Зміст
1. Роль упаковки в просуванні товару на закордонні ринки
2. Особливості діяльності магазинів безмитної торгівлі
3. Механізм здійснення платежів чеками
Література
1. Роль упаковки в просуванні товару на закордонні ринки
При розробці товарної політики особлива увага приділяєтьсяпитанням упаковки, у якій товар буде продаватися на іноземних ринках. Упаковка– це оболонка, у якій міститься товар. Вона включає тару, етикетку, вкладиш тамаркірування і залежно від цілей товарної та комунікаційної політики виконуєтакі функції:
– збереження товару ізахисту його при транспортуванні;
– забезпечення зручності транспортування і використання;
– інформаційну;
– рекламну;
– комунікаційну – демонструє марку, склад, напрямок використання;
– сегментації ринку — може спеціально розроблятися для різнихсегментів ринку;
– обліку товару;
– оптимізації завантаження рухомого складу транспорту;
– раціоналізації складування і завантажувально-розвантажувальнихробіт;
– псевдомодифікації товару — деякі підприємства, змінюючи упаковку,представляють товар як новий.
У міжнародній торгівлі сторони домовляються про засоби упаковки,які гарантують цілісність товару, його доставку за призначенням у погодженітерміни. Вибір конкретної упаковки визначається декількома чинниками, зокремачутливістю упакованого товару, видами можливих ушкоджень у процесітранспортування, складування, міжнародними нормативними актами, окремимирозпорядженнями щодо транспортування, перевантаження, складування тих або іншихвидів товарів у країні-імпортері, країнах, через які товари перевозятьсятранзитом, базисними умовами постачання. Упаковка має також відповідати вимогамзаконодавства країни призначення вантажу.
Упаковка як носій інформації має давати чітку і повну інформаціюпро вид, найменування, марку товару, його виробника (країну, підприємство),кількість або вагу виробів, колір, способи поводження з товаром під часперевезення, перевантаження, зберігання, іноді ціну, термін придатності, атакож відрізняти цей товар від товарів конкурентів.
У рекламних цілях упаковка повинна мати привабливий вигляд, такий,що запам’ятовується, давати можливість ототожнювати цей товар зкраїною-експортером, конкретним іноземним виробником, надавати товару певного”іміджу”, що відповідає рівню ціни продажу. Упаковка є візитноюкарткою країни, конкретного виробника, продавця, засобом формування попиту ійого стимулювання. Ілюстрація і текст упаковки мають бути такими, що легковпізнаються, чіткими, однозначними, цілком відповідати змісту товару, невикликати у потенційного іноземного покупця будь-яких помилкових вражень. Удеяких випадках зазначаються особливості застосування товарної продукції(температура зберігання, прання, чищення, прасування, напруга електрики тощо),оскільки в деяких країнах існують додаткові або скориговані міжнародні норми.
Упаковка часто використовується для обліку виробів на складі, натранспорті, місці експедирування, відвантаження або приймання вантажу, тому щознаючи загальне число тари, кількість або вагу продукції в одиниці заповненоїтари, нескладно визначити кількість або масу товару.
У процесі транспортування, використовуючи дані про вагу, габаритизаповнювання упаковки, здійснюють раціональне укладання для оптимальноговикористання площі, об’єму рухомого складу (вагона, платформи, контейнератощо).
У складському господарстві упаковка забезпечує зручність роботі,дає змогу вирішувати питання раціонального укладання товарів на стелажі,штабелі, на піддонах, а також ефективно здійснювати вантажно-розвантажувальніоперації за допомогою засобів механізації.
Упаковка оплачується за домовленістю сторін. Існує декількаваріантів, зокрема включення вартості упаковки в ціну товару, визначеннясамостійної і незалежної від товару вартості, встановлення вартості у відсоткахвід ціни конкретного експортно-імпортного товару.
При створенні експортної упаковки як засобу зберігання товарунеобхідно враховувати:
1) кліматичні умови в країні, атакож під час транспортування товару;
2) спосіб поводження з товаром;
3) час знаходження у сферіобігу (йдеться про те, що товар на світовому ринку може пройти через більшечисло посередників, ніж на внутрішньому);
4) як швидко товар потрапить доспоживача, а отже, скільки часу товар може перебувати на складах.
Для визначення властивостей упаковки істотними є такі моменти:розмір упаковки, її вартість, місцеві звичаї щодо кольору упаковки, вимогизаконодавства, освітній рівень населення.
