РЕФЕРАТ на тему:
“Особливості аграрних
правових відносин” 1. Поняття аграрнихправовідносин
У процесі багатогранної діяльності сільськогосподарських комерційних організацій і іншихучасників виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки і реалізації відповідно до статутуукладаютьсярізноманітні по своїй соціально-економічній сутності і юридичнійприроді правовідносин. Центральне місце серед них займаютьаграрні правовідносини — правова форма вираженняі закріплення суспільних відносин як економічної категорії, різновиду виробничих відносин, що складаютьсяі розвиваються в процесі організації і ведення сільськогосподарського виробництва.
Право безпосередньо не регулює і не конкретизує виробничі відносинив аграрному секторі економіки. Ці відносининосять матеріальний характер і виникають незалежно від волі і свідомості людини,як об’єктивна економічна категорія.
Суб’єктивні права учасників аграрних правовідносин не тільки визначаються нормами аграрного права, але і гарантуються законом, охороняються від порушень правоохороними органами.
Основна цільаграрних правовідносин — правове забезпечення розвитку сільськогосподарського виробництва. Саме це єосновою для формування всіхаграрних правовідносин у єдину комплексну правову спільність.
Основна особливість аграрних правовідносин складаються в тому, що вони не являють собою єдиного цілісного відношення, а складаютьорганічний комплекс земельних, майнових, трудових і організаційно-управлінських відношень, що укладаютьсяв процесі сільськогосподарського виробництва і його специфіки. Перераховані видиаграрних відносин, узяті кожний окремо, по предметній ознаці ставлятьсядо сфери регулювання традиційних галузей права — цивільного, земельного, адміністративного, трудового, фінансового. У сукупності вони утворять єдиний органічний комплекс, набувають цілісності, оскільки в цій якості орієнтовані на забезпечення сільськогосподарського виробництва, врахуванняйого специфіки. 2. Суб’єкти аграрних правовідносин
Суб’єктами (учасниками) аграрних правовідносин насамперед євиробники сільськогосподарської продукції, що володіють відповідною правоздатністю: усі видисільськогосподарських комерційних організацій (сільськогосподарські кооперативи, господарськітовариства, державнісільськогосподарські підприємства й ін.) і їхніх об’єднань незалежно від форм власності, на яких вони базують свою діяльність;
селянські (фермерські) і особистіпідсобні господарства громадян;
виробничі підрозділи сільськогосподарських комерційних організацій;
державні, кооперативні організації, покликані обслуговувати сільськогосподарське виробництво.
Не можна визнати обгрунтованим твердженняпроф. А.Г.Первушинапро те, що в якості суб’єктів аналізованихправовідносин “можуть виступати тільки соціалістичні підприємства, організації і заснування… учасниками даних відношеньіноді бувають структурні підрозділи державних сільськогосподарських підприємств, але ніколи не бувають громадяни (у тому числі працюючі в даному підприємстві)”1. Таке штучне звуження кола учасників аграрних правовідносин нічим не виправдано і не відповідає практиці виникнення і розвитки аграрних відносин, обумовлених багатоукладністюформ сільськогосподарського виробництва.
3. Об’єкти аграрних правовідносин
В умовах становлення ринкової економіки основним видомаграрно-правових (так само як і цивільно-правових) актів єугоди(договори) — вольові дії громадян і юридичних осіб, спрямованіна встановлення, зміна або припинення цивільних прав і обов’язків(ст. 41 ГКУкраїни). Причому те, що в плинібагатьох десятиліть в умовах панування в нашій країні командно-адміністративної системи була заборонена, наприклад, купівля-продаж, оренда, застава, дарування і спадкування земельних ділянок. Що тепер, в умовах аграрної реформи, стає повсякденною справоюв розвитку аграрних відносин.
Аграрні правовідносини можуть породжуватися не тільки цивільно-правовими угодами, але й административно-правовими актами. Так, при первинному наданні земельної ділянкисвідченняпро право власності на землю видається відповідним комітетом по земельних ресурсах і землевпорядженню на основі рішеннямісцевої адміністрації, тобто акта органа керування.
Аграрні правовідносини, узяті в цілому, являють собою єдиний органічний комплекс відносин. Але усередині цієї єдності єістотнірозходження, обумовленіхарактером і змістом регульованих правом конкретних аграрних відносиняк вольових економічних актів, що укладаютьсяв процесі сільськогосподарського виробництва, розподілу, обміну і споживання.
Віднесення аграрних відносиндо визначенихгруп і видів— земельна, майнова, трудова, організаційно-управлінська, їхня наукова класифікація — необхідна передумова для аналізу їх утримання, виявлення тенденцій і шляхівподальшогорозвитку, а також вибору форм і методів правового регулювання.–PAGE_BREAK–
Юридична класифікація не повинна зводитися до простого перерахування аграрних правовідносин, а припускає їхнє групуванняна науково обгрунтованих економічних і юридичних критеріях.
До загальнихекономічних критеріїв відносять характер економічних відносин, що укладаютьсяв сфері с/гвиробництва, з одного боку, і в сфері економічного обороту, товарного обміну — з іншого, а також урахуваннярозходженьв економічному змісті зазначенихаграрних відносин.
Для наукової класифікації аграрних відносинпоряд з економічним їхнім змітомпотрібно враховувати юридичні ознаки і насамперед закріплену в нормах права ступінь зв’язаності тих або іншихаграрних відносинз урахуваннямспецифіки с/гвиробництва. Найбільш повно ця специфіка враховується у внутрішніх (внутрішньогосподарських) аграрних відносинах, у меншому ступені в зовнішніх, оскільки вони обслуговуютьвиробництво. Зовнішні аграрні відносинине можна звеститільки до тих, що укладаютьсяв сфері сільськогосподарського виробництва. Значна їхня частина виникає в процесі економічних взаємовідносин сільськогосподарських підприємств і іншихгосподарств із державними, кооперативними і громадськими організаціями, а також окремими підприємцями (громадянами), тобто в сфері товарно-грошового економічного обороту. Слід зазначити, що податкові зобов’язання с/гпідприємств і іншихпідприємців перед державою не носять товарного характеру, але єїхнім зовнішнім відносинами.
Отже, з урахуваннямназваних економічнихі юридичнихкритеріїв аграрні відносиниможна розділити на дві великігрупи: внутрішні і зовнішні.
Внутрішніми єтакі, що засновані на членстві в с/гкооперативі, у сім’ї, що веде селянське господарство або особистепідсобне господарство, а також на трудовому договорі в державній або іншійформах організації с/гвиробництва,правовідносини, що укладаютьсяз приводу організації використання землі, іншогомайна і праців процесі виробничо-господарськоїдіяльності на цій землі.
Зовнішні ж аграрні правовідносини являють собою визначенусукупність відносинс/гкомерційних організацій і іншихучасників с/гвиробництва між собою, а також з іншимипідприємствами, організаціями, громадянами і відповідними органами керування.
Внутрішні і зовнішні аграрні відносиниу свою чергу підрозділяються на різноманітні за своїм характером та змістом види. Будучи врегульованимиправом, аграрні відносининабувають характеру правових відносин.