Особливості методики розслідування грабежів і розбоїв

ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ1. КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГРАБЕЖІВ І РОЗБОЇВ
1.1Обставини, які підлягають доведенню
1.2Слідчі ситуації і завдання розслідування
РОЗДІЛ2. ОСОБЛИВОСТІ ПОЧАТКОВОГО ТА НАСТУПНИХ ЕТАПІВ РОЗСЛІДУВАННЯ ГРАБЕЖІВ І РОЗБОЇВ
2.1Початковий етап розслідування грабежів і розбоїв
2.2Організаційно-тактичні основи провадження окремих слідчих дій при розслідуванніграбежів і розбоїв
2.3Провадження деяких складних (системних) слідчих дій на другому етапі досудовогослідства
ВИСНОВОК
СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Вступ
Дана курсова робота розкриває тему «Особливостіметодики розслідування грабежів і розбоїв».
Предметом безпосереднього посяганняграбежів і розбоїв є державна, кооперативна або особиста (індивідуальна)власність. Конституція України прирівняла всі форми власності і захищає їходнаково.
Власність — це майно, що належитькому-небудь. Суб’єктом власності може бути громадянин, колектив, держава.Звідси і розрізняють державну, колективну та індивідуальну власність. Майноявляє собою матеріальні знаряддя праці, продукти праці, речі, цінності тощо. Укожному разі — це матеріальні предмети, речі, споживчі продукти. Тому предметомбезпосереднього посягання грабежів і розбоїв є всі матеріальні утворення.
Власність складає економічну основужиття суспільства, виступає показником його добробуту і особистого благополуччягромадян, тому охорона власності, чітке правове регулювання відносин власності,захист прав власників від будь-якого неправомірного втручання є найважливішимзавданням держави [11, 475с.].
Конституція України передбачає захистправ і свобод кожного громадянина та гарантує, що людина, її життя і здоров’я,честь та гідність, недоторканність і безпека визначаються найвищою соціальноюцінністю[1, ст.3]. Серед складових недоторканності людини є і те, що право приватноївласності непорушне [1, ч. 4 ст. 41]. Кримінально-правова охорона означенихправ і свобод людини набуває особливого значення при розслідуванні розбоїв,вчинених з метою заволодіння приватним майном громадян. Специфічною рисоюозначеного виду злочинів є підвищена суспільна небезпека, оскільки вонипосягають не лише на власність, а й на особу.
Розслідування будь-яких злочинів, у томучислі й розбійних нападів, буде ефективним, якщо воно будується на узагальненійслідчій практиці, у поєднанні з використанням апробованих криміналістичнихрекомендацій та наукових знань.
Значний внесок у дослідженнярізноманітних аспектів розслідування злочинів зробили вчені-криміналістиУкраїни Ю.П. Аленін, В.Д. Басай, В.П. Бахін, А.Ф. Волобуєв, В.Г. Гончаренко,В.А. Журавель, А.В. Іщенко, О.А. Кириченко, В.К. Лисиченко, В.Т. Маляренко,Г.А. Матусовський, І.В. Постіка, М.В. Салтєвський, Шепітько, М.Є. Шумило таінші.
Слід сказати, що різноманітні питаннявдосконалення методик розслідування грабежів та розбоїв розглядалися у роботахяк вітчизняних вчених, так і вчених інших країн.
Разом з тим, зазначені дослідженняпроводилися у інших історичних умовах, соціальних та правових реаліях іоб’єктивно не враховували особливостей сьогодення, залишивши без розгляду низкупитань, які потребують більш детального та комплексного вирішення з урахуваннямзмін, що відбулися у злочинній діяльності.
Згідно зі статистичними даними МВС, зчасів незалежності України спостерігається стійка тенденція збільшеннякількості зареєстрованих грабежів та розбійних нападів. Так, у 2004 р. повідношенню до 1991 р. по всій країні вона збільшилася на 86 %.
Наявність у 2004 році великої кількостінерозкритих грабежів і розбоїв (1071 злочин) та злочинів минулих років (13534злочинів) зумовлює необхідність підвищення ефективності розслідування цихзлочинів шляхом упровадження в практику новітніх криміналістичних рекомендаційщодо вдосконалення методики їх розслідування, розроблених з урахуваннямкриміногенної обстановки, що склалася, нових засобів щодо їх підготовки,вчинення та приховування.
Усе вищезазначене й зумовило вибір даноїтеми і свідчить про її актуальність.
Метою даної курсової роботи єрозвиток наукових положень, що стосуються поняття, способів та відмінностірозбою від грабежу, визначення типових слідчих ситуацій, що виникають напочатковому етапі розслідування грабежів і розбоїв, та способи їх вирішення.
Основні питання я розглядала по двом окремимглавам.
В першій главі я розкрила поняттяграбежів і розбоїв, а також обставини, якіпідлягають доведенню та слідчі ситуації і завдання розслідування.
В другій главі я описала початковийетап розслідування грабежів і розбоїв, організаційно-тактичні основипровадження окремих слідчих дій та провадження деяких складних (системних)слідчих дій на другому етапі досудового слідства.
Для написання курсової роботи явикористала Конституцію України, Закони та Кодекси України, а також наукову,навчальну літературу, та Інтернет.
Дана курсова роботаскладається з вступу, двох глав, висновку та списку використаної літератури.

РОЗДІЛ 1. КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКАГРАБЕЖІВ І РОЗБОЇВ
криміналістичний грабіжслідчий досудовий
Грабежі та розбої є тяжкими злочинами,покарання за які передбачені статтями 186, 187 Кримінального Кодексу України(далі КК) [2, ст.186-187].
Грабіж – це заволодіння чужим майномвідкритим способом, поєднаним з насильством, безпечним для життя чи здоров’яособи, або погрозою застосуванням такого насильства.
Розбій – найбільш небезпечний спосібзаволодіння чужим майном як державним, так і особистим. Це відкритий напад,поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазналанападу, або погрозою застосування такого насильства.
Даючи криміналістичну характеристику грабежам ірозбійним нападам необхідно приділити увагу наступним моментам. Склади цихзлочинів із криміналістичної точки зору мають багато загального, що дозволяєдати їхню узагальнену характеристику. Їх поєднує відкритий спосіб викраденнямайна, застосування насильства чи погрози насильством (різного ступенянебезпеки для грабежу і розбою), а також ряд інших обтяжуючих відповідальністьобставин (з незаконним проникненням у чи житло інше сховище, неодноразово,зроблене групою осіб по попередній змові й ін.
