Особливості методики розслідування вбивств вчинених на замовлення

–PAGE_BREAK–Замовник умисного вбивства залежно від конкретних обставин справи повинен визнаватися або підмовником, або організатором злочину (якщо тільки він не є його співвиконавцем) і його дії мають  кваліфікуватися  за  відповідною частиною ст.27 та п.“11” ч.2 ст.115 КК, а за наявності до того підстав і за іншими пунктами цієї  статті  (наприклад,  за  п.“6”  –  якщо виконавець вчинив убивство з метою одержання вигод матеріального характеру, за п.“12” — якщо вбивство було замовлено групі осіб).
Дії замовника  умисного  вбивства,  який  був  співвиконавцем цього злочину, належить кваліфікувати за пунктами п.“11”  та п.“12” ч.2 ст.115 КК як  умисне  вбивство,  вчинене  на  замовлення  за  попереднім зговором групою осіб чи організованою групою,  а за  наявності  до того підстав — і за іншими пунктами цієї статті.
У разі, коли замовник,  який не є  співвиконавцем  убивства, керується корисливими, а виконавець — якимись іншими мотивами, дії замовника треба кваліфікувати за ст.27 і пунктами п.“11” та п.“6” ч.2 ст.115 КК
Зважаючи на те,  що відповідальність за п.“11” ч.2 ст.115 КК настає лише у випадках,  коли замовляється саме умисне вбивство особи,  а не якийсь інший насильницький злочин щодо неї,  цей пункт ст.115 КК не  може  застосовуватися  тоді,  коли  замовник доручив заподіяти потерпілому  тілесні  ушкодження, а виконавець   умисно   вбив потерпілого.  У цьому разі замовник повинен нести відповідальність за співучасть у вчиненні того злочину,  який він організував чи до вчинення якого схилив виконавця,  а останній — за той злочин, який він фактично вчинив.
У  випадках,  коли  виконавець  взяв на себе обов’язок позбавити  потерпілого  життя,  але  з  не  залежних від його волі причин  умисел  на  вбивство до кінця не реалізував, дії замовника залежно  від  конкретних  обставин  справи повинні розглядатись як співучасть  у  готуванні  до  умисного вбивства на замовлення чи в замаху на вчинення цього злочину і кваліфікуватися за відповідними частинами  статей 27 і 15 та п.“11” ч.2 ст.115 КК.
Особа,    яка   добровільно   відмовилась   від   вбивства потерпілого,  підлягає кримінальній  відповідальності  лише  за  фактично вчинене діяння,  якщо воно утворює інший склад злочину.
Це не стосується тих випадків, коли відмова сталася вже після здійснення всіх дій,  які винний вважав за необхідне виконати, але злочин  не  було доведено до кінця з причин,  не залежних від його волі.  Таке діяння належить кваліфікувати як закінчений  замах  на той злочин, котрий винний бажав вчинити.
У   випадку,   коли   до   кримінальної   відповідальності притягується декілька осіб, які діяли спільно, з умислом, спрямованим на   позбавлення   життя  потерпілого, необхідно досліджувати характер дій, ступінь участі в злочині кожного з них і зазначати про це у вироку.
Дії  осіб, які безпосередньо брали участь у позбавленні життя потерпілого, належить кваліфікувати за статтею Кримінального кодексу, що передбачає відповідальність за умисне вбивство. 
Дії  організаторів,  підмовників і пособників, які не були  співвиконавцями  злочину,  необхідно кваліфікувати за тиєю ж статтею з посиланням на відповідну частину ст.27 КК України .
При ексцесі  виконавця,  коли один із співучасників вийшов за межі домовленості про обсяг злочинних дій і  вчинив  більш  тяжкий або інший злочин (наприклад, при домовленості  заподіяти потерпілому  тілесні  ушкодження  його  було  позбавлено   життя), відповідальність  за цей злочин несе лише його виконавець,  інші ж особи  повинні   відповідати   за   злочини,   вчинені   в   межах домовленості.
Розділ II   Серед вбивств на замовлення можна виділити два основних різновиди:
1.     вчинені на побутовому грунті;
2.     вчинені у сфері бізнесу та організованої злочинності.
          Злочини у першій групі до 1990р мали явну перевагу над вбивствами на замовлення, віднесеними до другої групи і складали приблизно 85%. Абсолютно точна кількість вбивств на замовлення, вчинених на побутовому грунті, невідома, оскільки у статистичному звітностівони окремо не відокремлювалися та мало чим відрізнялися від звичайних побутових вбивств способом вчинення, знаряддям, яке застосовувалось, ступенем тяжкості та методикою розслідування. Результативність їх розкриття, звичайно, була достатньо високою та складала в середньому не меньше 70%.
Якщо побутові вбивства по найму відомі вже давно, то вбивства в сфері бізнесу, як легального, так і тіньового, можна вважати явищем відносно новим, яке почало розповсюджуватися здебільшого з початку 1990 року. Ці злочини являють особливу суспільну небезпечність, відрізняються крайнім цинізмом та жорстокістю, показовою демонстративністю, високим професіо-налізмом їх організаторів та виконавців.
Із розвитком ринкових відносин, легалізацією тіньового бізнесу зріст заказних вбивств у сфері предприємництва став найбільш інтенсивним.
Абсолютна більшість подібних злочинів (близько 90%) вчинюються по економічним мотивам. Багато заказних вбивств у корисних цілях за бажанням наймачів, які належать до комерційних структур, вчинюються на грунті конфліктів через сфери впливу, лідерства всередині злочинних угрупувань або розподілу набутого, залякування та усунення конкурентів.
\s
Місце вчинення вбивства на замовлення. Місце вчинення  вбивства злочинці часто привґязують до місця проживання жертви. Третина загиблих була знайдена у квартирах, приватних будинках, ще третину злочинів було вчинено у підґїздах, дворах і на вулиці. Часто вбивство вчинюється на виході з дому, чи під час повернення, рідше — на робочому місці. Значна кількість злочинів вчинена на автодорогах, у автомобілях чи з їх допомогою.
Наприклад, у Києві з метою вчинення вбивства Л. було знайдено виконавця за винаго­роду, і згідно з розробленим планом організатор вбивства С. під приводом передачі необхідних ліків для хворої сестри викликала по телефону потерпілу на вулицю, запросила в автомобіль і у безлюдному місці її вбили, а труп вивезли у паркову зону, де приблизно за 150—200 метрів від берега затоки Дніпра закопали.[6]
Характерним є те, що половина вбивств на замовлення вчинена у обласних центрах, третина — за межами населених пунктів і лише кожне пґяте у сільській місцевості.
Якщо ж ми розглянемо місця вчинення вбивств за їх видами, тобто у сфері побуту і у сфері бізнесу, то ми зможемо побачити, що:
Вбивства першої групи найчастіше вчинюються в місці, де проживає потерпілий або біля нього, на території підприємства, установи, організації, де він працює, в громадському місці, поза населенним пунктом, куди його виманює виконавець або замовник.
З іншої сторони вбивства другої групи у своїй абсолютній більшості вчинюються на вулицях, іноді шляхом обстрілу жертви злочину із рухомих транспортних засобів таких, як автомобіль, мотоцикл та інші. Досить часто такі вбивства вчинюються в підґїздах будинків в яких мешкає або працює потерпілий або біля них. Іноді місцем вбивства є автомобіль, в який закладується вибуховий пристрій, що в свою чергу частково дозволяє уникнути зайвих слідів злочину.
Характерним для таких вбивств є те, що місце вчинення злочину дуже тісно повґязане із часом його вчинення. Так як вихід на роботу та повернення з неї є найбільш прогнозуємими для злочинця місцями, в яких можна очікувати на появу майбутньої жертви злочину. Це дозволяє виконавцю недовго знаходитись у місці очікування та залишатись непоміченим.
А, отже, найбільш ймовірним часом вчинення цього злочину є від 6 до 10 години в ранковий час, а також з 18 до 22 години у вечірній час. Взагалі при таких вбивствах час злочинів обирається з урахуванням розкладу дня потерпілого.
Способи вчинення вбивств на замовлення різноманітні і являють собою активні дії, безпосередньо спрямовані на позбавлення життя потерпілого. За даними кримінологічного аналізу для вбивства на замовлення найбільш характерним є відкритий, зухвалий напад на потерпілого, нерідко групою осіб, вчинення вбивства способом, небезпечним для життя багатьох людей — з перестрілкою груп злочинців, використанням вибухових пристроїв, в тому числі радіоуправляємих, автоматичної зброї, гвинтівок з оптичним прицілом, гранат, гранатометів тощо.
Знаряддя злочину добираються ретельно, з урахуванням обраного способу вчинення вбивства, що виключало б можливість потерпілому залишатись живим. Вони відрізняються кількістю, характером і локалізацією ушкоджень потерпілих.
Серед способів вбивства останнім часом набувають поширення вибухи, які дозволяють діяти на відстані, замести сліди, мають достатньо високу вірогідність досягнення мети.
Способи вчинення вбивств на замовлення різні. Відомі факти подвійної гри, імітації вбивства з наступним отриманням винагороди, або й з усуненням замовника вбивства. Ос­таннім часом простежується нова тенденція, коли після вчинення вбивства на замовлення починають зникати і замовники. Отже, фізичні особи чи структури підпадають під вплив виконавців.
При вчиненні вбивства на замовлення у помешканні потерпілого мають місце випадки, коли злочинці інсценують розбійний напад, зґвалтування, нещасний випадок, здійснюють посмертне нанесення ушкоджень, подряпин на його тілі тощо.
За даними російських кримінологів в останні роки серед виконавців вбивств на замов­лення, крім злочинців-колишніх рецидивістів, осіб без визначеного місця проживання і роду занять. зґявились вбивці-професіонали, для яких вбивства стали постійним джерелом доходів[7].
Рівень професійної підготовки злочинців підтверджується наявністю фактів досконалого володіння пістолетом чи автоматом, використання вогнепальної зброї з глушителем, виконання серії точних пострілів в голову, шію або область серця потерпілого, використання прийомів рукопашного бою. Це може свідчити про залучення до виконання злочину колишніх військо­вослужбовців, що пройшли спеціальну підготовку, співробітників правоохоронних органів, спортсменів, учасників бойових дій тощо.
Характерним також є і те, що після вбивства одного чи декількох членів злочинного угруповання або невдалої спроби напади і вбивства з боку конфліктуючих сторін продовжую­ться.
Знищуються будь-які особи, що мають відношення до злочинних груп та конфліктуючих сторін.
Більшість вбивств на замовлення вчинено злочинними групами. Третина знешкоджених злочинних груп була озброєна вогнепальною зброєю та оснащена автотранспортом, кожна шоста мала холодну зброю і вибухові речовини, кожна десята підтримувала зв’язки з іншими злочинними угрупованнями в Україні та за її межами. Злочинні зв’язки співучасників вбивств у кожному четвертому випадку тривали понад рік, ще у чверті випадків  від трьох місяців до одного року.
Зброя та інші засоби і знаряддя, шо застосовуються кілерами для вчинення вбивства. Одним з важливих факторів, що впливають на стан боротьби з насильницькими злочинами в Україні, є незаконне розповсюдження та зберігання вогнепальної зброї і вибухових речовин.
Вибір виконавцем замовлення зброї, засобів і знаряддя визначається обраним способом вчинення злочину. Арсенал надзвичайно різноманітний: автоматична зброя, гвинтівки з оптичним прицілом, вогнепальна зброя з глушителем, вибухівка, саморобні вибухові пристрої, отрута, сильнодіючі медичні препарати, холодна зброя, транспортні засоби, тощо.
Знову ж таки для того, щоб розібратись, які саме знаряддя злочину є найбільш характерним для нього, необхідно порівняти засоби, що застосовуються при вбивстві, що вчинюється на побутовому грунті,  у сфері бізнесу та організованої злочинності.
В першому випадку частіше всього використовується холодна зброя така, як фінські, мисливські або іншого роду ножі, різноманітні інструменти, наприклад, сокира, засоби для удушення потерпілого (петля-удавка) або важких тупих предметів – палиця, молоток тощо. Досить рідко використовується вогнепальна зброя, а у разі її застосування, зазвичай це мисливська довгоствольна зброя.
У другому ж випадку широко використовується бойова вогнепальна зброя  та вибухові речовини. Фактор, який ускладнює розслідування – це те, що використовується зброя, яка на знаходиться на обліку в ОВС.
У якості вибухових речовин часто використовуються звичайні гранати армійського зразку, зокрема Ф-1, РГД-5 та ін., а також противотанкові та протипіхотні міни, саморобні вибухові пристрої.[8]
Нерідко каналами надходження вибухонебезпечних матеріалів і пристроїв до рук злочин­ців є їх викрадення із заводів-виготовлювачів, обґєктів гірничодобувної і вугільної промисловості, складів артозброєння і військових частин, місць міжнаціональних конфліктів та конт­рабанда.
Місцем придбання зброї та вибухових речовин злочинці нерідко називають ринок, чим значною мірою пояснюється невпинне збільшення злочинів, повґязаних з незаконним носін­ням, зберіганням, придбанням, виготовленням і збутом зброї.
Вбивства, що вчинюються у сфері бізнесу готуюються більш досконало та професійно, ніж ті, які вчиюються у сфері побуту. Дістаються:
q  всі необхідні технічні засоби (зброя, вибухові пристрої або інші знаряддя вбивства);
q  засоби маскування зовнішності (маска, накладні вуса, борода тощо).
