Особливостіекологічного, соціального і економічного розвитку території (на прикладіПівденного регіону України)
ВУкраїні історично склалися сприятливі фізико-географічні, гідрологічні,структурно-геологічні умови, які призвели до утворення багатьох видів природнихресурсів. Територія України знаходиться у кількохгеографо-кліматичних зонах. Таке унікальне розташування країни зумовилоформування багатьох якісних та кількісних показників природно-ресурсногопотенціалу.
Усистемі територіальної організації суспільства природно-ресурсний потенціалвідіграє важливу роль і включає до свого складу всі природні ресурси регіону.Завдяки природно-ресурсному потенціалу розвивається виробничо-господарськийкомплекс регіонів і країни в цілому.
Якзазначають СІ. Дорогунцов, П.П. Борщевський та Б.М. Данилишин,природно-ресурсний потенціал — це сукупність природних ресурсів і природнихумов, які знаходяться у певних географічних межах, що забезпечують економічні,екологічні, соціальні, культурно-оздоровчі та естетичні потреби людини ісуспільства.
Українськимученим В.П. Руденком дано теоретичне обґрунтування природно-ресурсномупотенціалу, зроблена кількісна та якісна оцінка природно-ресурсного потенціалукожного регіону України і визначено, що економічно оцінений природно-ресурснийпотенціал країни відноситься до її національного багатства.
Сучасніпроблеми, які виникли через нераціональне використання природно-ресурсногопотенціалу, створюють базу для перегляду і переорієнтації всієї ресурсноїполітики країни і пріоритетних напрямів розвитку регіонів.
Даніпроцеси є специфічними для кожного регіону залежно від природно-ресурсногопотенціалу, територіальних умов розміщення продуктивних сил.
Доприродно-ресурсного потенціалу відносять природні умови (клімат, геологічні,морфологічні, гідрологічні, гідрогеологічні) та природні ресурси (земельні,водні, лісові, рекреаційні, мінерально-сировинні). Поряд з терміном«природно-ресурсний потенціал» використовується термін«еколого-економічний потенціал», який є близьким за сутністю допопереднього терміну. Еколого-економічний потенціал — це теоретичнообгрунтовані та практично доступні природні ресурси і властивості природнихекосистем для розвитку господарсько-виробничого комплексу кожного регіону ікраїни в цілому, використання яких не створює загрозу або небезпеку длянавколишнього природного середовища. Як зазначає М.Ф. Реймерс, регіональнийеколого-економічний потенціал — це антропогенне навантаження на територію, якепоки що не призводить до зростання негативного впливу порушених природнихекосистем на господарський розвиток. За методикою українських вчених С.І.Дорогунцова, О.С Новоторова, Т.С Ніколаєнко, природні ресурси пропонуєтьсярозглядати як інтегровані ресурси і проводити комплексну їх оцінку, яка повиннавключати три рівні: природно-історичний, природно-ресурсний таеколого-соціально-економічний. Використовуючи дану методику з метою вивченняприродно-ресурсного потенціалу Південного регіону України, можна визначитисутність та місце економічної оцінки природних ресурсів у системі показниківйого розвитку.
Наекономічну оцінку природних ресурсів впливають якісні характеристики природнихресурсів для споживача та кількісні характеристики, які включають витратисуспільства на розвідку, добування, транспортування та включення вгосподарсько-виробничий комплекс регіону, а також витрати на відновлення таохорону.
Інтегрованаекономічна оцінка природних ресурсів впливає безпосередньо наеколого-соціально-економічний рівень оцінки природних ресурсів, що, свою чергу,впливає на якісні та кількісні показники еколого-економічного потенціалурегіону.
Модельраціонального природокористування в регіонах України повинна базуватися наголовних аспектах Концепції еколого-збалансованого природокористування наприкладі комплексного розвитку аграрного сектора економіки і рекреаційногокомплексу за умови збереження природно-ресурсного потенціалу регіону інавколишнього середовища:
– розвитокаграрного сектора на основі реконструкції існуючих технологій та впровадженнянових технологій вирощування і переробки сільськогосподарських культур зврахуванням вимог охорони навколишнього середовища;
– раціональневикористання рекреаційних природних ресурсів акваторії Чорного і Азовськогоморів, створення рекреаційного комплексу та відповідної інфраструктури зурахуванням вимог охорони навколишнього середовища.
