Податкова політика на прикладі ДП "Яготинський цукровий завод" скачать бесплатно на Диплом IQ

В С Т У П
Актуальністьтеми: в Україні відбувається поступовий процес ринкової трансформаціїекономіки. Система оподаткування підприємств, як інструмент державногорегулювання економічних і соціальних процесів, має відображати інтересидержави, підприємницьких структур та громадян. В той же час фінансова практикасвідчить про низький рівень ефективності вітчизняної моделі оподаткуванняпідприємств, її неадекватність умовам функціонування ринкового господарства.Саме тому питання реформування оподаткування підприємств сьогодні знаходяться вчислі важливих фінансово-економічних проблем, від позитивного вирішення якихзначною мірою залежить доля трансформаційних процесів в Україні.
Діюча податковасистема характеризується високим і нерівномірним податковим навантаженням надоходи суб’єктів господарювання. Суттєві недоліки мають місце в методологіївизначення бази та розміру ставок оподаткування доходів підприємств.
Зниженняподаткового навантаження на підприємницькі структури безумовно на початковомуетапі об’єктивно приведе до зменшення податкових надходжень до бюджету, алепотім буде діяти мультиплікатор їх зростання. Саме тому реформування податковоїсфери обов’язково повинно супроводжуватись заходами щодо розширення базиоподаткування.
В той же час рядпитань оподаткування підприємств в умовах трансформації економіки України вимагаютьсвого розв’язання, в тому числі з урахуванням українських реалій. Недостатньорозроблені основи системи оподаткування, яка б відповідала сучасному стануекономіки і слугувала орієнтиром для практики, методологічною базою длястворення відповідних законів та інших нормативних актів.
Мета роботи:полягає у вивченні теорії і практики оподаткування підприємства, визначеннівпливу податкової політики держави на діяльність підприємства та в розробціконкретної пропозиції по податкової системи оподаткування підприємств України.
Поставлена метазумовила необхідність вирішення таких завдань:
· зробити огляд сучасного стану податкової політикиУкраїни;
· розглянути основні принципи функціонуванняподаткової системи ринкового типу;
· проаналізуватидіяльність роботи цукрового заводу;
· дослідитивплив податкової політики держави на розвиток підприємницької діяльності;
· запропонуватинові методи роботи, які дадуть позитивні результати.
Вагомий внесок урозробку теоретичних основ оподаткування внесли зарубіжні вчені С.Брюс,А.Лаффер, К.Макконел, Ф.Ноймарк, В.Нордхауз, А.Пігу, А.Селдон, М.Уейденбаум,Г.Халлер, И.Шумпетер та інші.
Певний доробок впитання теорії і практики функціонування податків зробили українські іросійські вчені: В.Андрущенко, Б.Болдирєв, В.Вишневський, А.Даниленко,Л.Дробозіна, І.Золотько, А.Крисоватий, В.Опарін, А.Поддєрьогін, М.Романовський,І.Гусакова, М.Сичов, А.Соколовська, В.Суторміна, В.Федосов.
О6’єктдослідження: оподаткування ДП «Яготинський цукровий завод», вплив на йогорозвиток та функціонування податкової політики України.
Предметдослідження: фінансові відносини, які виникають в процесі оподаткуванняпідприємств та контролю за своєчасним і повним перерахуванням податків в бюджетсуб’єктами господарювання.
В основу дослідженняпокладено діалектичний, логічно-діалектич-ний, математичний, графо-аналітичнийта статистичний підходи до вивчення економічних та фінансових явищ, якіпередбачають виявлення закономірностей, тенденцій і взаємозалежностей, щопостійно змінюються і розвиваються. Інформаційну базу дослідження складаютьвідповідні законодавчі та нормативні акти, офіційні статистичні матеріали,навчально-аналітична література, періодичні економічні видання.

