Міністерствоосвіти і науки України
Львівськийнаціональний університет імені Івана Франка
Юридичнийфакультет
Курсова робота на тему:
Сліди транспортних засобів, їхкласифікація. Особливості фіксації та вилучення слідів транспортних засобів
Виконав:
БацикОлег Романович
Львів – 2010
План
Вступ
1. Сліди транспортних засобів та механізм їхутворення
2. Класифікація слідів транспортних засобів
3. Особливості фіксації та вилучення слідівтранспортних засобів
Висновок
Списоквикористаної літератури
Вступ
Трасологія — розділнауки криміналістики, який відноситься до криміналістичної техніки, в якомувивчаються і розробляться методи і прийоми збирання і вивчення слідів, яківикористовуються для розкриття та попередження злочинів. Наукові дані якимиоперує трасологія використовуються при проведенні трасологічних експертиз. Трасологічніекспертизи залежно від об’єкту їх вивчення поділяються на 4 види:гомеоскопічні, механоскопічні, транспортні і експертизи тварин.
Криміналістичнівчення про сліди та механізм їх утворення складають основу теорії трасології.Ці вчення зокрема повністю поширюються і на транспортну трасологію. Транспортнатрасологія — підрозділ трасології в якому вивчаються закономірностівідображення інформації в слідах, способи виявлення слідів транспортних засобіві слідів та транспортних засобах, а також прийоми вилучення, фіксації івивчення інформації, яка відображена в утворених слідах. Слід — це матеріальневідображення, яке є наслідком взаємодії об’єктів, та будучи зв’язаним з місцемподії містить інформацію про неї. Зокрема, люди дії які пов’язані з подієюзлочину, залишають сліди частин свого тіла на транспортному засобі, які івивчаються гомеоскопією. В ряді випадків вони використовують транспортнізасоби, сліди яких вивчає транспортна трасологія. Такі сліди залишаються настадії підготовки до злочину ( сліди автомобіля, який був використаний длядоставки злочинців чи знарядь вчинення злочину до місця злочину тощо) на стадіїбезпосереднього вчинення злочину (сліди місця зіткнення автомобілів) і при приховуванніслідів злочину (сліди коліс транспортного засобу на якому був вивезений труп).[16, c. 6] Одним іззавдань транспортної трасології є розробка прийомів і способів ідентифікаціїтранспортних механізмів і їх частин, тотожність яких є доказовим фактом. Однакосновним завданням є розробка методики вирішення діагностичних питань,пов’язаних з механізмом ДТП. Саме в вирішенні діагностичних завдань (виявленнянапрямку руху автомобіля, місця зіткнення транспортних засобів а також їхнього розташуванняв момент зіткнення і інше) і проявляються особливості транспортної трасології вякій виявляються органічно пов’язані криміналістичні знання, щодо класифікаціїслідів, способів їх виявлення, фіксації і оцінки, зі знаннями функціональнихособливостей транспортного засобу, в першу чергу автомобілів і мотоциклів, яківиступають основними об’єктами транспортної трасології. Актуальність темиполягає по-перше в тому, що сучасна ситуація склалась таким чином, що дужечасто злочинці при вчиненні злочинів використовують транспортні засоби, щовимагає ідентифікації слідів залишених на місці вчинення злочину, а такожосновне питання, відповідь на яке готує транспортна трасологія є вивченнямеханізму слідоутворення та пов’язані з цим явища та процеси, при таких подіяхяк ДТП. Об’єктом дослідження є сліди транспортних засобів.
Предметомдослідження є закономірності пов’язані з механізмомутворенням слідів транспортними засобами, а також особливості їх фіксації тавилучення.
Метадослідження виявити і науково обґрунтувати питанняякі складають предмет дослідження, а саме механізм утворення слідівтранспортними засобами, види слідів які залишають транспортні засоби на місціпригоди, а також особливості їх фіксації та вилучення.
Логікадослідження зумовила структуру курсової роботи:вступ, розділи: 1. Сліди транспортних засобів та механізм їх утворення, 2.Класифікація слідів транспортних засобів, 3. Особливості фіксації та вилученняслідів транспортних засобів, висновки, список використаної літератури.
Розділ 1.Сліди транспортних засобів та механізмїх утворення
Перш ніжпереходити безпосередньо до розкриття слідів транспортних засобів, слідз’ясувати взагалі, як утворюється слід в трасології і які об’єкти беруть вньому участь. Розрізняють 3 види об’єктів, які беруть участь в утворенні сліду.
Об’єкт(автомобіль, перешкода тощо) ознаки якого відобразилися в сліді, називаєтьсяслідоутворюючим; об’єкт, який є носієм сліду – слідосприймаючим. І на кінецьтретій об’єкт – речовини з яких складається слід. Він може утворюватися ізречовин об’єкта що сприймає (об’ємний слід), речовин створюючого об’єкта (фарбаавтомобіля, що нашарувалась на перешкоду) а також суміші цих речовин іречовини, яка випадково потрапила на поверхню одного з них (порох). Властивостіречовини сліду визначають адекватністю і можливістю відображення її ознак вслідах.
Транспортнізасоби володіють здатністю відносно тривалий час зберігати форму і деталірельєфу поверхні в звичайному стані та в процесі різних взаємодій зслідосприймаючими об’єктами.
Транспортнізасоби, як слідоутворюючі об’єкти відрізняються від знарядь вчинення злочину,які вивчаються в інших розділах трасології.
Транспортнізасоби – це пристрої дії яких не пов’язані безпосередньо з діями людини, азалежать від особливостей взаємодії з дорожнім покриттям і іншими об’єктами.
Транспортнізасоби залишають сліди взаємодіючи з сприймаючим об’єктом шляхом тиску читертя. Зрештою важко уявити умови при яких би механічна взаємодія транспортногозасобу з слідосприймаючими об’єктом виявлялась тільки шляхом тиску чи тількишляхом тертя.
Взаємодія тискуі тертя зазвичай чергуються, але в ряду випадків можна виділити етапи на якихпереважає дія сили одного з них.
Якщо тиск ітертя порушують зчеплення і взаємне розташування частин, які складаютьвнутрішню структуру слідосприймаючого об’єкту, то з’являються об’ємні сліди.Якщо порушується зчеплення частин речовини сліду, то з’являються поверхневісліди – нашарування і відшарування.
