Поняття національного доходута його використання.
2006р.
ПЛАН
Вступ… 3
1. Економічна суть поняття «національний доход»… 4
2. Аналіз понять, що відносяться до національного доходу… 13
3. Використання національного доходу… 16
Висновок… 19
Список використаної літератури… 22
Вступ
Одним з найбільшважливих досягнень економічної науки у XX ст. є розробка теоретичнихпредставлень і статистичних даних, що відносяться до національного доходу. Упоняття «національний доход» можна вкладати різний зміст, і існуєщонайменше п’ять значеннєвих варіантів цього поняття.
Розробка цьоготеоретичного поняття і стосовних до нього статистичних даних збудила суспільнийінтерес до політичної економії. Ми одержали представлення про значення і рольголовних компонентів національного доходу і вивчаємо їхні зміни і взаємини длятого, щоб визначити, чи є поточний стан економіки урівноваженим і здоровим чиж вона має тенденцію до утруднень і ускладнень інфляційного чи дефляційногохарактеру.
Керівники великихі дрібних підприємств, чиновники з органів місцевого самоврядування і знаючілюди узагалі — усі вони оперують теоретичними поняттями і статистичними даними,що відносяться до національного доходу. Публіцисти й оглядачі, що виступають у ЗМІ, вважають для себе скрутним обговорювати поточні явища економічного життя,не звернувшись до головного барометра — національному доходу. Поняття«національний доход» стало важливим знаряддям мислення і дій векономічних справах сучасного світу. Але це складне і важке поняття, яким у багатьохвипадках зловживають і яке часто трактують неправильно. У цій курсовій роботіми спробуємо відкинути технічні деталі й ускладнення і представити простепояснення поняття „національний доход”.
1. Економічна сутьпоняття «національний доход»
Як зазначалосявище, «національний доход» являє собою широке поняття, що маєщонайменше п’ять значеннєвих варіантів. Ці варіанти такі:
1. Валовий національний продукт(gross natіonal product).
2. Чистий національний продукт(net natіonal product).
3. Національний доход пофакторальних витратах (natіonal іncome at factor cost).
4. Особистий доход (personalіncome).
5. Чистий особистий доход(dіsposable іncome).
Валовийнаціональний продукт. З усіх перерахованих варіантів найбільш широким є поняття«валового національного продукту» чи — якщо сформулювати це більшдокладно — поняття «валового національного продукту, вираженого в ринковихцінах». Під «валовим національним продуктом» ми маємо на увазігрошову вартість усіх кінцевих товарів і послуг, зроблених у будь-який заданийперіод часу — звичайно протягом місяця, кварталу чи року.
В ужитому вищевираженні «кінцеві товари і послуги» слово «кінцеві» маєважливе значення. Валовий національний продукт не містить у собі всі зробленітовари. Багато товарів є проміжними продуктами — продуктами, що входятьскладовою частиною в кінцеві товари як то сировина чи напівфабрикати; вартістьтаких продуктів утворить частину вартості кінцевих товарів. Так, наприклад,чоловічий костюм є кінцевий товар, і ми включаємо його у валовий національнийпродукт; але ми не включаємо в нього тканину, з якої зшитий костюм, чи вовну, зякої виготовлена тканина. Аналогічним чином ми не включаємо у валовийнаціональний продукт вугілля, використане на текстильній фабриці длявиробництва електрики, тепла чи світла. Усі ці незліченні форми проміжнихпродуктів виключаються.
Багатотекстильних виробів продається, звичайно, безпосередньо споживачам, і, перш ніжпотрапити до споживача, вони не перетворюються в костюми чи інші види одягу.Такі текстильні вироби є кінцевими продуктами. Точно так само вугіллявикористовується не тільки на фабриках; воно використовується й у домашніхгосподарствах для безпосереднього споживання. Це вугілля є кінцевимпродуктом.