РОЗДІЛ1. Теоретико-методологічні основи податкової політики України

1.1.Суть та основні принципи податкової політики України

Податки є основнимфінансовим ресурсом держави і тому ефективне управління ними є основоюдержавного управління взагалі. Залежно від стану економіки, її цілей, які наданому етапі розвитку держава вважає пріоритетними, повинні змінюватисьпринципи побудови податкової системи і методи використання податковогоінструментарію. Характер і цілі податкової системи визначає податкова політика — цедіяльність органів державної влади та місцевого самоврядування у сферівстановлення та збирання податків і зборів (обов’язкових платежів), якареалізується через визначення платників податків та інших обов’язковихплатежів, об’єктів оподаткування і ставок податків; видів податків, зборів таінших обов’язкових платежів, що справляються на території України, місцевихподатків, зборів та інших обов’язкових платежів; основних принципів наданняпільг та звільнення від оподаткування.      При виборі методів формуванняподаткової політики не була врахована низка особливостей розвитку країни в трансформаційнийперіод: — глибока деформованість структури економіки на користь оборонногокомплексу; — зростання приватного сектора, що характеризується відсутністютрадицій добровільної сплати податків;
— високий рівеньдержавних видатків, пов’язаних із соціальними гарантіями, які забезпечуютьсядержавою, початковим етапом становлення державності;
— нерозвиненістьринкових механізмів регулювання суспільного відтворення. В результаті податковаполітика здійснюється під дією значного числа суперечливих і не завждивзаємопов’язаних заходів, з одного боку, направлених на утримання дохідної базибюджету на відносно прийнятому рівні, а з другої — таких, що формують пільговірежими оподаткування для окремих галузей і груп підприємств. Крім того, вона характеризуєтьсянестабільністю і непослідовністю.         Податкова політика є основнимнапрямком здійснення фінансової політики держави.
Загальні засадиподаткової політики викладено в «Основних положеннях податкової політики вУкраїні», затверджених постановою Верховної Ради України від 4 грудня 1996р. Згідно з Основними положеннями система оподаткування в Україні маєбудуватися на засадах:
1.стимулюванняпідприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності — введенняпільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвитоквиробництва;
2.обов’язковості- впровадження норм щодо сплати податків, визначених на підставі достовірнихданих про об’єкти оподаткування за звітний період, і встановленнявідповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;
3.рівнозначностій пропорційності — справляння податків з юридичних осіб у певній частці відотриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків на рівні прибутку іпропорційно більших податків на більші доходи;
4.рівності,недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації — забезпечення однаковогопідходу до суб’єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включно з нерезидентами)за визначення обов’язків щодо сплати податків;
5.соціальної справедливості- забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення череззапровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходівгромадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткуваннягромадян, які отримують високі та надвисокі доходи;
6.стабільності — забезпечення незмінності податків та їх ставок, а також податкових пільгпротягом бюджетного року;
7.економічноїобгрунтованості — встановлення податків на підставі показників розвиткунаціональної економіки та фінансових можливостей, з огляду на необхідністьдосягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;
8.рівномірностісплати — встановлення строків податків з метою забезпечення своєчасногонадходження коштів до бюджету для фінансування видатків;
9.компетенції — встановлення і скасування податків, а також пільг їх платникам здійснюєтьсявідповідно до чинного законодавства про оподаткування виключно Верховною РадоюУкраїни, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і місцевими радами;
10.єдиного підходудо розроблення податкових законів з обов’язковим визначенням платника податку,об’єкта оподаткування, джерела сплати податку, податкового періоду, ставокподатку, строків і порядку сплати податку, підстав для надання податковихпільг;
11. доступностіподаткового законодавства для платників податків [18,9].
Стабільні,загальновідомі та єдині для всіх принципи податкової політики забезпечуютьнормальні умови господарювання і поступовий розвиток ринкових відносин.
Цілями податковоїполітики в Україні мають стати:
— підвищення добробутунаселення та розвиток людського капіталу;
-стимулюваннядинамічного розвитку економіки;
-структурнаперебудова економіки,
-заохоченняінвестиційної та інноваційної діяльності;
-стимулюваннярозвитку зайнятості та самозайнятості.
Однією з важливихскладових оптимізації податкової системи України є радикальне посилення їїстимулюючого впливу на економіку і насамперед на формування повноціннихсуб’єктів ринку і всієї ринкової інфраструктури, створення конкурентногосередовища як механізму реалізації найбільш ефективних господарських рішень.Податкова система має бути звернутою до виробництва, стимулюючи його зростання.Визначальним у податковій реформі має бути розуміння необхідності стабілізаціїфінансів мікрорівня та формування мікроекономічних передумов економічногорозвитку.
При формуванніподаткової системи слід мінімізувати оподаткування результатів діяльностікапіталу як таких, підвищуючи рівень оподаткування для засобів, що виводяться звиробничого обороту.
Отже, податкова політика,що нині проводиться в Україні, має ряд суттєвих недоліків, через що не змогластати надійним джерелом підтримки прогресивних починань незалежної держави. Уцьому зв’язку особливо актуального значення набуває проблема такоїтрансформації податкової політики, щоб вона реалізувала свої значні потенційніможливості у подоланні загальної кризи та сприяла сталомусоціально-економічному розвитку української держави.         Основним напрямом податкової політикиповинна стати активізація ролі державного регулювання мікроекономічних процесіву країні, створення сприятливих умов для структурної перебудови економіки.
Для того щобзабезпечити поточні податкові надходження в бюджет від господарюючих суб’єктівнеобхідно провести податкову реформу, цілями якої мають бути: оптимізаціяподаткового навантаження на економіку в цілому і на окремі її сфери (галузі),розвиток регулюючої (стимулюючої) функції податків, спрощення оподаткуваннямалого бізнесу, удосконалення структури податкової системи. В кінцевому рахункуреформа повинна сприяти активізації інвестиційних процесів, створенню умов дляреструктуризації вітчизняного виробництва на інноваційній основі, нарощуваннювипуску конкурентоспроможної продукції, налагодженню ефективної інтеграціїкраїни в світове господарство. Необхідно дотримуватись балансу інтересівдержави, господарюючих суб’єктів і громадян. Тільки в цьому разі податковареформа буде сприяти зростанню ділової активності, скороченню тіньовоїекономіки, розвитку податкової культури населення.
Одне з ключових завданьподаткової політики — підвищення збираності податків і запобігання ухиленню відних. Нерідко головнапричина ухилення від сплати податків бачиться у високому рівні обкладання.Відповідно, і спосіб підвищення збираності — зниження податків. Зв’язок міжрівнем податків і ступенем їх сплачуваності є. Але він не йде ні в якепорівняння з прямою залежністю ухилень від можливості уникнути податку і якщотака можливість є, платник уникне податку незалежно від його величини.
Враховуючи швидкузмінюваність умов господарювання в трансформаційний період, необхідно приформуванні податкової політики знайти оптимальне поєднання стабільності ігнучкості податкової системи. Можливо треба використати досвід деяких західних країн, в якихзаконодавчо закріплене право уряду змінювати ставки податків у межах встановленихлімітів.
Таким чином, дляпідвищення ролі податкової системи в прискоренні структурної перебудови івідновлення на цій основі економічного зростання необхідний цілеспрямованийповорот податкової політики в бік стимулювання вітчизняного виробництва,інноваційно-інвестиційної діяльності, споживчого попиту, а також посиленнярегулюючої і контролюючої функцій держави щодо сплати податків. Тільки подібний поворот разом зіншими заходами державної економічної політики здатний призупинити подальшудестабілізацію податкової системи.
1.2.Суть податків та їх класифікація
Податки- встановлені вищим органом державної законодавчої вдали обов’язкові платежі,які сплачують юридичні (фізичні) особи до бюджету в розмірах і у терміни,передбачені законом.
Важливоюланкою системи оподаткування України як сукупності взаємопов’язаних між собоюподатків і зборів є підсистема оподаткування юридичних осіб, основною функцієюякої є фіскальна.
Підсистеміоподаткування юридичних осіб, крім фіскальної функції, властива і регуляторна,яка реалізується через механізм підтримки ділової активності суб’єктів господарювання,стимулювання росту виробництва матеріальних благ, ефективне використання основногоі обігового капіталу.
Відповіднодо чинного законодавства України, суб’єкти господарювання є платникамизагальнодержавних і місцевих податків, платежів, зборів, та відрахувань.
Дозагальнодержавних належать такі податки та інші обов’язкові збори і платежі:податокна додану вартість; акцизний збір;мито;податокна нерухоме майно підприємств (проект); податокна прибуток підприємств та організацій; податокз власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;рентнаплата, що сплачується нафтогазодобувними підприємствами — заприродний газ і нафту; плата за землю;державнемито;збірза геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету;збірза спеціальне використання природних ресурсів; збірна обов’язкове державне пенсійне забезпечення; збірна загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовоювтратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;збірна загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництвіта професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;збірна загальнообов’язкове державне соціальне страхування України на випадокбезробіття; збір на обов’язкове пенсійнестрахування, що сплачуються при відчуженні легкових автомобілів, з виробництватютюнових виробів, з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, послугстільникового рухомого зв’язку (додаткові збори на виплату пенсій) у порядку,визначеному Кабінетом Міністрів України; збір до ФондуУкраїни соціального захисту інвалідів; платаза пробірування і клеймування виробів та сплавів із дорогоцінних металів;платаза отримання іноземних кредитів, щодо яких надані державні гарантії(поручительства, векселі та ін,); платаза забруднення навколишнього середовища та іншізбори.
Домісцевих податків і зборів належать: комунальний податок; податок з реклами; збірза припаркування автотранспорту; ринковий збір; збір за право використаннямісцевої символіки; збір за проїзд через територію прикордонних областейавтотранспорту, що прямує за кордон; збір за отримання дозволу на розміщенняоб’єктів торгівлі і сфери послуг; збори за надання земельних ділянок длябудівництва об’єктів виробничого і невиробничого призначення, індивідуальногожитла та гаражів у населених пунктах та інші [13,19].
Загальнодержавніподатки, збори та платежі встановлюються Верховною Радою України і справляютьсяна всій території України.
Місцевіподатки, збори та платежі і порядок їх сплати встановлюються органами місцевогосамоврядування. Вони справляються в межах відповідних адміністративно-територіальниходиниць.
Длясуб’єктів господарювання важливим є поділ податків, зборів і платежів заджерелами їх сплати до державного і місцевого бюджетів:
Ціна(вирахування з ціни):
— Податокна додану вартість;
— Акцизнийзбір;
— Мито.
         Виробничасобівартість продукції:
— зборина обов’язкове державне пенсійне забезпечення;
— загальнообов’язковедержавне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності тавитратами, зумовленими народженням та похованням;
— загальнообов’язковедержавне соціальне страхування від нещасного виписку на виробництві тапрофесійного захворювання, які спричинюй втрату працездатності;
— загальнообов’язкове Державне соціальне страхування України на випадокбезробіття та збір до Фонду України соціального захисту інвалідів (в частині,пов’язаній з оплатою праці робочих);
Валовийприбуток (податки і збори відносяться на зменшення валового прибутку):
— Податокна нерухоме майно підприємств (проект);
— Податокз власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;
— Платаза землю;
— Рентніплатежі;
— Державнемито;
— Комунальнийподаток;
— Податокз реклами;
— Збірза геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету;
— Збірза спеціальне використання, природних ресурсів;
— Зборина обов’язкове державне пенсійне забезпечення;
— Зборина обов’язкове пенсійне страхування, що сплачуються при відчуженнілегковихавтомобілів, з виробництва тютюнових виробів, з операцій купівлі-продажунерухомого майна, послуг, стільникового рухомого зв’язку;
— Платаза забруднення навколишнього середовища;
— Збірза право використання місцевої символіки;
— Збірза проїзд через територію прикордонних областей автотранспорту, що прямує закордон;
— Збірза припаркування автотранспорту;
— Ринковийзбір;
— Збориза надання земельних ділянок для будівництва об ‘єктів виробничого іневиробничого призначення;
— Митнізбори;
— Платаза пробірування і клеймування виробів та сплавів із дорогоцінних металівта іншізбори.
Зприбутку, отриманого від звичайної та надзвичайної діяльності нараховується: податокз нарахованих дивідендів, плата за торговельний патент на окремі видипідприємницької діяльності (відносяться на зменшення суми податковихзобов’язань з податку на прибуток).
Особливістюоподаткування суб’єктів малого підприємництває система спрощеного оподаткування.
Спрощенасистема оподаткування або сплата єдиного податку введенаУказом Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітностісуб’єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 р.
Суб’єктипідприємницької діяльності — юридичні особи будь-якої організаційно-правовоїформи і форми власності, які поряд з діючою системою оподаткування можутьсамостійно обирати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком. Прицьому спосіб оподаткування доходів вибирається один раз і залишається незміннимпротягом звітного року.
Спрощенасистема оподаткування не поширюється на суб’єктів підприємницької діяльності, встатутному фонді яких частки, що належать юридичним особам-учасникам ізасновникам даних суб’єктів, які не є суб’єктами малого підприємництва,перевищують 25 відсотків.
Такожне можуть бути платниками єдиного податку довірчітовариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківськіфінансові установи.
Такийспосіб оподаткування можливий за умов:
— якщо за рік середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 чоловік(включаючи сумісників і тих, які працюють за угодою підряду);
— якщо обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) разом зподатком на додану вартість не перевищує 500000 євро.
Окрімтого, спрощена система оподаткування,обліку та звітності не поширюєтьсяна юридичних осіб, якізаймаються: гральнимбізнесом, проведенням лотерей (в тому числі державних) та розіграшів із видачеювиграшів у грошовій або натуральній формі; ліцензійним видобутком івиробництвом дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів природного таорганічного походження; оптовою і роздрібною торгівлею промисловими виробами здорогоцінних металів;         обміном іноземної валюти; виробництвомпідакцизних товарів (пиво солодове, всі види алкогольних напоїв та тютюновихвиробів, спирт етиловий і коньячний, нафтопродукти, автомобілі і мотоцикли, причепиі напівпричепи житлові); експортом та імпортом підакцизних товарів; оптовоюторгівлею підакцизних товарів; оптовою і роздрібною торгівлею підакцизнимипально-мастильними матеріалами.
Підприємства,котрі перейшли на спрощену систему оподаткування, сплачують такі податки ізбори:
— акцизний збір (якщо є об’єкт акцизного збору);
— єдинийподаток (за ставкою 6 або 10 відсотків);
— податокна додану вартість (за умови сплати єдиного податку у розмірі 6 відсотків);
— податокіз власників транспортних засобів; податок на репатріацію доходів нерезидента;
— всіутримання із заробітної плати громадян, які перебувають у трудових відносинах зплатником єдиного податку;
— платуза торговий патент у випадку, якщо підприємство здійснює торговельну діяльністьза готівкові кошти.
Ставкаєдиного податку для суб’єктів підприємницької діяльності — юридичних осіб:
— 6 відсотків від обсягів виручки від реалізації продукції товарів, робіт,послуг) без урахування сум акцизного збору і податку на додану вартість;
— 10 відсотків від обсягів виручки від реалізації продукції (товарів, робіт,послуг) без урахування суп акцизного збору.
Реалізованоюпродукцією (роботами, послугами) вважається вартістьвідвантаження продукції (виконаних робіт, послуг), що зазначена в оформлених(як підстава для розрахунків з покупцями -(замовниками) документах, включаючипродажну вартість відвантаженої на виконання товарообмінного (бартерного)контракту продукції (робіт, послуг).
Отже,податки це — встановлені вищим органом державної законодавчої вдали обов’язковіплатежі, які сплачують юридичні (фізичні) особи до бюджету в розмірах і утерміни, передбачені законом.
Відповіднодо чинного законодавства України, суб’єкти господарювання є платникамизагальнодержавних і місцевих податків, платежів, зборів, та відрахувань.
Длясуб’єктів господарювання важливим є поділ податків, зборів і платежів заджерелами їх сплати до державного і місцевого бюджетів: (вирахування з ціни:податок на додану вартість, акцизний збір, мито; виробнича собівартістьпродукції: збори на обов’язкове державне пенсійне забезпечення, загальнообов’язковедержавне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності тавитратами, зумовленими народженням та похованням, загальнообов’язкове державнесоціальне страхування від нещасного виписку на виробництві та професійногозахворювання, які спричинюй втрату працездатності, загальнообов’язкове Державнесоціальне страхування України на випадок безробіття та збір до Фонду Українисоціального захисту інвалідів; податки і збори відносяться на зменшеннявалового прибутку: податок на нерухоме майно підприємств, податок з власниківтранспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, плата за землю, рентніплатежі, державне мито, комунальний податок, податок з реклами, збір заспеціальне використання, природних ресурсів, плата за забруднення навколишньогосередовища, збір за припаркування автотранспорту, ринковий збір, митні збори таін.; з прибутку, отриманого від звичайної та надзвичайної діяльностінараховується: податок з нарахованих дивідендів, плата за торговельний патентна окремі види підприємницької діяльності (відносяться на зменшення сумиподаткових зобов’язань з податку на прибуток).
1. 3. Оподаткування юридичних осіб
Підсистемаоподаткування юридичних осіб передбачає поділ — податків і зборів на три групи:непрямі податки, прямі податки та інші податки, збори і платежі.
Непряміподатки — податки, які визначаються розміром споживання і не перебувають утісному зв’язку з доходами або майном платника і встановлюються у виглядінадбавки до ціни товарів чи послуг.
Джереломсплати непрямих податків є ціни або тарифи, які, оплачені кінцевим споживачемтоварів або послуг.
ВУкраїні справляються такі непрямі податки:
Податокна додану вартість включається до ціни товарів і сплачується на всіх етапахруху товарів, тобто він є ціноутворюючим елементом.
Платникамиподатку є підприємства, в яких обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів(робіт, послуг), протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти місяцівперевищує 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (обсягоподатковуваних операцій може змінюватися на підставі виданих нормативнихактів).
Підприємства,які продають товари (роботи, послуги) на митній території України за готівковікошти, сплачують податок незалежно від обсягів продажу.
Дляобчислення податку на додану вартість Законом визначено дві ставки податків — 20 процентів та нульова ставка. Застосування нульової ставки означає повневідшкодування податку сплаченого постачальниками за товари (роботи, послуги),матеріальні ресурси, використані для здійснення вищезазначених поставок.
Нульовуставку оподаткування застосовують при виконанні операцій з продажу вітчизнянихтоварів платниками податку за межі митної території Українита продажутоварів і послуг, призначених для використання і споживання за межами митноїтериторії України та ін.
Податковезобов’язання — це загальна сума податку на додану вартість, нарахованаплатником податку в податковому періоді [28,32].
ПЗ= Бо *Со
деПЗ – податкове зобов«язання
Бо– база оподаткування
Со– ставка оподаткування
Бо= С +П+АЗ+Под.в цін.вир.
деС – собівартість
П– прибуток
АЗ– акцизний збір
Под.вцін.вир.-податки,щовключається в ціну виробу.
Сумуподатку, яку належить сплатити до бюджету, визначають як різницю між загальноюсумою податкових зобов’язань протягом податкового періоду і сумою податковогокредиту в податковому періоді.
Акцизнийзбір належить до специфічних акцизів, характерним для яких є застосування дообмеженої кількості товарів.
Акцизнийзбір — це непрямий податок па окремі товари (продукцію), визначені законом якпідакцизні, що включається до ціни цих товарів (продукції).
Митоє непрямим податком, що стягується за товари та інші предмети, які перетинаютьмитний кордон України (ввезення, вивезення, транзит через територію країнитоварів, предметів будь-яким способом, включаючи використання трубопровідноготранспорту, мереж електропередач) і включається до ціни товару.
Пряміподатки — це податки, які залежать від доходу або майна, і платниками якихбезпосередньо є власники таких доходів або майна.
Джереломсплати прямих податків можуть бути: дохід (малі суб’єкти підприємницької діяльності),прибуток (валовий прибуток, прибуток, отриманий від звичайної і надзвичайноїдіяльності), амортизація або частка майна за відсутності власних фінансовихресурсів.
Об’єктомоподаткування прямими податками є дохід, прибуток або майно. Ці податкинакладають безпосередньо на платників і їх розмір прямо залежить від розмірівоб’єктів оподаткування.
Допрямих податків, які сплачують юридичні особи відносять; податок на прибуток(дохід); податок (плата) на землю; рентні платежі: податок із власниківтранспортних засобів та інших самохідних машин.
Комунальнийподаток сплачують усі підприємства, крім бюджетних та сільськогосподарських.Об’єктом оподаткування є фактичний фонд оплати праці, обчислений з розмірунеоподатковуваного мінімуму доходів громадян та середньоспискової кількостіпрацівників. Ставка податку встановлена у розмірі до 10 процентівнеоподатковуваного мінімуму громадян у місяць за кожного середньосписковогопрацівника. Сума комунального податку враховується у валових втратахпідприємства і відноситься на доходи підприємства (валовий прибуток).
Дляобрахування комунального податку головним є визначення середньосписковоїчисельності штатних працівників.
Усписковий склад включаються всі працівники, які прийняті на постійну, сезонну,а також тимчасову роботу строком на один день і більше з дня зарахування їх нароботу (відповідно до наказу Держкомстату України „Про внесення змін доІнструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народномугосподарстві України“ від 18.02.99 №67, зареєстрованої Мінюстом Українивід 09.03.99 за.№145/3438 до середньооблікової чисельності включаються працівники,які виконують роботи за договорами цивільно-правового характеру (включаючидоговір підряду), і якщо розрахунки за виконану роботу проводятьсябезпосередньо самим підприємством, а також за умови, що ці працівники невключаються до списків інших підприємств).
Усписковому складі враховуються як фактично працюючі, так і відсутні на роботі збудь-яких причин, тобто усі працівники, які перебувають у трудових відносинах,незалежно від форми договору.
Середньосписковачисельність працівників за звітний період (місяць) обчислюється шляхомпідсумування кількості працівників спискового складу за кожний календарний деньзвітного періоду (місяця), включаючи святкові (неробочі) і вихідні дні, таділення одержаної суми на число календарних днів звітного періоду (місяця).
Розрахуноксередньої чисельності позаштатних працівників (працюючих за договорамицивільно-правового характеру та зовнішніх сумісників) за наявностісистематичного обліку явок та — неявок на роботу здійснюється аналогічно довищезазначеного порядку.
Відповіднодо Закону України „Про збір на обов’язкове державне пенсійнезабезпечення“, платниками збору на обов’язкове державне пенсійнезабезпечення є суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від формвласності, їх об’єднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи.
Заоб’єкт збору приймаються фактичні витрати на оплату праці працівників, яківключають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати; інші видивиплат і заохочень. виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, утому числі в натуральній формі, що підлягають обкладанню податком на доходифізичних осіб.
Збірсплачується до Пенсійного фонду України у порядку, визначеному законодавствомУкраїни.
Наобов’язкове державне пенсійне страхування встановлюють ставки збору у такихрозмірах:
— длясуб’єктів господарювання будь-якої організаційно-правової форми і власності — 32,0 відсотка від об’єкта оподаткування;
— дляпідприємств, на яких працюють інваліди, відрахування визначаються окремо заставкою 4,0 відсотка від об’єкта оподаткування для працюючих інвалідів(фактичні витрати на оплату праці працівників) та за ставкою 32 проценти відоб’єкта оподаткування для інших працівників такого підприємства.
Сумазбору враховується у валових витратах і відноситься до собівартості продукції іна доходи підприємства.
Збірна загальне обов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовоювтратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням(загальнодержавний) — Фонд соціального страхування з тимчасової втратипрацездатності.
Фондзагальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадокбезробіття є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційноюсамоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб танадання їм відповідних соціальних послуг Фондом.
Отже,підсистема оподаткування юридичних осіб передбачає поділ — податків і зборів натри групи: непрямі податки, прямі податки та інші податки, збори і платежі.
Непряміподатки — податки, які визначаються розміром споживання і не перебувають утісному зв’язку з доходами або майном платника і встановлюються у виглядінадбавки до ціни товарів чи послуг. Джереломсплати непрямих податків є ціни або тарифи, які, оплачені кінцевим споживачемтоварів або послуг.
Пряміподатки — це податки, які залежать від доходу або майна, і платниками якихбезпосередньо є власники таких доходів або майна.Джерелом сплати прямих податків можуть бути: дохід (малі суб’єкти підприємницькоїдіяльності), прибуток (валовий прибуток, прибуток, отриманий від звичайної інадзвичайної діяльності), амортизація або частка майна за відсутності власнихфінансових ресурсів.
Допрямих податків, які сплачують юридичні особи відносять; податок на прибуток(дохід); податок (плата) на землю; рентні платежі: податок із власниківтранспортних засобів та інших самохідних машин.
З першого розділуможна зробити висновок, що податкова політика, яка нині проводиться в Україні, має ряд суттєвих недоліків. Актуального значеннянабуває проблема такої трансформації податкової політики, щоб вона реалізуваласвої значні потенційні можливості у подоланні загальної кризи та сприяласталому соціально-економічному розвитку української держави.
Важливоюланкою системи оподаткування України як сукупності взаємопов’язаних між собоюподатків і зборів є підсистема оподаткування юридичних осіб.
Підсистемаоподаткування юридичних осіб передбачає поділ — податків і зборів на три групи:непрямі податки, прямі податки та інші податки, збори і платежі.
Одним зактуальних завдань реформування податкової системи у напрямі стимулюваннясталості економічного зростання є внесення змін, які б мінімізували «вимивання»оборотних коштів підприємств у зв’язку зі сплатою податків. При формуванніподаткової системи слід мінімізувати оподаткування результатів діяльностікапіталу як таких, підвищуючи рівень оподаткування для засобів, що виводяться звиробничого обороту.

