Пенсійний фонд України, його формування та використання скачать бесплатно на Диплом IQ

ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Теоретичні засади і необхідність створення тафункціонування Пенсійного фонду
1.1 Історичні аспекти розвитку пенсійної системи, передумовита мета створення Пенсійного фонду
1.2 Основні етапи та головні події у діяльності Пенсійногофонду України
Розділ 2. Аналіз формування та використання коштів Пенсійногофонду в Україні
2.1 Формування та використання коштів Пенсійногофонду
2.2 Аналіз діяльності Пенсійного фонду
Розділ 3. Управління Пенсійним фондом та шляхи йогоудосконалення
3.1 Управління Пенсійним фондом
3.2 Пріоритети діяльності Пенсійного фонду Українищодо реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення, своєчаснихперерахунків пенсій та сталого їх фінансування у 2008 році
3.3 Короткий огляд сучасних систем пенсійногострахування в зарубіжних країнах
Висновки
Література
Додатки
Вступ
Актуальність теми дослідження. Фонди фінансових ресурсівцільового призначення є самостійною ланкою фінансової системи. Необхідність їхстворення та функціонування зумовлена потребою в наданні певних соціальнихгарантій населенню у разі досягнення непрацездатного віку, втратипрацездатності, годувальника, роботи, настання стихійного лиха та іншихнепередбачуваних подій. В економічному аспекті – це створення та використанняфондів фінансових ресурсів для задоволення економічних і соціальних потребдержави, підприємницьких структур та окремих громадян.
Світова наука й практика мають значний досвід щодомобілізації коштів на вказані цілі, які включають такі джерела: внескигромадян; асигнування з бюджету; ресурси підприємницьких структур; коштиспонсорів; благодійні внески; страхування; кредит. Фонди фінансових ресурсівцільового призначення існують майже в усіх країнах, проте в кожній є свій їхнійперелік.
В Україні до числа вказаних фондів належать: Пенсійнийфонд, Фонд соціального страхування, Фонд зайнятості, Фонд конверсії,Інноваційний фонд, а також велика кількість галузевих фондів. Проте вказаніфонди, крім Пенсійного, включаються до складу державного бюджету і тим самимдещо зменшується їхня роль як самостійної ланки фінансової системи. Требазазначити, що діяльність централізованих фондів не здійснюється на принципахкомерційного розрахунку, що теж звужує їхнє функціональне призначення.
Загалом, принципи організації централізованих фондівфінансових ресурсів можна сформулювати так:
– відрахуваннядо фондів централізовано визначаються державою відповідними законами і євласністю держави;
– відрахуваннядо фондів є обов’язковими платежами й можуть стягуватися примусово;
– витрати зфондів здійснюються лише на визначені потреби, які передбачені законамиУкраїни.
Створення фондів фінансових ресурсів цільовогопризначення, по суті, є об’єктивним процесом фінансового забезпечення соціальнихпотреб населення у зв’язку з настанням або виникненням відповідних обставин.Проте цю функцію можуть виконувати як державні фонди фінансових ресурсів, так іфонди недержавної форми власності. Усе це, врешті-решт, залежить від рівнярозвитку системи соціального забезпечення в державі.
Для забезпечення виконання Закону України «Пропенсійне забезпечення» було створено Пенсійний фонд України як самостійнуфінансову структуру. Кошти фонду не включаються до державного бюджету і неможуть бути використані на інші цілі, крім виплати пенсій і допомоги.
Отже,актуальність теми дослідження полягає внеобхідності вивчення проблем пенсійного забезпечення населення, зокрема,діяльності Пенсійного фонду України, оскільки світова практика ринковихвідносин переконує в тому, що значення цієї галузі фінансової системи країни єдуже великим для нормального функціонування економіки та відповідного рівняжиття того прошарку населення, яке проминуло межу працездатного віку.
Об’єктом дослідження є теоретичні основи фінансовоїнауки.
Предмет дослідження – Пенсійний фонд, його формування тавикористання.
Метою курсової роботи є дослідження і наукова обробкакола проблем, які вирізняють діяльністьПенсійного фонду України та узагальненнявисновків і відомостей, що стосуються цієї проблеми.
Реалізація поставленої мети здійснюється вирішеннякількох основних завдань:
1. Визначити теоретичні засади і необхідністьстворення та функціонування Пенсійного фонду.
2. Здійснитианаліз формування та використаннякоштів Пенсійного фонду в Україні.
3. Висвітлити особливості управління Пенсійним фондом та шляхийого удосконалення.
Теоретико-методологічноюосновою роботи є праці таких дослідників, як Базилевич В.Д., Василик О.Д.,Єпіфанов А.О., Кириленко О.П. та ін.
Методидослідження: історико-типологічний, метод теоретичного аналізу йсистематизації, соціокультурний аналіз.
Практичнезначення. Результати роботи можуть бути використані у підготовці досемінарських та практичних занять, а також для розробки матеріалів конференцій,спецкурсів.
Структурароботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, спискувикористаної літератури та додатків.
Розділ 1. Теоретичні засади інеобхідність створення та функціонування Пенсійного фонду 1.1 Історичніаспекти розвитку пенсійної системи, передумови та мета створення Пенсійногофонду
Сучаснапенсійна система України, основою якої є запроваджене з січня 2004 рокузагальнообов’язкове державне пенсійне страхування, постала не на порожньомумісці, а є результатом еволюційної трансформації інституту пенсійногозабезпечення, який сформувався після здобуття незалежності на початку 90 роківХХ століття і, в свою чергу, фактично, був своєрідною «пенсійноюспадщиною» колишнього СРСР.
Фінансовоюосновою радянської пенсійної системи до 1990 року був Союзний держбюджет, зарахунок якого виплачувались пенсії [29].
Яквідомо, в середині 80-х років у Радянському Союзі почалися потужні радикальніперетворення у політичній та соціально-економічній організації суспільногожиття. Вони були викликані погіршенням загального економічного стануРадянського Союзу, низькою ефективністю економіки з погляду задоволенняспоживацького попиту, високою затратністю військово-промислового комплексу.
Цепризвело до того, що соціальні витрати, особливо пенсійні, стали надмірнимтягарем для держбюджету. Таким чином, наприкінці 1980-х років у СРСР виниклапроблема пошуку небюджетних джерел для фінансування пенсій.
Зцією метою було вивчено досвід функціонування пенсійних систем інших країн,багато з яких у 70-80-х роках ХХ століття зазнали кризових явищ у пенсійнійсфері, викликаних, перш за все, несприятливою демографічною ситуацією, і томузмушені були реформувати свої пенсійні системи.
Якзасвідчив зарубіжний досвід, найбільш ефективним фінансовим механізмом усолідарній пенсійній системі виявився механізм пенсійного страхування –персоніфікований розподіл через суспільні страхові фонди надходжень відпрацездатної частини населення на користь пенсіонерів.
Такийпідхід фінансування пенсійних виплат і було закладено у Законі СРСР «Пропенсійне забезпечення громадян СРСР», який був ухвалений у травні 1990року і набрав чинності з 1 січня 1991 року. Прийняття цього Закону практичнозавершило процес створення єдиної всеохоплюючої системи пенсійногозабезпечення, яка діяла за єдиними умовами та нормами. Звичайно, ця система небула побудована цілком на принципах страхування, – фактично це було поєднанняпринципів соціального страхування і соціальної допомоги, але вона закладаластрахові основи, передбачивши відокремлення пенсійної системи від держбюджету[29].
Джереломкоштів для фінансування пенсій став не державний бюджет, як це було раніше, аПенсійний фонд як самостійна фінансова система, що формується за рахунокстрахових внесків підприємств та громадян.
Упершебуло передбачено, що однією з умов одержання права на трудову пенсію є умовасплати страхових внесків до Пенсійного фонду. Проте Пенсійний фонд на той часбув абсолютно новою інституцією, яку ще треба було створити.
Дляцього при Раді Міністрів СРСР було створено спеціальну робочу групу, до складуякої увійшли представники всіх союзних республік. Протягом 1990 року булонапрацьовано необхідну нормативно-правову базу – Положення про Пенсійний фондСРСР, Інструкцію, яка регулювала порядок сплати внесків до Пенсійного фонду тавитрачання коштів Фонду, інші документи. Водночас утворювалися організаційніструктури Пенсійного фонду СРСР, які на рівні союзних республік склалися звідповідних республіканських відділень Фонду (крім Російської Федерації, якаодразу створила власний Пенсійний фонд, що не входив до складу Пенсійного фондуСРСР).
СоюзнийПенсійний фонд розпочав свою повноцінну діяльність з 1 січня 1991 року, коли донього почали надходити страхові внески і, в свою чергу, за рахунок коштів Фондубуло розпочато фінансування пенсійних виплат.
ФактичноПенсійний фонд СРСР функціонував лише один рік і припинив свою діяльність післярозпаду СРСР. Незалежні держави, які утворилися на його теренах, в тому числіУкраїна, утворили й власні незалежні пенсійні фонди, робота яких маєнаціональні правові, економічні та організаційні особливості.
Водночаспісля розпаду СРСР було утворено Асоціацію пенсійних та соціальних фондів, урамках якої відбувається інформаційне співробітництво і обмін досвідом міжфінансовими пенсійними інституціями колишніх союзних республік. ЧленомАсоціації є і Пенсійний фонд України. 1.2Основні етапи та головні події у діяльності Пенсійного фонду України
Однимз перших і визначальних кроків на шляху глибокого системного реформуванняпенсійної системи України стало створення у грудні 1990 року Українськогореспубліканського відділення Пенсійного фонду СРСР (постанова Ради МіністрівУкраїнської РСР і Ради Федерації незалежних профспілок України від 21 грудня1990 року № 380), яке з січня 1992 року перетворено на Пенсійний фонд України.Цей факт не лише засвідчив появу нової фінансової інституції в державі, а йозначив революційну зміну ідеології функціонування пенсійної системи, якавідтепер в основному фінансово не спиралася на державний бюджет, а одержалацільові джерела поповнення коштів, власні механізми їх акумуляції та розподілуі, головне, залучила інших соціальних партнерів – роботодавців та працівниківдо фінансової участі у вирішенні питань пенсійного забезпечення [29].
Зприйняттям цієї постанови розпочалося формування організаційної інфраструктуриматеріально-технічної бази та кадрового потенціалу майбутнього Пенсійного фондуУкраїни. Ця робота в Україні, як і в інших республіках колишнього СРСР,здійснювалася фактично «з нуля».