Розбій належить до найбільш небезпечних корисливо-насильницькихзлочинів. Він посягає на два об’єкти: право власності й особу (її здоров’я іжиття). З об’єктивної сторони розбій вчиняється у формі нападу з метоюзаволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чиздоров’я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такогонасильства [14, 397-398с. ]. Під нападом у складі розбою слід розумітираптову, несподівану для потерпілого, короткочасну, агресивну, насильницькудію, спрямовану на протиправне заволодіння чужим майном. Напад може бути яквідкритим, так і таємним (наприклад, нанесення удару потерпілому з-за спини).За цією ознакою розбій відрізняється, з одного боку, від крадіжки, з іншого, —від грабежу. Напад органічно пов’язаний із фізичним або психічним насильством, якепри розбої має так званий інструментальний характер — виступає способомзаволодіння майном або його утримання. При цьому фізичне насильство можеполягати у протиправному впливі не лише на зовнішні частини тіла потерпілого(механічне їх трансмування), а й внутрішні (отруєння), а також в інших діяхнасильницького характеру, які створюють небезпеку для життя чи здоров’япотерпілого (скажімо, насильницьке тримання його в небезпечних для життя таздоров’я умовах). У разі, якщо застосування чи погроза застосування насильства,небезпечного для життя чи здоров’я особи, здійснювались з метою ухилитись відзатримання після закінченого нападу, вчинене не може розглядатися як розбій.Так дії винного залежно від обставин справи можуть бути кваліфікована яккрадіжка або грабіж і як відповідний злочин проти життя та здоров’я особи абозлочин проти авторитету органів державної влади органів місцевогосамоврядування та об’єднань громадян (на приклад, умисне легке тілеснеушкодження (ч. 2 ст. 125КК), погроз, або насильство щодо службової особи чигромадянина, який виконує громадський обов’язок (ст. 350КК) тощо) [2, ст.125,350]. Насильство при розбої застосовується до особи, яка зазнала нападу.Під такою особою слід розуміти власника майна, особу, у володінні чи під охороноюякої перебуває майно, на яке здійснюється посягання, а так само інших осіб, якіперебувають на місці вчинення розбою і можуть, на думку винного, перешкодитийому у заволодінні чужим майном. Під насильством, небезпечним для життя чиздоров’я особи, яка зазнала нападу, слід розуміти заподіяння їй легкоготілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначнувтрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження(останнє кваліфікується за ч. 4 ст. 187КК), а також інші насильницькі дії, якіне призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров’яв момент заподіяних ушкоджень (насильство, що призвело до втрати свідомості чимало характер: мордування, здушення шиї, скидання з висоти, застосуванняелектроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо) [2, ст. 187]. Застосування доособи без її згоди наркотичних засобів, психотропних, отруйних чи сильнодіючихречовин (газів) з метою заволодіння чужим майном слід розглядати як насильство,і, якщо воно були небезпечним для її життя або здоров’я, кваліфікувати такі діїза відповідною частиною ст. 187КК. Якщо застосування таких засобів булонебезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, але не призвело до заподіяннялегкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я абонезначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесногоушкодження, вчинене треба кваліфікувати як розбій лише за умови, що винна особаусвідомлювала можливість заподіяння таких тілесних ушкоджень. За певнихобставин такі дії слід додатково кваліфікувати за ч. 2 ст. 314КК. [2, ст.314]. Заподіяння в процесі розбою легкого тілесного ушкодження, що спричинилокороткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності, середньоїтяжкості тілесного ушкодження, позбавлення волі, вчинене способом, небезпечнимдля життя або здоров’я особи, яка зазнала нападу, нанесення побоїв, що малохарактер мордування, охоплюється ст. 187КК і додаткової кваліфікації за іншимистаттями не потребує.
Відмінним від грабежу служить також така обтяжуючаобставина, як застосування при розбої зброї чи предметів, які були використаніяк зброя.
Відкритий характер і зухвалість здійснення цихзлочинів, та враження, які вони роблять на потерпілих і очевидців, обумовлюютьзначний суспільний резонанс, чому сприяє і відносно низьке розкривання грабежіві розбоїв.
Предмети зазіхання дуже різноманітні, але найбільшечасто викрадаються гроші, золоті вироби, коштовності, хутра, одяг,відеоапаратура, комп’ютерна техніка, радіотехніка й інші коштовні речі,предмети, а також вино-горілочні вироби та цінні продукти.
На відкритій місцевості злочинці найчастіше діютьгрупами, заздалегідь чекаючи кого-небудь на малоосвітлених вулицях, пустирях, упарках, на лісових дорогах і стежинах і т.д. Зустрічаючи жертву, злочинцізупиняють чи доганяють і оточують її, а потім, погрожуючи насильством, чизаподіявши шкоду здоров’ю, відбирають гроші і речі й ховаються.
Способи проникнення в житлове приміщення можнарозділити на дві основні групи: таємне проникнення злочинців у житло, в другугрупу входять способи проникнення злочинців у квартиру під вигаданим приводомабо за допомогою сталих незадовго до нападу довірчих відносин з потерпілим [5, 347-351с.].
Застосовуючи насильство при здійсненні грабежу чирозбою, злочинці використовують фізичну силу, вогнепальну або холодну зброю,сипучі речовини (тютюн, пісок), мотузки чи провід для зв’язування й ін.
Що стосується осіб, які вчиняють злочини, то особам, які вчиняють грабежі й розбої,притаманні цинізм, зухвалий і нахабний характер злочинних дій. Такі злочинизвичайно вчиняються в присутності очевидців у парках, на вокзалах, угромадському транспорті, кафе та інших громадських місцях. При цьому злочинцірозраховують, що очевидці не перешкоджатимуть злочинові, боячись наразитися нанапад.
Вчиняючи грабіж чи розбійницький напад, злочинцівраховують певні обставини (місце події, риси, властиві особі потерпілого,характер майна, яким передбачається заволодіти) і визначають спосіб,час, знаряддя і засоби, які можуть бути використані під час нападу.