Модельпередбачає розподіл прибережної зони, в основу якого покладено такі принципи:
• принцип комплексності використання природно-ресурсногопотенціалу для забезпечення якісних умов життєдіяльності та добробутунаселення;
• принцип історичності при розробці стратегіїекономічного розвитку регіону, який враховує регіональні особливості розвиткугалузей економіки району, багаторічний досвід, знання та можливості трудовихресурсів регіону;
• принцип оптимальності вимагає таких обсягів використанняприродних ресурсів для задоволення потреб суспільства, які не створюють загрозидля порушення балансу в еколого-економічній системі регіону;
• принцип територіальної диференціаціїприродокористування передбачає розподіл території регіону на зони різноїінтенсивності природокористування, визначення основної ланки в економіці кожноїзони та розробку системи відповідних природоохоронних заходів для кожної зониприродокористування.
Реалізаціяцих принципів можлива лише при врахуванні всіх зв’язків і факторів взаємовпливукомпонентів природно-ресурсного потенціалу зони рисосіяння, які можнавикористовувати нині і в майбутньому з метою екологічного зростання таполіпшення умов життєдіяльності населення і комплексного розвитку регіону.
Згідноз еколого-економічною моделлю раціонального природокористування в прибережнійзоні України передбачається створення трьох підзон: перша — природоохоронна,водоохоронна, медична підзона; друга — природоохоронна; третя — підзонаінтенсивного сільськогосподарського виробництва. У кожній з підзонзастосовуються відповідні технології вирощування і переробкисільськогосподарських культур, заходи з охорони навколишнього середовища, кожнапідзона характеризується відповідними показниками екологічної і економічноїефективності.
Упершій природоохоронній, водоохоронній, медичній підзоні передбачаєтьсячасткове збереження зрошувальних систем з обов’язковою їх реконструкцією наресурсозберігаючі системи з повторним циклом водовикористання. Умовою длязбереження зрошувальних систем є відповідні гідрогеолого-меліоративні показникитериторій, а також відсутність на цих територіях екологічних проблем. Цяпідзона розташована на відстані двох кілометрів від берегової лінії узбережжяЧорного і Азовського морів і є прибережною, водоохоронною медичною зоноювідповідно до ст. 89,90 Водного Кодексу України про двокілометрову зону; ст. 33, 60, 62, 63 ЗаконуУкраїни „Про охорону навколишнього середовища”, про „Санітарні правила інорми охорони прибережних вод морів від забруднення у місцях водовикористаннянаселення” та Постанови Кабінету Міністрів України № 703 від 18.05.98 р.„Про санітарну охорону Скадовської медичної зони в межах Скадовськогорайону”. З метою охорони рекреаційних ресурсів у даній підзоні іможливістю їх використання в рекреаційних цілях моделлю передбаченозастосування безгербіцидних, безпестицидних технологій вирощуваннясільськогосподарських культур з забороною скидів дренажно-скидних вод вакваторію Чорного і Азовського морів .
ОсобливостямиПівденного регіону України є використання природно-ресурсного потенціалу дляпотреб промисловості, аграрного сектора економіки, а також для розвиткурекреаційно-туристичного комплексу. Ця зона розміщена на території значноїкількості рекреаційних ресурсів. Наприкінці 80-х років XX століття виникли вПівденному регіоні України значні протиріччя: або аграрний сектор, аборекреаційна зона.
Протиріччятут може бути знято розробкою суворих вимог до сільгоспвиробників та існуючихтехнологій вирощування сільськогосподарських культур. Тільки раціональневедення сільського господарства з виконанням умов охорони навколишньогосередовища, як і для всіх інших галузей народного господарства, можезабезпечити використання природно-ресурсного потенціалу Південного регіонуУкраїни і для розвитку галузей економіки, і для розвитку рекреаційногокомплексу. З метою забезпечення охорони навколишнього середовища, особливо взонах з суворим санітарним режимом, повинні бути розроблені чіткі параметриекологічних вимог до технологій вирощування сільськогосподарських культур, апредставники природно-охоронних служб повинні проводити жорсткий контрольвиконання даних екологічних вимог.