Під слідамитранспортних засобів маються на увазі сліди контактного впливу як ходовихчастин, так і неходових частин транспортних засобів, сліди на предметах, щовідділилися від транспортного засобу, а також різні матеріально-фіксовані змінина дорозі, пов’язані з рухом транспорту. Сліди ходової частини колісного,гусеничного транспорту й саней розрізняються по механізму утворення й зовнішнійбудові слідоутворюючого об’єкта. Сліди коліс, утворені в спокої або привільному обертанні, ставляться до статичних слідів, а сліди, що виникають припробуксовуванні або в загальмованому стані (при русі юзом) — до динамічнихслідів. На твердому дорожньому покритті за рахунок нашарування або відшаруваннябруду можуть залишитися поверхневі сліди коліс. На м’якому ґрунті й на снігуколеса залишають об’ємні сліди.
В об’ємнихслідах ознаки відображуючого об’єкта та частково ознаки виступаючих тазаглиблених деталей рельєфу, отримують тривимірне відображення. При такомувідображенні в якості ідентифікаційних ознак можуть бути використані кількісніпоказники, не тільки довжини і ширини, але й висоти і глибини. В поверхневихслідах виявляється лише площинне, двовимірне відображення однієї із поверхоньтранспортних засобів чи його виступаючих деталей. Повнота відображення ознак вповерхневих слідах набагато менша ніж в об’ємних. [16,c. 16]
Слідами колісможна визначити вид транспортного засобу, його марку й модель. Повнотавідображення конструктивних ознак у слідах коліс залежить від характеру рухутранспортного засобу. При прямолінійному русі сліди передніх колісперекриваються слідами задніх коліс, і тому тут відображаються тільки ознакизадніх коліс: ширина колії, кількість коліс на осі, вид і марка шини. При русіна повороті залишаються сліди передньої й задньої осей, сліди коліс причепа абонапівпричепа. Перекритими тут виявляються тільки сліди першої задньої осітривісних автомобілів, тому вивчення слідів краще проводити на місці, детранспортний засіб робив маневр. Для визначення типу й виду транспортувизначаються кількість пар коліс, що залишила сліди, кількість осей і ширинаколії для кожної осі, а якщо колеса спарені, то ширина колії для зовнішньоїпари й внутрішньої. Ширина колії визначається за допомогою виміру відстані міжсерединою лівого й правого колеса на кожній осі. При визначенні осей варто матина увазі, що колеса передньої осі рухаються по більшому радіусі, чим задні, аколеса причепа й напівпричепа — по найменшому. Для колісного транспорту різнихвидів, марок і моделей призначаються пневматичні шини, що розрізняються попосадковому діаметрі, ширині профілю шини, малюнку протектора. Зовнішнійдіаметр шини обчислюється по довжині її окружності. Довжина окружності шинивизначається шляхом виміру відстані між двома послідовними відбитками в слідіоднієї й тої ж особливості бігової частини шини. При обчисленні зовнішньогодіаметра необхідно враховувати можливі погрішності, що залежать відвнутрішнього тиску, ваги вантажу, швидкості руху й стану дорожнього покриття.Ширина профілю шини може бути визначена по ширині об’ємного сліду, однак і тутнеобхідно враховувати можливості перекручування справжньої величини залежно відзазначених причин. Малюнок протектора розташований на біговій поверхні шини йтому добре відображається як у поверхневих, так і об’ємних слідах. Тип і модельшини визначаються шляхом порівняння отриманих при огляді на місці події слідівз даними таблиць і каталогів, а також зі зразками колекцій шин. У процесіексплуатації шини зношуються, ушкоджуються й ремонтуються, у результаті чоговідбувається нагромадження загальних і часткових ідентифікаційних ознак, щовідображаються в слідах. До загальних ознак шин крім, їхніх конструктивнихознак, ставляться: загальний ступінь зношеності шини, що характеризуєтьсяступенем виразності малюнка протектора: наявність механічних ушкоджень увигляді тріщин, розривів, проколів, малюнок відновленого (наварного)протектора. До часткових ознак ставляться особливості зношування шини внаслідокнеправильного балансування коліс або її установки, особливості форми, величиний розташування проколів, розривів і тріщин, дефекти рельєфних елементіввідновленого протектора. Сліди пневматичних шин мотоциклів, моторолерів,колісних тракторів і гужових візків мають природу, однакову зі слідами колісавтомобіля. Сліди пневматичних шин коліс гужових візків також відображаютьзагальні й часткові ознаки колеса. До загальних ознак ставляться зовнішнійдіаметр колеса, наявність, вид і спосіб кріплення обіду, шини, ширина колеса йшини. Частковими ознаками є особливості кріплення шини, шви, тріщини й іншідефекти на робочій поверхні колеса. Сліди гусениць утворюються траками, щостановлять гусеницю. Вони залишаються у вигляді двох смуг, відстань міжцентрами яких відповідає ширині колії. Слідами траків можна визначити тип імодель трактора й зробити його ідентифікацію. Загальними ознаками є: кількістьтраків на гусениці, форма й величина траків, відстань між траками, загальнийхарактер рельєфу траків. До часткових ознак ставляться особливості деформаціїкраїв траків, конфігурація й розміри дефектів на їхні поверхні, розходження увідстанях між окремими траками. Сліди полозів залишаються при русі гужовихсаней або аеросаней. Сліди полозів — це сліди ковзання, утворені площиною, томуїхнє ідентифікаційне значення не так велике, як слідів коліс або гусениць. Якзагальні ознаки в них відображаються ширина колії, ширина полозів, ширинанапрямного жолоба або планки. Як часткові ознаки іноді можуть відобразитисянерівності рельєфу, розташовані на кінцях полозів. Сліди неходової частинитранспортних засобів залишаються при наїздах, зіткненнях і зачіпаннітранспортом, що рухається, нерухливих предметів. Своєрідність цих слідівполягає в тім, що їхнє виникнення на слідосприймаючому предметі сполучено зутворенням слідів і на самому транспортному засобі. Утворення слідів дозволяєїх використати для розшуку, що зник з місця події транспортного засобу й дляреконструкції обстановки події по розташуванню слідів на об’єктах зіткнення. Цісліди, будучи утворені різними складовими частинами кузова або, навпаки, накузові, як і всякі інші сліди-відображення, можуть бути використані длявстановлення групової приналежності або ідентифікації їхнього транспортногозасобу, що залишило, або того предмета, що залишив сліди на транспортномузасобі. Як правило, факт взаємного контакту вірогідно встановлюється напідставі збігу загальних трасологічних ознак характеру й зони деформації,розмірів і загальної форми слідів, кольору, структури або консистенції слідів-нашаруваньі т.д. Сліди на предметах, що відділилися від транспортного засобу, виникаютьпри відділенні від нього частин і деталей, які можуть бути використані длярозшуку й установлення події, транспортного засобу, що зник з місця події. Придорожньо-транспортному випадку відділитися можуть різні комплектуючітранспортного засобу деталі, наприклад склоочисники, дверні ручки, прокладки,ущільнювачі, болти, гайки, шайби. Відділитися можуть і частини єдиного виробуосколки скління кузова, бампера, облицювання й обробки. По зовнішніх ознакахчастини, що відділилася, можна встановити, до якої деталі вона належала.Приналежність установленої деталі тій або іншій марці або моделі транспортногозасобу визначається на підставі довідкових даних. Підставою для висновку проте, що затриманий транспортний засіб зник з місця події, є відсутність на ньомузнайденої на місці події деталі або частини. Для встановлення приналежностічастини, що відділилася, транспортному засобу проводиться трасологічні дослідженняслідів зламу або слідів-відображень на деталі, що відділилася, і транспортномузасобі. При русі транспортних засобів на дорозі відбуваються різніматеріально-фіксовані зміни, по яких можна судити про напрямок руху транспорту.Визначення напрямку руху транспорту виробляється за ознаками в слідах коліс іпо інших ознаках на дорозі. Малюнок протектора шин підвищеної прохідностіскладається із грунтозацепів, що сходяться під кутом посередині біговоїдоріжки. На правильно встановленій шині цей кут розкритий убік руху. Припробуксовці коліс викид ґрунту з-під них відбувається убік, протилежний руху.Глибина сліду при цьому зменшується убік руху. Убік напрямку руху зверненівідбитки коліс при переїзді через калюжі, стебла чагарнику або трави, кінціпереламаних при переїзді колісьми гілок, пологі сторони уступів на дні об’ємнихслідів, звуження плям від падаючих крапель масла.
