Підвищення ефективності використання техніки при вирощуванні багаторічних трав і заготівлі сіна з застосуванням підбирачів кормів і досушування сіна методом активного вентилювання

РЕФЕРАТ
Дипломний проект на тему: “Підвищенняефективності використання техніки при вирощуванні багаторічних трав і заготівлісіна з застосуванням підбирачів кормів і досушування сіна методом активноговентилювання”. Вінницький державний аграрний університет. Кафедра експлуатаціїмашинно-тракторного парку і ремонту машин. Виконав студент Войтенко В.В… Керівникпроекту д.т.н., проф… Гарькавий А.Д..
Склад і обсяг проекту:розрахунково-пояснювальна записка – сторінок 100, таблиць12, рис. 9, бібл. 41; графічначастина – 11 аркушів формату А1.
Запропоновано конструкціюгеліопідігрівачів повітря з акумуляторами тепла, проведено теплотехнічнийрозрахунок.
Розроблено технологію заготівлісіна з використанням акумуляторів тепла і геліопідігрівачів повітря, складенатехнологічна карта на вирощування конюшини, побудовано графіки завантаженнятракторів і сільськогосподарських машин, розроблено операційно-технологічнукарту.
Висвітлені питання охорони праці іохорони навколишнього середовища. Проведено техніко-економічний розрахунокпроекту.
ТЕХНОЛОГІЯ; СІНО; ТЕХНОЛОГІЧНАКАРТА; ОПЕРАЦІЙНА КАРТА; ОПЕРАЦІЯ; ГРАФІК ЗАВАНТАЖЕННЯ; АКУМУЛЯТОР ТЕПЛА;ГЕЛІОПІДІГРІВАЧ ПОВІТРЯ.

ЗМІСТ
Вступ
1 АНАЛІЗ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ГОСПОДАРСТВА
1.1 Виробнича діяльність у рослинництві
1.2 Технічне обслуговування господарства
2 АНАЛІЗ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ КОНЮШИНИ НА СІНО
2.1 Загальна характеристика конюшини
2.1.2 Місце конюшини у сівозміні
2.1.3 Система удобрення
2.1.4 Обробіток ґрунту
2.1.5 Підготовка насіння і сівба
2.1.6 Догляд за посівами2.2 Технології вирощуванняконюшини на сіно2.2.1 Технології заготівлірозсипного сіна      
2.2.2 Технології заготівлі пресованого сіна
2.2.3 Заготівля подрібненого сіна
2.3 Особливості польового сушіння трав
2.4 Аналіз способів інтенсифікації польового сушіннятрав2.5 Передовий досвід вирощуванняконюшини на сіно по інтенсивній технології
3 КОНСТРУКТИВНА ЧАСТИНА
3.1 Основні проблеми сушіння сіна
3.2 Конструкторська розробка
3.3 Розрахунок елементів конструкції
3.4 Розрахунок оптимального кута нахилу поверхніколектора сонячних установок і його орієнтування щодо сторін світла
4 ОПЕРАЦІЙНА ТЕХНОЛОГІЯ
4.1 Умови роботи        
4.2 Агротехнічні вимоги
4.3 Підготовка сіносховища до роботи
4.4.Розрахунок акумуляторів тепла
4.5 Контроль якості роботи
4.6 Охорона праці та техніка безпеки
5 ОБҐРУНТУВАННЯ СКЛАДУ МЕХАНІЗОВАНОЇ ЛАНКИ
5.1 Складання технологічної карти на вирощуванняконюшини
5.2Побудова графіка використання тракторів
5.3 Побудова графіка використаннясільськогосподарських машин
6 ОХОРОНА ПРАЦІ
6.1 Охорона праці на машинно-тракторному парку
6.2 Безпека праці при заготівлі сіна
6.3 Розрахунок засобів індивідуального захисту     
6.4 Рекомендації по поліпшенню умов праці
7 ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРОЕКТУ
7.1 Розрахунок вартості встановлення будівлі
7.2 Розрахунок економічних показників
8 ОЦІНКА ТЕХНОЛОГІЙ НА КОНКУРЕНТНОЗДАТНІСТЬ
9 ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ

ВСТУП
Сіно – основний грубий корм для скотини узимовий період. Потреба у ньому тваринництва щорічно зростає. Один із основнихспособів збільшення виробництва і підвищення якості сіна – приготування йогометодом активного вентилювання із пров’яленої до вологості 34-45% маси.
Однією із основних умов інтенсифікаціїпольового і лукопасовищного кормо виробництва, підвищення родючості й поліпшенняструктури ґрунтів, вирішення проблеми дефіциту кормового протеїну є зростанняврожайності багаторічних бобових трав та їх сумішок із злаковими, розширенняукісних площ найбільш цінних за поживністю їх видів у кормових, ґрунтозахиснихі польових сівозмінах, створення високопродуктивних культурних сіножатей тапасовищ, підвищення продуктивності природних кормових угідь.
Для забезпечення виконаннянеобхідних робіт по вирощуванні конюшини на сіно, необхідно дотримуватисьсучасних операційних технологій.
Суть сучасних операційнихтехнологій полягає у інтеграції біологічних і хімічних факторів виробництвакормів, підвищенні частки їх у загальному врожаї культур.
Критерієм оцінки операційнихтехнологій є енерго- та ресурсозбереження, економічна ефективність іекологічність. При цьому пріоритет належить насамперед аспекту якості, тобтовирощуванню високобілкових культур і сортів, а також їх сумішок, які можутькраще окупляти затрати; оптимальній структурі посівів кормових культур усівозмінах; кормовим сівозмінам; використанню більш продуктивної техніки;освоєнню науково — обґрунтованої системи удобрення, яка забезпечувала б високувіддачу поживних речовин на основі достовірної інформації про запаси поживнихелементів у ґрунті та умови живлення рослин, на роздрібненому внесенні азотнихдобрив, хімічній меліорації ґрунтів, застосуванні поливу, регуляторів росту,інтегрованого захисту посівів від шкідників, хвороб і бур’янів.
Високу ефективність операційних технологійповинно забезпечувати застосування систем високопродуктивних машин і знарядь,суворе дотримання технологічних вимог проведення механізованих операцій.
Своєчасне і якісне виконаннятехнологічних операцій при використанні біологічних факторів інтенсифікації даєзмогу обмежити застосування хімічних засобів захисту рослин і таким чиномзменшити забруднення ними навколишнього середовища і природи.
Економічність процесу сушінняактивним вентилюванням обумовлюється використанням для випаровування вологитеплоти, яка міститься у атмосферному повітрі. Отже, необхідно прагнути домаксимального використання цієї практично безкоштовної теплоти і тільки увиключних випадках, коли погодні умови не дозволяють заготовлювативисокоякісний корм, сушити пров’ялену траву штучно підігрітим повітрям.
Враховуючи, що в країні в останнійчас стали приділяти багато уваги використанню вторинних ресурсів, дляпідігрівання повітря при досушуванні сіна почали використовувати сонячнуенергію. Зокрема у геліопідігрівачах повітря і акумуляторах тепла. При такійтехнології збільшується інтенсивність висушування пров’яленої трави, значноекономиться витрата електроенергії, за рахунок м’якості процесу забезпечуєтьсявисока якість висушуваного продукту.

1 АНАЛІЗ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІГОСПОДАРСТВА
Господарство Бохоницької сільради,Вінницького району, Вінницької області об’єднує два населених пункти: село Бохоникита село Дачне [1].
Центральна садиба господарства розташована вселі Бохоники, яке знаходиться на віддалі 15 км від районного і обласногоцентру міста Вінниці, у 22 км від Стрижавської РТС, у2 км від шосейної дорогиГнівань Вінниця, у 16 км від Гніванського цукрового заводу [1].
Загальна площа земельгосподарства, що закріплена державним актом, становить 2741,84 га, з них орнихземель 1855,84 га, сіножатей 48,6 га, пасовищ 31,04 га, під садом 108,72 га,під лісом 203,49 га та під водоймищами 22,41 гектари [1].
Напрямок господарюваннягосподарства буряково-зерновий з розвиненим тваринництвом.
Територія господарства розташована упівденно-західному (Вінницькому) агрогрунтовому районі центрального Лісостепу.Район характеризується м’яким кліматом. Середня річна температура повітря 7°С. Кількість опадів характеризується середньою річноюсумою, яка дорівнює 476 мм. Середня річна кількість днів з опадами становить136. найбільша кількість опадів припадає на літній період і дорівнює близько136 мм. Сніговий покрив у районі неглибокий і нестійкий. Найбільш характерніпівденно-східні та південно-західні вітри. Середня тривалість вегетаційногоперіоду 200 днів. Рельєф земельного масиву слабо хвилястий. Через територіюгосподарства протікає річка Південний Буг. Ґрунтові води залягають на глибині5-16 метрів. На території господарства розповсюджені ясно-сірі опідзолені, сіріопідзолені та темно-сірі опідзолені ґрунти, а також опідзолені сильно змиті ілучні глибокі ґрунти. Незначну площу займають лучно-болотні та опідзолені наносніґрунти.
Загальні збори   Ревізійна комісія   Організаційно-управлінськаструктура господарства с. Бохоники– виробничо-територіальна,одноступенева ( рисунок 1.1)./> /> /> /> /> /> /> /> />

Рисунок 1.1 –  Організаційно-управлінська структурагосподарства с.Бохоники Вінницького району
Як бачимо з наведеного рисунку в основному виробництвіє один виробничий підрозділ в рослинництві і два в тваринництві. Є необхідніуправлінські, обслуговуючі і допоміжні підрозділи, які забезпечують роботуосновного виробництва.
Існуюча в господарстві організаційно-управлінськаструктура недосконала, виробничий досвід свідчить, що цехова структуразабезпечує більш ефективне управління, тому можна рекомендувати господарствуперехід на дану структуру.
Ресурсний потенціал тваринництва – це сукупністьнаявних в товаристві виробничих ресурсів (земельні, трудові, матеріальні,матеріально-технічні), тобто це сума ресурсів їх технічної збалансованості. Дляорганізації високопродуктивного і товарного сільськогосподарського виробництвагосподарство має достатній ресурсний потенціал.
Таблиця 1.1 –  Структура земельних угідьНазва угідь Площа, га Структура, % Загальна земельна площа 2741,84 100 Всього с.г. угідь (без присадибних ділянок)  з них: 1934,99 70,6             Рілля 1855,35 67,7             пасовища 31,04 1,1             сінокоси 48,6 1,8 Багаторічні насадження 108,72 4,0 Ліси та лісосмуги 203,49 7,4 Присадибні ділянки працюючих 299,3 10,9 Водоймища 22,41 0,8 Інші угіддя (яри, чагарники, дороги) 172,93 6,3
Як видно з таблиці 1.1 найбільшу площу земельних угідьзаймає рілля 1855,35га, що дає змогу вирощувати всі види сільськогосподарськихкультур і проводити обробіток ґрунту необхідний для їх вирощування.
1.1 Виробнича діяльність у рослинництві
Максимальний вихід продукції з одиниці площі призначному покращенні її якості і одночасному підвищенні родючості ґрунту вгосподарстві досягається на основі впровадження раціональної структури посівнихплощ. Структура посівних площ по роках приведена в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 – Структура посівних площКультура 2000 2001 2002
  Площа, га % Площа, га % Площа, га %
  1 2 3 4 5 6 7
  І. Зернові всього: в тому  числі 951 55,9 929 54,6 936 55
  Озимі зернові з них: 402 23,6 398 23,4 400 23,5
  — озима пшениці 250 21,0 238 20,6 180 20,6
  — озиме жито 12 0,2 12 0,2 10 0,68
  — озимий ячмінь 32 1,9 36 2,1 40 2,35
  Ярі зернові з них: 549 32,3 531 31,2 536 31,5
  — ячмінь 156 92 150 8,8 160 9,4
  — овес 54 32 60 3,5 56 3,2
  — горох 152 8,9 140 8,2 143 8,4
  — гречка 21 1,2 24 1,4 18 1,06
  — просо 46 2,2 48 2,8 42 2,47
  — кукурудза на зерно 120 7,1 110 6,5 120 7,1
  ІІ. Технічні культури 294 17,3 310 18,2 350 17,9
  з них:
  — цукровий буряк 294 17,3 310 18,2 350 17,9
  . ІІІ Кормові культури 425 24,9 430 25,3 435 25,6
  з них:
  — кормовий буряк 42 2,5 46 2,7 40 2,35
  — кукурудза на силос 90 5,3 105 6,5 105 6,2
  — кукурудза на зелений корм 96 5,6 94 4,3 91 5,3
  Однорічні трави
  — на сіно 42 2,5 42 2,5 58 3,41
  — на зелений корм 95 5,6 106 6,2 95 5,6
  Багаторічні трави
  — на сіно 28 1,6 23 1,3 20 1,2
  — на зелений корм 32 1,9 25 1,5 26 1,5
  Озимий ріпак 15 0,9 12 7,1 10 0,58
 
  Картопля 17 0,4 5 2,9 3 0,27
  Овочі 9 0,6 9 0,6 9 0,57
  Всього: 1701 100 1701 100 1701 100 /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
За останні роки структура площ господарства майже незмінилася.
Основна частина площ відводиться під зернові культуриі становить 54-56% всіх орних земель, під технічні культури відводиться 17-19%,а під кормові – 23-25% ріллі. Виходячи з цього можна зробити висновок, що основнийнапрямок спеціалізації господарства зерново-буряковий з розширеним тваринництвом [1].
З усіх культур найбільші площі відводяться під озимупшеницю і цукровий буряк, їх посіви займають відносно 21% і 19% всіх посівнихплощ. Отже озима пшениця і цукровий буряк являються головними культурами, щовирощуються в господарстві. Урожайність та валовий збір культур показано в таблиці1.3.
Таблиця 1.3 – Урожайність та валовий збірсільськогосподарських
культурКультура 2000 2001
Площа,
га
Урожайність,
ц/га
Валовий збір,
ц
Площа,
га
Урожайність,
ц/га
Валовий збір,
ц 1 2 3 4 5 6 7 Озима пшениця 358 43,6 15609 305 43 1505 Озиме жито 12 30,2 3624 12 27,8 333,6 Озимий ячмінь 32 36,4 1164,8 64 38,4 1382,4 Ярий ячмінь 156 40,3 6256,8 150 41,3 6195 Овес 54 32,7 1765,8 60 38,4 2304 Горох 152 28,9 43928 140 34,7 4858 Гречка 21 14,6 306,6 24 18,2 436,8 Просо 46 25,2 459,2 48 25,7 1233,6 Кукурудза на зерно 120 39,4 4728 110 55,2 6072 Цукровий буряк 294 310,5 91287 310 349,1 10822 Кормовий буряк 42 400,1 16804,2 46 362,3 16669,8 Кукурудза на силос 90 312,3 28107 105 346,4 36372 Кукурудза на зелений корм 96 451 43296 74 425,3 31742,2 Однорічні трави — на сіно 42 50,6 2125,6 42 52,4 2200,8

