Контрольна робота
На тему:
«Основні напрями і порядок здійснення аналізу необоротнихактивів підприємства. Аналіз руху грошових коштів на підприємстві»
Вступ
Миколаїводним з перших в Україні отримав пільговий кредит Європейського Інвестиційногобанку на реконструкцію систем водопостачання та водовідведення.
2лютого 2010 року в Міністерстві житлово-комунального господарства Українивідбулося підписання Фінансової угоди між Європейським інвестиційним банком таДержавою Україна. В церемонії підписання угоди взяли участь міністр Олексій Кучеренко,начальник відділу енергетики Європейської монетарної системи та навколишньогосередовища Східної Європи, Росії, Південного Кавказу та Центральної АзіїКонстантін Сінадіно, Миколаївський міський голова Володимир Чайка, директор МКП«Миколаївводоканал» Василь Тельпіс.
Водопостачаннята водовідведення в розмірі 15,54 млн. євро під гарантії уряду України, якийнадав згоду на таку позику. Цьому передувало рішення сесії Миколаївськоїміськради щодо згоди на укладення фінансової угоди між ЄІБ, міськрадою, МКП «Миколаївводоканал»для реалізації розробленого «Проекту розвитку системи водопостачання таводовідведення у м. Миколаїв».
Загальнавартість цього проекту становить 31,08 млн. ЕUR, з яких: кредит ЄІБ – 15,54млн. ЕUR, співфінансування – 15,14 млн. Окрім того, комунальному підприємствунадається грант від Європейської комісії в розмірі 3 млн. євро. Позиканадається банком строком на 15 років з відстрочкою платежу на 3 роки.Відповідно до цієї угоди перші три роки МКП «Миколаївводоканал» сплачуватиметільки відсотки за кредитом.
Вмежах проекту, розрахованого на використання матеріально-технічних ресурсіввітчизняних і зарубіжних виробників, передбачено капітальний ремонт окремихділянок водопровідних і каналізаційних мереж, часткова реконструкція і модернізаціяочисних споруд каналізації, впровадження енергозберігаючих технологій, замінаустаткування лабораторій очисних споруд водопроводу, що загалом поліпшитьтехнічний стан обладнання, підвищить якість очищення стічних вод, а такожзменшить собівартість послуг.
МіністрОлексій Кучеренко вважає, що підписання цієї украй значимої угоди – ефективнийрезультат роботи міської громади і безпосередньо голови Володимира Чайкитаколективу «Миколаївводоканалу». Зі свого боку Міністерство намагається створитиналежні сприятливі умови для потенційних європейських інвесторів, а дляукраїнців – якісні послуги з водопостачання і водовідведення європейськогорівня.
КостянтинСінадіно уточнив, що підписана угода на інвестування «Миколаївводоканалу» – четвертау їхньому «українському пакеті». Він запевнив, що вкладені банком близько 465млн. євро в український сектор за останні роки – досить пристойні гроші, якіповинні забезпечити сталий розвиток житлово-комунального господарства. З іншогобоку, загальна сума вкладених грошей банком у різні сектори країн ЄвропейськогоСоюзу, інших держав, передовсім в охорону природного навколишнього середовища,тільки за 2009 рік склав близько 79 млрд. євро. Отже, українцям є, над чим і,найперше, з ким працювати.
Відповідаючина запитання журналістів провідних українських ЗМІ, К. Сінадіно підтвердив, щобанк і надалі планує вкладати гроші в українські підприємства, з якимиспівпрацює з 2005 року. Банк увійшов на європейський ринок зі згодиЄвропейського Союзу, який, дбаючи про перспективи сталого забезпечення довкіллякраїн Чорноморсько-Середземноморського басейну, намагається створити умови длязахисту і своїх інтересів. В прицілі роботи Банку – підприємства Росії,Білорусі, Молдови, з відповідними установами яких тільки-но налагоджуються необхідніділові зв’язки в галузі енергетики, природного середовища транспорту і зв’язку,малого та середнього бізнесу.
Міськийголова Володимир Чайка, пояснюючи передумови до підготовки інвестиційногопроекту, подякував представникам депутатського корпусу Миколаєва, працівникамкомунального підприємства, але найперше – миколаївську громаду, без порозумінняі підтримки якої такій б проекти були б неможливими. Дякуючи за підтримку, мерзапевнив, що обласний центр як член Міжнародного Чорноморського клубу, МАГу,Асоціації міст України, і надалі працюватиме на шляху до вдосконаленняжитлово-комунального сектору.
Заступникміністра Ірина Запатріна вказала, що цей шлях був непростим, але була віра вперемогу миколаївців. Попри сумніви, затримання виконання графіків роботи, банкстримав слово і підтримав Україну та її житлово-комунальний сектор у такийпотрібний час. Наразі – ратифікація угоди, за якою, очевидно, затримок нестанеться.
