Державна митна служба України
Академія митна служба України
Кафедра цивільно-правових дисциплін
КУРСОВАРОБОТА
З дисципліни:Організація правові та претензійно-договірної роботи митних органів
На тему:“Організація проведення комплексних та тематичних перевірок митного органу заучастю регіональної митниці.”
Виконав :
курсант групи П03-3
Величко С.В.
Превірив: доцент
Зуєв В.А.
Дніпропетровськ
2008
План
Вступ
1. Загальні положенняпроведення комплексних та тематичних перевірок митного органу за участююридичної служби регіональної митниці, митниці.
2. Етапи проведеннякомплексних та тематичних перевірок митного органу за участю юридичноїслужби регіональної митниці, митниці.
2.1 I етапПідготовка до проведення фінансово-господарського аудиту.
2.2 II етапПроведення поточних аудиторських процедур.
2.3 III етапДослідження річної фінансової звітності.
3. Порядокоскарження результатів проведення комплексних та тематичних перевірок митногооргану.
4. Використаналітература.
Висновок
Вступ
Держава в результаті своєї діяльності реалізує своїфункції через відповідні спеціально створені органи. Одним з таких органів ємитні органи України. Митні органи України виконують покладені на нихспецифічні функції, виконучи спеціальні завдання, використовуючи коштидержавного бюджету України. Звичайно, що цільове використання коштів державногобюджету має забезпечуватися контролем спеціально уповноважених органів, а самеконтрольно-ревізійними органами України.
Для дослідженя теми моєї курсової роботи явикористовував наступні методи :
– індуктивний;
– дедуктивний;
– аналіз;
– синтез;
– абстрагування;
– історично-правовий;
– системний;
– порівняльний.
Предметом дослідження моєї курсової роботи є проведеня комплексних та тематичнихперевірок регіональної митниці, митниці та участь юридичної служби регіональноїмитниці, митниці під час здійснення цих перевірок. перевіркамитний орган юридична служба
Отже, метою моєї курсової роботи, є:
– дослідження організаціїздійснення контролю митних органів, шляхом проведення комплексних та тематичнихперевірок за участю юридичної служби регіональної митниці, митниці ;
– визначення послідовностіпроведення таких превірок ;
– дослідження порядкуоскарження результатів проведення комплексних та тематичних перевірок митногооргану.
1.Загальні положенняпроведення комплексних та тематичних перевірок митного органу за участююридичної служби регіональної митниці
Юридичний відділ регіональної митниці, митниці з метоюзабезпечення виконання митними органами зі здійснення митного контролю й митногооформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, з боротьби змитними правопорушеннями, а також контролю за виконанням цих функційзобов’язаний брати участь у проведенні комплексних та тематичних перевірокмитних органів відповідно до положень п.7.13 Наказу Державної митноїслужби України “Про затвердження Положення про юридичну службу регіональноїмитниці, митниці, спеціалізлваної митної установи, організації” від 14.02.2006№ 112. [13]
Відповідно до Закону України “Про державно контрольно-ревізійнуслужбу в України” від 26.01.1993 № 2939-XII проведення комплексних татематичних перевірок здійснює Контрольно-ревізійна служба України. [8]
Державна контрольно-ревізійна служба складається зГоловного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійнихуправлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі,контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах і районаху містах.
Державний фінансовий аудит проводиться такожРахунковою палатою у порядку та у спосіб, що визначені законом.
Ці перевірки здійснюються шляхом проведення аудитуфінансо-господарської діяльності бюджетних установ.
Бюджетна установа — орган, установа чи організація, визначенаКонституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленомупорядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чиорганами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахуноквідповідно державного чи місцевого бюджету.
Оскільки регіональні митниці, митниці є бюджетнимиустановами, то до них застосовується аудит фінансової та господарськоїдіяльності.
Аудит фінансової та господарської діяльності бюджетноїустанови— це форма державногофінансового контролю, яка спрямована на попередження фінансових порушень убюджетній установі та забезпечення достовірності її фінансової звітності.
Основним завданням фінансово-господарського аудиту є сприяння бюджетній установі узабезпеченні правильності ведення бухгалтерського обліку, законності іефективності використання бюджетних коштів, державного і комунального майна,формування достовірної фінансової звітності та організації дієвоговнутрішньогосподарського фінансового контролю.
Об’єктами фінансово-господарського аудиту є управлінські рішення керівництва бюджетноїустанови з питань її фінансово-господарської діяльності, планові документи,господарські договори, фінансово-господарські операції, бухгалтерський облік,фінансова і статистична звітність та внутрішньогосподарський фінансовийконтроль.
