Підвищення ефективності інноваційної діяльності в умовах ВАТ "Дніпропетровський лакофарбовий завод" скачать бесплатно на Диплом IQ

Міністерствоосвіти і науки України
НАЦІОНАЛЬНИЙГІРНИЧИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІНСТИТУТЕКОНОМІКИ
Факультетменеджмента
Кафедраекономічної кібернетики та інформаційних технологій
ПОЯСНЮВАЛЬНАЗАПИСКА
дипломноїроботи
магістра
спеціальності8.050102 Економічна кібернетика
натему: «Підвищення ефективності інноваційної діяльності в умовах ВАТ«Дніпропетровський лакофарбовий завод»
Виконавець:____________ Мітейко С. Г.Керівники Прізвище, ініціали Оцінка Підпис роботи Кочура Є. В. розділів: фінансовий Кочура Є.В. спеціальний Кочура Є. В інформаційний Нецветаев В. А. охорона праці Кочура Є. В Рецензент Нормоконтроль Кочура Є. В
Дніпропетровськ
2009

РЕФЕРАТ
Пояснювальназаписка: 140 сторінок, 20 рисунків, 31 таблиця, 40 джерел.
Об’єкт дослідження – інноваційна діяльністьпідприємства.
Метадипломної роботи – оцінка й оптимізація інноваційних проектів, що приведе допідвищення ефективності роботи ВАТ «Дніпропетровський лакофарбовий завод».
Методидослідження. Проведені в дипломній роботідослідження базуються на наукових розробках вітчизняних і зарубіжних вчених зпитань удосконалювання організації інноваційної діяльності, оцінки ефективностіінноваційних проектів, а також на законах і нормативних актах, що регламентуютьінноваційну діяльність в Україні. У процесі дослідження застосовувалися методилогічного узагальнення і техніко-економічного аналізу, прогнозування,економіко-математичного моделювання, методи експертних оцінок.
У першому розділі були розглянуті особливості інноваційногопроцесу в Україні, теоретичні аспекти економічного обґрунтування інноваційнихпроектів.
Удругому розділі проведений аналіз господарської і фінансової діяльностіпідприємства ВАТ «Дніпропетровський лакофарбовий завод».
У третьомурозділі представлені результати розрахунку інноваційних проектів, так само їхняоцінка й оптимізація.
У четвертому розділі була розробленаавтоматизована інформаційна система «ВАТ «Дніпропетровський лакофарбовийзавод»».
У п’ятому розділі виявлені і систематизованішкідливі і небезпечні виробничі фактори на підприємстві, актуалізованіпершочергові заходи щодо поліпшення умов праці і підвищенню його безпеки.
ЗМІСТ
ВСТУП
1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ Й ЕКОНОМІЧНОГОБҐРУНТУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
1.1 Актуальність здійсненняінноваційної діяльності підприємствами
1.2 Роль економічного обґрунтуваннянововведень у процесі їхньої мотивації
1.3 Державне регулюванняінноваційної діяльності в Україні
2 АНАЛІЗ ЕКОНОМІЧНОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА
2.1 Характеристика підприємства і йогоположення на ринку лакофарбової продукції України
2.2 Аналіз господарськоїдіяльності ВАТ «ДЛФЗ»
2.2.1 Аналіз економічних показників роботиВАТ «ДЛФЗ»
2.2.2 Аналіз обсягу виробництва іреалізації продукції
2.2.3 Аналіз собівартості продукції,прибутку і рентабельності ВАТ «ДЛФЗ»
2.2.4 Аналіз фінансового стануВАТ «ДЛФЗ»
3 МЕТОДИКА ОПТИМІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙНИХПРОЕКТІВ
3.1 Сучасні методи та проблеми економічноїоцінки інноваційних проектів
3.2 Розрахунок інвестиційних проектів
3.2.1 Характеристика інноваційних проектів
3.2.2 Розрахунок таблиці інвестиційнихпотреб і джерел фінансування
3.2.3 Розрахунок графіка обслуговуванняборгу
3.2.4 Прогноз прибутку
3.2.5 Прогноз балансу інвестиційногопроекту
3.2.6 Прогноз грошових потоків
3.3 Оцінка ефективності інноваційнихпроектів
3.3.1 Чистаприведена вартість (NPV)
3.3.2 Індексрентабельності інвестицій (PI)
3.3.3 Внутрішня норма прибуткуінвестицій.(IRR)
3.3.4 Дисконтований строк окупності (DPP)
3.3.5 Модифікована внутрішня нормаприбутковості (MIRR)
3.3.6 Облік впливу інфляції і ризику
3.3.7 Модель оптимізації інноваційнихпроектів
4 ПРОЕКТУВАННЯ І РОЗРОБКА ІНФОРМАЦІЙНОЇСИСТЕМИ
4.1 Загальна характеристика інформаційноїсистеми
4.2 Обґрунтування вибору використовуванихпрограмних засобів
4.3 Обґрунтування вибору типу інтерфейсукористувача
4.4 Створення інтерфейсу користувача
4.5 Призначення інформаційної системи
4.6 Інструкція користувача
5 ОХОРОНА ПРАЦІ
5.1 Охорона праці на підприємстві
5.2 Оцінка умов, в яких проводиласядипломна робота
5.3 Заходи по забезпеченню безпечних таздорових умов праці
5.4 Характеристика приміщення за вибухо-та пожежною небезпекою
5.5 Протипожежні заходи
5.6 Засоби гасіння пожеж
ВИСНОВКИ
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
ДОДАТКИ
А – Дані про фінансовий стан ВАТ «ДЛФЗ» з 2002 по2004 р
Б – Результати розрахунку інноваційногопроекту №2

ВСТУП
Важливою проблемою сучасного етапу розвитку економіки України євдосконалювання управління інноваціями в організаціях. Тільки на цій основіможна досягти макроекономічної стабілізації і забезпечити економічний зріст.Значимість проблеми зростає з урахуванням сучасного стану економіки України, щохарактеризується кризовими явищами, низькою конкурентоспроможністю, недостатнімсприйняттям підприємствами нововведень. Одною з причин становища, щоутворилося, є недостатня увага державних органів протягом тривалого періодучасу до проблем інноваційної діяльності. На низькому рівні знаходитьсявикористання прогресивних технологій у більшості галузей економіки, що призводитьдо науково-технічного відставання від розвинутих країн.
Водночас у ринкових умовах інноваційна діяльність є основою для випускуконкурентоспроможної продукції, зміцнення конкурентних позицій підприємств,підвищення ефективності виробництва.
Різним аспектам даної проблеми присвячено роботи багатьох вітчизняних ізарубіжних вчених: П.Н. Завліна, С.М. Ілляшенка, А.К. Казанцева, М.К.Коноваленко, В.Г. Мединського, П.Г. Перерви, С.Ф. Покропивного, З.Л.Рум’янцевої, М.О. Саломатіна, В.М. Тимофєєва, Л.Г. Шаршукової, А.І. Яковлєва,Б. Санта, Б. Твісса, І. Шумпетера та ін.
Проте ряд питань цієї складної проблеми потребує подальшого теоретичногоі практичного обґрунтування.
Актуальність теми.Одним зголовних завдань сучасного етапу розвитку економіки Україниє подоланнякризи, розробка та застосування сучасних методів і форм управління інноваційноюдіяльністю, створення умов для її активізації і підвищення ефективності.
У наукових дослідженнях управління інноваційною діяльністю недостатньорозробленими є питання організації інноваційної діяльності, а також комплексноїоцінки ефективності інноваційних проектів.
Мета і задачі дослідження. Метою роботи є теоретичнеобґрунтування і розробка науково-практичних рекомендацій щодо вдосконалюванняуправління інноваціями в організаціях та підвищення їх ефективності.
Для досягнення поставленої мети було вирішено такі задачі:
— узагальнення теоретичних підходів до обґрунтування понять інноваційноїдіяльності підприємства;
— досліджено тенденції розвитку інноваційних процесів в Україні;
— виявлено особливості управління інноваційною діяльністю напідприємстві;
— обґрунтування підходів до оцінки ефективності інноваційних проектів;
— розроблено модель оптимізації інноваційної діяльності.
Об’єкт дослідження – інноваційна діяльність підприємства.
Предмет дослідження – інновації у сфері нових видівпродукції та технологій, їх ефективність.
Методи дослідження.Проведені вдисертації дослідження базуються на наукових розробках вітчизняних і зарубіжнихвчених з питань удосконалювання організації інноваційної діяльності, оцінкиефективності інноваційних проектів, а також на законах і нормативних актах, щорегламентують інноваційну діяльність в Україні, офіційних статистичних даних.
У процесі дослідження було використано такі наукові методи: логічногоузагальнення і техніко-економічного аналізу; прогнозування;економіко-математичного моделювання; методи експертних оцінок.
Новизна одержаних результатівполягаєв такому:
— методика оцінки ефективності інноваційних проектів, яка передбачає комплексневикористання формальних методів розрахунку кількісних показників, що дозволитьвсебічно проаналізувати проект ;
— використовується модель оптимізації інноваційних проектів, яка підвищуєїх ефективність.
Практичне значення одержаних результатівполягаєв тому, що їх використання сприятиме підвищенню ефективності інноваційноїдіяльності. Так, застосування методик оцінки ефективності інноваційних проектівдозволить обґрунтовано оцінити проект, уникнути втрат при прийняттіінноваційних рішень.
Запропонована методика оцінки ефективності інноваційних проектів та їхоптимізація впроваджені у практичну діяльність ВАТ ДЛФЗ (акт від 25.03.05 р. №101).
Особистий внесок.Усі результати,представленій у дипломній роботі, одержано автором одноособово.
Апробація результатів. Основнівисновки і положення дипломної роботи оприлюднені на VIIIМіжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта ” (Дніпропетровськ,2009 р.). Основні положення і висновки обговорювалися також на засіданняхкафедри економічної кібернетики та інформаційних технологій НГУ.
Публікації. Результати дипломної роботи опубліковано вматеріалах і тезах конференцій загальним обсягом 2,41 сторінки.
Структура й обсяг роботи. Дипломна робота складається зі вступу,п’ятьох розділів, висновків та додатків. Повний обсяг дипломної роботи – 140сторінок машинописного тексту, з них на 8 сторінках викладено 6 додатків, на 10сторінках – 31 таблиці, на 10 сторінках – 20 рисунки, на 3 сторінках – списоквикористаних джерел з 40 найменувань.

