Особливості авторських розважальних програм на радіо "Великий Луг" і "Ностальжи"

Державний вищий навчальний заклад
«Запорізький національний технічнийуніверситет»
Міністерства освіти і науки України
Гуманітарно-правовий факультет
ДО ЗАХИСТУ ДОПУЩЕНО
Зав. Кафедрою журналістики
проф. Погребна В. Л.
_____________________
(підпис, дата)
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА БАКАЛАВРА
ОСОБЛИВОСТІ АВТОРСЬКИХ РОЗВАЖАЛЬНИХ ПРОГРАМНА РАДІО:
«Великий Луг» і «Ностальжи»
Виконала Зубко Катерина Олегівна студенткагрупи ГПз — 415
(підпис, дата)
Науковий керівник    к.п.н., доц. ДергачМ.А.
(підпис, дата)
Нормоконтролер        к.ф.н., доц… КлименкоН.О.
(підпис, дата)
Запоріжжя
2010

ЗМІСТ
РЕФЕРАТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. АВТОРСЬКА ПРОГРАМА УРЕГІОНАЛЬНОМУ РАДІОПРОСТОРІ
1.1 Трактування поняття «авторськапрограма» у сучасній теорії журналістики
1.2 Авторська програма на регіональнихрадіостанціях
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ АВТОРСЬКИХРОЗВАЖАЛЬНИХ ПРОГРАМ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РАДІО
2.1 Особливості авторських розважальнихпрограм радіостанції «Великий Луг»
2.2 Специфіка авторських розважальнихпрограм радіо «Ностальжи»
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

РЕФЕРАТ
Дипломна робота «Особливості авторськихрозважальних програм на реґіональному радіо («Великий Луг»,«Ностальжи») – основний текст – 50 сторінок. Для виконання дипломної роботиопрацьовано 80 джерел.
Об’єктом дослідження є авторські розважальні програмирегіонального радіо.
Предметом – особливості авторських розважальних програмрадіостанцій «Великий Луг» і «Ностальжи».
Метою роботи є виявлення особливостей авторських розважальнихпрограм, що транслюються на регіональному радіо.
Відповідно до поставленої мети були висунуті такі завдання:
— дослідити трактування поняття «авторська програма»;
— визначити місце і різновиди авторської програми нарегіональному радіо;
— виявити особливості авторських розважальних програм нарадіостанціях «Великий Луг» і «Ностальжи».
Методологічну й теоретичну основу роботи складають працітаких учених, як Ю.Д. Баранович, В.Л. Цвік, Г.В. Лазутіна, А.А. Шерель,Т.В.Васильєва, В.В. Гаспарян, Ю.А. Летунов, які дослідили теоретичні тапрактичні аспекти радіожурналістики, визначили особливості авторськихрадіопрограм.
Методи дослідження: порівняльний, структурно-типологічний.
Наукова новизна полягає у тому, що вперше було проаналізованорозважальні авторські програми на регіональному радіо просторі міста Запоріжжя,визначено їх специфіку та проведено порівняльний аналіз двох типів регіональнихрадіостанцій.
Сфера застосування. Матеріали дипломного дослідження можутьбути використані під час подальших наукових розробок, при написанні курсових тадипломних робіт студентів, вивченні навчальних курсів присвячених телевізійнійжурналістиці, проблематиці ЗМІ.
АВТОРСЬКА ПРОГРАМА, РАДІОВЕДУЧИЙ, ДЖИНГЛ, ДІ-ДЖЕЙ, САЙТ,ЕФІРНИЙ ЧАС, ІНТЕРАКТИВНІСТЬ, ФОРМАТ, ЕФІРНА СІТКА

ВСТУП
В структурі сучасних ЗМІ, радіо залишається найбільшоперативним. Ані телебачення, ані навіть Інтернет не має настільки досконаліможливості, які дозволяють, без додаткової підготовки, виходити в ефір збудь-якого кутка земної кулі із розповіддю про подію або явище будь-якогохарактеру, вже на початку цієї події. Відповідно, ця обставина полегшуєвикористання радіо як коментатора найбільш актуально та соціально значущіфактів і явищ, презентацію представників суспільства, державних діячів,авторитетних осіб у всіх сферах знань та, певна річ, власне учасників подій.Саме у цьому контексті радіо впевнено випереджає і пресу, і телебачення, і Інтернет.
З усіх ЗМІ радіо є найбільш зручним («невибагливим»,«комфортним») засобом для сприймання аудиторією подій, що відбуваються всуспільстві. Прослуховування радіо, як правило, не потребує відмови відбуденних справ, його можна поєднати із виробничою зайнятістю, і з побутовимиреаліями. Колосальна частина аудиторії радіо у всіх напрямках віщання – відмузичних програм, випусків новин до передачі літературно-драматичних композиційта «радіокниг» — складають автомобілісти та їх пасажири. Більш того, різноманітністьзацікавлень саме цієї частини аудиторії стимулювало значне розширенняжанрово-тематичних параметрів віщання. Це сприяло збільшенню кількості сучаснихформатів радіостанцій, числа самих радіостанцій, більш чіткої адресної,змістової спрямованості та диференціації інформації.
Радіовіщання має безперечний психологічний вплив на людей. Всистемі ЗМІ радіо, яке орієнтоване насамперед на слухове сприйняття, впливає науяву людини більше за інші інформаційно-комунікаційні засоби. Ще до появи радіобуло доведено, що людина відповідно власним можливостям та розвиткуасоціативного мислення, намагається перетворити звукові враження в зорові. Цейпроцес неминучий, він не залежить від бажання людини, тому що виражаєоб’єктивну закономірність природи сприйняття навколишнього світу.
Регіональне радіо має певні характернівідмінності від загальнонаціонального. Звісно, головні з них зумовлюються самефінансових аспектів організації, але існують також інші, не менш суттєвівідмінності, які не лише диктують формат, розподілення ефірного часу,особливості створення авторського продукту, але й набагато ширші можливостіінтерактивності та «прив’язки» до своєї аудиторії. Кожний ефірний продукт маєвласну специфіку та власний контингент слухачів. Найбільш загальну аудиторіюмають програми розважальні та музичні. Зважаючи на вищезазначене була обранатема кваліфікаційної роботи бакалавра: «Особливості авторських розважальних програм на реґіональному радіо(“Великий Луг”, “Ностальжи”)»
Метою роботи є виявлення особливостей авторських розважальнихпрограм, що транслюються на регіональному радіо.
Реалізація мети передбачає розв’язання таких завдань:
— дослідититрактування поняття “авторська програма”;
— визначитимісце і різновиди авторських програм на регіональному радіо;
— виявитиособливості авторськихрозважальнихпрограм на радіостанціях “ВеликийЛуг” і “Ностальжи”м. Запоріжжя.
Об’єктомдослідження є авторські розважальні програми регіонального радіо.
Предметом – є особливості авторських розважальних програм радіостанцій “Великий Луг” і “Ностальжи” м. Запоріжжя.
У процесі дослідження були застосовані такі порівняльний іструктурно-типологічний методи.
Методологічну й теоретичну основу роботи складають працітаких учених, як Ю.Д. Баранович, В.Л. Цвік, Г.В. Лазутіна, А.А. Шерель, Т.В. Васильєва,В.В. Гаспарян, Ю.А. Летунов, які дослідили теоретичні та практичні аспектирадіожурналістики, визначили особливості авторських радіопрограм.
Наукова новизна полягає у тому, що вперше було проаналізованорозважальні авторські програми на регіональному радіопросторі м. Запоріжжя,визначено їх специфіку та проведено порівняльний аналіз авторських розважальнийпрограм, що транслюються на двох типах регіональних радіостанцій.
Матеріали дипломного дослідження можуть бути використані вході подальших наукових розробок, при написанні курсових та дипломних робітстудентів, вивченні навчальних курсів, присвячених радіожурналістиці,проблематиці ЗМІ.
Кваліфікаційна робота складається зі вступу, двох розділів,висновків, списку використаних джерел. Обсяг основної роботи – 48 сторінок,список використаної літератури включає 77 найменувань (викладених на 6сторінках).
РОЗДІЛ 1. АВТОРСЬКА ПРОГРАМА В РЕГІОНАЛЬНОМУ РАДІОПРОСТОРІ1.1 Трактування поняття«авторська програма» у сучасній теорії журналістики
В науці та журналістському використанні присутня великакількість визначень, термінів та понять. Між визначеннями, які подають у своїхмонографіях або підручниках вчені – журналістикознавців, існують певнірозбіжності, і щоб мати більш повне уявлення про той, чи інший предмет (явище),потрібно використати декілька різних визначень, які доповнюють одне одного.
Оскільки об’єктом вивчення є авторські розважальні програмина регіональному радіо, то в першу чергу необхідним буде подати визначенняпоняття авторської програми.
Отже, декілька найсуттєвіших та найповніших визначеньпоняття, порівнявши та поєднавши які, ми матимемо змогу вивести власнеуніверсальне поняття авторської програми:
Г.В. Лазутіна під «авторською програмою» журналіста розуміє«створення власного твору (програми, циклу програм) для електронної (радіо,телебачення) преси, при якому журналіст приймає безпосередню участь вконструюванні та випуску цього твору, підбору теми, матеріалу та інформаційногоприводу для нього» [27, 21].
Інше визначення «авторської програми» подається дослідникомта журналістикознавцем В.Л. Цвіком: «Авторською програмою можна вважати тойпродукт журналістської діяльності, задумка та реалізація якого на 90% булапроведена одним журналістом» [71, 125].
М.І. Калуцька визначає, що «авторський проект — це відвідуваний сайт, домашня сторінка, радіо або телепередача, яка створюється та підтримується зусиллям одного журналіста, і в якій з певною періодичністю з’являються певні результати його журналістської творчості» [22, 7].
За визначенням В.А. Моїсеєва «авторською програмою можна вважати лише таку програму, авторські права на яку журналіст має відповідно до чинного законодавства України» [48, 221].
Найбільш повнатрактовка, на нашу думку, подана у підручнику «Радіожурналістика» (за редакцієюА.А. Шереля): «Авторська програма – радіопередача, автор якої одночасновиступає в ролі її творця та ведучого, режисера, літературного та музичногоредактора, коректора, а іноді і продюсера. Тобто автор радіопередачі цілком таповністю відповідальний за її виробництво: сам вигадує тему, сам пише текст,обирає музичний матеріал, обмірковує спеціальний джингл, іноді знаходитьспонсорів. Відредагувати таку програму та вирішити, випускати її до ефіру чині, може тільки головний редактор або програмний директор» [60,55].
Далі авторзазначає, що одна і та сама авторська програма подекуди підходить і для«локальної» (комерційної інформаційно-музичної), і для «багатопрофільної»(комерційної та муніципальної), і, навіть, для державної радіостанції, але убудь-якому разі авторська передача в цілому повинна підпорядковуватися форматута стилістиці радіостанції, на якій вона виходить. Отже, іншими словами,авторська програма може мати ряд певних характеристик, які можуть бутинезмінними і під час виходу такої програми на різних рівнях: на «локальній»,або державній (загальноукраїнській) радіостанціях. Але також існує рядхарактеристик, які повинні враховуватись (та підпорядковуватись певнимвідповідним чином) в залежності від виду власне того формату або рівня самоїрадіостанції, яка випускає таку програму в ефір.
Додатковуінформацію про авторські програми можна отримати через подане в підручникупорівняння автора та ведучого радіопрограми [60]. Таке порівняння надасть змогупобачити спільні та відмінні характерні риси в роботі журналіста – автора та вроботі журналіста – ведучого, а також, в свою чергу, окреслить певніособливості власне авторський програм на відміну від інших видів програм.
Створюючиавторську радіопрограму, журналісту важливо пам’ятати, на якій самерадіостанції вона буде звучати. «Тут у авторів, на відміну від ді-джеїв таефірних ведучих, більше можливостей: якщо програма за темою, стилем або через«нестандартний» голос ведучого не може пролунати на «локальній» комерційній інформаційно– музичній радіостанції, автор має можливість продати її на комерційній абомуніципальній «багатопрофільній», а також державній станції» [60, 56]. Знанняцього дає можливість автору або ведучому професійно орієнтуватися ізвикористанням технічних засобів створення програм (наприклад, використанняавтором більш неординарних звукових засобів, які «наймані» ведучи дозволитисобі не можуть відповідно до загального формату віщання, такі як: «звуки живоїприроди», мелодії загальновідомих музичних композицій або власні напрацюванняді-джея в галузі звуку [6,10]), що дає можливість більш практичноговикористання знань про особливості створення власне авторських програм.
