Особливості організації учбово-виховного процесу за допомогою здоров'язберігаючих технологій

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІКПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ ТА ТЕРМІНІВ
ВСТУП
1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ
1.1 Поняття про здоров’я
1.2 Вплив різних факторів на здоров’я сучасноїстудентської молоді
1.3 Здоров’язберігаючі технології та сучаснасистема освіти
1.4 Соціально-гігієнічні аспекти здоров’я молоді
1.5 Захворюваність студентів, що навчаються внавчальних установах
2. ЗАВДАННЯ, МЕТОДИ ТА ОРГАНIЗАЦIЯДОСЛIДЖЕННЯ
2.1Завдання дослідження
2.2 Методи дослідження
2.3 Організація дослідження
3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ
ВИСНОВКИ
Перелік посилань
ПЕРЕЛІКПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ ТА ТЕРМІНІВ
ЗОТ — здоров’язберігаючіосвітні технології;
ЗСЖ — здоровий спосіб життя;
ЧСС — частота серцевихскорочень, уд/хв.;
АТс — артеріальний тисксистолічний, мм рт.ст.;
АТд — артеріальний тискдіастолічний, мм рт.ст.;
ІРб — індекс Робінсона, у.о.;
1С — індекс Скібінської,у.о.;
ХОК — хвилинний об’єм крові,л/хв.;
СОК — систолічний об’ємкрові, мл;
ЖЄЛ — життєва ємність легень,л або мл;
РФС — рівень функціональногостану, у.о.;
РФЗ – рівень фізичногоздоров’я, у.о;
ССС — серцево-судиннасистема;
ВСД — вегето-судиннадистонія;
ПМК — порок митральногоклапану.
ВСТУП
Проблема збереження та цілеспрямованого формування здоров’ядітей та молоді у важких сучасних умовах розвитку України виключно значима таактуальна. За останні роки в Україні відбулося значне якісне погіршенняздоров’я школярів [1]. Заданими досліджень, лише 10% випускниківшкіл можуть вважатися здоровими, 40% маютьрізноманітну хронічну патологію. У кожного другого школяра виявлено сполученнякількох хронічних захворювань.
Заперіод навчання у школі кількість дітей з порушеннямиопорно-рухового апарату збільшується в 1,5 – 2 рази, нервовими хворобами — в 2 рази, з алергічними- в 3 рази,з короткозорістю — в 5 разів[2,3].
Особливо несприятлива ситуація зі здоров’ям учніввідмічається в школах нового типу (гімназії, коледжі, ліцеї, школи з поглибленимвивченням предметів), де більшість дітей — обдаровані у якомусь профілі(фізико-технічний, математичний, хіміко-біологічний, філологічний тощо). Учбовийпроцес в таких закладах характеризується підвищеною інтенсивністю. До кінцяроку в гімназистів в 2 разизбільшується частота гіпертонічних реакцій, а загальне число несприятливих змінартеріального тиску досягає 90%, появависокої невротизації відмічається у 55-83% такихучнів. За результатами профілактичних оглядів різноманітні захворюванняреєструються у 94,5% підлітків.Поширеність захворювань, обмежуючих вибірпрофесій, досягає на сьогодні 39%[3].
Здоров’яшколярів знаходиться в прямій залежності від умовнавчання, харчування, рухової активності, правильного чергування навантаженнята відпочинку, умов сімейного виховання. Воно також визначаєтьсяспіввідношенням зовнішніх і внутрішніх факторів, з одного боку, і можливостямисамого організму протидіяти небажаним впливам, захищатися від них, поможливості підсилюючи вплив позитивних для здоров’я факторів, з другого боку.Ступінь успішності оздоровчої діяльності —усунення шкідливих впливів (коректування навколишнього середовища) тапідвищення стійкості до них (тренування, збільшення адаптаційних можливостейорганізму) — визначає напрям зусиль по збереженню та укріпленню здоров’я [4].
Існуючатенденція до погіршання стану здоров’я студентської молоді, особливо тих, щонавчаються з підвищеною інтенсивністю (студенти музичного коледжу), сталавирішальною у виборі теми дослідження.
Об’єктдослідження — порушення здоров’я у юнаків та дівчат.
Суб’єктдослідження – студенти музичного навчального закладу.
Предметдослідження — особливості організації учбово-виховного процесу за допомогоюздоров’язберігаючих технологій.
Обґрунтуваннягіпотези: використання методу скринінг – тестування дозволяє діагностувати порушенняздоров’я на початковому етапі їх формування, що підвищує ефективність профілактичнихміроприємств.
Науковановизна роботи полягає у тому, що авторомзапропонований новий варіант скринінг – тестування здоров’я юнаків та дівчат,який підтвердив свою ефективність в умовах учбового закладу.
Теоретичназначимість — систематизація наукових даних у сфері здоров’я студентів, своєчасневиявлення в них порушення стану здоров’я, тавпливу різних факторів навантаження.
Практичназначимість даної роботи полягає в тому, що так як цей напрям ще не достатньовивчений та існує зовсім небагато літератури з проблеми, отримані нами результатиможуть бути корисними в наступних дослідженнях з цього питання.
Методидослідження ми намагалися підібрати таким чином, щоб мати можливість отриматиодні з найважливіших показників, на наш погляд, що характеризують фізичний станздоров’я студентської молоді.

1. ОГЛЯДЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ1.1Поняття про здоров’я
Поняття«Здоров’я людини», на перший погляд, представляється простим та ясним. Здоровалюдина зовсім не замислюється над сенсом цього стану.
Встановитичітку грань між здоров’ям та хворобою неможливо. Тому при медичних висновкахсамим розхожим визначенням є «практично здоров».
Здоров’я та хвороба людини представляють собою похіднінавколишнього середовища. Здоров’я не можна роздивлятися як щось незалежне,автономне. Воно являється результатом соціальних та природних факторів, наслідкомпереломлення навколишнього середовища в біологічному субстраті організму [5].
Длянаукових розробок та практичного використання ця категорія (здоров’я) повиннамати більш чітке визначення. І таких визначень запропоновано багато.
Але,загальновживаним, все ж, є визначення всесвітньої організації охорони здоров’я(ВООЗ): «Здоров’я — це повне фізичне, психічне і соціальне благополуччя, а нетільки відсутність хвороби». Роблячи висновок, слідує відзначити зовсімзрозумілі речі: здоров’я людини — одна з передумов щастя та її повноцінногожиття.
Щостосується взаємовідносин двох станів – здоров’я та хвороби, то требавідзначити, що здоров’я це закономірність, природна заданість. Людинанароджується здоровою в результаті генетичної запрограмованості. Хвороба же — це частість, порушення закономірності, природної гармонії. Споконвічну природнувластивість всього живого на планеті Земля (генетична запрограмованість здоров’я)не слідує плутати з порушеннями в генетичному коді, пов’язаними з штучнимвпливом антропогенів, що володіють мутагенною дією, вражаючою структуру ДНК (носія спадковості) навіть при умові,що Природа сховала цей апаратв саму глибину (ядро) клітини [6,7].
За минулі час спадкоємний код людини не постраждав такзначно, як це сталося за одне XX сторіччя. Не дарма експерти ВООЗ проголосилиекологічне неблагополуччя (денатурація Біосфери) другою проблемою Землі післяядерної війни: і те, і інше може привести до загибелі всього живого на Землі —різниця тільки в часі.
Слідує відзначити, що і здорова людина не можепристосуватися до любих змін середовища існування, не дивлячись на 8-10кратний запас міцності йогопристосувальних (адаптаційних) механізмів. Адаптація має свої межі. Можливо,цим можна пояснити той факт, що у сучасної людини відбулося порушення заданої природноїстійкості (начального здоров’я) і вона стала призводити на світ хворих або навіть потворнихдітей. Не випадково також, що більша половина людства знаходиться в так званому«третьому стані», або неповному здоров’ї, коли між здоров’ям і хворобоюрозташовується ціла гама проміжних станів, вказуючи на особі формипристосування, близьких то до здоров’я, то до хвороби та все таки котрі не являються ні тим, нііншим [8,9].
Для оцінки стану норми чи здоров’я звичайно користуютьсярізноманітними показниками: антропометричними, фізіологічними, біохімічними. Вонизвичайно оцінюються як якісь середні або середньостатистичні величини, що варіюютьсяв достатньо широких межах. Загальноприйняті показники здоров’я:
1. Смертність та її причини, хоча цідані не повністю відображають картину здоров’я.
2. Тривалість життя при народженні.
3. Важливий показник — дитячасмертність. Це більше чутливий показник соціальних умов і стану здоров’я, ніжсередня тривалість життя.
Здоров’ядітей та підлітків — це фундамент, на якому формується здоров’я дорослоїлюдини. Перенесеніхвороби в дитинстві підточують цей фундамент, так як більшість з них непроходять безслідно і закінчуються, як правило, різноманітними порушеннямиздоров’я: від непомітних неозброєним оком структурно-функціональних зсувів доінвалідності [8,10, 11].
Всеце підтверджує думка про, те, що найбільш гуманними, соціально та економічнодоцільними мірами любої країни по формуванню здоров’я нації є міри з охорони таукріплення здоров’я підростаючого покоління. Держава, не виконуюча це, не маємайбутнього (ООН).
Людина народжується, живе та помирає в багатофакторномуприродно-соціальному середовищі, котре зміною своїх фізичних властивостей,хімічного складу та інформаційно-комунікаційної напруги здійснює на людинупостійний вплив.
Людинапознає навколишнє середовище, як вважають дослідники цього питання, таадекватно реагує на її фактори за допомогою інформації, що надходить,представленої трьома її видами:
Сенсорна- поступає через органи відчуттів за допомогою першої сигнальної системи;
Вербальна- провідником якої є друга сигнальна система (усне і письмове слово);
Структурна- надходить до організму через дихальну систему та шлунково-кишковий тракт — компоненти їжі, води, ліків, вдихуваного повітря та ін., структура котрихпредставляє «мову властивостей», зчитуваних організмом [8,12].
Об’ємінформації може бути оптимальним, надмірним, недостатнім. Інформація може бутинеобхідною (корисною), індиферентною, шкідливою. Все це формує відношенняорганізму до навколишнього середовища. Від характеру інформації залежать можливості організму до адаптаціїта компенсації.
Оточуючелюдину середовище надзвичайно різноманітне і багатофакторне, що створює деякіскладності в оцінці взаємовідносин цієї безлічі з організмом людини. Томунеобхідною мірою являється класифікація цієї безлічі за найбільш загальнимиознаками та ранжирування значимості окремих груп. З урахуванням цього можнавиділити три групи факторів, найбільш значимих, що зумовлюють:
–  Якістьжиття людей;
–  Спадковість;
— Спосіб життя та поведінкулюдини (людей).
Якість життя людей, на думку багатьох дослідників, являєтьсяосновним здоров’язберігаючим і найбільш ефективним комплексним фактором. Якістьжиття громадян забезпечується державою, економічними, соціальними таоздоровчими програмами. Група факторів, інтегрована в поняття «Якість життя»,визначаючи здоров’я, моральний і психологічний стан людей, тривалість їх життяі соціальну значимість, мало підвладні кожномуіндивідуумуі навіть колективам, залежить від держави і їїсоціально-економічних, екологічних та інших здоров’язберігаючих програм.
Другагрупа факторів, що визначають популяційне здоров’я людей, починаючи знародження, — спадковість. Спадкові захворювання або порушення у фізичномурозвитку і функціонуванні організму супроводжували людину з давніх часів табули пов’язані зі складно пояснюваними змінами в окремих ланках генотипу. Цягрупа захворювань займала відносно невелику питому вагу в патології людини. Вікнаукового технічно прогресу — наші часи, докорінно змінив значимість цьогофактору в формуванні організму людини. Це пов’язано з двома групами причин.По-перше, це інтенсифікація споживання природних ресурсів, переробка котрихобумовила викид в навколишнє середовище колосальної кількості шкідливих длявсього живого речовин. По-друге, людина сама активно руйнує свій генотип задопомогою шкідливих звичок. Основними і найбільш небезпечними з них є куріннятютюну, непомірне споживання алкоголю,
пристрастьдо наркотиків (наркоманія) та хімічним речовинам наркотичної дії (токсикоманія)[13].