Директор«Миколаївводоканал» ВасильТельпіс підкреслив, що роботи з впровадження проектувже почалися, тож найближчим часом миколаївці відчують такі кориснідовгоочікувані зміни у забезпеченні сталого розвитку міста. Побажаймо городянамуспішного впровадження проекту, за яким – велике майбутнє.
1. Основні напрями і порядок здійснення аналізу необоротнихактивів підприємства
Активи – це економічні ресурси підприємства у формісукупних майнових цінностей, які використовуються в господарській діяльності зметою отримання прибутку.
Фінансовий стан підприємства значною мірою залежить віддоцільності та правильності вкладення фінансових ресурсів в активи. У процесіфункціонування підприємства величина активів та їх структура постійнозмінюються. Характеристику про якісні зміни в структурі майна та його джерелможна отримати за допомогою вертикального та горизонтального аналізу звітності.
Вертикальний аналіз показує структуру майна підприємства тайого джерел. Як правило, показники структури розраховуються у відсотках довалюти балансу. Відносні показники певною мірою згладжують негативний впливінфляційних процесів, які істотно утруднюють зіставлення абсолютних показниківу динаміці.
Горизонтальний аналіз звітності полягає впобудові однієї чи кількох аналітичних таблиць, в яких абсолютні показникидоповнюються відносними темпами зростання (зниження).
Слід зауважити, що в умовах інфляції цінність результатівгоризонтального аналізу знижується.
На практиці нерідко об’єднують горизонтальний і вертикальнийаналізи, тобто будують аналітичні таблиці, котрі характеризують як структуру майнапідприємства та їхніх джерел, так і динаміку окремих його показників.
Загальна сума змін валюти балансу розбивається на складові,що дає змогу зробити попередні висновки про характер руху в складі активів,джерела їх формування та взаємообумовленості. Так, у процесі аналізу зміни ускладі довгострокових (необоротних) і поточних (оборотних) засобіврозглядаються у взаємозв’язку зі змінами в зобов’язаннях підприємства.
Структура вартості майна дає загальне уявлення про фінансовийстан підприємства. Вона показує частку кожного елемента в активах іспіввідношення позикових і власних коштів підприємства в пасивах. У структурівартості майна відображається специфіка діяльності кожного підприємства.Зауважимо, що не можна порівнювати структуру підприємств різних галузейгосподарства. Але аналіз її динаміки протягом якогось періоду на конкретномупідприємстві необхідний.
Однак сама по собі структура вартості майна не визначаєфінансового стану підприємства. Аналіз структури майна підприємства, їїдинаміки не дає відповіді на питання, наскільки вигідно для інвестора вкладеннякоштів у дане підприємство, а лише оцінює стан активів і наявність коштів дляпогашення зобов’язань.
Кожне підприємство, враховуючи характер основнихгосподарських операцій та особливості діяльності, вирішує питання продоцільність поділу активів на оборотні та необоротні. Однак згідно з П(С) БО 2 «Баланс»цей поділ є обов’язковим.
До структури майна (активів) підприємства належать трискладові:
– необоротні активи;
– оборотні активи;
– витрати майбутніх періодів.
Показники структурної динаміки відображають частку участікожного виду майна в загальній зміні сукупних активів, їх аналіз дає змогузробити висновок про те, в які активи вкладені знову залучені фінансові ресурсичи які активи зменшились за рахунок відпливу фінансових ресурсів.
Отже, в активі балансу відображаються, з одного боку,виробничий потенціал, який забезпечує можливий для здійснення основної(операційної) діяльності підприємства, а з іншого – активи, які створюють умовидля здійснення інвестиційної і фінансової діяльності. Ці види діяльності тісновзаємозв’язані. Тому після загальної оцінки динаміки обсягу та структури майнанеобхідно детально оцінити стан, рух і причини зміни кожного виду майнапідприємства.
Спочатку оцінюють необоротні активи.
Під основним капіталом (необоротними активами)підприємства розуміють сукупність усього майна, яке належить даному суб’єктугосподарювання, у тому числі основні засоби, нематеріальні активи, оборотнікошти.
До необоротних активів належать:
– нематеріальні активи;
– незавершене будівництво;
– основні засоби;
– довгострокові фінансові інвестиції;
– довгострокова дебіторська заборгованість;
– відстрочені податкові активи;
– інші необоротні активи.
Частиною майна підприємства є нематеріальні активи, котріявляють собою вкладення грошових коштів підприємства в нематеріальні об’єкти,які використовуються протягом довгострокового періоду в господарськійдіяльності підприємства та приносять дохід.
Нематеріальні активи – ідентифікованийнемонетарный актив без фізичної субстанції, який є на балансі підприємства зметою використання у процесі виробництва або поставок товарів і надання послуг,здавання в оренду іншим особам або для адміністративних цілей.