Зрештою напідставі наведеного слід зробити висновок, що небуваєслідів, які б повністю і адекватно відображали деталі рельєфу ділянки поверхнітранспортного засобу, що вступив в процес слідоутворення. Поверхневі точкові ілінійні сліди містять відображення лише виступаючих ділянок рельєфу, та і то нетривимірне, а лише двомірне. Об’ємні лінійні сліди, утворені деталямирозташованими не на лінії, а на плоскій поверхні також не містять поглибленихдеталей. Відображення цих деталей стираються відображеннями базисної плоскостіі виступаючих деталей. Але навіть у випадках, коли контактують деталірозташовані на лінії, і утворюються об’ємні сліди, можна помітити спотворення,що викликане непропорційними змінами трас у зв’язку з змінами зустрічного іфронтального кутів. [16, c.18]
Розділ 2. Класифікація слідів транспортних засобів
Прирозслідуванні злочинів часто виникає необхідність встановити транспортнийзасіб, який побував на місці події. Одним з самих найважливіших джерел є сліди,залишені на місці події. За слідами транспортних засобів в широкому сенсірозуміють:
— сліди, яківідображають зовнішню будову окремих частин транспортного засобу;
— частини, якіскладають єдине ціле з транспортним засобом і відділилися від нього (осколкифарного скла, шматочки фарби);
— сліди речовин,які використовуються при експлуатації транспортних засобів (палива, мастила);
— сліди речовин,пов’язаних з експлуатацією транспорту (ґрунтові і інші забруднення, часточкивантажу, який перевозиться);
— сліди, якіхарактеризують технічний стан деяких механізмів і агрегатів транспортногозасобу (сліди гальмування, юза) [15, c. 11].
За данимислідами можна встановити:
— групову належністьтранспортного засобу (вид, марку, модель);
— якіпошкодження нанесені транспортному засобу в результаті події;
— тотожністьтранспортного засобу або його частини;
— окреміобставини події (наприклад, напрям руху транспортного засобу);
— наявністьнесправності деяких механізмів (наприклад, за слідами гальмування можна зробитивисновок про несправність гальм) [6, c. 73].
Вивчення слідіві подальше їх дослідження допомагає в окремих випадках встановити факти, якімають значення для справи (вид вантажу, який перевозиться, речовини, які можутьпотрапити на транспортний засіб.
Крімвищезазначеної існує інша класифікація слідів транспортних засобів, яка дещоподібна з наведеною вище, однак набуває деякої спеціалізації, стосовнодорожньо-транспортних пригод за участю транспортних засобів, а також за участютранспортних засобів та пішоходів. До них належать:
· Сліди на місці пригоди, залишенітранспортними засобами чи іншими об’єктами на дорожньому покритті та предметахнавколишньої обстановки;
· Сліди і пошкодження на транспортнихзасобах, як наслідок зіткнень, наїздів, переїздів, перекидань;
· Сліди і пошкодження на одязі, взуттіпотерпілих, які виникли в результаті наїзду, переміщення по поверхні дороги,переїзду колесами транспортного засобу, чи дії окремих частин транспортногозасобу на пасажирів.
1. Сліди на місці пригоди. Вони поділяютьсяна 3 групи
1.1 Сліди залишені транспортними засобами.
1.1.1 Слідиколіс
Точно дозволяютьз’ясувати траєкторію руху транспортного засобу та встановити напрямок руху, апри наявності відповідних ознак можна з високою точністю встановити місцезіткнення. До них відносять:
Сліди кочення нам’якому ґрунті, снігу чи вологому піску тощо – об’ємні відбитки малюнкупротектора, на асфальті — відбитки малюнка протектора у вигляді нашарувань увипадку виїзду з узбіччя, ґрунтової дороги, вологих ділянок тощо. За слідамиможна встановити модель шини, а при наявності часткових ознак можлива і їїідентифікація;
сліди юза нащільних покриттях — змащена в поздовжньому напрямі смуга, на слабких покриттях,ґрунті, дерні — розпушена борозна. По переміщенню центру тяжіння транспортногозасобу в процесі утворення сліду юза до зупинки визначається швидкість передпочатком гальмування;
сліди заносунезаторможеного транспортного засобу — криволінійні сліди ковзання, на поверхніяких виявляються розташовані під кутом траси, які залишаються виступами малюнкапротектора. По відносному розташуванню слідів різних коліс транспортного засобуабо по куту відхилення трас на поверхні слідів заносу, визначається кут заносу.
1.1.2. Слідиковзання різних частин транспортного засобу.