1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ Й ЕКОНОМІЧНОГО ОБҐРУНТУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
1.1 Актуальність здійснення інноваційної діяльності підприємствами
Сучаснітемпи здійснення інноваційної діяльності в Україні є вкрай незадовільними. Востанні роки кількість промислових підприємств, що впроваджували інновації, неперевищує 15%, а чисельність мало відхідних і ресурсосберігаючих технологічнихпроцесів, освоєних ними в порівнянні з 1995 р. зменшилися більш ніж у 2 рази.Таке положення вказує на недосконалість діючої системи керування інноваційнимипроцесами й обумовлює необхідність удосконалення традиційних недостатньоефективних підходів до впровадження нововведень з урахуванням принципової змінипріоритетів діяльності вітчизняних суб’єктів, викликаного трансформацієюнаціональних умов господарювання.[1]
Спираючина те факт, що становлення ринкових відносин в Україні привело до підвищенняролі економічних результатів у процесі прийняття управлінських рішень продоцільність здійснення якого-небудь виду діяльності, останнім часом істотнозросла значимість такого етапу інноваційного процесу як економічнеобґрунтування, у ході якого здійснюється перехід від невизначеноїзацікавленості в нововведеннях до формування чітких і стійких економічнихмотивів постійного їхнього використання. Особливе значення зазначеному етаповідодає вага можливих негативних наслідків від реалізації мало- або неефективнихнововведень і існуючий дефіцит інвестиційних ресурсів.[2]
Слідзазначити, що питання визначення економічної доцільності реалізації нововведеньдетально розглядалося багатьма дослідниками як вітчизняними, так ізакордонними. Однак сьогодні досить складно привести точний методологічнийапарат щодо зазначеного вище, оскільки підходи, що традиційно склалися вцентралізовано-плановій економіці, найчастіше є неадекватними, а існуючийсвітовий досвід вимагає попередньї переробки з урахуванням специфікинаціональної економіки. Усе це обумовлює потреба надалі дослідженні питаньздійснення економічного обґрунтування інноваційних проектів.
Актуальністьі особлива значимість зазначеної проблеми і необхідність шляхів її дозволувизначили напрямку тему дослідження і мети і задачі.
1.2 Роль економічного обґрунтування нововведень у процесі їхньоїмотивації
Формуванняринкових відносин в Україні, супроводжуване зміною умов господарювання, уцілому характеризується істотним економічним спадом, що знайшло відповідневідображення в негативній динаміці окремих макроекономічних показників. Так,наприклад, за період з 2006 р. по 2008 р. відбулося практично дворазовезниження індексів фізичного обсягу валового внутрішнього продукту й обсягіввиробництва промислової продукції, чотириразове — інвестицій в основнийкапітал; фізичний знос основних виробничих фондів промисловості досяг рівня50,1%, а частка уведених виробничих потужностей зменшилася практично в чотирирази. І хоча в останні роки в національній економіці спостерігаються визначеніпозитивні зміни, загальне положення все-таки залишається не зовсім привабливим,тому що сучасні темпи розвитку дозволять вийти на рівень 1990р. не раніше, ніждо 2015-2020 р. У цьому зв’язку сьогодні потрібне прийняття кардинальних мір,що сприяють не просто стабілізації досягнутих темпів росту, а наступномуістотному їхньому збільшенню.[1]
Увідношенні останнього слід зазначити, що подолання кризи в національнійекономіці і прискорення темпів її розвитку можливо на основі ефективноговикористання нових методів керування й організації виробництва, а такожвисокопрогресивних техніки і технологій, що заміняють існуючі моральнозастарілі і фізично зношені [3]. Тобто за допомогою різного роду інновацій, щодозволяють різко підвищити продуктивність праці, знизити сукупні витрати навиробництво, випускати конкурентноздатну продукцію як єдиний засіб виживання вумовах конкурентної боротьби за споживача [4]. У цьому зв’язку особливогозначення набувають питання активізації інноваційної діяльності, що реальносприяє інтенсифікації процесів розробки, впровадження і широкого поширенняпередових досягнень науково-технічного прогресу [5].
Однаксьогодні в Україні, як відзначено в «Концепції науково-технологічного йінноваційного розвитку України», “… швидко губляться можливостірозвивати належним образом наукові дослідження, оперативно впроваджувати їхнірезультати в практику, реагувати на світові науково-технологічні досягнення йефективно використовувати них у національних інтересах…” [1]. Так заданими Держкомстату України [3] у 2008 р. тільки 18 % обстежених промисловихпідприємств займалося інноваційною діяльністю, при цьому дослідження і розробкиздійснювало усього біля чверті з них. Лише кожне десяте обстежене підприємствозаймалося освоєнням виробництва товарів народного споживання; кожне двадцятьп’яте — упровадженням нових технологічних процесів; кожне п’ятидесяте здійсненнямкомплексної механізації й автоматизації виробництва.
Неє виключенням і такою важливою галуззю промисловості, як машинобудування, відступеня активності й ефективності інноваційної діяльності в якій значною міроюзалежить швидкість подолання сучасних проблем більшості інших галузей, а такожпідвищення їхнього експортного потенціалу і зниження залежності держави вцілому від імпорту.
Проведенийаналіз статистичних даних свідчить про те, що існуюча державна політика в сферінауки і науково-технічної діяльності (позначена Законом України «Прооснови державної політики в сфері науки і науково-технічної діяльності»[1]), що традиційно зводиться до вибору пріоритетів у науці і техніку, а такожстворенню сприятливих умов для подальшого успішного розвитку наукової інауково-технічної сфер, сьогодні є недостатньо ефективною і бідує вудосконалюванні. Однією з причин зазначеного виступає зміна умов господарюванняв Україні, що обумовлює необхідність використання іншого підходу до здійсненнянововведень. Більш детально зупинимося на останньому аспекті.
Насамперед,слід зазначити, що сучасні умови господарювання кардинально відрізняються відіснуючих раніше при централізовано-плановій економіці. Так однію з характернихрис економіки доперебудованого періоду була перевага масового виробництвастандартизованої продукції. З обліком цього, а також у силу переважноїорієнтації більшості вітчизняних підприємств на задоволення масових потреб івипуск стандартизованих продуктів, необхідність у використанні різного родунововведень відчувалася не так гостро. Крім того, нововведення в основномуздійснювалися методами активного державного втручання, що також булонемаловажним, а часом визначальним (так, наприклад, у ході формулювання зміступланового завдання по реалізації нововведення, як правило, заздалегідь бувустановлений його споживач, що істотно знижувало рівень ризикованості). Якнаслідок цього — незначні (у порівнянні із сучасними умовам господарювання)індивідуальна відповідальність новатора за можливі негативні наслідки і рольрезультатів економічного обґрунтування в мотивації нововведень. У цьомузв’язку, для забезпечення успішності процесу нововведення нерідко досить булоорганізувати тісний взаємозв’язок науки і техніки.
Однакостання умова, як правило, є достатньою тільки при використанні директивногопідходу до керування нововведеннями, що деякою мірою обумовлює затребуваністьгенерируючих наукою нововведень. Унаслідок цього зміни, що відбуваються, унаціональній економіці і, насамперед, відмовлення від директивних методівкерування в істотній мері знижують (часом до нуля) ефективність використаннятрадиційно існуючого підходу до нововведень, тому що в рамках ринкової волі дійкожен окремий елемент: наука, техніка і споживання може мати власні ціліфункціонування, часом ніяк не співпадаючі з цілями інших. Таким чином, насучасному етапі господарювання зростає імовірність виникнення ситуації, колипроцес трансформації наукових знань у конкретне нововведення відбуваєтьсяуспішно, а таке, у кінцевому рахунку, виявляється незатребуваним.
Виходячиз зазначеного, новим і принципово важливим аспектом здійснення процесунововведення, в істотній мірі визначальний його зміст, сьогодні стаєнеобхідність обов’язкової орієнтації на кінцеве споживання. Саме тому ще настадії генерації ідей необхідно визначити конкретного споживача планованогонововведення або, принаймні, заздалегідь передбачити комплекс заходів,спрямованих на його пошук. Іншими словами, у процесі розробки і впровадженнярізного роду нововведень визначальне значення повинен грати ринок (точнішекінцевий споживач або попит на плановані нововведення). Тобто, новизнаспоживчих властивостей сьогодні не менш важлива, чим наукова або технічна. Іякщо раніше, у рамках проблеми прискорення НТП, основний акцент ставився на безперервнийрозвиток науки і техніки, то в зв’язку з переходом до нових умов господарюваннянеобхідно здійснювати поступове перенесення акценту від чисто технократичногопідходу до нововведень убік безпосереднього задоволення конкретних потреб(людей, виробництва і т.д.) .
Зазначене,у свою чергу, обумовлює необхідність орієнтації сучасного виробництва не намасового «знеособленого» споживача, а на задоволення конкретнихпотреб окремих індивідів, невеликих ринків і їхніх сегментів [6]. Тобто всучасних умовах господарювання економічний ріст за рахунок використання нововведеньстає можливим тільки у випадку ринкової їхньої перспективності. З обліком цьогоінноваційна діяльність, у відмінності від науково-технічної, не зводитьсяпросто до практичного використання нововведень, її кінцевий продукт інновація —завжди повинна бути орієнтована на конкретного споживача або потребу. Прицьому, “…інноваційний процес не закінчується впровадженням, тобто першоюпоявою нового продукту, послуги або доведення до проектної потужності новоїтехнології …, тому що в міру поширення (дифузії) нововведенняудосконалюється, робиться більш ефективним, здобуває нові, раніше не відоміспоживчі властивості. Це відкриває для нього нові області застосування і ринки,а, отже, і нових споживачів, що сприймають даний продукт, технологію абопослугу як нові саме для себе…”. Іншими словами: “… інноваційний процесспрямований на створення необхідних ринком (споживачем) продуктів, технологійабо послуг і здійснюється в тісній єдності із середовищем: його спрямованість,темпи, мети залежать від соціально-економічного середовища, у якій вінфункціонує і розвивається.” [4].
Такимчином, якщо зовсім недавно у світовій практиці основною проблемою активізаціїпроцесів розробки і упровадження високопрогресивних нововведень вважаласяпроблема інтеграції науки і техніки, то в даний час постановка задачірозширилася: тепер уже необхідним є забезпечення тісної інтеграції науки,техніки і кінцевого споживання. У цьому зв’язку вже на початкових етапах розробкинововведень обов’язково необхідно враховувати потреби конкретного споживача,що, забезпечуючи наступний попит на підсумок науково-технічної ізапроваджувальної діяльності прогресивне нововведення, буде робити реальнесприяння прискоренню одночасного розвитку науки, техніки і виробництва. Саметака постановка питання і передбачається інноваційним типом розвитку, перехіддо якого є найбільш перспективним і неминучим, однак предполагающім здійсненнявідповідних перетворень.
Такимчином, у черговий раз підкреслюється пріоритетність підходу «відринку». Однак не слід принижувати ролі іншого не менш ефективного (алебільш ризикованого) підходу — «агресивного», коли розробка інноваційпроводиться при відсутності реального попиту майбутнього ринку, а створені новіпродукти потім «протаскуються» на ринок (наприклад, за допомогоюактивної рекламної компанії).
Утой же час структура витрат на інноваційну діяльність у 2008 р., наприклад, поДніпропетровській області (одному з найбільш розвитих промислових регіонівУкраїни) показує, що сьогодні підприємства основну увагу приділяють поточнимпотребам, направляючи близько 95 % засобів на технологічну підготовкувиробництва і закупівлю устаткування. Що ж стосується маркетингових дослідженьі реклами, те навіть у інноваціойно набудованих суб’єктів частка витрат на їхнєздійснення в загальному обсязі постійно знижується. Так, якщо в 2005 р. вонаскладала 2,1 %, у 2006 р. — 2,0 %, у 2007 р. — 1,2 %, а в 2008 р. — усего 0,9%[5]. У цьому зв’язку для підвищення результативності інноваційної діяльності насучасному етапі господарювання вітчизняним підприємствам необхідно не тількипідвищувати конкурентноздатність продукції, що випускається, але і приділятибільшу увагу формуванню кінцевого споживання, тому що одних зусиль по нарощуваннюобсягу науково-технічних розробок недостатньо.
Узагальнюючивищевикладене, слід зазначити, що трансформація традиційних підходів до процесуздійснення інновацій, породжена принциповою зміною умов господарювання [1],обумовлює необхідність перегляду ролі і змісту окремих складових його етапів, вістотній мірі визначальну кінцеву його ефективність. Одним з таких є економічнеобґрунтування нововведень, результати якого дозволяють судити про можливість ідоцільність реалізації планованого нововведення.
Характеризуючипозначений етап інноваційного процесу, насамперед, необхідно вказати на високуйого значимість, обумовлену, по-перше, твердим дефіцитом вільних інвестиційнихресурсів і, по-друге, особливою важливістю інноваційних рішень. Останнє вістотній мері обумовлено наступними немаловажними аспектами: інновації, якправило, носять стратегічний характер; впливають на поточну діяльністьсуб’єктів господарювання; безпосередньо зв’язані з їх фінансовим станом.
Увідношенні першого аспекту слід зазначити, що вдало прийняті інноваційнірішення значною мірою визначають майбутні, насамперед, економічні можливостіпідприємства і його місце на ринку на тривалий період. Іншими словами — закладають і упрочняют основи наступного розвитку. Саме тому, навіть, незважаючина змушену орієнтацію більшості вітчизняних підприємств на збільшення поточногоприбутку, важливо не упускати з уваги довгострокових перспективнауково-технічного розвитку і впровадження радикальних нововведень плануватизавчасно, а не під тиском різкого падіння ефективності виробництва, коли вженеможливо запобігти великі економічні втрати. Тобто сучасна політика увідношенні нововведень повинна обумовлюватися не тільки поточними умовамигосподарювання і короткострокових вигод, але й інтересами перспективногорозвитку. Однак важливо пам’ятати, що сформульовані сьогодні мети і пріоритетивідбивають положення речей лише на даний момент часу, хоча згодом вони можутьістотно змінюватися з урахуванням нових фактів і умов. У цьому зв’язку сучаснастратегія у відношенні нововведень повинна бути розроблена так, щоб, по-перше,нею був охоплений весь інноваційний процес, позначені основні пункти«утручання» у нього, визначені темпи підвищення технологічного рівнявиробництва і способи перебування необхідних для цього ресурсів; по-друге, принеобхідності її можна було змінити.
Неменш важливий вплив роблять інновації і на тактику підприємства, оскількиспрямовані на впровадження більш зробленої техніки, технологій і іншихнововведень, в істотній мірі сприятливої структуризації поточних виробничихвитрат шляхом оптимізації витрати сировини, матеріалів, паливно-енергетичнихресурсів, витрат на ремонт, обслуговування і т.д. Крім того, інвестиції вінноваційну діяльність збільшують частку постійних витрат у собівартостіпродукції, що випускається, що підвищує імовірність утрат, обумовлених зміноюструктури вкладення засобів в основні й оборотні активи. У результаті зміни взовнішнім середовищі можуть викликати більш вагомі для підприємства збитки, чимпри короткочасному збільшенні тільки перемінних витрат. Це в черговий разсвідчить про те, що рішення про інвестування інновацій повинне бути детальнообґрунтовано.
Здійсненняінноваційного процесу, як було відзначено вище, безпосередньо зв’язане зфінансовим станом суб’єктів господарювання, оскільки не тільки визначаєнеобхідність мобілізації визначеного обсягу стартового капіталу, але і сприяєформуванню наступних витрат і доходів, зв’язаних з реалізацією нововведень. Прицьому необхідний обсяг капіталу може бути отриманий, наприклад, шляхомнагромадження в результаті обмеження споживання частини отриманого ранішедоходу, тобто в результаті добровільного або примусового відмовлення відспоживання. У випадку недоліку власних фінансових засобів, як правило,залучаються позикові. Такого роду рішення (про залучення позикового капіталу) єособливо важливими для суб’єктів, що хазяюють, тому що помилкові дії здобуваютьформу важких наслідків.
Значимістьзазначених аспектів інноваційної діяльності обумовлює необхідність здійснення процедурирізнобічного обґрунтування планованих нововведень. Однак, як відзначають окремідослідники [7], що визначає значення все-таки належить саме економічномуїхньому обґрунтуванню, у ході ухвалення остаточного рішення про реалізаціїінноваційних проектів крім його параметрів немаловажне значення мають щодозволяє зіставити сучасні витрати на розробку і впровадження з майбутнімидоходами від реалізації, а також визначити можливість і доцільність мобілізаціїнеобхідного обсягу капіталу. Практика показує, що навіть у випадку реалізаціїтехнологічно бездоганного нововведення, без проведення попередньогоекономічного аналізу або, незважаючи на низькі показники його ефективності,ринковий механізм автоматично може зруйнувати створюваний інноваційний процес, щозгодом обертається значними фінансовими втратами для новатора. Справедливістьприведених суджень підтверджується результатами проведеного анкетування 56промислових підприємств східного регіону, відповідно до якого велика частина зних головним фактором при ухваленні рішення про доцільність реалізації різногороду нововведень визначила саме економічну їхню ефективність. Безумовно,доцільності економічних технічні, технологічні, екологічні, соціальні й інші.Однак у національних умовах господарювання останні, як правило, стаютьвизначальними лише в тому випадку, якщо для фінансування інновацій виділяютьсяцільові засоби різних фондів і організацій або коли інвестор переслідуєособливі цілі (наприклад, створення відповідного іміджу на ринку) [1].
Узагальнюючивищевикладене, слід зазначити, що питання економічного обґрунтуваннянововведень завжди займали важливе місце в інноваційному менеджменті. Однаккардинальна зміна умов господарювання (придбання підприємствами більшоїсамостійності, посилення індивідуальної відповідальності за економічні наслідкиреалізації нововведень, а також наявність твердого дефіциту інвестицій), зодного боку, обумовило посилення ролі цього етапу інноваційного процесу в ходіформування і наступного прийняття управлінських рішень, а з іншої визначилонеобхідність його удосконалювання з метою забезпечення відповідності сучаснимвимогам. При цьому важливість і складність аналізованого об’єкта визначаютьдоцільність використання комплексного підходу до проведення заглибленогодослідження. У цьому зв’язку, перш ніж формувати рекомендації з економічногообґрунтування нововведень, необхідно попередньо розглянути цілий ряд важливихпитань, успішний дозвіл яких буде сприяти підвищенню об’єктивності йефективності розроблювальних рекомендацій. У числі таких питань: визначенняролі економічного обґрунтування нововведень, аналіз діючої державноїінноваційної політики в Україні, а також дослідження сутності і специфікиінноваційного процесу.
Розвитокринкових відносин в Україні сприяє формуванню переважної орієнтації вітчизнянихсуб’єктів господарювання на економічні результати своєї діяльності. Саме цепрагнення, посилене іншими аспектами (соціальну, екологічними, політичними іт.д.), значною мірою визначає їхню економічну активність, у тому числі й інноваційну.У цьому зв’язку істотне підвищення останньої може бути забезпечено тільки задопомогою цілеспрямованої мотивації суб’єктів господарювання до здійсненняінноваційної діяльності, що забезпечує можливість одержання надприбутку (абомаксимізації розміру прибутку, що знімається з одиниці інвестованого капіталу)за допомогою успішного використання різного роду «нових комбінацій»інновацій.
Разомз тим питання мотивації інноваційної діяльності в умовах становлення ринковоїекономіки в Україні пророблені недостатньо повно і тому вимагають подальшогодослідження, насамперед у частині конкретизації змісту і специфіки процесумотивації інновацій, а також ролі і місця економічного обґрунтування, щодозволяє формалізувати виникаючі мотиви до їх здійснення в конкретнихсформованих умовах господарювання [3]. Більш детально зупинимося на зазначенихпитаннях.
Упершу чергу слід зазначити, що на відміну від централізованої-плановоїекономіки, коли стихійне коливання цін і обсягів виробництва під впливом попитута пропозиції був виключений, ринкові умови господарювання реально допускаютьможливість одержання надприбутків за допомогою «нових комбінацій».Зазначене стає можливим, тому що суб’єкт, що вперше успішно освоїв таку, стаєсвого роду монополістом (принаймні, тимчасово і на окремому ринку або йогосегменті) із усіма наслідками, що звідси випливають — можливість істотногозбільшення обсягу прибутку за допомогою завищення цін на нові товари,відсутність твердої конкуренції і т.д.
Однак,ця «нова комбінація» — джерело надприбутку, через особливупривабливість, один раз увінчавши успіхом, згодом стає надбанням багатьох. Урезультаті чого на ринку (мова йде про ринок або його сегмент, на якому цязміна була уперше використана) з’являється велика кількість конкурентів, щобажають використовувати цей спосіб одержання надприбутку. При цьому виникаєситуація, яку можна описати словами К. Маркса: «У практичному житті мизнаходимо не тільки конкуренцію, монополію і їхній антагонізм, але також іїхній синтез, що є не формула, а рух. Монополія робить конкуренцію, конкуренціяробить монополію. Монополісти конкурують між собою, конкуренти стаютьмонополістами…» [6].
Вописаній ситуації активно починають виявляти себе такі економічні закони, якзакон вартості, а також закон попиту та пропозиції. При цьому одним з основнихнаслідків їхнього прояву є перелив капіталу в новий ще недостатньо розвитий імалоосвоєний сегмент ринку, на якому вперше була реалізована інновація. Урезультаті цього зазначений сегмент починає бурхливо розвиватися, досягши увизначений момент рівня, при якому пропозиція зрівняється з попитом. Тобто наньому установиться так називаний стан рівноваги, що цілком виключає можливістьподальшого одержання надприбутків за рахунок використання вже освоєної «новоїкомбінації». У цьому зв’язку підприємець-новатор, не вдоволенийсформованим положенням, незважаючи на невизначеність кінцевого результату івисокий ризик втрати інвестованого капіталу, знову буде відшукувати іреалізовувати різні «нові комбінації» — потенційні можливостіодержання надприбутку, у черговий раз порушуючи зазначений стан рівноваги.Тобто, як у свій час відзначав Ф. Энгельс: «усяку рівновагу лише відносноі тимчасово» [2].
Однакзгодом, під дією конкуренції, порушена рівноважний стан знову відновиться, щознову створить необхідні передумови до пошуку й освоєння наступних «новихкомбінацій» інновацій, здатних і далі забезпечувати підприємцеві одержаннябажаного надприбутку. Описаний процес, навіть, незважаючи на те, що ринковаекономіка є досить динамічною і важкопередбачуваною системою, характеризуєтьсястійкою циклічністю, тому що постійне одержання інвестором надприбутку неприводить до зникнення зацікавленості в ній (іншими словами, зазначенациклічність обумовлена стійкістю визначального мотиву прагнення донадприбутку). При цьому характерним є те, що черговий раз відновлений станрівноваги зовсім не тотожно попередньому, тому що процес його відновленнясупроводжується переміщенням всієї економічної системи господарювання напринципово новий рівень. Тобто впровадження інновацій сприяє постійномупроцесові розвитку цієї системи.
Узагальнюючивищевикладене, можна зробити наступний основний висновок: об’єктивний проявокремих економічних законів є центральною причиною того, що інновація якджерело надприбутку не може існувати як завгодно довго. Ця обставина виступаєоднією з важливих передумов, що мотивують різних суб’єктів господарювання допостійного пошуку і реалізації всі нових і нових змін і удосконалень.
Усевищевикладене свідчить про те, що інноваційна діяльність, безумовно, єцілеспрямованою. Причому сила цієї спрямованості прямопропорціонально залежитьвід того, яким образом суб’єкт-новатор оцінює очікуване у випадку досягненняпоставленої мети винагорода. Так, якщо чекання для нього досить високі, то силамотиву до впровадження інновацій зростає, у противному випадку -знижується.Коли ж задоволення від результату інноваційної діяльності відсутній, механізммотивації може взагалі припинити своя дія. Іншими словами, мотивація інноваційне стійка, вона може з’являтися, змінюватися і/або зникати. При цьомудинамічність мотиваційної сфери суб’єкта-новатора визначається не тільки зміноюсамих мотивів, але і зміною їхньої сили, що у свою чергу обумовлює важливість інеобхідність обліку останньої.
Приймаючив увагу той факт, що реалізація інновацій по своїй суті спрямована назабезпечення визначеного ефекту, а також, з огляду на, що в умовах обмеженихресурсів успішність здійснення інноваційної діяльності сприймається,насамперед, через ступінь задоволення економічних інтересів суб’єкта-новатора,цілком обґрунтовано формалізованим відображенням мотивації цього видудіяльності можна вважати величину економічної результативності. У даномувипадку формалізація сприяє більш точному формулюванню мотивів, а такождозволяє виключити можливість неоднозначного їхнього трактування. Іншимисловами, економічна результативність інновацій виступає як вербально вираженупричину, що переконує в доцільності розробки і реалізації різного родунововведень. При цьому позитивна результативність (або чекання такої), будучивідправним пунктом мотивації інноваційної діяльності в цілому, виступає яксвоєрідний вектор, що характеризує спрямованість на використання інновацій, аїї розмір — як величину цього вектора, тобто — сили цієї спрямованості.
Відзначеневище в істотній мірі визначає значимість і місце такого важливогонауково-прикладного інструмента, як економічне обґрунтування інновацій упроцесі їхньої мотивації і забезпеченні успішної реалізації. Так самеекономічне обґрунтування є основним способом аргументації доцільностіініціації, пророблення і практичної реалізації інновацій, дозволяючи: чітковиразити кінцеві інтереси суб’єкта-новатора; формалізувати, уточнити йусвідомити основні мотиви здійснення інноваційної діяльності; оцінивши існуючіваріанти дій, відібрати найбільш привабливі; виходячи з величини отриманогорезультату, установити ступінь досягнення поставлених цілей. Власне томусучасний менеджер тільки тоді прийме остаточне рішення про впровадженняяких-небудь нововведень, коли в процесі економічного обґрунтування одержитьчітке представлення про очікуваний ступінь реалізації інтересів свогопідприємства [7].
Подальшийрозгляд загальнотеоретичних основ керування інноваційною діяльністю в Українілогічно продовжити дослідженням специфіки державного її регулювання, що вістотній мері впливає на формування мотивів здійснення нововведень і обумовлюєкінцеву їхню ефективність. Отримані при цьому результати дозволять підвищитиоб’єктивність розроблювальних методик і рекомендацій з економічногообґрунтування інновацій, тому що вони будуть враховувати специфіку національнихумов господарювання.
1.3 Державне регулювання інноваційної діяльності в Україні
Вумовах ринкової економіки суб’єкти господарювання, функціонуючи на принципахсамооплатності і самофінансування, вправі самостійно приймати рішення проздійснення різного роду інноваційних змін, орієнтуючись при цьому на власніпотреби і можливості. Однак, як свідчить світовий досвід, при будь-якомуступені розвитку ринкових відносин ступінь їхньої інноваційної активності вістотній мері визначається мірами, що починаються державою, по регулюваннюінноваційної сфери, що спрямовані на посилення мотивів і стимулів здійсненняінноваційної діяльності і забезпечення привабливості інноваційного типурозвитку.
Доцільністьдержавного регулювання інноваційної сфери можна пояснити тим, що навітьвисокорозвинений ринок, що являє собою добре налагоджений механізм, здатнийуспішно вирішувати різні економічні задачі, що коштують перед суспільством [1],у визначеній мері характеризується обмеженістю і недосконалістю, що виявляєтьсяв наступному.
По-перше,відсутня чітка погодженість і взаємодія окремих елементів нічних механізмівчерез багатоаспектну інноваційну сферу і велику кількість різноманітнихоб’єктів керування.
По-друге,у деяких галузях НТП, постійно стимулюємий ринковим механізмом, чисто зтехнологічної точки зору вимагає розгортання великомасштабного виробництва, щозгодом приводить до зменшення кількості фірм, що одночасно функціонують наринку, тобто природною монополізацією ринку, а, отже, і до зниження ролі«здорової» конкуренції в прискоренні НТП.
По-третє,нездатність ринку адекватно реагувати на зовнішні ефекти так називаніекстерналії, що являють собою витрати і вигоди, зв’язані з виробництвом абоспоживанням визначених інновацій, але, що випадають на частку осіб, що не єучасниками конкретної угоди.
По-четверте,ізольоване здійснення інновацій в окремих випадках приводить до істотних утратяк для конкретних фірм, так і для економіки в цілому, при цьому багатоінновацій є прибутковими лише при значних масштабах їхньої реалізації, томувони можуть виявитися економічно не ефективними для ряду суб’єктівгосподарювання, що гостро бідують у них, однак маючих обмежену виробничу базуабо лімітований ринок збуту. Крім того окремі інноваційні проекти взагалі неможуть бути реалізовані на комерційній основі (наприклад, проекти, спрямованіна задоволення потреби суспільства в цілому – оборона, соціальні блага,екологія і т.д.).
По-п’яте,в окремих випадках висока вартість нових видів продукції і послуг робить їхнедоступними для масового споживача, що, у кінченому рахунку, може негативнопозначитися на темпах поширення.
Зазначеній інші проблеми, зв’язані зі здійсненням інновацій, а також важлива їхня роль урозвитку сучасного суспільства свідчать про те, що сьогодні, коли спочаткунеобхідно перебороти існуючу інертність вітчизняних суб’єктів, що хазяюють, ізабезпечити поява довгострокових перспектив прискореного інноваційного розвиткуекономіки, роль держави в керуванні інноваційними процесами є важливою ібезперечною. При цьому найбільш результативна модель регулювання інноваційнихпроцесів передбачає ефективне сполучення ринкових механізмів попиту тапропозиції з механізмами розумного державного втручання. При цьому всірегулюючі функції держави в інноваційній сфері з визначеним ступенем умовностіможна розділити на дві основні групи:
— забезпечуючі подальше ефективне становлення і розвитокринкових відносин (спрямовані на формування нормативно-правової базифункціонування ринкового господарства, а також стимулювання і захист «здорової»конкуренції як важливої рушійної сили і т.д.);
— що доповнюють і коректують дії ринкових механізмів(спрямовані на перерозподіл доходів і деяких ресурсів, стимулюванняекономічного росту, забезпечення економічної стабільності і т.д.).
Немаловажнимє те, що поступово, у міру подальшого розвитку ринкових відносин в Україні,державний вплив на науково-технічну й інноваційну сфери повиннетрансформуватися, здобуваючи характер координації і загального регулювання.Саме тому сучасна проблема активізації інноваційної діяльності вітчизнянихсуб’єктів господарювання не може бути вирішена тільки за допомогою старихпідходів, головним чином заснованих на повній централізації функцій керування ірегулювання НТП, а також розгляді окремих підприємств у ролі безпосередніхвиконавців і користувачів бюджетних засобів. У цьому зв’язку сьогодні, коли врезультаті ринкових трансформацій центр ваги в прийнятті рішень про здійсненняінноваційних змін перемістився на рівень окремих підприємств і інших власниківкапіталу, усі форми впливу держави на інноваційні процеси повинні здійснюватисяв рамках ефективної політики, що відповідає новим економічним ісоціально-політичним реаліям, а також сприятливому виведенню економіки країни ззатяжної кризи і забезпечення стабільного її росту.
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1
Упершому розділі були розглянуті теоретичні аспекти економічного обґрунтуванняінноваційних проектів.
Слідзазначити, що питання визначення економічної доцільності реалізації нововведеньдетально розглядалося багатьма дослідниками як вітчизняними, так ізакордонними. Однак сьогодні досить складно привести точний методологічнийапарат щодо зазначеного вище, оскільки підходи, що традиційно склалися вцентралізованій-плановій економіці, найчастіше є неадекватними, а існуючийсвітовий досвід вимагає попереднього переробки з урахуванням специфікинаціональної економіки. Усе це обумовлює потреба надалі дослідженні питаньздійснення економічного обґрунтування інноваційних проектів.
Узагальнюючивищевикладене, слід зазначити, що питання економічного обґрунтуваннянововведень завжди займали важливе місце в інноваційному менеджменті. Однаккардинальна зміна умов господарювання (придбання підприємствами більшоїсамостійності, посилення індивідуальної відповідальності за економічні наслідкиреалізації нововведень, а також наявність твердого дефіциту інвестицій), зодного боку, обумовило посилення ролі цього етапу інноваційного процесу в ходіформування і наступного прийняття управлінських рішень, а з іншої визначилонеобхідність його удосконалювання з метою забезпечення відповідності сучаснимвимогам. При цьому важливість і складність аналізованого об’єкта визначаютьдоцільність використання комплексного підходу до проведення заглибленогодослідження. У цьому зв’язку, перш ніж формувати рекомендації з економічногообґрунтування нововведень, необхідно попередньо розглянути цілий ряд важливихпитань, успішний дозвіл яких буде сприяти підвищенню об’єктивності йефективності розроблювальних рекомендацій. У числі таких питань: визначенняролі економічного обґрунтування нововведень, аналіз діючої державноїінноваційної політики в Україні, а також дослідження сутності і специфікиінноваційного процесу.
Розвитокринкових відносин в Україні сприяє формуванню переважної орієнтації вітчизнянихсуб’єктів господарювання на економічні результати своєї діяльності. Саме цепрагнення, посилене іншими аспектами (соціальну, екологічними, політичними іт.д.), значною мірою визначає їхню економічну активність, у тому числі йінноваційну. У цьому зв’язку істотне підвищення останньої може бути забезпеченотільки за допомогою цілеспрямованої мотивації суб’єктів господарювання доздійснення інноваційної діяльності, що забезпечує можливість одержаннянадприбутку (або максимізації розміру прибутку, що знімається з одиниціінвестованого капіталу) за допомогою успішного використання різного роду«нових комбінацій» інновацій.

2 АНАЛІЗЕКОНОМІЧНОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Характеристика підприємства і цого положення наринку лакофарбової продукції України

Відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровський лакофарбовий завод»створено в 1994 році шляхом викупу орендованого підприємства «Дніпропетровськийлакофарбовий завод імені Ломоносова», 73% акцій якого належить колективупідприємства.
Власність колективна, частки державної власності немає. Загальна чисельністьпрацюючих складає зараз 956 чоловік.
Основними видами діяльності, є виробництво і продаж лакофарбових матеріалів.
Номенклатура продукції, що випускається:
–          лаки на конденсаційнихсмолах,
–          ґрунти й емалі наконденсаційних смолах,
–          лаки, емалі на ефірахцелюлози,
–          емалі на полимерсмолах,
–          фарби водоэмульсіонні,
–          оліфа,
–          розчинники.
Таким чином, ВАТ «ДЛФЗ» сьогодні є підприємством, здатним забезпечитивипуск широкого спектра лакофарбових матеріалів. Можна сказати, що заводволодіє на території України сьогодні визначеною перевагою, стосовно іншихучасників ринку ЛФМ у плані присутності у своєму асортименті специфічної продукції:це всілякі хімстійкі матеріали, різні ґрунти, лаки, емалі також цинкові біліла.
ВАТ «ДЛФЗ» є також основним постачальником сировини для багатьохлакофарбових підприємств країни, оскільки робить напівфабрикатні лаки у великихобсягах, що надалі використовуються як сировина для виробництва емалей. Вмілооперуючи даними перевагами підприємство може захистити себе від надмірноїконкуренції на внутрішньому ринку.
Основні компоненти для виготовлення лакофарбової продукції виробляютьсяна Україні. Підприємство купує сировину переважно вітчизняного виробництва (до80%), інше (20%) імпортного виробника[8].
Підприємство випускає в рік у середньому 39 тис.т лакофарбових матеріалівпри використанні виробничої потужності 40%. Виробничі потужності заводурозраховані на випуск 80 тис.т продукції в рік, що складає 45% потребивітчизняного ринку. Почасти, це відбувається через розвал економіки в Україні йінших країнах СНД, зупинки багатьох виробництв, що споживали вироблену заводомпродукцію, особливо спеціального призначення.
Виробництво продукції можна розбити на дві групи: лакофарбові матеріалидля промисловості і товари народного споживання в дрібній фасовці. Часткатоварів народного споживання в загальному обсязі виробництва складає більш 80%.
ВАТ «ДЛФЗ» випускає більш 80 видів продукції для машинобудівної,приладобудівної, меблевої, будівельної й іншої галузей промисловості. ПродукціяВАТ «ДЛФЗ» фасується в металеві барабани по 40 кг- 70 кг для промисловогопризначення і у банки по 0,9 кг- 3 кг для товарів народного споживання.Продукція заводу набула широкого застосування в побуті.
В таблиці 2.1. наведена схема основних виробничих цехів та продукції, якукожен з них виробляє.
Таблиця 2.1 — Характеристика основних цехів підприємства і продукції Найменування цеху Найменування продукції, що випускається Цех лаків на кондсмолах (ЦЛКС) Лаки на конденсаційних смолах: ПФ-170, ПФ-053 ПФ-060, ГФ-95, КФ-965, оліфа ДО-4 і ін. Цех емалей на кондсмолах (ЦМЭ) Емалі на конденсаційних смолах: ПФ-115, ПФ-266, ПФ-218, ПФ-133, АС-182, МЛ-165 і ін. Цех лаків і емалей на ефірах целюлози і полімерах-смолах (ЦСЛЛ) Емалі, лаки на полімер — смолах і ефірах целюлози — лак НЦ- 218, лак паркетний «АЛМАЗ», емаль НЦ-132, смывка ВЛ-01 і ін. Цех виготовлення розчинників (ЦИР) Розчинники — 646, Р-5, РС-2 і ін. Цех водоэмульсионных фарб (ЦВЭК) Фарби водно-дисперсионные-ВД-ВА-224, ВД-АК-112, паста «КОЛЕР», фарба «ДАХАКРИЛ» і ін. Цех металевої тари Банки металеві, барабани сталеві Цех цинкового білила (ЦЦБ) Белила цинкові сухі муфельні — БЦО м

Велика увага приділяється екологічно чистим лакофарбовим матеріалам, щозастосовуються для внутрішньої обробки по гипсокартону, для захисту і декоративноїобробки фасадів будинків, дахів і т.д. Продукція заводу цілком відповідаєвимогам європейського рівня якості, користається великим попитом не тільки вУкраїні, але й у країнах СНД і далекого зарубіжжя. З’являється усе більшезамовників з Казахстану, Білорусії, Молдови, хоча в цих країнах маються власнівиробники.
Продукціязаводу є цілком конкурентноздатною по своїй якості на внутрішньому ринку і наринках СНД, порівнюючи її з аналогічною продукцією виробленої на даних ринкахконкурентами. Завод має розгалужену дилерську мережу, і 80% продукціїреалізується в регіонах. Відвантаження ЛФМ здійснюється в усі регіони України йу країни СНД автомобільним і залізничним транспортом. Практично весь асортиментпродукції заводу можна побачити і придбати у фірмовому магазині ВАТ «ДЛФЗ».
У зв’язку з тим, що Україна прагне до вступу в ЄС і ВТО, особлива увагаприділяється якості продукції. Зараз на підприємстві ведуться роботи з упровадженнясистеми керування якістю ISO-9000.
Уся продукція торгової марки ВАТ «ДЛФЗ» проходять контроль і відповідаютьстандартам якості і санітарних норм України. З кожним роком збільшується часткапродукції, сертифікованої в системі Укрсепро.[9]
Однієї з найважливіших робіт для колективу заводу з’явилося здійсненнятехнічного переозброєння ділянки водоемульсійних фарб. У результаті виконанихробіт, фактично на ділянці організовані різні технологічні потоки для:
–          виробництваводно-дисперсійних фарб,
–          органічно розчиннихемалей,
–          багатотоннажноговиробництва емалей і фарб,
–          гнучкої системивиробництва малотоннажної продукції.
У 2006-2008 р.м. ВАТ «ДЛФЗ» початок виробництво водно-дисперсійних фарбна основі акрилової смоли. Акрилові фарби випускаються для фарбування фасадів,цоколя, шиферу, стін і стелі усередині приміщень. Дана продукція не уступаєімпортним аналогам по якості, але набагато дешевше.
У липні 2008 року відкритий фірмовий магазин «Делія». У магазинівстановлена сучасна автоматична колеровочная лінія фірми «Colortrend» (Голландія).Фарбу можна підколерувати до 4 тисяч відтінків на будь-який смак.
Підприємство не має заборгованості перед бюджетом і по платежах у позабюджетніфонди, вчасно розраховується за енергоносії.
В Україні ужечетвертий рік ростуть обсяги виробництва лакофарбової продукції (рисунок 2.1).