3 аналізу даних вітчизняних та зарубіжних дослідників причинхвороб людини та їх питомої значимості випливає, що, якщо всі причини хвороб ипорушень гармонічного розвитку прийняти за 100%, то розклад виглядає наступнимчином: спосіб життя та поведінка людей зумовлює 50% всіх хвороб, станнавколишнього середовища — 20%, спадкові фактори — 20%, стан охорони здоров’я,її організація, медикаментозні та технологічні засоби — 8%, інші фактори — 2%.Таким чином, якщо розділити 20 «спадкових» відсотків на рівні частини и 10%приєднати до перших 50%, так як людина особисто «умудряється» змінити свійгенотип за допомогою шкідливих звичок, то від кожного з нас залежить нашездоров’я та довголіття на 60%.
Такимчином, третьою групою факторів є спосіб життя, що має провідне значення (60%) взбереженні та укріпленні здоров’я, підвладний дуже часто регулюванню самоюлюдиною. Перш за все, це не стільки те, чого людина робити не повинна (шкідливізвички), скільки те, що вона повинна повсякденно робити, укріплюючи таудосконалюючи організм, своє здоров’я [9,11,13].
Здоровий спосіб життя різноманітний. Однак основними йогоелементами є система постійного, що тренується, та посильного віку стануздоров’я руху; фізіологічно обґрунтоване харчування, система загартуванняорганізму, використання природних методів періодичного очищення організму,знання та використання методів психологічного розвантаження та психологічноїамортизації; використання цілющих і живильних резервів рослин та багато іншого.Елементи здорового способу життя повинні сприяти не тільки відсутності хвороб,але такому стану здоров’я, який ВООЗ визначає як «стан повного фізичного,психічного та соціального благополуччя» [14].
Станздоров’я розглядається як здатність організму адаптуватися до умовнавколишнього середовища, Перехід від здоров’я до хвороби виникає шляхомпоступового зниження адаптаційних можливостей організму через прикордонністани, які отримали назву до нозологічних. Організм людини, страждаючий черезнепереривні стресові впливи, необхідно розглядати як динамічну систему,здійснюючу непереривне пристосування до умов шляхом змін рівня функціонуванняокремих систем та відповідного напруження регуляторних механізмів.Пристосування або адаптація до нових умов досягається ціною витратифункціональних ресурсів організму [15].
Адаптація — одна з фундаментальних властивостей живоїматерії, являється результатом та засобом вирішення внутрішніх та зовнішніхпротиріч життя, існує і формується на грані життя і смерті, здоров’я тахвороби, за рахунок їх зіткнення та взаємопереходу. Адаптованість носить нелише біологічний характер, але і соціальний, досягається іноді ціною певнихушкоджень, дисгармонією у порівнянні з нормою.
Гомеостатичні властивості цілісного організму являютьсянаслідком одночасної дії численних та складно організованих регуляторнихмеханізмів, серед яких одне з важливих центральних місць займає вегетативнарегуляція, що забезпечує постійне зрівноваження речовини та енергії ворганізмі, його органах і тканинах.
Адаптаціята гомеостаз — взаємопов’язані і доповнюючи один одного процеси. На підставіуяви про гомеостаз і адаптацію групою дослідників була запропонованакласифікація функціональних станів організму. По 10-ти бальній шкаліпропонувалося виділити достатньо тонкі межі функціональних станів у здорових тапрактично здорових людей [16,17].
Врезультаті узагальнення досвіду масових профілактичних обстежень сформуваласякласифікація, що включає 4 класи станів: здоров’я з достатніми функціональними(адаптаційними) можливостями організму; донозологічні стани, при якихоптимальні адаптаційні можливості організму забезпечуються більш високою, чим єу нормі, напругою регуляторних систем, що веде до підвищеної витратифункціональних ресурсів організму; -преморбідністани, що характеризуються зниженням функціональних можливостей організму,проявляються у двох стадіях:
а)с переважанням неспецифічних змін зі сторонисерцево-судинної системи (ССС);
б)с переважанням специфічних змін зі сторони певних органівта систем, гомеостаз котрихпорушений, але завдяки механізмам компенсації прояв захворювання може бутивираженим або знаходитися в початковій стадії та мати компенсаторний характер;
в) зпорушенням механізмів компенсації.
У даному стані, як правило, спостерігаються різноманітні захворюванняв стадії субкомпенсацї або декомпенсації. Зниження адаптаційних можливостейорганізму пов’язано зі зміною фізіологічних функцій, а саме зі зміною міокардіальногота гемодинамічного гомеостазу.
Цехарактеризується зростом артеріального тиску (AT), зниженням зовнішньої роботисерця. Але при до нозологічних та преморбідних станах зміна фізіологічнихпоказників не виходе за межі клінічної норми та не приваблює уваги лікарів[18,19].1.2 Впливрізних факторів на здоров’я сучасної студентської молоді
Говорячи про фактори, що здійснюютьнесприятливий вплив на здоров’я (патогенні фактори), в аспекті охорони здоров’ястудентів, необхідно розділити їх на дві великі групи: фактори, безпосередньопов’язані з освітнім процесом, освітніми закладами, та всі інші фактори,потенційно здійснюючі вплив на здоров’я студентів.
Перелік загально патогенних факторів, що наносять шкодуздоров’ю студентів:
1. Низький рівень мотивацій на збереження та укріпленняіндивідуального здоров’я. Зараз все частіше можна почути про відсутністькультури здоров’я в Україні. Людина не прагне взяти на себевідповідальність за здоров’я. Народжуючись здоровою, самого здоров’я людина невідчуває до тих пір, доки не виникнуть серйозні признаки його порушення. Тепер,відчувши хворобу та отримавши полегшення від лікаря, вона все більше схиляєтьсядо впевненості про залежність свого здоров’я саме від медицини.
2. Звуження поняття здоров’я. Не дивлячись на те, щобільшість спеціалістів тримаються визначення здоров’я, даного ВООЗ, часто маютьна увазі його фізичну складову, забуваючи про соціально-психологічну тадуховно-моральну складову поняття. Дійсно, для характеристики стану населення,як правило, використовується класична тріада: смертність в різних віковихкатегоріях, рівень та структура загальної захворюваності, а також досягнутийрівень фізичного розвитку. Статистичні дані можливо знайти тільки в цихкритеріях. Психологічну складову здоров’я ми маємо можливість оцінити, алерозрізнено. На сьогодні ще не розроблена комплексна система оцінки рівняздоров’я людини, що охоплює всі його складові. Важливо переломити цю тенденціюі керуватися визначенням здоров’я, як багатогранного поняття, що включає всітри аспекти.
3. Вплив несприятливих для здоров’яекологічних факторів. За даними екологів, більша частина нашої країни — зони екологічноїнеблагополуччя. А це зумовлює шкоду для здоров’я людей и питної води, іпродуктів харчування, що зростають на цих територіях. Але ж ходити в протигазі,захиститися від радіації, зовсім відмовитися від більшості продуктів харчування та ін… — неможливо. І чим слабше (більш незахищений)організм, а саме такий є організм дитини, тим більш тяжкі наслідки для йогоздоров’я від впливу шкідливих факторів навколишнього середовища.
4. Впливнесприятливих для здоров’я антропогенних факторів. До них належить широкийспектр патогенних впливів — від впливу електромагнітних полів, в «павутині», деми проводимо більшість життя, та частих поїздок у транспорті досоціально-психологічних впливів засобів масової інформації. Саме ці атрибутиміського життя визначають походження значної частини неврозів,депресивних станів, психосоматичних захворювань, проявів агресії, зростуспоживання алкоголю та наркотиків.
5.Відсутність цілісної та цілеспрямованої системи формування культуриздоров’я населення.
– відсутність послідовної та безперервної системинавчання здоров’ю;
– низький рівень санітарно-гігієнічної роботи;
– відсутність моди на здоров’я;
6. Недосконалість законодавчої, нормативно-правової бази,що регламентує діяльність з охорони здоров’я населення, а саме дітей іпідлітків шкільного віку.
7. Не сформованість культури здоров’я у викладачів,неблагополуччя їх стану здоров’я.
Разом з такими факторами, як генетична обумовленість,несприятливі соціальні, екологічні умови розвитку та їм подібні, несприятливийі суттєвий вплив на здоров’я студентської молоді здійснює інша група факторів — «внутрішньо вузова», що має безпосереднє відношення до проблемиздоров’язберігаючих освітніх технологій. З негативним впливом саме цихфакторів, до яких відносяться інтенсифікація та нераціональна організаціяучбового процесу, невідповідність методик навчання віковим можливостямстудентів та ін., спеціалісти зв’язують до 40% підліткової патології. Слідвідмітити, що стомливість у навчанні не є наслідком якоїсь однієї причини(складності матеріалу або психологічної напруженості), а певним поєднанням,сукупністю різноманітних факторів [20,21,22].
Інтенсифікаціяосвітнього процесу йде різноманітними шляхами. Перший — збільшення кількостіучбових годин (уроків, позаурочні заняття, факультативи тощо). Суттєвезбільшення учбового навантаження в подібних закладах не проходить безслідно: уцих юнаків частіше відмічається більша поширеність і виразністьнервово-психічних порушень, більша втомлюваність, що супроводжується імуннимита гормональними дисфункціями, більш низька опірність хворобам та іншіпорушення… В більшості досліджень відмічається чітка залежність зростувідхилень в стані здоров’я від інтенсивності учбового навантаження.
Частийнаслідок інтенсифікації — виникнення в студентів станів втоми, стомлення,перевтоми. Саме перевтома створює передумови розвитку гострих та хронічнихпорушень здоров’я, розвитку нервових, психосоматичних та інших захворювань[19,23].
Згідно з дослідженнями Г.Н. Спіранського, якщо у пiдлiткасформувався синдром стомлення, що виражається в зниженні працездатності,підвищеній неуважності, роздратованості, в’ялості, чи, навпаки, в руховому таречовому збудженні, головній болі, втраті апетиту чи його різкого зростанні тав багатьох інших симптомах, що навіть дев’яти годинний нічний сон не знижуєстомлення.
Фізіологічна основа стомлення — пригнічення діяльностікоркових центрів. В подальшому — гальмування поширюється на підкоркові центри,пригнічується судинна активність, затрудняється робота умовних рефлексів. Згострого стану стомлення, якщо його не компенсувати, може стати хронічним.Особливо часто хронізація стомлення виникає у студентів які захоплюютьсянавчанням та погано його контролюють.
Авжеж,стомлення не пояснюється якимось одним фактором — воно визначається комбінацієюрізноманітних причин, серед яких значне місце займають розумові та фізичніперевантаження, не адекватні можливостям даного організму, статичне положеннятіла під час роботи, «моногонія». Фоном розвитку стомлення звичайно є байдужийчи пригнічений емоційний стан [24,25,26].
Охороназдоров’я молоді потребує суворого нормування різноманітних видів їх діяльностіта правильної організації режиму доби. Це не означає, що
студенти зовсім не повинні стомлюватися. Навпаки, до певногорівня напруження функціональних систем, тимчасове зниження повноцінностіфункції стомлення необхідно. Без цього не буде удосконалювання функціональних систем, становлення нового рівнярегулювання, довгострокової адаптації студентів до розумових та фізичнихнавантажень.
Важливовідгородити учнів від надмірного стомлення, раціонально організувати заняття,підвищити рухову активність та забезпечити ефективний відпочинок [27,28].
Зміна рівнів показників розумової працездатності залежить івід кількості занять. Наприклад, при шести і навіть п’яти заняттях рівеньпоказників становить на 18-22% нижче,ніж при чотирьох. Швидкість роботи залишається відносно високою:. до кінцянавчання при чотирьох заняттях і зменшується при шести.
