Кафедра міжнародної економікиКонтрольна робота
з дисципліни: «Міжнародні розрахунки і валютні операції»
ЗМІСТ
1. Питання №68. Основні види ризику в операціях ізвикористанням іноземної валюти
2. Практичне завдання №7
Список літератури
1. Питання №68.Основні види ризику в операціях із використанням іноземної валютиКомерційнібанки здійснюють різноманітні операції з іноземною валютою, а саме: купівлю тапродаж валютних коштів, ведення банківських рахунків в іноземній валюті,надання позик та отримання кредитів у валюті, депозитні операції з валютою,дисконтування платіжних вимог в іноземній валюті, проведення операцій звалютними деривативами і т. ін. Валютні операції проводяться як на замовленнята за рахунок клієнтів, так і для задоволення власних потреб банку.Валютнийризик відображає ймовірність фінансових втрат внаслідок того, що курс однієївалюти щодо іншої зміниться протягом певного часу. У реальному житті валютнікурси дуже рідко вдається більш чи менш довго втримати на одному й тому самомурівні. Отже, валютний ризик існує майже завжди, коли здійснюються операції зіноземною валютою. Розмір валютного ризику залежить від розмірів валютноїпозиції, яку займає учасник у кожний конкретний момент часу, та від змінивалютних курсів на ринку.
Проблема валютного ризику векономічній теорії та практиці вперше постала наприкінці 70-х років XX століттяпісля підписання країнами – членами Міжнародного валютного фонду Ямайськоїугоди (Кінгстон, Ямайка, 1976 р.), відповідно до якої було офіційно визнанодемонетизацію золота, скасовано його офіційну ціну і золотий паритет, введеноміжнародну розрахункову одиницю СДР (спеціальні права запозичення), яка маластати основою визначення валютних курсів національних валют, і введено режимвільного курсоутворення на базі «плаваючих» валютних курсів – флоатинг.
Найбільшої гостроти проблемавалютного ризику набула у 80-х рр. і залишається актуальною на перспективу. Цепов’язано з різким зростанням обсягів міжнародних торговельних і фінансовихоперацій, непрогнозованими коливаннями валютних курсів, зростанням обсягіввалютних спекуляцій, що спричиняє різке збільшення залежності кінцевихфінансових результатів діяльності підприємств і фінансово-кредитних установ відвалютного ризику.
Валютні ризики є частиною комерційних ризиків, до якихсхильні учасники міжнародних економічних відносин.
Валютний ризик — це ризик втрат при купівлі-продажі іноземноївалюти за різними курсами.
Даний ризик, або ризик курсових втрат, пов’язаний зінтернаціоналізацією ринку банківських операцій, створенням транснаціональних(спільних) підприємств та банківських організацій і диверсифікацією їхньоїдіяльності, і являє собою можливість грошових втрат у результаті коливаньвалютних курсів.
При цьому зміна курсів валют по відношенню один до одноговідбувається в силу численних чинників, наприклад: у зв’язку зі зміноювнутрішньої вартості валют, постійним переливом грошових потоків із країни вкраїну, спекуляцією і т.д. Ключовим чинником, що характеризує будь-яку валюту єступінь довіри до валюти резидентів і нерезидентів. Довіра до валюти — складнийбагатофакторний критерій, що складається із кількох показників, наприклад:показник довіри до політичного режиму, ступеня відкритості країни,лібералізації економіки і режиму обмінного курсу, експортно-імпортного балансукраїни, базових макроекономічних показників і віри інвесторів у стабільністьрозвитку країни в майбутньому.
Валютний ринок завжди характеризується своєю нестійкістю інепередбаченістю. Це пояснюється надзвичайно швидкою реакцією учасниківвалютного ринку на політичні й економічні зміни у світі, а також значною міроюможе бути пов’язане зі спекуляціями.
Валютний ризик — це ризик втрат, обумовлений несприятливоюзміною курсів іноземних валют у ході здійснення угод по їхній купівлі-продажу.Валютні операції підрозділяють на «касові» і «термінові». Ринок касовихоперацій потребує оплати на протязі двох робочих днів із дня виконанняконтракту, тому невиконання зобов’язань менш ймовірне. До таких угод відносятьовернайт. До термінових угод належать: форвард, ф’ючерси, опціони.
