ПВНЗ« ЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ»
РІВНЕНСЬКАФІЛІЯ
Кафедра«Обліку і фінансів»
КОНТРОЛЬНАРОБОТА
Здисципліни «Основи організації бухгалтерського обліку»
Варіант№15
Виконала студентка
5 курсу,52 групи
спеціальність«Облік і аудит»
Пузирко Наталія Іванівна
Перевірила: Оксана Борисівна
Немкович
Рівне2010 рік
План
1. Загальнабудова облікового процесу.Визначення об’єктів організації облікового процесу.Форми організації бухгалтерського обліку.
2. Організаціяпервинного обліку грошових коштів в касі. Організація обліку грошових коштів нарахунках банку
3. Методинормування та визначення чисельності облікового персоналу. Поняття тазаконодавче регулювання діяльності субектів малого підприємництва.
Використана література
1.Загальна будова облікового процесу. Визначення об’єктів організації обліковогопроцесу. Форми організації бухгалтерського обліку
Першоюскладовою предмета організації бухгалтерського обліку є обліковий процес. Зазначений процес не є самопливним учасі і просторі, і для його відтворення потрібні насамперед виконавці, причомуз огляду на складність облікового процесу — виконавці, що відповідають певнимвимогам. Тобто водночасбухгалтерський облік — це певний (визнаний у світовому масштабі) вид людськоїдіяльності. Кількість виконавців облікової роботи залежить від масштабів фінансово-господарськоїдіяльності суб’єктів господарювання, а отже, і від обсягу облікових робіт. Алев будь-якому разі — коли це монопраця чи поєднання колективних зусиль — такадіяльність потребує спеціальної організації. Звідси другою складовоюпредмета організації бухгалтерського обліку виступає праця виконавців.
Виокремивши головніскладові предмета організації бухгалтерського обліку, можемо подати такеформулювання: предметом організації бухгалтерського обліку єбухгалтерський облік, що розглядається як обліковий процес та як видвідповідної людської діяльності.
Сутність будь-якогопредмета, його внутрішню структуру та зовнішні характеристики вивчають, яквідомо, через об’єкти, що є частинами цього предмета. Розглянемо складовіпредмета організації бухгалтерського обліку і виокремимо об’єкти за кожним ізних. Так, обліковий процес, як і будь-який інший, складається з певнихвзаємозв’язаних частин. Ідеться про загальновідомий поділ процесубухгалтерського обліку на етапи: первинний, поточний, підсумковий. Умежах кожного етапу розглядають відповідну сукупність операцій, які в логічнійпослідовності становлять його технологію.
Першим у процесібухгалтерського обліку є етап первинного обліку, що характеризуєтьсятакою сукупністю операцій:
виявлення інформаційнихданих стосовно об’єктів обліку;
вимірювання на базісистеми показників, застосовуваних у бухгалтерському обліку (грошові,натуральні, трудові);
фіксування інформації увідповідних носіях облікових даних — документах.
Другий етап — поточногообліку — складається з таких операцій:
реєстрації інформації,здобутої в результаті первинного обліку, у системі рахунків бухгалтерськогообліку;
реєстрації інформації вносіях інформації даного етапу обліку — облікових реєстрах;
групування таперегрупування показників інформаційних даних.
І, нарешті, третій етапоблікового процесу, що має назву підсумкового, містить такі операції:
узагальненняінформаційних даних поточного обліку у вигляді відповідних форм звітності;
передаваннярезультативних даних зовнішнім та внутрішнім користувачам;
зберігання інформаційнихданих первинного, поточного та підсумкового обліку, формалізованих у виглядіоблікових документів, реєстрів та звітності.
Зауважимо, що поділоблікового процесу за етапами відбиває його послідовність (як у часі, такі у просторі).
Ідентифікаціяоб’єктів обліку за його напрямами (як у просторі, так і в часі) визначає іншийаспект облікового процесу, що відбиває його внутрішню структуру за паралельнимискладовими. Упрактиці господарської діяльності бюджетних установ і організацій визначенотаку загальну сукупність об’єктів обліку:
необоротні активи;
запаси;
грошові кошти;
розрахунки;
зобов’язання за векселямита кредитами;
доходи;
видатки;
власний капітал.
