Особливості економічноїмоделі США
План
Вступ
1. Основна частина
2.Економічна модель США
3. Роль держави в побудові економічної моделі США
4. Міфипро економічноі моделі США
Висновок
ЛітератураВступ
Незважаючи на загальний для всіх ринкових економікмеханізм функціонування, заснований на домінуванні приватної власності, співвідношенніпопиту і пропозиції та дії сил конкуренції, економічний і соціальний розвиток будь-якоїкраїни багато в чому визначається набором характерних рис, які формують специфікутієї чи іншої ринкової моделі. Це і співвідношення ринку з державним регулюванням,і стан підприємницького клімату в країні, і панівний характер ставлення громадяндо праці, і багато інших чинників, пов’язані з історією і традиціями держави. Досвідпоказує, що в сукупності ці фактори можуть відігравати чи не більш істотну роль,ніж базисні принципи ринкової економіки.
В основу економічної моделі США покладені системавсебічного заохочення підприємництва, досягнення особистого успіху, збагачення найбільшактивної частини населення. Завдання соціальної рівноваги при американській моделіне розглядається, пряме державне втручання в економіку незначно. Прийнятний рівеньмалозабезпечених груп населення, як і регулювання інших питань економіки забезпечуєтьсяза рахунок перерозподілу частини національного доходу, а також податкових функцій.Національне господарство країни характеризується високим рівнем економічного добробуту.
Мета даної роботи:
Розглянути основні риси економічної моделі США;
Виявити рівень життя та економічного розвитку країни;
Визначити позицію Сполучених Штатів Америки у світовійекономіці.
1. Основна частина
Моделі соціально-економічних процесів у різнихкраїнах формувалися під впливом відповідних об’єктивних і суб’єктивних чинниківрозвитку суспільства, у тому числі під впливом розглянутих теоретичних концепцій.У кожній країні реалізувалися ті чи інші з цих концепцій, нерідко в певному поєднанні.Це знайшло втілення насамперед у моделях розвитку їх економіки і в чималій мірівизначило їх специфіку.
Економічна модель — це формалізований опис економічногопроцесу або явища, структура якого визначається його об’єктивними властивостями.Відображення економічного явища в певній економічній моделі грунтується на порівняльномуаналізі, який полягає у фіксації досліджуваного явища і розгляді специфіки йогорозвитку в рамках світового господарства.
Основу будь-якої сучасної державної політики тієїчи іншої країни складає не взагалі ринкова економіка, а її національна модель. Усоціально-економічному дослідженні поняття «національна економіка» передбачає:
Просторово визначену і національно специфічну організаціюекономічного життя;
Економічний потенціал країни;
Національний ринок, місце країни у світовій економіці;
Специфіку форм прояву універсальних економічнихпричинно-наслідкових зв’язків (зростання продуктивності і зниження трудомісткостівиробів);
Підвищення частки заощаджень у міру зростання доходів;
Вплив експорту та імпорту на економічне зростання;
Ступінь державного втручання в економіку (від майжевільного ринкового господарства до його повного одержавлення);
Створення національного економічного порядку;
Традиції і національну психологію, що пояснюютьповедінкові реакції членів суспільства.
Перераховані елементи необхідні для зведення економічноїмоделі тієї або іншої країни. Багато дослідників вважають, що визначальним чинникомекономічної моделі є менталітет. Дійсно, економічна наука має справу з соціумом,який має історичні традиції, національний характер і менталітет, політичні пристрастіі пристосовує до цих ознак інструментарій економічної політики. Сформувалися підвпливом цих факторів системи настільки різні, що часом важко виділити їх економічнуспільність.
2. Економічна модель США
Економічну модель США можна розділити на дві групи:традиційні та формують новий вигляд економіки.