Ризик несплати по термінових валютних операціях залежить відкредитоспроможності інвестора і терміну контракту. Чим більший цей термін, тимвища можливість зміни курсу і несплати.
Зміст термінових видів угод такий:
1) Форвард.
Форвардною угодою називається така угода, при якій курсвстановлюється в даний час, а обмін валютами відбувається в майбутньому.
Якщо є реальна можливість виникнення валютного ризику вмайбутньому, він покривається форвардной угодою.
Банк займає форвардную позицію у випадку, якщо клієнт продаєабо купує іноземну валюту по форварду, тобто з обміном валют на майбутнюзафіксовану дату, а також, якщо сам банк продає або купує іноземну валюту пофорварду з метою отримання прибутку. Проте тут є присутнім ризик зміни цін, щоможе призвести до збитків банку.
2) Опціонні операції.
Опціон — це угода між покупцем і продавцем, що надає покупцюправо — але не зобов’язання — купувати валюту в продавця опціону або жпродавати її.
Опціон є одним із варіантів повного покриття валютнихризиків. Його можна використовувати як страховку, використовуючи принесприятливих змінах курсу. У порівнянні з форвардом, опціон дає кращий захиствід можливих ризиків, тому що покупець опціону лишає за собою право виборуздійснення або нездійснення угоди.
3) Ф’ючерси.
Ф’ючерсні контракти укладають на спеціальних біржах і, навідміну від форвардного контракту, ф’ючерс не передбачає реальну купівлю-продажвалюти. Позиція по ф’ючерсу ліквідується за допомогою зустрічних контрактів.Ризик по ф’ючерсам мінімізується за рахунок можливості покрити зобов’язання попершому ф’ючерсному контракту шляхом здійснення зустрічної оберненої угоди.
Валютні ризики можна структуризувати у такий спосіб:
а) кредитний ризик — ризик, обумовлений небажанням абонеможливістю клієнта або контрпартнера розрахуватися за своїми обов’язками;
б) конверсійний ризик — ризики валютних збитків безпосередньопо конкретних операціях.
Головним чинником валютнихризиків є коротко- та довгострокові коливання обмінних курсів, що залежать відпопиту й пропозиції валюти на національних і міжнародних валютних ринках. Удовгостроковому періоді визначальну роль відіграє загальний економічний станкраїни, рівень виробництва, збалансованість основних макроекономічнихпропорцій, обсяги зовнішньої торгівлі тощо, а в короткостроковому –збалансованість окремих ринків і загальний стан ринкового й конкурентногосередовища. Коливання кількісних показників окремих чинників та їх певнеспіввідношення відіграють вирішальну роль у змінах валютних курсів, а томуможуть мати суттєвий вплив на характер виникнення і рівень валютного ризику.
Серед довгострокових чинниківколивань валютних курсів передусім необхідно виокремити такі:
– загальна економічна ситуація вкраїні;
– політична ситуація;
– рівень відсоткових ставок;
– рівень інфляції;
– стан платіжного балансу;
– система валютного регулюваннята ін.
Короткострокові зміни валютних курсів є наслідком постійнихщоденних коливань, зумовлених частою зміною попиту і пропозиції на ту чи тувалюту. Оскільки обсяги зовнішньоекономічних операцій, у тому числі йторговельних, постійно зростають, а світовий валютний ринок функціонуєцілодобово, такі тимчасові коливання є неминучими, що стає постійним джереломвалютного ризику. Крім того, підприємства та банки, що працюють на валютномуринку, можуть потерпати і від цілеспрямованих валютних спекуляцій, досвід якихмає вже й Україна. Тому визначення характеру і розмірів валютних ризиків ізапобігання їм стає однією з досить актуальних проблем здійсненняекспортно-імпортних операцій та міжнародних фінансових розрахунків.
Під валютним ризиком розуміютьможливість грошових утрат суб’єктів валютного ринку через коливання валютнихкурсі. Під суто економічним кутом зору такий ризик є наслідкомнезбалансованості активів і пасивів щодо кожної з валют за термінами і сумами.
За час існування системи вільногокурсоутворення сформовані певні закономірності динаміки валютних курсів, щозавдяки впливу на відсоткові ставки, спрямованість експортно-імпортних потоків,конкурентоспро-можність товарів на зовнішніх ринках, умови перетіканнякапіталів, призводять до певних економічних наслідків.