Продовження табл.1.31 2 3 4 5 6 7 — на зелений корм 95 197,2 18734 105 215,3 22606,5 Багаторічні трави — на сіно 28 50,6 1416,8 23 51,8 1191,4 — на зелений корм 32 340 10880 25 352,1 8802,5 Озимий ріпак 15 16 240 12 14,2 170,4 Картопля 7 110 270 5 106,3 531,5 Овочі 9 90 810 9 100 900 Всього 1701 – – 1701 – –
Як видно із таблиці 1.3 урожайність культур і валовийзбір в 2001 році зросли в порівнянні з 2000 роком. Збільшилась урожайність травна сіно, що пов’язано з сприятливими погодними умовами під час збирання врожаю.
1.2 Технічне обслуговування господарства
Господарство в цілому забезпечене новими високооснащеними і високоефективними енергетичними засобами, а такожвисокопродуктивними сільськогосподарськими машинами. Це дає змогу виконувати85-90% всіх технологічних процесів за допомогою машин.
Наявність тракторів, автомобілів, а також їх сумарнапотужність приведена в таблиці 1.4.
Таблиця 1.4 — Наявність енергетичних засобівЕнергетичний засіб Марка Кількість Сумарна потужність 1 2 3 4 Трактори Т-150 3 330 ДТ-75 4 236 Т-74 2 116 Т-70С 3 156 Т-150К 3 366 МТЗ-80/82 6 332 МТЗ-100 7 514,5 ЮМЗ-6Л/6М 9 399 Т-40АМ 2 74 Т-25А 1 18,4 Т-16М 4 60 Автомобілі ГАЗ-53А 5 442,2 ГАЗ-53 2 160,2 ГАЗ-51 1 76,4 ГАЗ-5307 3 265,5 САЗ-3502 4 338,4 САЗ-3507 3 253,8 ЗИЛ-ММЗ-555 4 470,4 КАЗ-608 1 114 ЗИЛ-157К 1 110,4 КАМАЗ-5320 3 462 УАЗ-451М 1 58,9 УАЗ-452Д 1 58,9 ГАЗ-24 2 112,4 МЖ-2715 1 51,6 КАВЗ-651 2 17,7 Комбайни СК-5 2 147,2 СК-5М 4 294,4 КС-6Б 2 220 РКС-6 2 166,2 СПС-4,2 1 55,2 КСК-100 2 163,2 Е-301 1 55,2 Е-280 1 120
Як видно з таблиці 1.4 господарство має достатнюкількість гусеничних і колісних тракторів для виконання всіх технологічнихоперацій в рослинництві і тваринництві, їхня сумарна потужність становить 26019кВт. Даними тракторами відпрацьовано 9237 машино-змін. Виробіток на одинумовний трактор становить 1340 умовних гектарів.
Всі транспорті роботи в господарстві виконуютьсяавтомобілями. Їх середньорічна кількість 35 шт. За 1999 рік даними автомобілямиперевезено 136000 т вантажів. Загальний пробіг всіх машин становить 1460000км,в тому числі з вантажем 1140000км.
Збирання врожаю сільськогосподарських культурпроводиться самохідними комбайнами. Річне завантаження на один зернозбиральнийкомбайн становить 136 га, а на бурякозбиральний 77га.
Господарство забезпечене різними маркамисільськогосподарських машин, що дає змогу механізовано проводити всі операціїпо вирощуванню сільськогосподарських культур.
Перелік існуючих в господарстві машин наведено втаблиці 1.5.
Таблиця 1.5 — Перелік сільськогосподарських машинНазва машин Марка Кількість 1 2 3 Плуги ПЛН-3-35 5 ПЛН-6-35 2 ПЛН-4-35 6 ПЛН-5-35 3 Лущильники ЛДГ-15 2 ЛДГ-5 3 Борони БДТ-7А 3 БДН-3 4 БДТ-3 2 БЗСС-1,0 64 БЗТС-1,0 28 БИГ-3А 12 ЗОР-0,7 40 Котки ЗККШ-6 16 ЗКРГ-1,5 8 СКГ-2 10 КБН-3 6 Культиватори КРН-4,2Б 3 УСМК-5,4В 4 УСМП-5,4Б 4 КРН-5,6 3 КШУ-6Б 4 КПГ-4 2 КОР-4,2 2 ПСА-5,4 3 Зчіпки С-11У 3 СП-11А 4 Сівалки СЗ-3,6А 6 СЗА-3,6 2 СЗТ-3,6 2 ССТ-12А 2 ССТ-12В 2 СУПМ-8 3 Машини для внесення мінеральних добрив РУМ-5 4 РУМ-8 2 РМГ-4Б 3 РЖТ-4 4 Машини для внесення аміаку АБА-0,5М 2 Агрегати для внесення робочої рідини АПУК-12 2 Обприскувачі та обпилювачі ОПШ-15-01 3 ПОМ-630 2 Протруювачі ПС-10А 1 Жатки ЖВН-6 3 ЖВС-6 2 ЖРБ-4,2 2 Косарки КРН-2,1А 4 КС-2,1 6 Граблі ГВН-6А 4 ГВР-6,0 2 Машини для збирання сіна та соломи ПВ-6 2 ППГ-3А 1 Скиртувальні агрегати УСА-10 2 Навантажувачі ПФ-0,5А 2 Гичкозбиральні машини БМ-6Б 4 Снігопад СВУ-2,6А 2 Причепи 1ПТС-2,4 6 2ПТС-4-887 14 ПСЕ-20 3 1ПТС-4 23 Фуражир ФН-1,4 4
Із даних таблиць видно, щогосподарство забезпечене сільськогосподарською технікою в необхідній кількості.

2 АНАЛІЗ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯКОНЮШИНИ НА СІНО
2.1 Загальна характеристика конюшини
Конюшина лучна двохукісна – багаторічнаперехреснозапильна бобова рослина.
У конюшини лучної за морфологічними ібіологічно-господарськими ознаками розрізняють два різко відмінних типи:конюшину одно укісну пізньостиглу, більше поширену в північній частині Росії,та конюшину лучну двохукісну ранньостиглу, яку вирощують на всій територіїУкраїни. Остання дає за рік два, а в сприятливі за зволоженням і теплі роки –три укоси [2].
На Україні площа конюшини лучної становить30-35% посівів багаторічних трав. За даними сортодільниць і передовихгосподарств, при належній агротехніці і достатній вологості ґрунту врожай їїзеленої маси може досягати 500-900 ц/га, або 100-200 ц/га сіна на рік.
Конюшина лучна – вологолюбна слабопосухостійка рослина. Добре росте при вологості ґрунту 70-80%НВ. За ґрунтовоїпосухи різко збільшується загибель рослин протягом вегетаційного періоду тавзимку [3].
Слід зазначити, що конюшина лучна не дужевибаглива до ґрунту, але погано переносить підвищену кислотність: оптимальнавеличина рН 5,5-7. причина в тому, що кисла реакція негативно діє наазотофіксуючі бактерії, внаслідок чого порушується живлення рослин азотом [2].
2.1.2 Місце конюшини у сівозміні
Конюшину розміщують після озимих зернових поугноєному пару, після ярих, після озимих по пару та незасмічених удобренихкартоплі, овочевих, буряків, кукурудзи на силос і зерно. На те саме поле їїможна повертати через 5-6 років. Сама конюшина у сівозміні – добрий попередникдля озимих і технічних культур[2].

2.1.3 Система удобрення
Ґрунти кислі, оглеєні, з вмістом закиснихсполук заліза та алюмінію непридатні під конюшину. Токсична дія алюмінію імарганцю ослаблюється вапнуванням під попередники за два-три роки до сівбиконюшини.
Рослини конюшини найбільш чутливі докислотності у початковій фазі розвитку в рік сівби. У разі відсутності вгосподарстві потрібної кількості вапна його слід внести хоч у невеликих дозах(1-2 т/га) у верхній шар ґрунту перед сівбою покривної культури або навіть підчас сівби конюшини (1-3 ц/га) [2].
Органічні добрива доцільно застосовувати заодин-три роки до сівби в оптимальних дозах, рекомендованих для культур, якіпередують багаторічним травам у сівозміні.
Фосфорні і калійні добрива вносять під озиміпокривні культури із розрахунку Р40-60К40-60, під ярі – Р60-80К60-80.на піщаних, супіщаних і торф’яно-болотних ґрунтах конюшина насамперед потребуєкалію. Молоді рослини найбільше засвоюють фосфор, тому дуже важливо під чассівби внести Р10-15 у вигляді гранульованого суперфосфату абонітрофоски [2].
Для поліпшення азотного живлення конюшини,особливо на полях, де її висівають уперше, насіння обробляють ризоторфіном.
Якщо конюшину на Поліссі використовують на дваукоси, то після кожного з них, а також рано навесні підживлюють N40-80. Підживлення конюшини на корм і насінняфосфорними і калійними добривами (Р40-60К40-60) дає кращірезультати, якщо його проводять восени[2].
На заправлених органічними добривами ґрунтах,а також на ґрунтах із вмістом гумусу 4-6% під конюшину вносити азотні добриване доцільно, як і підживлювати ними.
Найвищий ефект від поверхневого внесення гіпсуспостерігається у перший рік. Тому при тривалому використанні травостоїв гіпстреба застосовувати щороку або через рік у нормі 3-6 ц/га.
Навесні, на початку відростання насінноїконюшини при підживленні травостоїв вносять суміш борних (2 кг/га),молібденових (0,5 кг/га) і магнієвих (40 кг/га) добрив [2].
Встановлено, що на бідних дерново-підзолистихґрунтах, на слабо окультурених чорноземах норму фосфорно-калійних добрив дляпідживлення насінної конюшини у рік сівби після збирання покривної культуриможна збільшувати до 60-90 кг/га.
2.1.4 Обробіток ґрунту
Обробіток ґрунту починають відразу післязбирання попередника. Засмічені однорічними бур’янами поля лущать дисковимизнаряддями (ЛДГ-10А, ЛДГ-15А), а ущільнений ґрунт обробляють дисковими боронами(БДТ-7А, БД-10Б) на глибину 6-8 см. Для знищення багаторічних коренепаростковихбур’янів глибину обробітку важкими дисковими боронами збільшують до 8-12 см іпроводять в один-два сліди [2].
Через 10-15 днів пускають плоско різи (КПШ-5,КПШ-9) на глибину 12-16 см і кільчасто-шпорові котки. У разі сильногозасмічення дводольними бур’янами поле обприскують гербіцидом 2,4-ДА у дозі1,5-2 кг/га діючої речовини або застосовують протиерозійні культиватори КПЭ-3,8А(глибина 10-12 см) в агрегаті з боронами. Наступні обробітки ґрунтукультиваторами КПС-4 в агрегаті із зубовими боронами проводять у міру появибур’янів.
До недавнього часу загальноприйнятим способомосновного обробітку під багаторічні трави в усіх зонах республіки була глибокаполицева оранка. У останні роки з метою ослаблення ерозії ґрунту, заощадженняпалива, мастил, очищення полів від бур’янів рекомендується у Лісостепу та Степубезплужний обробіток ґрунту – розпушування плоско різами-глибокорозпушувачамиКПГ-250А, КПГ-2,2, ПГ-3-100, ГУН-4.
Важливою операцією у безплужній технологіїобробітку ґрунту є щілювання, яке посилює його водопроникність, зменшуєруйнівну дію водної ерозії, сприяє збільшенню запасів вологи. Щілюванняпроводять пізньої осені на глибину 40-50 см щілинорізами ЩН-5-40, ЩП-3-70 абопере обладнаними плоско різами КПГ-250А, КПГ-2,2. Відстань між стрічками щілин5-10 м залежно від рельєфу. Глибоке щілювання на схилах і в парових полях можназдійснювати і чизельним плугом-глибокорозпушувачем ПЧ-4,5. Завдяки цьому заходув південних районах республіки ґрунти додатково нагромаджують 20-50 мм вологи,у Лісостепу та на Поліссі – 40-70.
Спосіб передпосівного обробітку залежить відґрунтово-кліматичних умов та строків сівби[3].
Ранньовесняне розпушування зябу проводятьширокозахватними агрегатами. Перший складається з важких або середніх (першийряд) і посівних борін або рай борінок (другий ряд); другий – з шлейф-борін(перший ряд) і посівних борін чи рай борінок (другий ряд). Розпушення івирівнювання поверхні здійснюється під кутом до напрямку зяблевого обробітку [3].
Передпосівний обробіток проводять на глибинузагортання насіння конюшини культиваторами УСМК-5,4А чи Б в агрегаті із райборінками. Ґрунт під неї має бути розпушений і вирівняний так, щоб висотагребенів не перевищувала 15 мм, а грудочок діаметром понад 20 мм було не більше10% загальної їх кількості.
Під сівбу у пізні строки здійснюють другу, аіноді й третю передпосівну культивацію знаряддями з плоско різальними робочими органамина глибину 4-5 см в агрегаті з рай борінками та шлейфами. Перед сівбою пускаютькільчасто-зубчасті або гладкі котки.
Під післяукісні та післяжнивні посіви відразуза збиранням попередника поле здебільшого обробляють важкими дисковими боронамив один-два сліди на глибину 5-6 см. Ущільнені ґрунти після дискових знарядьрозпушують або обробляють плоско різами КПГ-250А, КПГ-2,2 залежно від стануґрунту на глибину 18-25 см в агрегаті з голчастими боронами БИГ-3А та кільчасто-шпоровимикотками 3ККШ-6А. При цьому не допускають вивертання грудок і висушуванняпосівного шару. Щоб довести верхній шар до дрібногрудочкового стану, післядощів його розпушують голчастими боронами або культиватором КПС-4 в агрегаті злегкими боронами. До передпосівного обробітку ставиться вимога – максимальнозберегти вологу у верхньому шарі ґрунту[2].
2.1.5 Підготовка насіння і сівба
Щоб запобігти ураженню сходів хворобами ішкідниками, за три-чотири тижні до сівби насіння протруюють. Цей захід доцільнопоєднувати з перед посівним збагаченням молібденом – 25-50 г молібденовогокислого амонію або 50-60 г молідбату амонію-натрію на гектарну норму насіння.
Конюшину сіють одночасно з покривною культуроюзерно-трав’яними сівалками. Глибина загортання насіння на зв’язних запливаючихґрунтах 1,5-2 см, на легких – до 3см. Із збільшенням глибини загортання різкознижується його схожість[3].
Під озимі конюшину сіють ранньою весноювпоперек їх рядків, загортаючи насіння на глибину 1-1,5 см. Заглибленнядискових сошників помірне з метою розпушення ґрунту. Засипане у трав’яний ящикнасіння конюшини висівається через анкерні сошники. Для загортання його вагрегаті з сівалкою застосовують посівні борони ЗБП-0,6. Після зерновихдискових сівалок слідом за сівбою озимі боронують у два сліди середніми чи водин слід важкими боронами.
На бідних супіщаних ґрунтах і при сівбі підозимі, просо, кукурудзу та її сумішки з іншими культурами норма висіву конюшинина корм повинна становити 16-20 кг/га. При підсіві під покрив ранніх ярих удобре підготовлений ґрунт висівають на глибину 1,5-2 см, на окультуренихчорноземах оптимальна норма висіву – 14-16 кг/га. У разі нестачі в господарствідостатньої кількості насіння можна обмежитись висівом 10-12 кг/га конюшини усумішці з тимофіївкою (2-3 кг/га насіння).
2.1.6 Догляд за посівами
Обов’язковим агротехнічним заходом для усіхгосподарств повинен стати потоковий метод збирання зернових культур з підсіяноюконюшиною. Слідом за збиранням соломи й післяжнивних решток конюшинупідживлюють фосфорними й калійними добривами. Травостої обробляють середнімиборонами, а при висоті їх 35-45 см підкошують, але не пізніше другої декадисерпня на Поліссі і до початку вересня в Лісостепу та Передкарпатті, щоб доприпинення осінньої вегетації вона встигла відрости і добре розвинутою увійти взиму. Стерню зернових лишають заввишки 10-12 см для затримання снігу [2].
Наступної весни по мерзлому ґрунту конюшинупідживлюють, якщо не зробили цього восени. При першій можливості виїзду в полетравостої обробляють ротаційними мотиками і відразу ж боронують, щоб добре розпушитиверхній шар ґрунту. Рештки стерні, яка виривається при боронуванні, згрібаютьтракторними граблями, вивозять з поля і спалюють. Післяукісне боронуванняпроводять в один-два сліди важкими зубовими або голчастими боронами не пізнішеяк через 4-5 днів після укосу.
Проти конюшинового довгоносика у фазахстеблування та бутонізації посіви обробляють метафосом, карбофосом. Проти одно-та багаторічних бур’янів при з’явленні третього листка у конюшини та у фазікущення зернової покривної культури застосовують гербіциди 2М-4ХМ (2-3 кг/га)при витраті води 200-300 л/га [2].
Найбільший вихід перетравного протеїнуспостерігається при скошуванні травостою конюшини на корм на початку цвітіння.Тому для виготовлення зневоднених кормів штучного сушіння і в зеленому конвеєріскошування доцільно починати на початку бутонізації і закінчувати в періодцвітіння. При використанні конюшини на сіно, сінаж і силос її потрібно косити уфазі повної бутонізації – початку цвітіння.
Насінники збирають в основному двофазнимспособом. Коли 70-80% головок побуріє, насінники косять жатками ЖРБ-4,2,ЖВН-6,2 при висоті зрізу 10-20 см. Для одночасного обмолочування, витирання іочищення насіння комбайн СК-5А “Нива” обладнують пристроєм 54-108А.
