Організація розрахунків у міжнародній торгівлі

ЗМІСТ
ВСТУП
1.  СУТНІСТЬРОЗРАХУНКІВ У МІЖНАРОДНІЙ ТОРГІВЛІ
1.1  Поняттяі види міжнародних розрахунків
1.2  Способиплатежу в міжнародних розрахунках
2  ФІНАНСОВІАСПЕКТИ МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКІВ
2.1  Ціноутворенняв міжнародній торгівлі
2.2  Валютно-фінансовіта платіжні умови міжнародних операцій
2.3 Аналіз якості виконанняконтрактних зобов’язань із закордонними
3  Практичначастина
3.1  Горизонтальнийта вертикальний аналіз балансу та звіту про фінансові результати
3.2  Факторнийаналіз результату операційної діяльності підприємства
3.3  Фінансово-коефіцієнтнийаналіз діяльності підприємства
3.4  Визначеннятипу фінансової стійкості підприємства
3.5  Визначенняопераційного та фінансового циклу підприємства
3.6  Оцінкаймовірності банкрутства підприємства
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Додаток А
Додаток Б

ВСТУП
Актуальність теми.Основою для проведення міжнародних розрахунків є зовнішня торгівля, оскільки насампереду ній виявляється відносно відокремлена форма руху вартостей у міжнародному оборотічерез розбіжності в часі виробництва, реалізації та оплаті товарів, а також завдякитериторіальній розрізненості ринків збуту.
Метою написання моєїкурсової роботи є дослідження розрахунків у міжнародній торгівлі, розгляд ціноутворення,способів платежу та аналізу якості виконання контрактних зобов’язань у міжнароднійторгівлі.
Міжнародні розрахункиохоплюють торгівлю товарами та послугами, а також некомерційні операції, кредитиі рух капіталів між країнами, у тому числі відносини, пов’язані з будівництвом об’єктівза кордоном і наданням економічної допомоги країнам.
Предмет дослідження:розрахунки у міжнародній торгівлі
Міжнародна торговельнаоперація розпочинається з продажу товару експортером імпортеру. Процес продажу являєсобою обмін товарів на грошовий еквівалент. З юридичного погляду торгівля — це акт,під час якого власність (товар) передається однією стороною (продавцем) другій (покупцю)в обмін на отриману грошову вартість. Ефективна організація розрахунків сприяє нормальномукругообігу коштів, забезпечує безперебійність реалізації продукції.
Міжнародна торгівляє однією з найбільш динамічних форм міжнародних економічних відносин. Вони відображаютьзагальносвітові тенденції поглиблення поділу праці, спеціалізації та коопераціївиробництва, тобто тенденції посилення взаємозалежності країн світової співдружності.На рівень взаємозалежності роблять вплив такі чинники як територія країни, рівеньїї економічного розвитку, обсяг внутрішнього ринку, наявність чи відсутність природнихресурсів і т. ін.