Процес виробництва,здійснюваний країною в цілому, складається з довгого ланцюга послідовнихоперацій, у результаті яких предмети переходять зі стану первинної сировини встан закінчених продуктів, включаючи переміщення продукту від останньоговиробника до оптового, роздрібного торговця й у кінцевому рахунку — доспоживача. Уявимо собі, що ми в стані оглянути цей великий взаємозалежнийвиробничий процес зі зручного спостережного пункту, повз якого широкоюпроцесією безперервно рухаються кінцеві продукти. З цього спостережного пунктуми в стані зафіксувати всі кінцеві продукти, які пройшли повз нас протягом місяця чи року за який завгодно період, обраний нами для того, щоб у його межахвимірити масу зроблених товарів і послуг. Але ми підраховуємо тільки кінцевіпродукти в тім виді, у якому вони остаточно виходять із тривалого виробничогопроцесу. Ми не звертаємо уваги на довгий складальний конвеєр і не включаємододатково в підрахунок ті продукти, що на різних стадіях процесу виникають, алешвидко перетворюються в кінцеві продукти.
Сукупний обсягусілякого роду покупок і продажів, зроблених на ринку протягом будь-якогороку, у 10-12 разів перевищує обсяг зроблених кінцевих товарів і послуг. Упроцесі виробництва відбувається величезне «перемішування» сирихматеріалів і напівфабрикатів. Ті самі сирі матеріали знаходять багато форм ібагаторазово продаються, перш ніж, прийнявши форму кінцевого продукту, вонипотраплять нарешті до безпосереднього споживача. Але жоден із продуктів, щовступили в процес виробництва кінцевих продуктів, не входить у валовийнаціональний доход; у цю категорію включаються тільки кінцеві продукти.
Чистийнаціональний продукт. Усе, що було сказано про кінцеві товари і послуги, застосовноне тільки до валового національного продукту, але також (з одним лишевиключенням) і до чистого національного продукту. При обчисленні чистогонаціонального продукту робиться ще одне відрахування; відрахування«споживання» (зносу) машин і інших капітальних благ. У валовомунаціональному продукті, незважаючи на відрахування сирих матеріалів інапівфабрикатів, залишається деякий елемент повторного рахунка, тому що прийого обчисленні не робиться ніякого виправлення на знос чи споживаннякапітальних благ, таких, наприклад, як виробничі будинки, спорудження і устаткування.
Іншими словами,якщо валовий національний продукт, крім кінцевих споживчих товарів, містить усобі всі нові капітальні блага, зроблені в розглянутий відрізок часу без усякоїзнижки на спожиті в процесі виробництва капітальні блага, то чистий національнийпродукт містить у собі тільки кінцеві споживчі товари і послуги плюс чистідодатки до маси капітальних благ; при його підрахунку враховується споживаннякапітальних благ. Так, наприклад, у США у 1997 р. при валовому національномупродукті в 231,6 млрд. дол. споживання (знос) капітальних благ склало 13,3млрд. дол. Отже, чистий національний продукт склав лише 218,3 млрд. дол.
Національнийдоход по факторальних витратах. Ми переходимо тепер до національного доходу по факторальнихвитратах, що звичайно іменується просто «національним доходом», хочаце найменування необхідно, мабуть, вважати невдалим, оскільки кожне з п’ятипонять, перерахованих вище, виражає відомий різновид національного доходу.Національний доход по факторальних витратах відрізняється від чистогонаціонального продукту тільки тому, що в більшості сучасних країн деяка частинанаціонального продукту привласнюється державою не в порядку прямого податковогообкладання. Якби не існувало ніяких непрямих податків: акцизних зборів, мита,податку з продажів і т.п., то поняття чистого національного продукту і (такназиваного) національного доходу були б ідентичними поняттями.
Ця обставинастане зовсім ясною, якщо ми порівняємо між собою дві теоретично мислиміситуації, що відрізняються одна від одної тільки за формою стягнутих податків.Припустимо спочатку, що чистий національний продукт відомої країни складає 100млрд. дол., з яких 90 млрд. дол. — це товари і послуги, зроблені приватнимипідприємствами, тим часом як 10 млрд. дол. є товарами і послугами, наданимидержавою. Приватні підприємства реалізують товари і послуги на суму 90 млрд.дол., куди включені податки з продажів у сумі 10 млрд. дол. Після сплатидержаві цих непрямих податків господарські підприємства виплачують усі щозалишаються 80 млрд. дол. у формі заробітної плати, платні, дивідендів, рент івідсотків. Ми приймаємо для простоти, що в господарських об’єднань незалишається нерозподілених прибутків. 10 млрд. дол., віддані державі у видіподатків із продажів, виплачуються у формі заробітної плати і платні державнимслужбовцям, виробляючі безкоштовні товари і послуги (шкільна освіта і т.п.),надані суспільству державою.