Дозволяютьвизначити місце завдання удару по транспортному засобі і напрямок його рухупісля удару (за наявності відповідних ознак). Це:
подряпини,вибоїни, притертості на покритті дороги, що залишаються пошкодженими частинами транспортногозасобу (підвіскою, нижніми частинами двигуна, коробки передач і ін.);
траси, залишеніободом колеса, при пошкодженні шини або підвіски колеса;
подряпини, притертостілакофарбного покриття, що залишаються при переміщенні транспортного засобупісля перекидання.
1.1.3.Ділянкидрібних часток, що обсипалися:
ділянки землі щообсипалася при ударі у момент наїзду або зіткнення. Ділянки розташуваннянайбільш дрібних часток і пилу з достатньою точністю визначають місцезіткнення;
ділянкирозташування шматочків лакофарбних покриттів, що відокремилися. Дозволяютьвизначити місце, де відбувалося зіткнення транспортного засобу з перешкодою, атакож місце розташування транспортного засобу після зіткнення. Частки фарби, щообсипалася, можуть бути часом переміщені під впливом сили потоків повітря від рухомихтранспортних засобів і вітру;
ділянкирозсіювання осколків фар і інших приладів зовнішнього освітлення ісигналізації. Дозволяють визначити місце, де відбувалося зіткненнятранспортного засобу з перешкодою, а також місце розташування транспортногозасобу після зіткнення. Частки фарби, що обсипалася, можуть бути часомпереміщені під впливом сили потоків повітря від рухомих транспортних засобів івітру;
ділянкирозсіювання осколків фар і інших приладів зовнішнього освітлення ісигналізації. Дозволяють приблизно визначити місце зіткнення або наїзду, атакож ідентифікувати транспортний засіб;
місцярозташування осколків бічних вікон при перекиданні транспортного засобу.Дозволяють точно визначити місце перекидання;
плями, краплірідини що витекла з транспортного засобу. В залежності від їх розташуванняможна визначити траєкторію руху транспортного засобу від місця зіткнення імісце, де він знаходився в нерухомому стані; плями від вихлопних газів.Дозволяють встановити місце де стояв транспортний засіб, і його розташування.
1.2.Сліди,залишені відкинутими об’єктами. Дозволяють визначити переміщення об’єктів,якими вони були залишені, а по місцю пересічення напрямів переміщення декількохоб’єктів може бути встановлене і місце удару. До них відносяться:
сліди волочіння,притертості, що залишені на м’якому ґрунті, снігу, вологому піску об’єктами, щоне мають гострих країв. На асфальті ці сліди помітні за наявності шару пилу, бруду;
подряпини,вибоїни, інші траси, що залишаються важкими предметами з гострими кутами;
нахил, вигин,злам стебел трави, інших рослин у напрямі зсуву відкинутого об’єкта за межамидорожнього покриття.
1.3. Сліди,залишені потерпілими при наїзді:
сліди зміщеннявзуття при наїзді. Малопомітні на асфальті, але добре виявляються на снігу,м’яких ґрунтах, проте місце їх розташування може перебувати на великій відстанівід місця виявлення інших ознак наїзду, тому вони рідко фіксуються. Точно визначаютьмісце наїзду і напрямок удару;
сліди волочіннятіла потерпілого. На асфальті виявляються слідами крові і при нашаруванні наньому пилу, бруду;
місцярозташування відкинутих речей, що знаходилися в потерпілого, розсипанихпродуктів, розлитої рідини. Розташування цих об’єктів на місці події у всіхвипадках можливе лише за місцем наїзду.
2. Сліди іпошкодження на транспортних засобах.
На відміну відслідів, що залишаються на місці події, вони зберігають своє інформативнезначення практично необмежений час і завжди можуть бути піддані експертномудослідженню.
Сліди, якінайбільш часто виявляються на причетних до події транспортних засобах, можнапідрозділити на 4 основні групи.
2.1. Сліди тапошкодження, що виникають при зіткненні транспортного засобу і наїзді їх нанерухомі об’єкти (стовпи, дерева, будівлі і т. п.):
великі ділянкидеформованих частин транспортного засобу, якими вони увійшли в зіткнення зперешкодою. Такі пошкодження дозволяють орієнтовно судити про взаємнерозташування і характер взаємного контакту транспортного засобу і перешкоди умомент зіткнення (наїзду);
відбитки окремихділянок, деталей одного транспортного засобу наповерхнічастин іншого. Дозволяють встановити взаємне розташування транспортних засобів іперешкоди у момент зіткнення (наїзду) і напрям сили удару;
траси (слідиковзання, тиску, дряпання), що виникають від контакту з іншим транспортнимизасобами. Дозволяють ідентифікувати транспортний засіб, з яким сталося дотичнезіткнення, встановити, чи рухався транспортний засіб в момент удару приперехресному зіткненні, визначити напрямок відносного переміщених транспортнихзасобів при попутному зіткненні;
траси надеформованих нижніх частинах, які контактували з дорогою. Дозволяють встановитинапрям руху транспортного засобу після зіткнення, уточнити місце зіткнення зурахуванням розташування залишених цими частинами слідів на дорозі.
2.2. Сліди тапошкодження, що виникають при наїзді на пішоходів:
деформаціїчастин транспортного засобу, якими було завдано удару (вм’ятини на капоті,облицювання радіатора, крилах та ін., пошкодження стійок кузова, руйнуванняскла). Дозволяють встановити розташування пішохода по ширині смуги рухутранспортного засобу в момент наїзду і уточнити місце наїзду з урахуваннямрозташування слідів його коліс;
відбитки фактуритканини одягу на частинах транспортного засобу, якими було завдано удару. Дозволяютьвстановити факт наїзду, ідентифікувати транспортний засіб, що вчинив наїзд;
траси(притертості, сліди ковзання на бічних сторонах транспортного засобу). Дозволяютьвстановити факт контакту транспортного засобу з пішоходом при дотичному ударі;
сліди крові,волосся, волокон або шматки тканини. Дозволяють ідентифікувати транспортнийзасіб, що вчинив наїзд і уточнити механізм наїзду.
2.3. Сліди та пошкодження,що виникають при перекиданні транспортного засобу: деформації даху, стійоккузова, кабіни, капоту, крил, дверей. Свідчать про факт перекидання ідозволяють судити про його напрям; сліди тертя об поверхню дороги (подряпини,траси, стертості лакофарбового покриття). Найбільш вірогідно дозволяютьвстановити напрям перекидання і зміна положення транспортного засобу припереміщенні його після перекидання; руйнування скла, пошкодження дверей.Дозволяє уточнити механізм випадання осіб що знаходилися у транспортному засобі.