В узагальненому вигляді можна дати таку характеристикунематеріальних активів: це вартість об’єктів промислової та інтелектуальноївласності та інших майнових прав. Зокрема, до нематеріальних активів відносятьправа на використання майна, користування земельними ділянками, природнимиресурсами, права промислової власності, права інтелектуальної власності, діловарепутація (гудвіл), привілеї, патенти, ліцензії, «ноу-хау», програмнезабезпечення, авторські права, товарні та фірмові знаки, організаційні витрати,торгові марки тощо.
Справедлива вартість нематеріального активу – це сума, заякою актив може бути обмінений чи отриманий в операції між незалежними,обізнаними та заінтересованими сторонами.
До вартості нематеріальних активів входять купівельна ціна,витрати, пов’язані з їх придбанням та приведенням до стану готовності.
Вартість нематеріальних активів шляхом нарахування зносупереноситься на собівартість продукції.
Незавершене будівництво – це сума інвестицій,вкладених у незавершене будівництво (включаючи устаткування для монтажу), щоздійснюється для власних потреб підприємства, а також авансові платежі дляфінансування такого будівництва.
Балансова вартість незавершеного будівництва дорівнює суміфактично здійснених витрат, пов’язаних з будівництвом об’єкта основних засобів.
Основні засоби – це матеріальні активи, які задовольняютьодночасно такі вимоги:
Ø є на балансіпідприємства для використання у виробництві або поставках товарів та наданняпослуг, для здавання в оренду іншим особам або для адміністративних цілей;
Ø будутьвикористовуватися, як очікується, протягом більше одного періоду;
Ø функціонують унатуральній формі протягом тривалого часу яку сфері матеріального виробництва,так і в невиробничій сфері, а також капітальні вкладення в об’єкти, що належитьдо основних засобів.
До основних засобів належать засоби праці, які багаторазововикористовуються протягом виробничого циклу, не змінюючи при цьому своєїнатурально-речової форми. До основних засобів відносять засоби строком службибільше одного року та вартістю не менше 500 грн. Життєвий цикл основних засобівскладається з таких етапів: надходження, участь у виробничому процесі,пересування в межах підприємства, ремонт, здавання в оренду, інвентаризація тавибуття.
Вартість основних засобів у міру їх зносу переноситьсячастинами на вартість продукції у вигляді амортизації основних засобів. Сумиамортизації накопичуються в амортизаційному фонді.
Серед основних виробничих засобів розрізняють активнута пасивну їх частини. Перші безпосередньо впливають на продукт, визначаютьмасштаби його виробництва та рівень продуктивності праці. До цієї частиниосновних виробничих засобів відносять машини та устаткування, інструмент.
До пасивної частини основних виробничих засобівналежать ті з них, які створюють необхідні умови для процесу праці: будівлі, споруди,передавальні пристрої тощо.
Співвідношення між активною та пасивною частинами основнихвиробничих засобів визначається передусім специфікою виробничих татехнологічних процесів, які відбуваються в даному суб’єкті, та рівнемтехнологічного оснащення суб’єкта господарювання.
Об’єкт основних засобів визнається як актив у випадку, колиіснує ймовірність того, що підприємство отримуватиме в майбутньому економічнівигоди, пов’язані з використанням активу, та його оцінка може бути достовірновизначена.
Кваліфікований актив – це актив, якийобов’язково потребує істотного періоду для підготовки його до використання запризначенням чи для реалізації.
Основні засоби можуть бути отримані обміном на подібні абонеподібні активи.
Подібні активи – це активи, які мають однакове функціональнепризначення та подібну справедливу вартість.
Фінансові Інвестиції – це активи, якіутримуються підприємством з метою збільшення прибутку за рахунок відсотків,дивідендів тощо, зростання вартості капіталу або отримання інших вигод дляінвестора.
Довгострокові фінансові інвестиції – це фінансовіінвестиції на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не можутьбути вільно реалізовані в будь-який момент.
Довгострокові фінансові інвестиції – це інвестиції, які неможуть бути класифіковані як поточні.
Собівартість фінансових інвестицій включає:
– ціну придбання;
– комісійні винагороди;
– гонорари;
– мито;
– податки, що не відшкодовуються підприємству;
– банківські збори;
–інші витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням інвестицій.
Довгострокова дебіторська заборгованість – цезаборгованість фізичних і юридичних осіб, яка буде погашена після 12-ти місяцівз дати балансу.
Довгострокова дебіторська заборгованість оцінюється задисконтованою вартістю майбутніх платежів, які очікуються для погашення цієїзаборгованості.
Відстрочені податкові активи – це сума податку наприбуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах унаслідок виникненнярізниці між обліковою та податковою базами оцінки.
Відстрочений податковий актив виникає в тому разі, колиподаток на прибуток, визначений згідно з обліковою політикою підприємства,менший за податок на прибуток, визначений за чинним законодавством.