Ми приймаємо,таким чином, що оплата всіх «факторів виробництва», використаних уприватних господарствах, складає 80 млрд. дол., а оплата «факторіввиробництва», використаних державою, складає 10 млрд. дол. Сукупний доход,що приходиться на усі фактори (використані частками господарства і державою),складає в такому випадку 90 млрд. дол., і ми приймаємо, що весь цей доходвитрачається на придбання товарів і послуг, зроблених приватнимигосподарствами. Отже, господарські об’єднання одержують за зроблені приватно товари і послуги в цілому 90 млрд. дол., яких вистачає для того, щоб покритиподатки з продажів у сумі 10 млрд. дол. і виділити вдобавок 80 млрд. дол. наоплату усіх факторів, використаних приватними господарствами.
Ми можемо теперостаточно представити положення речей так, як це зроблено в табл. 1.
Таблиця 1
Національний доход пофакторальних витратахНаціональний доход (тобто доход по факторальних витратах) дорівнює: млрд… дол. 1. Доходу, що приходиться на фактори, використані в приватних господарствах 80 2. Доходу, що приходиться на фактори, використані державою 10 Усього 90 Чистий національний продукт дорівнює: 1. Вартості товарів і послуг*, зроблених у приватних господарствах 90 2. Вартості товарів і послуг, зроблених державою 10 Усього 100
* Грошової вартостітоварів за ринковими цінами, включаючи податок із продажів.
Але припустимо тепер,що податки з продажів скасовані. Державі слід тепер добувати свої засоби якимсьіншої шляхом, скажемо за допомогою введення особистого прибуткового податку.Якщо податки з продажів скасовуються, то це може викликати один із двохнаслідків. Перше з можливих наслідків полягає в тім, що господарськіпідприємства, звільнені від необхідності збирати податки з продажів, будутьзбувати свої товари і послуги за зниженими цінами, виручаючи за них у дійсностіна 10 млрд. дол. менше, ніж колись. Раз відбулося зниження цін, то власникивикористаних виробничих факторів у стані тепер виплачувати 10 млрд. дол.прибуткових податків без зниження свого життєвого рівня. При таких обставинахцифри зміняться так, як це представлено в табл. 2.
Таблиця 2
Національний доход пофакторальних витратах (варіант 2)Національний доход (тобто доход по факторальних витратах) дорівнює : млрд. дол. 1. Доходу, що приходиться на фактори, використані в приватних господарствах 80 2. Доходу, що приходиться на фактори, використані державою 10 Усього 90 Чистий національний продукт дорівнює: 1. Вартості товарів і послуг, зроблених у приватних господарствах 80 2. Вартості товарів і послуг, зроблених державою 10 Усього 90
Таким чином,скасування податку з продажів привели б при описаних вище обставинах дозниження грошової вартості товарів, зроблених у приватних господарствах, до 80млрд. дол., цю же суму приватні підприємства виплачують власникам використанихфакторів (включаючи дивіденди й оклади керівного персоналу). Сукупнийнаціональний доход (90 млрд. дол.), отриманий усіма використаними факторами(використаними як частками господарствами, так і державою), розподілився б тодів такий спосіб: 80 млрд. дол. було б витрачене на придбання товарів і послуг,зроблених приватними господарствами, і 10 млрд. дол. (прибуткові податки) — напридбання товарів і послуг, наданих державою. Якщо не існує ніяких непрямихподатків, то чистий національний продукт дорівнює національному доходу (тобтодоходу по факторальних витратах).
