Контрольна робота зкурсу «Політичні системи світу»
на тему: «Політичнасистема Чехії»
I.Загальна політико-економічнахарактеристика Чехії
1.1 Офіційна назвакраїни, її столиця і найбільші міста
Офіційна назва –Чехія.
Столиця – Прага(1,2 млн. чол.).
Найбільші міста:- Прага (1212000 чоловік), Брно (388000 чоловік), Острава (327500 чоловік),Пльзень (173000 чоловік), Оломоуц (106000 чоловік), Усти-над-Лабой,Градец-Кралове.
1.2 Площа території, протяжність кордонів, сусіди
Площа території – 78,864 тис. км2, включаючи: землі: 77,276 км2; води: 1,590 км2. Протяжність кордонів – 1,881 км.
Кордониз країнами займають: з Австрією – 362 км,
Німеччиною– 646 км, Польщею – 658 км, Словаччиною – 215 км.
Країни-сусіди –на півночі межує з Польщею, на сході – із
Словаччиною, напівдні – з Австрією, на заході та півночі – з Німеччиною. Чехія займаєісторичні регіони Богемії та Моравії, а також частину Сілезії.
1.3 Кількісний,етнонаціональний і релігійний склад
Населення –10,272,179 (липень 2000).
Віковий складнаселення (2000 р.):
0-14 років: 16%(чол. 866,754; жінки — 823,795);
15-64 років: 70%(чол. — 3,579,454; жінки — 3,577,919);
65 років і вище:14% (чол. — 547,462; жінки — 876,795).
Етнічний складнаселення: чехи (богемці) – 94,4%, словаки – 3,8%, поляки – 0,7%, німці – 0,5%,інші національності – 0.6%. В країні проживає 80 тис. поляків, 70 тис. німців,20 тис. угорців, 12 тис. росіян та ін.
За межами країнипроживає приблизно 800 тис. чоловік (в основному в США).
Релігія –римсько-католицька церква (понад 3 млн. віруючих), гуситська (400 тис.віруючих), євангелічна (200 тис. віруючих), православна, греко-католицька таін.
1.4 Державна мова,грошова одиниця, валютні запаси
Державна мова –чеська, але також використовується словацька, російська, німецька таанглійська.
Грошова одиниця– чеська крона. Іноземна валюта в країні не ходить і підлягає обміну у всіхвідділеннях Державного Національного Банку Чехії та пунктах обміну. Час роботибанків – з 8 до 17 год. з понеділка по п’ятницю. Станом на квітень 1999 р.
1USD=35CZK.Валютні запаси – 68, 62 млрд. дол.
1.5 Конституційніоснови державного ладу
Діє конституція,прийнята Національною Радою в грудні 1992 року (з поправкою 1997 р.). Головадержави – Президент, обирається парламентом терміном на 5 років. Із січня 1993р. – Вацлав Гавел (у січні 1998 р. обраний на другий термін). Законодавча владаналежить парламенту, що складається з двох палат – Палати депутатів і Сенату.
Палата депутатів(200 чоловік) обирається на 4 роки, а Сенат (81 сенатор) – терміном на 6 років,при цьому 1/3 його складу оновлюється кожні 2роки. Вищий виконавчий орган – Уряд із представників ЧСДП. Голова – М.Земан(лідер ЧСДП).
Вадміністративному відношенні Чехія складається з 6 областей і 77 районів:
Область Площа (км2) Населення Центральна Богемія (адмінцентр – Прага) 11003 1112400
Південна
Богемія (Ческе-Будейовіце) 11345 697300 Західна Богемія (Пльзень) 10876 860300
Північна
Богемія (Усти-над-Лабой) 7810 1173700 Східна Богемія (Брно) 11240 1232600 Північна Моравія (Острава) 15028 11067
Форма правління– республіка.
Політичний режим– демократія
1.6 Політичні партії,громадські організації і рухи
Уряд у Чехіїоднопартійний.
До основнихполітичних партій, представлених у парламенті, відносяться: Чеськасоціал-демократична партія (ЧСДП) – лівоцентристська партія, дотримуєтьсятрадицій чехословацького і закордонного соціал-демократичного руху; 13 тис.членів. Створена в 1878 р. У 1948 р. відбулося її злиття з КомпартієюЧехословаччини. У 1989 р. відновила свою діяльність як самостійна партія. Член Соціалістичногоінтернаціоналу. Має 74 місця в палаті депутатів. Голова – М.Земан.