Етикетка, яка є елементом упаковки, має:
• допомогти покупцеві впізнати товар;
• сприяти одержанню максимального задоволення від споживання товару;
• спонукати покупця до повторної покупки товару.
З огляду на сказане вище етикетка має бути написана на мовікраїни, де продається товар, за винятком тих випадків, коли мова постачальникавідіграє роль у підтримці іміджу (наприклад, для французьких парфумів). Удеяких випадках для скорочення витрат компанія поміщає на етикетці звернення допокупця кількома мовами, що дозволяє продавати товар у різних країнах. Цедоцільно, коли транснаціональний імідж позитивно впливає на споживача, однак уряді випадків доцільно витратити додаткові кошти на створення індивідуальноїетикетки для кожної країни, щоб підкреслити національний імідж виробника.
При визначенні розміру упаковки слід враховувати, що розвинутікраїни перейшли на упаковки великих розмірів для товарів першої необхідності.Це дозволяє споживачам заощаджувати час на відвідування магазинів. Однак українах, що розвиваються, з причини низьких доходів населення часто віддаєперевагу упаковці невеликих розмірів за нижчою ціною.
Деякі товари можуть потребувати індивідуальної поштучної упаковки,наприклад сигари, жувальна гумка, цукерки тощо. Практично у всіх країнах дієзаконодавство у сфері упаковки з метою захисту інтересів покупців. У ФРН,Австрії і Швейцарії розроблені загальні норми, які стосуються упаковки. Так, уФРН Товариство раціоналізації упаковки розробило норми щодо упаковки товарівширокого вжитку, відповідно до яких:
ü текст і ілюстрації наупаковці мають бути чіткими і визначати зміст товару;
ü інформація про вагу ікількість упакованого товару має розташовуватися на видному місці;
ü кількість одиниць товару вупаковці по можливості має бути округлена;
ü ціна на упаковці має бутичіткою і добре видною.
Також обов’язковою є наявність на упаковці терміну реалізації ідати виготовлення товару. Крім того, існують рекомендації для продавців –знижувати витрати на упаковку, використовувати упаковку, яка легкопереробляється. Ці заходи необхідні у зв’язку з ускладненням екологічноїобстановки й економії матеріальних і природних ресурсів. У деяких країнахзаборонено на упаковці використовувати іноземні мови без перекладу нанаціональну мову.
Деякі товари, особливо першої необхідності, потребують стандартноїупаковки, щоб бути упізнаними в усьому світі. При експорті товарів у країни, щорозвиваються, варто мати на увазі, що в деяких із них дуже велика кількістьнаселення не вміє читати. Тому краще помістити на упаковці малюнки, щопояснюють використання товару, а не просто текст.
Таким чином, перед тим, як продавати товар за кордон, необхідноретельно продумати його упаковку, вивчити відповідне законодавство і нормативніакти в країнах, через які буде проходити товар, і країни-отримувача. Видупаковки залежить також від виду транспорту, яким будуть перевозити товар.Найбільш міцна упаковка використовується при транспортуванні товару морськимтранспортом. Вона має захищати товари від високої вологості, корозії тощо.
Крім того, у зв’язку з загальною механізацією навантажувальнихробіт широкого застосування набули пакети або піддони. Існують спеціальніміжнародні норми, що регламентують їх розміри і міцність. Всі західноєвропейськікраїни мають єдині стандартні європіддони, що значно полегшує транспортування.
У міжнародній торгівлі інформація про кожен вид виробу, щоналежить до широкої і різноманітної товарної маси, має бути доведена дореальних потенційних закордонних покупців. На практиці сформувався відповіднийзасіб інформації про товар – маркірування (навантажувальна розмітка), тобтонанесення на продукцію, упаковку, бирку умовних малюнків, символічних,цифрових, буквених, буквено-цифрових знаків.
Маркірування виконує такі основні завдання:
1. Ідентифікує вантаж дляперевізників, одержувачів, інших суб’єктів міжнародного ринку, що беруть участьу транспортуванні.
2. Визначає відповідний порядокдля забезпечення правильної доставки і збереження вантажу.
3. Попереджає про небезпеку,яку вантаж може становити у випадку неналежного з ним поводження.
