Платіжний баланс держави

Гипероглавление:
Реферат на тему:
Платіжний баланс держави
2. Структура платіжного балансу
3. Динаміка платіжного балансу України
Висновки
Таблиця 1
Динаміка поточного рахунка платіжного
балансу, млн дол США
платіжно­
урахуванням
взаємозаліку
борговими
язаннями
Таблиця 2
Коефіцієнт покриття імпорту експортом,
Таблиця 3
структура
експорту
Товарна структура імпорту
Товарна структура
Найменування груп товарів
Географічна структура імпорту товарів
Висновки
Література
–PAGE_BREAK–Реферат на тему: Платіжний баланс держави
План

1. Визначення та значення платіжного балансу
2. Структура платіжного балансу 3. Динаміка платіжного балансу України Висновки
Література

1. Визначення та значення платіжного балансу

Платіжний баланс — це один з головних документів будь-якої країни, оскільки в ньому знаходять своє узагальнююче вираження економічні зв’язки даної країни з іншими державами; на основі платіжного балансу проводиться аналіз зовнішньоекономічної дія­льності, дається оцінка валютно-фінансовому стану окремо взятої країни.

Складання, вивчення й аналіз платіжного балансу — необхідні дії уряду будь-якої країни, тому що саме за даними платіжного ба­лансу можна наочно визначити, в якому стані знаходиться той чи інший пункт дуже важливих для кожної країни зовнішньоекономі­чних відносин.

Варто відмітити, що перші спроби підведення підсумків зов­нішньоекономічної діяльності держави починалися ще в середні ві­ки, а сам термін «платіжний баланс» увів в обіг у XVIII ст. англій­ський економіст Дж. Стюарт, що вбачав джерело багатства країни в її активному торговому балансі.

В даному розділі ми ознайомимося з загальною характеристи­кою платіжного балансу, з його задачами, а також розглянемо пла­тіжний баланс за 2000 р. і проаналізуємо його динаміку, тобто по­дивимося, в якому стані та на якому рівні знаходиться зовнішньо­економічна діяльність України.

У сучасному світі не існує цілком закритих економік. Кожна кра­їна тисячами ниток економічних відносин зв’язана з іншими країнами світового співтовариства, хоча ступінь інтеграції окремих країн у сві­тове господарство неоднаковий. Уся сукупність міжнародних еконо­мічних відносин даної країни зі світовим співтовариством знаходить висвітлення в її платіжному балансі. Платіжний баланс являє собою статистичний запис підсумку операцій між резидентами даної країни й іншого світу за певний період (зазвичай квартал або рік). Він дає кіль­кісну й якісну характеристику зовнішньоекономічній діяльності краї­ни, її участі в світовому господарстві. Платіжний баланс виступає джерелом інформації, що розкриває особливості участі країни в між­народному обміні товарами, послугами та капіталом. Не випадково проблеми платіжного балансу, активного чи пасивного сальдо торгового балансу викликають активний суспільний інтерес і позначаються на прийнятті політичних рішень.

У платіжному балансі держави наводиться систематизований перелік усіх операцій з коштами, що опосередковують зовнішньо­економічні зв’язки. В ньому відображаються підсумки зовнішньо­економічної діяльності країни. На його основі можна проводити аналіз цієї діяльності, давати оцінку валютно-фінансовому стано­вищу країни, визначати, чи ефективно господарює та чи інша краї­на з погляду її зовнішньоекономічних зв’язків.

У ході складання платіжного балансу велика кількість міжна­родних угод, які укладаються різними економічними агентами, пе­вним чином класифікується та зводиться воєдино в окремі статті. Отже, платіжний баланс відбиває не індивідуальні, а агреговані міжнародні угоди, в результаті яких право власності на активи, в якій би формі вони не існували, переходить від резидентів даної країни до резидентів інших країн.

Міжнародні угоди зазвичай припускають обмін: торгівля то­варами та послугами, бартер, обмін одних фінансових активів на інші. Однак до них відносяться й однобічні переводи. Прикладом можуть виступати гуманітарна допомога чи переоцінка валютних резервів країни в зв’язку зі зміною валютного курсу.

Момент здійснення угоди фіксується таким чином, щоб факт переходу власності на активи знаходив висвітлення в національно­му рахівництві. Ним може бути, наприклад, момент укладення кон­тракту, відвантаження товару, проходження митних процедур та ін.

При оцінці зовнішньоекономічних угод пріоритет віддається ринковим цінам чи їх еквівалентам.

Платіжний баланс фіксує стан платежів і надходжень даної країни. Міжнародний валютний фонд характеризує платіжний ба­ланс як «статистичний запис усіх економічних угод протягом дано­го періоду між резидентами країн, які надають звітність».

Таке формулювання потребує деяких роз’яснень. По-перше, розгляду поняття «резидент». Дипломати, військові, туристи, навіть якщо вони знаходяться поза територією своєї країни, виступають резидентами тієї держави, громадянами якої вони є. Це відноситься і до фірми. Вона виступає резидентом тієї держави, де вона зареєс­трована (доміцильована), але не тієї, де вона виконує свої операції. Статус «резидента» залежить від факту реєстрації його постійного місця перебування чи проживання.

Виключення становлять міжнародні організації (ООН, МВФ, Генеральна угода про тарифи і торгівлю й ін.), які не є резидентами тієї країни, де вони розташовані.