В останні роки характерною особливістюрозбійницького нападу є те, що такізлочинні акції, як правило, здійснюються групою, що робить звичайніспособиїх вчинення більш витонченими, досконалими і результативними для злочинців. Так,приймаючи рішення про напад на інкасатора чи касира, злочинці визначають спосібвчинення злочину: вивчають шлях пересування інкасаторів чи касирів з грошовимикоштами, старанно аналізують наявність охорони, визначають найбільш зручніділянки, де можна вчинити напад, передбачають шляхи відступу чи від’їзду,планують способи схову й реалізації викрадених матеріальних цінностей. Якщонапади вчиняються на власників жилих приміщень, у яких є матеріальні цінності,то способи їх вчинення частіше за все пов’язані зі сферою діяльності власниківмайна (бізнес, торгівля тощо), видом і особливостями предмета посягання, йогоспоживчою вартістю, характерними рисами і кримінальними навичками злочинців.
Отже, способи вчинення грабежів ірозбоїв є різноманітними і злочинці обирають у кожному конкретному випадку тойчи інший спосіб залежно від конкретних обставин [6,447с ].
1.1Обставини, які підлягають доведенню
Успішне розкриття грабежів, розбоїв і викриття осіб,винних у їх здійсненні, у значній мірі забезпечується обґрунтованим ісвоєчасним порушенням кримінальної справи, швидким і якісним проведеннямпервісних слідчих дій і оперативно-розшукових заходів. Відправний момент дляпорушення кримінальної справи по грабежах і розбоях – це одержання чи виявленняорганами дізнання, слідчим даних, що свідчать про зроблені злочини.
У тих випадках, коли даних недостатньо, виникаєнеобхідність у проведенні попередньої дослідчої перевірки. Метою такоїперевірки є своєчасність і обґрунтованість порушення кримінальної справи. Їїзмістом (предметом) є перевірка законності приводу, установлення достатностіпідстави до порушення кримінальної справи, а також з’ясування наявності чивідсутності обставин, які виключають провадження у справі. Тактика проведенняпопередньої перевірки залежить від часу одержання повідомлень про злочиниданого виду, які надходять безпосередньо після здійснення злочину чи черезвизначений час.
У першому випадку після усної бесіди чи телефонногоповідомлення, усвідомивши характер події, необхідно негайно зробити огляд місцяподії з метою виявлення і закріплення слідів злочину. Паралельно з оглядомоперативні працівники установлюють свідків серед осіб, які проживають(працюють) у районі здійснення злочину. Якщо в процесі огляду виявлено доситьданих, що вказують на ознаки складу злочину, то приймаються міри допереслідування і затримки злочинця по «гарячих слідах». У тих жевипадках, коли повідомлення про злочин надійшло через тривалий період часупісля злочину (несвоєчасне повідомлення про зроблений грабіж чи розбій потерпілим),доцільно спочатку скласти протокол усної заяви.
Якщо надійшло письмове повідомлення, то в заявникабереться пояснення. У протоколі усної заяви чи пояснення потерпілого повиннібути докладно викладені відомі обставини події. Обов’язково варто з’ясуватипричину спізнілого повідомлення про злочин. Потім провадиться огляд місцяподії, у ході якого можна знайти: ознаки характерні для грабежу чи розбою;обставини, що сприяли злочину; усвідомити обстановку здійснення злочину;установити свідків[4, 346-348с.].
Ознаки складу злочину можуть бути виявлені в ходірозслідування інших злочинів. Обсяг обставин, які підлягають встановленню впроцесі розслідування грабежів і розбоїв, варто визначати виходячи з предмета імеж доведення по кримінальній справі, ознак розглянутого виду злочинів іособливостей конкретного нападу.
Виходячи з вимог кримінальних ікримінально-процесуальних законів, а також слідчої практики по справах цієїкатегорії, криміналістичної характеристики грабежів і розбоїв можна зробитивисновок, що обов’язковому з’ясуванню підлягає наступне коло питань:
— чи мав місце факт грабежу чи розбійного нападу;
— якщо так, то де він зроблений;
— коли зроблений грабіж чи розбійний напад, тобтокалендарна дата (рік, місяць, число) і час доби;
— який спосіб здійснення грабежу чи розбою (зміст іхарактер дій, спрямованих на підготовку, безпосереднє здійснення нападу іприховання його слідів; чи був нападав збройний і чим саме; чи мало місце увідношенні потерпілого насильство й у чому воно виражалося; якщо що нападавобмежився погрозою застосування насильства, те який характер цих погроз);
— яке коло осіб, що володіють інформацією про грабіжабо розбійний напад і винних у його здійсненні;
— хто зробив грабіж, розбійний напад (одна особа, аякщо група осіб, хто входив у її склад і в чому конкретно виражалася участькожного в підготовці, безпосереднім здійсненні і прихованні його слідів, час іціль утворення злочинної групи, тип і характер групової діяльності, що передуєрозбійному нападу (грабежу), наявність попередньої змови між співучасниками чичіткого розподілу ролей: хто організатор і активний учасник злочинної групи;мета і методи залучення в неї нових членів; час і ціль утворення організованоїзлочинної групи, тип і характер її діяльності, що передує чи грабежу розбою, іінші питання діяльності організованої групи);
— які дані, що характеризують особистість кожногообвинувачуваного, зм’якшуючі чи обтяжують їх відповідальність, у тому числінаявність минулої судимості;
— хто став жертвою нападу, у тому числі йогоматеріальне становище і роль у виникненні і реалізації винними злочинногозадуму;
— які наслідки для життя і здоров’я потерпілогоспричинили грабіж, розбійне напад ( чи був він чи його близькі поранені,ступінь ваги отриманих ними ушкоджень і які наслідки спричинили чи моглиспричинити);
— що викрадено в результаті розбійного нападу(грабежу) і кому належить викрадене майно (найменування, кількість,індивідуальна сумарна вартість викраденого майна, його характерні прикмети – чиналежить він потерпілому чи іншим особам, державним, муніципальним, громадськиморганізаціям, акціонерним, спільним і іншим підприємствам, банкам і т.д. і якийу зв’язку з цим характер спрямованості злочинного наміру винних);
— де знаходиться викрадене в результаті нападу майна, якіканали його збуту;
— які заходи варто прийняти з метою відшкодуванняматеріального збитку, заподіяного потерпілому;
— які причини й умови, що сприяли проникненню в житлопотерпілого, інше приміщення і здійснення на нього нападу;
— які конкретні заходи слід почати з метою усуненнявиявлених причин і умов аналогічних злочинів.