У необхідних випадках найомник проводить пристрілку вогнепальної зброї
Часто придбаються будь-якими шляхами (шляхом викрадення у тому числі) автомобіль, який використовується для того, щоб швидко та непомітно зникнути з місця події.
Найомник встановлює місце проживання та роботи, розклад дня, маршрути руху, зовнішні ознаки жертви. Добуваються прикмети автомобіля особи, яка приречена на смерть, встановлюється місце її стоянки. Також до готування злочину часто входить вивчення системи охорони майбутнього потерпілого, виявлення її слабких місць. Якщо це необхідно, то з ціллю отримання найбільш достовірної інформації про намічену жертву, в її середовище вводиться агент.
Слід відмітити, що особлива увага приділяється роботі по приховуванню слідів та наслідків злочину. Це досягається розробкою ретельного плану операції, використанням елементів конспірації, звуженням кола її учасників та суворим розподілом функцій осіб, що забезпечують підготовку та безпосереднє проведення акції, вибором найбільш придатної для конкретної ситуації зброї, походження якої неможливо установити, планування швидкої евакуації виконавців (виїзд їх за межі міста, області або за кордон), укриття трупів або зміна їх зовнішності до того, що впізнання їх стає неможливим.
Замовниками вбивств майже у кожному четвертому випадку виступають представники комерційних структур, ділки тіньового бізнесу, корумповані посадові особи, лідери злочинних угруповань, раніше судимі, у кожному третьому — знайомі й боржники потерпілого, ще чверть замовників складають близькі родичі або хтось із сімґї. У восьми відсотках випадків приводом для здійснення замовлення були політичні погляди замовника.
Важливим для розкриття цього виду злочинів є те, що замовник нерідко здійснював бізнес в одному населеному пункті з потерпілим, а їх відносини напередодні вбивства мали явно конфліктний характер.
Серед замовників значну частину складають жінки, переважно віковою групою 35-45 років, їх часто відрізняє матеріальна забезпеченість, залучення для здійснення злочинного наміру легальних і нелегальних доходів.
На думку російського вченого А. Бородуліна, дії замовника вбивства або наймача більше відповідають терміну “організатор вбивства на замовлення”. Він є найбільш небезпечним співучасником, оскільки злочин вчинюється саме в його інтересах, саме він втягує у злочинну діяльність інших осіб. [9]
Виконавець замовлення. Кримінологічний аналіз осіб, які вчинили вбивства на замовлення, свідчить, що майже половина з них не служила у Зройних Силах, лише одиниці брали участь у бойових діях, проходили службу у спецпідрозділах чи спецпідготовку.
18% — з вищою і незакінченою вищою,
55% — з середньою і середньою спеціальною,
27% — з неповною середньою освітою,
50% — не одружені, кожний пґятий розлучений,
43% — мешкали у обласному центрі, половина у містах,
\s
7% — мешка­нці сільської місцевості. (див. діаграму)
 За соціальним становищем працюючі у державній системі і служ­бовці складають 12 відсотків, кожний третій працював у комерційній структурі, ше третина не працювала, близько 12 відсотків — професійні спортсмени та охоронники у недержавних охоронних структурах.
Щодо матеріального становища кожний четвертий з них мав власний автомобіль, кожний пґятий — приватний будинок чи житло. За рисами характеру переважна більшість — це особи слабовільні, цинічні, егоїстичні, хитрі, нахабні, боязкі, такі, шо підпадають під вплив інших, схильні до пияцтва.
    продолжение
–PAGE_BREAK–Характерним саме для вбивць на замовлення є маскування способу життя і поведінки.
Дослідження свідчать про значну відмінність характеристик осіб, які вчинили умисний злочин проти життя чи здоровґя людей взагалі, та тих, які вчинили вбивства на замовлення. Так 41,2 відсотка тих, що вчинили вбивство, раніше мали судимість. В той же час серед осіб, які вчинили вбивство на замовлення, 70 відсотків не судимі, 10 відсотків судимі один раз, кожен десятий судимий двічі за корисливі та корисливо-насильницькі злочини.
Майже всі вбивства на замовлення, де встановлено виконавця, вчинені особами чоловічої статі віком від 18 до 45 років. Нерідко це робітники невисокої і середньої кваліфікації або особи без визначеного роду занять, схильні до пияцтва, вживання наркотиків, агресивні та жорстокі. Останнім часом відмічається нова тенденція, коли жінки є не лише замовниками, а й особисто стають виконавцями замовлення на вбивство.[10]
Серед виконавців існує, також, велика кількість професійних злочинців, які знаходяться на постійному утриманні злочинних угрупувань, які навчаються та тренуються із використанням арендуємих спортивних споруд. З метою збереження їх конспіративності періодично міняють місця їх проживання. Після виконання завдання, виконавець тимчасово проживає за межами міста або за кордоном.
Іноді підшукати виконавця замовнику допомагає посередник. Посередниками у цьому злочині є, як правило, особа чоловічої статі, віком від 28 до 45 років, який може бути представником найрізноманітніших соціальниг груп – від рядових працівників, до посадових осіб. Із замовником та виконавцем посередник у більшості випадків проживає в одному місті, та перебуває з ними у відносинах, які ми можемо характеризувати, як звичайне знайомство.
Жертва вбивства на замовлення. Найчастіше жертвами вбивств на замовлення стають керів­ники підприємств різних форм власності, банкіри, ділки тіньової економіки, політичні діячі, представники засобів масової інформації, лідери і члени злочинних угруповань, рідні, близькі тощо .
Аналіз кримінальних справ щодо віктимологічної поведінки потерпілих свідчить, що нерідко замовник вбивства і його жертва тісно повґязані стосунками по спільному бізнесу, у виробничій діяльності, чи особистими взаєминами. Заслуговує на увагу фактор провокуючої поведінки жертви, а саме провокаційні дії з боку потерпілого такі як погроза, знущання, шантаж, вимагання насильницькими діями матеріальних й інших благ, з одного боку, та відверта демонстрація надприбутків, довіра малознайомим, нерозбірливі звґязки і статеві сто­сунки – з іншого боку, які часто є факторами, які обумовлюють дії злочинця (замовника) в разі вчинення вбивства на замовлення.
Переважна більшість замовних вбивств повґязана так або інакше з комерційною діяль­ністю. Ініціюється, як правило, близькими звґязками потерпілих. Звичайно їх смерть вигідна особам з тієї ж соціальної групи чи сфери бізнесу, до якої належав або з якою взаємодіяв сам потерпілий.
Майже всі потерпілі є чоловіками у віці від 24 до 60 років. Піком вбивств даного виду є їх вчинення щодо осіб вікової групи 30-45 років
Зростає кількість вбивств одиноких, психічно хворих і соціально запущених людей, зокрема тих, що продали або обміняли свої квартири.
Високий рівень латентності умисних злочинів, що вчинюються проти життя і здоровґя громадян, значною мірою впливає на результативність виявлення та розкриття, зокрема вбивств на замовлення.
Вбивства, вчинені на замовлення дуже ретельно готуються, що суттєво впливає на картину слідів злочину. Тому злочинці, як правило, не залишають слідів на місці події.
У найбільш сприятливих випадках на місці події інколи злочинець залишає наступні сліди:
q  сліди взуття, або залишаються сліди транспортного засобу;
q  нерідко виконавець викидає зброю, перчатки, засоби маскування зовнішності, залишає на місці події невикористану їжу, напої, тютюнові вироби;
q  у випадку поранення, злочинець, внаслідок самооборони потерпілого або внаслідок необережного поводження із зброєю, може залишити сліди крові;
q  відбитки пальців рук, долоні;
q  може мати місце втрата випавшого волосся;
q  випльовування слини;
q  виділення біологічних речовин з організму (пота, мочі тощо);
q  викидання опалків цигарок;
q  втрата якого-небудь предмету особистого використання, який іноді зберігає достатньо виразні сліди запаху (носова хустинка, головний убор, гребінець та ін.).
У будь-якому випадку працівники правоохоронних органів повинні докласти всіх зусиль для виявлення слідів злочину, так як вони є одним із основних засобів встановлення особи злочинця, способу вчинення злочину, мотиву його вчинення, а також доказування вини осіб, причетних до вчинення вбивств на замовлення.
Розділ III   На початковому етапі методика розслідування кримінальної справи за фактом вбивств на замовлення, а також обрання конкретних слідчих дій, які б були найбільш характерними для обставин, що виникли залежать від двох особливо важливих факторів:
По-перше – від початкової інформаційної бази, яку складають результати огляду місця події, проведення експертиз при огляді речових доказів, показання свідків-очевидців, а також добуті оперативними шляхами матеріали та отримані іншими шляхами фактичні данні, які відображають особливості конкретного злочину.
По-друге – направлення пошуково-розслідуємої діяльності від особи злочинця до події злочину. Фундаментальну базу складають відомості про злочинця (замовника, виконавця), життєдіяльність потерпілого, мотиви його вчинків, відомості про його звґязки з оточуючими (родичами, друзями, колегами по роботі тощо), мотиви, які виникають у зацікавлених у смерті потерпілого осіб.
Слідча діяльність ведеться як у першому, так і у другому напрямку. Ці обидва фактори складають невідґємний елемент розслідування по кримінальних справах, оскільки тільки їх успішне поєднання може призвести до головного результату – розкриття кримінальної справи, встановлення та затримання злочинців, притягнення їх до кримінальної відповідальності у відповідності до законодавства України.
Кримінальна справа про вбивство може порушуватися у двох випадках:
1.     при виявленні трупу особи з ознаками насильницької смерті;
2.     при факті зникнення людини при обставинах, які дозволяють припустити, що щодо нього було вчинено вбивство.
Якщо у другому випадку даних для припущення смерті особи не достатньо, то слідчим за допомогою органів дізнання проводиться перевірка поданої заяви про безвістне зникнення громадянина. Така перевірка може проводитися протягом десяти днів з моменту надходження заяви про злочиншляхом відібрання пояснень від окремих громадян або посадових осіб або витребування необхідних документів[11].
Місце його знаходження перевіряється:
1)    за місцем його роботи – на випадок, якщо він був направлений у термінове відрядження, або у нього була виробнича травма;
2)    у відділеннях міліції – чи не був він затриманий або заарештований за правопорушення;
3)    в ІТС;
4)    у медичних витверезниках;
5)    в лікарняних закладах – чи  не був він покладений на стаціонарне лікування;
6)    в службі зайнятості населення – чи не отримав він направлення на роботу в інше місто;
7)    у військовому комісаріаті – на випадок, якщо він був призваний в армію у відсутності його близьких, не попередивши їх;
8)    у родичів – за місцем народження, або у друзів – чи не проживає зникла особу у них;
9)    в морзі – чи немає там його трупу;
10)                       в органі, який веде криміналістичний облік – чи не стоїть зниклий на обліку за розділом невпізнаних трупів;
Щодо зниклої дитини перевірки проводяться у:
11)                       дитячих будинках;
12)                       приймальниках-розподільниках;
Щодо фізично неповноцінних або літніх осіб:
13)                       у відповідних будинках для інвалідів або пристарілих.
Перевірка повинна бути ретельною і дати достовірні данні про відомості щодо зниклої особи, оскільки це є підставою для порушення чи відмовленні в порушенні кримінальної справи. Так, наприклад, факт смерті особи внаслідок хвороби не є підставою для порушення кримінальної справи*.
При негативних результатах перевірки та при відсутності причин для таємного відґїзду розшукуваної особи зґявляється підстава для порушення кримінальної справи.
Слід мати на увазі, що у випадку несвоєчасного порушення кримінальної справи може призвести до того, що винна особа, що залишається на свободі може знищити сліди злочину, укритися за кордон або вчинити наступний злочин. Також сліди можуть бути змінені або пошкоджені через несприятливі для них погодні умови, обставини злочину, які були сприйняті свідками, можуть забуватися ними ж, що ускладнює розслідування справи по факту вбивства.
Пошук винних осіб здійснюється на дуже великій території та серед великого кола осіб. Через це суттєве значення при розкритті вбивств на замовлення має вміння швидко та безпомилково відрізнити їх від інших тяжких злочинів, спрямованих проти життя та здоровґя громадян таких, як вбивства з хуліганських мотивів, у звґязку із заволодінням майном потерпілого тощо.
В деякій мірі ми можемо вже говорити про наявність заказного вбивства вже при огляді місця події, про яке свідчать наступні ознаки:
q  місце події, яким у більшості випадків є територія біля будинку, в якому особа проживає чи працює;
q  час злочину, як вже вказувалося у попередніх розділах, частіше або ранковий, або вечірній;
q  відсутність корисливих цілей злочину – відсутність слідів, що свідчать про намір злочинця заволодіти цінностями потерпілого;
q  найбільш характерним способом вчинення злочину є постріл із укриття – обстановка в приміщенні залишилась незмінною, немає слідів боротьби з злочинцем;
q  знаряддям злочину є вогнепальна (в деяких випадках холодна) зброя. Також може мати місце залишення зброї на місці події;
q  спосіб вбивства частіше всього відкритий, демонстративний напад на потерпілого або шляхом мінування транспортного засобу;
q  велика кількість поранень на трупі, спрямована на попадання в життєво-важливі органи, наявність одиночного “контрольного” пострілу в голову, який частіше буває посмертним;
q  професійні злочинні прийоми – прияме попадання в ціль з далекої відстані, миттєве враження потерпілого, який з”явився на секунду, використання гвинтівки з оптичним прицілом, пістолета з глушителем;
q  посада або статус потерпілого – банкір, керівник підприємства, лідер злочинного угрупування тощо
q  обставини, які передували вчиненню злочину – конфлікт на роботі, факти вимагання потерпілим значної суми грошей;
q  та інші ознаки, характеризуючи які ми зможемо віднести вчинене вбивство до ряду вбивств на замовлення.