Зазначені об’єкти облікуподіляються, у свою чергу, на такі групи:
необоротніактиви —основні засоби; інші необоротні активи; нематеріальні активи;
запаси — виробничі запаси; тварини навирощуванні і відгодівлі; малоцінні та швидкозношувані предмети; матеріали іпродукти харчування; готова продукція; продукція сільськогосподарськоговиробництва;
грошові кошти — безготівкові грошові кошти напоточних, реєстраційних, особових рахунках, готівкові грошові кошти внаціональній та іноземній валюті;
розрахунки — розрахунки з працівниками іззаробітної плати; розрахунки з утримання і нарахування; розрахунки зістипендіатами; розрахунки в порядку планових платежів; розрахунки з підзвітнимиособами; розрахунки за виконаними роботами та наданими послугами; розрахунки звідшкодування завданих збитків; розрахунки з іншими дебіторами; розрахунки зіншими кредиторами;
зобов’язання — зобов’язання бюджетній установііззовні у векселях; зобов’язання бюджетної установи іншому суб’єктовігосподарювання у векселях та у формі кредиту;
доходи— доходи загального фонду; доходи спеціального фонду;доходи від реалізації продукції; доходи бюджетів;
видатки — видатки за рахунок загального фонду; видатки зарахунок спеціального фонду; виробничі витрати;
власнийкапітал— фонд унеоборотних активах; фонд у МШП; результати виконання кошторису за загальнимфондом; результати виконання кошторису за спеціальним фондом.
Як за етапами, так і занапрямками облікового процесу відбувається рух інформації, що фіксується врізних її носіях. Якість і швидкість руху облікової інформації залежать відступеня оптимальності облікових номенклатур, носіїв облікової інформації;документообігу та руху облікових реєстрів.
Зазначені характеристикиоблікової системи залежать також від технічного та інформаційного забезпеченняпроцесу бухгалтерського обліку.
Отже, до об’єктіворганізації бухгалтерського обліку, як за етапами облікового процесу, такі за його напрямами, належать:
обліковіноменклатури;
носії обліковоїінформації;
рух носіїв обліковоїінформації;
інформаційне забезпеченняоблікового процесу;
технічне забезпеченняоблікового процесу.
Ще одна складова предметаорганізації бухгалтерського обліку — це праця виконавців обліковихфункцій, яка може бути колективною або індивідуальною.
Щодо першоїпередбачається вивчення особливостей утворення колективу працівників, поєднанихспільними функціональними обов’язками — виконанням облікових робіт. Такийколектив називається апаратом бухгалтерії (бухгалтерськоюслужбою тощо). Оптимізація і раціоналізація такої колективної праці безпосередньозалежать від вибору структури апарату бухгалтерії та визначення кількостіперсоналу. Колективна праця передбачає, як відомо, вироблення єдиного кінцевогопродукту (у даному разі — інформації про фінансовий стан бюджетної установи чиорганізації), отримуваного в результаті послідовно взаємозв’язаних послідовнихдій усіх членів колективу. Тому важливою є якість зв’язків між підрозділамибухгалтерської служби, що виконують облікові функції, — працівникамибухгалтерії, а також між виконавцями окремих облікових функцій (працівникамиустанови) та бухгалтерською службою.
Обидва аспектипраці — колективний та індивідуальний — перебувають під впливом соціального,ергономічного та мотиваційного забезпечення діяльності працівниківбухгалтерської служби.
Отже, до об’єктіворганізації бухгалтерського обліку як виду діяльності в колективному таіндивідуальному планах належать:
структура апаратубухгалтерської служби;
кількість працівниківоблікового підрозділу установи, організації;
система зв’язків міжвідділами бухгалтерської служби, працівниками — виконавцями окремих функційстосовно облікового процесу та бухгалтерською службою установи чи організації;
функціональні обов’язкипрацівників бухгалтерської служби на чолі з її керівником;
нормативи часу навиконання окремих облікових операцій;
ергономічне забезпеченняпраці обліковців;
соціальне їхзабезпечення;
мотиваційне забезпеченнядіяльності обліковців;
організаційно-правовезабезпечення обліку.
Проте розглянуті щойноскладові предмета організації бухгалтерського обліку не вичерпують його,оскільки бухгалтерський облік і як технологія, і як певний вид людськоїдіяльності перебуває в постійному розвитку. Тому розвиток бухгалтерськогообліку також є предметом організації бухгалтерського обліку. При цьому серед йогооб’єктів варто виокремити:
розвиток методики таметодології бухгалтерського обліку;
підвищеннякваліфікаційного рівня працівників бухгалтерської служби.