По-друге, чітко визначимо, що мається на увазі під поняттям «угода». «Угода» — це будь-який обмін, у якому товар, економічна послуга чи право власності на активи переходять від резидента од­нієї країни до резидента іншої.

Слід зазначити, що платіжний баланс відбиває фактичний стан платежів. Поряд з ним складається розрахунковий баланс, де відо­бражають не лише фактичні платежі, а й неоплачувані в даний мо­мент вимоги та зобов’язання даної країни незалежно від термінів настання платежів.

Облік платежів по всіх зовнішньоекономічних операціях здій­снюється протягом певного періоду (місяць, квартал, рік). Він ве­деться в платіжному балансі за принципом подвійної бухгалтерії. Кошти, що надходять у країну за рахунок експорту товарів і послуг, дарунків, припливу капіталу, оприбутковуються в кредитових стат­тях платіжного балансу зі знаком “+”; імпорт же товару чи закор­донні інвестиції, позики та кредити, що спрямовуються за кордон, дарунки та пенсії, переказані іноземцями — в дебетових статтях ба­лансу зі знаком “-“.

Різниця між сумарними підсумками кредитових і дебетових статей є сальдо платіжного балансу. Ця різниця може бути позити­вною, коли надходження перевищують платежі, та негативною — у протилежному варіанті. В останньому випадку країна має дефіцит платіжного балансу.

Платіжний баланс складається з трьох великих розділів. Це -рахунок або баланс поточних операцій, рахунок або баланс поточ­них операцій з капіталом і розділ, який відбиває розрахунки по офіційних міжнародних резервах. У свою чергу, дані розділи міс­тять підрозділи й окремі статті.
2. Структура платіжного балансу

Перший розділ платіжного балансу — рахунок поточних опе­рацій — фіксує процес обміну товарами та послугами, а також одно­сторонні разові платежі. Починається баланс із підведення підсум­ків по зовнішній торгівлі — експорт і імпорт товарів. Частина платі­жного балансу, що відбиває експорт і імпорт товарів, називається торговим балансом країни. Торговий баланс — частина балансу, що оприлюднюється найбільш часто. Експорт товарів мінус імпорт то­варів дає сальдо торгового балансу. Воно буде позитивним, чи ак­тивним, якщо експорт перевищує імпорт, і пасивним, або дефіцит­ним, у протилежному випадку.

Саме по собі активне чи пасивне сальдо торгового балансу не може бути підставою для остаточних висновків про стан зовнішньої торгівлі країни. Зрозуміло, якщо експорт скорочується через падін­ня попиту на товари даної країни в інших країнах, це погана ознака. Але якщо негативне сальдо балансу виникає, припустимо, у випад­ку збільшення імпорту товарів, які інвестуються, та зростання в ре­зультаті цього внутрішнього виробництва, то в цьому випадку не­гативне сальдо не може бути підставою для негативних оцінок ста­ну економіки. Тобто актив або дефіцит платіжного балансу та його розділів можна оцінювати лише на основі аналізу всіх обставин.

Крім торгівлі товарами, у першому розділі платіжного балансу відображається торгівля послугами. Доходи та витрати, що прохо­дять по статті «Послуги», пов’язані з туризмом, роботою, телераді-окомунікацією, утриманням військових баз, іноземних представ­ництв, приватними некомерційними організаціями (перекази роди­чам, спадщина), й ін. У розділі відображаються платежі та надхо­дження транспортного, страхового й інші неторгові платежі, пов’язані, припустимо, з гуманітарною допомогою, яку держава надає комусь чи одержує від інших, безоплатні субсидії закордон­ним країнам та інші.

У сумі підсумок по торговому балансу, обміну послугами, ра­зових платежах та інших неторгових операціях дає підсумок або сальдо по поточних рахунках чи сальдо балансу поточних операцій.

Другий розділ платіжного балансу — баланс руху капіталів. Він відбиває купівлю та продаж активів, надання й одержання довго- та короткотермінових позик і позичок. Наприклад, якщо надхо­дження по експорту недостатні для витрат по імпорту, розрахову­ватися приходиться за рахунок позик, які відображаються в розділі руху капіталу як приплив капіталу в кредитових статтях. Кошти, надані іншим державам, іноземним підприємствам, будуть відо­бражатися в дебетових статтях і оцінюватися як відтік капіталу. Відтік капіталу може бути пов’язаний з бажанням власників, на­приклад гривні, обміняти цю валюту на іноземну та розмістити останню на внески в закордонних банках, придбати акції іноземних

компаній чи інші цінні папери. Пріоритет валют і країн, у які вкла­дається капітал, визначається прогнозами коливань валютних кур­сів і реальних норм відсотка. За інших рівних умов зберігати свої активи є сенс у тих валютах, обмінний курс яких, за прогнозами, зростає, та навпаки.

Зв’язок між балансом поточних операцій і балансом руху ка­піталів виражається формулою: ВНП = С +I+ G+ NХ.

Ми визначили чистий експорт (ЮС) як різницю між експортом і імпортом товарів та послуг, тобто як сальдо рахунка поточних операцій.

Якщо з обох частин рівняння відняти споживання (С) і держа­вні витрати (О), то ліва частина (ВНП — С — G) є форма вираження національних заощаджень (8). Формулу можна подати у вигляді: S= І + NX.