/>

Рисунок 2.1 — Обсяги виробництва лакофарбових матеріалів в Україні

За даними Держкомстату, обсяг виробництва лакофарбової продукції в Українів 2008 році склало 227 тис.т, що на 49 тис.т. (27,5 %) більше, ніж у 2007 році.За попередніми даними в 2009 році прогнозується випуск ЛФМ на рівні 230-240тис.т.[8]
Сьогодні споживач віддає перевагу дешевим фарбам не дуже високої якості(50%) переважно вітчизняного виробництва (рисунок 2.2).
/>
Рисунок 2.2 — Структура ринку будівельних ЛФМ по цінових сегментах

До цієї категорії варто додати масляні, алкідні і воднодисперсійні фарби.У той же час спостерігається неухильний ріст частки середнього цінового іякісного сегмента (35%). Частка топ-сегмента залишається стабільної вжепротягом декількох років (15%).
В Україні кількість виробників лакофарбових матеріалів нараховує — близько 70, однак тільки 15-20 з них роблять більш 1000т у рік. Найбільшуспішними серед них є – ВАТ «ДЛФЗ», ТОВ ПП «ЗИП», ЗАТ «Лакма», ТОВ«Сумихимпром», що разом випускають майже половину всіх лаків і фарб вУкраїні, а також ВАТ «Янтар», ТОВ «Химрезерв»,ТОВ«Спектр» і інші. У цілому вітчизняні виробники протягом декількохостаннього років міцно утримують 60-65% ринку.
Більше всього лакофарбових матеріалів роблять у Дніпропетровській області(34%). Тут розташований самий великий вітчизняний виробник — ВАТ«Дніпропетровський лакофарбовий завод» і зовсім нове підприємство ТОВ ПП «ЗИП»(м.Дніпродзержинськ). Крім того, у Дніпропетровськом регіоні здійснюютьдіяльність такі компанії, як ТОВ СП «Мефферт Ганза Фарбен», ТОВ «Біон-Імпекс»,ПК «Лідер» (усі – м.Дніпропетровськ), СП «Софрахим» (м.Павлоград), ВАТ«Спектр», і інші. За словами фахівців, у самому Дніпропетровську офіційнозареєстровано 27 лакофарбових підприємств. В останні роки в регіоні з’являютьсянові підприємства, що по обсягах продукції, що випускається, складають серйознуконкуренцію лідерам ринку (рисунок 2.3).

/>
Рисунок 2.3 – Виробники ЛФМ у Дніпропетровськом регіоні

Так, наприклад, питома вага в загальних обсягах виробництва ВАТ «ДЛФЗ»(41%) усього на 1% перевищує обсяги виробництва свого найближчого конкурентанове підприємство ТОВ ПП «ЗИП» (м.Дніпродзержинськ) (40 %). Пайова участьлідера лакофарбової промисловості ВАТ «ДЛФЗ» у загальному обсязі виробництваЛФМ у 2008 році склало 30,8 тис.т (14 %) від загального обсягу виробництвалакофарбових матеріалів в Україні за зазначений період.
В Україні основний покупець лакофарбової продукції – корпоративний. Схемареалізації, наприклад, будівельних фарб досить традиційна. Більшість великихвиробників реалізує продукцію через регіональних дилерів, кількість яких можедосягати декількох десятків. При цьому особливого статусу немає ні в кого зторговців, взаємини дилера і виробника регулюються винятково за допомогоюсистеми знижок. У залежності від обсягів продажів оптові торговці можутьодержати від 3 до 15 % дисконту.
У Західній Україні в основному лакофарбові матеріали купують для ремонтуі будівництва житла. У Центральному і Східному регіонах — для обробкисуспільних і промислових приміщень. Оскільки основний покупець лакофарбовоїпродукції — корпоративний, то на індивідуальних споживачів приходиться незначначастка закупівель — до 15%.
Сезонність попиту характерна тільки для будівельних фарб (рисунок 2.4).Досвід ряду компаній показує, що в грудні попит на 10-20% нижче середньомісячногорівня, у січні — на всі 40%, а влітку (липень-серпень) на 20-30% вище. Однак ітут є особливості кон’юнктури ринку. Наприклад, фасадні фарби починаютькупувати навесні, і більш-менш стійкий попит існує до осені. Интерьерные фарби(особливо воднодисперсійні) користаються попитом весь рік, і різкий спадвідбувається тільки в другій половині літа в сезон масових відпусток.

/>
Рисунок 2.4 – Сезонні коливання попиту на ЛФМ в Україні

Незважаючи на сезонні коливання попиту, обсяги виробництва і споживанняЛФМ в Україні зростають з кожним роком у середньому на 15-20% (рисунок 2.5).
/>
Рисунок 2.5 — Обсяги виробництва і споживання ЛФМ в Україні
Маркетологи відзначають, щ попит на лакофарбові матеріали в 2009 роцібезсумнівно буде рости. За різними оцінками збільшення обсягів ринку складе всередньому 15-20%, виходячи з того, що ростуть обсяги будівництва,продовжується пожвавлення в машинобудуванні, збільшується автомобільний парк, атакож кількість друкованих видань. У той же час не очікується істотногопожвавлення продажів спеціальних фарб — хімічно стійких, антикорозійних іт.п.[10]
Ще одна характерна риса, властивому вітчизняному ринку, — відсутність удеяких виробників грамотної збутової політики: дисконтної, дистриб’юторської,дилерської і т.п. Це стосується як українських, так і закордонних виробників.
Основна проблема вітчизняних виробників полягає в тім, що майже всіпідприємства знаходяться в одному асортиментно-ціновому сегменті, знижуючи цінинаскільки можливо і працюючи іноді на межі рентабельності, що найчастішеприводить до падіння рівня якості. Як наслідок, рідке підприємство здатнесьогодні переозброїти виробництво.
Практично ні один вид вітчизняної лакофарбової продукції невиготовляється без іноземних компонентів, що значно збільшує собівартість, алене мають вітчизняних аналогів. Вітчизняна сировина або не відповідає сучаснимвимогам, або виробляється в недостатніх обсягах, або в основному вивозиться наекспорт.
Основні виробники лакофарбової сировини: ГАК «Титан» м. Армянск, АР Крим,ВАТ «Сумихімпром», ГП « Рубежанський казенний хімічний завод «Зоря» Луганськаобл., ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод». В Армянську і Сумах виготовляютьпігменти (двоокис титана, червоний залізоокисний, жовтий залізоокиссний), уРубіжному — пентаеритрит і фталевий ангідрид, в Авдіївці — фталевий ангідрид.Але крім цих основних компонентів для виробництва фарби необхідновикористовувати добавки, що підвищують якісні характеристики продукції (термін збереження, блиск,швидкість висихання та інші).
Основним полем діяльності підприємства ВАТ «ДЛФЗ» на сьогоднішній день єтак названий внутрішній і зовнішній ринки (країни СНД і Далекого зарубіжжя,окремо виділяється ринок Росії і Молдови).
Положення підприємства наринку України погіршується. У цілому ВАТ «ДЛФЗ» займав 25% виробничого ринкуУкраїни, на сьогоднішній день — 14%. За останні 5 років завод утратив майжеполовину свого ринку.
Як і вся хімічна галузь, ВАТ «ДЛФЗ» переживає нелегкі часи, але завдякивисокій кваліфікації персоналу, вмілому і чіткому керівництву, високій якостіпродукції, підприємство зуміло самостійно вийти з економічної кризи і на данийчас підприємство стабільне по основних техніко-економічних показниках.
2.2 Аналіз господарської діяльності ВАТ «ДЛФЗ»2.2.1 Аналіз економічних показників роботи ВАТ«ДЛФЗ»
Аналізвиробничо-господарської діяльності — це комплексне вивчення роботи підприємстваі його структурних підрозділів з метою об’єктивної оцінки її результатів івиявлення резервів подальшого підвищення ефективності господарювання[11].
Аналізвиробничо-господарської діяльності вивчає економічну, технічну і соціальнусторони роботи підприємства, усі різноманіття форм господарської діяльності вїхньому взаємозв’язку, що відбивається в системі показників плану, обліку ізвітності й інших джерел інформації. У результаті аналізу виявляються позитивніі негативні фактори, а також вимір ступеня їхнього впливу, визначення тенденціїгосподарського розвитку підприємства [12].
Які в минулі звітні періоди, складна економічна і політична ситуація в Українівпливає на ефективність роботи підприємства. В таблиці 2.2 відображене значенняосновних економічних показників роботи ВАТ «ДЛФЗ» за останні три роки.

Таблиця 2.2 — Економічні показники роботи ВАТ «ДЛФЗ»Найменування показника Індекс Од.вим. Роки Відхилення 2006 2007 2008 Абсолютне Відносне 1 2 3 4 5 6 7 8 Реалізована продукція Вр тис.грн 139571,8 118858,3 122970,6 4112,3 3,5% Вартість основних виробничіх фондів Foc тис.грн 41466,3 39530,3 37547,8 -1982,5 -5,0% Оборотні кошти Foб тис.грн 55955,8 64344,5 69558,7 5214,2 8,1% Середньосписочна чисельність працівників q чол 1063 986 956 -30,0 -3,0% — робочих qp чол 699 718 698 -20,0 -2,8% Собівартість реалізованої продукції Sp тис.грн 114401,2 96770,3 105417,4 8647,1 8,9% Прибуток від реалізації продукції P тис.грн 25170,6 22088 17553,2 -4534,8 -20,5% Річна продуктивність праці в копійчаному виразі на 1 працівника W тис.грн 132,03 163,39 145,08 -18,31 -11,2% — на 1 робочого Wp тис.грн 200,78 224,37 198,70 -25,67 -11,4% Середня заробітна плата працівників З грн 556,4 574,5 724,7 150,20 26,1% — робочих Зр грн 537,6 507,6 666 158,40 31,2% Фондовіддача основних фондів f грн/грн 3,37 3,01 3,28 0,27 8,9% Коефіцієнт обігу оборотних коштів Коб раз 6,74 5,55 7,30 1,75 31,6% Витрати на гривню продукції Z кіп/грн 81,97 81,42 85,73 4,31 5,3% Рентабельність виробництва R % 25,64 21,37 16,22 -5,15 -24,1% Прибуток чистий Рч тис.грн 11279,40 10465,00 6915,30 -3549,70 -33,9% Рентабельність продукції по підприемству Rs % 22,00 22,83 16,65 -6,17 -27,0%
Витрати на 1грн. реалізованої продукції в 2008 роцізбільшилися на 5,3% і склали 85,73 коп. У підсумку виробничий прибуток на 1треалізованої продукції в 2008 році знизився на 4,5 млн.грн., тобто на 20,5 %,проти рівня 2007 року і на 30% проти рівня 2006 р. У цілому це спричинилозниження рівня рентабельності реалізованої продукції, розрахованої пособівартості реалізації з 22,83 % у 2007 році до 16,65 % у 2008 році. Обсягтоварної продукції в звітному періоді так само знизився і склав 83,3 % до рівняминулого року (таблиця 2.2).
Чистий прибуток підприємства в 2008 р. склалав 6,9млн. грн., що на 3,5 млн. грн. чи на 33,9 % нижче рівня 2007 м і на 38 % нижче рівня 2006р.2.2.2 Аналіз обсягу виробництва і реалізаціїпродукції
Обсяг виробництва і реалізації продукції євзаємозалежними показниками. В умовах обмежених виробничих можливостей інеобмеженому попиті на перше місце висувається обсяг виробництва продукції.Підприємство повинне робити тільки ті товари й у такому обсязі, що воно можереально реалізувати. Темпи росту обсягу виробництва і реалізації продукції,підвищення её якості безпосередньо впливають на величину витрат, прибуток ірентабельність підприємства. Тому аналіз даних показників має важливе значення.Його основні задачі: [11]
·          оцінка ступеня виконанняплану і динаміки виробництва і реалізації продукції;
·          визначення впливу факторівна зміну величини цих показників;
·          виявленнявнутрішньогосподарських резервів збільшення випуску і реалізації продукції;
·          розробка заходів щодоосвоєння виявлень резервів.
За підсумками роботи підприємства за 2008 р. загальний обсяг виробництвалакофарбових матеріалів у порівнянні з 2007 р. знизився на 6,4 тис.т (тобто на17,3 %) і склав 30,8 тис.т, що відповідає використанню потужності підприємствана 38,5 % (таблиця 2.3).

Таблиця 2.3 — Виробництво лакофарбових матеріалів, тНайменування показника Індекс Од.вим Роки Відхилення 2006 2007 2008 Абсолютне Відносне 1 2 3 4 5 6 7 8 Випуск продукції N т 39319 37223 30795 -6428,0 -17,3% У тому числі продукція на конд-смолах N1 т 36119 15383 13869 -1514,0 -9,8% — продукція на полімер-смолах N2 т 2096 19080 13741 -5339,0 -28,0% — продукція на ефірах целюлози N3 т 669 589 1309 720,0 122,2% — фарби водно-емульсійні N4 т 158 1877 1578 -299,0 -15,9% — розчинники N5 т 143 39 221 182,0 466,7% — оліфа N6 т 134 255 77 -178,0 -69,8%
Падіння обсягів виробництва обумовлено, насамперед, дефіцитом на українськомуринку сировинних компонентів, вироблених вітчизняними підприємствамимонополістами. Перебої в постачаннях основних видів сировини, таких як фталевийангідрид (м.Авдіївка КХЗ) і пентаэритрит (м.Рубіжне хімзавод «Зоря») у розпалсезону не дозволили виконати всі замовлення на постачання товарного лаку, щосклало 37,6% загального зниження обсягу реалізації. При цьому для забезпечення власноїпотреби в лаку змушені були купувати аналогічна сировина за рубежем по більшвисоких цінах.[13]
Обсяг реалізації в 2007 р. і 2008 м знизився на 16,6% і 17,0% проти рівня 2006 р. відповідно, у тому числі обсяги реалізації в межах Українизнизилися на 59,9% і 61,3% від загального обсягу реалізації.
Основними причинами падіння обсягів реалізації є:
1.   Утратаросійського ринку унаслідок введення в 2005 році ввізного ПДВ російськоюстороною. Експорт у Росію знизився на 2209 тон, що складає 46,9% загальногозниження реалізації.
2.   Нездороваконкуренція через присутність на внутрішньому ринку великої кількості неякісноїпродукції, виробленої нелегальними підприємствами. Найчастіше ця продукціяпродається під маркою відомих виробників, підриваючи тим самим їхній авторитеті економіку.
3.   Будівництвовеликої кількості нових лакофарбових заводів без обліку високого ступенянасичення внутрішнього ринку лакофарбовою продукцією при низькому рівнівикористання потужностей (50-60%) діючих підприємств.
4.   Увіз вУкраину великої кількості імпортної лакофарбової продукції (близько 33% відзагального обсягу виробництва українських виробників). При этом ввізне митоскладає усього лише 1-10%, тоді как у розвитих країнах 30-50%.
5.   Недостатньоагресивна політика завоювання ринків збуту, проведена посібником підприємства.
Зниженняреалізації продукції багато в чому відбулося за рахунок продукції промисловогоспоживання. Слід зазначити, що як і раніше в країні знижується попит напромислові лакофарбові матеріали, тому що значна більшість підприємствбалансують на грані банкрутства і тому не в змозі здобувати в потрібних обсягахпродукцію заводу для своїх нестатків. Тому реалізація лакофарбової продукціїпромисловим споживачам у 2008 р. знизилася більш ніж у два рази. На підставідосліджень потреби ринку посібник заводу робить ставку на розширенняноменклатури, збільшення виробництва товарів народного споживання (ТНП), часткаяких у загальному обсязі виробництва лакофарбових матеріалів склала 54,4%, щона 6,5 процентних пункту вище чим у 2007 р.
Зберегтисвої позиції на ринку ТНП при відносно високих цінах на продукцію, що усередньому в 2008 р. зросли на 1,8 % і склали в середньому близько 6000 грн. за1тонну, дозволило:
– розширенняасортименту продукції, що випускається, з урахуванням співвідношення«ціна-якість»;
– випусклаків і фарб у літографованих банках з тисненням на дні, з метою захиступродукції від підробки;
– збільшеннявитрат на рекламу майже на 300 тис. грн.
Протягом 2008 р. завод продовжував політику реалізації продукції зізнижками. Так, наприклад, частка продукції відвантаженої зі знижками складає95,9% від загального випуску, тоді як у 2007 р. вона дорівнювала 88,1%. Особливоцей напрямок торкнувся фасованої продукції. Її відвантаження зі знижкою склали97,3% від величини загального відвантаження.
Зниження обсягу реалізації в 2007 р. привело до збільшення залишківпродукції на складі на 2266 т. чи на 71,6% і досягло рівня 5,4 тис.т, чторівносильно майже двомісячній роботі підприємства, а також заморожуванню наскладі близько 8,3 млн.грн. оборотних коштів.
2.2.3 Аналіз собівартості продукції, прибутку ірентабельності ВАТ «ДЛФЗ»
Важливим показником, що характеризує роботу підприємства, є собівартістьпродукції. Від її рівня залежать фінансові результати діяльності підприємства,темпи розширеного відтворення, фінансовий стан суб’єктів господарювання. Аналізсобівартості продукції, має дуже важливе значення, він дозволяє з’ясуватитенденції зміни даного показника, виконання плану по його рівні, визначитивплив факторів на його приріст, установити резерви і дати оцінку роботипідприємства по використанню можливостей зниження собівартості продукції.[14]
Планування й облік собівартості на підприємствах ведуть по елементахвитрат і калькуляційних статей витрат. Виходячи з розрахункових даніпідприємства по собівартості товарної продукції і витрат по обслуговуваннювиробництва і посібника складемо аналітичну таблицю (таблиця 2.4)

Таблиця 2.4 — Аналіз собівартості 1т. продукціїЕлементи витрат Сума, грн Структура витрат, % 2007 2007 (+/-) 2007 2007 (+/-) Матеріальні витрати 1992,8 2602,3 609,5 81,42 81,47 0,05 Заробітна плата 180,6 232,9 52,2 7,38 7,29 -0,09 Нарахування на зарплату 67,8 89,8 22,0 2,77 2,81 0,04 Амортизація основних засобів 61,2 76,7 15,5 2,50 2,40 -0,10 Інші витрати 145,1 192,6 47,5 5,93 6,03 0,10 Повна собівартість 2447,6 3194,2 746,6 100,00 100,00 –

Як видно з таблиці 2.4, фактичні витрати підприємства в 2008р. вище чиму 2007р. на 746,6 грн/т., чи на 30,5 %. Перевитрата відбулася практично по усіхвидах і особливо по матеріальних витратах. Змінилася трохи і структура витрат:збільшилася частка матеріальних витрат до складу яких входить сировина,матеріали, вода й енергія, також змінилася амортизація основних засобів, за рахунокупровадження нового обладнання і технологій, модернізація устаткування кращевикористання техніки знижує суму амортизаційних відрахувань у собівартостіодиниці продукції, частка заробітної плати збільшилася, і нарахування на неїзбільшилися. Збільшилися інші витрати на 47,5грн/т., за рахунок витратзв’язаних з обслуговуванням і керуванням виробництвом. Матеріальні витратизбільшилися на загальну суму 609,5 грн/т., що привело до перевитрати сировини,матеріалів, енергії.
На підставі даних за три попередніх роки, була проаналізована тенденціязміни собівартості продукції і побудований графік динаміки собівартості з прогнозомна кінець 2009 року (рисунок 2.10).

/>
Рисунок 2.10 – Динаміка зміни собівартостіпідприємства за період з 2006 по 2008 рік
Як видно з графіка, собівартість продукціїпідприємства має явну тенденцію росту, що при зниженні обсягів виробництва іреалізації продукції, а так само скорочення частки ринку може привести допадіння рівня прибутку і рентабельності продукції.
Важливий узагальнюючий показник собівартості продукції — витрати нагривню реалізованої продукції, що вигідний тим, що наочно показує прямийзв’язок між собівартістю і прибутком. Визначається він відношенням загальноїсуми витрат на виробництво і реалізацію продукції до вартості зробленої продукціїв діючих цінах.[15]

Таблиця2.5 — Аналіз прибутку реалізованої продукції, грн/тПоказники 2007р. 2008р. Відхилення +/- % Ціна реалізації 3193,3 3993,1 799,8 25,0% Виробнича собівартість продукції. 2447,6 3194,2 746,6 30,5% Виробничий прибуток 745,7 798,9 53,2 7,1% Адміністративні витрати 96,7 120,9 24,2 25,0% Сбитові витрати 55,3 108,0 52,7 95,3% Повний прибуток від реалізації продукції 593,7 570,0 -23,7 -4,0% Інші доходи і збитки 312,6 345,4 32,8 10,5% Чистий прибуток 281,1 224,6 -56,5 -20,1%

Ріст цін на сировину природно відбився на збільшенні витрат на виробництвопродукції в 2008 р. на 746,6 грн. на 1 чи тонну на 30,5%.
У результаті зниження обсягу виробництва продукції так само відбулосязбільшення адміністративних витрат і витрат на збут продукції в розрахунку наодну тонну продукції на 25% і 95,3% відповідно.
Как видно з таблиці 2.5 чистий прибуток знизився на 56,5 грн/т, что склало20,1% (рисунок 2.11)
/>
Рисунок 2.11 — Аналіз чистого прибутку ВАТ «ДЛФЗ»
Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємствав цілому, прибутковість різних напрямків діяльності, окупність витрат. Вонибільш повно, чим прибуток, відбивають остаточні співвідношення ефекту знаявними чи використаними ресурсами. Їх використовують для оцінки діяльностіпідприємства і як інструмент в інвестиційній політиці і ціноутворенні.Показники рентабельності можна об’єднати в кілька груп:
·     показники,що характеризують окупність витрат виробництва й інвестиційних проектів;
·     показники,що характеризують прибутковість продажів;
·     показники,що характеризують прибутковість капіталу і його частин.
Усі показники можуть розраховуватися на основі балансового прибутку,прибыли від реалізації продукції і чистого прибутку. Розрахуємо рентабельністьреалізованої продукції по повній собівартості (з урахуванням адміністративнихвитрат і витрат на збут) по формулі 2.1 а так само рентабельність виробництвапо формулі 2.2:

Rрп =П п.пр./ (Срп + Зад. +Зсб) х 100%,(2.1)
Rрп =П п.пр./ (ОПФ + ОС) х 100%, (2.2)
де,
П п.ін. — повний прибуток від реалізації продукції тис.грн.;
Срп — собівартість реалізованої продукції, тис.грн.;
Зад. — адміністративні витрати, тис.грн.;
Зсб. –витрати на збут, тис.грн;
ОПФ –вартість основних виробничих фондів, тис.грн;
ОС – вартістьоборотних коштів підприємства, тис.грн.
Результати аналізу рентабельності підприємства представлені в таблиці2.6.
Таблиця2.6 — Аналіз рентабельності підприємства ВАТ «ДЛФЗ»Показники 2007 2008 Відхилення Абсолютне Відносне Повний прибуток від реалізації продукції 118858 122971 4112,30 3,5% Адміністративні витрати 3602,4 3725,3 122,90 3,4% Витрати на збут 2059,5 3327,1 1267,60 61,5% Собівартість реалізованої продукції 96770 105417 8647,10 8,9% Вартість основних виробничіх фондів 39530,3 37547,8 -1982,50 -5,0% Оборотні кошти 64344,5 69558,7 5214,20 8,1% Рентабельність продукції за повною собівартістю 16,0% 9,3% -0,07 -41,8% Рентабельність виробництва 14,4% 14,8% 0,00 2,7%
Показник рентабельності реалізованої продукції підприємства в 2008 році впорівнянні з минулим роком знизився на 41,8 % і склав 9,3%, у той же час,рентабельність виробничих фондів підприємства виросла на 2,7%, что, тем, не єпозитивною тенденцією, тому що викликано зниженням вартості виробничих фондівза рахунок зносу основних засобів.