Інші необоротні активи – всі інші необоротніактиви, які не є нематеріальними активами, основними засобами, довгостроковимифінансовими інвестиціями, довгостроковою дебіторською заборгованістю тавідстроченими податковими активами.
Стан виробничого потенціалу – найважливіший показникефективності основної діяльності підприємства. Бухгалтерська звітність даєзмогу досить детально проаналізувати наявність, стан і зміни найважливішогоелемента виробничого потенціалу підприємства – його основних засобів.
Для аналізу руху основних засобів складають таблицю.
Показники майнового стану підприємства характеризують стан таструктуру активів підприємства у сукупності з джерелами їх покриття (пасивами).Ці показники можна поділити умовно на дві групи: показники, які визначають станосновних засобів, та показники, які визначають стан оборотних коштів. Якісна характеристикаосновних засобів оцінюється за допомогою таких показників:
Ø частки активної частиниосновних засобів;
Ø коефіцієнта зносу;
Ø коефіцієнта придатності;
Ø коефіцієнта оновлення;
Ø коефіцієнта вибуття;
Ø індексу постійногоактиву;
Ø коефіцієнтадовгострокового залучення позикових коштів;
Ø коефіцієнта накопиченнязносу;
Ø коефіцієнта реальноївартості майна тощо.
Усі ці показники характеризують майновий стан підприємства зрізних боків.
Під час аналізу використання основних засобів досліджується:введення їх у дію; наявність; фондовіддача; вибуття та ліквідація основнихзасобів; ступінь використання устаткування тощо.
Розпочинається аналіз із визначення забезпеченостівиробництва основними засобами. Потім вивчається їх використання з погляду виявленнярезервів, після чого здійснюються розрахунки резервів збільшення обсягіввиробництва за умови мобілізації резервів поліпшення використання основнихзасобів.
Узагальнюючим показником ефективності використання основнихвиробничих засобів є показник використання виробничої потужності.
Оборотні активи беруть одноразову участь у виробничомупроцесі, кардинально змінюючи при цьому свою натурально-речову форму. Водночасвартість оборотних активів повністю переноситься на новостворений продукт.Основним призначенням коштів в оборотних активах є забезпечення безперервностівиробничого процесу.
До оборотних активів відносять: – запаси;
Ø векселі одержані;
Ø дебіторськузаборгованість за товари, роботи, послуги; – дебіторську заборгованість зарозрахунками;
Ø іншу поточнудебіторську заборгованість;
Ø поточні фінансовіінвестиції;
Ø грошові кошти таїх еквіваленти;
Ø інші оборотніактиви.
При аналізі величини і структури запасів слід звернути увагуна тенденції таких елементів, як виробничі запаси, незавершене виробництво,готова продукція, товари.
Векселі одержані – це заборгованість покупців, замовниківта інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), виконані роботи танадані послуги, яка забезпечена векселями.
Векселі відображаються в балансі за номінальною вартістю.
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги – цезаборгованість покупців або замовників за реалізовану їм продукцію і товари дляперепродажу (крім заборгованості, яка забезпечена векселем).
Дебіторська заборгованість за розрахунками виникає запереплаченими податками, зборами та іншими платежами до бюджету, виданимиавансами, нарахованими дивідендами, відсотками, роялті тощо, надходження якихочікують, а також заборгованість фінансових і податкових органів, пов’язанихсторін, заборгованість із внутрішньовідомчих розрахунків та інша дебіторськазаборгованість, яка відображається у складі оборотних активів і не може бутивключена до інших статей.
До іншої поточної дебіторської заборгованості відносять усівиди дебіторської заборгованості, які не входять до складу дебіторськоїзаборгованості за товари, роботи, послуги та дебіторської заборгованості зарозрахунками. Зокрема це заборгованість працівників підприємства за іншимиопераціями, наприклад за товари, придбані в кредит, або отриманими відпідприємства позиками.
Завдання фінансового аналізу полягають у тому, щоб виявитирозміри та динаміку невиправданої заборгованості, причини її виникнення чизростання.
Аналіз стану дебіторської заборгованості починають іззагальної оцінки динаміки її обсягу в цілому та в розрізі статей.
Після цього переходять до аналізу якісного стану дебіторськоїзаборгованості. Такий аналіз дає змогу виявити та охарактеризувати динамікуабсолютного і відносного розміру невиправданої заборгованості (табл. 3.7).
Поточні фінансові інвестиції – це інвестиції, щолегко реалізуються та призначаються для утримання протягом терміну, що неперевищує один рік.
До них відносять:
Ø короткостроковікомерційні ринкові папери;
Ø казначейськівекселі;
Ø короткостроковіборгові папери;
Ø депозитнісертифікати;
Ø інші ринковіцінні папери, придбані з метою перепродажу протягом терміну, що не перевищуєодин рік.
Грошові кошти та їх еквіваленти – це сума грошей у касі,на банківських рахунках, у формі грошових документів, у формі виставленихакредитивів.