Продовжимо перетворення і віднімемо з обох частин рівняння інвестиції (9.1). Одержуємо:

S-І= NХ.(9.1)

Різниця між внутрішніми заощадженнями (8) і інвестиціями (І) — це рахунок руху капіталів платіжного балансу. Якщо інвестиції перевищують внутрішні заощадження країни, то інвестиційні прое­кти фінансуються за рахунок позик на світових фінансових ринках. Якщо національні заощадження перевищують інвестиції, то реінве-стовані всередині країни кошти можуть бути використані для вида­чі кредитів іншим країнам. Такі кредити можуть використовуватися за цільовим призначенням для оплати товарів і послуг даної країни й в інших цілях.

Інакше кажучи, рахунок руху капіталу має врівноважувати поточний рахунок платіжного балансу. Якщо кошти, одержувані через границю в обмін на чистий експорт товарів і послуг, — вели­чина позитивна, тобто ми маємо активне сальдо по поточних опе­раціях, воно врівноважується відтоком капіталів із країни. Якщо країна має дефіцит по поточних операціях, то він компенсується припливом капіталу.

Однак на практиці сумарний підсумок першого та другого розділів платіжного балансу не врівноважується автоматично. Для досягнення рівноваги необхідно використовувати резервні активи центральних банків і урядових органів.

Статті першого та другого розділів платіжного балансу, що відображають рух коштів по поточних операціях і рух капіталів, є основними статтями платіжного балансу. Статті, що залишилися, можна об’єднати в один, третій, розділ. Він відображає розрахунки по офіційних резервних рахунках. У нього також входять купівля та продаж золота.

Відображені в даному розділі зміни іноземних активів держа­ви за кордоном і активів іноземних урядів у країні виділяються в окремий розділ у силу свого особливого призначення. Вони, як правило, не пов’язані з комерційною діяльністю, а виступають за­собом урівноваження сальдо платіжного балансу.

Всі три розділи платіжного балансу в сумі мають складати нуль. Кожна угода передбачає платежі в тій чи іншій формі, тобто всі напрямки використання іноземної валюти повинні мати джерела покриття.

Для цілей урівноваження платіжного балансу, зокрема по­криття його дефіциту, відповідно до інтересів національної еконо­міки можуть використовуватися продаж золота, залучення нових кредитів, збільшення (якщо згодні кредитори) прострочених плате­жів з обслуговування поточного боргу та ін.

Ознайомившись з платіжним балансом України за 2000 р. (до­даток А), спочатку наведемо його коротку характеристику, а далі розглянемо докладно його стан і проведемо його порівняльний ана­ліз щодо платіжного балансу за 1999 р.

Платіжний баланс України за 2000 р. свідчить про збереження позитивних тенденцій у зовнішньому секторі економіки, що зумов­лені як внутрішніми факторами — вперше за останнє десятиліття вдалося досягти реального збільшення ВВП (на 6 %) і промислово­го виробництва (на 12,9 %), так і зовнішніми — сприятливою ціно­вою кон’юнктурою на традиційні товари українського експорту й економічним зростанням країн — основних торгових партнерів України.

Говорячи про рахунок поточних операцій, дуже важливим є те, що в Україні другий рік поспіль зафіксоване позитивне сальдо поточного рахунку платіжного балансу. У 2000 р. позитивне сальдо склало 1,5 млрд дол США, що еквівалентно 4,6 % валового внутрі­шнього продукту [40].

Слід зазначити, що як у 1999 р., так і в 2000 р. проводилися опе­рації по списанню частини зовнішнього боргу України перед Росій­ською Федерацією за рахунок передачі останній матеріальних акти­вів. Зокрема, відповідно до домовленості між урядом України й урядом Російської Федерації від 28.05.1997 р. про взаєморозрахунки, зв’язані з поділом Чорноморського флоту, у 1999 р. Україною були передані матеріальні активи загальною сумою 726 млн дол США. В 2000 р. за міжурядовою домовленістю від 8 жовтня 1999 р. Україна передала у власність Російської Федерації в рахунок погашення забо­ргованості НАК «Нафтогаз України» перед ВАТ «Газпром» за спожи­тий природний газ авіа комплекси на суму 274 млн дол США. До того ж Україна щорічно погашає частину боргу перед Російською Феде­рацією за рахунок перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України.

Передача матеріальних активів відображається в поточному рахунку платіжного балансу як експорт товарів, що викривляє реа­льну динаміку платіжного балансу та вуалізує тенденції, які про-слідковуються в зовнішньому секторі економіки (табл. 1). Якщо відокремитися від цих операцій, то можна відзначити позитивну тенденцію розвитку зовнішнього сектора.
    продолжение
–PAGE_BREAK–Таблиця 1
Динаміка поточного рахунка платіжного балансу, млн дол США