До першої групи відносять риси, здавна притаманніамериканської економічної моделі:
Всіляке заохочення американським суспільством ідержавою підприємницької активності, сприятливий підприємницький клімат, громадськаустановка на досягнення успіху для кожної людини, незалежно від його походженнята соціального статусу;
Відносно низький рівень перерозподілу ВВП черездержавний бюджет (менше 17-18% через федеральний і близько 30% через консолідованийбюджет, тобто набагато менше, ніж у більшості інших розвинених країн);
Відносно низький питома вага держави у виробленомуВВП (близько 12%). Державна власність представлена лише в атомній енергетиці, увиробничій інфраструктурі (мости, дороги, трубопроводи), в освіті та охороні здоров’я;
Більш обмежене, ніж у багатьох інших розвиненихкраїнах, але дуже ефективне державне втручання в економіку;
Висока трудова мораль, багато в чому заснованана протестантській етиці, працьовитість і віра більшості громадян у власні сили.
економічна модель америка
Дані характеристики є основою американської ліберальноїекономічної моделі. Але в останні десятиліття великого значення набувають нові рисиекономічної моделі, пов’язані з розвитком науково-технічної революції. Зокрема,одна з найважливіших особливостей сучасного економічного розвитку США — орієнтаціяна гнучке, диверсифіковане і дрібносерійне виробництво, здатність адаптуватися дошвидко змінюваних потреб економіки і населення. Це досягається за рахунок використанняі в матеріальному виробництві, і в сфері послуг новітніх технологій, заснованихна мікропроцесорах, мікроелектроніці, програмованої автоматизації та біо інженерії.
Ще одна принципова риса, що характеризує стан американськоїекономіки, — підвищення рівня її науко ємності. Він визначається, з одного боку,загальним збільшенням витрат на науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки(НДДКР), вдосконаленням їх структури та кадрового забезпечення, а з іншого — становленнямі виділенням групи галузей економіки, виробничі результати яких надзвичайно сильнозалежать від витрат на НДДКР. Загальний обсяг витрат на НДДКР у США перевищив у2005 р. $ 280 млрд. (близько 2,7% ВВП) — це рекордний за всю історію країни рівень.При цьому витрати на цивільні НДДКР склали 2,2% ВВП. На частку США припадає близько46% всіх витрат на НДДКР у розвинених країнах світу.
Якісно новою рисою зрушень у суспільному виробництвіСША на початку ХХІ ст. стала роль сформувалася всеосяжної інформаційної інфраструктури.Її принципова значення полягає в тому, що вона стала найважливішим і необхіднимелементом всієї виробничої інфраструктури. Без неї ефективне функціонування економікита суспільства в даний час неможливо.
В основі інформаційної інфраструктури лежить створеннякомплексної індустрії обробки інформації на базі новітньої електронної техніки ізасобів зв’язку. На частку США на початку ХХІ ст. припадало понад 40% всіх працюючиху світі комп’ютерів. Все більш помітну роль в економіці відіграє Інтернет: за оцінками,обсяг комерційних угод через Інтернет в 2003 р. досяг $ 1,3 трлн. Помітних масштабіврозвитку досягла принципово нова галузь — спеціалізовані комп’ютерні послуги, якіпредставляють більше 80 тис. фірм.
Ще одна дуже важлива особливість економічного розвиткуСША і їх економічної моделі — роль і масштаби сфери послуг, що не мають аналогівв інших розвинених країнах. Про роль сфери послуг в економіці США говорить вже те,що на початку 2000-х рр. тут було зосереджено близько 80% зайнятих (причому, понад85% всіх кадрів вищої кваліфікації), близько 40% основних виробничих фондів, створювалосяблизько 80% ВВП.
Значення сфери послуг, однак, аж ніяк не вичерпуєтьсязростанням її частки у ВВП і концентрацією в ній ресурсів і капіталу. Багато галузейпослуг придбали ключове значення для функціонування економіки в довгостроковомуплані, стали «локомотивами» науково-технічного та соціально-економічногорозвитку країни. У першу чергу, це стосується розвитку науки і наукового обслуговування,освіти та охорони здоров’я, збільшення різноманітності професійних послуг, зв’язку,інформаційного обслуговування і т.д. Ці галузі також вносять головний внесок у розвитоклюдського чинника, який придбав особливе значення у сучасній високорозвиненій економіці.