Також автор програми, з одного боку, знаходиться у більшпростій ситуації на відміну від ведучого ефіру: він обмежений темою своєїпередачі, йому не потрібно знати про все, потрібно розбиратися тільки у своємупитанні. З іншого боку, його програма повинна максимально зацікавити слухача,тому й готуватися до неї потрібно більш ретельно. Автор повинен сам підібратидля програми літературний матеріал, зробити його зрозумілим людині, яка не дужерозбирається у цій проблемі. Потрібно, щоб слухач був впевнений, що ведучийспілкується з ним, навіть якщо він читає свій текст з папірця.
Автор також підбирає й музичний матеріал (який повинен легкосприйматися), домовляється з гостями, якщо це ток-шоу, розробляє з ними темумайбутньої розмови, бажані або не бажані питання, за необхідністю – вивчаєвласну аудиторію (наприклад, шляхом створення інтерактивного поля черезспілкування зі слухачами в прямому ефірі, шляхом створення спеціальних форумівна сайтах радіостанцій, на яких слухачі пропонують певні ідеї та висловлюютьпобажання, або ж створенням опитувань на сайтах радіостанцій чи простосмс-голосувань на певну тематику, приклади створення яких можна побачити втеоретичних працях В.Б. Зазикіна [18], С.С. Кетова [23], або на практиці – ваналізованих в цій роботі станціях «Великий Луг» та «Ностальжі») .
Автор програми, як і ді-джей «локальної» інформаційно –музичної радіостанції, готує робоче місце, потрібні компакт-диски, картриджі з«відбивками», джинглами, а також створює (якщо це ток-шоу) максимальнокомфортну обстановку своєму гостю: пропонує чай або каву, допомагаєрозслабитися, якщо людина малознайома, тобто намагається створити легкуатмосферу, щоб бесіда пройшла успішно.
Автору передачі бажано придумати «фірмову», тільки йомупритаманну манеру привітання та прощання зі слухачами, а також підібратиспеціальну музичну “підкладку”, щоб зробити передачу більш ефективною та такою,що запам’ятовується. Під цю музичну композицію (краще за все інструментальну)ведучому повинно бути зручно, приємно розмовляти: вона повинна заряджатиенергією або навпаки, розслабляти у відповідності до ритму і характеру передачі,а також в залежності від темпераменту автора. Основу такому оформленню віщаннявже дали перевірені часом радіопостанови, що велися під аранжуванням певноїмелодії, яка за відсутністю зорових декорацій повинна була створювати певнуатмосферу та настрій для слухача [74, 210].
Ведучий програми у прямому ефірі більш вільний, тому, сидячиза пультом, може дозволити собі будь-які сторонні шуми (наприклад, сміх, жарти,привітання з гостем). Він обмежений лише часом передачі, її форматом та власноювнутрішньою цензурою. Незалежно від жанру передачі радіоведучий створює певнийнастрій у слухачів.
Автор повинен слідкувати не лише за змістом передачі,музичним матеріалом, але й за ходом бесіди, і зі слухачами, і з гостямипрограми, постійно підтримувати потрібний настрій і темп. Він повинен бути нелише цікавим співрозмовником гостю, але й, більш за все, модератором бесіди.Він повинен вміти спрямовувати розмову в те русло, яке, в першу чергу, цікавитьаудиторію, а не власне гостя, при чому робити це тактовно та якомоганепомітніше.
Існує також певна характерна відмінність між видами власнеавторських програм. Найбільш виразно ця різниця виявляється у відповідності досамої радіостанції, на якій виходить певна авторська програма.
Основною відмінністю авторської програми на «локальній»комерційній інформаційно-музичній радіостанції від передачі на«багатопрофільної» та державної радіостанціях є те, що у першому випадкуведучий, як правило, виходить у ефір «живим» (прямий ефір), а у другому (черезвелику кількість передач різних авторів) попередньо записує свою передачу (самабо за допомогою звукоінженера) на магнітну плівку, DAT-касету, або будь-який інший носій.Особливої різниці в цьому немає: завжди можна створити ілюзію прямого ефіру,записавши передачу з першого разу (без монтажу), залишивши деякі обмовки тапомилки. Єдина різниця між «записаною» та «живою» передачею в тому, що увипадку авторської задумки (запланованого аспекту) неможливо вивести дзвінкирадіослухачів в ефір.
Хоча існує певна думка, що майже непомітною але все ж такирізницею між цими двома видами програм є ще й якість оформлення програми зтехнічної точки зору. «В записаній програмі, при відповідній майстерностіведучого, можна створити необтяжливу атмосферу експромту, але при цьомууникнути всіх можливих мовних або звукових помилок – гулу від мікрофону,неловкого руху гостя, який міг зачепити динамік тощо» [53,150].
Отже, отримавши декілька тлумачень «авторської програми» таїї характеристики, можна вивести певне усереднене визначення «авторськоїпрограми на радіо». Авторська програма на радіо – це радіопередача, автор якоїодночасно виступає в ролі її творця та ведучого, режисера, літературного тамузичного редактора, коректора, а іноді і продюсера. Характерними ознакамиавторської радіопередачі є: повна відповідальність автора за її виробництво,конструювання та випуск, підбор теми, матеріалу та інформаційного приводу,написання журналістом тексту, підбір музичного матеріалу, спеціального джинглу,пошук спонсорів. Відредагувати таку програму та вирішити, випускати її до ефіручи ні, може тільки головний редактор або програмний директор.
1.2 Авторська програма на регіональних радіостанціях
У сучасній теорії і практиці засобів масової комунікаціїіснують певні категоріальний розподіл радіостанцій. Таке поділення сприяє більшточному визначенню та характеристиці певного типу радіостанцій та їх специфіки.
Окрім того, визначення відношення станції до певного типу,відповідно до цього поділення, може допомогти не тільки повністюохарактеризувати саму радіостанцію, наповнення її ефіру, але й більш точновизначитись із характеристикою ефірного продукту, особливо власного продукту,того, що створюється на такій радіостанції.
Отже, існують два рівня поділення типів радіостанцій:вертикальний (за масштабом розповсюдження віщання): загальнонаціональні(всеукраїнські) та регіональні (локальні, сітьові); та горизонтальний (заджерелами фінансування і форматом віщання): за форматом та джереломфінансування.
Вертикальний рівень (за масштабом): загальнонаціональні(всеукраїнські) та регіональні (локальні, сітьові).
Загальнонаціональні та регіональні радіостанції схожі міжсобою. В їх основі лежать одні й ті самі принципи віщання, технічне оснащення,формати. В історичному контексті це обумовлено тим, що першими радіостанціямибули саме загальнонаціональні, а вже регіональні були створені значно пізніше,та за подібністю (калькуванням) до перших [58]. Але й і у наш час існуєпевний мотив такого калькування – оскільки достатньо великий відсотокрегіональних та локальних станцій знаходяться на спонсорській дотації або насамофінансуванні, їх засновники (спонсори) не бажають ризикувати власнимкапіталом, випускаючи ризиковані експериментальні проекти. Набагато безпечнішета надійніше – використовувати шаблони вже готових програм, які користуютьсяпопитом та популярні серед слухацької аудиторії.
Найголовніші відмінності між регіональним тазагальнонаціональним радіо такі:
1. Кількістьгрошей, які витрачаються на рекламу (це безпосередньо впливає на якістьвласного продукту, технічне оснащення станцій, можливості віщання);
2. Розподілення ефірного часу (регіональні можуть більшвільно ним розпоряджатися, наприклад, запропонувати більш комфортний длярекламодавця час);
3. Інтерактивність (набагато вищій рівень інтерактивності урегіонального радіо, оскільки воно найбільш наближене до власної слухацькоїаудиторії);
4. Іміджеві проекти (на регіональних радіостанціях маютьбільшу можливість «прив’язки» до своєї аудиторії, міста, наприклад, проект«Великі запорожці» на радіо «Великий Луг»);
5. Регіональне (особливо локальне) радіо краще знає потребисвоїх слухачів, їх менталітет, тому в регіоні воно більш популярне, ніж сітьоверадіо.
Регіональне радіо на практиці представлене двома видами:локальними та сітьовими радіостанціями. Локальні радіостанції – такі, щостворені на місцях (в регіонах), та мають власний формат і концепцію поданняматеріалу. Вони найчастіше мають приватне, а не державне фінансування та майно(власне апаратуру). Сітьові – це ті радіостанції, які продовжують віщаннястоличних або загальноукраїнських радіостанцій на місцях (наприклад, «ШансонЗапоріжжя»), мають таку ж саму сітку ефіру, формат та концепцію, і лише запевними незначними категоріями орієнтуються на регіональну аудиторію(наприклад, відведення певного ефірного часу на місцевих рекламодавців). Такістанції найчастіше є філіалами більших радіокампаній та фінансуються ізабезпечуються ними.
Горизонтальний рівень (за А.А. Шерелем).
1. Поділення за форматом.
Поняття «формат» визначає, перш за все, основні принципи тапараметри віщання, тобто «визначення концепції роботи радіостанції,орієнтованої на певну потенційну аудиторію, її можливості для прослуховуваннята інформаційні й естетичні потреби» [60, 347].
Радіостанції, особливо комерційні (саме від цього залежитьприбуток та подальше фінансування), повинні досконально знати музичні смакисвоєї потенційної аудиторії і відбирати відповідний матеріал, оскільки відпопулярності ефірного продукту серед слухачів напряму залежить зацікавленість втакій радіостанції спонсорів або рекламодавців, а отже, відповідно, від цьогопрямо пропорційно залежить рівень доходів та подальшого фінансування.
Ці проблеми вирішуються через вибір та додержання певногоформату радіостанції – типу віщання, способу існування станції в ефірі. Впоняття «формат» входять: концепція віщання, а також підбір музичнихкомпозицій, що відповідають специфіці станції, відповідний спосіб поданняновин, рекламні ролики, джингли (аудіологотипи радіостанції), відбивки, манераспілкування ді-джеїв. Головна ідея програмування – обрати формат, який будепривабливим для аудиторії певних вікових категорій та занять, дозволитьутримувати увагу того сегменту ринку, в якому зацікавлена станція і,відповідно, рекламодавці. Тобто для того, що бути успішним, популярним такористуватися попитом серед слухацької аудиторії (і, відповідно, у спонсорів тарекламодавців), засновники радіостанції повинні визначитись із тим сегментомринку, з яким вони бажають співпрацювати (у цьому випадку – з цільовою аудиторією),вивчити потреби цього сегменту (інтереси слухачів), і обрати відповідний типпродукту, який буде користуватися попитом у слухачів (а це, перш за все, самеформат станції, і вже потім, відповідно до обраного формату – наповнення ефіру,вже готовий (куплений) ефірний продукт або ж власний ефірний продукт, такий, якавторські програми, якщо вони є доцільними в цьому форматі).
Найбільш популярними (та комерційно вигідними) у1990–2000-тих роках в США, Європі, Росії та Україні стали такі формати:
Формат АС – Adult Contemporary («Сучасний дорослий»). Має ряд підформатів (Hot AC, Urban AC, Lite). АС був найбільш популярний у80-ті роки, проте і на сьогодні не здає позицій лідера. Головна аудиторія цьогоформату – люди від 25 до 49 років. Ця вікова група найбільш приваблива длярекламодавців, оскільки максимально націлена на заробляння та витрачаннягрошей. Коефіцієнт рекламної вартості однієї тисячі слухачів на таких станціяхдуже високий. Проте деякі рекламодавці вкладають кошти в станції формату АС,оскільки їм самим подобається цей тип віщання. Такі станції дуже популярнітакож серед жіночої аудиторії.
Музична основа таких станцій – наймодніші та старі поп-хіти70–90-тих років, відсутність будь-якої «важкої» музики. В ефір подекуди можутьвключатися елементи «софт-року», які вдало поєднуються з ліричними баладами тамелодійною музикою. Ранкові ефіри таких станцій найчастіше ведуть найбільшпопулярні та високооплачувані ді-джеї (personalities). Ді-джеї, що працюють вдень таувечері, розмовляють в ефірі набагато менше. Новини та спорт на цихрадіостанція займають другорядне положення.