1.  СУТНІСТЬРОЗРАХУНКІВ У МІЖНАРОДНІЙ ТОРГІВЛІ
1.1 Поняття і види міжнародних розрахунків
Сучаснийетап розвитку світової економіки характеризується подальшим поглибленням та зміцненнямвзаємозв’язків між національними економіками, які передбачають здійснення міжнароднихрозрахунків.Міжнародні розрахунки— це грошові розрахунки між установами,підприємствами, банками та окремими особами, пов’язані з рухом товарно-матеріальнихцінностей та послуг у міжнародному обороті. Основою для проведення міжнародних розрахунківє зовнішня торгівля, оскільки насамперед у ній виявляється відносно відокремленаформа руху вартостей у міжнародному обороті через розбіжності в часі виробництва,реалізації та оплаті товарів, а також завдяки територіальній розрізненості ринківзбуту.
На стан міжнароднихрозрахунків впливає цілий комплекс чинників, до яких належать: політичніта економічні відносини між країнами; позиція країни на товарних та грошових ринках;ступінь використання та ефективність державних заходів щодо зовнішньоекономічногорегулювання; валютне законодавство; міжнародні торговельні правила та звичаї; регулюванняміждержавних товарних потоків, послуг і капіталів; різниця в темпах інфляції в окремихкраїнах; стан платіжних балансів; банківська практика; умови зовнішньоторговельнихконтрактів і кредитних угод; конвертованість валют. З урахуванням цих чинників міжнароднірозрахунки необхідно виділити в самостійну систему, нерозривно пов’язану з рухомтоварно-матеріальних цінностей.
Міжнародні розрахункиздійснюються банківськими установами. У зв’язку з цим з організаційно-технічногопогляду міжнародні розрахунки — це регулювання платежів за грошовими вимогами ізобов’язаннями, які виникають між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності.
Основними суб’єктамиміжнародних розрахунків є експортери та імпортери, а також банки, що їх обслуговують.Усі вони вступають у відповідні відносини, які пов’язані з рухом товаророзпорядчихдокументів і операційним оформленням платежів. При цьому провідна роль у міжнароднихрозрахунках належить банкам. Ступінь їх впливу залежить від масштабів зовнішньоекономічнихзв’язків країни, купівельної спроможності її національної валюти, спеціалізаціїта універсалізації банків, їх фінансового стану, ділової репутації, мережі філійта кореспондентських рахунків.
Міжнародні розрахунки-цесистема регулювання платежів за грошовими вимогами, які виникають між державами,організаціями, фізичними і юридичними особами різних країн.Вони здійснюються в основномучерез банк[ 2 ]
Міжнародні розрахунки маютьряд особливостей, які склалися історично:
1. При міжнародних розрахункахімпортери та експортери, їхні банки вступають у певні відособлені від зовнішньоторговельногоконтракту відносини, пов’язані з оформленням, пересиланням, обробкою товаророзпорядчихі платіжних документів, здійсненням платежів. При цьому обсяг зобов’язань і розподілвідповідальності між ними залежать від конкретної форми розрахунків.
2. Міжнародні розрахункирегулюються національними нормативами та законодавчими актами, а також міжнароднимибанківськими правилами і звичаями.
3. Міжнародні розрахункиє об’єктом уніфікації, що зумовлено інтернаціоналізацією господарських зв’язківта універсалізацією банківських операцій. Так, ще в 1930 і 1931 роках на конференціяхв Женеві були укладені міжнародні Вексельна і Чекова конвенції, які були спрямованіна уніфікацію національних вексельних і чекових законів та спрощення використаннявекселів і чеків у міжнародних розрахунках. Сьогодні Комісія з права міжнародноїторгівлі ООН здійснює подальшу уніфікацію вексельного законодавства. Міжнароднаторгова палата розробляє і видає Уніфіковані правила і звичаї для документарнихакредитивів та з інкасо.
4. Міжнародні розрахункиносять в основному документарний характер, тобто здійснюються під фінансові та комерційнідокументи. До фінансових документів належать прості й перевідні векселі (тратти),чеки, платіжні розписки. Комерційні документи включають:
— рахунки-фактури;
— документи, які підтверджуютьвідвантаження та відправлення товарів, або прийняття до навантаження (коносаменти,залізничні, автомобільні й авіаційні накладні, поштові квитанції, комбіновані транспортнідокументи на змішані перевезення);
— документи страхових компаній;
— інші документи — сертифікати,які засвідчують походження, вагу, якість або аналіз товарів, а також перетин нимикордону тощо.
При міжнародних розрахункахбанк перевіряє зміст і комплектність цих документів.
5. Міжнародні платежі здійснюютьсяв різних валютах. Тому вони тісно пов’язані з валютними операціями, купівлею-продажемвалют. А на їх ефективність впливає динаміка валютних курсів. [22]
Розрізняють два види міжнароднихрозрахунків:
— Безпосередній (повний)розрахунок — здійснюється повна оплата товару до моменту чи в момент передачі товаруабо товаророзпорядчих документів у розпорядження покупця.
— Розрахунок у кредит (зрозстроченням) — здійснюється шляхом надання експортером імпортеру кредиту у комерційнійформі.
Слід відмітити, що повнийрозрахунок є більш вигідним для експортера, а кредит — для імпортера.
Міжнародні розрахунки здійснюютьсяу таких основних формах:
— передоплата;- акредитивнірозрахунки;- інкасо;- розрахунки при відкритому рахунку;- банківський переказ;-розрахунки з використанням векселів і чеків. На вибір форм міжнародних розрахунківвпливає ряд чинників:1) вид товару, який є об’єктом зовнішньоторговельної угоди;2)наявність кредитної угоди;3) платоспроможність і репутація контрагентів, що визначаєможливість компромісу між ними;4) рівень попиту і пропозиції на даний товар на світовихринках.
У кожному контракті конкретнозазначаються умови і форми міжнародних розрахунків. Причому, сьогодні передоплатадуже рідко застосовується у нормальних міжнародних валютних розрахунках.
1.2 Способи платежу в міжнародних розрахункахУ практиці міжнародних розрахунків існує три способи платежу:— платіж готівкою;— авансовий платіж;— платіж у кредит.Платіж готівкою здійснюється через банк під час переданняпродавцем товаророзпорядчих документів або самого товару покупцю. Це означає, щотовар повністю оплачується від моменту його готовності до експорту до моменту йогопереходу в розпорядження покупця.Залежно від обраної сторонами в контракті форми розрахунківплатіж готівкою здійснюється, якщо виконані такі умови: імпортер одержав від експортераповідомлення про готовність товару до відвантаження; імпортер отримав від капітанасудна телеграфне повідомлення про закінчення завантаження товару на борт судна впорту відправлення; імпортер отримав комплект товарних документів і право відстрочкиплатежу на кілька годин або днів, якщо перед цим імпортер надав банківську гарантію,що він заплатить проти приймання товару в порту призначення.Сьогодні готівкові платежі в міжнародних розрахунках практичноне використовуються, оскільки це дуже незручний спосіб платежу.Авансові перерахунки як спосіб платежу передбачають виплатупокупцем погоджених у контракті сум до передання товаророзпорядчих документів ісамого товару в розпорядження покупця. Здебільшого такі перерахунки здійснюютьсяпід час і навіть до початку виконання замовлення. Авансовий платіж відіграє подвійнуроль. З одного боку, авансом імпортер кредитує експортера, а з іншого — забезпечуєвиконання зобов’язань, узятих імпортером за контрактом. Якщо після виконання замовленняпокупець відмовляється від приймання цього товару, експортер може використати авансдля відшкодування своїх збитків. [7]Аванс може надаватися в грошовій і товарній формах. Авансу товарній формі передбачає надання замовником-імпортером сировини і комплектуючих,необхідних для виконання замовлення. Аванс у грошовій формі визначається у відсоткахдо контрактної вартості замовлення.У міжнародній торгівлі аванси здебільшого надаються:— великим фірмам, які себе добре зарекомендували;— при поставках товарів, що вимагають тривалого виробництваі виконуються за індивідуальними специфікаціями;— при поставках дефіцитних товарів, коли аванс є заставоютого, що дефіцитний товар буде поставлений саме цьому покупцю.Спосіб платежу в кредит означає, що покупець оплачує суму,обумовлену в контракті, через певний час після поставки товару, тобто продавецьнадає покупцю комерційний (товарний) кредит. Оскільки цей кредит надається однієюфірмою іншій, то такий кредит називається ще фірмовим товарним кредитом.Кредити можуть надаватися на короткий і більш тривалийперіод. Користування кредитом передбачає сплату відсотків покупцем товару. У контрактіобумовлюються:вартість кредиту, яка вимірюється у відсотках річних;строк користування кредиту;строк погашення кредиту;пільговий період, протягом якого за кредитом не сплачуютьсявідсотки.Кредит надається тільки за наявності у продавця достатньоїкількості резервного капіталу. Межа кредиту, тобто максимальний його розмір, неможе перевищувати 10% від капіталу покупця. Кредит надається не на всю суму контракту,а на 80—85%, решту контракту покупець сплачує авансом, що дає змогу продавцю відшкодуватичастину своїх витрат, до погашення покупцем своїх зобов’язань за контрактом.При наданні комерційного кредиту виникають питання прогарантії платежів. Серед способів запобігання неплатежам або затримкам платежівосновними є гарантійні листи першокласних банків, підтверджені (резервні) акредитививідомих банків, векселі, банківські акцепти та аваль векселів, чеків.Досить поширеною формою кредиту є кредит з опціоном негайногоплатежу. Його сутність полягає в такому: якщо імпортер скористається правом відстрочкиплатежу за куплений товар, то він втрачає знижку з ціни товару, яка надається уразі негайної оплати. Ця умова зазвичай обумовлюється в контракті, а також в акредитиві,якщо використовується акредитивна форма розрахунків./> Платіжні умовизовнішньоекономічних угод
Існує велике розмаїттязовнішньоекономічних договорів: договори купівлі-продажу, які включають договориекспорту, імпорту, реекспорту та реімпорту; договори зустрічних поставок, тобтокомпенсаційні договори; договори консигнації; договори міжнародного лізингу та ін.Практика укладання договорів показує, що сформулювати всі умови договору достатньоповно та чітко іноді буває досить нелегко. Якщо в угоді мають місце неточності абовідсутній якийсь пункт, це означає, що сторони застосовують відповідний міжнароднийторговий звичай. [ 16 ]
Від форм та умовміжнародних розрахунків залежать швидкість і гарантія платежу, а також сума витрат,пов’язаних із здійсненням розрахунків. Якщо міжурядовими угодами встановлюютьсязагальні принципи міжнародних розрахунків, то у конкретних зовнішньоекономічнихконтрактах мають чітко формулюватися їх платіжні умови. Основними платіжними умовамизовнішньоекономічних договорів є: валюта ціни та валюта платежу, термін платежу,спосіб платежу, форма розрахунків, застереження, спрямовані на зменшення або усуненнявалютного ризику.
Валюта платежу— це валюта, в якій здійснюється оплата товару. Нею може бути валюта країни-експортера,валюта країни-імпортера або валюта третьої країни.
Валюта ціни (валютаугоди) — це валюта, в якій фіксується вартість товару. Це можебути валюта країни-експортера, валюта країни-імпортера, валюта третьої країни абоміжнародна розрахункова грошова одиниця (наприклад СДР).
Валюта платежу можезбігатися або не збігатися з валютою ціни товару. В останньому випадку в угоді зазначаєтьсякурс, за яким валюта ціни має переводитись у валюту платежу. Це може бути курс надень платежу або середній курс за період. Сторони встановлюють у контракті конкретнітерміни платежу. Якщо вони не встановлені угодою, то визначаються торговими звичаямиміжнародної практики.
Способи платежу визначаютьспіввідношення часу оплати за товар та його фактичної поставки. Основними способамиплатежу є:
— готівковий платіж;
— платіж авансом;
— платіж у кредит;
— кредит з опціоном,тобто правом вибору готівкового платежу.
Платіж готівковийвключає всі види розрахунків, за якими товар оплачується повністю: у період відмоменту його готовності для експорту до моменту переходу товару або товаророзпорядчихдокументів у розпорядження покупця; в момент переходу товару чи зазначених документівдо покупця. Формами розрахунків при готівковому платежі можуть бути чек, переказ,акредитив, інкасо.
Авансові платежівипереджають рух товарів, за які здійснюється платіж. Якщо імпортер оплачує товаравансом, він кредитує експортера. У міжнародній практиці авансові платежі вживаютьсяу торгівлі дорогоцінними металами, ядерним пальним, зброєю. Імпорт дорогого обладнаннясуден і літаків, виготовлених за індивідуальним замовленням, як правило, передбачаєчасткові авансові платежі.
Розрахунок у кредитможе бути комерційним і банківським. Якщо міжнародні розрахункові операції здійснюютьсяпісля переходу товару у власність імпортера, то має місце його кредитування експортером.Комерційний кредит може передбачати надання вексельного кредиту (виставлення тратти),розстрочки платежу або кредитування за відкритим рахунком.
Кредит з опціоном(правом вибору) готівкового платежу передбачає надання імпортеруправа скористатися відстрочкою платежу за придбаний товар, але з позбавленням знижки,яка надається за умов готівкового платежу.
Низка товарів продаєтьсяза стандартними правилами поставок, розробленими ГАТТ (вони передбачають певні формирозрахунків та інші валютно-фінансові умови). Наприклад, валютою ціни є долар СШАу торгівлі сирою нафтою, газовим конденсатом, цукром-сирцем, кофе, алюмінієм, нікелем,оловом, цинком, виробами з хутра. В англійських фунтах стерлінгів визначаються цінина західноєвропейських біржах на какао-боби, картоплю, ячмінь, свинець, мідь, каучук.Відповідно до порядку котирування цін товарів на біржах визначається валюта цінита валюта остаточного платежу. Формами міжнародних розрахунків можуть бути чеки,переказні векселі (тратти), банківські перекази, документарне інкасо, документарнийакредитив, система відкритих рахунків, пластикові картки. [9 ]
Для страхування відвалютних ризиків використовують валютні застереження — договірні умови, які включаютьсяв зовнішньоекономічну угоду і можуть бути переглянуті в ході виконання угоди. Ранішезастосовувалося золоте застереження, яке базувалося на фіксації золотого вмістувалюти платежу на дату укладення угоди та на перерахунку суми платежу пропорційнозміні цього золотого вмісту на дату виконання угоди. На сучасному етапі застосовуютьвалютні застереження та товарно-цінові застереження.
Валютне застереження— це умова міжнародної зовнішньоекономічної угоди, яка передбачає перегляд сумиплатежу прямо пропорційно зміні курсу валюти застереження (фактично валюти ціни)з метою страхування експортера (або кредитора) від ризику знецінення валюти платежу.Валюта платежу ставиться у залежність від більш стійкої валюти застереження (валютиціни).
В умовах посиленнянестабільності плаваючих валютних курсів широко застосовуються багатовалютні (мультивалютні)застереження.
До товарно-ціновихзастережень належать: застереження щодо змінної (ковзкої) ціни, коли ціна підвищуєтьсяза умови зростання ціноутворюючих складових; індексація, яка передбачає переглядсуми платежу пропорційно зміні індексу цін за період з дати підписання до моментувиконання угоди.
Є також комбінованівалютно-товарні застереження, які передбачають регулювання суми платежу залежновід зміни товарних цін і валютних курсів. Якщо товарні ціни та курс валюти застереженнязмінюються в одному напрямку, то сума платежу перераховується на найбільший відсотоквідхилення. Якщо напрямки їх динаміки не збігаються, то сума платежу змінюєтьсяна різницю між відхиленнями товарних цін і валютного курсу.

