РЕФЕРАТ
На тему: Перша допомога при опіках,
дії крайніх температур та ураженні електричним струмом
учень 11 класу
Черненко Юрій
Перша допомога при опіках, дії крайніх температур та ураженні електричним струмом
Перша допомога при опіках
Опіки виникають під дією високих температур. Опіки від світлового випромінювання, полум’я, кип’ятку і гарячої пари називають термічними, а від дії на шкіру і слизові оболонки сильних кислот і лугів, які спричинюють не тільки місцеве ураження, а й загальне отруєння організму, — хімічними.
Важкими є опіки від напалму та інших запалювальних речовин. Напалм прилипає до одягу і, продовжуючи горіти, вражає не лише шкіру, а й підшкірну клітковині та м’язи й утворює глибокі опіки.
Залежно від глибини ураження шкіри і тканин тіла розрізняють чотири ступені опіків: легкий (І) — почервоніння шкіри; середньої тяжкості (П) — утворення пухирів; тяжкий (Ш) — змертвіння всієї товщини шкіри; надзвичайно тяжкий (IV) — обвуглювання тканин тіла.
При великих (понад 10-15% поверхні тіла) опіках II—III ступенів виникає важке загальне ураження організму — опікова хвороба, яка нерідко ускладнюється опіковим шоком. Особливістю опікового шоку є його довго тривалість (від 24 до 72 годин). Опікова хвороба характеризується гострою інтоксикацією, порушенням в організмі водно-сольового обміну. Все це часто призводить до запалення легень, ураження печінки, нирок, гострих виразок шлунково-кишкового тракту.
Коли на потерпілому горить одяг, то насамперед потрібно його погасити, накинувши пальто, ковдру тощо. Потім необхідно дати потерпілому випити теплої підсоленої води. Обпечену частину тіла звільняють від одягу, обрізаючи і залишаючи на місці ті його шматки, що прилипли до тіла. Не можна розрізати або роздушувати пухирі, торкатись обпаленої поверхні руками, змазувати її жиром, маззю чи іншими речовинами. На опікову поверхню накладається стерильна пов’язка.
При великих опіках, які займають значну поверхню тіла, ураженого слід загорнути в чисте простирадло, вжити всіх необхідних заходів для запобігання шоку і терміново транспортувати його до медичного закладу.
Перша допомога при відмороженнях, тепловому та сонячному ударі
Відмороження — це ушкодження тканин організму внаслідок дії на них низьких температур. Відмороження можливі навіть за температури вище О °С, особливо ти періодичних відлигах. До відмороження призводить мок ре І тісне взуття, тривале перебування в нерухомому стані на холоді І в снігу, під холодним дощем. Найчастіше відморожуються кінцівки, насамперед нижні.
Залежно від глибини ураження тканин тіла розрізняють чотири ступені відморожень: легкий (І) — синюшність, набряклість шкіри; середньої тяжкості (П) — хворобливість шкіри; тяжкий (Ш) — утворення пухирів (заживлення без наслідків); надзвичайно тяжкий (IV) — змертвіння м’яких тканин тіла і навіть кісток.
Надаючи першу допомогу, потерпілого кладуть у ванну з теплою водою, а коли такої можливості немає, то захищають від холоду на місці: дають йому гарячий чай, каву, а мокрий одяг, мокре взуття замінюють сухим. Якщо ще не настали зміни в тканинах (пухирі на шкірі, змертвіння), то відморожені місця протирають спиртом чи одеколоном й обережно розтирають ватним тампоном або вимитими сухими руками до почервоніння шкіри. Якщо ж зміни вже є, то ушкоджені місця протирають спиртом і накладають стерильну пов’язку. Не рекомендується при відмороженнях будь-якого ступеня розтирати ушкоджені місця шкіри снігом, бо це може погіршити стан потерпілого.
Тепловий удар може виникнути при загальному перегріванні внаслідок тривалої дії високої температури. Його різновидом е сонячний удар, зумовлений надмірною дією на організм людини прямих сонячних променів. 1 характеризується насамперед головним болем І припливом крові до голови, шумом у вухах, слабкістю, нудотою, запамороченням і спрагою.