Спостерігаєтьсявтрата цілющих властивостей морської води, різке зниження її мінералізації уприбережній зоні. На початку 90-х років XX століття значно зменшиласьбіологічна продуктивність та можливості самоочисного потенціалу Чорного моря,що призвело до непридатності використання значної частини узбережжя Чорного іАзовського морів в рекреаційних цілях. Негативний вплив рисосіяння нанавколишнє природне середовище обумовлений в основному скидамиколекторно-дренажних та скидних вод за межі зрошувальних систем із залишкамипестицидів, гербіцидів і мінеральних добрив. У цей період спостерігаєтьсятенденція до зниження урожайності і рентабельності виробництвасільськогосподарських культутр, значного погіршення екологічного стануПівденного регіону України та прилеглої морської акваторії. Назріланеобхідність прийняття радикальних еколого-меліоративних і економічних заходів.
Усередині 80-х років XX століття в України було розпочато процес реконструкціїіснуючих зрошувальних систем. Почали вирішуватися задачі щодо покращенняекологічного стану як в межах зрошувальних систем, так і акваторії Чорного іАзовського морів в цілому. Однак реконструкція, яка здійснювалась шляхомчасткового удосконалення зрошувальних систем (облицювання каналів,удосконалення гідротехнічних споруд, улаштування закритої колекторно-дренажноїмережі, удосконалення технологій виробництва сільськогосподарської продукції,використання дренажно-скидних вод для повторного зрошення), радикально незменшила екологічної напруженості в Південному регіоні України.
Дотеперішнього часу залишаються невирішеними такі проблеми: не виключенанебезпека вторинного засолення і осолонцювання грунтів, не вирішена проблемадефіциту зрошувальної води, відсутня утилізація дренажних вод, водна і вітроваерозія приносять значні збитки, недосконалі технології хімічних засобів захистурослин, не виключені значні технологічні скиди в акваторію Чорного й Азовськогоморів, які вміщують залишки гербіцидів, пестицидів і мінеральних добрив.
Ціперспективні технічно удосконалені зрошувальні системи повинні відповідативимогам:
• не наносити шкоди навколишньому природному середовищу;
• забезпечувати економію електроенергії, збереження івідтворювання водних і земельних ресурсів;
• підтримувати необхідний для вирощуваннясільськогосподарських культур гідрогеолого-меліоративний стан зрошуванихземель;
• зберігати родючість ґрунтів;
• запобігати екологічному забрудненнюсільськогосподарських і прилеглих до них територій та морської акваторії;
• сприяти впровадженню екологічно безпечнихмалогербіцидних технологій вирощування сільськогосподарських культур.
ВУкраїні є багато прикладів негативного природокористування, тобтонераціональної взаємодії людини з природою, ці негативні приклади характерні ідля світового господарства. Таке становище не може не призводити до природнихкатаклізмів, стихійних явищ, а також до значного погіршення якості довкілля вцілому.
ТериторіїПівденного регіону України не є виключенням. Антропогенне навантаження нанавколишнє природне середовище, нераціональне природокористування досягло рівнязагрозливого для здоров’я людини та існування безпечного довкілля. Екологічнийстан Причорноморського регіону України можна охарактеризувати як напружений.Гостро постали такі екологічні проблеми: погіршення якості питної води;забруднення підземних вод; забруднення водоймищ стічними неочищеними водами;деградація земель під дією водної та вітрової ерозії; погіршення екологічногостану річок; розвиток процесів вторинного засолення та осолонцювання фунтів,підтоплення, забруднення території області побутовими та токсичними відходами,отрутохімікатами; зниження вмісту гумусу в фунтах, внаслідок чого зменшиласьпродуктивність сільськогосподарських угідь; розораність земель в ряді областей,яка перевищує всі припустимі значення: скорочення площі лісів та лісових смуг;наявність звалищ з великою кількістю невизначених отрутохімікатів .