При якісному використанні в різні фазирозвитку конюшина – це добра сировина для приготування сіна, сінажу, трав’яноїсічки, брикетів і трав’яного борошна.2.2 Технологіївирощування конюшини на сіно2.2.1 Технологіїзаготівлі розсипного сіна
Розроблено і застосовується декількамеханізованих технологій заготівлі розсипного сіна, які передбачають повне абонеповне ( до вологості не вище 45 %) висушування трави в польових умовах [4].
Найменш досконалою є технологіязаготівлі його з копнуванням. Згідно[5;6] траву скошують, відразуплющать і залишають для прив’ялювання до вологості бобових не нижче 50%, а злакових трав 45%.
Щоб прискорити процесприв’ялювання, траву ворушать, коли вона досягне зазначеної межі вологості, їїзгрібають у валки, в яких трава досушується, завантажують у транспортні засоби,відвозять до місця зберігання й укладають у скирту.
Основним недоліком цієї технології єрозтягування строків заготівлі, а це збільшує імовірність попадання прив’яленоїтрави під опади. Копиці, утворені волокушами або підбирачамикопицеутворювачами, у випадку попадання їх під дощ, легко промокають на значнуглибину. Через це після закінчення дощу й висихання поверхневого шару, копицінеобхідно розкидати для сушіння, причому розкидати їх необхідно і в томувипадку, коли трава в них сушиться повільно. Це призводить до збільшення затратпраці і механічних утрат. Крім того, заготівля розсипного сіна з копнуваннямбагатоопераційна, а відтак трудомістка.
Більш доскональною технологієюзаготівлі сіна є технологія, згідно якої, траву досушують у валках до вологості20-22%, після чого сіно з валків підбирають і доставляють до місця скиртування[5;6].
Підбирання сіна з валків зодночасним завантаженням його в транспортні засоби або копицеутворювач, минаючикопнуванням, дозволяє майже у два рази зменшити затрати праці і на третинузнизити експлуатаційні витрати на кожну тону.
Головним недоліком цієїтехнології, як і попередньої, є те, що вона передбачає повне висушування травив польових умовах, а це пов’язане з значними втратами поживних речовин, якіможуть досягати 35-50% від вмісту їх у траві [7].
Значно зменшити втрати поживнихречовин у порівнянні з технологіями заготівлі сіна польового сушіння дозволяєактивне вентилювання. При заготівлі сіна за цією технологією прив’ялену довологості 45-35% траву забирають з поля і досушують в місцях зберігання наспеціально виготовлених повітророзподільниках, шляхом продування через шартрави атмосферного або підігрітого повітря [5;6].
Скорочення втрат поживних речовин відбуваєтьсяза рахунок зменшення тривалості перебування трави в полі, та механічних втрат.Зв’язане це з тим, що в цьому випадку траву підбирають ще вологою, і втратилистя при цьому набагато менші, ніж при підбиранні сухої трави. Тому активневентилювання особливо ефективне при заготівлі сіна з бобових трав. Згідно даних[7] застосування активного вентилювання підвищує поживність сіна на 20-30%.
Найбільш трудомісткою операцієюзаготівлі сіна з досушуванням активним вентилювання є укладання трави надосушування. Сформований штабель повинен мати рівномірну щільність і однаковувисоту. При недотриманні цього трава висихає не рівномірно, що призводить доутворення осередків цвілі [7].
Необхідно відмітити, що досушування травивентилювання атмосферним повітрям є відносно енергомістким процесом, тому щодля отримання 1 тонни сіна з трави, яка має вологість 35-40%, необхідновитратити біля 120 кВТ. год. електроенергії [5;7]. Крім того, цей процес єефективним при вологості повітря менш ніж 75-70%. Через це добова тривалістьефективного вентилювання в більшості випадків не перевищує 5-8 год. Цеспричиняє збільшення тривалості досушування, а відтак і втрат. Дляінтенсифікації досушування підігрівають повітря перед його нагнітанням вскирту. Відомо, що підвищення його температури на 1°С знижує відносну вологість на 5% і відповіднозбільшує вологовбирну здатність на 0,25 г/м3.
Для підігрівання атмосферногоповітря використовують електрокалорифери, або підігрівачі, які працюють нарідкому палеві ( ВПТ-600, ТАУ-0,75, ВПТ-400 ). Необхідно відмітити, що такийспосіб інтенсифікації досушування є енергомістким, через те, що приводить довитрачання  від 30 до 40 кг. нафтопродуктів на тону сіна [5;6;7].
В останні роки, із метою зниженнязатрат енергії на підігрівання повітря, розроблено ряд пристроїв [5], які перетворюють сонячну енергію в теплову. Це дозволяє суттєвозбільшити продуктивність сушильного обладнання без додаткових затрат енергії,але через низьку надійність і довговічність, ці пристрої поки ще не знайшлиширокого розповсюдження.2.2.2 Технології заготівліпресованого сіна
Заготівля пресованого сіна вважається одним ізпрогресивних способів, який отримав широке розповсюдження в багатьох країнахсвіту. Наприклад, в США об’єм заготівлі такого сіна становить 90%, в Англії,Франції, ФРН – 70-80% [5;6;7].
Існує декілька технологій заготівліпресованого сіна, які передбачають пресування його в тюки або рулони. Кожна зтехнологій включає скошування трави і рівномірне її висушування. при вологості55…45% траву згрібають у валки і досушують до необхідної, в залежності відзастосування тієї чи іншої технології, вологості.
Найбільш розповсюдженими є технології, якіпередбачають висушування трави у валках до вологості 20…22 або 25…30%. Впершому випадку траву з валків підбирають і пресують в тюки або рулони, якіукладають на зберігання. У другому випадку траву пресують в тюки, щільністьяких не перевищує 140 кг/м куб. і залишають в полі на 2…3 дні досушування [4;5;6;7].
Необхідно відмітити, що практикування такихтехнологій не дає добрих результатів. Прив’ялювання трави в полі до низькоївологості призводить до збільшення тривалості заготівлі, а підбирання йпресування трави низької вологості призводить до збільшення механічних втрат,досушування тюків в полі подовжує тривалість збирання і збільшує залежністьйого від погоди.
При досушуванні тюкованого сіна активнимвентилюванням, траву з валків підбирають при вологості 30…35% і пресують зщільністю 100…120 кг/м3 [5].Досушують тюки в закритих переміщеннях ( сіносховищах ) або на відкритих площадках,використовуючи для цього теж обладнання, що і для розсипного сіна. Важливезначення при цьому має порядок формування скирти, тому що при невірномуукладанні тюків повітря проходить між ними і вентилювання не дає ефекту. Сіно втюках зігрівається й пліснявіє [5].
Цікавим є досвід заготівлі пресованого сіна вкоротких тюках довжиною 0,4…0,45 м. Щільність пресування таких тюків неперевищує 135 кг/м3. Тюки укладають на вентиляційну систему невпритул, а насипом. Це скорочує затрати праці на формування скирти.
Недоліком досушування пресованого сіна є те,що вентилюється в основному, зовнішня поверхня тюків. Рух повітря в серединітюка не значний. Через це при досушуванні тюкованого сіна спостерігаютьсявипадки появи цвілі в середині  тюків. Важко також визначити строк закінченнявентилювання штабеля й готовність його для довго тривалого зберігання [5;7].
Останнім часом розповсюдження одержалазаготівля сіна в рулонах з використанням рулонних прес підбирачів з постійною(ПР-Ф-750) і змінною (ПРП-1,6) камерою пресування. Переваги цієї технологіїперед заготівлею сіна в тюках заключають ся в більш повній механізаціїзаготівлі, зниженні затрат праці й собівартості. Рулонні преси простіші законструкцією і менш енергомісткі, ніж поршневі [5]. Стримуючим фактором більшширокого розповсюдження технології заготівлі сіна в рулонах, є низька вологість(17…22%) трави що пресується. Формування рулонів із сировини,вологість якої перевищує вказану межу, призводить до зниження кормової цінностісіна. Пов’язане це з тим, що досушити активним вентилюванням траву спресовану врулони на обладнанні яке використовується для досушування розсипного абоспресованого в тюки сіна є практично неможливим [5].
Заготівля пресованого сіна підвищеноївологості – відносно новий напрямок в кормовиробництві. Суть цього способузаготівлі полягає в тому, що для пригнічення життєдіяльності шкідливихмікроорганізмів, які знаходяться в рослинній масі, вносять хімічні препарати(консерванти). Це запобігає псуванню сіна і забезпечує зниження втрат призаготівлі з 27…30% до 15…20% [7].
Технологія заготівлі сіна підвищеної вологостіз використанням консервантів, включає всі операції, які входять до складузвичайної технології заготівлі пресованого сіна. При цьому їй властиві ряддодаткових операцій, пов’язаних з приготуванням робочого розчину,заправкою агрегату і внесення його в траву. Недоліком технології заготівліхімічно консервованого сіна в рулонах є те, що при підбиранні трави вологістювище ніж 30% дія консервантів може виявитись не надійною [5;7].2.2.3 Заготівля подрібненого сіна
При заготівлі подрібненого сіна створюютьсяможливості повної механізації робіт, починаючи від скошування і до роздаваннякорму тваринам.
Операції по скошуванню трави і її сушінні в поліпри заготівлі подрібненого сіна аналогічні і здійснюються тим же комплексоммашин, що і при заготівлі розсипного або пресованого сіна. Відмінністьзаключається в тому, що прив’ялену траву під час підбирання подрібнюють,завантажують в транспортні засоби і доставляють до місця зберігання абодосушування. В першому випадку траву підбирають при вологості 20…25%, а вдругому – 30…35%.
При підбиранні трави вологістю 20…25% їїподрібнюють на частки довжиною 0,10…0,12 м і закладають в бетонованих сховищах.При цьому сіно ущільнюють, герметизують поліетиленовою плівкою й шаром землі [4;6].
Траншейна технологія заготівлі подрібненогосіна може бути застосована лише для закладання сіна зі злакових трав. Щостосується бобово-злакових і бобових, то втрати листя при підбиранні й подачіподрібненої маси в причепи або кузови автомобілів, є досить високими. Через цеА. М. Древінінкас і інші [4] вважають, що заготівля подрібненого сіна доцільнапри вологості трави 40…45%.
Досушування подрібненої трави здійснюють як навідкритих площадках, так і в сіносховищах сарайного або баштового типів.2.3 Особливостіпольового сушіння трав
З проведеного аналізу видно, що яка б не буларізниця між технологіями заготівлі сіна невід’ємним етапом будь-якої технологіїє сушіння скошених трав в польових умовах. Особливістю цього процесу є нетільки втрата скошеними рослинами вологи, але і поживних речовин.
Спочатку після скошування в рослинахпродовжується нормальний процес обміну речовин. Ряд дослідників [6;8]стверджують, що в цей період втрати поживних речовин практично неспостерігаються або якщо вони є, то незначні, і викликані процесом диханнярослин.
По мірі втрати вологи рослинами нормальнийобмін речовин змінюється голодним обміном. Характерним для цього періоду є те,що розлад органічних речовин має перевагу над їх, синтезом.
При швидкому пров’ялюванні трави втратипоживних речовин за рахунок протікання голодного обміну є відносно невеликими іне перевищують 5% сухої речовини. Але в умовах довготривалого голодного обмінувтрати можуть досягати значно більших розмірів [8].
Голодний обмін у скошених рослин триває доти,поки в результаті водного дефіциту не настануть на зворотні процеси, пов’язаніз відмиранням клітин. Цей процес називають автолізом. Характерним для нього єподальший розпад поживних речовин під дією ферментів. Найбільші втрати сухоїречовини в період автолізу спостерігаються при вологості трави рівній 60…35% [8].
Із збільшенням тривалості сушіння скошеноїтрави зростає ймовірність попадання її під дощ. Зволоження прив’ялених рослинопадами спричиняє значні втрати поживних речовин від вимивання.
М. Дж. Неш [6] відмічає, що дощ згубно впливаєна якість сіна, збільшуючи всі види втрат. Випадання 20 мм дощу спричиняєвтрату 20…25% вихідної сухої речовини.
Змочування прив’яленої трави росою або дощемстворює сприятливі умови для розвитку на рослинах різних мікроорганізмів, якіпопадають на траву із повітря і ґрунту. Діяльність таких мікроорганізмів. якгнильні бактерії, цвілі знижують поживність сіна і сприяють накопиченню в кормітоксичних речовин [5].
Отже, польове сушіння скошених травсупроводжується втратами поживних речовин за рахунок біохімічних процесів,розвитку мікроорганізмів, вимивання опадами. Причому розміри усіх втратзростають із збільшенням тривалості сушіння. Знизити їх можливо шляхомінтенсифікації цього процесу.2.4 Аналізспособів інтенсифікації польового сушіння трав
Для скорочення тривалості польового сушіннятрав, а відтак витрат поживних речовин при заготівлі сіна, розроблено рядспособів інтенсифікації процесу, які можливо розділити на п’ять груп: хімічні,термічні, електричні, механічні та комбіновані. Розроблені способи базуються натаких принципах: зменшення енергії зв’язку вологи із клітинами рослин; створенісприятливих умов виходу вологи з рослин; ефективного використання сонячноготепла і волого поглинаючої здатності повітря. З вказаних способів прискореннясушіння трав в теперішній час найбільшого розповсюдження отримали наступніспособи: плющення, кондиціювання, ворушіння та перевертання скошених трав.
Через те, що інші способи є доситьенергомісткими, можуть спричинити токсичну дію на тварин, зменшують наступнупродуктивність сінокосів. Відомо, що по мірі насичення повітря парою, йогоздатність до поглинання вологи знижується. Тому прискорення сушіння можнадосягти в тому випадку, коли трава легко продувається. Покращити аераціюповітря в скошеній траві можливо шляхом її ворушіння та перевертання. Унаслідокцього щільність її укладання зменшується, і вона, провітрюючись, інтенсивно віддаєвологу. Крім того, недостатньо підсушені рослини переміщуються з нижніх шарів вверхні, що підвищує рівномірність сушіння.
За даними багатьох авторів [4;]ворушіння та перевертання скошеної трави є ефективним способом інтенсифікаціїсушіння, який дозволяє значно прискорити цей процес.
М. Дж. Неш [6] зазначає, що в умовах багатьохкраїн Західної Європи інтенсивність випаровування вологи з не ворушеної травискладає 0,5…1,0% за годину. Однак якщо траву періодично ворушити або, щобповітря надходило до нижніх шарів, то швидкість сушіння збільшується до 2% загодину.
Особливо важливого значення ворушіння скошенихтрав набуває в зонах з вологим кліматом або при нестійких погодних умовах, томущо в цьому випадку основні втрати поживних речовин відбувається через випаданняопадів, а також тривале сушіння трави в полі [5].
2.5 Передовийдосвід вирощування конюшини на сіно по інтенсивнійтехнології
 