Надходження грошових коштів у межах поточної діяльностіпов’язане з отриманням виручки від реалізації продукції, виконанням робіт іпослуг, а також авансів від покупців і замовників, використання – зі сплатою зарахунками постачальників та інших контрагентів, виплатою заробітної платні,відрахуванням із фонду оплати праці, розрахунками з бюджетом. У процесіпоточної діяльності підприємство також може виплачувати відсотки за отриманікредити і позички.
Аналіз руху грошових коштів проводять за допомогою прямого танепрямого методів.
Інші оборотні активи – це вартість оборотнихактивів, які не увійшли до складу запасів, векселів одержаних, дебіторськоїзаборгованості за товари, роботи, послуги, за розрахунками, іншої дебіторськоїзаборгованості, поточних фінансових інвестицій, грошових коштів та їхеквівалентів.
Витрати майбутніх періодів – це витрати, оплачені узвітному періоді, які відносять до наступних облікових періодів.
Аналіз стану та ефективності використання оборотних коштівпідприємства має здійснюватись постійно і бути необхідною складовою фінансовогоаналізу. Під час такого аналізу необхідно виходити із суті та структуриоборотних коштів.
Оборотні кошти є основним джерелом фінансування витратпідприємства. Вони є фінансовими ресурсами підприємства, які авансовані воборотні виробничі засоби та у засоби оборотність і здійснюють безперервнийкругообіг.
Аналіз забезпеченості підприємства власними оборотнимикоштами та прирівняними до них потребує дослідження комплексу таких показників:
наявність власних та прирівняних до них коштів;
Ø забезпеченістьвласними оборотними коштами;
Ø причини змінзагальної суми наявності власних оборотних коштів за звітний період;
Ø причиниформування залишків або браку власних оборотних коштів;
Ø наявність тадинаміка надлишку або браку власних оборотних коштів у господарському обороті;
Завершується аналіз оборотного капіталу аналізом оборотностіоборотних коштів.
Прискорення оборотності оборотних коштів зменшує потребу вних, дає змогу підприємствам вивільняти частину оборотних коштів або длявикористання у народному господарстві (абсолютне вивільнення), або ж длядодаткового випуску продукції (відносне вивільнення).
Унаслідок прискорення обороту вивільнюються речові елементиоборотних коштів, відносно зменшується потреба в запасах сировини, матеріалів,палива, незавершеного виробництва тощо, а отже, вивільняються й грошовіресурси, раніше вкладені в ці запаси. Вивільнені грошові ресурси відкладаютьсяна розрахунковому рахунку підприємств, унаслідок чого поліпшується фінансовийстан останніх, зростає платоспроможність.
Швидкість обороту коштів – це комплекснийпоказник організаційно-технічного рівня виробничо-господарської діяльності.Збільшення числа оборотів досягається за рахунок скорочення періоду виробництвата періоду обертання.
За результатами аналізу оборотності оборотних коштіврозраховується сума економії оборотних коштів (абсолютне або відносневивільнення) або сума їх додаткового залучення. Для визначення суми економіїоборотних коштів унаслідок прискорення їх оборотності визначають потребу воборотних коштах за звітний період виходячи з фактичної виручки від усієїреалізації за цей час та швидкості обороту за минулий період. Різниця між цієюустановленою сумою оборотних коштів та сумою коштів, що беруть фактичну участьв обороті, становить економію оборотних коштів. Якщо обертання уповільнене, тов результаті одержать суму коштів, додатково залучених в оборот.
2. Аналіз руху грошових коштів на підприємстві
Однією з основних умов фінансового добробуту підприємства єнадходження грошових коштів, які забезпечують покриття його зобов’язань. Прицьому відсутність мінімального запасу грошових коштів свідчить про серйозніфінансові труднощі, а надмірна їх величина вказує на те, що підприємство зазнаєзбитків, пов’язаних з:
Ø інфляцією тазнеціненням грошей;
Ø утраченоюможливістю їх вигідного розміщення і отримання додаткового доходу.
У зв’язку з цим виникає необхідність оцінки управліннягрошовими коштами на підприємстві.
Головна мета аналізу грошових потоків полягає в оцінціздатності підприємства заробляти грошові кошти визначеного розміру і вустановлені строки, необхідні для здійснення запланованих витрат. Досягненняцієї мети передбачає вирішення таких завдань:
Ø вивчення обсягівта джерел грошових коштів, що надходять на підприємство;
Ø дослідженняосновних напрямків використання грошових коштів;
Ø аналіздостатності власних коштів для здійснення інвестиційної діяльності;
Ø з’ясування причинрозходження між величиною отриманого прибутку та фактичною наявністю грошовихкоштів;
Ø досягненняфінансової оптимізації.