РОЗДІЛ2. Аналізвиробничо-господарської діяльності ДП „Яготинський цукровий завод“

2.1.Історична довідка та техніко-економічна характеристика підприємства.
Державне підприємство“Яготинський цукровий завод” розташований в місті Яготин Київської області і підпорядкованийМіністерству аграрної політики України.
Районний центр Яготинзнаходиться на відстані 100 км від Києва на березі річки Супой. Через Яготин проходятьавтомагістраль та залізниця Київ-Харків, які зв’язують його з обласним центром.
Місто Яготин має населенняблизько 20 000 жителів. Тут працюють ще декілька харчових підприємств: маслозавод,хлібозавод, м’ясопереробний цех. В Яготині розташований також дослідно-механічнийзавод, який спеціалізується на випуску обладнання для цукрової промисловості.
Будівництво Яготинськогоцукрового заводу розпочато в 1910 році. Пошукова група цукрозаводчика Терещенкавибрала майданчик для будівництва на околиці міста Яготин між залізницею, річкоюСупой і озером Ржавець, яке пізніше стало технічним ставком заводу.
Акціонерне товариствопо будівництву очолив граф Барановський. Землі, вибрані під будівництво належаликнязю Рєпніну. Так як угода про будівництво була складена, то відразу було прийнятерішення приступати до вирубки лісу та підготовки майданчика під будівництво. В урочищіГрабському ріс добрий ліс: сосни, граби, дуби, осики, які потім використовувалисьяк будівельний матеріал для заводу.
В тому ж 1910 роціпочало надходити обладнання з Київського заводу «Греттен-Кревенс» – нині завод «Більшовик»та Варшавського «Борман-Шведе». Сумські машинобудівні заводи виготовили силове обладнання:центральні парові машини потужністю 500 кінських сил та парову машину продуктовоговідділення – 250 кінських сил. 300 землекопів та 500 робітників інших професій працювалина будівництві. 150 мідників клепали трубопроводи.
Канатами за допомогоюблоків, використовуючи лише силу рук робітників, піднімали і монтували обладнання.Праця була надзвичайно тяжкою, працювали по 15 – 17 годин на добу.
Церемонія пуску заводувідбулася 6 жовтня 1911 року, а перший білий цукор отримано в лютому 1912 року.В сезоні переробки буряків 1914-1915 рр. Завод пропрацював 116 діб і було вироблено13 248 пудів цукру.
Перший післяреволюційнийсезон розпочався в вересні 1923 року. За той сезон заводом перероблено 817375 берковцівбуряків. Добова продуктивність складала 3481,2 берковців – це становило 81,1% продуктивності1914 року. Дигестія буряків складала 15,29%. Виробленого цукру було 54629 центнерів.Витрати палива на парові котли складав 29,7%, витрати вапнякового каменю –6,36%.
В 1923 році заводубуло присвоєно ім’я Ілліча.
Напередодні ВеликоїВітчизняної війни завод мав потужність 12 000 центнерів на добу.
За виробничий період1945-1946 рр. завод працював з 24 грудня по 11 березня, при цьому було перероблено272 103 центнерів буряків та вироблено 20 369,8 центнерів цукру.
В 1954 році розпочатаповоєнна реконструкція, яка продовжувалась до 1962 року. В 1959 році була збудованаТЕЦ і завод перейшов з парових приводів на електричні.
В 1961 році введенийв експлуатацію новий сокоочисний цех. Збудовано нове приміщення і змонтоване новеобладнання дефекосатурації.
В 1962 році здійсненареконструкція парових котлів і вони переведені на газ.
В 70-х роках проведеновелику реконструкцію бурякопереробного відділення і тракту подачі і доочищення буряків.
На протязі 80-х роківзначного технічного переозброєння зазнала сушка цукру та продуктове відділення.
В даний час виробничапотужність заводу складає 3 000 тон буряків на добу, норма добової продуктивностіпо буряках – 2 500 т, коефіцієнт використання потужності становить – 83,3%.
Площа, яку займаєпідприємство, складає близько 62,3 га, з них 14,05га становить площа кагатного поля.Призаводський бурякопункт має місткість 210 тисяч тон буряків, добова потужністьпо прийманнню – 6 тисяч тон. Кагатні поля на площі 123,5 тис.кв.м мають тверде покриття,в тому числі 17,0 тис.кв.м з активним вентилюванням.
Основними видами продукціїЯготинського цукрового заводу є: цукор-пісок, жом свіжий та патока.
Чисельність виробничо-промисловогоперсоналу складає 358 осіб. Вартість основних фондів становить – 111,392млн.грн (балансова) і 35,416 млн.грн (залишкова).
В 2006 році площасировинної зони Яготинського цукрового заводу склала 6 650 га. На підприємство постачаютьсировину господарства чотирьох областей: Київської (Яготинський, Згурівський, Переяслав-Хмельницький,Баришівський, Бориспільський райони), Полтавської (Пирятинський район), Черкаської(Драбівський район), Чернігівської (Бобровицький район).
Урожайність по господарствахмає велику строкатість від 140,45 цнт/га (ТОВ ім. Кравченка Яготинський район) до517,14 цнт/га (ССФГ “Сокол” Бориспільський район).
Загалом, післяпідбиття підсумків техніко-економічних показників за 2006 рік, були виявленідосить сприятливі для роботи заводу показники, які наведені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1.
Техніко-економічніпоказники роботи ДП “Яготинський цукровий завод” за 2006 рік.№ п/п Показники Од. виміру Дані заводу 1 Прийнято буряків тн 103966 2 Дигесія буряків при прийманні % 13,4 3 Втрати буряків при зберіганні та транспорт. % 3,46 4 Дигестія буряків до переробки % 16,03 5 Граничні втрати цукру в виробництві % 0,88 6 Вміст цукру в мелясі % 1,84 7 Вихід цукру % 13,31 8 Вихід меляси % 3,64 9 Середньодобова переробка буряків тн 2533 10 Витрати праці на 100 т буряків люд.днів 10,7 11 Коефіцієнт використання потужності % 84,43 12 Перероблено буряків тн 100 372 13 Тривалість сокодобування діб 39,62 14 Кількість виробленого цукру тн 12 622,2 15 Коефіцієнт вилучення цукру з буряків % 78,36 16 Обсяг виробництва товарної продукції в порівняльних цінах тис. грн 20 021,4
Велика строкатістьурожаю по господарствам негативно впливає на процес добування цукру. Доситьзначними є втрати цукру при зберіганні — 3,46 %, яких неможливо уникнути. Вміст цукру в мелясімайже 2% також зменшує загальну кількість виробленого цукру. Коефіцієнтвилучення цукру з буряків, який складає 78,36 % є відносно низьким показником,який треба підвищувати за рахунок введення нових технологій.
2.2.Аналізбалансу ДП „Яготинськийцукровий завод“
Баланс державногопідприємства “Яготинський цукровий завод складений у відповідності з додатком 2до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку.
Для проведення аналізубалансу спочатку дамо визначення основних понять та категорій, які відображаютьбаланс і піддаватимуться аналізу.
Виробничі фонди підприємстваза умовами функціонування в процесі виробництва поділяються на основні та оборотні.
Основні засоби функціонуютьна протязі багатьох років, приймають участь в багатьох виробничих циклах, зберігаючисвою натуральну форму та переносячи свою вартість по частинах в міру всього зносу.
До виробничих основнихзасобів підприємства за прийнятою класифікацією відносяться: приміщення, споруди,передавальні пристрої, силові машини та обладнання, робочі машини та обладнання,вимірюючі та регулюючі прилади і пристрої, лабораторне обладнання, транспортні засоби,інструменти, виробничий та господарський інвентар.
Основні засоби зношуютьсяв процесі виробництва як фізично, так і морально. Кошти для відшкодування зносуосновних фондів накопичуються шляхом амортизаційних відрахувань, які проводятьсяза спеціальними нормативами. Ці нормативи встановлюються у відсотках до вартостіосновних засобів. Вони розраховані на те, щоб на момент вибуття основних засобівіз експлуатації були повністю компенсовані їхня первісна вартість та затрати накапітальні ремонти за весь період роботи.
Виробничі оборотніфонди на відміну від основних повністю споживаються в кожному виробничому циклі,переносять на продукцію повністю свою вартість та, як правило, змінюють свою натуральнуформу.
До них в бурякоцукровомувиробництві відносяться виробничі запаси сировини, матеріалів та палива, тарні матеріалита готова тара, матеріали для поточного ремонту основних засобів та ін. До оборотнихфондів відносять також малоцінні предмети і такі, що швидко зношуються та господарськийінвентар. Це дозволяє спростити їхній облік./>