Базовим елементом фінансово-господарського аудиту є визначення ризиків та оцінка їх можливоговпливу на результати фінансово-господарської діяльності бюджетної установи іпоказники її фінансової звітності. Визначення і оцінка ризиків здійснюється накожному етапі фінансово-господарського аудиту. Методика визначення та оцінкиризиків затверджується Голов КРУ. [8]
2. Етапи проведеннякомплексних та тематичних прервірок митного органу за участю юридичної службирегіональної митниці, митниці
Відповідно до чинного законодавстава Українигосподарсько-фінансовий аудит має здійснюватися поетапно.
Господарсько-фінансовий аудит проводиться за такимиетапами :
IетапПідготовка до проведення фінансово-господарського аудиту (лютий — квітеньпоточного бюджетного року);
IIетапПроведення поточних аудиторських процедур (квітень — грудень поточногобюджетного року);
IIIетапДослідження річної фінансової звітності (січень — березень року,наступного за звітним). [14]
2.1 I етап Підготовка до проведення фінансово-господарськогоаудиту
Завданням першого етапу “Підготовка до проведенняфінансово-господарського аудиту” є детальне ознайомлення з особливостямидіяльності бюджетної установи, системи її бухгалтерського обліку, фінансовоїзвітності і внутрішньогосподарського фінансового контролю, здійснення оцінкиризиків та підготовка програми проведення фінансово-господарського аудиту зівзаємодією юридичної служби регіональної митниці, митниці.
Державний аудитор — посадова особа органу державноїконтрольно-ревізійної служби, яка наділена повноваженнями на здійснення аудиту
На цьому етапі державний аудитор зобов’язаний:
1) визначити систему факторів ризику (слабкі місця вуправлінні фінансами та майном бюджетної установи, у здійсненнівнутрішньогосподарського фінансового контролю);
2) здійснити оцінку ризиків;
3) за результатами оцінки ризиків скласти програмуфінансово-господарського аудиту.
При попередньому плануванні аудиту державний аудитор:
– більш детально вивчаєдіяльність бюджетної установи;
– більш детально вивчаєсистему бухгалтерського обліку бюджетної установи;
– оцінює результатипопередніх контрольних заходів;
– визначає пов’язані збюджетною установою сторони;
– оцінює стан використаннябюджетною установою інформаційних технологій;
– оцінює середовищевнутрішнього контролю;
– визначає суттєвістьризиків;
– визначає засоби, якізменшують ризики.
Більш детальне вивчення діяльності бюджетної установиздійснюється шляхом аналізу:
1) нормативно-правових актів та методичних документів,які регламентують фінансово-господарську діяльність бюджетних установвідповідного профілю;
2) установчих документів, організаційної структури тауправління бюджетної установи;
3) видів діяльності бюджетної установи.
За результатами аналізу визначаються фактори ризику тапроводиться оцінка їх можливого впливу.
Наприклад, до факторів ризику діяльності можнавіднести:
зміни, внесені до нормативно-правових актів, якимивстановлюються додаткові регламенти, необхідні для здійснення певнихгосподарських операцій;
зміни схемних посадових окладів чи порядку розрахункуконкретних видів нарахувань заробітної плати;
зміни в організаційній структурі, внаслідок якихконкретні функції у фінансово-господарській діяльності виконуватимутьсяструктурними підрозділами, працівники яких не мають відповідного досвіду чикваліфікації;
створення відокремлених підрозділів;
призначення нових керівників, які не мали практичногодосвіду з управління бюджетними установами відповідного профілю чи досвідуроботи в бюджетній сфері;
зміни у видах діяльності тощо.
Детальне ознайомлення з системою бухгалтерськогообліку бюджетної установи полягає у:
1) більш глибокому вивченні нормативно-правових актівта методичних документів, які регламентують ведення бухгалтерського обліку таскладання фінансової звітності;
2) вивченні облікової політики та організаціїбухгалтерського обліку;
3) аналізі основних фінансових показників та їх змін.Для цього проводиться камеральна перевірка фінансової звітності бюджетноїустанови за попередній рік (якщо аудитором не здійснювався фінансовий аудитцієї установи у попередньому році), аналізуються розрахунки та обґрунтування докошторису на поточний рік, зміни показників кошторису у порівнянні зпопередніми роками; 4) визначенні системних та несистемних операцій.
Після цього визначаються фактори ризику та проводитьсяоцінка їх можливого впливу.