Ретельне дослідження сукупності названих обставинорієнтує слідчого на всебічне, повне й об’єктивне дослідження всіх обставинкримінальної справи. Дані обставини встановлюються шляхом проведення різнихслідчих і оперативно-розшукових заходів[7,234-237с.].
1.2 Слідчі ситуації і завданнярозслідування
На відміну від криміналістичної характеристики злочинуслідча ситуація відображає характеристику процесу розслідування. Вона може бутивизначена як система інформації, що свідчить про стан розслідування навизначений момент часу, встановлених у справі фактичних даних, джерелах їхньогоодержання.
Та обставина, що поняттям слідчої ситуації охоплюютьсяне тільки встановлені в справі фактичні дані, але також джерела їхньогоодержання, має принципове значення, скласти досить повне і точне представленняпро конкретну слідчу ситуацію неможливо без обліку того, завдяки яким слідчим,іншим процесуальним діям результати отримані. Результати ж зазначених дійвиражаються в єдності визначених зведень і джерел їх одержання. Важливістьзроблених процесуальних дій при з’ясуванні слідчої ситуації обумовлено такожтим, що вони впливають на планування подальшого розслідування, на розробку мір,які необхідно додатково здійснити.
Типові слідчі ситуації є одним з видів слідчихситуацій, сутність яких полягає в тому, що вони характерні для гнітючогобільшості злочинів визначеного виду.
Характер типової слідчої ситуації робить самийбезпосередній вплив на методику розслідування. Правильна побудова ікоректування методики неможливі без осмислення результатів раніше виконанихдій, успішно вирішених слідчих задач і поповнення відсутньої криміналістичнозначимої інформації.
У залежності від сформованої типової слідчої ситуаціїобирається унікальний набір слідчих дій і тактика їх проведення, а такожнеобхідних оперативно-розшукових заходів.
По справах про грабежі і розбої виникають наступнітипові ситуації:
1) злочинець затриманий на гарячому на місці злочинуабо відразу ж після його здійснення;
2) злочинець затриманий при збуті викраденого;
3) затриманий скупник або збувальник викраденогомайна, яким відомий злочинець;
4) злочинець відомий, але сховався, і місце йогоперебування невідомо;
5) злочинець невідомий, але про нього є неповні дані(ознаки зовнішності, одягу, ім’я, кличка, місця, де він з’являється);
6) злочинець невідомий і про нього немає ніяких даних[9, 456-459с. ].
При розслідуванні справ даної категорії висуваютьсяверсії про характер події, що відбулися. Версії про осіб, які зробили напад,залежать від змісту вихідної інформації (місце здійснення нападу, числозлочинців і їхньої прикмети, спосіб дії в момент нападу, сліди і предмети, щозалишилися на місці події). Про місце перебування викрадених цінностей і майна.Для розшуку відомого злочинця, але який сховався, будується версія про місцейого можливого перебування — квартири родичів, знайомих, готелів, вокзали йаеропорти й ін.
Для вирішення перерахованих слідчих ситуацій звичайновисуваються наступні типові версії:
1) злочин зроблений відомою конкретною особою;
2) злочин зроблений збувальником викраденого чиким-небудь з кола його зв’язків;
3) злочин зроблений особою, раніше засудженою зааналогічні діяння або деякі інші злочини;
4) злочин зроблений неповнолітніми, що стоять наобліку в органах внутрішніх справ за майнові і корисливі-насильницькі злочини,а також за викрадення автотранспорту;
5) злочин зроблений особами, раніше не засудженими,але неодноразово притягувані за ще не розкриті грабежі і розбої аналогічнимспособом;
6) злочин зроблений особами, тривалий час непрацюючими, без визначеного місця проживання, які зловживають спиртниминапоями, наркоманами;
7) злочин зроблений «гастролерами»;
8) злочин зроблений особами по «наведенню».
З метою ефективної перевірки версій розробляютьсядетальні плани розслідування. Найбільш оптимальний спосіб розслідуванняскладається в проведенні тактичних чи операцій їхніх комплексів (трохипослідовних чи паралельно проведених тактичних операцій).
У першій ситуації оптимальна система слідчих іоперативно-розшукових дій може бути наступною: затримання, особистий обшук ідопит підозрюваного, огляд місця події, допит потерпілого і його огляд, обшукза місцем проживання і роботи затриманого, огляд і пред’явлення для упізнаннявилучених речей і предметів, призначення експертиз, установлення можливихочевидців і їхній допит.
В другій ситуації найважливішими слідчими діями єособистий обшук і допит затриманого, пред’явлення для упізнання потерпілими ісвідкам підозрюваного, а також вилучених викрадених речей, обшук за місцемпроживання і роботи підозрюваного. Найбільш ефективними оперативно-розшуковимизаходами є спостереження за підозрюваним і зв’язаними з ним особами, а такожвстановлення очевидців у місцях збуту викраденого.
У третій ситуації після затримки скупника чизбувальника краденого необхідно провести особистий обшук, огляд місця затримкиі допити. Після цього провадяться обшуки за місцем проживання і роботизатриманого, слідчим і оперативним шляхом установлюються його зв’язки, щоретельно досліджуються в основному негласними методами, вилучені речі іцінності пред’являються для упізнання, накладається арешт на поштово-телеграфнукореспонденцію.
Четверта типова слідча ситуація, коли злочинецьвідомий, але сховався, і місце його перебування невідомо — досить поширена. Урозглянутій ситуації визначальним фактором є час, тому дії слідчого йоперативного працівника повинні відрізнятися невідкладністю і забезпечити збірпошукової експрес інформації шляхом короткого допиту потерпілого йсвідків-очевидців про кількість що нападали, індивідуальних ознаках особистості(прізвища, місць чи проживання роботи, прикметах зовнішності), напрямку, уякому сховалися, а також характері і відмітних прикметах викраденого майна.Після чого негайно здійснюється переслідування злочинців по гарячих слідах.