2.2.1.Актив.
Якщо проаналізуватиперший розділ “Неборотні активи” балансу Яготинського цукрового заводу за 2005рік, то можна стверджувати наступне:
1. Первісна вартістьосновних засобів зросла за звітний період з 110769,80 тис.грн до 111392,80 тис.грн (+ 623 тис.грн), або ріст склав
0,5% до початку року.Зростання вартості скоріш за все відбулося за рахунок введення в дію нових основнихзасобів.
2. Судячи з балансуможна стверджувати, що основні засоби явно застарілі. Знос основних засобів на кінецьроку становить 68,2%, а на початок року 66,2%, тобто введення в дію нових основнихзасобів не припинило процесу старіння тому, що було порівняно незначним.
3. Незважаючи на деякенезначне зменшення незавершеного будівництва з 8785,8 тис.грн до 8780,7тис.грн, необоротні активи в цілому за рік знизились з 57361,4 тис.грн до 53299,2тис. грн.
Таким чином, можназробити висновок, що підприємство недостатньо займається оновленням основних засобів.Така діяльність веде до занепаду підприємства. Застарілі основні засоби потребуютьзначних витрат на ремонт, сприяють досить відчутним втратам палива та електроенергіїі, найголовніше, призводять до значних втрат цукру у виробництві. Все це в значніймірі підвищує собівартість продукції і веде до різкого зменшення доходності виробництва.
В розділі ІІ “Оборотніактиви” спостерігається збільшення оборотних активів з 176595 тис.грн на початкуроку до 39761,4 тис.грн на кінець року, за рахунок збільшення окремих статтів, зокрема:виробничі запаси з 2510,8 до 2809,8 тис; готова продукція з 3426,1 до 12622,2тис. грн.; запаси товарів з 192,5 до 493,7 грошові кошти з 62,2 до 10178,5 тис.грн. Зменшення по розділу, відбулося у незавершеному виробництві з 5011,1 до 2870,6тис. грн. Можна зробити висновок, що оновленню засобів праці увага, на жаль, неприділяється.
Викликає стурбованістьв розділі ІІ той факт, що зросла дебіторська заборгованість за товари, роботи, послугиз 3546 до 16789тис.грн. Це в переважній більшості заборгованість бурякосіючих господарствза надані товарні кредити. Разом з тим, інша дебіторська заборгованність теж зрослаз 278,3 до 2902,7 тис. грн. Причиною цьому можуть бути лише внутрішні організаційніфактори: недостатня робота економічної, юридичної та бухгалтерської служб підприємства.
В цілому активи підприємстваза 2006 рік збільшились з 75020,9 до 93060,6 тис. грн, або на 24%.
2.2.2.Пасив.
По розділу І “Власнийкапітал” відбулося збільшення з 67695,1 до 68426,1 тис. грн. Негативним єзбільшення непокритого збитку з 7411,4 до 10185 тис. грн, а пайовий капітал залишивсябез змін: 10972,3 тис. грн.
Розділ ІІ “Забезпеченнянаступних витрат і платежів” 3більшився з 262,5 до 565,8 тис.грн, обо на 115%,що є досить значним показником.
По розділу ІІІ “Довгостроковізобов’язання” ніяких змін не відбулося.
По розділу ІV “Поточні зобов’язання” відбулося помітнезростання короткострокових кредитів банків з 600 до 11330 тис.грн, такредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги з 2978,2 до 11746,10тис.грн Причому збільшення спостерігається у всіх поточних зобов’язаннях,окрім, інших поточних зобов»язань.
Таблиця 2.2.
Зростання заборгованостіпо поточних зобов’язаннях за 2006 рік.Поточні зобов’язання підприємства
Початок
року
тис.грн
Кінець
року
тис.грн
+( — ) за рік
тис.грн
Темп
зростання,% Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги 2 978,2 11 746,1 8 767,8 294 Розрахунки з бюджетом 264,4 286,9 22,5 8,5 Розрахунки зі страхування 16,9 46,3 29,4 173,9 Розрахунки з оплати праці 121,2 335 213,8 176,4 Інші поточні зобов«зання 2 807,2 49 -2 758,2 -98,2
З наведених данихвидно, що по темпах зростання найвищий показник має зростання кредиторськоїзаборгованості за товари, роботи, послуги (розрахунки з постачальниками), що можепризвести до застосування штрафних санкцій (додаткових витрат).
Викликає тривогу фактзростання заборгованості перед бюджетом, де теж можуть бути нараховані штрафні санкціїта пені (додаткові витрати). Хоча, судячи з того, що підприємство сплатило в 2006році до бюджету 1 464 362 гривні, то збільшення заборгованості по сплаті добюджету на 57,5 тис. грн становить лише 3,93% від сплаченої суми. Заобома частинами балансу (актив і пасив) відбулося збільшення на кінець року, а томуі баланс в цілому збільшився за рік з 75020,9 до 93060,6 тис. грн.
2.3.Фінансовий та податковий аналіз ДП “Яготинський цукровий завод”
За звітний період,тобто, за 2006 рік підприємство отримало дохід від реалізації (товарів, робіт, послуг)43541,2 тис. грн, що на 11,5% більше, ніж за попередній період, тобто, в 2005році. Разом з тим, чистий дохід (валовий дохід за мінусом податку на додану вартість)склав 36268,9 тис.грн, що на 11,4% більше, ніж за попередній період. Як бачимо,податок на додану вартість, не дивлячись на те, що має константну величину, непропорційнозменшує чистий дохід. Більше того, даний податок зовсім не враховує той факт, щоза звітний період собівартість зросла порівняно з минулим роком на 1,12% і становила31143,7 тис.грн проти 30804,1 тис.грн за попередній період.
За звітний періодзросли інші операційні витрати з 3358,3 до 7171,8тис. грн. (на 113,5%),адміністративні витрати – з 1559,8 до 1396,8 тис. грн. (на 11,6%). В свою чергуінші операційні доходи збільшились з 4590,5 до 8954,1 тис.грн, то в результаті збиткиу підприємства за звітний період (2006р.) відсутні, а прибуток склав 2776 тис.грн проти 98,3 тис. грн. в попередньому періоді, тобто, зріс у 28 раз.
Розділ ІІ звіту “Елементиопераційних витрат” показує зміну затрат в розрізі окремих статей.
За звітний періодзросли матеріальні затрати з 24527,4 до 24721,3 тис.грн, або склали 0,7% до попередньогороку. Цей ріст можна пояснити, в значній мірі ростом цін на енергоносії, вапняковийкамінь та ремонтні матеріали і, зокрема, метал.
Зросли витрати наоплату праці з 2927,6 до 3485,5 тис.грн., або на 19%. З цим в певній мірі пов’язанізбільшення витрат на соціальні заходи тому, що ці витрати в колективному договорізалежать від мінімальної зарплати. Таким чином, відрахування на соціальні заходисклали 989,3 проти 579,9 тис.грн. в попередньому періоді, тобто зросли на70,5%.
Збільшиласьамортизація: з 1186,9 до 2736,8 тис. грн., це збільшення склало 130,5%. Значнозменшились інші операційні витрати, їхнє зменшення склало 57,7%. Очевидно, підприємствобільш ретельно переглянуло свою діяльність і знайшло можливість дещо зекономити.
Але, не дивлячисьна це, витрати в цілому зросли з 33498,7 до 33739,6 тис. грн, або ріст в звітномуперіоді склав 0,7% порівняно з попереднім періодом.
Відноснимихарактеристиками фінансових результатів і ефективності діяльності підприємстває показники рентабельності. Вони вимірюють прибутковість підприємства з різнихпозицій і групуються відповідно до інтересів учасників економічного процесу,ринкового обміну. Адміністрацію цікавить віддача (прибутковість) усіхвиробничих активів; потенційних інвесторів і кредиторів — віддача на капітал щоінвестувався; власників і засновників — прибутковість акції і т.д. [33,126]Наприклад:
1. Рентабельністьпродажу показує,який прибуток з однієї гривні продажу отримало підприємство.
Р продажу = ЧП (ряд. 220 ф. № 2) / ЧД реалі.прод. (ряд. 035 ф. №2)
де ЧП – чистийприбуток,
ЧД — чистий дохід(виторг) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
Рентабельністьпродажу для підприємства становила:
Рпрод.2005 = 98,3 / 325333 = 0,003 тис.грн. або0,3 %.
Звідси робимовисновок, що після вирахування з отриманого доходу всіх витрат залишається 0,3копійок прибутку від кожної гривні продажу.
Рпрод.2006 = 2776 / 36268,9 = 0,07тис.грн. або 7,6%.
Прибуток У 2006році становив 7,6 копійки від кожної гривні продажу. Рентабельність продажу невідповідає задовільним показникам (30 %), але позитивним є її зростання на 7,3% у 2006р. порівняно з 2005р.
2. Рентабельністькапіталу показує ефективність використання всього майна підприємства. Зниженняйого свідчить про падаючий попит на продукцію підприємства і проперенагромадження активів.
Ркап. = ЧП (ряд. 220 ф. № 2) / (Власний кап.на поч.пер. (ряд. 380 гр. З ф. № 1) + + Власний кап. на кін.пер. (ряд. 380 гр. 4ф. № 1)) / 2
де ЧП — чистийприбуток ,
Власний кап.на поч.(кін)пер. – власний капітал на початок ікінець періоду
Для нашогопідприємства вона складає:
Ркап.2005 = 98,3 / 49466,7 = 0,002тис.грн., або 0,2 %;
Ркап.2006 = 2776/68060,6 = 0,04 тис.грн.,або 4 %
Збільшеннярентабельності капіталу на 3,8 % у 2006р. порівняно з 2005р. свідчить прозбільшення попиту на продукцію цукрового заводу.
3. Рентабельністьмайна характеризує ефективність використання основних засобів підприємства.
Рмайна = ВП(ряд. 50 ф. № 2) / ЗВ ОЗ(ряд. 030 гр. З ф. № 1).
де ВП- валовий прибуток,
ЗВ ОЗ — середньорічна вартість основних засобів підприємства.
Вона складає:
Рмайна2005 = 1729,3 / 13314,60 = 0,13; (13%)
Рмайна2006 = 5125,2 / 37431,2 = 0,14;(14 %), дані показники свідчать про не ефективне використання основних засобівна підприємстві.
4. Рентабельністьпродукції дає можливість побачити скількох прибутків отримано на одиницюсобівартості реалізованої продукції.
Р продукції = П розп.під.(ряд. 50 ф. № 2) / ПСРП (ряд. 40 ф. № 2).
де П розп.під — прибуток, що залишається врозпорядженні підприємства, ПСРП — повна собівартість реалізованої продукції.
Вона складає:
Р продукції2005 = 172,9 / 30804,1 = 0,056 (5,6 %)
Р продукції2006 = 5125,2 / 31143,7 = 0,16 (16 %)
Рентабельністьпродукції за звітний рік зросла в 2,86 раза і склала всього 16%. Значить коженкарбованець витрачений на виробництво приніс тільки 16 копійок прибутку.
Показникрентабельності виробництва знаходиться в прямій залежності від рентабельностіпродукції й оберненій залежності від зміни фондомісткості продукції.
Підвищеннярентабельності продукції забезпечується переважно зниженням собівартостіодиниці продукції. Чим краще використовуються основні виробничі фонди, тимнижче фондомісткість, вище фондовіддача і в наслідок цього відбуваєтьсязростання показника рентабельності виробництва. При поліпшенні використанняматеріальних обігових коштів знижується їхній розмір, що припадає на 1 гривнюреалізованої продукції. Отже, чинники прискорення оборотності матеріальнихоборотних коштів є одночасно чинниками росту рентабельності виробництва.
Аналізуючиподатковий стан підприємства потрібно визначити, що при всій своїй збитковості державнепідприємство “Яготинський цукровий завод” сплатило до бюджетів всіх рівнів в 2006році 12651,5 гривні.
З метоюпроведення аналізу оподаткування підприємства беремо план сплати на 2007 рік ДП“Яготинський цукровий завод”.
Таблиця 2.3.
План сплатиподатків ДП “Яготинського цукрового заводу” на 2007 рік.Код статті Назва статті План на рік, грн. Відносно у % 1.7. Податки 13909,52 100 1.7.1. ПДВ 7978,5 57,36 1.7.2. Податок на прибуток 1534,22 11,03 1.7.3. Збір за спец. використання природних ресурсів 25,04 0,18 1.7.4. Збір за використання водних ресурсів 350,52 2,52 1.7.5. Податок із власників транспорт. засобів 612,02 4,4 1.7.6. Податок на землю 3058,70 21,99 1.7.7. Збір за забруднення навколишнього середовища 179,43 1,29 1.7.8. Інші податки 171,09 1,23
Як видно ізтаблиці 2.3. основне податкове навантаження в плані оподаткування має податокна додану вартість. Він складає 7978,5 грн., або 57,36% в загальній масі податків. Причому, цейподаток зовсім не залежить від ефективної роботи підприємства, а лише відоб’єму реалізованої продукції і ціни, що складеться на неї. Якщо взяти дляпорівняння податок на землю, який є другим за питомою вагою в загальній масіоподаткування і складає 3058,70 грн., або 21,99%, то можназробити висновок не на користь ПДВ. А саме: податок на землю, хоча і є доситьнемалим, але він залежить лише від розміру земельної ділянки, яку використовуєпідприємство. Цей податок стимулює колектив заводу і, зокрема, його керівництводо ефективнішого використання землі, а також до впровадження таких організаційно-технічних,інженерних, наукових та інших заходів, які б дали можливість значно скоротитирозміри земельних площ. На жаль, про податок на додану вартість такого сказатине можна. Цей податок не стимулює підприємство ні до яких заходів тому, що незалежить від виробництва і ніяк на нього не впливає.
Збір завикористання водних ресурсів, податок із власників транспортних засобів, збірза спеціальне використання природних ресурсів, збір за забрудненнянавколишнього середовища – всі ці податки в сумарній величині не перевищують10% в загальній масі податків, але разом з тим підприємство має змогу впливатина номінальну величину даних платежів. Для цього необхідно розробити івпровадити комплекс заходів, які були б спрямовані на:
— зменшенняшкідливих викидів в атмосферу;
— зменшеннявикористання водних ресурсів;
— ефективневикористання транспорту;
— зменшеннякількості транспортних одиниць.
Відносно податкуна прибуток, можна сказати, що це досить ефективний і прогресивний податок.Оскільки цього величина залежить від ефективності роботи підприємства. Данийподаток в певній мірі спонукає підприємство до розвитку виробництва, підвищеннюйого прибутковості. Адже при збільшенні прибутку збільшується не лише податок,але й збільшуються кошти, які залишаються в розпорядженні підприємства, причомузалежність тут прямопропорційна.
Отже, з усіхподатків, які сплачує підприємство, лише податок на додану вартість ніяк нестимулює підприємство і не має ніякого впливу на його ефективну діяльність.Більше того даний податок по суті є податковим рудиментом і гальмом роботипідприємства.
З метоюудосконалення системи оподаткування даний податок необхідно, або скасувати ізамінити іншими податками, або докорінно змінити його. При цьому необхіднопам’ятати, що даний податок в системі оподаткування України з одного боку єодним із головних податкових надходжень бюджету держави, а з іншого боку – цеодин із основних чинників криміналізації в бюджетній сфері. Як свідчитьстатистика за попередні роки, саме при відшкодуванні ПДВ при експортнихпоставках (при експорті ставка ПДВ встановлена нульова) відбувається найбільшепорушень в податковому законодавстві.
Якщо розглядатипитання про повне скасування податку на додану вартість, то можна запропонувативведення замість нього податку з обороту, або податку на нерухомість. Даніподатки могли б бути по номіналу не менші за ПДВ, але разом з тим, вони були бспрямовані на розвиток виробництва і сприяли б підвищенню ефективності роботипідприємства.
Якщо вести мовупро удосконалення податку на додану вартість, то тут скоріше всього могла бутиефективна система регресивного оподаткування. Тобто при збільшенні об’ємівреалізації зменшувати ставку податку. Наприклад, при реалізації на суму 100тис. грн. – ставка – 20%, а при реалізації 200 тис. грн. – ставка – 18%. Впершому випадку підприємство сплатить 20 тис. грн., а в другому – 36 тис. грн.Таким чином, податкові надходження до бюджету збільшуються, але разом з тимпідприємство зацікавлене в нарощуванні об’ємів виробництва.