Маркірування має включати загальні дані про товар: найменуваннякраїни-імпортера, виготовлювача, відправника (постачальника), одержувача, пунктвідправлення і призначення, номер контракту, порядок перевезення,перевантаження, зберігання («Не кантувати», «Верх»,«Низ», «Обережно» тощо), вагу нетто, вагу брутто, окреміпопереджувальні знаки, пов’язані з безпекою, обережністю.
У міжнародній торгівлі всі написи з маркірування виконуються намові країни-імпортера, а в країнах Західної Європи одержало поширення літернепозначення на чотирьох, в окремих випадках шести, мовах. Розрізняють такі видимаркірування:
1. Товарне – найменуваннятовару, номер ДСТ, ТУ, дата випуску, заводська марка, номер замовлення.
2. Відправницьке – пунктивідправлення і призначення, найменування відправників і одержувачів, масабрутто і нетто.
3. Транспортне – число місць упартії, порядковий номер вантажного місця в партії.
4. Спеціальне – попереджувальнінаписи і знаки, що вказують на спосіб поводження з вантажем притранспортуванні, перевантаженні, зберіганні.
Товарне, відправницьке і спеціальне маркірування наносятьсявантажовідправником, а транспортне – перевізником або його агентом.
2. Особливостідіяльності магазинів безмитної торгівлі
Магазинбезмитної торгівлі, як зазначалось вище, це – митний режим, відповідно до якоготовари, не призначені для споживання на митній території України, перебуваютьта реалізуються під митним контролем у пунктах пропуску на митному кордоніУкраїни, відкритих для міжнародного сполучення, інших зонах митного контролю,визначених митними органами України, без справляння мита, податків,установлених на експорт та імпорт таких товарів, та без застосування заходівнетарифного регулювання.
Порядоквідкриття і ліквідації магазинів безмитної торгівлі та правила продажу товарівмагазинами безмитної торгівлі затверджені постановою Кабінету Міністрів Українивід 17.07.2003 № 1089.
Відповіднодо зазначеного Порядку магазин безмитної торгівлі відкривається на підставідозволу, який суб’єктові підприємницької діяльності – власникові чи орендаревіпризначеного для магазину приміщення або суб’єктові, що має намір спорудитивідповідне приміщення у пункті пропуску на митному кордоні України, в іншихзонах митного контролю, визначених митними органами.
Суб’єктпідприємницької діяльності подає митному органу та органу охорони державногокордону, в зоні діяльності яких планується відкрити магазин безмитної торгівлі,заяву про надання дозволу на відкриття магазину за формою, встановленоюспільним наказом Держмитслужби та Держкомкордону. До заяви додаються такідокументи:
ü копії свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницькоїдіяльності та установчих документів;
ü довідка банку (банків) про розрахунковий та валютний рахунокзаявника;
ü план пункту пропуску через митний кордон України з позначенняммісця, де планується відкрити магазин безмитної торгівлі;
ü попередню письмову згоду власника приміщення, розташованого в зонімитного контролю, на укладення договору оренди (у разі, якщо
передбачаєтьсяоренда приміщення);
ü план приміщення магазину безмитної торгівлі.
Уразі прийняття попереднього рішення про можливість відкриття магазину безмитноїторгівлі заявник подає митному органу, в зоні діяльності якого плануєтьсявідкрити магазин, документи, що підтверджують:
– право власностіна приміщення або на користування ним;
– згоду начальникаоргану охорони державного кордону на відкриття магазину безмитної торгівлі;
– наявність дозволувідповідного органу в разі спорудження магазину;
– відсутністьзаборгованості з податків, зборів (обов’язкових платежів) до державного тамісцевих бюджетів.
Якщо документи відповідають вимогам митного режиму та перетинаннядержавного кордону, видається дозвіл на відкриття магазину безмитної торгівлістроком на три роки. У видачі дозволу може бути відмовлено у разі:
ü невідповідності приміщення вимогам Митного кодексу України;
ü відсутності необхідних документів або коли у документах містятьсянеправдиві відомості;
ü якщо розташування такого магазину в пункті пропуску черездержавний кордон ускладнюватиме забезпечення режиму, встановленогозаконодавством у цих пунктах.
Дозвіл не може передаватисяіншому суб’єкту підприємницької діяльності. Для продовження строку дії дозволувласником (керівником) магазину безмитної торгівлі подається заява митномуоргану та органу охорони державного кордону, в зоні діяльності яких відкритомагазин безмитної торгівлі.