Виділяють три групи психолого-педагогічних факторів, щовпливають на об’єм тазміст учбового навантаження студентів. Перша з них визначає, що характеризуютьучбовий процес з даного предмету та включають програму, підручники, планування занять,діяльність викладача ту студента, які визначаються прийнятою методикоюнавчання. До другої відносяться фактори, що зумовлюють умови навчання уконкретному закладі (розклад занять, додаткові роботи). Третю групу складаютьфактори, що характеризують самого студента з точки зору сформованості учбовихвмінь та навичок, а також рівня психічного розвитку і фізіологічного стану йогоорганізму. Авжеж, фактори, що відносяться до різних груп, взаємопов’язані міжсобою і цей зв’язок необхідно враховувати, якщо роздивлятися учбовий процес тасупутні йому явища в динаміці.
Вирішуватипитання про розподіл навантаження по дням тижня слідує з урахуванням даних,отриманих фізіологами з динаміки працездатності студентів, зі змінфізіолого-гігієнічних показників, які характеризують показники їх організму[29,30,31].
Більшскладним є питання про причини виникнення в ході учбового процесуперевантаження в тих випадках, коли матеріал, що вивчається відповідно допрограми, відповідає як навчальному плану, так і можливостям студентів.
Центральною ланкою учбово-виховного процесу є заняття. Томуважливим стає питання про те, як слідує будувати заняття, з тим, щоб не допуститивиникнення перевантаження студентів. З цією метою треба звертати особу увагу напобудову заняття, його окремі компоненти, на виявлення того, який вплив вониможуть здійснити на об’єм домашнього навантаження студентів.
Для усунення перевантаження студентів домашньою роботоюшляхом перенесення центра тяжіння учбового навантаження на заняття потрібні обґрунтованірозрахунки часу на різні види учбової роботи, що виконується в ходіприготування домашнього завдання з кожного предмету, з допомогою яких викладачможе регламентувати учбове навантаження групи і кожного студента окремо.Необхідно також з’ясувати, яку частку в стомленості студентів може вносити самаучбова робота, а яку — різноманітні минущі фактори, що супроводжують процеснавчання: психічний і фізіологічний стан студентів, що є наслідком недотриманняфізіолого-гігієнічних норм у вузі та вдома, небажання навчатися, страх передотриманням незадовільної оцінки, перед іспитом та ін. [27,32].1.3 Здоров’язберігаючі технології та сучасна системаосвіти
Вумовах, коли освіта стала загальною, а професія викладача масовою, надіятися наіндивідуальну майстерність педагога стає все складніше. Тому зараз педагоги таметодисти ведуть активні пошуки дидактичних засобів, котрі могли б зробитипроцес навчання схожим на добре відрегульований механізм. Ще Я.А.Каменськийпрагнув знайти такий загальний порядок навчання, при якому воно здійснювалосяби за єдиними законами людини та природи. Тоді навчання не потребувало біншого, окрім митецького розподілу часу, предметів та методів. Про актуальністьтакого підходу до освіти — технологічного, з яким методисти звертаються донових для них понять — педагогічні технології, технології навчання, освітнітехнології (an educational technology).
З’ясуватипоняття «здоров’язберігаючі освітні технології» представляється коректним, виходячиз «родового» поняття «освітні технології». Якщо останні відповідають на питання«як вчити?», то логічною буде відповідь: так, щоб не наносити шкоди здоров’юсуб’єктів освітнього процесу — студентів та педагогів.
Термін«здоров’язберігаючі освітні технології» (ЗОТ) можна роздивлятися і як якіснухарактеристику любої освітньої технології, її «сертифікат безпеки дляздоров’я», і як сукупність тих принципів, прийомів, методів педагогічноїроботи, котрі доповнюючи традиційні технології навчання та виховання, наділяютьїх ознакою здоров’язбереження» [33].
Близькимидо ЗОТ є медичні технології профілактичної роботи, що проводиться в навчальнихзакладах. Прикладами такої роботи слугує диспансерізація, вакцинація студентів,контроль за строками щеплень, виявлення груп медичного ризику та ін… Цядіяльність також направлена на збереження здоров’я студентів, профілактикуінфекційних та інших захворювань, але вже не з допомогою освітніх технологій.
Існуєнемало можливостей конструктивної взаємодії педагогів та медиків в їхній спільній роботі по збереженнюта укріпленню здоров’я студентів. Медичний підхід до здоров’язбереження, щореалізується в рамках профілактичного напрямку, від психолого-педагогічноговідрізняється не тільки методами та професійною підготовкою фахівців, але ітим, що звільняє людину від відповідальності за своє здоров’я, передаючи цювідповідальність лікарю, медицині. Протилежний підхід — в мобілізації почуття відповідальностілюдини за своє здоров’я, виховання постійної потреби турбуватися про нього (азначить і про здоров’я інших людей). Формування в студентів відповідальності, втому числі і за своє здоров’я, виховний процес, котрий слідує роздивлятися вякості однієї з найважливіших задач закладів освіти [34,35].
Навчити молоду людину загальним принципам, сучасним системамта методам охорони та укріплення здоров’я, безумовно, — задача освітніхзакладів. А вже за консультаціями з приватних питань, за корекцією особистоїпрограми з урахуванням індивідуальних особливостей, з метою відновленняздоров’я, що похитнулося, людина може звернутися до медика (фізіолога,психолога), спеціаліста з питань здоров’я.
Таким чином, сучасний рівень цивілізації та культури висуваєв число найважливіших для людини пріоритетів завдання самій навчитися нехворіти, бути здоровим. Для системи освіти ця задача трансформується вімператив виконувати для досягнення цієї мети ті технології, якими якразволодіє педагог, психолог.
Постановка задач здоров’язбереження в освітньому процесі можероздивлятися в двох варіантах — задача-мінімум та задача-оптимум.Задача-мінімум і відповідає фундаментальному принципу медицини та педагогіки:«No посеге!» («Не нашкодь!»). Реалізація її робочої програми включає виявленняі каталогізацію факторів, що здійснюють або потенційно спроможні здійснитишкідливий (патогенний) вплив на організм студента — його фізичне, психічне(психологічне), репродуктивне, морально-духовне здоров’я, і, в майбутньому,усунення самих цих факторів або пом’якшення їх впливу на студентів тапедагогів. Відповідно, самі патогенні (або умовно патогенні) фактори, пов’язанііз вузом, освітнім процесом, можуть бути розділені на три групи: ті, щостосуються гігієнічних умов освітнього процесу (гігієнічні); обумовленіорганізацією навчання (організаційно-педагогічні) та пов’язані безпосередньо зроботою викладачів, адміністрації, співробітників освітнього закладу(психолого-педагогічні фактори) [36,37].
Такимчином, вирішення задачі мінімуму з використанням здоров’язберігаючих освітніхтехнологій полягає в забезпеченні таких умов навчання, виховання, розвитку,котрі не здійснюють впливу на здоров’я всіх суб’єктів освітнього пронесу.
Як вже зазначалося, на практиці виділяється 3 джерела загроздля здоров’я студентів та педагогів:
1.  Гігієнічні,середові фактори;
2.  Організаційно-педагогічніфактори;
3.  Психолого-педагогічніфактори.
ЗОТ в першу чергу стосується третьої групи факторів, щовисуває на перший план задачу формування відповідної компетенції у всіхробітників освітніх закладів. Але роздивлятися ЗОТ тільки як характеристикиробити викладача було б методологічною помилково. Занадто тісний взаємозв’язоквсіх вищезазначених факторів, особливо у відношенні ефекту, що досягається.Таким чином, ЗОТ можна роздивлятись як альтернативу загрозам здоров’ю, щовиходять зі всіх джерел, так чи інакше пов’язаних з виховним процесом.
Було би помилкою вважати турботою про здоров’я молодістворення тепличних умов, утримування його у навчальному закладі під своєрідним«ковпаком», що захищає від усіх шкідливих впливів. По-перше, це неможливопрактично, а, по-друге, що дуже важливо, в цьому-випадку, переступивши порігзакладу, підліток зіткнеться з тими впливами, котрі стануть для ньогонепереносними через неготовність до взаємодії з ними. Підготувати підлітка досамостійного життя, означає сформувати в нього адекватні механізми адаптації-фізіологічної, психологічної, соціальний Це і повинні робити навчальні закладичерез ЗОТ — тренуючи, навчаючи, виховуючи. Створення на заняттях моделейреальних умов життя — це ті мости, котрі дозволяють студенту в майбутньомувикористовувати отриманні знання, вміння та навички на практиці, а нетяготитися ними, як інформаційним баластом. Це мистецтво — підготуваннястудента до реального життя — визначає, в кінцевому рахунку, професіоналізмвикладача, є змістом «педагогічної адаптології», що роздивляється у певномуаспекті численні проблеми формування, збереження та закріплення здоров’я учнів,що складає один з теоретичних конструктів про ЗОТ [34,38,39].
Критеріємздоров’язберігаючих якостей освітніх технологій при вирішення з їх допомогоюзахисту від патогенних факторів буде наявність або відсутність погіршенняздоров’я студентів та педагогів, що знаходиться в очевидному взаємозв’язкузі-впливом таких факторів.
Задача-оптимум — це вирішення задачі-мінімум, а такожформування у студентів фізичного, психічного, морально-духовного здоров’я,виховання в них культури здоров’я, дієвої мотивації на ведення здоровогоспособу життя. Тоді більш правильним є визначення здоров’язберігаючих освітніхтехнологій як сукупності всіх заходів, що використовуються в освітньомупроцесі, технологій, не тільки зберігаючи здоров’я студентів та викладачів віднесприятливого впливу факторів освітнього середовища, але і сприяючих вихованнюу студентів культури здоров’я.
Завданняздоров’язберігаючої педагогіки — забезпечити випускнику навчального закладувисокий рівень здоров’я, сформувати культуру здоров’я [34,36].
В числі головних недоліків сучасної системи освіти в Україні,українських вузах — її авторитарність, що в деяких учбових закладів та в деякихвикладачів доходить до деспотизму. Втім, це стосується особливостей системиосвіти не тільки нашої країни. В деяких випадках неспроможність дотримуватися правилдисципліни, рухова розгальмованість, емоційна неврівноваженість нерідкозумовлені органічними мозковими або функціональними нервово-психічнимивідхиленнями, відносності яких педагогічні засоби безсильні.Саме авторитарна позиція заповнює нехватку професіоналізму, енергетичних та особистих ресурсіввикладача, та виконує компенсаторну роль [40].
Негативні сторониавторитарної позиції відомі: сковується ініціатива студентів, знижується рівеньпроявлення та розвитку креативності, знижується самооцінка, формується станхронічного стресу, як і у всіх випадках, коли людина відчуває залежність відіншого. Тривале перебування у такій ситуації призводить до формуванняпротестних реакцій, енергетика яких, поступово накопичуючись, може статипричиною несподіваного сплеску агресивності («немотивована агресія»). Виховнийже вплив психологічного тиску ззовні, формування таких рис характеру як нещирістьбезініціативність, безвідповідальність,сором’язливість та ін.
Звизначення здоров’язберігаючих освітніх технологій видно, що найважливішоюметою впровадження ЗОТ в освітній процес є формування культури здоров’я. Самена це повинні в значній мірі бути скеровані зусилля закладів та сім’ї, зурахуванням пріоритету в даному питанні виховання над освітою. Культура здоров’яповинна не вивчатися, а виховуватися. Психологічна основа цього — мотивація на введенняздорового способу життя. Невід’ємною частиною культури здоров’я єінформованість в питаннях здоров’я та здорового способу життя. Як домогтисяуспіху в житті, як не стати жертвою алкоголю або наркотиків — приєднавшись докультури здоров’я, за відповідями на ці питання дитина, підліток звертаєтьсясаме до викладача, спеціаліста. І тоді отримана від них інформація маємаксимальні шанси бути використаною на практиці [27,31,40].1.4 Соціально-гігієнічніаспекти здоров’я молоді
У цей час, за даними Всесвітньоїорганізації охорони здоров’я (ВІЗ), молоді люди становлять 30% населення земноїкулі -1 млрд. 445 млн. чоловік.