2.  ФІНАНСОВІАСПЕКТИ У МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКАХ
2.1 Ціноутворення в міжнародній торгівлі
Як відомо, ціна — це грошовий вираз вартості товару. В основі вартості лежать затрати на виробництвота реалізацію продукції з врахуванням чистого доходу та платежів до бюджету. Іззміною вартості, як правило, змінюються і ціни на товари. В міжнародній торгівлівикористовуються світові ціни. Вони виступають як ціни, що їх узгоджують між собоюнайбільші продавці та покупці, або як ціни основних світових торгових центрів, таких,наприклад, як Чикагська торгова біржа, Лондонська біржа металів тощо.
Процес ціноутворенняна світовому ринку можна дослідити в результаті аналізу експортних цін. Прийняторозрізняти початкові ціни і ціни проникнення. Початкові ціни — це ціни, що встановлюютьсяпри першому входженні на ринок. Вони можуть бути високими у випадку, коли на ринокнадходить новий удосконалений продукт і дещо нижчими, якщо на цьому ринку вже єтовари, які пропонує експортер. В першому випадку початкову ціну визначає сам експортер,в другому — вона формується в умовах конкуренції на ринку.
Ціни проникнення- становлять собою низькі ціни, що їх встановлюють експортери заради перехопленнямасового споживача в надії, що втрати на знижені ціни будуть компенсовані виручкоювід збільшення обсягу продажу та відповідного зниження виробничих витрат і вартостімаркетингу.
Світові ціни ділятьна дві групи: ціни на продукцію обробної промисловості і ціни на сировину. В ролісвітових цін на продукцію обробної промисловості виступають, як правило, експортніціни великих фірм, які виробляють та експортують значну частину продукції галузі.При цьому базою експортних цін служать ціни на внутрішньому ринку.
Ціни на сировину,до якої, згідно з класифікацією статистичного бюро ООН, відносяться енергоресурси,мінеральна сировина, сільськогосподарські продукти, добриво, кольорові метали, залежатьне від величини внутрішніх затрат, а від таких факторів як:
–  співвідношенняміж попитом і пропозицією на ринку сировинних товарів;
–  поєднанняцін основних виробників експортерів і біржових котирувань в ролі світових цін длязначної частини сировинних товарів;
–  регулюванняцін окремими державами чи їх групами, які є головними експортерами (країни ОПЕК);
–  пануваннямонополій, які продають свої товари за монопольно високими цінами, а купують — замонопольно низькими; інфляція, оскільки очікування примушує виробників закуповуватисировину та обладнання з врахуванням того, що в майбутньому за них треба буде платитибільше.
Зметою міжнародного співставлення експорт розраховується у світових цінах на моментперетину товаром кордону на базі ФОБ (від англійської абревіатури (FOB -free onboard), що означає «вільно на борту», а імпорт — на базі цін СІФ (віданглійської абревіатури CIF — cost, insurance, freight), що означає «вартість,страхування і фрахт». Згідно з загальноприйнятими правилами тлумачення міжнароднихкомерційних термінів експортна ціна ФОБ передбачає включення в ціну товару витратна доставку товару в порт і вантаження його на судно, а імпортна ціна СІФ передбачаєвключення у ціну товару витрат на доставку товару в порт, вантаження його на судно,купівлю страховки, оплату фрахту та інших зборів… За переміщення товару від пунктувідправлення відповідальність бере на себе покупець, сплачуючи всі транспортні витратиі експортні податки та послуги; експорт на умовах франко-вагон із зазначенням пунктувідправлення з попередньою оплатою вартості перевезень до пункту призначення. Затаких умов ціна включає вартість перевезень, і покупець не несе витрат на транспортуваннятовару від пункту відправлення до пункту призначення.
Деяку особливістьмає ціноутворення транснаціональних корпорацій. В них розрізняють два види цін:зовнішні міжнародні ціни і внутрішні міжнародні ціни. Зовнішні міжнародні ціни (ціниміжнародних корпорацій) — це ціни, за якими корпорації реалізують свої товари наміжнародному ринку. Внутрішні міжнародні ціни (трансфертні ціни) — це ціни, за якимиздійснюється обмін товарами і послугами між материнською компанією та її закордоннимифіліалами, а також між філіалами. При встановленні трансфертних цін фірма ставитьперед собою мету забезпечити конкурентоздатність продукції на ринках. А тому прагнедіяти в тих країнах, в яких більш низькі податки і тарифи.
В більшості країндержава активно втручається у процес ціноутворення щодо товарів і послуг, які реалізуютьсяна зовнішньому ринку. Вплив держави на ціни здійснюється через фінансування науково-досліднихробіт, бюджетне фінансування експорту, а також за допомогою відповідної митної політики.З метою зниження експортних цін і підвищення конкурентоспроможності вітчизнянихтоварів уряди надають своїм експортерам субсидії (своєрідну доплату до експортноївиручки), якщо внутрішні ціни вищі експортних. Крім того, уряди можуть опосередковановпливати на експортні ціни через систему оподаткування експортних товарів, знижуючиабо навіть відмінюючи податки на товари і сировину, з якої вони виробляються. [12]
Бюджетні фінансуванняекспорту дають можливість фірмам в окремих випадках застосовувати демпінгові ціни,які можуть бути нижчі собівартості. За таких умов фірми-експортери покривають своїзбитки за рахунок прямих чи опосередкованих доплат з боку держави. Продаж товарівза низькими цінами дає можливість фірмам усунути з ринку своїх конкурентів і зберегтина ньому своє панування.
На ціноутворенняу міжнародній економіці поряд з національними державними структурами впливають організаціїміжнародного співробітництва й інтеграції. Серед них найбільший вплив роблять ЄС,МВФ, Світовий банк, ГАТТ, а також сімка найбільш розвинених країн. Певний впливна міжнародне ринкове ціноутворення роблять різноманітні асоціації вільної торгівлі,митні союзи, вільні економічні зони та інші регіональні об’єднання.
2.2 Валютно-фінансові та платіжні умови міжнароднихоперацій
Вирішальне значенняв практиці міжнародних розрахункових операцій мають валютно-фінансові умови зовнішньоекономічнихдоговорів (контрактів).
Зовнішньоекономічнийдоговір (контракт) — це матеріально оформлена угода суб’єктів зовнішньоекономічноїдіяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припиненняїхніх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності.
До валютно-фінансовихі платіжних умов зовнішньоекономічної угоди входять такі елементи:
–  валютаціни;
–  валютаплатежу;
–  умовиплатежу;
–  засобиплатежу;
–  формирозрахунків і банки, через які ці розрахунки будуть здійснюватися.
До валютно-фінансовихумов, які мають бути передбачені в договорі (контракті), належать такі. [18]
1. Ціна та загальнавартість договору (контракту). У цьому розділі контракту визначається ціна одиницівиміру товару та загальна вартість товарів або вартість виконаних робіт, наданихпослуг) згідно з договором (контрактом) та валюта платежів.
2. Умови платежів.Цей розділ контракту визначає спосіб, порядок та строки фінансових розрахунків ігарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов’язань. Залежно від обранихсторонами умов платежу в тексті договору (контракту) вказуються: умови банківськогопереказу до (авансовий платіж) та (або) після відвантаження товару чи умови документарногоакредитиву, або інкасо (з гарантією); умови гарантії, якщо вона є або коли вонанеобхідна (вид гарантії — «на вимогу» та «умовна», умови та термін дії гарантії,можливість зміни умов контракту без зміни гарантій).
Валюта ціни (валютаугоди) — валюта, в якій фіксується вартість товару. Це може бути валюта країни-експортера,валюта країни-імпортера, валюта третьої країни або міжнародна розрахункова грошоваодиниця .
Валюта платежу —це валюта, в якій здійснюється оплата товару. Нею може бути валюта країни-експортера,валюта країни-імпортера, валюта третьої країни.
Валюта платежу можезбігатися або не збігатися з валютою ціни товару. В останньому випадку в контрактізазначається курс, за яким валюта ціни має переводитись у валюту платежу .
У контракті встановлюютьсяумови перерахунку:
1)  курспевного виду платіжного засобу — телеграфного переказу за платежами без тратт чивекселя за розрахунками, пов’язаними з кредитом;
2)  визначаєтьсячас коригування (наприклад, напопередні чи в день платежу) на певному валютномуринку (продавця, покупця чи третьої країни);
3)  обумовлюєтьсякурс, за яким здійснюється перерахунок: звичайно середній курс, іноді курс продавцячи покупця на відкриття, закриття валютного ринку чи середній курс дня.
Сторони встановлюютьу контракті конкретні терміни платежу. Якщо вони не встановлені угодою, то визначаютьсяторговельними звичаями міжнародної практики.
Способи платежу визначаютьспіввідношення часу оплати за товар та його фактичної поставки. Основними способамиплатежу є:
–  готівковийплатіж;
–  платіжавансом;
–  платіжу кредит;
–  правовибору готівкового платежу.
Платіж готівковийвключає всі види розрахунків, за якими товар оплачується повністю: у період відмоменту його готовності для експортера до моменту переходу товару або товаророзпорядчихдокументів у розпорядження покупця; у момент переходу товару чи зазначених документівдо купця. Формами розрахунку при готівковому платежі може бути чек, переказ, акредитив,інкасо.
Авансові платежівипереджають рух товарів, за які здійснюється платіж. Якщо імпортер оплачує товаравансом, він кредитує експортера. У міжнародній практиці авансові платежі вживаютьсяу торгівлі дорогоцінними металами, ядерним пальним, зброєю. Імпорт дорогого обладнаннясуден і літаків, виготовлених за індивідуальним замовленням, як правило, передбачаєчасткові авансові платежі.
Розрахунок у кредитможе бути комерційним і банківським. Якщо міжнародні розрахункові операції здійснюютьсяпісля переходу товару у власність імпортера, то має місце його кредитування експортером.Комерційний кредит може передбачати надання вексельного кредиту (виставлення тратти).Відстрочення платежу або кредитування за відкритим рахунком. [4]
Правильність визначеннявалютно-фінансових умов при укладанні зовнішньоекономічного контракту — запорукаефективності здійснення зовнішньоекономічних операцій.
Нині немає єдиного,закріпленого багатосторонньою угодою, універсального механізму валютних розрахунківміж країнами. Найпоширеніші умови міжнародних розрахунків:
–  безпосередній(повний розрахунок — повна оплата товару до моменту чи в момент переходу товаруабо товаророзпорядних документів у розпорядження покупця;
–  розрахуноку кредит (з відстроченням) — надання експортером ;
–  імпортерукредиту в комерційній формі (для імпортера).
2.3 Аналіз якостівиконання контрактних зобов’язань із закордонними партнерами
Зобов’язання за контрактамипотрібно виконувати за термінами поставок товарів відповідно до якості товарів (невраховуючи інших зобов’язань, що також підлягають безумовному виконанню). За матеріаламирічного звіту підприємства (розділ «Зовнішньоекономічна діяльність») визначаютьузагальнювальний коефіцієнт протермінованих зобов’язань за формулою: (SKпр:SKе)Ч100[ 2.3.1.]
де SKпр — експортнавартість товарів за всіма контрактами, протермінованими протягом року;
SKe — сума всіх контрактівз експорту, що підлягають виконанню за цей рік. Показник протермінування визначаютьпо всьому експорту за рік, за країнами експорту і за товарами. При цьому показникиза звітний рік порівнюють із показниками за попередній рік, на яку суму і де зміниласьвартість та фізичний обсяг експорту, а також середні експортні ціни.
Якщо підприємствопоставляє товари нижчої якості, тоді закордонний покупець ставить претензії щодоякості, які, як правило, задовольняють, що спричиняє збитки і послаблює позиціїпідприємства як експортера. Конкурентоздатність товарів та послуг необхідно розумітияк їх здатність витримати порівняння з аналогічними товарами та послугами іншихвиробників і бути реалізованими за цінами не нижчими за середні ринкові. Рівеньконкурентоздатності товарів та послуг визначає сукупність різних техніко-економічнихчинників, серед яких: якість і собівартість, форма та методи торгівлі, ціни, умовиі терміни поставок та транспортування, відповідність вимогам і умовам місцевогоринку, види та форми розрахунків і платежів з покупцями, престиж виробника та продавця(«ціна» фірми), престиж товару (товарний знак), ефективність реклами йін.
Основний чинник їїконкурентоздатності — якість, яку визначають багато складових, набір яких складніший,ніж у товарів інших категорій. Поняття «якість машин та обладнання» передбачаєпродуктивність і універсальність, стандартизацію й уніфікацію моделей. При цьомупродуктивність обладнання — не завжди головний чинник; інколи перевагу надають низькопродуктивномуобладнанню, але дешевшому, універсальному, простому, безпечному і зручному в користуванні(у побуті, у невеликих майстернях). Важливою характеристикою якості машин і обладнанняє їх технічна досконалість. Велике значення мають також надійність та довговічністьроботи і термін служби до капітального ремонту, рівень технічного обслуговуваннята постачання запасними частинами.
Для отримання відповідіна запитання про зміни вартісної структури експорту за країнами і за товарами складаютьтаблиці, де по кожній позиції (країна або товар) показують для кожного порівняльногороку суму експорту в грошових одиницях і її питому вагу у відсотках до загальногопідсумку. За товарними групами, що містять кількісно і якісно зіставлені товари(наприклад, нафтопродукти і бензин, дизельне паливо, мазут), можна розрахувати індекскількісної структури, який визначають за формулою:
/> [2.3.2.]
де g1 — кількістьтоварів поточного періоду; р0 — базові ціни цих товарів;
р1 — середня цінатоварів базового періоду.
Середню ціну розраховуютьза формулою:

/> [2.3.3.]
Показник ефективності- це показник валютної виручки на грошову одиницю витрат.
Контракти купівлі-продажу- це основний комерційний документ, що визначає права та обов’язки учасників зовнішньоторговельноїоперації, в якому є цілий комплекс дій щодо здійснення торговельного обміну.
В основу механізмудії контракту закладена його структура, обсяг взаємних зобов’язань сторін, умовиплатежів, базові умови поставок, умови страхування, технічні умови, санкції за порушенняпозицій контракту.
Отже, механізмомзовнішньоторговельного контракту можна вважати злиття структурних елементів зовнішньоторговельноїугоди та їх взаємодію відповідно до узгоджених контрагентів юридичними нормами.Контракти можна оформити:
• на термін — передбачаютьдоставку товару до суворо визначеного терміну, і при порушенні терміну покупецьмає право розірвати контракт;
• довготермінові— укладають терміном на 3 — 5 років і більше;
• спеціальні — напроектування, монтажні роботи, технічне обслуговування, проведення випробувань тощо;
•рамкові — містятьлише основні умови, що підлягають подальшому уточненню;
• наміри — встановлюютьнаміри покупця придбати товар без чітких обов’язків. За формою викладення контрактикупівлі-продажу потрібно складати в письмовому вигляді. Однак у міжнародній практицічасто угоди укладають в усній формі: по телефону, на аукціонах, на біржах. Проте,усну домовленість після цього обов’язково підтверджують письмовим контрактом, якийпідписують обидві сторони. З цього моменту і виникають зобов’язання сторін. Дужечасто у міжнародній торгівлі трапляються двосторонні контракти, тому розглядовійого структури, складу позицій і механізму дії потрібно приділяти необхідну увагу.
Текст контракту починаєтьсяіз вступної частини, в якій подане повне юридичне найменування сторін, що берутьучасть у його укладенні. Вступна частина контракту передує тексту договору і маєпереважно такий зміст:
а) номер контракту;
б) місце і дату укладення;
в) визначення сторін,що виконують угоду.
При визначенні сторінвказують їх повні найменування, під якими контрагенти зареєстровані в торговельномуреєстрі своєї країни, їх місцезнаходження (назва країни або міста), найменуваннясторін у контракті (продавець і покупець або постачальник та замовник). Іноді увступній частині роблять посилання на переговори, що передують контрактові, із зазначенняммісця і терміну їх проведення або на пропозицію продавця із вказівкою її номераі дати посилання. [10]
Необхідно даватиточну назву товару, а якщо найменувань багато, то складають їх перелік і заносятьпропозицію до контракту.
У контракті купівлі-продажуобов’язково зазначають, чи входить тара й упаковка у кількість товару, який постачають.Залежновід цього розрізняють вагу брутто і нетто.
Термін поставки товарурозуміють як момент, коли продавець зобов’язаний передати товар у власність покупцевіабо його відповідальній особі, яка діє від його імені.
У контрактах переважновказують календарні терміни поставок, але це не означає, що вказують лише одну дату.Головним чином, вказують місяць, квартал, рік, а замість конкретного числа вказуютьінтервал.
Експортери завждинесуть відповідальність за псування товару, яке виникло через незбігання пакуванняз базовими умовами поставок.
Маркування буваєдвох видів: товарне та спеціальне.
Товарне маркуванняпоказує ім’я та прізвище продавця, покупця, № контракту, № місця, вагу (брутто інетто) та інші реквізити. Спеціальне маркування містить: вказівки зверху, «боїтьсявологи» і т. ін.
Маркування проводятьзгідно із загальноприйнятими міжнародними нормами і спеціальними вимогами покупців.
При виконанні контрактуекспортер допускає протермінування у поставці товару, несвоєчасне повідомлення,некомплектні поставки та ін. З метою компенсації втрат імпортерів у контрактах передбачаютьстягнення штрафів, що збільшуються залежно від терміну протермінування. Максимальнийрозмір штрафу становить 8 — 10% від вартості недоставлених у визначений термін товарів.Поряд зі штрафами також стягують збитки за втрачену вигоду, при цьому експортерне звільняється від обов’язків щодо поставок.
У контракті можебути закладене право імпортерів відмовитись від їх виконання, якщо через протермінуваннятерміну втрачається комерційний інтерес до товару.
У свою чергу, імпортериможуть створити труднощі для роботи експортера через несвоєчасне надання документації,затримку відкриття акредитивів, запізнення з відряджанням фахівців і т. ін. Томув контракті потрібно передбачити санкції і до імпортера. [16]
У міжнародній торгівлівикористовують різні механізми для страхування покупця. Один з них — гарантійнезобов’язання.
Гарантійне зобов’язанняпродавця надає впевненості в тому, що покупець отримає товари або послуги в обумовленійу контракті кількості й у встановлені терміни.
У випадку, якщо продавецьпорушує контракт, то як компенсацію покупець отримує суму, що переважно становитьвід 7 до 10 відсотків ціни контракту. Такі гарантійні зобов’язання звичайно передбачаютьсяу великих контрактах. [14]
У випадку, коли контракткупівлі-продажу укладають між собою підприємства однієї і тієї ж країни, невиконанняоднією зі сторін своїх договірних зобов’язань ставить її перед загрозою не лишештрафних санкцій, а і втрати репутації. У зовнішньоторговельних угодах, де сторонамиє комерційні підприємства різних країн, загроза втрати репутації через відомі причинине настільки дієва, як в угодах внутрішнього характеру. Підписуючи договір купівлі-продажуз іноземним партнером, завжди необхідно враховувати, що штрафні санкції, які будутьпередбачені у контракті, спрямовані на те, щоб стимулювати партнерів виконуватисвої обов’язки і покривати збитки партнера, який постраждав від недбалості іншоїсторони, що уклала договір. Наприклад, крім штрафів, у тексті контракту можна передбачитиправо покупця укласти, у випадку невиконання продавцем своїх зобов’язань, договіріз третьою особою, утримавши при цьому з першого продавця видатки на укладення новогодоговору, а також різницю у цінах на товари за першим і другим договорами.
Виконання санкцій,у тому числі утримання штрафів і втрат, не обов’язково потрібно здійснювати в судовомуабо арбітражному порядку. Покупець полегшить собі вирішення проблеми утримання штрафнихсанкцій з продавця у випадку, коли той протермінує, наприклад поставку товару, абопродасть товар неналежної якості, якщо закріпить за собою в контракті право утриматигрошову суму, що відповідає розмірові штрафу безпосередньо із суми, призначено їїдля оплати вартості поставленого товару. Такий захід неможливо вжити, якщо покупецьпогодиться на передоплату всієї вартості товару. Одне із найважливіших питань — розмір штрафних санкцій і спосіб визначення втрат, що підлягають утриманню. Покупецьповинен намагатися, щоб штраф за протермінування товару або за непоставку взагалібув якомога більшим. Продавцеві ж у даному випадку вигідний найменший розмір штрафнихсанкцій. Якщо покупцеві вдається наполягати на високому розмірі штрафу, продавецьможе піти на цю поступку, передбачивши обмеження загального розміру штрафу певноючастиною від вартості непоставленого товару, — 10 або 30 відсотків.
Штрафи можуть виражатисяяк у грошовій сумі, так і у відсотках від загальної вартості непоставленого товару.3.  ПРАКТИЧНАЧАСТИНА
 