Якщо дія сонячних променів не припиняється і потерпілий не звертається за допомогою, то настає виснажливість, дихання поверхневе, пульс прискорений, слабкий. Потерпілий скаржиться на потемніння в очах, на біль у животі згодом починається пронос. У важких випадках температура тіла підвищується до 40 градусів С, виникають судоми, блювота, зіниці розширюються, можлива непритомність. При тепловому ударі симптоми розвиваються ще швидше. Ці ознаки свідчать про те, що якщо не вжити відповідних заходів, стан може різко погіршитись аж до непритомності.
Перша допомога надається так: винести потерпілого на свіже повітря; розстебнути одяг на шиї, животі; покласти холодний компрес на голову, шию, ділянку грудей; потім напоїти його холодним напоєм (найкраще холодною мінеральною водою). При непритомності потерпілого чи зупинці його дихання необхідно провести штучне дихання та інші реанімаційні заходи.
Перша допомога при ураженні електричним струмом
Ураження електрострумом виникають у побуті й на виробництві найчастіше через порушення правил користування джерелами електроенергії; іноді буває ураження блискавкою. Це викликає в організмі загальні й локальні зміни. Ураження відбувається тоді, коли людина виявляється увімкненою в електричне коло і струм проходить крізь неї в землю, а також під час дії індукційного струму. Тяжкість ураження залежить від величини струму, віку і стану здоров’я потерпілого. Мають також значення ступінь опірності тканин і навколишнє середовище. Так, електричний струм добре проходить крізь вологі тканини тіла і погано — крізь шкіру долонь і п’ят. Більш виражені зміни відбуваються зі шкірою підвищеної вологості, виснаженою або ушкодженою.
Постійний струм напругою до 40 В не викликає смертельного ураження. При напрузі 220-380 В вмирають 20-30 %, при 1000 В — 50 %. Дія струму напругою 3000 В і більше практично завжди призводить до смерті потерпілого. Змінний струм напругою 127-220-380 В і частотою 50 Гц небезпечніший, ніж постійний.
Суха шкіра має достатній опір і не ушкоджується струмом напругою 60 В. При напрузі 220 В шкіра ушкоджується завжди. При напрузі понад 500 В виникають «пробої» шкіри; тоді електричному струму чинять опір лише внутрішні органи.
При ураженні блискавкою дуже небезпечним є пряме попадання в голову. 80-90% потерпілих непритомніють. Порушення серцевої діяльності при ураженні блискавкою менш небезпечне, ніж при ураженні електричним струмом, у зв’язку з короткочасністю дії і високою кою в зоні розряду. Зупинка дихання найчастіше виникає як вторинне явище, спричинене рефлекторною зупинкою серця, ушкодженням ребер і мозку після падіння потерпілого на землю.
Надаючи першу допомогу, слід насамперед, дотримуючись правил безпеки, припинити дію електричного струму на потерпілого (вимкнути струм, перервати або відвести дріт). Усе це треба зробити дуже швидко, але й обережно, користуючись предметами, що не проводять струм (палицею, сухою мотузкою), одягнувши гумові рукавиці, взувши калоші або гумові чоботи, якщо вони є. Щоб відновити дихання, проводять штучну вентиляцію легень. У разі зупинки серця роблять його непрямий масаж; перед цим потрібно один раз сильно вдарити кулаком (ребром долоні) в ділянку між нижньою і середньою частинами грудної клітки, тобто провести дефібриляцію. У клінічних умовах вона здійснюється короткочасним розрядом електроструму малої сили і високої напруги. Про ефективність непрямого масажу серця свідчить поява пульсу на сонній артерії.
Перша допомога при різноманітних отруєннях хімічними речовинами та продуктами, укусах
Поняття про отруту та отруєння
Отрута — це речовина, здатна викликати отруєння живого організму. Отруйні речовини поділяються на хімічні (окис вуглецю, психотропні препарати, фосфорорганічні сполуки, кислоти, луги та ін.), рослинного (гриби, наркотики, дурман, цикута тощо) та тваринного (отруйні змії, комахи) походження. Отруєння— це хімічна травма організму, спричинена його інтоксикацією.