2.2.4 Аналіз фінансового стану ВАТ«ДЛФЗ»
Під фінансовимстаном розуміється здатність підприємства фінансувати свою діяльність. Вонохарактеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними длянормального функціонування підприємства, доцільним їхнім розміщенням іефективним використанням, фінансовими взаєминами з іншими юридичними іфізичними особами, платоспроможністю і фінансової стійкість.[16]
Здатністьпідприємства вчасно робити платежі, фінансувати свою діяльність на розширенійоснові свідчить про стійкий фінансовий стан.
Головна метааналізу – вчасно виявляти й усувати недоліки у фінансовій діяльності ізнаходити резерви поліпшення фінансового стану підприємства і йогоплатоспроможності.
Аналізфінансового стану ґрунтується головним чином на відносних показниках, оскількиабсолютні показники балансу в умовах інфляції складно привести до порівнянноговиду.[15]
Дані по аналізі активів балансу представлені в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7 — Аналітичне угруповання й аналіз статей активу ВАТ «ДЛФЗ» за період з 2005 по2008мНайменування показника 2005 2006 2007 2008 Майно (активи), усього: 96386,4 100818,3 106940,8 110593,7 1. Необоротні активи 48547,7 44361,2 42080,1 40448,0 2. Оборотні активи 47456,7 55955,8 64344,5 69558,7 У тому числі: /> /> /> /> — запаси 13654,4 20271,4 14600,9 14261,7 — дебіторська заборгованість 2376,8 309,5 1806 4310,6 — кошти 3638,9 11136,2 15480,3 19389,7 -інші оборотні активи 187,2 41,7 16,6 14,7 -витрати майбутніх періодів 382 501,3 516,2 587

Проаналізувавшистатті активу балансу за чотири роки можна зробити висновок, що протягом цьогоперіоду спостерігалося поступове зниження запасів, що свідчить про збільшенняобсягів реалізації продукції до кінця 2008 року.
Відбулися такожзміни й у структурі запасів: зниження залишків готової продукції на 6,03 млн.грн і ріст виробничих запасів з незавершеним виробництвом на 3,4 млн. грн. Уцілому зменшення запасів склало 339 тис. грн., що дозволяє говорити про більшефективну збутову політику підприємства, а даний рівень запасів можезабезпечити ритмічну роботу підприємства при нестабільності постачань.
Крім того, слідзазначити, що дебіторська заборгованість за станом на 31.12.04 р. збільшиласяна 2,5 млн. грн. у порівнянні з початком року.
Як видно зтаблиці 2.7 у поточному році в структурі активу балансу відбулося зрушення убікзбільшення частки поточних активів, їхня частка склала 63 %. Залишкова вартістьосновних фондів складає 37,5 млн. грн і знизилася за рік на 2 млн. грн.Насамперед, це зв’язано з тим, що в звітному році було передане житло вкомунальну власність міста. Вартість основних засобів переданого житловогофонду склала 7,4 млн. грн.
У звітномуперіоді приріст оборотних активів склав 5,2 млн. грн. (Додаток А), з нихприріст коштів склав 3,9 млн. грн. Це дозволило в звітному періоді більшоперативно вирішувати питання по закупівлі сировини і матеріалів. Головноюумовою, що дозволила досягти цього, є прийняте ще в 2005 р. рішення про перехіддо грошової форми розрахунків зі споживачами. Так, частка бартеру в складала щев 2005 р. — 12,2%, у 2006 р. — 4,1%, у 2007 р. – 1,1%, у 2008 р. – 0%.
Дані заструктурою пасивів балансу представлені в таблиці 2.8.
Таблиця 2.8 — Аналітичне угруповання й аналіз статей пасивів ВАТ «ДЛФЗ» за період з 2005 по2008 рікНайменування показника 2005 2006 2007 2008 Джерела майна (пасив), усього: 96386,4 100818,3 106940,8 110593,7 Власний капітал 93938,9 97587,4 101982,7 105538,3 Позиковий капітал 2338,7 3201,1 4128,7 5055,4 У тому числі: /> /> /> /> — довгострокові зобов’язання 1112,5 695,1 — короткострокові кредити і позики — кредиторська заборгованість 567,8 539,1 1318,8 2528,7 — інші поточні зобов’язання 323,4 162 206,1 294,3

Оскільки власнийкапітал є основою незалежності підприємства, то збільшення його величини єпозитивним моментом у діяльності підприємства. За аналізований періодвідбувається постійне збільшення частки власного капіталу в структурі пасивівпідприємства. На 31.12.04 даний показник складає 95%.
Однак і залученняпозикових засобів в оборот підприємства – нормальне явище. Даний факт сприяєтимчасовому поліпшенню фінансового стану підприємства за умови, що засоби незаморожуються на тривалий час в обороті і вчасно повертаються. Так,кредиторська заборгованість на кінець звітного періоду збільшилася на 1,2млн.грн., її абсолютна величина склала 2,5 млн. грн.
Для оцінкифінансового стану підприємства так само використовується ряд показників ікоефіцієнтів, що характеризують його здатність самостійно стабільно здійснюватигосподарську діяльність і вчасно погашати виникаючі зобов’язання передконтрагентами (таблиця 2.9)
Таблиця 2.9 –Фінансові показники діяльності ВАТ «ДЛФЗ»Показник Формула розрахунку Значення на кінець періоду Відхилення 2005 2006 2007 2008 (+/-) % Коефіцієнт автономії KAB=KS:BP 0,975 0,967 0,960 0,954 -0,006 -0,6% Коефіцієнт маневренності KM=KSO:KS 0,483 0,545 0,587 0,617 0,029 5,0% Коефіцієнт покриття загальний KP=LA:KZ 18,83 15,255 19,29 13,78 -5,505 -28,5% — грошовими коштами KPD=DZ:LA 0,083 0,083 0,228 0,266 0,038 16,7% -дебіторською заборгованністю KPZ=RD:LA 0,107 0,061 0,071 0,142 0,070 98,8% Коефіцієнт ліквідності KL=(LA-TMZ):KZ 12,98 8,91 14,42 10,49 -3,930 -27,2% Коефіцієнт абсолютної ліквідності KAL=DZ:KZ 1,556 3,479 5,132 4,447 -0,686 -13,4% Коефіцієнт платоспроможності KPL=LA:(KZ+DP) 18,83 15,25 14,09 11,89 -2,203 -15,6% Коефіцієнт залучення KPR=(KZ+DP):POF 0,030 0,044 0,057 0,070 0,013 22,0% Коеффіцієнт ділової активності O=Bp:BP 1,362 1,615 1,319 1,292 -0,027 -2,0% Коеффіцієнт ефективності використання фінансових ресурсів R=Пр:BP 0,108 0,112 0,099 0,063 -0,036 -36,6% Співвідношення заємних і власних коштів GZ=(KZ+DP):KS 0,025 0,033 0,040 0,048 0,007 18,3%
У 2008 роціпідприємство працювало в основному за рахунок власного капіталу, по цьомуманевреність власних оборотних коштів мала позитивне значення, а саме 0,617, щовідповідає нормативному значенню коефіцієнта маневреності (0,05-0,1). У той жечас, тенденція зміни даного показника говорить про його неухильне зниження, щовідбиває постійний ріст позикових засобів підприємства протягом аналізованогоперіоду.
Високий рівенькоефіцієнта покриття свідчить про високий рівень платоспроможності підприємстваі тим самим викликає більше довіри в кредиторів. За 2008 рік коефіцієнтпокриття знизився в середньому на 19%, і під кінець року склав 13,78, тобто в13,78 разів оборотні активи підприємства перевищують його короткостроковізобов’язання. Дане значення коефіцієнта покриття перевищує нормативне значеннямайже в 10 разів (рисунок 2.12) і на ряді з ростом коефіцієнта покриття зарахунок коштів говорить про досить гарне положення підприємства як потенційногопозичальника. ВАТ «ДЛФЗ» показало себе як високо ліквідне, оскільки отриманівисокі значення коефіцієнта абсолютної ліквідності: 1,56; 3,48; 5,13; 4,45відповідно по роках (рисунок 2.13), тобто саме така частина короткостроковоїзаборгованості підприємства може бути покрита найбільш ліквідними оборотнимиактивами – коштами і короткостроковими фінансовими вкладеннями.
/>
Рисунок 2.12 — Динаміка коефіцієнта покриття ВАТ «ДЛФЗ» за період з 2006 по 2008 рік

Підвищеннявиробничих запасів у 2008, говорить про зниження реалізації товару, відповідноі про зниження випуску продукції. Зменшення оборотності кредиторськоїзаборгованості так само говорить про небажання підприємства залучати позиковізасоби для розвитку виробництва. Коефіцієнт погашення кредиторськоїзаборгованості показує, що частка продажів у борг велика, але з кожним роком небагато зменшується, що говорить про підвищення фінансової стійкості клієнтівпідприємства.
/>
Рисунок 2.13-Динаміка коефіцієнта абсолютної ліквідності ВАТ «ДЛФЗ» за період з 2006 по 2008рік
Частка власногокапіталу з 2007 м по 2008 р. зросла, що може свідчити про те, що підприємство вякийсь період працювало в прибуток і не хоче залучати позикові засоби длярозвитку виробництва.
На малюнку 2.14показано, що частка власного капіталу значно вище позикового капіталу,відповідно підприємству характеризується значною фінансовою стійкістю.

/>
Рисунок 2.14 — Динаміка коефіцієнта співвідношення притягнутих і власних засобів ВАТ «ДЛФЗ» заперіод з 2005 по 2008 рік

Для оцінкиділової активності використовують показник коефіцієнта ділової активності, щоявляє собою відношення виторгу від реалізації продукції до валюти балансу(див.табл. 2.9).
У 2008 роцівиторг від реалізації продукції в порівнянні 2007 роком значно зріс особливо вперіод найбільшого попиту на лакофарбову продукцію (березень — вересень)(Додаток А). Його перевищення склало 2,8 млн.грн.

/>
Рисунок 2.15 — Динаміка зміни виторгу від реалізації ВАТ «ДЛФЗ» за період з 2005 по 2008 рік
Дляхарактеристики ефективності використання власного капіталу використовуєтьсякоефіцієнт використання фінансових ресурсів (див.табл. 2.9). Його негативнадинаміка (рисунок 2.16) свідчить у першу чергу про зниження прибутку відреалізації продукції. Так, за 2008 рік валовий прибуток від реалізації знизивсяна 4,5 млн.грн, что складає 20,3% у порівнянні з рівнем 2007 року.

/>
Рисунок 2.16 — Динаміка зміни коефіцієнта ефективності використання фінансових засобів ВАТ«ДЛФЗ» за період з 2005 по 2008 рік
Загальнийфінансовий стан підприємства ВАТ «ДЛФЗ» до кінця 2008 року можна оцінити втакий спосіб:
Валюта балансу застаном на 31.12.04р. склала 110,5 млн. грн., з них 96% власні засоби.
Загальна вартістьвласного капіталу складає 105,5 млн. грн., з них нерозподілений прибуток 67,3млн. грн.
Обсяг реалізаціїлакофарбової продукції (ЛКП) у діючих цінах у звітному році збільшився на 2% ісклав 142,9 млн. грн.
З валовогоприбутку фінансувалися адміністративні витрати, що склали в 2008 р. 3,7 млн.грн, що на 3,4% вище рівня 2007р., а також витрати на збут продукції, що склалив 2008 р. 3,3 млн. грн. і зрослі в порівнянні з 2007 р. майже на 60%. Цеобумовлено необхідністю розширення ринків збуту продукції і дилерської мережі.
Позареалізаційнийприбуток склав 1,4 млн. грн., з її 1,2 млн. грн. це відсотки за тимчасоворозміщені вільні кошти в банках, 0,2 млн. грн. це оприбуткування надлишків ТМЦза підсумками інвентаризації. Позареалізаційні збитки склали 165,7 тис.грн., нафинансирование соціальних заходів було спрямовано 1,3 млн. грн. прибули.
Разом прибуткивід звичайної діяльності отримано 10,6 млн. грн., що на 34,7% менше, ніжминулому році.
Податок ізприбутку склав 3,7 млн. грн.
У підсумку чистийприбуток у 2008 р. зменшилася на 33% у порівнянні з 2007 р. і склала 6,9 млн.грн.
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2
У даному розділі диплома був зроблений аналіз ринку лакофарбовоїпродукції й аналіз зовнішніх факторів, що роблять вплив на виробництво,реалізацію і споживання ЛФМ в Україні.
Ринок ЛФМ – є одним із самих динамічно розвинутих сегментів ринкубудматеріалів, це зв’язано, насамперед, з пожвавленням промисловості ібудівельним «бумом» в Україні. Щорічний приріст обсягів ринку складає всередньому 15-20%, що робить ринок привабливим не тільки для вітчизняноготоваровиробника, але і закордонного. Ринок ЛФМ характеризується сильноюконкуренцією: близько 70 вітчизняних виробників (60% ринку). Однак конкуренціяросте не тільки на внутрішньому ринку, спостерігається захоплення ринкуімпортними компаніями (40%). Обсяги експорту української продукції знижуються вз кожним роком у середньому на 10%, у той час як висококонкурентноздатнаімпортна продукція завойовує український ринок (щорічний приріст імпортускладає 15%) Однієї з причин такого положення на ринку є непродуманамитно-тарифна політика держави (11% імпортне мито на сировину для вітчизняноговиробника), унаслідок чого вітчизняним виробникам усе складніше конкурувати заціною з аналогічною імпортною продукцією.
Для ефективного функціонування в умовах ринку вітчизняним виробникамнеобхідно впроваджувати сучасні технології, використовувати новітні розробкивисокоякісної сировини, що дозволить їм підвищити конкурентноздатністьпродукції, що випускається.
Необхідність інновацій обумовлена наступними факторами:
·          технології стрімкозастарівають;
·          потреба в нововведенняхросте величезними темпами;
Тому впровадження нововведень дозволить, насамперед, поліпшити якістьпродукції, що випускається, а також підвищити її конкурентноздатність на ринку,що дозволить підприємству виходити з даною продукцією на тільки на внутрішній,але і на міжнародний ринки.
ВАТ «ДЛФЗ» — є одним з найбільших виробників ЛФМ (17% від загальногообсягу виробництва в Україні). Аналіз діяльності ВАТ «ДЛФЗ» був проведений понаступних основних напрямках:
·    аналіз основних ТЕП:спостерігається ріст по всіх основних показниках.
·    аналіз обсягів виробництваі реалізації продукції: за попередній період спостерігалося деяке зниженняобсягів виробництва і реалізації продукції в середньому, що обумовлено,насамперед, дефіцитом сировинних компонентів і перебої в постачаннях основнихвидів сировини (37,6 % від загального зниження обсягу реалізації)
·    аналіз прибутку ірентабельності: чистий прибуток підприємства зменшився на 7,2 %, що викликано,насамперед, збільшенням витрат на соціальні заходи і склала 10,5 млн. грн.,рентабельність реалізованої продукції збільшилася на 0,4 і склала 16,7 %.
·    аналіз фінансового стану:показав що підприємство має стійке положення, коеф. абс. ліквідності дорівнює4,45, що значно вище нормативного значення, рентабельність власного капіталу4,5%. 96,6 % у структурі капіталу – власні засоби підприємства, що обумовленовимогами самофінансування підприємства. У 2007р. витрати на технічнепереозброєння виробництва і впровадження енергозберігаючих технологій склали2,5 млн. грн.
Виходом зі сформованої ситуації для вітчизняних виробників ЛФМ євпровадження інновацій і залучення інвестицій у розвиток виробництва з метоюудосконалювання якості продукції, що випускається, і одержання конкурентнихпереваг, що забезпечують стабільний розвиток підприємства.

3 МЕТОДИКАОПТИМІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ
3.1 Сучасніметоди та проблеми економічної оцінки інноваційних проектів
Здійсненняпідприємством інноваційної діяльності зумовлено насамперед економічним критерієм– намаганням отримати (збільшити) прибуток у довгостроковому періоді свогофункціонування. Тому важливим елементом діяльності підприємства є оцінкаможливої прибутковості реалізації певних стратегічних рішень, а саме визначенняекономічної ефективності інноваційних проектів.
Сутність оцінкиекономічної ефективності об’єктів інновацій полягає у зіставленні економічногоефекту від впровадження інновацій із витратами, пов’язаними з цим процесом.Розрахунок ефективності інновації має дати відповідь на питання щодораціональності витрат на інновації. Тому механізм оцінки ефективностіінноваційних проектів набуває дуже великого значення для підприємств, бо те,наскільки він є досконалим дуже сильно впливає на ефективність використання тихресурсів, що маються у розпорядженні підприємства. Збиткові проекти призводятьдо зменшення потенціалу підприємства. Тільки правильна оцінка економічногоефекту дає можливість приймати науково-обгрунтовані рішення щодо напрямівінноваційної діяльності, реалістично формувати стратегічні плани інноваційної діяльностіпідприємства, раціонально розподіляти його ресурси – як власні, так і позичені.
Економічний ефектінноваційного проекту може вимірюватися абсолютними показниками прибутку,отриманого внаслідок упровадження інновації, а також відносними показниками – узіставленні з обсягами витрат, продукції тощо. Особливе значення маютьпоказники, за якими порівнюються ефект і витрати. Показник прибутку відупровадження інновації складається з економії від зниження собівартості або відпідвищення ціни внаслідок нової якості засобів виробництва чи кінцевоїпродукції. Відносним показником ефекту є також параметр «окупності витрат»,який визначається відношенням витрат на інвестиції до приросту прибутку відінновації.
Важливимпринципом вимірювання економічної ефективності інновації є тотожністьспоживчого ефекту за конкуруючими варіантами проектів, що розглядаються. Неможна порівнювати показники, скажімо приросту прибутку, за варіантамиінновацій, які задовольняють різні потреби чи мають різний корисний ефект.Вибір цілі інноваційної діяльності підприємства є важливим, але вінздійснюється до того, як виникла необхідність оцінювати економічний ефектінновації. Порівняння ж варіантів інновації з різними корисними результатами –це принципово інша постанова проблеми. Приведення варіантів інновацій, щопорівнюються до одного корисного результату, є першим правилом та вихідноюпосилкою теорії порівняльної економічної ефективності. При тотожності корисногоефекту варіантів, які порівнюються, основою вимірювання є витрати. Витрати ж зарізними варіантами є порівняними між собою.
Існуючий механізмоцінки економічної ефективності інновацій, не є достатньо зорієнтованим навирішення питання відносно того, який вид продукції чи нової техніки виробляти.Вибір здійснюється між варіантами нововведень, які мають приблизно однаковийкорисний результат. Наявність економічного ефекту є необхідним, але недостатнім критерієм для остаточного прийняття рішення стосовно того чи іншоговиду інновацій. Перед розрахунком економічних ефектів треба чітко визначитицілі інноваційної діяльності підприємства, згідно з якими і відбувається відбірваріантів інноваційних рішень. „ Правило тотожності корисного результату, — зазначав В. Новожилов, — дає змогу чітко типізувати розрахунок і правильноструктуризувати різні види ефектів та витрат за варіантами, що конкурують ”.
Аналіз практикивикористання різних методів оцінки ефективності інновації свідчить, що багатозалежить від того, наскільки чітко визначено корисний результат об’єктавимірювання ефективності. виконання процедури приведення цього результату дототожності за варіантами інновацій, що розглядаються, відразу дає можливістьпобачити переваги чи недоліки різних проектів упровадження нового виробу.
У теорії тапрактиці сучасних розрахунків економічної ефективності інноваційвикористовується чимало різних методик такої оцінки, []. Усі вони базуються, якправило, на наведених вище основних принципах, і реалізують методичні підходи,які спираються на використання в ролі основних таких показників, як термінокупності, чиста теперішня вартість, внутрішня ставка рентабельності, індексприбутковості.
Виявлення кращоговаріанту інноваційного проекту передбачає розгляд широкого кола можливихваріантів інновацій. Доцільно внести всі можливі варіанти до вихідного перелікупроектів, а потім шляхом використання певних схем відбору відкинути тіваріанти, які очевидно є гіршими. Початковий перелік альтернативних підходівможе звузитись до кількох або одного варіанту, стосовно яких (якого) існуютьдостатньо повні дані про всі його аспекти – вартість, переваги, ймовірнийризик. Відмінність між стадіями ідентифікації та розробками частіше буваєкількісною, ніж якісною. Відхилення варіантів проекту відбувається на основівідбору ідей, які згодом буде прийнято і надано детальному аналізу на стадіяхрозробки та експертизи проекту, щоб переконливо мотивувати відхилення якогосьваріанту проекту.
Виходячи зпрактики, можна зазначити, що найчастіше причинами відхилення варіантівінноваційного проекту є:
— недостатнійпопит на запропонований продукт проекту або відсутність порівняльних перевагперед наявними продуктами;
— надмірнівитрати проекту порівняно з очікуваними доходами;
— непридатна дляздійснення цілей проекту технологія;
— завеликиймасштаб проекту для даного підприємства;
— надмірнийризик;
— висока ступінь невизначеностіінноваційного проекту в ринковому середовищі.
Процес, якийпочинається зі стадії ідентифікації проекту, знаходить своє продовження настадіях розробки та експертизи, і приводить у кінцевому рахунку до прийняттярішення щодо можливості інвестування коштів у його практичну реалізацію. В мірууточнення цілей та скорочення кількості варіантів і альтернатив їх реалізації,проект набуває конкретності, і подальша його детальна розробка повиннапроводитись підприємством на основі відібраних варіантів нововведень зурахуванням ризику і невизначеності ринкового середовища.
Поняттяальтернативної вартості є базовим для проведення аналізу витрат і прибутків.Ефективним є той проект, що забезпечує найповніше врахування альтернативноївартості. Оскільки для задоволення всіх потреб завжди бракує ресурсів, постаєзавдання оптимального використання доступних ресурсів. Тобто таким чиномвиявляє себе базова загальноекономічна проблема – обмеженість ресурсів, зодного боку, та постійне зростання потреб з іншого. Використання ресурсів наодні цілі неминуче виключає можливість іншого їх використання, тому концепціяальтернативної вартості є простим, але достатньо прийнятним інструментом,використання якого відіграє головну роль в аналізі витрат і прибутків.
Головнимипричинами зміни вартості інвестицій в інновації є інфляція та ризик, невизначеністьмайбутнього у діяльності підприємства. Через непевність у майбутньому ризик зчасом зростає, суб’єкти господарювання намагаються уникнути ризику — вони, якправило, вище цінують ті інвестиції, що є сьогодні, ніж ті кошти, що будуть умайбутньому.
При оцінціефективності інноваційного проекту порівняння поточних та майбутніх витрат івигід здійснюється шляхом приведення (дисконтування) їх реальної грошовоївартості до початкового періоду прийняття рішення. Основою дисконтування єзміни цінності грошей у часі, тобто раніше одержані гроші мають більшуцінність, ніж гроші, одержані пізніше, що зумовлюється зростанням ризику і невизначеностіу часі.
Дисконтуванняозначає перерахунок доходів і витрат для кожного розрахункового періоду задопомогою норми дисконту. При дисконтуванні за допомогою приведеної процентноїставки, що визначається альтернативними інвестиційними можливостями, здійснюєтьсярозрахунок відносної цінності однакових грошових сум, одержаних або сплачених урізні періоди часу. Дисконтування ґрунтується на використанні техніки складнихпроцентів. Приведення до бажаного періоду витрат і вигід t – го розрахункового періоду зручноздійснювати через їх множення на коефіцієнт дисконтування аt, який визначається дляпостійної норми дисконту Е, як:
/> (3.1)
де t- номер розрахунку.
Результатпорівняння двох інноваційних проектів з різним розподілом витрат і прибутків учасі може суттєво залежати від норм дисконта. Питання визначення величини нормидисконту є досить важливим з точки зору умов ринкової невизначеності.
У розрахункахщодо проектів з достатньо високим рівнем ймовірності здійснення прогнознихоцінок щодо майбутнього доходу, величина дисконту може визначатися здепозитного процента по вкладах у комерційних банках. Якщо норма дисконту буденижчою депозитного процента, інвестори будуть виявляти більший інтерес дорозміщення грошей в банках. Якщо норма дисконту помітно перевищуватимедепозитний банківський процент, виникне підвищений попит на гроші, а отжепідвищиться банківський процент.
В умовах ринковоїневизначеності, депозитний процент по вкладах далеко не завжди визначає реальнуціну грошей, не є достатньо прийнятною базою для порівняння. Це вноситьспецифіку в умови діяльності тих підприємств, що розробляють і реалізують інноваційніпроекти, цим суб’єктам для оцінки ефективності проектів потрібно спиратися нанорму дисконту, що визначається з урахуванням альтернативних та доступних наринку вкладень з порівняльним ризиком. Для одержання конкретних результатів припроведенні розрахунків критеріїв ефективності інноваційних проектів необхіднедотримання таких умов:
— по-перше,початковий розрахунковий період проекту має бути чітко позначений як нульовийабо перший;
— по-друге, вибірмоменту часу для дисконтування грошових потоків має бути узгоджений до початкурозрахункового періоду для всіх витрат даного періоду.
У західнійпрактиці дуже часто не враховується інфляція підчас розрахунку ефективностіінвестицій в інноваційні проекти, тому що коригування на інфляцію як вхідногопотоку грошей, так і показника віддачі дає однакові результати [17, 18, 19].
Всі витрати запроектом можна поділити на інвестиційні та поточні. До інвестиційних належатьвитрати на основний капітал, на забезпечення потреб в обіговому капіталі.Поточні витрати проекту належать до валових витрат, що враховуються як прирозрахунку податку на прибуток підприємств, так і при проектуванні потоків.Оскільки надійні оцінки поточних витрат – це основа аналізу інвестування вінноваційний проект, необхідно ретельно перевірити всі статті витрат, якіможуть істотно вплинути на його ефективність та здійсненність.
Аналіз структурипоточних витрат дає змогу встановити можливі невідповідності інезбалансованість структури витрат. У разі сумнівних оцінок може виникнутипотреба перевірки оцінки витрат. Розрахунок поточних витрат виконується накожній фазі проекту, їх обсяг підприємство – інноватор повинно постійноуточнювати, тобто використовується принцип ітераційної моделі витрат. Приуправлінні структурою поточних витрат слід враховувати ефект виробничоговажеля, тобто залежність прибутку від структури витрат, яка обумовлена зміноюобсягу виробництва; він показує, наскільки відсотків збільшився прибуток відзбільшення виручки на 1%. Зрозуміло, що зміна структури поточних витрат можеістотно вплинути на величину прибутку. Ефект виробничого важелю виявляється утому, що при збільшенні обсягів виробництва та реалізації продукції питоміпостійні витрати зменшуються, а прибуток зростає.
Метою аналізубеззбитковості проекту є визначення такого обсягу продукції, для якого обсягвиручки від продажу дорівнюватиме витратам. Коли обсяг продажу є меншим відцього параметру, підприємство зазнає збитків, а в точці, де виручка дорівнюєвитратам, воно веде беззбиткову інноваційну діяльність. Простота розрахунківточки беззбитковості робить цей підхід досить популярним на практиці. Проте, нанашу думку, він не може враховувати ризик в інноваційні діяльності виробництва.Оскільки аналіз беззбитковості дає визначення впливу зниження обсягу реалізаціїна прибуток продукції, тобто дає можливість використати запас міцностіпідприємства, яке веде інноваційну діяльність. А це дає можливість оцінитишанси підприємства в умовах ринку. Запас міцності відображає граничну величинуможливого зниження обсягу продаж без ризику збитків у інноваційній діяльності.
Ефективністьінноваційного проекту характеризується системою показників – насамперед тих,які виражають співвідношення доходів і витрат проекту. Залежно від тривалостіциклу проекту, оцінка показників ефективності може бути різною. Показникиможуть розраховуватись не тільки на весь цикл проекту, але й на місяць, на рік.До найпростіших показників ефективності інвестицій в інновації відносяться:капіталовіддача, швидкість обороту товарних запасів, віддача живої праці. Протевони є показниками моментного статистичного ряду і не враховують динамічнихпроцесів, пов’язаних з невизначеністюринкового середовища в інноваційній діяльності підприємства. Тому для оцінкиефективності інноваційних проектів, на наш погляд, доцільніше використовуватипоказники, які дають змогу розраховувати значення критеріїв ефективностіпроектів, беручі до уваги комплексну оцінку доходів і витрат, зміну вартостіінвестицій у часі, ризик і невизначеність ринкового середовища.
Використанняправильно обраних критеріїв ефективності інноваційних проектів допомагаєприйняти обґрунтоване рішення щодо доцільності інвестування, використання тихабо інших елементів у цьому процесі. Вибір конкретного критерію для висновкупро ефективність проекту залежить від певних чинників – ринкової перспективи,існування обмежень на ресурси для фінансування інноваційного проекту, коливаннягрошових потоків, невизначеності ринку та можливості одержання прибутку тощо.
Серед показниківефективності інноваційних проектів доцільно насамперед звернути увагу напоказник чистої теперішньої вартості (ЧТВ), який представляє собою дисконтовануцінність проекту (поточну вартість доходів або вигід від зроблених інвестицій).ЧТВ дорівнює різниці між майбутньою вартістю потоку очікуваних доходів іпоточною вартістю теперешніх і наступних витрат проекту протягом усього йогоциклу. Для розрахунку ЧТВ проекту необхідно визначити ставку дисконту,використати її для дисконтування потоків витрат та вигід і підсумуватидисконтовані вигоди і витрати. Ставка дисконту представляє собою закладенувартість капіталу, тобто прибуток, який міг би бути одержаний при інвестуванніу найдохідніші альтернативні інноваційні проекти.
Якщо ЧТВпозитивна, то проект є достатньо ефективним і може бути рекомендований длявпровадження. Якщо ЧТВ дорівнює нулю, то надходжень від проекту вистачить лишедля відновлення вкладеного капіталу, тобто доцільність його прийняття є дужесумнівною. Якщо ЧТВ менша нуля – проект абсолютно не може бути прийнятим.
Розрахунок ЧТВробиться за формулою:

/>(2.2)
де Bt – доходи проекту за рік t;
Ct – витрати на проект на рік t;
i – ставка дисконту;
n – тривалість проекту.
Основна перевагаЧТВ полягає в тому, що всі розрахунки проводяться на основі грошових потоків, ане чистих доходів. Окрім того, ефективність інноваційного проекту можна оцінитишляхом підсумування ЧТВ, його окремих підпроектів. Це, дуже важлива властивість,яка дає змогу використовувати ЧТВ як основний показник при аналізі проекту.Основний недолік ЧТВ полягає в тому, що її розрахунок вимагає детальногорозгляду майбутніх грошових потоків період реалізації проекту. Часто робитьсяприпущення про постійність ставки дисконту.
Інший показникефективності – внутрішня ставка рентабельності (ВСР) – дорівнює ставцідисконту, при який сумарні дисконтовані вигоди дорівнюють сумарним дисконтовимвитратам, тобто ВСР є ставкою дисконту, при якій ЧТВ проекту дорівнює нулю. ВСРдорівнює максимальному проценту за позиками, який можна платити за використаннінеобхідних ресурсів, залишаючись при цьому на беззбитковому рівні. РозрахунокВСР проводиться методом послідовних наближень величини ЧТВ до нуля при різнихставках дисконту:
/> (2.4)
На практицівизначення ВСР найчастіше проводиться за допомогою формули:

/> (2.5)
де А – величинаставки дисконту, при якій ЧТВ позитивна;
В – величинаставки дисконту, при якій ЧТВ негативна;
а – величинапозитивної ЧТВ, при величині ставки дисконту А;
в – величинанегативної ЧТВ, при величині ставки дисконту В.
Якщо значення ВСРпроекту для підприємств є більшим за існуючу ставку дисконту, і більшим за ВСРальтернативних проектів з урахуванням ризику, то проект може бути прийнятимпідприємством для впровадження.
Найголовнішимитруднощами, які виникають при застосуванні ВСР, є такі:
–       неможливо дати однозначну оцінку ВСР проектів, у яких зміна знаку ЧТВвідбувається більше одного разу;
–       застосуванняВСР неможливе для вибору альтернативних проектів відмінного масштабу, різноїтривалості та необнакових часових відрізків.
Критерій ВСР може бути використаний для демонстрації того,наскільки можливе збільшення витрат без перетворення проекту на економічнонепривабливий. ВСР є відношенням дисконтованих вигід до дисконтованих витрат.
Критерій виборупроектів полягає в тому, щоб вибрати всі незалежні проекти з коефіцієнтами ВСР,більшими або рівними одиницями. При застосуванні цього критерію слідвраховувати, що коефіцієнт ВСР має такі недоліки:
–       можедавати неправильне ранжування за перевагою незалежних проектів;
–       не показуєфактичної величини чистих доходів.
Основна перевагацього критерію полягає в можливості швидкого з’ясування його значень для оцінки впливу на результати проектурівнів ризику та непевностей.
Ще один показникефективності інновації – індекс прибутковості (ІП) – є відношенням суми ефекту(різниця доходу і поточних витрат) до величини інвестицій:
/> (2.6)
ІП тісно пов’язанийз ЧТВ. Якщо ЧТВ позитивна, то й ІП > 1, і навпаки: якщо ІП > 1, проект –ефективний, якщо ІП
Строк окупностіпроекту вказує на кількість років, потрібних для відшкодування капітальнихвитрат проекту з чистих сумарних доходів від його реалізації. Коли порівнюютьсядва чи більше проектів, перевага звичайно надається проектам з найкоротшимперіодом окупності. Підприємству проект доцільно прийняти, якщо початковіінвестиції у проект окупаються менше, ніж за період окупності.
Головна перевагацього показника – його простота. Не треба забагато зусиль, щоб визначити, заскільки років окуповуються початкові витрати. Для відбору взаємно виключнихпроектів застосовіється ЧТВ. Наявність високого ступеня непевності робитьдоцільним використання показника строку окупності. Якщо треба швидко оцінитиризик, використовують період окупності, щоб побачити, чи окупиться інвестованийкапітал за прийнятий період часу. Проекти з коротшим періодом окупності є меншрезикованими. Головний недолік показника періоду окупності полягає в тому, щовін зовсім не враховує грошові потоки після того, як початкові інвестиції вжеокупились. Через це використання періоду окупності не можна вважати досконалимпідходом для оцінки доцільності інвестицій в інновації.
3.2 Розрахунок інвестиційнихпроектів

3.2.1Характеристика інноваційних проектів
Проект 1.Технологічне переоснащення виробництва.
Основну задачулакофарбових підприємств з урахуванням сучасних концепцій логістики можнасформулювати в такий спосіб: виробництво повинне забезпечувати випуск ЛФМ дляпокрить з високими експлуатаційними властивостями заданого відтінку кольору приоптимальних умовах (швидкість виконання замовлення, відтворюваність відтінкукольору) у необхідному місці за оптимальною ціною для конкретного покупця впотрібний час. В останні роки все більша увага приділяється колірнимхарактеристикам ЛФМ.
Існуючі способипромислової організації виробництва пігментованих ЛФМ (емалей, фарб) можнарозділити на одержання ЛФМ на основі:
— многопігментних емалей, фарб (I спосіб);
— базових пігментних паст (II спосіб).
Розглянемокоротко кожний з цих способів. При першому способі всі необхідні для одержаннянеобхідного кольору готового ЛФМ пігменти завантажують у відповіднеустаткування відповідно до рецептури, змішують з розчином лаку і диспергирують.По завершенні процесу диспергіровання пігментів у ЛФМ отриманого кольорувводять необхідні добавки. Потім ЛФМ фільтрують і фасують у тару. Ця технологіявиробництва ЛФМ рентабельна в тому випадку, якщо на підприємстві випускаютьсявеликі обсяги ЛФМ обмеженої кількості відтінків (не більш десяти) і до кольоруготового ЛФМ, а також до його відтворюваності при виробництві наступної партіїне пред’являються високі вимоги.
У сучасних умовахгама квітів лакофарбових покрить з урахуванням споживчого попиту перевищує 100тис. відтінків, і виробники ЛФМ постійно суперничають між собою, безупиннорозробляючи і пропонуючи всі нові кольори, щоб залучити потенційних клієнтів.
Останнім часом вУкраїні успішно застосовується інша технологія одержання готових пігментованихЛФМ — з використанням базових пігментних паст (II спосіб). При даному способіорганізації виробництва випускається обмежена кількість пігментних паст (якправило, не більш тридцяти), причому кожна з них має свій визначений колір,відтворюваність якого від партії до партії строго контролюється. При цьомуготовий ЛФМ необхідної якості виходять змішанням однієї або декількох базовихпігментних паст відповідно до розробленого для даного виду ЛФМ рецептурноюбазою, що містить інформацію про пропорції змішання пігментних паст дляодержання ЛФМ необхідного кольору. Доповненням до рецептурної бази служитькартотека колірних зразків, що ілюструють колір готового ЛФМ, якому можнаодержати при використанні визначених пропорцій змішування базових пігментнихпаст. Виробництво пігментованих ЛФМ на основі базових пігментних паст дозволяєавтоматизувати процес підбора кольору готового ЛФМ і забезпечити випускбагатобарвних ЛФМ у будь-якому обсязі: від 100 м до десятків тонн. Ще одна перевагаданого способу — одержання ЛФМ визначеного кольору відповідно до розробленоїрецептури може бути згодом багаторазово відтворене з високою точністю.
Необхідновідзначити, що спосіб виробництва ЛФМ із застосуванням базових пігментних пастмає наступні економічні і технологічні переваги:
— зменшення витрат виробництва при виготовленні невеликих партій ЛФМ (до500-700л);
— зниження потреби в технологічному устаткуванні більш ніж у 2 рази;
— прискорення обороту запасів сировини, матеріалів і готової продукції наскладі;
— скорочення часу використання замовлень;
— зменшення числа рекламацій від споживачів при випуску ЛФМ нестандартнихквітів.
Варто звернутиувагу на те, що цей спосіб заснований на строгому многоетапному контролі якостіпігментних паст: стабільності відтінку кольору і його насиченості для кожноїпігментної пасти від партії до партії, сталості складу і властивостей.Гарантією стабільної якості пігментних паст, безсумнівно, є висока культуравиробництва, повна автоматизація виробничого процесу а також вибір надійнихпостачальників сировини і матеріалів, що забезпечують сталість властивостейпігментних паст. Це дозволило більшості підприємств, що випускають пігментованіЛФМ на основі базових пігментних паст, успішно пройти сертифікацію відповіднодо міжнародного стандарту якості.
Для оптимізаціїекономічної ефективності необхідно широко використовувати сучасні системипланування потреб підприємства в сировині і матеріалах, планування завантаженнявиробничих потужностей. Слід зазначити, що одним з найбільш важливих факторівданих систем, що забезпечують функціонування, є прогноз попиту споживачів напродукцію, що випускається: чим точніше він буде, тим менше будуть надлишкиготової продукції на складі і витрати на її збереження або навпаки, тим меншебуде дефіцит продукції і відповідно, утрати прибутку через відсутністьнеобхідної продукції в потрібному місці в необхідний час. При цьому варто точноз’ясувати рівень попиту на необхідний товар визначеної марки й у визначеномуупакуванні, що значно ускладнює прогнозування і, як наслідок, знижує йогоекономічну ефективність.
Технологічнийпроцес одержання готового ЛФМ цим способом включає двох стадій:
1. виробництвобазових пігментних паст;
2. одержанняготового ЛФМ відповідно до вимог замовника шляхом змішування паст відповідно дорецептурної бази безпосередньо на заводському складі, у пунктах оптового іроздрібного продажів.
Виходячи ізсередньостатистичної витрати кожної з пігментних паст, можна скласти планїхнього випуску на визначений період. Крім того, очевидна перевага розглянутогоспособу — зниження витрат на збереження великої кількості запасів як назаводському складі, так і в пункті продажів: відпадає необхідність збереженняготових ЛФМ величезної кількості відтінків, досить мати запас базовихпігментних паст. Збільшується оборотність коштів, вкладених у ці за паси, зарахунок скорочення часу на їхнє використання: для одержання ЛФМ необхідногокольору з базових пігментних паст необхідно затратити в середньому не більш1години.
Споживачі ЛФМ пред’являютьїї постачальникам дуже тверді вимоги: по основних властивостях (колірний тон,ступінь блиску, структура поверхні покриття) лакофарбовий матеріал повинниймаксимально відповідати запитам споживачів і не відрізнятися від партії допартії. Крім того, необхідно враховувати, що, як правило, споживачеві потрібніматеріали не тільки різних квітів, але й у різних кількостях і з мінімальнимитермінами постачань.
Для швидкогорішення сукупності проблем на ВАТ «ДЛФЗ» планується створення гнучкоїтехнологічної лінії для виробництва емалей на полімер смолах, із упровадженнямпрогресивного диспергирующего устаткування «Миллениум» Іспанської фірми«Оливер». Завдяки забезпеченню оптимального використання сировини, зниженнюпотреби в енергії, високій надійності диспергируючих систем і систем мокрогопомелу машини успішно використовуються для виготовлення паст різних квітівзастосовуваних лакофарбової промисловості.
Заплановановпровадження у виробництво нової технологічної лінії, що дозволить знизитиматеріалоємність і енергоємність виробництва, значити дістати додатковийприбуток при реалізації нової продукції.
Технічнепереозброєння цеху емалей на конд-смолах дозволить вирішити ряд питань:
— випуск багатобарвних ЛФМ високої якості;
— зменшення витрат виробництва при виготовленні емалей;
— прискорення обороту запасів сировини, матеріалів і готової продукції.
— збільшити обсяг емалей, що користуються на даний момент попитом.
Оцінна вартістьустаткування складає 1,4 млн. грн. Фінансування покупки лінії здійснюється на55% за рахунок позикових засобів. Кредит надається на 3 років під 20% річних нарівні розраховані ставки комерційного банку. Ставка податку (щорічна): податокна прибуток 25%, ПДВ — 20%, виплати в пенсійний фонд — 32%, виплати насоціальні споживання — 5,5%, виплати в інноваційний фонд — 1% Упровадженнятехнологічної лінії дозволить збільшити випуск ТП (табл. 3.1)

Таблиця 3.1 — Прогноз виробництва товарної продукції, тВиди продукції 2003р. Прогноз Откл. (+/-) Абс. % 1 2 3 4 5 — продукція на кондсмолах 20803 22000 1197 5,8 -продукція на полимерсмолах 592 987 397 66,7 -продукція на ефірах целюлози 1860 2000 140 7,53 -фарби водно- емульсійні. 137 137 – – -розчинники 173 173 – – — оліфа 82 82 – – Усього: 23647 25379 1732 7,32
Як видно, обсягвиробництва по деяких видах ЛФМ збільшився особливо на полімерах-смолах на66,7%.
Проект 2.Впровадження автоматичної лінії по виробництву металевої тари.
На даний момент ВАТ “ДЛФЗ” займається виготовленням і розфасовкою своїхлакофарбових виробів. Але введена ще в часи СРСР банкова лінія, уже не доситьдосконала технічно і малоприбуткова.
Таким чином, необхідно з метою підвищення конкурентноздатності продукціївпровадити сучасну лінію по виробництву тари. Виходячи з потреб заводу,устаткування повинне бути призначене для виробництва металевих банок ємністю 3літри і включати:
1)   листорезные машини моделей САД, САД-1;
2)   преси моделей №63;
3)   машину для виготовлення корпуса моделі “BadyMaker”;
4)   кромкозагибочную машину моделі “Tapir”;
5)   машини для закачування кільцевої частинимоделі А-4С-120;
6)   машини для закачування донної частини моделіА-4С-120.
У таблиці 3.2 і3.3 представлені калькуляція і матеріальні витрати на виготовлення банок до іпісля впровадження нової фасувальної лінії.
Таблиця 3.2 — Калькуляція на виготовлення 1000 штук металевих банок №10Статті витрат До впровадження (сума), грн. Після впровадження (сума), грн. Сировина 1740,55 1587,18 Зарплата 19,65 19,65 Відрахування на зарплату 7,66 7,66 Інші матеріальні витрати 54,20 54,20 Загальвиробничі витрати 168,30 124,90 Заводська собівартість 1990,36 1793,59
Таблиця 3.3 — Матеріальні витрати на виготовлення 1 банки №10Найменування Ціна, грн. До внедрения Після впровадження Кількість сума, грн. кількість Сума, грн. Жерсть біла 0,25, кг. 4,30 402,5 1730,75 364,2 1566,06 Герметик “Эвакор”, кг. 117,7 – – 0,12 14,12 Герметик, кг. 14,0 0,70 9,80 0,50 7,0 Разом: 1740,55 1587,18
З таблиць 3.2 і3.3 видно, що введення нової банкової лінії є доцільним, тому що значнознижуються заводська собівартість і матеріальні витрати. Результати зведені втаблицю 3.4.
Таблиця 3.4 — Підсумкові розрахункові дані по впровадженню нової банкової лініїДо впровадження Після впровадження Обсяг виробництва, тис. шт. 4443 Обсяг виробництва, тис. шт. 5390 Питома собівартість, грн./1000 шт. 1990,36 Питома собівартість, грн./1000 шт. 1793,59 Капітальні витрати на впровадження, тис. грн. 4442

Упровадженняданого заходу дозволить:
1)   збільшити обсяг виробництвабанок на 21,3%;
2)   знизити видаткову норму жерстіна виробництво банок на 9,5%;
3)   знизити часткузагальвиробничих витрат у собівартості банок за рахунок збільшення обсягіввиробництва.
У якості вихіднихданих для виконання інвестиційного проекту №1 використовуються розрахованіпоказники представлені в таблиці 3.5:
Таблиця 3.5 –Показники для розрахунку інноваційного проекту №1
Тривалість проекту в роках 3 роки
Загальний обсяг інвестицій (млн. грн.) 1,4
Частка інвестицій в основні засоби, у відсотках 80%
Залишкова вартість основних засобів, у відсотках 12%
Частка власного капіталу в структурі фінансування 45%
Вартість власного капіталу 28%
Вартість позикового капіталу 20%
Виторг (доход) підприємства в перший рік (млн. грн.) 5,219
Річний темп росту доходу 4,0%
Прибутковість продажів у перший рік проекту 6,0%
Частка перемінних витрат у ціні продукції (доході) 70% Оборотність дебіторської заборгованості 32 днів
Оборотність кредиторської заборгованості 48 днів
Оборотність товарно-матеріальних запасів 50 днів
Коефіцієнт виплати дивідендів 29%
/> /> /> /> />
Для всіх проектів передбачений термін освоєннякапітальних вкладень — один рік. Це означає, що протягом першого року з моментупочатку фінансування проекту будуть проведені необхідні роботи (будівництво чиреконструкція будинків і споруджень, закупівля й установка необхідногоустаткування, придбання необхідних оборотних коштів, тощо).
Весьінвестиційний аналіз варто розділити на три послідовних блоки.
1.   Встановлення інвестиційнихпотреб проекту.
2.   Вибір і пошук джерелфінансування і визначення вартості залученого капіталу.
3.   Прогноз фінансової віддачівід проекту у виді грошових потоків і оцінка ефективності інвестиційногопроекту шляхом зіставлення прогнозированих грошових потоків з вихідним обсягомінвестицій [20].
3.2.2Розрахунок таблиці інвестиційних потреб і джерел фінансування
На даному кроцінеобхідно змоделювати ситуацію на підставі вихідних даних і розрахувати таблицюінвестиційних потреб:
Таблиця 3.6 –Інвестиційні потребиІнвестиційні потреби
Сума
(млн. грн.) Вкладення в основні засоби: 1,28 Будівництво і реконструкція 0,30 Устаткування і механізми 0,67 Установка і налагодження устаткування 0,17 Ліцензії і технології 0,09 Проектні роботи 0,03 Навчання персоналу 0,02 Вкладення в оборотні кошти 0,32 Загальний обсяг інвестицій 1,4

У загальномувипадку джерелами фінансування інвестиційного проекту можуть служити:
– власні фінансові засоби (прибуток, нагромадження, амортизаційні відрахування;суми, виплачувані страховими органами у виді відшкодування за збиток і т.п.), атакож інші види активів (основні фонди, земельні ділянки, промислова власністьі т.п.) і притягнуті засоби (засобу від продажу акцій, благодійні й іншівнески, засоби, виділювані вищестоящими холдинговими й акціонерними компаніями,промислово-фінансовими групами на безоплатній основі);
– асигнування здержавного, регіонального і (чи) місцевих бюджетів, фондів підтримкипідприємництва;
– іноземніінвестиції, надані у формі фінансової чи іншої участі в статутному капіталіспільних підприємств, а також у формі прямих вкладень (у грошовій формі)міжнародних організацій і фінансових інститутів, державних підприємств іорганізацій різних форм власності і приватних осіб;
– різні формипозикових засобів, у т.ч. кредити, надані державою на поворотній основі,кредити іноземних інвесторів, облігаційні позики, кредити банків і іншихінституціональних інвесторів; інвестиційних фондів і компаній, страховихсуспільств, пенсійних фондів, а також векселя й інших засобів
Перші три групиджерел інвестицій утворять власний капітал реципієнта. Суми, притягнуті їм поцих джерелах ззовні, не підлягають повернення; Суб’єкти, що надали по цихканалах засобу, як правило, беруть участь у доходах від реалізації інвестиційна правах часткової власності .
Четверта групаджерел утворить позиковий капітал реципієнта. Ці засоби необхідно повернути навизначених заздалегідь умовах (терміни, відсоток). Суб’єкти, що надали засобиреципієнту по цих каналах, у доходах від реалізації проекту не приймають участі[21].
У даному випадкувикористовується варіант, коли підприємство фінансує проект частково за рахуноквласних коштів і частково за рахунок банківського кредиту, у відповідності зіструктурою, зазначеної у вихідних даних. Для приведених вище даних розрахованатаблиця джерел фінансування.
Таблиця 3.7 –Джерелла фінансуванняСпосіб фінансування Частка Сума Вартість капіталу Власний капітал 45% 0,72 28% Позиковий капітал 55% 0,88 20% Усього 100% 1,6 23,60%

3.2.3Розрахунок графіка обслуговування боргу
В цихінноваційних проектах кредит обслуговується за амортизаційною схемою при річнійвиплаті. Це означає, що підприємство щороку зобов’язане виплачувати ту самусуму грошей, що складається зі сплати відсотків і погашення основної частиниборгу.
Для складанняграфіка обслуговування боргу насамперед необхідно обчислити величини річноївиплати. При розрахунку цієї суми використовується прийом дисконтування.Стосовно до даної задачі він полягає в тому, що приведена до дійсного моментусума всіх платежів повинна дорівнювати сумі кредиту.
Якщо PMT — невідомавеличина річної виплати, а S — величина кредиту, то при процентнійставці кредиту і і кількості періодичних платежів n величина PMTможе бути обчислена за допомогою рівняння:
/>(3.1)
Рішити церівняння можна за допомогою електронного процесора EXCEL. Сума річного платежудорівнює 0,42 млн. грн.
Таблиця 3.8 — Обслуговування боргуРік 1 2 3 Початковий баланс 0,88 0,64 0,35 Річна виплата -0,42 -0,42 -0,42 Відсотки 0,18 0,13 0,07 Основна частина -0,24 -0,29 -0,35 Кінцевий баланс 0,64 0,35 0,00
Відсоткинараховуються виходячи з величини початкового на поточний рік балансу боргу напідставі процентної ставки (вартості кредиту).