Протевже з перших днів 1991 року нова пенсійна установа почала акумулювати страховіобов’язкові платежі підприємств і громадян та здійснювати фінансування видатківорганів соціального забезпечення на виплату пенсій. У 1991 році бюджетПенсійного фонду становив 34 млрд карбованців. При цьому 5 млрд. складалидотації з Пенсійного фонду СРСР, які забезпечувалися за рахунок перерозподілукоштів між союзними республіками-донорами (там, де була краща демографічнаситуація) та дотаційними республіками, де питома вага пенсіонерів у структурінаселення була доволі вагомою. Постановою Пенсійного фонду СРСР, Державногокомітету з праці та соціальних питань, Міністерства фінансів СРСР, СпільноїКонфедерації професійних спілок СРСР від 19.12.90 № 52-ПФ у 1991 році тарифистрахових внесків до Пенсійного фонду було встановлено на рівні 80,5% відзагальної суми внесків на державне соціальне страхування, тариф яких складав26% від фонду оплати праці, згідно з Указом Президента Союзу РСР від 04.10.90«Про першочергові заходи по переходу до ринкових відносин» [29].
Протягом1991 року було сформовано структуру центрального апарату Українськогореспубліканського відділення Пенсійного фонду СРСР у складі 3-х управлінь, 4-хсамостійних відділів та ревізійної комісії. Крім того, в Автономній РеспубліціКрим, областях та у місті Києві було утворено філії Відділення, в складі якихпрацювали уповноважені філій по районах, містах та районах у містах.
Загаломнаприкінці 1991 року в системі Відділення працювало понад 2000 працівників, втому числі в центральному апараті – понад 60 працівників.
Післяпроголошення незалежності України в серпні 1991 року та прийняття в листопадіцього ж року Закону України «Про пенсійне забезпечення» сформуваласязаконодавча база функціонування Пенсійного фонду нової незалежної держави.Статтею 8 зазначеного Закону було передбачено, що Пенсійний фонд України єсамостійною фінансово-банківською системою і що Положення про Пенсійний фондУкраїни затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповіднодо цього Кабінет Міністрів України 28 січня 1992 року ухвалив постанову № 39,згідно з якою на базі Українського республіканського відділення Пенсійногофонду СРСР було утворено Пенсійний фонд України, а на базі філій відділення –управління в Автономній Республіці Крим, областях та місті Києві (управлінняПенсійного фонду у місті Севастополі утворено згідно з постановою КабінетуМіністрів України від 16.09.92 № 534 у липні 1992 року на базі міського відділуКримського республіканського управління Пенсійного фонду).
Цієюурядовою постановою було затверджено перший склад правління Пенсійного фонду таПоложення про Фонд, на підставі якого він діяв до червня 1994 року. До цього жчасу виконання функцій, покладених на Пенсійний фонд, в районах та містахпродовжували виконувати уповноважені відповідних обласних управлінь.
ЗакономУкраїни від 16.10.92 № 2704-XII було запроваджено адміністративнувідповідальність за порушення порядку обчислення і сплати внесків на соціальнестрахування.
Цікавимє факт, що у 1991-1993 роках відбувалися перші спроби впровадження елементіврозширеного відтворення пенсійних фінансів, які притаманні накопичувальнимпенсійним системам. [29]
Ціспроби полягали в тому, що у зазначений період тимчасово вільні коштиПенсійного фонду з метою одержання прибутку розміщувалися на банківськихдепозитах, вкладалися у статутні фонди підприємств, використовувались длянадання кредитів тощо. Ці спроби хоч і забезпечили певний прибуток Пенсійномуфонду у 1991-1993 роках, проте виявилися не зовсім вдалими з точки зоруадміністрування та належного правового забезпечення і були припинені у середині1993 року.
Водночаспрактика комерційної (господарської) діяльності Пенсійного фонду довеланеобхідність ґрунтовного правового регулювання, багаторівневого контролю упитаннях використання фінансів пенсійної системи. В цьому контекстівищезазначений досвід мав і має важливе значення як для вдосконаленняорганізації солідарної пенсійної системи, так і для побудови накопичувальноїпенсійної системи.
З1994 року сталися значні зміни в історії Пенсійного фонду: він був перетворенийіз самостійної фінансово-банківської системи на центральний орган виконавчоївлади, наділений відповідними повноваженнями. Водночас було суттєвоудосконалено організаційну структуру Фонду.
СтатусПенсійного фонду як центрального органу виконавчої влади було визначеноПоложенням про Пенсійний фонд України, затвердженим постановою КабінетуМіністрів України від 01.06.94 № 345. Відповідно службових та посадових осібПенсійного фонду України та його органів визначено державними службовцями [29].
Згідноз цим Положенням утворено відділи Пенсійного фонду у районах, містах та районаху містах.
Такимчином, було створено вертикальну структуру управління Пенсійним фондом, якаповністю відповідала адміністративно-територіальному устрою держави, а такожструктурам інших державних органів, які мали подібні функції щодо зборуобов’язкових платежів (органи податкової та контрольно-ревізійної служби).
Важливимкроком було впорядкування фінансових потоків у системі Пенсійного фонду, атакож вирішення питань щодо розрахунково-касового обслуговування його коштів.Щоб ясніше мати уявлення, про що йде мова, необхідно пояснити системуфінансування пенсійних виплат, яка існувала до 1994 року.
Кошти,які збиралися від платників в районах та містах, спрямовувались до обласнихуправлінь Пенсійного фонду, згодом розподілялися між районами відповідно допотреб у фінансуванні виплати пенсій. При цьому, таке фінансування здійснювалосьчерез органи соціального захисту населення, а вже вони перераховували коштипоштовим підприємствам для безпосередньої виплати пенсій пенсіонерам.
Отже,порядок перерахування коштів був складний і надто громіздкий. При цьому, врізних регіонах кошти Пенсійного фонду обслуговувались різними банками, щостворювало додаткові проблеми, головною з яких було те, що іноді проходилокілька тижнів, поки кошти оберталися по всьому ланцюгу. Це ускладнювалофінансування виплат пенсій та відволікало зусилля працівників Фонду на роботу збанками, іноді просто на пошук коштів на численних банківських рахунках.
Тому,у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.93 № 1015«Про заходи прискорення розрахункових операцій, пов’язаних з виплатоюпенсій, грошової допомоги і поштових переказів» та наказу Пенсійного фондуУкраїни, Міністерства фінансів України, Міністерства зв’язку України таМіністерства соціального захисту населення України від 20.05.94 № 6/42/62/81«Про затвердження Порядку виплати пенсій і грошової допомоги з Пенсійногофонду України» було докорінно змінено механізм фінансування виплати пенсійі запроваджено такий порядок, при якому страхові внески акумулювались нарахунках районних та міських відділів Фонду і безпосередньо на цьому рівніспрямовувались на пенсійні виплати, а перерахування коштів за маршрутом«район-область», а тим більше «область-центр» відбувалосялише в разі необхідності перерозподілу коштів у зв’язку з їх нестачею абонадлишком [29].
Прицьому було введено пряме перерахування коштів органами Пенсійного фондупоштовим підприємствам. Органи соціального захисту населення мали тількиформувати відомості і заявки на виплату пенсій. Запровадивши такий механізм,органи Пенсійного фонду одразу відчули його ефективність, змогли підвищитиоперативність щодо розпорядження коштами, а їх рух став більш прозорим іконтрольованим.
Запровадженнянового механізму виплати пенсій проводилось одночасно з концентрацією рахунківорганів Пенсійного фонду в одному банку. Таким банком вищезгаданою постановоюКабінету Міністрів України було визначено АППБ «Аваль».
Такимчином, у межах одного банку було зосереджено не тільки рух коштів в системіПенсійного фонду, але й розрахунки Фонду з поштовими підприємствами, щоприскорило рух коштів від платника страхових внесків до пенсіонера, а відтак,значною мірою, посилило можливості раціонального використання коштів Пенсійногофонду, зокрема, можливість оперативного перерозподілу коштів як між областями,так і між районами і містами. Свідченням цього може бути такий приклад. Зановою системою фінансування, кошти, які зранку надійшли від платника до якогосьрайонного відділу, наприклад, в Запорізькій області, де був надлишок коштів,того ж дня ввечері вже виплачувались у вигляді пенсії, наприклад, в Чернігівськійобласті, де була нестача коштів. Згодом, при переході органів Пенсійного фондуна обслуговування до Ощадбанку були збережено вищезгадані принципи банківськогообслуговування.
Говорячипро діяльність Пенсійного фонду у середині 90-х років минулого століття слідзгадати, що у 1994-1997 роках згідно з Законами про Державний бюджет навідповідні роки кошти Пенсійного фонду включалися до складу Держбюджету.
Перехідна початку 90-х років на фінансування пенсій через Пенсійний фонд сам по собіодразу не міг вирішити всіх проблемних питань у сфері пенсійного забезпечення,а натомість висвітлив та окреслив багато проблем та чинників як всередині самоїпенсійної системи, так і далеко за її межами, що суттєво негативно впливали нафінансовий стан цієї системи [29].
Зокрема,поширилося таке явище як неплатежі до Пенсійного фонду. В окремі часи цязаборгованість сягала 2-3 місячної потреби на виплату пенсій. Проте погашенняцієї заборгованості іноді відбувалось через її списання чи розстрочення.Протягом 1997-2001 років було списано заборгованості з обов’язкових платежів доФонду на суму майже 7 млрд. грн. Реструктуровано згадану заборгованість ще насуму 2,9 млрд. грн. Понад 142 тис. підприємств та понад 2 млн. фізичних осіб –суб’єктів підприємницької діяльності взагалі було звільнено від сплати збору наобов’язкове державне пенсійне страхування із введенням фіксованогосільськогосподарського податку та спрощеної системи оподаткування малого ісереднього бізнесу. Надходження від фіксованого сільгоспподатку, єдиного тафіксованого податку для суб’єктів підприємництва у 3-30 разів були меншими ніжнадходження на одного працюючого за якого збір на обов’язкове державне пенсійнестрахування сплачувався на загальних підставах.
Всеце відбувалося на тлі глибокої і затяжної економічної кризи, яка породилатінізацію економіки та безробіття, суттєво підірвала і деформувала фінансовубазу пенсійної системи.
Порядз переліченими вище несприятливими для доходної частини Пенсійного фондуголовними чинниками негативний вплив на його фінансовий стан справлялопокладення на видатки Фонду фінансування пенсій окремим категоріям громадянвідповідно до прийнятих у 1993-2001 роках понад 20 законів, які регулювалипитання пенсійного забезпечення поряд з базовим Законом «Про пенсійнезабезпечення» (наприклад, Закони України «Про державну службу»,«Про службу в органах місцевого самоврядування», «Пропрокуратуру» та інші).