З погляду практики, виникненнявалютного ризику пов’язане із станом валютної позиції, тобто співвідношеннямміж вимогами й зобов’язаннями щодо іноземної валюти. У разі закритої валютноїпозиції, тобто коли вимоги й зобов’язання збігаються, ризик зведено домінімуму. Коли ж валютна позиція відкрита, суми вимог і зобов’язань незбігаються, через що й виникає валютний ризик. У такому разі банкові доведетьсяв майбутньому купувати валюту за новим курсом і продавати за старим. Якщо завідкритої валютної позиції сума валютних зобов’язань банку перевищує сумувимог, то це буде коротка валютна позиція, якщо ж навпаки, – довга. Збиткивиникають тоді, коли доводиться відповідно до раніше укладеної угоди продавативалюту за курсом, нижчим від поточного, а купувати (прийняти раніше купленувалюту) за курсом, вищим від нього.
За характером і місцем виникненнявалютні ризики поділяють на:
– операційні;
– трансляційні (бухгалтерські);
– економічні.
Операційний валютний ризик. Цей ризик можна визначити як можливістьнедоотримання прибутку або понесення збитків в результаті безпосередньоговпливу змін обмінного курсу на очікувані потоки коштів. Експортер, який одержуєіноземну валюту за проданий товар, програє від зниження курсу іноземної валютивідносно національної, тоді як імпортер, що здійснює оплату в іноземній валюті,програє від підвищення курсу іноземної валюти відносно національної.
Невизначеність вартості експортув національній валюті, якщо рахунок-фактура на нього оформляється в іноземнійвалюті, може стримувати експорт, тому що виникають сумніви в тому, щоекспортовані товари в кінцевому результаті можна буде реалізувати з прибутком.Невизначеність вартості імпорту в національній валюті, ціна на який встановленав іноземній валюті, збільшує ризик втрат від імпорту, тому що в перерахунку нанаціональну валюту ціна може виявитися неконкурентною. Таким чином,невизначеність обмінного курсу може перешкоджати міжнародній торгівлі.
Може здатись, що невизначеністьприбутковості експортних операцій, коли товари оцінюються в іноземній валюті,можна запобігти, якщо призначити ціну в базовій національній валютікомпанії-експортера. Проте це лише перенесе валютний ризик на імпортера, щозгодом віддасть перевагу мати справу з постачальниками, готовими оформлятирахунки-фактури у валюті країни-імпортера. Крім того, знецінення іноземноївалюти, які підривають прибутки від експорту товарів у перерахунку нанаціональну валюту, супроводжується підвищенням курсу національної валюти іпризводить до зростання ціни експорту в іноземній валюті, що знижує йогоконкурентноздатність. Особливо руйнівний ефект буде в умовах попиту, чутливогодо зміни ціни. Описана проблема добре знайома експортерам автомашин, текстильнихвиробів і алкогольних напоїв.
Прикладом нестабільності розміруобсягу продажу може служити ситуація, коли компанія бере участь у тендері(торгах) за контракт. Компанія повинна усвідомлювати, що тендер у національнійвалюті може поставити її в невигідне конкурентне положення, а тендер віноземній валюті може спричинити за собою валютний ризик (у залежності відрезультату тендера). Успіх у тендері пов’язаний з валютним ризиком, а невдача — ні. Це створює певні проблеми, і найбільш ефективний захист від подібнихризиків можуть забезпечити валютні опціони.
Найбільш складна в теоретичномуплані проблема виникає у зв’язку з датою виникнення операційного валютногоризику. Один із варіантів — вважати її датою виписки рахунку-фактури. Але яктоді бути з замовленнями, на котрі ще не оформлений рахунок-фактура? Якщоекспортер одержав замовлення, накладна на яке буде виписана в іноземній валюті,то ризик існує з моменту реєстрації замовлення, якщо ціна в іноземній валютівизначається в момент одержання замовлення.
Завдання визначення операційногоризику може вимагати оцінки ситуації, коли ціна угоди встановлена в однійвалюті, а оплата буде проводитися в інший. Можуть виникнути сумніви щодовалюти, схильної до ризику: це валюта ціни або валюта платежу? Відповідь — цевалюта ціни. Підвищення курсу валюти платежу стосовно базової валюти несупроводжується відповідним зростанням курсу валюти ціни щодо базової валюти.Більш висока вартість покупки одиниці валюти платежу (наприклад, одного долара)буде компенсуватися меншим числом одиниць (тобто доларів), які відповідаютьвартості товарів або послуг з угоди, вираженої у валюті ціни.