У п’ятої ситуації, оптимальний комплекс слідчих іоперативно-розшукових дій значно розширюється. Розслідування даної групизлочинів доцільно почати з огляду місця події, допиту потерпілих і свідків.Паралельно зі слідчими діями проводяться оперативно-розшукові заходи:переслідування «по гарячих слідах», перекриття можливих шляхіввідходу злочинця[12, 561-567с.] .

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ПОЧАТКОВОГО ТАНАСТУПНОГО ЕТАПІВ РОЗСЛІДУВАННЯ ГРАБЕЖІВ І РОЗБОЇВ
2.1 Початковий етап розслідуванняграбежів і розбоїв
Вихідними даними дляпорушення кримінальної справи про грабіж або розбій є такі джерела:
а) заява потерпілого;
б) повідомленняслужбових осіб про вчинення злочину;
в) заява очевидців пророзбійницький напад;
г) затримання з речовимдоказом у момент вчинення злочину;
ґ) інші джерела.
Для порушеннякримінальної справи про грабіж або розбій необхідна наявність у первіснихматеріалах даних про характер та обставини події. Зміст початкового етапу розслідуванняграбежів або розбоїв у кожному конкретному випадку визначається слідчоюситуацією, яка так чи інакше пов’язана з обставинами, що характеризують злочин,тобто з часом, що минув з моменту грабежу чи розбою, споживчою вартістювикрадених предметів, поведінкою потерпілого, свідків і злочинців.
Після отриманняінформації про вчинений злочин слідчий оцінює її практичну значущість,правдивість. З урахуванням зібраних і задокументованих відомостей слідчийвизначає їх вірогідність, достатність для початку розслідування і вирішує, чизабезпечать вони судову перспективу кримінальної справи. Якщо наявнихвідомостей недостатньо або вони викликають сумнів, то згідно зі ст. 97 КПКпроводиться попередня перевірка. Така перевірка передбачає встановленнядодаткових обставин або їх вірогідності шляхом отримання пояснень відпотерпілого, очевидців, уточнення окремих елементів на місці злочину. Разом зтим необхідно в процесі перевірки звертати увагу на конкретні ознаки,притаманні даному виду злочину. До них можна віднести:
а) наявність ознакстаранної підготовки, зухвальства, проявленого нападаючими;
б) ретельнеспостереження за жертвою, про що свідчать сліди, залишені на місціспостереження;
в) характерспрямованості діянь: напад на людину, квартиру, дачу, вчинений з метоюзаволодіння грошима, цінним майном, документами або утаєння більш тяжкогозлочину;
г) спосіб зникнення змісця події;
ґ) способи приховання іреалізації злочинно придбаного майна і цінностей;
д) дані про осіб, якіраніше вчиняли подібні злочини, їхні зв’язки.
Встановлення названихознак здійснюється як на стадії дослідчої перевірки, так і на початковому етапірозслідування. Виявлення вказаних ознак проводиться поетапно, оскільки вонитісно пов’язані між собою.
Отже, грабіж чирозбійницький напад характеризується певною слідчою ситуацією, а такожособливостями, що дозволяє сформулювати типові основні напрями розслідування,тобто визначити комплекс слідчих дій та оперативно-розшукових заходів.Прийнявши рішення про порушення кримінальної справи за ознаками ст. 186 або ст.187 КК, слідчий дає ретельну процесуально-криміналістичну оцінку наявноїпочаткової інформації. Наявність необхідних відомостей про злочин, осіб, яківчинили напад, місце їх знаходження, товарну цінність і значущість викраденого,місця приховання і збування забезпечує не тільки слідчу і судову перспективу, ай дозволяє визначити комплекс слідчих дій та оперативно-розшукових заходів.
У справах про грабежічи розбійницькі напади слідчий вже на початковому етапі розслідування, якправило, має певну інформацію про обставини виявленого злочину, а часто й проосіб, які його вчинили. Ця інформація надходить слідчому з заяв потерпілих таінших джерел. Оцінюючи цю інформацію і результати первинної перевірки, слідчиймає можливість вже на початковому етапі розпочати перевірку висунутих версій іпланування розслідування.
Плануваннярозслідування грабежів та розбійницьких нападів здійснюється з урахуваннямданих, одержаних внаслідок проведення перевірочних заходів. Особливістюпланування є врахування слідчої ситуації, що склалася на початковому етапірозслідування. Існують дві головні слідчі ситуації: перша з них, коли особа,яка вчинила злочин, відома, друга — коли злочинець невідомий. Як правило, напочатковому етапі розслідування у справах про грабіж чи розбійницький нападможна висунути такі типові версії:
1) мав місце грабіж чирозбійницький напад;
2) злочин вчиненопідозрюваною чи іншою особою;
3) злочину не було,повідомлення неправдиве.
У разі, коли злочинецьвідомий, перед слідчим стоїть завдання перевірити його причетність до вчиненнязлочину. Необхідно ретельно перевірити версію щодо можливого повідомленняпотерпілим неправдивої інформації та інсценування грабежу чи розбійницькогонападу. Крім того, у плані необхідно передбачити заходи, спрямовані наперевірку алібі підозрюваного. Коли ж злочинця затримано на місці злочину,передусім слід передбачити такі заходи, як допит потерпілого, огляд місцяподії, огляд одягу підозрюваного, допит очевидців та інших осіб. Перевіркаверсій і планування розслідування грабежів чи розбоїв, коли злочинець невідомий потерпілому, має свої особливості. У цих випадках необхідно перевіритиверсії про осіб, які могли вчинити грабіж чи розбійницький напад. У данійситуації слідчий повинен якомога ефективніше використати можливостіоперативно-розшукових органів. Причому перевірка версій має здійснюватися задопомогою передбачених у плані конкретних слідчих дій та оперативно-розшуковихзаходів. При цьому необхідно чітко оцінити наявні докази та іншу інформацію, асаме:
а) проаналізуватипоказання потерпілих, свідків та інших осіб;
б) перевірити закартотекою наявність нерозкритих грабежів чи розбоїв у даному районі чинаселеному пункті, виявити можливих «гастролерів»;
в) за данимикриміналістичного обліку перевірити відбитки слідів рук, куль, гільз, зброї,автотранспорту, якщо вони використовувалися у вчиненні злочину.
Цей комплекс заходів,спрямованих на встановлення осіб, які вчинили напад, може бути розширеним зурахуванням слідчої ситуації та конкретних обставин.