Форма бухгалтерськогообліку — це певнасистема взаємопов’язаних облікових реєстрів (хронологічних та системних)встановленої форми і змісту для здійснення обліку наявності та руху засобів,зміни правових відносин та процесів господарської діяльності, а також способіві технічних засобів запису операцій у реєстрах.
Ознаки формбухгалтерського обліку такі:
наявність певної системиреєстрів хронологічного та систематичного (аналітичного та синтетичного)обліку;
форма і зміст обліковихреєстрів (окремі аркуші, книги, машинограми з відповідними реквізитами) та їхрозміщення;
взаємозв’язок окремихреєстрів;
способи та технічнізасоби запису господарських операцій у відповідні реєстри (уручну, за допомогоютехнічних засобів тощо).
зумовлений розвиткомсуспільства: матеріального виробництва, продуктивних сил та виробничихвідносин.
Форма бухгалтерськогообліку має забезпечити:
щоденний облік у хронологічномута систематичному порядку всіх здійснюваних господарських операцій;
максимальну економністьвитрат на проведення бухгалтерського обліку;
найбільш раціональнийрозподіл між обліковими працівниками комплексу облікових робіт;
оперативний контроль за рухомта наявністю майна, розрахунків, затрат, фінансових результатів тощо;
оперативне одержаннявідомостей про діяльність підприємства, його підрозділів та їхрезультативність;
широке використаннятехнічних засобів;
забезпечення функційінформаційної системи.
За технічними ознакамиіснують дві форми бухгалтерського обліку: ручний та машинний.
До першої групи належать:книжкові (у книгах), некнижкові (на окремих аркушах) або змішані (на аркушах ів книгах). До другої належать: таблично-перфокарткові або таблично-автоматизовані.Найдавнішимиє книжкові форми.
2. Організація первинного облікугрошових коштів в касі. Організація обліку грошових коштів на рахунках банку
Організаціяобліку готівкових грошових коштів є досить складним напрямком, оскільки охоплюєнайбільшу кількість складових. Зокрема, до етапів організації зазначеного об’єкта належать:
визначення нормативноїбази;
організація кадровогодобору касирів установи;
організація матеріальноївідповідальності;
організація збереженняготівкових коштів у касі установи;
організація доставкиготівкових коштів до каси;
організація визначеннярозрахункових показників ліміту каси;
організація обліковихноменклатур;
організація вибору носіївоблікової інформації;
організація руху носіївоблікової інформації.
Організація кадровогодобору працівників на посаду касира передбачає вироблення критеріїв, за якимиздійснюватиметься добір. Формуючи головні вимоги до такого працівника, потрібнобрати до уваги таке: віковий ценз (оскільки особа, що обіймає посаду касира,несе повну матеріальну відповідальність, яка визначається в письмовій формі,претендент на посаду повинен мати повні вісімнадцять років); професійніобмеження (кандидатові бажано мати досвід облікової роботи і роботи згрошима); правові обмеження (з огляду на перебування посади касира в колі повноїматеріальної відповідальності виключається можливість прийому на роботу особи,що за судовим вироком позбавлена права обіймати посаду касира).
Бажаним є також наявністьпостійної прописки за місцем проживання в даному населеному пункті.Ознайомлюючись із біографією кандидата, варто уважно вивчити його трудовудіяльність. Організація матеріальної відповідальності передбачає детальнийінструктаж щодо матеріальної, адміністративної та кримінальноївідповідальності, яку несе касир (про що докладно йшлося раніше) і настанняякої спричиняє застосування штрафних санкцій щодо установи (табл. 9.1) тапідписання угоди про повну матеріальну відповідальність.
На відміну від першихдвох напрямів організації обліку готівкових коштів, відповідальність за якінесуть відповідні працівники бухгалтерської служби, наступні два перебувають увіданні адміністрації установи. Так, касове приміщення має бути розташоване взоні розташування бухгалтерської служби. Кімната, відведена під касу, має бутиобладнана відповідним чином, зокрема на вікна встановлено залізні грати, вхіднідвері оббиті металевими листами чи виготовлені з металу та оснащені надійнимизамками. У цій кімнаті має бути встановлено сигналізацію, обладнано вікно дляздійснення виплат касиром та отримання коштів працівниками. У приміщенні касимає бути сейф (бажано з двома замками), в якому зберігатимуться готівкові таінші грошові кошти і документи. Ключі від сейфа під розписку передаютьсякасиру, а дублікат зберігається у головного бухгалтера в сейфі.