Трансляційний валютний ризик. Цей ризик відомий також як розрахунковий,або балансовий, ризик. Його джерелом є можливість невідповідності між активамиі пасивами, вираженими у валютах різних країн. Важливо дати відповідь напитання, наскільки серйозну загрозу представляє трансляційний ризик. Якщокомпанія вважає, що він не має особливого значення, то тоді немає необхідностіхеджувати такий ризик. На підтримку цієї точки зору можна сказати, що відбитоку балансовому звіті змін активів і пасивів при їхній оцінці в базовій валюті євсього лише бухгалтерською процедурою, яка не має суттєвого значення.
Ігнорування відхилень обмінногокурсу в ту або іншу сторону від постійного в цілому курсу в довгостроковійперспективі цілком виправдано для активів, наприклад, дочірніх компаній,оскільки подібні активи носять довгостроковий і навіть безстроковий характер.Для активів короткострокового характеру виникає проблема з термінами їхньогопогашення, тому що ці терміни можуть співпасти з періодом, коли буде особливонесприятливий рівень обмінного курсу. Подібному ризику схильні боргові зобов’язаннякомпаній, виражені в іноземній валюті. Боргові цінні папери можуть мати термінпогашення без права його продовження. Навіть якщо обмінний курс фунтастерлінгів до долара просто коливається в межах постійного рівня (при розглядійого на тривалому відрізку часу), для британського позичальника американськихдоларів ситуація виявиться дуже несприятливою, якщо термін погашення наступитьу момент, коли курс долара стосовно фунта стерлінгів буде особливо високим.Активи і пасиви, які не можна розглядати як безстрокові, особливо якщо умови ітерміни погашення не є гнучкими, створюють можливість валютного ризику, який єсуттєвим для компанії. З цієї причини в даному випадку необхідно з усієюсерйозністю поставитися до хеджування трансляційних валютних ризиків.
Економічний валютний ризик. Економічний ризик визначається як можливістьнесприятливого впливу змін обмінного курсу на економічне положення компанії,наприклад, можливість зменшення обсягу товарообігу або зміни цін компанії нафактори виробництва і готової продукції в порівнянні з іншими цінами навнутрішньому ринку. Ризик може виникати внаслідок зміни гостроти конкурентноїборотьби, як з боку виробників аналогічних товарів, так і з боку виробниківіншої продукції, а також зміни схильності споживачів певній торговій марці. Впливможуть мати й інші джерела, наприклад, реакція уряду на зміну обмінного курсуабо стримування зростання заробітної плати в результаті інфляції, викликаноїзнеціненням валюти.
Коливання обмінних курсів можутьвплинути на ступінь конкуренції з боку інших виробників, впливаючи на структуруїхніх витрат або на їхні продажні ціни, виражені в національній валюті.Компанія, яка продає винятково на внутрішньому ринку, з витратами, оплачуванимитільки в національній валюті, постраждає від підвищення курсу внутрішньоївалюти, оскільки конкурентні імпортні товари будуть більш дешевими, так само які товари внутрішніх виробників-конкурентів, витрати яких сплачуються частково віноземній валюті.
Валютні ризики управляються в банках різноманітними методами.Першим кроком до управління валютними ризиками всередині структури банку євстановлення лімітів на валютні операції.
Крім лімітів у світовій практиці застосовуються такі методизниження валютних ризиків:
– взаємнийзалік купівлі-продажу валюти по активу і пасиву, так званий метод «метчінг», деза допомогою відрахування надходження валюти з розміру її відтоку банк маєможливість впливати на їхній розмір і відповідно на свої ризики.
– використанняметоду «неттінга», що полягає в максимальному скороченні кількості валютнихоперацій за допомогою їх укрупнення. З цією метою банки створюють підрозділи,що координують надходження заявок на купівлю-продаж іноземної валюти.
– придбаннядодаткової інформації шляхом придбання інформаційних продуктів спеціалізованихфірм у режимі реального часу валютних курсів, що відображають зміни і останнюінформацію.
– ретельневивчення й аналіз валютних ринків.
Також, для обмеження валютних ризиків застосовуєтьсястрахування.