3.1 Горизонтальний балансу та звіту про фінансовірезультати
Таблиця3.1
Порівняльний аналітичнийзвіт про фінансові результатиСтатті балансу (код рядка) Абсолютні значення, тис грн. Питома вага, % Зміни За попередній період За звітний період За попередній період за звітний період в абсолюних величинах у питомій вазі у % до попереднього періоду у % до зміни підсумку балансу 1 2 3 4 5 6 7 8 9 [010] 54 66 1,04 1,09 12 0,05 22,22 1,42 [011] 68 84 1,30 1,39 16 0,08 23,53 1,89 [012] 14 18 0,27 0,30 4 0,03 28,57 0,47 [030] 2040 2353 39,14 38,83 313 -0,31 15,34 36,95 [031] 2481 2841 47,60 46,89 360 -0,71 14,51 42,50 [032] 441 488 8,46 8,05 47 -0,41 10,66 5,55 [040] 180 180 3,45 2,97 -0,48 0,00 0,00 [045] 45 82 0,86 1,35 37 0,49 82,22 4,37 [050] 284 245 5,45 4,04 -39 -1,41 -13,73 -4,60 [060] 28 24 0,54 0,40 -4 -0,14 -14,29 -0,47 [070] 83 38 1,59 0,63 -45 -0,97 -54,22 -5,31 [080] 2714 2988 52,07 49,32 274 -2,76 10,10 32,35 100 548 718 10,51 11,85 170 1,34 31,02 20,07 120 280 385 5,37 6,35 105 0,98 37,50 12,40 130 115 147 2,21 2,43 32 0,22 27,83 3,78 140 98 104 1,88 1,72 6 -0,16 6,12 0,71 150 380 425 7,29 7,01 45 -0,28 11,84 5,31 160 63 77 1,21 1,27 14 0,06 22,22 1,65 161 78 98 1,50 1,62 20 0,12 25,64 2,36 162 15 21 0,29 0,35 6 0,06 40,00 0,71 170 28 34 0,54 0,56 6 0,02 21,43 0,71 180 44 58 0,84 0,96 14 0,11 31,82 1,65 200 61 82 1,17 1,35 21 0,18 34,43 2,48 210 45 87 0,86 1,44 42 0,57 93,33 4,96 220 180 180 3,45 2,97 -0,48 0,00 0,00 230 145 182 2,78 3,00 37 0,22 25,52 4,37 240 83 21 1,59 0,35 -62 -1,25 -74,70 -7,32 250 83 84 1,59 1,39 1 -0,21 1,20 0,12 260 2153 2584 41,31 42,65 431 1,34 20,02 50,89 270 345 487 6,62 8,04 142 1,42 41,16 16,77 300 1407,24 1635,93 27,00 27,00 228,69 0,00 16,25 27,00 320 364,84 424,13 7,00 7,00 59,29 0,00 16,25 7,00 340 104,24 181,77 2,00 3,00 77,53 1,00 74,38 9,15 350 312,72 424,13 6,00 7,00 111,41 1,00 35,63 13,15 380 2189,04 2665,96 42,00 44,00 476,92 2,00 21,79 56,31 400 364,84 363,54 7,00 6,00 -1,3 -1,00 -0,36 -0,15 440 964,22 1030,03 18,50 17,00 65,81 -1,50 6,83 7,77 450 364,84 181,77 7,00 3,00 -183,07 -4,00 -50,18 -21,61 470 312,72 424,13 6,00 7,00 111,41 1,00 35,63 13,15 480 1641,78 1635,93 31,50 27,00 -5,85 -4,50 -0,36 -0,69 500 208,48 363,54 4,00 6,00 155,06 2,00 74,38 18,31 520 260,6 181,77 5,00 3,00 -78,83 -2,00 -30,25 -9,31 530 234,54 424,13 4,50 7,00 189,59 2,50 80,83 22,38 560 208,48 363,54 4,00 6,00 155,06 2,00 74,38 18,31 600 104,24 60,59 2,00 1,00 -43,65 -1,00 -41,87 -5,15 620 1016,34 1393,57 19,50 23,00 377,23 3,50 37,12 44,54 Баланс 5212 6059 100 100 847 – – –
3.2 Факторний аналізрезультату операційної діяльності підприємства
Таблиця3.2
Вихідні дані дляфакторного аналізу результату операційної діяльності підприємстваСтаття Код рядка За звітний період За попередній період Абсолютна зміна 1 2 3 4 5 Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 010 1388 1484 -96 Податок на додану вартість 015 231,33 247,33 -16 Інші вирахування з доходу 030 ___ ___ /> Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) 040 341 281 60 Інші операційні доходи 060 68 74 -6 Адміністративні витрати 070 94 88 6 Витрати на збут 080 31 28 3 Інші операційні витрати 090 34 48 -14 Фінансові результати від операційної діяльності: /> /> /> /> прибуток 100 690,67 817,67 -127 збиток 105
На основі частинизвіту про фінансові результати, розрахуємо фінансовий результат від операційноїдіяльності, не враховуючи дані з нульовим значенням та ті, які використовуютьсядля проміжних підсумків.
Фін. рез. від опер.д-сті = Доход від реаліз. пр-ції – ПДВ –– Ін. вирахування з доходу – С/в + Ін. опер.доходи – Адмін. витрати – Витрати на збут – Ін. опер. витрати
Фін. рез. від опер.д-сті = 1484-247,33-281-74-88-28-48-817,67 =-100
Оскільки модель мультиплікативна(складові додаються чи віднімаються), то величина зміни кожного фактора буде дорівнювативеличині впливу цього фактору на модель в цілому.В таблиці 3.3 розраховані зміникожного з факторів, саме на таку величину вони впливають і на операційний прибуток.
Зміна фінансовогорезультату від операційної діяльності = 5+96+16-60+6-6-3+14+127=195
Таким чином, піддією факторів фінансовий результат збільшився на 195 тис. грн. і повинен скласти= 195-100 = 95, тобто підприємство отримало прибуток в розмірі 95 тис. грн.