Ефективним напрямком в підвищенні урожайностісіна являється втілення інтенсивної технології вирощування. Дана технологіябазується на використанні високоврожайних, стійких до вилягання сортів іпередбачає чітке дотримування строків сівби та норми висіву, рівномірневнесення добрив і хімікатів, догляд за рослинами в період вегетаціївикористовується по технологічним коліям для меншого ущільнення ґрунту. Взв’язку з цим, інтенсивна технологія представляє собою великий інтерес для їїбільш широкого втілення у виробництво на Україні.

3 КОНСТРУКТИВНА ЧАСТИНА
3.1 Основні проблеми сушіння сіна
Одним із найбільш розповсюдженихспособів консервування трав є природне сушіння скошеної сировини на полі. Цедешевий спосіб консервування, який не потребує додаткових енерговитрат. Однакйого успішне застосування повністю залежить від стану погоди. У випадку частихдощів у період сінокосу збільшується час сушіння скошеної трави, що частопризводить до псування корму. Зростають при цьому і затрати праці. Дляотримання високоякісного сіна необхідно скоротити перебування скошеної трави на полі [5].
В умовах нашої країни для отриманнясіна кондиційної вологості скошену траву на полі необхідно сушити протягом 4-6діб при умові, що за цей час не буде дощів. Однак такий довгий період хорошапогода під час сінокосу буває рідко. Звичайно скошена трава під часпров’ялювання неодноразово потрапляє під дощ, що призводить до значних втратпоживних речовин, які іноді досягають 50%[3].
Зменшити ці втрати можна,скорочуючи строк пров’ялювання скошеної трави в полі або зовсім відмовившисьвід пров’ялювання. У останньому випадку втрати зводяться до мінімуму. Зібрану зполя свіжоскошену траву необхідно сушити негайно, так як вона швидко самонагрівається і псується. Для цих цілей звичайно застосовують високотемпературніпневмобарабанні сушили, де сушіння частинок подрібненої трави продовжується протягомдекількох хвилин. Володіючи багатьма перевагами, такий спосіб сушіння має і ряднедоліків: висока вартість сушильного обладнання, процес сушіння енергоємний,порівняно невелика продуктивність сушилок. У даний час, коли питання економіїенергетичних ресурсів знаходиться у центрі уваги і ведеться інтенсивний пошукшляхів зниження енерговитрат, така технологія консервування кормів із трав можемати обмежене застосування. Відповідно, основна частина сіна повинназаготовлятися із пров’ялюванням трави. Відомо, що у перші 2-3 добипров’ялювання трави у полі волога із неї випаровується інтенсивно (вологістьсвіжоскошеної трави може зменшитися до 40-45%). Така пров’ялена трава володієпевною пластичністю і при підбиранні механізмами різних типів її втрати ще невеликі.Але трави з вологістю 40-45% непридатна для тривалого зберігання. Її необхідноскласти у скирту або штабель; під навіс або в сарай і досушити до кондиційноївологості (17%), продуваючи крізь шар атмосферне або підігріте повітря. Такатехнологія заготівлі сіна з досушуванням активним вентилюванням в останній часотримує все більше розповсюдження. Найбільша інтенсивність висушування сінадосягається при активному вентилюванні його підігрітим повітрям, але при цьомудля його підігрівання витрачається значно більша кількість електроенергії аборідкого палива [5].
Процес сушіння пров’яленої травиактивним вентилюванням в основному залежить від кліматичних умов у періодзаготівлі корму, початкової вологості сировини, яка закладається на сушіння,продуктивності вентиляційних установок, конструкції повітророзподільних систем,технології заготівлі сіна і ряду інших факторів [7].
Активне вентилювання дозволяєдосушувати сіно з вологістю 25-35%, запобігти втраті листя у бобових трав. Але,якщо сіно у незавершеній скирті потрапило під дощ, поживна цінність його різкознижується, можливий розвиток плісняви. Тому на Поліссі України відсутністьнавісів і сіносховищ стримує широке впровадження у сільськогосподарськевиробництво технології досушування сіна методом активного вентилювання.Проведені в НИИСХ Нечорноземної зони України досліди показали, що застосуваннянавісів і сіносховищ дозволяє підвищити поживну цінність сіна на 20-25%, упорівнянні із сіном висушеним вентилюванням на відкритих площадках.
Досушування сіна у сіносховищах[9] здійснюється за допомогою вентиляційних агрегатів УВС-10 або УВС-16 (2,рис.3.1) методом активного вентилювання зовнішнім повітрям (рис.3.1).
/>
1 – сіносховище; 2 – вентиляційнаустановка УВС-10.
Рис.3.1 – Схема сіносховища дляактивного вентилювання сіна.
Пристрій УВС-10 являє собоютрьохсекційний металічний канал постійного перерізу, обладнаний для подачіповітря відцентровим вентилятором серії ВЦ4-70 №10. довжина каналу 10 м.Відповідно, його можна використовувати у сіносховищах шириною не більше 12 мабо для сушіння пров’яленої трави у скиртах. Передня частина першої секціїобшита металічним листом. У задній частині останньої секції змонтованийспеціальний шарнірно-важільний механізм, який призначений для піднімання іопускання каналу при переведенні його у робоче положення або в положеннявидалення із скирти. У останньому випадку канал опускається, що полегшує йоговидалення із шару сухого сіна [5].
Пристрій УВС-16 складається із 5секцій по 3,2 метри довжиною кожна. Конструктивно секція виконана у виглядікаркасу, який утворює канал і шарнірно закріплений на рамі. Для підніманнясекції у робоче положення і опускання її при видаленні пристрою із скиртислужать спеціальні повзуни, які монтуються на корпусі і за допомогою важільногомеханізму з’єднані з рамою. До першої секції приєднується повітронепроникначастина з фланцем у торцьовій частині, на яку надягається брезентовий рукав,який з’єднує вентилятор із повітророзподільним каналом [5].
У комплект пристрою входитьмодернізований осьовий вентилятор 06-290-11. Пускова апаратура і вентиляторзмонтовані на окремій рамі.
Для підігрівання повітрявентиляційні пристрої обладнані електрокалориферами СФОА-25 [5].
Також для підігрівання повітрявикористовують електричні або рідинно паливні калорифери-повітропідігрівачі. Ізелектрокалориферів у сільськогосподарському виробництві для підігрівання повітрянайбільш широко застосовують калорифери типу СФОЦ і СФОО.
Із рідинно паливних калориферівнайбільше розповсюдження при сушінні сільськогосподарських продуктів отрималиповітропідігрівачі типу ТГ, ТАУ, ТГП і інші. Електрокалорифери мають малупродуктивність вентиляторів. Найбільш продуктивні із них здатні висушитиштабель сіна масою 3-5 тонн [5].
Електрокалорифери зручні узастосуванні для сушіння пров’яленої трави підігрітим повітрям. Упротипожежному відношенні вони більш безпечні, ніж повітропідігрівачі, якіпрацюють на рідкому паливі, їх керування легше автоматизувати. Однак високавстановлена електрична потужність обмежує їх широке застосування внаслідокнедостатньої потужності сільських електромереж [5].
Сіно заготовляють у літні місяці,коли інтенсивність сонячної радіації найвища. Більш за все в цей період буває ісонячних днів. Так як при сушінні пров’яленої трави підігрів повітря, якеподається в її шар складає 2…10°С, то дляцієї мети можна використовувати сонячну енергію, встановивши спеціальні колектори.
У даний час існує багато проектівколекторів сонячної енергії для підігрівання води і повітря. Для сушінняпров’яленої трави застосовують в основному колектори для підігріву повітря.Колектори можуть бути розкладними і стаціонарними. Перші після закінченнясушіння демонтують і складають до наступного сезону. На рис. 3.2 зображенаконструкція такого колектора.
/>
1 – енергопоглинаюча оболонка; 2 –прозора оболонка.
          Рис. 3.2 – Переноснийсонячний колектор.
Він являє собою рукав довжиною25-50 м і діаметром 700 мм, виготовлений із чорної поліетиленової плівки. Приподачі в рукав повітря під тиском 100-600Па він роздувається і набуваєциліндричної форми. Цей рукав розміщують в оболонку, виготовлену із прозороїполіетиленової плівки. Її діаметр 800 мм. Для придавання оболонці необхідноїформи у внутрішньому рукаві є спеціальні отвори, через які частина повітряпотрапляє у простір між рукавом і оболонкою, роздуваючи її [5].
Колектор такої конструкціїдоцільно застосовувати тільки в тому випадку, коли можна обмежитися незначнимпідігріванням технологічного повітря.
Більш перспективною дляпідігрівання повітря, яке подається у сіносушарку, є конструкція стаціонарногосонячного колектора, який розташовують на стіні і покрівлі сіносховища.Поперечний переріз такого колектора зображено на рис.3.3. Він складається ізпрозорої для сонячних променів покрівлі 1 ( скло, поліетиленова плівка );покрівлі, яка поглинає сонячну енергію 2; шару теплоізоляції 3. повітря, якеподається у сіносушарку, проходить крізь простір 4 між прозорою і поглинаючоюсонячну енергію покрівлями.
/>
1 – прозора поверхня; 2 –енергопоглинаюча поверхня; 3 – теплоізоляція; 4 – канал для продування повітря.
Рис. 3.3 – Плоский сонячнийколектор.
У якості поглинаючої сонячнуенергію покрівлі можна застосовувати пофарбоване у чорний колір листове залізо,чорну поліетиленову плівку або інші аналогічні матеріали [5].
Також у якості підігрівачівповітря часто стали застосовувати акумулятори тепла різних конструкцій [5;6].
Пристрої, які випускаютьсяпромисловістю для вентилювання матеріалоємні, нетехнологічні. Тому піднавісами, у сіносховищах можна застосовувати складні секційні повітропроводи,виготовлені із дерева, довжиною по 2 метри, які мають у перерізі формутрикутника з висотою 1,9 м і основою 1,6 м.
Повітропроводи розставляютьпаралельно, через 1 метр на довжину 18-20 метрів. Від вентиляторівповітропровід ущільнюють брезентом, плівкою на 0,5 метра довжини. Відстаньвентиляторів від повітропроводів – 3 метри. Вентилятори необхідно встановлюватипід навісами, з метою запобігання зволоження сіна при вентилюванні в періодидощів і високої вологості повітря [5].
На досушування укладають цільнерозсипне або подрібнене сіно, трав’яну різку з вологістю 30-35%, пресоване сіноз вологістю не вище 27-30%.
Перерви у вентилюванні сіна недопускаються більше 5-6 год., щоб запобігти самонагріванню сіна. Нагріваннямаси вище 40-45°С небажано, так як знижує перетравністьпоживних речовин, утворюється пліснява[5].
Враховуючи, що в країніприділяється багато уваги використанню вторинних енергоресурсів, у останній часдля підігрівання повітря почали використовувати сонячну енергію. При такійтехнології збільшується інтенсивність висушування, значно економиться витратаелектроенергії, за рахунок м’якості процесу забезпечується висока якістьвисушуваного продукту.
У останній час розроблено рядтипових і економічно ефективних індивідуальних проектів будівель і споруд длясушіння сіна і його зберігання.
3.2 Конструкторська розробка
Існує велика кількість пристроїв і споруд длязаготівлі, сушіння і досушування сільськогосподарських кормів[10;11;12;13;14;15;16;17;18].
У даному дипломному проекті розглядалися деякі основнітипи пристроїв для підігрівання повітря. Я пропоную ще один варіант такихпідігрівачів. У якості підігрівача я пропоную використати пофарбований у чорнийколір шифер під прозорою плівкою, а також гранітне каміння, покрите прозороюполіетиленовою плівкою.
Сонячне проміння притягуєтьсятемною поверхнею, проникає крізь прозору плівку і нагріває або акумулюється уданій поверхні, яка в свою чергу, віддаючи отримане тепло (енергію сонця),підігріває повітря, яке знаходиться між поверхнею і плівкою. Потім за допомогоюосьового вентилятора підігріте повітря забирається і подається у сіносховищедля досушування сіна. Цей метод сушіння сіна активним вентилюванням дозволяєзбільшити процес досушування на 6-7 год., що значно скорочує термін процесусушіння.
Самі підігрівачі повітря євідносно дешевими і простими за конструкцією. При використанні чорного шиферу вякості підігрівача повітря шифер на навісі вздовж сіносховища над приводнимистанціями вентиляторів фарбують у чорний колір. Над ним на відстані 15-20 см натягуєтьсяпрозора плівка, для запобігання втрат нагрітого повітря. Також плівкоюобтягується і бічна поверхня навісу.
При використанні гранітногокаміння як акумулятора тепла для підігрівання повітря його укладають на купувисотою до 1 метра, а зверху покривають натягнутою на відстані 50-80 см відкаміння плівкою. За день каміння нагрівається і виділяє багато тепла, якепідігріває повітря. Повітря вентилятором подається до сіносховища надосушування сіна. Час сушіння сіна при використанні таких підігрівачів повітрястановить 16-20 год. на добу. Це дозволяє зменшити тривалість сушіння активнимвентилюванням у 1,5-2 рази у порівнянні з досушуванням сіна активнимвентилюванням без підігріву повітря, що є необхідним для зменшення втратпоживних речовин корму. Процес сушіння холодним повітрям сильно затягується інавіть при сприятливих погодних умовах складає, як правило, не менше 150 год…Сушіння сіна більше 10 днів веде до значного зниження якості корму, розвиткуплісняви. Тому застосування геліопідігрівачів повітря і акумуляторів тепла присушінні сіна активним вентилюванням набагато зменшує строк сушіння, а отжезапобігає втратам поживності корму.
3.3 Розрахунок елементівконструкції
Вихідні дані для розрахунку:
–          призначення споруди –прискорене досушування сіна з використанням сонячної енергії і активноговентилювання;
–          режим роботи – сезонний зтравня по жовтень;
–          район побудови – зонаПолісся, Лісостепу, Степу;
–          кліматичні умови –швидкісний напір повітря 35 кгс/м2, зона вологості нормальна,снігове навантаження не враховується внаслідок сезонності використання споруди;
–          основніархітектурно-будівельні рішення – пролітні конструкції, двохшарнірна рама, увигляді циліндричної арки з вертикальними стійками, проліт рами 4 м, висотаспоруди у коньку 4,5 м, шаг пролітних конструкцій 2 м. Споруда складається ізстаціонарної частини (машинне відділення) і трансформуємої. Довжинастаціонарної частини 6 м, довжина трансформуємої – 16 м.
Розрахуємо навантаження, які діють наконструкцію. На конструкцію діють власна вага конструкції і вітровенавантаження.
Допустимі навантаження наконструкцію зображені у таблиці 3.1.
Таблиця 3.1 – Допустимінавантаження на конструкції№ п/п Назва навантаження
Нормативне навантаження, кг/м2 Коефіцієнт переведення 1 Власна вага конструкції в тому числі плівкової загорожі 17 1,1 2 Вітрове навантаження 35 1,2
Зобразимо діючі навантаження нарисунку, проведемо розрахунки і побудуємо епюри.
/>
q1=2(35·0,8·1,2)=67,2.Приймаємо q1=67 кгс/м.
q2=2(35·0,7·1,2)=58,8.Приймаємо q2=59 кгс/м.
q3=2(-35·1,2·1,2)=-100,8.Приймаємо q3=101 кгс/м.
q4=2(-35·0,4·1,2)=-33,6.Приймаємо q4=-34 кгс/м.
q5=2(-35·0,53·1,2)=-45кгс/м.
За даними розрахунків побудуємоепюру навантажень:
/>
Із епюри видно, що власна вагаконструкції намагається притиснути конструкцію до поверхні землі, а вітровенавантаження намагається підняти конструкцію від поверхні ґрунту. Отже намнеобхідно намагатися підбирати такі конструкції, які б мали найменшу парусністьі були б найбільш стійкі до дії вітрового навантаження.
3.4 Розрахунок оптимального кутанахилу поверхні колектора
сонячних установок і йогоорієнтування щодо сторін світла
Для створення сонячних установок зоптимальними параметрами необхідні дані про зміну інтенсивності сонячноговипромінювання на їхню поверхню в залежності від часу й орієнтації установок.
При розв’язанні цієї задачідоцільно скористатися роботами [25,26], у яких викладений окремий випадокрозрахунку інтенсивності сонячного випромінювання на горизонтальну площину чиплощину, спрямовану на південь, у залежності від часу. Однак для розрахункуоптимальних параметрів конкретної сонячної установки, складеної з декількохпо-різному спрямованих площин, необхідно мати загальний випадок рішення погодинному підрахунку інтенсивності сонячного випромінювання.
Повна інтенсивність випромінюванняна похилу площину є функцією трьох величин
/>                                              (3.1) 
де /> –повна інтенсивність випромінювання на похилу площину, Вт/м2;
/> – інтенсивність прямого випромінювання, Вт/м2;
/> – інтенсивність розсіяного (дифузного)випромінювання, Вт/м2;
/> – інтенсивність відбитого випромінювання,Вт/м2.
Інтенсивність прямоговипромінювання на похилу площину знаходимо згідно формулі (3.1):
/>                                              (3.2) 
де /> –інтенсивність прямого випромінювання на поверхні землі, Вт/м2 ;
/> – кут падіння прямого сонячного випромінювання,вимірюваний між напрямком випромінювання і нормаллю до поверхні колектора,град ;
/> – зенітний кут, тобто кут між напрямком насонце і вертикаллю, град (рис. 3.4).
/>
Рис. 3.4 – Сонячні і поверхневікути для похилої поверхні: />-кут нахилу площини; /> – кут падінняпрямого сонячного випромінювання; /> -зенітний кут; /> – азимутальнийкут площини; 1 — горизонтальна площина; 2 — похила площина; 3 — нормаль допохилої площини.
Зенітний кут визначається поформулі (3.3):
/>                       (3.3) 
де /> -широта місцевості, град;
/> – відмінювання, тобто кутове положення сонцящодо площини земного екватора, град;
/> – годинний кут, дорівнює нулю в сонячнийполудень, град.
Приблизно величину відмінюванняможна визначити по формулі (3.4):
/>                                     (3.4) 
де /> -порядковий номер дня року.
Кут /> можнаобчислити по формулі (3.3):
/>                              (3.5) 
де /> -сонячний час;
/>                                           (3.6) 
де />-декретний час, год.;
/>                                               (3.7) 
де /> -всесвітній час, год.;
/> – номер годинного пояса,(дорівнює цілому числу годин);
/> – географічна довгота місцевості, виражена в одиницях часу і прийнята позитивноюдо сходу від Гринвіча, год..
Кут падіння прямого сонячноговипромінювання можна обчислити по формулі (3.2):
/>
де /> -азимутальний кут площини, тобто відхилення нормалі площини від місцевогомеридіана (у південному напрямку відхилення до сходу вважається позитивним, дозаходу — негативним), град (рис. 3.4).
При підрахунку інтенсивностірозсіяного випромінювання будемо вважати, що його розподіл по поверхні землірівномірний. Тоді величина інтенсивності випромінювання, що падає на похилуповерхню, буде залежати тільки від того, яка частина небозводу протистоїтьплощині [25]:
/>                                (3.9) 
де /> -інтенсивність розсіяного випромінювання на поверхні землі, Вт/м2;
/> – кут між розглянутою площиною ігоризонтальною поверхнею, град (рис. 3.4).
Інтенсивність відбитоговипромінювання залежить від відбивної здатності поверхні. Будемо вважати, щовідбивання від землі і предметів, що знаходяться на ній, розподіленорівномірно. Тоді відбита складова інтенсивності випромінювання похилої площинибуде залежати від того, яка частина протистоїть землі і яка кількістьвипромінювання вона поглинає [25]:
/>                    (3.10)         
де /> -відбивна здатність.
Виходячи з даних розуміньвизначаємо повну інтенсивність випромінювання на похилу поверхню з наступногорівняння:
/>
При використанні сонячнихустановок для сушіння сіна певний інтерес представляють установки двох типів.До першого типу відносяться установки, складені з декількох робочих поверхонь,розташованих симетрично (сіносховище з двосхилим дахом і вентиляторами,розташованими по обидва боки сараю). До другого типу відносяться сонячніустановки, складені з однієї робочої поверхні (сіносховище з односхилим дахом івентиляторами. розташованими тільки з однієї сторони).
Проведемо спочатку розрахунок дляустановок першого типу. Для наочності допустимо, що установки мають чотириробочі площини, розташовані симетрично, по двох площини на кожнім схилі.Нескладно переконатися, що їхній азимутальний кут дорівнює:
/>.                                         (3.12а)       
Для інших поверхонь:
/>                                 (3.12б)       
Знайдемо оптимальний азимутальнийкут, при якому установка одержить найбільшу кількість енергії випромінювання.Повна інтенсивність випромінювання, одержуваного сонячною установкою, складеноїз чотирьох поверхонь:
/>                                                     (3.13)         
де /> -повна інтенсивність випромінювання, одержуваного кожною поверхнею йобумовленого з виразу (3.11) і ін., Вт/м ;
/> – інтенсивність випромінювання, щоприходиться на установку, Вт/м2.
Для того щоб одержати оптимальнезначення азимутального кута, першу частинну похідну рівняння (3.13) прирівнюємодо нуля [27]:
/>                                                         (3.14)         
Відзначимо, що для одержанняоптимального азимутального кута досить розглянути два випадки орієнтування сонячнихустановок відповідно до рівностей (3.12а) і (3.12б).
Вирішуючи рівняння (3.14)разом з (3.11), одержуємо:
/>                                                         (3.15)         
Це означає, що сонячна установка,робочі поверхні якої розташовані симетрично, може бути орієнтована відносноїземної поверхні довільним чином. Однак симетричні сонячні установки, якправило, мають також симетрично розташовані вентилятори для подачі сушильногоагента з колектора в штабель сіна, що висушується. Для того щоб сушильнийагент, який подається кожним з вентиляторів, мав однакові параметри, доцільносонячну установку орієнтувати в напрямку південь-північ.
Тоді
/>.                                              (3.16)         
Для розрахунку оптимального кутанахилу робочих поверхонь прирівнюємо до нуля частинну похідну по:
/>.                                              (3.17)         
Вирішуючи рівняння (3.16) разом з(3.11) і (3.12), одержуємо:
/>        (3.18)         
де /> -сонячний час, при якому сонячна установка одержує найбільшу кількість енергії,град;
/> – відношення інтенсивності прямого ірозсіяного випромінювань.
Розрахунок сонячних установокдругого типу проводиться аналогічно. Розрахуємо оптимальний азимутальний кут.Вирішуючи рівняння (3.14), у якому />, разомз (3.11), одержуємо:
/>.               (3.19)         
Визначаємо оптимальний кут нахилу:
/>.                              (3.20)         
Для практичного застосуваннярівняння (3.11), (3.16), (3.19), (3.20) виявляться досить складними, тому дляїхнього спрощення введемо безрозмірну величину />:
/>.                                                        (3.21)         
Тоді для сонячних установокпершого типу після підстановки у формулу конкретних астрономічних даних одержимо:
/>.            (3.22)         
Для сонячних установок другоготипу:
/>.                             (3.23)         
Відповідно до графіка (рис. 3.5)розподілу інтенсивності сонячного випромінювання протягом дня максимум йогосумарної кількості для нашої республіки в червні місяці приходиться на 12/> год. 10 хв. (годинний кут />25°). Підставивши цезначення у формули (3.18) і (3.20) для сонячних установок першого типу,одержимо оптимальне значення кута />.
Для сонячних установок другоготипу />.
/>
Рис. 3.5 – Розподіл інтенсивностісонячного випромінювання в залежності від сонячного часу
Для інженерних розрахунків сонячнихустановок на рис. 3.6 приведені дані про величину сприйманої енергії сонячнимиустановками I і П типу при оптимальній орієнтації робочих поверхонь іконтрольною установкою з горизонтальним розташуванням.
Для визначення сумарної кількостіенергії сонячного випромінювання (прямого, розсіяного і відбитого) наоптимально зорієнтовану похилу площину доцільно використовувати рівняння (3.2,З.3), що апроксимують криву 1, приведену на рис. 3.7:
/>.                                                        (3.24)         
/>
Рис. 3.6 – Зміна інтенсивностісонячного випромінювання, що приходиться на площині сонячної установкизорієнтовані по-різному: 1-контрольна установка з горизонтальною робочоюповерхнею; 2-сонячна установка з робочою поверхнею, орієнтованої на південь;3-сонячна установка з робочими поверхнями, орієнтованими на схід і захід.
/>
Рис.6.7 – Зміна інтенсивностісонячного випромінювання протягом дня на горизонтальну площину: 1-статичнакрива (по багаторічним актинометричним даним); 2-теоретичнакрива.
Тоді, вирішуючи рівняння (3.21)разом з (3.24), одержимо:
/>                                                        (3.25)         
де />.
При використанні сонячнихколекторів для підігріву повітря в процесі сушіння сіна оптимальна їхняорієнтація і нахил робочих поверхонь повинні бути визначені в залежності відінсоляції, висоти сонця і годинного кута.
З погляду геліотехнікиоптимальними є сонячні установки, виготовлені з однією робочою поверхнею. Прицьому азимутальний кут />, тобто сонячнаустановка повинна бути орієнтована на південь. Оптимальний кут її нахилу />.
При застосуванні сонячнихустановок, виготовлених з декількома робочими поверхнями, розташованимисиметрично, останні доцільно орієнтувати на схід-захід при оптимальному кутіїхнього нахилу до />.
При сушінні до кондиційноївологості
/>
 – енергія, яка одержується з навколишньогосередовища чи яка віддається йому кДж;
При сушінні до рівноважної вологості
/>
При сушінні до кондиційноївологості
/>.
Питомі витрати енергії навипаровування 1 кг води, кДж/кг:
— енергія, що витрачається впроцесі випаровування
/>,
— енергія штучних джерел
/>,
— енергія навколишнього середовища
/>.
Застосувавши ці формули,визначили, як використовується енергія, одержувана з обох джерел у процесісушіння. Отримані результати в процентному вираженні представлені на мал.3.8.
/>
Рис.3.8 – Використання енергіїштучних джерел і навколишнього середовища в залежності від величини підігрівуповітря і відносної вологості зерна />:/> – енергія в %-номувідношенні від />; /> – величина підігрівуповітря, град/>, />, />, />,/> – відноснавологість сіна, дол. од..
Кількість енергії навколишньогосередовища, яка використовується в процесі сушіння, залежить від величинипідігріву повітря і вологості сіна. В умовах Литовської республіки при середніхпараметрах повітря /> самимекономічним режимом є сушіння без підігріву повітря. У цьому випадку процеспроходить по першому варіанту. Величина раціонального підігріву повітря зростаєз підвищенням вологості сіна: при вологості сіна /> температуруповітря без втрати енергії на підігрів навколишнього середовища можна підвищитина 2,5°, при /> – на 5°, при /> – на 8° і т.д. (в межахпідігріву />).
Отримані дані показують, що присередніх кліматичних умовах Литовської республіки потужність, затрачувану насушіння сіна, краще використовувати для збільшення питомої подачі повітря, ніждля збільшення його підігріву.
Запропонований спосіб розрахункудозволяє визначити тривалість і раціональні режими сушіння в залежності відпараметрів повітря, що продувається, його питомої подачі і початкової вологостісіна.
Виходячи з величини мінімальноївитрати енергії на сушіння, величину підігріву необхідно погоджувати зпочатковою вологістю сіна. Установлено, що при вологості /> повітря доцільнопідігрівати на 2,5°С, при /> – на5°, при /> – на 8°С и т.д..
При сушінні сіна в середніхкліматичних умовах Литовської республіки і />уперіод збирання завжди доцільніше збільшувати питому подачу повітря, чимступінь його підігріву.