Крімтого, в різний час за рахунок коштів Фонду фінансувалися соціальні виплати, яківзагалі не пов’язані з пенсійною системою і за своєю природою маютьздійснюватися за рахунок бюджетних коштів – допомога на дітей, доплати надогляд за інвалідами та інші [29].
Фінансуванняз коштів Пенсійного фонду пенсій, призначених на пільгових умовах у зв’язку зішкідливими умовами праці також можна віднести до негативних факторів. Починаючиз 1992 року пенсійні гарантії таких працівників були значно розширені. Разом зтим, незважаючи на обов’язок відшкодування відповідних витрат Фондупідприємствами, де існують згадані умови, реальний рівень відшкодування витратна виплату пенсій за так званим Списком № 2 наприкінці 90-х становив усередньому лише 30 відсотків.
Унаслідокусього цього у 1995-1996 роках почала виникати заборгованість з виплати пенсій.Це при тому, що рівень пенсій лишився низьким, фактично було втрачено йогодиференціацію від трудового внеску працівника. Все це формувало в суспільствіусвідомлення необхідності проведення пенсійної реформи. Проте здійсненняреформи потребувало подолання гострих кризових явищ у пенсійній системі.
Отжеголовним завданням Пенсійного фонду у другій половині 90-х років сталифінансова стабілізація пенсійної системи, ліквідація заборгованості з виплатипенсій, створення необхідних передумов для проведення пенсійної реформи.
Основниминапрямами цієї роботи стало вдосконалення законодавства із сплати обов’язковихплатежів до Пенсійного фонду, запровадження їх персоніфікованого обліку,посилення платіжної дисципліни підприємств, звільнення Пенсійного фонду від невластивих йому видатків. У цьому зв’язку слід відзначити такі кроки [29].
ПостановоюВерховної Ради України від 07.02.96 № 36/96 «Про внесення змін доПостанови Верховної Ради України „Про порядок введення в дію ЗаконуУкраїни “Про внесення змін і доповнень до Закону України „Пропенсійне забезпечення“ було визначено, що внески на пенсійне страхуваннясплачуються одночасно з одержанням коштів в установах банку. При цьому у разінедостатності коштів видача банками коштів на заробітну плату та перерахуваннявнесків до Пенсійного фонду провадиться у пропорційних сумах. Цією ж постановоюбуло визначено право начальників підвідомчих органів Пенсійного фонду припинятиоперації підприємств, установ, організацій, громадян-підприємців на рахунках вустановах банків у разі відмови їх від реєстрації як платників внесків доПенсійного фонду. Крім того, Указом Президента України від 04.03.98 № 167/98було визначено відповідальність банків за виконання рішень податкових органівпро припинення операцій за всіма рахунками платника, у разі непогашенняплатником податків податкової заборгованості та встановлено санкції, якізастосовувалися до банків у разі не виконання таких рішень податкових органів.
Усерпні 1998 року Указом Президента України від 31.08.98 № 957 „Проневідкладні заходи щодо погашення заборгованості з виплати пенсій“, азгодом Законом України від 22.10.98 № 208-ХІV „Про внесення змін до ЗаконуУкраїни “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування», булозапроваджено додаткові ставки збору на загальнообов’язкове державне пенсійнестрахування [29].
Відчутносприяло наповненню Державного бюджету та бюджету Пенсійного фонду прийняттяпостанови Кабінету Міністрів України від 11.08.98 № 1251 «Про стан ідодаткові заходи щодо виплати пенсій, погашення заборгованості з обов’язковихплатежів до державного та місцевих бюджетів, недоїмки до Пенсійного фонду іФонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильськоїкатастрофи та соціального захисту населення».
УКабінеті Міністрів України та в усіх обласних адміністраціях були утворені постійнодіючі комісії з погашення заборгованості, які розглядали кожен факт наявностізаборгованості та шляхи її погашення, які працюють і зараз.
Крімроботи, проведеної з керівниками підприємств-боржників, було застосованонетрадиційні джерела наповнення Пенсійного фонду.
Такбуло запроваджено погашення заборгованості з виплати пенсій в натуральній форміпродукцією підприємств-боржників. Завдяки цьому така заборгованість булапогашена на суму понад 800 млн. грн.
Урезультаті вжитих заходів удалося суттєво збільшити надходження коштів доПенсійного фонду. Це дозволило у вересні 2000 року ліквідувати заборгованість звиплати пенсій.
Надалітенденцію до збільшення надходжень до Пенсійного фонду було закріплено ірозвинуто.
Здійсненнявсіх вище перелічених заходів дозволило після погашення у вересні 2000 рокузаборгованості з виплати пенсій не тільки забезпечити повне і своєчаснефінансування цих виплат, а й їх підвищення протягом 2001-2003 років усередньому на 72% (з 81 до 139,45 грн.) [29].
Стабілізаціяфінансового стану Пенсійного фонду стала однією з передумов здійсненняпенсійної реформи. Основні напрями та шляхи впровадження пенсійної реформи булоокреслені в таких державних документах: Концепція соціального забезпеченнянаселення України, схвалена Верховною Радою України 21 грудня 1993 року, Основизаконодавства України Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування,прийняті Верховною Радою України 14 січня 1998 року, Указ Президента Українивід 13.04.98 року «Про Основні напрями пенсійного забезпечення вУкраїні», Послання Президента України до Верховної Ради України таКабінету Міністрів України «Про Основні напрями реформування системипенсійного забезпечення населення України» від 10 жовтня 2001 року [29].
Навиконання завдань поставлених в цих документах, і була спрямована робота всієїсистеми Пенсійного фонду. В першу чергу у період до 2003 року були проведеніпідготовчі заходи до впровадження пенсійної реформи, була створена системаперсоніфікованого обліку внесків. Початок цій справі було покладено УказомПрезидента України «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого облікувідомостей у системі обов’язкового державного пенсійного страхування» від04.05.98 № 401.
З1998 року в Центральній базі цієї системи вже накопичено такі відомості на 27,9млн. громадян України. Більшість з них вже отримали свідоцтва прозагальнообов’язкове державне соціальне страхування, що засвідчують пенсійнеправо кожного.
Важливуроль у розвитку Пенсійного фонду та його утвердженні як центрального органувиконавчої влади відіграла передача органам Фонду функцій з призначення тавиплати пенсій, які раніше здійснювались органами соціального захистунаселення.
Невідкладнимпершочерговим завданням реформування системи пенсійного забезпечення УказомПрезидента України 13.04.98 № 291/98 «Про Основні напрями реформуванняпенсійного забезпечення в Україні» було визначено проведення розмежуванняджерел фінансування пенсій, призначених за різними пенсійними програмами. Зцією метою, починаючи з 1999 року, Урядом приймались постанови КабінетуМіністрів України, якими затверджувались графіки поетапного розмежування джерелфінансування з виплат Пенсійного фонду на 1999-2002 роки.
Невикликало сумніву, що нова пенсійна система, як і процес її формування, поряд зфінансово-економічним підґрунтям повинні мати під собою належну правову основу.Нею в Україні стали базові Закони «Про загальнообов’язкове державнепенсійне страхування» і «Про недержавне пенсійне забезпечення»,що у 1998-2003 роках були розроблені в розвиток Концепції соціальногозабезпечення населення України, схваленої Верховною Радою України у грудні 1993року та прийнятих у січні 1998 року Основ законодавства України «Прообов’язкове державне соціальне страхування». Робота з їх опрацюваннявелась провідними фахівцями багатьох міністерств та відомств, науковцями,представниками громадськості протягом кількох років. У Комітеті Верховної РадиУкраїни у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів була створена спеціальнаробоча група, до складу якої увійшли представники практично усіх депутатськихфракцій та груп, провідні фахівці Секретаріату Кабінету Міністрів України,Міністерства праці та соціальної політики України, Пенсійного фонду України,інших міністерств та відомств, представники професійних спілок та об’єднаньроботодавців.
Такимчином, на початку 2000-х років відбувся процес створення нормативно-правової таорганізаційно-технічної бази пенсійної реформи.
Пенсійнийфонд України став потужною фінансовою та соціальною інституцією в державі,сформувалися його організаційний та кадровий потенціали.
Відповіднодо статті 19 Конституції України [1] органи державної влади та органи місцевогосамоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межахповноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
ЗакономУкраїни «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» [2]та Положенням про Пенсійний фонд, затвердженим постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 24.10.2007 № 1261 [4], передбачено, що Пенсійний фонд у своїйдіяльності керується Конституцією України та законами України, актамиПрезидента України, Кабінету Міністрів України та цим Положенням.
Органидержавної влади, зокрема Пенсійний фонд України, наділені повноваженнямивидавати нормативно-правові акти.
Розділ 2. Аналіз формування тавикористання коштів Пенсійного фонду в Україні 2.1Формування та використання коштів Пенсійного фонду
Відповіднодо Положення «Про Пенсійний фонд України» затвердженого ПостановоюКабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 р. N 1261 Пенсійний фонд Україниє центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується ікоординується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальноїполітики.
Пенсійнийфонд України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України,указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятимивідповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету МіністрівУкраїни, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням. Пенсійнийфонд України організовує у межах своїх повноважень виконання актівзаконодавства, здійснює контроль за їх реалізацією, узагальнює практикузастосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляєпропозиції з питань вдосконалення цього законодавства і в установленому порядкувносить їх на розгляд Міністра праці та соціальної політики [4].
Основнимизавданнями Пенсійного фонду України є:
– участь у формуванні іреалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціальногострахування;
– керівництво та управліннясолідарною системою загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;
– забезпечення збирання таакумулювання внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, веденняїх обліку;
– призначення (перерахунок)пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці тапідготовка документів для їх виплати;
– забезпечення своєчасного і вповному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, іншихвиплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійногофонду України та інших джерел, визначених законодавством;
– ефективне та цільовевикористання коштів, удосконалення методів фінансового планування, звітності тасистеми контролю за витрачанням коштів [4].
Пенсійнийфонд України під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє вустановленому законодавством порядку з Міністром праці та соціальної політики,центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевогосамоврядування, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами іорганізаціями, відповідними органами інших держав.
Джереламиформування коштів Пенсійного фонду України є:
– страхові внески;
– кошти державного бюджету тадержавних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбаченихзаконодавством;
– благодійні внески юридичних тафізичних осіб;
– добровільні внески назагальнообов’язкове державне пенсійне страхування;
– інші надходження відповідно дозаконодавства [4].
БюджетФонду щороку затверджує Кабінет Міністрів України.