РОЗДІЛ3. Наслідки впливу податкової політики держави на розвиток підприємницькоїдіяльності

3.1. Вплив податкової політикиУкраїни на »Яготинський цукровий завод” і способи покращення ситуації вцукровій галузі

Системаоптимізації податків належним чином сприяє підвищенню економічної ефективностіпідприємств, що прямо пропорційно впливає на зміцнення економіки країни.
Ефективністьобраної податкової політики характеризується такими коефіцієнтами коефіцієнт податкомісткості,що характеризує суму всіх податкових платежів підприємства, які припадають наодиницю реалізованої продукції та коефіцієнт частки окремого податку взагальній сумі передбачуваних зборів та податків:
Проаналізуємоподаткомісткість і частку окремих податків в загальній сумі передбачуванихзборів та податків «Яготинського цукрового заводу» за допомогоютаблиці 3.4.
Таблиця 3.4.
Змінакоефіцієнтів податкомісткості і частки окремих податків№ Показник 2 005р. 2 006р. Абсолютне відхилення Темп зміни, % 1 Обсяг реалізованої продукції 3426,1 12622,2 9196,1 368,41 2 Сума податкових платежів 11540,3 12651,5 1111,2 109,63 3 Коефїцієнт податкомісткості 3,37 1 -2,4 29,76 Коефїцієнт частки: 4 ПДВ 0,56 0,57 0,01 101,79 5 ПНП 0,12 0,11 -0,01 91,67 6 Податку на землю 0,22 0,22 – 7 Збору за використання природних ресурсів 0,021 0,001 -0,02 4,76 8 Збору за використання водних ресурсів 0,014 0,03 0,02 214,29 9 Збору за забруднення навколишнього середовища 0,014 0,013 -0,001 92,86 /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
Отже, як видно зтаблиці поданої вище коефіцієнт податкомісткості для Яготинського цукровогозаводу досить високий. У 2005році він склав 3,37, це означає, що у базовомуроці 3,37грн. податку припадає на 1 грн. реалізованої продукції, а у звітному –1 грн. Зменшення коефіцієнту податкомісткості є позитивним явищем.
Найбільший коефіцієнтчастки серед всіх податків припадає на ПДВ (2005р.-0,56; 2006р.-0,57) і на ПНП(2005р.-0,12; 2006р.-0,11), що свідчить про найбільшу обтяжливість цих податківдля підприємства. Саме на цих податках ґрунтується податкова система України. Часткаподатків, зборів і платежів на соціальне страхування у ВВП України становитьмайже 50%. Це один із найвищих показників у світі.
На основіпроведеного дослідження встановлено, що при оподаткуванні доходу підприємствавідсутня чітка цілеспрямована державна політика. Це негативно впливає нарозвиток підприємства.
Для покращеннястану цукрової галузі було б доречно цукровим заводам України, запровадитипільги по сплаті ПДВ аналогічні тим, які запроваджені для сільськогосподарськихпідприємств, оскільки цукровий завод повність залежить від роботи селян. Зазаконом ВР України від 1997.04.03, №168/97-ВР «Про податок на доданувартість» Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджетусільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані нимимолоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію там«ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишаютьсяу розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується напідтримку власного виробництва.
Загалом зарахунок спеціальних режимів оподаткування сільськогосподарські підприємстваотримували у 2005 році — 51,4 %, а у 2006 році — 43,3 % загального розміруфінансової підтримки.
Таблиця 3.2
Державнафінансова підтримка сільського господарства в Україні, млн. грн.Показники 2003 2004 2005 2006 Підтримка через спеціальні режими та механізми оподаткування, всього 3774 4372 4130 4500 у тому числі: через механізм прямого оподаткування 1355 1410 350 400 через спецрежими непрямого оподаткування 2419 2962 3780 4100 Загальний розмір державної фінансової підтримки сільськогосподарського виробництва 5990 6947 8039 10387 в т.ч. за рахунок спецрежимів оподаткування, % 63,0 62,9 51,4 43,3

До того ж, усільськогосподарських підприємств податковий період рік, в той час, як ворганізаціях він становить квартал. Для сільськогосподарських підприємств дієфіксований сільськогосподарський податок – це податок, який сплачується врахунок податку на прибуток підприємства і плати за землю. Справляється цейподаток з одиниці земельної площі (грошова оцінка землі не індексується, авзята за сталу, ще з 1995р.). Для цукрових заводів, було б дужедоцільно запровадити нульову ставку ПДВ, залишаючи суми оподаткування нарозвиток виробництва. Проаналізуємо зміни для Яготинського цукрового заводу привведенні нульової ставки ПДВ.