Сучасна економічна модель зазнає істотні зміни,пов’язані з відносинами власності. Ключовою рисою домінуючого приватного секторагосподарства є еволюція структури виробничого капіталу. На початку ХХІ ст. близько90% усіх доходів в економіці створювалося в корпоративному секторі господарства,частка якого у створенні ВВП в порівнянні з 1970 р. зросла на 20 процентних пунктів.Таким чином, корпоративна приватна власність стала в США переважною в порівнянніз іншими формами приватної власності (партнерство, індивідуальна приватна власність)і проявила себе як найбільш ефективна з точки зору залучення додаткових капіталовкладень,можливостей використання новітніх управлінських методів, підвищення продуктивностіпраці та вдосконалення трудових відносин. Набули поширення і зайняли свою нішу наринку і нові форми приватної власності: компанії, що належать інвесторам (понад80% акціонерного капіталу корпоративного сектора країни) або працівникам (8%); компанії,що належать споживачам, а також неприбуткові організації (разом — решту 12% акціонерногокапіталу).
Чималі зміни відбулися й у механізмі функціонуваннярізних ринків. Характерною рисою американської економічної моделі, що впливає нафункціонування ринку праці та трудові відносини, є тенденція зниження рівня охопленняпрацівників профспілками. Тільки за останні 12 років вона зменшилася з 0,1% в 1983р. до 1,5% у 2005 р. Це робить ринок більш мобільним внаслідок зменшення впливупрофспілок на процес укладення колективних договорів, зайнятість і рівень заробітноїплати.
Відчутні зміни відбулися у функціонуванні товарнихринків і в динаміці економічного циклу. Розповсюдження інформаційних технологійреволюціонізувало, наприклад, всю систему управління матеріальними запасами: цітехнології дозволяють уникати пере накопичення запасів і таким чином зменшують матеріальнуоснову пере накопичення виробничого капіталу в цілому. Як наслідок, зазнав зміниекономічний цикл, що, безсумнівно, призвело до принципових зрушень у всьому механізмівідтворення. У останні 50 років економічні спади стали набагато менш хворобливимидля американської економіки. Так, 14 циклічних спадів у період з 1900 р. по 1953р. означали в середньому втричі більші втрати ВВП, ніж наступних криз. Періоди підйомув рамках одного циклу збільшилися майже вдвічі — з 2,5 років у 1900-1953 рр. до5 років в подальшому. Одночасно період спаду виробництва скоротився в останні п’ятьдесятиліть з 17 до 11 місяців.
Поряд з впровадженням інформаційних технологійі впливом науково-технічного прогресу в цілому, найважливішим чинником змін механізмуциклу стало і державне регулювання економіки, зокрема, стабілізуюча роль фіскальноїта грошово-кредитної політики. Маніпулювання розмірами податкових надходжень добюджету, а також регулятори грошово-кредитної політики — облікова ставка Федеральноїрезервної системи, норми обов’язкового резервування комерційних банків, операціїна відкритому ринку з державними цінними паперами — дозволяють в потрібний моментпомітно знижувати «перегрів» економіки або, навпаки, стимулювати її зростання.В цілому вся сукупність дій держави в економічній і соціальній сфері дозволяє розглядатийого як важливий системо утворюючий елемент економічної моделі.3. Роль держави в побудові економічноїмоделі США
Характерна риса економічної моделі США початкуХХІ ст. — Дедалі більша орієнтація бюджету на вирішення соціально-економічних завдань.Частка витрат федерального бюджету на соціальні цілі, включаючи розвиток людськогокапіталу (освіта, охорона здоров’я), соціальне страхування та соціальна виплатаперевищила в 2005 р.60%; частка цих витрат у консолідованому бюджеті ще вище. Позірнапротиріччя між соціальною орієнтацією бюджету та загальної досить низькою часткоюперерозподілу національного доходу через федеральний і консолідований бюджет пояснюєтьсядосягненням якогось оптимуму між економічними і соціальними цілями макроекономічноїполітики та шляхів їх реалізації.