3.2.4 Прогнозприбутку
Тутвикористовується метод власного капіталу, що припускає оцінку ефективностітільки власних вкладень підприємства. Облік кредитного компонента інвестиційздійснюється прямим способом, тобто процентні платежі враховуються у складівалових витрат при прогнозуванні прибутку, а погашення основної частини боргувраховується при прогнозуванні грошових потоків. У результаті прогноз прибуткунаведений у таблиці 3.9.
Таблиця 3.9 — Прогноз прибуткуРік 1 2 3 Виторг 5,22 5,43 5,64 Перемінні витрати 3,65 3,80 3,95 Постійні витрати без амортизації 0,88 0,88 0,88 EBDIT 0,69 0,75 0,82 Амортизація 0,38 0,38 0,38 EBIT 0,31 0,38 0,44 Процентні платежі 0,18 0,13 0,07 EBT 0,14 0,25 0,37 Податок на прибуток 0,04 0,07 0,11 Чистий прибуток 0,10 0,17 0,26 Виплата дивідендів 0,03 0,05 0,08 Прибутковість продажів 0,06 0,07 0,08
3.2.5 Прогнозбалансу інвестиційного проекту
Баланспідприємства прогнозується по роках реалізації інвестиційного проекту і рішенняцієї задачі є необхідним атрибутом будь-якого бізнес-плану інвестиційногопроекту. Для прогнозування балансу вибирається наступна укрупнена схема йогопредставлення.

Таблиця 3.10 — Прогноз балансу інвестиційного проекту РІК 1 2 3 АКТИВИ Оборотні кошти Кошти 0,04 0,23 0,42 Дебіторська заборгованість 0,46 0,48 0,49 Товарно-матеріальні запаси 0,67 0,69 0,71 Оборотні кошти усього 1,17 1,39 1,63 Основні засоби 1,28 1,28 1,28 Акумульована амортизація 0,38 0,75 1,13 Основні засоби, нетто 0,90 0,53 0,15 АКТИВИ УСЬОГО 2,07 1,92 1,78 ЗОБОВ’ЯЗННЯ І КАПІТАЛ Кредиторська заборгованість 0,65 0,66 0,68 Довгостроковий борг 0,64 0,35 0,00 Звичайні акції 0,72 0,72 0,72 Нерозподілений прибуток 0,07 0,19 0,38 ПАСИВИ УСЬОГО 2,07 1,92 1,78

3.2.6 Прогнозгрошових потоків
Відповідно досхеми власного капіталу розрахунок показників ефективності інвестиційногопроекту виробляється при наступних допущеннях:
·    якпоказник дисконту при оцінці NPV проекту використовується вартість власногокапіталу проекту, причому як розрахунковий обсяг інвестицій приймаються тількивласні інвестиції,
·    у процесіухвалення рішення на основі IRR-методу значення внутрішньої норми прибутковостіпроекту порівнюється з вартістю власного капіталу,
·    припрогнозі грошових потоків враховуються процентні платежі і погашення основноїчастини кредитної інвестиції.
При цьомувеличина чистого прибутку визначається на четвертому кроці даної процедури[22].
Таблиця 3.11 — Прогноз грошових потоківРІК 1 2 3 Чистий прибуток 0,10 0,17 0,26 Амортизація 0,38 0,38 0,38 Оборотні кошти 0,52 Залишкова вартість ОФ 0,15 Виплата основної частини боргу -0,24 -0,29 -0,35 Зміна дебіт заб-ті -0,02 -0,02 Зміна ТМЗ -0,02 -0,02 зміна кредит заборгованності 0,02 0,02 Чистий грошовий потік 0,23 0,24 0,94
Аналогічні розрахунки були зроблені для інноваційного проекту №2результати наведені в додатку Б.
3.3 Оцінкаефективності інноваційних проектів
Критерії,використовувані в аналізі інвестиційної діяльності, можна розділити на двохгруп у залежності від того, чи враховується ні часовий параметр:
1. Засновані на дисконтированих оцінках («динамічні» методи):
1.1.       Чиста приведена вартість — NPV (Net PresentValue);
1.2.       Індекс рентабельності інвестицій — PI (ProfitabilityIndex);
1.3.       Внутрішня норма прибутку — IRR (InternalRate of Return);
1.4.       Модифікована внутрішня норма прибутку- MIRR(Modified Internal Rate of Return);
1.5.       Дисконтирований строк окупності інвестицій — DPP(Discounted Payback Period).
2. Засновані на облікових оцінках («статистичні» методи):
2.1.       Строк окупності інвестицій — PP (PaybackPeriod);
2.2.       Коефіцієнт ефективності інвестицій — ARR(Accounted Rate of Return).
Досамого останнього часу розрахунок ефективності капіталовкладень вироблявсяпереважно з «виробничої» точки зору і мало відповідав вимогам,пропонованим фінансовими інвесторами:
ü  по-перше, використовувалися статичні методирозрахунку ефективності вкладень, не враховуючий фактор часу, що має принциповезначення для фінансового інвестора;
ü  по-друге, що використовувалися показники булиорієнтовані на виявлення виробничого ефекту інвестицій, тобто підвищенняпродуктивності праці, зниження собівартості в результаті інвестицій, фінансоваефективність яких відходила при цьому на другий план.
Тому дляоцінки фінансової ефективності проекту доцільно застосовувати т.зв.«динамічні» методи, засновані переважно на дисконтуванні, щоутворяться в ході реалізації проекту грошових потоків. Застосування дисконтуваннядозволяє відбити основний принцип «завтрашні гроші дешевшесьогоднішніх» і врахувати тим самим можливість альтернативних вкладень поставці дисконту. Загальна схема всіх динамічних методів оцінки ефективності впринципі однакова і ґрунтується на прогнозуванні позитивних і негативнихгрошових потоків (грубо говорячи, витрат і доходів, зв’язаних з реалізацієюпроекту) на плановий період і зіставленні отриманого сальдо грошових потоків,дисконтованого по відповідній ставці, з інвестиційними витратами [23].
Таблиця 3.12 — Показники ефективності інвестиційного проектовіРІК 1 2 3 Чистий грошовий потік -0,72 0,23 0,24 0,94 Дисконтований грошовий потік -0,72 0,18 0,15 0,45 Акумульований дисконтований грошовий потік -0,72 -0,54 -0,39 0,06
3.3.1 Чистаприведена вартість (NPV)
Цейметод заснований на зіставленні величини вихідної інвестиції (IC) із загальноюсумою дисконтованих чистих грошових надходжень, генеруючих нею протягомпрогнозованого терміну. Оскільки приплив коштів розподілений у часі, віндисконтується за допомогою коефіцієнта r, встановлюваного аналітиком(інвестором) самостійно виходячи з щорічного відсотка повернення, що він хочеабо може мати на інвестуємий їм капітал [24].
Допустимо,робиться прогноз, що інвестиція (IC) буде генерувати протягом n років, річнідоходи в розмірі P1, P2, …, Рn. Загальнанакопичена величина дисконтованих доходів (PV) і чистий приведений ефект (NPV)відповідно розраховуються по формулах:
/>,
/>.(3.2)
Очевидно,що якщо:
NPV >0, то проект варто прийняти;
NPV
NPV = 0,то проект ні прибутковий, ні збитковий.
Необхідновідзначити, що показник NPV відбиває прогнозну оцінку зміни економічногопотенціалу підприємства у випадку прийняття розглянутого проекту. Цей показникаддитивен у тимчасовому аспекті, тобто NPV різних проектів можна підсумовувати.Це дуже важлива властивість, що виділяє цей критерій із всіх інших і щодозволяє використовувати його в якості основного при аналізі оптимальностіінвестиційного портфеля.
/>Велика область застосування і відносна простота розрахунків забезпечилиNPV-методові широке поширення, і в даний час він є одним зі стандартних методіврозрахунку ефективності інвестицій, рекомендованих до застосування ООН іВсесвітнім банком.
Упершому проекті NPV дорівнює 0,12 млн. грн., у другому 0,20 млн. грн.
3.3.2 Індексрентабельності інвестицій (PI)
Цейметод є по суті наслідком методу чистої теперішньої вартості. Індексрентабельності (PI) розраховується по формулі
/>.(3.3)
Очевидно,що якщо:
РІ >1, то проект варто прийняти;
РІ
РІ = 1,то проект ні прибутковий, ні збитковий.
Логікакритерію PI така: він характеризує доход на одиницю витрат; саме цей критерійнайбільш кращий, коли необхідно упорядкувати незалежні проекти для створенняоптимального портфеля у випадку обмеженість зверху загального обсягуінвестицій.
На відмінувід чистого приведеного ефекту індекс рентабельності є відносним показником.Завдяки цьому він дуже зручний при виборі одного проекту з ряду альтернативних,що мають приблизно однакові значення NPV, або при комплектуванні портфеляінвестицій з максимальним сумарним значенням NPV [25].
ВідмінностіИРИ(PI) від інших методів оцінки інвестиційного проекту:
— являє собою відносний показник;
— характеризує рівень прибутковості на одиницю капітальних вкладень;
— являє собою міру стійкості як самого інвестиційного проекту, так іпідприємства яке його реалізує;
— дозволяє ранжувати інвестиційні проекти по величині ИРИ(PI).
У першому проекті РI дорівнює 1,09, у другому 1,19.
3.3.3Внутрішня норма прибутку інвестицій (IRR)
Другимстандартним методом оцінки ефективності інвестиційних проектів є методвизначення внутрішньої норми рентабельності проекту (internal rate of return,IRR), тобто такої ставки дисконту, при якій значення чистого приведеного доходудорівнює нулеві [24].
IRR = r,при якому NPV = f(r) = 0.
Змістрозрахунку цього коефіцієнта при аналізі ефективності планованих інвестиційполягає в наступному: IRR показує максимально припустимий відносний рівеньвитрат, що можуть бути асоційовані з даним проектом.
Економічнийзміст цього показника полягає в наступному: підприємство може приймати будь-якрішення інвестиційного характеру, рівень рентабельності яких не нижче поточногозначення показника CC (або ціни джерела засобів для даного проекту, якщо вінмає цільове джерело). Саме з ним порівнюється показник IRR, розрахований дляконкретного проекту, при цьому зв’язок між ними така [26].
Якщо:IRR> CC. те проект варто прийняти;
IRR
IRR =CC, те проект ні прибутковий, ні збитковий.
Вибираютьсядва значення коефіцієнта дисконтування r1
/>,(3.4)
деr1—значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому f(r1)>0(f(r1)
r2—значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому f(r2)0).
Точністьобчислень назад пропорційна довжині інтервалу (r1,r2), анайкраща апроксимація з використанням табульованих значень досягається увипадку, коли довжина інтервалу мінімальна (дорівнює 1%), тобто r1 іr2 — найближчі друг до друга значення коефіцієнта дисконтування, щозадовольняють умовам (у випадку зміни знака функції з “+” на”-“):
r1—значення табульованого коефіцієнта дисконтування, минимизирующее позитивнезначення показника NPV, тобто f(r1)=minr{f(r)>0};
r2—значення табульованого коефіцієнта дисконтування, негативне значення показникаNPV, тобто f(r2)=maxr{f(r)
Упершому проекті IRR дорівнює 32,2%, у другому 36,4%.

3.3.4Дисконтований строк окупності (DPP)
Дисконтованийстрок окупності інвестицій розраховується по формулі:
/>. (3.5)
Дисконтованіоцінки строку окупності завжди більше простих оцінок, тобто ДСОИ(DPP) (СОИ(PP).
Перевагиданого методу:
— простий для розрахунків;
— сприяє розрахункам ліквідності підприємства, тобто окупностіінвестицій;
— показує ступінь ризикованості того або іншого інвестиційного проекту,чим менше строк окупності тим менше ризик і навпаки.
Упершому проекті DPP дорівнює 2,17, у другому 3,81.

3.3.5Модифікована внутрішня норма прибутковості (MIRR)
MIRR – це ставкав коефіцієнті дисконтування, що врівноважує припливи і відтоки засобів попроекті. Усі грошові потоки доходів приводяться до майбутнього (кінцевої)вартості за середньозваженою ціною капіталу, складаються, сума приводиться додійсної вартості по ставці внутрішньої рентабельності; з дійсної вартостідоходів віднімається дійсна вартість грошових витрат і обчислюється чистадійсна вартості проекту, що зіставляється з дійсною вартістю витрат [27].
Метод дає більшправильну оцінку ставки реінвестування і знімає проблему множинності ставкирентабельності.
Загальна формуларозрахунку має вигляд:
/>, (3.6)
де: COFi– відтік коштів у i-м періоді (по абсолютній величині);
CIFi –приплив коштів у i-м періоді;
r — вартістьджерела фінансування даного проекту;
n — тривалістьпроекту.
Т.к. майбутня(термінальна) вартість сьогоднішніх надходжень:
/>, (3.7)
де r – ставка, поякій реінвестуються грошові припливи від проекту в міру їхнього надходження(або ринкова прибутковість, доступна інвесторові).
Вартість відтоківкоштів:
/> (3.8)
Те, />, (3.9)
Відкіля:/> (3.10)

Критерій MIRRповною мірою погодиться з критерієм NPV і тому може бути використаний дляоцінки незалежних проектів. Що стосується альтернативних проектів, топротиріччя між критеріями NPV і MIRR можуть виникати, якщо проекти істотнорознятися по масштабі, тобто значення елементів в одного потоку значно більшепо абсолютній величині, чим в іншого, або проекти мають різну тривалість. Уцьому випадку рекомендується застосовувати критерій NPV, не забуваючи одночаснопро облік ризику грошового потоку.

3.3.6 Обліквпливу інфляції і ризику
При оцінціефективності інвестиційних проектів необхідно по можливості враховувати впливінфляції. Це можна робити коректуванням на індекс інфляції (і) або майбутніхнадходжень, або ставки дисконтування. За допомогою таких перерахуваньобчислюються нові грошові потоки, що і порівнюються між собою за допомогоюкритерію NPV.
Вагому роль прианалізі інвестиційних проектів також грає фактор ризику. Т.к. основнимихарактеристиками інвестиційного проекту є елементи грошового потоку і ставкадисконтування, облік ризику здійснюється виправленням одного з цих параметрів.Існує кілька підходів, але в нашому випадку оптимальним є застосуваннявиправлення на ризик ставки дисконтування.
Методикавиправлення на ризик ставки дисконтування припускає уведення виправлення доставки дисконтування:
–           Установлюєтьсявихідна вартість капіталу СС (або WACC), призначеного для інвестування.
–           Визначається(експертним шляхом) премія за ризик, асоційований з даним проектом, для кожногоз проектів (ra,b).
–           РозраховуєтьсяNPV зі ставкою дисконтування r: r = CC + ra,b.
–           Проект ізвеликим NPV вважається кращим.
З методів облікуризику метод RADR (Risk-Adjusted Discount Rate) користується більшоюпопулярністю. Т.к. працювати з відносними показниками зручніше і увестивиправлення до ставки дисконтування легше, ніж розрахувати безризиковіеквіваленти [28].
Якщо ризикреалізації розглянутого проекта відрізняється від типових проектів інвестора,необхідно в норму дисконтові (Е або НД) включати премію за ризик :
/> (3.11)
Розмір премії заризик встановлюється експертами. Як аналог використовують американськукласіфікацію рекомендацій, приведених у таблиці 3.13.
Таблиця 3.13 — Рекомендований розмір премії, за ризик Група інвестицій Премія за ризик (ПР) Інвестиції, що заміщають — категорія 1 (нові машини й устаткування, транспортні засоби і т.д., що будуть виконувати в основному ті ж функції, що і старе устаткування, що заміняється) Інвестиції, що заміщають — категорія 2 (нові машини й устаткування, що замінять старе устаткування, алі є технологічно більш зробленими, вимагають більш високої кваліфікації працівників, інших виробничих підходів і т.п.) 0,03 Інвестиції, що заміщають — категорія 3 (нові потужності, що заміщають старі потужності, нові заводі на тім же чи іншім місці) 0,06 Нові інвестиції — категорія 1 (нові чи потужності зв’язане устаткування, за допомогою якого будуть чи вироблятися продаватися ті продукти, що уже вироблялися) 0,05 Нові інвестиції — категорія 2 (нові чи потужності машини для чи виробництва продаж виробничих ліній, що тісно зв’язані з існуючими виробничими лініями) 0,08 Нові інвестиції — категорія 3 (нові чи потужності чи машини поглинання (придбання) інших форм для чи виробництва продаж виробничих ліній, що не зв’язані з первісною діяльністю компанії 0,15 Інвестиції в НДР — категорія 1 (прикладні НДР, спрямовані на визначені специфічні цілі) 0,10 Інвестиції в НДР—категория 2 (фундаментальні дослідження, мети яких можуть бути поки точно не визначений і результат точно не відомий) 0,20

Для даних іннвестиційнихпроектів рекомендований розмір премії дорівнює 0,03.

3.3.7 Модельоптимізації інноваційних проектів
/> (3.12)
де /> – дисконтований срококупності першого (другого) інноваційного проекту;
/> — внутрішня нормаприбутковості першого (другого) інноваційного проекту;
/> – вартість власного капіталупершого (другого) інноваційного проекту;
/> – чистий приведений доходпершого (другого) інноваційного проекту.
Обмеження
/>
де ПБ –початковий баланс графіка обслуговування боргу;
ПК – позиковийкапітал графіка обслуговування боргу;
КБ – кінцевийбаланс графіка обслуговування боргу ;
В – відсотки поборгу;
ВПК – вартістьпозикового капіталу;
ОЧ – основначастина графіка обслуговування боргу;
РВ – річнавиплата боргу;
КБ – кінцевийбаланс графіка обслуговування боргу;
ПВ – переміннівитрати;
ЧПВЦ – часткаперемінних витрат у ціні;
ВТ – виторг;
А – амортизаційнівідрахування;
ВОЗ – вкладення восновны засоби;
ЗВОЗ – залишковавартість основних засобів;
ТП – тривалістьпроекту;
ГК – грошовікошти;
ОК – оборотнікошти;
ДЗ – дебіторськазаборгованість;
ТМЗ –товарно-матеріальні запаси;
АК – активиусього;
ОЗ – основнізасоби;
ЧГП – чистийгрошовий потік;
ЧП – чистийприбуток;
ОВОФ – статочнавартість оновних фондів;
ВОЧБ – виплатаосновної частини боргу;
ЗДЗ – змінадебіторської заборгованності;
ЗТМЗ – змінатоварно-матеріальних запасів;
ЗКЗ – змінакредиторської заборгованності;
ВВК – вартістьвласного капіталу;
І – інфляційніочікування;
ПР – премія заризик;
ДГП –дисконтований грошовий потік;
АДП –акумульований дисконтований потік;
СВК – сумавласного капіталу;
і = 1,2,3… 5.(кроки розрахунку проектів)
Зміннимипараметрами є загальний обсяг інвестицій, залишкова вартість основних засобів,частка власного капіталу, вартість власного капіталу, період оборотудебіторської заборгованості, період обороту кредиторської заборгованості,період обороту товарно-матеріальних запасів.
Післязастосування оптимізаційної моделі були отримані результати, які представлені втаблиці 3.14.
Таблиця 3.14 –Зрівняльна характеристика показниківПоказники проект №1 проект №2 до після до після NPV, млн. грн. 0,12 0,20 0,21 0,52 IRR, % 35,91% 38,22% 34,03% 38,89% DPP, роки 2,17 2,14 3,81 3,60 IP 1,09 1,29 1,19 1,48
Проект 1 післяоптимізації. Дисконтований період окупності дорівнює 2,14 року. Це менше, ніж тривалістьреалізації проекту. Тому проект можна прийняти. Чисте сучасне значення маєпозитивний результат (0,20 млн. грн.), тому проект також ефективний. Внутрішнянорма прибутковості також більше, ніж вартість власного капіталу. Індексприбутковості дорівнює 1,29. Усі розраховані показники припускають високуефективність проекту і доцільність упровадження технологічної лінії для випускунового виду продукції. Єфективність від оптимізації дорівнює 0,08 млн. грн.
Проект 2 після оптимізації. Дисконтований період окупності дорівнює 3,8року. Це менше, ніж тривалість реалізації проекту. Тому проект можна прийняти.Чисте сучасне значення має позитивний результат (0,52 млн. грн.), тому проект такожефективний. Внутрішня норма прибутковості також більше, ніж вартість власногокапіталу. Індекс прибутковості дорівнює 1,48. Таким чином, за всіма критеріямиефективності приходимо до одного результату, що цей проект є ефективним. Ефективністьвід оптимізації дорівнює 0,31 млн. грн.ВИСНОВКИДО РОЗДІЛУ 3
У третьому розділібули розглянуті сучасні методи та проблеми економічної оцінки інноваційнихпроектів, проведено розрахунок оптимізаційних проектів та їх оптимізація.
Унаслідок узагальнення показників оцінки ефективності інноваційнихпроектів та аналізу переваг і недоліків кожного з них було зроблено висновокпро те, що жоден з показників не дає найповнішу і найточнішу інформацію проефективність проекту. Проведена оцінка окремих інноваційних проектів такожпоказала, що за одним показником неможливо зробити правильні висновки продоцільність вибору інноваційного проекту. Тому для оцінки ефективностіінноваційних проектів пропонується комплексне використання усіх наведенихпоказників: чистого дисконтованого прибутку (NPV), внутрішньої нормирентабельності (IRR), індексу прибутковості (PI), терміну окупності (DPP),модифікованої ставки рентабельності (MIRR).
NPV характеризує кінцевий ефект у абсолютному вигляді.Однак при розрахунку NPV прогнозуєтьсяряд показників, що використовуються як вихідні дані. Тому користування показникомNPV пов’язано з ризиком.
Для зменшення ризику необхідно оцінювати проекти за показниками IRR та PI. Чимбільше значення IRR та чим більше за одиницю значення PI, тимменш ризикованим є проект. PI характеризуєрівень доходів на одиницю витрат, тобто ефективність вкладень. Чим більше цейпоказник, тим вище віддача кожної гривні, інвестованої у проект.
У випадку, коли IRR не маєпозитивного значення або виникає множинність значень IRR,застосовують показник МIRR. Він такождозволяє контролювати правильність розрахунків, оскільки його значення завждименше, ніж IRR.
Строк окупності застосовували не як показник ефективності проекту, а лишедля обмежень при прийнятті рішення.
Методика оцінки інноваційних проектів проілюстрована на прикладі двохреальних проектів. Після чого використали оптимізаційну модель, яка ґрунтуєтьсяна перерозподілі ресурсів та деякій зміні вихідних даних.
Проект 1 після оптимізації. Дисконтований період окупності дорівнює 2,14року. Це менше, ніж тривалість реалізації проекту. Тому проект можна прийняти.Чисте сучасне значення має позитивний результат (0,20 млн. грн.), тому проект такожефективний. Внутрішня норма прибутковості також більше, ніж вартість власногокапіталу. Індекс прибутковості дорівнює 1,29. Усі розраховані показникиприпускають високу ефективність проекту і доцільність упровадженнятехнологічної лінії для випуску нового виду продукції. Ефективність відоптимізації дорівнює 0,08 млн. грн. Прогноз, розрахований з урахуваннямінвестицій у виробництво нової технологічної лінії, забезпечує значне зростанняпоказників, зокрема збільшення товарної продукції на 3%, збільшення прибуткувід реалізації більш ніж у 1,5 рази. Унаслідок чого відбулося збільшеннярентабельності виробництва на 22% по відношенню з попереднім періодом. Зарахунок збільшення обсягів виробництва було досягнуте зниження витрат наодиницю товарної продукції на 15 %.
Проект 2 після оптимізації. Дисконтований період окупності дорівнює 3,8року. Це менше, ніж тривалість реалізації проекту. Тому проект можна прийняти.Чисте сучасне значення має позитивний результат (0,52 млн. грн.), тому проект такожефективний. Внутрішня норма прибутковості також більше, ніж вартість власногокапіталу. Індекс прибутковості дорівнює 1,48. Таким чином, за всіма критеріямиефективності приходимо до одного результату, що цей проект є ефективним. Ефективністьвід оптимізації дорівнює 0,31 млн. грн.
Упровадженнясучасної автоматичної лінії по виробництву металевої тари (проект 2) дозволитьзбільшити обсяг виробництва банок на 21,3%; знизити видаткову норму жерсті навиробництво банок на 9,5%, тим самим знижуючи частку загальновиробничих витрату собівартості банок за рахунок збільшення обсягів виробництва.
РОЗДІЛ 4 ПРОЕКТУВАННЯ І РОЗРОБКА ІНФОРМАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ
4.1 Загальна характеристикаінформаційної системи
Створення комп’ютерних інформаційнихсистем, що роблять допомогу особам, що приймають рішення, є важливою йактуальною задачею. Такі системи повинні бути гнучкими, уміти швидкопристосовуватися до умов, що змінюються, і надавати найбільш оперативну іважливу інформацію. Здатність швидко обробляти вихідні дані й одержуватикорисну для бізнесу інформацію дає можливість прийняти краще рішення, і цеприводить, у кінцевому рахунку, до збільшення доходів. У великих фірмах мається,як правило, безліч вихідних даних: зведення про покупців, ринки, продукти,демографії, фінансах, конкурентах і т.д. Однак, цінність цієї інформаціїполягає не в її кількості, а в можливості вибирати з неї найбільш важливу, івчасно подавати цю інформацію особам, що приймають рішення. Слід зазначити, щорозробити досить універсальні додатки для цих цілей просто неможливо, тому щопотреби осіб, що приймають рішення, постійно змінюються. Стає очевидним, щовикористання таких могутніх засобів програмування як, наприклад, З++ або Delphiне дає очікуваного ефекту через складність алгоритмів і великих термініврозробки проектів, а ідеальний засіб інформаційних систем на базі ПК повиннепоєднувати обчислювальні можливості електронних таблиць і сучасних візуальних засобіврозробки програм [29].
4.2 Обґрунтування виборувикористовуваних програмних засобів
Microsoft Excel є найбільш могутнімзасобом розробки інформаційних систем, що сполучає в собі переваги яктабличного процесора, та і засобів візуального програмування — убудованої мовиVisual Basic for Applications (VBA) [1,2]. За допомогою VBA розроблювачі можутьпоєднувати більш 100 об’єктів і близько 400 інших убудованих додатків (функцій,надбудов і т.п.), що дозволяє створювати гнучкі і розвиті інформаційні системи.В Ехсеl можна також поєднувати частини систем, розроблені в інтерактивномурежимі, і за допомогою програмного коду, легко інтегрувати них з іншимиофісними додатками. Ехсеl може бути використаний для будь-якої інформаційноїсистеми, що містить аналіз даних, тому що включає набір об’єктів обробки даних,що є найбільш передовим. У даний час на базі інструментальних засобів Exсel ужестворені тисячі інформаційних систем, що успішно використовуються в усім світі.З огляду на зазначені переваги варто очікувати, що потреба в інформаційнихсистемах, створених на основі Exсel і VBA, значно зросте найближчим часом і усебільше число компаній прийдуть до розуміння того, що використовуючи Exсel, вонизможуть створювати інформаційні системи з меншими витратами часу і коштів [30].
4.3 Обґрунтування виборутипу інтерфейсу користувача
Інтерфейс користувача є невід’ємноючастиною будь-якої інформаційної системи, що визначає всі можливі шляхи ізручності доступу до її окремих компонентів. Розглянемо деякі можливі типиінтерфейсу користувача, реалізованого засобами VBA Exсel.
Кнопковий інтерфейс робочого листа.
Розроблювач інформаційної системи заповнюєробочу книгу Exсel потрібною кількістю аркушів, після чого кожен робочий листперетвориться в діалогову форму. Перший лист звичайно служить для висновку наекран заставки інформаційної системи, другий лист використовується длявідображення основної керуючої форми (основного меню), з якого здійснюєтьсявиклик основних компонентів інформаційної системи, розташованих на іншихробочих аркушах. Для створення кнопкового інтерфейсу використовуються елементикерування, що утримуються на панелях інструментів Форми й Елементикерування, що звичайно носять допоміжні функції і не зв’язуються з доступомдо інших компонентів і основному меню інформаційної системи. Цей тип інтерфейсує найпростішим для реалізації і досить наочним. Механізм гіперпосилань уInternet, що є присутнім на сотнях мільйонів Web-сторінок, являє собою різновидкнопкового інтерфейсу, що говорить про його практичність і широке поширення.Для розробки даної системи був обраний кнопковий інтерфейс, тому що вінзадовольняє усім вимогам (простота використання і можливість модифікації), атакож є досить наочному й ефективним у використанні [31].
Інтерфейс користувальницьких форм.
Цей тип інтерфейсу використовує діалоговівікна, коли від користувача потрібно внести вихідну інформацію для виконаннядодатком різних задач, алгоритми рішення яких, звичайно сховані від користувачаі реалізуються програмним шляхом у надбудовах. Результати рішення звичайновиводяться на робочі аркуші, як це виконано, наприклад, у програмі “Пошукрішення” в Exсel. Перевагою інтерфейсу користувальницьких форм є поліпшенийзахист програм і більш професійний вид додатка. До недоліків інтерфейсу користувальницькихформ варто віднести порівняльну складність розробки і необхідність виконаннякористувачем додаткових операцій по відкриттю і закриттю діалогових вікон, щоутрудняє експлуатацію системи.
Інтерфейс панелей команд робочого листа.
Цей тип інтерфейсу дозволяє розташовуватина робочих аркушах кнопки і пункти меню у виді лінійок на користувальницькихпанелях команд. Кнопки зв’язуються з процедурами, а пункти меню поєднують групикнопок. На відміну від кнопкового інтерфейсу робочого листа використанняпанелей команд дозволяє досягти більшої структурованості й упорядкуванняелементів керування на робочому листі, особливо для випадків, коли окремікомпоненти інформаційної системи досить складні і їхній неможливо представитина окремому листі або користувальницькій формі. Кращим прикладом даного типуінтерфейсу є сам табличний процесор Exсel, але для його створення необхідновеликі витрати часу [32].