Підставою для висування версій є дані, які здобуті під час огляду місця події, попередні висновки спеціалістів, відомості про особу потерпілого, його діяльності, оточенні, обставинах, які передували його вбивству або зникненню…
Версії можна складати у відповідності до мотивів вбивства потерпілого, або відповідно до мети, яку переслідував замовник при вбивстві конкретної особи.
Найбільш характерними є:
I.                   вбивство на замовлення, вчинене з економічних мотивів;
II.                вбивство на замовлення, вчинене з побутових мотивів;
III.             вбивство на замовлення, вчинене з інших мотивів.
Розглянемо версії, які притаманні для кожної з цих трьох груп.
Найбільш характерним для вбивств на замовлення є його вчинення саме з корисливих мотивів, а у випадку вбивств, вчинених у сфері підприємницької діяльності – по економічним мотивам[12]:
Версія 1                 вбивство вчинено з корисливих мотивів на замовлення особою з кола близького оточення потерпілого.
Підставою для висунення такої версії є високе соціальне становище потерпілого, обіймання ним високої посади, наприклад, керівник акціонерного товариства закритого типу, його бездоганна репутація, а також те, що вони працюють в некримінальному середовищі, тобто таких “небажаних” осіб не можна усунути задопомогою інших способів таких, як компромат, шантаж тощо.
Досить часто у якості замовників таких вбивств виступають їх партнери по справі з метою заволодіння майном підприємства у повному обсязі, а також підлеглі особи – з метою швидкого просування по службі.
Додатковою підставою для її висунення  можуть виступати суперечки серед засновників підприємства, в якому працював потерпілий з приводу ведення бізнесу або якісь взаємні претензії один до одного його співвласників. В таких ситуаціях, як правило, пібираються випадкові, не професійні злочинці через відсутність у замовників прямого виходу на злочинні угрупування.
Ознакою такого вбивства може бути те, що постріл вчинено з неякісної зброї, з близької відстані, низької підготовки злочинця (не всї постріли були влучні, не було контрольного пострілу в голову, зброю на місці не було залишено).
Замовники при таких ситуаціях перестраховуються– з метою відвернення від себе підозри вони забезпечують собі алібі, оскільки розуміють, що про наявні конфлікти за місцем роботи відомо багатьом особам.
Існують випадки, коли оргінізатори зорієнтовують виконавця на інсценування вбивства під час розбойного нападу. Ознаками такої фальсифікації може бути перебільшене розкидування речей, користування засобами, які явно не відповідають необхідності їх застосування – взлом дверей, які можна було відчинити рукою, залишині на місці дорогоцінні вироби.
Версія 2                 Вбивство вчинено з корисливих мотивів на замовлення особами-конкурентами по бізнесу або особами на грунті конфліктних ситуацій, повґязаних з веденням підприєминицької діяльності.
Дану версію ми можемо висувати у випадку, коли жертвою злочину є законослухняні особи, з чистою репутацією, але працюючі у більш відкритих підприємствах з великими прибутками, чия діяльність знаходиться в зоні уваги зі сторони конкуруючих організацій та злочинних угрупувань. Наприклад, керівники фінансово-кредитних установ, виробничих підприємств та ін.
Замовниками таких вбивств є, як павило, керівники конкуруючих підприємств, фірм, банків, а також лідери злочинних угрупувань, які вчинюють їх з метою усунення конкурента з ринку виробництва або збуту товарів та послуг. Ними також можуть вчинюватись вбивства керівників підприємств-боржників.
Вбивства, вчинені лідерами злочинних угрупувань, як правило скоюються щодо керівників, які відмовились здійснювати свою діяльність під контролем цих злочинних угрупувань, або відмовились від охоронних послуг (“даху”). Такими причинами є:
1        Небажання платити “данину”;
2                   Ухилення від фінансування незаконних угод;
3                   Ухилення від продажу злочинцям контрольного пакету акцій;
4                   А також введення їх представників у раду директорів…
Ознаками таких вбивств можуть бути попередні акти залякування підприємців (підвали їх офісів, погрози…)
Версія 3             Вбивство вчинено на замовлення лідером злочинного угрупування, яке контролює підприємницьку діяльність потерпілого з корисливих мотивів.
Жертвами таких злочинів у більшості своїх випадків є середні та дрібні підприємці, які не мають звґязків з органами влади. Через це вони погоджуються виплачивати відсотки злочинцям з метою більш успішного ведення справи. Здебільш їх діяльність повґязана з порушеннями у сфері оподаткування, митного та адміністративного законодавства.
    продолжение
–PAGE_BREAK–Найчастіше вони займаються діяльністю у сферах:
q  Реалізація алкогольної продукції;
q  Нафтопродуктів;
q  Продаж автомобілів;
q  Великих партій продовольчих товарів.
Така діяльність нерідко здійснюється за допомогою таких злочинних угрупувань.
Інформацію про таких потерпілих та їхні злочинні звґязки можна отримати в підрозділах, які ведуть боротьбу з економічною злочинністю та інших підрозділів ОВС, оскільки їх діяльність є обґєктом спостереження правоохоронних органів.
Про звґязок таких підприємців з злочинними угрупуваннями свідчать і інші обставини:
q  Відсутність розрахування готівкою;
q  Наявність фіктивних договорів;
q  Постійне співпрацювання з фірмами, які знаходяться під охороною у кримінальних структур тощо.
Основні мотиви вчинення таких вбивств є:
1.     Помста за спробу перейти під “охорону” до іншої злочинної організації;
2.     Незгода платити “данину” по новим підвищеним тарифам;
3.     Невиплата коштів за різного роду злочинні послуги злочинних угрупувань;
4.     Відмова включити в роботу ряду фірм, що знаходяться у підпорядкуванні кримінальних організацій;
5.     Відмова жертви злочину передати свою організацію у власність злочинних угрупувань тощо.
Про причетність до злочину тієї чи іншої особи-лідера злочинної організації можуть свідчити характерний почерк вчинення злочину, який скоюють виконавці, які є членами такого угрупування. Іноді для того, щоб зняти з себе підозру організатори запрошують виконавця з інших злочинних угрупувань, які часто знаходяться в інших містах або областях.
Їх дії відрізняються особливою зухвалістю, жорстокістю та відкритістю – з метою залякування інших осіб, що поки що не порвали звґязки з такими структурами.
Для вчинення таких злочинів, як правило, застосовується весь арсенал зброї, що демонструє могутність злочинної організації: автомати Калашнікова (різної модифікації у тому числі АКС-74У), пістолети Макарова, іноземна зброя, вибухові речовини…
Версія 4             Вбивство вчинене на замовлення лідерів злочинних організацій, які ведуть боротьбу між собою на грунті кримінального бізнесу або внутрішньогрупового конфлікту.
Потерпілими в таких злочинах є частіше авторитети злочинного світу, лідери злочинних угрупувань, їх рядові члени, “злодії в законі” тощо.
Причиною вчинення таких злочинів є перш за все розподіл сфер і територій впливу конкуруючими угрупуванням, а також членами в середині злочинного угрупування.
При вчиненні вбивств, що підпадають під цю версію організатори керуються, як правило, економічними мотивами. Їх метою є встановлення контролю над розподілом товару на “своїй” території, а також контроль за рухом коштів від одних підприємств до інших з метою отримання прибутків шляхом стягування з таких підприємств “данини”.
Основні причини внутрішньогрупових конфліктів:
q  Боротьба за лідерство або близкість до лідера, за право контролю над “общаком”;
q  Розкол в групі, а також бажання окремих її членів вийти з нього та зайнятись своєю “справою”;
q  Незгода з основними методами ведення справ в угрупуванні або основними її приорітетами;
q  Непогодження з розподілом злочинних прибутків;
q  Вчинення проступків (в тому числі таких, які ставлять під загрозу викриття інших членів групи);
q  Звґязок із співробітниками правоохоронних органів.
В більшості випадків мотивом вбивств на замовлення такого виду є боротьба за сфери впливу між двома могутніми злочинними “інститутами”:
q  стара школа злочинного світу, яка базується на традиційних (досвідчених) методах “роботи” – наявність “общака”, інтеграція окремих злочинних угрупувань, узгодженість своєї діяльності з іншими злочинними угрупуваннями. При вирішенні спірних питань вони уникають “кривавих розборок”, а у крайньому випадку “грамотно” організовують вбивство (у тихому місці, із застосуванням спеціалістів високої кваліфікації)…
q  молодіжна школа злочинного світу, прихильниками якої є відносно молоді лідери. Вони не бажають обґєднувати свої зусилля для координації своїх дій, ігнорують вимоги щодо розподілу сфер впливу, а також не бажають видільти певний відсоток коштів в “общак”. Спірні питання вони вирішують, як правило, із застосуванням силових методів (вчинюючи зухвалі, жорстокі, привселюдні вбивства із застосуванням найрізноманітніших засобів).
При наявності вище вказаних ознак, а також із урахування жертви злочину ми можемо судити про організатора злочину. Якщо жертва – лідер злочинного угрупування, яке підпадає під ознаки “молодіжного”, то у більшості випадків організатором є представник “старої” школи. Аналогічно і в протилежному випадку.
Особливістю таких вбивств є те, що після них розпочинаються “розбірки” – члени одних угрупувань вчинюють відповідні акти стосовно членів інших угрупувань. Вони частіше всього закінчуються масовими бійнями, яким притаманна велика кількість жертв.
Наступними мотивами вчинення вбивств на замовлення данного роду є етнічні неприязні або релігійне суперництво. Такі вбивства вчинюються зухвало, жорстоко, привселюдно із численними жертвами на “зходках” протиборствуючих злочинних угрупувань щоб уникнути подальших силових актів з сторони суперників. В першу чергу знешкоджується лідер угрупування. При виконанні замовлення застосовується автоматична зброя високої пробивної здатності, наймаються декілька виконавців щоб досягти високої ймовірності отримання результату. На місці події, як правило, залишаються зрешечені тіла, автомобілі тощо.
Набагато делікатніше вчинюються вбивства, замовлені великими підприємцями, банкірами, корумпованими чиновниками, а також злочинними авторитетами, які вже  стали крупними бізнесменами або політичними діячами і побоються викриття. Такі злочини продумані в деталях. Вибір місця, часу вчинення злочину обирається з таким розрахунком, щоб при проведенні операції не було очевидців та ніщо не могло завадити вчиненню злочину. Через це воно носить таємний характер і вчинюється без свідків.
Організатори таких вбивств враховують можливості охорони обраної жертви, обирають для їх усунення способи, які виключають безпосередній контакт виконавця із жертвою (прицільний постріл з снайперської гвинтівки із значної відстані від жертви, застосування вибухових речовин що приводяться в дію за допомогою дистанційного управління). Виконавці злочину є справжніми професіоналами, про що свідчать: попадання кулі, яка випущена з дальньої відстані в голову, шію, область серця особи, яка на мить зґявилася у віконному чи дверному пройомі. Виконавці викоростовують високоякісну вогнепальну зброю вітчизняного чи іноземного виробництва, споряджену оптичним чи лазерним прицілом, глушителем. Зброя у більшості випадків залишається на місці вчинення злочину. Відбитки пільців на ньому відсутні.
При наявності таких ознак можна говорити про те, що вбивство вчинено на замовлення членів мафіозних структур, оскільки вчинення такого злочину коштує чимало коштів, а таку зброю на території держави дістати досить проблематично, тому необхідна наявність контрабандного каналу з іншими країнами.
Версія 5             Вбивство на замовлення організоване з корисливих мотивів особами, яким службова чи громадська діяльність потерпілого заважала для досягнення злочинної мети.
Дану версію ми можемо застосовувати у випадках, коли вчинюється вбивство значних чиновників державного апарату, керівників організацій та підприємств, голів адміністрацій, депутатів різного рангу, представників правоохоронних та контролюючих органів та інших рівних за статусом осіб, діяльність яких може завадити цілям вище зазначиних злочинців.
Мотиви, які можуть стати причиною вчинення таких злочинів можуть бути найрізноманітніші. Всі вони повинні розглядатися в залежності від тієї посади, яку займав потерпілий та від напрямку його діяльності на попередньому життєвому етапі. Наприклад, причиною знешкодження голів державних адміністрацій можуть бути боротьба з корумпованими чиновниками, та інша політика, зпрямована на боротьбу із злочинністю.
Замовниками вбивств на замовлення в даному випадку можуть бути не тільки представники конкуруючих структур (опозиція чинним органам влади, представники комерційних структур), але і лідери злочинних організацій.
Виконавці злочину використовують як знаряддя злочинів у більшості випадків вогнепальну зброю, таку як пістолети, рушниці, рідше автомати. Також широко використовуються саморобні вибухові пристрої, які дитонують за допомогою дистанційного пристрою. Такі вибухові пристрої підкладають біля дверей підґїздів (маскуються в різних місцях поблизу них). Для того, щоб збільшити вражаючий ефект, вони начиняються металевими кульками, болтами, іншими дрібними металевими предметами.
У випадку вбивств представників правоохоронних органів ми можемо вказувати, що вони стали жертвами посягань представників злочинних угрупувань. Вони організовують вбивства перед реальною загрозою їх викриття, викриття раніше вчинених злочинів, до яких були причетні організатори таких вбивств. Тому в таких випадках розслідування слід починати із аналізу попередньої діяльності потерпілих.
