Підприємство як субєкт інвестиційної діяльності скачать бесплатно на Диплом IQ

Підприємство як суб’єкт інвестиційної діяльності.
ПЛАН

Вступ
Розділ 1. Теоретичні основи інвестиційної діяльності.
1.1 Сутність інвестиційної діяльності.
1.2 Форми сучасного інвестування.
1.3 Методи оцінки інвестиційної діяльності.
Розділ 2. Аналіз інвестиційних ресурсів організації
2.1. Характеристика організації.
2.2. Характеристика джерел інвестування.
Розділ 3. Обґрунтування інвестиційної діяльності.
3.1 Оцінка реального інвестування.
3.2 Оцінка ефективності інвестування, використовуючи точку беззбитковості.
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Однієї з найбільш гострих проблем сучасної України залишається досягнення стабільного економічного росту. У числі факторів, що роблять безпосередній вплив на динаміку економічного розвитку, безсумнівно, належить інвестиційній сфері.
Інвестиції торкаються самих глибинних основи господарської діяльності, визначаючи процес економічного росту в цілому. У сучасній ситуації інвестиції виступають найважливішим засобом забезпечення умов виходу України зі стану хронічної економічної кризи, здійснення структурних зрушень у народному господарстві, упровадження сучасних досягнень технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської діяльності на мікро- і макрорівнях. Активізації інвестиційного процесу є одним з найбільш діючих механізмів подальших соціально — економічних перетворень.
В умовах ринкової економіки можливостей для інвестування досить багато. Разом з тим будь-яке підприємство має обмежені вільні фінансові ресурси, доступні для інвестування. Тому встає задача оптимізації інвестиційного портфеля.
Дуже істотний фактор ризику. Інвестиційна діяльність завжди здійснюється в умовах невизначеності, ступінь якої може значно мінятися. Так, у момент придбання нових основних засобів ніколи не можна точно пророчити економічний ефект цієї операції. Тому нерідко рішення приймаються на інтуїтивній основі.
Прийняття рішень інвестиційного характеру, як і будь-який інший вид управлінської діяльності, ґрунтується на використанні різних формалізованих і неформалізованих методів. Ступінь їхнього сполучення визначається різними обставинами, у тому числі і тим з них, наскільки менеджер знайомий з наявним апаратом, застосовним у тім чи іншому конкретному випадку. У вітчизняній і закордонній практиці відомий цілий ряд формалізованих методів, розрахунки за допомогою яких можуть бути основою для прийняття рішень в області інвестиційної політики. Якогось універсального методу, придатного для усіх випадків життя, не існує. Імовірно, керування все-таки в більшому ступені є мистецтвом, чим наукою. Проте, маючи деякі оцінки, отримані формалізованими методами, нехай навіть певною мірою умовні, легше приймати остаточні рішення.
Ціль цієї роботи — ознайомитись, на прикладі діючого підприємства, з методами оцінки ефективності інвестиційної діяльності..
Розділ 1. Теоретичні основи інвестиційної діяльності.
1.1 Сутність інвестиційної діяльності.
Інвестиції — відносно новий для нашої економіки термін. У рамках централізованої планової системи використовувалося поняття «капітальні вкладення». Поняття “інвестиції”ширше, ніж поняття «капітальні вкладення». Інвестиції містять у собі як реальні, так і портфельні інвестиції, тобто вкладення в цінні папери й активи інших підприємств.
Сучасний економічний словник визначає інвестиції як довгострокові вкладення приватного чи державного капіталу у власній країні чи за рубежем з метою одержання доходу в підприємства різних галузей, підприємницькі проекти, соціально — економічні програми, інноваційні проекти. Інвестиції дають віддачу через значний термін після вкладення.
Слово “інвестиція”походить від латинського “invest”, що означає вкладати. В даний час значення інвестицій в економіці підприємства досить високе. Для того щоб підприємство могло успішно функціонувати, підвищувати якість продукції, знижувати витрати виробництва і підвищувати конкурентноздатність своєї продукції, воно повинно направляти фінансові ресурси на поточні витрати і на інвестиції.
Інвестиції забезпечують динамічний розвиток підприємства і дозволяють вирішувати такі задачі, як розширення власної підприємницької діяльності за рахунок нагромадження фінансових і матеріальних ресурсів; придбання нових підприємств; диверсифікованість діяльності внаслідок освоєння нових областей бізнесу.
Інвестування (інвестиційний процес) — це процес простого чи розширеного відтворення засобів виробництва. Це зв’язано з тим, що основні фонди підприємства піддаються зносу, машини й устаткування старіють фізично і морально і повинні замінятися. Вирішення задач максимізації прибутку підприємств у довгостроковому періоді зв’язано з залученням у виробництво новітньої техніки і технології, проведенням технічного, переозброєння і реконструкції.
Інвестиційний процес являє собою складний комплекс робіт, що включає наступні основні фази:
визначення об’єкта інвестування
фінансування капіталовкладень
контроль над їхнім виконанням.
Промислове підприємство робить інвестиції, з метою збереження чи збільшення свого прибутку. При інвестуванні підприємство повинне вирішити, чи буде за визначений час маса прибутку, принесена інвестиціями, більше вартості відповідних витрат. Альтернативною вартістю інвестування буде ринковий відсоток з капіталу, узятий по сумі засобів, необхідних для придбання нового капіталу.
Інвестиції, у першу чергу реальні інвестиції, грають винятково важливу роль в економіці країни і будь-якого підприємства, тому що вони виступають основою для:
Систематичного відновлення основних виробничих фондів підприємства і здійснення політики розширеного відтворення;
Прискорення НТП і поліпшення якості продукції;
Структурної перебудови суспільного виробництва і збалансованого розвитку всіх галузей народного господарства;
Створення необхідної сировинної бази промисловості;
Вирішення чи пом’якшення проблеми безробіття;
І т.д.
Таким чином, інвестиції потрібні для оздоровлення економіки країни і на цій основі вирішення багатьох соціальних проблем, насамперед — підйому життєвого рівня населення. –PAGE_BREAK–
Під час економічної кризи інвестиційна діяльність в Україні значно знизилася. Попит на інвестиції падав значно швидше чим виробництво валового продукту. Однієї з причин цього, було те що інфляція значно знецінювала інвестиційні засоби. Протягом останніх років, незважаючи на значне уповільнення темпів інфляції, зменшується частина довгострокових кредитів, наданих суб’єктам господарювання усіх форм власності в загальному обсязі кредитів в економіці країни.
Пріоритетними напрямками для залучення і підтримки стратегічних інвесторів можуть бути визначені ті, де Україна має традиційні виробництва, володіє необхідним ресурсним потенціалом і формує значну потребу ринку у відповідній продукції, а саме: виробництво легкових і вантажних автомобілів; тракторо- і комбайнобудування; авіа- і ракетобудування; суднобудування; замкнутий цикл виробництва палива для АЕС; розвиток енергогенерируючих потужностей; нафтогазовидобуток, зокрема на Чорноморському шельфі; упровадження енергозберігаючих технологій; переробка сільгосппродукції; транспортна інфраструктура.
Значне поліпшення інвестиційного клімату стає однієї з найважливіших задач економічної політики уряду. В умовах обмеженості бюджетних ресурсів державі необхідно не тільки створити всі умови, що полегшують приплив приватних інвестицій у реальний сектор, але і зробити вкладення у вітчизняну економіку однієї з найбільш вигідних форм використання вільних фінансових ресурсів приватних інвесторів.
Інвестиційний клімат — економічні, політичні, фінансові умови, що роблять вплив на приплив внутрішніх і зовнішніх інвестицій в економіку країни.
Інвестиційний клімат — це ґрунт для інвестицій, що характеризується цілим набором факторів. Це і макроекономічна ситуація ( збалансованість бюджету, рівень інфляції, платіжний баланс із позитивним сальдо, розумний рівень державного боргу, солідний розмір золото — валютних резервів), і політична стабільність і передбачуваність. Немаловажні для інвесторів і такі фактори, як захищеність прав власності, рівень корпоративного керування, масштаби злочинності і корупції.
Негативний вплив на інвестиційні процеси в Україні роблять невирішені проблеми в кредитно — грошовій сфері ( висока вартість кредиту, низький рівень капіталізації банківської системи і т.д.); недостатній платоспроможний попит населення; високе податкове навантаження на реальний сектор економіки; недостача коштів в оборотних активах підприємств; необхідність обслуговування значного зовнішнього боргу; відтік капіталу за рубіж; відсутність контролю над застосуванням законодавчої бази і її недосконалість; недостатньо пророблена процедура банкрутства й ін.
1.2 Форми сучасного інвестування.
Інвестиції можна класифікувати на основі різних ознак.
По об’єкту вкладення капіталу:
Інвестування може здійснюватися в двох формах: безпосереднє вкладення засобів у створення нових виробничих потужностей, для придбання нового обладнання, ліцензій, нерухомості і приміщення, у цінні папери. У першому випадку мова йде про так називане реальне інвестування (real іnvestment), у другому — про «портфельне інвестування» (portfolіo іnvestment).
Також можна говорити про виробничі інвестиції, що направляються на нове будівництво, реконструкцію, розширення і технічне переозброєння діючих підприємств, і інтелектуальних, вкладених у створення інтелектуального, духовного продукту.
Сучасний економічний словник дає наступні визначення:
Інвестиції прямі — 1. вкладення безпосередньо в матеріальне виробництво і збут визначеного виду продукції; 2. вкладення, у тому числі в статутний капітал, що забезпечують володіння контрольним пакетом акцій компанії.
Інвестиції портфельні (непрямі) — 1. інвестиції фінансові, формовані у виді портфеля цінних паперів; 2. невеликі по розмірі інвестиції, що не можуть забезпечити їхнім власникам контроль над підприємством.
Відповідно, виділяють фінансові і не фінансові інвестиції.
Фінансові інвестиції — інвестиції в цінні папери.
Не фінансові інвестиції – не грошові інвестиції у формі вкладень прав, ліцензій, ноу-хау, майна в проект, у підприємство, у справу.
По суб’єкту інвестування:
Приватні інвестиції характеризують вкладення засобів фізичних осіб і підприємницьких організацій недержавних форм власності.
Державні інвестиції — це вкладення засобів державних підприємств, а також засобів державного бюджету різних його рівнів і державних позабюджетних фондів.
По періоду інвестування:
Короткострокові інвестиції характеризують вкладення капіталу на період до одного року. Як правило, фінансові інвестиції фірми є короткостроковими.
Довгострокові інвестиції являють собою вкладення коштів у реалізацію проектів, що будуть забезпечувати одержання фірмою вигод протягом періоду, що перевищує один рік. Відповідно до цього основною формою довгострокових інвестицій фірми є її капітальні вкладення у відтворення основних засобів.
З погляду спрямованості дій:
Інвестиції на підставі проекту (початкові інвестиції), чи нетто-інвестиції.