Страхування — це процес зменшення ризику можливих втрат.Фірма може прийняти рішення страхувати усі ризики, не страхувати нічого абощось вибірково.
Ще одним методом управління валютним ризиком є аналіз змінкурсів валют. Такий аналіз буває фундаментальним і технічним.
Роль комерційного банку в операціях з іноземною валютою — цебути посередником між клієнтом і ринком іноземної валюти. Іншими словами,політика захисту від ризику повинна поширюватися і на операції на валютномуринку. Банк повинен мати ефективну систему контролю з метою спостереження защоденною діяльністю управління валютними операціями.
2. Практичнезавдання
Скласти порівняльну характеристику інкасової формирозрахунків.
Відповідь
Відповідь почнемо зхарактеристики недоліків та переваг окремих видів міжнародних розрахунків ірозглянемо недоліки та переваги різних форм міжнародних розрахунків з розглядуїх привабливості для сторін по купівлі-продажу.
З точки зору експортера градаціяпривабливості така:
1) авансовий платіж
2) документарний акредитив
3) документарне інкасо
4) відкритий рахунок
З точки зору імпортера:
1) відкритий рахунок
2) документарне інкасо
3) документарний акредитив
4) авансовий платіж.
Розрахунки з використаннямвеселів та чеків, банківський переказ, розрахунки кредитними картками такліринг в данному випадку розглядати не можна, бо це пов’язано з їх природою.Наприклад валютний кліринг хоч і є формою міжнародних розрахунків, але більшстосується розрахунків між державами. Кредитні картки стосуються розрахунківміж громадянами і т.д.
Розрахунки по відкритому рахункунайбільш вигідні для імпортера, бо а оплату імпортер проводить після одержаннятоварів, а процент за наданий кредит, окремо не стягується, а відсутній ризикоплати непоставленного або непринятого товару.
Для експортера ця формарозрахунків найменш приваблива, оскільки не містить надійної гарантіїсвоєчасного платежа;
сповільнює оборотність йогокапіталу;
інколи викликає необхідністьбанківського кредиту.
Основні ризики при розрахунках наумовах відкритого рахунку.
а) Ризик покупця.
б) Ризик країни.
в) Транзитний ризик.
Розрахунки в формі інкасо даютьпевні привілеї імпортеру, основне зобов’язання якого складається в здійсненніплатежа проти товарних документів, що дають йому право на товар, при цьомунемає необхідності заздалегідь відволікати кошти з свого обігу.
Проте експортер продовжуєзберігати юридичне право розпорядження товаром до оплати імпортером, якщо непрактикується пересилка безпосередньо покупцеві коносамента для прискоренняодержання товару.
Разом із тим інкасова формарозрахунків має істотні недоліки для експортера.
По-перше, експортер несе ризик,зв’язаний з можливою відмовою імпортера від платежа, що може бути пов’язане ізпогіршенням кон’юнктури ринку чи фінансового положення платника. Тому умовоюінкасової форми розрахунків є довіра експортера до платоспроможності імпортераі його сумлінності.
По-друге, існує чималий розрив вчасі між надходженням валютної виручки по інкасо і відвантаженням товару,особливо при тривалої транспортуванні вантажу.
Для усунення цих недоліків інкасона практиці застосовуються додаткові умови:
1) імпортер проводить оплатупроти телеграми банка експортера про прийом і відправку на інкасо товарнихдокументів ( телеграфне інкасо ). Цей вид інкасо не одержав широкогорозповсюдження;
2) по дорученню імпортера банквидає на користь експортера платіжну гарантію, приймаючи на себе зобов’язанняперед експортером оплатити суму інкасо при неплатежу з боку імпортера.Додаткова гарантія платежу звичайно застосовує при розрахунках по комерційномукредиту, бо при отсрочке оплати зростає ризик несплати імпортером документів взв’язку з можливою зміною в фінансовому положенні платника. Інколи банкімпортера авалює вексель. Аваль (гарантія платежу) — вексельне поручительство.Банк-авалист приймає відповідальність за платіж, роблячи підпис звичайно налицевій стороні векселя із вказівкою, за кого конкретно видана гарантіяплатежу, інакше вважає, що аваль виданий за векселедавця переводного векселя(експортера);
3) експортер використовуєбанківський кредит для покриття iмобiлiзованих ресурсів.