4 ОПЕРАЦІЙНА ТЕХНОЛОГІЯ
4.1 Умови роботи
Операція досушування сіна активнимвентилюванням проводиться у слідуючи умовах:
–   площа сіносховища F=450 м2;
–   розміри сіносховища B´L=18´25м;
–   щільність сіна r=50 кг/м3;
–   об’єм сіносховища V=250 т;
–   подача повітря 1700-1800 м3/год.
4.2 Агротехнічні вимоги
Сіно досушують активним вентилюванням задопомогою вентиляційних агрегатів УВС-10 або УВС-16.
На сушіння активним вентилюваннямзакладають пров’ялену траву у розсипному вигляді і організовують роботу так,щоб закінчити за 6-10 днів.
На досушування пров’ялену травузакладають у сіносховище при її вологості 30-35%.
Перші дві доби вентилюванняведеться неперервно, незалежно від погоди. Це пояснюється тим, що у пров’яленійдо 30-35-ної вологості траві виділяється значна кількість біологічної теплоти,яка, підігріваючи повітря, яке проходить крізь неї, сприяє її сушінню. Унаступні дні вентилятори включають в залежності від конкретних метеорологічнихумов місцевості [5].
Вологість сіна, придатного додовготривалого зберігання, не повинна перевищувати 17%. Такій вологості сінавідповідає рівноважна відносна вологість повітря, рівна 67%.
Вентилятори виключаються у той час доби, коливідносна вологість повітря перевищує 86-89%.
Звичайно вентилятори включаютьчерез 2 год. після сходу сонця і виключають через 8 год. після його заходу.
Температура сіна у штабелі неповинна перевищувати 40°С. При перевищеннітемператури сіно необхідно охолодити. Для цього сіно продувають протягом 1год… При тривалій поганій погоді вентилятори для охолодження сіна вдень включаютьчерез кожні 5 год. на 1 год. роботи[5].
4.3 Підготовка сіносховища дороботи
Успішна робота завантажувальних пристроїв івентиляційних агрегатів залежить від підготовки сіносховища до завантаження ізавантаження власне. Підготовка сіносховища до використання включає:
–     видалення залишків сіна,яке попередньо зберігалось у сіносховищі;
–     формування вертикальнихплощин по периметру сховища на всю його висоту;
–     встановлення або побудовавентиляційних установок і каналів;
–     укладання наповітророзподільні канали вентиляційних систем не подрібненого сіна або соломишаром 5-15 см, для запобігання провалювання подрібненої маси крізь решітку;
–     заповнення площі навісу,що залишилася, насипом;
–     перевірка справностівентиляторів і приводних станцій, кріплення захисних кожухів;
–     натягнення плівки наакумулятори тепла, надійне її кріплення[4].
4.4.Розрахунок акумуляторів тепла
Акумулятор тепла складається із геліопанелей модульного виконаннярозміром 10,0´2,0 м(H´l) і висотою 1,5 м з укладеним гранітом dэ=0,3м (рис.4.1), шиферних геліопанелей. Температура навколишнього повітря tпов.=22°С, середня інтенсивність сонячної активностіна поверхні геліопанелей складає Qe=710 Вт/м2.
/>
1 – гранітне каміння; 2 – прозора плівка
Рисунок 4.1 – Акумулятор тепла.
Нагріте повітря подається у венткамеру, в якій встановлені вентилятори,які подають змішане атмосферне і нагріте повітря для досушування сіна.Геліопанелі з гранітом працюють 8 год. на добу. Через геліопанелі і акумуляторитепла подається повітря із витратою lв=2 м3/с. Шиферна геліопанель нагріваєтьсявід сонячних променів і підігріває повітря на 1-2°С, а в акумуляторах тепла граніт нагріваєтьсябезпосередньо сонячним промінням також. При розрядженні акумулятори теплаохолоджуються до tпох=15°С.
Визначимо ефективність наземних акумуляторів тепла.

Визначимо площу поперечного перерізу геліопанелі і еквівалентного діаметруДе.
/>                                               (4.1) 
де h=1,5м; l=2,0 м,
/>                                             (4.2) 
  />
 />
/>                                                    (4.3)
/>
Визначимо масову витрату повітря /> і швидкість повітря у каналі />:
/>                                                      (4.4) 
при t=25ºC — />
/>
/>                                                        (4.5) 
/>
Визначимо критерії Рейнольда (/>) і Нуссельта (/>):
/>                                       (4.6) 
де /> – кінематична в’язкістьповітря; />
/> (режим турбулентний).
/>                                           (4.7) 
/>
Коефіцієнт теплообміну />:
/>                                                         (4.8) 
де /> – коефіцієнттеплопровідності повітря.
/>
/>.
Теплова потужність геліопанелі />:
/>                      (4.9) 
де /> – коефіцієнт корисної дії(ККД) геліопанелі;
/>     — питома теплова потужність;
/>    — коефіцієнти, />
/> — площа геліопанелі, м2.
/>

Нагрівання повітря />
/>                                                 (4.10)         
де/> – теплоємність повітря, />
/>
Середня температура повітря в акумуляторах тепла:
/>                                                         (4.11)         
/>
Коефіцієнт теплообміну між повітрям і камінням акумулятора />:
/>,                                                        (4.12)         
/>,                  (4.13)         
де /> – критерій Прандтля дляповітря, />
/>                                        (4.14)         
де /> – діаметркаміння.

/>
/>
Далі визначимо /> за формулою:
/>                                             (4.15)
/>                                                 (4.16)         
де /> – теплопровідністьграніту, />
/>
/>                                                         (4.17)         
                                      />
                                      />
/>                                                     (4.18)         
де /> – температуропроводністьграніту, м2/с, />
                             />
/>
/>
/>
Отже, за 10 годин акумулятор зарадиться, тобто твердий наповнювач буденагрітий.
Визначимо тривалість охолодження акумуляторів /> повітрям/> до />
/>                                              (4.19)         
/>
/>                    (4.20)         
/>
/>                                                          (4.21)         
/>
Маса каміння в акумуляторі при пошаровій укладці:
/>                                     (4.22)         
при />
      />

Кількість теплоти />, якувіддає акумулятор при розрядженні до 16ºС:
/>                    (4.23)         
де /> – теплоємність граніту, />
/> — тепло, яке втрачається у навколишнє середовище.
/>
Кількість води, яку можна випарувати теплом акумулятора /> визначимо за формулою:
/>                                                   (4.24)         
де /> – необхідна кількістьтепла для випаровування 1 кг води, />
/>
Кількість води, яку можна випарувати у денний час за рахунок геліопанелі:
/>
Кількість умовного палива, яке економиться за рахунок сонячного теплогенератора з шиферним акумулятором тепла:
/>                                             (4.25)         
/>
При нагріванні граніту сонячним промінням:
/>                                     (4.26)         
де /> – кількість тепла, яке отримуєтьсяакумулятором тепла, Дж;
/> кількість тепла, яке випромінюєграніт у навколишнє середовище, Дж;
/> — втрати тепла в долях одиниці (/>).
/>                                                       (4.27)         
/>                                                          (4.28)         
де /> – власна густинагранітного потоку випромінювання, Вт/м2.
/>                                                        (4.29)         
де /> – коефіцієнтвипромінювання сірого тіла.
/>                                                              (4.30)         
де /> – коефіцієнтвипромінювання абсолютно чорного тіла, />
/>       — ступінь чорноти граніту, />
/>
/> або />
Аналогічно попередньому:
/>,
/>
/>
Кількість тепла, яке віддає акумулятор:
/>/>
/>/>
Кількість умовного палива, яке економиться за рахунок акумулятора тепла:
/>
Загальну кількість зекономленого умовного палива за допомогою акумуляторівтепла і геліопідігрівачів повітря знайдемо за формулою:
/>                                           (4.31)         
/>
Отже, використання акумуляторів тепла і геліопідігрівачів повітря дозволяєзекономити одним пристроєм 24,96 кг умовного палива.
4.5 Контроль якості роботи
Контролюють температуру у штабелі сіна 3-5 разна добу.
Перевіряють відносну вологістьповітря 3 рази на добу.
Контролюють різницю температуриміж навколишнім середовищем і акумуляторами тепла 2 рази на добу [4].
Контролюють вологість трави і сіна 3-5 раз надобу. Для контролю готовності сіна вентилятор відключають на 3-4 доби. Потімзнову включають і через 15-20 хв перевіряють ступінь нагрівання повітря, якевиходить із різних зон скирти сіна.
При зберіганні сіна ведутьпостійний контроль за його температурою. У перші 7-10 днів після закінченнявентилювання температуру сіна перевіряють щоденно, а потім – через тиждень [4].
4.6 Охорона праці та технікабезпеки
Перед початком робіт механізатори і робітникиповинні пройти інструктаж по техніці безпеки і пожежній безпеці.
Деталі, які рухаються іобертаються, робочі органи і механізми кормозаготівельних машин і обладнанняогороджують захисними кожухами, а біля особливо небезпечних вузлів і механізмівроблять попереджувальні надписи.
Для вентилювання необхіднозастосовувати тільки вентилятори із закритими обдуваємими електродвигунами.Вентилятор із електродвигуном повинен мати захисні вібраційні пристрої івиключати тертя лопатей об кожух [7].
При досушуванні сіна у закритихприміщеннях вентилятори слід встановлювати із зовнішньої сторони на відстані неменше 1 м від незгораємих і 2,5 м від згораємих стін. Повітропроводи повиннібути із незгораємих матеріалів. Місце встановлення вентилятора огороджуютьметалічними сітками або дерев’яними решітками [19].
Вхідний отвір вентиляторанеобхідно закривати металічною сіткою з отворами розміром не більше 25´25 мм.
У сараях для досушування сінаповинні бути вогнегасники, запас води і піску, відра, лопати.
Необхідно відводити спеціальнімісця для відпочинку, куріння, зберігання і заправки техніки [7;19].