Таблиця 3.5.
Вплив зміниставки ПДВ на діяльність підприємстваПоказники 2005рік 2006рік ПДВ 20% ПДВ 0% ПДВ 20% ПДВ 0% Чистий прибуток, тис.грн 32533 38950 36269 43526 Собівартість, тис.грн 30804 30804 31144 31144 Валовий прибуток, тис.грн 1729,3 8145,7 5125,2 12382 Рентабельність підприємства, % 5,6 26,4 16,5 39,8
Отже, нульоваставка ПДВ підвищила б рентабельність „Яготинського цукрового заводу“у 2005р. на 20,8%, а у 2006 – 23,3%, що є досить значним показником. Нульоваставка ПДВ покращила б становище цукрової галузі України і надала б більшеможливостей заводам розвивати своє виробництво.
Взагалі, длявиробників цукру основною базою для оподаткування мають бути земля і прибуток.Це підтверджується світовим досвідом: близько 80% усіх надходжень від прямихподатків сільськогосподарських товаровиробників забезпечують два податки —земельний податок і прибутковий податок (на доходи фізичних і юридичних осіб).Крім того, у більшості країн світу прибутковий податок диференційовано.Сільськогосподарські товаровиробники користуються й такими пільгами, як нижчіставки податку; запровадження неоподаткованого мінімуму; повне звільнення відсплати податків, якщо рівень доходів є нижчим за мінімальний оподаткованийрівень.
Як варіант можна запропонуватидля цукрового виробництва, зважаючи на його сезонність регресивну ставку податкуна додану вартість.
Наприклад: при ставціПДВ 20% підприємство і валовому доході 12 млн. грн. сплатить податку 2 млн. грн.,при ставці 18% і валовому доході 15 млн. підприємство сплатить податку 2,3 млн.грн.
Як бачимо, в номінальномувиразі підприємство сплачує до бюджету більшу суму, але це стимулює підприємствозбільшувати валовий дохід.
Окрім неефективної політики, щодо ставки ПДВ, існують інші причини через які робота цукровогопідприємства не завжди є прибутковою. Наприклад, в 2007 році тривалість виробничогосезону Яготинського цукрового заводу склала близько 40 діб. Такий період роботиявно недостатній для отримання прибутковості. Оптимальна тривалість виробничогосезону для цукрового заводу має становити не менше 70 – 80 діб.
Адже окремі витратиє умовно-постійними незалежно від кількості сировини, об’єму виробленої продукціїта тривалості виробничого сезону. Зокрема: затрати на ремонт, оплата праці адміністративногоперсоналу, витрати на утримання виробничих приміщень, шляхів та колій, плата заземлю та ін.
Кількість заготовленоїсировини здебільшого не залежить від підприємства, а залежить від товаровиробниківта погодньо-кліматичних умов.
З іншого боку на прибутковістьроботи цукрового заводу негативно впливає відсутність держаної політики в областіціни на цукор і ринку цукру в цілому.
Але на жальзамість підтримки від держави, цукрові заводи скоро стикнуться, ще з однієюпроблемою — входженням України до СОТ, що стане причиною нових умов торгівлідля всього сільськогосподарського комплексу і цукрових заводів зокрема.
В даний час дляУкраїни дуже актуальним є питання про її входження до світової організації торгівлі(СОТ), що регулює правила міжнародної торгівлі. Ця організація розпочала роботу1 січня 1995 року. Основою діяльності СОТ стала Генеральна угода з тарифів іторгівлі (ГАТТ), укладена в 1947-му на Бреттон-Вудській конференції з метоювідновлення економіки після Другої світової війни. Основні завдання ГАТТ:усунення бар’єрів у міжнародній торгівлі між учасниками угоди і захист їхніхвнутрішніх ринків від демпінгу з боку держав, які не приєдналися. ГАТТрегулювала виключно переміщення товарів, СОТ — ще й послуги, праваінтелектуальної власності. Спочатку до СОТ вступило 77 держав. На середину 2003року членами організації були вже 146 країн. У 2007-му до СОТ вступила 151країна, а на частку учасників організації припадало приблизно 95% світовоготоварообороту. Після ратифікації Верховною Радою Протоколу про вступ до СОТУкраїна стане 152-ю країною — членом Світової організації торгівлі.
Рис. З.1.
152 країни—члениСОТ, включаючи Україну
/>
Вступ України доСОТ відбудеться максимум 4 серпня 2008 року. Для того щоб юридично оформитичленство у СОТ, країні необхідно схвалити відповідний протокол. Україна повиннаратифікувати його не пізніше 4 липня, а через 30 днів країна де-юре станечленом СОТ. Вступ України до Світової організації торгівлі означає, що Українаприймає СОТівські правила, стає рівною серед рівних. Країна переходить насвітові правила торгівлі: з одного боку отримує більш гарантовані доступ досвітових ринків, засоби захисту від невмотивованої дискримінації у міжнароднійторгівлі, але у відповідь – відкриває й лібералізує свій внутрішній ринок.
Україна взяла насебе певні зобов»язання, як член СОТ:
— ціновий контроль. Уряд не має прававстановлювати мінімальні ціни на імпортні товари. Цінова політика державиповинна враховувати експортні інтереси країн — членів СОТ, зокрема тарифидержавної компанії «Укрзалізниця» не можуть бути дискримінаційними;
– внутрішнє оподаткування. Забороненодискримінаційне оподаткування імпортних товарів.
— інтелектуальна власність. Україназобов’язана приєднатися і виконувати всі умови ACCORD TRIPS — угоди щодоторговельних аспектів інтелектуальної власності.
— санітарні та фітосанітарні обмеження імпорту.Україна зобов’язана
приєднатися доміжнародних угод, які забороняють перешкоджати ввезенню м’яса там’ясопродуктів, під час виробництва яких використовувалися гормональні препарати.
— імпортне мито. Зниження середнього розміру мита насільгосппродукцію до10,66%.
— кількісні обмеження імпорту. Україна не може обмежуватиквотами імпорт продукції, не погодивши квотування із СОТ.
— експортні митата обмеження. Зниження мита на насіння олійних, брухт чорних і кольоровихметалів, живу худобу, шкіру. Скасування заборон та обмежень на експорт зерновихі брухту кольорових металів. Відмова від мінімальних експортних цін.
— правиластандартизації. В Україні встановлюється пріоритет міжнародних стандартів переднаціональними. Крім того, до 2013 року всі технічні стандарти мають бутиприведені у відповідність до міжнародних норм.
Від вступу до СОТУкраїну чекають, як позитивні, так і негативні зрушення в економіці. Експертисходяться на тому, що найбільший позитив від вступу до СОТ відчують вітчизнянівиробники-експортери.
Проте, Українабільше не зможе стримувати імпорт. Це відображено у цілій низці зобов’язань,які наша країна бере на себе. Зокрема, після вступу до СОТ Україна не буде встановлюватиобов’язкові мінімальні ціни на імпортовані товари. Внутрішні податки на товари,імпортовані країнами-членами СОТ, будуть встановлювати на недискримінаційнійоснові. Також не можна буде встановлювати кількісні обмеження на імпорт абоінші нетарифні заходи, що не передбачені угодою з СОТ.
Якщо ж говоритипро конкуренцію кінцевих продуктів, то існує ризик, що велика частинаукраїнських підприємств опиниться під загрозою зникнення. Неефективнимпідприємствам буде важко, частина з них буде змушена вийти з ринку. Залишаться лишепотужні підприємства, які, враховуючи перспективу прийняття України до СОТ, ужеприйняли рішення про модернізацію свого виробництва, про проходженнясертифікації відповідності ISO. Найбільшою групою ризику в цьому сенсі є виробникисільгосппродукції та харчова галузь. Найтяжче буде цукровій галузі. Вона у насзовсім не реформована. Її всіляко захищали високими митами, що виявилось, недуже ефективно.
Відкриттявнутрішнього ринку (зниження ввізного мита протягом 5 років) і скасування пільгз ПДВ найбільш негативно позначаться на виробниках цукру, овочів, м’яса тамолока. Тільки скасування податкових пільг (з 2009 року) коштуватиме АПКблизько 1,4 млрд грн додаткових витрат на рік.
Зараз, внутрішніціни на цукор на 8-40% вищі від світових. Україна під час переговорівпогодилась з січня 2009-го встановити річну квоту на імпорт в Українуцукру-сирцю 260 тис. тонн (з увізним митом 2% вартості партії) — на цій умовінаполягла Бразилія (на перехідний період до 2013 року імпорт цукру понад квотуобкладатиметься 50% митом), що робить його імпорт нерентабельним. Ну, а 0,26млн т – у вітчизняного цукровиробника заберуть конкуренти зБразилії та Австралії з їхнім дешевим очеретяним сирцем. Обсяг річноговнутрішнього споживання цукру у 2008 році в Україні оцінюється в 1,8 млн т.
Діаграма 3.1.
/>
Тобто взагалі –0,26 млн. тонн не завдадуть надто великої шкоди для галузі, хоча це не можерозглядатися як стимулюючий фактор для вітчизняних виробників. Це означає, щозниження ввізних тарифів до рівня 11% (із 305% 2004 року, 50% — 2005 року, 30%- 2006 року) призведе до поступового витіснення з внутрішнього ринкунаціонального виробника. Тростинний цукор, навіть з урахуванням транспортування,приблизно в півтора-два рази дешевший від українського бурякового. Отже,внутрішнє виробництво українського цукру зменшаться з нинішніх 1,8 до 1,5-1,53млн тонн. Невеликі цукрозаводи, що працюють на застарілому обладнанні, будутьзмушені закритися — через високу собівартість їхня продукція не зможе конкуруватиз дешевим імпортним цукром.     Загалом, можливими наслідками для АПК після вступудо СОТ будезбільшенняобсягів дешевого імпорту: цукру, молочної продукції, овочів, м’яса; банкрутствоневеликих цукрозаводів; багато сільгоспвиробників переорієнтуються навирощування високорентабельного рапсу. Через 3-4 роки «рапсоманія» можепризвести до дефіциту на внутрішньому ринку деяких видів сільгосппродукції тазростання цін.
Щоб вивестиситуацію в цукровій галузі з безвиході, необхідно здійснити низку конкретнихзаходів:
1. Необхіднореформувати схему управління цукробуряковою галуззю з метою тіснішої взаємодіїміж державними структурами, учасниками цукробурякового комплексу, операторамицукрового ринку, постачальниками ресурсів, тобто фірмами і підприємствами, яківпливають на формування політики в цій галузі.
Є три можливихшляхи організаційних змін із метою модернізації й оптимізації сфери управлінняцукробуряковим комплексом:
— реформуванняструктури Національної асоціації цукровиків України «Укрцукор»;
— створенняальтернативної (професійної) асоціації цукровиків;
— створенняДержавної акціонерної компанії з регулювання ринку цукру, у якій, крім держави,акціонерами виступатимуть учасники цукробурякового комплексу.
Критеріємвизначення членства в зазначених організаціях і кількості голосів учасників маєбути обсяг виробництва цукру за попередній рік. Головною метою діяльностіорганізації нам бачиться розробка основних напрямів державної політики у сферівиробництва й оптової торгівлі цукром, розподіл квот і видача ліцензій навиробництво та оптову торгівлю, формування і внесення пропозицій щодомінімальних цін на цукровий буряк і цукор, здійснення контролю за виконаннямнормативних документів.
2. Слід розробитисистему критеріїв для рейтингового визначення базових цукрових заводів.Визначення таких допоможе раціонально використовувати виробничі потужностігалузі, сформувати стабільні зони бурякосіяння, виробляти цукор з оптимальноюсобівартістю. За основні показники ефективності цукрових заводів пропонуєтьсявзяти виробничу потужність підприємств і кількість цукру, отриманого вперерахунку на один гектар зони бурякосіяння.
3. Необхідновстановити паритетні мінімальні ціни на цукрові буряки і цукор на рівні, щосприяв би залученню кредитів комерційних банків як на цукрові заводи, так і вбурякосійні господарства, стимулював упровадження грошових розрахунків за бурякі матеріально-технічні ресурси.
При визначеннімінімальних цін на цукрові буряки і цукор слід орієнтуватися на показникироботи найефективніших господарств і заводів. При розрахунках собівартості неповинні враховуватися завищені цінові показники на матеріально-технічніресурси, що виникають при бартерних поставках.
4. Кабінетміністрів має заборонити бартерні схеми переробки цукрових буряків. Лишеперехід на грошову форму розрахунків між суб’єктами цукробурякового комплексудозволить упровадити механізми квотування, ліцензування та дійового контролю заїх виконанням.
5. Необхідноприйняти зміни до закону «Про митний тариф України», яким встановити ввізнемито на тростинний цукор-сирець у розмірі 100 євро за тонну. Таке ввізне митозрівняє вартість тростинової сировини і бурякової. А за нестачі на внутрішньомуринку цукру-піску і при зростанні цін на нього дасть можливість оперативнозавозити для переробки тростину і тим самим запобігти різкому стрибкові цін.Крім того, це сприятиме завантаженню внутрішніх виробничих потужностей ізростанню надходжень до бюджету України.
6. Виходячи ізситуації, що склалася в цукровій галузі, й у зв’язку зі специфікою її сезонноїроботи, необхідно відновити дію ст. 9 Закону України «Про стимулювання розвиткусільського господарства на період 2004—2006 років» («касовий метод» прирозрахунках за матеріально-технічні ресурси) і внести відповідні зміни дозаконів «Про податок на прибуток» і «Про податок на додану вартість». Накрайній випадок, необхідно розглянути пропозицію про нарахування податковихзобов’язань для цукрових заводів по закінчених операціях (реалізація плюсоплата).
Специфіка роботицукрових заводів полягає в тому, що сам сезон цукроваріння триває всього 60—90діб, а підготовка до сезону ведеться протягом шести-семи місяців. Реальнуможливість розрахуватися більшість цукрових заводів має лише по закінченні сезонуі реалізації готової продукції.
7. Доцільноскасувати податок на додану вартість при наданні послуг із переробки цукровихбуряків фізичним особам, що не є суб’єктами підприємницької діяльності.
У зв’язку зрозпаюванням і приватизацією земель рік у рік зростає питома вага цукровихбуряків, які постачають на заводи фізичні особи-неплатники ПДВ. Така ситуаціяпогіршує незбалансованість розрахунків цукрових заводів за цим податком.
8. Потрібноскасувати нарахування й оплату авансових платежів із податку на прибуток.Податок має нараховуватися один раз на рік, за підсумками сезону цукроваріння,але оплачуватися рівними частками протягом наступного року без нарахування пеніі штрафних санкцій (або протягом першого півріччя наступного року).
9. Для фінансуванняліквідації чи перепрофілювання цукрових заводів, перекваліфікації та соціальноїпідтримки персоналу цих підприємств слід створити спеціальний позабюджетнийфонд, який фінансуватиметься за рахунок відрахувань від кожної реалізованої (чивиробленої) тонни цукру.
За останні рокипозитивним стало те, що почали проводити в період цукроваріння проводититендери на поставку цукру в Держрезерв України. Це, не лише сприятимепоповненню державних запасів, а й зменшить пропозицію цукру на ринку в періодмасового виробництва.
Позитивнимзрушенням для цукрової галузі стали тендери на поставку цукру в ДержрезервУкраїни. Це сприяло поповненню державних запасів і зменшило пропозицію цукру наринку в період масового виробництва.
Отже, дляпокращення стану цукрової галузі було б доречно цукровим заводам України,запровадити пільги по сплаті ПДВ аналогічні тим, які запроваджені длясільськогосподарських підприємств, оскільки цукровий завод повність залежитьвід роботи селян. За законом ВР України від 1997.04.03, №168/97-ВР «Проподаток на додану вартість» Сума податку на додану вартість, що підлягаєсплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності зареалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію там«ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишаютьсяу розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується напідтримку власного виробництва.
Вступ нашоїкраїни до СОТ негативно позначиться на цукровій галузі, невеликі цукрозаводи,що працюють на застарілому обладнанні, будуть змушені закритися — через високусобівартість їхня продукція не зможе конкурувати з дешевим імпортним цукром.
3.2.Макроекономічні чинники удосконалення податкової системи України
Оскільки, податковевідомство практично усунуте від участі в прийнятті податкових законів, топодатковою політикою, як такою, в Україні ніхто не займається. Міністерствофінансів і уряд зайняті лише фіскальною її стороною. Законодавчі органи,приймаючи податкові закони, не аналізують їх вплив на економіку країни.Формування податкової політики здійснюється безсистемно, при відсутності чіткоїконцепції державного регулювання економіки в цілому й окремих її складових.Немає глибокого аналізу фінансових зв’язків в економіці, потреб держави у фінансовихресурсах для виконання покладених на неї функцій по регулюванню темпів іпропорцій розвитку економіки, підтримці на належному рівні суспільногодобробуту, обороноздатності та систем державного управління, що повинно лежатив основі визначення ставок податків і розмірів податкових пільг
При виборі методівформування податкової політики не була врахована низка особливостей розвиткукраїни: глибока деформованість структури економіки на користь оборонногокомплексу; зростання приватного сектора, що характеризується відсутністютрадицій добровільної сплати податків; високий рівень державних видатків,пов’язаних із соціальними гарантіями, які забезпечуються державою, початковиметапом становлення державності; нерозвиненість ринкових механізмів регулюваннясуспільного відтворення.
В результаті податковаполітика здійснюється під дією значного числа суперечливих і не завждивзаємопов’язаних заходів, з одного боку, направлених на утримання дохідної базибюджету на відносно прийнятому рівні, а з другої — таких, що формують пільговірежими оподаткування для окремих галузей і груп підприємств. Крім того, вонахарактеризується нестабільністю і непослідовністю, через що не змогла статинадійним джерелом підтримки прогресивних починань незалежної держави.
Завдяки частковим змінам,що вносились у податкову систему з часу її введення (1992 р.) і до теперішньогочасу, таким як запровадження нової методології обчислення бази оподаткуванняприбутку підприємств, зниження ставок окремих податків, розширення кола податковихпільг, спрощення режиму оподаткування в окремих сферах, уточнення механізмустягнення деяких податків податкове навантаження дещо знизилось, але в ціломуситуація в податковій сфері залишається складною.
Суттєво звужуютьподаткову базу різноманітні пільги. Разом з тим пільги щодо стимулюванняінноваційної діяльності — фрагментарні, не охоплюють всі стадії інноваційногоциклу і не зачіпають стадії виробництва, реалізації, використання таобслуговування інновацій. Не відпрацьовані також пільги, що стимулюютьінвестиційну діяльність, виробничу активність товаровиробників тощо.
В українськомуподатковому законодавстві відсутня чіткість щодо пільг. Вони надаютьсябезсистемно — не лише податковими законами, а й іншими (неподатковими)законами, указами Президента, постановами Кабінету Міністрів. Пільги носятьпереважно галузевий або груповий характер і видаються не на конкурсній основі,а часто з урахуванням критичного стану тієї чи іншої галузі економіки,незалежно від пріоритетів і конкретних програм (інвестиційних проектів). Невизначені критерії надання пільг і методи контролю за цільовим використаннямкоштів, зекономлених у результаті надання пільг.
Надання суттєвихподаткових пільг підприємствам окремих галузей, регіонів, форм власностітотожне посиленню податкового навантаження на решту платників. Формуваннямножинності податкових режимів породжує різноманітні можливості для ухиленнявід сплати податків шляхом трансферта прибутку із підприємств, які некористуються преференціальним режимом, у підприємства, які мають пільги. Вкінцевому рахунку подібні пільги призводять до ускладнення і нестабільностіподаткової системи та розквіту „тіньової“ економіки.
Більшість податковихпільг виявилась неефективною з різних причин. Так, дієвість інвестиційнихподаткових пільг нівелюється високою дохідністю вкладень коштів у комерційнібанки, яка значно перевищує дохідність у реальному виробництві. Пільга щодоприскореної амортизації виявилась існуючою лише номінально, тому щоамортизаційні відрахування через хронічну нестачу у підприємств власнихоборотних коштів використовуються для покриття поточних витрат. Очевидно, що ценіяк не сприяє відновленню виробництва і розвитку інвестиційної активності вкраїні, а значить прямо суперечить проголошеним цілям економічної політики. Українськаподаткова система характеризується серйозною асиметричністю. З 2 млн. юридичнихосіб приблизно 80% усіх доходів державного бюджету забезпечує 9 тис. великихпідприємств [23,15]. Серед них основний податковий тягар несуть державніпідприємства. Отже, податкові платежі з прибутку, що припадають на одиницювиробленої продукції, в державних підприємствах значно більші порівняно знедержавними. Існує нерівномірність розподілу податкового тягаря між реальним іфінансовим секторами економіки. Прибутковість другого значно перевищуєприбутковість першого сектору, а ставка податку на прибуток — однакова.Слабкість податкового контролю в сфері торгівлі і посередницьких операційстимулює масове переміщення капіталу в короткострокові і спекулятивні операції.
У сфері соціальногозабезпечення за основу прийнята західна модель, що характеризується високимрівнем страхових внесків і масовим охопленням населення пенсійнимзабезпеченням. В Україні таке запозичення призводить до надлишковогооподаткування виробничої сфери, до витіснення приватного нагромадженнядержавним і до прямих витрат нагромаджених страхових внесків (через відсутністьу країні можливостей безризикових інвестицій у виробничому секторі).
Обмеженим залишаєтьсярегулюючий (стимулюючий) вплив податків на економіку. Податкова політикавиявилась нейтральною відносно структурної перебудови економіки, на основі якоїможливо забезпечення економічного зростання. Головні причини такої ситуаціїнаступні: відсутність диференціації ставок податків; наявність значногонадлишку капіталу в розпорядженні бізнесу, який дає йому можливість здійснитиманеврування капіталами незалежно від податкових заходів; розширення практикиприховування доходів від оподаткування; інтернаціоналізація господарства ізростання світових зв’язків.
Таким чином, податковаполітика, що нині проводиться в Україні, має ряд суттєвих недоліків, через щоне змогла стати надійним джерелом підтримки прогресивних починань незалежноїдержави. У цьому зв’язку особливо актуального значення набуває проблема такоїтрансформації податкової політики, щоб вона реалізувала свої значні потенційніможливості у подоланні загальної кризи та сприяла сталомусоціально-економічному розвитку української держави.
Основним напрямомподаткової політики повинна стати активізація ролі державного регулюваннямікроекономічних процесів у країні, створення сприятливих умов для структурноїперебудови економіки. Для того щоб забезпечити поточні податкові надходження вбюджет від господарюючих суб’єктів необхідно провести податкову реформу, цілямиякої мають бути: оптимізація податкового навантаження на економіку в цілому іна окремі її сфери (галузі), розвиток регулюючої (стимулюючої) функціїподатків, спрощення оподаткування малого бізнесу, удосконалення структуриподаткової системи. В кінцевому рахунку реформа повинна сприяти активізаціїінвестиційних процесів, створенню умов для реструктуризації вітчизняноговиробництва на інноваційній основі, нарощуванню випуску конкурентоспроможноїпродукції, налагодженню ефективної інтеграції країни в світове господарство.При реформуванні податкової системи необхідно дотримуватись балансу інтересівдержави, господарюючих суб’єктів і громадян. Тільки в цьому разі податковареформа буде сприяти зростанню ділової активності, скороченню тіньовоїекономіки, розвитку податкової культури населення.
Перед українською податковоюсистемою гостро постала необхідності заміни двох базових податків — податку наприбуток підприємств і ПДВ на податок з реалізації (податок з обороту).
В діючу податкову системунеобхідно внести ряд змін — зменшити кількість податків і пільг, знизити ставкибазових податків (на прибуток підприємств, ПДВ, прибутковий податок з населеннятощо), запровадити спрощений режим оподаткування для ряду сфер.
Ефект від зниження ставкиподатку на прибуток матиме період від 2-х до 3-х років, а позитивнихрезультатів можна очікувати лише у довгостроковій перспективі. В умовах, щосклалися в Україні, різке зниження ставки податку на прибуток не призведевідразу до розширення бази оподаткування, оскільки криза бюджетно-фінансовоїсистеми породжена не стільки рівнем податкових ставок, скільки недоліками ворганізації виробництва, його низькою ефективністю, звуженням внутрішньогоринку через низьку платоспроможність населення, втратою зовнішніх ринків збуту,жорсткою грошово-кредитною політикою, значними ухиленнями від сплати податків.Ефект від зниження ставок податків може бути досягнутий лише при проведеннікомплексу взаємопов’язаних заходів по стабілізації бюджетно-фінансової сфери,підвищенню ефективності виробництва, зниженню державних витрат тощо.
З метою усуненнядиспропорцій між реальною і фінансово-посередницькою сферами слід було бобмежити надприбутки тих фінансово-посередницьких структур, які безпосередньоне вкладають кошти у розширення виробництва, а займаються високодохідними івисоколіквідними операціями, встановивши для них ставку податку на прибуток на5-10 процентних пунктів вищою від базової ставки. Разом з тим доцільно створитипріоритетне середовище для тих структур, які сприяють проведенню активноїінноваційно-інвестиційної політики. Диференційований підхід до оподаткуванняприбутку різних видів діяльності застосовується, наприклад, в Росії [38,6].
На сьогодні, актуальноюдля України є розробка механізму, заснованого на принципі регресивногооподаткування галузей, які нарощують виробництво продукції, що має перспективузбуту на внутрішньому і зовнішньому ринках. Суть цього методу полягає в тому,що при збільшенні суми оподатковуваного прибутку ставка податку знижується. Притакому методі понижуюча прогресія ставок стимулюватиме показуватиоподатковувану базу в повному обсязі, оскільки чим більша сума одержуваногоприбутку, тим менша ставка податку.
Для підвищення дієвостірегулюючої функції податків необхідно використовувати податкові пільги якнайважливіший в умовах ринкової економіки інструмент державного регулюваннясоціально-економічного розвитку. Цей процес не повинен завершитись повноюліквідацією податкових пільг. Поряд з нераціональними пільгами існують інеобхідні податкові преференції аналогічні тим, що широко використовуються взарубіжній практиці і є елементом будь-якої нормальної податкової системи.Зокрема, мова йде про такі пільги, як інвестиційний податковий кредит,податкові „канікули“, спеціальний режим оподаткування (фіксованийподаток), а також спрощений податковий режим для малого бізнесу.
Основними вимогами допільг повинні бути: цілеспрямованість, гнучкість, ефективність, строковість. Задопомогою пільг держава повинна спонукати об’єкти господарювання здійснюватитакі варіанти розвитку, які відповідають загальнодержавним інтересам. Об’єктомпільгового оподаткування повинен стати конкретний проект, що реалізуєпріоритети (ключові напрями), визначені державними програмами. Суб’єктигосподарювання в рамках програм повинні брати на себе чіткі зобов’язання повикористанню коштів, зекономлених в результаті наданої пільги (зниження витрат,реструктуризація виробництва, впровадження ресурсозберігаючих технологій тощо).
Одне з ключових завданьподаткової політики — підвищення збираності податків і запобігання ухиленню відних. Нерідко головна причина ухилення від сплати податків бачиться у високомурівні обкладання. Відповідно, і спосіб підвищення збираності — зниженняподатків. Безумовно, зв’язок між рівнем податків і ступенем їх сплачуваності є.Але він не йде ні в яке порівняння з прямою залежністю ухилень від можливостіуникнути податку і якщо така можливість є, платник уникне податку незалежно відйого величини.
У цьому зв’язку необхідносуттєво поліпшити техніку і технологію оподаткування (включаючи і методиподаткового адміністрування) усунути колізії і дефекти правової базиподаткового регулювання, а головне, зробити ухилення від сплати податківекономічно невигідним для громадян і підприємств.
Для підвищеннясплачуваності податків слід було б змістити акцент у відповідальності заподаткові порушення з підприємств на конкретних посадових осіб, яківідповідальні за фінансовий стан підприємств. Крім того, потрібно налагоджуватипартнерські відносини з платниками податків, до яких підходити диференційовано,враховуючи функціональні можливості, платоспроможність, самодисципліну. Один іздійових напрямів співробітництва — відстрочка податкових платежів дляпідприємств, які добросовісно виконують вимоги законів і свої зобов’язання зметою підвищення платоспроможності та запобігання фінансовому краху цихпідприємств, надання їм змоги використати власні обігові кошти на потребивиробництва. Порівняно з загальним зниженням податкових ставок або скасуваннямподатків така селективна податкова політика має перевагу. Платники, якіпретендують перейти на пільговий податковий режим на законній основі повиннівиконати ряд умов: провести реструктуризацію боргів; закрити безперспективнівиробництва; виключити невиправдані витрати; перейти на нормальну системубухгалтерського обліку (на облік реалізованої продукції в міру їївідвантаження) і менеджменту. Виконання цих умов дозволить легалізувати»тіньові фінансові потоки” і перекрити «випадаючі» бюджетнідоходи.
Крім селективної політики,можлива практика заключення між податковими органами і платниками податківугод, що передбачають постійний моніторинг фінансового стану останніх івиконання ними умов надання податкових преференцій. У разі порушення умовпреференцію відзивають, а недоїмки по сплаті податків і податкових кредитівнегайно погашаються.
Отже, для підвищення роліподаткової системи в прискоренні структурної перебудови і відновлення на ційоснові економічного зростання необхідний цілеспрямований поворот податковоїполітики в бік стимулювання вітчизняного виробництва, інноваційно-інвестиційноїдіяльності, споживчого попиту, а також посилення регулюючої і контролюючоїфункцій держави щодо сплати податків. Тільки подібний поворот разом з іншимизаходами державної економічної політики здатний призупинити подальшудестабілізацію податкової системи.
В діючу податкову системунеобхідно внести ряд змін: замінити два базові податки — податок на прибутокпідприємств і ПДВ на податок з обороту, зменшити кількість податків і пільг,знизити ставки базових податків, запровадити спрощений режим оподаткування дляряду сфер.