Статтіплатіжно­гобалансу

3 урахуваннямтоварівпо

взаємозалікузаборговими

зобов’язаннямизРосією

Безурахуваннятоварівпо

взаємозалікузаборговими

зобов’язаннямизРосією

1999 рік

2000 рік

1999 рік

2000 рік

Рахунок поточнихоперацій

1658

1481

932

1207

Баланс товарівіпослуг

1821

1406

1095

1132

Експорт товарівіпослуг

17058

19522

16332

19248

Імпорт товарівіпослуг

— 15237

-18116

— 15237

18116

Баланстоварів

244

779

-482

505

Експорттоварів

13189

15722

12463

15448

Імпорттоварів

— 12945

14943

12945

14943

Баланспослуг

1577

627

1577

627

Експортпослуг

3869

3800

3869

3800

Імпортпослуг

— 2292

-3173

-2292

-3173

Тепер декілька слів про платіжний баланс України за 2000 р., спираючись на статтю «Рахунок операцій з капіталом і фінансових операцій». За 2000 р. дефіцит, який сформувався за рахунок опера­цій з капіталом і фінансових операцій, склав 1,3 млрд дол США й, насамперед, був зумовлений необхідністю витрат на обслуговуван­ня зовнішнього боргу в 2000 р., що склало більше 2 млрд дол США. Катастрофічним було те, що в першому кварталі необхідно було виплатити половину цієї суми. За умов, коли поточні операції не змогли забезпечити приплив валюти для фінансування витрат на погашення боргу, терміни надходження зовнішніх позичок були невизначеними, а рівень міжнародних резервів на початок року практично дорівнював сумі боргу, що підлягав оплаті, почалися пе­реговори з усіма кредиторами про реструктуризацію комерційного зовнішнього боргу. В квітні була досягнута домовленість з цього питання. Загальний обсяг облігацій зовнішньої позики з терміном погашення в 2000-2004 р., що підлягала реструктуризації, склав 2,6 млрд дол США.

Загалом у 2000 р. на обслуговування та погашення зовнішньо­го боргу необхідно було витратити 2,8 млрд дол США, тобто кожен сьомий долар від загального обсягу експорту товарів і послуг мав бути використаний для оплати боргів.

Врегулювання боргових зобов’язань за рахунок взаємозаліку з Росією, згідно з міжурядовою угодою про поділ Чорноморського флоту, в розмірі 1,1 млрд дол США дало можливість зняти боргове навантаження на бюджет у 2000 р. та на наступні роки.

3. Динаміка платіжного балансу України

Аналіз платіжного балансу України окремо по статтях за два періоди дає можливість зробити такі висновки: зафіксоване позити­вне сальдо поточного рахунка платіжного балансу. В 2000 р. пози­тивне сальдо склало 1,5 млрд дол США, що все-таки менше ніж у 1999 р. на 10,7 %.

Головною тенденцією розвитку зовнішнього сектора економі­ки України у звітному році є істотне збільшення обсягів зовнішньої торгівлі, проте вони ще не досягли передкризового рівня 1997 р.

Поліпшення стану зовнішньої торгівлі України в основному пов’язане зі, сприятливою динамікою цін на світових ринках сиро­вини та зростанням світової економіки в цілому на 4,5 %, що було найвищим показником за останні роки. Сукупний зовнішньоторго­вельний товарообіг за 2000 р. (з урахуванням обсягів неформальної торгівлі) збільшився до рівня попереднього року на 19,6 %, чи майже на 5 млрд дол США і склав 30,4 млрд дол США.

Стан зовнішньої торгівлі товарами характеризувався інтенси­вним збільшенням експортно-імпортних операцій із країнами ко­лишнього СРСР на 23,3 % порівняно до 16,6%з іншими країнами світу. Відповідно збільшилася частка товарообігу з країнами СНД і Балтії з 45 % у 2000 р.

Уперше за період складання платіжного балансу України в ці­лому за рік у зовнішній торгівлі товарами зафіксований профіцит у розмірі 505 млн дол США, що зумовлено випереджуючими темпа­ми збільшення обсягів експорту товарів порівняно до обсягів їх ім­порту. З цієї ж причини коефіцієнт покриття імпорту експортом у цілому за рік уперше перевищив 100-процентну межу та склав 103,4 % порівняно з 96,3 % у 1999 р. (табл. 2).
    продолжение
–PAGE_BREAK–Таблиця 2
Коефіцієнт покриття імпорту експортом, %

Показники

1998 рік

1999 рік

2000 рік

І кв.

IIкв.

Шкв.

IVкв.

рік

І кв.

IIкв.

Шкв.

IVкв.

рік

І кв.

IIкв.

IIIкв.

IVкв.

рік

Співвідно­шення експорту й імпорту

77,2

87,8

82,1

90,4

84,1

80,6

113,9

107,8

88,4

96,3

83,5

108,4

121,4

103,8

103,4

країни СНД і Бал-гії

51,8

70,2

63,6

50,5

58,3

38,1

66,0

70,2

54,5

55,2

40,2

69,6

80,6

68,1

63,0

інші країни світу ‘

117,8

105,8

99,4

153,8

116,3

167,9

167,7

150,7

129,9

151,4

158,1

157,9

171,7

152,4

159,8

Аналогічно цей показник збільшувався і за групами країн: у відносинах із країнами СНД і Балтії з 55,2 % до 63,0 %, із країнами далекого зарубіжжя — з 151,4 % до 159,8 %.

Обсяг експорту товарів у 2000 р. (з урахуванням неформальної торгівлі) становив 15,5 млрд дол США та перевищив відповідний показник попереднього року на 24 % (табл. 3).
    продолжение
–PAGE_BREAK–Таблиця 3
Товарнаструктураекспорту[40]

Найменування груп товарів

1999 рік

2000 рік

2000 р. до 1999 р., %

млн дол США

% до зага­льного об­сягу

млн дол США

% до зага­льного об­сягу

Усього

12463

100,0

15448

100,0

124,0

втому числі:

Продовольчі товари та сировина

для їх виробництва

1418

11,4

1378

8,9

97,2

Продукція паливно-енергетичного комплексу

1057

8,5

1273

8,2

120,4

Продукція хімічної та зв’язаних з нею галузей промисловості

1384

11,1

1914

12,4

138,3

Деревина та вироби з неї

313 .

