фондовіддачі, кваліфікаційний потенціал працівників. У результаті атестації по кожному робочому місцю (технології, ділянці і т.п.) приймається одне з наступних рішень: продовжувати експлуатацію без внесення змін, додати навантаження, раціоналізувати з метою доведення всіх показників до нормативного рівня, ліквідувати. Організація роботи з проведення атестації робочих місць включає кілька етапів: облік робочих місць, підготовчі і роз’яснювальні заходи, формування спеціальних робочих груп для її реалізації, оцінка ефективності даної роботи.
Організація робочого місця робітника ЗАТ «Зернопродукт МХП» передбачає:
1. упорядкування і планування приміщення, в якому воно знаходиться;
2. вибір і обладнання робочого місця засобами і предметами праці;
3. розміщення предметів праці на робочому місці у певному по рядку.
Робоче місце керівника, який здійснює прийом працівників у службових і особистих справах, проводиться на робочому місці, в окремому приміщенні (кабінеті). Для кабінету використовуються кімнати з природним освітленням прямокутної форми з співвідношенням сторін 1:2. Площа кабінету становить 25 м2. Стіни кабінету пофарбовані в кольори, які сприятливо впливають на нервову систему і поліпшують освітлення — світло-зелений. Керівник слідкує за дотриманням правил трудової дисципліни на підприємстві, з цією ціллю на підприємстві регулярно створюються спостережні комісії, що спостерігають за діяльністю окремої особи чи частки колективу і результати спостережень заносять до спостережного листа (Додаток 3), а потім відмежовують діяльність робітника приймаючи відповідні міри по до завантаженню чи зменшенню праці.
2.4 Визначення та обґрунтування способів руху техніки під час виконання основних операцій при вирощуванні зернових культур Сучасні сорти сільськогосподарських культур як вітчизняної, так і закордонної селекції є конкурентоспроможними і можуть бути використані для впровадження у виробництво з урахуванням екологічних принципів їх розміщення. Виробництво насіння сільськогосподарських культур у достатній кількості та з високими урожайними властивостями можливе лише за оптимальних умов вирощування.
Пшениця вибаглива до попередників і знижує врожайність при повторному вирощувані на 15-20, а при сівбі третій рік підряд — на 30-35% і більше. При беззмінному вирощуванні врожайність знижується навіть при внесенні додаткової кількості добрив. Пшеницю не слід розміщувати не лише після пшениці, але й після інших злакових хлібних культур (крім кукурудзи), які мають спільних збудників хвороб, шкідників і бур`яни. Всі попередники повинні бути надійними щодо нагромадження достатньої кількості продуктивної вологи на початок сівби не менше 10 мм в 10-сантиметровому шарі ґрунту. Ці культури повинні рано звільняти поле й не висушувати ґрунт на велику глибину. Добрими парозаймаючими культурами є вирощувані на зелений корм озимі жито, пшениця, тритікале, вико- і горохо-вівсяні сумішки, еспарцет на один укіс, кукурудза, яку збирають до викидання волоті, а також інші культури, які збирають не пізніше червня. Добрі попередники — горох, сочевиця, чина.
Інтенсивні сильні й ціні сорти пшениці вибагливіші до попередників. Тому кращі попередники чисті та зайняті пари, зернобобові культури потрібно відводити для їх вирощування. В регіоні достатньо випадає опадів у липні, серпні й вересні, отже доцільно після збирання ранніх культур лущити поле і висівати сидерати (редька, гірчиця), але не пізніше як за 20 днів до настання оптимальних строків сівби пшениці.
Кращими для жита є ті самі попередники, що й для пшениці. Але якщо в господарстві вирощують пшеницю і жито, то найкращі з них відводять під пшеницю, бо після гірших попередників жито менше знижує врожайність, ніж пшениця. Жито менше реагує на повторні посіви порівняно з пшеницею. Тому на піщаних ґрунтах іноді доводиться висівати почергово люпин і жито.