Наприклад, до факторів ризику бухгалтерського облікуможна віднести:
– зміни, внесені донормативно-правових актів, якими змінюється порядок відображення в обліку тихчи інших операцій, віднесення до кодів економічної класифікації видатків ;
– відсутність положення пробухгалтерію, посадових інструкцій облікових працівників, правил документообігу,наказів керівника про надання права підпису конкретних документів посадовимособам бюджетної установи, внаслідок чого працівники бухгалтерії не можутьвизначити, чи має певна посадова особа повноваження на підписання конкретногодокумента;
– суттєві зміни показниківкошторису у порівнянні з попередніми роками (зокрема, збільшення асигнувань наоплату праці, на придбання товарів, робіт і послуг, яке повинно здійснюватисявідповідно до законодавства про державні закупівлі; наявність асигнувань накапітальні видатки тощо);
– суттєве збільшеннявидатків при неадекватному збільшенні обсягів робіт (послуг);
– значне зростаннядебіторської та/або кредиторської заборгованості;
– наявність асигнувань закодами програмної (функціональної), економічної кваліфікації видатків, які непланувалися та не здійснювалися у попередньому році;
– відсутність внутрішніхрегламентів для системних та несистемних операцій. [14]
Аналіз матеріалів попередніх контрольних заходів,стану та обраних бюджетною установою шляхів усунення виявлених недоліків іпорушень також здійснюється з метою визначення факторів ризику та оцінки їхможливого впливу.
Наприклад, до факторів ризику у цій сфері можнавіднести такі випадки:
– попередньою ревізієювиявлені систематичні порушення законодавства у сфері державних закупівель,однак склад тендерного комітету не змінився, не видано розпорядчого документа зметою усунення виявлених порушень;
– попередньою ревізієювиявлено недостачу, однак матеріально відповідальна особа продовжує працюватина тій самій посаді, недостачу нею не відшкодовано, річна інвентаризація непроводилася;
– попередньою ревізієювиявлено факти переплати заробітної плати внаслідок встановлення необґрунтованозавищених (у порівнянні з нормативно-правовими актами) надбавок чи доплат,однак система встановлення надбавок та доплат не змінилася тощо.
Визначення пов’язаних з бюджетною установою сторінздійснюється шляхом вивчення договорів і операцій бюджетної установи, післячого визначаються фактори ризику та оцінюється їх можливий вплив.
Наприклад, до факторів ризику можна віднести:
– укладення договорів з тимисамими суб’єктами господарювання, які мають значну дебіторську заборгованість,або з суб’єктами господарювання, щодо яких аудитор має інформацію про завищенняними обсягів робіт, ціни товарів або послуг, розцінок чи тарифів; укладеннядоговорів з маловідомими суб’єктами господарювання, які нещодавно створені абопредмет договору не є їх основною діяльністю;
– укладення договорів зсуб’єктами господарювання, які мають невідповідну репутацію тощо.
Ознайомлення з станом використання бюджетною установоюінформаційних технологій (ІТ) здійснюється шляхом вивчення:
ступеня використання ІТ в бухгалтерському обліку;
використання різних програм, їх сумісності тавідповідності встановленим Державним казначейством України правилам веденняобліку;
порядку обслуговування (поновлення, внесення змін)програм відповідно до змін у методології ведення бухгалтерського обліку;
доступу до інформації, у тому числі можливостівнесення несанкціонованих змін.
За результатами ознайомлення визначаються факториризику та оцінюється ступінь їх можливого впливу.
Наприклад, до факторів ризику можна віднести:
застосування бюджетною установою неліцензійних(несертифікованих) програм або програм, не пристосованих для веденнябухгалтерського обліку в бюджетних установах;
невнесення змін до програм, якщо це було необхідно зогляду на внесені Державним казначейством України зміни до порядку веденняобліку;
відсутність розмежування доступу до ділянок обліку,доступ до комп’ютерної програми осіб, які не мають відповідних повноважень,внаслідок чого можливе внесення несанкціонованих змін тощо. [14]
Оцінка стану внутрішньогосподарського контролюбюджетної установи полягає у:
1) ознайомленні з середовищем, у якому функціонуєсистема внутрішньогосподарського контролю;
2) визначенні заходів, що вживаються керівництвомбюджетної установи для створення і надійного функціонуваннявнутрішньогосподарського контролю (накази, розпорядження, положення, посадовіінструкції, правила чи регламенти тощо);
3) визначенні ступеня додержання правил, встановленихкерівництвом бюджетної установи (чи виконуються фактично накази, розпорядження,положення, посадові інструкції, правила чи регламенти тощо) для попередження,виявлення та виправлення помилок, попередження та виявлення фактів обману(крадіжок, приписок, шахрайства тощо); встановлені правила також маютьзабезпечити досягнення бюджетною установою визначеної установчими документамита кошторисом (іншими плановими документами) мети.
За результатами ознайомлення визначаються факториризику та оцінюється ступінь їх можливого впливу.
Наприклад, до факторів ризику можна віднести таківипадки:
керівництвом бюджетної установи не встановлено правилаздійснення внутрішньогосподарського контролю — немає наказів, розпорядженьтощо;
аналіз встановлених правил свідчить про їхформальність, неврахування специфіки діяльності бюджетної установи чи наявностіризиків, внаслідок чого важко попередити, виявити та виправити помилки,неможливо попередити та виявити факти обману, правила не забезпечуютьдосягнення мети;
аудиторськими процедурами виявлено, що встановленіправила фактично не виконуються або виконуються формально тощо.