Єдиної точки зору відносно класифікаціївіків немає, хоча не викликає сумніву той факт, що в різних вікових групахфактори, що впливають на рівень здоров’я, виявляють різний вплив. Кожна віковагрупа відрізняється «персональними» характеристиками, обумовленими соціальноюроллю її представників. Виходячи зі спільності соціальних факторів, докатегорії молоді більшість дослідників відносить людей у віці від 16 до 29років. [42].
Поняття молоді як самостійної групинаселення зв’язане насамперед з досягнутої на розглянутий історичний момент їїсоціально-економічною зрілістю, а також із сукупністю особистісних особливостейі відмітних рис. Специфіка групи полягає в тому, що саме в цей періодзакладається фундамент ідейно-політичних, трудових, моральних позицій, а такожздоров’я людини.
Разом з тим длясоціально-демографічної групи, відносної до молоді, характерно максимальнечисло найважливіших переходів з одного соціального середовища в інше,позначуваних психологами як дезорганізація найближчого соціального середовища.До таких переходів ставляться закінчення школи, вступ у технікум, ВНЗ, початоквиробничо-трудової діяльності й т.п. Протягом цього періоду відбуваєтьсяформування родини, народження дітей, що також вимагає якісної перебудови всьогоукладу й ритму життя.
Контингент молоді неоднорідний — цеучні шкіл, ПТУ й коледжів, молоді робітники, студенти, значна частинаінженерно-технічного персоналу, працівників утвору, культури, сфериобслуговування, медичних установ. Кожна із цих груп має специфічні риси йособливості, які вимагають диференційованого підходу при визначенні форм іметодів збереження й зміцнення здоров’я.
З погляду демографічної ситуації, щоскладається сьогодні, слід зазначити, що протягом найближчих 2-3 десятилітьвідбувається безперервне зменшення частки молодих у віковій структурінаселення. Іншими словами, процес демографічного старіння буде тривати, а темпиприросту загальної чисельності населення падати[44].
Молодь у віці 16 — 29 років (76%населення) зайнята в суспільнім виробництві нашої країни, однак серед усіхпрацездатних громадян рівень зайнятості молоді найнижчий, тому що ця групаполягає не тільки із працюючих, але й з учнів. Найбільше число учнів припадаєна вік 16 — 24 роки, причому майже всі із них вчаться з відривом відвиробництва.
На частку молодих людей, що поєднуютьроботу з навчанням, випадає значне навантаження, яке відбивається згодом наздоров’я людини, його нервово-психічному стані, а в остаточному підсумкупозначається на трудовому потенціалі в більш старших віках. Часом комбінаціяпраці з навчанням негативно впливає й на сімейно-шлюбні відносини, знижуєнароджуваність.
Молодь відіграє особливу роль уформуванні трудового потенціалу країни. Це найбільш мобільна частина трудовихресурсів. Саме за її рахунок оновляється робоча сила, змінюється професійний іутворювальний склад працівників, значною мірою забезпечуються кадрами новівиробництва.
Молодіжному контингенту належитьпровідна роль у міграційних процесах і в перерозподілі працюючих між галузями.У країні щорічно міняють місце проживання понад 20 млн. чоловік, більшу частинуяких становлять обличчя у віці до 30 років. Відомо, що мігранти піддаютьсябільшому ризику захворювань (адаптація до нового місця проживання вимагаєпевних резервів здоров’я). Для них характерні більш низька народжуваність, більшачастота зловживання алкоголем, високі показники захворюваності. Міграційнарухливість населення — найважливіший демографічний фактор, що виявляє вплив наздоров’я молоді.
Молодь — майбутнє країни, але вонанесе відповідальність і перед сьогоденням. Її віддача суспільству в умовахприскорення соціально-економічного розвитку країни потрібна вже зараз. І тількиздоровіша, фізично міцна молодь у стані впоратися з покладеними на неїзавданнями.
Здоров’я кожного нового покоління повсіх параметрах повинне бути краще, чим попереднього. Це непорушна істина.Разом з тим на нові покоління людей, їх здоров’я й працездатність діють такіфактори, про існування яких кілька десятиліть назад і не підозрювали. Причомурізні фактори внутрішнього й зовнішнього середовища, що провокують виникненняабо несприятливий плин різноманітних захворювань, починають інтенсивно діятивже в молодому віці й позначаються як фактори ризику.
Науково-технічний прогрес приводитьдо зміни умов і прискоренню темпів праці й життя, суттєво й швидко міняєнавколишню людину середовище. Прискорюваними темпами розвивається економіка,наука, техніка. Ріст міст автоматизація, що стрімко зростає, і механізаціявиробничих процесів, зниження фізичної й підвищення нервово-психічногонавантаження, розвиток засобів транспорту й зв’язки, інформаційний бум — усе церазом узяте створює нове екологічне, психологічне й соціальне середовище, уякім живе сучасна людина [44,45].
Це середовище безпосередньо впливає,з одного боку, на здоров’я молоді, виникнення й поширення в її середовищірізних захворювань і, з інший, — на можливості їх профілактики й лікування.Таким чином, об’єктивні зміни в характері праці й життєдіяльності людейпідвищують рівень вимог до підтримки, збереження й зміцненню здоров’я.
Час, у якім ми живемо, стало часомвеликих змін і перетворень. Перехід з екстенсивного шляху розвитку народногогосподарства на рейки інтенсивного виробництва сполучений з підвищеннямефективності й продуктивності праці на кожному робочім місці, максимальноювіддачею від кожного працюючого, реалізацією всіх наявних ресурсів. Змінюєтьсяроль людини у виробництві, зростає значення складної розумової праці,розширюється можливість творчого додатка сил. У зв’язку із цим неминучезагострення проблем, пов’язаних із забезпеченням високого рівня здоров’ясучасних і майбутніх поколінь людей, їх адаптацією до швидко мінливих умовсоціального й природного середовища.
У цей час молодь зустрічається ще зоднієї немаловажною проблемою — це безробіття.
Безробіття — одна з головних причин,що створюють непевність у житті, що ведуть до розчарування й розпачу, — найбезпосереднішим образом впливає на здоров’я. Статистика свідчить, що рістбезробіття на 1% спричиняє ріст самогубств на 4,1%, а числа з душевнохворих на3,4%. Однак у цей час діють фактори, які, породжуючи цілий ряд проблем,впливають на стан здоров’я молодих людей безвідносно до їхнього проживання врізних соціально- економічних формаціях[44].
До негативних тенденцій у станіздоров’я населення економічно розвинених країн ставиться тенденція«омолодження» захворювань: ті хвороби, які порівняно недавно зустрічалися лишев старших вікових групах тепер нерідкі у молодих людей. Спостерігається виразнезниження середнього віку, що занедужують багатьма хронічними хворобами, щонаносить величезний економічний і соціальний збиток суспільству.
У першу чергу це ставиться досерцево-судинних захворювань. За даними ВІЗ, за 10 років в 23 країнах мирусмертність від них і головним чином від ішемічної хвороби серця зросла вмолодих чоловіків на 5 — 15%.
Радянськими вченими такожвідзначається значний ріст серцево-судинних захворювань у молодому віці. Тількиза одне п’ятиліття відбувається збільшення їх частоти в 2 — 2, 5 рази .
Тенденція омолодження торкнулася йінших захворювань, пов’язаних зі способом життя сучасної людину. До нихналежать хвороби шлунково-кишкового тракту, ендокринної системи й ін.
За матеріалами обстеження чоловіківпрацездатного віку, що страждають хронічними захворюваннями, було встановлено,що серед хворих виразковою хворобою шлунка й дванадцятипалої кишки 10,7 %становили молоді чоловіки у віці 20 — 30 років[43,44,45].
Дане захворювання чревате раннімнастанням інвалідності, що віднімає в людей молодого, що цвіте віку можливістьповноцінно жити й трудитися. Переважна більшість хворих виразковою хворобоюшлунка й дванадцятипалої кишки (73 %) первинно визнаються інвалідами вмолодому, найбільш працездатному віці — до 40 років, причому кожний четвертий зних у віці до 30 років.
Крім виразкової хвороби, значнопоширені серед молоді жовчнокам’яна хвороба, хронічний гастрит, дуоденіт.
Протягом останнього десятиліттявиявилася тенденція до збільшення частоти гіпертонії серед студентів. Так,частота гіпертонічних станів у студентів підвищилася з 12,1 до 19,2%.Поширеність підвищеного артеріального тиску у віці 10 — 17 років становить 9 — 15% [44].
Головною причиною смерті молодихчоловіків в економічно розвинених країнах є нещасні випадки й травми. Великесоціально-економічне значення цієї, проблеми, тому що основною причиноюінвалідності чоловіків до 30 років служить виробничій травматизм.
При аналізі обертаності населення замедичною допомогою за віком і підлоги було виявлено, що найменший рівеньзахворюваності припадає на вік 15 — 19 років: 554,6 випадку захворювань на 1000людей, причому в чоловіків менше, чим у жінок (відповідно 497,6 і 589,7). Однакдо 20 — 24 рокам рівень захворюваності піднімається до 1086,1. Підйомвідбувається як у чоловіків (986,6), так і в жінок (1152,4).
Аналіз стану здоров’я деякихсоціальних груп молоді показує, що з 1000 учнів ПТУ в школярів 601 єздоровішими, 227 — практично здоровішими й 172 — хворими, серед 1000 студентівтехнікумів відповідно 411, 337 і 252 і серед 1000 студентів вузів 381 здорові,377 практично здорові й 242 хворі.
Поширення патологічних станів середмолоді має ряд закономірностей, пов’язаних з функціональним станом організму,особливостями способу життя, а також організацією медичної допомоги. Серед осібу віці 15 — 19 років найбільше часто поширені хвороби нервової системи ворганів почуттів, травлення в подихи. Поглиблений аналіз перерахованих класівхвороб по нозологічних формам показує, що у віці 15 — 19 років найбільше частозустрічаються аномалії рефракції, пародонтоз, карієс в інші хвороби зубів,хвороби опорного апарата, гіпертрофія мигдалин і хронічний тонзиліт. Значнучастку в структурі становлять неврози, нетоксичний зоб і тиреотоксикоз,гіпертонічна хвороба, запальні захворювання бруньок[43].
При порівнянні захворюваності попідлозі відзначаються значні коливання: у чоловіків найбільше частовідзначаються виразкова хвороба шлунка у дванадцятипалій кишки, хронічнібронхіт і пневмонія, інфекція бруньок, цукровий діабет, гіпертонічна хвороба; ужінок — нетоксичний зоб, тиреотоксикоз, дисфункція яєчників, авітамінози й іншірозлади харчування, гіпертрофія мигдалин, хронічний тонзиліт.
Серед хвороб сечостатевої системи вжінок значну частку становлять хронічні цервіцити й інші захворювання шийкинатчи, гострі та хронічні сальпінгіти й офорити, патологія вагітності.
У середньому протягом працездатноговіку кожний чоловік переносить 34,9 захворювання, а кожна жінка — 36,3. З них увіці 15 — 29 років у кожного чоловіка виникає 8,1 захворювання, у кожної жінки- 9,6. Із загального числа захворювань в 15 — 29-літньому віці 25,9% учоловіків і 29,2% у жінок становлять гострі респіраторні захворювання. Часткапрактично здоровіших осіб у віці 15 — 19 років серед чоловіків становить 52%серед жінок-47,6% а в 55 — 59 років відповідно 3,5 і 1,0%, що ще раз наочнодоводить теза про необхідність початку первинному профілактика більшостізахворювань у можливо більш молодому віці[44].
Значну роль у стримуванні клінічнихпроявів більшості захворювань відіграють потужні компенсаторні й адаптивнімеханізми молодого організму. Вони не дають перейти факторам ризику границю«здоров’я — хвороба». Але як тільки цей вплив починає перевищувати граничнізначення, виникають ознаки захворювання.