КоштиПенсійного фонду України спрямовуються на:
– фінансування виплати пенсій усолідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування,допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавствомздійснюються за рахунок коштів Фонду;
– оплату послуг з виплати тадоставки пенсій;
– формування резерву коштівФонду;
– функціонування та розвитоксистеми персоніфікованого обліку відомостей у системі обов’язкового державногопенсійного страхування;
– утримання центрального апаратута головних управлінь Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києвіта Севастополі, управлінь в районах, містах і районах у містах, розвиток їхматеріально-технічної бази;
– проведенняінформаційно-роз’яснювальної роботи серед населення та здійснення інших заходіввідповідно до завдань Фонду [4].
КоштиПенсійного фонду України, що зараховуються на єдиний рахунок Фонду ізберігаються на окремих рахунках його органів в уповноваженому банку,визначеному Кабінетом Міністрів України, обслуговують органи Державногоказначейства. Кошти Фонду використовуються виключно за призначенням і вилученнюне підлягають. 2.2 Аналіздіяльності Пенсійного фонду
За2005 рік до бюджету Пенсійного фонду України з усіх джерел фінансуваннянадійшло 65 733,3 млн. грн., що в порівнянні з 2004 роком більше на 28 197,8млн. грн. Власні надходження склали 42 702,1 млн. грн., що становить 102,7відсотка планових призначень. Протягом звітного року власні доходи малитенденцію до зростання і в порівнянні з попереднім роком вони збільшились на 11309,6 млн. грн., або на 36 відсотків. Структура доходів Пенсійного фондуУкраїни у 2005 році зображена в додатку № 1.
Фактичнінадходження коштів до бюджету Фонду в 2005 році забезпечили в повному обсязіфінансування видатків на пенсійні виплати, з урахуванням їх підвищення увідповідності з прийнятими законодавчими та нормативно-правовими актами, 13,3млн. пенсіонерів. Загальна сума видатків склала 64 064,9 млн. грн., що на 24819,3 млн. грн. більше обсягів 2004 року.
У2005 році Пенсійний фонд України був визначений головним розпорядникомбюджетних коштів, що передавалися на фінансування пенсійних програм. ЗакономУкраїни «Про Державний бюджет України на 2005 рік», з урахуваннямвнесених змін, на зазначені цілі були передбачені кошти в загальному обсязі 23008,7 млн. грн., з яких кошти спеціального фонду – 3 961,5 млн. грн. і коштизагального фонду – 19 047,1 млн. гривень [29].
Враховуючинедонадходження коштів за додатковими зборами на виплату пенсій, що відповіднодо закону сплачуються при здійсненні безготівкових операцій з купівлі-продажувалют, торгівлі ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини ідорогоцінного каміння та при відчуженні легкових автомобілів, з операційкупівлі-продажу нерухомого майна, з надання послуг стільникового рухомогозв’язку і зараховуються до спеціального фонду державного бюджету, для повногозабезпечення фінансовими ресурсами всіх бюджетних програм залучались кошти, яківиділялися з державного бюджету на покриття дефіциту коштів Пенсійного фондуУкраїни для виплати пенсій.
Загальнийобсяг отриманих з Державного бюджету України асигнувань (додаток № 2) бувспрямований на фінансування наступних програм:
– за КПКВК 6481020«Відшкодування на виплату пенсій військовослужбовцям рядового,сержантського та старшинського складу строкової служби» було забезпеченосвоєчасну та в повному обсязі виплату пенсій та надбавок до пенсій особам зчисла військовослужбовців рядового сержантського та старшинського складустрокової служби;
– за КПКВК 6481030«Відшкодування на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій,призначених за різними пенсійними програмами, державної соціальної допомогиособам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державної соціальноїдопомоги на догляд» було забезпечено своєчасну та в повному обсязі виплатупенсій (в частині, що перевищує розмір трудової пенсії) державним службовцям,прокурорам, народним депутатам, помічникам-консультантам народних депутатів,суддям та іншим категоріям пенсіонерів, пенсій, призначених відповідно доЗакону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною»,жертвам політичних репресій, донорам, особам, які проживають у гірськихнаселених пунктах, жінкам, які народили п’ятеро або більше дітей і виховали їхдо восьмирічного віку, матерям інвалідів з дитинства, іншим категоріямодержувачів виплат а також надбавок та підвищень до пенсій;
– за КПКВК 6481040«Компенсація різниці у пенсійному забезпеченні наукових працівників»було забезпечено своєчасну та в повному обсязі виплату пенсій особам з числанауковців, які працювали в державних бюджетних установах;
– за КПКВК 6481050«Відшкодування на виплату пенсій особам, вивільненим у зв’язку іззакриттям Чорнобильської АЕС» було забезпечено своєчасну та у повномуобсязі виплату пенсій особам, вивільненим у зв’язку із закриттям ЧорнобильськоїАЕС;
– за КПКВК 6481060 «Пенсійнезабезпечення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи,віднесених до категорії I» було забезпечено своєчасну та у повному обсязівиплату пенсій особам, віднесеним до категорії I, що постраждали внаслідокЧорнобильської катастрофи;
– за КПКВК 6481070«Відшкодування на виплату пенсій особам, які постраждали внаслідокЧорнобильської катастрофи, віднесеним до категорій II, III i IV, танепрацездатним пенсіонерів, які проживають у зонах радіоактивногозабруднення» було забезпечено своєчасну та в повному обсязі виплату пенсійособам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним докатегорій II, III i IV, та непрацездатним пенсіонерів, які проживають у зонахрадіоактивного забруднення;
– за КПКВК 6481080«Компенсація за втрату годувальника та допомога на поховання громадян, якіпостраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було забезпеченосвоєчасну та в повному обсязі компенсацію за втрату годувальника та допомогу напоховання громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;
– за КПКВК 6481090«Компенсація несплачених страхових внесків на загальнообов’язкове державнепенсійне страхування за деякі категорії осіб» були проведені видатки зарахунок отриманої компенсації несплачених страхових внесків назагальнообов’язкове державне пенсійне страхування за деякі категоріїзастрахованих осіб;
– за КПКВК 6481100 «Покриттядефіциту коштів Пенсійного фонду України для виплати пенсій»забезпечувались пенсійні виплати за рахунок виділених асигнувань на покриттядефіциту коштів Пенсійного фонду для виплати пенсій ;
– за КПКВК 6481110«Відшкодування на виплату пенсій працівникам, які були безпосередньозайняті повний робочий день на підземних роботах» було забезпечено виплатупенсій та грошової допомоги зазначеній категорії одержувачів [29].
Крімцього, у 2005 році від Міністерства аграрної політики України надійшли кошти побюджетній програмі за КПКВК 2801540 «Компенсація Пенсійному фонду втратвід застосування платниками фіксованого сільськогосподарського податкуспеціальної ставки по сплаті збору на обов’язкове пенсійне страхування»які спрямовувались на пенсійне забезпечення осіб, виплати яким призначенізгідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійнестрахування».
РоботаПенсійного фонду України у 2005 році була направлена на забезпечення повного ісвоєчасного надходження коштів до бюджету Фонду, стабільне та своєчаснефінансування виплати пенсій та грошової допомоги, на закріплення досягнутихтемпів зростання рівня пенсійного забезпечення.
/>
Рис. 2.1. Структура доходів Пенсійного фонду України у 2005році
/>
Рис. 2.2. Структура доходів Пенсійного фонду України за2006 рік
За2006 рік до Пенсійного фонду України з усіх джерел фінансування надійшло 72197,1 млн. грн., з них власні надходження склали 54 292,8 млн. грн., щостановить 107,4 % річних призначень. Протягом року забезпечено своєчаснувиплату пенсій та грошової допомоги з урахуванням їх підвищень майже 13,3 млн.пенсіонерам. Фінансування виплат проводилось за рахунок поточних надходжень тазалишку коштів на початок року. Загальна сума видатків склала 74 007,5 млн.грн., що на 9 942,6 млн. грн. більше обсягів 2005 року [29].

Таблиця 2.1
Звіт про виконання бюджету Пенсійного фонду Україниу 2006 році [29] Передбачено бюджетом, млн. грн. Фактично виконано, млн. грн. Виконання річних призначень, % Залишок коштів на початок року 2 280,5 2 291,8 100,5 Надходження коштів всього, з яких: 68 157,6 72 197,1 105,9 — власні доходи 50 560,9 54 292,8 107,4 — кошти Державного бюджету України 17 263,0 17 263,0 100,0 Видатки на виплату пенсій і грошової допомоги та інші виплати, передбачені законодавством 69 860,1 74 007,5 105,9 Перехідний залишок коштів на проведення авансового фінансування на виплату пенсій 578,0 481,4
БюджетПенсійного фонду України на 2007 рік затверджений за доходами та видатками всумі 95 592,9 млн. гривень постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня2007 р. № 513 із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від03.05.2007 № 683.
За2007 рік бюджет Фонду виконано по доходах на 101 379,8 млн. грн. та по видатках– на 99 940,5 млн. гривень [29].
ДоПенсійного фонду України з усіх джерел фінансування надійшло 101 379,8млн. грн., що складає 106,6 відсотка планових призначень. При цьому власнінадходження склали 75 534,0 млн. грн., що становить 108,0 відсотків плановихпризначень. Всі регіональні управління виконали встановлені планові завдання понаповненню бюджету Фонду.
Загальнасума надходжень з Державного бюджету України становить 25 618,5 млн. грн., зяких:
– дотація на виплату пенсій,надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами –14 489,3 млн. грн., що на 1 355,7 млн. грн. більше від плану і пояснюєтьсянадплановими надходженнями спеціального фонду;
– дотація на пенсійнезабезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу тасуддів у відставці – 9 748,1 млн. грн., що на 621,7 млн. грн. менше плановихпоказників, оскільки використано кошти, виходячи із фактичних видатків [29].
Зфондів соціального страхування надійшло 227,3 млн. грн.
Зарахунок зазначених надходжень проведено виплату пенсій та грошової допомоги зурахуванням їх підвищень 13 744,1 тис. пенсіонерів, з яких 604,7 тис. осібсклали пенсіонери з числа військовослужбовців, осіб начальницького і рядовогоскладу та суддів у відставці.
Протягомроку здійснювались перерахунки розмірів пенсій у зв’язку із зростаннямпрожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, а також прийнятими законодавчимита нормативно-правовими актами. Це сприяло зростанню середнього розмірупенсійної виплати, який збільшився з 478,38 грн. (на 1 січня) до 590,78 грн.(на 1 грудня), тобто майже на 23,5 відсотка.