Окрім вчинення вбивств на замовлення по економічним мотивам, можливе вчинення їх за побутовими мотивами. В таких випадках жертвами є особи, які мають нарухомість, автотранспорт, грошові заощадження, і які склали заповіт на користь своїх родичів.
У подавляючій більшості випадків замовники проживали разом з потерпілими в одному населенному пункті, одному мікрорайоні, а іноді в одному будинку та навіть одній квартирі. Всі вони були у тісних стосунках з потерпілими – були їх родичами, колишньою дружиною тощо. Перебували з ними в конфліктних відносинах.
Виконавці використовують для досягнення мети злочину такі знаряддя: ножі, різноманітні засоби удушення, мисливську зброю.
Здебільш вони вчинюються з корисливих мотивів, або з мотивів, обумовлених особистими відносинами з потерпілим. На підставі цих мотивів ми і можемо висувати наступні версії:
Версія 1             Вбивство було вчинено на побутовому грунті на замовлення особи із близького оточення потерпілого з корисливих мотивів.
В такому випадку організаторами можуть бути особи, які знаходяться в родинних відносинах, чи знаходились в них у минулому. В такому випадку злочин вчинюється з метою:
q  Заволодіти житлом потерпілого, його майном на передодні розлучення;
q  Отримати у спадок майно потерпілого або усунути від спадку іншу особу (спадкоємця за заповітом, чи за законом спадкоємця першої черги)…
Версія 2             Вбивство вчинено на побутовому грунті на замовлення особою, яка мала неприязні відносини з потерпілим.
В такому випадку організатори переслідують наступні цілі:
q  Позбавитися від потерпілого, який здійснював фізичне чи психологічне насильство над організатором або близьких йому осіб;
q  Позбавитися від особи, яка стала обузою для сімґї;
q  Знешкодити суперника (суперницю);
q  Помста на грунті ревнощів…
Вбивства на побутовому грунті розкриваються набагато простіше ніж попередня група навмисних вбивств, окрім випадків їх інсценування під вбивства, вчинені з хуліганських мотивів.
Всі випадки вбивств, які неохоплюються цими групами версій ми можемо віднести до третьої групи вбивств, яку так і можна назвати – вбивства на замовлення вчинені по іншим мотивам.
Наприклад, вбивство журналіста, який спеціалізується по кримінальній тематиці.
Існують також випадки вбивств осіб, які не займають значної посади, наприклад, вбивство хірурга, який відмовився робити операцію, вбивство співробітника ОВС, який відмовився порушити кримінальну справу з будь-яких мотивів тощо. [13]
Огляд місця події – це перша слідча дія, яка виконується безпосередньо на місці вчинення злочину до порушення кримінальної справи.
Перед оглядом місця події необхідно шляхом опитування виявивших його осіб встановити, чи не переміщався труп, чи не змінилося його місце його положення, положення самого трупа або, можливо переміщалися якісь речі на вказаному місці. Якщо мали місце такі дії, то про це обовґязково потрібно викласти в протоколі огляду місця події.
Під час огляду місця події в першу чергу виявляється його загальний характер:
1.     Чи знаходиться воно на відкритій місцевості (на території населенного пункту, на вулиці, на подвірґї);
2.     Чи в приміщенні (в квартирі, на сходах, в підґїздах тощо).
Необхідно також звернути увагу на відсутність або наявність тілесних ушкоджень, слідів насильницького проникнення в приміщення, слідів боротьби, які передували вбивству. Одночасно приймаються міри по знаходженню знарядь злочину, засобів, за допомогою яких було вчинено вбивство, речових доказів та їх застосування (кулі, гільзи, вогнепальні пошкодження, залишки отрути…).
Важливим обґєктом пошуку та аналізу при огляді місця події є сліди відображення злочинця, тобто сліди рук, ніг, зубів, відбитки тканини від одежі, в яку він був одягнений, а також сліди виділення людини (кров, слина, піт…).
Існують випадки, коли злочинець залишає (губить) на місці події речі особистого характеру або знаряддя вчинення злочину. Такими речами можуть бути: уривки одежі, частини взуття, перчатки. Такі речі можуть бути з бірками, помітками, номерами підприємств побутового обслуговування.
При подальшому огляді місця події можуть бути встановлені наступні дані:
1.     Про відносно вірний час вчинення злочину. Про час вчинення злочину можуть свідчити такі обставини:
q  Сухий чи вологий грунт під потерпілим на відкритій місцевості після доща – якщо сухий, тоді ймовірно, що вбивство було вчинено до початку дощу;
q  Ввімкнене освітлення – вбивство вчинене в темну пору доби;
q  Тепла електроплита, їжа – вбивство вчинено нещодавно;
q  Дата останнього номеру газети…
2.     Про кількість злочинців:
q  Кількість слідів різного взуття;
q  кількість опалків, різноманітним видом цигарок, з відмінними способами палити;
3.     Про деякі ознаки особи злочинця:
q  Залишена снайперська гвинтівка, пістолет або інша зброя без відбитків пальців рук чи долоней, зброя із зпиленими номерами – вбивство вчинене кваліфікованою особою;
4.     Про передуючі вбивству дії:
q  Наявність на столі посуду, залишків їжі, алкогольних напоїв – потерпілий перед вбивством разом з злочинцем приймали їжу, вививали;
q  Включений магнітофон – слухали музику…
5.     Про інсценування передуючої вбивству події (самогубства, нещасного випадку, природньої смерті потерпілого):
q  Відсутність при залишках слив, вишень кісток від них;
q  Наявність алкоголю в декількох фляжках;
q  Наявність ознак, несумісних з природньою смертю, нещасним випадком, самогубства:
–         відсутність стільця під повішеною особою;
–         відсутність вдавлених під підставкою місць на рихлому грунті;
–         наявні горизонтальні підтіки крові;
–         відсутність на руці трупа слідів, які свідчать, що постріл вчинено самим потерпілим;
–         тілесні ушкодження, характерні для самозахисту…
6.     Про мотиви вбивства:
q  Зламані дверці шаф, викинуті нецінні речі;
q  Знята, порвана одежа з потерпілої (вбивство вчинене у поєднанні із згвалтуванням);
q  Наявність у потерпілого великої кількості ушкоджень, знищення цінних предметів (вбивство вчинено з помсти);
7.     Про неспівпадання місця вбивства з місцем виявлення трупа:
q  Сліди волочення трупу як на грунті, так і на самому трупі;
q  Відсутність на взутті трупа слідів грунту;
q  Одяг трупа явно не відповідає обстановці на місці його виявлення;
q  Відсутність значної кількості крові.
Ососбливо важливе значення має те, щоб труп оглядалося в присутності медика-експерта або іншого лікаря.
Перед оглядом необхідно сфотографувати труп з охопленням оточуючої обстановки та ізольовано, а під час детального огляду зафіксувати окремі характерні його частини та сліди на ньому із додержанням правил масштабної зйомки. При цьому відбувається фіксування всіх деталей в протоколі огляду[14]:
    продолжение
–PAGE_BREAK–q  Місце, на якому знаходиться труп;
q  Його положення відносно нерухомих орієнтирів;
q  Куди звернена голова, ноги;
q  Поза, в якій знаходиться труп;
q  Сліди та прикмети на трупі та біля нього.
Необхідно також детально оглянути предмети одягу на трупі, при цьому в протоколі фіксується: найменування одежі, взуття; їх матеріал, пошив, колір, особливості; їх положення, стан; місця та розміри пошкоджень, забруднень; що знаходиться в його кишенях.
На подальшому етапі здійснюється огляд трупу без одягу. Визначаються наступні його ознаки: стать, постать, приблизний вік, колір шкіри, температура тіла на початку та в кінці огляду, температура оточуючого середовища, наявність трупних ознак (охолодження, висихання), трупних плям, трупне окачаніння, гниття, вигляд стану обличчя, інших частин тіла, ушкодження на трупі, їх характер.
Отже, як ми переконалися, огляд місця події, є один із найбільш важливих елементів при розкритті будь-яких вбивств, в тому числі і вбивств на замовлення, оскільки по наявній інформацій ми і зможемо висувати подальші версії, і визначати наприямки розслідування злочину.
В кримінальних справах, порушених по фактам вбивств вчинених на замовлення досить широким і різноманітним є коло свідків. Найціннішу інформацію, як правило, дають свідки-очевидці, тобто ті, хто безпосередньо був присутній на місці злочину і спостерігав його вчинення. Не менш важливими є особи, які бачили підозрілих осіб або осіб, які були присутні за деякий час до його вчинення, при його готуванні.
З метою досягти бажаних результатів по розкриттю злочину, необхідно визначитись з колом питань, які необхідно задавати при допиті свідків. Доцільним було б розподілити їх на такі групи:
1.     Питання відносно обставин і механізму злочину:
1)    Де і коли вчинено злочин;
2)    Яким способом було вчинено вбивство, яке знаряддя злочину при цьому використовувалось;
3)    Якщо злочинці використовували вогнепальну зброю, то яку, кількість пострілів та відстань з якої вони були здійснені;
4)    Де знаходилися потерпілий і злочинець, якщо вбивство вчинено з близької відстані;
5)    Питання про те, як вели себе потерпілий і злочинець, чи розмовляли вони між собою;
6)    Чи був потерпілий живим після зникнення злочинця, якщо так, то яка у нього була поведінка, що він говорив;
7)    Хто перший підійшов до трупа і які дії вчинив щодо нього;
8)    Як злочинець прибув на місце злочину і яким чином залишив його.
2.     Питання стосовно особи, яка вчиниза вбивство, або замах на нього:
1)    Чи знайомий свідок із злочинцем
a)     Якщо злочинець свідку відомий, тоді хто цей злочинець, де проживає…
b)    Якщо ні, тоді які його прикмети;
1)    Чи не бачив він якої-небудь підозрілої особи до, під час або після вчинення злочну;
2)    Якщо було декілька злочинців, то чи не називали вони один одного іменами чи прізвиськами;
3)    Про ознаки предметів, транспортних засобів, якими користувалися злочинці;
3.     Питання відносно потерпілого:
1)    Чи знає свідок потерпілого, якщо так, то детальні відомості про нього;
2)    Якщо труп особи поки що не виявлено, то ознаки зовнішності ймовірного потерпілого;
3)    Що свідку відомо про факт його зникнення;
4.     питання відносно джерел доказів:
1)    чи був свідок очевидцем злочину чи дізнався про нього від когось іншого;
2)    якщо був очевидцем, то яким чином та з ким опинився на місці злочину;
3)    в яких умовах він спостерігав вчинення злочину;
4)    якщо дізнався про вчинення злочину, то яким чином, від кого, за яких обставин, у присутності кого.
При встановленні особи потерпілого, необхідно опитати його знайомих. При цьому необхідно дізнатися, яким був стан його поведінки на передодні вчинення злочину, чи не виказував він опасіння з приводу можливості вчинення злочину щодо нього, чи не мав він наміру зустрітися з ким небуть.
Якщо злочин вчинено в квартирі чи офісі потерпілого, необхідно дізнатися хто до нього заходив, чи добровільно він увійшов в приміщення чи в супереч волі потерпілого.
При оцінці показань свідків необхідно виходити із професійних якостей свідка, його статевої орієнтації його расову належність (точніше всього дасть словесний портрет представник тієї ж раси).
При наданні детальної інформації, якщо намає підстав вважати, що особа перекручує відомості або приховує справжнього злочинця, можна скласти субґєктивний портрет підозрюваного. Такий портрет складається із застосуванням методу “Фоторобот”. Словесний портрет малюється за допомогою експертів-криміналістів, які спеціалізуються в даній діяльності.
Під час допиту свідків про конфліктні ситуації потерпілого з іншими особами, необхідно зґясувати не тільки характер конфлікта, але і причини його винекнення, встановити осіб з якими потерпілий знаходився у напружених стосунках, отримати відомості про осіб, яким відомо про конфліктні відносини потерпілого з іншими особами та можуть підтвердити такі відомості.
Для досягнення того, щоб свідок давав правдиву інформацію про подію злочину, іншу інформацію, яка повґязана з ним, або намакається уникнути від її надання, необхідно застосовувати такі тактичні прийоми ведення допиту:
q  Тактичні прийоми, які дозволяють перемогти небажання давати показання потерпілим, які обумовлені страхом помсти з сторони обвинуваченого;
q  Тактичні прийоми, спрямовані на виявлення неправдивої інформації;
q  Тактичні прийоми, що допомогають допитуємим особам згадати і як можна точніше викласти відому їм інформацію.
Прогнозуванню та подоланню неправдивих доказів сприяє зґясування характеру відносин свідків з потерпілим чи обвинуваченим. Як правило, така робота починається з моменту підготовки до проведення допиту.
Одним із багатьох методів подолання неправдивих показань є такий: слідчий задає свідку багато конкретних запитань про обставини злочину у швидкому темпі, а потім змінює порядок їхньої постановки. Таким чином може бути досягнута “заученість” сценарію злочину.
Існують і інші методи допиту свідків, але в тому чи іншому випадку слідчий повинен обирати саме таку тактику, яка найуспішніше буде сприяти отриманню інформації про обставини, що мають значення для розслідування справи.
Для отримання достовірної інформації про злочин, про знаряддя, спосіб вчинення злочину, про особу злочинця, про потерпілого та інші дані, які цікавлять слідство, необхідно провести експертизу, висновки якої грають чимале значення при встановленні обставин вчинення злочину.