Добрі попередники для тритікале — чисті й зайняті пари, багаторічні бобові трави, рання картопля, кукурудза на силос, горох та інші зернобобові, льон, гречка. На родючих ґрунтах урожайність тритікале вища, ніж жита, а на бідних і після гірших попередників — навпаки — вища, ніж пшениці.
Кращими попередниками для озимого ячменю є чисті від бур’янів поля після кукурудзи на силос, картоплі, зернових бобових, гречки. По кращих попередниках для озимих культур за достатнього зволоження він може поступатися урожайністю пшениці, а після гірших — переважає її.
Обробіток ґрунту повинен диференціюватися залежно від ґрунтової зони, попередників, типу забур`янення, вологозабезпеченості, часу збирання попередника. Підготовку ґрунту слід починати без розриву в часі після збирання попередника.
Після стерньових попередників, якщо переважають однорічні бур`яни, поле двічі дискують лущильниками на глибину 6-8 і 8-10 см. Якщо переважають багаторічні бур`яни, перше лущення проводять на глибину 8-10, друге, а по можливості й третє — на глибину 10-12 і 12-14 см, використовуючи знаряддя КПШ-9, КПЭ-3.8, ОПТ-3-5, КТС-10 або чизельний культиватор ЧКУ-4, обладнаний стрілчастими лапами. Через два тижні після останнього лущення, коли проростуть бур`яни, проводять глибоку оранку на 28-30 см або глибокий плоскорізний обробіток. Окультурені, чисті від багаторічних бур`янів поля орють на 20-22 см. У посушливих, ерозійно небезпечних умовах після соняшника проводять безполицевий обробіток плугами ПЛН-6-35 або іншим, обладнаними безполицевими корпусами КБ-35, КБЯ-30-35.
Весною обробіток чорного пару починають із «закриття» вологи боронами БЗСС-1.0, БЗТС-1.0 в 1-2 сліди. Протягом весни і літа проводять різноглибинний обробіток, який забезпечував би максимальне збереження вологи і знищення бур`янів. Після закриття вологи, коли з`являться сходи бур`янів, проводять культивацію культиваторами КШП-8, КЗБ-21, КПЭ-9 на глибину 10-12 см, а на забур`янених багаторічними бур`янами полях — на глибину 12-14 см з одночасним боронуванням. Наступні культивації проводять у міру появи бур`янів із поступовим зменшенням глибини на 1-2 см. Необхідно максимально застосовувати боронування широкозахватними агрегатами, особливо якщо немає багаторічних бур`янів, проводячи боронування тоді, коли проростки бур`янів знаходяться в стадії «білої ниточки» під поверхнею ґрунту. Борони незрізаними ребрами спрямовують вперед по ходу агрегату. Якщо поле забур`янене багаторічними бур`янами, щоб зменшити втрати вологи, доцільно до мінімуму звести кількість культивацій та боронувань, обробивши поле гербіцидами.
Якщо перед збиранням парозаймаючої культури і сівбою озимої пшениці (або іншої озимої культури) достатньо часу, а в шарі ґрунту 0-20 см містить не менше 20 мм доступної рослинам вологи, то врожайність пшениці мало залежить від способу обробітку ґрунту за умови, якщо останнім створюється ущільнений підпосівний і дрібногрудочкуватий посівний шар з агрегатами не більше 3 см у діаметрі. В умовах достатнього зволоження після культур, які рано збирають, після лущення стерні проводять оранку плугами з передплужниками в агрегаті з секціями кільчасто-шпорових котків і боронами. Глибина оранки — 20-22 см, а після багаторічних трав — 25-27 см. На дерново-підзолистих ґрунтах орють на глибину орного шару 16-18; 18-20 см. Після кукурудзи, особливо якщо її збирають не раніше як за 20 днів до сівби пшениці, слід проводити поверхневий обробіток ґрунту. Поверхневий обробіток ґрунту на глибину 8-12 см дисковими голчастими або плоскорізними знаряддями ефективний після всіх попередників у роки з посушливою погодою під час підготовки ґрунту й сівби на чистих полях і при пізньому збирані попередника. Після гороху проводять теж такий обробіток.