На етапі підготовки до проведення аудиту державнийаудитор має право:
1) одержувати від бюджетної установи та органівДержавного казначейства України фінансову та статистичну звітність, кошторисита розрахунки і обґрунтування до них, інші документи (матеріали попередніхконтрольних заходів, накази, розпорядження, правила, положення, посадовіінструкції, правила документообігу тощо);
2) направляти пов’язаним особами запити та увстановленому законодавством порядку проводити зустрічні перевірки (звірки),одержувати копії документів та пояснення щодо операцій з бюджетною установою;
3) отримувати необхідні пояснення в письмовій чи уснійформі від керівника та інших посадових осіб бюджетної установи;
4) проводити безпосередньо в бюджетній установіопитування, анкетування, тестування, обстеження та інші аудиторські процедуридля визначення ризиків, їх оцінки та складання програми аудиту.
Програма аудиту затверджується керівником (заступникомкерівника) відповідного органу ДКРС і повинна включати:
1. конкретні ризикові сферидіяльності, операції, ділянки бухгалтерського обліку тавнутрішньогосподарського контролю, ризики ІТ тощо;
2. перелік суб’єктівгосподарювання (пов’язаних осіб), від яких доцільно отримати інформацію шляхомнаправлення запитів, проведення у них зустрічних перевірок (звірок) увстановленому законодавством порядку;
3. конкретна метааудиторської процедури чи її елемента (наприклад, під час вивчення системибухгалтерського обліку досліджується облік основних засобів, однією конкретноюметою цього дослідження є здійснення оцінки правильності визначення вартостіосновних засобів при їх придбанні, проведенні індексації їх вартості, тобтооцінка правильності визначення вартості основних засобів);
4. обсяг аудиторськихпроцедур за кожним фактором ризику;
5. назву робочого документа,який складатиметься після виконання аудиторської процедури чи окремого їїелемента;
6. виконавця (конкретногодержавного аудитора);
7. дату виконанняаудиторських процедур, у тому числі обстежень в бюджетній установі;
8. дату перегляду матеріаліввищестоящим керівником державного аудитора.
Обов’язковим є вихід державного аудитора в бюджетнуустанову з метою обстеження її фінансово-господарських операцій протягом місяцяпісля дати складання нею фінансової звітності за кожний квартал та длядослідження річної фінансової звітності.
При цьому дати виконання аудиторських процедур маютьбути максимально пов’язані з фактичним проведенням операцій та складаннямфінансової звітності. Наприклад, дослідження правильності та обґрунтованостівизначення асигнувань на поточний рік доцільно проводити не пізніше квітня,обстеження законності використання коштів на капітальні видатки — в томуперіоді, в якому здійснюються видатки та проводяться роботи, обстеженняправильності перерахунку заробітної плати (у разі змін посадовихокладів) — у місяці, наступному за першим нарахуванням заробітної плати унових розмірах тощо.
При необхідності до програми аудиту можуть вноситисязміни в порядку, встановленому для затвердження програми.
2.2II етап Проведення поточних аудиторських процедур
Завданням другого етапу Проведення поточнихаудиторських процедур є підтвердження законності проведених операцій,достовірності їх відображення в бухгалтерському обліку та періодичнійфінансовій звітності, а у разі виявлення недоліків чи порушень — наданнякерівництву бюджетної установи рекомендацій щодо їх усунення та моніторингстану їх врахування.
Для з’ясування законності фінансово-господарськихоперацій, достовірності відображення в бухгалтерському обліку та фінансовійзвітності бюджетної установи даних про стан взаєморозрахунків з іншимисуб’єктами господарювання (пов’язаними особами) державний аудитор ініціюєнаправлення їм відповідних запитів та у передбачених законодавством випадкахпроводить у них зустрічні перевірки (звірки) зі взаємодєю юридичної службирегіональної митниці, митниці.
Основними завданнями моніторингу операцій на рахунках,відкритих в органах Державного казначейства України, та фінансової звітності бюджетноїустанови є:
1) виявлення якомога раніше ознак, що можуть свідчитипро відхилення від встановлених законодавством принципів використання бюджетнихкоштів, державного і комунального майна, ведення бухгалтерського обліку іскладання фінансової звітності;
2) звернення уваги відповідальних посадових осіббюджетної установи на ці ознаки з метою запобігання незаконним і неефективнимвитратам та втратам фінансових ресурсів, коригування управлінських рішень.