При плануваннізатримання злочинців з речовими доказами, якщо про це відомо слідчому, слідпередбачити:
а) розміщенняоперативних працівників, які беруть участь у затриманні, з урахуванням усіхможливих обставин опору з боку злочинців;
б) питання щодо часу імоменту операції;
в) можливі способифіксації злочинних дій;
г) способи належногопроцесуального затримання.
При збиранніпроцесуально і криміналістично значущих даних важливу роль у розслідуваннівідіграє огляд місця затримання. Тут можна виявити сліди злочину, зокремавогнепальну і холодну зброю, майно, яким заволоділи злочинці і яке викинули вмомент затримання, різні документи тощо.
Роблячи оглядавтотранспортних засобів, що використовувалися, необхідно обстежити салон,багажник та інші місця, де можна сховати викрадені цінності, а також знаряддявчинення злочину та інші речові докази.
Ретельному оглядовіпідлягає одяг затриманих. При особистому обшуку можна знайти не лише документи,зброю і цінності, а й інші документи, що свідчать про співучасників, спосібвчинення злочину та ін. Важливо відразу після затримання провести обшук замісцем проживання і роботи затриманих, де також можна виявити різні докази їхзлочинної діяльності. Але слід зазначити, що ці дії має проводити слідчий, якийрозслідує злочин.
Після затримання слідпроаналізувати його результати і дати процесуально-криміналістичну оцінкунаявній інформації. Така оцінка повинна здійснюватися не тільки з точки зорукримінально-процесуальної значущості, а й з метою виявлення в отриманійінформації ознак, які б підтверджували факти, викладені у заяві потерпілого чиінших осіб. Це необхідно і для встановлення факту події, що відбулася; якщозлочин вчинено групою осіб — для встановлення її чисельності, структури тарозподілу ролей.
Після детального аналізуй оцінки результатів затримання та обшуку слідчий з урахуванням слідчоїситуації повинен скласти план допиту підозрюваного. У ньому слід передбачитизапитання, що стосуються й тих обставин, які були встановлені на початковійстадії розслідування.
Складання плану допитупідозрюваного вимагає від слідчого особливої підготовки, бо на цій стадіїрозслідування він ще не має всієї необхідної для викриття злочинців інформації.При цьому слідчий повинен визначити можливість використання доказів під часдопиту. При допиті підозрюваного перш за все необхідно одержати відомості прообставини підготовки до вчинення злочину. Вони набувають особливого значення утих випадках, коли розбійницький напад вчинено групою осіб з використаннямзброї, складних технічних засобів, автомобільного транспорту, інших знарядьзлочину. Важливо виявити, якими матеріальними цінностями заволоділи злочинці,де і в кого вони знаходяться та які їхні характерні ознаки [13, 586-591с.].
2.2 Організаційно-тактичні основипровадження окремих слідчих дій при розслідуванні грабежів і розбоїв
Для розглядуваних злочинів, як напершому, так і наступному етапах розслідування, важливими слідчими діямислужать: огляд, затримання, допит, впізнання, обшук, перевірка показань намісці, слідчий експеримент і експертиза. Зрозуміло, їх перелік і послідовністьвиконання визначаються характером слідчих ситуацій. Тому нижче розглядаютьсяособливості лише деяких слідчих дій, пов’язаних з розслідуванням названих вищезлочинів.
Огляд місця події. Вусіх випадках грабежів і розбоїв огляд місця події є невідкладним іобов’язковим. На відкритій місцевості чи в приміщенні огляд починається відпериферії до центру, оскільки сліди нерідко залишаються вдалині відбезпосереднього місця нападу. Природно, центр місця — головне джерелоінформації, де можна знайти сліди боротьби злочинця з жертвою. їх слід шукатина ґрунті, підлозі і предметах, а також на одязі потерпілого і злочинця. Слідивзуття, рук, шматки паперу, недопалки, відірвані ґудзики, предмети туалету(гребінець, помада), що випали, зірвані сережки, стріляні гільзи, пижі тазагублені предмети злочинця — не тільки сліди-предмети, а іі носії запаховихслідів. Для їх виявлення необхідно визначати місця, яких злочинець торкавсяруками (тримав ціпок, залишену зброю, ніж), саме ці предмети — носії запаховоїінформації треба вилучити та упакувати герметично, або відібрати запаховий слідна сорбент (АВТ — активована вугільна тканина; марлевий, фланелевий тампон). Навідкритій місцевості треба вилучати зразки ґрунту, рослинності, а з асфальту чипаркетної підлоги в закритому приміщенні — мікросліди пилу, бруду на липкуплівку або зволожений фотопапір. У майбутньому мікрочастинки послужать засобомустановлення факту перебування злочинця па місці події.
У ході огляду необхіднооглядати місця, пов’язані з підготовкою і приховуванням. Розбійний нападзлочинці вчиняють майже завжди раптово через якесь укриття, де вони очікувалина появу жертви. Таке місце може бути поблизу, а іноді у віддаленні від центру.Тому розширюють зону огляду, обстежують підвали, сходові клітки, горища. Крімслідів підготовки до вчинення, там можна знайти і злочинців, що приховуються, аіноді викрадене майно, залишені речі злочинця, недопалки, взагалі «слідичекання» перед нападом.
Сліди крові маютьособливе значення. Це мазки, бризки на ґрунті, одязі, предметах обстановки —важливо вміти їх знайти і правильно вилучити[8, 345-346с.].
Затриманняпідозрюваного. При затриманні підозрюваного обеззброюють і доставляють у зручнеприміщення, де провадиться особистим обшук, а іноді — огляд. При виявленні наодязі розривів, плям крові, олій, ґрунту одяг вилучають і упаковують. Оскількив більшості випадків затримання здійснюють працівники органів дізнання, тоогляд одягу затриманого слідчий проводить пізніше, звичайно перед допитомзатриманого.
Допит потерпілогопроводиться негайно після одержання заяви, якщо дозволяє стан його здоров’я,або переноситься на пізнішим час, якщо потерпілий доставлений у лікарню. Улікарні допит проводиться за згодою лікаря, по можливості фіксуєтьсяаудіо-відеозаписом. Враховуючи стан здоров’я, спочатку встановлюють основнівідомості: де, коли, при яких обставинах був учинений напад; чи бачивнападника, як він одягнений, які його особливі прикмети; куди сховався; якиммайном заволодів. Отримані відомості дозволяють організувати розшук по гарячихслідах. Потім інформація про злочинця доповнюється при наступних допитах, атакож з огляду місця події, допитів свідків.
