Особливості оподаткування суб’єктів господарювання

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНКУКРАЇНИ
УКРАЇНСЬКААКАДЕМІЯ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ
ХАРКІВСЬКИЙБАНКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ
Кафедра обліку тафінансів
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни «Фінансипідприємств»
на тему:
«Особливостіоподаткування суб’єктів господарювання»
Керівник роботи:
к.е.н., доцент Л.В.Дікань
Студент факультетубанківської
справи, обліку тафінансів
ІІ курсу, групи 37-ОА
Спеціальність 6.050100
“Облік та аудит” М.А.Худик
ХАРКІВ 2008

Зміст
Вступ
Розділ 1.     Сутністьподатків і податкової системи
1.1   Податки яксистема суспільних відносин перерозподілу створеного продукту
1.2   Принципи тафункції оподаткування
Розділ 2.     Аналізподаткової системи України
2.1   Особливостіподаткового регулювання сталого економічного розвитку держави
2.2   Аналізподаткового навантаження та його вплив на динаміку ділової активності
2.3   Встановлення тасправляння місцевих податків (світовий та український досвід)
Розділ 3.     Необхідністьреформування податкової системи України
3.1   Напрямки тапринципи оновлення вітчизняної системи оподаткування
3.2   Сучасні тенденціївдосконалення податкової системи України
Висновки
Список використанихджерел
Додатки

Вступ
Одниміз найдієвіших важелів стимулювання розвитку економіки є податки йоподаткування. Адже податки регулюють основні макроекономічні процеси тапропорції, завдяки податкам відбувається розподіл і перерозподіл у просторі йчасі значної частини виробленої вартості. Вони також безпосередньо впливають нарезультати економічної діяльності платників, тому податкова політика може абозацікавити (стимулювати) платників працювати у певних галузях і на певнихтериторіях, або ні. Також держава використовує податкову політику дляздійснення територіального, внутрішнього і міжгалузевого розподілу іперерозподілу ВВП з метою вдосконалення структури суспільного виробництва ізабезпечення соціальних гарантій населенню. В умовах формування ринковихвідносин податкова система має надавати фінансову підтримку щодо роздержавленняі демонополізації галузей господарства, забезпечення соціального захистунаселення.
Уцьому зв’язку дослідження питань організації, функціонування реформування таподаткової системи України набуває особливого значення, що зумовлюєактуальність обраної теми та доцільність проведення досліджень для розвиткуданого питання.
Отже,об’єктом дослідження наукової роботи є податки, податкова система та податковиймеханізм. Під час дослідження мною була переглянута законодавча база та зміни,що в ній відбуваються (Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств”зі змінами і доповненнями (2003 р.), Закон України „Про систему оподаткування”,Закон України „Про податок з доходів фізичних осіб”, Закон України від 19.09.96р. №378/96-ВР „Про плату за землю”, Закон України від 11.12.91 р. №1963-ХІІ„Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних механізмів”та ін.). Крім цього, проблеми удосконалення та раціоналізації податковоїсистеми країни з метою посилення її позитивного впливу на сталий випереджальнийрозвиток економіки плідно працювуються Д. Василиком, В.П. Вишневським, А.І.Даниленком, О.Д. Даниловим, Н.І. Костіною, І.О. Луніною, П.В. Мельником, А.М.Соколовською, В.М. Федосововим, Л.М. Шаблистою та іншими науковцями.
Тождля дослідження даної проблеми було використано систематизацію, узагальнення,конкретизацію та детальний аналіз як існуючої законодавчої бази, так і працьвітчизняних та закордонних учених на дану тематику і на основі цієї літературибуло запропоновано власні висновки та пропозиції.
Головноюметою наукової роботи є аналіз оподаткування, як основи економічної системи тавизначення основних напрямків удосконалення податкового законодавства України.На основі цієї мети можна сформулювати таке завдання: визначення головнихнапрямків реформування податкової системи, які мають забезпечити регулюваннявідносин оподаткування і створити правову основу для функціонування ефективноїподаткової системи.
Уданій роботі розглянуто розвиток податкової системи України, державнихподаткових інспекцій, класифікація об’єктів податкових правовідносин, функціїта принципи оподаткування, система оподаткування доходів громадян-суб’єктівпідприємницької діяльності, також запропоновано способи покращеннявзаємовідносин між платниками податків та податковими службами, а такожнапрямки та принципи оновлення вітчизняної системи оподаткування.
Проведені дослідження створюють підґрунтя для пізнанняподаткової системи України в контексті загальних законів і закономірностейфункціонування і розвитку податкових систем, а впровадження пропозиції тарекомендацій, наданих в роботі, дозволить підвищити ефективність функціонуванняподаткової системи України.

Розділ 1. Сутність податків і податкової системи якнайважливіших факторів розвитку національної економіки
 1.1 Податки як система суспільних відносин перерозподілуствореного продукту
 
Податкам в системі державних фінансів належить центральнемісце. Вони, як система економічних розподільних відносин, охоплюють фактичновсе суспільство, на відміну від інших ланок фінансової системи, які мають більшобмежене функціонування. Це, зокрема, пов’язано з тим, що податки повиннізабезпечувати виконання державою її основних функцій.
Наявнів сучасній літературі визначення є досить різноманітними за ємністю та змістом.Наведемо декілька з них:
«Податок— обов’язковий платіж, що стягується державою з фізичних та юридичних осіб»;
«Податки— частина національного доходу, що вилучається державою у населення черезпозаекономічний та економічний примус здебільшого на еквівалентній основі зметою виконання її соціально-економічних, політичних, правових функцій тадосягнення військових цілей»;
«Податки— це встановлені вищим органом державної законодавчої влади обов’язковіплатежі, які сплачують фізичні та юридичні особи до бюджету у розмірах та втерміни, передбачені законом».
Аналізнаведених визначень свідчить, що вони більш-менш дають відповідь на питання прозміст податків. Однак у них не уточнюється про який саме зміст йдеться. Ізвивчених літературних джерел лише в одному дане чітке уточнення щодо цього:«Матеріальний зміст податків полягає в тому, що вони є частиною новоствореногопродукту, який в процесі його розподілу і перерозподілу в обов’язковому порядкубезповоротно мобілізується на користь держави для виконання покладених на неїфункцій».
Отже,як бачимо, питання економічної сутності податків залишається відкритим. Але,думаю, можна визначити термін «податки» в такій інтерпретації: податки — цесистема суспільних відносин перерозподілу створеного продукту, у ході якихпровадиться вилучення частини доходів юридичних та фізичних осіб на користьдержави для її забезпечення і вторинного перерозподілу на користь іншихюридичних і фізичних осіб та на громадські потреби [12, с.70].
Узв’язку з викладеним та з метою уникнення термінологічних непорозумінь вважаюнеобхідним означити, що під «оподаткуванням» також пропонується розуміти процесстягнення податків. З цього випливає принципова різниця між даними термінами:податки — система суспільних відносин, притаманних будь-якому суспільству, щомає державні утворення; оподаткування — процес, що має суттєві відмінності урамках різних суспільних об’єднань з огляду на його організацію. Тобтооподаткуванню значно більшою мірою притаманні суб’єктивні риси [12, с.70].Отже, на сучасному етапі розвитку нашоїдержави вже можна чітко визначити, що під податком і збором (обов’язковимплатежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розумітиобов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільовогофонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законамиУкраїни про оподаткування. А сукупність податків і зборів (обов’язкових платежів)до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленомузаконами України порядку, становить систему оподаткування.
1.2Принципи та функції оподаткування
Важливим завданням сучасної економіки єформування головних принципів становлення, функціонування й розвитку податковоїсистеми ринкового типу, від успішного вирішення якого значною мірою залежитьекономічний потенціал країни, соціальна стабільність у суспільстві, підвищеннярівня добробуту малозабезпечених верств населення.
Уперше науково обґрунтовану концепціюоподаткування запропонував А. Сміт, який визначив такі базові принципиоподаткування:
1. Усі громадяниповинні брати участь в утриманні уряду пропорційно до своїх доходів, які вониотримують під захистом та опікою держави. тобто потрібно дотримуватися рівностіоподаткування.