Цивільнадемократична партія (ЦДП) – виникла в 1991 р. у результаті розпаду Цивільногофоруму, вважає себе “правоконсервативною партією з реалістичною і прагматичноюідеологією”. Основні принципи її програми – парламентська демократія, ринковаекономіка із сильною приватною власністю. Налічує 20 тис. членів; надострокових парламентських виборах 19-20 червня 1998 р. отримала 63 місця впалаті депутатів. Голова – В.Клаус (голова палати депутатів). Комуністичнапартія Чехії і Моравії (КПЧМ) – виникла в 1990 році на базі трансформаціїколишньої компартії Чехословаччини. Має 24 місця в палаті депутатів. Голова –М.Гребеничек.
Християнсько-демократичнаунія – Чехословацька народна партія (ХДУ-ЧНП) виникла в 1918 р., діяла до 1938р. У 1945 р. відновила свою діяльність, з 1948 по 1989 р. співробітничала з КПЧу рамках Національного фронту. Злиття двох партій відбулося в 1992 р.Відноситься до правого центру. Приблизно 100 тис. членів, 20 місць в палатідепутатів. Голова – Я.Касал. Союз Свободи (СС) – виник у 1998 р. в результатірозколу ЦДП. Партія правого спрямування. Має 19 місць у палаті депутатів.Голова – Я.Румл. Усього в Чеській республіці зареєстровано понад 80 партій ірухів.
Найбільш великимпрофспілковим об’єднанням у Чехії є Чесько-моравська конфедерація профспілок,до складу якої входить понад 30 галузевих профспілок. У Чеській республіціналічується понад 200 молодіжних організацій (невеликі за кількісним складомоб’єднання молодих людей за інтересами, що не мають суворих організаційнихструктур).
1.7 Зовнішні атрибутидержави (прапор, герб, гімн, національні свята)
Прапор – зліварівносторонній трикутник з стороною, рівною ширині голубого кольору, дальше двіодинакові за шириною смуги: верхня – біла, нижня – червона. Національні свята:8 травня – День звільнення від фашизму, 5 липня – День слов’янськихпроповідників Кирила і Мефодія, 6 липня – Спалення Яна Гуса (1415 р.), 28жовтня – День утворення Чехословаччини (1918 р.).
1.8 Короткахарактеристика історичного розвитку
400 р. до н.е. –на території країни жили племена кельтів.
5 ст. –переселення сюди слов’янських племен.
6 ст. – у складіслов’янської держави Само.
9 ст. – чехиприйняли християнство і близько 900 року заснували королівство Богемія.
10 ст. –утворилась Великоморавська держава.
Празькекнязівство, що утворилося, стало ядром ранньофеодальної чеської держави; здругої половини 12 ст. – королівство у складі Священної Римської імперії.
1085 р. –чеський князь прийняв королівську корону
1241 р. – уМоравії розбиті татаро-монголи, що вторглися в країну (битва під Оломоуцом).
1310 р. –королями Чехії стала династія німецьких Люксембургів.
1419-1434 рр. –гуситський рух проти католицької церкви і німецького засилля, зазнав поразки.
1526 р. –розгром турками чесько-угорського війська. Обрання на чеський престолавстрійського ерцгерцога.
1620 р. – післяпоразки в битві біля Білої Гори Чехія втратила незалежність і ввійшла до складуАвстрії.
1781 р. –відміна кріпосного права в Чехії.
1867 р. – Чехіяу складі Австро-Угорщини.
28 жовтня 1918р. – утворення самостійної, незалежної Чехословаччини, до складу якої ввійшличеські землі та Словаччина.
1938 р. –передача Німеччині Судетської області (Мюнхенська змова).
У березні 1939р. всі чеські землі були окуповані фашистськими військами й оголошені (завинятком виключених у 1938 р.) “протекторатом Богемії і Моравії”. Народне(травневе) повстання
1945 р. йуспішні дії Радянської Армії та її союзників призвели до розгрому окупантів
Після Другоїсвітової війни була відновлена територіальна цілісність Чехословаччини, чеськіта словацькі землі ввійшли до складу Чехословацької Республіки.
3 лютого 1948 р.– “Лютнева революція” і прихід до влади комуністів, проголошений вступ країнина шлях соціалістичного будівництва.
1960 р. –оголошено про “побудову соціалізму” в Чехословаччині.