Моніторинг проводиться без виходу в бюджетну установуза допомогою відстеження операцій на рахунках, відкритих в органах Державногоказначейства України, аналізу періодичної (місячної, квартальної) фінансовоїзвітності бюджетної установи. При необхідності, може досліджуватися періодичнастатистична звітність. [14]
Моніторинг — аудиторська процедура, яка полягає у безперервному відстеженніоперацій на рахунках бюджетної установи, відкритих в органі Державногоказначейства України, та показників її фінансової звітності з метою виявленняознак, які можуть свідчити про можливість допущення фінансових порушень
Основними завданнями камеральної перевірки фінансовоїзвітності є:
1) виявлення шляхом суцільної перевірки фінансовоїзвітності фактів неузгодженості між показниками, наведеними у різних формахзвітності або в тих самих формах звітності за різні періоди бюджетного року;
2) аналіз виявлених відхилень у звітності тавстановлення можливих причин їх утворення;
3) звернення уваги відповідальних посадових осіббюджетної установи на ці порушення і відхилення з метою оперативного усуненнянедоліків і порушень та забезпечення достовірності фінансової звітності;
4) визначення питань для обстеження під час виходу вбюджетну установу.
Камеральна перевірка — аудиторська процедура, що здійснюється безвиходу в бюджетну установу з метою виявлення та попереднього аналізу відхиленьміж плановими та фактичними показниками фінансової звітності, неузгодженостіміж показниками, наведеними у різних формах звітності
Камеральна перевірка фінансової звітності здійснюєтьсябез виходу в бюджетну установу.
Обстеження здійснюється з обов’язковим виходом вбюджетну установу, під час якого за кожним фактором ризику застосовуютьсядокументальні та/або фактичні методи контролю за затвердженою програмою аудиту,використовуються інформаційні та аналітичні матеріали, підготовлені зарезультатами моніторингу і камеральних перевірок.
Обстеження — аудиторська процедура, що здійснюється безпосередньо в бюджетнійустанові і полягає у дослідженні планових та бухгалтерських (первинних ізведених) документів, господарських договорів, фінансової та статистичноїзвітності, інших документів, пов’язаних з фінансово-господарською діяльністю,бухгалтерським обліком та внутрішньогосподарським фінансовим контролем.
Основними завданнями обстеження є:
1) оцінка законності ризикових операцій, правильностіїх відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності, виявленняфактів її недостовірності, відхилень від встановлених законодавством норм привикористанні коштів і майна;
2) встановлення причин допущення фінансових порушень;
3) оцінка стану внутрішньогосподарського контролю;
4) підготовка рекомендацій щодо виправлення недоліків,усунення фінансових порушень та їх наслідків.
На рівні спеціалізованого контрольного підрозділубюджетної установи вивчається, чи встановлені розпорядчими документами правилаконтролю та чи забезпечується їх фактичне виконання з таких питань:
— обґрунтованість застосування контрольним підрозділомметодів контролю;
— своєчасність і повнота здійснюваних контрольнимпідрозділом, з огляду на наявні ризики, контрольних заходів та правильністьдокументування виявлених порушень і недоліків;
— своєчасність і обґрунтованість внесення зарезультатами контрольних заходів пропозицій керівництву установи з метоюусунення виявлених порушень, забезпечення відшкодування нанесених збитків таудосконалення внутрішньогосподарського фінансового контролю;
— повнота заходів, які вживаються керівництвомконтрольного підрозділу для забезпечення врахування керівництвом установивищезазначених пропозицій.
Письмовий висновок за результатами розгляду зауважень(заперечень) складається державним аудитором та підписується керівником(заступником керівника) відповідного органу ДКРС у двох примірниках. Одинпримірник висновку надається бюджетній установі під розпис не пізніше ніж через10 робочих днів з дня отримання зауважень (заперечень) у разі їх камеральногорозгляду, та не пізніше ніж через 15 робочих днів — у разі розглядузауважень з виходом в бюджетну установу.
Стан виправлення недоліків та/або усунення порушень іїх наслідків державний аудитор досліджує під час чергового обстеження вбюджетній установі.
Державний аудитор веде облік наданих бюджетнійустанові впродовж бюджетного року рекомендацій в Журналі обліку роботидержавного аудитора та здійснює постійний моніторинг і оцінку стану їхврахування керівництвом бюджетної установи.
Безпосередній керівник державного аудиторасистематично контролює хід проведення аудиту, виконання його програми,дотримання термінів та повноту проведення аудиторських процедур, правильністьвисновків, про що робить відповідні відмітки (та при необхідності —зауваження) в програмі аудиту та журналі обліку роботи державного аудитора.
За результатами поточних аудиторських процедур:
– не пред’являютьсяобов’язкові до виконання вимоги (приписи)
бюджетним установам;
– не застосовуютьсяфінансові санкції та заходи впливу, передбачені Бюджетним кодексом України;[6]
– не складаються протоколипро адміністративні правопорушення, визначені статтями 164-2, 164-12, 164-14 та166-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення; [3]
– не ініціюєтьсяпред’явлення цивільних позовів до винних осіб.