Інвестиції на розширення (екстенсивні інвестиції), що направляються на збільшення виробничого потенціалу.
Реінвестиції, тобто зв’язування знову вільних інвестиційних засобів за допомогою направлення їх на придбання чи виготовлення нових засобів виробництва з метою підтримки складу основних фондів підприємства. До таким можна віднести:
Інвестиції на заміну, у результаті яких наявні об’єкти заміняються новими.
Інвестиції на раціоналізацію, що направляються на модернізацію технологічного чи устаткування процесів.
Інвестиції на зміну програми випуску
Інвестиції на диверсифікованість, зв’язані зі зміною номенклатури продукції, створенням нових видів продукції й організацією нових ринків збуту.
Інвестиції на забезпечення виживання підприємства в перспективі, що направляються на НІОКР, підготовку кадрів, рекламу і т.д.
Брутто-інвестиції, що складаються з нетто-інвестицій і реінвестицій.
Крім цього, окремо виділяють венчурні інвестиції й ануітет.
Венчурні інвестиції — це ризикові вкладення. Вони являють собою вкладення в акції нових підприємств чи підприємств, що здійснюють свою діяльність у нових сферах бізнесу і зв’язаних з великим рівнем ризику. Венчурні інвестиції направляються в не зв’язані між собою проекти, що мають високий ступінь ризику, у розрахунку на швидку окупність вкладених коштів. Ризикове вкладення капіталу обумовлене необхідністю фінансування дрібних інноваційних фірм в областях нових технологій.
Ануітет — інвестиції, що приносять вкладнику визначений доход через регулярні проміжки часу. В основному — це вкладення засобів у страхові і пенсійні фонди.
Основу інвестиційної діяльності підприємства складає реальне інвестування. У сучасних умовах господарювання дана форма інвестування для багатьох фірм є єдиним напрямком інвестиційної діяльності. Це зв’язано з тим, що реальні інвестиції виступають основною формою реалізації економічного розвитку підприємства, тому що дана форма інвестування дозволяє їм освоювати нові товарні ринки і забезпечувати постійне збільшення своєї ринкової вартості.
Підготовка й аналіз інвестицій у реальні активи істотно залежать від того, якого роду це інвестиції, тобто яку задачу ставить перед собою підприємство в процесі інвестування. З цих позицій усі можливі реальні інвестиції зводяться в наступні основні групи:
обов’язкові інвестиції (чи інвестиції заради задоволення вимог державних органів керування) — це інвестиції, необхідні для того, щоб підприємницька фірма могла і далі продовжувати свою діяльність. У цю групу включаються інвестиції, ціль яких — організація екологічної безпеки діяльності фірми чи поліпшення умов праці працівників фірми до рівня державних вимог і т.п.;
інвестиції в підвищення ефективності діяльності фірми, їхньою метою є насамперед створення умов для зниження витрат фірми за рахунок зміни устаткування, удосконалювання застосовуваних технологій, поліпшення організації праці і керування. Здійснення даних інвестицій необхідно підприємницькій фірмі для того, щоб вистояти в конкурентній боротьбі;
інвестиції в розширення виробництва, основна мета такого інвестування — розширення можливостей випуску товарів для раніше сформованих ринків у рамках вже існуючих виробництв;
інвестиції в створення нових виробництв, у результаті здійснення таких інвестицій створюються зовсім нові підприємства, що будуть випускати товари, що раніше не виготовлялися фірмою чи робити новий тип послуг або дозволяти фірмі вийти на нові для неї ринки з товарами чи послугами які уже випускаються.
У процесі функціонування підприємницької фірми вибір конкретної форми реального інвестування визначається багатьма факторами: по-перше, задачами галузевої, товарної і регіональної диверсифікованості діяльності фірми; по-друге, можливостями впровадження нових технологій на фірмі; по-третє, наявністю власних інвестиційних ресурсів і (чи) можливістю залучення позикових ресурсів.
1.3 Методи оцінки інвестиційної діяльності.
Оцінка ефективності інвестиційних проектів є одним з найбільш важливих етапів у процесі керування реальними інвестиціями; від того, наскільки якісно виконана така оцінка, залежить правильність ухвалення остаточного рішення про прийнятність конкретного інвестиційного проекту для підприємницької фірми.
Цінність результатів оцінки економічної ефективності інвестиційних проектів залежить, по-перше, від повноти і вірогідності вихідних даних і, по-друге, від коректності методів, використовуваних при їхній обробці й аналізі.
Методи, використовувані в аналізі інвестиційної діяльності, можна підрозділити на дві групи: а) засновані на дисконтированих оцінках; б) засновані на облікових оцінках. Розглянемо ключові ідеї, що лежать в основі цих методів.
Метод чистої теперішньої вартості. продолжение
–PAGE_BREAK–
Цей метод заснований на зіставленні величини вихідної інвестиції (ІC) із загальною сумою дисконтированих чистих грошових надходжень, що генеруються нею протягом прогнозованого терміну. Оскільки приплив коштів розподілений у часі, він дисконтується за допомогою коефіцієнта r, встановлюваного аналітиком (інвестором) самостійно виходячи з щорічного відсотка повернення, що він хоче чи може мати на капітал, що їм інвестується.
Допустимо, робиться прогноз, що інвестиція (ІC) буде генерувати протягом n років, річні доходи в розмірі P1, P2, …, Рn. Загальна накопичена величина дисконтуємих доходів (PV) і чистий приведений ефект (NPV) відповідно розраховуються по формулах:
/>
/>
Очевидно, що якщо:
NPV > 0, то проект варто прийняти;
NPV , то проект варто відкинути;
NPV = 0, то проект ні прибутковий, ні збитковий.