Формат CHR ( або EHR) – Contemporary (European) Hit Radio (у 1950–1960-ті роки він називався«Тор – 40»). Спочатку формат «Тор – 40» (CHR) був орієнтований на підлітків від12 до 18 років, проте в 1990-ті аудиторія цього формату значно «подорослішала»(15–35 років), так як починаючи з 1950–1960-х років з’явилося багаторізноманітних музичних стилів та напрямів, які потрапляють у перші десяткихіт-парадів та цікавлять людей різного віку. CHR – дуже енергійний формат, який де допускає навіть секундногомовчання в ефірі. Постійно повинна звучати «найгарячіша» музика, така, яказаймає високі позиції в національних та світових таблицях популярності. Для CHR характерно також мінімальнакількість новин, оскільки перенасичення ними ефіру може змусити молодогослухача вимкнути радіоприймач. Проте CHR-станціїзалишають блоки новин, роблячи їх для приваблення рекламодавців більшнасиченими, але короткими.
Формат Easy Listening(«Музика, легка для сприйняття») спочатку мав назву Beautiful Music. Основа цього формату –інструментальна музика, іноді з м’яким вокалом, популярні мелодії, яківиконуються музичними колективами з великою кількістю струнних інструментів.Основна аудиторія – люди від 40 до 50 років. Репліки ведучих зведені домінімуму, хоча деякі станції дають в ефір доволі великі випуски новин таінформаційні блоки.
Формат New Age(музика для зняття напруги та медитації – окрім музичних інструментів в нійприсутні звуки моря, лісу, крики птахів, дельфінів та ін.). В США радіостанціїформату New Age орієнтуються на «яппі» – молодихбізнесменів та ділових людей з престижною університетською освітою, так званих«вершків суспільства». В Росії та Україні нажаль наразі немає радіостанцій, якіпрацювали б виключно у цьому форматі.
Формат AOR – Album Oriented Rock/Adult Oriented Rock (рок-музика з альбомів/ рок длядорослої аудиторії); часто це не загальновідомі хіти, а визнані спеціалістамишедеври у своєму напрямку чи стилі. Композиції на таких станціях іноді звучатьдовше за стандартні на 3,5 хвилини, основну аудиторію складають слухачі від 18до 34 років, в основному чоловічої статі тому, що музичний зміст програм частовключає рок-композиції в жорсткому стилі «хард-н-хеві». Такі станції не дужецікаві потенційним рекламодавцям, оскільки мають достатньо вузьку аудиторію.
Цей формат може поділятися на підформати:
Modern Rock/Alternative («Сучасний рок/альтернативнамузика») та Classic Rock («Класика рок – музики»). В світіформат Modern Rock/Alternative, як правило, практикується настудентських локальних радіостанціях, орієнтується на молодіжну аудиторію, втой час, як Classic Rock – на більш дорослих людей. Classic Rock – станції «грають» найбільш хітовірок-композиції 1970–1980-х і початку 1990-х років.
Формат Nostalgia («Ностальгія»)– музика кінця 1940–1950-х років (епоха біг-бендов), розрахований на людей від50 років. Такі станції повністю або частково комп’ютеризовані. Головне –музика, а інші програмні елементи абсолютно непомітні. Рекламні роликивключаються в музичний потік нібито випадково, не поєднуючись у великі блоки.Однак на багатьох Nostalgia-станціяхключову роль грають personalities – авторитетні ведучі, які користуються повагою аудиторії. Подібний донього формат – Oldies,який зорієнтований на поп-стандарти 1950-х –початку 1960-х років: Елвіс Преслі,Everly Brothers та інших виконавців. На Українііснує також ще один підформат, дуже схожий за принципом побудови з форматом Oldies, але пропонує аудиторіїмузичні композиції, що були популярні у 80х або 90х роках. Такі підформатизазвичай є додатковими, а не основними для радіостанції, під трансляціївідводиться певний зазначений час (та найчастіше вони мають назву подібну до«гарячі дев’яності» тощо). Цей формат орієнтований на людей, віком, орієнтовно,від 30 років до 45.
В країнах, де англійська мова не є державною, існуютьстанції, які транслюють тільки національну поп — та рок-музику. Цей формат маєназву National Music або National Hit. Такі станції, як правило, користуютьсяпопулярністю, оскільки світова музична індустрія орієнтована на англомовнумузику, але пісні рідною мовою певної країни завжди більш улюблені середслухачів.
Вузька, проте стабільна аудиторія у станцій, які працюють уформаті Religious («Релігійне радіо»).Незважаючи на те, що цей формат може використовувати деякі програмні елементиінших форматів, коефіцієнт рекламної вартості однієї тисячі слухачів дуженизький, а іноді взагалі відсутній. Таке радіо орієнтується на чітко зазначенуцільову аудиторію та також мати своє внутрішнє поділення за принципомрелігійних течій (наприклад, баптистське радіо, християнське католицьке радіота інші).
Вказані формати розповсюджені на українському радіоринку,проте існує певна низка інших форматів радіостанцій, які навряд чи зможутьприжитися в наших умовах, наприклад Country – найбільш популярній на Півдні та на Середньому ЗаходіСполучених Штатів, або кантрі-музика (американський фолк). Багато радіо – тателестанцій, які транслюють кантрі, підтримуються на державному рівні, акантрі-музиканти – найбільш високооплачувані. В нашій країні такі радіопрограминавряд будуть рентабельними і зможуть окупатися без спонсорської допомоги.Також у нас не можуть отримати популярність радіостанції формату Urban Contemporary, які в основному орієнтуються нанаціональні меншини: вихідців з Іспанії та Латинської Америки, індіанців,афроамериканців та інші країни, де галасливі та гіперактивні ді-джеї ставлять вефір різну етнічну музику: латинські ритми, регбі, ритм-н-блюз тощо.
Проте в Україні можна очікувати збільшення кількостірадіостанцій таких форматів, як All News(«Тільки новини»), All Talk («Тільки бесіди»), All Comedy («Тільки розважальні програми»), атакож News/Talk. Останній формат характеризуєтьсяпоєднанням дзвінків у студію, інтерв’ю у прямому ефірі і великою кількістюновинної інформації. Це дуже вигідний формат для середніх радіохвиль. Незважаючи на популярність та надійність, він все ж залежить від майстерностійого творців та частково від кон’юнктури ринку. В період відносно подієвого«затишшя» в житті країни рейтинги подібного радіо падають.
Вказані формати мають дуже різноманітну аудиторію (найбільшеце стосується формату «All News») ікористуються особливою популярністю серед бізнесменів.
В українському радіопросторі також можлива поява на середніххвилях (СХ) радіостанцій формату MOR – Middle Of The Road («Середина шляху»), який розроблявсяспеціально для СХ. Музика такого формату визначається як «не дуже модна, але йне занадто стара, не дуже гучна, проте й не дуже солодка» [60, 353], а головноюособливістю MOR – станцій є абсолютнасвобода ді-джеїв в ефірі: вони оговорюють кожну композицію, дуже багатоспілкуються зі слухачами, основна аудиторія – слухачі від 40 років та більше.Найпопулярніші ді-джеї «вийшли» з MOR. Цей формат також містить великі блоки новин, інформацію продорожні пригоди, прогнози погоди та останні спортивні події.
Неможливо говорити про формати наших радіостанцій у чистомувигляді, як, наприклад, про чистий АС або чистий CHR – це завжди буде змішаний формат (CHR/AC або Roc/Talk тощо), що пов’язано із особливостямиукраїнського радіоринку, вимоги якого сильно відрізняються від особливостейрадіоринку Європи, і тим більш Америки.
1. Заджерелом фінансування радіопрограми поділяються на:
— комерційні (ефірне мовлення здійснюється за рахунокспонсорського фінансування, за рахунок продажу ефірного часу під рекламу, зарахунок продажу власного журналістського продукту до ефіру інших радіостанцій);
— державні (ефірне мовлення здійснюється за рахунокдержавного фінансування.
Отже, регіональне радіо – це радіо, яке має високий рівеньінтерактивності, найбільш повне та якісне орієнтування на потреби аудиторії (їїменталітет та смаки). Воно має реальну можливість більш функціонального такомфортного розподілення ефірного часу (по відношенні як до розміщеннярекламного матеріалу, так і взагалі до розподілу власного ефірного часу,орієнтовно до потреб аудиторії). Водночас воно має менше фінансування та меншітехнічні можливості (у більшості випадків, проте не завжди).
Регіональне радіо може бути державним або комерційним,локальним або сітьовим та мати будь-який формат віщання. Далі розглянемоосновні характеристики авторських програм на регіональних радіостанціях.
Для того, щоб якісно та повно визначити специфіку авторськихпрограм на регіональних радіостанціях, звернемо увагу на поради щодо створеннятакого типу програм, що подаються В.Л. Цвіком, оскільки принципи створення(принципи побудови драматургії програми) і є основою майбутнього кінцевоговаріанту власне програми [56, 410]. Тобто знаючи принципи побудови, можнавизначити яким має бути готовий варіант тієї чи іншої радіопрограми і вже зацим принципом визначати її вади, недоліки та особливості, а також ті характерніриси, які властиві тільки одній, певній програмі та які вирізняють її з-поміжряду журналістських продуктів того ж типу.
В.Л. Цвік дає такі поради щодо підготовки тематичних(авторських) радіопрограм:
1. Жанрово-тематичні особливості програм більшостірадіостанцій визначаються орієнтацією на групи населення, диференційовані завіковою, соціально-економічною або етнічною ознакою. Тобто, головним чинникомстворення такого типу програм є потреби власне тієї аудиторії, для якої цейпродукт буде створюватись.
2. Визначення формату станції є першим важливим кроком длярозробки стратегії підготовки програм, організації роботи всього колективу ікожного журналіста окремо. Формат радіостанції є визначальним для підборужурналістського персоналу та журналістського продукту, який буде поступати в ефір.
3. Оскільки практично всі однотипні станції працюють з однимі тим самим музичним матеріалом, гарно підібраний репертуар та частота повторівокремих записів можуть зіграти важливу роль у приверненні уваги слухачів (длявизначення таких параметрів використовуються опитування слухачів, абовизначення комп’ютером раціональної частоти повторів тих чи інших музичнихномерів).
Також важливим аспектом є створення певного «брендового»продукту, за яким певна радіостанція може бути відразу визначена серед слухачів.Таким брендовим проектом може бути як постать ведучого, певні програми абоцикли програм, а й також така не досить вагома деталь, як джингл певноїпрограми (наприклад випуску новин) або коротка музична вставка між програмами,блоками реклам тощо (так звані «позивні»).
4. Підбір ді-джея (ведучого). При створенні авторськоїпрограми в його обов’язки входить: конструювання та випуск програми, відбіртеми, матеріалу та інформаційного приводу, написання тексту, відбір музичногоматеріалу, спеціального джинглу, іноді – пошук спонсорів.
Також журналіст може стати «голосом радіостанції», їївизначальною рисою, за якою легко розпізнати яке радіо наразі лунає у ефірі(так звана «зірка радіо», або «брендовий ді-джей»).
5. Попередня підготовка до випуску (заготовки ді-джея), пошукгостей, матеріалу, попередній відбір музичного масиву, технічна підготовка. Зарівнем попередньої підготовки визначається якість та професійність не лишеоднієї радіопрограми, але й усієї радіостанції загалом.
6. Чергування музики та голосу ді-джея, відповідність такогочергування та співвідношення музичного часу обраному формату.
7. Відбір гостей (доцільність появи гостей у авторськійпередачі). Потрібно зауважити, що при правильному підборі гостя важливо завждипам’ятати – не потрібно довго розмовляти з людиною до початку запису (це можейого виснажити, або змусити «повторюватися» чи апелювати до розмови, якоїслухач не чув; також потрібно оминати питання, на які можна дати односкладнувідповідь).
В.Л. Цвік подає окремі критерії правильної (професійної)роботи ді-джея (ведучого) такої програми [56, 420]. Знання цих критеріївдопоможе знайти вади або особливості не стільки в технічно-драматургічномуоформленні програми, скільки саме в роботі журналіста, що є доцільним приоцінюванні саме авторських радіопрограм.