Угалузі охорони довкілля і здоров’я людини в Південному регіоні України незабезпечується стійкий, з екологічного погляду, розвиток, спостерігаєтьсяслабка екологічна освіта і екологічневиховання; недостатня екологічна обізнаність і екологічна інформованістьнаселення; є дефіцит конкретної екологічної інформації. Конференція ООН зпитань охорони навколишнього середовища і розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992 р.)проголосила перехід до сталого розвитку через посилення ролі державногорегулювання економіки та подальшу регламентацію свободи ринку.
Длявирішення даної задачі необхідна екологізація освітніх програм, професійноїпідготовки та перепідготовки фахівців, об’єднання техніко-економічних іметодико-екологічних знань в єдиний системний процес.
„Екологізаціясуспільства — це постійне відтворення екологічно орієнтованих знань, навичок іпереконань”, — відмічає Л.Г. Мельник. Основним принципом освіти в галузінавколишнього середовища є формування еколого-економічного світогляду людини.Перш за все, мова йде про нагальну необхідність формування не тількиекологічного, але й соціально-економіко-екологічного мислення. Підсоціально-економіко-екологічним мисленням пропонується розуміти здатністьлюдини аналізувати та усвідомлювати своє значення в економічних і екологічнихситуаціях, взаємозв’язок і взаємозалежність між економікою і екологією,використовувати ці знання в повсякденні.
Заможливість користуватися природними ресурсами відбувається конкурентна«боротьба» найрізноманітніших інтересів, яка іноді призводить до виникненняконфліктів. Конфлікти у сфері природокористування виникають в тому випадку,коли декілька галузей економіки регіону зацікавлені у використанні одного ітого ж природного ресурсу відповідної кількості і якості.
Наприклад,якщо розглянути сфери водовикористання і землекористування, які тісно пов’язаніміж собою, то в багатьох випадках проблема використання водних ресурсів різнимигалузями вирішуються «мирно», але в деяких випадках спільневикористання природних ресурсів виявляється проблематичним і призводить довиникнення конфлікту інтересів. Конфлікт виникає з приводу неможливостівикористовувати природні ресурси однією галуззю при виснаженні або забрудненніцих ресурсів під час виробничого процесу іншою галуззю. Іноді конфлікт виникаєтільки в певний період часу: наприклад, водні ресурси є лімітуючим фактором вроки, коли кількість опадів значно менше, ніж середньобагаторічні їх значеннядля даного регіону. Виявлення можливих або існуючих конфліктів в процесіприродокористування потребує детального обстеження і аналізу стану території,на якій виникає конфлікт інтересів. При визначенні меж конфлікту необхідновраховувати взаємозв’язок з сусідніми регіонами, можливий вплив на ці регіони ізворотній вплив (за допомогою повітряного переносу, річного стоку, морськоїтечі, а також транспортних перевезень). Екологічна політика регіону повиннабути погоджена з природоохоронними діями регіонів, які розташовані поруч і, упевному сенсі, повинна утворювати разом з ними одне ціле.
Привиборі тих чи інших варіантів розвитку регіону необхідно застосовуватикомплексний підхід. Такий підхід передбачає аналіз всіх взаємозв’язків, яківиникають між об’єктами і суб’єктами природокористування, а також аналізнаслідків всіх заходів, які плануються. Значну допомогу при проведенні аналізуможуть здійснювати картографічні схеми типів природокористування та рівніконфліктності між ними. Південний регіон України являє собою суперечливий іконфліктний регіон, з точки зору природокористування. Екстенсивний тип розвиткуекономіки регіону, у тому числі і аграрного сектора, призвів до нераціональноговикористання природних ресурсів, що, у свою чергу, створило умови длявиникнення конфлікту інтересів при використання водних, земельних ірекреаційних ресурсів, а також впливу нераціонального природокористування настан природоохоронних територій. Карти конфлікту інтересів включають:
• зони розміщення природних ресурсів;
• зони потенційного еколого-економічного ризику таможливих конфліктів інтересів;
• заходи щодо вирішення конфліктів та суперечностей міжприродокористувачами.