Загальнийобсяг видатків склав 99 940,5 млн. грн., що становить 104,5 відсотка плановихасигнувань. Видатки, які передбачено проводити за рахунок власних коштів,становили 77 176,3 млн. грн., або 77,2 відсотка загального обсягу видатків.
Видаткиза рахунок коштів Державного бюджету України становили 22 519,5 млн. грн. і їхфінансування проводилось по 2-х програмах:
– виплата пенсійвійськовослужбовцям строкової служби, особам, які працювали в органахвиконавчої влади в частині, що перевищує розмір трудової пенсії, громадянам,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також надбавок тапідвищень до пенсій – 12 771,4 млн. грн.;
– пенсійне забезпеченнявійськовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу та суддів увідставці – 9 748,1 млн. грн. [29]
Витратина пенсійні виплати громадянам, які достроково вийшли на пенсію, та пенсії поінвалідності внаслідок нещасних випадків на виробництві та професійнихзахворювань, були профінансовані на загальну суму 244,7 млн. гривень.
Враховуючи,що виплата пенсій через банківські установи для Пенсійного фонду проводитьсябезоплатно, Фонд спрямовує свою діяльність на залучення пенсіонерів дляодержання пенсій через банки. Чисельність одержувачів пенсій та грошовоїдопомоги через вкладні рахунки в установах банків у 2007 році зросла на 436,9тис. осіб і станом на 1 січня 2008 р. склала 4 687,5 тис. осіб, що становить34,3 відсотка загальної чисельності пенсіонерів. Обсяг пенсійних виплат черезпоточні рахунки в банківських установах за звітний період склав 33 319,6 млн.грн. Економія коштів Пенсійного фонду становила понад 330,0 млн. гривень.
Протягом2007 року забезпечено своєчасне та в повному обсязі надходження коштів добюджету і стабільне фінансування виплати пенсій та грошової допомоги. Зарахунок надходжень звітного року (в тому числі перевиконання по спеціальномуфонду державного бюджету) та короткострокової позички, наданої Державнимказначейством України за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку,проведено авансове фінансування виплати пенсій січня 2008 року [29].
Заоперативними даними, до бюджету Пенсійного фонду з усіх джерел фінансування усічні-жовтні 2008 року надійшло 111 988,9 млн. грн., що в порівнянні звідповідним періодом минулого року більше на 30 949,1 млн. грн., або на 38,2відсотків. Власні надходження склали 83 351,2 млн. грн., що становить 104,1відсотків планових призначень. Протягом звітного періоду власні доходи малитенденцію до зростання і в порівнянні з відповідним періодом минулого року вонизбільшились на 23 391,2 млн. грн., або на 39,0 відсотка. В загальному обсязінадходжень власні доходи складають 74,4 відсотка.

Таблиця 2.2
Доходи Пенсійного фонду у січні – жовтні 2008 року (млн.грн.) [29] січень – жовтень 2008 року Відхилення до січня – жовтня 2007 року передбачено бюджетом фактичне виконання відхилення % сума % Одержано коштів усього 108 687,0 111 988,9 3 301,9 103,0 30949,1 138,2 Власні доходи (надходження страхового збору, інші надходження) 80 040,3 83 351,2 3 310,9 104,1 23391,2 139,0
Фінансуваннявиплати пенсії та грошової допомоги станом на 21 жовтня 2008 року:
Пенсійнийфонд України повідомляє, що виплата пенсії та грошової допомоги станом на 21жовтня поточного року профінансована в сумі – 12 341.8 млн. грн. що становить93.4 відсотка місячної потреби на пенсійне забезпечення.
Зокрема,на виплату пенсій що здійснюються через відділення поштового зв’язкуперераховано – 6 830.2 млн. грн., що становить 98.3 відсотка місячнихпризначень, на банківські установи, які уповноважені проводити виплату пенсійперераховано – 4 414.7 млн. грн., що становить 85.4 відсотка місячнихпризначень, [29]
Чисельністьпенсіонерів, яким профінансовано виплату пенсії становить – 13 051.3 тис. осіб,або 95.6 відсотка загальної чисельності, які отримують щомісячні пенсійнівиплати.
Розділ 3. Управління Пенсійнимфондом та шляхи його удосконалення 3.1Управління Пенсійним фондом
Відповіднодо Положення «Про Пенсійний фонд України»затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 р. N1261 керівництво діяльністю Пенсійного фонду України здійснює правління Фонду,чисельність і персональний склад якого затверджує Кабінет Міністрів України.
Головаправління Фонду та його заступники призначаються на посаду і звільняються зпосади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем’єр-міністра України,підготовленим за пропозицією Міністра праці та соціальної політики.
ПравлінняПенсійного фонду України:
1) визначає поточні та перспективнізавдання Фонду;
2) приймає у межах своїхповноважень постанови, затверджує положення, інструкції та іншінормативно-правові акти Фонду;
3) заслуховує звіти керівниківголовних управлінь Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві таСевастополі про результати їх діяльності, розглядає результати перевірок їхроботи;
4) затверджує положення проголовні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві таСевастополі, управлінь в районах, містах і районах у містах;
5) призначає на посаду та звільняєз посади начальників головних управлінь Фонду в Автономній Республіці Крим,областях, мм. Києві та Севастополі у порядку, встановленому відповідно дозаконодавства Міністром праці та соціальної політики;
6) затверджує статути (положення)підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління Фонду,контролює додержання їх вимог;
7) приймає рішення з інших питаньдіяльності Фонду [4].
Засіданняправління Фонду скликаються в міру потреби, але не рідше ніж один раз на квартал.
Правлінняправомочне приймати рішення за наявності на засіданні не менш як дві третинийого членів.
Рішенняприймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів правління.
Головаправління Пенсійного фонду України:
1) забезпечує виконання рішеньправління Фонду;
2) розпоряджається в межах своїхповноважень коштами Фонду;
3) підписує документи від іменіФонду;
4) представляє Фонд в органахдержавної влади, об’єднаннях громадян, іноземних і міжнародних організаціях;
5) несе персональну відповідальністьперед Кабінетом Міністрів України за виконання покладених на Фонд завдань;
6) здійснює розподіл обов’язківміж заступниками Голови правління, керівниками структурних підрозділівцентрального апарату Фонду та визначає ступінь їх відповідальності;
7) призначає на посаду та звільняєз посади в установленому порядку працівників центрального апарату Фонду,заступників начальників головних управлінь Фонду в Автономній Республіці Крим,областях, мм. Києві та Севастополі;
8) затверджує відповідно добюджету Фонду штатні розписи та кошториси видатків з утримання головнихуправлінь Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві таСевастополі;
9) видає накази з питань, що неналежать до компетенції правління Фонду [4].
Длярозгляду пропозицій щодо реалізації основних завдань, обговорення найважливішихпитань діяльності у Пенсійному фонді України можуть утворюватися наукова,методологічна, експертна ради, інші дорадчі та консультативні органи. Складтаких органів і положення про них затверджує Голова правління Фонду.
Пенсійнийфонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені вустановленому порядку головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим,областях, мм. Києві та Севастополі, управління в районах, містах і районах умістах.
Граничнучисельність працівників Пенсійного фонду України затверджує Кабінет МіністрівУкраїни.
Структуруцентрального апарату Фонду затверджує Міністр праці та соціальної політики.
Штатнийрозпис і кошторис Фонду затверджує Голова правління Фонду за погодженням зМінфіном.
Положенняпро структурні підрозділи центрального апарату Фонду затверджує Головаправління [4].
Пенсійнийфонд України є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки вуповноваженому банку, який визначається Кабінетом Міністрів України, печатку іззображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.3.2.Пріоритети діяльності Пенсійного фонду України щодо реалізації державноїполітики у сфері пенсійного забезпечення, своєчасних перерахунків пенсій тасталого їх фінансування у 2008 році
Основнимпріоритетом роботи Пенсійного фонду України у 2008 році є реалізація положеньПрограми діяльності Кабінету Міністрів України «Український прорив: длялюдей, а не політиків», зокрема [29]:
– забезпечення сталого ісвоєчасного фінансування витрат на виплату пенсій;
– посилення контролю зараціональним використанням коштів, призначених для пенсійного забезпечення,зокрема, підприємствами поштового зв’язку та банками, через які здійснюєтьсявиплата пенсій;
– удосконалення роботи ізпідприємствами, установами, організаціями та громадянами, які мають простроченузаборгованість із обов’язкових платежів до Пенсійного фонду, насамперед,боржниками, які підпадають під дію Закону України «Про відновлення платоспроможностіборжника або визнання його банкрутом»;
– підвищення якості таоперативності обслуговування пенсіонерів, інших громадян в органах Пенсійногофонду України;
– розвиток сучасних інформаційнихтехнологій в роботі Пенсійного фонду України, зокрема, спрощення доступугромадян до відомостей про розміри їх пенсій, сплату страхових внесків та іншихперсональних даних, розширення з цією метою мережі інформаційних кіосків,поступове впровадження централізації призначення і виплати пенсій;
– забезпечення відкритості уроботі органів Пенсійного фонду України, покращення якості інформуваннянаселення про їх діяльність;
– розроблення та подання увстановленому порядку пропозицій щодо поглиблення диференціації розмірівпенсій, у тому числі у залежності від тривалості страхового стажу, уніфікаціїпенсійного законодавства, запровадження єдиних правил призначення і перерахункупенсій;
– забезпечення підвищення пенсійу зв’язку із збільшенням вартості одного року страхового стажу;
– внесення пропозицій щодозапровадження та розвитку накопичувальної пенсійної системи шляхомнормативно-методичного забезпечення переходу до паралельних системзагальнообов’язкового та добровільного пенсійного страхування на основіперсоніфікованих рахунків;
– створення необхіднихорганізаційно-технічних передумов для впровадження єдиного соціального внеску,обов’язкової накопичувальної пенсійної системи;
– співпраця із соціальнимипартнерами щодо забезпечення прав застрахованих осіб, захисту інтересівнайманих працівників, пов’язаних із формуванням та реалізацією їх пенсійнихправ.3.3 Короткий огляд сучасних систем пенсійного страхування взарубіжних країнах
пенсійний фонд кошти
Існуєбагато різних спроб класифікувати пенсійні системи з використанням притаманнимїм загальних рис. Їх можна розділити по галузевій придатності, способуорганізації, ступеню заміщення втраченого доходу та іншим критеріям, з якихможна виділити такі основні ознаки як:
– способи фінансування
– типи справляння внесків тарозрахунку виплат
– обов’язковість абодобровільність участі в них робітників [29].