При прогнозуванні доходів по роках необхідно по можливості враховувати усі види надходжень як виробничого, так і невиробничого характеру, що можуть бути асоційовані з даним проектом. Так, якщо по закінченні періоду реалізації проекту планується надходження засобів у виді ліквідаційної вартості устаткування чи вивільнення частини оборотних коштів, вони повинні бути враховані як доходи відповідних періодів.
Якщо проект припускає не разову інвестицію, а послідовне інвестування фінансових ресурсів протягом m років, то формула для розрахунку NPV модифікується в такий спосіб:
/>
де і — прогнозований середній рівень інфляції.
Розрахунок за допомогою наведених формул вручну досить трудомісткий, тому для зручності застосування цього й іншого методів, заснованих на дисконтованих оцінках, розроблені спеціальні статистичні таблиці, у яких табульовані значення складних відсотків, дисконтуючих множників, дисконтованого значення грошової одиниці і т.п. у залежності від тимчасового інтервалу і значення коефіцієнта дисконтування.
Необхідно відзначити, що показник NPV відбиває прогнозну оцінку зміни економічного потенціалу підприємства у випадку прийняття розглянутого проекту. Цей показник адитивний у тимчасовому аспекті, тобто NPV різних проектів можна підсумовувати. Це дуже важлива властивість, що виділяє цей критерій із всіх інших і дозволяє використовувати його в якості основного при аналізі оптимальності інвестиційного портфеля.
Метод внутрішньої ставки доходності.
Під нормою рентабельності інвестиції (ІRR) розуміють значення коефіцієнта дисконтування, при якому NPV проекту дорівнює нулю:
ІRR = r, при якому NPV = f(r) = 0.
Зміст розрахунку цього коефіцієнта при аналізі ефективності планованих інвестицій полягає в наступному: ІRR показує максимально припустимий відносний рівень витрат, що можуть бути асоційовані з даним проектом. Наприклад, якщо проект цілком фінансується за рахунок позички комерційного банку, то значення ІRR показує верхню границю припустимого рівня банківської процентної ставки, перевищення якої робить проект збитковим.
На практиці будь-яке підприємство фінансує свою діяльність, у тому числі й інвестиційну, з різних джерел. Як плату за користування авансованими в діяльність підприємства фінансовими ресурсами воно сплачує відсотки, дивіденди, винагороди і т.п., тобто несе деякі обґрунтовані витрати на підтримку свого економічного потенціалу. Показник, що характеризує відносний рівень цих витрат, можна назвати «ціною» авансованого капіталу (CC). Цей показник відбиває сформований на підприємстві мінімум повернення на вкладений у його діяльність капітал, його рентабельність і розраховується по формулі середньої арифметичної зваженої.
Економічний зміст цього показника полягає в наступному: підприємство може приймати будь-які рішення інвестиційного характеру, рівень рентабельності яких не нижче поточного значення показника CC(ціни чи джерела засобів для даного проекту, якщо він має цільове джерело). Саме з ним порівнюється показник ІRR, розрахований для конкретного проекту, при цьому зв’язок між ними такий.
Якщо: ІRR > CC, то проект варто прийняти;
ІRR , то проект варто відкинути;
ІRR = CC, то проект ні прибутковий, ні збитковий.
Практичне застосування даного методу ускладнено, якщо в розпорядженні аналітика немає спеціалізованого фінансового калькулятора. У цьому випадку застосовується метод послідовних ітерацій з використанням табульованих значень дисконтуючи множників. Для цього за допомогою таблиць вибираються два значення коефіцієнта дисконтування r1таким чином, щоб в інтервалі (r1,r2) функція NPV=f(r) змінювала своє значення з “+” на “-” чи з “-” на “+”. Далі застосовують формулу:
/>
де r1— значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому f(r1)>0 (f(r1);
r2— значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому f(r2)0).
Точність обчислень зворотно пропорційна довжині інтервалу (r1,r2), а найкраща апроксимація з використанням табульованих значень досягається у випадку, коли довжина інтервалу мінімальна (дорівнює 1%), тобто r1і r2— найближчі один до одного значення коефіцієнта дисконтування, що задовольняють умовам (у випадку зміни знака функції з “+” на “-“):
r1 — значення табульованого коефіцієнта дисконтування, мінімізуюче позитивне значення показника NPV, тобто f(r1)=mіnr{f(r)>0};
r2 — значення табульованого коефіцієнта дисконтування, максимізуюче негативне значення показника NPV, тобто f(r2)=maxr{f(r).
Шляхом взаємної заміни коефіцієнтів r1 і r2 аналогічні умови виписуються для ситуації, коли функція змінює знак з “-” на “+”.
Метод періоду окупності.
Цей метод — один з найпростіших і широко розповсюджений у світовій обліково-аналітичній практиці, не припускає тимчасової упорядкованості грошових надходжень. Алгоритм розрахунку строку окупності (PP) залежить від рівномірності розподілу прогнозованих доходів від інвестиції. Якщо доход розподілений по роках рівномірно, то строк окупності розраховується розподілом одноразових витрат на величину річного доходу, обумовленого ними. При одержанні дробового числа воно округляється убік збільшення до найближчого цілого. Якщо прибуток розподілений нерівномірно, то строк окупності розраховується прямим підрахунком числа років, протягом яких інвестиція буде погашена кумулятивним доходом. Загальна формула розрахунку показника PP має вид:
PP = n, при якому />
Деякі фахівці при розрахунку показника PP усе-таки рекомендують враховувати часовий аспект. У цьому випадку в розрахунок приймаються грошові потоки, дисконтовані по показнику «ціна» авансованого капіталу. Очевидно, що строк окупності збільшується.