Наприкінці 60-хрр. почався процес відновлення соціалізму шляхом його демократизації, якийодержав назву “празької весни”, що був зупинений у серпні 1968 р. післявведення військ п’яти країн Варшавського Договору (у заяві від 4 грудня 1989 р.радянський уряд визнав, що введення цих військ у Чехословаччину бувнеобґрунтованим, а рішення про його здійснення помилковим).
1 січня 1969 р.чеські землі отримали статус республіки в складі федеративної ЧехословацькоїСоціалістичної Республіки (ЧСРР), у 1990 р. – Чехословацької ФедеративноїРеспубліки (ЧФР), потім – Чеської і Словацької Федеративної Республіки (ЧСФР).
У результатівиникнення гострої суспільно-політичної кризи в листопаді 1989 р. КПЧ булавідсторонена від влади. На парламентських і комунальних виборах 1990 р. новіполітичні сили одержали підтримку виборців і приступили до демонтажу колишньоїсистеми.
У 1990-1992 р. вЧСФР різко загострилася проблема державно- правового устрою чехословацькоїфедерації. Після парламентських виборів у червні 1992 р. питання чи збережетьсячехословацька федерація, чи має статися розпад єдиної держави, стало упрактичну площину. У грудні 1992 р. Федеральними зборами ЧСФР був прийнятийзакон про поділ федерації.
1 січня 1993 р.– розпад Чехословаччини й утворення самостійних незалежних держав. Відповіднодо Закону про поділ федерації правонаступництво ЧСФР було поширено на обидвіреспубліки – Чехію і Словаччину.
1.9 Загальнахарактеристика природно-ресурсного потенціалу
Чехія– індустріально-аграрна країна з досить високим рівнем розвитку економіки.
В країніведеться видобуток кам’яного і бурого вугілля.
Розвинута чорнаі кольорова металургія. Машинобудування виробляє: устаткування дляметалургійної, хімічної, енергетичної і текстильної промисловості, верстати,устаткування для АЕС, пивоварні заводи, вироби електроніки, тепловози,електровози, залізничні вагони, трамваї та тролейбуси, легкові і вантажніавтомобілі, автобуси, спортивні та легкі літаки, трактори ісільськогосподарські машини, електротехнічні вироби і побутові електроприлади,холодильники, пральні машини, мотоцикли і велосипеди та ін.
Хімічнапромисловість випускає: сірчану кислоту, соду, пластмаси, синтетичні смоли іматеріали, хімічні волокна, синтетичний каучук, мінеральні добрива, ліки й ін.Розвинуто виробництво різноманітних будівельних матеріалів. Найдавніша галузьпромисловості – скляна і фарфорова. Деревообробна промисловість виробляє меблі,папір, олівці, картон. Є багато сучасних підприємств текстильної та швейноїпромисловості. По випуску шкіряного взуття на душу населення Чехія займає першемісце у світі. Повсякчас розвинута харчова промисловість. У великій кількостівипускається знамените чеське пиво.
Сільськегосподарство країни виділяється технічною оснащеністю і продуктивністю.Вирощується пшениця, жито, ячмінь, овес, кукурудза, цукровий буряк, картопля.Розвинуте садівництво і овочівництво. Тваринництво має м’ясо-молочний напрям.Розводиться велика рогата худоба, свині, вівці, коні, птиця.
Клімат Чехії –континентальний, помірний. Середня річна температура становить +9 С. В ціломуклімат Чехії дуже м’який і може бути умовно порівняний з кліматом південноїУкраїни. Велику частину країни займає плато, оточене гірськими хребтами. Насході переважає горбиста рівнина, на півдні – височина. Гора Сніжка являєтьсявищою точкою країни (1602 м.). Серед найгарніших районів Чехії – Альпійськігори з луками. Майже 12 % території держави є природними заповідниками (1351).Головні ріки – Морава, Влтава, Лоба. Ліси розташовані в горах – складаютьсяпереважно з таких порід як ялина, сосна, дуб, клен, ясен, бук, липа.
Для фауни Чехіїхарактерні: вовк, рись, олень, косуля, заєць, білка, кабан, куниця. З птахів –глухар, куропатка, лелека, орел, дятел.
Чехія виключнобагата лікувальними мінеральними джерелами, що стало причиною розвиткукурортів. Тобто, можна сказати, що природні ресурси Чехії характеризуються,головним чином, великим рекреаційним потенціалом.