Скасуванняподатків із продажів може мати й інший результат. Господарські об’єднання,звільнені від необхідності збирати для держави ці податки з продажів, могли бзамість зниження цін на суму колишніх податків із продажів намагатисяутримувати раніше існували ціни, що містили в собі ці податки. Доти поки їмудавалося б так робити, вони одержували б великі прибутки, що не надходять уфонд розподілу. За таких умов, однак, взаємна конкуренція роботодавців поряд знатиском професійних союзів привела б, імовірно, до росту заробітної плати,платні і дивідендів. Маються, стало бути, підстави думати, що при такихобставинах доход, що приходиться на використовувані фактори, збільшився б укінцевому рахунку на всю суму скасованих податків із продажів. Ми одержуємо, отже,стан, показаний у табл. 3.
Таблиця 3
Національний доход пофакторальних витратах (варіант 3)Національний доход (тобто доход по факторальних витратах) дорівнює : млрд. дол. 1. Доходу, що приходиться на фактори, використані в приватних господарствах 90 2. Доходу, що приходиться на фактори, використані державою 10 Усього 100 Чистий національний продукт дорівнює: 1. Вартості товарів і послуг, зроблених у приватних господарствах 90 2. Вартості товарів і послуг, зроблених державою 10 Усього 100
Ми бачимо ще раз,що зі скасуванням податків із продажів чистий національний продукт стає рівнимнаціональному доходу (по факторальних витратах). Для суспільства, що обходилосяб без усяких непрямих податків, поняття національного доходу (по факторальнихвитратах) і поняття чистого національного продукту були б ідентичними. [Деякінезначні розбіжності між цими двома величинами могли б усе-таки залишитися.Якщо товари, що поставляються державою, і послуги продавалися б державнимипідприємствами з прибутком, тоді вартість цих товарів і послуг перевищував бивитрати на них (доход, що приходиться на використані фактори). Унаслідок цьогочистий національний продукт перевищував би по своїй вартості національний доход(по факторальних витратах) на суму поточного надлишку доходів над витратами,одержуваного державними підприємствами. І в іншому випадку, якби, наприклад,держава виплачувало приватним господарським об’єднанням субсидії для того, щобдати їм можливість продавати нижче факторальних витрат, це привело б до того,що виражена в ринкових цінах вартість товарів і послуг, зроблених приватнимигосподарствами, була б менше факторальних витрат на суму субсидій. Унаслідокцього чистий національний продукт був би менше національного доходу (пофакторальних витратах) на суму подібних субсидій.]
Особистийдоход. Миприходимо тепер до четвертого поняття, поняттю особистого доходу. У відомомузмісті існує схильність розглядати поняття особистого доходу як найбільшважливе, оскільки воно виражає обсяг грошового доходу, виплачуваного всімчленам суспільства. Особистий доход у деяких відносинах відрізняється віднаціонального доходу по факторальних витратах. По-перше, доход, заробленийвласниками використаних факторів, може бути виплачений не повною мірою; і по-друге,деякі види доходу, виплачуваного приватним особам, можуть виплачуватися не запослуги, зроблені в процесі виробництва.
Обоє ці обставинижадають додаткових пояснень. Розглянемо перший зі згаданих вище моментів.Власники акцій корпоративного підприємства, будучи в кінцевому рахункувласниками цього підприємства, є законними претендентами на доход корпорації.Але якщо в країні існує податок на корпорації, то корпорація зобов’язанаспочатку сплатити цей податок, перш ніж які-небудь прибутки будуть розподіленіу вигляді дивідендів. Ця частина доходу, отже, ніколи не виплачується. Правда,оскільки ці прибутки належать акціонерам, остільки сплату податку на корпораціїможна розглядати як сплату, чинену за акціонерів, і це буде справедливо навітьу тому випадку, якщо акціонери будуть знову обкладені податком на прибутку,дійсно виплачені у вигляді дивідендів. Але при всіх обставинах, при якійзавгодно раціоналізації системи податків на корпорації незмінним залишаєтьсятой факт, що існує різниця між доходом, заробленим акціонерами, і доходом, щовиплачується їм у вигляді дивідендів.
Після сплатиподатку на доходи корпорації частина прибутків, що залишається, може бутицілком розподілена у формі дивідендів. Але в дійсності цього може і не бути.Частина прибутків, що залишаються, може бути утримана корпораціями длязабезпечення розширення виробництва чи як страховий фонд. Отже, доход,зароблений акціонерами, може перевищувати доход, виплачений акціонерам, на двівеличини: (1) на суму податків з корпорацій і (2) на суму нерозподіленихкорпоративних прибутків.