Виняткової уваги потребує передпосівний обробіток. Його слід проводити старанно відрегульованими на глибину обробітку лапами культиватора КПС-4, УСМК-5,4 або інших з боронами чи комбінованими агрегатами РВК-7,2; РВК-5, ВІП-5,6 і не залишати необроблених «огріхів». Нерівномірно по глибині оброблений посівний шар призводить до нерівномірної глибини загортання насіння, а це в свою чергу — до зниження польової схожості насіння, нерівномірності розміщення сходів по площі й розтягнення появи їх у часі, порушення синхронності розвитку рослин. Передпосівний обробіток проводять у день сівби на глибину загортання насіння. Якщо культивація глибока, а ґрунт пухкий, то поле перед сівбою слід закоткувати.
Основні посіви жита зосереджені на ґрунтах, які мають неглибокий гумусовий шар. Тому тут оранку необхідно проводити на глибину від 16 до 22 см. На піщаних, чистих від бур`янів ґрунтах після люпину, льону та інших попередників не слід орати, а треба проводити поверхневий обробіток дисковими лущильниками, залишаючи на поверхні стерню попередньої культури.
Урожай насінницьких посівів зернових культур збирають прямим комбайнуванням та роздільним способом. Перше використовується при рівномірному дозріванні зерна, низькорослих та відносно чистих посівах і за нестабільних погодних умов (часті дощі в період збирання). В інших випадках збирання врожаю проводиться роздільним способом. Пряме комбайнування розпочинають при повній стиглості зерна і його вологості в межах 16-18%, проса — при дозріванні зерна у верхній та середній частині волоті; гороху і вики — при побурінні 70-75% бобиків. За несприятливих погодних умов у період збирання врожаю обмолот вимушено проводять при підвищеній вологості зерна (18-22%), передбачивши термінову очистку та сушку насіннєвого матеріалу.
При збиранні врожаю необхідно контролювати ступінь травмування насіння, який не повинен перевищувати 1%. Для цього обмолот слід проводити в оптимальні строки на понижених швидкостях. Обороти барабана та зазори молотильних агрегатів комбайна повинні бути відповідно відрегульовані.
Очистка насіння проводиться на наявних у господарстві очисних агрегатах. Останні регулюються з урахуванням даних лабораторного аналізу про якість очищення та забезпечення максимального виходу повноцінного насіння. В процесі очистки якість контролюється візуально і лабораторно.
3. Розробка нормативів і норм праці Відповідно до Кодексу Законів України “Про працю”, норми праці це норми виробітку, часу, обслуговування, чисельності — встановлюються для працівників відповідно до досягнутого рівня техніки, технології, організації виробництва і праці.
Нормування праці в сільському господарстві, установлення норм витрат праці на виконання окремих робіт у конкретних організаційно-технічних умовах; один з елементів наукової організації праці. Нормування праці необхідно для оцінки й оплати праці відповідно до його кількості і якості. Для вивчення трудових процесів і витрат робочого часу з метою удосконалювання організації і планування праці важливе значення має технічне оснащення робіт, що забезпечує вибір найбільш раціональних форм поділу і кооперації праці, методів і прийомів виконання робіт, організації робочих місць тощо. Нормування праці базується на вимірі витрат робочого часу, необхідного для виконання окремих елементів роботи (хронометраж); на обліку усього або частини часу робочого дня (фотографія робочого дня); на комбінованому використанні фотографій робочого дня і хронометражу (фотохронометраж). Часто застосовують метод самофотографування робочого дня, коли виконавці на робочому місці ведуть запис втрат свого робочого часу в карті самофотографії робочого дня і вносять пропозиції по їх усуненню. Установлення відповідності застосовуваних норм праці умовам раціональної організації виробництва і праці поряд з аналізом виконання норм дозволяють установити ступінь напруженості діючих норм часу, норм виробітку і норм обслуговування. Науково обґрунтоване нормування праці у ЗАТ «Зернопродукт МХП» сприяє раціональній його організації, оптимальній інтенсивності, правильному використанню сільськогосподарської техніки і робочої сили. Питаннями нормування праці у ЗАТ «Зернопродукт МХП» займаються економіст господарства і технік-нормувальник; до цієї роботи залучаються також фахівці господарства, керівники й обліковці виробничих підрозділів, а також виробничий актив.