Констатуючи досить високу ефективність сучасногодержавного регулювання в США, необхідно відзначити його якісно нову особливість- прагнення знайти оптимальну пропорцію між ринком і державним втручанням незалежновід відмінностей в ідеологічних і політичних поглядах тієї чи іншої американськоїадміністрації.
Основні підходи Дж. Буша до економічної моделібули чітко визначені ним під час його першої президентської кампанії. Квінтесенцієюїх було істотне зниження податків (як прибуткових індивідуальних, так і податківна прибутки корпорацій) і всіляке заохочення підприємництва. Треба визнати, що вбільш широкому контексті економічна стратегія республіканців мало чим відрізняласявід економічних пріоритетів демократів. Основні пункти економічної стратегії республіканців:
прискорення економічного зростання за рахунок підтримкисприятливого підприємницького клімату (в тому числі шляхом зниження податків), використанняподаткових пільг, активне маніпулювання інструментами грошово-кредитного регулювання;
прискорення науково-технічного прогресу за рахунокактивної інноваційної політики (шляхом введення податкових пільг та амортизаційноїполітики) і масштабної державної підтримки фундаментальної науки;
здійснення масованих інвестицій в «людськийкапітал», тобто зростання державних витрат у сфері освіти, перепідготовки робочоїсили та охорони здоров’я, а також заохочення витрат приватного сектора економікина ці цілі (невипадково витрати федерального бюджету на соціальні та економічніцілі, включаючи освіту та охорону здоров’я, перевищили 62% всіх бюджетних витрат,а їх частка в консолідованому бюджеті ще вище);
забезпечення соціальної функції держави через оптимізаціюпрограм у сфері пенсійного та медичного страхування і допомоги, підтримка сімейнихцінностей;
нарощування позитивного ефекту від інтеграції американськоїекономіки в світове господарство і від глобалізації світової економіки;
поліпшення стану навколишнього природного середовища,вдосконалення екологічних регуляторів, вироблення відповідної політики у зв’язкуіз змінами світового клімату.
Дж. Буш підкреслював, що саме його економічна модельі перш за все прийнятий закон про зниження податків протягом 10 років на $ 1,35трлн. дозволили вивести країну з економічної кризи і надалі будуть стимулювати їїекономічне зростання.
Критики нової економічної моделі США вважають,що пропоновані реформи розмивають і знижує соціальні гарантії. Очевидно, що соціальніпроблеми, пов’язані з грубими політичними розрахунками, ставлять проблеми соціальногострахування на чільне місце всієї соціально-економічної стратегії держави.
4. Міфи про економічноі моделі США
Велика рецесія дозволяє перевірити на відповідністьдійсності деякі широко поширені переконання з приводу економіки США, які протягомостанніх декількох десятиліть були джерелом безлічі проповідей. Цього слід булоочікувати, оскільки Сполучені Штати стали епіцентром урагану грубих політичних прорахунків,які призвели до світової рецесії.
Працівники Центру економічних і політичних дослідженьДжон Шмітт і Натан Лейн показали, що США не є країною малого бізнесу, як їх постійноприкрашають для передвиборчих промов і передовиць. Якщо подивитися, який відсотоквід загального числа працюючих працює на власному підприємстві, або який відсотокпромислових робітників або працівників високотехнологічних галузей зайнятий у малихпідприємствах, то виявиться, що США займають останнє місце або поруч з ним середкраїн з високим рівнем доходів.
Як зазначив економіст Пол Кругман, прочитавши цедослідження, «помер ще один американський міф». На мою думку, це дійснотак. Як відзначають і автори дослідження і сам Кругман, існує правдоподібне поясненняневисоких показників США у змаганні малого бізнесу: відсутність національної системимедичного страхування. Існує досить ризиків, пов’язаних з початком своєї справизамість роботи за наймом, але європейцям не потрібно турбуватися про те, що вонизбанкрутують через відсутність медичної страховки.