Усвітовій практиці прийнято розрізняти два способи фінансування: розподільчий танакопичувальний.
Врозподільчій системі, яка як правило є державною формою пенсійного забезпечення,пенсійні виплати фінансуються за рахунок поточних доходів, які складаються звнесків робітників та роботодавців. Внески робітників акумулюються наспеціальному виділеному рахунку та після цього розподіляються у виді виплат накористь пенсіонерів. Тому в зарубіжних засобах друку такий механізмрозподілення коштів прийнято називати PAY-AS-YOU-GO (PAYG) – системою«поточних платежів».
Внакопичувальних пенсійних системах внески робітників акумулюються в пенсійнихфондах, інвестуються з метою отримання додаткового прибутку. Пільги внакопичувальних системах, як правило, відсутні, а пенсійні виплати повинні бутипрофінансовані роботодавцем, робітником або державою.
Наступнимкритерієм класифікації пенсійної системи є обов’язковість або добровільністьучасті в ній робітників.
Обов’язковістьучасті робітників в пенсійній системі означає наявність відповідальностідержави перед особою, яке законодавче зобов’язує учасників схем сплачувативнески. Обов’язковість участі призводить до максимізації обхвату, а відтак дозбільшення доходної частини системи [29].
Добровільністьучасті робітників означає можливість вибору з метою отримання ними додатковихдоходів за рахунок додаткових заощаджень.
Впрактиці пенсійного забезпечення використовується класифікація пенсійної системипо типу розрахунку виплат. У відповідності з даним критерієм програмисоціального страхування поділяються на плани з фіксованим розміром пенсії (ФП),в яких встановлено розміри внесків та виплат, та плани з установленимирозмірами внесків (УВ), але не установленим розміром виплат.
Врозподільчих системах переважно застосовуються плани з ФП, при настанні термінувиплат вони фінансуються відповідно з принципом солідарності поколінь.
Внакопичувальних системах використовуються переважно плани з УВ, в яких розмірвиплат пов’язаний з розміром акумульованої суми та нарахованих дивідендів.
Реформапенсійного забезпечення в багатьох країнах світу на сучасному етапі виходить зєдиної проблеми фінансового дефіциту, дисбалансу національних пенсійнихпрограм, що обумовлено двома головними факторами:
– демографічними показниками, яківизначають ступень заміщення прибутку, пенсійних програм оплачуваних запринципом солідарності поколінь. Негативні демографічні тенденції євизначальним фактором реформування пенсійних систем в країнах з розвиненоюекономікою;
– макроекономічною ситуацією.Неблагополучна макроекономічна ситуація в цілому, нерозвиненість фінансовогоринку, попит на довгострокові інвестиції, необхідність реструктуризаціїнаціональної економіки є другим основним фактором, який робить необхіднимпроведення пенсійної реформи. Латиноамериканські країни, країни з перехідноюекономікою знаходяться в числі тих країн де ці мотиви визначають проведенняреформи пенсійного забезпечення [29].
Усвітовій практиці пенсійного забезпечення прийнято розглядати декілька основнихмоделей пенсійної системи: в промислово-розвинутих країнах, вЛатиноамериканських країнах і Швеції. Кожна з них має свої специфічніособливості, які враховуються експертами країн при складанні перспективнихнаціональних моделей пенсійного забезпечення.
Прицьому в деяких країнах при реформуванні робляться спроби комбінованоговикористання найбільш вдалих моментів кожної з моделей.
Пенсійнісистеми в країнах з розвинутою економікою в якості першого рівня мають базовірозподільчі системи з коефіцієнтом заміщення (співвідношення розміру пенсії дораніше отриманого заробітку) в 60-70 %. Так, зокрема, по країнах ЄС лишеВеликобританія, Данія та Нідерланди в 2000 році мали додаткові накопичувальнісхеми. Фінансування пенсійної системи більшість країн ЄС використовує такождержавні субсидування.
Вякості додаткового рівня використовуються професійні накопичувальні схеми, завиключенням Франції, де застосовується розподільчий принцип.
Третійрівень в промислово розвинутих країнах це добровільне пенсійне забезпечення.
Другоюосновною моделлю пенсійної системи прийнято враховувати модельлатиноамериканських країн.
Насьогодні вісім країн континенту – Чилі, Перу, Колумбія, Аргентина, Уругвай,Болівія, Сальвадор, Коста-Ріка – провели реформування систем пенсійногозабезпечення, основним принципом якого було заміщення розподільчої системисистемою індивідуальних накопичувальних рахунків з обов’язковими тадобровільними внесками [29].
Цікавоює Швецька модель. Пенсійне забезпечення в Швеції надає універсальні базовіпенсії (національна базова пенсія) з невеликим додатковим компонентом(національна додаткова пенсія), в якій враховується розмір внесків. Крім того,на додаток до державного комбінованого пенсійного забезпечення створені:квазі-обов’язкові професійні схеми з обхватом в 90 відсотків всіх робітників,ануїтети страхових компаній, індивідуальні пенсійні ощадні рахунки та приватнізаощадження всіх інших типів. Таким чином, населення Швеції має диверсифікованийнабір джерел пенсійних доходів.
Зсередини 90-х років почали реформування своїх пенсійних систем і країни зперехідною економікою. Це країни Центральної і Південно-Східної Європи такраїни Балтії розподільчі пенсійні системи яких вже були не в змозі забезпечитидостатній рівень пенсійного забезпечення громадян.
Цейпроцес відбувався різними шляхами при поєднанні трьох категорії змін. Першакатегорія регулює параметри існуючих систем соціального страхування. Другаскорочує соціальне страхування на користь індивідуальних заощаджень. Третязаохочує нові можливості добровільних пенсійних заощаджень. Деякі країни вжемають досвід реформування протягом кількох років, що спричиняє докорінній зміниу їх системах.
Значнікоригування відбулись в таких параметрах систем пенсійного страхування країн якпенсійний вік, формула нарахування виплат, спеціальні категорії працівників тазбирання пенсійних внесків [29].
Аналізрозподілу цих трьох категорій по країнах, свідчить про наявність двох загальнихстратегій. Одна група країн поступово згортає державні, розподільні схеми, ізамість них водночас впроваджує індивідуальні накопичувальні схеми підкомерційним управлінням (Угорщина, Польща, Болгарія, Латвія, Естонія). Другагрупа країн (Чеська Республіка, Словенія, Румунія) поєднує коригуваннядержавних пенсійних систем із запровадженням добровільних додаткових пенсійнихсхем.
УЧеській Республіці згідно із законом 1995 року підвищено пенсійний вік,запроваджена нова формула нарахування виплат, збільшено кількість років,залежно від яких визначається розмір пенсії. Зараз половина робочої сили країниохоплено добровільною додатковою пенсійною схемою.
УСловенії у 1999 році запроваджено ряд змін: підвищено пенсійний вік жінок,створено нову систему винагород і стягнень за пізній і ранній вихід на пенсіювідповідно, знижено коефіцієнти заміщення заробітної плати, підвищеноперерозподіл, надані повноваження і податкові пільги з метою поширення схемприватних заощаджень. На сьогодні в Словенії нові приватні фонди охоплюютькожного четвертого працівника [29].
УРумунії же протягом кількох років обговорюється можливість приватизаціїдержавної пенсійної схеми, але на практиці цей процес іще не здійснився. У 2000році уряд вніс зміни у державну схему, серед яких було підвищення пенсійного віку.
Втаких країнах, як Чеська Республіка, Румунія і Словенія активно обговорюєтьсяможливість приватизації державних пенсійних схем, що вже позитивно вирішеногрупою країн. У кожному випадку рішення уряду утриматися від цьогообґрунтовувалося певною мірою великими фінансовими витратами на перехід відрозподільної системи, необхідними для виплати пенсій. У Чеській Республіці іСловенії позиція уряду визначалась під впливом сильної опозиції з бокупрофспілок, які сприймали приватизацію пенсійної системи як таку, що підриваєсистему державного соціального страхування.
Досвідфункціонування пенсійних систем в світі свідчить, що будь-яка солідарнапенсійна система дуже залежить від демографічних ризиків.
Убільшості розвинених країн світу процес старіння супроводжується не тількизниженням народжуваності, а й зменшенням смертності, і як наслідок збільшеннямтривалості життя.
Висновки
Отже,сучасна пенсійна система України, основою якої є запроваджене з січня 2004 рокузагальнообов’язкове державне пенсійне страхування, постала не на порожньомумісці, а є результатом еволюційної трансформації інституту пенсійногозабезпечення, який сформувався після здобуття незалежності на початку 90 роківХХ століття і, в свою чергу, фактично, був своєрідною «пенсійноюспадщиною» колишнього СРСР.
Відповіднодо Положення «Про Пенсійний фонд України» затвердженого ПостановоюКабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 р. N 1261 Пенсійний фонд Україниє центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується ікоординується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальноїполітики.
Пенсійний фонд як самостійну фінансову структуру булостворено для виконання Закону України «Про пенсійне забезпечення».Кошти фонду не входять до державного бюджету і не можуть бути використані наінші цілі, крім виплати пенсій і допомог. Бюджет цього фонду формуєтьсяпередусім за допомогою коштів, які відраховують підприємства, установи таорганізації. Крім того, до надходжень фонду належать обов’язкові страховівнески громадян, які працюють, у розмірі 1-5% від заробітної плати, а такожкошти державного бюджету на виплату окремих видів пенсій та допомог,добровільні внески підприємств, організацій, населення, інші надходження.
Підприємства, установи та організації, незалежно відформ власності та господарювання, особи, які наймають для роботи громадян заугодами, а також ті, що займаються підприємницькою діяльністю, заснованою наособистій власності фізичної особи та виключно її праці, релігійні громадисплачують страхові внески до Пенсійного фонду України у розмірах, установленихчинним законодавством.
Кошти Пенсійного фонду України використовуються нафінансування таких заходів:
– виплатапенсій за віком (у тому числі працюючим пенсіонерам), за інвалідністю, у разівтрати годувальника, за вислугу років, соціальних та інших пенсій, установленихзаконодавством України;
– виплатадопомоги з догляду за дитиною і щомісячної допомоги на кожну дитину додосягнення нею віку, встановленого чинним законодавством;
– підвищенняпенсій у зв’язку зі зміною індексу споживчих цін і зростанням заробітної плати;
– реалізаціядержавних, регіональних і обласних програм соціальної підтримки пенсіонерів,інвалідів, дітей та інших категорій населення;
– забезпеченняпоточної діяльності та утримання органів управління фонду;
– відтвореннякоштів фонду, зміцнення його матеріально-технічної бази.