3.3 Фінансово-коефіцієнтнийаналіз діяльності підприємства
 
1.Показники майнового стану
Коефіцієнт зносуосновних засобів
/>;
/> />
Коефіцієнт оновленняосновних засобів
/>
/>/>
Частка оборотнихвиробничих коштів
/>
/>/>
Коефіцієнт мобільностіактивів
/>
/>/>
За показниками майновогостану можемо зробити наступні висновки: рівень фізичного та морального зносу становитьна початок періоду 18% та кінець періоду 17%. Коефіцієнт оновлення основних засобівпоказує, що вартість основних фондів збільшилась на 15% у порівнянні з даними напочаток та на 13% на кінець періоду. Частка мобільних виробничих фондів у валютібалансу складає 41% на початок періоду та 43 % на кінець періоду. Коефіцієнт мобільностіактивів виявив, що на одиницю необігових коштів припадає 0,92 обігових на початокперіоду та 1,03 на кінець періоду.
2.Показники ділової активності
Коефіцієнт оборотностіобігових коштів
/>
/>/>
Коефіцієнт оборотностізапасів
/>
/> />
Період обороту запасів(днів)
/>
/> />
Коефіцієнт оборотностідебіторської заборгованості
/>
/> />
За даними розрахунків,робимо такі висновки: на одиницю обігових коштів припадає 0,5 виручки на початоперіоду та 0,47 на кінець періоду; Кількість оборотних коштів, інвестованих у запасистановить 2,66 на початок періоду та 1,82 на кінець періоду; період обороту запасів,протягом якого запаси трансформуються в кошти дорівнює 138 дні на початок періодута 201 дні на кінець періоду; на початок періоду виручка перевищує середню дебіторськузаборгованість у 4 рази, а на кінець періоду у 3 рази.
3.Показники рентабельності
Рентабельність капіталу(активів) за чистим прибутком
/>
/>/>/>
Рентабельність власногокапіталу
/>
/>/>
Рентабельність реалізованоїпродукції
/>
/>/>

Період окупностівласного капіталу
/>
/>/>
На одиницю інвестованихв активи коштів припадає 11% чистого прибутку на початок періоду та 9% на кінецьперіоду. На одиницю власного капіталу припадає 27% прибутку на початок періоду та22% прибутку на кінець періоду. На одиницю виручки припадає 0,54 чистого прибуткуна початок періоду та 0,47 на кінець періоду. Період окупності власного капіталудорівнює 3,4 років на початок періоду та 5 років на кінець періоду, що показує негативнітенденції в діяльності підприємства, тобто період за який кошти інвестовані в активибудуть компенсовані чистим прибутком, збільшується.
4.Показники фінансової стійкості
Показник власнихобігових коштів
/>
/>
/>
Коефіцієнт маневреностіробочого капіталу
/>
/>/>

Коефіцієнт фінансовоїнезалежності (автономії)
/>
/>/>/>
Показник фінансовоїстійкості
/>
/>/>
Показник фінансовоголівериджу
/>
/>/>
Оборотні активи,що фінансуються за рахунок власного капіталу і довгострокових зобов`язань дорівнюють3850,66 на початок періоду та 4178,43 на кінець періоду. Частка запасів, тобто матеріальнихвиробничих активів у власних обігових коштах становить 6% на початок періоду та5% на кінець періоду. Коефіцієнт фінансової незалежності характеризує можливістьпідприємства виконати зовнішні зобов`язання за рахунок власних активі і дорівнює0,42 на початок періоду та 0,44 на кінець періоду. Частка стабільних джерел фінансуванняу їх загальному обсязі становить на початок періоду 81 % та 77 % на кінець періоду.Залежність підприємства від довгострокових зобов`язань становить 75% на початокперіоду та 61 % на кінець періоду.
5.Показники ліквідності (платоспроможності)
Коефіцієнт поточноїліквідності (покриття)
/>
/>/>
Коефіцієнт швидкоїліквідності
/>
/>/>
/>
Коефіцієнт абсолютноїліквідності
/>
/>/>
Коефіцієнт поточноїліквідності, характеризує достатність обігових коштів для погашення боргів протягомроку і дорівнює 2,12 на початок періоду та 1,85 на кінець періоду. На одиницю терміновихборгів припадає 1,09 одиниць найбільш ліквідних активів на початок періоду та 0,88одиниць на кінець періоду. Готовність підприємства негайно ліквідувати короткостроковузаборгованість становить 40 % на початок періоду та 27 % на кінець періоду.