Доставка готівковихгрошей до каси залежить від обсягу готівкових оборотів і може бути здійснена:
власними силами установи;
службою інкасаціїуповноваженої установи банку;
Державною службою охоронипри Міністерстві внутрішніх справ України.
У разі організаціїдоставки готівкових коштів власними силами адміністрація установи маєзабезпечити касирові транспорт та супровід (працівник установи — шофер,молодший касир, інша посадова особа). Якщо обсяг готівкових коштів є доситьвагомим, для доставки готівки залучають спеціальні інкасаторські служби, зякими на початку року адміністрація має укласти угоди. У разі не виконаннязазначених вимог з організації, збереження та доставки готівкових коштів касирмає право вимагати їх повної реалізації. Відповідальність за крадіжки та втратиготівкових грошових коштів, що понесені в результаті відсутності належних умовїх схоронності під час транспортування та зберігання, які мали бути забезпеченікерівництвом установи, повністю лягає на останніх відповідно до чинногозаконодавства України.
Таблиця 9.1
перелік штрафних іфінансових санкцій, що накладаються на установу за порушення касової дисципліни№з/п Вид порушення Форма штрафних та фінансових санкцій 1 Перевищення встановленого ліміту залишків готівки в касі Штраф у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день 2 Неповне, несвоєчасне оприбуткування чи обґрунтування у касах готівки Штраф у п’ятикратному розмірі неоприбуткованої суми 3 Витрачання готівки з виручки від реалізації робіт, послуг, продукції та інших касових надходжень на виплати, що пов’язані з оплатою праці (за винятком екстрених невідкладних обставин — соціальних виплат громадянам на поховання, допомоги при народженні дитини, одиноким та багатодітним матерям, на лікування в разі хвороби, компенсації особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, за наявності податкової заборгованості) Штраф у розмірі здійснення виплат 4 Перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також видача під звіт готівкових коштів без повного звітування щодо раніше виданих коштів Штраф у розмірі 25 % виданих під звіт сум 5 Проведення готівкових розрахунків без надання одержувачем коштів платіжного документа, який підтверджував би оплату покупцем готівкових коштів Штраф у розмірі сплачених коштів 6 Використання одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням Штраф у розмірі витраченої готівки
Організація визначеннярозрахункового показника ліміту каси передбачає проведення підготовчихорганізаційних робіт з установлення розміру готівки, що може залишитись у касіустанови на кінець робочого дня. Нагадаємо, що ліміт каси встановлюєтьсябюджетним установам установами банків та органами Державного казначейства, якіїх обслуговують. Ліміт каси встановлюється щорічно на підставізаявки-розрахунку, яка подається до відповідної обслуговуючої установи у двохпримірниках. Для підготовки показників щодо ліміту каси проводиться ретельневивчення касових оборотів за будь-які три місяці минулого року за такимискладовими:
готівковою виручкою(надходження до кас установи або організації, крім сум, одержаних з установбанків чи органів казначейства);
виплати готівкові нарізні потреби (крім виплат, пов’язаних з оплатою праці, пенсій, стипендій,дивідендів). На основі зазначених показників здійснюється розрахунок такихпохідних показників:
середньоденної виручки(сума готівкової виручки, поділена на кількість робочих днів установи чиорганізації за ці три місяці);
середньоденна видачаготівки (сума готівкових виплат, поділена на кількість робочих днів установивпродовж розглядуваних трьох місяців).
Знайдені показники єосновою при визначенні розміру ліміту каси. Коли планують збільшити ліміт касипорівняно з розрахунковою сумою, готують окремі цифрові розрахункові татекстові обґрунтування на здійснення останніх дій, які додаються дозаявки-розрахункау. Обґрунтування має містити чіткий перелік подій, якіпотенційно вимагатимуть збільшення ліміту каси, та розрахунок щодо впливукожної з них на загальне збільшення.
Організація обліковихноменклатур за напрямом «Облік готівкових грошових коштів» здійснюєтьсятрадиційно за двома трансакціями:
внесення грошових коштівв касу установи;
видача грошових коштів ізкаси установи.