Розглянемо зараздруге зі згаданих нами обставин, що зводиться до того, що деяка частина доходу,виплачуваного приватним особам, може являти собою доход, не зароблений цими особамияк виробниками, і тим самим може не бути включеною в національний доход (пофакторальним витратах). Такі «незароблені» виплати (незароблені в тімзмісті, що вони не є прямою сплатою за зроблені послуги) називаються«трансферними виплатами». Прикладами трансферних виплат служать: (1) пенсія,(2) допомога ветеранам війни і (3) виплати відсотків по державних боргах. Отже,особистий доход містить у собі: (1) виплати окремим особам за виробництвотоварів і послуг (виплати факторіальних витрат) і (2) трансферні виплати.
При цьому, однак,потрібно зробити одне відрахування, що врівноважує. Внески у фонд соціальногострахування утримуються до того, як виплачується заробітна плата. Тому доход,виплачуваний приватним особам, скорочується на суму цих внесків. Якби вдійсності ці внески точно збігалися із сумою отриманих допомог, то тоді чистітрансферні виплати по цьому виді виплат дорівнювали б нулю.
Резюмуємо: беручиза вихідну величину національний доход (по факторальних витратах), мивіднімаємо з нього податки на доходи корпорацій, нерозподілені прибутки івнески на соціальне страхування. Потім ми додаємо до цієї величини трансфернівиплати і відсотки по державному боргу. Отриманий підсумок являє собоюособистий чи доход, виплачений окремим особам.
Чистийособистий доход. На закінчення ми розглянемо поняття чистого особистого доходу. Це зовсімпросте поняття. Воно означає особистий доход мінус податки з особистих доходів,тобто мінус усі прямі податки, що сплачуються приватними особами. Податки зособистих доходів містять у собі прибуткові податки, податки на спадщини ідарування, автомобільні і водійські ліцензії, подушні податі й ін. Непряміподатки (начебто, наприклад, податків із продажів, акцизних зборів, мита чиподатку на житлові будівлі) до податків з особистих доходів, зрозуміло, невідносяться. 2. Аналіз понять, щовідносяться до національного доходу
Для того щоб проілюструватисказане вище, наведемо фактичні дані які відносяться до 1997 р. по США, щовиражають п’ять зазначених категорій національного доходу; і відразу мипоказуємо принцип виведення кожної з цих величин. Ми порівнюємо між собою п’ятьзазначених понять, групуючи їх попарно, як це представлено в табл. 4.
Таблиця 4
Розрахунок валового національного і чистогонаціонального продукту на прикладі США станом на 1997р.Показники млрд. дол. Валовий і національний продукт 231,6 Мінус знос капітальних благ 13,3 Чистий національний продукт 218,3 Чистий національний продукт і національний доход (по факторальних витратах) Чистий національний продукт 218,3 Плюс субсидії і мінус поточні прибутки державних підприємств (-0,1) Мінус непрямі податки, стягнені з приватних підприємств 18,5 Мінус трансферні виплати приватних підприємств* (включаючи безнадійні борги споживачів, невідшкодовані розкрадання, грошові премії і пожертвування, видані корпораціями некомерційним організаціям) 0,6 Мінус виправлення на розбіжності статистичних даних (-3,4) Національний доход (по факторальних витратах) 202,5 Національний доход (по факторальних витратах) і особистий доход Національний доход (по факторальних витратах) 202,5
Мінус: нерозподілені прибутки корпорацій 6,1 податок на прибутку корпорацій 11,7 внески у фонд соціального страхування 5,6
Плюс: чисті відсотки, виплачені державою 4,4 державні трансфертні виплати 11,1 трансфертні виплати приватних підприємств 0,6 Особистий доход 195,2 Особистий доход і чистий особистий доход Особистий доход 195,2 Мінус податки з особистих доходів 21,6 Чистий особистий доход 173,6 Національний доход (по факторальних витратах) 202,5
Мінус: нерозподілені прибутки корпорацій** 6,1 податок на прибутку корпорацій 11,7 внески у фонд соціального страхування 5,6
Плюс: чисті відсотки, виплачені державою 4,4 державні трансфертні виплати 11,1 трансферні виплати приватних підприємств 0,6 Особистий доход 195,2 Особистий доход і чистий особистий доход Особистий доход 195,2 Мінус податки з особистих доходів 21,6 Чистий особистий доход 173,6
*Ці втрати і пожертвування входять у національний продукт,виражений у ринкових цінах, але не є частиною доходу, що приходиться навикористані фактори, тобто національного доходу (по факторальних витратах). Як трансферні платежі вони утворять частину доходу, виплаченого приватним особам.