Симптоми отруєння залежать від дії отруйної речовини, її концентрації в організмі, наступних порушень функцій різних його органів і систем. Кількість отрути, яка пройшла через орган, залежить від швидкості об’ємного кровотоку. Передусім страждають нирки, печінка, легені, серце, мозок. Найчастіше спостерігаються такі спільні для більшості отруєнь ознаки: раптове погіршення стану і незвична манера поведінки потерпілого; нудота, блювання, пронос; опіки на губах, язиці або шкірі; біль у грудях або в животі; порушення дихання; пітливість і підвищене слиновиділення; м’язові посмикування і судоми; незвичайний колір шкіри; можлива кома.
Перша допомога при отруєнні хімічними речовинами. Отруєння окисом вуглецю СО2 (чадним газом), пороховими газами викликає головний біль, слабкість, запаморочення, шум у вухах, нудоту і блювоту, зненри-томнення. Може настати смерть. Тому слід негайно винести потерпілого із загазованої зони, розстебнути одяг, провести штучне дихання.
При вдиханні значної кількості парів бензину та антифризу, при випадковому їх потраплянні в дихальні шляхи як рідини з’являються кашель із кров’яним харкотинням, головний біль, посиніння шкірних покривів, судоми, непритомність, далі важке запалення легень. Токсичний набряк легень, бронхіт, гостра пневмонія спостерігаються при отруєнні дихлоретаном, парами хлору, аміаку, сильними кислотами.
Перша допомога — винести потерпілого з отруєної атмосфери; при послабленні дихання проводити штучнедихання («рот у рот») до встановлення самостійного дихання потерпілого; обов’язково направити його до лікарні.
Потрапляння у шлунок бензину і різних розчинників при випадковому їх ковтанні викликає почуття сп’яніння, потім запаморочення, психомоторне збудження, головний біль, сильну неодноразову блювоту, біль у животі, посиніння шкірних покривів, пізніше — не придасть. При отруєнні метиловим спиртом, і хініном. крім названих ознак, може бути гостра сліпота. Тому насамперед треба викликати блювання подразненням глотки; досить ефективний засіб — напоїти отруєного молоком. Якщо в аптечці є ентеросорбент або активоване вугілля, дати потерпілому дозу, зазначену в інструкції. Викликати швидку допомогу.
Прийом усередину більш як 20-40 мл дихлоретану часто призводить до смерті. За 3-4 год прийнята доза повністю всмоктується в травному каналі й накопичується в організмі, що спричинює психоневрологічні розлади, порушення дихання, ураження серцево-судинної системи, нирок, печінки й органів травлення.
Перша допомога при отруєнні дихлоретаном: дати потерпілому випити 100—150 мл вазелінової олії; після цього викликати в нього блювання. Якщо ж він непритомний, забезпечити передусім прохідність дихальних шляхів (може запасти язик) і починати штучну вентиляцію легень; коли потрібно, провести увесь комплекс заходів для оживлення потерпілого.
Отруєння кислотами і лугами при випадковому їх прийомі всередину небезпечно тим, що вони, роз’їдаючи слизову оболонку рота, стравоходу, шлунка можуть викликати їх прорив. При таких отруєннях спостерігаються опік губ, слизової оболонки порожнини рота, стравоходу, шлунка, сильна спрага, підвищене слиновиділення, біль у ротовій порожнині та органах травлення, неможливість ковтати. Може настати шок.
Перша допомога: якщо при отруєнні кислотами або лугами відсутні ознаки прориву шлунка чи стравоходу (надзвичайно сильний біль за грудниною і в ділянці шлунка), то дати потерпілому велику кількість води, викликати в нього блювання (подразненням глотки), потім — молоко, яєчний білок, крохмаль. Питна сода протипоказана. Можна ковтати шматочки льоду. Коли з’являється сильний біль у шлунку, є підозра на прорив, вводити знеболювальний засіб шприц-тюбиком (у цей час не давати пити). Якщо потерпілий знепритомнів, то блювання викликати не треба, а покласти його в стійке положення на бік, щоб уникнути ядухи. Потерпілого необхідно негайно транспортувати до лікарні в напівсидячому положенні із зігнутими в колінах ногами, поклавши йому холодний компрес на ділянку шлунка.–PAGE_BREAK–
При потраплянні кислот і лугів в очі потрібно промити їх протягом 10-20 хв. струменем води.