5 ОБҐРУНТУВАННЯ СКЛАДУМЕХАНІЗОВАНОЇ ЛАНКИ
5.1 Складання технологічної картина вирощування конюшини
Основним технологічним документом навирощування або збирання будь-якої сільськогосподарської культури угосподарстві є технологічна карта (додаток 1).
Технологічна карта – це документ, якийвідображає досягнення і перспективи розвитку технології виробництва певногопродукту [20].
Вона є зведеним планом виконання робочихпроцесів протягом усього періоду вирощування певної сільськогосподарськоїкультури. У технологічній карті враховуються конкретні природнокліматичніумови, виробничий напрям і специфікація вирощування певноїсільськогосподарської культури. Розробка технологічних карт – трудомісткийпроцес, тому їх складають раз на кілька років при щорічному коригуванні [20].
Технологічна карта складається з такихосновних складових:
— перша графа містить назву операцій, якіпроводяться протягом усього періоду вирощування даної культури;
— слідуюча графа – це графа, яка міститьоптимальний склад машинно-тракторних агрегатів (МТА).
— наступна графа – це технічне забезпеченняоперацій і нормативи на використання техніки (змінна норма виробітку, нормавитрати палива, еталонна продуктивність);
— наступна – потреба в ресурсах (кількістьтехнологічних засобів, виробничого персоналу, робочих днів і нормо змін(ресурси часу), палива, технологічних матеріалів);
— далі графа показників ефективності таекономічності операцій [21].
У технологічній системі землеробства операціївиконуються переважно машинно-тракторними агрегатами. Задача виборураціонального складу МТА є багатоваріантною, а область альтернативних варіантівобмежується наявними у області використання технічних засобів, характеристикамиполів, агротехнічними і екологічними вимогами (наприклад, тиском ходових системна ґрунт). Обмеження дозволяють істотно зменшити число альтернатив, що полегшуєнаступний вибір раціонального складу МТА[22].
У більшості випадків задача вибору технічнихзасобів зводиться до двокритеріальної, а саме: забезпечити максимальнукорисність при мінімально можливих експлуатаційних витратах.
У такому формулюванні виділяються дваузагальнені критерії – корисність і витрати. Із числа можливих варіантів складуМТА потрібно сформулювати вихідну множину альтернатив(ВМА), із якої будезроблено остаточний вибір. Формування ВМА при багатокритеріальній оцінціваріантів доцільно здійснювати з використанням методу Паретто [20]. Суть методуполягає у виявленні варіантів, що за прийнятними критеріями домінують надіншими, а також варіантів, над якими немає домінування. Проте цей метод невказує який із варіантів найкращий, а лише показує який домінує над іншими,тому використовуємо більш простий метод – метод наближення відстані до цілі.Його суть полягає у порівнянні j-говаріанту ВМА з деякими ідеалізованими варіантами. Переважно це умовний варіант,якому приписують кращі значення критеріїв з числа варіантів, що порівнюються.На прикладу для основної і ще декількох операцій вибираємо агрегати за цимметодом. Для кожного j-говаріанту ВМА визначається показник віддаленості від ідеалу (відстань до цілі)за формулою:

/>,                                                (5.1)
де /> -відстань до цілі j-го варіанту;
N – число критеріїв;
Ui,j i Ui,0 – відповідно, значення і-го критерію j-го таідеалізованого варіантів.
Розглянемо декілька операцій і виберемоагрегати для них за даним методом: підбирання сіна [21].
За формулою 5.1 знайдемо наближення до цілікожного із запропонованих агрегатів по двом критеріям (N=2): продуктивність і витрата палива(таблиця5.1):
/>
/>
/>
Отже, розглянувши даний приклад можна зробитивисновок, що найбільш економічним для підбирання сіна є агрегат МТЗ-80+ПС-1,6.
Таблиця 5.1 – Характеристика роботи агрегатівдля підбирання сінаСклад МТА W, га/зм
gп, кг/га
fп, га/кг
/> МТЗ-80+К453 19,8 3,1 0,32 -0,1 МТЗ-80+ПС-1,6 17,4 2,6 0,40 -0,1 МТЗ-80+ПРТ-1,6 12,9 3,5 0,29 -0,3 Ідеалізований варіант 19,8 2,6 0,4
Знайдемо найбільш економічний і ефективнийагрегат для боронування після підживлення. Для цього також розглянемосукупність агрегатів, порівняємо їх технічні характеристики і виберемонайкращий варіант (таблиця 5.2).
Таблиця 5.2 – Характеристика роботи МТА приборонуванніСклад МТА W, га/зм
gп, кг/га
fп, га/кг
/> МТЗ-80+СП-11+БЗТС-1,0 52,0 1,7 0,59 -0,34 ДТ-75+СП-11+БЗТС-1,0 78,0 1,3 0,77 -0,09 Т-150К+СП-11+БЗТС-1,0 87,6 1,2 0,83 Ідеалізований варіант 87,6 1,2 0,83
/>
/>
/>
Проаналізувавши дані розрахунки робимовисновок, що найбільш економічним і ефективним на даній операції є агрегатТ-150К+СП-11+БЗТС-1,0.
Розглянемо ще одну операцію – ворушіння сіна(таблиця 5.3).
Таблиця 5.3 – Характеристика роботи МТА приворушінні сінаСклад МТА W, га/зм
gп, кг/га
fп, га/кг
/> Т-25А+ГВК-6 25,6 1,8 0,56 -0,11 МТЗ-80+КР-420 22,2 1,4 0,71 -0,07 Т-40+Е-247 11,8 2,9 0,34 -0,53 Ідеалізований варіант 25,6 1,4 0,71
/>/>
/>/>
/>/>/>
Аналізуючи дані розрахунки робимо висновок, щонайбільш ефективним і економічним на даній операції є МТЗ-80+КР-420. для іншихоперацій розрахунки проводимо аналогічно.
При складанні технологічної карти доцільновиділити окремі технологічні цикли, що об’єднуються у сукупність операцій ізспільною метою (основний обробіток ґрунту, сівба, догляд за посівами, збиранняврожаю), оскільки операції у технологічному циклі взаємопов’язаніагротехнічними вимогами і часовими режимами. Для сумісних операцій календарністроки повинні бути однакові.
Всі показники технологічної карти розраховуютьсянаступним чином [21].
Для прикладу розрахуємо операціюснігозатримання агрегатом ДТ-75+СВУ-2,6.
Обсяг робіт визначаємо за формулою:
/>,                                        (5.2) 
де  />площавирощування сільськогосподарської культури, га;
/>коефіцієнт кратності виконання операції.
Площа вирощуваної культури />, коефіцієнт кратності />
Тоді:
/>
Коефіцієнт змінності визначаємо за формулою:
/>,                                        (5.3)
де />тривалістьроботи агрегату за добу, год.;
/>тривалість зміни, год..
Приймаємо тривалістьроботи агрегату за добу />.Тривалість робочої зміни />.

Тоді:
/>
/>                                                 
Змінну норму виробітку визначимо за формулою:
/>                                    (5.4) 
де />годиннапродуктивність агрегату, га/год..
Тоді:
/>                                 
Необхідну для виконання запланованого обсягуробіт в агро строк кількість агрегатів nа визначаємо за формулою:
/>,                              (5.5) 
де Др – тривалість робіт, днів;
В нашому випадку: W=200га; Wзм=43; Кзм=1 (див.формулу 5.3) Др=10 днів.
Підставимо зазначені дані в (5.5) отримаємо:
/>                                                 
приймаємо 1 агрегат.

Кількість днів, протягом яких буде виконанаробота, підраховуємо за формулою:
/>,                                        (5.6) 
Підставляємо в формулу свої значення іотримуємо:
/>                                                
приймаємо 5 днів.
Число нормо-змін, необхідних для виконанняроботи, знаходимо за формулою:
/>,                                                 (5.7) 
де Nзм – число нормо-змін.
/>                                                   
Необхідну кількість обслуговуючого персоналувизначимо за формулами:
nм=mм·na·Kзм,                                             (5.8) 
nд=mд·na·Kзм,                                              (5.9) 
де nм і nд – відповідно,кількість механізаторів та допоміжних робітників обслуговуючих агрегат.
Визначимо кількість механізаторів для даноїоперації:
nм=1×1×1=1механізатор.                                             
Аналогічно визначаємо кількість допоміжнихробітників.
Кількість палива необхідного для  виконанняроботи визначаємо по формулі:
Gп=W×gп,                                                     (5.10)         
де gп – норма витрати палива, кг/га.
Для операції снігозатримання витрата паливабуде становити:
Gп=200×2,1=420 кг.                                            
Затрати праці на виконання робіт підраховуємоза формулою:
Зп=(nм+nд)/Wзм×Тзм                                     (5.11)         
В нашому випадку затрати праці будутьстановити:
Зп=(1+0)/43×7=0,16 год/га.                                 
Виробіток машинно-тракторних агрегатів вумовних одиницях визначають за формулою:
Wу=l×Nзм×Тзм,                                             (5.12)         
де Wу – виробіток агрегату в умовних одиницях, у. е.га;
l — годинна еталонна продуктивність, у. е.га/год.
Умовний виробіток на операції скошування будетаким:
Wy=1×4,7×7=32,9 у. е.га.
Аналогічно приведеному прикладу поснігозатриманню ми виконуємо решту розрахунків, по операціям заготівлі сіна.
Всі отримані дані заносимо у відповідні їмколонки технологічної карти.
5.2Побудова графіка використання тракторів
При побудові графіка використання тракторів поосі абсцис відкладають заданий календарний період виконання польовихмеханізованих робіт, а по осі ординат – установлену розрахункову кількістьтракторів відповідних марок, що необхідно для виконання запланованого обсягуробіт по операції (лист № 5).
Кожній операції на графіку може відповідатиодин або кілька прямо кутників, основою яких є тривалість виконання операції вкалендарних днях, а висотою – кількість тракторів, зайнятих на виконанні даноїоперації [21;22].
Графіки використання всіх запланованих мароктракторів будують на одному аркуші і на одній календарній шкалі. Якщо строкипроведення робіт по кількох операціях збігаються, то прямокутники на графікахвідповідних марок тракторів будуть один над другим. Загальна висота їх уперерізі, перпендикулярному осі календарних днів, дорівнює в масштабі кількостітракторів, необхідних у даний момент для виконання запланованих робіт.
Кожний прямокутник кодують номером тієїоперації, на виконання якої запланований даний трактор [21].
Розраховану кількість тракторів наведемо утаблиці 5.4.

Таблиця 5.4 – Потреба у тракторах длявиконання технологічного
процесу заготівлі сінаМарка трактора Необхідна кількість
Трактори:
                  ДТ-75М 1                   ЮМЗ-6Л 1                   МТЗ-80 4                   Т-25 1
5.3 Побудова графіка використаннясільськогосподарських машин
Одночасно або після побудови графікавикористання тракторів будуємо графік використання сільськогосподарських машин.Для цього по осі абсцис графіка відкладаємо, як і в першому випадку, календарнідати, а по осі ординат – найменування та марка сільськогосподарських машин тасумарна потреба в цих машинах (Лист № 6).
Використання сільськогосподарських машин нацих графіках позначаємо лінією, паралельною осі абсцис, довжина якої увідповідному масштабі дорівнює розрахунковій тривалості роботисільськогосподарської машини на виконанні технологічної операції. Над лінією проставляютьрозрахункову кількість тих машин, що використовують на даній операції, а підлінією – номер цієї операції в переліку запланованих робіт на даному полі [21].
Розраховану необхідну кількістьсільськогосподарських машин наведемо у таблиці 5.5.

Таблиця 5.5 — Потреба у сільськогосподарськихмашинах для
виконання технологічного процесу заготівлісінаСільськогосподарська машина Необхідна кількість СВУ-2,6 1 РУМ-8 1 СП-11 1 БЗТС-1,0 11 КПИ-2,4 1 ПСЕ-12,5 1 КС-2,1А 1 КР-420 1 ГВЦ-3 1 ПС-1,6 1 1ПТС-4 1
Після проведення даних розрахунків ми маєморозраховану необхідну кількість тракторів і сільськогосподарських машин длявиконання технологічного процесу заготівлі сіна із багаторічних трав, зокремаконюшини.