Якщо потерпілий можедавати показання, то його допитують за повною програмою, яка включає одержаннякомплексу відомостей, па думку Б.Г. Долі (1997), не менш як за двома десяткамиобставин, а саме:
1) де, коли вчиненийнапад:
2) у зв’язку з чимпотерпілий опинився на місці нападу;
3) скільки булонападників, які їх зовнішні ознаки;
4) хто ще перебував намісці події;
5) характер іпослідовність насильницьких дій;
6) чи була зброя, яка іяк її застосовував злочинець;
7) як спілкувалисязлочинці між собою, про що говорили;
8) спосіб проникненняабо появи на місці події;
9) які дії вчиняв потерпілий;
10) які булиосвітленість, чутність і видимість, погодні умови;
11) які пошкодженнямогли залишитися на одязі, тілі злочинця;
12) які пошкодженнязаподіяні потерпілому, де вони розташовані;
13) яке майновикрадене; його вигляд, ознаки і вартість;
14) у якому станіперебував потерпілий (п’яний, хворий, прийняв наркотики); 15) хто міг знати пронаявність у потерпілого цінностей, якими заволоділи злочинці;
16) кому першому вінповідомив проте, що трапилося, і яких ужив заходів; 17) чи може впізнати злочинця;
18) причининесвоєчасного звернення із заявою до правоохоронних органів; 19) хто знайближчого його оточення найчастіше відвідував його квартиру, офіс, цікавивсядоходами, покупками тощо;
20) чому потерпілий некористався послугами пульта централізованої охорони (ПЦО) [12, 567-569с.].
Допит свідків. Свідкирідко дають вичерпні відомості про грабіж чи розбійний напад, оскільки вониспостерігали подію здалека, нерідко за несприятливих умов. Тому найчастіше вониповідомляють про кількість злочинців, як вони одягнуті, яке насильство застосовували.Практика підтверджує, що свідки поділяються на дві групи: незацікавлені громадяни— пенсіонери, домогосподарки, двірники, що проводять багато часу на дворі здітьми, і зацікавлені — друзі, приятелі, знайомі, родичі злочинців.
Допит незацікавленихсвідків будується за схемою допиту потерпілого, одержання відомостей про подію,злочинця і потерпілого. Допит зацікавлених свідків проводиться відповідно дотактики допиту неправдивих свідків, у всякому разі на початку виявляютьсяпричина знайомства з підозрюваним, ступінь знайомства: дружба, сусіди, спільнаробота, відбування покарання тощо.
Впізнання. Пред’явленнядля впізнання при розслідуванні грабежів і розбоїв стає невідкладною слідчоюдією, що дає підставу обрати і обґрунтувати основну версію слідчого — чи єзатриманий саме тією особою, яка вчинила розбій. Для цього впізнаннязатриманого потерпілими і свідками-очевидцями рекомендується проводити відразуж після затримання; вилучені в нього при особистому обшуку предмети, знаряддя,зброя, цінності також треба пред’являти. Все це дозволяє встановити, чи єзатриманий, що впізнається, злочинцем. Якщо потерпілий при заяві і до не є,посилаючись на об’єктивні обставини, заявляє, що не зможе впізнати, впізнаннятреба відкласти і продовжувати збирати інформацію про інші ознаки злочинця(голос, мова, хода, міміка), на основі яких у майбутньому зробити упізнання.Зазначимо, що всі невідкладні дії з потерпілим слідчий проводить з урахуванняметапу його здоров’я, про що радиться з лікарем. Пред’являються не тільки люди(затримані за підозрою н грабежі чи розбійному нападі), а й викрадене майно,виявлене при особистому обшуку чи обшуку за місцем проживання. — вогнепальна,холодна зброя, знаряддя злому тощо.
В літературі відзначається,що корисно пред’являти потерпілому житлове приміщення або ділянку місцевості,де відбувся розбійний напад або грабіж. Раніше наголошувалося, що це невпізнання в Його процесуальному розумінні, оскільки предмет пред’явлення один,а не в групі йому подібних. Це оперативне впізнавання, вірогідність якого можнавстановити перевіркою показань на місці.
Перевірка показань намісці — складна слідча дія, що дозволяє встановлювати багато доказових обставинпо грабежах і розбоях, насамперед одержати інформацію: 1) чи був злочинець намісій події;
2) чи знає вінобстановку — вигляд і розташування предметів;
3) чи знає механізмрозбійного нападу, грабежу;
4) чи зможе впізнатипотерпілого.
Особу, чиї показанняперевіряються, попередньо допитують і встановлюють її згоду показати шлях рухудо місця події, обстановку, назвати її об’єкти і показати їх розташування намісці в момент вчинення злочину.
Треба мати на увазі,що, погоджуючись на участь у перевірці, обвинувачений нерідко переслідує мету:затягти слідство, повідомити дані слідства співучасникам, які ще не затримані,нарешті, в зручний момент втекти. У цих випадках не слід поспішати з перевіркоюпоказань, а перенести її на пізніший час, коли будуть затримані всі злочинці.Крім того, плануючи перевірку, треба прогнозувати її результати: будуть вонипозитивні чи негативні. Останні більш ефективні для оцінки можливості існуванняподії, що перевіряється. Якщо той, хто перевіряється, добре орієнтується намісцевості, що він підтвердив на попередньому допиті, а показання збігаються зреальною обстановкою па місцевості, то висновок про факт існування події, щоперевіряється, може бути лише ймовірним. Оскільки той, хто перевіряєтьсяймовірно знає це місце і бував на ньому до злочину. Якщо ж той, хтоперевіряється, непевно орієнтується на місцевості, не може правильно показатипредмети та їх розташування, а його показання не відповідають реальнійобстановці, про яку він доповідав на попередньому допиті, то такі результатиперевірки слід оцінювати негативно, тобто події, що перевіряється, реально неіснувало.