2,5

419

2,7

133,9

Промислові вироби

593

4,8

725

4,7

122,3

Чорні та кольорові метали і вироби з них

4874

39,1

6468

41,9

132,7

Машини й обладнання

1388

11,1

1859

12,0

133,9

Різне *

1436

11,5

1412

9,1

98,3

* 3 урахуванням неформальної торгівлі

Примітка:

В експорт 1999 р. не включена вартість кораблів і розщеп­лених матеріалів на суму 726 млн дол США, що були передані Ро­сійській Федерації в рахунок виплати державного зовнішнього бор­гу України згідно з угодою від 28.05.1997 р, про взаємні розрахун­ки, зв’язані з поділом Чорноморського флоту.

В експорт 2000 р. не включено вартість товарів, переданих у власність Російської Федерації в рахунок погашення заборгованості НАК «Нафтогаз України» перед ВАТ «Газпром» на суму 274 млн дол США згідно з угодою між урядом Російської Федерації та Ка­бінетом Міністрів України від 8 жовтня 1999 р.

Протягом року відбувалося поступове наростання щокварта­льних обсягів експортних постачань. Експорт у країни СНД і Балтії збільшувався високими темпами (34 %) в основному за рахунок по­стачань у Російську Федерацію, обсяг яких збільшився в 1,5 раза (без урахування вартості товарів за взаємозаліком по боргових зобов’язаннях з Росією). Істотно збільшилися за цей період експортні постачання- практично в усі країни СНД і Балтії, крім Республіки Бєларусь. Частка цієї групи країн у загальному обсязі експорту збі­льшилася за рік з 32,8 % до 35,5 %.

Збільшення експортних постачань у 2000 р. відбулося, слід за­значити, за всіма товарними позиціями, крім продовольчих товарів і сировини для їх виробництва. На сьогодні ситуація на світових ринках дуже приваблива для тієї структури експорту, що склалася в Україні. Процеси, що відбуваються у світовій економіці, сприяли зростанню цін на металопродукцію та збільшенню обсягів її поста­чань, тому доходи від металургійного експорту збільшилися за рік на 1,6 млрд дол США. Поліпшення кон’юнктури позначилося та­кож на експорті продукції хімічної, машинобудівної та текстильної промисловості. У цілому за рік експортні постачання збільшилися майже на 3 млрд дол США, і ми можемо помітити, що більше по­ловини цієї суми відноситься до доходів від експорту металургійної продукції. Однак варто сказати, що напівсировинна спеціалізація української економіки досить чуттєва до зовнішніх шоків і зміни цінової кон’юнктури. Оскільки надзвичайно високий ступінь від­критості національної економіки (для експорту товарів і послуг у ВВП складає 61 %) визначає її істотну залежність від ситуації на світових ринках.

Але нестійка позиція експортерів на зовнішніх ринках є нас­лідком ще й таких причин. Справа в тому, що наприкінці 1999 р. почалися нові антидемпінгові розслідування, які стосуються украї­нської продукції. Так, Канада встановила антидемпінгове мито на український листовий прокат, США почали розслідування щодо постачальників української арматури, феросилікомарганцю, гаря­чекатаних рулонів; Росія прийняла рішення про застосування санк­цій до імпорту українських труб; країни ЄС установили антидемпі­нгові мита на українські міндобрива, деякі країни ЄС почали анти­демпінгові розслідування щодо постачальників аміачної селітри. Одночасно відзначимо, що з 12 жовтня 2000 р. Україні надано ста­тус країни зі спеціальним режимом ринкової економіки в антидем­пінгових розслідуваннях, що істотно розширить її можливості в то­ргівлі товарами з країнами ЄС.

Товарна структура експорту в 2000 р. не відчула значних змін, частка основних груп товарів у загальному обсязі експорту майже не змінилася. Питома вага продукції чорної та кольорової металургії -найважливішої експортної позиції України — зросла з 39 % у 1999 р. до 42 % у 2000 р. Ці товари є в основному енергоємними продукта­ми з низьким ступенем переробки. Торік цінова кон’юнктура на ри­нку металопродукщї була сприятливою та виявилася навіть кращою, ніж очікувалося. За таких умов українські підприємства продовжу­вали нарощувати фізичні обсяги постачань металопродукції. Так, у 2000 р. рівень використання квот у країни ЄС на експорт металопро­дукції, з моменту набуття чинності в 1995 р. угоди про спільну робо­ту з цими країнами, був найвищим. На 12.07.2000 року українські металургійні підприємства використовували річну квоту на експорт металопродукції в країни ЄС на 98 %.

Другою за значенням експортною статтею є продукція хіміч­ної промисловості, частка якої в загальному обсязі експорту вирос­ла з 11 % у 1999 р. до 12,4 % у 2000 р. Обсяги експорту цієї проду­кції були стабільно високими та мали слабкий щоквартальний зрос­таючий тренд.