Організація носіївоблікової інформації щодо їх вибору регулюється Наказом Міністерства статистикивід 15.02.96 № 51 «Про затвердження типових формпервинного обліку касових операцій». Відповідно до зазначеного нормативногодокумента до первинних носіїв обліку готівкових коштів відносять:
прибутковий касовий ордер(ф. КО-1);
видатковий касовий ордер(ф. КО-2);
Журнал реєстраціїприбуткових та видаткових касових документів (КО-3, КО-3а);
Касову книгу (ф. КО-4);
Книгу обліку прийнятих тавиданих касиром грошей (ф. КО-5,ф. 440).
Прибутковий касовий ордервикористовується для оформлення надходження готівки до каси. Він складається здвох частин — власне касового ордера та квитанції і крім загальних реквізитівмістить такі власні:
номер документа;
дата складання;
кореспондуючий рахунок;
код аналітичного рахунка;
код цільовогопризначення;
прізвище, ім’я, побатькові особи, що вносить готівкові кошти до каси.
Окрім того, прибутковийкасовий ордер містить інформацію щодо підстави отримання готівкових коштівкасою. Аналогічні реквізити містить видатковий касовий ордер за винятком двохостанніх, які логічно замінюються на прізвище, ім’я, по батькові особи, щоотримує кошти із каси, та підстави отримання останніх. Касові ордери виписуєпрацівник бухгалтерії та підписує головний бухгалтер, а далі вони передаютьсядо каси для здійснення відповідних видатково-прибуткових операцій.
Інформація щодо виписанихкасових ордерів фіксується в журналі реєстрації прибуткових та видатковихкасових документів за такими позиціями:
дата;
номер документа;
сума;
примітка.
Для ведення загальноїреєстрації касових ордерів заводиться форма КО-3а, для цільової функціональноїреєстрації на рік відкриваються два журнали за формою КО-3.
Касова книгазастосовується для визначення загальних готівкових оборотів за день та виведеннязалишку готівкових коштів на кінець робочого дня. До початку здійснення записівкасова книга відповідним чином оформлюється: сторінки нумеруються, книгаброшурується, на останній сторінці вказується загальна кількість сторінок, яказасвідчується підписом керівника та головного бухгалтера. У книзі фіксуєтьсяінформація за функціональними реквізитами касових ордерів (номер документа, відкого отримано чи кому видано, номер кореспондуючого рахунка, сума), джерелонадходження коштів та за власними розрахунковими реквізитами касової книги(разом за день; залишок на кінець дня; зокрема на зарплату). Кожний аркушскладається з двох частин: першого примірника звіту та відривного звіту, якийотримується заповненням аркуша у складеному вигляді з лицьового боку підкопіювальний папір. Касовий звіт складається наприкінці робочого дня і разом звиправдовувальними документами його копія передається до бухгалтерії дляздійснення записів у меморіальному ордері № 1.
Книга обліку прийнятих тавиданих касиром грошей використовується у великих бюджетних установах, упрактиці яких застосовується форма організації виплат заробітної плати чистипендій через довірених осіб або за наявності кількох касирів у касіустанови.
В книзі фіксується:
дата операції;
залишок готівки у касирана початок дня;
сума, видана касирові;
підпис касира проотримання;
отримані суми за деньприбутковими операціями;
сума, здана касиромстаршому касирові;
підпис старшого касирапро отримання грошей;
залишок готівки на кінецьдня.
Наприкінці робочого днякасир зобов’язаний скласти звіт за готівковими оборотами і здати залишокготівки та касові документи за проведеними операціями старшому касирові підрозписку у книзі обліку прийнятих та виданих касиром грошей.
Крім зазначених носіївоблікової інформації щодо бюджетних установ для досягнення вищого рівняаналітичності облікової інформації до складу загальних облікових носіїв НаказомДержавного казначейства України від 6.10.2000 № 100 введено картку аналітичного обліку готівковихоперацій. У картці крім загальної інформації відображається на основі звітівкасира сума залишку на кінець місяця, дня, готівкові видатки та надходженнявпродовж кожного дня та залишки на його кінець за фондами, коди економічноїкласифікації та коди програмної класифікації. Картка аналітичного облікуготівкових коштів відкривається щомісячно за кожною установою. Організація рухуносіїв облікової інформації здійснюється відповідно до схеми, наведеної на рис. 9.1.