Фактори ризику ряду хронічнихзахворювань починають формуватися в дитячому й підлітковому віці й до 20 — 29рокам їх поширеність різко зростає. У цьому віці артеріальна гіпертонія є вже в5,6% чоловіків а 1,1% жінок, надлишкова маса тіла — в 6% чоловіків і 1,1%жінок, порушення ліпідного спектра крові — в 114% чоловіків а 8,3% жінок,паління — в 65,2% чоловіків і 21,2% жінок .
Тут слід особливо підкреслити, щоздоров’я людини значною мірою залежить від нього самого. Здоров’я — це тавершина, на яку повинен піднятися сам. Усі соціально-економічні перетворення,зусилля по вдосконалюванню медичної допомоги практично будуть зведені на немаєпри неправильнім відношенні молоді до свого здоров’я[45,46].
Серед молоді поширене неправильнеуявлення про те, що хвороби приходять у старості, коли активне життя вжезакінчилося. Роль молодих людей у підтримці й зміцненні власного здоров’я сьогоднімінімальна, тим більше що ніяких витрат у зв’язку із хворобою нести недоводиться. Та обставина, що держава повністю бере на себе всі витрати повідновленню загубленого здоров’я і його збереженню, народжує утриманськупозицію. Формується зовсім необґрунтована впевненість у тому, що здоров’ягарантоване саме по собі молодим віком, що будь-які позамежні навантаження,грубі порушення харчування, режиму дня, недостатня фізична активність, стреси йінші фактори ризику « по плечі» молодому організму, що він упорається з усімавипробуваннями, що випали на його частку. Однак це далеко не так, і сьогодні вмолоді все частіше й частіше відзначаються захворювання, які раніше були долеюосіб більш старшого віку. Сама думка про те, що здоров’я не розтрачується, залишаєтьсянепорушним, народжує абсолютно неправомочну самозаспокоєність і завдає шкодиздоров’ю молоді[44,43].
З’явився навіть спеціальний термін — медична активність, що означає відношення до власного здоров’я й здоров’юнавколишніх. Ю. П. Лисицын (1998) дає наступне визначення: « Під медичноюактивністю, що є одним з елементів способу життя, розуміється відношення досвого здоров’я й здоров’я інших людей, виконання медичних приписань іпризначень, відвідування лікувально-профілактичних установ і ін.».
Медична активність як один знайважливіших елементів способу життя пряно впливає на стан здоров’я людину.При оцінці впливу на здоров’я 30 різних факторів було встановлено, що серед нихдомінують суб’єктивні: відношення людину до медичної допомоги, до свого здоров’яй здоров’ю оточуючих людей[42].
Дослідження останніх років, на жаль,змушують переконатися в тому, що медична активність населення, молоді зокрема,залишається вкрай низкою. Причому низка вона як у здоровіших, так і у хворихлюдей. Проявляється низька медична активність по-різному. Наприклад, унебажанні населення брати участь у профілактичних оглядах. Тим часом смертністьсеред людей, що відмовилися від участі в медичнім обстеженні на виявленняішемічної хвороби серця ближче всього до такої в групі високого ризику, що даєпідставу відмова від обстеження розцінювати як фактор ризику ішемічної хворобисерця [42.44].
Байдужне або негативне відношеннямолоді до профілактики хвороб формується, з одного боку, внаслідок однотипностій стандартності профілактичних рекомендацій. З іншого боку, воно обумовленеявним нерозумінням усіх грізних наслідків і ускладнень, що виникають якнаслідок розвиненого захворювання. Наприклад, у більшості випадків початковастадія ожиріння самою людиною не розцінюється як захворювання, що ускладнюєтьсянадалі серйозними порушеннями здоров’я. За медичною допомогою звертаєтьсявсього лише 5,5% таких хворих. 18,5% хворих інфарктом міокарда переносять йогогостру стадію «на ногах», навіть не підозрюючи, наскільки вони серйозно хворі [47].
Для того щоб відповідати сучаснимвимогам і бути готовим до змін умов виробництва ( як матеріального, так ідуховного), мало мати лише високий рівень утвору й культури, глибокимипрофесійними знаннями й навичками, необхідно мати ще й міцне здоров’я. Безнього недосяжне все інше, тому здоров’я повинне стати для молоді одним ізпріоритетів у шкалі соціальних цінностей.
Про те, наскільки реальний стан справдалеко від ідеального, говорять результати соціологічних досліджень. От як,наприклад, розподіляються ціннісні орієнтації робочої молоді: 1 — успіхи вроботі; 2 — гарні відносини в колективі; 3 — повага з боку товаришів; 4 — обрання в керівні органі; 5 — високий матеріальний рівень життя; 6 — умінняприносити людям користь; 7 — високі моральні якості, рівень культури; 8 — дружба із цікавими людьми; 9 — успіхи у творчості; 10 — незалежність від інших;11 — гарна родина.
Факт залишається фактом — проздоров’я ніхто не згадав. І тільки серед причин, що перешкоджають повномувикористанню можливостей дозвілля, на 7-е місце було поставлено погане здоров’я[45].
Ціннісні орієнтації є компонентом нетільки свідомості, але й поведінки. Від того, які цільові настанови людейреалізує у своїй поведінці, залежить його спосіб життя.
Науково-технічний прогрес, подальше прискореннясоціально-економічного розвитку нашої держави пред’являють до здоров’я молодіпідвищені вимоги. Потрібні більш інтенсивні заходи для його відновлення,збереження й зміцненню. Враховуючи, що в джерел виникнення багатьох захворюваньлежать фактори ризику, пов’язані зі способом життя людину й керовані їм (тобто, що піддаються цілеспрямованим змінам), необхідно зробити найважливішийвисновок: ми можемо впливати на своє здоров’я, зберігати й зміцнювати йогошляхом формування відповідного способу життя. Ми повинні вести боротьбу заздоров’я здоровіших, за здоровіший спосіб життя всієї молоді[44].1.5Захворюваність студентів, що навчаються в навчальних установах
За наявними даними, у середньому в кожного майбутньогостудента перед вступом у ВНЗ було 1,6 захворювань, зареєстрованих у дитячі йшкільні роки. Деякі із цих хвороб певною мірою турбували студентів дотепер. Уструктурі зазначеної патології провідну роль відіграють хвороби органів подиху,на які доводиться половина від загального числа зареєстрованих припрофілактичних оглядах захворювань. Друге рангове місце займають інфекційніхвороби, якими в шкільному віці перехворів кожний восьмий студент. Далі йдутьхвороби органів травлення, око й придаткового апарата, а також травми. Щостосується захворюваності студентів у періоді навчання, то її рівень єпорівняно низьким. Так захворюваність по обертаності студентів на 1-3 курсах усередньому 295,0 випадків на 1000 людей відповідного контингенту. У їїструктурі основне місце відведене також хворобам органів подиху. На цьому тлівідзначається поступове збільшення частоти захворювань органів травлення,сечостатевої системи, хвороб крові й ендокринної системи.
Результати комплексних медичних оглядів, проведенихбригадою фахівців у складі терапевта, хірурга, окуліста, отоларинголога йневропатолога, дозволяють зробити наступний висновок:
1) накожного студента з обстеженого контингенту доводиться 0,19 захворювань абовідхилень у стані здоров’я;
2) уструктурі захворюваності домінують хвороби кістково-м’язової системи, око і їхпридаткового апарата;
3) відзначаєтьсявисока частка хвороб системи кровообігу, органів подиху й травлення.
Особливе місце в дослідженні захворюваності авторивіддають взаємозв’язкам між заняттями спортом, станом здоров’я й успішністюстудентів. Отримані ними дані свідчать про те, що більшість із них (двітретини) досить здорові для того, щоб відвідувати основні групи занятьфізкультурою. Проте кожний третій студент є носієм хронічного захворювання, щодозволяє йому відвідувати тільки групу ЛФК. Згідно отриманим даним, 64,7%обстежених студентів взагалі не займаються спортом[42,46,48,49].
Виявлена наявність зворотньої кореляції між здоров’ямй успішністю: частка здоровіших студентів, що не перенесли захворювання,зростає по мірі пониження встигаємості. Серед встигаючих на «добре» і«відмінно» здорові 2 студента з 3, на «задовільно» — 3 з 4.
У структурі захворюваності встигаючих на «відмінно» і«добре» перші місця займають нозології обумовлені високому навчальним навантаженням:сколіоз і міопія. Для встигаючих на «задовільно» характерна низька частота їхзагальної захворюваності – в 2 рази нижче, чим в «відмінників», і більш ніж в 5раз нижче, чим в «ударників». На перших місцях перебувають хвороби органівподиху й органів травлення. Для них характерна вкрай низька частка хвороб ока іїх придаткового апарата й хвороб кістково-м’язової системи.
Результати вивчення фізичного розвитку показали, щогармонічним воно є лише в 44,6% студентів, дисгармонійним – в 31,4% і різкодисгармонійним – в 24%. Середні, нижче середнього й низького росту студентимають більшу ймовірність надлишку маси тіла, тоді як на високі й вищесереднього зросту студентів слід звернути підвищену увагу в плані вирішенняпроблем дефіциту маси тіла. Таким чином, більшість студентів потребуютьрегулярного проведення лікувально-реабілітаційних і профілактичних заходів.
Дослідження особливостей способу життя показало, щокурять 28,4% опитаних студентів, а зловживає спиртними напоями – 36%.Тривожність цієї інформації підвищується при порівнянні з іншими компонентамиздоровішого способу життя: займаються фізичними вправами, роблять зарядкутільки 20,5% опитаних, відвідують спортивні секції – 6,8%, займаються бігцем зпідтюпцем – 2,5%, намагаються дотримувати режиму дня – 17,8%, стежать за своїмхарчуванням — 14,5%, регулярно консультуються з лікарем – 8,3% і, нарешті, підчас канікул виїжджають у вдома відпочинку й санаторії – 5,9%.[41,42].Згідно з результатами досліджень, причина наявності шкідливих звичок устудентів – стреси, викликані перевантаженістю навчальних програм,невпорядкованістю побуту й дозвілля, відсутністю нормальних механізміврелаксації, украй необхідних при такій інтенсивній роботі, як засвоєннясучасних навчальних програм. Але переважна більшість студентів віддаютьперевагу пасивним формам дозвілля. Активні форми відпочинку – заняття спортом,робота в саду, робота на присадибній ділянці – залучають у сукупності тількимала кількість студентів. Використовувані студентами механізми релаксації,форми дозвілля вкрай недостатні для компенсації витрат нервової, психічноїенергії, необхідних для успішного навчання.
При цьому медична активність студентів перебуває нанизькому рівні. Незважаючи на те, що цінності здоров’я в переважної більшостістудентів належать до основних, багато в чому це носить формальний характер, невідбиваючись на реальній гігієнічній поведінці.
Зложилася важка ситуація, що характеризується тим, щов цілому молодь України, яка по логіці повинна бути найбільш здоровішою частиноюсуспільства, такою не є. Положення збільшується тим, що в цей час знижена увагасуспільства до здоров’я молоді, тому що скорочене число профілактичних оглядів,не діє система диспансерного спостереження, знижений науково-дослідний інтересдо проблем молодого покоління [44].
Дослідженнями ряду авторів за даними прозахворюваність по обертаності показане що, найбільш високі середньорічні темпиприросту відзначаються по хворобах нервової (34,8%) і сечостатевій (30,4%)систем. Наступні рангові місця по середньорічних темпах приросту займаютьзахворювання органів травлення (17,8%), кістково-м’язової системи й сполучноїтканини (8,5%), системи кровообігу (8,3%).[46,47]
Характерною рисою є висока схильність до хронизаціїпатологічного процесу. Поряд із цим автори відзначають відносно невисокісередньорічні темпи приросту показника по класу хвороб органів подиху. Істотнийріст захворюваності по обертаності хворобами органів травлення, сечостатевий інервової систем також відзначається при її вивченні в динаміку навчання з I поIV курс.