** З урахуванням виправлення на оцінку товароматеріальнихзапасів фірм.
Щоб звернутиособливу увагу на найбільш важливі риси, властиві різним поняттям, пов’язаним знаціональним доходом, ми представляємо нижче короткий підсумок, що підкреслюєці головні особливості. Цей огляд, що носить більш узагальнений характер, можебути представлений так, як це зроблено в табл.5.
Таблиця 5
Розрахунок національного доходуПоказник млрд. дол. 1. Валовий національний продукт 231,6 Мінус знос капітальних благ 13,3 2. Чистий національний продукт 218,3 Мінус непрямі податки й ін. 15,8 3. Національний доход (по факторальних витратах) 202,5 Мінус: 23,4 нерозподілені прибутки 6,1 податки на корпорації 11,7 внески у фонд соціального страхування 5,6 Плюс трансферні виплати 16,1 4. Особистий доход 195,2 Мінус податки з особистих доходів 21,6 5. Чистий особистий доход 173,6 Мінус особисті заощадження 8,8 Залишок, призначений для приватних споживчих витрат 164,8
Доскональнеоволодіння цими п’ятьма поняттями, пов’язаними з національним доходом, має длялюдини, що вивчає природу економічних циклів і поточних економічних явищ, дужеважливе значення. Справді, без точного знання цих п’яти різних понять доходунеможливо критично стежити за статистичними даними, що публікуються щомісяцярізними урядовими органами.
3. Використаннянаціонального доходу
Розглянемоваловий національний продукт у двох дуже істотних аспектах: (1) як вживаннядоходу, одержуваного від сукупного виробничого процесу, і (2) на які категоріїтоварів і послуг витрачаються ці засоби.
Стосуючись першого аспектупроблеми, ми в стані стверджувати, що вживання засобів, що надходять з валовогонаціонального продукту, може бути підрозділене на три категорії:
1. уживання доходу для споживчихвитрат;
2. уживання доходу для сплатиподатків;
3. уживання доходу длязаощаджень.
Нехай GNPпозначає валовий національний продукт, З — споживання, Т — податки і S’ — валові заощадження. Ми можемо, стало бути, дати наступне підсумкове визначеннякатегорій, на які підрозділяється валовий національний продукт під кутом зорувживання доходу: GNP = З + Т + S’.
Стосуючись другого аспектупоставленої проблеми, ми можемо стверджувати, що доход затрачається на товари іпослуги, з яких складається валовий національний продукт, у такий спосіб:
1. Суми, призначені для цілейспоживання, йдуть на споживчі витрати.
2. Податки і заощадженнявитрачаються на оплачувані державою заходи і послуги і на валові інвестиції.
Позначимо буквоюG державні витрати і буквою І’ валові інвестиції. Тоді GNP = З + G + І’.
Податки плюсзаощадження дорівнюють державним витратам плюс інвестиції. Ці рівняння є,звичайно, простими тотожностями чи трюїзмами. Та частина GNP, що невитрачається на особисте споживання, неминуче повинна бути або заощаджена, абовиплачена у виді податків. І знов-таки та частина GNP, що не є об’єктомспоживчих витрат, повинна служити об’єктом державних витрат чи об’єктомінвестиційних витрат на капітальні блага. Отже, T + S’ = G + І’.
Щобпроілюструвати ці поняття, скористаємося статистичними даними по США, щовідносяться до 1994 р. (табл. 6).