Організація облікугрошових коштів на рахунках в банку.
При здійсненні безготівковихрозрахунків можуть застосовуватись акредитивна, інкасова, вексельна формарозрахунків, а також форми за розрахунковими чеками, причому клієнти банківсамостійно обирають платіжні інструменти і зазначають їх під час укладаннядоговору.
Поточний рахунок –рахунок, який відкривається в уповноважених установах банку підприємствами усіхвидів та форм власності, а також їх відокремленими підрозділами для зберіганнягрошових коштів та здійснення усіх видів операцій за цими рахунками відповіднодо чинного законодавства України як в національній так і в іноземній валюті.
Юридичні і фізичні особимають право відкривати необмежену кількість поточних рахунків за своїм виборомі згодою банків для зберігання грошових коштів і здійснення усіх видівбанківських операцій.
Акредитив – дорученнябанку покупця банку постачальника провести оплату за відвантажену продукцію,товар, надані послуги на підставах, обумовлених в цьому дорученні.
Одержання готівки в банкуздійснюється касиром або іншою уповноваженою особою на підставі грошового чеку.
Надлишок готівки в касіпідприємства здається до банку у встановленому порядку одним з наступнихспособів:
До денних та вечірніх касбанківських установ;
Інкасатором НБУ абоустанов комерційних банків для подальшої здачі відповідних банківських установ;
Підприємствам поштовогозв”язку для переказу на поточні рахунки в установах банків;
До об”єднаних кас припідприємствах для подальшої здачі до відповідних банківських установ.
Операції з надходженнякоштів на рахунки в банках реєструються у відомості 1.2, операції з витрачаннякоштів – в журналі 1.
Аналітичний облікнаявності та руху грошових коштів на рахунках в банку здійснюється за випискамибанку в розрізі кожного відкритого рахунку.
3. Методинормування та визначення чисельностіоблікового персоналу. Поняття тазаконодавче регулювання діяльності субектів малого підприємництва
Для визначенняпотрібної кількості облікового, контрольного і аналітичного персоналу застосовуютьнорми, розроблені або в централізованому порядку, або на самих підприємствах.Іноді застосовують норми-аналоги.
Чисельність працівниківдля виконання облікових, контрольних та аналітичних робіт визначаютьздебільшого методом прямого розрахунку на підставі обсягу робіт і норм, тобтометодом прямого розрахунку. Проте багато облікових, контрольних і аналітичнихробіт не можна занормувати, окремі з них важко підлягають нормуванню.Наприклад, різні логічні роботи або інструктаж. Слід також враховувати, щоробота бухгалтерського апарату є нерівномірною. Тому необхідну кількістьпрацівників у бухгалтерії визначають непрямими методами.
Практичний досвідпоказує, що кількість працівників бухгалтерії найдоцільніше обчислювати закожним топологічним підрозділом (основні засоби, матеріали, оплата праці тощо).
Для встановленнячисельності у кожному топологічному підрозділі визначають насампередсередньомісячну кількість документів. Найбільш придатними для цього є місяціквітень — травень або вересень — жовтень.
У кожному топологічномупідрозділі документи групують щодо норм та кількісно-якісних характеристик:рядків, колонок, процента робіт, що передають на машинну обробку. Далівизначають загальну кількість працівників, необхідну для виконання обсягуробіт.
Розрахунок обсягуробіт. Вихідним моментом є одиницявимірювання. Для розрахунків обсягу облікових робіт тепер використовують такіодиниці вимірювання:
• один первинний прихідно-видатковий документ;
• кількість рядків та колонок в одному документі;
• кількість записів у облікові реєстри;
• чисельність працюючих, охоплених табельним обліком;
• чисельність працівників, яких обслуговує одинбухгалтер;
• ступінь автоматизації (механізації), %.
На підставі даних прообсяги робіт у нормах часу на один документ визначають загальну кількістьоблікових працівників у кожному топологічному підрозділі за формулою
/>
де х — середньомісячнакількість первинних документів; Нч — норма часу на один первинний документ;9360 — місячний фонд робочого часу одного бухгалтера, хв.
Приклад 1. У бухгалтеріїгосподарства у середньому за місяць обробляють 1000 первинних документів зобліку матеріалів. Із них: з кількістю рядків від 1—5 та колонок 4—6—1800, зкількістю рядків від 6 до 10 та колонок від 1 до 3—400. Для розрахункускористаємося даними табл. 40.