2. Податкиповинні бути чітко визначені, а не довільні. Це означає становлення термінівсплати, способів платежу, сум податків, зрозумілих для платника та всіх іншихосіб.
3. Податкиповинні стягуватися тоді та в такий спосіб, щоб це було вчасно й зручно дляплатника. Ця необхідна умова оподаткування передбачає зручність їх справляння.
4. Кожний податокмає бути розроблений так, щоб якомога менше вилучати грошей у платників понадтой дохід, який вони приносять у скарбницю, тобто забезпечити дешевинусправляння податків. Великі витрати на утримання податків роблять сам податокнедоцільним [16, с.91].
Дослідження А. Сміта продовжив Дж. С.Мілль, який критикував вчення свого попередника з позицій фіскальної рівностіта стверджував, що дохід не є точним критерієм платоспроможності.
Взагалі, різні вчені пропонують своїпринципи оподаткування, але сучасна податкова система має відповідатиперехідним економічним умовам і ґрунтуватися на таких принципах:
1. Стабільністьподаткового законодавства;
2. Правоверегламентування взаємовідносин платників податків і держави;
3. Рівномірнийрозподіл податкового тягаря між окремими категоріями платників;
4. Пропорційнавідповідність стягнених податків доходам платників;
5. Зручністьспособу, дати, механізму справляння податків для їхніх платників;
6. Рівність усіхплатників податків перед законом – принцип недискримінації;
7. Мінімізаціявитрат, пов’язаних із нарахуванням і сплатою податків;
8. Нейтральністьсистеми оподаткування щодо різних сфер економічної діяльності та формгосподарювання;
9. Доступність івідкритість податкової інформації;
10. Дотриманняподаткової таємниці.
Охарактеризую коротко зміст вказанихпринципів оподаткування.
Підстабільністю податкового законодавства слід розуміти незмінність норм і правил,які регулюють сферу податкових відносин. Відповідно до цього принципу податковезаконодавство не повинно змінюватися протягом як мінімум бюджетного року, адіючі пільги та преференції зберігати свою чинність до встановленого закономперіоду [14, c.92].
Правовийхарактер податкових взаємовідносин передбачає взаємну відповідальність усіхсуб’єктів оподаткування в галузі податкового права і оприлюднення змін вподатковому законодавстві відповідно до чинної процедури ухвалення законів.
Принциппропорційної відповідності стягнення податків доходів платників має подвійнезначення. По-перше, після виконання платниками податкових зобов’язань їм маєзалишатися необхідна сума обігових коштів для забезпечення операційної,інвестиційної та фінансової діяльності. По-друге, належна до сплати сумаподаткових платежів у момент сплати не повинна перевищувати рівня поточнихнадходжень.
Дотриманняпринципу створення максимальних зручностей для платників податків – важливезавдання кожної держави, яка дбає про підвищення обсягів економічногозростання. Під зручностями платника слід розуміти не лише встановленняоптимальних термінів сплати податків, механізм їх справляння, можливістьотримання податкових знижок і кредитів, а й доступність норм і правилподаткового законодавства.
Важливимпринципом побудови податкових систем є недопущення податкової дискримінації.Формою її вияву є індивідуальний підхід до надання податкових пільг, тобтоперевагами від зниження податкового тиску користуються не всі платники яксуб’єкти оподаткування, а й окремі їх категорії [5].
Щодопринципу нейтральності податків, то наслідком грубого його порушення єпоширення організаційно-правових форм підприємницької діяльності, для якихвстановлені особливі умови оподаткування.
Доосновних принципів побудови цивілізованої податкової системи належитьдоступність і відкритість інформації про нарахування й сплати податковихплатежів, а також даних про використання коштів платників податків обов’язковиматрибутом для податкових служб правових держав є дотримання податковоїтаємниці.
Податковійсистемі кожної країни притаманні суперечності, зумовлені загальним рівнемподаткового тягаря, непропорційністю його розподілу між окремими сферамигосподарювання. Природно, створити систему оподаткування, яка б відповідалакритеріям абсолютної справедливості для всіх платників, в умовах ринковогосередовища неможливо. Водночас податкове законодавство має бути спрямоване навирівнювання нерівномірності фіскального навантаження між різними категоріямиплатників податків, які відрізняються соціальним складом, родом занять, місцемпроживання тощо, а також не допускати суттєвих розбіжностей при оподаткуваннісуб’єктів підприємництва з пропорційно рівними доходами.
Необхідновідмітити, що базуючись на даних принципах податкова система виконує певніфункції, базову основу яких становлять функції фінансів, як загальноїекономічної категорії розподілу.
Загальновизнанимиє дві функції фінансів: розподільча та контрольна. В рамках кожної з нихформується особлива функціональна спеціалізація податкових відносин. Це йстановить методологічну основу для формулювання податкових функцій.
Взагалі,податкова функція – це прояв сутності податків у дії, спосіб виразу їхвластивостей. У числі податкових функцій економісти звичайно називають такіфункції, як фіскальна, регулююча, економічна, перерозподільча, контрольна,стимулююча. Вони діють як в повному обсязі, так і в компонуванні окремих з них.Звичайно, основними функціями вважаються фіскальна та регулююча.
Задопомогою фіскальної функції податків реалізується головне суспільнепризначення податків – формування фінансових ресурсів держави, які акумулюютьсяв бюджеті та у державних цільових фондах, які необхідні для виконання державоюсвоїх власних функцій. Відомо, що ринкова економіка – це економіка, щорегулюється. Уявити собі ефективно функціонуючу ринкову економіку в сучасномусвіті, що не регулюється державою, не можливо. Інша справа – як вонарегулюється, яким чином, у яких формах. Але якими б не були ці форми та методи,центральне місце в самій системі оподаткування належить податкам. Ось чому наодне з перших місць треба поставити функцію без якої в економіці, що базуєтьсяна товарно-грошових відносинах, не можна обійтися. Ця функція – регулююча.Інша функція податків – стимулююча. Задопомогою податків, пільг та санкцій держава стимулює технічний прогрес,збільшення робочих місць, капітальні вкладення та розширення виробництва тощо.Наступна функція – перерозподільча. Вонавиражає сутність податків як особливого централізованого інструментурозподільчих відносин, адже за допомогою податків здійснюється перерозподілрозподілених частин сукупного доходу суспільства.Нарешті, остання функція податків –контрольна. Її сутність заключається в тому, щоб платники податків, зборів таінших обов’язкових платежів своєчасно і повному обсязі сплачували їх відповіднодо чинного законодавства.Необхідно відмітити, що вказаневідмежування функцій системи оподаткування носить умовний характер, оскількивсі вони пов’язані і здійснюються одночасно. Крім цього, чим стабільніше будесистема оподаткування, тим впевненіше почуватиме себе підприємець: він можезаздалегідь та досить точно розрахувати, який буде ефект від виконаннязаключених ним угод, вирішення господарських проблем, проведення фінансовихоперацій. Адже невизначеність – найголовніший ворог підприємництва.Підприємницька діяльність завжди пов’язана з ризиком, але ступінь ризикущонайменше подвоюється, якщо до нестійкої ринкової кон’юнктури додається нестабільністьподаткової системи.Законодавче закріплення та практичнареалізація окреслених принципів та функцій податкової системи дають належнийефект за умови комплексного реформування всіх сегментів ринкової економіки якчинника забезпечення загальнополітичної та соціально-економічної рівноваги вдержаві, активізації проведення інституційних, структурних, правових реформ.
Розділ 2. Аналіз податкової системиУкраїни 2.1 Особливості податкового регулюваннясталого економічного розвитку держави 
Останнімчасом з’явилося чимало фундаментальних праць, присвячених результатамдослідження особливостей становлення податкової системи України, раціоналізаціїїї структури, профілактики податкових правопорушень, взаємодії податкових таінших регуляторів економічного.