Розглянемо дані по ЗАТ «Зернопродукт МХП» по статево віковій структурі трудових ресурсів зайняти на підприємстві. З 2000 робітників підприємства 1800 працюють на основному виробництві, близько 200 робітників зайняті адміністративною працею. При вирощувані зернових культур для виконання окремих видів робіт створюються тимчасові робочі групи. Зокрема, на збиранні зернових використовують збирально-транспортні комплекси. У їхній склад входять збиральні, транспортні засоби, ланка технічного обслуговування. Спільно вони домагаються скорочення термінів проведення робіт, підвищення продуктивності праці.
продолжение
–PAGE_BREAK–Раціональне використання трудових ресурсів дає можливість збільшити виробництво валової продукції, це сприяє росту продуктивності праці. Економія робочого часу означає зниження витрат праці на одиницю продукції.
Зіставлення максимальне можливого і відпрацьованого часу характеризує ступінь його використання. Аналіз наявності і використання трудових ресурсів показує тенденцію до зниження чисельності працівників по ЗАТ «Зернопродукт МХП». З цим пов’язане збільшення навантаження на 1-го працівника по сільськогосподарських угіддях з 16,9 га до 17,9 га, і по ріллі з 12,3 га до 13,2 га.
При цьому добова норма одного робітника основного виробництва складає 8 годи, з перервою відпочинку 1 час після 4 годи праці. Тижнем норми праці при п’ятиденній робочий неділі складає 40 годин праці і 5 годин відпочинку, при середньоденній робочі нормі 8 годин; при шестиденній робочій неділі фонд робочого часу також складає 40 годин, але денна норма робочого часу складає 6,6 годин, і 80 хвилинною перервою. Середньомісячний фонд робочого часу складає 160 часів роботи і 40 годин відпочинку в розрахунку на одного робітника. Загальний фонд робочого часу для ЗАТ «Зернопродукт МХП» складає:
– денна норма – 16000 робочих годин, години відпочинку 10000;
– місячна норма – 320000 робочих годин, години відпочинку 200000;
– річна норма – 3520000 робочих годин, години відпочинку 2200000.
При цьому у відповідності до чинного законодавства України кожен робітник повинен раз на рік брати відпустку, кількість днів яких залежиться від обійманої посади і стажу роботи.
4. Оплата праці робітників ЗАТ «Зернопродукт МХП» Заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Оплата праці робітників, зайнятих у вирощуванні зернових продукцій розраховується за центнер зібраного врожаю з врахуванням якості зерна або за його вартість в грошовому вираженні за реалізаційними цінами; з розрахунку 125% тарифного фонду і затвердженої річної норми виробництва продукції рослинництва на працівника (Додаток 4). Визначення тарифного фонду виробляється по тарифних ставках.
Розцінки за продукцію можуть установлюватися єдиними за рік або диференційованими по періодах року. Для робітників, що досягли високих показників продуктивності тарифний фонд заробітної плати може збільшуватися до 150%.
Оплата праці проводиться по відрядно-преміальній системі за результатами збору врожаю за якість і кількість отриманої продукції. Після одержання продукції, робітником видається різниця між заробітною платою виплаченої їм за відрядними розцінками або по тарифних ставках за відпрацьований час протягом року.
Доплата за продукцію розподіляється пропорційно зарплаті, нарахованої робітником за відпрацьований час на вирощуванні зернових культур. Ці розрахунки проводяться після здачі продукції робітниками й оприбуткуванні її господарством. Загальний розмір доплати за рік не перевищує місячного заробітку робітника.