3.4 Визначення типуфінансової стійкості підприємства
Тип фінансової стійкостіможна визначити на основі трьохкомпонентного показника S:
S =(Ф; Ф; Ф)
/>«1»при Ф>0
«0» приФ
S = (1;1;1) – абсолютнафінансова стійкість
S = (0;1;1) – нормальнафінансова стійкість
S = (0;0;1) – нестійкийфінансовий стан
S = (0;0;0) – кризовафінансова стійкість
/> 
/>
Квозпоч=2189,04-2988 = -798,96
Квозкін= 2665,96-2714 = -48,04
/>
/>
К/>
Квоз д.з.дж.ф.зпоч= -798,96+1641,78 = 842,82
Квоз д.з.дж.ф.зкін= -48,04+1635,93 = 1587,89
/> 
/>
Косн.дж.поч= 842+208,48 = 1050,48
Косн.дж.кін= 1587,89+363,54 = 1951,43
Ф = Квоз – Запаси
Ф = Квоз д.з.дж.ф.з– Запаси
Ф = Косн.дж. – Запаси,
де Запаси = Ф1 />
На початок періоду:
Ф = -798,96-1323= -2121,96
Ф = 842-1323 = -481
Ф = 1050,48-1323= -275,52
S = (0; 0 ;0)
На кінець періоду:
Ф = -48,04-1779 =-1827,04
Ф = 1587,89-1779= -191,11531644
Ф = 1951,43-1779= 172,43>0
S = (0; 0 ;1)
Зробивши відповіднірозрахунки можна зробити висновок, що на початок та на кінець періоду підприємствомає нестійкий фінансовий стан.
3.5 Визначення операційногота фінансового циклу підприємства
Операційний циклдорівнює сумі періодів обороту запасів та дебіторської заборгованості.
Період обороту запасівстановить:

Тоб зап. поч= 1258,6Тоб зап. кін =1140,6
Коефіцієнт оборотностідебіторської заборгованості дорівнює
Коб.д.з поч.= 2,21Коб.д.з поч. = 2,02
Звідси визначаємоперіод обороту деб. заборгованості
Тоб д.з. поч.=365/2,21=165,16Тобд.з. кін.=365/2,02=180,7
Отже операційнийцикл дорівнює:
ОЦпоч= 1258,6+165,16=1423,76ОЦкін = 1140,6+180,7=1321,3
Фінансовий цикл дорівнюєрізниці між операційним циклом та періодом обороту кредиторської заборгованості.
Коефіцієнт оборотностікред. заборгованості дорівнює
Коб кз= Ф2 р.040/Ф1(р530гр3+р.530гр4)/2
Коб кз. поч= 290/((215,64+210,64)/2)=1,36
Коб кз. кін.= 320/((215,64+210,64)/2)=1,5
Звідси період оборотукред. заборгованості дорівнює:
Тоб. к.з. поч.= 365/1,36=268Тоб. к.з. кін. = 365/1,5=243
Фінансовий цикл дорівнює:
ФЦпоч.= 1423 – 268 = 1155ФЦкін = 1321 – 243 = 1078

Отримані дані є незадовільними,оскільки операційний та фінансовий цикли занадто великі.
 
3.6 Оцінка ймовірності банкрутства підприємства
Проаналізуємо ймовірністьбанкрутства на основі наступних моделей.
Інтегральна модельЕ. Альтмана (1968р.) має такий вигляд:
ZA = 1,2Х1+ 1,4Х2 + 3,3Х3 + 0,6Х4 + 1,0Х5
де Х1= оборотний капітал / сума активів;
Х2 = нерозподіленийприбуток / сума активів;
Х3 = операційнийприбуток / сума активів;
Х4 = ринковавартість акції / позиковий капітал;
Х5 =обсягпродажу (виручка) / сума активів.
ZA поч= 1,2*0,41 + 1,4*0,06 + 3,3*0,16 + 0,6*0,67 + 1,0*0,28 = 1,78
ZA кін= 1,2*0,43 + 1,4*0,07 + 3,3*0,11 + 0,6*0,68 + 1,0*0,23 = 1,62
Граничне значенняпоказника дорівнює 2,675
Модель Ліса:
ZЛ = 0,063Х1+ 0,092Х2 + 0,057Х3 + 0,001Х4
де Х1= оборотний капітал / сума активів;
Х2 = прибутоквід реалізації / сума активів;
Х3 = нерозподіленийприбуток / сума активів;
Х4 = власнийкапітал / сума активів;
ZЛ поч= 0,063*0,41 + 0,092*0,17 + 0,057*0,06 + 0,001*0,42=0,05
ZЛ кін= 0,063*0,43 + 0,092*0,13 + 0,057*0,07 + 0,001*0,44=0,04
Граничне значенняпоказника 0,037, тобто підприємство має задовільний фінансовий стан, та є платоспроможним.
Тест на ймовірністьбанкрутства Таффлера:
ZТ = 0,03Х1+ 0,13Х2 + 0,18Х3 + 0,16Х4
де Х1= прибуток від реалізації / короткострокові зобов`язання;
Х2 = оборотніактиви / короткострокові зобов`язання;
Х3 = короткостроковізобов`язання / сума активів;
Х4 = виручкавід реалізації / сума активів;
ZТ поч= 0,03*0,89 + 0,13*2,12 + 0,18*0,2 + 0,16*0,28 = 0,38
ZТ кін= 0,03*0,56 + 0,13*1,85 + 0,18*0,23 + 0,16*0,23 = 0,34
Значення показникає більшим 0,3, з чого можемо зробити висновок, що підприємство має добрі довгостроковіперспективи.
Модель Спрінгейтамає такий вигляд:
ZС = 1,03Х1+ 3,07Х2 + 0,66Х3 + 0,4Х4
де Х1= робочий капітал / активи;
Х2 = прибутокдо сплати відсотків і податку / активи;
Х3 = прибутокдо сплати відсотків і податку / короткострокові зобов`язання;
Х4 = виручкавід реалізації / сума активів;
ZС поч= 1,03*0,41 + 3,07*0,16 + 0,66*0,84 + 0,4*0,28=1,6
ZС поч= 1,03*0,43 + 3,07*0,12 + 0,66*0,5 + 0,4*0,23=1,22
Отримані значенняпоказника перевищують граничне значення (0,862), з чого можемо зробити висновок продобрий фінансовий стан підприємства.
ВИСНОВКИ: на основіпроведених розрахунків можемо зробити висновки про задовільний фінансовий стан підприємства,розраховані коефіцієнти говорять про загальну платоспроможність підприємства. Аналізймовірності банкрутства на основі моделей показав, що підприємство має добрі перспективи.