2.3III етап Дослідження річної фінансової звітності
Завданням III етапу Дослідження річної фінансовоїзвітності, документування результатів фінансово-господарського аудиту тареалізація його матеріалів є підготовка висновку щодо достовірності річноїфінансової звітності, складання, узгодження та підписання аудиторського звітута реалізація результатів дослідження зі взаємодєю юридичної службирегіональної митниці, митниці.
Під час цього етапу державний аудитор має правозастосовувати будь-які аудиторські процедури, передбачені Наказом ГоловногоКонтрольно-ревізійного управління “Про затвердження Методичних рекомендацій зпроведення органами державної контрольно-ревізійної служби аудиту фінансової тагосподарської діяльності бюджетних установ” від 19.12.2005 № 451,використовуючи документальні та/або фактичні методи контролю, одержуватидокументи і пояснення. [14]
Аудиторське дослідження має бути завершено не пізнішеніж через місяць після здачі регіональної митниці, митниці річного фінансовогозвіту.
Результати фінансово-господарського аудитувідображаються в звіті, який повинен виключати можливість неоднозначноготрактування будь-яких його положень і містити лише обґрунтовану та об’єктивнуінформацію.
Аудиторський звіт — документ, який складається керівником групидержавних аудиторів (державним аудитором) у встановленому порядку зарезультатами проведення фінансово-господарського аудиту за бюджетний рік
Аудиторський звіт складається з:
вступної частини;
описової частини (результати аудиту);
аудиторського висновку;
рекомендацій;
додатків.
У вступній частині наводяться ті самі загальнівідомості, що і у вступній частині акта ревізії чи довідки про перевірку.
В описовій частині (результати аудиту) викладаєтьсяпроцес дослідження: які операції, процеси, системи контролювалися; якіаудиторські процедури застосовувалися та в яких обсягах; яких заходів вжитобюджетною установою для зміцнення фінансової дисципліни, виправленнябухгалтерського обліку та фінансової звітності, підвищення ефективностівнутрішньогосподарського фінансового контролю; який позитивний ефект відзапровадження таких заходів (якщо його можна встановити та виміряти). Незалежновід того, за чиєю ініціативою вжито такі заходи (регіональної митниці, митницічи державного аудитора), в аудиторському звіті вони викладаються без посиланняна рекомендації державного аудитора.
В аудиторському висновку, який є основним розділомаудиторського звіту, має міститися оцінка достовірності фінансової звітностірегіональної митниці, митниці. Аудиторський висновок загалом може бути:
— позитивним — підтверджується достовірністьфінансової звітності;
— позитивним із застереженням — засвідчується, щофінансову звітність можна прийняти, однак є застереження до певнихгосподарських операцій або відображення їх в обліку і звітності; при цьомузастереження суттєво не впливають на достовірність звітності;
— негативним — застерігається, що фінансовазвітність бюджетної установи є недостовірною, оскільки виявлені і не усунутірегіональною митницею, митницею відхилення, недоліки чи порушення суттєвовпливають на достовірність звітності.
Негативний висновок надається, якщо у фінансовійзвітності:
1) не відображені господарські операції (події), щовідбулися;
2) та/або відображені господарські операції (події),які не відбулися;
3) та/або відображені господарські операції (події) зпорушенням встановленого порядку — за невідповідний період, у неправильнихсумах, на невідповідних рахунках, у невідповідних формах звітності чи заневідповідними кодами програмної (функціональної), економічної класифікаціїдоходів або видатків та кредитування бюджету;
4) вплив цих чинників або одного з них суттєво впливаєна достовірність звітності.
До висновків включаються лише ті недоліки і порушення,які були виявлені державним аудитором, але залишилися не усунутими (невідшкодованими) в поданій відповідним органам річній фінансовій звітності.
У рекомендаціях наводяться, при необхідності, додатковіпропозиції щодо виправлення бухгалтерського обліку, уточнення фінансовоїзвітності, пропозиції стосовно підвищення дієвості внутрішньогосподарськогоконтролю, реалізація яких сприятиме забезпеченню правильності веденнябухгалтерського обліку, законності використання бюджетних коштів, державного ікомунального майна, формування достовірної фінансової звітності та організаціївнутрішнього фінансового контролю відповідно до визначених законодавствомстандартів, а також зазначаються пропозиції щодо внесення змін до діючихнормативно-правових актів. По можливості, розділ із рекомендаціями повинен матитаку саму структуру, як і розділ, де викладено висновки.
