Походження грошей Гроші існують так давно. як і людська цивілізація. Протягом століть гроші постійно змінювались і сьогоднішній їх стан не є завершальною і остаточною стадією їх розвитку. В економічній літературі розглядаються два підходи до походження грошей: раціоналістична та еволюційна концепції. Перша пояснює походження грошей як підсумок угоди між людьми які впевнились у тому. що для
руху вартостей в міновому обороті необхідні спеціальні інструменти. Згідно з другою – гроші з’явилися в результаті еволюційного процесу, яким поза волею людей призвів до того, що деякі предмети виділилися із загальної маси і посіли особливе місце. Гроші виділилися з товарного світу і протистоять йому. Якщо товари знаходяться в сфері обігу тимчасово, то гроші
є постійним її учасником. Гроші, що розвинулись з товару, продовжують залишатися товаром, який відрізняється від всього іншого товарного світу своїми специфічними властивостями. Будучи особливим товаром, гроші можуть виразити вартість в ціні як звичайний товар. Вони виражають всю нескінченну різноманітність товарів у вигляді фіксованих мінових пропорцій. На них впливають ринкові умови і держава. В грошах виражає свою вартість будь-який товар
і з них можна придбати коли завгодно і які заві одно продукти праці. Будучи товаром товару, гроші виступають як загальний товар. Записний товар категорія національної економіки. У світовому і господарстві загальний товар мас відповідну форму існування як універсальний товар. Сфера діяльності грошей поширюється на світовий ринок.
Суспільна корисність, грошей полягає в тому, що вони опосередковують, рух товару між виробниками і споживачами, обслуговують рух капіталу. Значення грошей, їх місце в економічний системі потягає в тому, що гроші виступають в якості реального зв’язку між товаровиробниками. Вони дозволяють визначити ефективність функціонування господарського механізму. Процес еволюції та становлення грошей представляє собою розвиток форм вартості, тобто розвиток мінової
вартості. Перша форма – проста, або випадкова форма вартості властива низькому рівню розвитку продуктивних сил. При натуральному господарстві надлишок продукції виникав лише періодично, час від часу. Товари, які вироблялися в надлишку, випадково змінювали свою вартість, через посередництво іншого товару (на приклад, одна вівця дорівнювала одному мішку зерна), Мінова вартість, при такому обміні могла часто змінюватися в часі
і просторі. Однак вже в цій простій формі вартості були закладені основи майбутніх грошей. Повертаючись до нашого прикладу, для скотаря вівця важлива не як споживча вартість, а як вартість, що виявляється тільки па ринку. Йому потрібна споживча вартість мізерна. На ринку товар (в даному випадку вівця) шукає свого антипода і грає активну роль, бо скотар прагне знайти зерно в обмін на свій товар.
Зерно служить формою вартості вівці, тобто пасивно відображає суспільну працю втрачену на вирощування вівці. Отже, зерно стає зовнішнім проявом суспільної праці, тобто еквівалентом, і знаходиться в еквівалентній формі вартості. Еквівалентна форма вартості має наступні особливості: – споживча вартість товару-еквіваленту (зерна) служить формою прояву своєї протилежності – вартості товару (вівці); – індивідуальна праця, витрачена на виробництво товару-еквіваленту (зерна), виражає
свою протилежність — суспільну працю; – конкретна праця, закладена в товарі-еквіваленті (зерні), служить формою прояву абстрактної праці. Друга форма розгорнута форма власності. З подальшим розподілом праці і зростанням виробництва все більше продуктів – товарів надходить на ринок. Один товар зустрічається при обміні з великою кількістю інших товарів – еквівалентів. Третя форма вартості – загальна , коли товар стає головною метою виробництва.