6 ОХОРОНА ПРАЦІ
6.1 Охорона праці намашинно-тракторному парку
У даний час більшість господарств мають достатнюкількість техніки і площі для її розміщення. Машинно-тракторні парки ( МТП )мають велику кількість тракторів, автомобілів, сільськогосподарської техніки ііншого обладнання, які розташовані на їх території. Також на території МТП знаходятьсяремонтна майстерня, зварювальна дільниця, кузня, криті майданчики, гаражі,складські приміщення, асфальтовані не криті майданчики, естакади і інші спорудиі приміщення. Така велика кількість обладнання і споруд вимагає чіткоїорганізації охорони праці. Для цього проводять навчання з охорони праці длякерівників підрозділів, інструктажі з техніки безпеки індивідуально для кожногопрацюючого. Видаються індивідуальні засоби захисту [23].
Враховуючи, що МТП має багатоспоруд, то всі вони обладнуються блискавкозахистом, а також укомплектованимипожежними щитами. Також у кожній споруді є укомплектована інженером з охоронипраці медична аптечка.
Усі сільськогосподарські машини наМТП застарілі, а тому забруднюють навколишнє середовище (повітря, ґрунт,водойми) шкідливими викидами, а матеріали, які застосовують при експлуатації ітехнічному обслуговуванні не завжди безпечні і нешкідливі для людей [23].
Державним стандартом ГОСТ12.2.019-86 і санітарними правилами №4282-87 регламентовані вимоги доконструкції тракторів, самохідних та інших сільськогосподарських машин(обладнання машин приладами безпеки, сигналізації, спеціальними пристроями,інструментом і документацією), до статичної стійкості машин, гідро — іпневмопристроїв, робочого місця оператора, органів керування та інших елементівконструкції від яких залежать умови праці і безпека оператора [19].
Стандартами нормуються зусилля, щоприкладаються до органів керування машинами. Наприклад: при дії ногами вониколиваються у діапазоні 60-200Н; при дії руками – 30-200Н [19].
До роботи допускають лише технічносправні машини і знаряддя, що повністю відповідають вимогам безпеки. Нові,відремонтовані, а також машини, що тривалий час не працювали, допускають дороботи лише після їх обкатки і ретельної перевірки роботи всіх органів.
Причіпні і начіпні машинизаздалегідь перевіряють і агрегатують лише з тим трактором, що зазначений узаводській інструкції машини.
До роботи на агрегатахдопускаються фізично здорові, навчені за спеціальністю (наявність посвідченняпро кваліфікацію) і проінструктовані (за ГОСТ 12.0.004-90) механізатори.Залежно від виду роботи, механізатори мають бути забезпечені відповіднимизасобами захисту і спецодягом [23].
На місце роботи агрегатів недопускають сторонніх осіб, які не мають відношення до технологічного процесу.
Основними причинами травматизму наМТП є:
1. Не дотримання вимог технікибезпеки.
2. Перебування на робочому місці унетверезому стані.
3. Відсутність попереджуючих ізабороняючи знаків і табличок.
4. Відсутність новоїнормативно-технічної літератури.
На МТП розроблені плани-схеми розміщенняавтомобілів, тракторів, самохідних сільськогосподарських машин та іншихтехнічних засобів механізації на спеціальних майданчиках, під навісами, убоксах тощо. Розроблений і затверджений план розміщення автомобілів ізвизначенням черговості й порядку евакуації під час пожежі. Впровадженічергування водіїв у нічний час, вихідні й святкові дні, а також порядокзберігання ключів від систем запалювання. Стоянки автомобілів забезпеченібуксирними канатами або штангами з розрахунку один пристрій на десятьавтомобілів [23].
Забороняється захаращуватиприміщення і відкриті майданчики для стоянки автомобілів різними предметами іобладнанням.
Ремонтні майстерні, пунктитехнічного обслуговування та інші виробничі дільниці, де ремонтують іобслуговують сільськогосподарську техніку, обладнують засобами гасіння пожеж, атакож на спеціальних щитах вивішують списки пожежних підрозділів, інструкції зпожежної безпеки.
Для запобігання пожежам і вибухамне допускається виникнення іскор. Підлогу влаштовують неспалиму, а всеелектричне обладнання у герметичному виконанні.
МТП має у достатній кількостіємностей з піском і пожежний резервуар для гасіння пожеж. Також єукомплектовані пожежні щити.
Не допускається розміщувати порядіз закритими стоянками техніки ковальські, термічні, зварювальні, фарбувальніта деревообробні відділення майстерень і машинних дворів.
Забороняється:
встановлювати на відкритих майданчикахтехнічні засоби більше встановленої норми, утримувати автомобілі і трактори ізне справними паливними системами, відкритими горловинами паливних та гідравлічнихсистем;
зберігати паливо, за виняткомпалива, що міститься в баках паливної системи;
залишати автомобіль або тракторнийпричіп з вантажем;
заправляти поза встановлениммісцем паливом трактори, автомобілі та інші технічні засоби;
зберігати порожню тару від паливаабо інших горючих та легкозаймистих рідин;
застосовувати відкриті джерелавогню для розігрівання двигунів, редукторів та інших систем;
залишати у автомобілях і тракторахпромаслені ганчірки;
залишати автомобіль із увімкненимзапалюванням.
Трактори, автомобілі та іншатехніка мають надходити у майстерню із злитим паливом.
Забороняється застосовувати горючіі легкозаймисті рідини для миття деталей.
6.2 Безпека праці при заготівлісіна
Поряд із загальними правиламиохорони праці і забезпечення техніки безпеки у сільськогосподарськомувиробництві при заготівлі і закладанні сіна на зберігання необхідно виконуватиряд специфічних вимог.
Перед початком робіт по заготівлі сінамеханізатори і робітники повинні пройти інструктаж по техніці безпеки іпожежній безпеці.
Перед початком роботи перевірити наявність наагрегатах чистиків, гачків та інших засобів для очищення робочих органівмашини.
При транспортуванні пальці різального апаратакосарки повинні бути закриті захисними щитками.
Перед пуском ротаційних косарок перевіритивідсутність сторонніх предметів під ротором, а також кріплення роторів і ножів.
Слідкувати, щоб перед пуском і під час роботинікого не було попереду агрегату.
При роботі підбирача-копнувача ПК-1,6А неможна протягувати сіно під транспортер при увімкненому валі відбору потужності.
Огляд внутрішніх частин копнувача можна проводититільки при зафіксованій відкидній стінці.
При встановленні на тракторинавантажувально-скиртувального обладнання ширина колії передніх коліс трактораповинна бути не менше 1400 мм, а задніх – 1900 мм [4].
Копицевози КУН-10, ПКУ-0,8 та навантажувач ПФ-0,5забороняється:
використовувати не за призначенням;
піднімати вантажі більшої маси, ніжпередбачено технічною характеристикою;
знаходитись під піднятим вантажем та працюватив грозу;
різко гальмувати та виконувати круті поворотипри роботі з максимально піднятим вантажем;
рухатись завантаженим копицевозом із швидкістюпонад 10, навантажувачем – понад 4 км/год.;
на стоянці залишати робочі органи в піднятомуположенні;
відривати порцію сіна від скирти з одночаснимповоротом агрегату;
виконувати роботу без навішування ззадутрактора ковша з баластом не менше 900 кг.
На підбирачі-стогоутворювачі СПТ-60забороняється:
працювати з перекинутим кузовом безпідстраховуючи упорів;
використовувати схили для руху накатом;
залишати заповнений сіном кузов на стоянці;
повертати агрегат у момент вивантаження стогу.
Під час скиртування сіна кількістьскиртоправів одночасно на скирті не повинна перевищувати шести. Стояти вониповинні не ближче 1,5 м від краю скирти[4].
Забороняється піднімати та опускати з скиртилюдей стогометом.
Скиртувати сіно можна тільки вдень і пришвидкості вітру не більше 10м/с.
Для відпочинку і харчування людей обладнуєтьсямісце на відстані не менше 25 м від скирти.
Після закінчення скиртування скирти оборюютьпротипожежною смугою завширшки не менше 3 м та встановлюють грозозахисні щогли,висота яких повинна перевищувати скирту на 2-2,5 м. Для заземлення використовуютьдріт діаметром не менше 7 мм. Захисна зона щогли орієнтовно приймається 7-8 м [4;6].
При заготівлі пресованого сіна забороняєтьсяпроштовхувати сіно на підбирач, ремонтувати, регулювати і очищати робочі органипід час роботи машин.
Деталі, які рухаються іобертаються, робочі органи і механізми кормозаготівельних машин і обладнанняогороджують захисними кожухами, а біля особливо небезпечних вузлів і механізмівроблять попереджувальні надписи.
На тракторах і машинах, якіагрегатуються з ними, а також на самохідних кормо збиральних комбайнах дляобслуговуючого персоналу необхідно обладнувати двохсторонню сигналізацію(звукову або іншу) і мати медичну аптечку і бачок (термос) для питної води [6].
Будова та технічна експлуатаціявентиляційних установок і обладнання сіносховищ, оснащених електроприводом,мають відповідати діючим правилам технічної експлуатації сільськихелектроустановок, правилам техніки безпеки по експлуатації електротехнічнихзасобів у сільськогосподарському виробництві [6].
При електропостачанні пристроївпідігрівання повітря для досушування сіна потребується монтаж пристрою захистуі контролю за втратою струму.
Для активного вентилюваннянеобхідно застосовувати тільки вентилятори із закритими обдуваємимиелектродвигунами. Вентилятор із електродвигуном повинен мати захисні вібраційніпристрої і виключати тертя лопатей об кожух.
При досушуванні сіна у закритихприміщеннях вентилятори слід встановлювати із зовнішньої сторони на відстані неменше 1 м від незгораємих і 2,5 м від згораємих стін, у скиртах – не менше 2,5м. Повітропроводи повинні бути із незгораємих матеріалів. Місце встановленнявентилятора огороджують металічними сітками або дерев’яними решітками [6].
Вхідний отвір вентиляторанеобхідно закривати металічною сіткою з отворами розміром не більше 25´25 мм.
Для обслуговування усіхелектроприймачів необхідно передбачити загальний пульт, який встановлюють нанезгораємій стіні або опорі, яка стоїть окремо (не ближче 5 м від складу) успеціальному незгораємому ящику із пристосуванням для пломбування.
Струмопровідний кабель повиненбути надійно захищеним від механічних пошкоджень.
Не допускається укладання кабеля увологий ґрунт.
При підніманні підстіжного каналуу робоче положення необхідно впевнитися у тому, що ланки підйомного механізмудійшли до упору і каркас каналу прийняв стійке положення.
Огляд, очищення вентиляційнихканалів і шахт проводять під контролем відповідальної особи.
Для запобігання попадання води підчас дощу у електродвигун вентиляційного пристрою необхідно встановлювати навіс.
У сараях для досушування сінаповинні бути вогнегасники, запас води і піску, відра, лопати. У сіносховищахставлять блискавкозахист.
Необхідно відводити спеціальнімісця для відпочинку, куріння, зберігання і заправки техніки.
Протипожежні відстані міжзакритими сіносховищами і тваринницькими приміщеннями та іншими спорудамиповинні становити 50 м.
Забороняється:
починати роботу не впевнившись втому, що всі запобіжні загорожі механізмів і машин правильно встановлені;
оглядати, регулювати і усуватинеполадки робочих органів кормозаготівельних машин при русі агрегату, аобладнання і електропристрої – при працюючому двигуні;
очищати на робочому або холостомуході від трави ріжучі апарати, рухомі і обертаючі частини машин і механізмів,змащувати ланцюги, підшипники і інші деталі, які труться;
застосовувати для переносногоосвітлення електроживлення з напругою вище 12В;
використовувати на заготівлі сінатрактори і машини без іскрогасників і вогнегасників;
допускати втрату і розливанняпалива і мастила при заправці і мащенні тракторів і самохіднихсільськогосподарських машин;
розташовувати сіносховища під лініямиелектропередач;
залишати без догляду працюючівентиляційні пристрої під час грози;
знаходитися ближче 10 м від тросівпри витягуванні підстіжного каналу трактором з-під скирти;
курити і розпалювати багаття узоні досушування сіна.
Перед пуском вентилятораперевіряють надійність його кріплення, натяг ведучих пасів, легкість обертанняробочого колеса, а також відсутність сторонніх предметів всередині.
Пуск вентиляційних установок усіносховищі проводять поступово. одночасний пуск двох і більше вентиляторівзаборонений. Пускові прилади вентиляторів повинні розміщуватись влегкодоступних місцях [6].
Забороняється залишати без наглядупрацюючі вентиляційні установки.
Протипожежних правил особливо сліддотримуватися при експлуатації повітропідігрівачів на рідкому паливі:
не допускається зберігання паливаі мастильних матеріалів без посередньо біля повітропідігрівачів;
бочку з паливом можнавстановлювати не ближче 5 м від повітропідігрівачів;
система подачі палива повинна бутизавжди справною;
один раз на добу очищати віднагару форсунки та її відбивачі;
перед пуском камеру згораннянеобхідно продути повітрям при повністю відкритій заслінці дуттьовоговентилятора;
з’єднання теплообмінника і камеризгорання повинно бути герметичним;
не допускається підтікання паливав камеру згорання при зупинці повітропідігрівача.
6.3 Розрахунок засобівіндивідуального захисту
Механізаторам, допоміжному персоналу іспеціалістам, які зайняті на заготівлі сіна, передбачена безкоштовна видача завстановленими нормами спеціального одягу, взуття та інших засобівіндивідуального захисту [19].
Необхідну кількість спеціальногоодягу і засобів індивідуального захисту для підрозділу визначимо шляхомвизначення кількості робітників, зайнятих одночасно на виконанні даної операціїі норм видачі спецодягу для даної операції [19].
Дані розрахунків заносимо утаблицю 6.1.
Таблиця 6.1 – Норма видачіспецодягу і засобів індивідуального захистуВид спецодягу Строк до списування, місяців Необхідна кількість Костюм із полезахисної тканини 12 5 Респіратор До зношування 4 Окуляри захисні До зношування 2 Комбіновані рукавиці 6 3 Мило – 10 Порошок пральний – 5
6.4 Рекомендації по поліпшеннюумов праці
1.Провести паспортизаціювиробничих підрозділів; інженер з охорони праці. Проводиться щорічно
2.Укомплектувати медичні аптечки;інженер з охорони праці. Березень 2003 року.
3.Провести 32-годинні курси зохорони праці; керівники підрозділів господарства. Лютий 2003 року.
4.Встановити необхідну кількістьпопереджуючих і забороняючи знаків і табличок; інженер з охорони праці. Травень2003 року.
5.Посилити контроль за виконаннямшкідливих та небезпечних робіт; керівники підрозділів. Постійно.
6.Укомплектувати пожежні щитинеобхідним інвентарем; керівник станції пожежної охорони. Квітень 2003 року.
7.Виділити і обладнати спеціальнемісце для куріння; керівники підрозділів. Квітень 2003 року.
8.Забезпечити працюючих необхідноюкількістю справних засобів індивідуального захисту; інженер з охорони праці.Травень 2003 року.
9.Придбати новунормативно-технічну літературу з охорони праці; інженер з охорони праці.Постійно.
10.Дообладнати кабінет зохорони праці зразками засобів індивідуального захисту. інженер з охоронипраці. Постійно.
11.Придбати 100 респіраторів для використання при обприскуванні посівівядохімікатами та для інших небезпечних робіт. інженер з охорони праці. Квітень2003 року.
12.Придбати 50 вогнегасників різних типів: хімічноготипу – 10 шт., порошкових – 30 шт., кислотних – 10 шт.; керівник станції пожежної охорони. Квітень 2003 року.
13.Обладнати вогнегасниками всі технічні засоби, щоможуть бути пожежо-небезпечними;керівник станції пожежної охорони. Квітень 2003 року
14.Обладнати тваринницький комплекс душовими такімнатами для відпочинку; інженерз охорони праці. Квітень 2003 року.
15.Забезпечити робітників, що працюють в полівагончиками для відпочинку та гарячим харчуванням; інженер з охорони праці.Квітень 2003 року.

7 ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРОЕКТУ
7.1 Розрахунок вартостівстановлення будівлі
Розрахуємо вартість встановлення акумуляторівтепла і геліопідігрівачів повітря.
Спочатку розрахуємо вартістьпривезення гранітного каміння за формулою:
Впр.=В+О,                                         (7.1)
де Впр. – вартістьпривезення граніту, грн.;
В – вартість витраченого палива напривезення граніту, грн.;
О – оплата праці водія, грн..
Вартість витраченого паливаобрахуємо як добуток кількості витрачених літрів пального на вартість 1 лпального і на кількість машин, які необхідно для привезення граніту [24].
Кар’єр знаходиться на відстані 10км від сіносховища. Для привезення необхідної кількості граніту водію необхіднотри рази їздити до кар’єру. Отже, загальний шлях S, якийавтомобіль проїде для того, щоб привезти граніт, буде рівний :
S=(S1+S2)×n,                                               (7.2) 
де S1 – шляхдо каєра, км;
S2– шлях від кар’єра до господарства;
n – кількість рейсів.
S=(10+10)×3=60 км.
Вартість одного літра паливастановить 1 грн 10 коп. При витраті палива 25 л на 100 км буде витрачено 60×25/100=15 л палива. Отже, вартість пальногобуде становити:В=15×1,1=16,5 грн.
Оплату праці шофера визначимо ізйого місячного окладу. Вважаючи, що для привезення гранітного каміння будезатрачено один робочий день, то оплата праці становитиме:
О=М/Д,                                                      (7.3) 
де М – місячний оклад водія, грн.М=120 грн;
Д – кількість днів у місяці;Д=30днів.
О=120/30=4,0грн.
Отже, вартість привезення гранітустановить:
Впр=16,5+4,0=20,5 грн.
Визначимо вартість побудовисонячних акумуляторів Вак.
Для цього візьмемо денну тарифнуставку столяра, яка рівна С=3,34 грн. і помножимо її на кількість робітників N=4, які необхідні для побудови:
Вст.=С×N,                                           (7.4) 
Вст =3,34×4=13,36 грн.
Аналогічно визначаємо оплату праціслюсарів Вс і зварювальників Взв:
Вс=3,56·2=7,12грн;
Взв=3,56·1=3,56грн.
Тоді, вартість побудови сонячнихакумуляторів знайдемо за формулою:
Ва.=Вст.+Вс+Взв,                                          (7.5) 
Ва=13,36+7,12+3,56=24,04 грн.
Визначимо вартість побудови геліопідігрівачівповітря, аналогічно до визначення вартості побудови акумуляторів тепла,врахувавши лише те, що будують їх два дні чотири столяри і один слюсар:
Вг=Вст·4+Вс·1=13,36·4+7,12·1=60,56грн.
Обрахуємо вартість будівельних матеріалів.
Вартість плівки визначимо помноживши необхіднукількість її м2 на вартість 1 м2. На акумулятори тепланеобхідно 50 м2, а на геліопідігрівачі повітря – 60 м2.Вартість 1 м2 плівки складає 1,5 грн. Отже вартість плівки становить:
Вп=(60+50)·1,5=165грн.
Вартість чорної фарби дляфарбування шиферного покриття під геліопідігрівач повітря становить:
Вф= Цф·nф,                                                  (7.6) 
де, Вф – вартістьфарби, грн.,
Ц – ціна однієї 3-х кілограмовоїбанки фарби, грн, Ц=28 грн / кг,
nф – кількість банок фарби, яка необхіднадля фарбування, n=3.
Вф=28·3=84 грн.
Вартість інших будівельних матеріалівстановить по обрахункам: Він=550 грн.
Після проведення необхіднихпідрахунків обчислимо загальну вартість встановлення акумуляторів тепла ігеліопідігрівачів повітря. Для цього підсумуємо усі отримані дані за формулою:
Вз=Впр+Ва+Вг+Вп+Вф+Ві                                     (7.7) 
Тоді отримаємо.
Вз=20,5+24,04+60,56+165+84+550=904,1грн.

7.2 Розрахунок економічнихпоказників
Визначимо балансову вартістьспоруди за формулою:
Б=Ц·Ч,                                                        (7.8)
де Ц – ціна споруди, Ц=Вз=904,1грн;
Ч – коефіцієнт, який враховуєзатрати на транспортування машини та її монтаж, Ч = 1,2 [24].
Б=904,1·1,2=1084,92 грн..
Додаткові капіталовкладення визначимо:
DК = К1 – К0,                                             (7.9) 
де DК – додатковікапіталовкладення на нову споруду, грн.;
К1 – капіталовкладення в новуспоруду, грн., (К1=Б);
К0 — капіталовкладення в базовуспоруду(К0=Б0).
DК=1084,92– 0=1084,92 грн..
За розрахунками проведеними в четвертомурозділі ми бачимо, що за допомогою акумуляторів тепла і геліопідігрівачівповітря за добу економиться 24,96 кг умовного палива.
Визначимо річний (сезонний) економічний ефектза формулою:
Ре=П·Кд·Цп·к,                                             (7.10)         
де П –кількість зекономленого палива, кг,
Кд – кількість днів роботитехнології,
Цп – ціна палива, грн.,
к – перевідний коефіцієнт, к=1,2.
Ре=24,96·15·1,1·1,2=1494,21грн.
Обрахуємо строк окупності капіталовкладень заформулою:
Со=DК/Ре.                                         (7.11)         
Со=1084,92/494,21=2,19 сезону.
Із проведених розрахунків видно, що технологіяокупить себе за 2,19 сезону. Отже, дана технологія сушіння сіна єефективною і корисною для впровадження у господарствах.
Результати розрахунків економічноїефективності проекту заносимо в таблицю 7.1.
Таблиця 7.1 – Техніко-економічніпоказники проектуНайменування показника Базова Модернізована Відхилення, +, – 1 2 3 4 Економія палива, кг – 24,96 – Кількість обслуговуючого персоналу, чол 2 2 – Час сушіння сіна протягом доби, год 14 20 6 Витрата електроенергії, кВт 685 630 -55 Додаткові капіталовкладення, грн. – 1084,92 – Річний (сезонний) економічний ефект, грн – 494,21 – Строк окупності затрат, років – 2,19 –
З даних таблиці і проведених розрахунків можна зробити висновки, щозапропонований варіант акумуляторів тепла і геліопідігрівачів повітря є доситьекономічно вигідним для впровадження у господарствах області. Так бачимо, щомодернізований варіант має ряд переваг. Зокрема – економія палива. Данимипристроями економиться 24,96 кілограм умовного палива за добу, що за повнийтермін сушіння сіна становитиме 249,6-299,52 кілограми умовного палива. Такожзбільшується тривалість сушіння сіна протягом доби на 6 годин, що становить 20годин. Це дозволяє скоротити загальний строк сушіння до 5-8 днів. Данаконструкція дає економічний ефект в 494,21 грн. в рік. Впровадження новоїтехнології окупиться за 2,19 сезони.
8 ОЦІНКА ТЕХНОЛОГІЙ НА КОНКУРЕНТНОЗДАТНІСТЬ
Застосування акумуляторів тепла і геліопідігрівачівповітря при заготівлі сіна методом активного вентилювання
Урожай (ц/га) (б): сіна 50,0
Урожай (ц/га) (н): сіна 50,0
Вміст обмінної енергії: по базовій – 8,4 МДж/кг; по новій — 8,4 МДж/кг
Вміст обмінної енергії (МДж/га) в готовому продукті:
По базовій: Ебu=(aпр*U)= 8,4 МДж/кг *5000 кг/га = 42000 МДж/га
По новій: Енu=(aпр*U)= 8,4 МДж/кг * 5000 кг/га = 42000 МДж/га
1.Коефіцієнт технічного рівня
Ктр = [ (Вб/Вн)+ (Зпрб/Зпрн) + (Пб/Пн)+ (Мб/Мн) ] /4                (8.1) 
де – Ві –експлуатаційні затрати по технології, грн/га
Зпрі –затрати людської праці по технології люд.-год./га
Пі – приведені затратипо технології, грн/га
Мі –питомаметалоємність технології, кг/га
Ктрб-н   = [(26,5/20,10)+(1,11/0,24)+(39,97/32,16)+(32,88/22,36)]/4=2,164
2.Коефіцієнт енергетичної оцінки
Ке = (Ебт/Ент)*а+ (Кетн/Кетб)*в +(Ешб/Ешн)*с                             (8.2) 
а+ в + с = 1; а=0,5;в=0,5; с=0.
де – Кеті= Еуі / Еті – коефіцієнтенергетичної ефективності технології
Еті –енерговитрати по технології, МДж/га
Еші –енергетичний еквівалент шкідливих наслідків по технології, МДж/га
Кетб, н =Еб, нu/Етб, н                                                    (8.3) 
Кетб =42000(МДж/га) / 458,62(МДж/га) = 91,579
Кетн =42000(МДж/га)/ 288,46(МДж/га) = 145,601
Кеб-н = (458,62/288,46)*0,5+ (91,579/145,601)*0,5 =1,109
3.Коефіцієнт інтегральної оцінки
J=Qн/Qб                                                                (8.4) 
Qн, б= Gн, б/Пн, б                                                      (8.5) 
де – Qi – грошовий вираз отриманої продукції з 1 га на 1грн. затрат
Пі – приведені затратипо технології, грн/га
Gi – питома вартість отриманої продукції, грн/га
Qб=42000(МДж/га) * 0,07 (грн/МДж) / 39,97 (грн/га)= 73,555
Qн=42000(МДж/га) * 0,07 (грн/МДж) / 32,16 (грн/га) =91,418
Jб-н=91,418/73,555=1,243
4.Комплексний коефіцієнтконкурентноздатності
K = m*Kтр + р*J + n*Ke                              (8.6) 
m + n + p =1
а) m = n  =  р=0,333
Кб-н= 0,333*(2,164+1,243 + 1,109) =1,504
/>