Рекомендації мають бути об’єктивними і обґрунтованими;
базуватися на досліджених даних та посилатися наконкретні нормативно-правові акти. Рекомендації повинні зосереджуватися натому, що треба змінити, але мають залишити на розсуд керівництва регіональноїмитниці, митниці способи проведення змін; бути достатньо детальними іреальними, щоб їх можливо було впровадити.
При формуванні аудиторського звіту необхіднозабезпечити:
— достовірність і повноту зібраної інформації;
— точність і об’єктивність аналізу та ґрунтовністьвисновків;
— реальність, конкретність та корисність наданихрекомендацій;
— переконливість (доказовість) опису висновків ірекомендацій.
Проект аудиторського звіту на термін до 3-х робочихдні передається для обговорення керівництву регіональної митниці, митниці. Зарезультатами обговорення проекту звіту та зауважень і пропозицій до нього складаєтьсяпротокол.
Звіт підписується керівником групи державних аудиторів(державним аудитором). [14]
Один примірник аудиторського звіту передаєтьсякерівнику або головному бухгалтеру регіональної митниці, митниці під розпис,другий — головному розпоряднику бюджетних коштів (вищестоящійорганізації), а в разі його відсутності — відповідному фінансовому органу,третій — відповідному органу Державного казначейства України. Одинпримірник аудиторського звіту залишається у справі органу ДКРС.
За фактами порушень, виявлених поточними аудиторськимипроцедурами впродовж бюджетного року, але не усунутих регіональною митницею,митницею на час складання річної фінансової звітності та, як наслідок,відображених у розділі “висновки” аудиторського звіту, державний аудиторініціює притягнення винних осіб до дисциплінарної, матеріальної та/абокримінальної відповідальності, складає протоколи про притягнення їх доадміністративної відповідальності, готує подання про застосування дорегіональної митниці, митниці фінансових санкцій.
Оприлюднення органами ДКРС інформації, що міститься ваудиторських звітах, здійснюється відповідно до законодавства про інформацію,про звернення громадян тощо. Така інформація може також використовуватисяорганами ДКРС в інформаційних та оглядових листах, що направляються державниморганам.
3.Порядок оскарження результатівпроведення комплексних та тематичних перевірок митного органу
Дії або бездіяльність службових осіб державноїконтрольно-ревізійної служби можуть бути оскаржені в судовому абоадміністративному порядку. Скарги на дії службових осіб в районах, містах,районах у містах та службових осіб контрольно-ревізійних управліньрозглядаються і вирішуються начальниками цих управлінь. Скарги на дії службовихосіб Головного контрольно-ревізійного управління України та начальниківконтрольно-ревізійних управлінь Республіки Крим, областей, міст Києва іСевастополя розглядаються та вирішуються начальником Головногоконтрольно-ревізійного управління України.
Скарги розглядаються і рішення за ними приймаютьсякерівниками відповідних органів державної контрольно-ревізійної служби непізніш як у місячний строк з моменту їх надходження. У разі незгоди керівництварегіональної митниці, митниці з цими рішеннями вони можуть бути оскаржені усудовому порядку.
Подання скарги не припиняє оскаржуваної дії службовихосіб державної контрольно-ревізійної служби.[8]
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинстваУкраїни, митний орган має право оскаржувати дії та рішення підрозділівКонтрольно-ревізійної служби України у судовому порядку, шляхом поданняадміністративного позову.
Відповідно до положень Наказу Державної митної службиУкраїни “Про затвердження Положення про юридичну службу регіональної митниці,митниці, спеціалізлваної митної установи, організації” від 14.02.2006 № 112юридичний відділ регіональної митниці, митниці зобов’язаний організовуватипретензійну й вести позовну роботу, представляти в установленому законодавствомпорядку інтереси митного органу в судових та інших органах під час розгляду правовихпитань і спорів. [13]
У позовній заяві зазначаються:
1) найменування адміністративного суду, до якогоподається позовна заява;
2) ім’я (найменування) позивача, поштова адреса, атакож номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;
3) ім’я (найменування) відповідача, посада і місцеслужби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобузв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі;
4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якимипозивач обґрунтовує свої вимоги;
5) у разі необхідності — клопотання прозвільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правовоїдопомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний органвідмовив особі у забезпеченні правової допомоги; про призначення судовоїекспертизи; про витребування доказів; про виклик свідків тощо;
6) перелік документів та інших матеріалів, щододаються.
На підтвердження обставин, якими обґрунтовуютьсяпозовні вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бутивикористані судом.
До позовної заяви додаються її копії та копії всіхдокументів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів,документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належитьсплачувати.
Позовна заява підписується позивачем або йогопредставником із зазначенням дати її підписання.