Також є міфами та інші уявні переваги «економічногодинамізму» Америки. Більшість людей думають, що в Америці більше економічноїмобільності, ніж у Європі. США знову ближче до останнього місця в цій категоріїсеред багатих країн, наприклад, якщо оцінювати по відсотку домогосподарств з низькимидоходами, які щорічно покидають цей статус (малозабезпечених). Ідея про те, що СполученіШтати більш «конкурентоспроможні на зовнішніх ринках», з економічної точкизору вже багато десятиліть не має під собою підстав, оскільки визначається найбільшочевидним показником: зовнішньоторговельним дефіцитом, який в 2006 році досяг максимумув 6% ВВП. (Протягом цієї рецесії цей показник різко впав з пікового значення, алеколи економіка відновиться, буде різкий стрибок). До недавнього часу широко поширенасеред провідних експертів та осіб США, які визначають політику, таких як Алан Грінспен,ідея про те, що менш регульована, більш «сприятлива для ринку» фінансовасистема цієї країни була більш інноваційної та ефективної зазнала краху разом злопнули «бульбашкою „на ринку нерухомості розміром в 8 трильйонів доларів.
З іншого боку, більшість американців платять високуціну за встановлені заходи, які приносять ці міфічні успіхи. Американцям дісталасясумнівна честь бути єдиною “країною без відпусток» (тобто без встановленогозаконом оплачуваної неробочого часу) і, звичайно, вони мають на кілька тижнів меншереальних вихідних на рік, ніж європейці. Збанкрутіла система охорони здоров’я, якаобходиться майже в два рази дорожче на людину, ніж у країнах з тим же рівнем життя,дає гірші результати, якщо вимірювати її тривалістю життя або дитячою смертністю.Америка майже на самому першому місці в плані нерівності серед країн з високим рівнемдоходів, і на одному з останніх місць у відношенні політики відпустки по доглядуза дитиною і сплаченого відпустки через хворобу. Список довгий.
Ніколя Саркозі домігся успіху на президентськихвиборах у Франції, стверджуючи, що французи не можуть дозволити собі держава загальногодобробуту, і їм доведеться погодитися на серію реформ, які зроблять французьку економікубільш «динамічною», як у Сполучених Штатах. Ці реформи включали скороченняподатків для багатих і зміни у трудовому законодавстві, які спрощують роботодавцямзвільнення людей. Багато французів тепер жалкують, що вони проголосували за цьогохлопця, і дуже раді, що більш захищені від спустошуючої рецесії, ніж більшість американців.Звичайно, вони також могли б використовувати більше економічних стимулів, але тимфактом, що цього не відбувається, вони зобов’язані неліберальної політиці своговласного уряду і Європейського Союзу, особливо Європейського Центрального Банку.
Є ще одна сфера, де порівняння між американськоюта європейською моделлю має серйозні наслідки для майбутнього планети: це змінаклімату. «Стара Європа» використовує приблизно вдвічі менше енергоресурсівна душу населення в порівнянні зі Сполученими Штатами. Велика частина цієї різниціпов’язана з тим, що європейці в останні десятиліття набагато більше використовувалисвоє підвищення продуктивності у формі зрослого дозвілля, а не працювали стількиж (або більше) годин для того, щоб більше споживати.
За оцінкою дослідників даного питання, США моглиб споживати приблизно на 20% менше енергії, якщо б тривалість робочого дня була,як у 15 країнах-членах ЄС. Це зробило б значний вплив на вуглецеві викиди в світі.До того ж, коли світова економіка вийде з кризи, ряд країн із середнім рівнем доходіву доступному для огляду майбутньому наблизяться до статусу країн з високим рівнем(Південна Корея і Тайвань вже досягли цього). Чи оберуть вони американську чи європейськумодель, надасть ще більший вплив на зміни світового клімату.
Великі ЗМІ в Європі та Сполучених Штатах зіграливажливу роль, протягом багатьох десятиліть допомагаючи політикам найкращим чиномвикористовувати економічну міфологію для того, щоб проштовхувати політичний курсв руйнівному економічно і соціально напрямку по обидві сторони Атлантики. Поки щене ясно, наскільки Велика рецесія вплине на мислення та висвітлення подій цими впливовимиінститутами.