Показник строку окупності інвестиції дуже простий у розрахунках, разом з тим він має ряд недоліків, які необхідно враховувати в аналізі.
По-перше, він не враховує вплив доходів останніх періодів. Як приклад розглянемо два проекти з однаковими капітальними витратами (10 млн. грн.), але різними прогнозованими річними доходами: по проекті А — 4,2 млн. грн. протягом трьох років; по проекті Б — 3,8 млн. грн. протягом десяти років. Обоє ці проекту протягом перших трьох років забезпечують окупність капітальних вкладень, тому з позиції даного критерію вони рівноправні. Однак очевидно, що проект А набагато більш вигідний.
По-друге, оскільки цей метод заснований на недисконтованих оцінках, він не робить розмежування між проектами з однаковою сумою кумулятивних доходів, по різним розподілом її по роках. Так, з позиції цього критерію проект А с річними доходами 4000, 6000, 2005 грн. і проект Б с річними доходами 2005, 4000, 6000 грн. рівноправні, хоча очевидно, що перший проект є більш кращим, оскільки забезпечує велику суму доходів у перші два роки.
По-третє, даний метод не має властивість адитивності.
Існує ряд ситуацій, при яких застосування методу, заснованого на розрахунку строку окупності витрат, може бути доцільним. Зокрема, це ситуація, коли керівництво підприємства в більшому ступені стурбовано вирішенням проблеми ліквідності, а не прибутковості проекту — головне, щоб інвестиції окупилися і якомога швидше. Метод також гарний у ситуації, коли інвестиції сполучені з високим ступенем ризику, тому чим коротше строк окупності, тим менш ризикованим є проект. Така ситуація характерна для галузей чи видів діяльності, яким присуща велика імовірність досить швидких технологічних змін.
Метод індексу прибутковості.
Цей метод є по суті наслідком методу чистої теперішньої вартості. Індекс рентабельності (PІ) розраховується по формулі: продолжение
–PAGE_BREAK–
/>
Очевидно, що якщо:
РІ > 1, то проект варто прийняти;
РІ , то проект варто відкинути;
РІ = 1, то проект ні прибутковий, ні збитковий.
На відміну від чистого приведеного ефекту індекс рентабельності є відносним показником. Завдяки цьому він дуже зручний при виборі одного проекту з ряду альтернативних, що мають приблизно однакові значення NPV, або при комплектуванні портфеля інвестицій з максимальним сумарним значенням NPV.
Метод розрахунку коефіцієнта ефективності інвестиції.
Цей метод має дві характерні риси: по-перше, він не припускає дисконтування показників доходу; по-друге, доход характеризується показником чистого прибутку PN (балансовий прибуток за мінусом відрахувань у бюджет). Алгоритм розрахунку винятково простий, що і визначає широке використання цього показника на практиці: коефіцієнт ефективності інвестиції (ARR) розраховується розподілом середньорічного прибутку PN на середню величину інвестиції (коефіцієнт береться у відсотках). Середня величина інвестиції знаходиться розподілом вихідної суми капітальних вкладень на два, якщо передбачається, що після закінчення терміну реалізації аналізованого проекту всі капітальні витрати будуть списані; якщо допускається наявність залишкової чи ліквідаційної вартості (RV), те її оцінка повинна бути виключена.
/>
Даний показник порівнюється з коефіцієнтом рентабельності авансованого капіталу, що розраховується розподілом загального чистого прибутку підприємства на загальну суму засобів, авансованих у його діяльність (підсумок середнього нетто).
Метод, заснований на коефіцієнті ефективності інвестиції, також має ряд істотних недоліків, обумовлених в основному тим, що він не враховує тимчасовий складової грошових потоків. Зокрема, метод не робить розходження між проектами з однаковою сумою середньорічного прибутку, але сумою прибутку, що варіює, по роках, а також між проектами, що мають однаковий середньорічний прибуток, але генеруючу протягом різної кількості років. і т.п..
Розділ 2. Аналіз інвестиційних ресурсів організації.
2.1. Характеристика організації.
Фірма «АНТ LTD.» — товариство з обмеженою відповідальністю. Вид діяльності — виробництво. Форма власності — приватна. Здійснює переробку відходів поліетиленової плівки і виробництво поліетиленової плівки.
Юридична адреса: м. Київ, пров. Скорика 17.
Виробничі приміщення — 2 цехи по 150 м кв. і офісне приміщення — 35 м кв. орендуються підприємством. 1-й цех використовується для складування сировини, відходів поліетилену і для переробки відходів в агломерат. Там встановлений агломератор. У цеху працюють двоє робітників — один обслуговує агломератор, а інший займається сортуванням і нарізкою плівкових відходів.
В 2-му цеху встановлені 2 екструдера для видува плівки, що обслуговуються 3-ма робітниками позмінно. Також у 2-м цеху складується готова продукція.
Керівництво діяльністю підприємства веде Генеральний директор. Він вирішує питання діяльності підприємства, діє від його імені, має право першого підпису, розпоряджається майном підприємства, здійснює прийом і звільнення працівників. Головний бухгалтер складає документальні звіти підприємства. Комерційний директор займається питаннями збуту, маркетингу і реклами.
Основний конкурент ТОВ «АНТ LTD.» — ТОВ «Еліс». Переваги конкурента — різноманітний асортимент виробів з поліетиленової плівки, великі виробничі потужності. Недоліки конкурента — претензії до якості продукції, висока ціна, менше реклами в пресі.
Основні показники господарської діяльності ТОВ «АНТ LTD.»
Таблиця 1
Показники
2005 рік
тис. грн.
2006 рік
тис. грн.
Сплачені податки
506,5
541,6
в тому числі:

— з фонду оплати праці
352,1
374,6
— комунальний
3,9
4,7
— державного дорожнього фонду
83,5
82,1
— до Державного інноваційного фонду
55,2
68,4
— з власників транспортних засобів
0,1
0,1
— земельний
11,7
11,7
Собівартість реалізованої продукції:

— з урахуванням вищенаведених податків
5307,8
5358,7
— без податків
4801,3
4817,1
Виручка від реалізації (без ПДВ)
6710,9
6842,8
Кредиторська заборгованість з ПДВ
289,3
270,4
Загальна сума кредиторської заборгованості
1915,7
1759,2
Дебіторська заборгованість з ПДВ
225,7
270,4
Загальна сума дебіторської заборгованості
2030,8
2163,2
Чистий прибуток
1012,3
1038,9
2.2. Характеристика джерел інвестування.
ТОВ «АНТ LTD.» необхідно обновити наявне устаткування та придбати нову лінію по виробництву поліетиленової плівки. Сума проекту 200 тис. грн..
У проекті фінансування проводиться наступним чином:
70% за рахунок власних коштів підприємства (140 тис. грн.)
30% за рахунок банківської позики (60 тис. грн.)
Кредит береться терміном на 3,5 роки. Його сума розподіляється рівномірно. Кредит був виданий банком 23.07.2002, останній термін сплати кредиту і відсотків по ньому 23.01.2005.
1 розрахунковий період 23.07.2002 – 23.07.2003 продолжение
–PAGE_BREAK–
2 розрахунковий період 23.07.2003 – 23.07.2002
3 розрахунковий період 23.07.2002 – 23.07.2004
4 розрахунковий період 23.07.2004 – 23.01.2005
Кожного розрахункового періоду повертається сума кредиту + відсотки. Відсотки розраховуються за формулою />, де FVI– сума відсотків за розрахунковий період, r– відсоткова ставка, n– кількість днів у розрахунковому періоді, Т– кількість днів у році за умовами угоди.
У першому розрахунковому періоді підприємство поверне банку />= 9000 (відсотки) + 15 000 (частина кредиту) = 24 000 грн.
У другому розрахунковому періоді підприємство поверне банку />= 6750 (відсотки) + 15 000 (частина кредиту) = 21750 грн.
У третьому розрахунковому періоді підприємство поверне банку /> = 4500 (відсотки) + 15 000 (частина кредиту) = 19500 грн.
У другому розрахунковому періоді підприємство поверне банку /> = 2250 (відсотки) + 15 000 (частина кредиту) = 17250 грн.
Розділ 3. Обґрунтування інвестиційної діяльності.
3.1 Оцінка реального інвестування.
Підприємство ТОВ «АНТ LTD.» реалізує інвестиційний проект, що вимагає 200 тис. грн. капітальних вкладень. Інвестиційний проект являє собою заміну устаткування і придбання нової лінії по виготовленню поліетиленової плівки.
Освоєння інвестицій відбувається на протязі 3 років. У перший рік освоюється 25% інвестицій, у другий 30% інвестицій, у третій 45% інвестицій.
Частка кредиту в інвестиціях складає 30%.
Термін функціонування проекту складає 5 років, а термін служби створених потужностей — 8 років.
Амортизація нараховується за лінійною схемою.
Ліквідаційна вартість устаткування складає 10% від первісної.
Прогнозована продажна вартість ліквідованого майна вище залишкової вартості на 10%.
Ціна одиниці продукції 120 грн.
Розмір оборотного капіталу 10% від виручки.
Плата за наданий кредит складає 15% річних.
Кредит надається на 3,5 роки.
Темп інфляції складає 6%.
Оцінимо наскільки прийнятний даний проект для підприємства.
Прийнятність проекту за критерієм NPV.
NPV, чи чиста приведена вартість проекту є найважливішим критерієм, по якому судять про доцільність інвестування в даний проект. Для визначення NPV необхідно спрогнозувати величину фінансових потоків у кожний рік проекту, а потім привести їх до загального знаменника для можливості порівняння в часі. Чиста приведена вартість визначається по формулі:
/>
де r — ставка дисконтування.
У нашому випадку номінальна ставка дисконтування дорівнює 10%, тоді, з огляду на темп інфляції 6% у рік, реальна ставка дисконтування складає: 3,77%.
/>
У першій таблиці показаний початковий варіант розрахунку, де за планом кредит повинний бути повернутий у термін (3,5 роки) з погашенням основного капіталу рівними частинами. NPV такого проекту дорівнює 153944 грн., що означає його наступність за даним критерієм. NPV>0, а це значить, що при даній ставці дисконтування проект є вигідним для підприємства, оскільки генеруємий їм cash-flow перевищує норму прибутковості в даний момент часу.
/>
Об’єм Реалізації = Об’єм Виробництва * Ціна Одиниці = 2005 * 120 = 240000
Затрати перем. = Об’єм Виробництва * Затрати на одиницю продукції = 2005 * 50 = 10000
Таблиця 2
Оцінка умов інвестування
Період
Показники

