Основні пріоритети охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів
Витрати на реалізацію природоохоронних програм і заходів потребують значних коштів. Однак протягом найближчих 5 — 10 років країна буде дуже обмежена у коштах, необхідних для поліпшення стану навколишнього природного середовища та забезпечення раціонального використання природних ресурсів. Тому необхідно чітко визначити пріоритетні напрями та проблеми з метою відпрацювання реалістичних, ефективних та економічно вигідних рішень. З цією метою, виходячи з реального екологічного стану території України, необхідно враховувати такі основні критерії і чинники:
погіршення здоров’я людей через значну забрудненість довкілля;
втрати, що призводять до зниження продуктивності народного господарства, зумовлені збитками або руйнуванням фізичного капіталу і природних ресурсів;
погіршення стану або загроза завдати непоправної шкоди біологічному та ландшафтному різноманіттю і, зокрема лукам, пасовищам, озерам, водоймам, річкам, землям, лісовим, прибережним і морським екосистемам, гірським районам;
еколого-економічну ефективність природоохоронних заходів.
До основних пріоритетів охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів належать:
гарантування екологічної безпеки ядерних об’єктів і радіаційного захисту населення та довкілля, зведення до мінімуму шкідливого впливу наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
поліпшення екологічного стану басейнів рік України та якості питної води;
стабілізація та поліпшення екологічного стану в містах і промислових центрах Донецько-Придніпровського регіону;
будівництво нових та реконструкція діючих потужностей комунальних очисних каналізаційних споруд;
запобігання забрудненню Чорного та Азовського морів і поліпшення їх екологічного стану;
формування збалансованої системи природокористування та адекватна структурна перебудова виробничого потенціалу економіки, екологізація технологій у промисловості, енергетиці, будівництві, сільському господарстві, на транспорті;
збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, заповідна справа.
Для досягнення цього передбачається вирішення таких завдань:
зменшення до мінімуму рівня радіаційного забруднення;
захист повітряного басейну від забруднення, насамперед у великих містах і промислових центрах;
захист і збереження земельних ресурсів від забруднення, виснаження і нераціонального використання;
збереження і розширення територій з природним станом ландшафту, посилення природоохоронної діяльності на заповідних і рекреаційних територіях;
підвищення стійкості та екологічних функцій лісів;
знешкодження, утилізація та захоронення промислових та побутових відходів;
запобігання забрудненню морських і внутрішніх вод, зменшення та припинення скиду забруднених стічних вод у водні об’єкти, захист підземних вод від забруднення;
збереження та відродження малих річок, здійснення управління водними ресурсами на основі басейнового принципу;
завершення створення державної системи моніторингу навколишнього природного середовища;
створення системи прогнозування, запобігання та оперативних дій у разі надзвичайних ситуацій природного і природно-техногенного походження;
забезпечення екологічного супроводу процесу конверсії військово-промислового комплексу;
здійснення заходів щодо екологічного контролю за діяльністю Збройних Сил України;
розробка механізмів реалізації схем природокористування;
впровадження дійових економічних складових впливу на систему природокористування;
створення системи екологічної освіти, виховання та інформування.
Державна політика у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки реалізується через окремі міждержавні, державні, галузеві, регіональні та місцеві програми, які спрямовуються на втілення визначених пріоритетів.
ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА В ПРОМИСЛОВОСТІ
Головним завданням на найближчу перспективу є запобігання збільшенню рівня забруднення та виснаженню природних об’єктів.
Розв’язання проблем техногенно-екологічної безпеки потребує:
здійснення перебудови техногенного середовища, технічного переозброєння виробничого комплексу на основі впровадження новітніх наукових досягнень, енерго- і ресурсозберігаючих технологій, безвідходних та екологічно безпечних технологічних процесів, застосування відновлюваних джерел енергії, розв’язання проблем знешкодження і використання всіх видів відходів;
налагодження ефективного екологічного контролю за науково-дослідними роботами із створення об’єктів штучного походження, їх проектуванням, будівництвом та функціонуванням з метою управління техногенними навантаженнями, раціональним використанням природних ресурсів і розміщенням продуктивних сил;
проведення класифікації регіонів України за рівнями техногенно-екологічних навантажень, створення карт техногенно-екологічних навантажень;
розробки методології визначення ступеня екологічного ризику для довкілля, обумовленого техногенними об’єктами;
проведення досліджень з метою створення системи моделей моніторингового контролю за об’єктами спостережень у промисловості, енергетиці, будівництві, транспорті і сільському господарстві.