Слідвизнати, що податкову систему України останніми роками вдалося дещомодернізувати. Запроваджено спрощене оподаткування малого та середньогобізнесу, скасовано збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідаціїЧорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, удосконаленомеханізм розрахунків між бюджетом і платниками. Поліпшено роботу з платниками,кількість обгрунтованих скарг на дії працівників державної податкової службискорочується. Щороку обсяги податкових надходжень збільшуються.
Протеподаткова система України має низку недоліків. Витрати платників на виконаннявимог податкового законодавства лишаються високими (підприємства змушені вестиподвійний облік — бухгалтерський і податковий, щомісяця готувати численнізвіти, впроваджувати нові та дорогі засоби автоматизації облікової роботи,відстежувати часті зміни нормативної бази). Податковий тягар розподілений міжплатниками різних галузей нерівномірно, а практику надання податкових пільг неможна визнати справедливою та суспільне корисною. Відсутня стабільністьправового регулювання оподаткування, а чинна нормативно-правова база непрозората заплутана.
Окремідані про доходи зведеного бюджету і податкові надходження України подано удодатку А.
Абсолютнийобсяг податкових надходжень протягом останніх років невпинно зростав. Найбільшіподаткові надходження — від податку на прибуток підприємств, прибутковогоподатку з громадян, податку на додану вартість, акцизного збору, плати заземлю. До 2004 року найбільший відсоток надходжень давав ПДВ, а у 2004 році заобсягом надходжень він посів третє місце після податку на прибуток підприємстві прибуткового податку з громадян. Це є свідченням поступового наближенняструктури податкових надходжень до такої, як склалася у розвинених країнах.Тобто в умовах домінуючої фіскальної ролі прямих податків держава має бутизацікавленою у поліпшенні фінансового становища платників і зниженні інфляції.
Крімцього, упродовж 1998—2004 років фіскальний тиск на економіку посилювався (темпизростання податкових надходжень перевищували темпи зростання ВВП і доходівбюджету). Частка податкових надходжень у ВВП коливається у межах 18—22%, часткаж податкових надходжень у доходах бюджету — від 63 до 75%.
Низькоюзалишається частка податків на власність (серед яких основне місце посідаєплата за землю) — майже 1 % (хоча в країнах з ринковою економікою податки навласність забезпечують до 5—10% надходжень). Неприпустимо низькою залишаєтьсячастка місцевих податків і зборів — у межах 1 %, через що переважна більшістьрайонів, міст і областей є дотаційними. Це свідчить про намагання центральнихорганів влади «акумулювати» і «розподіляти», що зашкоджуєподатковій дисципліні.
Простежуєтьсятенденція до зростання питомої ваги основних податків. Фактично три чвертіподаткових надходжень забезпечуються за рахунок податку на прибутокпідприємств, податку на додану вартість і прибуткового податку з громадян.Майже десять податків і зборів (податок на промисел, плата за використаннялісових ресурсів, плата за державну реєстрацію суб’єктів підприємницькоїдіяльності, єдиний податок на підприємницьку діяльність юридичних осіб тощо) незабезпечують надходження навіть на рівні 0,5% від загальної суми податковихкоштів. На шляху подальшого удосконалення та спрощення податкової системи Україниподатки з мінімальними доходами мають бути реформовані або скасовані. Можнаоб’єднати кілька податків (наприклад, за реєстрацію суб’єктів підприємництвастягувати не окрему плату, а державне мито, замість кількох ресурсних платежівзапровадити один тощо).
Середпрямих податків найвагомішим є податок на доходи (прибуток) підприємств іорганізацій. Порядок нарахування та сплати податку на прибуток підприємстврегулюється Законом України «Про податок на прибуток підприємств»,чинний з 1 липня 1997 року. Згідно з цим законом об’єктом оподаткування єприбуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходуплатника на суму валових витрат і нарахованих амортизаційних відрахувань [16,c.93].
Нинічинна ставка податку на прибуток — 25%. У положеннях проекту Податковогокодексу України передбачено зберегти ставку податку на рівні 25%. Зауважу, шо вінших країнах ставка цього податку значно більша: у Бельгії — 39%, Німеччині йІспанії — 35%, Австрії — 34%, Франції — 33%.
Системаоподаткування прибутків підприємств і організацій істотно впливає на прийняттябагатьох фінансових рішень на мікрорівні. Абсолютні обсяги надходжень податкуна доходи (прибуток) підприємств і організацій (у тому числі податку назбільшення ринкової вартості) щорічно збільшуються, причому досить високимитемпами, що є свідченням зростання прибутковості економіки. До позитивноїдинаміки приєднався і такий чинник, як зменшення тіньового сектору економіки(за експертними оцінками, з 40—45% у 2001 році до 35% у 2004 році).
Базаоподаткування податком на прибуток украй звужена через, по-перше, наявністьвеликої кількості збиткових підприємств, по-друге, індивідуальні пільги,по-третє, встановлені законом преференції щодо умов нарахування податку.
Додаєнегативу й недосконале адміністрування податку на прибуток. Про це свідчить,зокрема, той факт, що обсяги фактичних надходжень від сплати податку наприбуток нижчі від планових (у 2001 році — на 5%, у 2002 році — на 25%).
Середнепрямих податків чільне місце відводиться податку на додану вартість. Так,абсолютні обсяги надходжень ПДВ протягом 2000—2002 років зростали, причомуприскореними темпами, а у 2003 році знизилися порівняно з 2002 роком на 873,1млн. грн. Тим часом фіскальна ефективність того чи іншого податку визначається нелише абсолютним чи відносним приростом надходжень порівняно з попереднімперіодом, а й виконанням плану надходжень, коефіцієнтом ефективності, кількістюі обсягом ухилень, витратами на адміністрування тощо [17, c.85].
Середнєзначення коефіцієнта фіскальної ефективності ПДВ упродовж 1998—2004 роківстановило в Україні 26,1%, тоді як середнє значення у країнах ЄС — 38%.Зниження в окремі роки частки ПДВ у структурі доходів бюджету і податковихнадходжень пояснюється наявністю значних податкових пільг і численними фактамиухилення від оподаткування.
Напрактиці податкового адміністрування важливо правильно спланувати, яка сума ПДВмає бути відшкодована платникам відповідно до вимог закону. Адже своєчасне таповне відшкодування стимулює зростання обсягів виробництва й інвестицій векспортних гапузях. Трапляється, що в окремому регіоні сума заявленоговідшкодування з ПДВ перевищує суму надходжень. Це пояснюється або широкимвикористанням нульової ставки ПДВ на відповідній території і, як наслідок,зниженням доходів бюджету, або фактами зловживання платників. У більшостіобластей сума недоплати з ПДВ перевищує суму відшкодування.
Регулюючаі стимулювальна роль оподаткування гальмується недосконалістю механізмустягнення ПДВ (недосконалість законодавства про ПДВ, несвоєчасність бюджетноговідшкодування ПДВ, відсутність ефективної процедури банкрутства боржниківтощо). Кількість платників, яким надано пільги зі сплати ПДВ, зростаєвчетверо-вп’ятеро швидше, ніж кількість уперше зареєстрованих платників.
Питанняпро доцільність зниження ставок податку на додану вартість є одним ізнайдискусійніших. Слід пам’ятати, що ПДВ фактично сплачує і споживач, івиробник. Тому теоретично зниження ставки ПДВ не сприяє автоматичному іадекватному зниженню цін на споживчі товари. Слід удосконалювати чиннунормативно-правову базу та впроваджувати ефективніший механізм адміністрування.
Середресурсних платежів найбільший обсяг надходжень від плати за землю. Цей податокмає стимулювальну дію, оскільки не лише акумулює кошти до бюджету, а й стимулюєраціональне використання земельних ресурсів (брати в оренду землю та необробляти її невигідно). Кошти, отримані від плати за землю, спрямовуються нафінансування заходів шодо раціонального використання й охорони земель,підвищення родючості фунтів, здійснення землеустрою й кадастру.