При вивченні даних поглиблених медичних оглядіввиявлені найбільш високі середньорічні темпи приросту хвороб органів подиху(42,3%) і сечостатевої системи (3,5%). Істотний внесок у формування високогорівня хронічної захворюваності й морфо функційних відхилень вносять хворобикістково-м’язової й сполучної тканини, системи кровообігу й нервової системи,середньорічні темпи приросту по яких склали 18-24,8% .
Аналіз структури захворюваності також виявляє широкийспектр захворювань і тенденцію до збільшення числа студентів із хронічнимизахворюваннями. Найбільше часто студенти звертаються з гостримиреспіраторно-вірусними інфекціями (ГРВІ), 2-е місце по обертаності займаютьангіна й гострий бронхіт, менша кількість студентів іде із захворюваннямисечостатевої системи. Причому, як показують результати досліджень,спостерігається тенденція до росту захворюваності, як у цілому, так і поокремих видах захворювань [46,50].
Аналіз структури відвідувань лікаря виявив найбільшеїхнє число в студентів I і II курсів в основному у зв’язку із хворобами органівподиху, нервової системи й органів почуттів (переважно синдром вегетативнихдисфункцій). У старшокурсників ріст числа відвідувань обумовлений хворобамиорганів травлення, кістково-м’язової системи й травмами, що, найімовірніше,пояснюється порушеннями харчування, перенапругою й зривом адаптаційних системчерез більш тривале навчання у Вузі.
При аналізі захворюваності з тимчасовою втратоюпрацездатності (ТВП), частота видачі довідок склала 25-35%. Відзначаєтьсясезонна спрямованість захворюваності з найбільшими показниками у вересні,березні й квітні. Рівень захворюваності з ТВП у середньому склав 32,8 випадкутимчасової непрацездатності (на 100 студентів). Близько 60% склали студенти I іII курсів. У структурі захворюваності переважають простудні хвороби (73,1%);наступні рангові місця займають хвороби органів травлення й зубів,серцево-судинна патологія, захворювання бруньок і сечовивідних шляхів .
Прямим показником здоров’я, як відомо, є фізичний розвиток,у результаті вивчення якого виявлено, що гармонічним воно є лише в 54,6%студентів, дисгармонійним – в 31, 4% і різко дисгармонійним – в 14% студентів.Середня маса тіла студентів склала 62,2кг, довжина тіла – 173см, окружністьгрудної клітини – 76,1см. У студентів середнього, нижче середнього й низькогоросту є більша ймовірність надлишку маси тіла, тоді як у високих студентівіснує ризик розвитку дефіциту маси тіла.
Таким чином, майже половина обстежених студентів попоказниках фізичного розвитку й захворюваності потребують перекладу впідготовчу або в спеціальну фізкультурну групу, або повністю повинні звільнятисявід занять по фізкультурі [47,49,50].
Загальновідомо, що здоров’я на 50-55% залежить відспособу життя людини, значить можна вважати, що генеральною лінією формування йзміцнення здоров’я є здоровіший спосіб життя. Спосіб життя студентської молодініяк не можна назвати здоровішим. Як показують проведені дослідження спосібжиття студентів характеризується високою поширеністю негативних стереотипівповедінки й низкою фізичною активністю.
Особливістю гендерних тенденцій є велика питома вагадівчат з незадовільним рівнем рухової активності (46,9 – 63,6%), наявністьшкідливих звичок (41,4 – 45,1%) у порівнянні з юнаками. Спосіб життя юнаків характеризується:наявністю психоемоційного стресу (87,5-87,8%), недостатнім перебуванням насвіжім повітрі (88,9-90,6%), недостатньою тривалістю сну (37,5-44,4%),незадовільною медичною активністю (19,8-26,3%). До специфічних особливостейспособу життя студенток у цьому плані можна віднести читання ночами (51,3%),прийняття їжі перед сном (48,6%), недостатній рівень рухової активності(71,7%), наявність проблем в особистім житті (48,9%), уживання алкоголю посвятах (81,2%), паління (7,7%).
При цьому слід зазначити, що, незважаючи на доситьвисоку поширеність шкідливих звичок серед студентів, тільки половина з нихнамагаються боротися з ними.
У цілому повсякденна поведінка й життєвий укладстудентської молоді як особливої соціальної когорти населення, об’єднаноїспецифічними умовами навчальної діяльності, віковими закономірностямифункціонування організму, обумовлюють специфіку способу життя. У загальномувиді йому властиві незадовільний рівень рухової активності, наявність шкідливихзвичок, недостатня тривалість сну й перебування на свіжім повітрі,нераціональне харчування, постійний і періодичний психоемоційний стрес. Крімтого, досить значна питома вага студентів з незадовільною медичною активністю.
Встановлено, що студенти недостатньо використовуютьефективні компоненти по забезпеченню здоровішого способу життя. Так, регулярнупрофілактику стомлення й щоденне відновлення після роботи проводять тільки25,15% студентів, раціональний добовий режим дотримують тільки 22,15%студентів, що гартують процедури використовують 25,98%, а антистресові заходи –18% [42,45,47].
Проаналізувавши отримані дані, можна сказати, щоціннісні орієнтації, зв’язані зі здоров’ям і веденням здоровішого способужиття, поки ще не зайняли належного місця в системі цінностей студента. Це викликаєзаклопотаність, тому що відсутність відповідної орієнтації в поведінці збільшуєрозрив, що утворюється між реальним статусом і способом життя студентів, зодного боку, і вимогами життя – з іншої. Для ліквідації такої розбіжностінеобхідно проводити комплексну роботу з формування здоровішого способу життя вродині із залученням різних суспільних інститутів. Таким чином, критичні явищав стані здоров’я, нездоровий спосіб життя й поширеність шкідливих звичокдиктують необхідність пошуку нових шляхів формування здоров’я студентськоїмолоді[45].
2.ЗАВДАННЯ, МЕТОДИ ТА ОРГАНIЗАЦIЯ ДОСЛIДЖЕННЯ
Мета нашого дослідження полягає в тому, щоб за допомогою анкетуваннявиявити можливі порушення стану здоров’я у студентів. Оцінити рівень фізичногоздоров’я та фізичної підготовленості за допомогоюкомп’ютерної програми«Оберіг». Та також провести скринінг — тестування з метою профілактики донозологічногоконтролю за станом здоров’я студентів.2.1 Завданнядослідження
1. Проаналізувати захворюваність студентів на основі результатівїх диспансерного обстеження;
2. Оцінити рівень фізичного здоров’я юнаків і дівчат за допомогоюсучасних валеометричних методів;
3. Провести скринінг – тестування здоров’я студентів;
4.Співставити результати медичного, валеантричного і моніторинговогообстежень юнаків і дівчат.2.2 Методидослідження
Для вирішення поставлених завдань в роботі були використанінаступні методи дослідження:
1.аналіз та узагальнення літературних джерел;
2.аналіз статистичних даних;
3.анкетування;
4.методи математичної статистики.
Скринінг– тестування здоров’я студентської молоді проводили за допомогою методики,запропонованої співробітниками Республіканської НДЗ охорони здоров’я тапідлітків [51].
Анкета- скринінг
стануздоров’я студентів (Г.Н Даніленко та інші 1996)
Відповідіна передбачувані питання, необхідні для своєчасного виявлення у Вас можливихпорушень стану здоров’я. Під час відповідей аналізуйте, будь ласка, свій станпротягом останніх декількох місяців і враховуйте те, що Вам у найбільшій мірівластиво. Якщо Ви готові відповісти на запитання «Так», укажіть номер, що буденазваний наприкінці питального речення.Чи вважаєте Ви, що стан Вашого здоров’я за останнім часом погіршився? Чи змінився у Вас апетит (значно підвищився або понизився)? Чи трапляються у Вас напади нудоти? Чи буває у Вас: печія? -блювота? -відрижка? -відчуття гіркості в роті? -неприємний смак у роті? Чи бувають у Вас неприємні відчуття в животі? Чи бувають у Вас запори або поноси? Чи турбує Вас біль у животі, що виникає без особливої причини? Чи турбує біль у животі, коли Ви голодні? Чи зауважували Ви у собі наявність нальоту? Чи турбує Вас зубний біль? Чи бувають у Вас кровотечі з ясен під час чищення зубів? Чи буває у Вас неприємний з рота? Чи трапляється у Вас періодично, без істотної причини невелике підвищення температури (37.0-37.2°С)? Чи буває слабість, розбитість ранком? Чи обертали Ви увага на наявність у себе слинотечі ранком або вночі? Чи вважаєте Ви себе дратівливим? Чи зауважуєте Ви в себе сонливість удень, значну утому наприкінці дня? Чи зауважували Ви в себе болю в області серця при фізичних навантаженнях? Чи мерзнете Ви безпричинно (відчуття вогкості й холоду)?
Чи зауважували Ви в себе:
— погіршення зору при поганому висвітленні? — збільшення часу звикання зору при переході від світла до темряви? — зменшення сльозовиділення (сухість око)? — зміна форми й кольори нігтів, їхня крихкість? — поява блідо-сірого відтінку шкіри? — крапкові крововиливи на передпліччях і щиколотках? — поява почервоніння й набряклості ясен?: — сухість, відшелушення шкіри? — значне випадання волосся? — неприємні відчуття болю, ваги в ногах? — почервоніння шкіри на кистях? — відчуття збільшеного, набрякшого язика? — наявність дрібних тріщин язику? — збліднення губ із червоною облямівкою по лінії змикання? — поява тріщин і скоринок у куточках рота? — підвищене сльозовиділення, світлобоязнь? — часті нежиті? Чи зауважували Ви в себе, що погано розрізняєте заходи? — легка поява синців? — часта поява фурункулів? Чи трапляться у Вас періодично, без істотної причини поганий настрій? Чи зауважували Ви в себе: підвищену чутливість ніг до холоду? — хворобливість п’ят піл час ходіння? — посилений ріст волосся на тілі? — часта поява «гусячої шкіри», не пов’язане із впливом холоду? — набряклість піл очами ранком? Чи турбує Вас періодичний біль у попереку? — унизу живота? — утруднення піл час сечовипускання? — періодичний біль без видимої причини в області серця? Чи зауважували Ви в себе напади посиленого серцебиття? — непритомні стани? Чи турбує Вас запаморочення, що виникає періодично? — потемніння в очах? Чи зауважували ви в себе неприємні відчуття в області серця: перебої, завмирання? Чи погано Ви переносите їзду в транспорті? — перебування в задушливих приміщеннях? Чи погано Ви переносите охолодження (відчуття холоду із тремтінням м’язів)? Чи зауважували Ви в себе таке відчуття, що не вистачає повітря, важко вдихнути? Чи турбують Вас часті головні болі? Чи трапляється у Вас шум, дзенькіт у вухах? Чи зауважували Ви в себе періодично пітливість, похолодіння кистей або стіп? Чи турбують Вас періодичні болі в суглобах? -їх набряклість? Чи зауважували Ви в себе зміни форми суглобів? — погану рухливість у суглобах ранком? — обмеження руху в суглобах?: — збільшену рухливість у суглобах, чим у Ваших однолітків?
— болю в суглобах, хребті при тривалому стоянні або сидінні?