1.10 Внутрішня політиката екологія
З 1990 р. уЧеській республіці здійснюються радикальні перетворення з метою виходу напараметри ринкової економіки, Особливий акцент ставиться на роздержавленнявласності та формування конкурентного середовища. Практично завершеніприватизаційні процеси. Частка приватного сектора у виробництві валовогонаціонального продукту досягла 75%. Після економічного пожвавлення 1994-1996рр. з 1997 р. у Чехії спостерігається деякий спад. Збільшилося відставання ЧРвід найбільш розвинених країн Заходу за рівнем виробництва і продуктивностіпраці, погіршився цілий ряд економічних показників, знизився рівень життянаселення.
У сільськомугосподарстві була проведена велика реституція (відновлення) прав власників наземлю і сільгоспвласність. Три чверті сільськогосподарських кооперативів,відповідно до рішення їхніх членів, перетворені в кооперативи земельнихвласників. Інтерес до ведення фермерських господарств залишається незначним.
Безробіття в1997 р. досягло 7%, річний рівень інфляції – 7,6% і з того часу суттєво незмінилися.
Охорона природизаймає в Чехії одне з першочергових місць, саме тому багато областейвідрізняються екологічною чистотою. Проте забруднення повітря і води в районахпівнічної Богемії і північної Моравії біля Острави становлять загрозу здоров’ю,кислотні дощі руйнують ліси.
1.11 Наука і культура
У Чехіїрозвинута мережа навчальних закладів: 4 тис. початкових і середніх шкіл (понад1 млн. учнів), близько 700 середніх спеціальних навчальних закладів (450 тис.учнів) і більше 20 вузів (понад 100 тис. студентів). У країні функціонуютьприватні школи (приблизно 50 тис. учнів).
Найбільшіперіодичні видання: “Власта” (380 тис.), “Земедельске Новини” (понад 360 тис.),“Млада фронту днес” (400 тис.). “Праце” (220 тис.), “Право” (370 тис,). “ЛідовеНовини” (110 тис.). Діє інформаційне агентство – Чеське телеграфне агентство(ЧТК). Функціонує чеське радіо і телебачення.
Оскількикультура Чехії тісно пов’язана з історією, тому тут досить багато визначнихпам’яток. У Карлових-Варах – мінеральні джерела (місто є міжнародним курортом).У місті Пльзень – готична церква св. Варфоломія (13 століття), ратуша (16століття). В Усті-над-Лабою – кілька готичних церков 13 століття. В Ческе-Будеєвиці – готична церква св. Марії, єпископський палац. В Ліберце – церква 16ст. і замок 17 ст. В Градец-Кралові – старе місто, розташоване навколо собору14 ст. В Пардубіце – церква 13 ст., старе місто 16 ст.; окрім того в містіпроводяться всесвітньо відомі кінні перегони. В Брно – собор св. Петра і Павла(15 cт.), ратуша 16 ст. В Оломоуці – собор св. Венцеслава (12 ст.), ратуша 13ст., палац архієпископа, квартал особняків у стилі бароко (17 ст.). В Празі,яку називають “Злата Прага” або “Місто ста шпилів”, викликають захопленнязнамените Старе місто 13 ст., Нове місто 14 ст., Карлів міст із фігурами святих(14 ст.), Градчанський замок, собор св. Вітта в готичному стилі (в ньомузнаходяться гробниці багатьох королів Богемії.).
Багато в Чехії ірозважальних закладів: ресторанів, барів, театрів, кінотеатрів; щорічновідбуваються численні музичні фестивалі, концерти сучасної та класичної музики,фольклорні свята тощо.
Діячі науки імистецтва: Я. Каменський (педагогіка), Й. Марци (пояснив райдугу), Й. Хелл(водостовпчиковий двигун), Я. Пуркіш (цитолог), В. Бальцано (математичнийаналіз), Ф. Герстнер (підйомні машини), Е. Вепр (теорія кривих), Я. Гейровський(метод полярографії), Е. Чех (теорія функції), Я. Гус (філософ), Т. Масарик(політик, економіст, державний діяч), Т. Шафарик (історик), Я. Гашек, К. Чапек(письменники), Б. Сметана, А. Дворак, С. Гавелка (композитори).