Абсолютнідані надходжень від плати за землю в умовах збереження наявного земельногофонду щорічно збільшуються. Це сталося завдяки розширенню бази оподаткування,удосконаленню механізму адміністрування та зменшенню рівня девіації середплатників податків. Здебільшого кошти надходять від юридичних осіб. Темпи змінобсягів надходжень плати за землю переважно відповідають темпам розвиткуекономіки, що є позитивним явищем.
Системаекологічного оподаткування має сприяти й підвищенню якості продукції. Приміром,у низці держав оподатковується збільшення вмісту свинцю в пальному, сірки внафті, стягуються податки за порушення норм використання пестицидів, міндобрив.Ці важелі змушують підприємства постійно дбати про виконання стандартів таекологічних обмежень у процесі виробництва, фінансувати заходи із упровадженняекологічних інновацій.
Щодоподаткових пільг, то вони — одна із форм податкового регулювання розвиткуекономіки (в тому числі промисловості) і за змістом є законодавчим обмеженнямставок та (або) бази оподаткування на окремих платників. З метою забезпеченнясталого економічного розвитку доцільно надавати пільги саме тим видамдіяльності, що забезпечують розширення відтворення економічних ресурсів(інноваційна діяльність, людський розвиток, енергозбереження, відтворенняприродо-ресурсного потенціалу тощо).
У2004 році в цілому по Україні пільги в оподаткуванні було надано 129,9 тис.платників — юридичним особам, тобто пільгами користувалися 18,6% від загальноїкількості зареєстрованих платників, або на 3% більше, ніж у 2002 році. Загальнаоцінка суми фактично отриманих пільг зросла на 10,1%, або на 5,1 млрд. грн. — з51,2 млрд. грн. у 2002 році до 56,3 млрд. грн. у 2002 році.
Протягом6 років (1998—2004) обсяги надходжень зведеного бюджету, що контролюються ДПА,зросли в 1,7 разу (з 24,1 млрд. грн. до 40,6 млрд: грн.), а обсяги пільг — у2,9 разу (з 19,7 млрд. грн. до 56,3 млрд. грн.). Неважко помітити — обсягнаданих пільг зі сплати податків за цей період перевищив обсяг податковихнадходжень, що є переконливим свідченням нераціональної побудови вітчизняноїподаткової системи. Найвагоміші пільги використали платники регіонів, дезабезпечуються і найбільші суми надходжень до бюджету: міста Києва — 14,7 млрд.грн. (або 26,2% від загальної суми пільг по Україні), Дніпропетровської області— 11,1 млрд. грн. (19,7%), Донецької області — 7,1 млрд. грн. (12,6% відзагальної суми). Скоротилася сума пільг, наданих місцевими органами влади (з5,1 млрд. грн. у 1998 році до 2,2 млрд. грн. у 2003 році). Частка пільг зісплати місцевих податків і зборів у загальній сумі пільг скоротилася з 25,9% у1998 році до 4% у 2003 році.
Зважаючина те, що деякі закони не передбачають обов’язкового для платників окремогообліку пільг, а також цільового їх використання і відповідальності за нецільовевикористання, здебільшого визначити обгрунтованість користування законодавчевстановленими пільгами можна лише документальними та зустрічними перевірками.Визначення ефективності запровадження пільг в оподаткуванні ускладнюєтьсявідсутністю методичних і прогнозно-аналітичних наукових напрацювань з цихпитань.
Тожподаткові пільги мають надаватися підприємствам, які дотримуються державнихумов щодо пріоритетного розвитку промисловості, а саме: реалізують продукцію наекспорт, упроваджують інновації, демонструють кращі показники ефективностігосподарювання, забезпечують високу якість виготовленої продукції [20, c.164].
ВУкраїні діє спрощена система оподаткування суб’єктів малого підприємництва.Аналізуючи зміст нормативно-правових актів щодо запровадження спрощеної системиоподаткування, можна дійти висновку, що така система є стимулом для розвиткумалого підприємництва за рахунок двох чинників: по-перше, поліпшенняфінансового стану суб’єктів малого підприємництва внаслідок зменшенняподаткового навантаження, по-друге, економії обігових коштів через зменшенняоблікових процедур. Розраховано, що єдиний 6% податок не має стимулювальноїдії, тому що при сплаті ПДВ і 6% податку на прибуток його сумарний абсолютнийрозмір за будь-якого поєднання змінних перевищує обсяг єдиного 10% податку. Аот єдиний 10% податок має подвійну стимулювальну дію. Загальне податковенавантаження на доходи таких суб’єктів коливається у межах від 10 до 30%. Тожоподаткування діяльності малих підприємств потребує реформування, зокремазапровадження пільгових умов нарахування амортизації, що зазвичай сприяєЗниженню податкової бази та підвищенню рівня окупності інвестицій.
Загаломвпровадження в Україні спрощеної системи оподаткування малого бізнесу справилопомітний позитивний вплив на стан надходжень до бюджету та розвиток малогобізнесу. Водночас ця система дестимулює підвищення технологічного рівняпродукції та надає пріоритет розвитку дрібних торговельних підприємств.Показово, що за час дії спрощеної системи в Україні спостерігається зниженнятемпів зростання кількості малих підприємств. Натомість відбуваєтьсявипереджальне зростання кількості підприємців-фізичних осіб. Якісний аналізрозвитку малого й середнього бізнесу в Україні також засвідчує наявністьістотних системних вад. Зростання економічної активності у 2000—2002 рокахадекватно не позначилося на малому та середньому бізнесі, а підприємства цієїсфери поки що не посіли належного місця у структурі національної економіки. Втрачаєтьсяважлива інституційна роль малого бізнесу у формуванні дієздатної ефективноїконкурентоспроможної ринкової економіки.
Отже,обтяжливість податкової системи України визначається насамперед не лишевеличиною податкових ставок, а складністю й нестабільністю системи податковогоадміністрування, вузькістю господарських оборотів, деформаціями грошової сферита фінансів підприємств. Відтак зниження ставок оподаткування сприятименасамперед переорієнтації вивільнених коштів підприємств на фінансування цихвитрат та відновлення прийнятного рівня рентабельності бізнесу. Перспективидецентралізованого фінансування завдань розвитку, що забезпечать зростання базиоподаткування в довгостроковому періоді, видаються за таких умов вельмисумнівними.
2.2 Аналіз податкового навантаження та його вплив на динаміку діловоїактивності
 
Сьогоднів Україні спостерігається ситуація, коли високе податкове навантаження є однієюз головних проблем податкової системи. Мова йде про питому вагу податків удоходах суб’єктів господарювання. Це питання варто розглядати в двох аспектах:аналізі показників податкового навантаження на фізичних та юридичних осіб.
По-перше,політика доходів населення є однією з основних проблем, яка потребує негайноговирішення. Загальний рівень оподаткування фізичних осіб залишається високим.Такі умови змушують людей жити сьогоднішнім днем, а нормальне життяперетворюється на виживання за скрутних обставин. Наслідки таких процесів вкрайнегативні: зубожіння широких верств населення, зменшення прошарку середньогокласу, формування спадкової бідності, розвиток тенденцій ухилення від сплатиподатків. Обмеження купівельної спроможності фізичних осіб спричиняєдестимулюючу функцію щодо підвищення рівня життя та накопичення населення, аотже, негативно впливає на розширення попиту та робить неефективним розвитоквисокотехнологічних виробництв, що, безумовно, позначається на економіці вцілому.
По-друге,гострою проблемою для економіки України залишається високе податковенавантаження на доходи підприємств. Це спонукає їх шукати різні методинесплати. Беручи до уваги лише один аспект — нарахування до фонду оплати праці,які інколи сягали 70%, — зрозуміло, що такі умови природно породжували бажаннякерівників підприємств уникнути прямої сплати податків. Наслідок цього —тінізація економіки. Чинна податкова система стримує процеси нагромадження таінвестування, спрямовує ресурси на непродуктивне споживання, вона закладаєризики для розвитку економіки у довгостроковій перспективі. Тому основнимфактором удосконалення оподаткування має стати необхідність стабілізаціїфінансів на мікрорівні та формування мікроекономічних передумов економічногорозвитку [9, c.216].