— болю в хребті, що підсилюються під час рухи?: Чи трапляється у Вас оніміння рук, ніг після тривалого перебування без руху? Чи зауважували Ви в себе поява хворій, оніміння кистей при різких змінах температури? — поява висипки на шкірі без видимої причини? Чи трапляється у Вас відчуття скутості в м’язах рук, ніг? Чи турбують Вас болі в м’язах, що виникають без видимої причини? Чи буває у Вас відчуття постійної сухості в роті? Чи трапляється, що Ви п’єте більше 2-х літрів води в добу? Чи зауважували Ви в себе стовщення шиї? Чи зауважували Ви, що сильно потієте навіть під час невеликого фізичного навантаження? Чи погано Ви переносите жару? Чи можна сказати, що Ви плаксиві, у Вас легко з’являються сльози? Чи обертали Ви увага на утруднений подих носом? Чи характерні для Вас часті й тривалі нежиті? Чи схильні Ви до частих простудних захворювань? Чи часто Ви хворієте на ангіну? Чи турбує Вас часте відчуття, що б’є або сохне в горлі, біль при ковтанні? Чи буває у Вас постійний кашель (до 3-х місяців)? — часта або постійна сиплість голосу? Чи турбує Вас сверблячка, неприємні відчуття в області промежин? Чи трапляється, що Ви не можете довго заснути? Чи трапляються у Вас напади утрудненого свистячого подиху? — відчуття недостачі повітря при наявності сильних заходів? Чи турбують Вас виділення з вух? Чи турбує Вас зниження слуху? — постійний шум у вухах? Чи турбує Вас періодично відчуття закладених вух? Чи зауважували Ви в себе поява нежиті, ядухи, сверблячка очей, носа при контакті зі свійськими тваринами або пилком квітучих рослин? Чи зауважували ви в себе реакцію на яку-небудь їжу, ліки, щеплення у вигляді висипань, набряку, утрудненого подиху? Чи трапляються у Вас носові кровотечі? Чи трапляється, що Ви прокидаєтеся вночі і якийсь час не можете заснути? Чи вважаєте Ви себе запальним? Чи турбують Вас безпричинні страхи? Чи зауважуєте Ви в себе затримки під час розмови? Чи трапляється у Вас швидка зміна настрою без істотної причини? Чи вважаєте Ви, що для завчання вірша Вам потрібно більше часу, чим Вашим товаришам? Чи властиві Вам непосидючість, метушливість? — тремтіння пальців рук? — постійне відчуття стурбованості? — схильність до фантазування? Чи вразливі Ви? Чи трапляється у Вас при хвилюванні відчуття «грудки» у горлі? Ви часто конфліктуєте із друзями? Чи турбують Вас нав’язливі рухи, дії, звички? Ви часто конфліктуєте із учителями? Чи турбує Вас почуття постійного сумніву у всім? Чи можете Ви сказати про себе, що Ви вперта, недружна людина? Чи зауважували Ваші близькі, що Ви говорите або ходите вночі, не контролюючи себе? Чи зауважували Ви в себе неприємні відчуття в очах під час або після занять? — зниження гостроти зору (погано бачите на дошці, із зусиллям читаєте книгу)? Чи трапляється у Вас почервоніння білків око? Чи зауважували Ви в себе коли-небудь підвищений артеріальний тиск? Чи зауважували Ви в себе тривалі кровотечі після порізу? Чи зауважували Ви болю в костях? Чи часто Ви конфліктуєте з батьками? Чи турбує Вас швидка стомлюваність очей? Чи була у Вас за останні півроку травма: голови? — хребта? — очей? Чи знаходили Ви в себе на шкірі незвичайні утворення (пухлини, плями, виразки)? Чи знаходили Ви в себе змінені ділянки шкіри (в’яла шкіра, суха, огрубіла, що лупиться)? — розчесану шкіру? Чи була у Вас зміна тембру голосу в 13-14 років? Чи відзначається у Вас ріст волосся у пахвовій западині? — унизу живота? — на собі?
Увага !наступні питання пропонуються тільки дівчаткам. Є чи у Вас місячні? Чи бувають у Вас рясні, тривалі місячні? Перші місячні почалися у Вас після 14 років?
Аналізотриманих відповідей за допомогою прогностичних коефіцієнтів дозволяє з великоювірогідністю судити про наявність чи ризик розвитку у студентів певних захворювань.
Результатианкетування були обробленні за допомогою спеціально розробленої авторської комп’ютерноїпрограми .
Методомвизначення фізичного здоров’я, фізичної підготовленості тафункціонального стану ми обрали комп’ютерну програму комплексної експрес-оцінки«Оберіг», розроблену на кафедрі фізичної реабілітації ЗНУ доцентом кафедриБогдановської Н.В. й професором Маліковим М.В. з соавторами, метод є достатньоінформативним та простим для виконання. Для його проведення необхідно визначитинаступні показники: довжина тіла, см; маса тіла, кг; частота серцевих скорочень(ЧСС), уд/хв; артеріальний тиск систолічний та діастолічний (АТс і АТд), ммрт.ст.; життєва ємність легень (ЖЄЛ), мл; час затримки дихання на вдиху (пробаШтанге), сек; час затримки дихання на видиху (проба Генче), сек; підйом тулубаз положення лежачи за 60с, раз. Всі отримані в ході медичного тестуванняпервинні дані піддаються обробці на персональному комп’ютері у відповідності зіспеціально розробленими авторами програмою. Розраховуються величини наступнихпоказників: рівень фізичного здоров’я (РФЗ), рівень рухової підготовленості(РРП), рівень функціонального стану серцево-судинної системи (РФС с. с. с),рівень функціонального стану системи зовнішнього дихання (РФЗ з. д), окремихскладових цих параметрів з ранжуванням на класи. Ранжування проводиться зурахуванням віку та статі обстежуваного, для чого авторами розробленівідповідні шкали оцінки для кожного показника. У результаті даного аналізу коженвипробуваний одержує визначену кількість балів, на підставі яких робиться висновокпро рівень його фізичного здоров’я, функціонального стану серцево — судинної ідихальної систем організму.
Якщов результаті комп’ютерної обробки даних медичного тестування загальна бальна оцінкавипробуваного склала менш 40 балів, то рівень його фізичного здоров’я оцінюєтьсяяк низький, при 41-55 балах – як нижче середнього, при 56-70 балах — як середній,при 71-85 балах – як вище за середнє, і при результаті від 86 до 100 балів — яквисокий.2.3Організація дослідження
У відповідностідо мети і завдань роботи, нами у грудні – березні 2009 – 2010 роках, було проведенодослідження, в якому приймали участь 210 студентів 1 – 4 курсу Запорізького музичногоколеджу імені І.П. Майбороди.
Результатибули використанні для оцінки стану здоров’я студентської молоді, та аналізу їх функціональногостану.
3. РЕЗУЛЬТАТИДОСЛІДЖЕННЯ
Здоров’я та освіта молоді – нові пріоритетні направленнярозвитку суспільства. В умовах сучасного реформування й модернізації системивищої освіти підвищуються вимоги до стану здоров’я студентів, зростаєфізіологічна ціна адаптації до навчання у вузі. Неодноразово багатьмадослідниками було зауважено ріст захворюваності серед студентської молоді.
Аналізуючи дані матеріалівзвітної документації Запорізької студентської поліклініки, слід зазначити, щосеред діагностованих захворювань найбільш поширеними є захворювання систем(див. табл. 3.1)
Таблиця 3.1 Поширеність захворювань середпершокурсників за результатом медичного оглядуЗахворювання Хворі, %
серцево-судинної системі
опорно-рухового апарату
шлунково-кишкового
неврологічні
офтальмологічні
ендокринні
ЛОР- захворювання
дихальної системи
22,9
33
6,3
18
16
4
4
2.1 в цілому 67
Здоров’я студентів за результатами обстеження характеризуєтьсяяк вкрай незадовільне. Порушення здоров’я відмічаються у 67% юнаків i дівчат, втому числі, захворювання серцево-судинної системи — 22,9%; опоро — рухового апарату- 33%. Такимчином практично здоровими є лише 33% із числа обстеженої молоді.
Згідно з даними обстеження першокурсників за фізкультурнимигрупами, розподілились таким чином ( рис. 3.1).

/>
Рисунок 3.1 Розподіл першокурсників за фізкультурнимигрупами (%)
Згідно з отриманими даними до основної фізкультурноїгрупи відносяться 62,7% обстежених студентів, 7,9% мають показники до підготовчоїгрупи, 25,4% спеціальна група здоров’я, це студенти у стані яких маютьфункціональні або морфологічні зміни, відхилення після перенесених захворюваньчи часто хворіючи, страждаючих хронічними захворюваннями в стадії компенсації,а також з фізичними недоліками, наслідку травм. Решта 4% студентів звільненнівід занять фізичної культури в наслідок хронічних захворювань у стадіїсубкомпенсації.
Ми застосували метод експрес — оцінки фізичногоздоров’я, що дозволяє визначити і завчасно прогнозувати можливі не благополучнізміни стану здоров’я студентської молоді (див.табл.3.2).
Таблиця 3.2 Розподіл студентів за рівнями фізичногоздоров’я (РФЗ)РФЗ, % Низький нижче середнього середній вище середнього високий 61,8 10,3 21,3 4,3 2,3
Незадовільний рівеньфізичного здоров’я (низький та нижче середнього) характерний для 72,1%обстежених студентів. Таким чином явних порушень здоров’я не мають лише 38,2% обстеженихстудентів. Існує припущення, що поступово відбувається розподіл студентів зпоганими та хорошими показниками, які з віком збільшуються створюючи сприятливіумови для формування хронічної патології. Рівень неблагополуч здоров’я студентськоїмолоді можна прогнозувати аналізуючи показники рівня функціонального станусерцево-судинної і дихальної систем.
Таблиця 3.3 Розподіл студентів за рівнямифункціонального стану (РФС) серцево-судинної та дихальної системРФЗ, % низький нижче середнього середній вище середнього високий серцево-судинна система 3,3 32,1 51,1 13,5 дихальна система 59,7 7,3 11,8 11,5 9,7 кардіо-респіраторний блок 31,5 19,55 31,5 12,5 4,9
Результати представлені в таб.3.3 показують, щобільшість студентів характеризуються незадовільним станом дихальної системи67%, оскільки оптимальний рівень її функціонування в межах вікової нормвизначається лише у 33% обстежуваних хлопців і дівчат. З огляду на те, щопоказники сердечно — судинною і дихальних систем є най більш інформативними, увиявленні неблагополуччя здоров’я, ми прорахували загальний показник – рівеньстану кардіо — респіраторного блоку. Ранжування на рівні відбувалось у балах постандартній шкалі.
Враховуючи те, що більшість існуючих методівдиспансерного і клінічного обстеження, направлені в основному, на діагностикуспіцифічних преморбідних станів або нозологічних форм патології, не дозволяютьв необхідній мірі розпізнавати і диференціювати донозологічних станів. Узв’язку з цим ми використовували метод скринінг — тестування, що дозволяють виявитипочаткові ознаки різних захворювань.

Таблиця 3.4 Вірогідність захворювань у першокурсниківЗМУ за результатами скринінг — тестуванняЗахворювання Особи з високим ризиком, %
пульмонологічні (П)
кардіоревматичні (К)
гастроентерологічні (Г)
психоневрологічні розлади (ПНР)
в тому числі:
ПНР+П+К+Г
ПНР+П+К
ПНР+П
ПНР+К
П+К
33,3
20,8
2,1
58,3
2,1
14,6
14,6
6,3
18,9 В цілому: 64,6
Як показано в таблиці 3.4 скринінг — тестування здоров’я студентів, що 64,6% першокурсників мають високий рівеньпсихоневрологічних 58,3%, пульмонологічних 33,3% і кардіоревматологічнихзахворювань 20,2%. Також ми встановили, що існує кількість студентів які мають двічи три назологічні форми в різних функціональних систем.
Для більшості обстежених студентівхарактерні ознаки незадовільного психічного здоров’я, пов’язаного з функціональнимпорушенням нервової, серцево-судинної і дихальної систем.
Поєднання ряду ознак (переодична субфібрильнатемпература, не адекватна реакція на не великі фізичні навантаження, швидкавтомленість) дозволяє передбачити у котрих студентів наявність синдрому хронічногостомлення (табл. 3.5) На думку В.Н Фролова і Г.Н Дранніка такий стан передуєкласичному синдрому хронічної втоми, що характерно для більшості дітей тапідлітків.