Дозвілможе бути анульований або дія його призупинена на строк до трьох місяців уразі:
§прийняття власником (керівником) магазину рішень, які призвели допорушень вимог нормативно-правових актів;
§порушення митних правил або податкового законодавства;
§порушення встановленого режиму в пункті пропуску через державнийкордон;
§порушення правил продажу товарів магазинами безмитної торгівлі.
Дозвіл анулюється в разі:
— невиконання вимог, зазначених у рішенні про зупинення дії дозволу;
— порушення умов, зазначених у Митному кодексі України, якщо ранішевже застосовувалося зупинення дії дозволу;
— зміни митного режиму в пункті пропуску через митний кордон.
Магазинбезмитної торгівлі може бути ліквідовано у разі:
— прийняття рішення власником (керівником) магазину;
— прийняття рішення про зміну місця розташування пункту пропускучерез митний кордон;
— прийняття спільного рішення Держмитслужби та Держкомкордону проанулювання дозволу.
Робота магазину безмитної торгівлі організовується таким чином,щоб забезпечити надходження, зберігання та продаж товарів відповідно до вимогМитного кодексу України, законодавства з питань оподаткування і митногооформлення, інших нормативно-правових актів. Магазин безмитної торгівліздійснює реалізацію товарів за готівку в національній або іноземній валюті,кредитними картками та чеками фізичним особам, а також у безготівковій формі –юридичним особам, які обслуговують пасажирів міжнародних рейсів післяпроходження ними паспортного та митного контролю.
Магазинибезмитної торгівлі мають право реалізовувати в установленому порядкупродовольчі та непродовольчі товари всіх видів вітчизняного та іноземноговиробництва та проводити підготовку товарів до продажу, їх пакування,демонстрацію, перепакування.
Магазинамибезмитної торгівлі реалізуються товари у пунктах пропуску на митному кордоніУкраїни або на транспортних засобах, що виконують міжнародні рейси, фізичнимособам, які від’їжджають за кордон, за умови пред’явлення ними документа, якийпосвідчує особу, з відміткою про проходження митного контролю або належного їмпроїзного документа на транспортний засіб, який прямує за межі України. Фактпродажу товару підтверджується касовим або товарним чеком з послідовноюнумерацією (у двох примірниках), у якому мають зазначатися номер рейсу абореквізити документа, який посвідчує особу, з відміткою про проходження митногоконтролю, ідентифікаційний код товару і його вартість. Оригінал чека видаєтьсяпасажирові, який придбав товар, а копія зберігається у магазині безмитноїторгівлі протягом не менш як трьох років.
Власник(керівник) магазину безмитної торгівлі завчасно інформує відповідну посадовуособу митного органу про запланований час надходження товарів. У разі, якщо міжпереліком товарів у документах, що подаються митному органу для декларування, ікількістю товарів, що фактично надійшли на склад магазину безмитної торгівлі,виявлено розбіжність, власник (керівник) магазину безмитної торгівлі:
– разом звідповідною посадовою особою митного органу проводить опис товарів, яких невистачає або кількість яких виявилася більшою, ніж зазначено у документах;
– складаєвідповідний акт (у трьох примірниках), який підписується власником (керівником)магазину та посадовою особою митного органу;
– виконує інші дії,передбачені митним законодавством.
Товари, що реалізуються магазином безмитної торгівлі, повинні мативідповідне маркування, яке дає змогу їх легко ідентифікувати. Вид і методмаркування товарів затверджується керівником митного органу, в зоні діяльностіякого відкрито магазин. Посадові особи митного органу під час виконанняслужбових обов’язків мають право доступу до приміщень магазину безмитноїторгівлі у будь-який час.
Наскладі магазину безмитної торгівлі дозволяється здійснювати розпакування,пакування, перепакування та здійснювані операції, пов’язані із забезпеченнямзберігання товарів і підготовкою їх до продажу. Товари мають зберігатися наскладі магазину безмитної торгівлі таким чином, щоб посадова особа митногооргану могла провести їх перевірку.
Продажтоварів із допоміжних приміщень та зі складу, за зразками, попереднімзамовленням та в розстрочку, а також використання приміщень магазину безмитноїторгівлі для зберігання та реалізації товарів, що не пройшли митногооформлення, не дозволяється. Усі надходження товарів зі складу до торговельногозалу магазину безмитної торгівлі реєструються за формою, погодженою з митниморганом.