Критерії оцінювання рівня професійної компетенції ведучогопрограми:
1. Не можна перетворювати новини в нудне перерахуванняфактів. Завжди шукайте деталі, які вдихнуть життя в ваше повідомлення.Виявляйте нестандартність та оригінальність, не забуваючи, одначе, протактовність.
2. На радіо потрібно розповідати, а не читати (ви не віщаєтедля широкої аудиторії, ви пояснюєте конкретному радіослухачеві, що відбуваєтьсяв світі).
3. Слід користуватися простою розмовною мовою, яка буде зрозумілоюкожному окремому вашому слухачу.
4. Перший абзац повідомлення повинен бути коротким іенергійним, щоб збудити цікавість радіослухача, який, можливо слухає неуважно.(Перша фраза повинна захопити, зацікавити, привернути увагу, викликати бажанняслухати далі. Слухача завжди приваблює елемент емоційності, деякий особистіснийвідтінок, який закликає до відчуття причетності до певної події не тількиавтора, але й того, кому призначене це повідомлення).
5. Слід використовувати короткі, прості, точні, конкретні,зрозумілі фрази.
6. Слід дотримуватись принципу оперативності, якийвиражається через вживанням теперішнього часу при описанні певного процесу,події, явища.
7. Не висловлюйтеся занадто емоційно, не зловживайтедраматичними інтонаціями і словами.
8. Уникайте професійного жаргону. Також варто уникативживання складних слів, термінів та визначень, якщо без них можна обійтись безшкоди змісту повідомлення.
9. Слідкуйте за тим, щоб не образити тих, про когорозповідаєте (наприклад, не називайте людину з певними фізіологічними абопсихологічними відхиленнями калікою).
10.Уникайте перебільшень, не плутайте множину з одниною.
11. Не починайте повідомлення з прямої мови (якщо це цитата).Не починайте повідомлення із спірних тверджень без посилання на джерело.
12. Майте такт та почуття міри.
13. Слідкуйте за тоном голосу (повчання та поблажливістьдратують слухачів), за вимовою, дикцією.
14. Робота з мікрофоном (працюйте без вдихів – видихів, якихбуло би чутно слухачеві, слідкуйте за появою сторонніх технічних шумів). Такожважливим є аспект технічної обробки музичного матеріалу та композиційнихмузичних аранжувань програми («перебивки» та «джингли»). Якість звуку маєзавжди бути на високому рівні, не залежно від фінансового забезпечення татехнічного оснащення студії. Також журналіст (автор програми) повинен хоча бповерхово орієнтуватися в апаратному оснащенні студії, користуватисякомп’ютерними програмами обробки звуку.
Узагальнюючи і систематизуючи наведені вимоги до створеннярадіопрограм пропонуємо власну модель оцінювання якості авторської програми нарегіональній радіостанції:
1. Визначення типу регіональної радіостанції, її фінансування(це дозволить виявити рівень фінансового уложення в створенні власногорадіопродукту, доцільність створення власного радіопродукту, технічніможливості).
2. Визначення формату радіостанції.
3. Визначення аудиторії радіостанції.
4. Жанрово-тематичнаособливість обраної для аналізу програми.
5. Особливість програми (чим вона відрізняється серед іншихпрограм з тими ж ознаками).
6. Підбір ді-джея (ведучого) – вдалість та доцільність виборусаме цього ді-джея (за статтю, віком, професійними та мовними здібностями).
7. Якість та відповідність у відборі теми, інформаційногоприводу, матеріалу та музичного матеріалу, джинглу.
8. Попередня підготовка до випуску (заготовки ді-джея), пошукгостей, матеріалу, попередній відбір музичного масиву, технічна підготовка.
9. Чергування музики та голосу ді-джея, відповідність такогочергування та співвідношення часу на музику до обраного формату програми тарадіостанції в цілому.
10.  Відбіргостей (доцільність появи гостей в авторській передачі).
11. Текстове наповнення передачі, якість тексту:
— нудне перерахування фактів, або присутність деталей, які“вдихнуть” життя в повідомлення;
— розповідь, або читання тексту;
— використання простої розмовної мови;
— якість першого абзацу (фрази) повідомлення;
— використання коротких, простих, точних, конкретних,зрозумілих фраз;
— наявність оперативності;
— емоційність, зловживання драматичними словами;
— використання професійного жаргону, складної термінологіїтощо;
— тактовність, почуття міри ведучого;
— присутність перебільшень, фактичних, мовних або лексичнихпомилок;
— оформлення прямої мови, цитат у мові ведучого;
— тон голосу, вимова, дикція ведучого, гостя;
— робота з мікрофоном, наявність сторонніх технічних шумів.
Отже, регіональні радіостанції мають певний категоріальнийрозподіл (горизонтальний та вертикальний), кожний з яких виявляє певніхарактерні особливості радіостанції та диктує стиль віщання та формат; зумовлюєякісний відбір журналістів і технічних працівників, їхню професійність;технічне та фінансове забезпечення та має прямий вплив на формування сіткивіщання певної радіостанції загалом.
Визначення цих особливостей може стати вирішальним припроведенні якісного аналізу радіопродукції, а саме – авторських розважальнихпрограм на запорізьких регіональних радіостанціях.

РОЗДІЛ 2.  ОСОБЛИВОСТІ АВТОРСЬКИХ РОЗВАЖАЛЬНИХ
ПРОГРАМ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РАДІО
2.1. Характеристика авторських розважальних програмрадіостанції
“Великий Луг”
Радіостанція «Великий Луг» (частота 101,8) в ефірі з 1995року і на разі займає одне з провідних місць в медіа просторі Запоріжжя.
Інформативне наповнення ефіру цією радіостанцією необмежується лише випусками новин. Маленькими вставками ведучий подає інформаціюпро найсвіжіші та цікаві новини кіно, шоу-бізнесу, спорту, новітніх технологійта просто цікаві факти з життя пересічних людей.
Ефіри супроводжуються іграми у прямому ефірі з аудиторією,розіграшами призів. Слухачі можуть дзвонити на радіо, виправляти помилкиведучих, пропонувати власні ідеї щодо нових програм або нового формату (абопідбору тематики) для тих програм, що наразі транслюються в ефірному мовленні(що, власне, і є проявом інтерактивності). Радіо також відвідували зірки кінота шоу-бізнесу, чиновники, політики, тож можна сказати що воно користуєтьсяпевним попитом та авторитетом серед слухацької аудиторії.
На радіостанції багато власних проектів. Наприклад, «ВеликийЛуг» має дочірній проект, радіо «102,2 FM» — рок-н-рол радіо. Також радіостанція має дуже професійно виконанийофіційний сайт: www.vlug.zp.ua.
На радіо навіть працює людина з дефектом дикції – ОлександрМороз, що створює певний антураж для іміджу радіо.
Найголовніші віхи в історії радіостанції «Великий Луг»:
— 23 вересня 1995 року радіостанція почала віщати.
— У 1997 році на радіо з’являється перший комп’ютер, до 1998року завершилася комп’ютеризація служби новин.
— В 1999 році в пульт радіо потрапляла блискавка.
— У 2000 році радіо вводить систему телефонного голосування,коли під час ранкового ефіру ведучий задає питання та варіанти відповідей(набираєш відповідний номер телефону, система автоматично зараховує твійдзвінок як один голос), але спочатку слухачі сприйняли цю систему негативно.
— У 2002 році вийшов авторський проект («900 секунд«Орієнтиру», програма для бізнес-еліти, ведуча – Наталя Берегова).
— У 2003 році у радіо з’явився дочерній проект, радіо «102,2 FM» — рок-н-рол радіо, яке в 2004 р.почало свою роботу як самостійний проект.
— У 2004 році в ефірі побував Віктор Ющенко.
— У 2006 році в ефірі побував (на той час прем’єр-міністр)Юрій Єхануров. Двічі – Юлія Тимошенко.
— У 2007 році радіостанцію переформатували, вона стала«Першим справжнім радіо». У тому ж році радіо провело гучну акцію «Шашлик Big Show» (1травня, пляж, ігри з ведучими, шашлик, призи).
Маючитакубагатуісторію,радіостанціящене зупинилась у своємурозвитку,прогресуючита вдосконалюючись. Творчийколективпрофесійнореалізуєвласнізадумиу вигляді авторськихпроектів.На радіо «Великий Луг» наразітранслюються в ефірному мовленні таківласніпроекти:
1. «Чартернийрейс»
Ведуча – Марія Чайкіна. Це –хіт-парад, в якому щотижневопрезентується новий для аудиторії виконавець або новий сингл вже відомогопопулярного музиканта.
Слухачі можуть впливати на розподіл місць у хіт-параді шляхомголосування на офіційному сайті радіостанції. Результати щотижневогоголосування подаються також у формі короткої замітки в газеті «Острів свободи».
Програма виходить по суботах о 12:00.
2. «Дежавю»
Ведуча – Ліка Полонська. Програма «Дежавю» побудована запринципом, традиційних музичних новин – це добре забуті хіти минулих літ. Авторта ведуча програми відстежує «еволюційний розвиток» загальновідомих пісень будьякого музичного стилю. Автор в хронологічному порядку подає оригінальнікавер-версії та її переспіви, використовуючи для цієї цілі, навіть,найрідкісніші, унікальні, колекційні записи, коментує їх та оцінює якість ідоречність переспівів того чи іншого музичного твору.
Програма виходить кожну середу о 12:30 та о 16:30.
3. «Народний рейтинг «Великі запорожці»
Великий соціальний проект, прикликаний згадати всіх людей, щоварті титулу «Великі запорожці». Проект повністю інтерактивний – голосуватиможна за допомогою газетних анкет, СМС-повідомлень та повідомлень на офіційномусайті радіостанції, поштової скриньки. Цей проект є частиною більш глобальногопроекту, який підтримують більшість ЗМІ м. Запоріжжя, а саме соціальногопроекту «Запоріжжя – наше місто!».
4. «Протихіт»
Ведучий – Едуард Туманов. Щотижня у ефірі «ПершогоСправжнього радіо» виходить парад антихітів з Едуардом Тумановим – це п’ятірканайбезглуздіших пісень та композицій, що набридли. «Протихіт» складається здумок слухачів, які голосують SMS-повідомленнями, та ді-джеїв радіо.
У програми є свої особливості. Так, у рубриці «Вбиває насмерть» можна почути жартівливі фрази з текстів пісень. У рубриці «Останнійпривіт» — пісні, які «покидають» (на тиждень) фонотеку радіо «Великий Луг» івостаннє «співають» на 101,8 FM.
Проект «Протихіт» допомагає зробити ефір «Першого Справжньогорадіо» саме таким, який хоче чути слухач. А як розподіляться міста можнадізнатися щоп’ятниці з 18:00 до 19:00 на 101,8 FM.
Отже, для аналізу обрані такі авторські розважальні програми:
1. «Чартерний рейс»;
2. «Дежавю»;
3. «Протихіт».
Перші три ознаки з характеристики стосуються радіостанціїзагалом, тобто є однаковими для обраних програм радіостанції «Великий Луг»(«Чартерний рейс», «Дежавю», «Протихіт»).
Визначення типу регіональної радіостанції, її фінансуваннядозволить виявити рівень фінансового забезпечення, доцільність створеннявласного радіопродукту, технічні можливості.
«Великий Луг» – радіостанція регіонального масштабу, зона їїпокриття – місто Запоріжжя та запорізька область. Станція локальна, за джереломфінансування – комерційна. Існує за рахунок продажу ефірного часу під рекламу.Офіційний сайт радіостанції дуже гарно та професійно оформлений, що доводитьте, що «Великий Луг» турбується про власний імідж та не шкодує грошей наполіпшення якості надання послуг. Великим плюсом також є наявність он-лайн –версії, ретранслятора ефіру, за допомогою якого при наявності Інтернету радіоможна слухати навіть там, де немає радіохвиль, можна навіть записувати потрібніпередачі.
Радіо існує вже майже п’ятнадцять років, протягом яких вонозмінило декілька форматів віщання. Звісно, велика кількість ефірної продукціїпобудована на принципах вже існуючих радіопрограм та шаблонів, особливорозважального (музичного) характеру (наприклад, хіт-паради та програми змузикою на замовлення), але існує і сектор власних проектів радіостанції. Ціпроекти як розважального формату, так і соціального (наприклад «Великізапорожці»).