Кожний товаровиробник за продукт своєї праці прагнув отримати загальний товар, який потрібний всім. В зв’язку з такою об’єктивною необхідністю, з товарної маси стали виділятися товари, що виконують роль загального еквіваленту. Однак в цій ролі товари затримувалися недовго, оскільки не задовольняли вимог товарного обігу і за своїми властивостями не відповідали умовам еквівалентності. В результаті розвитку обміну загальним еквівалентом протягом тривалого періоду стає один товар, здебільшого
метал. Цей процес становлення товару, як загального еквіваленту, дуже складний і тривалий. Він визначив появу четвертої форми вартості – грошової, для якої характерні наступні риси: – загальне визнання даного факту як покупцем, так і продавцем, тобто обидва суб’єкти не можуть відмовитися при обміні своїх цінностей на даний товар – гроші; – наявність особливих фізичних властивостей у товару – грошей, придатності для постійного обміну;
– тривале виконання грошима ролі загального еквівалента. Отже, цілком очевидним є висновок про те, що гроші виникли стихійно з обміну, а не за згодою сторіч. В ролі грошей виступали різні товари, але більш придатними виявилися дорогоцінні метали: золото і срібло. Отже, гроші за своїм походженням – це товар. Виділившись із загальної товарної маси, вони зберігають товарну природу
і мають ті ж самі дві властивості, що і будь-який інший товар: володіють споживчою вартістю (наприклад, золото із формі грошей може використовуватися як прикраса і задовольняти естетичні потреби людини) і вартістю, оскільки на виробництво товару-грошей (золота) втрачена певна кількість суспільної праці. В той же. час гроші, на відміну від звичайних товарів, е особливим товаром; Споживча вартість товару, що виконує роль загального еквіваленту ніби подвоюється
(крім конкретної споживчої вартості, вони мають загальну споживчу вартість, оскільки з їх допомогою людина може задовольнити будь-яку погребу); вартість, грошей мис зовнішню форму прояву до їх обміну на ринку. Товар-гроші завжди можна обміняти на будь-який інший товар, необхідний власнику грошей. В той час, як вартість звичайного товару прихована і виявляється в процесі обміну, коли товар продасться па ринку.
Таким чином гроші — історична категорія, яка розвивається на кожному етапі товарного виробництва і наповнюється новим змістом, що ускладнюється Із зміною умов виробництва. Гроші розв’язали протиріччя товарного виробництва: між споживчою вартістю і вартістю. З появою грошей товарний світ поділився на дві частини: одна — товар-гроші, друга -— всі інші товари. Споживча вартість сконцентровані з боку всіх товарів, а
їх вартість – з боку грошей. Товари, які беруть участі, в обміні, виступають як споживчі вартості. Гроші стають виразником цих споживчих вартостей всіх товарів через свою вартість. Таким чином, особливість грошей полягає в наступному; – гроші — це товар, що виділився стихійно; – гроші — це особливий привілейований товар, який відіграє роль загального еквівалента; – гроші розв’язали протиріччя між вартістю і споживчою вартістю, властиві всім товарам, в тому числі
і грошам. Завдання 2 Валютний курс та його види Валютний курс представляє собою ціну грошової одиниці даної країни, яка виражена в грошовій одиниці іншої країни. Валютний курс, так само, як і ціна будь-якого звичайного товару, має свою вартісну основу та коливається залежно від попиту та пропозиції. Валютний курс виконує низку важливих економічних функцій: – подолання національних обмежені, грошової одиниці; – локальна цінність грошової одиниці перетворюється в міжнародну;
– виступає засобом інтернаціоналізації грошових відносин; – сприяє утворенню цілісної світової системи грошей. На валютний курс впливають такі фактори, як зміна обсягів ВВП, стан торговельного балансу країни, рівень інфляції, внутрішня та зовнішня пропозиція грошей, відсоткові ставки, перспективи політичного розвитку, державне регулювання валютного курсу. У реальній практиці міжнародних відносин в умовах паперово-грошової обігу застосовуються наступні два
види валютних курсів: фіксовані та плаваючі або гнучкі. Фіксовані курси — система, що припускає наявність зареєстрованих паритетів, які знаходяться в основі валютних курсів, що підтримуються державними валютними органами. Фіксований валютний курс офіційно встановлюється центральним банком з врахуванням співвідношення цін уданій країні з цінами країн головних партнерів, рівня валютних резервів, стану торговельного балансу.
Фіксований валютний курс найбільш доцільний за умов внутрішніх кризових ситуацій в нестабільній економіці, тому що забезпечує нижчі темпи інфляції, стабільні умови для зовнішньоекономічної діяльності, створює можливість прогнозувати розвиток ситуації в країні. Одним з головних питань, встановлення валютного курсу є пошук певного міжнародного стандарту, на який буде зорієнтована вартість національної грошової одиниці.
Як правило курси і штопальних валют, у тому числі і української гривні, перебувають у жорсткій відповідності з курсом долару США. Гнучкі (плаваючі) курси — це система, при якій у валют відсутні офіційні паритети. Розрізняють плаваючі курси, які змінюються в залежності від попиту та пропозиції на ринку та курси, які змінюються в залежності від попиту і пропозиції на ринку, але корегуються валютними
інтервенціями центральних банків. В разі використання плаваючого валютного курсу рух іноземної валюти не впливає на грошову базу, і центральний банк може проводити свою грошово-кредитну політику, передбачаючи, що це не вплине значною мірою на стан платіжного балансу. Системи валютних курсів у країнах, що розвиваються, часто характеризуються одночасним використанням різних валютних курсів, кожний з яких використовується з певною метою.