1) Металургійна промисловість
Виходячи зі світового досвіду та системного аналізу екологічних проблем металургійного комплексу стратегічними напрямами діяльності у цій галузі є:
комплексна структурна перебудова галузі;
підвищення ефективності використання сировинних та енергетичних ресурсів до світового рівня;
зниження частки продукції, що її отримують у мартенівському виробництві, і розширення використання конверторного її виробництва;
перехід на екологічно чисті технології в головних ланках виробничого ланцюга металургійного циклу.
Програма розв’язання екологічних проблем металургійної промисловості має передбачати:
проведення поглибленого екологічного аудиту на всіх металургійних комплексах України;
розроблення еколого-орієнтованих критеріїв структурної перебудови металургійного комплексу України, яка б грунтувалася на результатах аудиту металургійної промисловості;
розроблення програми першочергових заходів у металургійному комплексі з метою зменшення кількості викидів твердих часток у повітря та поліпшення якості довкілля;
удосконалення нормативно-методичних засобів регулювання викидів забруднюючих речовин металургійної промисловості;
розроблення та впровадження механізму узгодження рівня допустимих викидів з темпами модернізації технологій і структурної перебудови в металургійній промисловості;
реалізацію комплексу програм з переробки та утилізації твердих відходів.
2) Хімічна та нафтохімічна промисловість
Враховуючи напрями розвитку галузі, а саме:
удосконалення структури галузі, розроблення пріоритетних напрямів її розвитку;
розвиток вітчизняної мінеральної сировинної бази;
створення виробництв базових продуктів;
впровадження наукоємних технологій, спрямоване на комплексне використання сировини, енергоресурсів та цільових продуктів, стратегічними завданнями програми є:
розроблення та впровадження передових маловідходних та безвідходних ресурсозберігаючих технологій;
комплексне очищення газових викидів і стічних вод з одночасною утилізацією
вилучених продуктів та подальшою переробкою їх;–PAGE_BREAK–
проведення науково-технічних робіт, спрямованих на зниження аварійних ситуацій та їх запобігання на підприємствах галузі;
розроблення та здійснення програм створення високоефективних систем очищення газових викидів та стічних вод;
здійснення програм комплексної переробки відходів;
здійснення програм щодо виведення з експлуатації виробництв з екологічно недосконалими технологіями в усьому технологічному циклі.
3) Нафтогазова та нафтопереробна промисловість
Для вирішення питань цієї галузі необхідно:
здійснити комплексну сертифікацію нафтогазових об’єктів;
розробити заходи щодо підвищення екологічної безпеки технологічних процесів на цих об’єктах;
внести зміни і доповнення до діючих норм технологічного проектування та експлуатації об’єктів нафтогазової та нафтопереробної промисловості з питань, що стосуються вимог екологічної безпеки та охорони довкілля;
розробити і впровадити у виробництво технологічні програми переробки відходів і відпрацьованих нафтопродуктів з метою поліпшення екологічного стану довкілля;
впровадити у виробництво технології щодо зменшення викидів у атмосферу летких органічних сполук;
розробити комплексні технології очищення води та грунту від забруднення вуглеводнями;
розробити та впровадити систему оцінки і прогнозування поширення забруднення підземних вод нафтою та нафтопродуктами;
розробити нормативні документи щодо визначення і розрахунку шкідливих викидів з основних джерел підприємств нафтопереробної промисловості.
Також існують проблеми зовнішнього рівня, вони стосуються питань використання продуктів діяльності нафтопереробного та газового комплексу (бензину, дизельного пального, мазуту, газу) в інших галузях господарства і пов’язані насамперед з низькою якістю вироблюваного пального.
Для розв’язання цих проблем необхідно:
припинити випуск нафтопродуктів, що містять сполуки свинцю;
збільшити глибину переробки нафти шляхом будівництва на основних нафтопереробних підприємствах установок каталітичного риформінгу;
впровадити на нафтопереробних підприємствах технологічні процеси гідроочистки дизельного та авіаційного пального з одночасним виром сірки;
розробити технології виробництва моторного пального з альтернативних видів сировинних ресурсів;
розробити і впровадити способи і технології використання на транспорті газових та альтернативних видів пального.