Отже,дана проблема досить актуальна для економіки України в цілому, особливо насучасному етапі реформування податкової системи. Адже невирішеною залишаєтьсяпроблема комплексного зниження податкового навантаження, яке передбачаєзменшення не лише ставок прибуткового податку з громадян та податку на прибутокпідприємств, але й скорочення нарахувань до фонду оплати праці, удосконаленнястягування непрямих податків, зниження податку на додану вартість, продовженняреформи заробітної плати з метою встановлення її оптимального розміру тавизначення джерел її підвищення.
Тожнайбільшу питому вагу в структурі податкового навантаження посідаютьнарахування до фонду оплати праці. Співвідношення фонду оплати праці тазагальної суми сплачуваних роботодавцями податків у цілому по економіці Українипоказує, що зараз 39,92% фонду оплати праці стягується до бюджету.
Заданими Державного казначейства України, доходи Зведеного бюджету засічень–лютий 2005р. становили 15,5 млрд.грн. (31,1% до ВВП), що складає 14,1%від річних призначень. В основному доходи були сформовані за рахунок податковихнадходжень (73,4% від загальної суми доходів).
Державнийбюджет по доходах (з урахуванням взаємовідносин з місцевими бюджетами) виконаноу сумі 11,8 млрд.грн. (13,7% річних призначень), або 23,7% до ВВП, і на 70,3%сформовано за рахунок податкових надходжень, з яких податок на додану вартістьстановить 38,9%, податок на прибуток підприємств – 35,9%.
Зогляду на значну обмеженість внутрішнього попиту, рівень податковогонавантаження на фонд оплати праці залишається надто високим. До того ж, вінзакономірно підвищується в галузях з вищим рівнем заробітної плати. Такожрівень фактичного податкового тиску на офіційні грошові доходи населення будеще вищим, якщо враховувати прибутковий податок з громадян (Додаток Б) тасплачувані споживачами непрямі податки: ПДВ та акцизи.
Якбачимо з додатка, частка прибуткового податку з громадян, яка у загальномуобсязі грошових доходів не перевищує 7-8 %, у 2002 році знизилася до 6,6 %.Така низька сукупна величина є наслідком відносно вузької податкової бази. Аджефактично прибутковий податок стягується із заробітної плати працівників тадоходів, отриманих не за основним місцем роботи. Податкове навантаження цьоговиду доходу склало 13,3 %. Проте заробітна плата складає лише близько половиниусіх грошових доходів населення (41,0 % у 2004 р.).
Але зурахуванням податку на додану вартість та акцизів доходи населення зменшуютьсямайже на третину. Крім цього, за статистичними даними в 2005 р. 82,6% своїхдоходів населення витратило на придбання товарів та послуг, тобто більшістьгромадян просто не має змоги заощаджувати та інвестувати свої кошти.
Міжтим, навіть за таких обставин сукупне податкове навантаження на населеннязалишається істотно нижчим, ніж на доходи підприємств, що пояснюєтьсяструктурою собівартості продукції українських підприємств (Додаток В), у якійвитрати на виробництво продукції складають понад 90%, а витрати на оплату працістановлять значно меншу частку, ніж в розвинених країнах світу. Частка оплатипраці у ВВП становить 60,6% у США, 56,4% в Японії, 54,5% у Німеччині, а вУкраїні в 2003 р. — 27,9%, 2004 р. — 36,1%.
Однієюз фундаментальних проблем української економіки залишається високий рівень їївитратності, основна причина чого полягає в надмірному податковомунавантаженні. Питома вага матеріальних витрат (проміжного споживання) уваловому випуску зросла з 51,6 % у 1990 р. до 60,7% у 1993 р., потім дещознизилась і в наступні роки стабілізувалась на рівні 56-58%. Витрати на оплатупраці у 2004 році становили 16,3 %, при тому, як витрати на соціальні заходи4,9 %.
Маємоситуацію, коли легальна господарська діяльність спрямована не на отриманнямаксимального прибутку, а на «роздування» собівартості. Це спонукає суб’єктівгосподарювання до збільшення виробничих витрат, а прибутки приховуються в«тіні». За різними оцінками в Україні тіньовий капітал вже набрав критичну масув розмірі 50—60% ВВП. Основним шляхом подолання даної проблеми є істотнезниження податкового навантаження.
У2004 році спостерігаєть формування доходів державно бюджету на 68,8 % (ДодатокГ) за рахунок податкових надходжень. Це відповідно сформувало значне податковенавантаження на платників податків, тобто фізичних та юридичних осіб.
Саметака модель розрахунку дає змогу визначити справжній обсяг податковогонавантаження, адже валова додана вартість створюється саме в галузях матеріальноговиробництва. З наведених даних видно, що обсяг усіх податків, які сплачуютьсуб’єкти господарювання, протягом досліджуваного періоду склав вагому частку вбюджеті. А, отже, зниження податкового навантаження відбувалося за рахунокзростання валової доданої вартості та фонду оплати праці відповідно.
Упорівняння в 2002 році спостерігалося підвищення податкового навантаження нанаціональну економіку майже у півтора рази. Це зумовило різке скорочення темпівзростання інвестицій, які активно збільшувалися протягом двох попередніх років.
Безумовно,слід зазначити, різке зниження податкового тиску сприятиме збільшенню вільнихкоштів у розпорядженні підприємств, але, з іншого боку, значно, щонайменше укороткостроковому плані, скоротить доходи бюджету. Однак у перспективі цескорочення може компенсуватися платниками податків за рахунок збільшеннякількості прибуткових підприємств і розширення бази оподаткування. На думкуекспертів, з моменту зміни податкової політики до початку реального зростаннядоходів бюджету пройде від 0,5 до 2 років. А зміни в темпах економічногозростання проявляться ще пізніше. Розрахунки, проведені по країнах ОЕСР за35-річний період, показали, що скорочення податкового тиску на 10 процентнихпунктів призводить до зростання ВВП на 0,5—1 процентний пункт на рік. Наведенідані свідчать, що саме по собі зниження рівня податкових ставок не вестиме доЕкономічне зростання, що триває з кінця 1999 р., не позначилося на збільшеннікількості прибуткових підприємств. Так, у 2002 р. частка прибутковихпідприємств (до оподаткування) склала 57% (у 2001 р. — 62%, а в промисловостівідповідно 48 і 59%). Кількість же збиткових підприємств, яка становила у 1991р. 9%, наприкінці 90-х рр. перевищила 50%, у 2000 р. значно знизилася (до37,7%), починаючи з 2001 р. знову почала зростати, а в2004 році звтпровадженням ставки єдиного податку 13% знову почала скорочуватися (ДодатокЄ).
Впливуряду на стимулювання ділової активності є недостатнім, а ефект від зменшенняподаткового навантаження за рахунок локальних пом’якшень бюджетних обмежень — короткостроковим. Реалізація урядових пропозицій щодо податкової реформи непризвела і не призведе до суттєвих позитивних результатів, оскількизапропоноване зниження ставок податків є недостатнім для відчутного стимулюючоговпливу на економічну активність, крім того, негативно відбивається на обсязінадходжень до бюджету [8, c.27].
Отже,орієнтирамиреформування податкової політики в Україні повинні стати: стимулюваннядинамічного розвитку економіки, заохочення інвестиційної діяльності,забезпечення конкурентоспроможності виробництва, орієнтація на йогоінноваційний розвиток та стимулювання розвитку зайнятості.
2.3 Встановлення та справляння місцевих податків (світовий таукраїнський досвід)
Відомо,що органи місцевого самоврядування, як правило, розраховують на три основніджерела надходжень, які становлять законну основу діяльності місцевогосамоврядування, а саме: субсидії на послуги, покладені на них центром; майновіподатки для послуг, пов’язаних з майном; збори з отримувачів послуг.