Картиконфліктів інтересів дозволять розробити комплексний план розвитку регіону,який є основою для розробки стратегії досягнення балансу інтересів у сферіприродокористування в зоні потенційного еколого-економічного ризику (наприкладі південного регіону). Програма розвитку землекористування,водовикористання та використання рекреаційних ресурсів створюють протиріччя міжінтересами і потребами в кількості та якості природних ресурсів і умов,навантаженням на навколишнє природне середовище та задачами у сфері охоронинавколишнього середовища.
Екологічнаситуація, що склалася в зоні регіонах України, та існуючі тенденції їїускладнення є наслідком зростання антропогенного впливу на навколишнє природнесередовище, впровадження і експлуатації ресурсоємних технологій, фінансуванняприродоохоронних заходів за залишковим принципом. Аналіз розвитку аграрногосектора економіки показав, що галузь сільського господарства є однією знайбільш ефективних у Причорноморському регіоні України, але й однією зекологічно небезпечних у разі застосування ресурсоємних технологій вирощуваннясільськогосподарських культур. Ніяка інша зона сільськогосподарськоговиробництва так не пов’язана зі значними перетвореннями ландшафтів, як зоназрошуваного землеробства. Екосистема в цілому переходить на якісно новий рівеньрівноваги .
Всіфактори, що призводять до екодеструктивного впливу на навколишнє середовищерегіону можна об’єднати в групи, які є основою для формування принципівекологізації виробництва:
фактори,що викликають різні види забруднення навколишнього середовища (хімічне,радіаційне, електромагнітне, біологічне, токсичне та ін.);
фактори,що призводять до порушення природних ландшафтів (будівництво та експлуатаціязрошувальних систем, обробка грунту, зарегулювання стоку, будівництвоводосховищ та водойм);
факторивпливу на організм людини, що створюють загрозу здоров’ю і життю людини(фактори забруднення навколишнього середовища; фактори безпосередньо пов’язаніз виробничими процесами);
факторинегативного впливу на тварини і рослини. Групи факторів впливу виникають самевнаслідок екологічної недосконалості виробництва і повинні враховуватися приформуванні економічного механізму екологізації виробництва.
Впливвище приведених факторів на навколишнє середовище можна розглянути на прикладіПівденного регіону України, аграрного регіону. До першої групи факторів, щоможуть кваліфікуватися як різні види забруднення відносяться: мінеральнідобрива, засоби захисту рослин, скиди дренажно-скидних вод в акваторію Чорногой Азовського морів.
Другагрупа факторів включає антропогенні процеси, що викликають порушенняландшафтів: будівництво зрошувальних систем на півдні України (зрошувальнісистеми Північно-Кримського зрошуваного масиву, Краснознам’янська зрошувальнасистема, зрошувальні системи в дельті р. Дунай); будівництво на вищепереліченихмасивах рисових зрошувальних систем; інтенсивне використання водних ресурсівповерхневих джерел зрошення; інтенсивна обробка фунту: підтоплення зрошуванихта прилеглих територій.
Дотретьої групи факторів в регіоні відносяться фактори прямого впливу на організмлюдини: забруднення навколишнього середовища в результаті використанняінтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур в умовахзрошення протягом майже 50-ти років; використання в необмеженій кількостізасобів захисту рослин та внесення їх за допомогою сільськогосподарськоїавіації. Скиди дренажно-скидних вод, що вміщують значну кількість мінеральнихдобрив, пестицидів і гербіцидів призводять до зменшення мінералізації морськоїводи, забруднюють її, викликають знищення морської флори і фауни.
Четвертагрупа факторів, що негативно впливають на особистість людини, включаєсоціально-економічні проблеми, що пов’язані зі скороченням площ зрошувальнихсистем, починаючи з 1991 року по 1998 рік. Зменшення площ вирощуваннясільськогосподарських культур та їх переробки призвело до звільнення великоїкількості людей від роботи. Ця кількість людей на протязі 40-50 років працювалав даній галузі, а зараз залишилася без роботи. Дана ситуація викликаєпогіршення економічного та соціального рівня життя людей.