1.12 Зовнішня політиката зовнішньоекономічні зв’язки
Активневикористання зовнішньоекономічної сфери дає країнізмогу задовольняти потребигосподарства у нафті, нафтопродуктах, сировині, продовольстві, устаткуванні(імпорт) та мати сталі ринки збуту своєї продукції. Основні торгові партнериЧехії – Німеччина (28,5%), Словаччина (14.5%), Австрія (6,7%), Росія (6,5%).Зовнішня заборгованість Чеської республіки за останні роки зросла і сягнула майже44 %. Скоротився приплив іноземних інвестицій і знизився міжнародний рейтингкредитоспроможності держави.
Орієнтириекономічної політики уряду пов’язані зі вступом країни до ЄС, дальшимпосиленням господарських позицій у світі, забезпеченням високих соціальнихстандартів життя населення.
Чехія – член ООН(з 1993 р.; Чехословаччина була членом ООН з 1945 р.), Ради Європи (з 1993 р.),асоційований партнер ЗЕС (з 1994 р.), член Вишеградської групи (об’єдналадержави Східної та Центральної Європи – Угорщину, Чехію, Польщу, Словаччину),НАТО (з 1999 р.).
трансформація політикасистема чехия
II.Трансформація політичної системи Чехословаччини в 1989 – 1992 рр.
Суспільно-політичнізміни в житті радянського суспільства, що отримали назву “перебудова”,викликали ряд соціальних змін і в країнах соціалістичної співдружності, в томучислі в Чехословаччині. Чехословацьке суспільство давно вже дозріло дляпроведення реформ.
Незадоволенняофіційною політичною лінією охоплювало все більші прошарки суспільства.Особливо високої напруги ситуація в суспільстві досягла в серпні 1988 р. узв’язку з сумною датою – двадцятиріччям вторгнення в Чехословаччину радянськихвійськ. Починаючи з того часу й до осені 1989 р. в країні майже не припинялисявуличні збори, мітинги та демонстрації.
Революційніподії, що отримали назву “лагідної” або “оксамитової” революції, почалися 17листопада 1989 р. в міжнародний день студентів.
Керівництвом КПЧбуло негайно проведено кадрові перестановки: Генеральним секретарем вибралиКарела Урбанека, з Президії ЦК КПЧ вивели діячів, що найбільш скомпрометувалисебе антинародною політикою. Однак це вже не могло врятувати авторитеткомуністичної партії та зберегти її владу. 27 листопада пройшов загальнийстрайк, а через два дні Федеральні збори ЧССР були вимушені виключити зКонституції країни статтю 4, що закріплювала керівну роль за комуністичноюпартією.
Водночасзагострилося національне питання. Словацькі політики не були згідні з існуючоюформою Федерації. Претензії надходили також з Моравії та Сілезії. В результатіскладних переговорів 1 грудня 1990 р. в законодавчому порядку було зміненофедеральний устрій, переглянуто компетенції федеральних і республіканськихорганів. Змінилась назва держави – віднині вона стала Чехо-СловацькоюФедеративною Республікою (ЧСФР). Однак загострення національного питаннязберігало небезпеку розколу країни, реальним ставало виникнення на місці ЧСФРконфедерації або навіть двох самостійних держав – Чехії та Словаччини.Водночас, не дивлячись на значні економічні та соціальні труднощі, відродженняЧехословаччини в цей період йшло бурхливими темпами.
Через два зполовиною роки після революції при владі залишаласята ж сама команда. 5 липня 1990 р. В. Гавел був переобраний на пост президентановим складом Федеральних зборів (234 голоси “за” та 50 “проти”), а словак М.Чалфа, що вступив тим часом у подібний до Громадянського форуму словацький рух“Громадськість проти насилля”, був знову затверджений на посту прем’єр-міністраЧСФР. В країні здійснювалася економічна реформа, пов’язана зі звільненням цін,але уряд зберіг свою владу. Більш того, за місяці, що минули з початкулібералізації (січень 1991 р.), у країні не було зафіксовано жодної великоїдемонстрації проти реформи.
Динамікаекономічних реформ у країні втілювалася від імені міністра фінансів уряду ЧСФРВ. Клауса – економіста правого ідейного спрямування, що орієнтувався на Захід.Лінія керівництва Чехо-Словаччини на те, щоб надати процесам приватизаціїпоступовий і внаслідок чого незворотний характер, включити її в сферу спочаткудрібне, а потім велике виробництво, в цілому знаходить підтримку в суспільстві.