Висновок
Отже, становлення і розвиток, вироблення особливостейекономічної моделі США супроводжувалися чергуванням періодів посилення ринковогоконкурентного механізму з періодами державного регулювання економіки. Незважаючина традиційну прихильність до цінностей економічної та особистої свободи, більшістьамериканців розділяло в період кейнсіанства багато положень теорії і практики соціальновідповідальної держави або так званої держави загального благоденства.
З початку 80-х рр. стало очевидним, що роль державив ринковій економіці має межі, що воно не повинне пригнічувати основи ринковогомеханізму, конкуренцію, самостійність товаровиробників, порушувати виправдані пропорціїміж накопиченням і споживанням.
В останні десятиліття, і особливо в 90-і рр. XXст., Можна було констатувати зниження частки державних витрат в економічному зростанні,обумовлене, з одного боку, посиленням ринкових сил в економіці, упором на всебічнийрозвиток і заохочення підприємництва, а з іншого — факторами геополітичного плану(закінченням «холодної війни», можливістю зменшення витрат на військовіпотреби).
Була визнана роль держави в побудові економічноїмоделі США в XXI ст.:
Подальша стабілізація зростання економіки, виробленнязбалансованої макроекономічної політики з метою досягнення сталого розвитку з урахуваннямекологічних і соціальних вимог;
Сприяння зростанню продуктивності праці в здійсненніінноваційної політики, перш за все щодо прискореного розвитку НТР і в першу чергуфундаментальної науки, підтримки інформаційних технологій;
Всебічне сприяння розвитку освіти та підвищеннякваліфікації робочої сили, посилення його впливу на економічне зростання і рівеньжиття американців;
Забезпечення соціальної функції держави за допомогоюоптимізації програм у сфері пенсійного та медичного страхування і допомоги, підтримкасімейних цінностей;
Реалізація позитивного ефекту від глобалізаціїамериканської економіки.
Але і одночасно з цим, економічна модель США сильнодеформована. Прикладом може послужити війна в Іраку, яка змінила характер розподілуризиків: не приватний капітал, а саме держава, покликана представляти публічні інтереси,стало найбільш активним агентом в ринкових операціях. Активні військово-політичніінтервенції вимагають збільшення федеральних витрат, а отже, збільшення податковоготягаря і більш активного втручання держави в економічне життя країни. Суперечливістьтакої позиції відображає коливання всередині політичної еліти.
Також велика кількість американців вважають, щоекономічна модель США складається з грубих політичних прорахунків, що призвело довеликого розриву в доходах багатих і бідних, низькому рівню соціальної віддачі навкладений капітал.
Література
1. Агапова Т.А., Серьогіна С.Ф. Макроекономіка: Підручник/ Під загальною ред. А.В. Сидоровича. — М.: МГУ, ДІС, 1997.
2. Анікін А.В. Економіка США на кінець століття: підсумкита проблеми // Світова економіка і міжнародні відносини, № 11, 1998.
3. Богачова О.В. Економічний підйом у США — друге дихання// Світова економіка і міжнародні відносини, № 3, 1997.
4. Бункин М.К., Семенов В.А. Макроекономіка (основи економічноїполітики): Підручник. — М.: ДІС, 1997.
5. Клінов В.Г. Економічне зростання США: ретроспективаі перспектива // США економіка, політика, ідеологія, № 7, 1998
6. Курс економічної теорії. Загальні основи. Мікроекономіка.Макроекономіка. Перехідна економіка: Учеб. Посібник / За ред. А.В. Сидоровича.- М.: ДІС, 1997.
7. Люсов О.М. Моделі ринкової економіки // Гроші і кредит,№ 1, 2000
8. Рогов С.М. Американська держава напередодні третьоготисячоліття. // США економіка, політика, ідеологія, № 11, 1998.
9. Супян В.Б. «Економічні стратегії — ЦентральнаАзія», № 4-2007, стор 20-29