Останнягрупа факторів прямого негативного впливу на тваринний і рослинний світ включаєпроцеси, що виникають з приводу забруднення акваторії Чорного моря мінералізованимиводами зі зрошувальних систем, дренажно-скидними водами, що вміщують пестициди,гербіциди та мінеральні добрива, промисловими стічними водами та забудовоюберегових територій.
Всіп’ять груп факторів негативного впливу виникають внаслідок екологічноїнедосконалості технологій виробництва та нераціонального природокористуваннявсіх галузей економіки регіону.
Протягом1997-1998 років у Причорноморському регіоні України склалася надзвичайнаситуація — підвищення рівня ґрунтових вод, поверхневе затоплення, масовепідтоплення сільськогосподарських угідь та населених пунктів. Площа підтопленихтериторій в Автономній Республіці Крим складала 4425,37 км2, в Одеській області- 13519,78 км2, а в Херсонській — 10453,92 км2. Основними причинами підтопленняє природні чинники (кліматичні фактори, слабка природна дренованість, посиленняатмосферного живлення за рахунок атмосферних опадів) та техногенні (притокдренажних вод з боку зрошуваних земель, підпір ґрунтових вод зрошувальними,погіршення технічного стану колекторно-дренажної мережі, нестабільна роботасвердловин вертикального дренажу і насосних станцій).
Регіональноюособливістю природокористування в Причорноморській зоні є інтенсивневикористання зрошуваних земель в межах розміщення значної кількостірекреаційних ресурсів. Наприкінці 80-х років XX століття виникли значніпротиріччя між розвитком аграрного сектора економіки, у тому числі і галузірисівництва, та екологічним станом зони рекреації.
Вирішенняеколого-економічних проблем і усунення їх негативного впливу на навколишнєсередовище є обов’язком сучасного суспільства, його головною соціальноюфункцією. Забезпечення даної функції можливо лише завдяки розвитку системиекологічної освіти населення та створення екологічно обізнаного суспільства. Основнимпринципом екологізації суспільства є формування еколого-економічного світоглядулюдини. Перш за все, мова йде про необхідність формування не тількиекологічного, але й соціально-економіко-екологічного мислення з метоюусвідомлення свого значення в економічних і екологічних ситуаціях, розуміннявзаємозв’язку і взаємозалежності між економікою та екологією і використання цихзнань на практиці. У свою чергу, без екологізації суспільства не можливевпровадження екологізації виробництва в усіх галузях економіки України.
СПИСОКВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Водний кодекс України /ВідомостіВерховної Ради (ВВР). — К, 1995. -№ 24.- Ст. 189.
2. Грановська Л.М. Економіка природокористування в зонірисосіяння України: Монографія. — Київ — Херсон: Наддніпряночка, 2004. -300 с.
3. Дорогунцов С.І., Новоторов О.С.,Ніколаєнко Г.С. Оцінка земельно-ресурсного потенціалу України і проблемизабезпечення його ефективного використання: Наукова доповідь /РВПС України HAHУкраїни. -Київ, 1999.-С. 61
4. Дорогунцов СЛ., Хвесик М.А., ГорбачЛ.М., Пастушенко П.П. Екосередовище і сучасність. — Т.1: Природне середовище усучасному вимірі: Монографія. — К.: Кондор, 2006. — 424 с.123, с.67
5. Бойко М.Ф., Чорний С.Г. Екологія Херсонщини. — Херсон,2001. -153 с.
6. Коптюч В.А. Конференция ООН по окружающей среде и развитию(Рио-де-Жанейро, июнь 1992): Информационный обзор, РАН, 60. -Новосибирск, 1992.- 263 с.
7. Мельник Л.Г. Екологічна економіка:Підручник. — Суми: ВТД «Універс. книга», 2002. — 346 с.243, с.178
8. Мазур И.И., Іванов О.П. Опасныеприродне процессы. — Москва: «Экономика», 2004. — 701 с.230.