2.4.Пошкодження, що виникають до події при наїзді на предмети на дорозі і з іншихпричин:
пошкодженняпокришки і камери при наїзді на гострі предмети (розрізи, проколи);
пошкодженняпокришки, камери, обода колеса при ударі об перешкоди на дорозі (сторонніпредмети, вибоїни);
пошкодженняпідвіски при ударі об перешкоди на дорозі.
Всі ціушкодження дозволяють уточнити механізм події з урахуванням викликаних нимизмін стійкості і керованості транспортного засобу, якщо в результаті проведеногоекспертного дослідження буде встановлено, що вони виникли безпосередньо передподією.
3. Сліди щовиникають на одязі і взутті потерпілих.
На відміну відслідів, що залишаються на місці події, сліди на одязі і взутті при своєчасномувилученні речових доказів зберігаються протягом тривалого часу і тому завждиможуть бути піддані експертному дослідженню. Ці сліди можна підрозділити на 4основні групи.
3.1. Сліди ударупо тілу пішохода, що залишились на одязі:
відбитки ободківфар, облицювання, декоративних та інших деталей передньої частини транспортногозасобу у вигляді нашарувань пилу, бруду, прим’ятостей матеріалу відповідноїформи. Дозволяють ідентифікувати транспортний засіб, встановити взаємнерозташування його і пішохода у момент наїзду;
порізи осколкамискла фар одягу в місцях нанесення удару у вигляді поверхневих лінійних іточкових ушкоджень матеріалу. Дозволяють визначити взаємне розташування транспортногозасобу і пішохода;
вкрапленнячастинок лакофарбового покриття з місць його відшарування на передніх частинахтранспортного засобу, якими було завдано удару, вкраплення дрібних часток(осколків) скла. Дозволяють ідентифікувати транспортний засіб, встановитивзаємне розташування його і пішохода.
3.2. Слідиковзання по поверхні дороги: нашарування пилу, бруду, стертості поверхневогошару і наскрізні ушкодження, які виникли внаслідок стирання матеріалів одягупри переміщенні по рівній поверхні (асфальту, бетону). Дозволяють встановитифакт волочіння тіла після падіння на дорогу до напрямку зміщення (дугоподібніскладки завжди спрямовані опуклістю в бік, зворотний направленню зміщення);розриви матеріалу одягу під час переміщення тіла по нерівній кам’янистійповерхні. Напрямок переміщення визначається по розташуванню кутових розривів(кутом вперед по руху); сліди тертя на підошвах взуття, металевих деталях(цвяхах, підківках). Дозволяють встановити напрямок зміщення ноги в моментудару по розташуванню стертості на підошві та напрямку трас, задирок (наметалевих деталях). При цьому слід враховувати, яка нога була опорною в моментудару.
3.3. Слідипереїзду на одязі — нашарування пилу, бруду у вигляді відбитків малюнкапротектора шини, який може бути дещо спотворений внаслідок зміщення тканини впроцесі переїзду. Дозволяють провести групову ідентифікацію шини татранспортного засобу, на якому можлива установка шин такого типу.
3.4. Слідивпливу частин транспортного засобу на пасажирів і водія: відбитки малюнканакладок педалей на підошвах взуття водія, відбитки малюнка килимків напідошвах взуття пасажирів і водія. Дозволяють встановити, хто знаходився намісці водія в момент удару, нанесеного по транспортному засобу спереду;пошкодження матеріалу одягу при контактуванні з гострими краями виступаючихчастин всередині салону (кабіни) транспортного засобу. Дозволяють встановитимісце розташування потерпілого в салоні у момент удару з урахуванням напрямкудії інертних сил; краплі і сліди підтікання крові на одязі потерпілого. Дозволяютьсудити про місце, яке він займав в транспортному засобі безпосередньо в моментудару, і про положень його тіла виходячи з можливості отримання такої травми нацьому місці і з напрямку стікання крові на одязі. Дослідження слідів на одязі івзутті проводяться в основному для установлення механізму травмування постраждалих,тому їх доцільно проводити комплексно із судово-медичними експертами. [16,c.21-26]
Розділ 3. Особливості фіксації та вилучення слідівтранспортних засобів
Основним засобомфіксації слідів транспортних засобів є опис в протоколі огляду місця події, вякому відображаються різні відомості.
При фіксаціїслідів коліс:
— розташуванняслідів коліс на місці події і їх вид;
— довжина слідівколіс і їх конфігурація;
— зміна напрямуслідів;
— ширинавідображення бігової доріжки;
— максимальнаглибина об’ємних слідів;
— будова малюнкапротектора;
— відображенняособливостей поверхні шини, їх форма, розміри, розташування;
— довжина слідіводного обороту колеса (за можливості такого вимірювання);
— колія передніхі задніх коліс;
базатранспортного засобу (за можливості такого вимірювання);
ознаки напрямуруху транспортного засобу;
спосіб фіксаціїі вилучення слідів.
При фіксаціїосколків зовнішніх освітлювальних приладів:
— місцезнаходження осколків;
— розташуванняділянки з щонайбільшою концентрацією осколків і площа розсіяння частинок скла;
— напрямрозсіяння осколків;
— колір іматеріал частинок, наявність на осколках маркірувальних поміток, частинок ЛФП,інших нашарувань;
— кількість ірозмір осколків при невеликій їхній кількості.
При виявленніслідів виступаючих частин:
— вид слідів іхарактер їх утворення;
— місцезнаходження слідів на об’єкті;
— форма, розмірислідів;
— точнерозташування слідів і їх окремих елементів щодо рівня проїжджої частини;
— наявність вслідах частинок ЛФП, деревини, ґрунту і інших частинок;
— спосібфіксації і вилучення слідів.
При виявленнічастинок лакофарбного покриття:
— місце їхньогорозташування;
— вид(багатошарові фрагменти, часточки нашарування, поверхневі сліди ковзання);
— колір (поможливості вказується колір ґрунтовки, шпаклівки, фарби);
— формачастинок;
— спосібвилучення.
При виявленніслідів паливно-мастильнихматеріалів:
— розташуванняплям паливно-мастильних матеріалів і їх вид;
— форма ірозміри плям;
— колірлюмінесценції в УФ-променях (за наявності такої можливості);
— характернийзапах;
— розташуванняплям паливно-мастильних матеріалів щодо коліс транспортного засобу, якийстоїть;
— спосібвилучення [14, c. 58].
Прикладом описуслідів транспортних засобів в протоколі огляду місця події може служити такиййого фрагмент.