Якщо ротова порожнина уражена кислотою, потрібно промивати її водою із содою (0,5 чайної ложки на склянку води): якщо — лугами, то полоскати розчином лимонної кислоти (1/3 чайної ложки на склянку води) або розчином оцту (1.5 чайної ложки на склянку води); після цього дати випити молока із содою.
При ураженні шкіри кислотою слід ретельно промити й водою з питною содою (0,5 чайної ложки на склянку води) і милом. Промиваючи проточною водою вражену лугами шкіру, можна застосувати розчин лимонної кислоти чи оцту в тих самих пропорціях, що й при полосканні. Після промивання на обпечену шкіру потрібно накласти стерильну пов’язку, щоб туди не потрапили хвороботворні мікроорганізми.
Перша допомога ори отруєнні їжею, грибами та ягодами
Харчові отруєння найчастіше виникають після вживання несвіжих молочних, м’ясних і рибних продуктів та овочів, що містять стійкі до нагрівання отруйні речовини і хвороботворні мікроби (сальмонели, стафілококи, протей та ін.). Як правило, такі отруєння характеризуються коротким прихованим періодом токсикоінфекції, їх ознаки виявляються дуже швидко.
Захворювання починається гостро: нездужання, нудота і блювання під час їжі, гострий біль у животі, підвищення температури до 38-39 °С, трохи пізніше пронос. Хворого мучить спрага, язик сухуватий, обкладений сіруватим нальотом, у животі гурчить. Можливий гострий гастроентерит: зневоднення організму, прискорення пульсу, пониження артеріального тиску, ядуха, посиніння шкіри і слизових оболонок; нерідко бувають судоми м’язів рук і ніг.
Перша допомога: якщо в ранній стадії отруєння немає підстав вважати, що це інфаркт міокарда, потрібно викликати блювання або терміново кілька разів промити шлунок (дати потерпілому випити 1,5-2 л 0,05 % розчину перманганату калію або іншої рідини, після чого в: блювання подразненням кореня язика пальцями до появистої води). Після промивання дати потерпілому випити активованого вугілля або одну столову ложку ентеросороенту, велику кількість чаю, соків, але не годувати. Якщо проносу немає, дайте потерпілому рицини або натрію сульфату (дві столові ложки 0,5 «л води). Потім закутати потерпілого ковдрою, обкласти грілками і викликати швидку допомогу, оскільки потерпілий потребує кваліфікованої медичної допомоги, особливо при багаторазовому блюванні, проносі, зневодненні організму та вираженій
Інтоксикації.
Не слід залишати потерпілого самого, бо в будь-який момент можуть зупинитися дихання й кровообіг і потрібно буде терміново проводити реанімаційні заходи.
Досить поширене отруєння грибами. Воно завжди болісне і часто закінчується смертю. Щоб уникнути такої небезпеки, необхідно навчитися розпізнавати їстівні та отруйні гриби. Найчастіше отруєння грибами буває після вживання в їжу блідої поганки і мухомора.
При отруєнні грибами спочатку виникають нудота, безупинне блювання, біль у всьому животі, пронос, різка слабкість, головний біль, запаморочення; потім зневоднюється організм, знижується артеріальний тиск, прискорюється пульс, різко падає температура тіла, посилюються потовиділення, слино- і сльозотеча, мимовільні сечовипускання і дефекація. Можливі розвиток жовтухи, крововиливи в шкіру, розлади свідомості; різко збільшується в розмірах печінка. Смерть настає внаслідок печінкової недостатності.
Перша допомога: при перших ознаках отруєння грибами якнайшвидше викликати блювання і промити шлунок, дати потерпілому проносний засіб; досить ефективним є прийом ентеросорбентів (карбактин, мікросорб, ультрадсорб тощо). Обов’язково потрібно викликати швидку медичну допомогу, щоб терміново відправити потерпілого в найближче відділення реанімації або токсикології.