Експертиза призначається у випадках, коли для вирішення певних питань при провадженні в справі потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання.[15]
При вчиненні вбивства на замовлення найчастіше використовуються такі види експертиз:
1.     Судово-медична експертиза;
2.     Судово-балістична експертиза;
3.     Вибухотехнічна експертиза.
Розглянем детальніше кожен із цих видів[16].
В результаті проведення судово-медичної експертизи трупа, перш за все зґясовуються обставини, які притаманні всім видам насильницької смерті: час, причини настання смерті, розташування трупа, чи не змінювалась зміна пози трупа, які групові характеристики крові трупа тощо.
Якщо в процесі огляду трупа ми виявили, що що на його тілі існують ознаки вогнепальних поранень, тоді ми зможемо зґясувати такі обставини:
–         чи є ці поранення вогнепальними;
–         з якої відстані було прозведено постріл;
–         чи пройшла куля наскрізь, чи є поранення сліпим чи дотичним;
–         де вхідний і вихідний отвір, який напрямок ушкодженного каналу;
–         яким пострілом спричинено поранення;
–         постріли були спричинені поодинокими пострілами, чи стріляли чергами…
Якщо смерть настала внаслідок застосування гострого предмету, експертиза може встановити:
–         яким видом зброї були спричинені поранення;
–         чи був вчинений злочин предметом, який предґявили на експертизу;
–         яка послідовність нанесення тілесних ушкоджень;
–         в якому положенні знаходився потерпілий та яке ймовірне положення нападаючого та потерпілого в момент нападу;
–         з якою силою нанесено удар;
–         які параметри зброї, якою нанесені тілесні ушкодження;
Якщо смерть потерпілого настала внаслідок вибуху пристрою, тоді задопомогою експертизи можна встановити наступне:
–         при вибуху якого снаряду або пристрою настала смерть потерпілого (виникли тілесні ушкодження);
–         на якій відстані від жертви злочину відбувся вибух;
–         в якій позі знаходився потерпілий;
Виявлені з місця події залишки вибухівки, інші предмети направляються на інші види експертизи, такі як вибуховотехнічну та судово-хімічну.
У разі наявності підстави вважати, що смерть настала внаслідок отруєння особи, тоді судово-медична експертиза може встановити: чи настала смерть внаслідок отруєння; якою саме речовиною є отрута; яким шляхом введено отруту в організм людини; яка доза була введена в організм; чи не попала отрута в організм випадково тощо.
Під час огляду місця знаходження виконавця злочину можуть бути знайдені залишки його крові, слини та інші продукти його життєдіяльності, також, предмети, залишені ним. Це допомагає виділити групові приналежності злочинця, що дозволяє значно зменьшити коло підозрюваних осіб.
Наступною не менш важливою експертизою, яка дозволяє розкрити картину злочину є судово-балістична експертиза. Після її проведення експерти взмозі відповісти на такі питання:
–         коли зброя застосовувалась останній раз;
–         чи був вичищений канал ствола після пострілів;
–         чи видалялись маркіровочні знаки та які вони були;
–         чи не вистрілена куля, яка була видалена із трупа з даної зброї;
–         чи не був пристосований газовий пістолет для стрільби бойовими кулями;
–         до якого типу патрону відноситься дана куля чи немає на ній слідів проходження через іншу перешкоду…
В залежності від конструкції зброї можна вирішувати різноманітні завдання, які допомогають звузити коло осіб, підпадаючих під підозру. Також за допомогою дослідження пошкоджень різних предметів можна дізнатися про місце вчинення злочину, відстань від жертви злочину до місця знаходження трупу.
Вибухотехнічна експертиза дозволяє  вирішити широкий спектр задач відносно встановлення факту вибуху, конструкції вибухового пристрою, виду та кількості вибухової речовини, обставин підготовки та вчинення вибуху.
По відношенню до вибухових пристроїв вирішуються таі питання:
–         чи є предмети знайдені на місці події частинами вибухового пристрою та якого саме;
–         спосіб виготовлення вибухового пристрою;
–         принцип введення його в дію;
–         яка вибухова речовина застосовувалась для заряду;
–         чи однакові вибухові речовини виявлені на місці події з тими, що виявлені у підозрюваного…
про обставини встановлюються такі відомості:
–         чи міг виникнути вибух в результаті обставин, які вказали свідки при їх допиті;
–         чи були у особи, яка приготувала вибуховий пристрій професійні навички;
–         який час повинна затратити людина на виготовлення такої вибухівки…
Можуть бути проведені інші види експертиз, які дозволять виявити корисні для слідства дані, але їх потрібно розглядати у кожному конкретному випадку.
При здійсненні експертизи слід додержуватися порядку проведення різних досліджень. Так перш за все посинна бути проведена дактилоскопічна експертиза, оскільки відбитки пальців рук, долоней як відомо залишаються нетривалий час і вони можуть бути пошкоджені в результаті проведення інших видів експертиз. Наступною слід провести біологічну експертизу потожирової речовини. І тільки після цього ми зможемо направити обґєкти на судово-балістичну та вибухотехнічну експертизу.
На органи дізнання покладається вжиття необхідних оперативно розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину і осіб, що їх вчинили.[17]
Якщо говорити більш конкретно про вбивства на замовлення, то органи дізнання повинні завжди вживати всіх заходів щодо затримання злочинця по гарячим слідам. Вони зобовґязані вчинити певне коло оперативних заходів, особливістю яких є те, що вони проводяться паралельно тобто одночасно для збільшення ймовірності викриття злочинця.
Можуть застосовуватися такі заходи:
1.                Використання службової собаки. Воно значно ускладнюється у разі, якщо вбивства вчинені у великих містах, де вони, як правило, і вчинюються. Частіше над усе її використовують на місці події з розрахунку на те, що собака розпізнає запахові сліди злочинця, а також для обстеження місцевості і приміщень. За допомогою собаки знаходять речі, які належали злочинцю і були залишені ним на місці події. Однак пошук носіїв запахової інформації не повинен обмежуватися тільки місцем знаходження трупа. Необхідно обовґязково розширити його межі, зокрема у тих випадках, коли вбивство було вчинене із засідки із застосуванням вогнепальної зброї. В таких місцях може бути залишено зброю, гільзи, а також речі злочинця. Кінолог разом із слідчим оцінює знайдені обґєкти для визначення можливості розшуку злочинця із застосуванням службової собаки, а також можливості виїмки їх як носіїв запахової інформації. На прикінці роботи із собакою, кінологом фіксується у відповідному акті результати роботи із застосуванням службової собаки.
Наступним етапом роботи із запаховими слідами є їх перевірка по відповідним банкам даних та порівняння із запаховими слідами підозрюваних осіб.
У більшості випадків службова собака дозволяє визначити ймовірні шляхи відходу злочинців, що є дуже важливим для ведення розшуку злочинця.
2.                Опитування свідків-очевидців. Попереднє опитування здійснюється до приїзду на місце слідчо-оперативної групи оперативними  працівниками та дільничими інспекторами територіального управління міліції. Головною метою є збір інформації про які першими виявили труп потерпілого, а також осіб, які знаходились на місці вчинення злочину до моменту приїзду працівників міліції. Серед них встановлюються свідки, яким відомі обставини вчинення злочину, прикмети осіб або автомобіля, а також інші відомості, дозволяючі встановити картину події та здійснити переслідування злочинців по гарячих слідах. Складається список осіб, чиї показання становлять оперативний інтерес для розшуку зниклих злочинців, в нього також заносяться адреса і телефони таких осіб.
При опитуванні свідків-очевидців їм задаються такі питання:
q  Чи не підходив хтось до потерпілого до того, як його вбили;
q  В що була одягнена ця особа, прикмети його зовнішності;
Така особа може бути в зговорі з злочинцями і вказати кілеру намічену жертву.
Із прибуттям на місце події оперативної групи опитування продовжується, але вже під керівництвом слідчого. Слідчий приймає участь в такому опитуванні з метою отримання найбільш повної інформації про подію злочину.
    продолжение
–PAGE_BREAK–Перш за все опитуються жильці дому, поблизу якого або в якому було вчинено злочин. В першу чергу це можуть бути сусіди по квартирі. Їм задаються такі питання:
q  Чи не бачили вони поблизу місця події підозрілих осіб;
q  Які прикмети їх зовнішності, в що вони були одягнені…
q  Чи не помітили вони біля автомобіля потерпілого сторонніх осіб, які нібито ремонтували автомобіль, але насправді встановлювали вибуховий пристрій…
3.                 Обстеження місцевості. Цей захід проводиться для пошуку покинутої зброї або автомобіля, на якому вбивці зникли з місця події.
Для обстеження навіть невеликої території необхідна значна кількість працівників та велика кількість часу. Тому не завжди такий захід є доцільним. Іноді достатньо провести обхід та перевірку району, де було вчинено вбивство, а також прилеглих до нього територій. Така робота здійснюється силами нарядів патрульно-постової служби міліції, дільничими інспекторами міліції та силами громадскості. При її виконанні необхідно мати на увазі, що багато злочинців знають оперативні можливості працівників міліції при введенні в дію оперативних планів “Сирена”, “Буран” тощо. Тому далеко від місця події на автомобілі вони не відїжджають: вони кидають транспортний засіб або пересідають на інший автомобіль.
В місцях виявлення автомобіля злочинців проводяться заходи по пошуку та опитування очевидців відносно осіб, які покинули автомобіль та прикметах тієї машини, на яку пересіли злочинці.
Отримані відомості повинні бути негайно передані оперативному черговому управління міліції для організації переслідування злочинців по гарячим слідам із урахуванням нових свідків.
4.                 Переслідування злочинців по гарячим слідам. У випадку вчинення вбивства на замовлення із використанням транспортних засобів затримати злочинців інколи вдається за рахунок введення в дію оперативних планів, таких як “ Сирена”, “Грім” та “Буран”. Але їх ефективність цілком залежить від оперативності дій чергового, який миттєво передає найновіші відомості і орієнтування про злочинців, місця їх переховування. Оскільки в місті достатньо багато постів ДАІ, то ймовірність досягнення успіху при проведенні такого роду заходів досить велика. Але на практиці мета таких заходів  досягається у рідких випадках. Частіше, у випадках, якщо було вчинено відкритий напад в громадському місці та з його моменту не пройшло 10-15 хвилин.
В таких випадках очевидців слід опитати за допомогою альбому з найбільш типовими видами облич. Також їх слід опитати про ознаки автомобілю. Тут також можливе застосування типового альбому з марками автомобілів.
Слідчому необхідно зґясувати які прикмети запамґятались свідкам-очевидцям (прикмети автомобіля, зовнішності злочинця, одяг тощо). Відомості про автомобіль можна отримати і у інших осіб. Наприклад, у водіїв, які випадково опинилися поряд із автомобілем злочинців. Необхідно сконцентрувати увагу свідків на ознаках автомобіля, який довго стояв біля місця вчинення злочину із включеним двигуном, куди після вчинення пострілів сіли злочинці і миттєво покинули місце події. Необхідно дати вказівки оперативним працівникам отримати інформацію про всі автомобілі, які стояли в районі вчинення злочину з тим, щоб в подальшому встановити їх власників, серед яких можуть бути і особи, які мають корисну для слідства інформацію.
Отриману інформацію слідчий повинен як можна швидше передати черговому управління ОВС. Зокрема таку інформацію: про маршрут злочинців, про номер автомобіля, про його марку, колір. Розшукові ознаки доводяться до нарядів ППСМ, ДАІ, водіїв радіофікованих громадських служб, працівників АЗС, залізничних переїздів… Організовується переслідування по напрямкам руху автомобіля злочинців.
5.                 Розвідувально-пошукові заходи на місці події. Такі заходи можуть проводитися з метою отримання відомостей про можливих осіб, вчинивших вбивство на замовлення, виявлення додаткових свідків, а також фактів, які мають значення для  розкриття злочину. Розвідувальна робота повинна бути проведена працівниками карного розшуку. Її суть полягає у тому, що встановлюється та фіксується розмова між людьми. Тобто інформація отримується із розмов місцевих жителів або співробітників. Така робота ведеться із застосуванням сил та засобів працівників, які обслуговують дану територію, наприклад, використовується агентура. Її націлюють на виявлення осіб, які проявляють підвищений інтерес до роботи медичних працівників (які цікавляться чи залишились потерпілі живими чи ні), працівників правоохоронних органів (чи не встановили вони на осіб злочинців, які здобуті докази).
Окрім агентури для таких заходів слід залучати працівнків служби кримінального пошуку. За їх допомогою можна виявити очевидців вчиненого злочину інших свідків, які не бажають давати показання в силу тих чи інших причин, дізнатись про думку окремих громадян про подію злочину тощо.
6.                 Загороджувальні заходи. Доцільним при розкритті вбивств на замовлення є проведення загороджувальних заходів. Оскільки, як вже розглядалося, виконавцями вбивств на замовлення можуть бути злочинці, які запрошуються для виконання “замовлення” з інших міст, областей і навідь інших країн. Тому не виключена можливість, що злочинець одразу після вчинення злочину, намагатиметься повернутися на місце свого прошивання.
Загорожувальні заходи проводяться працівниками міліції. Їх ефективність залежить від тих віхідних даних, якими вони володіють[18]. Наприклад, якщо є портрет злочинця, то необхідно обовґязково забезпечити наряди міліції таким портретом. У разі відсутності фотографії необхідно забезпечити працівників хоча б фотороботом розшукуваного, а також словесним описуванням зовнішності злочинця із урахуванням всіх його особливостей. У разі впізнання свідками злочинця по фотототеці, то портрет злочинця може бути персоніфіковано.