“… Навідстані 40 см. від стовпа у напрямку до села Миколаївка на правому узбіччішосе на вологому ґрунті виявлені об’ємні сліди кочення шин. Сліди відходять відасфальтового покриття під кутом 10 градусів, прямують паралельно асфальту,виходять на асфальт під кутом 15 градусів на відстані 10 м від стовпа. Довжинапрямокутної ділянки складає 20 м. Зовнішній слід знаходиться на відстані 2 мвід краю асфальту в найбільш віддаленій точці. Загальна кількість слідів наділянках узбіччя біля асфальту на початку і в кінці слідів — 4. Ширина біговоїдоріжки кожного сліду, виміряна на декількох ділянках, складає 145 мм,найбільша глибина 80 мм. Ширина колії передніх і задніх коліс 1440 мм. У всіхслідах відобразилися аналогічні рельєфні малюнки протекторів шин, складаються зтрьох рядів ромбів, які проходять уздовж слідів. Довжина сторони ромба 60 мм,відстань між ромбами 6 мм.
При детальномуогляді в сліді правого заднього колеса виявлено відображення особливостібігової доріжки шини у вигляді опуклості овальної форми розміром 20х12 мм, якерозташоване посеред одного з ромбів в середньому ряді і повторюється черезкожні 240,5 см.
Дно слідів навологому ґрунті рівне, впоперек лівого сліду в середній його частинізнаходиться гілка із зламом посередині, вільні її кінці указують у бік селаМиколаївка.
Сліди коліссфотографовані масштабним способом методом лінійної панорами. Із слідів колісзроблені схематичні зарисовки, складена загальна схема, із сліду правогозаднього колеса з ділянки з особливістю у вигляді опуклості овальної формивиготовлений гіпсовий зліпок, упакований в картонну коробку, яка опечатана іпосвідчена пояснювальним текстом і підписамислідчого і понятих.
В тому місці, десліди коліс лівої сторони транспортного засобу виходять на узбіччя, на відстані50 см від краю асфальту на ґрунті виявлено багато осколків скла різних розміріві форми, найбільші з них розміром 4х55 і 4х8 см містять рельєфні малюнки увигляді паралельних смуг шириною 4 мм кожна, які нагадують рельєф розсіювача.
Серед осколківскла виявлена частинка лакофарбового покриття трикутної форми з розміром сторін1,7; 2; 1,4 см. Покриття складається з двох шарів — зеленого і коричневогокольору.
Осколки скла ічастку лакофарбового покриття сфотографовано, упаковано в пакети 1, 2, якіопечатані і посвідчені пояснювальними написами, підписами слідчого іпонятих…” [13, c. 56]
Фотографуваннямісця події, на якій виявлені сліди транспортних засобів, здійснюєтьсявідповідно до загальних криміналістичних рекомендацій. Разом з тим слідвраховувати і деяку специфіку. Так, при фотографуванні необхідно прагнути того,щоб фотознімки, які фіксують загальний вид місця події і його деталі, не тількислужили ілюстраціями до записів в протоколі, але і у разі необхідності булипридатні для перевірки тих або інших обставин (положення, взаєморозташуванняпредметів обстановки, різних деталей). Детальні знімки часто стають об’єктамиекспертного дослідження (сліди шин, сліди виступаючих частин).
Як правило,фіксація слідів транспортних засобів пов’язана з порівняно великою територією,тому при фотографуванні для орієнтування доцільне застосування фішок,укажчиків, номерів. В деяких випадках застосовують обведення окремих діляноккрейдою (сліди гальмування, сліди крові і т.п.). Сліди шин фотографуються змасштабною лінійкою способом лінійної панорами з додаванням номерних укажчиків.Ознаки, які вказують напрям руху транспортного засобу, фотографуються змасштабною лінійкою розміщеною в площині сліду паперовою стрілкою, направленоюу бік руху. Труп фотографують в тому положенні, в якому його було знайдено.Пошкодження на трупі, одяг, а також сліди на них фотографують масштабнимфотографуванням. Фотографування пошкоджень доцільно повторити в морзі [7, c.134].
Так зокрема запотрібне слід більш детальніше зупинитися на способах фіксації слідів залишенихколесами транспортних засобів, до яких належать сліди кочення, юза, заносу.
Так слідикочення, представляють собою відбитки протектора колеса, та можутьрозташовуватися як в безпосередній близькості від місця наїзду, зіткнення, такі відносно далеко від нього. При виявленні слідів кочення необхідно встановитиїх приналежність конкретному автомобілю (або групову приналежність, якщотранспортний засіб зник з місяця пригоди).
Слід зафіксуватидовжину, ширину, конфігурацію і колію сліду, вказати характеристику та розміриелементів малюнку протектора. Якщо слід прямолінійний, фіксують йогорозташування по відношенню до краю дороги на початку і наприкінці сліду, якщовін має іншу конфігурацію, то його ділять на ділянки, вимірюють і задають, намасштабну схему його траєкторію, розміри кожної ділянки, а також відстані відкраю дорожнього покриття.
Фотографуванняслідів кочення здійснюють методом панорамної фотозйомки з масштабом (зазвичайвикористовують рулетку), при цьому в кадр необхідно включити точку відліку(тобто будь-якої постійний предмет дорожньої обстановки, за яким можнаорієнтуватися відносно сліду на місці події). При фіксації слідів способомдетальної фотозйомки вибирають найбільш чіткі ділянки з відображенням характернихознак, якщо такі виявлені. За наявності об’ємних слідів роблять гіпсовий зліпокз ділянок, де відобразилися часткові ознаки, придатні для класифікаційних таідентифікаційних досліджень. [16, c.30]
Сліди юзахарактеризують рух автомобіля в загальмованому стані. Вони являють собою слідитертя колеса об дорожнє покриття. Ширина кожного сліду свідчить про площуконтакту колеса з дорожнім покриттям, відстань між двома паралельними слідамивідповідає колії автомобіля, а поздовжні траси, що утворюються деталямиелементів малюнка протектора, повинні чергуватися відповідно з виступамиутворюючих елементів, що має важливе значення для встановлення належності слідуконкретному автомобілю. Сліди юза можуть розташовуватися як безпосередньо передмісцем зіткнення (наїзду перекидання), так і після нього. Вони можуть бутипрямолінійними і дещо дугоподібними. [16, c.31]
Початок слідівюза зазвичай виражений менш чітко, ніж закінчення. Для визначення точки аболінії початку сліду зручніше оглядати його з деякої відстані під невеликим кутом.При цьому потрібен асистент, котрий відзначить вказану точку.