9 ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА
Широке впровадження інтенсивних і індустріальнихтехнологій, використання у великій кількості добрив, гербіцидів веде допорушення історично складених на протязі цілих геологічних епох умов ізабруднення навколишнього середовища. Проблема охорони навколишнього середовищаприйняла особливе значення і стала міжнародною.
Це необхідно враховувати при виробництвісільськогосподарських культур за інтенсивною технологією. Велику увагузвертають на економічне використання туків – їх вносять при оранці з основнимдобривом, а також в формі стартових доз при сівбі і дроблених підживлень під часвегетації, що забезпечує найбільш ефективне засвоєння поживних речовинрослинами, не допускаючи змиву поверхневим стоком і зменшує можливістьвимивання їх ґрунтовими водами.
Для зменшення негативного впливу пестицидів нанавколишнє середовище рекомендується застосовувати їх в мінімальних дозах ітільки при достатній технічній підготовці працівників та суворому дотриманніправил техніки безпеки.
При виборі препаратів слід враховувати не тільки їхтоксичність і економічні фактори, а також і поведінку в конкретних об’єктахнавколишнього середовища, можливість накопичення в живих організмах.
Забороняється обробляти посіви пестицидами з метоюпрофілактики на випадок появи шкідливих організмів. Рекомендується широкозастосовувати інтегровану систему захисту рослин проти шкідників, хвороб ібур’янів.
Впровадження інтенсивної технології виробництвасільськогосподарських культур нерозривно зв’язано з охороною ґрунту від водноїі вітрової ерозії. Ерозія ґрунту завжди існувала в природі як негативнийпроцес, швидкість якого такого ж порядку як і швидкість процесуґрунтоутворення. Це природна геологічна ерозія, якій запобігти неможливо, якаособливої шкоди не завдає (вона проходить повільно і майже непомітно).
Поряд з цим геологічним процесом є прискорена аборуйнівна ерозія, яка виникає під впливом діяльності людини. При прискоренійерозії втрата компонентів ґрунту не компенсується і ґрунт частково або повністювтрачає родючість.
Основною причиною підсилення процесу вітрової ерозії єруйнування їх структури внаслідок втрати значної кількості органічних речовин.
Водна ерозія виникає при великих розмірах полів,використанні чистих парів, використанні потужної сільськогосподарської техніки,яка все більше застосовується фермерами.
У глобальних масштабах основними причинами ерозіїстали:
–  зменшення рослинності;
–  розорювання землі навеликих площах без застосування ґрунтозахисних сівозмін;
–  надмірне випасання тваринами.
Неправильні методи землеробства приводять до появи ірозвитку прискореної ерозії.
Основними засобами попередження вітрової ерозіївважають зменшення ширини полів, залишання післяжнивних рослинних рештків наполі, розміщення смугами сільськогосподарських культур впоперек пануючихвітрів, створення захисних лісових смуг.
Встановлено, що збереження на поверхні ґрунтурослинних залишків при застосуванні ґрунтозахисного обробітку – найбільшпростий і доступний метод для попередження як вітрової так і водної ерозії.
Ґрунтозахисний обробіток зводить до мінімуму змиттяґрунту і пошкодження його вітром. До числа доступних протиерозійних заходіввідноситься оранка і посів впоперек схилу. Оранка впоперек схилу звужує стіканняталих вод в середньому на 8,5 мм.
Різне значення в протиерозійному відношенні маєстворення штучного мікрорельєфу. На зябові він має низьку ефективністьвнаслідок погіршення фільтраційної здатності ґрунтів. Зовсім інший результатодержують при формуванні стоку у весняно-літній період при зливах.Водопроникність ґрунтів підвищується в 1,5 – 5 разів.
Із спеціальних технологій вирощування озимих на схилах,отримали поширення ґрунтозахисні технології, які передбачають без відвальнемілке рихлення в сукупності з щілюванням. В лісостеповій зоні України, застосовуютьрихлення з щілюванням. Це скорочує змиття ґрунту в 3-4 рази і підвищуєурожайність в середньому на 4,7 ц/га у порівнянні з відповідною оранкою.
Особливе значення в охороні сільськогосподарськихугідь належить захисним лісовим насадженням, утвореним біля доріг на межахполів, на схилах ярів і балок, на еродованих ґрунтах, біля річок і водойм. Лісовінасадження зменшують швидкість вітру, затримують сніг на полях, зменшуютьпримерзання ґрунту, захищають посіви від шкідливого впливу екстремальнихпогодних умов. З цією метою на схилах, які мають більше 3°, закладаються водорегулюючі і водопоглинаючі лісовімасиви, які зменшують поверхневий стік опадів і потім частково переводять їх вґрунт. На межах полів закладаються різні конструкції лісових смуг, якізменшують силу вітру, затримують сніг на полях, пом’якшують погодні умови.
Усі лісові насадження складають єдину систему захистутериторії господарства від водної та вітрової ерозії, пом’якшуютьприроднокліматичні умови, особливо в засушливі роки, що проявляється впідвищенні урожайності зернових культур в межах 3-5 ц/га. Особливо важливу рольвідіграє конструкція лісових насаджень. Так найбільш продуктивнішими єнапівпродувні лісосмуги, які пропускають не більше 25-35% вітрового потоку.Такі полоси в зимовий час не накопичують під кронами багато снігу, вінвідкладається на полях, а влітку вони сприяють провітрюванню зернових посівів,що значно зменшує розвиток шкідників, особливо в дощову погоду.
Придорожні лісові насадження повинні бути малопродувними і затримувати сніг в зимовий час.
Водорегулюючі і водопоглинаючі насадження ефективнішерозміщати широкими смугами з великою кількістю кущів, щоб під ними ґрунт не промерзаві в зимовий час добре пропускав стікаючу з полів воду під час відлиг у зимовийперіод.
Для запобігання забрудненню повітря не слід допускатиспалювання старої соломи, поживних решток, ефективніше застосовувати їх длянакопичення органічних речовин в ґрунті.
Впровадження природоохоронних заходів у інтенсивнутехнологію виробництва сільськогосподарських культур буде сприяти підвищеннюродючості ґрунтів, збільшенню врожайності, покращенню якості продукції, охоронінавколишнього середовища від руйнування і забруднення.

ВИСНОВКИ
При виконанні дипломного проекту проведеноаналіз технології вирощування конюшини на сіно з розробкою геліопідігрівачівповітря (сонячного теплогенератора і шиферної геліопанелі) для досушування сінаактивним вентилюванням. Зроблено аналіз господарської діяльності господарства.Проведено аналіз літературних джерел.
На основі передових досягненьнауки і техніки розроблена технологічна карта на вирощування конюшини на сіно,побудовані графіки завантаження тракторів і сільськогосподарських машин.
Розроблена операційно-технологічнакарта на досушування сіна методом активного вентилювання. Запропонованаконструкція акумуляторів тепла і геліопідігрівачів повітря для підігріванняповітря при досушуванні сіна. Дана конструкція дає змогу значно зменшити строкипроцесу сушіння, запобігає зменшенню вмісту поживних речовин у кормі за рахунокзменшення втрат від довгострокового сушіння.
Проведено техніко-економічнийрозрахунок проекту, з якого видно, що за допомогою акумуляторів тепла ігеліопідігрівачів повітря економиться 24,96 кілограм умовного палива, а термінсушіння протягом доби збільшується на 6 годин, що дозволяє значно скоротититривалість загального часу сушіння.
Розглянуто основні проблеми охорони праці татехніки безпеки. Висвітлено актуальні питання, на які необхідно звернути увагупри проведенні інструктажів з техніки безпеки. Запропоновані заходи дляполіпшення умов праці в господарстві. Зроблено огляд найбільш суттєвих проблемохорони навколишнього середовища і запропоновано різні заходи по поліпшенню цихумов. Використання запропонованої конструкції дозволяє не затрачати значнікошти на побудову сіносховищ. Також господарства зекономлять і на електроенергіївнаслідок використання безкоштовної сонячної енергії у акумуляторах тепла.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
 
1.        Звіти господарства селаБохоники Вінницького району Вінницької області за 1999, 2000, 2001 роки.
2.        Багаторічні трави в інтенсивномукормо виробництві / Б.С.Зінченко, П.Т.Дровець, Й.І.Мацьків та ін. За ред.Б.С.Зінченка. – К.: Урожай, 1991. – 192 с.
3.         О.А.Бабич, А.Д.Гарькавий.Кормові і лікарські рослини ХХ – ХХІ століття. К.: “Аграрна наука”, 1996.-542с.
4.        Методические рекомендациипо консервированию трав и кукурузы / В.Р.Панченко, Г.А.Богданов, В.П.Черепанови др.: – К.: Урожай, 1984. – 44 с.
5.        Пятрушявичюс В.И., Любарський В.М.Активное вентилирование травяных кормов. – Агропромиздат. Ленинград. отд-ние,1986. – 96 с., ил..
6.        Довідник по заготівлі ізберіганню кормів/ А.О.Бабич, С.Й.Олішинський (упоряд.), В.А.Ясенець кий та ін.– К: Урожай, 1989. – 176 с., іл..
7.        Технология приготовлениярассыпного, измельченного сена с досушкой активным вентилированием(рекомендации) / В.А.Бондарев, А.А.Макаров, А.Г.Мюляр и др.: – М.:Агропромиздат, 1988. – 22 с.
8.        Примак І.Д., Ґудзь В.П.Операційні технології вирощування кормових культур. – К.: Урожай, 1995. – 288с.
9.        Новые типы сельскохозяйственных хранилищ / А.Л.Шагин,В.Б.Гончаров, Н.В.Криженко. – К.:Урожай, 1990. – 200 с.,ил..
10.      Устройство для сушки в стогахсельскохозяйственных кормов. А.С.№1438654А1 СССР, МКН А 01 F 25/08/ А.Д.Гарькавый, Л.В.Погорелый, В.А.Ясенецький,П.А.Мороз, Н.П.Каминский и М.И.Дмитрук 4209745/30-15. Заявлено 16.03.87.
11.      Устройство для сушкисельскохозяйственных кормов. А.С.№1772904А1 СССР, МКН А 01 F 25/08/ А.Д.Гарькавый, Э.А.Кожевой, Е.П.Скитенко,А.Н.Андрикевич, В.В.Вержиковский, А.В.Гвоздев, Н.П.Каминский и Д.Ф.Москвин.4329614/30. Заявлено 18.11.84.
12.      Устройство для сушкисельскохозяйственного корма в стогах. А.С.№1680009А1 СССР, МКН А 01 F 25/08/ А.Д.Гарькавый, В.В.Панченко, Э.А.Кошевой,И.П.Масло, Д.Ф.Москвин, В.В.Вержиковский и Е.П.Скитенко. 4171767/15. Заявлено30.12.86.
13.      Устройство для замера параметроввоздуха при сушке А.С.№262711 СССР, МПК F 26b/Я.В.Анспакс, В.Г.Вольтер, Э.П.Пунт, А.Н.Борзило и Ю.А.Дерканосов. 1187297/24-6.Заявлено 03.10.67.
14.      Сушильная камераА.С.№1495612А1 СССР, МКН F 26 В 9/06/ И.П.Деркачев, А.Д.Гарькавый,В.Е.Болотин, Э.М.Кукуев и Н.В.Соколовская. 4274196/24-06. Заявлено 06.07.87.
15.      Каркас гелиосушилкисельскохозяйственных кормов. А.С.№1762793А1 СССР, МКН А 01 F 25/08/ А.Д.Гарькавый, В.В.Панченко и А.В.Спирин.4366775/15. Заявлено 21.12.87.
16.      Сводчатое сооружение.А.С.№1738947А1 СССР, МКН Е 04 В 1/32, Е 04 D 13/18/А.Д.Гарькавый, П.А.Мороз и В, А.Спирин. 4667222/33. Заявлено 27.03.89.
17.      Установка для формирования скирд.А.С.№528064 СССР, МКН А 01 D 85/00, А 01 F25/08/М.И.Филимонов, В.А.Рикк, В.А.Щедринов, К.М.Ким и Ю.В.Белотелов.2001350/15. Заявлено 01.03.74.
18.      Установка для сушкисельскохозяйственных продуктов. А.С.№1420321 А1 СССР, МКН F 26 B9/06, А 01 F 25/08/ И.П.Деркачев, А.В.Гвоздев,А.Д.Гарькавый и Н.В.Соколовская. 4163010/24-06. Заявлено 15.12.86
19.      Беляков Г.И. Практикум поохране труда. – М.: Агропромиздат, 1988. – 160с., ил. – (Учебники и учеб.пособия для студентов высш. учеб. заведений).
20.      Машиновикористання вземлеробстві / В.Ю.Ільченко, Ю.П.Нагірний, А.П.Джолос та ін.; За ред.В.Ю.Ільченка і Ю.П.Нагірного. – К.: Урожай, 1996. – 384 с.
21.      Методичні вказівки помашиновикористанні в землеробстві. – Вінниця. 1999р.
22.      Експлуатаціямашинно-тракторного парку в аграрному виробництві / В.Ю.Ільченко, П.І.Карасьов,А.С.Лімот та ін.; За ред. В.Ю.Ільченка. – К.: Урожай, 1993. – 288 с.
23.      Гряник Г.М., Лехман С.Д.,Бутко Д.А. Охорона праці. – К.: Урожай, 1994. – 272 с., іл..
24.      Методичні Вказівки поорганізаційно-економічному обґрунтуванню інженерних рішень в дипломних проектахпо вдосконаленню сільськогосподарської техніки / І.Й.Табенський, О.П.Недбалю,С.Г.Кафлевська, В.Ф.Цвігун. – Вінниця; 2001.-16с..
25.      Даффин Дж.А., Бекман У.А.Тепловые процессы с использованием солнечной энергии. Пер. с анг… — М.: Мир,1977. — 429 с.
26.      Крейт Ф., Блэк У. Основытеплопередачи. Пер.с англ. — М.: Мир. 1983. — 512 с.
27.      Корн Г., Корн Т.Справочник по висшей математике для научных работникови инженеров. Пер.с англ. — М.: Наука, 1973 -832 с.
28.      Зінченко О.І. Кормовиробництво: Підручник. К.: Вища шк., 1994. – 440с.,іл..
29.      Комплексна механізаціякормо виробництва / В.А.Ясенецький, С.Й.Олішинський, В.Ю.Поєдинок,А.Д.Гаркавий. – К.: Урожай, 1992. – 216 с.
30.      Агулов І.І. та інші.Довідник по зберіганню сільськогосподарської техніки. — К: Урожай, 1988.-104с.
31.      Типові норми виробітку,витрати палива на механізовані польові роботи в сільському господарстві. – К.:Урожай, 1987. – 416 с..
32.      Ясенецький В.А., ЄрмоленкоВ.О., Гарькавий А.Д. Зниження енергозатрат у тваринництві і кормо виробництві.– К.: Урожай, 1989. – 136 с.
33.      Аллилуев В.А. и др.Практикум по эксплуатации машинно-тракторного парка. – М: Агропромиздат, 1987.– 307с.
34.      Артеменко Н.А.Экономическая эффективность сельскохозяйственной техники. – М.: Агропромиздат,1985. – 208 с.
35.      Бельских В.И. Справочникпо техническому обслуживанию и диагностированию тракторов. – М:Россельхозиздат, 1975.-400с.
36.      Гуревич А.М. и др.Техническое обслуживание машинотракторных агрегатов. -–М: Росагропромиздат.1988. – 240 с.
37.      Ленский А.В.Специализированное техническое обслуживание машинно-
тракторного парка. – М: Росагропромиздат,1989. – 236 с.
38.      Лурье А.Б. и др. Курсовоеи дипломное проектирование по сельскохозяйственным и мелиоративным машинам. –Л.: Агропромиздат. Ленинградское отделение, 1991. – 224 с.
39.      Пилыщиков Л.М. Практикумпо эксплуатации машинно-тракторного парка, М.: «Колос», 1976. – 272 с.
40.      Погорелый Л.В. и др.Научные основы повышения производительности сельскохозяйственной техники. – К.:Урожай, 1989. – 240 с.
41.      Антонишин Р.З. и др.Практическое руководство по технологической наладке сельскохозяйственнойтехники. – К.: Урожай, 1987. – 224 с.