ВИСНОВКИ
Податковаполітика — це діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування усфері встановлення та збирання податків і зборів (обов’язкових платежів), якареалізується через визначення платників податків та інших обов’язковихплатежів, об’єктів оподаткування і ставок податків; видів податків, зборів таінших обов’язкових платежів, що справляються на території України, місцевихподатків, зборів та інших обов’язкових платежів; основних принципів наданняпільг та звільнення від оподаткування.
Податковаполітика, що нині проводиться в Україні, має ряд суттєвих недоліків, через щоне змогла стати надійним джерелом підтримки прогресивних починань незалежноїдержави. У цьому зв’язку особливо актуального значення набуває проблема такоїтрансформації податкової політики, щоб вона реалізувала свої значні потенційніможливості у подоланні загальної кризи та сприяла сталомусоціально-економічному розвитку української держави.
Проаналізувавши податковийстан ДП “Яготинський цукровий завод” потрібно визначити, що при всій своїйзбитковості ДП “Яготинський цукровий завод” сплатило до бюджетів всіх рівнів в 2006році 12651,5 гривні.
При цьому основнеподаткове навантаження в плані оподаткування має податок на додану вартість.Він складає 57,36% в загальній масі податків. Причому, цей податок зовсім незалежить від ефективної роботи підприємства, а лише від об’єму реалізованоїпродукції і ціни, що складеться на неї. Цей податок не стимулює підприємство нідо яких заходів тому, що не залежить від виробництва і ніяк на нього невпливає.
Таким чином, зусіх податків, які сплачує підприємство, лише податок на додану вартість ніякне стимулює підприємство і не має ніякого впливу на його ефективну діяльність.Більше того даний податок по суті є податковим гальмом роботи підприємства.
З метоюудосконалення системи оподаткування даний податок необхідно, або скасувати ізамінити іншими податками, або докорінно змінити його. Якщо розглядати питанняпро повне скасування податку на додану вартість, то можна запропонувативведення замість нього податку з обороту, або податку на нерухомість. Даніподатки могли б бути по номіналу не менші за ПДВ, але разом з тим, вони були бспрямовані на розвиток виробництва і сприяли б підвищенню ефективності роботипідприємства.
Якщо вести мовупро удосконалення податку на додану вартість, то тут скоріше всього могла бутиефективна система регресивного оподаткування. Тобто при збільшенні об’ємів реалізаціїзменшувати ставку податку. Наприклад, при реалізації на суму 100 тис. грн. –ставка – 20%, а при реалізації 200 тис. грн. – ставка – 18%. В першому випадкупідприємство сплатить 20 тис. грн., а в другому – 36 тис. грн. Таким чином,податкові надходження до бюджету збільшуються, але разом з тим підприємствозацікавлене в нарощуванні об’ємів виробництва.
Загалом коефіцієнтподаткомісткості для Яготинського цукрового заводу досить високий. У 2005роцівін склав 3,37, це означає, що у базовому році 3,37грн. податку припадає на 1грн. реалізованої продукції, а у звітному – 1 грн. Найбільший коефіцієнт часткисеред всіх податків припадає на ПДВ (2005р.-0,56; 2006р.-0,57) і на ПНП(2005р.-0,12; 2006р.-0,11), що свідчить про найбільшу обтяжливість цих податківдля підприємства. Саме на цих податках ґрунтується податкова система України.
Аналізуючи роботуцукрового заводу можна стверджувати, що особливо обтяжливим для йогоприбуткової діяльності є податок на додану вартість.
При аналізі фінансовогозвіту було показано, що цей податок не враховує не тільки специфіку (сезонність) цукрового виробництва, а й скорочує темпи росту чистого доходу порівняноз темпами зростання валового доходу.
На мою думку, булоб доцільно запровадити для цукрових заводів пільги по сплаті ПДВ аналогічні тим,які запроваджені для сільськогосподарських підприємств, оскільки цукровий заводповністю залежний від роботи селян.
Окрім неефективної політики, щодо ставки ПДВ, існують інші причини через які робота цукровогопідприємства не завжди є прибутковою.
Нашій державі необхіднозбільшити розмір ввізного мита, щоб збільшити вартість тростинової сировинипорівняно з буряковою, але заміст цього вступивши в СОТ ми навпаки, знижуємоввізне мито, чим прирікаємо невеликі цукрові заводи на банкрутство, оскількисобівартість вітчизняного цукру значно вища, за іноземний. />