У деякихвипадках можна визначити початок сліду по дрібних ямках і подряпинах, якіутворюються при зсуві камінчиків, часток ґрунту піску та інших дрібних об’єктівколесом. Закінчення сліду зазвичай позначається чіткою темною лінією, на якій утворюютьсяскупчення бруду, залишки резини, захоплені при ковзанні поглибленнямипротектора
У слідах юзаможуть спостерігатися розриви, викликані відривом колеса від поверхні дорогиабо короткочасним припиненням натискання на педаль гальм.
При відривіколеса від поверхні дороги утворюються короткі і множинні розриви. Вонивикликані малим навантаженням на задню вісь, внаслідок чого колеса підстрибуютьна нерівностях дороги.
У результаті припиненнягальмування в кінці сліду може відбутися його зміщення, особливо в тихвипадках, коли під час гальмування колеса автомобіля були повернуті. У такомусліді необхідно зафіксувати окремо прямолінійну ділянку і ділянку відхилення(його довжину, ширину, характер кривизни).
Якщо слід юзасуцільний або з розривами, зумовленими відривом коліс від дороги (чергуютьсякороткі розриви), то його треба вимірювати повністю, від початку до кінця (безурахування розривів). У разі виявлення сліду юза з розривом в результатіприпинення гальмування вимірюється кожна ділянка гальмування, розриввимірюється окремо.
Прямолінійнісліди фіксують у двох точках від краю дороги (узбіччя): на початку інаприкінці, дугоподібні — як мінімум у трьох точках: на початку, кінці тасередині (в найбільш віддаленій точці від краю дороги).
При оглядіслідів юза потрібно встановити, якому транспортному засобу вони належать, якеїх розташування по відношенню до інших транспортних засобів і слідами,зафіксованим на місці пригоди.
Сліди бажанозафіксувати за допомогою оглядової фотозйомки, включивши в кадр нерухомийорієнтир.
Сліди заносунезаторможеного транспортного засобу є криволінійні сліди ковзання, на поверхніяких спостерігаються розташовані під кутом траси, утворені виступами малюнкапротектора.
Ознакою слідів заносує вихід слідів задніх коліс за межі колії передніх. Початок і закінчення слідіввизначається так само, як і в слідах юза.
При наявностіслідів ковзання з занесенням необхідно виміряти довжину сліду кожного колеса зурахуванням кривизни. На схемі і фотознімках слідів потрібно відзначити початокі закінчення кожного обода коліс (заднього лівого, правого заднього, лівогопереднього, правого переднього). На схемі відображається конфігурація слідів вмасштабі, для чого можна використовувати шаблон або макет автомобіля вмасштабі, замість коліс використовується грифель або крейди.
Необхіднозафіксувати відстань між парними слідами (передніх і задніх) коліс в декількохточках. Якщо в слідах вбачаються траси, розташовані під кутом, слід визначитикут нахилу трас і зафіксувати їх за допомогою масштабної фотозйомки. Кожен слідбажано розділити на окремі ділянки і зафіксувати послідовно кожну ділянку повідношенню до краю дороги. Сліди можна фотографувати за допомогою панорамної іорієнтуючої фотозйомки. [16, c.32]
При фіксаціїслідів транспортних засобів велике значення мають вимірювання, за допомогоюякихфіксуються точні дані про об’єкти матеріальної обстановки місця події, їхвзаєморозташування. Вимірювання слідів транспортних засобів дає можливістьотримати початкові дані для визначення типу, виду і моделі транспортногозасобу. Недбало проведені вимірювання можуть привести до помилки у встановленнітранспортного засобу. Наприклад, якщо в сліді відображення якоїсь особливостіповторюється, то треба визначити зовнішній діаметр шини за формулою:
Д=L/3.14
де Д- зовнішнійдіаметр шини, L — довжина кола шини, яка дорівнює відстані, виміряній між двомавідображеннями однієї і тієї ж особливості, яка повторюється.
Зайве говорити,що при допущеній помилці у вимірюванні цієї відстані діаметр шини також будевизначений неправильно, а отже можливе і неправильне визначення типутранспортного засобу. При вимірюванні необхідно прагнути максимальної точності,дотримуючись правил вимірювання конкретних параметрів [18, c. 79]. Так,вимірювання рекомендується проводити під прямим кутом до поздовжньої іпоперечної осі проїжджої частини, виконувати їх до однієї базової лінії(наприклад, до краю доріжки), фіксувати точки, між якими проводяться вимірювання.За можливості вимірювання доцільно повторювати на різних ділянках. Матеріальнуобстановку, зафіксовану в протоколі огляду місця події, поряд ізфотографуванням, допомагає з’ясувати складання схеми, яка є додатком допротоколу (ст. 191 КПК України). Схема в протоколі огляду місця події можемістити такі реквізити: найменування; місце вчинення ДТП; дата і час події;дані особи, яка склало схему, її підпис; прізвища і підписи фахівців, понятих;умовні позначення, масштаб.
На схеміграфічно фіксуються:
— ділянкадоріжки;
— орієнтири, дояких на схемі здійснена прив’язка об’єктів і слідів;
— транспортнізасоби, які брали участь в події, координати їх розташування щодо елементівпроїжджої частини, орієнтирів;
— труп, йогорозташування і прив’язка;
— сліди колістранспортних засобів, їх розташування щодо елементів доріжки, розмірніхарактеристики;
— інші сліди іпредмети, які відносяться до події, — розташування частин, які відділилися відтранспортного засобу (уламки кузова, часточки фарби і т. ін.), розміри, формаслідів крові, площа розсіяння осколків, обсипання ґрунтуіін.;
— характеристика, доріжки, дорожні знаки і т. ін. Для складання схеми найзручнішевикористати бланки, виготовлені з міліметрівки.
Окрім загальноїсхеми, при виявленні слідів шин доцільно складати схему малюнка протектора знеобхідними розмірними характеристиками. При виявленні слідів виступаючихчастин транспортного засобу необхідно також складати схему з вказівкою всіхрозмірних характеристик, які мають значення. Всі складені схеми повинні бутипідписані слідчим, фахівцями, понятими і іншими учасниками огляду. Проблемувилучення слідів транспортних засобів доцільно розглянути в схематичному плані,умовно поділивши всі сліди на дві групи — сліди коліс і виступаючих частин ічастини і інші об’єкти, які відділилися від транспортного засобу. Вилученняслідів другої групи нескладне. Для цього необхідно лише упакувати виявленіоб’єкти з дотриманням заходів застереження. А вилучення слідів першої групи маєдеякі особливості. Так, при виявленні об’ємних слідів шин виготовляютьсягіпсові зліпки. Іноді виникає необхідність отримання об’ємних копій з великихза довжиною слідів. Для цього слід ділиться на ділянки по 40-50 смперекладаються тонкими перетинками з скла, пластмаси і т. ін. при цьомунеприпустимо, щоб поділ ділянок відбувався в місцезнаходженні відображенняособливостей шини. До отримання зліпків зі сліду їх треба пронумерувати,вказати напрям руху транспортного засобу. Документовані дані розміщуються на ярликах,прикріплених до зліпків.