Обсяг робіт з облікуматеріалів, який буде передано на машинну обробку, становить 3%. У цьомувипадку кількість працівників, необхідних для виконання робіт, становить:
/>(осіб).
У тому числі рахівників
/>.
Розглянемо методикурозрахунку чисельності облікових працівників на підставі норм обслуговування наприкладі чисельності бухгалтерів, зайнятих на роботах з оплати праці і робочогочасу.
На підставі даних прочисельність працюючих за відрядною і погодинною системами оплати праці та нормобслуговування чисельність бухгалтерів для виконання робіт з оплати працівизначають за формулою
/>,
де Чв, Чп — чисельністьпрацівників відповідно з відрядною і погодинною системами оплати праці;
/>/>— норма обслуговування працівників відповідно звідрядною і погодинною системами оплати праці.
Приклад 2. Напідприємстві працює 4600 осіб, із яких 1240 з відрядною і 1990 з погодинноюсистемами оплати праці. Характер виробництва — масово-потокове. Обсяг робіт,які буде передано в обчислювальний центр, 25%. За даними табл. 41 маємо:
/>осіб; />осіб;
/>осіб.
Чисельність працівників,які потрібні для виконання табельного обліку, визначають за такою формулою:
/>,
де Чт—чисельністьпрацюючих, охоплених табельним обліком, осіб; />— норма обслуговування працюючих одним табельником, осіб.
Приклад 3. Напідприємстві працює 4071 особа.Система табельного облі-ку — пропускна, форма організації табельного обліку —децентралізована. Норма обслуговування табельників згідно з табл. 7.3 становить 400 осіб. Отже,
/>осіб.
Методика визначеннязагальної чисельності облікових працівників
Загальнучисельність працівників облікової служби по господарству визначаютьпідсумовуванням розрахункової чисельності працюючих, яку було визначено зокремих топологічних замкнених дільниць — обліку основних засобів, облікуматеріалів, а також працівників, зайнятих обслуговуванням дільниць з оплатипраці та табельного обліку. Крім того, необхідно визначити чисельність працюючих у бухгалтерії,роботу яких не нормують: заступників головного бухгалтера, касирів, ревізорів. Інодіу складі управління можуть бути окремі підрозділи: група аналізу господарськоїдіяльності, група контролю та ін.
Для кожного господарствазагальну чисельність працівників обліку визначають у двох показниках: явочна йоблікова. Явочна чисельність— це кількістьпрацівників обліку, контролю і аналізу, яку було визначено прямим розрахунком —без урахування неробочих днів, чергових відпусток, хвороби та ін. Обліковачисельність— це кількість працівників облікової,контрольної й аналітичної служб, які потрібні для виконання усього комплексуробіт.
Під час прямогорозрахунку дістають чисельність без урахування неробочих днів, чергових відпусток,хвороби тощо. Тому для того щоб дістати облікову (явочну) чисельність, її слідпомножити на коефіцієнт облікового складу за формулою
Чо = ЧяКо. ч ,
де Чя — явочначисельність облікових працівників; Ко. ч — коефіцієнт облікової чисельності.
Коефіцієнт обліковогоскладу визначають за формулою:
/>,
де Фн— номінальний річний фондробочого часу;
Ан. д — кількість неробочих днів одногопрацюючого за рік:
Ан. д = В + Х + Р – Д +М,
де В— кількість днів відпустки;
Х — кількість днівхвороби (за звітними даними за минулий рік);
Р — кількість дніввідпустки у зв’язку з пологами та вагітністю (за даними минулого року);
Д — кількість днів,витрачених на виконання державних доручень за законом;
М — кількість днів, які вминулому році були надані матерям для годування немовлят (за звітними даними уминулому році).
Підприємницька діяльність- це діяльність, яка не заборонена чинним законодавством, направлена наотримання доходу і ведеться за рахунок коштів власника. Існують такі видипідприємницької діяльності:
виробнича;
комерційна;
фінансова;
посередницька;
страхова.
Виробнича діяльність — цедіяльність у сфері виробництва товарів та послуг; комерційна — у сферіреалізації товарів та послуг; фінансова — у банківській та кредитній сферах;посередницька — по наданню юридичних, економічних та інших видів послугнаселенню та підприємствам, при купівлі-продажу товарів (послуг); страхова — пострахуванню життя людей, матеріальних цінностей, підприємницького ризику тощо.