З отруйних рослин на території нашої країни найбільш небезпечними є вовчі ягоди (вовче лико), вороняче око, цикута, блекота. При отруєнні отруйними рослинами з’являються загальна слабкість, запаморочення, нудота і блювота, болі в животі. Слід негайно промити шлунок, для цього дати потерпілому випити 5-6 склянок теплої підсоленої води, а потім ввести у рот два пальці і, надавивши на корінь язика, видалити воду зі шлунка.
Перша допомога при укусах отруйних змій, павуків і комах
Укуси отруйних змій (гадюки звичайної, глюкози, кобри та ін.) і таких павуків, як каракурт, тарантул, а печені для життя. Першими ознаками отруєння від їхніх укусів є біль, набряк, підшкірний крововилив, іноді підвищена кровоточивість у місці укусу.
Отруєння зміїною отрутою супроводжується запамороченням, головним болем, нудотою, блюванням, проносом, носовою кровотечею, різким прискоренням пульсу і падінням кров’яного тиску. Дуже часто спостерігається картина шоку, зумовленого надмірним страхом потерпілого.
Отрута каракуртів і тарантулів, які водяться в сухих і темних місцях, може спричинити хворобливе напруження м’язів, схоже на судоми, ядуху і підвищене слиновиділення. Особливо небезпечні укуси павуків, отрута яких руйнує еритроцити (червоні кров’яні тільця) і підвищує скипання крові. Швидко настає шок.
Першу допомогу необхідно надати терміново. Щоб попередити поширення отрути в організмі, потрібно негайно накласти на одну годину джгут вище місця укусу, але так, щоб зберігався пульс на периферичній артерії. Місце укусу прикривають серветкою, змоченою розчином перекису водню. Для відсмоктування отрути на місце укусу ставлять кровоссальну банку, попередньо зробивши 3-4 проколи товстою голкою. Неприпустиме відсмоктування отрути ротом: це небезпечно при навіть незначних ушкодженнях слизової оболонки рота або порушенні цілісності зубів.
Потерпілому від укусу змії {гюрзи, кобри) необхідно не пізніше ніж через годину після укусу ввести протизміїну сироватку «антигюрза». При відсутності сироватки можна припекти місце укусу палаючим сірником або запальничкою, щоб отрута зруйнувалася, не встигнувши всмоктатися. При цьому припіканням не варто зловживати, бо воно може викликати змертвіння тканин.
Укуси отруйних комах — бджіл, ос, джмелів, комарів — порівняно з укусами змій не такі небезпечні, але їх одиничні укуси можуть завдати значної шкоди здоров’ю й навіть призвести до смерті (при підвищеній чутливості людини до отрути комах).
Наслідки укусів бджіл, ос та інших комах цього виду часто обмежуються болем, почервонінням і набряком у місці укусу, але іноді їх отрута викликає сип на тілі, набряк обличчя та шиї; інколи призводить до порушення дихання. Особливо небезпечні численні укуси. У дорослої людини укуси п’яти бджіл можуть викликати тяжке отруєння, а укуси кількох сотень — смертельне.
При укусах бджолами, осами, джмелями з ранки видаляють жало, на ранку кладуть примочку з нашатирного спирту з водою або протирають тампоном, змоченим розчином перекису водню. Якщо припухлість і почервоніння у місці укусу швидко поширюються, слід відсмоктати отруту ротом чи кровоссальною банкою. Можна застосовувати бальзам «Золота зірка», а також назол-спрей для швидкого зменшення набряку дихальних шляхів при укусах у порожнині рота або в ділянці голови і шиї.
В осіб з підвищеною чутливістю до отрути комах, а також при численних укусах може розвинутися тяжке ускладнення — анафілактичний шок. Яскраво виражена реакція на отруту комах буває в тих, у кого є схильність до алергічних захворювань. На таких потерпілих необхідно звертати особливу увагу, тому що вони можуть загинути через кілька секунд після укусу.
Першу допомогу при алергічній реакції, якщо немає можливості усунути дію алергену, слід надавати, використовуючи протиалергічні засоби: для прийому всередину — супрастин, димедрол, діазолін, тавегіл; для зовнішнього застосування — мазь з гідрокортизоном, дексаметазоном або преднізолоном. У тяжких випадках хворого потрібно негайно госпіталізувати.