Конституцією України передбачено, що пенсії, інші видисоціальних виплат і допомоги мають забезпечувати рівень життя, не нижчий відпрожиткового мінімуму, встановленого законодавством.
Пенсійнийфонд України в своїй діяльності керується законами України, рішеннями ВерховноїРади України, указами Президента України, постановами і розпорядженнямиКабінету Міністрів України, Положенням про створення Пенсійного фонду України.
Органамиуправління Пенсійного фонду є правління та виконавча дирекція Пенсійного фонду.
Основнимпріоритетом роботи Пенсійного фонду України у 2008 році є реалізація положеньПрограми діяльності Кабінету Міністрів України «Український прорив: длялюдей, а не політиків».
Існуєбагато різних спроб класифікувати пенсійні системи з використанням притаманнимїм загальних рис. Їх можна розділити по галузевій придатності, способуорганізації, ступеню заміщення втраченого доходу та іншим критеріям, з якихможна виділити такі основні ознаки як:
– способи фінансування
– типи справляння внесків тарозрахунку виплат
– обов’язковість абодобровільність участі в них робітників.
Усвітовій практиці прийнято розрізняти два способи фінансування: розподільчий танакопичувальний.
Література
1. Конституція України.
2. Закон України «Прозагальнообов’язкове державне пенсійне страхування» // Відомості ВерховноїРади. – 2003. – №№ 49-51, ст. 376.
3. Постанова Кабінету МіністрівУкраїни «Про створення Пенсійного фонду України» від 01.06.94.
4. Положення «Про Пенсійнийфонд України» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24жовтня 2007 р. N 1261
5. Указ Президента України«Про Положення про Пенсійний фонд України» від 1 березня 2001 р. №121/2001 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 9. – С. 30 (з наступнимизмінами та доповненнями).
6. Інструкція про порядокобчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами зборуна обов’язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їхнадходження до Пенсійного фонду України. Затверджена постановою ПравлінняПенсійного фонду України від 19 жовтня 2001 р. № 16-6 / Зареєстровано вМін’юсті України 29 листопада 2001 р. за № 998/6189 // Офіційний вісникУкраїни. – 2001. – № 49. – Ст. 2211.
7. Аслунд А. Нові виклики длясоціальної держави // День. – 2002. – 17 вересня. – С. 3.
8. БазилевичВ.Д., Баластрик Л.О. Державні фінанси. Навчальний посібник / За заг. ред.Базилевича В. Д. – К.: Атіка, 2002. – 368 с.
9. ВасиликО.Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1997.
10. Василик О.Д. Теорія фінансів.– К.: НІОС, 2000.
11. Василик О.Д., Павлюк К.В.Шляхи зміцнення фінансового становища держави // Фінанси України. – 1998. – №7.
12. Державні фінанси: Теорія іпрактика перехідного періоду в Центральній Європі. – К.: Знання, 1998. – 542 с.
13. Державні фінанси: Теорія іпрактика перехідного періоду в Центральній Європі. – К.: Основи, 1998.
14. Завгородній А.Г., ВознюкГ.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. – К.: Знання, 2000.
15. Кириленко О.П. Фінанси(Теорія та вітчизняна практика): Навчальний посібник. – Тернопіль: Астон, 2002.– 212 с.
16. Кириленко О.П. Фінанси. – Тернопіль«ЦМДС», 1998.
17. Ковальчук С.В., Форкун І.В.Фінанси. Навч. посібник. – Львів: «Новий Світ – 2000», 2005. – 568 с.
18. Кудряшов В.П. Фінанси.Навчальний посібник. / Херсон: Олді-плюс, 2002. – 352 с.
19. Моніторинг виконання бюджетуУкраїни за 2003-2005 рр. // Сайт Бюджетного Комітету –httр://budget.rada.gov.ua.
20. Нікбахт Е., Гропеллі А.Фінанси. – К.: «ВИК», «Глобус», 1993.
21. Опарін В.М. Фінанси (загальнатеорія). – К.: КНЕУ, 1999. – 164 с.
22. Опарін В.М., Малько В.І.Бюджетна система: Навч. – метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни.– К.: КНЕУ, 2000. – 204 с.
23. Орлюк О.П. Фінансове право:Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 528 с.
24. Осадець С. Страхування.Підручник. – К.: КНЕУ, 1998. – 528 с.
25. Партин Г.О., Тивончук О.І.Пенсійні фонди як учасники фінансового ринку // Фінанси України. – 2002. – № 9.– С. 143-149.
26. Розпутенко І. Управліннядержавними видатками в перехідних економіках. – К.: Основи, 1993.
27. Романенко О.Р. Фінанси:Підручник. – К.: Центр Навчальної Літератури, 2003. – 312 с.
28. ШумськийВ.М., Діхтєрьова В. В. Формування пенсійного фонду: реальність потенційнихджерел // Фінанси України. – 2001. – № 7. – С. 58-61.
29. www.pfu.gov.ua (офіційний сайт Пенсійного фонду України).
Додаток 1
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановоюКабінету Міністрів України
від30 січня 2008 р. № 30
БЮДЖЕТ
Пенсійного фонду України на 2008 рік (тис. гривень)Залишок коштів на початок року 4 330 844,8 Доходи: власні надходження, всього 101 836 147,8 у тому числі: обов’язкові внески підприємств, установ та організацій 88 087 598,4 обов’язкові внески громадян 5 395 839,9 обов’язкові внески від платників, що працюють у галузі сільського господарства 1 926 461,1 обов’язкові внески від військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб 3 962 617,2 обов’язкові внески від платників, що обрали спрощену систему оподаткування 769 854,8 інші надходження 899 124,3 кошти банків за користування тимчасово вільними коштами Пенсійного фонду України 27 115,5 кошти на виплату різниці у пенсійному забезпеченні наукових працівників, що відшкодовується з небюджетних підприємств та установ 36 584,5 кошти від підприємств на покриття фактичних витрат на виплату та доставку пенсій працівникам, зайнятим на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 718 666,3 кошти на виплату пенсій іноземним пенсіонерам, які проживають на території України 12 285,8 усього власних доходів з урахуванням залишку 106 166 992,6 кошти Державного бюджету України, всього 34 823 744,6 у тому числі: дотація на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами 20 918 650 дотація на пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу та суддів у відставці 12 737 968,5 на компенсацію втрат від застосування платниками фіксованого сільськогосподарського податку спеціальної ставки із сплати збору на обов’язкове пенсійне страхування 1 167 126,1 кошти Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття 75 586,5 кошти Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань 95 115,3 Усього доходів 141 161 439 Видатки: за рахунок власних надходжень, всього 108 384 271,4 у тому числі на: пенсійне забезпечення осіб, пенсія яким призначена згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» 101 907 458,3 пенсійне забезпечення осіб, пенсія яким призначена згідно з іншими законодавчими актами в частині, що не перевищує розміру трудової пенсії за віком, на яку особа має право відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» 1 772 566 виплату різниці у пенсійному забезпеченні наукових працівників, що відшкодовується за рахунок небюджетних підприємств та установ 78 557,7 виплату доплати відповідно до Закону України «Про поліпшення матеріального становища учасника бойових дій та інвалідів війни» 186 408,3 пенсійне забезпечення осіб, які проживають за кордоном, та іноземних пенсіонерів 21 747,9 розрахунково-касове обслуговування та оплату за підкріплення готівкою виплати пенсії і грошової допомоги 92 522,7 керівництво та управління у сфері пенсійного забезпечення 1 765 571,3 виготовлення свідоцтв загальнообов’язкового державного соціального страхування та пенсійних посвідчень 5 340 виготовлення бланків, виплатних відомостей для виконання функцій з призначення та виплати пенсій 31 577,7 створення програмно-технічного забезпечення системи інформаційно-аналітичної підтримки органів Пенсійного фонду України 59 031,4 створення та впровадження автоматизованої системи Накопичувального фонду загальнообов’язкового державного пенсійного страхування 50 000 погашення позички, наданої для забезпечення своєчасної виплати пенсій у січні 2008 року 2 413 490,1 за рахунок коштів Державного бюджету України, всього 32 606 465,8 у тому числі на: виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами 19 868 497,3 пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу та суддів у відставці 12 737 968,5 за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття 75 586,5 за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань 95 115,3 Усього видатків 141 161 439 Перевищення доходів над видатками (+), видатків над доходами (-)

Додаток 2
Нормативно-правовіакти за предметом правового регулювання, що регулюють відносини, пов’язані зпенсійним забезпеченням громадян
• Закон України «Прозагальнообов’язкове державне пенсійне страхування»;
• Закон України «Пропенсійне забезпечення»;
• Закон України «Про статусі соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильськоїкатастрофи»;
• Закон України «Пропенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких іншихосіб»;
• Закон України «Продержавну службу»;
• Закон України «Пропрокуратуру»;
• Закон України «Про статуснародного депутата України»;
• Закон України «Про статуссуддів»;
• Закон України «Про судовуекспертизу»;
• Закон України «Про статусветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
• Закон України «Про основнізасади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку вУкраїні»;
• Закон України «Прореабілітацію жертв політичних репресій в Україні»;
• Закон України «Про зайнятістьнаселення»;
• Закон України «Продонорство крові та її компонентів»;
• Закон України «Про статусгірських населених пунктів в Україні»;
• Закон України «Продержавну підтримку засобів масової інформації та соціальний захистжурналістів»;
• Закон України «Про науковуі науково-технічну діяльність»;
• Закон України «ПроНаціональний банк України»;
• Закон України «Про пенсіїза особливі заслуги перед Україною»;
• Закон України «Про службув органах місцевого самоврядування»;
• Закон України Прозагальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовоювтратою працездатності та витратами, зумовленими похованням”;
• Закон України «Продипломатичну службу»;
• Закон України «Пропідвищення престижності шахтарської праці»;
• Митний кодекс України;
• Положення пропомічника-консультанта народного депутата України, затвердженим постановоюВерховної Ради України від 13.10.95 № 379/95-ВР;
• Постанова Кабінету МіністрівУкраїни від 11.04.2002 № 497 «Про забезпечення виконання функцій зпризначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду»;
• Постанова Кабінету МіністрівУкраїни від 20.11.2003 № 1783 «Про заходи щодо поліпшення пенсійногозабезпечення громадян»;
• Постанова Кабінету МіністрівУкраїни від 11.03.2004 № 312 «Про додаткові заходи щодо поліпшенняпенсійного забезпечення громадян»;
• Постанова Кабінету МіністрівУкраїни від 18.09.2004 № 1215 «Про підвищення рівня пенсійногозабезпечення громадян»;
• Постанова Кабінету МіністрівУкраїни від 11.05.2005 № 341 «Про заходи щодо реалізації частини другоїстатті 42 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійнестрахування“;
• Постанова Кабінету МіністрівУкраїни від 05.07.2006 № 919 „Про затвердження Порядку визначеннязаробітної плати (доходу) для обчислення пенсії у разі втрати документів про їїнарахування та виплату“;
• Постанова Кабінету МіністрівУкраїни від 02.11.2006 № 1522 „Про передачу органам Пенсійного фондуУкраїни функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріямгромадян“;
• Постанова Кабінету МіністрівУкраїни від 03.05.2007 № 684 „Про поліпшення матеріального забезпеченняокремих категорій населення“;
• Постанова Кабінету МіністрівУкраїни від 03.05.2007 № 685 „Про додаткові заходи щодо поліпшенняматеріального забезпечення окремих категорій населення“;
• Постанова Кабінету МіністрівУкраїни від 28.05.2008 № 530 „Деякі питання соціального захисту окремихкатегорій громадян“;
• Постанова Кабінету МіністрівУкраїни від 16.07.2008 № 654 „Про підвищення рівня пенсійного забезпеченнягромадян“.