В Україні поки щонайбільш вигідні фінансове та комерційне підприємництво, а найменш прибуткове — виробниче. Причина полягає в тому, що в умовах переходу до ринкової економікивкладати кошти в розвиток промисловості ризиковане, так як ці кошти можуть датиприбуток через кілька місяців, років, а то й зовсім принести збиток.
Крім того, невпевненістьу завтрашньому дні, відсутність чіткої правової бази також призводить до того,що підприємці не ризикують вкладати кошти в сферу виробництва. Тоді яквкладання коштів у торгівлю, наприклад, більш вигідніше тому, що швидкий обороткапіталу й інфляція не встигають обезцінити вкладені кошти.
В Україні забороненапідприємницька діяльність в сферах виробництва зброї, вибухових, токсичнихречовин, наркотиків тощо.
В Україні обмежуєтьсяпідприємницька діяльність в таких сферах як:
виробництво алкогольних,тютюнових виробів;
мисливської зброї;
торгівля алкогольними татютюновими виробами, медикаментами тощо.
Повніше про особливостіпідприємницької діяльності в Україні дивись Закон України “Про підприємництво”(1991р.)
Підприємницькоюдіяльністю мають право займатися як громадяни України, так і іноземні,відповідно до законів України, фізичні та юридичні особи. Згідно законодавства(а саме: Закону “Про власність”) такою діяльністю можуть займатися підприємстварізних форм власності:
індивідуальні;
сімейні;
приватні;
колективні;
державні;
спільні.
Фізична особа-підприємець- це громадянин, який займається підприємницькою діяльністю, зареєстрований вдержавних органах і сплачує відповідні податки. Згідно чинного законодавствамісцеві органи влаид повинні дати йому дозвіл для заняття конкретним бізнесом.
Юридична особа — цепідприємство, яке веде самостійний баланс, має розрахунковий рахунок в банку,печатку, зареєстроване в органах державної влади тощо.
Не допускаються дозаняття підприємницькою діяльністю такі категорії громадян:
військовослужбовців;
службових осіб органівпрокуратури, суду;
державної безпеки;
внутрішніх справ;
державного арбітражу;
державного нотаріату;
а також органів державноївлади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств.
Не можуть бутизареєстровані як підприємці особи, які мають непогашену судимість за крадіжку,хабарі та інші корисливі злочини, а також — недієздатні громадяни.
Державне регулюванняпідприємницької діяльності здійснюється за допомогою прямих і непрямих методів.Прямі методи — це застосування адміністративних заходів, юридичних норм.Непрямі — це використання різних економічних важелів (ставок, податків, мита,цін, пільг тощо).
З кожним роком правовабаза України удосконалюється. Прийнято ряд Законів, законодавчих та нормативнихактів, які повинні сприяти розвитку малого бізнесу, впорядкувати системуреєстрації суб’єктів підприємницької діяльності. Внесено низку змін тадоповненнь до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів щодо встановленнявідповідальності за протиправні дії, які завдають збитків суб’єктампідприємництва, що передбачає не тільки адмінистративну відповідальністьпосадових осіб, а й шляхи відшкодування збитків.
Прийняті постанови таукази дали можливість в новій Конституції України законодавче закріпитиприватну власність, її пріоритетність та недоторканність, а також рівність правусіх суб’єктів підприємництва, а це в свою чергу змушує державу все більшеуваги приділяти розвитку малого бізнесу
Використаналітература
1. Сопко В. В.,Завгородній В. П. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю тааналізу: Підручник. — К.: КНЕУ, 2004. — 411 с.
2. СопкоВ.В.Бухгалтерський облік: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 1998. — 448c.
3. Бухгалтерськийоблік: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / Л. Г. Ловінська, Л. В.Жилкіна, О. М. Голенко та ін. — К.: КНЕУ, 2002. — 370 с.
4. Кіндрацька Л. М.Бухгалтерський облік і прийняття рішень в банках: Навч.-метод. по-сібник длясамост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2000. — 404 с
5. Кіндрацька Л. М.Бухгалтерський облік у банках: методологія і практика: Монографія. — К.: КНЕУ,2002. — 286 с
6. Бухгалтерськийоблік: Основи теорії та практики: Підручник. — 2-ге вид., перероб. і доп.Затверджено МОН