Під час аналізу необхідно враховувати склад грошових активів,до якого входять:
Ø грошові активи внаціональній валюті;
Ø грошові активи віноземній валюті;
Ø резервні грошовіактиви у формі високоліквідних короткострокових фінансових вкладень (депозитнівкладення в банках, депозитні сертифікати банків, високоліквідні фондовіінструменти з короткостроковим періодом зберігання).
Управління грошовими активами підприємства потребуєздійснення попереднього їх аналізу, під час якого вивчаються:
1) співвідношення грошових коштів і поточних зобов’язань;
2) період обороту грошових коштів;
3) структура середнього залишку грошових активів за основнимийого елементами;
4) оборотність грошових активів;
5) рух грошових активів у періоді, що розглядається.
Для цілей як внутрішнього, так і зовнішнього аналізунеобхідно знати, у який спосіб та з яких джерел підприємство отримує грошовікошти і які основні напрямки їх витрачання.
Для того щоб забезпечити користувачів бухгалтерської» інформаціїданими про зміни грошових коштів підприємства та їх еквіваленти в розрізіосновних видів діяльності підприємства, використовують Звіт про рух грошовихкоштів. Цей звіт складається або у формі звіту про зміни фінансового стану підприємства,або за спеціальною формою, де напрямки руху грошових коштів згруповано затрьома сферами:
Ø господарською;
Ø інвестиційною;
Ø фінансовою.
Під господарською діяльністю розуміють основнустатутну діяльність підприємства, яка має на меті отримання доходу. До основнихджерел надходження грошових коштів у межах господарської діяльності відносять:отримання виручки від реалізації боргів, що були раніше списані як безнадійні,штрафів від підприємств, котрі порушили умови угоди, тощо.
Відплив грошових коштів, пов’язаний зі сплатою за рахункамипостачальників, з виплатою заробітної плати, сплатою штрафів тощо.
Рух грошових коштів, пов’язаних з інвестиційною діяльністю,передбачає придбання (створення) і реалізацію майна довгостроковоговикористання. Передусім це стосується надходження (вибуття) основних засобів,нематеріальних активів, довгострокових фінансових вкладень.
Фінансова діяльність підприємствавідображається у надходженні коштів у формі довгострокових і короткостроковихкредитів і позик, бюджетних асигнувань та у витрачанні коштів у виглядіпогашення заборгованості за отриманими раніше кредитами і позиками, сплатівідсотків, дивідендів.
Необхідно підкреслити, що в процесі аналізу руху грошовихкоштів використовують прямий та непрямий методи.
Завдяки прямому методу у звіті відображаютьсяабсолютні суми надходжень і витрачань грошових коштів.
Позитивною стороною використання прямого методу є те, що віндає змогу оцінити загальні суми припливу і відпливу грошових коштівпідприємства, а отже, зробити висновки відносно достатності коштів для сплатиза рахунками поточних зобов’язань, виділити ті статті, які формують найбільшийприплив і відплив грошових активів у розрізі трьох видів діяльності.
Недолік цього методу полягає в тому, що він не розкриває взаємозв’язкуотриманого фінансового результату зі змінними грошових коштів на рахункупідприємства.
Для подолання цього недоліку у фінансовому аналізівикористовують непрямий метод, сутність якого полягає в перетвореннічистого прибутку у величину грошових коштів.
Необхідність здійснення такої процедури обумовлена тим, щоіснує певна об’єктивна невідповідність між величиною грошових коштів тавеличиною отриманого прибутку, і підприємство, яке, за даними бухгалтерськоїзвітності, є прибутковим, може зазнавати значних труднощів із грошовимикоштами. Зауважимо, що важливим моментом аналізу руху грошових коштів євиявлення основних причин розбіжності між величиною грошових коштів і сумоюотриманого прибутку.
При непрямому методі аналізу фінансовий результат перетворюєтьсяу величину грошових коштів від поточної діяльності за певний період (різницясум на початок і кінець періоду) за допомогою коригувальних процедур.
На першому етапі коригування виявляють відповідністьміж фінансовим результатом і власними оборотними коштами. Для цього усуваютьвплив на фінансовий результат:
Ø операційнарахування амортизації;
Ø операцій,пов’язаних із вибуттям об’єктів довгострокових активів.
На другому етапі з’ясовують відповідність зміни власногооборотного капіталу і грошових коштів.
У зв’язку з цим необхідно визначити, як зміни за кожноюстаттею оборотного капіталу відбилися на стані грошових коштів підприємства.Для цього вивчають механізм впливу на їх рух операцій, що відображається наактивних і пасивних рахунках.
Слід підкреслити, що існує певне правило коригувальнихпроцедур при розрахунку величини чистого грошового потоку від господарськоїдіяльності. За цим правилом збільшення залишків за статтями поточних активівмає бути відраховано від показника чистого прибутку, а зменшення – додано донього; збільшення ж залишків за статтями поточних пасивів додається дофінансового результату, а зменшення – віднімається від нього.