Загалом,сукупність податків, які можуть стягувати органи місцевого самоврядування,встановлюється у законах, якими визначаються органи місцевого самоврядування,їхні повноваження й сфера відповідальності. У цих визначених законом межахрішення про запровадження, внесення змін і доповнень та скасуваннямуніципального податку приймає переважно місцева рада. Така постанова місцевогооргану регулює введення й збирання податків. Оскільки надходження відбудь-якого податку є добутком бази на податкову ставку, то постанова повиннавизначати базу оподаткування, спосіб її обчислення, податкову ставку, яку будевведено, дату набуття податком чинності та всі інші питання, пов’язані зоподаткуванням і стягненням податків [8, c.28].
Існуєдосить довгий список податків, що стягують місцеві органи влади на Заході.Рішення про необхідність встановлення цих різноманітних податків повинніспиратися на результати оцінки низки критеріїв, що, як правило, розцінюються якбажані ознаки будь-якого податку. До найпоширеніших ознак належать такі:справедливість, стягуваність податку, ефективність, вплив оподаткування наповедінку громадян, тенденція до підвищення або еластичність, територіальнаприв’язаність (обмежена мобільність) бази оподаткування, відчутність іпідзвітність, сумісність з іншими податками та інші.
Хочаповний перелік податків (багато з яких досить незначні), що встановлює і стягуємісцева влада по всьому світі, досить довгий, зовсім небагато місцевихподаткових зборів поширені у більшості країн. Далі розглянемо три з них.
Зусіх податків, що стягуються місцевою владою, найпоширенішим є майновийподаток. Однією з причин цього є, як зазначалося раніше, те, що ухилитися відподатку на нерухоме майно (земля і нерухомі споруди, наприклад будинки) доситьважко. У деяких країнах місцева влада включає до податкової бази також рухомемайно, таке, як транспортні засоби, товарно-матеріальні запаси компанії,обладнання й устаткування.
Базоюоподаткування можуть бути потенційна або продажна вартість землі або/та споруд,рухомого майна або матеріальних капітальних активів. Майно може оцінюватися наоснові вартості реального основного капіталу або річної вартості, або в іншийспосіб. Як правило, такі заклади, як школи, лікарні, а також культові спорудививодяться з-під оподаткування. Дуже зручно покладати відповідальність засплату податків на власників майна. Незаселене житло оподатковується тільки уФранції та Великій Британії. У Франції майновий податок коригується відповіднодо чисельності сім’ї. У Сполучених Штатах Америки і Великій Британіїмалозабезпечені власники або мешканці користуються податковими знижками.Житлова власність, як правило, оподатковується за нижчими ставками, ніжприміщення компаній, але на сьогодні спостерігається загальна тенденція до вирівнюванняподатків на ці два типи майна з причин економічного порядку.
Незважаючина те, що становить базу оподаткування, загалом податок, з одного боку,справляється пропорційно до ринкової вартості майна, тобто ціни майна у разійого продажу. Це означає, що майнові податки не обмежуються лише фактичнопридбаним і проданим впродовж певного проміжку часу майном, а справляються наоснові визначення ціни на майно у разі його продажу. Цей тип бази оподаткуванняназивають базою майнового податку на основі вартості реального основногокапіталу, і саме її застосовують найчастіше.
Зіншого боку, у деяких країнах базу оподаткування визначають як річну оренднувартість майна, тобто суму доходу, одержаного від майна за якийсь проміжокчасу. Отже, у країнах західної демократії найпоширенішим податком, щовстановлюється місцевою владою, є майновий податок.
Місцевій регіональні податки на доходи і прибутки застосовують у 17 з 24 країн — членівзагальноєвропейського вільного ринку. Головною перевагою цих податків є те, щовони, як правило, вважаються справедливими з погляду платоспроможності. Крімтого, можуть запроваджуватися прогресивні ставки оподаткування, коли вищідоходи оподатковуються за вищими граничними рівнями ставок. Коли прибутковіподатки встановлюють органи влади вищого рівня, а місцевий прибутковий податокстягують ті самі збирачі податків, витрати на інкасо залишаються низькими.Оскільки вони безпосередньо пов’язані з місцевими доходами, їхня реакція назростання цін, збільшення чисельності населення й прибутків теж достатньогнучка.
Однапроблема, пов’язана з місцевим прибутковим податком, виникає тоді, коли об’єктиоподаткування перебувають на одній території, а працюють (а отже, отримуютьсвої прибутки) на іншій. Стягувати податок набагато зручніше саме за місцемроботи, однак переважна частина комунальних послуг, ймовірно, надаєтьсягромадянам за місцем проживання [21, c.95].
ЧасткаВВП від податків на доходи і прибутки для більшості країн дуже подібна -вонастановить від 13 до 15%. Місцеві податки на компанії та інші джерела податковихнадходжень.
Органимісцевої влади іноді обкладають місцевими й комунальними податками такожприбуток місцевих компаній. Це характерно для Австрії, Німеччини, Італії,Іспанії, Сполучених Штатів Америки та деяких інших країн. Існують також податкина підприємницьку діяльність, не пов’язані безпосередньо або виключно зприбутками: наприклад, У Франції та Німеччині вони поєднуються з розрахункомрентабельності та іншими змінними величинами податку на підприємництво, їхнячастка у складі ВВП коливається від 0,1 % в Італії та Іспанії до 0,6 % уШвейцарії, а частка у загальних місцевих податкових надходженнях становить від1,7 % в Данії до 14 та 15 % у Бельгії і Німеччині.
Щостосується України, то підвищення результативності фінансової діяльностідержави передбачає докорінну перебудову податкової системи й удосконаленнятакого важливого її механізму, як місцеві податки і збори. Саме вони покликанізміцнювати місцеві бюджети, розширювати їх фінансову автономію. Ефективневикористання інституту місцевих податків і зборів є важливим способом зміцненнявсієї фінансової системи України.
Практиказастосування місцевих податків і зборів засвідчує, що їх використання в Українімалоефективне і що їх роль у формуванні місцевих бюджетів поки що незначна.Крім того, окремі органи місцевого самоврядування ще недостатньо використовуютьнаявні можливості збільшення доходів місцевих бюджетів за рахунок упровадженнямісцевих податків і зборів. У цілому по країні 59 органів місцевогосамоврядування, на території яких є потенційні платники, не впровадиликомунального податку, 135 — збору за видачу дозволу на розміщення об’єктівторгівлі, 5 -податку з реклами, 6 — збору за право використання місцевоїсимволіки, 2 — збору за паркування автотранспорту.
Необхідновідмітити, що становлення системи місцевого оподаткування в Українівідбувається надто повільними темпами. На розгляді у парламенті Українизнаходяться два варіанти законопроекту про місцеві податки і збори. Відповідністатті мають місце і у проекті Податкового кодексу України. При їх підготовцівраховано численні пропозиції, що надходили від органів місцевогосамоврядування, фінансових органів, платників податків.
Надумку спеціалістів-податківців, основу місцевого оподаткування повиннізабезпечити майнові податки, зокрема, місцеві податки на нерухоме майноюридичних осіб, на коштовне нерухоме майно фізичних осіб, на землю і наспадщину. Можуть бути запроваджені податок на утилізацію побутових відходів абона прибирання сміття, податок на полювання, рибальство, використання кар’єрнихматеріалів, на ветеринарне обслуговування худоби та інших домашніх тварин. Усіці податки ефективно використовуються у багатьох країнах.
Важливепитання — введення самооподаткування. Цей вид податків не новий. Він існував унедалекому минулому. Кожен житель села, селища сплачував певну суму грошей, якіцільовим призначенням йшли на впорядкування населеного пункту, будівництводоріг, інші громадські потреби. Також необхідно, щоб у законі про місцевіподатки і збори було чітко визначено механізм розрахунків з кожного видуподатків і зборів, їх облік, відповідальність за зберігання коштів, щонадходять у рахунок сплати податків [8, c.29].
Отже,підвищення результативності податкової діяльності нашої держави потребуєвдосконалення такого важливого її інструменту, як місцеві податки та збори.Адже саме вони мають становити основну прибуткову статтю бюджетів органівмісцевого самоврядування і відігравати важливу роль у формуванні державнихфінансів.