При встановленні подібності фоторобота з підобліковими особами, то дається заява органам внутрішніх справ про доставлення його до слідчого, який вже і буде встановлювати чи був він причетний до вчинення злочину, чи мало місце збігання прикмет. Все це дозволяє цілеспрямовано вести розшук і перевірку осіб, яких ми маємо підстави підозрювати у вчиненні злочину.
Органи дізнання за дорученням слідчого можуть виконувати і інші дії, повґязані із обшуком і виїмкою матеріалів, які мають значення для розшуку злочинця по гарячим слідам. Наприклад, по мобільному телефону можна дізнатися, всі вхідні та вихідні дзвінки потерпілого, які йому надсилались повідомлення.
Слідчий вправі затримати та допитати особу, яка підозрюється у вчиненні злочину, а орган дізнання – затримати її за наявності таких підстав:
1                   коли цю особу застали при вчиненні злочину, що, як правило, не характерно для вбивств на замовлення, або безпосередньо після його вчинення;
2                   коли очевидці, в тому числі і потерпілі, прямо вкажуть на дану особу, що саме вона вчинила злочин;
3                   коли на підозрюваному або його одягу, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину.
При наявності інших даних, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні цього злочину можна затримувати лише у тому разі, коли ця особа намагалася втекти, або коли вона не має постійного місця проживання, або коли не встановлено особу підозрюваного.[19]
Як правило, особа злочинця встановлюється за допомогою оперативно-розшукових та слідчих дій на попередніх етапах розслідування справи.
При встановленні особи необхідно зґясувати прізвище, імґя, по батькові злочинця, місце її проживання, звґязки з іншими особами, спосіб життя, розпорядок дня тощо.
Далі можуть виникати два випадки:
Перший – якщо особа не підозрює, про ведення за ним спостереження. В таких випадках проводиться засідка працівниками карного розшуку. Найдоцільніше її проводити біля місця проживання злочинця: біля підґїзду будинку, біля його квартири. Оперативні працівники затримують підозрюваного при виході його із квартири, з будинку. В квартирі в такому випадку затримання проводити недоцільно, оскільки злочинець може зачинитись з середини і за час проведення взлому квартири оперативними працівниками закінчити життя самогубством.
У другому випадку – якщо підозрюваний здогадався про ведення за ним спостереження – залучається спеціальний підрозділ при управлінні по боротьбі з організованою злочинністю – “Сокіл”. В такому разі затрииання проводиться в житлі підозрюваного з метою недопущення його інформування інших осіб про те, що він опинився в “колі зору” правоохоронних оргінів.
Одразу затриманому розґяснюються його права:
q знати в чому його підозрюють;
q давати показання або відмовитися давати показання і відповідати на запитання;
q мати захисника і побачення з ним до першого допиту – у справах про цей злочин участь захисника є обовґязковою відповідно до ст.45 п.4 КПК. Захисник надається з моменту затримання особи чи предґявлення їй обвинувачення;
q подавати докази;
q заявляти клопотання і відводи;
q вимагати перевірки судом чи прокурором правомірності затримання;
q подавати скарги на дії і рішення особи, яка проводить оперативно-розшукові дії та дізнання, слідчого і прокурора;
q при наявності відповідних підстав – на забезпечення безпеки.
Про затримання підозрюваного орган дізнання або слідчий зобовґязані скласти протокол, в якому зазначають підстави, мотиви затримання, зазначається про розґяснення підозрюваному його пав, а також обставини затримання (час, місце, пояснення затриманого тощо). Протокол підписується особою, яка його склала, і затриманим. У разі відмови його підписання затриманим про це зазначається в протоколі.
Орган дізнання, слідчий зобовґязані попередити одного з його родичів про затримання підозрюваного.
Затримання  підозрюваного не може тривати більше 72 годин. Протягом цього терміну слідчий зобовґязаний провести наступні дії:
1                   Допит підозрюваного;
2                   Обшук його оселі або інших місць його перебування;
3                   Проведення експертизи;
4                   Впізнання;
5                   Відтворення (у разі його зізнання у вчиненні вбивства).
Після закінчення цього строку слідчий обирає одне з двох рішень:
1)      Звільняє підозрюваного – якщо не підтвердилася підозра у вчиненні вбивства, вичерпався встановлений строк затримання або затримання було здійснене з порушенням вимог, які передбачені чч.1,2 ст.106 КПК;
2)      Доставляє підозрюваного до судді з поданням про обрання до нього запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
Наступним і одним із найважливіших етапів розслідування є допит підозрюваного. Допит підозрюваних по справам цієї категорії – це дуже складне завдання, оскільки особи, які підозрюються у вчиненні вбивства на замовлення спочатку не визнають свою участь у ньому. Це пояснюється тим, що такі злочини являють собою підвищену суспільну небезпечність тому покарання за їх вчинення передбачається дуже суворе.
Особи, які причетні до вчинення вбивства на замовлення, у більшості випадків мають значний кримінальний досвід. Тому деякі тактичні прийоми[20], такі як:
q  Розґяснення того, що чистосердечне зізнання та допомога в розслідуванні помґякшує покарання;
q  Вказування на те, що приховування фактів вчинення злочину можуть лише затягнути розслідування і обтяжити покарання,
не дають бажаних результатів.
У всіх випадках розслідування найкращим було б спочатку допитати тих осіб, чия роль при вчиненні вбивств була не основною, а другорядною, наприклад, посередники у вчиненні вбивства. Відповідно до них буде обране меньш суворе покарання. Якщо з матеріалів справи випливає, що існує декілька посередників, то доцільно спочатку допитати першого, тобто, який безпосередньо не контактував з виконавцем. При цьому йому слід розґяснити, що його вина помґякшується тією обставиною, що він найбільш віддалений від вчинення злочину, чим інший посередник і тим більше його виконавець.
Слідчому слід навести приклад, якщо є така можливість, з іншої кримінальної справи по факту вчинення вбивства на замовлення, в якій посереднику була призначено більш мґяку міру покарання.
Іншим тактичним прийомом може бути повідомлення допитуємому таких відомостей про замовника, які здатні викликати у нього відчуття неприязні до замовника. Наприклад, розґяснення посереднику яку замовник отримав вигоду із цього вбивства у порівнянні з мізерним гонораром, який йому виплатили.
При версії про участь у виконанні зочину двох виконавців замовлення – першим краще допитати того, чиї фізичні дані не в повній мірі відповідають уявленню про злочинця, який вчиним вбивство на замовлення, наприклад, жінка, неповнолітній.
Предметом допиту може бути відносини між припускаємим замовником і потерпілим, посередником і виконавцем. При допиті виконавця необхідно зґясувати місце його знаходження під час вчинення злочину, зґясувати всі обставини вчинення злочину (про місце, час, обстановку, засоби, дії інших осіб, потерпілого). При такому допиті доцільно використовувати такі прийоми:
q    Проведення допиту у підвищеному темпі, з максимальною деталізацією зґясовуваних обставин;
q    Проведення повторного допиту в такому ж темпі, але зі зміною порядку  запитань, що задаються;
q    Виявлення суперечностей у свідченнях з метою зґясування правдивості свідчень підозрюваного;
Іноді, коли відчувається, що підозрюваний сумнівається яку лінію поведінки йому обрати правдиву чи неправдиву, результативним може бути метод, коли допит ведеться двома слідчими, один з яких намагається загострити ведення допиту, а інший – помґякшити. Таке ведення допиту допомагає розхитуванню позиції підозрюваного із установкою на приховування чи перекручення фактів.
Одним із найбільш ефективних прийомів під час допиту підозрюваного є предґявлення йому викриваючих його доказів. Однак, не слід перейматися тим, що окремі докази, які предґявлялись не дали бажаних результатів, оскільки їх предґявлення залишається у підсвідомості підозрюваного і в подальшому здійсненні допиту із застосуванням різних методів становить досить високу ймовірність отримання бажаних результатів.
При достатньо високій освідченності слідчого про обстановку вчинення злочину, слідчий може описати її підозрюваному, що примусить його вважати, що слідству відомі всі обставини вчинення злочину, а тому він своїм зізнанням не ускладнить свій стан, а лише помґякшить його.
У випадку зізнання підозрюваним, він детальним чином допитується про всі обставини вчинення злочину та його злочинну діяльність вцілому.
У замовника зґясовується:
1.       Коли, по якій причині у нього виник умисел організувати вбивство;
2.       Яким чином він підшукав виконавця злочину (безпосередньо або через посередника);
3.       Де, коли, яким чином була досягнута домовленість з посередником, виконавцем злочину;
4.       Яка винагорода була обіцяна посереднику та виконавцю;
5.       Чи був їм виданий аванс, якщо так, то в якому розмірі, коли, хто при цьому був присутній;
6.       В якому розмірі, коли і де було проведено остаточне розрахування.
Всі співучасники допитуються про взаємовідносини між ними, про виконані кожним з них дій по підготовці, організації та вчиненні вбивства.
Посередник детально допитується про те, яким чином він підшукав виконавця. Чи схиляв він його до вчиненні злочину, де, коли та при яких обставинах вступив з ними в контакт для отримання згоди на виконання замовлення на вбивство. Чи зустрічався з ним після вбивства, якщо так, то у звґязк з чим, де. Чи повідомив його виконавець про виконання замовлення.
    продолжение
–PAGE_BREAK–Після проведення допиту підозрюваного складається протокол відповідно до ст 106 КПК.
Запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства та суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. [21]
Для осіб, які вчинили такий злочин, як вбивство на замовлення може бути застосовано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, оскільки санкція ст.115 ч.2 перевищує три роки позбавлення волі.
Місцями досудового увґязнення для тримання осіб, щодо яких обрано такий запобіжний захід є слідчі ізолятори. В окремих випадках вони можуть перебувати в тюрмі або в місцях тримання затриманих.
Для обрання запобіжного заходу орган дізнання, слідства вносить за згодою прокурора подання до суду. Таке подання має бути розглянуто судом протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання підозрюваного.
Якщо в поданні ставиться питання про взяття під варту особи, яка перебуває на волі, суддя вправі своєю постановою дати дозвіл на затримання підозрюваного і доставку його в суд під вартою. В такому випадку затримання не може перевищувати 72 годин, а у разі коли особа перебуває за межами міста, в якому знаходиться суд, — не більше 48 годин з моменту доставки затриманного в цей населенний пункт.
Після одержання подання суддя вивчає матеріали кримінальної справи, предґявлені органами дізнання, слідчим, прокурором, допитує підозрюваного, а при необхідності бере пояснення у особи, у провадженні якої перебуває справа, вислуховує думку прокурора, захисника, якщо він зґявився і виносить постанову:
1.     Про відмову в обранні запобіжного заходу, якщо для його обрання немає підстав;
2.     Про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
На постанову судді може бути подана апеляція до суду вищої інстанції протягом трьох діб з дня винесення постанови. Подача апеляції не зупиняє виконання постанови судді.
Якщо для обрання затриманому запобіжного заходу необхідно додатково вивчити дані про особу затриманого чи зґясувати інші обставини, які мають значення для прийняття рішення рішення з цього питання, та суддя вправі продовжити затримання до десяти, а за клопотанням підозрюваного – до пґятнадцяти діб, про що виноситься постанова.
Тримання під вартою під час досудового розслідування не повинно перевищувати двох місяців. У випадку, коли розслідування справи закінчити в цей строк неможливо, а підстав для його заміни на більш мґякий немає, він може бути продовжений:
1.       до чотирьох місяців – за поданням, погодженим з прокурором, зкий здійснює нагляд за додержанням законів органами дізнання, слідства, або самим прокурором, суддею того суду, який виніс постанову про застосування запобіжного заходу;
2.       до девґяти місяців – за поданням, погодженим з заступником Генеральго прокурора України, прокурором АРК, області, міст Києва і Севастополя та прирівняних до них прокурорів;
3.       до вісімнадцяти місяців – за поданням, погодженим з Генеральним прокураром України, його заступником, або самим цим прокурором в особливо складних справах про особливо тяжкі злочини, суддею Верховного Суду України.[22]
У кожному випадку, коли розслідування справи у повному обсязі у вище зазначені строки неможливо і за відсутності підстав для заміни запобіжного заходу на більш мґякий, прокурор, який здійснює нагляд за виконанням законів при провадженні розслідування у данній справі, має право дати згоду на направлення справи до суду в частині доведенного обвинувачення. Наприклад, якщо доведено, що особа для виконання замовлення на вбивство незаконно придбала вогнепальну зброю, то прокурор має право направити справу до суду з обвинуваченням за відповідною статтею Кримінального кодексу України. В такому випадку справа в частині нерозслідуваних епізодів злочинної діяльності виділяється в окреме провадження і закінчується у загальному порядку.
Такі строки обчислюються з моменту взяття під варту, а у випадку коли взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, — з моменту затримання.
У строк тримання підозрюваного під вартою включається час його перебування на стаціонарному експертному дослідженні у психіатричній медичній установі будь-якого типу.
У разі закінчення терміну тримання під вартою, орган дізнання, слідчий, прокурор зобовґязані негайно звільнити особу з-під варти.
Під час тримання підозрюваного під вартою, слідчий зобовґязаний докласти всіх зусиль для повного та всебічного розслідування кримінальної справи.
Розділ IV   Наступною слідчою дією, яка неодмінно має бути проведена є обшук. Обшук у справах про вбивства на замовлення проводиться у осіб, що підозрюються або обвинувачуюються в організації, пособництві, виконанні вбивства на замовлення, а також у потерпілого. При наявності достатніх підстав, обшук може бути проведено у родичів, знайомих, та близьких вказаних осіб.