Наразі радіостанція має змішаний формат, за основними характернимирисами можна визначити його, як поєднання формату MOR – Middle Of The Road («Середина шляху»), та формату АС – Adult Contemporary («Сучасний дорослий»).
Формат АС – Adult Contemporary («Сучасний дорослий»), на сьогодні є провідним і дуже розповсюдженим вУкраїні загалом та, власне, в Запоріжжі. Цільова аудиторія цього формату –слухачі від 25 до 49 років, які досить привабливі для рекламодавців.
Коефіцієнт рекламної вартості однієї тисячі слухачів на такихстанціях дуже високий, отже вони користуються попитом серед спонсорів тарекламодавців, і, відповідно, радіостанції мають з цього попиту доволі великийфінансовий дохід.
Музична основа радіостанції «Великий Луг» – наймодніші тастарі поп-хіти 1970–1990-х років, відсутність будь-якої «важкої» музики. В ефірінколи включаються елементи «софт-року», ліричні балади та мелодійна музика.Новини, прогнози погоди, повідомлення про затори на дорогах, спорт – на ційрадіостанції займають другорядне місце.
Елементи формату MOR – Middle Of The Road («Середина шляху») на «ВеликомуЛугу» проявляються в підборі більшої частини музичного матеріалу, а також, що єголовною особливістю MOR – станцій, це абсолютна свобода ді-джеїв в ефірі: вони оговорюють кожнукомпозицію, дуже багато спілкуються зі слухачами. На такій основі, наприклад,будуються програми типу «пісні та привітання по заявках». Цей форматдоповнюється (але не характеризується, як було зазначено) короткимиінформаційними вставками – блоками новин, інформацією про дорожні пригоди,прогнозами погоди та останніми спортивними подіями.
Отже, можна зробити висновок, що наповнення радіоефіру«Великого Лугу» характеризується певним підбором музичного матеріалу (хіти;популярні мелодії; музика не дуже модна, але й не занадто стара, не дуже гучна,проте й не дуже солодка; наймодніші та старі поп-хіти 70-90 років; відсутністьбудь-якої «важкої» музики. В ефір подекуди можуть включатися елементи«софт-року», ліричні балади та мелодійна музика). Блоки новин, спортивні,прогнози погоди тощо – займають другорядне місце, ді-джеї мають велику свободув ефірі.
Серед рекламодавців радіостанція користується популярністю(відповідно до обраного сегменту цільової аудиторії). Аудиторія «Великого Лугу»складається із слухачів віком від 25 до 50 років.
1. Авторська розважальна програма «Дежавю»
Ведуча – ЛікаПолонська. Програма виходить кожну середу о 12:30 та о 16:30. Тематика передачі– порівняння оригінальних варіантів пісень з подальшими їхніми переспівами,реміксами, міксами, каверами та рімейками. Жанр – розважальна авторська музичнапрограма.
Особливістю цієї програми є те, що програма дуже чіткоструктурована. Відповідно до ієрархії матеріалу, на початку програми подаєтьсяголовна (оригінальна) версія композиції, та відповідний матеріал до неї(відомості про групу, що її виконує, про автора композиції та власне їїісторію). Після цього, в хронологічному порідку, подаються пізніші варіантикомпозиції та коментар (оцінка) ведучої.
Автор (ведуча) не лише подає фактаж, порівнює та дає оцінку,вона ще подає в ефір приспів кожного варіанту пісні – теми передачі, тобто даєможливість слухачу самому зробити відповідні висновки. Окрім того, дуже цікавимє саме підхід індивідуальної оцінки ведучої кожного поданого варіанту пісні.Цей прояв суб’єктивності в журналістиці є властивим та доречним саме врегіональному форматі, де кожен журналіст спілкується з аудиторією в більшінтимному форматі, більш індивідуалізовано, створюючи атмосферу довіри тадружнього спілкування. Таку атмосферу створює не лише сам факт коментарю, але йтон ведучої – м’який, приязний, дружній, з використанням простого тазрозумілого розмовного стилю.
Підбір ді-джея (ведучого) доцільний. Важливим аспектом цьогоє те, що ведуча є не лише автором програми, але й власником найбільш рідкіснихзаписів. Професійність та мовні здібності Ліки Полонської знаходяться нависокому рівні (передача ведеться українською мовою). Вдало підібраний форматпередачі, структура, матеріали гарно поєднуються з коментарями ведучої, їїм’яким тембром голосу, інтонаціями.
Приводом для вибору тієї чи іншої композиції може стати івихід нової версії вже відомої раніше пісні, і власний розсуд автора передачі.Підбір матеріалу – відповідний, оригінал музичної композиції подається уповному обсязі, ремікси – у скороченні. Оскільки автор не лише подає різніваріанти однієї і тієї пісні, але й розповідає історію і оригіналу пісні, іісторію групи, яка вперше виконала саме цю композицію – це потребує серйозноїпопередньої підготовки. Крім того, дуже багато часу займає пошук всіх абобільшості переробок однієї певної композиції, адже їхня кількість не усталена,а може збільшитися у будь-який час.
У програмі від 16 грудня 2009 року Ліка Полонськапрезентувала варіації пісні «Sexual Revolution»(групи «Army of Lovers») – загальновідомі кавери групи «А.Р.М.І.Я.»,співака Бориса Моїсеєва, та відомий лише вузькому колу музикознавців реміксанглійського ді-джея. Цей приклад доводить, що автор проекту відповідальноставиться до кожного випуску, адже дуже мало слухачів мають справжню можливістьзнайти нерозповсюджені в Україні (або в Інтернеті) варіації певної композиції.До речі, факт такої довіри до вибору ведучої (тобто, коли вона, наприклад,повідомляє, що наразі існують лише чотири варіації пісні) свідчить про високийрівень співпраці та довіри між ді-джеєм регіонального локального радіо та йогоаудиторією.
Співвідношення голосу ведучого (коментарів) до музичногонаповнення приблизно 1:5, крім того самі коментарі йдуть під музичний супровід(мотив композиції – теми передачі).
За драматургією побудови – передача не передбачає запрошеннягостей. Що стосується саме текстового наповнення передачі, якості коментарівведучої, то можна зазначити, що журналістка використовує просту розмовнулексику; розповідає, а не зчитує власне сам текст; використовує необхідниймінімум професійної термінології (наприклад, «кавер-версія», «ремікс»,«рімейк»). Вона вживає короткі, влучні, зрозумілі фрази; тон – інтимний ідружній. В подачі матеріалу простежується певна емоційність та суб’єктивність(у оціночних коментарях), але це не псує передачу, а навпаки, сприяє створеннюатмосфери довіри між авторкою та аудиторією.
Якість звуку – дуже висока, джингл легкий для сприймання тазапам’ятовування.
2. Авторська розважальна програма «Чартерний рейс»
Ведуча– Марія Чайкіна.Програмавиходитьпо суботах о 12:00.
За принципом побудови, «Чартерний рейс» – музичний хіт-парад,в якому щотижнево презентується новий для аудиторії виконавець або новий синглвже відомого популярного музиканта. Отже тему програми можна визначити як«висвітлення новинок музичної сфери шоу-бізнесу». Жанр – розважальна авторськамузична програма.
Інтерактивність передачі висока – слухачі можуть безпоседеньовпливати на розстановку місць у хіт-параді (шляхом голосування на офіційномусайті радіостанції). Результати щотижневого голосування подаються також увигляді короткої замітки в газеті «Острів свободи». Це також дуже важливийаспект, адже свідчить не лише про професійну взаємодію декількох різних засобівЗМІ одного регіону, що, до речі, також істотно, а ще й про той факт, що радіовикористовує можливості інших видів мас-медіа, щоб наблизитися до своєїаудиторії (тобто це власне радіо ефір, газетні замітки, Інтернет сайт).
Відмінність цієї програми від цілого пласту подібних не дужевелика. Драматургічна основа побудована за класичним, вже неодноразововипробуваним принципом: ведуча подає коротку підводку до кожної музичноїкомпозиції та називає її рейтинг («місце») у хіт-параді цього тижня, післячого, власне і подається композиція, в короткому або повному вигляді (цезалежить від «місця» цієї композиції в рейтингу).
Особливістю «Чартерного рейсу» є презентація новихкомпозицій, про які більшість слухачів ніколи не чула, з підводкою до них таподанням коротких відомостей про виконавця або цікавих «неофіційних» фактів проособливості створення тієї чи іншої пісні. Оскільки слухачам хіт-параду дляголосування пропонується певний набір пісень, серед яких «новинки» ще немає, товибір чергової композиції для презентації залежить цілком від авторки цьогопроекту. Тобто журналістка має не лише бути в курсі новинок шоу-бізнесу, але йзалишатися обізнаною настільки, щоб пояснити аудиторії, хто виконавець, з якогоальбому ця композиція, чи вийшов вже новий альбом та ін.
Наприклад, у передачі від 24 жовтня 2009 р. ведуча провелапрезентацію нової пісні Енріке Іглесіаса «Lost Inside Your Love». Окрімкоротких відомостей про самого виконавця, Марія Чайкіна подала факти про новийальбом, до складу якого ця пісня буде входити та час виходу кліпу на цю піснюна телеканалі М1.
Підбір ді-джея доцільний. Молодий дзвінкий жіночий голос ізжвавими інтонаціями, дуже гармонійно поєднується з швидким темпом поданняінформації та набором композицій, більшість з яких майже завжди танцювальні,тобто швидкого ритму.
Приводом для виходу чергового випуску є щотижневі результатиголосування слухачів, результати якого і подаються у вигляді ступеневогохіт-параду музичних композицій.
Співвідношення голосу ведучого (коментарів) до музичногонаповнення приблизно 1:10, крім того самі коментарі подаються під музичнийсупровід (мотив стандартного джинглу програми, ненав’язливий легкий ритм).
За драматургією побудови передача не передбачає запрошеннягостей. Що стосується саме текстового наповнення передачі, якості коментарівведучої, то можна зазначити, що журналістка використовує просту розмовнулексику; її фрази короткі, влучні, зрозумілі, іноді римовані, іноді включаютьелемент жарту, каламбуру, обігравання назви певної композиції, наприклад, «Save me» співає Шакіра, і слухачі таки їїврятували, залишивши на 9 місці нашого хіт-параду» (Марія Чайкіна, «Чартернийрейс», програма від 26 грудня 2009 року); тон ведучої – веселий, життєрадісний,активний, налаштовує аудиторію на легке сприймання поданої інформації.
Якість звуку – дуже висока, джингл легкий для сприймання тазапам’ятовування.
2. Авторська розважальна програма «Протихіт»
Ведучий– Едуард Туманов. Програма виходить щоп’ятниці, о 18:00. Тематика передачі – підбір музичних композицій, що встигли набриднути. Жанр – розважальна авторська музична програма.
Драматургічна побудова передачі передбачає поділення напідрубрики. Основна рубрика не має назви, складається власне з переліку тапрослуховування обраних музичних композицій, які коментуються ведучим, до речі,часто саме з негативним або навіть саркастичним емоційним забарвленням самоговласне коментарю.
У рубриці «Вбиває на смерть» автор програми подає цитати зпісень, які можуть викликати сміх слухача; недоречні, недосконалі з точки зорумовностилістичних або навіть логічних принципів побудови речень відносно правилросійської або української мови. У рубриці «Останній привіт» — звучать пісні,які «залишають» (на тиждень) фонотеку радіо «Великий Луг». Пісні для цієїрубрики обираються двома шляхами: за допомогою попереднього голосування середаудиторії радіостанції, та у залежності від кількості замовлень цієї пісні доефіру (чим частіше лунає композиція, тим більший в неї шанс потрапити дорубрики «Останній привіт»). У другому випадку кількість виходу композиції доефіру найчастіше вираховується власне ді-джеями радіо, але й існує такожстатистична підводка пісень, яку щотижня автоматично виводять за допомогоюкомп’ютеру.
Інтерактивність передачі також висока – слухачі можутьвпливати на розстановку місць у ієрархії протихітів (голосування відбуваєтьсяна спеціально створеному форумі на офіційному сайті радіостанції, або задопомогою SMS-повідомлень, які слухачінадсилають на певний зазначений номер телефону). Щоправда ведучий залишає засобою право на власний розсуд додавати чи прибирати композиції зі спискупротихітів.