4.4 Створення інтерфейсукористувача
Панель інструментів Елементи керування.Для створення елементів керування використовується панель інструментів Елементикерування. Вона містить елементи керування: Прапорець, Поле, Кнопка, Перемикач,Список, Поле зі списком, Вимикач, Лічильник, Смуга прокручування, Напис,Малюнок, Додаткові елементи, а також кнопки, призначені для керуванняцими елементами: Режим конструктора, Властивості, Вихідний текст.
Кнопка Режим конструктора призначений дляреалізації можливості форматування елементів керування, у якому можнаустановлювати властивості вручну під час розробки.
Кнопка Властивості виводить на екраноднойменне вікно, що містить властивості елемента керування, у якому можнаустановлювати властивості вручну під час розробки.
Кнопка Вихідний текст активізує редакторVBA, у якому з’являються модуль, зв’язаний з робочим листом, у якомуутримуються шаблони для створення процедур оброблювачів подій. Всі елементикерування мають загальні властивості і події й унікальні для кожного елемента.Загальні властивості елементів керування наступні:
Name– ім’я елемента керування, по якому на нього буде вироблятися посилання в коді.
AutoSize– якщо встановлено в True, елемент керування буде мати найменший розмір,необхідний для відображення його вмісту. Не застосовується для списків, смугпрокручування і лічильників.
Enabled– якщо встановлено в True, користувач може взаємодіяти з елементом керування,якщо False – елемент керування захищений і не може знаходитися у фокусі.
Font– назва шрифту, його розміри і стиль для відображення тексту в елементікерування. Не використовується для смуг прокручування і лічильників.
Left,Top, Width Height – позиція і розміри елемента керування в пунктах.
Locked– якщо встановлено в True у режимі захисту робочого листа, то користувач неможе редагувати елемент при розробці.
Placement– застосовується тільки для робочих аркушів. Може приймати значення:
xlMoveAndSize– об’єкт переміщається і змінює розмір разом з осередками, що розташовуютьсяпід ним.
xlMove- об’єкт переміщається, але не змінює розмір.
xlFreeFloating- об’єкт не переміщається і не змінює розмір.
PrintObject-і якщо встановлено в True, те об’єкт друкується разом з листом.
Visible-і якщо встановлено в True, об’єкт відображається під час виконання.Елементикерування мають наступні найбільш важливі загальні події:Click– відбувається, коли користувач натискає і відпускає кнопку миші на елементікерування. (щиглик миші).
DblClick-і відбувається, коли користувач робить подвійного щиглика миші.
KeyPress– відбувається при натисканні будь-якої клавіші на клавіатурі, коли об’єктзнаходиться у фокусі (крім клавіш керування).
Error– відбулася помилка, що відноситься до елемента керування.
Властивостіі події елемента керування Кнопка (Command Button) панелі керування Елементикерування.Кнопка(Command Button) призначена для переходу допрограми після щиглика миші по кнопці. Властивості цього елемента керування:
Caption–відображення тексту на кнопці.
Picture-і відображення картинки на кнопці.
TakeFocusOnClick– звичайно встановлюється в False. Кнопка не приймає фокуса, тому що іншіоб’єкти будуть недоступні, поки кнопка має фокус. Основна подія цього елементакерування — Click використовується для відповіді на щиглика миші.
Прикладпроцедури обробки події.
SubCommandButton_Click ( ) Worksheets (“Лист2”). Activate
EndSub
Властивостіі події елементи керування Перемикач (OptionButton).Перемикач навідміну від прапорця дозволяє користувачеві виділяти один з декількохвзаємовиключних параметрів. Коли виділений один з перемикачів, з іншихвиділення автоматично скидається. За замовчуванням усі перемикачі об’єднані водну групу, але за допомогою властивості GroupName їх можна поєднувати в кількагруп, наприклад, Group1 і Group2, після чого користувач має можливість виділятиодин з перемикачів у кожній групі.
Властивості OptionButton_ аналогічнівластивостям прапорця, крім TripleState, що не використовуються.
Подіїелемента OptionButton також включає лишь подія Click для організації відгуку нащиглика миші, наприклад
PrivateSub Соммаndвuttоn1_Click ( )
принатисканні кнопки видається інформація
проактивний перемикачSelect Case TrueCase OptionButton1.Value=True
MsgBox“Виділений перемикач №1”Case OptionButton1.Value=True
MsgBox“Виділений перемикач №2”Case OptionButton1.Value=True
MsgBox“Виділений перемикач №3”
EndSelect
EndSub
Створеннякористувальницької форми.У редакторі VBA виконаєте командуВставка/UserForm (Insert/UserForm), на екрані з’явиться порожнякористувальницька форма і Панель інструментів, схожа на панель Елементикерування, вікно Властивості містить властивості користувальницької форми івоно додається в список вікна проекту.
Поміщатиелементи керування на користувальницьку форму можна щигликом миші по елементі іперетаскуванням його у вікно користувальницької форми в потрібне місце. Длязміни властивостей елемента керування необхідно його виділити й у вікніВластивості виконати необхідні зміни властивостей. У будь-який момент формуможна відкрити, натиснувши кнопку Запуск підпрограми/ UserForm на панеліінструментів [33].
Відображенняі закриття форми.Для відображення форми з підпрограми VBA викликаєтьсяметод Show користувальницької форми. У приведеному прикладі форма UserForm1відображена на екрані і перевіряється натискання кнопок ОК і Скасування задопомогою властивості Tag користувальницької форми. Для закриттякористувальницької форми викликається метод Hide елемента керування.
SubВідображення_форми ()
UserForm1.Show
IfUserForm1.Tag = vbOK Then
MsgBox«Натиснута кнопка ОК»
Else
MsgBox«Натиснута кнопка Скасування»
EndIf
EndSub

4.5Призначення інформаційної системиУданому дипломі створена система підтримки ухвалення рішення «ВАТДніпропетровський лакофарбовий завод», що містить дві підсистеми «Оптимізаційнемоделювання» і «Аналіз господарської діяльності».
СППРВАТ ДЛФЗ розроблена для:
§  ефективної обробки даних (Форма 1 і Форма 2);
§  розрахунку технико – економічних показників;
§  розрахунку фінансових коефіцієнтів;
§  графічного представлення отриманих результатів;
§  розрахунку інноваційних проектів, що у свою чергу включає
·          складання таблиці інвестиційних потреб;
·          складання таблиці джерел фінансування (власні фінансові засоби,позикові фінансові засоби);
·          складання графіка обслуговування боргу;
·          прогноз прибутку;
·          прогноз балансу інвестиційного проекту;
·          прогноз грошових потоків;
·          розрахунок показників ефективності інвестиційного проекту;
§оптимізації інноваційних проектів;
§оцінки ефективності інноваційних проектів.Cобліком рекомендацій, приведених вище, у розробленій системі використовуєтьсякнопковий інтерфейс робочого листа Excel. Система містить заставку і головнеменю.
4.6 Інструкціякористувача

Кожнатехнологічна схема супроводжується документацією. Документація по розробленійінформаційній системі містить у собі Інструкцію для користувача.
Інструкціядля користувача містить:
1.     Уведення;
2.     Призначення й умова використання;
3.     Підготовка до роботи;
4.     Опис операції;
5.     Аварійні ситуації;
6.     Рекомендації з освоєння.
1.  Дана система надає можливість оцінити фінансовий станпідприємства, зробити його аналіз і виконати оцінку ефективності інноваційнихпроектів, а також оптимізувати інноваційні проекти. Система функціонує наокремому комп’ютері або локальній обчислювальній мережі. Мережа поєднуєкомп’ютери, установлені на робочих місцях працівників структурних підрозділів,що беруть участь у технологічних процесах діловодної діяльності.
Уважно прочитайте дану інструкцію передтим, як приступати до роботи із системою. Тільки в цьому випадку у Вас невиникне ніяких ускладненням з її використанням.
2.   Інформаційна система призначена для оцінки стану підприємства,розрахунку фінансових показників і фінансової стійкості підприємства, оцінкиефективності інноваційних проектів, а також їхньої оптимізації.
Задачавирішується на автоматизованому робочому місці економіста.
3.   Попереднім етапом підготовки до роботи в системі можна вважатиустановку даної системи на АРМ економіста і її настроювання. Цю роботу повиннівиконати співробітники, що відповідають за експлуатаціюелектронно-обчислювальної техніки. На робочому столі повинний бути створенийярлик з посиланням на інформаційну систему.
4.   Для того щоб запустити ІС відкрийте ярлик «ВАТ ДЛФЗ» на робочомустолі.
Щобпочати роботу натисніть кнопку на робочому листі. Якщо натиснутикнопку з’явиться форма з даними про тему дипломної роботи,ФІП автора та його фотокартка, яка теж є кнопкою, що викликає особисті данні.Якщо треба вийти із системи натисніть .
Післянатиснення кнопки відкривається лист Головне меню (рис. 4.1), дезнаходяться кнопки переходу до двох підсистем, повернення до Заставки тагіперсилка на сайт ВАТ ДЛФЗ www.dlkz.com.ua/.
/>
Рисунок 4.1 –Головне меню
Вамзапропонований вибір виконати:
1.аналіз господарської діяльності:
— розрахунок техніко-економічних показників;
— розрахунок фінансових коефіцієнтів;
— графічне представлення розрахунків;
2.оптимізаціїне моделювання:
— розрахунок інноваційних проектів;
— оптимізація інноваційних проектів;
— оцінка ефективності проектів.
Ви натискаєте відповідну кнопку взалежності від того, що Вам потрібно виконати.
Далі у Вас маються наступні можливості:
·    На підставі бухгалтерської звітності зробити потрібні Вамфінансові розрахунки. Особливість використання полягає в тім, що змінюючи данібухгалтерської звітності Ви автоматично одержуєте різні фінансові розрахунки(ТЕП, фін. коефіцієнтів). Таким чином, дана ІС дозволяє заощадити час ізусилля.
·    На підставі вихідних даних (рис. 4.2) виробляється розрахунокінноваційних проектів і подальша оптимізація, а також оцінка ефективності рис.(4.3).
/>
Рисунок 4.2 –Вихідні данні
Прицьому в будь-який момент Ви можете в головне меню – натисканням кнопки, а також переходити на необхідний крок розрахунку безповернення в , а прямим натисканням кнопки.
Післятого як Ви закінчили роботу в системі і хочете вийти з неї, необхідно натиснутикнопку , на даному листі вибрати і відповісти назапитання «Зберегти зміни?». Якщо Ви упевнені в тім, що усі зробили правильно,і Вам потрібно зберегти дану інформацію і розрахунки – потрібно натиснути«ТАК». В іншому випадку – натиснути «Ні». Але якщо ви дійшли останнього крокурозрахунку, то вам немає потреби повертатись до Головного меню, тому що там тежє кнопка .

/>
Рисунок 4.3 –Оцінка ефективності
5. У випадку виникнення яких-небудь неполадок у роботі із системою,варто звернутися до особи, відповідальному за експлуатаціюелектронно-обчислювальної техніки.
6. Для того щоб ефективно працювати в системі, необхідно ознайомитисяз інструкцією з користування системою.
ВИСНОВКИДО РОЗДІЛУ 4
Учетвертому розділі розроблена система підтримки ухвалення рішення «ВАТДніпропетровський лакофарбовий завод», що призначений для оцінки станупідприємства, розрахунку фінансових показників і фінансової стійкостіпідприємства, оцінки ефективності інноваційних проектів, а також їхньоїоптимізації.
Для створення застосовується MicrosoftExcel, що є найбільш могутнім засобом розробки інформаційних систем, щосполучає в собі переваги як табличного процесора, та і засобів візуальногопрограмування — убудованої мови Visual Basic for Applications.
Для розробки інтерфейсу користувачаобраний кнопковий інтерфейс, тому що він задовольняє усім вимогам (простотавикористання і можливість модифікації), а також є досить наочному й ефективниму використанні.
Розробленасистема складається з двох підсистем:
1.аналіз господарської діяльності:
— розрахунок техніко-економічних показників;
— розрахунок фінансових коефіцієнтів;
— графічне представлення розрахунків;
2.оптимізаційне моделювання:
— розрахунок інноваційних проектів;
— оптимізація інноваційних проектів;
— оцінка ефективності проектів.
Системапідтримки ухвалення рішення «ВАТ Дніпропетровський лакофарбовий завод»функціональна, проста в звертанні, здатна швидко модернізуватися, а так самомає ергономічний дизайн

РОЗДІЛ 5 ОХОРОНА ПРАЦІ
5.1Охорона праці на підприємстві
Охорона праці – це система правових,соціально — економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних іучбово-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров’я іпрацездатність людини в процесі праці. Поняття „охорона праці” фактичнорозкриває головні напрямки, що створюють систему забезпечення безпеки життя іздоров’я працівників у процесі їхньої трудової діяльності, тобто ця системамістить заходи, що окремо або в сукупності спрямовані на створення умов роботи,що відповідають вимогам збереження життя і здоров’я працівників у процесітрудової діяльності.
Охорона праці спирається на комплекс державних законодавчихактів. Загальними законодавчими актами, що визначають основні положення щодоохорони праці, є Конституція України, Кодекс законів про працю, Закони України“ Про охорону праці”, “Про забезпечення санітарного й епідемічного благополуччянаселення”, “Про пожежну безпеку”, “ Про загальнообов’язкове державне соціальнестрахування від нещасного випадку на виробництві і професійному захворюванні,що послужило причиною втрати працездатності” і відповідні підзаконні акти[35,36,37,38,39].
Основнимзаконодавчим актом щодо охорони праці є Закон України “ Про охорону праці”,прийнятий Верховною Радою України 14 жовтня 1992 року [35,36].
Основнійого положення полягають у наступному [36]:
·    визначена сфера чинності Закону й основні принципи державноїполітики в області охорони праці, головне місце серед яких належитьпріоритетові життя і здоров’я працівників над результатами діяльностіпідприємств;
·    визначені гарантії прав громадян на охорону праці, на пільги ікомпенсації;
·    визначено керування охороною праці як на державному, так і нарівні підприємств і об’єднань;
·    передбачено використання економічних методів керування умовами ібезпекою виробництва;
·    встановлені обов’язки власника щодо забезпечення безпечних умовроботи робітників, а також обов’язку працівника щодо забезпечення охорони праціна підприємстві;
·    передбачено проведення навчання й інструктажу працівників,медичних оглядів;
·    визначені основні функції і відповідальність органів державного іконтролю за дотриманням законодавства про охорону праці, визначені органи,організації й особи, що повинні здійснювати суспільний контроль за охороною праці;
·    визначено відповідальність власника за шкоду, заподіяна здоров’юпрацівника, у випадку ушкодження його здоров’я, відповідальність підприємств заневиконання вимог щодо створення здорових і безпечних умов роботи,відповідальність власника і працівника за порушення законодавства про охоронупраці.
Відповідальністьза створення системи охорони праці покладена на керівництво ВАТ ДЛФЗ. Їхнійобов’язок по забезпеченню умов і охорони праці передбачено в колективномудоговорі і Положенні ВАТ ДЛФЗ про охорону праці[36].
Положеннявизначає основні норми щодо реалізації конституційного права працівників на охоронуїхнього життя і здоров’я в процесі трудової діяльності, на належні, безпечні іздорові умови роботи, регулює за участю відповідних органів державної влади відносиниміж роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни роботи і виробничогосередовища.
УПоложенні зазначено, що воно розроблено і діє на підставі Закону “Про охоронупраці”, Кодексу законів про працю України, Закону України “Прозагальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку навиробництві і професійному захворюванні, що послужило причиною втратипрацездатності” і прийнятих відповідно них нормативно- правових актів[36,38].
Положеннямвизначено, що Охорона праці на ВАТ ДЛФЗ базується на таких принципах:
·    працівники підлягають загальнообов’язковому державному соціальномустрахуванню від нещасного випадку на виробництві і професійному захворюванні,що послужило причиною втрати працездатності;
·    умови роботи на робочому місці, а також санітарно-побутові умовиповинні відповідати вимогам законодавства;
·    проведення навчання, професійної підготовки і підвищеннякваліфікації працівників з питань охорони праці;
·    працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщостворилася виробнича ситуація, небезпечна для його чи життя здоров’я або длялюдей, що його оточують, або для виробничого середовища або навколишньогосередовища. Він зобов’язаний негайно сповістити про це керівникові.
Положеннямтакож визначені деякі вимоги, (на підставі Державних санітарних правил і нормроботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин«Гігієнічні вимоги до організації роботи з візуальними дисплейними терміналамиелектронно-обчислювальних машин», затверджених постановою Головного державногосанітарного лікаря України від 10 грудня 1998 р. № 7), для тих, хто працює зкомп’ютерами:
·    віконні прорізи в приміщеннях, де встановлені комп’ютери, повиннібути обладнані регульованими пристосуваннями(жалюзі, фіранки, зовнішнікозирки);
·    покриття стелі повинне бути матовим, а його поверхня — рівної інеслизької. Крім того, поверхня статі повинна мати антистатичні властивості;
·    при приміщеннях з комп’ютерами повинні бути обладнані побутовіприміщення для відпочинку під час роботи, кімнати психологічного розвантаження,оснащені пристроями для готування і роздачі тонізуючих напоїв, а такожпристосовані для занять фізкультурою ;
·    у приміщеннях з комп’ютерами повинні бути забезпечені оптимальніпараметри мікроклімату — температури, відносної вологості і руху повітря .
Керівникзобов’язаний створити на кожнім робочому місці умови роботи відповіднонормативно-правовим актам, а також забезпечити дотримання вимог законодавствавідносно правий працівників в області охорони праці.
Зцією метою керівник забезпечує функціонування системи керування охороною праці,а саме:
·    створює (Наказом по підприємстві) відповідну комісію з питаньохорони праці і призначає посадових осіб, що забезпечують рішення конкретнихпитань охорони праці;
·    забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповіднообставинам, що змінюється;
·    упроваджує засобу автоматизації виробництва, вимоги ергономіки,позитивний досвід з охорони праці і т.п.;
·    забезпечує належне утримання виробничого оснащення й устаткування,моніторинг за їхнім технічним станом;
·    забезпечує усунення причин, що приведуть до нещасливих випадків іздійснення профілактичних заходів, визначених комісією з підсумківрозслідування цих причин;
·    організовує проведення аудита охорону праці, атестацій робочихмісць на відповідність нормативно-правовим актам по охороні праці в порядку ітерміни, що визначаються законодавством, і за їхніми підсумками вживає заходівдо усунення небезпечного і шкідливих для здоров’я виробничих факторів;
·    здійснює контроль за виконанням працівником робіт відповідновимогам з охорони праці;
·    організовує пропаганду безпечних методів роботи і співробітництвоз працівниками в області охорони праці;
·    уживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає занеобхідністю професійні аварійно-рятувальні формування у випадку виникнення напідприємстві аварій і нещасних випадків.
Керівництвонесе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Однак безпека охорони праці, як складенаповсякденної діяльності на робочих місцях – справа не тільки роботодавця іслужби охорони праці. Свої обов’язки повинні також знати всі працівники і нестивідповідальність за дотримання цих правил.
Так, ст. 139 Кодексу законів про працюУкраїни зобов’язує них дотримувати вимога нормативних актів про охорону праці.А в ст. 159 цього Кодексу містяться більш детальні вимоги по обов’язковомувиконанню працівниками нормативних актів про охорону праці. Зокрема, кожного зних зобов’язаний[35,36]:
·    знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці,правила звертання з машинами, механізмами, устаткуванням і іншими засобамивиробництва, користуватися засобами колективного й індивідуального захисту;
·    дотримувати зобов’язання по охороні праці, передбачені колективнимдоговором (угодою, трудовий договором) і правилами внутрішнього трудовогорозпорядку підприємства, установи, організації;
·    проходити у встановленому порядку попередні і періодичні медичніогляди;
·    співробітничати з власником або уповноваженим їм органом у справіорганізації безпечних і нешкідливих умов роботи, особисто вживати посильнихзаходів по усуненню якої-небудь виробничої ситуації, що створює погрозу дляйого життя або здоров’ю або навколишнім її людям і навколишньому природномусередовищу, повідомляти про небезпеці свого безпосереднього керівника.
Увипадку відмовлення або відхилення працівника від обов’язкових медичнихоглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань по охороні праці іпротипожежної охорони ст.46 Кодексу законів про працю України передбачає правороботодавця відсторонити такого працівника від роботи.
Працівники під час прийняття на роботу й у процесі роботипроходять навчання з питань охорони праці, по наданню першої медичної допомогипотерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у випадку виникненняаварії.
Керівники під час прийняття на роботу іперіодично, один раз на три роки, проходять навчання, а також перевірку знань зпитань охорони праці [40].
УПоложенні зазначено, що за порушення законів і інших нормативно-правових актів,про охорону праці, створення перешкод у діяльності посадових осіб органівдержавного нагляду за охороною праці винні особи притягаються додисциплінарної, адміністративної і матеріальної відповідальності відповідно дозакону.
5.2 Оцінкаумов, в яких проводилася дипломна робота
Дипломна роботана тему “Підвищення ефективності інноваційної діяльності в умовах ВАТ“Дніпропетровський лакофарбовий завод ім. Ломоносова”” виконувалася у відділіцін та економічного аналізу ВАТ «ДЛФЗ».
Дана роботарозроблялась з використанням персональної електроно-обчислювальної машини(ПЕОМ) та іншої оргтехніки.
Приміщення даноговідділу знаходиться на третьому поверсі. Площа цього приміщення складає 32 кв.м., у ньому розміщується шість робочих місць, п’ять з яких забезпечені ПЕОМ.Також у відділі знаходиться копіювальний апарат.
До небезпечних ташкідливих виробничих факторів, що можуть виникнути при використанні ПЕОМ,відносять відповідно до ГОСТ 12.0.003-74 “Небезпечні та шкідливі виробничіфактори”. Їх класифікація:
–          статичнаелектрика на конструктивних елементах пристроїв ПЕОМ;
–          значеннянапруги у електромережі, що може скласти небезпеку для
–          людини;
–          замиканняелектромережі та проходження електроструму через тіло людини у разі дотику довідкритих струмоведучих частин електрообладнання зі електропроводами знарушеною ізоляцією;
–          нераціональнерозташування екрану ПЕОМ стосовно очей, що може призвести до перенапруги зору;
–          недостатнеосвітленість робочих поверхонь у зоні відеотерміналів;
–          іонізаціяповітря елементами аисоковольтної схеми блоку живлення, що призводить довиникнення позитивних іонів;
–          наявністьрентгенівського, радіочастотного, інфрачервоного,
–          ультрафіолетовогота видимого випроминювання, внаслидок чого людина може отримати ураження шкірита очей.
При використаннікопіювального апарату здійснюється виділення шкідливої речовини, а саме озону,що проникає до організму людини через органи подиху. ГДК для озону 0,1 мг//>, клас небезпеки – I.
До несприятливихфакторів також можна віднести умови мікроклімату, що не відповідаютьнормативам, а саме: недостатнє опалення, вентиляція та кондиціонування.
Наявність такомплексна дія зазначених несприятливих фізичних, хімічних тасоціально-психологічних факторів викликає зниження працездатності, розладфункціональних можливостей організму людини, а саме: зниження гостроти зору,підвішення напруження, зниження щільності засвоюваних сигналів тощо.
5.3 Заходи позабезпеченню безпечних та здорових умов праці
Для раціональноїта безпечної організації праці користувача ПЕОМ необхідно, щоб відеомоніторкомп’ютера розташовувався на відстані не менше ніж 35 см від очей людини; длямінімізації шкідливого впливу електромагнітного поля та випромінювань,необхідно забезпечувати усі комп’ютери захисними екранами. Також для послабленняелектростатичного поля та електромагнітного опромінювання відіомоніторів требавикористовувати захисні фільтри.
На даномупідприємстві з метою зниження шкідливого впливу роботи з ПЕОМ встановлюєтьсянаступний режим праці та відпочинку: 5-10 хвилин відпочинку через 1 годинубезперервної праці або 15-20 хвилин – через 2 години.
Для забезпеченняроботи електроприладів на підприємстві застосовується електричний струмнапругою 220 В.
Захиснезаземлення та постійний контроль ізоляції струмоведучих частин електроустаткуванняй електропроводів – це ті заходи, що використовуються з метою забезпеченнябезпечної експлуатації електрообладнання.
Дане приміщенняза ступенем ураження людей електрострумом належить до 1 класу. Для забезпеченнябезпеки при використанні електроприладів використовується захисне заземлення.
Штучнізаземлювачі застосовують у вигляді вертикальних електродів. У даному випадку завертикальні електроди використовують стальні труби діаметром 35 мм (d). Довжина заземлювачів з труб 2,5 м (l).
У приміщеннівідділу цін та економічного аналізу має місце природне бокове та загальнештучне освітлення згідно з СНиП II-4-79 “Природне та штучне освітлення”.
Природнеосвітлення – це освітлення приміщення прямим і відбитим денним світлом, якепроникає через вікно. Дане приміщення відноситься до II розряду зорових робіт.
Штучне освітленнязабезпечується освітлювальними приладами.
Штучне освітленнярозраховується в залежності від призначення освітлюваного приміщення.Визначаємо норму освітленості: розряд зорової роботи- II, підрозряд – в,освітленність при загальному освітленні – 500 лк.
Для приміщенькабінетів, офісів, робочих приміщень, учбових приміщень, лабораторій тощовибираємо світильники типу ЛСП 02В-1х40 з газорозрядними лампами низького тиску(люмінисцентні) з типу ЛБ-40.
Необхіднакількість світильників визначається за формулою 5.1.
/>,(5.1)
де N – необхідна кількість світильників,шт.;
/> — мінімальна нормативнаосвітленість для даного розряду зорової роботи,
/>= 500 лк;
S– площа приміщення,
S=32 />;
К – коефіцієнт запасу, К = 1,5;
Z- поправочний коефіцієнт світильника, Z= 1,3;
F– світловий потік одноєї лампи у світильнику, F= 4800 лм;
n— кілкість ламп у світильнику, n= 1;
u– коефіцієнт використання освітлювальної установки, u= 0,7.