При розгляді даного питання слід детальніше зупинитися на розгляді законодавства, що регламентує його проведення. Оскільки якщо обшук буде проведено з порушеннями норм кримінально-процесуального кодексу, тоді дані, які будуть добуті в результаті його проведення можуть бути невизнаними судом.
Ст.117 КПК визначає, що обшук проводиться у випадках, коли є достатні підстави вважати, що знаряддя злочину, речі й цінності, здобуті злочинним шляхом, а також інші предмети і документи, які мають значення для встановлення істини по справі чи забезпеченню цивільного позову, знаходяться в певному приміщенні або місці чи якої-небудь особи. Також обшук проводиться і в тому випадку, коли є достатні дані про те, що в певному приміщенні або місці знаходяться розшукуванні особи, а також трупи чи тварини.
Обшук проводиться за вмотивованою постановою слідчого з санкції прокурора чи його заступника. У невідкладних випадках обшук може бути проведений без санкції прокурора, але з наступним повідомленням його в добовий строк про проведений обшук та його результати.
Обшук житла чи іншого володіння особи, за винятком невідкладних випадків проводиться лише за вмотивованою постановою судді. В таких випадках при необхідності проведення обшуку слідчий за погодженням з прокурором звертається з поданням до судді за місцем провадження слідства. Суддя негайно розглядає подання і матеріали справи, а у разі необхідності вислуховує слідчого, прокурора і за наявності підстав виносить вмотивовану постанову про проведення обшуку або про відмову в його проведенні, яка оскарженню не підлягає. На постанову суду про відмову в проведенні обшуку протягом трьох днів прокурором може бути подана апеляція до апеляційного суду.
У невідкладних випадках, повґязаних із врятуванням життя та майна чи безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, обшук житла чи іншого володіння особи може бути проведено без постанови судді.
Протягом доби з моменту проведення цієї дії слідчий направляє копію протоколу обшуку прокуророві.
В залежності від того, яким чином особа, у якої буде проведено обшук, була повґязана із вчиненнім злочину, необхідно спрямувати зусилля на знаходження тих чи інших предметів.
У виконавця вбивства, навіть якщо вогнепальна зброя була залишена на місці вчинення злочину, при проведенні обшуку можуть бути знайдені боєприпаси до неї, гільзи та кулі яких по всім параметрам збігаються з кулями та гільзами, знайденими на місці злочину.
Якщо потерпілий був вбитий із за допомогою вибухового пристрою, то під час обшуку можуть бути знайдені частини механізму вибухових пристроїв, схожі за конструкцією з тими, які були вилучені на місці події, різноманітні засоби вибуху – капсулі-детонатори, електродетонатори, засоби для передачі міні радіосигналу, різноманітні вибухові речовини та хімікати з яких вони можуть бути виготовлені. Предметом пошуку можуть бути також фрагменти упаковки вибухового пристрою, інструмунти (кусачки, плоскогубці), сліди яких були знайдені на вибуховому пристрої на місці пригоди.
Якщо потерпілий був отруєний, то слід шукати підозрілі речовини, описання яких може бути отримане із висновків експертів судово-медичної експертизи або отримати при консультації у спеціалістів.
У осіб, підозрюваних в безпосередньому вчиненні вбивства, які є професіоналами (“кілерами”), при обшуку можуть бути знайдені каталоги зброї, незареєстрована зброя різних видів, глушителі, оптичні приціли, списки жертв, які, як правило, є зашифрованими, а також дані про майбутніх жертв[23]. У виконавця також можуть бути знайдені записи, телефонні книжки, які дозволяють встановити його звґязок з організатором або посередником вчинення злочину, крупні суми готівки, ощадні книжки, на яких після вчинення вбивства зґявилася велика сума грошей, “звіти” про вчинене вбивство у вигляді вирізок із газет, в яких вказувалося про вчинене вбивство конкретної особи, фотознімками жертви злочину, яка мешкає за кордоном.
У посередників вчинення злочину можуть бути знайдені знаряддя злочину, бойові припаси до зброї, деталі вибухового пристрою, якщо він забезпечує ними виконавців, різноманітні записи, які свідчать про його звґязки з виконавцем та організатором даного та інших вбивств, вчинених на замовлення.
У організатора необхідно шукати документи, які свідчать про його зацікавленість в організації такого вбивства:
q  його боргові розписки;
q  документи, які свідчать про те, що він винен потерпілому значну суму коштів;
q  банківські та інші документи, які вказують на наявність звґязків з установою, підприємством, фірмою, різноманітними фондами, де працював потерпілий;
q  особливо ті документи, в яких є претензії, вимоги до структур, які знаходяться під керівництвом замовника…
Також необхідно шукати фотознімки із зображенням зовнішності потерпілого, його будинку, офісу, записів, в яких містяться дані про потерпілого (його адреса, номер телефона, розпорядок дня, звички, систему охорони тощо) у особи, яка організувала вчинення злочину, а також у інших осіб – посередників і виконавців. При наявності вдома або на робочому місці компґютера, електронної пошти, інших пристроїв, слід за допомогою спеціаліста шукати записи на електронних носіях (на вінчестері, дискетах, в поштовому ящику – на сервері, де знаходиться адреса електронної пошти тощо). Їх вилучення та подальше вивчення слід проводити за допомогою спеціаліста по електронній техніці, якій має досвід роботи не тільки з відкритою інформацією, але і з файлами, які недоступні до простого користувача.
Якщо знаряддям злочину є зброя, яка покинута на місці вчинення злочину, то у злочинців слід шукати документи, які дозволяють встановити її придбання саме цими особами, встановити шляхи її придбання. Предметом пошуку також повинні бути документи, які прямо чи опосередковано свідчать про звґязок осіб, які організували, вчинили злочин з тими чи іншими злочинними організаціями.
У потерпілого в ході обшуку, як за місцем проживання, так і з а місцем роботи обґєктом пошуку є документи, які свідчать про наявність особистих, комерційних чи інших звґязків з особою, яка підозрюється в організації вчинення вбивства, звґязок потерпілого з злочинними угрупуваннями: документи, які свідчать про плани потерпілого, які могли б суперечити інтересам конкретної злочинної організації.
Ефективність проведення обшуку обумовлена його ретельним готуванням та раптовістю його проведення. Підготовка до проведення обшуку включає в себе збір орієнтуючих відомостей, підбір учасників проведення обшуку і відповідних технічних засобів.
Збір орієнтуючих відомостей полягає у тому, що отримуються дані про те, де, по якій адресі та що на конкретно необхідно спрямувати зусилля по проведенню пошуку, тобто визначити що необхідно шукати. Предмети, які розшукуються можуть бути знайдені як за місцем проживання та по місцю роботи осіб, що обшукуються так і у їх родичів, знайомих підозрюваного, обвинуваченого та потерпілого.
Відомості про знаряддя злочину та його ознаках можна отримати із протоколів огляду пошкоджень на одежі і на трупі, висновків експертиз, допитів свідків. Пошук зброї, тайників, де вона може бути схована, а також інших предметів здійснюється за допомогою спеціалістів і відповідної криміналістичної техніки. При цьому необхідно враховувати рекомендації, розроблені в криміналістиці, по застосуванню таких технічних засобів, як щупи, магнітні шукачі, металошукачі, ультрафіолетові освітлювачі, здеркала для огляду важкодоступних місць.
Вилувені предмети і документи описуються в протоколі обшуку, при необхідності фотографуються. При виявленні тайників бажано зняти на відео- або кінокамеру процес його вскриття, його вигляд, момент вилучення схованих в ньому речей та предметів, самі предмети.
При розслідуванні вбивств на замовлення впізнання підозрюваного свідками являється джерелом отримання доказів, які мають значну цінність для слідства.
Для того, щоб результати предґявлення для впізнання стали доказами по справі, необхідно неухильно дотримуватися ст.ст.174;176.
Перед предґявленням для впізнання особа, яка буде впізнавати підозрюваного повинна бути попередньо ретельно допитана про обставини при яких вона бачила підозрюваного, про прикмети, по яким вона може провести впізнання, про що складається протокол допиту. Далі впізнаючого попереджують про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень, а, коли впізнаючим є свідок він також попереджається про відповідальність за відмову або ухилення від дачі показань. Особі, яка впізнається в присутності понятих пропонують зайняти будь-яке місце серед сторонніх осіб, які повинні бути схожими до нього по ознакам зовнішності. Особа, яка впізнається також не повинна відрізнятись від інших осіб ознаками, що свідчать про його перебування під вартою, наприклад, відсутністю шнурків від взуття, одягом не за сезоном, небритістю тощо.
Про предґявлення для впізнання складається протокол з додержанням ст.ст. 84; 85 КПК, де в обовґязковому порядку зазначається про попередження свідків про кримінальну відповідальність та про вільний вибір особою, що підлягає впізнанню свого місця серед інших осіб.
При впізнанні осіб, які підозрюються у вчиненні вбивств на замовлення, як правило, свіди побоюються майбутньої розправи з боку злочинних організацій, до якої належав підозрюваний. В такому випадку впізнання може бути проведено поза візуальним спостереженням того, кого впізнають[24], з дотриманням вимог, передбачених ст.ст. 523; 174 КПК. Це може досягатися:
1.     зміною або маскуванням зовнішності впізноючої особи;
2.     проведенням впізнання за допомогою відеотехніки;
3.     проведення впізнання через вузький отвір у непрозорій поверхні, яка розділяє впізнаючого з впізнаваємим;
4.     використанням контрастного освітлення;
5.     проведення впізнання у спеціальних кімнатах.
В будь-якому випадку впізнання проводиться за участю понятих і особа, яка впізнає не розкривається.
Рекомендується предґявлення для впізнання проводити у спеціальних приміщення, які поділені надвоє перегородкою зі спеціального скла, яке прозоре з однієї сторони і має окремі виходи. При такому впізнанні обовґязковою є присутність осіб, які здійснюють заходи безпеки. Для проведення впізнання поза візуальним спостереженням залучаються чотири понятих, які повинні пересвідчитися у впізнанні такої особи поза візуальним спостереженням того, кого впізнають і засвідчити таке впізнання. Два поняті знаходяться в приміщенні разом з впізнаючою особою, а інші два – з особою, яку впізнають. При цьому слід памґятати, що, оскільки таке впізнання насить обмежений характер, то таке обмеження поширюється і на захисника підозрюваного.
Якщо впізнання проводиться через вузький отвір, необхідно, щоб один понятий знаходився з особою, яка впізнається (підозрюваним), спостерігаючи за порядком зайняття ним свого місця серед предґявляємих для впізнання осіб та відсутністю зміни його місця в процесі подальшого проведення слідчої дії. Інший понятий повинен знаходитись впізнаючим (свідком) в іншому приміщенні, який після огляду через вузький отвір заявляє про те, що він впізнає особу, яка знаходиться, наприклад, посередині, перша, друга… Факт впізнання посвідчується понятим, який переходить в приміщення з впізнаваємим тільки зі слідчим. Слідчий оголошує, що “громадянин” впізнав таку особу.
Впізнання за допомогою відеотехніки відрізняється від попереднього способу впізнання тим, що зображення предґявляємих для впізнання осіб передається на монітор, що знаходиться в іншому приміщенні або записується на відеоплівку і відразу ж переглядається впізнаючим на тому ж моніторі. При цьому оператор повинен однаково по часу і по ракурсу фіксувати зовнішній вигляд всіх осіб, в тому числі і впізнаваємого, не приділяючи при цьому особливої уваги підозрюваному тобто не “підказуючи” його впізнаючій особі.
    продолжение
–PAGE_BREAK–Проведення впізнання зі зміною зовнішності або її маскуванням можливо тільки із згодою на те впізнаваючого. У якості елементів маскування можуть використовуватися парики, накладні вуса та борода, маски, темні окуляри. Одяг, взуття, головний убір та інші предмети (прикраси і т.п.) не повинні мати особливих яскравих  прикмет.
Впізнаючий не називається по прізвищу. Слідчий повинен звертатися до нього “громадянин”, запропонувати йому вказати жестом на особу, яку він впізнав. Для того щоб виключити непорозуміння, повґязані з тлумаченням жестів, впізнаваємий разом з іншими особами повинні знаходитись один від одного на відстані не меншій від одного метра.
Співробітники міліції повинні ретельно стежити за поведінкою підозрюваного і бути готовими попередити будь-які намагання зірвати засоби маскування з впізнаючої особи, але при цьому не можна, щоб вони стояли поряд з підозрюваним, тим самим викриваючи його.
При проведенні впізнання із застосуванням контрастного освітлення впізнаваємого заводять разом із іншими особами до кімнати, яка з однієї сторони яскраво освітлена освітлюваними приладами, а з іншої сторони затемнена. Свідок запрошується до затемненої частини кімнати, де у присутності понятих та слідчого вказує на особу, яку бачив на місці вчинення злочину або в іншому місці в залежності від конкретної ситуації.
З метою забезпечення безпеки свідків можуть проводитися і інші заходи: анкетні дані впізнаючаго до протоколу слідчої дії не вносяться. Вони фіксуються на окремій картці, яка до кримінальної справи не приєднується – вона зберігається у слідчого і передається в опечатаному конверті в суд разом зі справою.