У цьому зв’язкуперевірку показань треба використовувати як тактичний прийом для викриттянеправдивого обвинуваченого, підозрюваного або потерпілого, показання якихперевіряються. У сформованій ситуації треба негайно припинити перевірку ідопитати особу, яка перевіряється, іноді безпосередньо на місці проведенняслідчої дії [10,665-669с.].

2.3 Провадження деякихскладних (системних) слідчих дій на другому етапі досудового слідства
У методицірозслідування досудове слідство прийнято поділяти па етапи: початковий інаступним. Початковий етап носить розшуковий характер, тут, як правило,проводять невідкладні слідчі дії і оперативно-розшукові заходи. До числаневідкладних дій відносять огляд, затримання, обшук, допит, впізнання,перевірку показань на місці, тобто тут вирішуються основні завданняінформаційного забезпечення і розкриття злочину за гарячими слідами.
Другий етапрозслідування характеризується аналітичною діяльністю, оцінкою і перевіркоюзібраної інформації, а також збиранням інформації шляхом використання складних(системних) джерел доказової інформації, зокрема слідчого експерименту ісудової експертизи.
Слідчий експеримент прирозслідуванні крадіжок, грабежів і розбоїв — незамінна слідча дія длявстановлення фактів, наявності психофізіологічних властивостей у людини — можливості чути, бачити, виконувати певну роботу. Наприклад, завідувач клубустверджував, що злочинці викрали музичний центр через отвір вибитої фільонки вдверях. Який же був подив «потерпілого», коли при експерименті він неміг через отвір витягти всі звукові колонки, дві проходили, а третя за розміромбула більша за отвір у дверях.
Експеримент вирішуєзавдання об’єктивності існування факту в минулому, на що посилаютьсяобвинувачений, потерпілий. Якщо отримано негативний результат експерименту, топодії, яка перевіряється, не існувало.
Судова експертиза — складна слідча дія, коли нова доказова інформація виникає внаслідоквикористання двох простих джерел знань фахівця інформації, відображеної в матеріальнихджерелах (речах), тобто системи «люди — речі» («фахівець — слід»).Причому сліди розуміються в широкому сенсі — як матеріальні, так і ідеальнівідображення.
Об’єктами судовихекспертиз при розслідуванні крадіжок, грабежів і розбоїв можуть бути найрізноманітнішіматеріальні відображення (предмети, сліди — відображення, речовини і слідипам’яті), тобто вилучена інформація, матеріалізована у вигляді протоколівдопиту, фонограм звукозапису.
Зрозуміло, при широкомудіапазоні об’єктів дослідження важко встановити, які види судових експертиз,крім обов’язкових (ст. 76 КПК), є головними. Залежно від характеру джерелінформації можуть бути призначені і проведені як ідентифікаційні, так і неідентифікаційні, діагностичні, комплексні і комісійні експертизи[14, 483-484с.].

ВИСНОВОК
Розглянувши кожнийрозділ в більш широкому аспекті, я зробила для себе такі висновки:
Що грабежі і розбої єтяжкими корисливими злочинами, спрямованими на заволодіння чужим майном.
Особам, які вчиняють грабежі й розбої,притаманні цинізм, зухвалий і нахабний характер злочинних дій. Такі злочинизвичайно вчиняються в присутності очевидців у парках, на вокзалах, угромадському транспорті, кафе та інших громадських місцях.
Способи вчинення грабежів і розбоїв єрізноманітними і злочинці обирають у кожному конкретному випадку той чи іншийспосіб залежно від конкретних обставин. Потерпілі не завжди встигаютьроздивитись і запам’ятати прикмети їх зовнішності.
Успішне розкриття грабежів, розбоїв івикриття осіб, винних у їх здійсненні, у значній мірі забезпечуєтьсяобґрунтованим і своєчасним порушенням кримінальної справи, швидким і якіснимпроведенням первісних слідчих дій і оперативно-розшукових заходів.
Вихідними даними дляпорушення кримінальної справи про грабіж або розбій є такі джерела:
а) заява потерпілого;
б) повідомленняслужбових осіб про вчинення злочину;
в) заява очевидців пророзбійницький напад;
г) затримання з речовимдоказом у момент вчинення злочину;
ґ) інші джерела.
Для розглядуванихзлочинів, як на першому, так і наступних етапах розслідування, важливимислідчими діями служать: огляд, затримання, допит, впізнання, обшук, перевіркапоказань на місці, слідчий експеримент і експертиза.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇЛІТЕРАТУРИ
1. Конституція України: Прийнята на п’ятійсесії ВРУ 28 червня 1996р. – із змінами, внесеними згідно із Законом№2222-IVвід 08.12.2004р. К.: Велес, 2009р.
2. Кримінальний Кодекс України: Із змінамиі доповненнями, внесеними Законами України, від 4 червня 2009 року N 1449-VI.
3. Кримінально процесуальний кодекс України:Із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом № 2875-IV від08.09.2008р.
4. Балугіна Т.С. Криміналістика. Загальніположення методики розслідування злочинів. Лекції. – Краснодар, 2003р.
5. Бєлкіна Р.С. криміналістика: Підручник.– М.: Норма-Інфра –М., 2000р.
6. Васильєв А.Н. Тактика окремих слідчихдій. – М.: Юридична література, 2004р.
7. Герасимов І.Ф. Загальні положенняметодики розслідування злочинів// Криміналістика. – М.: Вища школа, 2004р.
8. Когутич І.І. Криміналістика: Курслекцій. – К.: Атіка, 2008р.
9. Лаврів В.П. Криміналістичне забезпеченнярозкриття і розслідування корисливих, насильницьких злочинів. Спецкурс лекцій:Учб. посібн. для вузів. – М.: ЮНІТІДАЛА, 2003р.
10.  МаркусьВ.О. Криміналістика. Навч. посібник. – К.: Кондор, 2007р.
11.  СалтевськийМ.В. Криміналістика (у сучасн. викладі): Підручник. – К.: Кондор, 2005р.
12.  СкригонюкМ.І. Криміналістика: Підручник. –К.: Атіка, 2005р.
13.  ШепітькоВ.Ю. Криміналістика: Підручн. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти.- 2-евид. переробл. і доповнен. – К.: Концерн ,, Видавничий Дім Ін Юре”, 2004р.
14. Шеремет А.П. Криміналістика: Навч.посібник. – К.: Центр навч. літератури, 2005р.