Приміщеннямагазину безмитної торгівлі має відповідати вимогам Митного кодексу України таіншим нормативно-правовим актам щодо регулювання питання роздрібної торгівлі, атакож бути обладнаним засобами, які дають змогу забезпечити:
• накладеннямитного забезпечення на всі місця доступу до приміщення магазину;
• неможливістьнадходження або продаж товарів поза митним контролем;
• надійнефункціонування охоронної та пожежної сигналізації;
• телефоннийзв’язок посадової особи митного органу, яка здійснює митний контроль умагазині.
У неробочий час магазину безмитної торгівлі товари зберігаються вприміщенні магазину з обов’язковим накладенням митного забезпечення на двері таінші місця доступу. При цьому наявність пломб, печаток та інших видівзабезпечення з реквізитами власника у місцях доступу до магазину є обов’язковоюразом із забезпеченнями митного органу.
Магазинбезмитної торгівлі відчиняється та зачиняється у присутності посадової особимитного органу. Власник (керівник) магазину безмитної торгівлі забезпечуєналежні умови для роботи посадової особи митного органу, персоналу магазину, атакож вживає заходів для дотримання вимог, установлених законодавством пробезпеку праці.
Власник(керівник) магазину безмитної торгівлі зобов’язаний щомісяця проводитидекларування товарів, реалізованих у магазині, шляхом заповнення митноїдекларації. Порядок заповнення митної декларації, декларування зазначенихтоварів та їх митного оформлення встановлюються Держмитслужбою.
Умагазинах безмитної торгівлі мають розміщуватися на видному місці оголошення(рекламні листки) про те, що:
– продаж товарівздійснюється лише за умови подання громадянами відповідних документів;
– заборонено продажалкогольних напоїв пасажирам віком до 21 року та тютюнових виробів віком до 18років;
– касові чеки натовари мають обов’язково зберігатися разом з проїзним документом довідправлення транспортного засобу в рейс або до виїзду з пункту пропуску черезмитний кордон України.
Власником (керівником) магазину безмитної торгівлі один раз наквартал проводиться інвентаризація. Митний орган у разі потреби має правопроводити інвентаризацію товарів у приміщенні магазину в будь-який час йогороботи.
3. Механізмздійснення платежів чеками
В ЗЕДінколи використовується також чекова форма розрахунків, яка реалізується шляхомвидачі чекодавцем розпорядження своєму банку здійснити із наявних коштівчекодавця виплату певної суми чекоотримувачу чи перерахування цієї суми на йогорахунок. Чек може передаватись однією особою іншій шляхом внесення в ньогопередавального напису (індосаменту).
Чек –це безумовна пропозиція власника рахунку (чекодавця) банку здійснити платіжзазначеної у чекові грошової суми певній особі або пред’явникові(чекоотримувачу) готівкою чи перерахуванням грошей на рахунок у банку. Чек дужезручний для розрахунків тоді, коли платник побоюється віддавати гроші доотримання товару, а постачальник не хоче передавати товар до одержання гарантійплатежу. Як засіб платежу в зовнішніх операціях чек використовують при кінцевомурозрахунку за товар і надані послуги, врегулюванні рекламацій і штрафнихсанкцій, погашенні боргу, а також у розрахунках з неторговельних операцій. Чекможна використовувати для отримання готівки, для безготівкового платежу і вінших формах, пов’язаних з обігом чеків як засобу платежу. Використання чека якзасобу платежу дає змогу заощаджувати на обігу готівки і прискорює платежі,оскільки всі чеки оплачують після подання.
Виписанийчекодавцем документ повинен мати відповідне фінансове покриття на йогобанківському рахунку. Законодавство багатьох країн передбачає кримінальнувідповідальність за виставлення чека без покриття. Чеки, які клієнт виписуєбанку, видають у межах суми, наявної на його поточному та інших рахунках,включаючи суми, які надійшли на ці рахунки в результаті надання банкамикредиту.
Слідпам’ятати, що чек є приватним зобов’язанням і не має сили законного платіжногозасобу. Видача чека ще не є погашенням боргу, для цього чек має бутиперетворений у гроші або в зобов’язання банку сплатити гроші. Кредитор, якийотримав чек в оплату боргу, повинен його перевірити і приймати тільки в томувипадку, якщо він впевнений, що чек може бути перетворений у гроші. При цьомубанк, на який виписаний чек, не несе відповідальності перед отримувачем чека зайого оплату, а виступає як агент чекодавця, який має депозит в банку івідповідає тільки перед чекодавцем за оплату правильно оформленого чека в межахнаявних на рахунку коштів.