Якщо позовна заява подається представником, то у нійзазначаються ім’я представника, його поштова адреса, а також номер засобузв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Одночасно з позовною заявоюподається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваженняпредставника. [3]
Висновок
Таким чином, дослідивши порядок проведення комплекснихта тематичних перевірок митного органу, за участю юридичної служи регіональноїмитниці, митниці можна зробити висновки про наступне :
– проведення комплексних татематичних перевірок здійснює Контрольно-ревізійна служба України. Державнийфінансовий аудит проводиться також Рахунковою палатою у порядку та у спосіб, щовизначені законом.
Ці перевірки здійснюються шляхом проведення аудитуфінансо-господарської діяльності регіональної митниці, митниці.
Відповідно до чинного законодавстава Українигосподарсько-фінансовий аудит має здійснюватися поетапно.
Господарсько-фінансовий аудит проводиться за такимиетапами :
I етап Підготовка до проведення фінансово-господарського аудиту (лютий —квітень поточного бюджетного року);
Завданням першого етапу є детальне ознайомлення зособливостями діяльності регіональної митниці, митниці, системи їїбухгалтерського обліку, фінансової звітності і внутрішньогосподарськогофінансового контролю, здійснення оцінки ризиків та підготовка програмипроведення фінансово-господарського аудиту зі взаємодією юридичної службирегіональної митниці, митниці.
II етап Проведення поточних аудиторських процедур (квітень — груденьпоточного бюджетного року);
Завданням другого етапу є підтвердження законностіпроведених операцій, достовірності їх відображення в бухгалтерському обліку таперіодичній фінансовій звітності, а у разі виявлення недоліків чипорушень — надання керівництву регіональної митниці, митниці рекомендаційщодо їх усунення та моніторинг стану їх врахування.
III етап Дослідження річної фінансової звітності (січень — березень року,наступного за звітним).
Завданням III етапу є підготовка висновку щододостовірності річної фінансової звітності, складання, узгодження та підписанняаудиторського звіту та реалізація результатів дослідження зі взаємодєююридичної служби регіональної митниці, митниці.
Результати фінансово-господарського аудитувідображаються в звіті, який повинен виключати можливість неоднозначноготрактування будь-яких його положень і містити лише обґрунтовану та об’єктивнуінформацію.
Використана література
1. Конституція України від28.06.1998 № 254к/96-ВР // ВВР, 1996, № 30, ст.141
2. Митний кодекс України від11.07.2002 № 92-IV // ВВР, 2002, № 38-39, ст.288.
3. Кодекс адміністративногосудочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 // ВВР, № 35-36, ст. 446.
4. Цивільний процесуальнийкодекс України № 1618-IV від 18.03.2004 // rada.gov.ua
5. Господарськийпроцесуальний кодекс України № 1798-XII від 06.01.1991 // rada.gov.ua
6. Бюджетний кодекс України №2542-ІІІ від 21.06.2001 // ВВР, 2001, № 37-38, ст.189.
7. Кодекс про адміністративніправопорушення України № 8073-Х від 07.12.1984 // ВВР, додаток № 51, ст.1112.
8. Закон України “Продержавну контрольно-ревізійну службу в Україні” № 2939-XII від 26.01.1993 //ВВР, 1993, № 13, ст.110.
9. Указ Президента України“Про Положення про Головне контррльно-ревізійне управління” № 280/204 від05.03.2004 // rada.gov.ua
10. Постанова Кабінетаміністрів України “Питання державної контрольно-ревізійної служби в Україні” № 515 від 05.07.1993 // rada.gov.ua
11. Постанова Кабінетаміністрів України “Про Загальне положення про юридичну службу міністерства,іншлго цетрального органу виконавчої влади, державного підприємтсва, установи,організації” № 690 від 27.08.1995 // rada.gov.ua
12. Постанова Кабінетаміністрів України “Про затвердження Порядку проведення органами державноїконтрольно-ревізійної служби аудиту фінансової та господарської діяльностібюджетних установ” № 1777 від 31.12.2004 // rada.gov.ua
13. Наказ Державної митноїслужби України “Про затвердження Положення про юридичну службу регіональноїмитниці, митниці, спеціалізлваної митної установи, організації”№ 112. від14.02.2006 // rada.gov.ua
14. Наказ Головногоконтрольно-ревізійного управління “Про затвердження Методичних рекомендацій зпроведення органами контрольно-ревізійної служби аудиту фінансової тагосподарської діяльності бюджетних установ” № 451 від 19.12.2005 // rada.gov.ua
15. Наказ Головногоконтрольно-ревізійного управління “Типове положення про котрольно-ревізійнийвідділ у районі, місті, районі в місті та міжрайонний контрольно-ревізійнийвідділ без статусу юридичної особи ” № 11 від 07.02.2001 // rada.gov.ua
16. Постанова ПленумуВерховного суду України “Про практику розгляду судами цивільних справзапозовами про відшкодування шкоди” № 6 від 27.03.1992 // rada.gov.ua