25 жовтня 1990р. було прийнято рішення про “малу” приватизацію. Передбачалося продати напублічних торгах приблизно 100 тис. невеликих об’єктів. Початок реформидатується 1 січня 1991 р. Переслідувалась мета домогтися стабілізаціїнаціональної валюти, часткової лібералізації цін і введення конвертованостікрони. В січні 1991 р. розпочалася “мала” приватизація шляхом продажу заукціону невеликих магазинів і ресторанів.На першому етапі ці підприємства продавались лише громадянам Чехо-Словаччини.
На серединулипня 1991 р. в Чеській Республіці було приватизовано 5411 об’єктів на загальнусуму 3,9 млрд. крон. В Словацькій Республіці продали 3123 дрібних підприємств,що принесло в Фонд державної власності 1,8 млрд. крон. Один з результатів“малої” приватизації – створення асоціації підприємців Чехо-Словаччини, щоналічувала, згідно журналу “Тайм”, вже на початку травня 1991 р. 350 тис.чоловік. Для майже 16-мільйонного населення країни це було достатньо вагомацифра, хоча багато підприємців не мали достатніх коштів, щоб негайно розпочатисвою діяльність.
Одним з основнихелементів економічної реформи в ЧСФР булостворення конкурентного середовища. З цією метою в січні1991р. був прийнятий закон про захист економічного суперництва (антимонопольнийзакон). Під контроль республіканських антимонопольних управлінь підпадаливиробники, участь яких у випуску певного виду товару чи наданні послуг навнутрішньому ринку перевищувала 30%. Підприємства з понад 40% часткоювідносилися вже до компетенції створеного в ЧСФР Федерального управління зекономічного суперництва. На думку аналітиків, країна успішно (на відміну відбагатьох інших постсоціалістичних держав) пройшла першу фазу реформ, зберігаючимакроекономічну стабільність. Окреслились шляхи повернення на західні фінансовіринки та в світову економіку, власне ринкові механізми все ще залишалисяслабкими.
В 1991-1992 рр.національне питання в контексті політичного та соціального розвитку зберігалонайбільшу гостроту для ЧСФР. Предметом суперечок була національна такультурно-мовна самобутність словаків, державно-правове й економічне становищеСловаччини у складі єдиної держави. До історично традиційних взаємних претензійдодавалися розбіжності з приводу темпів і методів здійснення економічнихреформ. Президент країни В. Гавел розробив проект нової конституції, але 21січня 1992 р. Федеральні збори його не підтримали. 14 березня в Братиславівідбувся мітинг з вимогою державної самостійності Словаччини. На парламентськихвиборах 6 червня в Чехії перемогу одержала коаліція правоцентристських партійГромадянсько-демократичної (ГДП) та
Партіїхристиянських демократів, що орієнтувалися на збереження федерації тапроведення радикальних ринкових реформ і заперечувала проти бездумноїсоціальної політики. В Словаччині переміг лівоорієнтований Рух за демократичнуСловаччину (РЗДС), що виступав за суверенітет Словаччини та прийняття своєїконституції і підкреслював важливість соціального аспекту реформ.
5 березня 1992р. Президія ФС ЧСФР встановила термін парламентських виборів – 5-6 червня 1992р. Фактично впродовж трьох місяців розгорнулася боротьба різних політичних силз приводу двох фундаментальних проблем у контексті майбутнього єдиної держави:приватизація та її економічні наслідки, з одного боку, та державний устрійЧехо-Словаччини – з іншого. Ці проблеми перетиналися з третьою –зовнішньополітичною, що тоді зводилася насамперед до відносин з Німеччиною.
Виокремлюючи вякості провідної приватизацію, яку В. Гавел називав “тотальною трансформацієюекономіки”, треба відзначити, що проходила вона не без перешкод і прорахунків.Зовнішньо- та внутрішньополітичні події справили різноплановий вплив на неї.Напередодні парламентських виборів відбувся вибух приватизаційної активності,який супроводжувався періодом обережного очікування. Швидкий викуп купонівзмінив ситуацію, передбачалось включення принципово нових економічнихмеханізмів акціонування. Проглядалася нова якість економічного життя:модернізація одних великих підприємств і банкрутство інших. Наявні ресурсиЧехо-Словаччини – не в повній мірі застаріла індустріальна база, кваліфікованаробоча сила, відносно стабільна ситуація в сільському господарстві, насиченістьринку товарами споживання, стабільна крона – давали можливість перетворитиперехідний період хоча і в достатньо “шоковий”, але не “надмірно хірургічний”.