Оскільки хіт-паради антихітів явище не нове, з чіткосформульованими принципами побудови, особливістю саме «Протихіта» на радіо«Великий Луг» є поділення за рубриками, які надають звичайній музичній програмібільш глибокого наповнення та додаткових функцій. Окрім розважального, програмамає і практичне значення, наприклад, вона допомагає звільнити ефір від тихмузичних композицій, які можуть «засмічувати» ефір та надокучати слухачам своїмпостійним звучанням.
Підбір ді-джея (ведучого) доцільний. Професійність такомунікативні здібності ведучого досить високі. Вдало підібраний форматпередачі, структура, матеріали гарно поєднуються із сатиричними коментарямиведучого, його подекуди іронічними інтонаціями, гумористичною рубрикою «Вбиваєна смерть».
Приводом для вибору тієї чи іншої композиції стають ірезультати чергового голосування слухачів, і власний розсуд автора передачі,ді-джеїв, що працюють на радіостанції «Великий Луг». Підбір матеріалу –відповідний, музичні композиції подаються лише у скороченому вигляді, щообумовлено саме особливістю такого типу хіт-параду, адже суть його полягає втому, щоб на деякий час (найчастіше на тиждень) або навіть назавжди звільнитиаудиторію від прослуховування тих мелодій, які вже встигли їм набриднути.
Оскільки автор не лише подає перелік композицій, обранихслухачами та ді-джеями, але й шукає додаткову інформацію (зокрема, для рубрики«Вбиває на смерть»), підготовка до виходу програми потребує певних зусиль зісторони ведучого-автора. Окрім того, дуже багато часу займає технічна обробкатих музичних композицій, які входять до змісту програми, адже вони подаються нелише у скороченні, але й з тієї частини композиції, яку слухачам відразувдається розпізнати.
Співвідношення голосу ведучого (коментарів) до музичногонаповнення приблизно 1:2. За драматургією побудови передача не передбачаєзапрошення гостей.
Що стосується саме текстового наповнення радіопрограми,якості коментарів ведучого, то можна зазначити, що фрази журналіста влучні,зрозумілі, включають в себе елемент жарту, каламбуру, іронії. Присутній жанркоментарю та рецензії. Тон ведучого веселий, активний, іронічний, налаштовує налегке сприймання поданого матеріалі. Якість звуку – дуже висока, джингл легкосприймається і запам’ятовується.
За проаналізованими критеріями визначено, що наповнення радіоефіру «Великого лугу» характеризується певним підбором музичного матеріалу.Блоки новин, спортивні і метеопрогнози – займають другорядне місце. Ді-джеї іавтори-ведучі програм мають велику свободу в ефірі.
Серед рекламодавців радіостанція користується популярністючерез сегмент цільової аудиторії, яку вона охоплює, та через певний рівеньпопулярності радіостанції серед слухачів. Аудиторія «Великого лугу» складаєтьсяіз слухачів віком від 25 до 50 років.
В ході аналізу встановлено, що хоча ці авторські передачі вцілому побудовані на принципі вже існуючих передач подібного типу, вони все жтаки мають певні, властиві, притаманні тільки їм особливості. Наприклад, дужецікавим є саме підхід індивідуальної оцінки ведучими того музичного матеріалу,що подається в ефір. Цей прояв суб’єктивності в журналістиці є властивим тадоречним саме в регіональному форматі, де кожен журналіст спілкується заудиторією в більш інтимному форматі, більш індивідуалізовано, створюючиатмосферу довіри та дружнього спілкування. Таку атмосферу створює не лише самфакт коментарю, але й приязний, дружній, в міру жартівливий тон ведучих-авторіврозважальних програм.
2.2 Специфіка авторських розважальних програм радіо«Ностальжи»
Деякі джерела зазначають, що (теоретично можна говорити, щоця медіа компанія створена на базі радіо «Ностальжи», хоча скоріше її можнаназвати радіо-аналогом друкованої «Запоріжжя Медіа» (офіційний інформаційнийпортал м. Запоріжжя).
Радіостанція «Ностальжи» працює в ефірі з 1995 року і на разізаймає одне з провідних місць в медіа просторі Запоріжжя. Частота її виходу102,4 Гц. (Директор – Рекалова Олена Олександрівна). Передавач знаходиться в м.Нікополь. 
На рубежі двохтисячного року це радіо було популярним завдякисвоїм інтерактивним прямим (опівнічним) ефірам. На сьогодні інформативненаповнення ефіру не обмежується лише випусками новин. Маленькими вставкамиведучі подають інформацію про найсвіжіші та найцікавіші новини кіно,шоу-бізнесу, спорту, новітніх технологій та просто цікаві факти з життяпересічних громадян.
Ефіри супроводжуються іграми зі слухачами у прямому ефірі,розіграшами призів, інтерактивним спілкуванням.
Досить часто радіо відвідують зірки кіно і шоу-бізнесу,чиновники, політики. В ефір радіостанції впроваджено багато власних проектів.Офіційний сайт радіостанції “Ностальжи” наразі дуже слабко оформлений, йогоадреса в Інтернеті: fm.zp.ua/modules/newbb/.
Найголовніші етапи в історії радіостанції «Ностальжи»:
— Радіостанція створена 1 серпня 1995 року. Віщанняздійснювалося з маленької кімнати без ремонту, телефону, Інтернету.
— Перші зірки, що відвідали радіо – В’ячеслав Бутусов, МаксимПокровський, Ігор Корнелюк.
— 1996 – перший переїзд радіостанції (тепер ефірна булавеликою за розміром), дівчатам-новинаркам виділили окремий стіл та мікрофон.
— 1996 рік – кінцевий варіант створення інформаційноговідділу.
— «Ностальжи» стало сітьовим радіо, відкрилися філіали умістах Нікополь, Мелітополь, Токмак і Бердянськ. Трансляції поширювалися на всюЗапорізьку та частину Дніпропетровської областей.
— 1997 рік. Почалися виїзди ді-джеїв в якості самостійнихтворчих одиниць. Першопрохідцями стали Р. Дягілєв і А. Шалютін. З 1998 рокусформувалася ціла компанія (Дягілєв, Шалютін, Курочкін), яка регулярновиступала в Бердянську, Мелітополі, Токмаку, Нікополі, Молочанську.
— 1998 рік. Другий переїзд ефірки. З’являється спліт-система,комп’ютери.
— 2005 – безлімітний Інтернет.
Власні проекти радіостанції «Ностальжи»:
1. «База даних»
Освітній(освітньо-пізнавальний) проект, прикликаний коротко подавати цікаві факти з різнихсфер людського буття. Має на меті підвищення рівня цікавості радіостанції середслухачів та підвищення їх рівня загальної освіченості.
Закріпленого запрограмою ведучого – не має. Програма виходить щогодини кожного дня.
2. «Запорізькі історії з Ростиславом Дягілєвим»
Ведучий –Ростислав Дягілєв. Соціальний проект радіо «Ностальжи», схожий за принципом зпрограмою «Місто ЗП» на телеканалі «Запоріжжя». Тобто це програма, якарозповідає про місто Запоріжжя, його історію, історію будинків, кафе, назв вулиць,культуру та інші факти з життя городян, навіть легенди та байки про місто. Цейпроект є частиною великого проекту – «Запоріжжя – наше місто».Програмавиходить щодня, раз на три години.
3. «Твій день в історії»
Освітній проект,прикликаний стисло подавати відомості про цей (певний) день на історичному тлі(наприклад, дати народження відомих людей, даті якоїсь важливої події абонаукового виноходу). Мета проекту – підняття загального рівня освіченостіаудиторії, привернути увагу до радіостанції слухачів з високим інтелектуальнимрівнем або активною громадською позицією. Виходить щодня о 13:30.
4. «Без спонсора»
Ведуча – КсеніяГоробцова. Освітній проект, який повідомляє цікаві факти про наукові відкриття,інформацію, що маловідома широкому загалу. Проект також прикликаний піднятизагальний рівень освіченості аудиторії, привернути увагу до радіостанціїслухачів з високим інтелектуальним рівнем, а також молоді, що навчається.Виходить три рази на день, щодня. Час виходу не зафіксований.
5. «Нічний ефір»
Розважальна авторська музична програма, яка не має постійноговедучого і побудована за принципом подання музики на замовлення у поєднанні ізживим спілкуванням із ді-джеєм в прямому ефірі (дзвінки слухачів до студії),можливе також запрошення гостей до студії.
Такий принцип побудови програми є головною особливістюформату MOR – станцій, які характеризуються абсолютною свободою ді-джеїв вефірі (вони оговорюють кожну композицію, дуже багато спілкуються із слухачамитощо).
Програма можемати чисто розважальний (за принципом побудови та драматургією)характер, абозмішаний, коли у своїй розмові ді-джей може торкатися певних соціальних проблемабо явищ.
Виходить щодня в0:30.
6. «Червоне печиво»
Ведучий –Ростислав Дягілєв. Розважальна програма, побудована за принципом короткої«вставки» в Нічний ефір, на протязі якої ведучий жартівливо розповідає «жахливіісторії» в жанрі «історії піонерського кострища». Програма є особистою «фішкою»саме радіо «Ностальжі», та має цілком та повністю розважальний характер. Також,ведучий програми, Ростислав Дягілєв, також є вагомою персоною в радіо ефірі такористується дуже великою популярністю серед слухачів радіо. Виходить щоночі о01:00.
Отже,авторськими розважальними програмами, які проаналізуємо в цій роботі будутьтакі:
1. «Нічний ефір».
2. «Червоне печиво».
Перші три ознаки з характеристики стосуються радіостанціїзагалом, тобто є однаковими для двох обраних програм радіостанції «Ностальжи»(«Червоне печиво» та «Нічний ефір»).
Визначення типу регіональної радіостанції, її фінансуваннядозволяє виявити рівень фінансового забезпечення у створенні журналістамивласного радіопродукту, доцільність його існування та технічні можливостірадіовіщання.
«Ностальжи» це радіостанція регіонального масштабу, локальна,створена цілком та повністю на технічній та фінансовій базі місцевого(запорізького) журналістського середовища. За джерелом фінансуваннярадіостанція є комерційною, вона існує за рахунок продажу ефірного часу підрекламу, та спонсорські вливання.
Офіційний сайт радіостанції, як такий, слабо та не професійнооформлений, важкий для орієнтування, та містить у собі дуже мало фактичногоматеріалу. Плюсом є лише наявність інтерактивності (форуми з назвами «Питаннята критика», «Поради щодо вдосконалення ефіру» тощо), проте активність ді-джеївна цьому сайті не значна, а поради слухачів майже не сприймаються. Великиммінусом є не лише відсутність он-лайн – версії ретранслятора ефіру, а й повнане зорієнтованість (та небажання) працівників «Ностальжи» влаштувати такуверсію в майбутньому.
Радіо існує вже майже п’ятнадцять років, протягом яких вонозмінило декілька форматів віщання. Звісно, велика кількість ефірної продукціїпобудована на принципах вже існуючих радіопрограм, але є сектор власнихпроектів. Ці програми і розважального, і соціального (наприклад, «Запорізькіісторії») характеру.
Наразі радіостанція також має змішаний формат, поєднанняформату MOR – Middle Of The Road («Середина шляху») (особливо сильнориси цього формату виявляються під час «Нічного ефіру»), та формату АС – Adult Contemporary («Сучасний дорослий»), у якомуздійснюється весь денний ефір.
Музична основа «Ностальжи» – наймодніші та старі поп-хіти1970–1990 років, відсутня будь-яка «важка» музика. В ефір подекуди включаютьсяелементи «софт-року», ліричні балади та мелодійна музика. Півроку тому настанції існував проект «Неформат», програма, під час виходу якої в ефірвидавалась не дуже поширена серед широкого загалу слухачів музика стилю Rok, Punk, Oi, Ska тощо, що надає привід вважатирадіостанцію такою, що не завжди притримується класичного типу віщання, таздатною на ризикові (неприбуткові) проекти.
Новини, спорт, прогнози погоди та короткіінформаційно-освітні програми на цій радіостанції займають першочерговеположення, наприклад, випуск новин відбувається кожної години, крім того докожного випуску за 15 хвилин підводиться анонс новин.