Розділ3. Необхідність реформування податкової системи України
 
3.1Напрямки та принципи оновлення вітчизняної системи оподаткування

Аналізрозвитку податкової системи України свідчить про те, що протягом останніх роківдокладено чимало зусиль для її удосконалення. Однак більшість норм нашогоподаткового законодавства приймалися в період спаду економіки, і вони булиспрямовані не на удосконалення податкової системи, а переважно на розв’язанняпроблем конкретних галузей економіки, промислових регіонів і навіть окремихпідприємств.
На нинішньомуетапі розвитку нашої країни існує гостра проблема невідкладного реформуванняподаткової системи, створення цілісного, узгодженого податкового законодавства.
Тому,на погляд спеціалістів в основу оновлення вітчизняної системи оподаткуваннямають бути покладені такі принципи:
– Достатність: податки мають бути достатніми для виконанняконституційно закріплених функцій держави.
– Адекватність: податкова система повинна бути адекватноюособливостям економічної та політичної організації суспільства, рівнюподаткової культури та правосвідомості громадян.
– Ефективність: забезпечення мінімального впливу податкової системина ефективний розподіл ресурсів та економічні рішення платників, що формуютьсяпід впливом ринкових важелів;
– Використання податкових важелів для стимулювання ефективногорозподілу ресурсів, підвищення інвестиційної активності, прискорення НТП тієюмірою, якою ринок не забезпечує розв’язання цих проблем.
– Соціальна справедливість;
– Загальність оподаткування;
– Недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації;
– Утримання рівновеликих податків з індивідів, які мають однаковуплатоспроможність, і різних податків з індивідів, що відрізняютьсяплатоспроможністю (принципи горизонтальної і вертикальної справедливості);
– Забезпечення рівномірного розподілу податкового тягаря на основілегалізації “тіньових” доходів та ліквідації необґрунтованих податкових пільг.
– Стабільність: податки мають бути незмінними протягом певного,попередньо визначеного і достатньо тривалого періоду, в довгостроковійперспективі вони мають змінюватися поступово, еволюційним шляхом.
– Еластичність (гнучкість): податкова система повинна містити в собімеханізми пристосування до поточних змін економічної ситуації, які б давалиможливість збільшувати доходи бюджету в разі необхідності.
– Адміністративна простота та економічність: податкова системаповинна бути простою і недорогою в управлінні [7, c.95].Взагалі, той факт, що податкова системаУкраїни не достатньо орієнтована на реалізацію основних принципів оподаткування,свідчить про те, що вона ще не сформувалася як органічна цілісність. А щодореформування законодавства, то вирішити це питання можна, певна річ, шляхомприйняття Податкового кодексу України, при підготовці якого не ставилося замету абсолютно змінити чинні елементи податкової системи, бо такий крок можепризвести до хаосу, знищення зрозумілих для платників податків механізмів.Проектом кодексу, який 29 листопада 2002року прийнято Верховною Радою України в другому читанні, передбачене суттєвескорочення загальної кількості податків і зборів як загальнодержавного рівня,так і місцевого (21 вид податків і зборів проти 39 у чинній системіоподаткування), що дасть змогу дещо спростити їхнє адміністрування.Прийняття проекту Податкового кодексуУкраїни сприятиме гармонізації податкового законодавства України з вимогамизаконодавства ЄС та положеннями угод системи ГАТТ/СОТ. Але деякі дослідники непогоджуються з певними положеннями цього проекту, тому, на мою думку, вартовідзначити основні напрямки вдосконалення власне податкової системи України [7,c.97].3.2 Сучасні тенденції вдосконаленняподаткової системи УкраїниВзагалі, реформування податкової системиУкраїни передбачає розв’язання двох груп проблем: вдосконаленняінституціональних умов оподаткування і вдосконалення власне податкової системи:її складу структури та окремих елементів.– Високийзагальний рівень оподаткування, тенденція до розширення складу податковоїсистеми України свідчать про необхідність законодавчого обмеження зростанняподаткового навантаження на юридичних і фізичних осіб, а отже, і обмеженнязростання державних видатків, яке має стати стимулом до забезпечення більшефективного використання бюджетних коштів. Взагалі, напрямки реформування податковоїсистеми України мають бути узгодженими із завданням побудови в країні ринковоїекономіки.Зокрема, затверджений у першому читанніпроект Податкового кодексу України засвідчує перемогу поглядів представниківліберального напрямку економічної думки на шляхи реформування податку на прибутокпідприємств, що передбачають зниження ставки податку для всіх суб’єктівгосподарювання і відмову від податкових пільг і метою створення рівних умов дляпідприємницької діяльності в усіх сферах економіки, розвитку конкуренції. Такожне зовсім прийнятним для України є, на мою думку, і закріплений в проектіПодаткового кодексу напрямок реформування податку на доходи фізичних осіб. Крімцього, на етапі реформуванні прямих податків варто також відмовитися відперегляду ставки ПДВ. Її перегляд можливий після завершення реформування прямихподатків і лише на наявності бюджетної рівноваги та відсутності зростаннядержаного боргу.Щодо акцизного збору, вдосконаленняобкладання цим податком має здійснюватися в двох основних напрямках: 1)підвищення його фіскальної ролі, якає значно меншою, ніж у розвинутих країнах;2) виконання традиційних функції оподаткування з метою підвищення податковоготягаря на заможних громадян і більш повної реалізації внаслідок цього принципусоціальної справедливості.
Отже,орієнтирамиреформування податкової політики в Україні повинні стати: стимулюваннядинамічного розвитку економіки, заохочення інвестиційної діяльності,забезпечення конкурентоспроможності виробництва, орієнтація на йогоінноваційний розвиток, стимулювання розвитку зайнятості та самозайнятості,підвищення добробуту населення та розвитку людського капіталу [10, c.293].
Враховуючивикладений вище матеріал, пропонується наступне:
– по-перше, першочерговим завданням залишається комплексне зниженняподаткового навантаження, а саме: зменшення нарахувань на фонд оплати праці до15—20%. Розв’язання цієї проблеми можливе у два етапи: запровадження єдиногосоціального збору за зразком російського — на першому, та поступове, відповіднодо розрахованого на багато років графіку, скорочення ставок відповідно дорозвитку накопичувального сегмента пенсійної системи — на другому;
– по-друге, зниження ставок оподаткування має відбуватися поступовота поетапно і обов’язково бути компенсованим синхронним розширенням податковоїбази, надмірне зниження ставок може втягти українську економіку до зниженняефективності бюджетної політики;
– по-третє, при реформуванні податкової системи слід мінімізуватиоподаткування результатів діяльності капіталу (цікавою видається практикадиференціації ставки податку на прибуток для розподіленого та нерозподіленогокапіталу, яка існує в ряді європейських країн та заохочує інвестування врозвиток виробництва); також необхідно звільнити від оподаткування прибуток,який інвестується в межах України;
— по-четверте, віндивідуальних доходах населення має оподатковуватися лише той обсяг, якийперевищує вартість простого відтворення робочої сили (виражений в офіційномупрожитковому мінімумі), збільшення, в свою чергу, неоподатковуваного мінімумудля прибуткового податку дасть змогу збільшити обсяги споживання;
— по-п’яте,необхідно посилити податковий контроль за рівнем витрат виробництва, водночасістотно підвищивши оподаткування непродуктивних видів діяльності.