У структурі експорту, відзначимо, продовжує домінувати про­дукція проміжного вживання, що складає майже 2/3від загального обсягу. Частка товарів з високою додатковою вартістю в загально­му обсязі експорту залишається незначною — на машини й устатку­вання в структурі експорту припадає 12 %. Але продукція машино-та приладобудування, особливо сільськогосподарська техніка, має певний потенціал для деякого пожвавлення експорту, тому що в 2000 р. спостерігалася позитивна динаміка зростання обсягів виро­бництва продукції машинобудівної та металообробної промислово­сті (на 16,8 %). У 2000 р. значно збільшився попит на українську машинобудівну продукцію в країнах СНД і Балтії (у 2000 р. поста­чання в ці країни зросли в 1,33 раза).

До основних споживачів продукції вітчизняних підприємств, як і раніше, відносяться Російська Федерація, частка якої в загаль­ному обсязі експорту складає 22,8 %, Туреччина (5,6 %), Німеччина (4,8 %), США (4,7 %), Італія та Китай (по 4,1 %), Польща (2,7 %) (табл. 9.4).

1. В експорт 1999 р. не включена вартість кораблів і розщеп­лених матеріалів на суму 726 млн дол США, що були передані Ро­сійській Федерації в рахунок погашення державного зовнішнього боргу України, згідно з угодою від 28.05.1997 р. про взаємні розра­хунки, зв’язані з розділом Чорноморського флоту.

2. В експорт 2000 р. не включена вартість товарів, переданих у власність Російської Федерації в рахунок погашення заборгованості НАК «Нафтогаз України» перед ВАТ «Газпром5’ на суму 274 млн дол США згідно з угодою між. Російською Федерацією та Кабінетом Міністрів України від 8 жовтня 1999 р.

Тепер докладніше проаналізуємо ситуацію, що склалася з ім­портом товарів у 2000 р. порівняно до 1999 р. У 2000 р. обсяг імпо­рту склав 14,9 млрд дол США, що на 15,4 % перевищує показники імпорту 1999 р. (або на 2 млрд дол США) (табл. 5).

Таблиця 5
    продолжение
–PAGE_BREAK–Товарна структура імпорту

1999 рік

2000 рік

млн дол США

% до за­гального обсягу

мли дол США

% до за­гального

обсягу

Усього

12945

100,0

14943

1009

154,4

в тому числі: Продовольчі товари та сировина для їх ви» робництва

902

7,0

908

6,1

100,7

Продукція паливо-енергетичного ком­плексу в тому числі енергоносії

5441 5214

42,0 40,3

6419 5997

43,0 40,1

118,0 115,0

Продукція хімічної та зв’язаних з нею га­лузей промисловості

1459

11,3

1647

11,0

112,9

Деревина

та вироби з неї

397

зд

436

2,9

109,8

Промислові вироби

635

4,9

741

5,0

116,7

Чорні та кольорові ме­тали і вироби з них

409

3,2

681

4,6

166,5

Найменування груп товарів

1999 рік

2000 рік

2000 р. до 1999 р.,

%

млн дол США

% до за­гального обсягу

млн дол США

% до за­гального обсягу

Машини й обладнання

2255

17,4

2625

17,6

116,4

Різне *

1447

11,2

1486

9,9

102,7
*3 урахуванням неформальної торгівлі

Слід зазначити, що до основних причин збільшення обсягів імпорту відносяться пожвавлення в реальному секторі економіки та відповідно зростання внутрішнього попиту на імпортні товари, а також надходження в прямих іноземних інвестиціях. Крім того, стабільна динаміка обмінного курсу національної валюти протягом року та реальна його ревальвація також створили умови для зрос­тання обсягів імпорту.

Географічна структура імпорту наведена в таблиці 6.

Таблиця 6

Географічна структура імпорту товарів

Країни

1999 рік

2000 рік

2000 р. до і 999 р., %

млн дол США

% до за­гального обсягу

млн дол США

% до за­гального обсягу

Усього

12945

100,0

14943

100,0

115,4

Країни світу

5530

42,7

6237

41,7

112,8

Німеччина

943

7,3

1 Г^

7,6

120,3

США

402

3,1

360

2,4

89,6

Італія

276

2,1

346

2,3

125,4

Польща

258

2,0

313

2,1

121,3

Франція

237 ‘

1,8

236

1,6

99,6

Швейцарія

92

0,7

216

1,4

234,8

Великобританія

143

1,1

203

1,4

142,0

Австрія

133

1,0

185

1,2

139,1

Угорщина

124

1,0

165

1,1

131,1

Чехія

131

1,0

163

1,1

124,4

Туреччина

143

1,1

160

1,1

111,9

Швеція

114

0,9

150

1,0

131,6

Нідерланди

134

1,0

147

1,0

109,7

Бельгія

101

0,8

135

0,9

133,7

Китай

ПО

0,8

132

0,9

120,0

Країни СНД і Балтії

7415

57,3

8706

58,3

117,4

Країни

1999 рік

2000 рік

2000 р. до 1999 р., %

млн дол США

% до за­гального обсягу

млн дол     продолжение
–PAGE_BREAK–США

% до за­гального обсягу

Російська Федерація

5592

43,2

5825

39,0

104,2

Туркменистан

481

3,7

946

6,3

196,7

Республіка Бєларусь

343

2,6

602

4,0

175,5

Казахстан

165

1,3

413

2,8

у 2,5 р. б.