 Такий пріоритет є характерним саме для радіо «Ностальжі»(Запоріжжя), оскільки розважальну функцію віднесено на другий план, а напершому знаходиться інформаційна та освітня (про що свідчать програми «дляінтелектуального розвитку» типу «Без спонсора» тощо), що свідчить не лише пробажання привернути якомога більше слухачів, а про бажання підвищити загальнийінтелектуальний розвиток серед цільової аудиторії. Такий підхід можна вважатибрендовим для радіостанції.
Можливим також у майбутньому переорієнтування радіо формату зширокої загальної аудиторію на людей, які здобувають вищу освіту або вже їїмають, адже всі передумови для такого переформатування наразі вже створені.
Елементи формату MOR – Middle Of The Road («Середина шляху») на «Ностальжи»,як вже зазначалось, максимально сильно використовуються під час Нічного ефіру,а у денному ефірі його елементи виявляються лише в підборі більшої частинимузичного матеріалу.
Можна зробити висновок, що наповнення ефіру радіостанції«Ностальжи» характеризується певним підбором музичного матеріалу (хіти;популярні мелодії; музика не дуже модна, але й не занадто стара, не дуже гучна,проте й не дуже солодка; наймодніші та старі поп-хіти 70-90 років; відсутністьбудь-якої «важкої» музики.
 В ефір подекуди можуть включатися елементи «софт-року»,ліричні балади та мелодійна музика. Також, в ефір можуть виходити «не форматні»музичні композиції, популярні серед неширокої верстви слухачів).
Пріоритет блоків новин, спортивних, прогнозів погоди,коротких освітні або соціальні програми є характерним (навіть «брендовим») самедля радіо «Ностальжі» (Запоріжжя), оскільки розважальну функцію віднесено надругий план, а на першому знаходиться інформаційна та освітня. Такожособливістю радіо є передумови переформатування віщання на інший тип цільовоїаудиторії.
Серед рекламодавців радіостанція користується популярністю,найбільшою серед регіональних радіостанції міста Запоріжжя. Аудиторія «Ностальжи»складається із слухачів віком від 35 до 50 років.
1. Авторськарозважальна програма “Нічний ефір”
Специфіка програми та її регулярність (а також розміщення всітці віщання) не передбачає постійних ведучих. У різні періоди цю програмувели Ростислав Дягілєв, Віка Чернова, Ксенія Горобцова та ін. Програма виходитьщодня в 00:30.
Тематика передачі – поєднання програми «музика та привітанняза замовленнями» із вільним спілкуванням ді-джея зі слухачами. Жанр –розважальна авторська музична програма.
Особливістю цієї програми є саме поєднання двох різних типіврадіо програм. Перший тип – музична програма за замовленням. За її жанровоюспецифікою, ведучий повинен лише зачитувати в голос привітання та повідомленняслухачів, називати музичну композицію, яка далі має лунати в ефірі, у деякихвипадках дозволено подавати короткі тактичні коментарі та репліки (наприклад,«і всі ді-джеї нашого радіо приєднуються до цього привітання»). Другий тип – цепередачі за принципом «Talk show», де80% наповнення ефіру займає саме мовна діяльність ведучого: спілкування ізгостями та слухачами, які зателефонували на програму. Музику ж у цьому випадкуді-джей зазвичай готує заздалегідь, щоб вона гармонійно поєднувалась ізтематикою та інформаційним наповненням саме цього випуску.
Програма «Нічний ефір» радіо «Ностальжи» є прикладом дужегармонійного поєднання обох типів. А менша «прив’язка» ведучого до певноїтематики у цьому випадку, надає ведучим більшої свободи в ефірі, що допомагаєстворити атмосферу невимушеності та дружнього спілкування.
Також особливістю цієї програми можна вважати тематичнеспрямування кожного випуску. За більшості характеристик програму можнавизначити саме як розважальну, але подекуди теми, що обговорюються ведучим тагостем, або ведучим та слухачами, що потрапили до прямого ефіру, можуть матидуже серйозний соціальний, суспільний або психологічний зміст (наприклад, тема«сімейних розлучень» у програмі від 19 жовтня 2009 року, або проблема «батьки –діти» у програмі від 20 грудня 2009 року).
Підбір ді-джеїв (ведучих) не можна назвати доцільним або недоцільним, адже найважливіший аспект (принаймні, останнім часом) вибору самецього, а не іншого ведучого полягає у фактичній спроможності або неспроможностівести ефір вночі. Проте вдало підібраний формат передачі, структура, матеріалидають гарне поєднання з будь-якою манерою вести ефір, тому змінність ведучих невідіграє значної ролі у сприйманні радіопрограми.
Приводом для виходу чергового випуску може стати будь-що –новини шоу-бізнесу, свято, якась подія або явище як загальноукраїнського, так імісцевого (локального) масштабу, навіть пропозиції самих слухачів.
Принцип підбору музичного і інформаційного матеріалувідповідний.
Оскільки лише від ведучого цілком та повністю залежить якістькожного випуску, його тематика та наповнення, це потребує від значноїпідготовки до ефіру.
Ведучий повинен хоча б орієнтовно визначитися з темою(темами), приблизно відібрати репертуар, «накидати» текст або хоча б декількатезисних цитат, провести підготовчу роботу з гостем (попередня бесіда з ним,налаштування на невимушений лад, інструктаж з користування необхідним мінімумомтехнічного обладнання студії тощо).
У програмі від 3 січня 2010 року, наприклад, Віка Черновапрезентувала декілька нових музичних композицій новорічної тематики. Крім того,у розмовній частині програми слухачі ділилися своїми враженнями від святкуваннянового року, розповідали новорічні прикмети і традиції. Сама ведуча знайшладекілька цікавих новорічних прикмет, яких дотримуються мешканці інших міст України,та навіть інших країн.
Співвідношення голосу ведучого до музичного наповненняприблизно 2:1, крім того спілкування часто відбувається під легкий музичнийсупровід. За драматургією побудови передача передбачає запрошення гостей тапряме спілкування із аудиторією.
Що стосується саме текстового наповнення програми, якостікоментарів ведучих, то можна зазначити, що журналісти ведуть програму легко, звикористанням розмовної лексики; розповідають, жартують, наводять приклади звласного життя. В програмі використовуються жанри інтерв’ю, коментаря,розповіді, байки, жарту, життєвої історії, подекуди навіть памфлету. Фразикороткі, влучні, зрозумілі; тон ведучих дружній, приязний, викликає довіру таспівучасть. Дуже цікавим є аспект оригінальності манери кожного ведучого, томуподекуди існує аспект поділу аудиторії програми за принципом ді-джея, щоповинен вийти у ефір того чи іншого разу). Якість звуку – дуже висока, джингллегкий для сприймання та запам’ятовування.
2. Авторська розважальна програма «Червоне печиво»
Ведучий – Ростислав Дягілєв. Програма виходить щодня в 01:00.Тематика передачі – оповідання «жахливих історій» в жанрі «історії піонерськогокострища». Жанр – розважальна авторська програма.
Особливістю цієї програми є те, що це єдиний проект на теренахзапорізького радіо ефіру. Ця розважальна програма побудована за принципомкороткої «вставки» в Нічний ефір, на протязі якої ведучий жартівливо розповідає«жахливі історії», які були дуже популярні у радянські часи.
На фоні «страхітливої» музики, «жахливим голосом» ведучийрозповідає чергову казку з несподіваним кінцем, підтримуючи хоч і жартівливу,але напружену «лячну» атмосферу.
Передача не має ніякого прикладного значення, окрім бажаннярозважити аудиторію та підняти рейтинг радіостанції, та загалом орієнтована надорослу аудиторію, якій знайомі піонерські табори.
В цій програмі інтерактивність виявляється лише в тому, щоматеріал для оповідань ді-джей може брати серед тих історій, що власне длянього залишають на сайті слухачі.
Підбір ді-джея дуже вдалий. Окрім того, що Ростислав Дягілєвє власне автором цього проекту, він ще й один з найбільш популярних ді-джеїв на«Ностальжи». Молодий, ініціативний, неординарний, артистичний, з неповторнимтембром голосу, ведучий вдихає особливе життя в свої розповіді, надаючи їміндивідуального, неповторного звучання, та певної, властивої лише йому,інтерпретації. Тому, навіть якщо слухач вже давно знає саме цю, історію, цейведучий подасть її так, що буде цікаво слухати її і в сто перший раз.
Акторські дані ведучого знаходяться на доволі високому рівні,хоча, по суті, такий рівень не має суттєвого прикладного значення. Інфо-привідпрограми – просто розповідь чергової історії.
Кожна програма потребує пошуку нового матеріалу дляоповідання, та нової музики для супроводу, технічної обробки кожної музичноїкомпозиції.
Голос ведучого лунає на фоні музики, тому можна сказати, щоспіввідношення голос – музика дорівнює 1:1. Таке співвідношення дуже доцільне,тому що музика створює потрібну атмосферу для розповіді. Поява гостей упрограмі не доцільна і не передбачена.
Що стосується саме текстового наповнення програми, можназазначити, що журналіст веде її легко, на одному диханні. Розповідаючи черговуісторію, Ростислав використовує артистичні здібності, «розігрує сценки»,жартує.
В його роботі використовується жанр розповіді, байки. Фразита тон відповідний для створення напруженої таємничої атмосфери. Якість звуку –дуже висока, джингл легкий для сприймання та запам’ятовування.
Отже, в ході аналізу встановлено, що хоча ці авторськіпередачі в цілому побудовані на принципі вже існуючих передач такого типу, вонивсе ж таки мають певні, властиві тільки їм особливості, наприклад, поєднаннядвох зовсім різних типів програм (наприклад, в «Нічному ефірі») або ж поєднаннярозважального аспекту програми з соціальним її наповненням. Також дуже цікавимє велика кількість нової (пізнавальної) та цікавої інформації. Навітьрозважаючись, чуєш дуже багато нових фактів – саме це найголовніша особливістьрадіо “Ностальжи”.

ВИСНОВКИ
В ході дослідження обраної теми було виявлено, що в сучаснійжурналістиці науці існує певна розбіжність в трактуванні поняття авторськапрограма. Низка вчених-журналістикознавців, які займалися розробкою проблеми«авторської програми» як такої (Г.В. Лазутіна, В.Л. Цвік, М.І. Калуцька та ін.) не виокремлюють їїрізновид як авторської програми на радіо. Водночас вчені, які займалисявивченням власне особливостей радіо як засобу масової інформації (А.А. Шерель)не займалися вивченням особливостей саме регіонального радіо. Тому поєднаннядвох тем, трактування поняття “авторська програма” та характеристикарегіонального радіо як такого, може стати новим напрямом вжурналістикознавстві.
В ході дослідження ми отримали проаналізували декількатлумачень терміну «авторської програми», виявили її характерні ознаки,проаналізували особливості радіопрограм і сформулювали варіант дефініціїтерміну “авторська програма”, який трактуємо як радіопередачу, автор якоїодночасно виступає в ролі її творця та ведучого, режисера, літературного тамузичного редактора, коректора, а іноді і продюсера.
Характерними ознаками авторської радіопередачі є: повнавідповідальність автора за її виробництво, конструювання та випуск, вибір теми,інформаційного приводу та підбір матеріалу, написання журналістом тексту,підбір музичного матеріалу, спеціального джинглу, пошук спонсорів. Дозвіл навихід авторської програми в ефір надає головний редактор або програмнийдиректор.
Регіональні радіостанції мають певне категоріальне поділення(горизонтальне та вертикальне), кожне з яких надає станції певних особливостейта диктує стиль віщання, якісний і професійний відбір журналістів та технічнихпрацівників, технічне і фінансове забезпечення, а також безпосередньо впливаєна формування сітки віщання певної радіостанції.
Визначення цих особливостей стало вирішальним для якісногоаналізу радіопродукції, а саме – авторських розважальних програм на запорізькихрегіональних радіостанціях “Великий Луг” і “Ностальжи”.
Результати аналізуавторських розважальних радіопрограм дозволяють констатувати, що наповненняефіру радіостанції «Великий Луг» характеризується певним підбором музичногоматеріалу (хіти; популярні мелодії), який є домінуючим; блоки новин, спортивніта метеопрогнози займають в ефірі другорядне місце, Ді-джеї радіостанції“Велиуий Луг” мають в ефірі велику свободу. Серед рекламодавціврадіостанція користується популярністю. Аудиторія «Великого Лугу» складаєтьсяіз слухачів віком від 25 до 50 років.