Формичеків і їх обіг регламентує національне законодавство і норми міжнародногоправа – Женевська конвенція 1931 p., що встановила «Однотипний закон прочеки». Країни, які не входять до системи Женевського чекового права,регулюють обіг чеків національними правовими нормами. Відповідно доміжнародного права при вирішенні суперечностей, пов’язаних з формою та обігомчеків, застосовується право тієї країни, де був виписаний чек.
Чекмає строго визначену форму письмового документа; його виписують на спеціальномубланкові, виданому чекодавцю банком. Текст чека має містити такі основніелементи:
1. Назва «чек» тією мовою, на якій він виписується.
2. Просте і нічим не обумовлене розпорядження платнику сплатитизазначену в чеку суму, зазначену прописом.
3. Найменування платника, яким є банк, де чекодавець має свійпоточний чи інші рахунки.
4. Місце платежу (найчастіше збігається з місцем розташування банку).
5. Дата та місце виписування чека.
6. Підпис чекодавця.
Жодні поправки чи виправлення на чекові не допускаються.Відсутність у ньому якогось із зазначених елементів позбавляє цей документ силичека.
Згідно з Женевською конвенцією термін подання чека до оплати україні його видачі дорівнює восьми дням, у платіжному обороті між країнамиЄвропи – двадцяти, а в міжконтинентальному платіжному обороті – сімдесяти дням.Ці терміни діють з дня, вказаного у чеку, як дата виставлення чека.
Розрізняють такі види чеків:
1. Іменний — чек на користьпевної особи. Такий документ не може бути переданий за допомогою звичайного індосаменту. Передачаздійснюється цесією — передавальним написом із застереженням «Ненаказу», завіреним у нотаріальному порядку відповідно до норм цивільногоправа.
2. Ордерний — виписаний накористь певної особи чи за її наказом. Передається за допомогою індосаменту іззастереженням «Наказу» чи без нього. Цей вид чека широковикористовують у міжнародному платіжному обороті.
3. Чек на пред’явника.Виписують пред’явникові, він може бути переданий іншій особі як з індосаментом,так і без нього. Чекодавець надає його своєму партнерові за кордоном, який приотриманні чека виставляє його обслуговуючому банкові для кредитування свогорахунку. У такий спосіб, за допомогою чека на пред’явника, чекодавець здійснюєплатіж безпосередньо своєму партнерові. Цей платіж відбувається швидше, ніжплатіж банківським переказом. Тому чеки на пред’явника також широковикористовують у міжнародному обороті.
4. Банківський чек — чек,виписаний банком на свій банк-кореспондент. У тексті таких чеків немаєнайменування підприємства-чекодавця, ним виступає банк боржника. Оплату за цимичеками здійснюють за рахунок коштів банку чекодавця на його рахунку вбанку-кореспондентові за кордоном. У міжнародному платіжному обороті найчастішевикористовують банківські ордерні чеки.
Розрізняють авізовані та неавізовані банківські чеки. Першімістять в тексті вказівку на те, як банк-платник може отримати покриття зачеком, або банк-чекодавець окремим листом (авізо) направляє банку-платникупокриття (кредитове авізо), або сповіщає про те, в який банк це покриттянаправлене. Авізовані банківські чеки можуть замінювати банківські перекази.Неавізовані чеки для одержання платежу вимагають інкасації, тобто представленнядля оплати вказаному в чеку банку-платнику безпосередньо або через інший банк.
В окремих випадках можуть використовуватися сертифіковані банком чеки, які є одним ізспособів засвідчення надійності платника. Вітчизняне законодавство, як іУніфікований чековий закон, не визнають акцепт чека платником. Здійснений начеку напис про акцепт вважається ненаписаним. Чекові закони в низці країндопускають акцепт чека банком-платником, який, як правило, відіграє рольпосвідчення банком-платником наявності покриття за цим чеком, а іноді ізобов’язання банку, що акцептував чек, блокувати це покриття до моменту платежуза чеком або закінчення строку його пред’явлення до оплати. Таким чином,сертифікацією банк засвідчує на чеку підпис, наявність на рахунку платникакоштів у банку і виписану суму, яку він зобов’язується виплатити припред’явленні чека.