ВИСНОВКИ
Написавши дану роботуможна дійти висновку, що міжнародні розрахунки охоплюють торгівлю товарами та послугами,а також некомерційні операції, кредити і рух капіталів між країнами, у тому числівідносини, пов’язані з будівництвом об’єктів за кордоном і наданням економічноїдопомоги країнам.
Міжнародні розрахункиявляють собою систему механізмів реалізації грошових вимог і зобов’язань, що виникаютьміж різними суб’єктами міжнародних економічних відносин. Еволюція міжнародних розрахунківвідображає розвиток міжнародних відносин, валютних систем, фінансових ринків, утому числі ринку фінансових послуг. Необхідність міжнародних розрахунків обумовленаміжнародною торгівлею, вивозом капіталу, міграційними процесами та ін.
Міжнародні розрахункиздійснюються переважно у безготівковій формі шляхом відповідних записів на банківськихрахунках в уповноважених банках, вони безпосередньо пов’язані з обміном валют навалютних ринках.
Основними суб’єктамиміжнародних розрахунків є експортери та імпортери, а також банки, що їх обслуговують.Усі вони вступають у відповідні відносини, які пов’язані з рухом товаророзпорядчихдокументів і операційним оформленням платежів. При цьому провідна роль у міжнароднихрозрахунках належить банкам. Ступінь їх впливу залежить від масштабів зовнішньоекономічнихзв’язків країни, купівельної спроможності її національної валюти, спеціалізаціїта універсалізації банків, їх фінансового стану, ділової репутації, мережі філійта кореспондентських рахунків.У практиці міжнародних розрахунків існує три способи платежу:платіж готівкою; авансовий платіж; платіж у кредит.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇЛІТЕРАТУРИ
1. Закон України “Про бухгалтерськийоблік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. №996-ХІV із змінами ідоповненнями, внесеними Законами України від 11.05.2000 р. №1707-ІІІ, від 08.06.2000р. №1829-ІІ.
3. Бандурка О.М., Коробов М.Я. Фінансовадіяльність підприємства: Підруч. для студ. вищ. навч. закл., що навч. за освітньо-проф.програмою спеціаліста зі спец.«Фінанси», «Банківська справа»:«Облікі аудит». — 2.вид., перероб. і доп. — К.: Либідь, 2003. — 384 с.
4. Білик М.Д. „Сутність і оцінка фінансовогостану підприємств // Фінанси України, 2005. №
5. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз:Навч. посіб. – К.: МАУП, 2001. – 152
6. Зятковський І.В. Фінанси підприємств:Навч. посіб. для студ. екон. спец. вищ. навч. закл… — К.: Кондор, 2003. — 364 с.
7. Коробов М.Я. Фінансово-економічнийаналіз діяльності підприємств. – К.: Знання. – 2000. – с.267.
8. Лахтіонова Л.А.Фінансовий аналізсуб’єктів господарювання: Монографія. – К.: КНЕУ, 2001.
9. Мец В.О. Економічний аналіз фінансовихрезультатів та фінансового стану підприємства: Навч.посіб. – К.: Вища школа, 2003.
10. Онисько С.М., Марич П.М. Фінансипідприємств: Підручник для студентів вищих закладів освіти. – 2-ге видання, випр.і доповнене. – Львів: „Магнолія Плюс”, 2006. – 367 с.
11. Попович П.Я. Економічний аналіздіяльності суб’єктів господарювання. Підручник. – Тернопіль: Економічна думка, 2001.– 454 с.
12. Савицька Г.В. Економічний аналіздіяльності підприємства: Навч. Посіб. – К.: Знання, 2004.
13. Слав’юк Г.А. Фінанси підприємств:Навч. посібник. – Київ: ЦУК, 2002. – 460 с.
14. Стасюк Р.А. Фінанси підприємств:Навч. посібник. – Херсон: Олді-плюс, 2004. – 480 с.
15. Терещенко О.О. Фінансова діяльністьсуб”єктів господарювання: Навч.посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 554 с.
16. Фінанси підприємств: Підручник /Керівник авт.кол.і науки ред. проф.А.М.Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. та доп.– К.: КНЕУ, 2004.546 с.
17. Шиян Д.В., Строченко Н.І. Фінансовийаналіз: Навч. посібник. — К.: А.С.К., 2003. — 229 с.
18. Міжнародні валютно-фінансові тавалютно-кредитні відносини. Конспект лекцій. – К., 1995.
19. Новицький В.Є. Міжнародна економічнадіяльність України: Підручник. — К.: КНЕУ, 2003. — 948 с.
20. Румянцев А.П., Румянцева Н.С. Міжнароднаекономіка: Короткий конспект лекцій. –К.: МАУП, 1999.
21. Світова економіка: підручник /А.С.Філіпенко,О.І. Рогач, О.І. Шнирков та ін. – К.: Либідь, 2000. – 982 с.
22. Управління зовнішньоекономічноюдіяльністю: Навч.посібник: 2-ге вид., випр. і доп. / За заг. ред. А. І. Кредісова.- К.: ВІРА-Р, 2002. — 552 с.
23. Циганкова Т.М., Петрашко Л.П., КальченкоТ.В. Міжнародна торгівля: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2001. – 488 с.

ДОДАТОК А
Баланс підприємстваАктив Код рядка На початок звітного періоду На кінець звітного періоду 1 2 3 4
І. Необоротні активи /> /> /> Нематеріальні активи: /> /> /> Залишкова вартість 10 54 66 Первісна вартість 11 68 84 Накопичена амортизація 12 14 18 Незавершене будівництво 20 /> /> Основні засоби: /> /> /> Залишкова вартість 30 2040 2353 Первісна вартість 31 2481 2841 Знос 32 441 488 Довгострокові біологічні активи: /> /> /> справедлива (залишкова) вартість 35 /> /> первісна вартість 36 /> /> накопичена амортизація 37 /> /> Довгострокові фінансові інвестиції: /> /> /> які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств 40 180 180 інші фінансові інвестиції 45 45 82 Довгострокова дебіторська заборгованість 50 284 245 Справедлива (залишкова) вартість інвестиційної нерухомості 55 /> /> первісна вартість інвестиційної нерухомості 56 /> /> знос інвестиційної нерухомості 57 /> /> Відстрочені податкові активи 60 28 24 Гудвіл 65 /> /> Інші необоротні активи 70 83 38
Усього за розділом І
80
2714
2988
ІІ. Оборотні активи /> /> /> Запаси: /> /> /> виробничі запаси 100 548 718 Поточні біологічні активи 110 /> /> незавершене виробництво 120 280 385 готова продукція 130 115 147 Товари 140 98 104 Векселі одержані 150 380 425 Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги: /> /> /> чиста реалізаційна вартість 160 63 77 первісна вартість 161 78 98 резерв сумнівних боргів 162 15 21 Дебіторська заборгованість за розрахунками: /> /> /> з бюджетом 170 28 34 за виданими авансами 180 44 58 з нарахованих доходів 190 /> /> із внутрішніх розрахунків 200 61 82 Інша поточна дебіторська заборгованість 210 45 87 Поточні фінансові інвестиції 220 180 180 Грошові кошти та їх еквіваленти: /> /> /> в національній валюті 230 145 182 в іноземній валюті 240 83 21 Інші оборотні активи 250 83 84
Усього за розділом ІІ
260
2153
2584
ІІІ. Витрати майбутніх періодів
270
345
487
IV. Необоротні активи та групи вибуття
275 /> />
Пасив
Код рядка
На початок звітного періоду
На кінець звітного періоду
1
2
3
4 І. Власний капітал /> /> /> Статутний капітал 300 1407,24 1635,93 Пайовий капітал 310 /> /> Додатковий вкладений капітал 320 364,84 424,13 Інший додатковий капітал 330 /> /> Резервний капітал 340 104,24 181,77 Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 350 312,72 424,13 Неоплачений капітал 360 ( ) ( ) Вилучений капітал 370 ( ) ( )
Усього за розділом І
380
2189,04
2665,96
ІІ. Забезпечення таких витрат і платежів /> /> /> Забезпечення виплат персоналу 400 364,84 363,54
Усього за розділом ІІ
430
364,84
363,54 ІІІ. Довгострокові зобов’язання /> /> /> Довгострокові кредити банків 440 964,22 1030,03 Інші довгострокові фінансові зобов’язання 450 364,84 181,77 Відстрочені податкові зобов’язання 460 /> /> Інші довгострокові зобов’язання 470 312,72 424,13
Усього за розділом ІІІ.
480
1641,78
1635,93
ІV. Поточні зобов’язання /> /> /> Короткострокові кредити банків 500 208,48 363,54 Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями 510 /> /> Векселі видані 520 260,6 181,77 Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги 530 234,54 424,13 Поточні зобов’язання за розрахунками: /> /> /> з одержаних авансів 540 /> /> з бюджетом 550 /> /> з позабюджетних платежів 560 208,48 363,54 зі страхування 570 /> /> з оплати праці 580 /> /> з учасниками 590 /> /> із внутрішніх розрахунків 600 104,24 60,59 Зобов’язання, пов’язані з необоротними активами та групами вибуття, утримуваними для продажу 605 /> /> Інші поточні зобов’язання 610 /> />
Усього за розділом ІV
620
1016,34
1393,57
V. Доходи майбутніх періодів
630 /> />
Баланс
640
5212
6059

ДОДАТОК Б
Звіт про фінансовірезультати
Стаття
Код рядка
За звітний період
За попередній період
1
2
3
4 Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 10 1388 1484 Податок на додану вартість 15 231,33 247,33 Акцизний збір 20 34 48 Інші вирахування з доходу 30 /> /> Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 35 1122,67 1188,67 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) 40 341 281
Валовий: /> 781,67 907,67 Прибуток 50 /> /> збиток 55 /> /> Інші операційні доходи 60 68 74 Адміністративні витрати 70 94 88 Витрати на збут 80 31 28 Інші операційні витрати 90 34 48
Фінансові результати від операційної діяльності:
прибуток 100 690,67 817,67 збиток 105 /> /> Доход від участі в капіталі 110 49 87 Інші фінансові доходи 120 9 12 Інші доходи 130 /> /> Фінансові витрати 140 48 58 Втрати від участі в капіталі 150 /> /> Інші витрати 160 /> /> Прибуток (збиток) від впливу інфляції на монетарні статті 165 /> />
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування: /> 700,67 858,67 прибуток 170 /> /> збиток 175 /> /> Податок на прибуток від звичайної діяльності 180 175,17 214,67 Дохід з податку на прибуток від звичайної діяльності 185 /> />
Фінансові результати від звичайної діяльності:
прибуток 190 525,50 644 збиток 195 /> />
Надзвичайні: /> /> /> доходи 200 витрати 205 /> /> Податки з надзвичайного прибутку 210 /> />
Чистий: прибуток 220 525,50 644 збиток 225 /> />