8
Капіталовкладення
50000
60000
90000
200500

В т.ч. за рахунок кредиту
15000
45000

Амортизація

22500
22500
22500
22500
22500

Залишкова вартість ОФ

177500
15500
132500
110000
87500
87500
Продажна вартість ОФ

96250
Об’єм виробництва

2005
3000
4000
5000
4000

Ціна за одиницю

120
120
120
120
120

Валова виручка

240000
360000
480000
600000
480000

Постійні витрати

50000
50000
50000
50000
50000

Змінні витрати

70000
100000
120050
135000
142005

Витрати виробництва

142500
172500
192500
207500
214500

Процент за кредит

9000
6750
6750

Повернення кредиту

15000
15000
30000

Оподатков. прибуток

97500
187500
287500
392500
265500
8750
Податок на прибуток (30%)

29250
56250
86250
117750
79650
3062,5
Чистий прибуток

68250
131250
201250
274750
185850
5687,5
Операційний CF

90750
153750
223750
297250
208350

Потреба в оборот. засобах

24000
36000
48000
60000
48000

Зміна потреби

-24000
-12005
-12005
-12005
12005
48000
Загальний CF
-50000
-60000
-90000
66750
141750
211750
285250
220350
141187,5
Дисконтний множник
1
0,943
0,890
0,840
0,792
0,747
0,705
0,665
0,627
Дисконтуючий фактор
-50000
-56603
-80099
56045
112279
158232
201090
146545
88583
NPV проекту
576070,44> 0

продолжение
–PAGE_BREAK–
Визначення рентабельності інвестицій.
/>
По формулі визначаємо, що в даного проекту рентабельність інвестицій дорівнює 167%.
/>
Визначення внутрішньої норми прибутку.
Для визначення внутрішньої норми прибутку проекту потрібно прирівняти NPVдо нуля.
/>
У результаті обчислень і виходячи з побудованого графіка ВНП даного проекту дорівнює 14%. Це вище норми дисконтування, що означає прийнятність даного проекту за цим критерієм.