/> шт.
Таким чином,необхідна кількість світильників – 9 шт.
Для нормалізациїпараметрів мікроклімату необхідно здійснювати вентиляцію та опалення виробничихта побутових приміщень згідно з СНиП “Опалення, вентиляція та кондиціюванняповітря”.
Передбачаєтьсяприродна (за рахунок кватирок та фрамуг) та штучна вентиляція. Штучнавентиляція здійснюється за допомогою спеціальних приладів.
Кондиціонуванняповітря – це створення та автоматизована підтримка нормального повітря уприміщенні. У даному приміщені використовується повне кондиціонування, а цеозначає, що підтримується постійна вологість та температура повітря.
Опалювальніустановки повинні бути старанно перевірені та відремонтовані перед початкомопалювального сезону та при усьому відповідати протипожежним вимогамстандартів, будівельних норм.
Дане підприємствозабезпечується водою з допомогою системи водопостачання.
Системаводопостачання знаходиться у тісному зв’язку з системою каналізації. Каналізація для відводу побутових тапромислових зливів на всьому своєму протязі повинна бути зачиненою.Каналізаційні мережі та гідрозатвори необхідно періодично перевіряти таочищувати. Дахи наглядаємих колодязів каналізації повинні бути постійнозачинені.
Зазначені вищезаходи по створенню безпечних та здорових умов на робочому місці повинні виконуватисьу відповідності з певними нормами.

5.4Характеристика приміщення за вибухо- та пожежною небезпекою
Дане приміщеннявідноситься до категорії В, так як у ньому знаходяться горючі речовини, тобтоматеріали (папір, меблі, картон), клас зони по ПУЕ П-II.
До можливихпричин виникнення пожеж на підприємстві відносять:
–     несправністьелектрообладнання, невиконання вимог електробезпеки при проектуванніелектрообладнання;
–     несправністьтехнологічного обладнання, порушення термоізоляції;
–     порушенняправил користування електроприладами;
–     відсутністьблизкозахисту, в результаті чого від первинної дії блискавки може виникнутипожежа;
–     порушеннятрудової дисципліни та правил пожежної безпеки працівниками на підприємстві.
5.5Протипожежні заходи
При виникненніпожежі вже на початковій стадії виділяються теплота,
токсичні продуктизгорання, можливі обвали конструкцій, тому в будівлі при проектуванні булипередбачені 3 евакуаційних виходи.
Ступіньвогнестійкості даної будівлі –2.
Головним засобомзапобігання пожежам і вибухам від електрообладнання є правильний вибір таексплуатація обладнання, дотримання інструкцій при користуванні цимиелектроприладами, які надаються при їх придбанні… Також уся електромережаповинна мати надійну ізоляцію.
За блискавкозахистомдана будівля відноситься до II категорії, який забезпечується конкретними видами блискавковідводів длякожної категорії; у нашому випадку це блискавковідводи, встановленібезпосередньо на будинку.
5.6 Засобигасіння пожеж
Для розміщенняпервинних засобів пожежегасіння у будівлі вказуються спеціальні пожежні щити зналежним інвентарем. На службових сходових проходах передбачені вогнегасникиВХП-10. Приміщення підприємства забезпечено сучасною протипожежноюсигналізацією та системою пожежогасіння, також воно оснащене телефоннимзв’язком.
Не требазабувати, що будь-яку пожежу легше ліквідувати на початковій стадії, вживаючизасоби до її локалізації, щоб не допустити збільшення площі горіння. Це вбагатьох випадках залежить від оснащення виробничих приміщень первиннимизасобами гасіння пожеж та уміння використовувати їх усіма працюючими. Допервинних засобів гасіння відносяться пожежні крани, вогнегасники, пісок,ковдри та кошми, лопати, совки, сокири, багри та інше.
Найбільш поширеніручні вогнегасники:
Хімічні пінні/ОХП – 10/,
Повітряно – пінні/ОВП – 10/,
Газовівуглекислотні /ОУ/ та спеціальні – вуглекислотно – бром етилові /ОУБ/,
Порошкові /ОП –10/,
Пересувнівогнегасники одно балонного та двоколонного типу УП-ІМ та УП-2М.
Піннівогнегасники не можна застосовувати для гасіння електроустановок, якізнаходяться під напругою, а також речовин, які займаються при взаємодії зводою. У цьому випадку застосовують газові вуглекислотні вогнегасники різнихтипів.
Для гасінняневеликих загорянь лужних металів, кремній- та алюмініорганічних застосовуютьручні порошкові вогнегасники типу ОП-10.
Для ліквідаціїневеликих загорянь, які виникають при витоках крізь сальники прокладки абоущільнення різноманітних люків та лазів, застосовують первинні засоби гасіння; азбестовіпокривала, повстяні ковдри та інше.
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 5
У данному розділібули розглянуті основні положення охорони праці на ВАТ ДЛФЗ та дана оцінкаумов, в яких проводилась дипломна робота.
Головнамета виконання законів для поліпшення умов і охорони праці – це досягненнясоціальної ефективності: збереження здоров’я працюючих, збільшення тривалостіактивної життєдіяльності, запобігання травматизму й імовірності професійнихзахворювань.
Наявність такомплексна дія несприятливих фізичних, хімічних та соціально-психологічнихфакторів викликає зниження працездатності, розлад функціональних можливостейорганізму людини, а саме: зниження гостроти зору, підвішення напруження,зниження щільності засвоюваних сигналів тощо.
На даномупідприємстві з метою зниження шкідливого впливу роботи з ПЕОМ встановлюється:
—   режимпраці та відпочинку: 5-10 хвилин відпочинку через 1 годину безперервної праціабо 15-20 хвилин – через 2 години;
—   забезпечуютьсяусі комп’ютери захисними екранами.;
—   дляпослаблення електростатичного поля та електромагнітного опромінюваннявідіомоніторів використовуютьсязахисні фільтри.
—   длязабезпечення безпеки при використанні електроприладів використовується захиснезаземлення;
—   здійснюєтьсявентиляція та опалення приміщень згідно з СНиП “Опалення, вентиляція такондиціювання повітря”.

ВИСНОВКИ
Одним з основних напрямків реформування економіки України є проблемавдосконалювання управління інноваційною діяльністю. Інноваційна діяльність здійснюється уформі реалізації інноваційних проектів. Удипломній роботі проаналізовано стан інноваційної діяльності в Україні.
Аналіз обсягів виробництва і реалізації продукції показав щоспостерігається деяке зниження обсягів виробництва і реалізації продукції,чистий прибуток підприємства зменшився на 7,2 %. Виходом зі сформованоїситуації для ОАО ДЛФЗ є впровадження інновацій і залучення інвестицій урозвиток виробництва з метою удосконалювання якості продукції, що випускається,і одержання конкурентних переваг, що забезпечують стабільний розвитокпідприємства.
В управлінні інноваціями важлива роль належить оцінці інноваційнихпроектів. В роботі виділено особливості, характерні для інноваційних проектів,узагальнено показники оцінки їх ефективності. У результаті узагальненняпоказників, аналізу переваг і недоліків кожного з них, обґрунтовано методикуоцінки ефективності інноваційних проектів, яка базується на комплексномузастосуванні формальних методів розрахунку кількісних показників: чистогодисконтованого прибутку, внутрішньої норми рентабельності, індексуприбутковості, терміну окупності, модифікованої ставки рентабельності іекспертних методів, а також розроблено модель оптимізації інноваційноїдіяльності. Запропонована методика дозволить всебічно проаналізувати проект ізнизити ризик для інвесторів при вкладенні коштів у цей проект. Економічнийефект від впровадження запропонованої методики для ОАО ДЛКЗ дорівнює 0,39 млн.грн.
З іншого боку,щоб витримати конкурентну боротьбу, підприємствам постійно приходитьсямодернізувати методи ведення бізнесу відповідно до сучасності У цьому такожключову роль грають інформаційні системи, що допомагають у керуванні бізнеспроцесами і підтримують прийняття рішень.
Таким чином, буларозроблена інформаційна система для оперативного керування інноваційною діяльністюі забезпечення ведення бізнесу в ринковій системі з наступними можливостями:
·    вчасно іякісно вести аналіз фінансової діяльності підприємства;
·    оперативнозабезпечувати керівництво й управлінческо-технічний персонал підприємстваякісною інформацією;
·    швидко іякісно приймати рішення зв’язані з оптимізацією і оцінкою інноваційнихпроектів.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
1.    Хобта В.М. Формирование хозяйственных решений. Донецк,-Каштан. -2003.- 416с.
2.    Васюренко О., Пасічник І. Шляхи розвитку кредитного забезпеченняінноваційної діяльності. // Економіка України. — 2000. — №2. — С. 23-29
3.    Черваньов Д. М., Нейкова Л. І. Менеджментінноваційно-інвестиційного розвитку підприємств України. – К.: Т-во “Знання”,КОО, 1999. – 514 с.
4.    Ильенкова С. Д., Гохберх Л. М. Инновационный менджмент:Учебник для вузов. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. – 327 с.
5.    Инновационный менеджмент. Под ред. Ю. Н. Василенко. – К.:Освіта, 1999. – 234 с.
6.    Дзись Г.В.; Канищева Н.И. Проблемы инновационнойдеятельности в Украине // Инвестиционное проектирование устойчивогорегионального развития.- Донецк: ИЭП. НАН. Украины.- 1998.- с.3-6.
7.    Основы инновационного менеджмента: Теория и практика // подред. П.Н. Завлина и др.- М.: ОАО НПО «Издательство «Экономика», 2000.-475с.
8.    Антикризисное управлениеперсоналом организации: Учебное пособие Митин А. Н., Овчинников А. В., ТокареваЮ. А., Федорова А. Э. – М.: Питер, 2004
9.    Матеріали сайта www.dlkz.com.ua
10. Бойко В. В. Экономика предприятия. – Днепропетровск: ДГУ,1997.
11. Савицкая Г. В. Анализ хозяйственной деятельностипредприятия. – Минск: Новое знание, 2000. – 688 с.
12. Экономика предприятия / В. Я. Перфинкель и др.; Под ред. В.Я. Перфинкеля, Е. М. Купрянова. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1996. – 326 с.
13. Матеріали сайта www. business.kiev.ua.
14. Ермольев Ю. М., Ляшко И. И., Михалевич В. С., Тюптя В. И.Математические методы исследования операций. – К.: Вища школа, 1979. – 312 с.
15. Брікхєм Є. Ф. Основи фінансового менеджменту. – К.: Молодь,1997. – 871 с.
16. Черваньов Д. М., Нейкова Л. І. Менеджментінноваційно-інвестиційного розвитку підприємств України. – К.: Т-во “Знання”,КОО, 1999. – 514 с.
17. Балабанов І. Т. Основи фінансового менеджементу. – К.:Фінанси і статистика, 2000. — 678 с.
18. Холт Р., Барнес С. Планирование инвестиций.: Пер. с англ. –М.: Дело, 1992. – 118 с.
19. Браун С., Фишмен М. Количественные методы финансовогоанализа.: Пер. с англ. – М.: ИНФРА-М, 1996. -336 с.
20. Вегер Л. Л. Экономический эффект и управление НИОКР. – М.:Экономика, 1985. – 270 с.
21. Ильенкова С. Д., Гохберх Л. М. Инновационный менджмент:Учебник для вузов. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. – 327 с.
22. Инновационный менеджмент. Под ред. Ю. Н. Василенко. – К.:Освіта, 1999. – 234 с.
23. Основы инновационного менеджмента: Теория и практика // подред. П.Н. Завлина и др.- М.: ОАО НПО «Издательство «Экономика», 2000.-475с.
24. Бирман Г., Шмидт С. Экономический анализ инвестиционныхпроект. — М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1999.
25. Бромвич М. Анализ экономической эффективностикапиталовложений. — М.: ИНФРА-М, 1996. — 432 с.
26. Идрисов А. Б., Картышев С.В., Постников А.В. Стратегическоепланирование и анализ эффективности инвестиций. — М.:Информационно-издательский дом “Филинъ”, 1997. — 272 с.
27. Ковалев В. В. Методы оценки инвестиционных проектов. — М.:Финансы и статистика, 1998. — 144 с.
28. Мелкумов Я. С. Экономическая оценка эффективностиинвестиций. — М.: ИКЦ “ДИС”, 1997. — 160 с.
29. Информационные системы вэкономике: Учебник / Под ред. В.В.Дика. – М.: Финансы и статистика, 1996. – 272 с.
30. Гриценко В.И., ПаныиинБ.Н. Информационная технология в организационном управлении // Новыеинформационные технологии. — К 1993. — С. 14 — 29.
31. Единая система стандартовавтоматизированной системы управления. — М.: Госстандарт, 1986. — 350 с.
32. Смирнов Н.Н. Программныесредства персональных ЭВМ. — Л.: Машиностроение, 1991. — 272 с.
33. Ханенко В.Н. Информационныесистемы. — М.: Машиностроение, 1988. —127
34. Экономическаякибернетика: Учебное пособие; Донецуий госун-т. – Донецк: ДонГУ, 1999. – 397 с.
35. Конституція України.
36. Закон України “ Проохорону праці”.
37. Закон України “Прозабезпеченя санітарного та епідемічного благополуччя населення”.
38. Закон України “Прозагальнообов’язкове державнесоціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійногозахворювання, які спричинили втрату працездатності”.
39. Закон України “ Пропожежну безпеку”.
40. Устав ВАТ «ДЛФЗ».

Додаток А – Данні про фінансовий стан ВАТ «ДЛФЗ» за період з 2005 по2008 рПоказник Позначення Значення на кінець періоду Відхилення 2005 2007 2007 2008 Абсолютне Відносне 2 3 4 5 6 7 8 9 Источника власних и приравненных к власних коштів KS 93938,9 97587,4 101982,7 105538,3 3555,6 3% Валюта баланса BP 96386,4 100875,9 106181,6 110593,7 4412,1 4% Власні оборотні кошти KSO 45391,2 53226,2 59902,6 65090,3 5187,7 9% Основні фонди та інші позаоборотні активи OS 48547,7 44361,2 42080,1 40448 -1632 -4% Знос, який нароховується на вартість основних фондів NI 32088,4 31891 32587 34839 2252 7% Знос, нарахований на вартість нематеріальних активів за звітний період NAI 30,2 3,4 18,4 41,9 23,5 128% Первоначальная стоимость основных средств POF 78880,9 73357,3 72117,3 72386,8 269,5 0% Первісна вартість нематеріальних активів NAP 24,5 4 90,1 115,4 25,3 28% Ітог поточних активів M 47838,7 56457,1 64860,7 70145,7 5285 8% Ліквідні активи (кошти, цінні папери, товари, готова продукція, дебіторска заборгованність, производственные запаси) LA 44038,6 48832,2 58179,1 60102,5 1923,4 3% Короткострокова заборгованність KZ 2338,7 3201,1 3016,2 4360,3 1344,1 45% Сума грошових коштів DS 3638,9 11136,2 15480,3 19389,7 3909,4 25% Сумма дебиторскойї заборгованності RD 4733,7 2987,6 4148,3 8519,5 4371,2 105% Сумма ТМЦ TMZ 13685,7 20296,6 14677,7 14350,3 -327,4 -2% Долгосрочні пасиви DP 1112,5 695,1 -417,4 -38% Виручка від реалізації Bp 131245 162949,2 140067,3 142898,2 2830,9 2% Прибуток (чистий) підприємства Пр 10424,8 11279,4 10465 6915,3 -3550 -34%

Додаток Б
Таблиця Б.1 –Показники для розрахунку інноваційного проекту №1
Тривалість проекту в роках 5
Загальний обсяг інвестицій (млн. грн.) 4,44
Частка інвестицій в основні засоби, у відсотках 70%
Залишкова вартість основних засобів, у відсотках 13%
Частка власного капіталу в структурі фінансування 25%
Вартість власного капіталу 28%
Вартість позикового капіталу 20%
Виторг (доход) підприємства в перший рік (млн. грн.) 12,05
Річний темп росту доходу 5,0%
Прибутковість продажів у перший рік проекту 6,5%
Частка перемінних витрат у ціні продукції (доході) 65% Оборотність дебіторської заборгованості 32
Оборотність кредиторської заборгованості 48
Оборотність товарно-матеріальних запасів 50
Коефіцієнт виплати дивідендів 29%
/> /> /> /> />
Таблиця Б.2 –Інвестиційні потребиІнвестиційні потреби
Сума
(млн. грн.) Вкладення в основні засоби: 3,10 Будівництво і реконструкція 0,73 Устаткування і механізми 1,62 Установка і налагодження устаткування 0,42 Ліцензії і технології 0,22 Проектні роботи 0,08 Навчання персоналу 0,04 Вкладення в оборотні кошти 1,33 Загальний обсяг інвестицій 4,44
Таблиця Б.3 –Джерелла фінансуванняСпосіб фінансування Частка Сума Вартість капіталу Власний капітал 25% 1,11 28% Позиковий капітал 75% 3,33 20% Усього 100% 4,44 22,00%

Таблиця Б.4 — Обслуговування боргуРік 1 2 3 4 5 Початковий баланс 3,33 2,88 2,35 1,70 0,93 Річна виплата -1,11 -1,11 -1,11 -1,11 -1,11 Відсотки 0,67 0,58 0,47 0,34 0,19 Основна частина -0,45 -0,54 -0,64 -0,77 -0,93 Кінцевий баланс 2,88 2,35 1,70 0,93 0,00
Таблиця Б.5 — Прогноз прибуткуРік 1 2 3 4 5 Виторг 12,05 12,65 13,29 13,95 14,65 Перемінні витрати 7,83 8,22 8,64 9,07 9,52 Постійні витрати без амортизації 2,89 2,89 2,89 2,89 2,89 EBDIT 1,32 1,54 1,76 1,99 2,23 Амортизація 0,54 0,54 0,54 0,54 0,54 EBIT 0,78 0,99 1,22 1,45 1,69 Процентні платежі 0,67 0,58 0,47 0,34 0,19 EBT 0,12 0,42 0,75 1,11 1,51 Податок на прибуток 0,04 0,13 0,22 0,33 0,45 Чистий прибуток 0,08 0,29 0,52 0,78 1,05 Виплата дивідендів 0,02 0,08 0,15 0,22 0,31 Прибутковість продажів 0,07 0,08 0,09 0,10 0,12
Таблиця Б.6 — Прогноз балансу інвестиційного проектуРІК 1 2 3 4 5 АКТИВИ /> Оборотні кошти Грошові кошти 0,37 0,52 0,73 0,99 1,29 Дебіторська заборгованість 1,06 1,11 1,16 1,22 1,28 Товарно-матеріальні запаси 1,54 1,60 1,65 1,71 1,77 Оборотні кошти, усього 2,97 3,23 3,55 3,92 4,35 Основні засоби 3,11 3,11 3,11 3,11 3,11 Акумульована амортизація 0,54 1,08 1,62 2,16 2,71 Основні засоби, нетто 2,57 2,03 1,49 0,95 0,40 Активи, усього 5,53 5,26 5,04 4,87 4,75 ЗОБОВ’ЯЗННЯ І КАПІТАЛ /> Кредиторська заборгованість 1,48 1,53 1,59 1,64 1,70 Довгостроковий борг 2,88 2,35 1,70 0,93 0,00 Звичайні акції 1,11 1,11 1,11 1,11 1,11 Нерозподілений прибуток 0,06 0,27 0,64 1,19 1,94 Пасиви, усього 5,53 5,26 5,04 4,87 4,75
Таблиця Б.7 — Прогноз грошових потоківРІК 1 2 3 4 5 Чистий прибуток 0,08 0,29 0,52 0,78 1,05 Амортизація 0,54 0,54 0,54 0,54 0,54 Оборотні кошти 1,36 Остат віртість ОФ 0,40 Виплата основної частини боргу -0,45 -0,54 -0,64 -0,77 -0,93 Зміна дебіт заборгованості -0,05 -0,06 -0,06 -0,06 Зміна ТМЗ -0,05 -0,06 -0,06 -0,06 Зміна кредит заборгованості 0,05 0,05 0,06 0,06 Чистий грошовий потік 0,18 0,24 0,36 0,48 2,36

Похожие работы