5. Фірмовий (комерційний) чек – документ, виписаний клієнтом банку(чекодавцем) на пред’явника (одержувача). Цей чек відрізняється від інших тим,що приймається тільки на інкасо від бенефіціара і передачі не підлягає. Оплатаза такими чеками проводиться за рахунок коштів чекодавця. При прийомі банкомвід клієнта чека на інкасо з нього береться застава.
Є дві форми оплати чеків, які практикуються в іноземних банках, —«cash» і «collection». При оплаті «cash»іноземний банк негайно (3-14 днів) зараховує всю необхідну суму на покриттявідправлених йому чеків, а потім перевіряє можливості платежу, зв’язуючись збанками-платниками, на які виписані чеки. При оплаті «collection»іноземний банк кредитує рахунок банку тільки після всіх можливих перевірок, щогарантують остаточне зарахування.
Оплата «cash» здійснюється без стягнення комісії банку.А при прийнятті чеків від клієнтів для направлення їх в іноземнібанки-кореспонденти на інкасо, як правило, в одному випадку в одну відправкувключається така кількість чеків, щоб комісія банку (її розмір від номіналучека) окупила витрати на відправку чеків і принесла дохід.
Якщо при передачі чека не передбачено отримання готівки, товикористовують кросування та розрахункові чеки. Прикметна ознака кросованогочека – дві паралельні лінії (загальне перекреслення), нанесене по діагоналі найого лицьовому боці.
Одна особа може передавати чек іншій шляхом внесення у ньогопередавального напису – індосаменту, який роблять на зворотному боці чека абона доданому до чека листі (алонжі) і підписується особою, котра зробила цейнапис (індосантом). Передавальний напис (індосамент) має бути простим і нічимне обумовленим. Він засвідчує передачу прав за чеком іншій особі, а такожпередбачає відповідальність індосанта перед усіма наступними власниками чека.
Оформлений індосаментом чек має бути вручений індосантом індосаторові.Індосамент може бути (так само, як і чек) іменним, ордерним, бланковим. Якщо жіндосамент містить слова «на інкасо», «валюта наотримання», «в депозит», «як довіреному» аборівнозначні вирази, то такий індосамент називається передорученим.
Міжнародна банківська практика виробила універсальний текстпередорученого чекового індосаменту, коли замість зазначення в індосаментінайменування банку, якому доручається інкасація із написанням зазначених вищеслів, проставляється штамп з таким текстом: «платіж чеком»,«негоціація чека», «гарантія платежу за чеком».
Алгоритм розрахунків за допомогою чеків такий. Імпортер, разом ізплатіжним дорученням для депонування коштів, подає до свого банку заяву наотримання чекової книжки. Банк імпортера, отримавши відповідні документи, надаєостанньому чекову книжку. Постачальник (експортер) відвантажує товари (роботи,послуги) покупцю (імпортеру), за що отримує чек на суму поставленого товару,який далі передає до банку експортера для здійснення оплати. Банк експортера,перевіривши справжність чека і відповідність його вимогам, надсилає вимогубанку імпортера переказати зазначену суму грошей. Після виконання вимоги банкомімпортера банк експортера надсилає письмове повідомлення своєму клієнту прозарахування коштів на його рахунок.
Незважаючи на відносну простоту чекових розрахунків, ця форма покищо не набула належного поширення в практиці розрахунків зазовнішньоторговельними угодами.
Література
упаковка безмитна торгівля чек зовнішньоекономічний
1. Закон України від 16.04.91р. № 959-ХІІ “Про зовнішньоекономічну діяльність”, зі змінами.
2. ДідківськийЗовнішньоекономічна діяльність підприємства: Навч. посіб. – К.: Знання, 2006.
3. Солошенко Л.Зовнішньоекономічна діяльність: організація та документальне оформлення. – Х.:Фактор, 2001.
4. Зовнішньоекономічнадіяльність підприємства: Навчальний посібник / За ред. д.е.н., проф. Ю.В.Макогона. – Київ: Центр навчальної літератури, 2006.
5. Кадуріна Л.О. Облік і аналіззовнішньоекономічної діяльності. Навчальний посіб. – Київ, “Слово”, 2003.
6. Зовнішньоекономічнадіяльність / За ред. д.е.н., проф. І.В. Багрової. – Київ, Центр навчальноїлітератури, 2004.