На третьому етапі проводять додаткові коригувальніпроцедури, що пов’язані з використанням чистого прибутку (штрафи, щосплачуються з чистого прибутку, дивіденди, виплати за фондом споживання тощо).
Слід наголосити, що, крім попереднього аналізу, напідприємствах здійснюють і перспективний аналіз грошових потоків, результатиякого дають змогу формувати стратегію управління цими активами.
Здійснення перспективного аналізу грошових потоків зводиться дообчислення можливих джерел надходження та витрачання грошових коштів івиконується в кілька етапів.
На першому етапі розраховується обсяг можливихгрошових надходжень. Виходячи з того, що основним джерелом надходження грошовихкоштів є реалізація продукції, яка поділяється на продаж товару готівкою і вкредит, за допомогою балансового методу розраховуються величина грошовихнадходжень і зміна дебіторської заборгованості.
/>
де ДЗП, ДЗК – дебіторськазаборгованість на початок і кінець періоду;
Vp – виручка від реалізації;
ГН – грошові надходження.
За наявності інших суттєвих джерел надходження грошовихкоштів їх прогнозна сума додається до суми грошових надходжень від реалізаціїпродукції.
На другому етапі розраховується обсяг витрачаннягрошових коштів. Основним його складовим елементом є погашення кредиторськоїзаборгованості.
До інших напрямків використання грошових коштів відносятьзаробітну плату, адміністративні та інші постійні і змінні витрати, а такожкапітальні вкладення, сплату податків, дивідендів.
На третьому етапі через порівняння грошових надходженьі виплат, що прогнозуються, розраховується чистий грошовий потік.
На четвертому етапі розраховується сукупна потреба вкороткостроковому фінансуванні. Сутність етапу полягає у визначенні розмірукороткострокового банківського кредиту на плановий період, необхідного длязабезпечення прогнозованого грошового потоку.
При розрахунку рекомендується брати до уваги бажаний мінімумгрошових коштів на розрахунковому рахунку, який доцільно мати як страховийзапас, а також для вигідних інвестицій.
Визначення мінімально необхідної потреби в грошових коштах(ГАmin) для здійснення поточної діяльності спрямоване наустановлення нижньої межі залишків необхідних грошових активів у національнійта іноземній валюті. Існує два методи розрахунків:
/>
/>
де ГАК – залишок грошових активів на кінецьзвітного періоду; ПВГА і ФВГА – відповідно плановий тафактичний обсяги (величини) платіжного обороту за поточними господарськимиопераціями згідно з планом (фактом) надходження грошових коштів у майбутньому(звітному) періоді; ОГА – оборотність грошових активів з урахуваннямзапланованих заходів щодо прискорення оборотності грошових активів.
3.Особливості інвестиційного «Проекту розвитку систем водопостачання йводовідведення в м. Миколаєві»
30грудня 2008 р. Міністерством з питань житлово-комунального господарстваУкраїни й Міністерством економіки України ухвалене рішення про необхідністьпідготовки спільного з Європейським інвестиційним банком (далі – ЄІБ) проекту,розробленого відповідно до завдань, передбачених Загальнодержавною програмоюреформування й розвитку житлово-комунального господарства на 2004–2010 р.,а також плану розвитку МКП «Миколаївводоканал» на 2006–2012 р.,затвердженого рішенням міської ради м. Миколаєва №2/38 від 30 червня 2006 р.
Мета– забезпечення європейського рівня екологічної безпеки, досягненняповної відповідності національним нормам щодо очищення стоків і їхньогоскидання у водні об’єкти, приведення системи очищення й цілодобової подачіспоживачам питної води відповідно до євростандартів.
Результатреалізації проекту – забезпечення безаварійного стабільногофункціонування системи водопостачання і водовідведення у м. Миколаєвівідповідно до європейських норм і стандартів якості питної води й охоронинавколишнього середовища.
Реалізаціяінвестиційного проекту розрахована на 8 років (короткостроковий) і 20–25 років(довгостроковий).
Передбаченокапітальний ремонт окремих ділянок водопровідних і каналізаційних мереж,часткову реконструкцію й модернізацію очисних споруд каналізації, впровадженняенергозберігаючих технологій, установку системи дистанційного управління йконтролю насосними станціями, мережами й спорудами, їхню реконструкцію йпереустаткування. Намічено комп’ютеризацію управління й контролю насоснимистанціями, заміна устаткування лабораторій очисних споруд водопроводу,каналізації, підвищення ефективності менеджменту й контролю по дотриманнюстандартів. Це дозволить значно поліпшити технічний стан обладнання, підвищити якістьочищення стічних вод до скидання в р. Південний Буг, зменшити собівартістьпослуг та ін.