Список використаних джерел
1. Закон України «Пробухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», затвердженийнаказом Мінфіну України від 16.07.99 № 996-ХIV
2. ЗаконУкраїни «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97.
3. ЗаконУкраїни «Про податок на додану вартість» №168/97.
4. ЗаконУкраїни «Про систему оподаткування в Україні» №1251-ХІІ.
5. ЗаконУкраїни “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про оподаткуванняприбутку підприємств”” від 22 травня 1997 р.
6. Закон України “Пропідприємства в Україні” від 28.02.95
7. ЗаконУкраїни “Про систему оподаткування” від 17 лютого 1997р.
8. Указ Президента «Проспрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малогопідприємництва» від03.07.1998 р.
9. Амоша О.,Вишневський В. До питання про оцінку рівня податків в Україні // ЕкономікаУкраїни. — 2002. — № 8. — С. 11-19.
10. БіликМ.Д., Золотько І.А. Податкова система України: навч.-метод. посіб. для самост.вивчення дисципліни. – К.: КНЕУ, 2002.
11. БілостоцькаВ. О., Островецький В. І. Податкове навантаження в Україні //Фінанси України. —2002. — №12. — С. 75-80.
12. БобоевМ., Кашин В. Налоговая политика России на современном этапе // Вопр. экономики.— 2002. — № 7. — С. 54-70.
13. БобоевМ., Кашин В. Налоговая политика России на современном этапе // Вопр. экономики.— 2002. — № 7. — С. 57.
14. БойчикІ.М. Економіка підприємства: навч. Посібник ВНЗ. – К.: Атіка, 2002.
15.Бойчик І.М., Харів П.С.,Хопчан М.І., Піча Ю.В. “Економіка підприємства”. – Київ: Каравела; Львів: Новийсвіт, 2001р. – 298с.
16. БуряковськийВ.В. Податки: Учбовий посібник. – Дніпропетровськ: — Пороги. – 2001.
17.Бутинець Ф.Ф., Малюга Н.М.“Бухгалтерський облік: облікова політика і план рахунків, стандарти ікореспонденція рахунків, звітність”. – Житомир: ЖІТІ, 2000р. – 480с.
18. Бюджетнаполітика як засіб стимулювання економічного розвитку в Україні / Я. А. Жаліло,О. І. Барановський, В. В. Головко та ін. // «Бюджет розвитку» як засібстимулювання підприємницької активності в Україні: Зб. матеріалів «круглогостолу». — К.: Сатсанга, 2001. — С.41.
19. ВишневскийВ., Липницкий Д. Оценка возможности снижения налогового бремени в переходнойэкономике // Вопр. экономики. — 2000. — № 2. — С. 108.
20. ВоїноваТ.С. Організація і методика податкового контролю. – К.: Екон. Думка. – 2002.
21.Глущенко В.В., Лиущенко И.И.“Финансы”. – Москва: ТОО НПЦ Крылья, 1998г. – 416с.
22.Грабова Н.Н., Добровский В.Н.“Бухгалтерский учет в производственных и торговых предприятиях”. – Киев:А.С.К., 2000г.– 624с.
23. ГридичинаМ.В., Вдовиченко Н.Н., Калина А.В. Податкова система України: Учеб. пособие.К.: МАУП, 2004.
24. ДіканьЛ.В., Воїнова Т.С. Податкова система. — К.: Ніка-Центр Ельга. – 2002.
25. Завада О.Пільги для СП: випробування суспільства на зрілість // Уряд. кур’єр — №53. — 23березня 2000 р. — С. 5.
26. ЗавгороднийВ.П. Податки і податковий контроль в Україні. – К.: А.С.К., 2003.
27. ЗятковськийІ.В. Фінанси підприємств: Учбовий посібник. – Тернопіль. Економічна думка. –2002.
28. ІвахненкоВ.М. Курс економічного аналізу: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2000.
29. ІзмайловаК.В. Фінансовий аналіз: навч. посіб. – К.: МАУП, 2000.
30. Концепціяреформування податкової системи України / Б. Губський, В. Альошин, І. Белоусовата ін. — К., 2000. — 50 с.
31. КоробовМ.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств. – К.: Зання, 2000.
32. Лисюк В.С. Особливості методики розрахунку податкового тягаря // Фінанси України.—2000. — № 11. — С. 79-86.
33. ЛондарС., Чугунов І. Динаміка податково-бюджетного навантаження на економіку України// Економіст. — 2000. — № 7–8. — С. 15–18.
34. Луніна І.Податкова політика України у контексті створення умов для економічногозростання // Економіка України. — 2000. — № 9.
35. МельникП.В. та ін. Податкова система України: Практикум. – Ірпінь: “Академія ДПС України”,2001
36.Опарін В.М. “Фінанси”. –Київ: КНЕІ, 2001р. – 240с.
37. ПанчишинС.М. Макроекономіка: Навч. посібник. – К.: Либідь. – 2004.
38. ПартинГ.О. Фінанси підприємств. – К.: КНЕУ. – 2005.
39. ПодєрьогінА. М. Фінанси підприємств: Підручник. – К.: КНЕУ. – 2003.
40. ПримакТ.О. Економіка підприємства: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2002.
41. Слав’юкР.А. Фінанси підприємств: Навч. посібник. – Луцьк: Ред.-вид. Відд. “Вежа”Волин. Держ. Ун-ту ім. Лесі Українки. – 2001.
42. Смит А.Исследованпе о природе й причинах богатства народов. — М. – Соизкгиз. — 1962 — С. 565-589.
43. СоколовськаА. М. Податкова система України: теорія та практика становлення. — К.: НДФІ,2001. — С.344
44. ФілімоненкоА.С. Фінанси підприємств / Навчальний посібник. – К.: Ніка-Центр, Ельга. –2004.
45. ЧепіжкоВ. Ми знову стимулюємо інших // Уряд. кур’єр. — №49. — 20 березня 2001 р. — С.4.
46. ЧернелевськийЛ.М., Михайленко О.В. Техніко-економічний аналіз підприємства. – К.: Удухт,2000.
47. ШаблистаЛ. М. Податки як засіб структурної перебудови економіки. — К.: Ін-т економікиНАНУ, 2000. — 219 с.
48. www.rada.kiev.ua
49. www.sta.gov.ua
50. www.case-ukraine.kiev.ua
51. www.sugarua.com.

З МІ С Т
Вступ……………………………………………………………………………..3
Розділ 1: Теоретико-методологічніоснови сучасної податкової політики України.
1.1.Суть та основні принципи податковоїполітики України…………………5
1.2. Суть податків та їх класифікація………………….……………………….10
1.3. Система оподаткування юридичнихосіб…………………………………16
Розділ 2: Аналізвиробничо-господарської діяльності державного підприємства “Яготинськийцукровий завод”
2.1. Історична довідка та техніко-економічнахарактеристика підприємства23
2.2. Аналіз балансупідприємства………………………………………………27
2.3. Фінансовий та податковий аналізДП «Яготинський цукровий завод»…32
Розділ 3: Наслідки впливу податковоїполітики держави на розвиток підприємницької діяльності
3.1. Вплив податкової політики України на Яготинський цукровий завод іспособи покращення ситуації в цукровій галузі………………………………38
3.2. Макроекономічні чинникиудосконалення податкової системи України47
Висновки…………………………………………………………………………56
Список використанихджерел…………………………………………..……….59
Додатки

Похожие работы