Узбекистан

87

0,7

178

1,2

204,6

Литва

83

0,6

135

0,9

162,7

Естонія

59

0,5

46

0,3

78,0

Латвія

55

0,4

43

0,3

78,2

Молдова

25 ^

0,2

35

0,2

140,0

Азербайджан

34

0,3

24

0,2

70,6

Відзначимо також, що продовжується процес скорочення об-сягів неформальної торгівлі. У 1999 р. обсяги цих товарів у загаль­ному товарообігу складали 7,6 %, у 2000 р. — лише 5,9 %, частка неформальної торгівлі в загальному обсязі експорту скоротилася з 6,1 % до 4,8 %, в імпорті — відповідно з 9 % до 7,1 %.

Зміна сальдо балансу послуг у 2000 р. зменшилася в 2,5 рази і склала 627 млн дол США, що зумовлено збільшенням обсягів імпо­рту послуг на 38 %.

Обсяг експорту послуг залишився майже на рівні 1999 р. і склав 3,8 млрд дол США. Як і раніш, експорт послуг формується в основному за рахунок транспортних і туристичних послуг (стаття «подорожі»). Майже 50 % від загального обсягу експорту послуг і 60 % транспортних послуг складають послуги за транзит природно­го газу з Російської Федерації в Європу, за рахунок яких відбува­ється передплата за імпорт природного газу.

Імпорт послуг склав 3,2 млрд дол США. У 2000 р. спостеріга­лося збільшення послуг по статті «Подорожі» (майже на 30 %), транспортних послуг (на 9 %) і зменшення обсягів будівельних по­слуг (на 29,6 %), послуг зв’язку (на 15,4 %), фінансових послуг (майже на 11 %).

По статті «Доходи» дефіцит склав за 2000 р. 942 млн дол США, що на 8,5 % більше 1999 р., і визначався необхідністю об­слуговування зовнішнього боргу за довгостроковими гарантовани­ми та негарантованими кредитами. Як і в 1999 р., основну частину в загальному обсязі поточних трансфертів займала технічна допомога, що була отримана державним сектором економіки, та приват­ні грошові перекази резидентам України.

А тепер проаналізуємо статті «Рахунок операцій з капіталом і фінансовими операціями». За 2000 р. дефіцит, що сформувався за рахунок операцій з капіталом і фінансовими операціями, склав 1,3 млрд дол США, що на 89 % вище 1999 р. Це було зумовлено необ­хідністю розтрат на обслуговування зовнішнього боргу. Потреба у фінансуванні витрат Держбюджету на погашення й обслуговування зовнішнього боргу в 2000 р. склала понад 2 млрд дол США. Катас­трофічним було те, що в першому кварталі потрібно було виплати­ти половину цієї суми. В квітні місяці була досягнута домовленість з цього питання. Загальний обсяг облігацій зовнішнього боргу з те­рміном погашення в 2000-2004 р., що підлягав реструктуризації, склав 2,6 млрд дол США. А в цілому в 2000 р. на обслуговування та погашення зовнішнього боргу необхідно було витратити 2,8 млрд дол США. Коефіцієнт обслуговування боргу в 2000 р. склав 14,5 % порівняно з 16,1 % у 1999 р.

У 2000 р. обсяги зовнішніх позик знизилися порівняно з 1999 р. більше, ніж на чверть. Протягом усього року Україна майже не одержувала кредитів від міжнародних фінансових організацій, і лише наприкінці року надійшов транш від МВФ за програмою розширеного фінансування (245 млн дол США). У цілому за рік бу­ло отримано довгострокових кредитів на загальну суму 1,3 млрд дол США.

Обсяг довгострокового зовнішнього боргу країни на кінець 2000 р. склав 11,9 млрд дол США, що за рік знизився на 12 %.

Проблемними є також позичання на ринках капіталу. Фондо­вий ринок України залишається вкрай нерозвиненим. За 2000 р. у цілому по статті «Портфельні інвестиції» спостерігався чистий від­тік капіталу в розмірі 201 млн дол США.

Несприятливий інвестиційний клімат України зумовлює низь­кий рівень залучення прямих іноземних інвестицій у країні. У 2000 р. чистий приплив прямих іноземних інвестицій склав 595 млн дол США, що майже на 20 % більше, ніж торік.

Запаси прямих іноземних інвестицій виросли за рік майже на 18 % і на кінець 2000 р. досягли 3,9 млрд дол США.

В інвестуванні української економіки беруть участь підприєм­ницькі структури 112 країн світу, але майже половину імпорту при­ватного капіталу складають внески резидентів п’яти країн: США -636 млн дол США (16%від загального обсягу інвестицій), Нідер­ландів — 362 млн дол США (9 %), Росії — 314 млн дол США (8 %), Великобританії — 299 млн дол США (8 %), Німеччини — 238 млн дол США (6 %). Питома вага інвестицій з офшорних зон (Кіпру, Ір­ландії й ін.) складає 19 % (рис. 9.1). Відзначимо, що лише обсяги капіталовкладень з Кіпру виросли в 1,8 рази і склали 10 % від зага­льного обсягу інвестицій.В Україні на кінець 2000 р. нараховувалося 7794 підприємств з іноземними інвестиціями, у т.ч. за рік їх кількість збільшилася на 432 одиниці. Більше половини всіх іноземних інвестицій вкладено у підприємства промисловості. Більш наочно напрямки вкладень інвестицій, а також і розміри цих інвестицій подані на рис. 9.2.