4) Машинобудівна промисловість
Основою здійснення природоохоронної політики в галузі мають стати:
істотне зменшення викидів забруднюючих речовин підприємств машинобудівного комплексу в довкілля;
впровадження екологічно чистих технологій в усіх напрямах діяльності машинобудівного виробництва, зокрема вирішення питань утилізації і знешкодження токсичних відходів гальванічного виробництва.
5) Видобувна промисловість
Для розв’язання екологічних проблем у видобувній промисловості необхідно:
здійснити модернізацію та технічне переозброєння підприємств галузі;
розробити та впровадити системи запобіжного технологічного моніторингу навколишнього природного середовища на об’єктах з підвищеним екологічним ризиком;
збільшити виробництво енергетичного вугілля в результаті скорочення видобутку коксівного вугілля;
вдосконалити технологічні процеси мокрого збагачення вугілля з метою ефективного вилучення з нього сірки;
розробити і впровадити технологічні процеси та обладнання для використання енергетичного потенціалу шахтного метану;
розробити і впровадити технологічні схеми очищення та використання мінералізованих шахтних вод;
розробити і впровадити технології та обладнання для використання відвалів
пустої породи з метою одержання з них сировини для будівельної індустрії;
забезпечити роздільне складування розкривних порід з метою подальшого їх ефективного використання для виробництва будівельних та інших видів матеріалів та продукції;
забезпечити в найближчі роки гасіння породних відвалів, а також розвиток закладки породою відпрацьованого простору шахт;
розробити і впровадити екологічно безпечні способи консервації шахт.
6) Будівництво
Метою природоохоронної діяльності в будівництві є нормалізація умов
життєдіяльності населення і поліпшення стану природно-територіальних комплексів України, що перебувають у кризовому екологічному стані.
Для формування переліку завдань конкретних програм необхідно провести екологічний аудит кризових територій України, визначити комплекс екологічних вимог до містобудівних заходів з метою досягнення контрольних рівнів стану довкілля.
Для розв’язання цих завдань необхідно:
а) провести екологічний аудит кризових територій України, що включає визначення контрольних рівнів забруднення територій, які є нормами для територій на найближчі
1 — 3 роки, та можливість їх реального досягнення, першочергове проведення екоаудиту у високоурбанізованих районах і містах;
б) розробити містобудівні заходи, спрямовані на виведення територій з кризового стану:
провести екоаудит з урахуванням зміни структури землекористування у напрямі збільшення територій національних природних парків, зон рекреації;
визначити комплекс містобудівних заходів для досягнення контрольних рівнів стану довкілля;
в) вжити заходів щодо ресурсозбереження:
обмежити використання природних корисних копалин, потреба в яких може бути задоволена в результаті використання вторинних та поновлюваних ресурсів;
розробити і впровадити програми створення та виробництва нових ресурсозберігаючих будівельних матеріалів і конструкцій;
г) вжити заходів щодо запобігання викидам і скидам забруднюючих речовин:
розробити комплексні програми впровадження безвідходних та екологічно безпечних технологій;
розробити і впровадити мобільну, легку, екологічно безпечну та низькоенергоємну будівельну техніку та механізований інструмент;
д) розробити і втілити архітектурно-планувальні заходи, заходи захисту окремих об’єктів, заходи переорієнтування інфраструктури територій:
вирішити питання першочергової деконцентрації прийняття рішень в екологічному, економічному і планувальному аспектах;
ж) розробити заходи щодо запобігання наслідкам аварійних ситуацій та їх усунення у місцях з підвищеною щільністю населення.
Найнебезпечнішою в екологічному аспекті галуззю промисловості будівельних матеріалів залишається цементна промисловість, підприємства якої найбільше забруднюють довкілля. Тому треба створити спеціальну програму істотного зменшення впливу підприємств з виробництва цементу на довкілля.
Література:
1. Безопасность жизнедеятельности: Сб. норм. док. по подготовке учащейся молодежи в области защиты от чрезвычайных ситуаций /Под ред. М.М.Дзыбова. — М.: ДиК, 1998. — 700 с.
2. Ольшанська О.В. Економіко-екологічні проблеми Північного Причорномор’я /НАН України; Рада по вивченню продуктивних сил України. — К., 1999. — 35 с.