В процесі впізнання можливі провокаційні дії особою, яка впізнається (виконавцем злочину, посередником тощо) і впевнена, що її впізнають. Ці дії можуть бути спрямовані на зривання слідчої дії та затруднення його проведення у майбутньому, наприклад, вигуки, погрози жестами та ін. Для того щоб уникнути цього, необхідно дуже серйозно підійти до вибору моменту предґявлення до впізнання.
Проводити впізнання найбільш доцільно, коли підозрюваний повністю ізольований від звґязку з іншими учасниками злочину (з організатором, посередниками, іншими членами злочинного угрупування), які залишились на свободі. Якщо відомо, що він не має ніякої моральної підтримки або будь-яких обіцянок від інших учасників злочину, вичерпав всі можливості змінити запобіжні заходи про його тримання під вартою на більш мґякі, тобто нібито змирився із своїм положенням і відчув неминуче покарання за вчинений злочин. Така ситуація сприяє психологічній стійкості підозрюваного, зняття його напруження та нормальній поведінці під час проведення слідчих дій.
В такому випадку, коли немає підстав побоюватися помсти впізнаючій особі з боку залишившихся на волі осіб-співучасників злочину і можна прогнозувати нормальну поведінку підозрюваного, впізнання проводиться у звичайному порядку.
Після проведення впізнання особи, підозрюваної у вчиненні вбивства на замовлення у відповідності до ст.ст. 84; 85; 852 КПК складається протокол.
Якщо впізнання проводилося поза візуальним спостереженням підозрюваного, то окрім всього, детально описується місце, де знаходилася впізнаюча особа, хто з понятих знаходився при ній, яким чином впзнаючий спостерігав за запрошеними для впізнання особами, порядок, в якому були розташовані ці особи, хто з понятих знаходився з ними. Констатується незмінність встановленого порядку. Детально описується висновок впізнаваючого, перераховуються прикмети, за якими він впізнав підозрюваного. Бажано додати до протоколу фотографії, на яких зафіксовано росташування предґявлених до впізнання осіб, а також повідомлення слідчого (в присутності понятих) про впізнання особи, на яку перед цим вказав впізнаючий.
Відтворення обстановки і обставин події – це слідча дія, яка проводиться з метою перевірки і уточнення результатів допиту свідка, потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого або даних, одержаних при провадженні слідчих дій. З метою відтворення слідчий може виїхати на місце події і в присутності понятих, а в необхідних випадках за участю спеціаліста, свідка, потерпілого і підозрюваного або обвинуваченого відтворити обстановку і умови, в яких ті чи інші події могли відбуватися в дійсності.
Слід памґятати, що предметом відтворення є не будь-які показання допитуємої особи, а лише ті, які тим чи іншим чином повґязоні з місцем вчинення злочину.
Під час відтворення слідчому необхідно працювати з інформацією, яка походить із наступних джерел і при її співставленні можна отримати реальну картину обставин, при яких було вчинено злочин:
1.            інформація, яка міститься в свідченнях, що перевіряються;
2.            інформація, яка міститься в поясненнях особи з якою проводиться ця слідча дія;
3.            інформація, джерелом якої є реальна обстановка на місці у взаємозвґязку з окремими обставинами вчинення злочину;
4.            інформація, отримана в результаті такої слідчої дії, як огляд місця події.[25]
Якщо ці джерела інформації не будуть співпадати з тією інформацією, яка буде отримана в результаті проведення відтворення, то це буде означати, що існують учасники кримінального процесу, які дають неправдиві показання. Наприклад, свідки злочину (якщо відтворення підозрюваним обставин події співпадає з даними, які були отримані в результаті огляду місця вчинення злочину), або підозрюваним (у випадку неспівпадання його показань з показаннями свідків та інформацією, отриманою під час огляду місця події).
Для того, щоб провести відтворення обстановки і обставин події необхідні щоб були певні умови. Перш за все необхідно щоб були детальні показання особи про обставини вчинення злочину. Зокрема виконавець повинен вказати звідки було вчинено постріл з якої зброї, в якому положенні був потерпілий тощо. Другою необхідною умовою проведення відтворення є добровільна згода підозрюваного на проведення цієї слідчої дії.
Перед проведенням відтворення необхідно виконати наступні дії:
1.            повторно допитати підозрюваного у випадку, якщо попередні показання неконкретні з метою уточнення і деталізації відомостей про обстановку і предметах на місці майбутнього проведення відтворення.
2.            Визначити коло учасників проведення відтворення. Для проведення цієї слідчої дії залучаються такі особи:
q  Слідчий;
q  Особа, щодо якої проводиться відтворення;
q  Поняті;
q  Спеціаліст (кіно- відеооператор або фотограф);
q  Допоміжний персонал, який виділяється для охорони підозрюваного та забезпечення необхідного порядку.
3.            Намітити час проведення відтворення. При проведенні відтворення вбивства, вчиненого на замовлення, яке було вчинено на відкритій місцевості, необхідно обрати такий час, який би забезпечував такіж умови, як і при вчиненні злочину (якщо вбивство вчинено в пізній час, то відповідно і відтворення повинно проводитись в такий же час).
4.            Провести інструктаж учасників, розґяснити їм мету та порядок майбутнього відтворення. Стосовно особи щодо якої проводиться відтворення, то їй слідчій у присутності понятих розґяснює, що ця слідча дія є добровільною і йому необхідно буде вказати шлях до місця події, обстановку, конкретні предмети і обставини на місці події, розґяснити їх звґязок з перевіряємою подією. Понятим розґясняються їх права і обовґязки, а також те, що вони повинні відмічати самостійність дій підозрюваного, неприпустимість підказок, тиску на нього.
5.            Підготувати необхідну апаратуру, транспорт і допоміжні засоби, які необхідні для успішного проведення відтворення.
6.            Намітити місце, з якого необхідно розпочати відтворення, бажано, щобтаким місцем було те, звідки кілер виїхав на місце вчинення злочину.
Після закінчення підготовчих заходів, метою проведення яких є забезпечення успішного проведення слідчої дії, слідчий переходить беспосередньо до проведення самого відтворення.
Коли всі учасники прибули на місце, з якого було намічено розпочати відтворення, спеціаліст по відеозапису включає відеокамеру з за вказівкою слідчого, який оголошує час проведення відтворення обстановки і обставин події і зазначає про його початок. Слідчий пропонує підозрюваному вказати шлях до місця події, після чого вся група іде у вказане підозрюваним місце, при чому підозрюваний повинен іти попереду та спрямовувати рух всієї групи. Він повинен іди самостійно без будь-яких підказок та зазначати про орієнтири, якими він керується та про значимі для проведення відтворення місця, наприклад, місця зустрічі потерпілого з особою, яка вказала на жертву, місце, де виконавець чекав на злочинця, щоб привести в дію вибуховий пристрій, закладений в автомобіль тощо.
Після прибуття на місце події підозрюваний вказує на загальні межі місця вчинення злочину, обстановку, предмети і обставини вчинення злочину, про які він раніше дав показання, пояснює їх звґязок з перевіряємиою подією, вказує на зміни, які відбулися в обстановці, вказує на предмети та сліди, яких вже немає на місці проведення відтворення. Виконавцю злочину, чиї показання перевіряються можуть бути запропоновані продемонструвати окремі моменти злочину. Наприклад, якщо потерпілий вчинив опір злочинцю, то вказати, яким чином він його подолав. Для цього можуть бути залучені інші працівники, знаряддя, які були попередньо підготовлені (макети зброї тощо).
На місці проведення відтворення підозрюваному можуть бути задані окремі деталізуючі та уточнюючі питання.
У випадку, якщо підозрюваний під час проведення відтворення вказав на інше місце, в якому можуть бути залишені матеріальні сліди, про яке раніше не згадував, то в такому разі проведення відтворення переривається для проведення огляду вказаного місця, складається протокол огляду місця, в якому вказується все те, що там виявлено, а після цього відновлюється проведення відтворення обстановки і обставин події.
Для фіксації ходу і результатів відтворення використовується протокол, фото- і кінозйомка, звуко- і відеозапис, а також графічний засіб фіксації.
Протокол відтворення обстановки та обставин події складається з додержанням правил ст.85 КПК. Окрім того, в ст.195 зазначено, що в протоколі повинні бути зафіксовані підстави для проведення цієї дії, описуються все, що було виявлено в її ході в тій послідовності, в якій це відбувалося, і в тому самому вигляді, в якому спостерігалось під час проведення відтворення. До протоколу додаються відповідні схеми, фотознімки, плани тощо.
Коли є достатня кількість доказів, які вказують на вчинення особою вбивства на замовлення, слідчий виносить постанову про притягнення цієї особи як обвинуваченого.
Питання про те, яка кількість доказів є достатньою встановлюються слідчим самостійно. Перш за все він повинен визначити, що:
1.     Мало місце саме вбивство на замовлення, а не інший злочин;
2.     Його вчинено, організовано саме даною особою;
3.     В її діянні є всі ознаки даного злочину;
В постанові про притягнення як обвинуваченого повинні бути зазначені наступні моменти:
1.       Особа, яка склала цю постанову із зазначенням прізвища, імґя, по батькові, посади та звання;
2.       Місце і час її складання;
3.       Прізвище, імґя та по батькові обвинуваченого, день, місяць, рік його народження;
4.       Злочин, у вчиненні якого ця особа обвинувачується, час, місце та інші обставини вчинення вбивства;
5.       Стаття кримінального закону, якою передбачений цей злочин (п.11 ч.2 ст.115 з посиланням організатора або підбурювача на ч.ч.3 або 4 ст.27 – якщо вони не є співвиконавцями).
Копія цієї постанови відразу відсилається прокуророві.
Кожна слідча дія проводиться у відповідному порядку. Так само кримінально-процесуальний закон визначає порядок предґявлення обвинувачення особі, що вчинила злочин. Обвинувачення повинно бути предґявлено не пізніше двох днів з моменту винесення слідчим постанови про притягнення особи як обвинуваченого у вчиненні злочину.
При предґявленні обвинувачення особі, яка вчинила вбивство на замовлення безпосередньо, тобто була виконавцем вчинення злочину, була його замовником або посередником вчинення злочину обовґязковою є присутність захисника.
Слідчий, упевнишись у особі обвинуваченого, оголошує йому постанову про притягнення як обвинуваченого та вручає йому копію цієї постанови. Її оголошення може бути у двох формах: шляхом особистого ознайомлення обвинуваченим з нею, а такош шляхом прочитання її вголос самим слідчим.
Наступним моментом предґявлення обвинувачення є розґяснення його суті. Розґяснюючи суть предґявленого обвинувачення, слідчий повинен в дохідливій для обвинуваченого формі розґяснити йому юридичну та іншу спеціальну термінологію, ознайомити його з текстом статті кримінального кодексу.
Про предґявлення обвинувачення, розґяснення його суті і вручення копії постанови слідчий складає протокол, в якому зазначається година і дата предґявлення обвинувачення і який підписується обвинуваченим, захисником і слідчим.
Якщо обвинувачений відмовився підписати постанову і навів мотиви своєї відмови, то в протоколі мають бути зазначині мотиви її непідписання. В такому випадку, прокурор, якому була надіслана копія постанови при необхідності повинен допитати обвинуваченого сам.
У випадку, якщо обвинувачений не володіє мовою, якою ведеться слідство, запрошується перекладач, який усно перекладає обвинуваченому текст постанови і розґяснення слідчого. Про це робиться відмітка на постанові, яка підписується обвинуваченим і перекладачем.
Також обовґязком слідчого є розґяснення обвинуваченому його прав. Права обвинуваченому повинні бути розґяснені при предґявленні йому обвинувачення. Під час провадження досудового слідства обвинувачений має право:
q   Знати в чому його обвинувачують;
q   Давати показання щодо предґявленого йому обвинувачення або відмовитись давати показання і відповідати на запитання;
q   Подавати докази;
q   Заявляти клопотання про допит свідків, про проведення очної ставки, про проведення експертизи, про витребування і приєднання до справи доказів, а також заявляти клопотання з усіх інших питань, які мають значення для встановлення істини по справі;
q   Заявляти відвід слідчому, прокуророві, експертові, спеціалістові і перекладачеві;
q   З дозволу слідчого бути присутнім при проведенні окремих слідчих дій;
q   Знайомитися з матеріалами справи після закінченнядосудового слідства;
q   Мати захисника і побачення з ним до першого допиту;
q   Подавати скарги надії та рішення слідчого і прокурора.[26]
Про розґяснення прав обвинуваченому, слідчий зазначає в постанові про предґявлення обвинувачення, що підписує обвинувачений. Бажано, щоб ці права були не тільки перераховані і розґяснені обвинуваченому, а і записані в цій постанові.
Слідчий зобовґязаний негайно допитати обвинуваченого після його явки або приводу і в усякому разі не пізніше доби після предґявлення йому обвинувачення.
Основною метою допиту обвинуваченого є одержання від нього правдивих показань. Також ця слідча дія є також важливим засобом забезпечення його права давати показання по предґявленому йому обвинуваченню і подавати докази з метою захисту від обвинувачення.
Особа, яка обвинувачується у вчиненні, організації або посередництві у вбивстві повинна бути забезпечена захиснком. Також слід памґятати, що такі особи повинні бути допитані окремо і слідчий повинен забезпечити те, щоб вони не могли зноситись між собою. Давати показання є їх правом, а не обовґязком. У випадку відмови особою давати показання, слідчий зобовґязаний зґясувати причини відмови і розґяснити йому значення його показань длявстановлення істини по справі і захисту його законних інтересів. Закон забороняє домагатись показань обвинуваченого шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів.
    продолжение
–PAGE_BREAK–