Обсяги інвестицій з України за 2000 р. не зменшилися, і на кі­нець звітного періоду склали 98 млн дол США, у тому числі в краї­ни СНД і Балтії — 18 млн дол США (19 % від загального обсягу), в інші країни світу — 80 млн дол США.

/>
Завдяки врегулюванню газових боргів України в 2000 р. зупи­нилося збільшення заборгованості підприємств України суб’єктам господарської діяльності близького та далекого зарубіжжя, що за 1997-1999 р. склало 3,5 млрд дол США при одночасному збіль­шенні дебіторської заборгованості за цей же період лише на 200 мли дол ЄША. Зростання кредиторської заборгованості в 2000 р. склало 362 млн дол США, що в 3 рази менше середньорічного зрос­тання цього показника за три попередні роки. Дебіторська заборго­ваність виросла за рік лише на б млн дол США. Тобто зберігається негативна тенденція наростання чистої зовнішньої заборгованості реального сектора економіки.

Нетто-приріст фінансових активів у 2000 році, зв’язаний в ос­новному з нагромадженням готівки поза банками (1,4 млрд дол США) і зростанням депозитів і залишків на рахунках резидентів в іноземних банках (95 млн дол США).

Як уже зазначалося, протягом 2000 р. обсяги зовнішнього фінансування України з боку міжнародних фінансових організацій були майже в 3 рази нижче, ніж за попередні роки, до того ж і ті надійшли під кінець року. Але зростання експорту та збільшення валютних надходжень в Україну дало можливість НБУ виконувати боргові зобов’язання перед МВФ і навіть істотно (на 398 млн дол США) поповнити міжнародні резерви країни, що сформувалися на кінець 2000 року та залишаються дуже низькими і можуть забезпечити фінансування імпорту товарів і послуг на 43 тижні.

Висновки

У ході аналізу платіжного балансу України за 2000 р., а також дослідження його динаміки було з’ясовано, що в цілому платіжний баланс України за 2000 р. свідчить про збереження позитивних тен­денцій у зовнішньому секторі економіки, головною з який є те, що в 2000 р. в Україні мало місце істотне збільшення обсягів зовніш­ньої торгівлі.

Також важливо те, що в Україні другий рік поспіль зафіксова­не позитивне сальдо поточного рахунка платіжного балансу і, що в 2000 р. збільшилися обсяги експортних постачань за всіма товар­ними позиціями (крім продовольчих товарів).

Але, як видно з наведених даних, в Україні залишається чима­ло негативних сторін зовнішньоекономічних відносин. Прикладом цього може бути те, що протягом всього 2000 р. Україна майже не одержала кредитів від міжнародних фінансових організацій через невиконання Україною заходів щодо докорінного реформування економіки. І, напевно, лише тоді, коли ці заходи будуть проведені, у зовнішньоекономічних відносинах України з іншими країнами світу буде з’являтися все більше позитивних моментів, і в платіж­ному балансі нашої країни будуть збільшуватися позитивні та не­обхідні Україні значення.

Література

АлешинД. Роль зкспорта вооружений во внешней торговле // Зкспорт обмч-ньіх вооружений. — 1996. — № 7-8. — С. 36.

Акинцев С. Мировой рынок вооружений // Зарубежное военное обозрение. -1997.-№ 7.-С. 10.

Андрийчук В.Г. Для інтеграції в систему світогосподарських відносин // Полі­тика і час. — 2000. — № 4. — С. 25.

Антипина О. Диалектика стоимости в постиндустриальном обществе // Миро­вая зкономика и международньїе отношєния. — 1998. -№ 5. -С. 48-59.

Арзумапян Г, Гончаренко С. Зкономическое сотрудничество в Черноморском регионе и интеграция инновационньїх технологий // Мировая зкономика и международньїе отношєния. — 2001. — № 4. — С. 96-100.

Бепдерский Е. Реалии мирохозяйственньїх процессов и место в них Украинм // Зкономика Украинм. — 2000. — № 1. — С. 30.

Білорус ОТ. Глобальні трансформації і стратегії розвитку. — К.: НАН України, 1998. -416 с.

Болотин Б. Мировая зкономика за 100 лет: статистика // Мировая зкономика и международньїе отношєния. — 2001. — № 9. — С. 23.

БуглайВ.Б., ЛженцевН.Н. Международньїе зкономические отношєния. — М.: Маркетинг, 1998.- 153 с.

Булатов Т. Мировая зкономика. — М., 2001. — 734 с.

Бункипа М.К., Семенов В.А. Макрозкономика: Учебное пособие. — М.: Зльф К-пресе, 1995.-242 с.

Вісник Національного банку України. — № 7. — 2000. — С. 41.

Гнибиденко Н. Проблеми трудовой миграции в Украине и их решение // Еко­номіка України. — 2001. — № 4. — С. 19-22.

Григорьевич Н. Трудовме ресурси и их использование в Украине // Информа-ционньїй бюллетень Государственного Комитета статистики Украинм. — 1999. №10-12.-С. 12.

Гришко С, Благодарньїй А. Интеграция Украинм в мировое хозяйство // Биз-нес-информ. — 2000. — № 1. — С. 12.