Відносно доліфедеративної держави проглядалася лінія назростаннязагрози її розколу. Суперсепаратисти Чехії (їх мотив – чим скоріше відкинемо“слабку” Словаччину, тим швидше станемо “частиною сильної Європи”) таСловаччини (чим швидше відмовимося від “пригноблюючої” Чехії, тим інтенсивнішебудемо розвивати “свою” економіку) в результаті останніх виборів зміцнили своїпозиції. На Братиславських переговорах лідерів чеської Громадянськоїдемократичної партії (ГДП) та Руху за демократичнуСловаччину (РЗДС) В.Клауса та В. Мечіяра, що перемогли на виборах, булодосягнуто домовленості про початок роботи по підготовці поділу Чехо-Словаччинина дві самостійні держави, кожна з яких стане суб’єктом міжнародного права. Длятого, щоб зберегти дієздатність і безперервність державного механізму, булостворено новий федеральний уряд, який разом з Федеральними зборами мавврахувати всі нюанси, всі деталі “лагідного розлучення”.
В результатібуло прийнято рішення про поділ країни на дві держави. 25 листопада Федеральназбори прийняли Закон про припинення існування ЧСФР з 31 грудня 1992 р. та поділїї на дві держави. Поділ мирним законодавчим шляхом став позитивним прикладомвирішення національних проблем, хоча й чехословацьке “розлучення” не обійшлосьбез деяких труднощів і ускладнень. Значний розрив у соціально-економічномурозвитку та політичному менталітеті Чехії та Словаччини, їх відміннінаціонально-культурні традиції в переломний історичний момент і на цей разсприяли перемозі відцентрових сил.
Література
1.Бартушка В. Советское влияние на смену режима в Чехословакии в 1989 г. //Революции 1989 года в странах Центральной (Восточной) Европы: Взгляд черездесятилетие. – М.: Наука, 2001. – С. 176 – 181.
2.Браун Т, Моа М. Посібник з аналізу державної політики / Пер. з англ… – К.:Основи, 2000.
3.Волков В.К. Революционные преобразования в странах Центральной и Юго-ВосточнойЕвропы // Вопр. истории. – 1990. – № 6.
4.Вступ до аналізу державної політики: Навч. посібник./ В. Романов, О. Рудик, Т.Брус. – К.: Основи, 2001.
5.Гавел В. Путь без насилия // Известия. – 1990. – 2 февраля.
6.Гавел В. Умение ждать – это мастерство, которому надо учиться, как и умениюсозидать // Независимая газета. – 1994. – 29 ноября.
7.Гавел думает о преемнике // Эхо планеты. – 1998. – № 24.
8.Гавел не намерен отдавать корону // Эхо планеты. – 1999. – № 7.
9.Даньшина В. Экономическая реформа в Чешской республике // Экономист. – 1995. –№ 2.
10.Дидусенко А. Два Вацлава договорится не сумели // Новое время. – 1997. – № 51.
11.Задорожнюк Э.Г. Приватизация в Чехо-Словакии: прорывы и тупики // ВосточнаяЕвропа: контуры посткомунистической модели развития. – М., 1992.
12.Задорожнюк Э.Г. Вацлав Гавел – драматургия президентства // Кентавр. – 1995. –№ 5. – С. 10 – 22.
13.Зубовский В. Экономическая реформа в Чехии // Свое дело. – 1993. – № 37-38.
14.Клаус В. Десять заповідей чеської реформи // Голос України, 1994. – 13 квітня.
15.Коровицына И.В. Социокультурные процессы пери ода посткоммунистическойтрансформации в Чехии (по материалам исследований чешских социологов) //Посткомунистическая Восточная Европа: новые межгосударственные отношения ивнешнеполитические ориентиры: сборник статей, обзоров и рефератов. – М.: ИНИОНРАН, 1996.
16.Лукашина Ю. Аналіз соціальних процесів Чехословаччини – Чехії та Словаччини(історичний аспект) // Актуальні проблеми міжнародних відносин ікраїнознавства: матеріали конференції професорсько-викладацького складу істудентів / Кафедра міжнародних відносин і країнознавства. – Т.1. – Рівне: РІСКІСУ, 2001.