Нормативно-правовіакти за предметом правового регулювання, що регулюють права, обов’язки тавідповідальність у сфері загальнообов’язкового державного пенсійногострахування
• Закон України „Про збір наобов’язкове державне пенсійне страхування“;
• Закон України „Прозвернення громадян“.
Нормативно-правовіакти за предметом правового регулювання, що визначають статус Пенсійного фондута його органів, їх структуру, порядок організації їх роботи, статус,повноваження, права та обов’язки працівників
• Кодекс законів про працюУкраїни;
• Закон України „Прозагальнообов’язкове державне пенсійне страхування“;
• Закон України „Продержавну службу“;
• Положення про Пенсійний фондУкраїни, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 №1261;
• Положення про головніуправління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях,містах Києві та Севастополі, затверджене постановою правлення Пенсійного фондуУкраїни від 27.06.2002 № 11-2, в редакції постанови правління Пенсійного фондуУкраїни від 25.02.2008 № 5-5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України13.03.2008 за № 208/14899;
• Положення про управлінняПенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженепостановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2, в редакціїпостанови правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 № 5-5,зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 за № 209/14900.
Нормативно-правовіакти за предметом правового регулювання, що регулюють питання, пов’язані зформуванням та використанням коштів загальнообов’язкового державного пенсійногострахування
• Закон України „Прозагальнообов’язкове державне пенсійне страхування“;
• Закон України про Державнийбюджет України на 2008 рік;
• Закон України „Про податокз доходів фізичних осіб“;
• Закон України „Про збір наобов’язкове державне пенсійне страхування“;
• Постанова Кабінету МіністрівУкраїни від 03.11.98 № 1740 „Про затвердження Порядку сплати збору наобов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарськихоперацій“;
• Постанова Кабінету МіністрівУкраїни від 30.08.99 № 1596 „Про заходи щодо виконання статті 3 УказуПрезидента України від 4 липня 1998 року № 734“.
• Постанова Кабінету МіністрівУкраїни від 03.09.2008 № 775 „Про затвердження критерію, за якимоцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності тавизначається періодичність проведення планових заходів, пов’язаних з державнимнаглядом (контролем) у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування“.
Нормативно-правовіакти за предметом правового регулювання, що регулюють питання міжнародногоспівробітництва в сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування
• Закон України „Проміжнародні договори України“;
• Закон України „Проправонаступництво України“;
• Угода про гарантії правгромадян держав – учасниць Співдружності Незалежних держав – у галузіпенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (Вірменія, Білорусь,Казахстан, Киргизстан, Молдова, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан, Росія,Україна); — Угода між Урядом України та Урядом Азербайджанської Республіки проспівробітництво в галузі пенсійного забезпечення від 28 липня 1995 року;
• Угода між Урядом України таУрядом Республіки Бєларусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійногозабезпечення від 14 грудня 1995 року.;
• Угода між Урядом України таУрядом Республіки Грузія про співробітництво в галузі пенсійного забезпеченнявід 9 січня 1995 року;
• Угода між Урядом України таУрядом Республіки Молдова про гарантії прав громадян в галузі пенсійногозабезпечення від 29 серпня 1995 року;
• Тимчасова угода між УрядомУкраїни та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, якіпрацювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до них від 15січня 1993 року;
• Угода між Міністерствомсоціального захисту населення України та Міністерством соціального захистунаселення Республіки Казахстан про співпрацю в галузі пенсійного забезпеченнявід 21 вересня 1995 року;
• Угода між Україною та КоролівствомІспанія про соціальне забезпечення громадян від 7 жовтня 1996 року;
• Договір між Урядом України іУрядом Естонської Республіки про співробітництво в галузі соціальногозабезпечення від 20 лютого 1997 року;
• Договір між Україною іЛатвійською Республікою про співробітництво в галузі соціального забезпеченнявід 26 лютого 1998 року;
• Договір між Україною таСловацькою Республікою про соціальне забезпечення від 5 грудня 2000 року;
• Договір між Урядом України таУрядом Литовської Республіки про співробітництво в галузі пенсійногозабезпечення від 23 квітня 2001 року;
• Договір між Україною та ЧеськоюРеспублікою про соціальне забезпечення від 4 липня 2001 року;
• Договір між Україною таРеспублікою Болгарія про соціальне забезпечення від 4 вересня 2001 року.

Додаток 3
СТРУКТУРА
центрального апарату Пенсійного фонду України
І.Керівництво
ІІ.Департамент пенсійного забезпечення
2.1.Відділ з питань призначення пенсій
2.2.Відділ організації роз’яснювальної та методичної роботи
2.3.Відділ спеціальних пенсій
2.4.Відділ організації виплати пенсій
2.5.Відділ пенсійного реформування
2.6.Відділ пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорійгромадян
ІІІ.Департамент надходження доходів
3.1.Відділ по контролю за надходженням коштів та погашенням заборгованості зплатежів
3.2.Відділ методології забезпечення платежів
3.3.Відділ по роботі з платниками обов’язкових платежів до Пенсійного фонду
3.4.Відділ звітності та економічного аналізу
IV.Департамент зведеного бюджету
4.1.Відділ планування та прогнозування бюджету та методології бюджетного процесу
4.2.Відділ аналізу виконання бюджету
4.3.Відділ оперативної та статистичної звітності
4.4.Відділ консолідованої звітності з виконання бюджету
4.5.Відділ планування та фінансування видатків на утримання органів Пенсійногофонду
V.Департамент персоніфікованого обліку, інформаційних систем та мереж
5.1.Відділ реєстру застрахованих осіб, персоніфікованого обліку та інформаційногозабезпечення солідарної пенсійної системи
5.2.Відділ реєстру платників, інформаційних систем обліку доходів та платежів всолідарну і накопичувальну системи
5.3.Відділ організації розробок, стандартизації та супроводження інформаційнихсистем
5.4.Відділ організації та впровадження інформаційних мереж
VI.Департамент адміністративно-господарського забезпечення
6.1.Загальний відділ
6.2.Відділ господарського обслуговування та матеріально-технічного забезпечення
6.3.Відділ по роботу із зверненнями громадян
6.4.Відділ бухгалтерського обліку та звітності
VII.Департамент кадрового забезпечення та організаційно-інформаційної роботи
7.1.Відділ комплектування кадрів та проходження державної служби
7.2.Відділ організації підготовки та перепідготовки кадрів
7.3.Відділ взаємодії із засобами масової інформації та зв’язків з громадськістю
7.4.Відділ організаційної роботи
VII.Управління міжнародного співробітництва
8.1.Відділ договорів та міжнародного співробітництва
8.2.Відділ іноземних пенсій
ІХ.Юридичне управління
9.1.Відділ організації правової роботи
9.2.Відділ по забезпеченню взаємодії з Верховною Радою України, розробки тасистематизації законодавства
Х.Контрольно-ревізійне управління
10.1.Відділ по контролю за станом ревізійної та економічної роботи
10.2.Відділ по контролю за витрачанням коштів
ХІ.Сектор контролю та перевірки виконання актів та доручень Президента України,Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України
ХІІ.Режимно-секретний сектор
ХІІІ.Помічник Голови правління
ХІV.Помічник першого заступника Голови правління

Додаток 4
Дані про використання Пенсійним фондом Україникоштів Державного бюджету України, які у 2005 році виділялись на фінансуванняпенсійних програм, тис. грн.КПКВК Назви бюджетних програм Затверджено бюджетом Пенсійного фонду України на 2005 рік Надходження асигнувань з Державного бюджету України Касові видатки /> /> /> 1 2 3 4 5 /> 6481020 Відшкодування на виплату пенсій військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу строкової служби 375 927,8 285 332,3 285 332,3 /> 6481030 Відшкодування на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державної соціальної допомоги на догляд 3 039 447,7 2 867 323,3 2 867 323,3 /> 6481040 Компенсація різниці у пенсійному забезпеченні наукових працівників 339 746,9 302 519,2 302 519,2 /> 6481050 Відшкодування на виплату пенсій особам, вивільненим у зв’язку із закриттям Чорнобильської АЕС 4 755,1 3 030,9 3 030,9 /> 6481060 Пенсійне забезпечення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесених до категорії I 307 274,9 272 030,5 272 030,5 /> 6481070 Відшкодування на виплату пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорій II, III і IV, та непрацездатним пенсіонерам, які проживають у зонах радіоактивного забруднення 564 149,5 529 696,3 529 696,3 />

6481080 Компенсація за втрату годувальника та допомога на поховання громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 400,6 3 367,6 3 367,6 /> 6481090 Компенсація несплачених страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за деякі категорії осіб 110 889,3 81 267,3 81 267,3 /> 6481110 Відшкодування на виплату пенсій працівникам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах 710 000,0 710 000,0 710 000,0 /> 6481100 Покриття дефіциту коштів Пенсійного фонду України для виплати пенсій 16 344 689,8 16 344 689,8 16 344 689,8 /> Разом 21 801 281,6 21 399 257,2 21 399 257,2 /> 2801540 Компенсація Пенсійному фонду втрат від застосування платниками фіксованого сільськогосподарського податку спеціальної ставки по сплаті збору на обов’язкове пенсійне страхування 1 207 400,0 1 207 400,0 1 207 400,0 /> Всього 23 008 681,6 22 606 657,2 22 606 657,2 />

Похожие работы