В ході аналізу встановлено, що хоча авторські передачі(«Дежавю», «Протихіт» та «Чартерний рейс») в цілому побудовані на принципі вжеіснуючих передач такого типу, вони все ж таки мають певні, властиві тільки їмособливості: дуже цікавим є саме підхід індивідуальної оцінки ведучих тогомузичного матеріалу, що подається в ефір. Цей прояв суб’єктивності вжурналістиці є властивим та доречним саме в регіональному форматі, де коженжурналіст спілкується з аудиторією в більш інтимному форматі, більшіндивідуалізовано, створюючи атмосферу довіри та дружнього спілкування. Такуатмосферу створює не лише сам факт коментарю, але й тон ведучих – приязний,приятельський, в розмовному стилі.
Наповнення радіо ефіру «Ностальжи» характеризується певнимпідбором музичного матеріалу, дуже подібного до матеріалу на радіо «ВеликийЛуг», проте на «Ностальжи», на відміну від «Великого Лугу» блоки новин,спортивні, прогнози погоди, короткі освітні або соціальні програми займаютьчільне місце, ді-джеї (у порівнянні) мають дуже велику свободу (щоправда лише вНічному ефірі). Серед рекламодавців радіостанція “Ностальжи” користуєтьсянайбільшою популярністю.
В ході аналізу встановлено особливості авторських передачрадіостанції “Ностальжи” («Нічний ефір», «Червоне печиво»): будова на принципіпоєднання двох різних типів програм («Нічний ефір» — «музика та привітання зазамовленням» і «Talk show»), наявність великої кількостіпізнавальної інформації. Головна специфіка розважальних програм радіостанції“Ностальжи” – поєднання розважальної і пізнавальної інформації.

СПИСОКВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.  Андроников И.Т. Слово написанное исказанное // Я хочу рассказать вам. – М.: Наука, 1965. – C. 16 – 25.
2.  Бараневич Ю.Д. Жанры радиовещания:Проблемы становления, формирования, развития. – К.: Знання – Прес, 1978. – 357с.
3.  Барманкулов М.К. Журналистика длявсех. Общность и специфика жанров печати, телевидения и радиовещания. –Алма–Ата: Наука, 1979. – 210с.
4.  Барманкулов М.К. Познатьсовременника: Очерк в газете, на телевидении, радио, в документальном кино. –Алма–Ата: Наука, 1985. – 230 с.
5.  Барноу Э. Как писать для радио ителевидения: Пер. с англ. – М.: Академия, 1960. –420 с.
6.  Белицкий Я.М. Профессия — журналист// Телевидение и радиовещание. – 2000. – №1. – С. 5–12.  
7.  Беляев С.Д., Коробицын В.М.Радиостанции России: Государственное и независимое вещание. – М.: Издательскийцентр Академия, 1995. – 170 с.
8.  Бернштейн С.И. Язык радио. – М.:Информационно – издательский центр Connect, 1977. –456 с.
9. Бубукин А.Б.Интерактивность на радио: только плюсы. – Режим доступа: elar.usu.ru/bitstream/1234.56789/842/1/urgu0369s.pdf
10. Бехтина Н.Р.Радио — это прежде всего розговор // Техника кино и телевидения. – 2000. – № 2.– С. 10–12.  
11. Бойков Г.С.Развитие основных принципов взаимодействия Центрального и местного радиовещания.– М.: Издательство Московского государственного университета им. М. В.Ломоносова, 1981. – 348 с.
12. Васильева Т.В.Радиожурналистика — проблемы «живого» вещания //Вестник Ленинградскогоуниверситета. – Сер. 2. История, языкознание, литература. – 1987. – № 4. – С. 37–45.
13. Васильева Т.В.Публицистические жанры радио. – М.: Академия, 1992. – 250 с.
14. Васильева Т.В.Публицистические жанры Российского радио. – СПб: Издательство Санкт– Петербургского университета, 1992. –195 с.
15. Гаймакова Б.Д., СенкевинМ.П., Макарова С.К. Мастерство эфирного выступления. – М.: МАИК, 1996. – 473 с.
16. Гальперин Ю.М.Человек с микрофоном. – М.: МАИК, 1971. – 230 с.
17. Гаспарян В.В.Работа радиожурналиста. Технология творчества. – М.: Информационно– издательский центр Connect, 2000. – 480 с.
18. Зазыкин В.М.Психологические аспекты формирования интереса к телевизионным и радиопередачам// Аудитория. – 1988. – № 6. – С. 23–30.
19. Зарва М.В. Словов эфире: О языке и стиле радиопередач. – М.: Академия,1977. – 245 с.
20. Засурский И.Д.Масс– медиа Второй Республики. – М.: Информационно–издательский центр Connect,1999. – 476с.
21. Звуковой мир.Книга о звуковой документалистике / Под ред. Шилова Л.М. – М.: Наука, 1979. – 246 с.
22. Калуцкая М.И.Авторские проекты. – Режим доступа: www.journalism/0_object92813.html
23. Кетов С.Д. Радиослушание// Среда. – 1999. – № 2. – С. 45–47.
24. Кувшинов Д.Н.Новые технологии: благо // Среда. – 1998. – № 1. – С. 26–29.
25. Куденко О.Р.Подвиг народа. – М.: Академия, 1971. – 485 с.
26. КузнєцоваО.Д. Засоби масової комунікації. Посібник: Вид. 2-ге, перероблене й доповнене.– Серія «Навчальні та наукові видання професорсько-викладацького складуЛьвівського національного університету імені Івана Франка» – Львів: ПАІС, 2005.– 200 с.
27. Лазутина Г.В. Основы творческой деятельностижурналиста. – Режим доступа: www.journ.bsu.by/index.php?option=com_remository&Itemid=108&func=startdown&id=120.
28. Летунов Ю.А.Время. Люди. Микрофон. – М.: Искусство, 1974. – 279 с.
29. Летунов Ю.А. Оразвитии документальной радиожурналистики. – М.: Искусство, 1966. – 375 с.
30. Летунов Ю.А. Чтоскажешь людям? – М.: Искусство, 1980. – 198 с.
31. Летунов Ю.А. Оразвитии радиожурналистики в России. – М.: Наука, 1966. – 460 с.
32. Лизанчук В.В.Основи радіожурналістики. – К.: Знання, 2006. – 628 с.
33. Лизанчук В.В.Радіожурналістика: засади функціонування. Підручник. – Львів: ПАІС, 2000. – 366с.
34. Любосветов Д.И.По законам эфира. О специфике творчества радиожурналиста. – М.: Наука, 1979. – 270 с.
35. Любосветов Д.И. К вопросу о движении творческих формв отечественной радиожурналистике. Журналистика в 1999 году. – М.: Информационно–издательский центр Connect, 2000. – 387 с.
36. Ляшенко Б.П.Наедине с микрофоном. – М.: ИЦМ, 1974. – 394 с.
37. Ляшенко Б.П.Радио без тайн. – М.: ИЦМ, 1985. – 463 с.
38. Маграчев Л.Н.Сюжеты, сочиненные жизнью. – М.: Издательство Московского государственногоуниверситета, 1972. – 356с.
39. Маграчев Л.Н.Встречи у микрофона. – М.: Знание, 1959. – 145 с.
40. Маккой К. Вешаниебез помех. – М.: Информационно-издательский центр Connect, 2000. – 487 с.
41. МаклюэнГ. Методы исследования средств массовой коммуникации. – М.: Наука, 1997. – 320с.
42. МарченкоТ.А. Радиотеатр. Страницыистории и некоторые проблемы. – М.: Сатам, 1970. – 280 с.
43. Методологическиепроблемы изучения телевидения и радиовещания /Под ред. Багирова Э.Г., РужниковаВ.Н. – Режимдоступа: www.mirrabot.com/work/work_61539.html
44. Минков М.Д.К проблеме жанров в радиовещании // Телевидение и радиовещание за рубежом. –М.: Атманай, 1973. – С. 3–53.
45. МиронченкоВ.Б. Диалогические жанры радиовещания. – К.: Либідь, 1978. – 230 с.
46. МихайловБ.Р. Большие пороги. – М.: Знание, 1964. – 257 с.
47. МихайловБ.П. Радиоочерк. – М.: Издательство Московского государственного университета, 1958.– 148 с.
48. Моїсеєв В.А.Журналістика та журналісти. – К.: Дакор, 2002. – 402 с.
49. Музыря А.А.Искусство слушать мир. – М.: Наука, 1989. – 471 с.
50. МузыряА.А. В эфире — радиостанция «Юность». – М.: Просвет, 1979. – 326 с.
51. НовиковК.Ю. Радиорепортаж. – М.: Издательство Московского государственногоуниверситета, 1967. – 237 с.
52. ОвсенниковТ.Н. Радио России — реформа без цели // Среда. – 1998. – №2. – С. 8–15.
53. ОлейникВ.П. Радиопублицистика. Проблемы теории и мастерства. – К.: Либідь, 1978. – 431с.
54. Омашев Н.О.В борьбе с негативными… – Алма–Ата: АСТ, 1990. – 389 с.
55. Офіційний сайт радіостанції «Великий Луг». – Режимдоступу: www.vlug.zp.ua
56. Офіційний сайт радіостанції «Ностальжи». – Режимдоступу: www.zabor.zp.ua/SMI/podrobno/radio_nostalji.htm
57. Отечественноерадио в современных условиях: Сборник статей. / Под ред. Сухаревой В.А. – М.:Академия, 1998. – 380 с.
58. Очеркиистории советского радиовещания и телевидения. Ч. 1. 1917-1941. / Под ред.Лапина С.Г. – М.: Наука, 1972. – 347 с.
59. ПотятиникБ.М. Мережеві ЗМІ в Україні: прогноз розвитку // Телевізійна йрадіожурналістика. – 2009. – № 8. – С. 74–79.
60. Радиожурналистика:Учебник / Под ред. Шереля А.А. — М.: Издательство Московского государственногоуниверситета, 2000. – 480 с.
61. Радиоискусство:Теория и практика. / Сост. Зверев В.Н. – М.: Искусство, 1981. – 230 с.
62. РевенкоА.П. У микрофона наш корреспондент. – М.: Наука, 1964. – 340 с.
63. РомазановаЭ.М. Бурные волны радиоэфира // Среда. – 1998. – № 3. – С. 12–19.
64. РувинскийА.Н. Вольный сын эфира // Дон. – 1997. – № 2. – С. 5–7.
65. РужниковВ.Н. Так начиналось: Историко–теоретическийочерк советского радиовещания. 1917–1928. – М.: Знание, 1987. – 474 с.
66. СамойленкоЮ.А. Планирование на телевидении и радиовещании // Планирование работы вредакции. – М.: Простоп, 1979. – С. 452–470.
67. СухареваВ.Н. Любовь троих // Среда. – 1999. – № 8. – С. 28–35.
68. СмирновВ.В. Жанры радио журналистики. – К.: Дакор, 2002. – 450 с.
69. СмирновВ.В. Формы вещания. – К.: Дакор, 2002. – 380 с.
70. ФихтелиусЭ. Десять заповедей журналиста: Пер. со шведского. – М.: Наука, 1999. – 70 с.
71. Цвик В.Л. Журналист с микрофоном. Учебное пособие. –М.: Издательство МНЭПУ, 2000. – 59 с.
72. ЧантлерП., Стюарт П. Основы радиожурналистики: Пер. с англ. – М.: Наука, 2000. – 529с.
73. Ченин О.П.Личность ведущего на радио и телевидении // Информационный сборник. – 1979. –№ 4. – С. 15–23.
74. Шерель А.А.Там на неведомых подмостках: Радиоискусство. Проблемы истории и теории,1922–1941. – М.: Российский институт искусствознания Министерства культуры РФ.,1993. – 483 с.
75. ЩербатюкВ.М. Радиорепортаж. – М.: Наука, 1970. – 327 с.
76. ЯрошенкоВ. Н. Информационные жанры радиожурналистики. – М.: Наука, 1976. – 290 с.
77. ЯрошенкоВ.Н. О некоторых видах современных информационных радио-программ //Информационный сборник. – 1983. – № 1. – С. 20–31.