Таблиця 6
Аналіз використаннянаціонального доходуПоказник млрд. дол. А. Статті валових заощаджень у 1994 р.: 1. Знос капітальних благ 11,9 2. Нерозподілений прибуток корпорацій (з виправленням на оцінку товароматеріальних запасів) 5,8 3. Особисті заощадження 34,2 Валові заощадження 51,9 В. Податки в 1994 р.: 1. Непрямі податки з підприємств 14,0 2. Податок на прибуток корпорацій 13,5 3. Податки з особистих доходів 18,9 Усього податків 46,4 С. Валові заощадження плюс податки (S’ + T) 98,3
Державні закупівлітоварів і послуг склали в 1994 р. 96,5 млрд. дол., тим часом як валовіінвестиції — всього 4,3 млрд. дол. Отже, G + І’= 100,8 млрд. дол. Незначнарозбіжність між величиною (G + І’) і величиною (S’ + Т) порозуміваєтьсяголовним чином статистичними погрішностями.
У статтю податківми не включили податки на потреби соціального страхування (5,2 млрд. дол.), а встаттю державних витрат — трансферні виплати (5,8 млрд. дол.). У 1994 р.трансферні виплати складалися переважно з допомог по соціальному страхуванню із відсотків по федеральному боргу. Трансферні виплати не є платежами за купленітовари і послуги і тому вони виключаються з валового національного продукту.Відповідно до цього слід виключити і грошові надходження держави, накопиченідля цих трансферних виплат. У 1994 р. случилося так, що податки по соціальномустрахуванню приблизно покрили трансферні виплати і тому в залік виключенихтрансферних платежів ми відняли з загальної суми стягнених податків зазначенідоходи. Загальне правило, застосовне до всіх років, полягає в тому, що здержавних касових надходжень слід відняти суму, рівну витратам, щовиключається, по трансферних виплатах. Коли це зроблено, то сума податків (іззазначеним виправленням) плюс валові заощадження буде дорівнювати сумідержавних витрат (із зазначеним виправленням) плюс валові інвестиції.
Висновок
В якості висновкузрезюмуємо основні положення курсової роботи. Національний доход, відповідно доамериканської статистики, визначається як сума доходів усіх власників, щоберуть участь у виробництві факторів, тобто оцінюється по так називанійфакторній вартості за винятком непрямих, податків.
Національнийдоход може бути обчислений двома способами чи методами. Він являє собою чистийі зароблений доход суспільства. Саме цим і визначається важливістьнаціонального доходу як макроекономічного показника. У господарській практицірозрізняють вироблений і використаний національний доход.
В українськійпрактиці національний доход розбивається на два фонди: фонд споживання — частина національного доходу, що забезпечує задоволення матеріальних ікультурних потреб населення і потреб суспільства в цілому (оборона, управліннядержавою, освіта і т.д.) і фонд нагромадження — частина національногодоходу, що забезпечує розвиток суспільства.
Дослідженнямнаціонального доходу займався ряд відомих економістів, так, У.Петті ще в 1664р. намагався аналізувати доходи в суспільстві і їхній розподіл. Він склавбаланс доходів і витрат населення Англії того часу, доход він зводив до сумидоходів усього населення, отриманих із землі, будинків, капіталів і праці.
Проблеминаціонального доходу вивчали А.Сміт і Д.Рікардо. Вони визначали вартість усьогосуспільного продукту сумою доходів суспільства, крім при цьому вхідну увартість продукту вартість засобів виробництва. Ж. Сісмонді не робив розмежуваньміж величинами річного продукту суспільства і національного доходу.
К.Маркс розглядавнаціональний доход як знову створену вартість у масштабі суспільства, створенуживою працею найманих робітників.
Французькийекономіст Ж.Б. Сей вважав, що вартість і корисність є результат послуг трьохфакторів виробництва (праці, капіталу, землі), а загальна вартість усіхпродуктів складається з доходів трьох класів — робітників, капіталістів іхліборобів. Національний доход створює кожна людина, що одержує доход.