/> Діаграма 1. Визначення внутрішньої норми прибутку
У ході оцінки даного інвестиційного проекту була перевірено його відповідність різним критеріям прийнятності, а також проведено аналіз його основних параметрів і варіантів. У результаті можна зробити наступні висновки:
Проект є прийнятним за критерієм NPV і за критерієм внутрішньої норми прибутку і рентабельності.
План повернення кредиту може бути виконаний через3,5роки.
3.2 Оцінка ефективності інвестування, використовуючи точку беззбитковості.
Метод розрахунку крапки беззбитковості відноситься до класу показників, що характеризують ризик інвестиційного проекту. Зміст цього методу, як випливає з назви, полягає у визначенні мінімально припустимого (критичного) рівня виробництва і продажів, при якому проект залишається беззбитковим, тобто, не приносить ні прибутку, ні збитків. Відповідно, чим нижче буде цей рівень, тим більше імовірно, що даний проект буде життєздатний в умовах непередбаченого скорочення ринків збуту. Таким чином, крапка беззбитковості може використовуватися як оцінку маркетингового ризику інвестиційного проекту. Умова для розрахунку крапки беззбитковості може бути сформульована в такий спосіб: який повинний бути обсяг виробництва (за умови реалізації всього обсягу виробленої продукції), при якому одержуваний маржинальний прибуток (різниця між виручкою від реалізації і перемінними виробничими витратами) покриває постійні витрати проекту.
/>
Діаграма 2. Визначення точки беззбитковості
Як бачимо з графіку рівень беззбитковості досягається уже на перший рік здійснення проекту.
Висновок
Інвестиційна діяльність у тім чи іншому ступені присуща будь-якому підприємству. Ухвалення інвестиційного рішення неможливо без врахування наступних факторів: вид інвестиції, вартість інвестиційного проекту, кількість доступних проектів, обмеженість фінансових ресурсів, доступних для інвестування, ризик, зв’язаний із прийняттям того чи іншого рішення й ін.
Причини, що обумовлюють необхідність інвестицій, можуть бути різні, однак у цілому їх можна підрозділити на три види: відновлення наявної матеріально-технічної бази, нарощування обсягів виробничої діяльності, освоєння нових видів діяльності. Ступінь відповідальності за прийняття інвестиційного проекту в рамках того чи іншого напрямку різна. Так, якщо мова йде про заміщення наявних виробничих потужностей, рішення може бути прийняте досить безболісно, оскільки керівництво підприємства ясно уявляє собі, у якому обсязі і з якими характеристиками необхідні нові основні засоби. Задача ускладнюється, якщо мова йде про інвестиції, зв’язані з розширенням основної діяльності, оскільки в цьому випадку необхідно врахувати цілий ряд нових факторів: можливість зміни положення фірми на ринку товарів, доступність додаткових обсягів матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, можливість освоєння нових ринків і ін.
Нерідко рішення повинні прийматися в умовах, коли є ряд альтернативних чи взаємно незалежних проектів. У цьому випадку необхідно зробити вибір одного чи декількох проектів, ґрунтуючись на якихось критеріях. Очевидно, що таких критеріїв може бути декілька, а імовірність того, що якийсь один проект буде переважати інших за всіма критеріями, як правило, значно менше одиниці.
В даній роботі, на прикладі реального інвестування, проілюстрований процес прийняття рішення щодо вкладання коштів у оновлення старого і придбання нового обладнання. Розглянуті методи прийняття інвестиційних рішень.
Список використаної літератури
Глазунов В.Н. Финансовый анализ и оценка риска реальных инвестиций — М.: Финстатинформ, 2007.
Непомнящий Е.Г.Технико-экономическое обоснование предпринимательского проекта: методические указания/ Таганрог: Изд-во ТРТУ, 2005.
Тарасова Е.В. Инвестиционное проектирование: конспект лекций — М.: Издательство ПРИОР, 2005.
Ковалев В.В. Методы оценки инвестиционных проектов — М.: Финансы и статистика, 2005.
Экономика предприятия: Под редакцией С.Ф. Покропивного. Учебник. В 2-х т. т.1. — К.:«Хвиля-прес», 2006. Ссылки (links):
www.tsure.ru/

Похожие работы