Таблиця 1. Основні роботи з реконструкціїта модернізації систем водопостачання і водовідведення, заплановані довиконання в межах Проекту№ ВИДИ РОБІТ ВАРТІСТЬ (ЄВРО) 1 Мережа водопостачання 5 329 700 2 Насосні станції водопроводу, каналізації, резервуари 1 728 400 3 Очисні споруди водопроводу 5 237 550 4 Каналізаційні мережі 7 318 110 5 Очисні споруди каналізації 6 331 000 6 Інші компоненти 569 000 7 Технічна допомога і робота групи впровадження проекту 782 000 ВСЬОГО 27 295 760
Передбаченобудівництво нових споруд з біологічної очистки стічних вод, включаючи обробкуосаду, а також самопливної каналізації з урахуванням рельєфу місцевості. Цейпроект передбачає роботи з двох етапів: спорудження ділянки з попередньогоочищення стоків на нових очисних споруд каналізації, включаючи частковуреконструкцію діючих ОСК; розширення нових очисних споруд каналізації відпопереднього очищення до повного біологічного очищення, включаючи обробкуосаду. Це надасть можливість виключити з технологічного прогресу цілий ряднасосних станцій, повністю автоматизувавши необхідні виробничі процеси.
Висновки
Існуючий стан системи водопостачання таводовідведення у м. Миколаєві – незадовільний, що призводить до погіршеннясоціально-економічного розвитку міста, забруднення навколишнього середовища, непіддаючись прямому економічному обрахунку.
Доцільне рішення – реконструкція тамодернізація систем водопостачання та водовідведення в межах «Проектумодернізації і розвитку послуг водопостачання та водовідведення м. Миколаєва»на загальну суму 27,29 млн. ЕUR, з яких: грант ЄС – 3.12 млн. ЕUR, кошти МКП «Миколаївводоканал»– 7,85 млн. ЕUR, кредит ЄІБ – 15,54 млн. ЕUR, грант ЄС на створення і роботуГрупи Впровадження Проекту і технічну допомогу консультантів – 0,78 млн. ЕUR. Термінрозрахункової окупності – 8 років (до 2017 р.).
Реалізація проекту розрахована навикористання матеріально – технічних ресурсів вітчизняних і зарубіжнихвиробників.
Джерело окупності проекту та погашеннякредиту ЄІБ – прибуток МКП «Миколаївводоканал».
Отримавши протягом 2009–2012 рр. кредитЄІБ, МКП «Миколаївводоканал» поверне до 2017 року суму 18,12 млн. ЕUR, у томучислі: кредит – 15,54 млн. ЕUR, обслуговування кредиту – 0,266 млн. ЕUR,проценти за кредит – 2,311 млн. ЕUR.
Списокрекомендованої літератури
1. ЗаконУкраїни «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16 липня 1999 р.№996-XIV // Галицькі контракти. – 1999. – №36.
2. Положення(стандарт) бухгалтерського обліку 1. «Загальні вимоги до фінансової звітності»:Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. №87 //Галицькі контракти. – 1999. – №32.
3. Положення(стандарт) бухгалтерського обліку 2. «Баланс»: Затв. наказом Міністерствафінансів України від 31 березня 1999 р. №87 // Галицькі контракти. – 1999.– №32.
4. Положення(стандарт) бухгалтерського обліку 3. «Звіт про фінансові результати»: Затв.наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. №87 //Галицькі контракти. – 1999. – №32.
5. Положення(стандарт) бухгалтерського обліку 4. «Звіт про рух грошових коштів»: Затв.наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. №87 //Галицькі контракти. – 1999. – №32.
6. Положення(стандарт) бухгалтерського обліку 5. «Звіт про власний капітал»: Затв. наказомМіністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. №87 // Галицькіконтракти. – 1999. – №32.
7. Планрахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарськихоперацій: Затв. наказом Міністерства фінансів України від ЗО листопада 1999 р.№291 // Бухгалтер, учет и аудит. – 2000. – №1.
8. Інструкціяпро застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу,зобов’язань і господарських операцій: Затв. наказом Міністерства фінансівУкраїни від ЗО листопада 1999 р. №291 // Бухгалтер, учет и аудит. – 2000.– №1.
9. Методичнірекомендації по аналізу фінансово-господарського стану підприємств та організацій:Лист Державної податкової адміністрації України від 27.01.98.
10. ВимогиДержавної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо аудиторськоїперевірки відкритих акціонерних товариств та підприємств-емітентів облігацій:Затв. рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від19.03.97 №5.
11. Методикаінтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій:Затв. наказом Агентства з питань запобігання банкрутству від 23 лютого 1998 №22 //Держ. інформ. бюл. про приватизацію. – 1998. – №7.
12. Методикапроведення поглибленого аналізу фінансово-господарського станунеплатоспроможних підприємств та організацій: Затв. наказом Агентства з питаньзапобігання банкрутству від 27 червня 1997 р. // Держ. інформ. бюл.про приватизацію. – 1997. – №12.