Поверхневі слідивилучаються на слідокопіюючі матеріали. Сліди протектора, залишені напредметах, розташованих на шляху руху колеса, необхідно вилучати післяфотографування по можливості разом з предметом-носієм [4, c. 105]. Слід такожзвернути увагу на вилучення одягу потерпілого. Навіть якщо в процесі огляду наодягу не виявлено ніяких слідів, його треба направити до лабораторії надослідження. На всіх вилучених речових доказах необхідно робити відповідніпояснюючі написи з підписами слідчого і понятих.
Висновок
Підводячипідсумки викладеного у роботі матеріалу, можна зробити наступні висновки. Підслідами транспортних засобів маються на увазі сліди контактної взаємодії якходових частин, так і неходових частин транспортних засобів, сліди на предметах,що відділилися від транспортного засобу, а також різні матеріально-фіксованізміни на дорозі, пов’язані з рухом транспорту. Особливості роботи з вказанимислідами полягають у наступному. Сліди, знайдені на місці події, фіксуються впротоколі дорожньо-транспортної події. При їхньому описі вказується характердорожнього покриття, вид сліду, ширина колії і взаємне розташування слідів,малюнок протектора, наявність, форма і розміри дефектів шин, що відобразилися,а також розташування слідів, неходової частини і їхні ознаки. Протоколдорожньо-транспортної події обов’язково доповнюється планом-схемою, на якомувказується розташування знайдених слідів. Фотографування слідів транспортнихзасобів є складовою частиною фотографування місця події або транспортного засобу.На вузлових знімках необхідно відобразити ознаки, що дозволяють судити проманевр і інші особливості руху. На детальних фотознімках фіксуються окремісліди, що відображають загальні та окремі ідентифікаційні ознаки.
При детальнійзйомці слідів коліс необхідно вибирати такі ділянки, де найбільш повно і чітковідобразилася бігова частина при повному обороті колеса.
В ціляхуникнення перспективних спотворень зйомку слід здійснювати методом лінійноїпанорами. Для вилучення в цілях експертного дослідження вибираються ділянкислідів коліс, де найбільш повно і чітко відобразилися окремі ідентифікаційніознаки. Поверхневі сліди фіксуються методом фотографування, з об’ємних слідівпісля їхнього фотографування виготовляються гіпсові зліпки.
Своє значеннямає також наведена в даній роботі класифікація слідів транспортних засобів.Значення цієї, як і класифікацій взагалі в будь-якій галузі знань полягає втому, що вона формуючи певний порядок, конкретизуючи загальне, таким чином даєможливість слідчому, спеціалісту чи експерту з’ясувати питання що потрібноробити в певній ситуації і зрештою як потрібно діяти, які сліди слід виявлятипершими, на що потрібно звертати увагу, щоб виявити ті чи інші сліди, зважаю накласифікацію слідів і знаючи які можуть сліди. Вказана в даній роботікласифікація наводить конкретний перелік слідів, що можуть бути залишенітранспортними засобами, що допомагає слідчому виробити певний порядоквиявлення, фіксації і вилучення цих слідів.
Зрештоювисвітлена в даній роботі тема в наш час набуває дедалі більшої актуальності.Це пов’язано з великим збільшенням кількості транспортних засобів і у зв’язку зцим збільшення випадків негативних наслідків їх експлуатації, які потрібнорозслідувати. Тому напрацювані наукові знання в цій галузі, які часткововикладені і в цій роботі, поєднані з практичним вмінням та досвідом допоможутьпрацівникам до обов’язків яких входить розслідування випадківдорожньо-транспортних пригод, з’ясувати істину у справі.
Списоквикористаної літератури
1. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы,тенденции, перспективы. От теории к практике. М., 1988.- 236 с.
2. Белкин Р.С. Курс криминалистики. М .,2001.- 984 с.
3. Белкин Р.С. Курс советскойкриминалистики.- М., 1979.- 478 с.
4. Криміналістика: Підруч. для слухачів,викладачів вузів системи МВС України / П.Д. Біленчук, О.П. Дубовий, М.В.Салтевський, П.Ю. Тимошенко. За заг. ред. акад. П.Д. Біленчука. К.: АТІКА,1998. 416 с.
5. Криминалистика /под ред. Н.П.Образцова. М.,1995.- 631 с.
6. Криминалистика /под ред. Н.П.Яблокова. М.,1995.- 567 с.
7. Криміналістика /під ред.В.Ю.Шепітька.К., 2001.- 684 с.
8. Образцов В.А. Криминалистика (курслекций). М., 1996.- 672 с.
9. Руководство для следователей /под ред.Н.А.Селиванова, В.А.Слеткова. М., 1997.- 318 с.
10. Салтевский М.В. Криміналістика. Харків,2000.- 342 с.
11. Фиксация результатов осмотра местапроисшествия.- М., 1984.- 208с.
12. Васильев А.Н. Осмотр местапроисшествия.- М., 1960.- 124 с.
13. Колмаков В.П. Следственный осмотр.- М.,1969.- 96 с.
14. Попов В.И. Осмотр места происшествия.-Алма-Ата, 1957.- 86с.
15. Специализированный курс криминалистики:Учеб– К.: НИ и РИО КВШ МВД СССР. 1987.-384 с.
16. Информационный сборник.Методы экспертного исследования. Транспортно – трасологические исследования.Под ред. С.И. Перлина – Харкьов. 2006.- 332 с.
17. Фиксация результатов осмотра места происшествия:Справочное пособие для следователей,-К.: РИО МВД УССР, 1981.-208 с.
18. Использование современных физическихметодов исследования в криминалистической практике,- К., 1989.- 106 с.
19. Расследование дорожно-транспортныхпроисшествий.- К.: РИО МВД УССР, 1989.- 240 с.
20. Современная криминалистика:использование достижений науки и техники в расследовании и раскрытиипреступлений.- К.: РИО МВД УССР, 1989. — 32 с.
21. Применение современных физическихметодов исследования для решения поисковых задач в криминалистической практике:Учеб. пособие.-К.: УАВД, 1993.-75 с.