Ризики при розрахунках на умовахдокументарного інкасо такі ж, що і для відкритого рахунку, а саме, ризикпокупця, ризик країни і транзитний ризик. Як і по всім умовам оплати буде матимісце валютний ризик, якщо експортер виставляє рахунок в іноземній валюті.
Для зменшення ризиків титульнідокументи посилаються по такому маршруту :
1) Експортер відвантажує товар іодержує титульні документи;
2) Експортер посилає титульнідокументи в свій банк з відповідними інструкціями;
3) Банк експортера посилаєтитульні документи в банк імпортера з інструкцією, що документи можуть бутипередані тільки:
а) проти оплати;
б) проти акцепту перевідноговекселя (тратти) (законно прийняте зобов’язання оплатити експортерові протикомплекту документів чи на певну дату в майбутньому).
в) проти оплати чи акцептуперевідного векселя, банк імпортера передає титульні документи так, що імпортерможе одержати товар по прибутті в його країну. При цьому експортер зберігаєконтроль над товаром до тих пір, поки не буде зроблена оплата, чи не виданозаконно прийняте зобов’язання оплатити (вексель).
По документарним інкасоекспортери зберігають міру контролю над товаром до тих пір, поки вони неоплачені або поки імпортер не акцептує перевідний вексель. Коливикористовується інкасо на умовах «документи проти платежу»,імпортери можуть відмовитися будь-що робити із інкасо, залишивши експортера ізйого проблемою організації альтернативного продажу, і змушеного при цьомуоплачувати вартість зберігання і страхування товару.
По інкасо «документи протиакцепту», імпортери можуть не зробити платіж по акцептованому переводномувекселю на належну дату, залишаючи експортера без платежа і без контролю надтоваром. Проте в разі документарного акредитива, експортери знають, що вонимають банківську гарантію платежа, за умови, що вони виконають терміни і умовиакредитива.
Список літератури
1. Арчакова, О. Деякіособливості національного регулювання валютного ризику [Текст] / О. Арчакова //Финансовые риски. — 2007. — N 2. — C.67-73
2. Банковское дело [Текст]:учебник / Финансовая академия при правительстве РФ; ред. О. И. Лаврушин. — Изд. 4-е, стер. — М.: КНОРУС, 2006. — 768 с.
3. Бездітко, Ю. М. Валютнерегулювання [Текст]: навчальний посібник / Ю. М. Бездітко, О. О. Мануйленко,Г. А. Стасюк. — Херсон: Олді-плюс, 2004. — 272 с.
4. Валютне регулювання [Текст]: навчальний посібник / Ю. М. Бездітко, О. О. Мануйленко, Г. А. Стасюк. — Херсон: Олді-плюс, 2004. — 272 с.
5. Віднійчук-Вірван, Л.А.Міжнародні розрахунки і валютні операції [Текст]: навчальний посібник / Л. А.Віднійчук-Вірван. — Львів: Магнолія 2006, 2007. — 214 с.
6. Єпіфанов, А.О. Операціїкомерційних банків [Текст]: навчальний посібник / А. О. Єпіфанов, Н. Г.Маслак, І. В. Сало. — Суми: ВТД «Університетська книга», 2007. — 523с.
7. Михайлів, З.В. Міжнароднікредитно-розрахункові відносини та валютні операції [Текст]: навчальнийпосібник / З. В. Михайлів, З. П. Гаталяк, Н. І. Горбаль; Мін-во освіти і наукиУкраїни, Нац. ун-т «Львівська політехніка». — Львів: Львівськаполітехніка, 2004. — 244 с.
8. Про систему валютногорегулювання і валютного контролю [Текст]: декрет / Україна. Кабінет Міністрів.- [Б. м.: б. и.], 1993. — Б. ц.
9. Резнікова, О. О.Удосконалення чинної системи валютного регулювання [Текст] / О. О. Резнікова //Фінанси України. — 2001. — N 7. — C.16-22
10. Руденко, Л.В. Міжнароднікредитно-розрахункові та валютні операції [Текст]: підручник / Л. В. Руденко.- Вид. 2-ге, перероб. і доп. — К.: ЦУЛ, 2007. — 632 с.
11. Хомутенко, В.П. Фінансизовнішньоекономічної діяльності [Text]: навчальний посібник / В. П. Хомутенко,В. В. Немченко, І. С. Луценко. — К.: ЦУЛ, 2009. — 474 с.