Таблиця 3.5 Ознаки порушення нервової системистудентівОзнаки % Нервозність, безпричинні страхи, часто поганий настрій, постійні сумніви 52,4 Запаморочення, знепритомніння 31,3 Конфліктність (в т.ч. невиправдана впертість в спілкуванні з викладачами) 18,6 Поганий сон 12,1 Швидка втомлюваність, низький рівень засвоєння навчального матеріалу 73,4 Неприємні відчуття в області серця, приступи серцебиття 32,2 Відчуття нехватки повітря 26,3 Періодична субфебрильна температура 16,2 Оніміння кінцівок, пітливість при невеликих фізичних навантаженнях 36,4 Суб’єктивне погіршення здоров’я за останній час 48,6
Охарактеризовані порушення психічного здоров’я устудентів в значній мірі сходні з показниками їх фізичного стану, що дозволяєпередбачати взаємообумовленість процесів фізичного і психічного розвиткуюнацького організму, зміцнення зв’язку яких здатне підвищити рівеньіндивідуального здоров’я.
/>

*/>/>/>

Примітка: *- достовірна кореляція (р
Рисунок 3.2 – Взаємозв’язок між рівнями неблагополуччяздоров’я (НЗ), фізичного здоров’я (ФЗ), функціонального стану (ФС),серцево-судинної (с.с.с.), дихальної (д.с.) систем та кардіо — респіраторногоблоку в цілому (К.Б.)

Показники (табл. 3.6) рівняфізичного здоров’я на пряму залежать від показників рівню функціонального станудихальної системи і рівню функціонального показника серцево-судинної системи,також рівень не благополуччя зворотним кореляційним зв’язком, пов’язаним зрівнем функціонального стану серцево-судинної і дихальної систем.
Таблиця 3.6 Кореляція між показниками рівня неблагополуччя здоров’я функціональних системПоказники r
РФЗ і РФС с. с. с
РФЗ і РФС д. с
РФС д. с і РНЗ
РФС с. с. с і РНЗ
РФЗ і РФС к. б
РФС к. б і РНЗ
0,36*
0,42
0,38
0,42
0,49
0,35
Для більшої наочності належності показників рівняфункціонального стану, отриманих методом скринінг – тестування, ми провели кореляційнийаналіз отриманих даних, як видно у таблиці 3.6.
Ми з’ясували,що між рівнями функціонального стану кардіо — респіраторного блоку і фізичногоздоров’я існує достовірна кореляція (r=0,49), що дозволяє оперативноконтролювати фізичний стан юнаків і дівчат за допомогою модифікованого намискринінг – тестового методу. Зв’язки середнього та слабкого ступенюспостерігаються поміж у сих показників рівня функціонального стану, це і єпрямим доказом того, що метод скринінг – тестування є ефективним і достовірнимспособом оперативної донозоологічної діагностики.
ВИСНОВКИ
1.Здоров’я студентів за результатами диспансерного обстеження характеризується яквкрай незадовільне. Порушення здоров’я відмічаються у 67% юнаків і дівчат, втомучислі, захворювання серцево-судинної системи, опорно-рухового апарату — у 22,9і 33 %відповідно.
2.Незадовільний рівень фізичного здоров’я (низький та нижче середнього)характерний для 72,1% обстежених студентів, а низький рівень функціональногостану серцево-судинної та дихальної системи – для 35,4% і 67% відповідно.
3. Скринінг– тестування здоров’я студентів показало, що 64,6 % першокурсників маютьвисокий рівень психоневрологічних(58,3), пуль монологічних (33,3%) ікардіоревматологічних захворювань (20,2%).
4.Між рівнями функціонального стану кардіораспіраторного блоку і фізичногоздоров’я існує достовірна кореляція, що дозволяє оперативно контролюватифізичний стан юнаків і дівчат за допомогою модифікованого нами скринінг –тестового методу.
Перелік посилань
1. Закладиохорони здоров’я та захворюваність населення України у 1999 році. // Стат.Біол. — К., 2000. — 39 с.
2. Запорізькаобласть у цифрах. Короткий статистичний довідник. — Запоріжжя: Дике поле, 2000.- 264 с.
3. Захворюваністьнаселення запорізької області // Статистична звітність закладів Міністерстваохорони здоров’я України. — Запоріжжя: ЗНУ, 1999. — 33 с.
4. ЗайцевВ.П. Валеология: формирование и укрепление здоровья. -М., 1998.-88 с.
5. БеловВ.И. Психология здоровья. — СПб.: Респекс, 1994. — 272 с.
6. ЛисицынЮ.П. Слово о здоровье. — М.: Советская Россия, 1986. 192 с.
7. БаевскийР.М. Прогнозирование состояний на грани нормы и патологи. — М.: Медицина, 1987.- 221 с.
8. МакаренкоЮ.А. Адаптивные возможности организма как показатель уровня здоровья / Ю.АМакаренко // Педиатрия, 1989. — № 35. -с. 85-87.
9. БрехманИ.И. Введение в валеологию — науку о здоровье. -Л.: СПб, 1987. — 125 с.
10. СмирновН.К. Валеология: путь к здоровью через образование / Смирнов Н.К. //Валеологическое образование: состояние и пути совершенствования: МатериалыВсероссийской научно-практической конференции (17 — 20 февраля 1997 г.). — Омск, 1997. — с. 14-16.
11. БрязгуновИ.П. Между здоровьем и болезнью. Функциональные заболевания в детском воздаете.- М.: КРОН-ПРЕСС, 1995.-224 с.
12. ЧепурныхЕ.Е. Национальная концепция охрана здоровья в системе образования // Магистр,1999. — № 3. — с. 3-13.
13. БезматерныхЛ.Э., Куликов В.П. Диагностическая эффективность методов количественной оценкииндивидуального здоровья / Физиол. Чел., 1998. — Т.24. — 120 с.
14. АгаджанянН.А., Торшин В.И. Экология человека. Избранные лекции. — М.: Крук, 1994. — 130с.
15. ВоронцовВ.М., Коробчанский В.А. Гигиенические аспекты изучения и саногенетическойкоррекции донозологических состояний //Довкілля та здоров’я. — 2001. — № 4. — с. 18-23.
16. МаликовН.В. Адаптация: проблемы гипотезы, эксперименты. — Запорожье, 2001. — 371 с.
17. АмосовН.М. Физическая активность и сердце. — К.: Здоров’я, 1984. — 232 с.
18. ДавиденкоЕ.В., Маждалави А. Физическая подготовленность учащихся — один из факторовстабильности их здоровья. Оптимізація процесу виховання в системі освіти / Київ- Тернопіль, 1997. — с. 88-90.
19. ДержавецА.Н. Когнитивные механизмы адаптации к кризисным событиям // Жури, практ.психолога. — 1998. — № 4. — с. 3-17.
20. БезрукихМ.М.Здоровье студентов и вузовый фактор риска.//Здоровьедетей.-2005.-№17,18,19.
21. Гигиена детейи подростков. Руководство для санитарных врачей / под ред. Г.Н. Сердюковской,А.Г.Сухарева.-М.: Медицина,1986.-496 с.
22. ГромбахС.М. Психогигиена учебных занятий в учебных учреждениях // Психогигиена детей иподростков / Под ред. Г.Н. Сердюковской, Г. Гельцина.-М.: Медицина,1985.-с.92-114.
23. ИвановВ.И. Исследование вклада генетических и средовых факторов в фенотипическоеразнообразие основных показателей развития подростков// Генетика.-1987.-№3.-600с.
24. КобринскийБ. А. Концепция континуума переходных состояний от нормы к патологии и значениекомпьютерного мониторинга здоровья студентов// Рос. Вести. Перинатологии и педиатрии.- 1993. — № 2. -T.38.-C.95.
25. АпанасенкоГ.Л. Охрана здоровья здоровых: некоторые проблемы теории и практики //Валеология: диагностика, средства и практика обеспечения здоровья. — СПб.:Наука, 1993. — 235 с.
26. АгаджанянН.А. Адаптация и резервы организма. — М: ФиС, 1983.-176 с.
27. КореневН.М., Левенец С.А., Давиденко Г.Н. и др. Медико-социальные проблемы состоянияздоровья современных подростков // Здоров’я молоді на межі тисячоліть / Мат.наук.-практ. конф. УНДІ ОЗДП. — Харків, 2000. — с. 2-6.
28. Кучма В.Г,Суханова Н.Н., Катечкина Н.А Изучение влияния образа жизни на физическое развитиеи состояние здоровья студентов// Гигиена и санитария .-1996.-№1.-с.27-28.
29. Шарова М.А., Аветисов Э.С, Глушкова Е.К., Розенблюм Ю.З. Основные гигиенические требованияк организации учебных занятий, учебных программ/ Методические указания/Мин.здрав.СССР.- М., 1987. – С.89
30. ТатарниковаЛ.Г Педагогическая валеологія.-Л.: СПБ, 1995.-352 с.
31. ЛебедеваН.Т Учебные заведения и здоровье студентов: Пособие.-Мн.: Университецкая, 1998.-221с.
32. Орлов Ю.МВосхождение к индивидуальности. Книга для преподавателей.-М.: Просвещение,1994.-287 с.
33. Базарный В.Ф.,Гуров В.А., Оладо Э.Я. Методология оздоровления подростков. — Сборник научно –методических и информационных материалов для медицинских работников службы формированияздорового образа жизни .- М.: Наука, 1994. – С. 46-55.
34. БезрукихМ.М Здоровьесберегающие программы. — М.: Наука, 2004. — 465 с.
35. БарановА.А. Состояние здоровья молодежи в современных условиях: проблемы, пути решения.-1988.-№ 1. – с. 5-8.
36. АкбердиеваД.Ф Формирование здорового образа жизни у студентов/ Д.Ф Акбердиева //Валеология.- 2001.-№4. С. 27-29.
37. Хрипкова А.ГЗдоровье молодежи//М., 1998.-345 с.
38. СеменовЛ.А Организационные основы управления моніторингом состояния здоровья вобразовательных учреждениях // Физическая культура: воспитание, образование.Тренировка.- 2004.-№ 1. – С.56-60.
39. Дубовина И.ВПрактическая психология образования. — СПб.: Питер, 2004. – 592 с.
40. Еремкин, А.И.Концепцияздоровьесберегающих технологий в университете: Учебно-методическое пособие /А.И. Еремкин, С.И. Егорев, В.В. Костыгина, И.В. Матвеева. – Пенза: ПГУАС, 2006.– 32 с.
41. АпанасенкоГ.Л. Здоровий спосiб життя (концепцiя) // Здоров’я, 2006. — № 6. — С.3-14.
42. КапустинЕ.Н. Здоровый образ жизни учащейся молодежи. — Л.: Изд-во ЛГУ, 1991. — 69 с.
43. ПлатоновВ.Н. Сохранение и укрепление здоровья здоровых людей – приоритетное направлениесовременного здравоохранения // Спортивная медицина, 2006. — № 2. — С.3-14.
44. Українськанаукова практична конференція: «Актуальні проблеми здорового способу життя у молоді».– К: Укр. Центр здоров’я, 1992. 70-76 c.
45. ВагановаЛ.И. Динамика состояния здоровья и образа жизни студенческой молодежи г.Челябинска // Учащаяся молодежь России: прошлое, настоящее, будущее: сб. науч.ст. – Челябинск, 2000. – С 178–180.
46. ВишняковН.И. Профилактика и диспансеризация студентов в современных условиях //Общественное здоровье, управление здравоохранением и подготовка кадров.Материалы всероссийской научной конференции. – М., 2007.–С.142–144.
47. КамаевИ.А. Динамика заболеваемости и особенности медицинского обслуживания студентов// Проблемы социальной гигиены, здравоохранения и истории медицины. 2002.№1.С.26–29.
48. ВолковВ.Ю. и др. Организация и контроль в реабилитации здоровья студентов: Учеб.пособие.- СПб.: Изд-во СПбГТУ ,1996. – С. 87-90.
49. МихальцоваЛ.Ф Формирование здорового образа жизни студентов в процессе физическоговоспитания .-Новокузнецк РИО КузГПА, 2008.- С.112-115.
50. АлиевМ.Н. Проблемы охраны и укрепления здоровья детей, подростков и студенческоймолодежи в современных условиях // Вестник Дагестанского педагогического университета.- Махачкала, 1999, -С. 25-29.
51. ДаниленкоГ.Н Охрана здоровья детей и подростков. – М.: Наука, 1996.- 432 с.