Ці режими називають системами .множинних валютних курсів, які можуть бути: – валютними курсами, які безпосередньо контролюються або фіксуються урядом; – вільними ринковими курсами, встановленими приватним попитом та пропозицією. Визначення курсу валют називають котируванням, яким займаються офіційні державні органи. При котируванні валют вказується курс продавця, за яким банки продають валюту, і курс покупця, за яким банки купують цю валюту. Котирування може бути обов’язковим для суб’єктів валютних
операцій або суто номінальним, орієнтовним. Тоді валютний курс, визначений котируванням може не збігатися з курсом конкретної угоди. Базою визначення валютних курсів е співвідношення купівельної спроможності різних національних валют. Купівельна спроможність валюти виражається як сума товарів і послуг, що можна придбати за дану грошову одиницю. Співвідношення купівельної сили валют стосовно певної групи товарів
і послуг у двох країнах визначає паритет купівельної спроможності. Він характеризує товарне наповнення окремих грошових одиниць та є одним із основних факторів визначення валютних курсів. На динаміку валютних курсів впливають норма відсотка і рівень відсоткових ставок, які регулюють міграцію капіталу.
Вплив держави на валютний курс проводиться через операції центральних емісійних банків за допомогою дисконтної політики та валютної інтервенції. Дисконтна або облікова політика — зміна облікової ставки центрального банку з мстою регулювання валютного курсу шляхом впливу на рух короткострокових капіталів. В умовах пасивного платіжного балансу центральний банк підвищує облікову ставку і таким чином стимулює приплив іноземного капіталу з країн, де рівень облікової ставки нижче.
Приплив капіталу поліпшує стін платіжного балансу, створює додатковий попит на національну валюту і таким чином, сприяє підвищенню курсу. І навпаки, при значному активному сальдо платіжною балансу центральний банк знижує облікову ставку та стимулює відплив іноземних та національних капіталів з мстою зменшення активного сальдо платіжного балансу. В цих умовах зростає попит на іноземну валюту, її курс підвищується, курс національної валюти знижується.
Валютна інтервенція – це пряме втручання центрального банку країни у функціонування валютного ринку через купівлю-продаж іноземної валюти з мстою впливу на курс національної грошової одиниці. Врівноваження попиту та пропозиції на іноземну валюту відбувається через купівлю-продаж банком іноземної валюти, що також призводить до обмеження коливань валютного курсу національної грошової одиниці. Завдання 3 Розрахуйте доходність кредиту, виданого комерційним банком на наступних умовах:
Сума кредиту – 1 млн. грн. Проценти по кредиту – 80 % річних. Термін кредиту – 180 днів Банк залучає дані ресурси на внутрішньому ринку під 60 % річних. Доходність кредиту, виданого комерційним банком складе 10 грн. Завдання 4 Ферма одержала в банку кредит у с умі 10 грн під 10 % річних і терміном погашення 4 роки. У кредитній угоді обговорено робити погашення позики два рази на рік однаковими
частинами. Скласти графік погашення кредиту. де: Ко – первісна сума боргу Р – процентна ставка за домовлений період часу t – кількість термінів погашення кредиту. У даному випадку сума платежу становить: Графік погашення кредиту Термін погашення кредиту, півріччя Сума основного боргу на початок періоду, грн. Сума відсотків за даний період, грн. Сума виплати боргу, грн.
Сума погашення основного боргу, грн 1 10 5000 15472 10472 2 89528 4476 15472 10996 3 78532 3927 15472 11545 4 66987 3349 15472 12123 5 54864 2743 15472 12729 6 42135 2107 15472 13365 7 28770 1439 15472 14033 8 14737 737 15472 14735 Разом 23776 123776 10 Список використаної літератури 1. М.М. Александрова, С.О. Маслова Гроші. Фінанси. Кредит.: Навчальний методичний посібник – 2е видання. – К.: ЦУЛ, 2002 336с. 2. Гриценко О. Гроші та грошово – кредитна політика. –
К.: Основи 1996р. 3. Гальчинський А.С. Теорія грошей. К.: Основи, 1996 р.