В даний час необхідно постійно удосконалювати систему оплати праці в господарстві. В умовах інфляції розцінки за продукцію і тарифний фонд заробітної плати потрібно постійно переглядати. Якщо раніше розцінки залишалися незмінними протягом довгого часу, то зараз виникає необхідність їхнього перегляду при кожнім підвищенні мінімальної оплати праці, уводячи при цьому нові коефіцієнти.
Висновок Після розгляду діяльності ЗАТ «Зернопродукт МХП», слід відмітити наступне. Земельна площа ЗАО “Зернопродукт МХП” за три роки збільшилась на 32 % і на сьогоднішній становить більше 37 тис. га. Функціональний поділ праці на підприємстві виступає як поділ усього персоналу на наступні функціональні групи:
– основні робітники;
– допоміжні робітники;
– обслуговуючі робітники;
– що служать (фахівці, керівники, технічні виконавці).
Організації і нормування праці установлюється на засадах раціональних співвідношень у чисельності різних функціональних груп працівників. Функціональний поділ праці може привести і до підвищення ефективності виробництва, і до її зниження.
Підвищення ефективності функціонального поділу праці припускає чітку спеціалізацію робітників та службовців на виконання визначених функцій (підготовка виробництва, його планування, перетворення предметів праці, навантаження і транспортування предметів праці, інструментів і т.п., контроль якості, ремонт устаткування й ін.).Виконання роботи з тієї або іншої функції наряду з технологічним поділом праці формує професії і спеціальності виконавців.
Форми і системи оплати праці встановлюють зв’язок між величиною заробітку і кількістю і якістю праці, обумовлюють визначений порядок його нарахування. Системи оплати праці являють собою сукупність правил і показників, що визначають співвідношення між кількістю праці і мірою винагороди за нього. Зв’язок між нормуванням, кількісною і якісною оцінкою праці з його оплатою реалізується через тарифну систему, що являє собою сукупність нормативних матеріалів, що визначають рівень оплати праці різних груп працівників з урахуванням їх кваліфікації й умов виробництва. Вона враховує обов’язки працівників, кваліфікаційні вимоги до присвоєння розрядів в залежності від складності і характеру робіт, їхньої розмаїтості і рівня відповідальності. Основними її елементами є тарифні ставки, тарифні сітки і тарифно-кваліфікаційні довідники.
Список використаних літературних джерел. 1. Кодекс законів про працю України.-К”.: Україна. 1995.- 192 с.
2. Про оплату праці: Закон України/Закони України. Т.З. — К.: Україна, 1997 -.2І9 с.
3. Постанова Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати. від 8 лютого 1995 р. № 100 — hrliga.com/index.php?module=norm_base&op=view&id=136
4. Адамчук В.В. Экономика и социология труда: Учебник для вузов. М.: ЮНИТИ, 2001. 407 с.
5. Громова М. Н. “Проблеми економіки праці в сільському господарстві” — К.: Основи, 1996 – 248 с.
6. Курбатов И.Д. Экономия рабочего времени — важный резерв роста производительности труда. //Экономика сельского хозяйства и перерабатывающих предприятий. — 2002 г. — №8.
7. Охапкіна А. І. Наукова організація и нормування праці на сільськогосподарських підприємствах. К: Академія, 2005 – 150 с.
8. Подоровская М.М. Организация труда: Конспект лекций. — 2-е изд., стереотип. — К.: МАУП, 2004. — 112 с
9. Патрушев В.Д. Бюджет времени сельского населения. М.: «Наука»”. 2006 – 450 с.
Додатки
Додаток 1 Технологічна карта вирощування озимої пшениці
Площа га
100
Попередник
Чистий пар
Природна зона
Лісостеп
Урожайність, ц/га:
— основної продукції
50
— побічної продукції
50
Норми внесення добрив:
Гною, м/га
30
Мінеральних добрив: кг д.р./га
60
— азотних
40
— фосфорних
10
— калійних
10
продолжение
–PAGE_BREAK–