Сучасні західніекономісти, розділяючи погляди Ж.Б. Сея на національний доход, відповідно доякого кожен вид діяльності приносить однаковий доход незалежно від професії ісфери діяльності, стверджують, що національний доход створюється державнимичиновниками, військовослужбовцями, церковнослужителями й іншими.
Ряд вітчизнянихучених, спираючи на марксистську політекономію, заперечують: на їхню думку,економічно не оправдано включення в національний доход доходів від діяльностіполіцейського, юриста, працівника засобів масової інформації, державногочиновника. Представники цих професій надають специфічні послуги, що не маютьвідносин до процесів суспільного виробництва і збільшують показникнаціонального доходу приблизно на 20-30%.
Відносно новимдля нашої економічної науки є показник чистого економічного добробуту, щозастосовується на додаток до показника «валовий національний доход».Справа в тім, що валовий національний доход не дає задовільної картиниекономічного добробуту. Це відбувається по наступним причинах: по-перше,валовий національний продукт включає ряд елементів (наприклад, амортизацію), щобезпосередньо не відбиваються на індивідуальному добробуті; по-друге, цейпоказник не включає ряд елементів, що можуть прямо і безпосередньо впливати нарівень добробуту і визначати його. Впливати на рівень добробуту можуть такі невраховані у валовому національному продукті елементи, як, наприклад, дозвілля.Припустимо, що людина вирішила в міру того, як стає багатше, працювати менше йодержувати фізичне задоволення від вільного часу так само, як від товарів і послуг.Тоді валовий національний продукт знижується, навіть якщо добробут росте. Тому,щоб скорегувати фізичне задоволення від дозвілля, повинно бути внесенопозитивне виправлення у валовий національний продукт. У результаті цьоговиходимо на показник чистого економічного добробуту. Але це так називанийнепрямий вплив на рівень економічного добробуту, що важко врахувати.
При оцінцічистого економічного добробуту треба враховувати також рівень населення,обумовлений як співвідношення реальних потреб громадян і можливостей їхньогозадоволення. Тут відбувається оцінка не тільки поточних грошових доходівнаселення і фактичного споживання, але і наявність грошових заощаджень,кількість і якість накопиченого домашнього майна, житла, послуг, охорониздоров’я й освіти.
Крім того, дляоб’єктивної оцінки чистого економічного добробуту необхідно враховуватирозшарування населення за рівнем доходів. Валовий внутрішній продукт цьоговідбити теж не може. Тут варто використовувати коефіцієнт Джини. Цейкоефіцієнт показує характер розподілу всієї суми доходів населення між йогоокремими групами. При рівномірному розподілі доходів у суспільстві коефіцієнтДжини дорівнює нулю. Чим вище ступінь поляризації суспільства за рівнемдоходів, тим ближче коефіцієнт до одиниці.
Якщо вільний часнепрямо впливає на рівень економічного добробуту, то тіньова економіка прямо ібезпосередньо визначає рівень економічного добробуту, хоча це не відбиваєтьсякількісно в показнику валового національного продукту, але при цьому варто матина увазі, що не вся тіньова економіка впливає на рівень економічногодобробуту. Визначення тіньової економіки в цьому плані може бути наступним: цеє не контрольований суспільством рух товарно-матеріальних цінностей і послуг,тобто приховувані від органів державного управління соціально-економічнівідносини між окремими громадянами і соціальними групами. Ці відносинивключають усі невраховані, нерегламентовані види економічної діяльності.
Список використаноїлітератури
1. Клименко О.С. Мікроекономіка:Підручник. – К.: Либідь, 2002.
2. Основи економічної теорії:політ економічний аспект: Підручник / Відп. ред. Г.Н. Климко. – 5-те вид.,випр. – К.: Знання-Прес, 2006.
3. Леонтьев В. Экономические эссе.Теория, исследования, факты и политика: Пер. с англ. – М.: Политиздат, 2005.
4. Хансен Э. Экономические циклыи национальный доход. Пер.с англ. – М.: Политиздат, 2004.
5. Макконел К.Р., Брю С.Л.Экономикс: Принципы, проблемы и политика. Пер. с англ. – М.: Республика, 1992
6. Мэнкью Н.Г. Макроэкономика. Пер. сангл. – М.: Изд-во МГУ, 1994.