Однієюз важливих складових оптимізації податкової системи України є радикальнепосилення її позитивного впливу на формування повноцінних суб’єктів ринку івсієї ринкової інфраструктури, формування сприятливого інвестиційного клімату вофіційній економіці, забезпечення ефективного та безпечного вкладення капіталів,створення механізмів захисту від знецінення коштів, створення конкурентногосередовища як механізму реалізації найбільш ефективних господарських рішень.Вносячи зміни до податкової політики, слід пам’ятати, що податкова система маєбути повернута до виробництва, стимулюючи його зростання та не створюючиантистимулів у підприємств до його розвитку, а у населення — до продуктивноїпраці.Вдосконалення податкового законодавства єважливою, але не достатньою умовою встановлення ефективної податкової системиУкраїни. Остання визначальною мірою залежить від того, чи відповідають форми таелементи оподаткування досягнутому рівню розвитку податкової служби, технічниморганізаційним можливостям сучасного адмініструванням податків.В країнах з ринковою економікоюрезультативність податкових реформ значною мірою залежить від системногохарактеру перетворень в країні, а отже, від узгодженості податкової реформи зреформуванням інших сфер суспільного життя, без докорінних перетворень якихнеможливе ефективне реформування податкової системи. Але за сучасних умоввидається малоймовірною можливість створення цілісної більш-менш постійноїмоделі оподаткування, зафіксованої в єдиному документі. Відтак доцільнішимвидається поетапне реформування податкової системи шляхом прийняття окремихподаткових законів. Першим повноцінним кроком у цьому напрямі стало прийняттязмін до закону про податок на прибуток підприємств 26 грудня 2002 року [9,c.216].
Отже,довгострокове економічне зростання та якісна структурна перебудова національноїекономіки потребують мобілізації сил в усіх напрямах державної економічноїполітики. Тому на теперішньому етапі побудови податкової політики слід виходитинасамперед з потреби максимізації дії регуляторної та стимулювальної функційподатків.

Висновки
Українськадержава на сучасному етапі свого розвитку вдосконалює власну податкову систему,яка враховує досвід інших країн, але не є простим копіюванням. Адже податковасистема кожної окремо взятої держави повинна відображати конкретні особливості країни:рівень розвитку економіки соціальної сфери, її зовнішню і внутрішню політику,географічне положення, кліматичні умови та безліч інших чинників. Ось чомуформи оподаткування однієї країни суттєво відрізняються від форм оподаткуванняіншої і в світі немає хоча б двох країн з однаковими системами оподаткування.
Сьогодніподаткова система України перебуває на етапі кардинальних перетворень. Вдержаві постійно проводилась політика зміни системи оподаткування, але, нажаль, не завжди продумана, економічно обгрунтована, та не завжди це відбувалосьу комплексі з іншими фінансовими нововведеннями.
Взагалі,реформування податкової системи України передбачає розв’язання двох группроблем: вдосконалення інституціональних умов оподаткування і вдосконаленнявласне податкової системи: її складу структури та окремих елементів.
Такожвисокий загальний рівень оподаткування, тенденція до розширення складуподаткової системи України свідчать про необхідність законодавчого обмеженнязростання податкового навантаження на юридичних і фізичних осіб, а отже, іобмеження зростання державних видатків, яке має стати стимулом до забезпеченнябільш ефективного використання бюджетних коштів. Характерним і дестабілізуючимфактором для України на сучасному етапі її розвитку є значна кількістьподатків, безсистемне надання пільг, значний податковий тягар, часті зміниподаткового законодавства тощо.Але не можна не відмітити, що податкизберігають капітали суспільства, формують джерела для їх достатньо швидкогонакопичення з метою розширення виробництва та забезпечення всебічного розвиткукраїни. Мобілізуючи через податки значні ресурси в своє розпорядження, державазабезпечує свій захист, розвиток виробництва, поліпшує матеріальне становищесвоїх громадян, суттєво впливає на стан і розвиток науки, культури, освіти іміждержавних зв’язків.
Якпідсумок можна сказати, що комплексність податкового реформування зазвичайпов’язується з прийняттям Податкового кодексу. Проте його доля залишаєтьсяневизначеною. По-перше, в українському суспільстві досі відсутній консенсусщодо того, якою має бути податкова система України. По-друге, загостренняполітичного протистояння посилює значущість економічної і, зокрема, фіскальноїполітики та стає на заваді ліберальній податковій реформі, яка загрожує на певнийперіод зниженням касових надходжень. По-третє, в Україні поки що не сформованоузгодженої концепції бюджетної та податкової політики як вагомих важелівреалізації довгострокової стратегії розвитку. Невизначеним поки що є можливийвплив на структуру бюджетних витрат та податкову систему вступ України до СОТ.Останнім часом активізувалися заяви щодо узгодження економічної, в тому числі йподаткової, політики України на просторі СНД. Зрештою, орієнтири європейськоїінтеграції України також потребують поступового руху до європейської системиоподаткування.

Списоквикористаних джерел
1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної РадиУкраїни 28.06.1996 р. – К.: Преса України, 1997. – 80 с.
2. Закон України “Про державну податкову службу в Україні” від4.12.1990.// Відомості Верховної Ради. – 1991. — №6. — С. 37.
3. Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платниківподатків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000.//Відомості Верховної Ради. – 2001. — №9-10. — С. 194.
4. Закон України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991.//Відомості Верховної Ради. – 1991. — №39. — С. 510.
5. Василевська Г.В. Податкова політика у регулюванні економічногозростання// “Економіст”. — № 2.- 2003. — С.39.
6. Величко О., Дмитренко І. Іноземний досвід реформування податковоїсистеми// “Економіст”. — № 7-9. – 2002. — C. 120-130.
7. Влажевич В. С. Місцеві податки і збори та їх особливості. Світовийта український досвід встановлення та справляння місцевих податків// „Підприємництво,господарство і право”. — № 1. – 2004. — С.94-99.
8. Горобінська І.В. Аналіз податкового навантаження та його вплив надинаміку ділової активності// „Актуальні проблеми економіки”. — № 10. – 2004. — С.26-33.
9. Данілов О.Д., Фліссак Н. П. Податкова система та шляхи їїреформування. Навчальний посібник. – К.: Парламентське вид-во. – 2001. — 216с.
10. Данілов О.Д., Лапшин Ю.В., Онищенко В.А. Оподаткування місцевими,ресурсними, рентними податками та зборами. Неподаткові платежі. Навч. посібник.– Ірпінь: Академія ДПС України. – 2002. — 292с.
11. Данілов А.В. Вдосконалення механізму податкового регулюваннясталого екомомічного розвитку// ”Фінанси України”.- № 2. – 2005. — С.92-99.
12. Демченко Т. М. Податкова політика як інструмент відтворювального процесу//„Актуальні проблеми економіки”. — № 2. – 2004. — С.69-75.
13. Дікань Л. В. Податки у фінансовому менеджменті підприємництва:Монографія. – Х.: Константа. – 2003. — 87с.
14. Загорський В. С., Благун І. Г. Принцип функціонування податковоїсистеми ринкового типу// “Фінанси України”. — №10. – 2003. – С.92-99.
15. Захарін А.В. Удосконалення механізму податкового регулюваннясталого економічного розвитку// „Фінанси України”. — № 2. – 2005. — С.92-101.
16. Кулик В.В. Податки у системі відтворення національної економіки//“Фінанси України”. — № 11. – 2003. — С.91.
17. Лащак В.В. Стимулювальна роль прямих податків// „Фінанси України”.- № 2. – 2005. — С.84-101.
18. Литвиненко Я.В. Податкова політика: Навч. посібник – К.: МАУП. –2003. — 224с.
19. Мельник В.М. До питання про “податкову систему”// “Актуальніпроблеми економіки”. — №10. – 2003. – С.78.
20. Опарін В. М. Фінанси. Загальна теорія: Навч. посібник. – К.: КНЕУ.– 199. — 164с.
21. Кулик В.В. Податки у системі відтворення національної економіки//“Фінанси України”. — № 11. – 2003. — C.91.
22. Литвиненко Я.В. Податкова політика: Навч. посібник – К.: МАУП. –2003. — 224с.
23. Печуляк В. Гармонізація відносин контролюючих органів у сферіоподаткування та платників податків як один із напрямів податкової політикиУкраїни// „Підприємництво, господарство і право”. — 2004. — № 4. — С.130-134.
24. Піхоцький В. Ф. Реформування податкової системи України – вимогасьогодення// “Фінанси України”. — №9. – 2003. — C.80-85.
25. Соколовська А. М. Податкова система України – теорія та практикастановлення. – К.: НДФІ. – 2001. — 372с.
26. Степовой А.Г. Упрощенная система налогообложения// “Все обухгалтерском учете”. — № 24. – 2005. — C.73-74.